Самчук У.. Волинь

У нових умовах село принишкло, згорнулось равликом, давало все новi i
новi датки. З'явилися отари жебракiв. Повернулися на сво© мiсця бiженцi
вiйни, знайшли на мiсцi сво©х хат ру©ни або ями. Прийшла зима, а з нею
голод. Цiлi ватаги торбоносiв подалися на схiднi села по хлiб. I от iдуть
з хати до хати з торбами молодицi, дiвчата. На них подертi свитки, самi
взутi в постоли.
- Дайте, людоньки добрi, хоч жменьку ячменю. Голод. Рятуйте нас вiд
голодно© смертi. Дома дiтки нашi мруть. Нi хати, нi хлiба. Смерть одна...
I так мина зима. Володько вперто вчиться. Перечитав гори книг.
Завзяття його в цю зиму досягло найвищого ступеня. Хотiлося вбити в свою
голову все, що створив людський розум, пiзнати всi глибини, всi висоти.
Кожний день - нова сторiнка велетенсько© книги життя i Володько не тiльки
перегортав ©©, але й перечитував, вникав у кожну ©© кому, торкався всiх ©©
мiсць i переживав цiлим сво©м ством повноту ©© многогранного змiсту.
Зовсiм не стямився, коли минула зима. Весна знов обновила його. Разом
iз сонцем вставав, iшов за звичкою у садок оглядати, як цвiтуть дерева.
Коли пiднiма ться сонце, вони кришталевiють i блищать. Хлопець не зна , що
йому робити. Спiвати, танцювати.
Великдень. Знов появилися дзвони. Привезли ©х якось. Люди оживають
-також.
Одного дня по Великоднi Володько пiшов вiдвiдати свого приятеля
Володька Галабурду. Соняшний пахучий день. Черешнi вiдцвiли, вишнi
осипаються, яблунi та грушi в повному розгарi. По горах i долах, скрiзь -
там i там бiло, прозоро, пахучо.
Хата Галабурди в садку. Вiкна вiдчиненi, i вiти яблунi-виноградки
сягають серпанкових занавiсок.
Володько входить до хати. Дома - нiкого, крiм сестри Галабурди,
Наталки. Сидить перед вiкном спиною до дверей i ши на машинi. На ши© у
не© висить центиметр. Сонце лл ться просто на ©© каштановi кучерi i кожний
волосок свiтить, горить i вiдлива бурштином.
Володько за сво ю звичкою нiяковi . Несмiло привiтався, запитав, де
Володимир, i що ж далi? Сто©ть i невiдомо: тiкати, стояти далi? Очi його в
таких випадках надто синiють, а щоки пашать жаром.
Наталка оглянулась i чогось зрадiла.
- Ааа! Мо поважання! - проговорила вона так весело свiй новий привiт.
Крутнулась на свому округлому стiльцi i зiрвалася на ноги.
- Уу, як давно, страшенно давно вас бачила. Сiдайте! Трохи при мно
помовчимо. А наш шибеник нажерся i хто i зна, куди подався. Кажуть, ходить
у луг ворон дерти. Такий парубiй, i ворони. Як вам це вмiща ться в
головi?..
При цьому Наталка заклала сво© нагi руки за потилицю i мiцно
натягнулася, ©© пружнi молодi груди виразно округлились.
Володько часто бачив Наталку, знав ©© звички, але нiколи не завважував
анi ©© грудей, анi темних вогких очей. Це вiдкриття ще бiльше занепоко©ло
його. А тут ще сонце, яблуневий цвiт.
- Ух, як втомилася! Така весна, а я, мов каторжна. Шию й шию!..
Дивiться, Володьку. Дивiться, скiльки в мене працi. I все мушу перешити. А
це ще вiд свят. Мене вже там лаа-ають... Ех!.. Але ну його!.. Не розiрвуся
я! Нi? Там весна така... Що в те вiкно влiзе весни. А вийдiть лиш отуди на
гору пiд цвинтар i гляньте вниз. Страх - стiльки того цвiту! Мама казала
Володьковi: висип палiсадник. Де там. Повiявся i лекцiй не вчиться...
Але сiдайте ж! Боже мiй! I чого ви, Володьку, такий соромливий. Ну, як
дiвчина. Такий парубок. Ви вже напевно якусь симпатiю ма те. Що, нi!
Но-но-но! Ха-ха-ха! Як рак. Боже! Тож ви спалахнете! Зна те... Нi. Вам
таких речей, Боже борони, казати. Читали ви Винниченка?
- Читав,кивнув вiн головою.
- Ви? Винниченка? Ви Iван Царевич i читали такого автора? От вам i мо
поважання.
Наталка прижмурила сво© чорнi очi так дивно, що Володько спустив сво©
додолу.
- А сонця, цвiту скiльки! Боже, скiльки цвiту i вже, напевно, починають
спiвати соловейки. Нi? Напевно!
Вона пiдстрибнула до вiкна, вiдщипнула срiбно-рожеву квiточку яблунi i
протягнула Володьковi.
- Нате, Iван Царевич. Прошу. Це вiд мене. Найбiльше люблю цi i ще
конвалi©. Такi порцеляновi, холоднi, але... - i вона цмокнула.
- Ну... я вже б пiшов... - несмiло заявля Володько.
- Я вже б пi-шов... - кривиться з нього Наталка.- Це чудесно. Посидiв,
намовчався, начервонiвся i все дума , як би драла дати. Ну, йдiть, йдiть,
вельмишановний Iване Царевичу. До побачення...
Володько вста . Знадвору подиха вiтер. Гiлка цвiтучо© яблунi
ворушиться, й ©© тiнь на лутцi вiкна тремтить. Серпанок занавiсок
надува ться, мов вiтрильник. Десь вискiпався метелик. Його платиновi
крильця мигають i торкаються цвiту. Думка хлопця посилено працю . Йому
надзвичайно при мно й одночасно хочеться кудись сховатися, втiкти.
Вiдчува , як його iстота дво©ться, ста в суперечнiсть сама собi. Вiн
напружено вслуху ться в саму суть цього виняткового для нього менту i
намага ться знайти йому якусь назву. Якiсь натяки, знаки, пiвслова. Цвiт,
серпанок, метелик, голос Наталки - все одно, що прудкий вiтер з рiзучим
снiгом в обличчя, вiд чого воно горить огнем. I от знов злилося все. Серце
тремтить. Не розумi нiчого зокрема. В очах барвисте, на душi тепло, в
грудях боляче.
Дiвчина використову його захоплення. Вона не дума , не розумi , лиш
чу i регочеться. Вiн прокида ться, очi наливаються теплою синьотою.
- У вас чудовi очi! - викрику вона.- Нiколи не думала, що у вас такi
чудовi очi!
Це вже занадто. Все ма сво© межi. Володько зрива ться, кида "до
побачення" i бiжить геть.
Наталка лиша ться сама. З неба лл ться сонце. Лл ться на цвiтучi сади,
квiтники, на золоченi хрести церков. Повно весни i хвилювань. Пiд ногами
м'яко. Стежка в' ться лугом, на котрому зеленi трава i барвисте горить
безлiч квiтiв. Над вiльхами вертко шугають щебетливi ластiвки.
Вiд цього дня Володько сам не свiй. Свiт його обмежився до дуже малих
розмiрiв, але цiле пережите недавн минуле не хвилювало його бiльше, нiж
ця незначна подiя.
Наталку виминав. Вчитися вже не ма сили. Пiсля лекцiй не йде одразу
додому. Вiн iде в семiнарський сад, обходить гору цвинтаря, мина гай i
зупиня ться над Галабурдовим садком. В його пiннiй глибинi втопився
будинок хати i лиш череп'яна сiра стрiха трима ться поверхнi. Над усiм,
виблискуючи срiблистими крилами, лiта зграя голубiв.
Тут якраз i камiнь з землi виступив. Хтось колись висiк на ньому серце
i стрiлу, але зачовгане його чоло мовчазне, i та мниця серця та стрiли,
напевно, не буде зраджена. Володько сiда на каменi i сидить непорушне.
Сонце хилиться до заходу. Коли торкнеться верхiв отих далеких смерек на
панському - вечорi . У монастирi бамка дзвiн. Треба вставати, треба йти,
але камiнь iз серцем та стрiлою трима його. Нема сили вiдiрватися. У душi
велика солодка мука. Перший раз пережива ©© таку. Були вже натяки на це,
але все те не проймало його так, не тисло, не путало його волi. Боже!
Зроби так, щоб вона вiдчула мене, вийшла з пiнного саду i сво©ми пальцями
торкнулась мого палаючого чола.
Дома перебира книжки, перегорта ©х сторiнки, але ©х запах, ©х барви,
©х слова стали йому буденними. Нема в них нiчого цiкавого. Нема тi ©
соковитостi, того чаду, який знаходив у них до цього часу. Чад його душi
значно бiльший i в ньому тоне все, що оточу його.
- Тобi щось сталося? - пита його Василь. Володько не то всмiха ться,
не то кривиться.
- Нiчого.Певно i коротко вiдповiда .
Краще зiйти з постороннiх очей. Iде в лiшник i тут пiд дубом думкою
мандру в дитинство. Лебедщина, луг, верби. Катерина, вона вже не жи . А
казала: тебе будуть любити, Володику. Ти гарний... Гарний. Як смiшно.
То-то й , що негарний i любити таких не полюблять веселi дiвчата. Згадав
i Юхима. Чи жи вiн ще? Навiть не зна . Це ж грiх. Той чоловiк зрозумiв би
його навiть тепер. Напевно, зрозумiв би. Хто не носить в душi зла, той
вiдчу в людинi завжди те, що якраз треба вiдчути. Зло i заздрiсть стоять
на перешкодi, щоби зрозумiти й бути приятелем.
Тим часом Володько уявля собi себе в.будуччинi. От вiн росте. От вiн
скiнчив семiнарiю. Але це не кiнець. Нi, нi. Такi, як вiн, на половиш
дороги не зупиняються. Вiн iде далi. Там десь у Ки вi чека на нього ще
школа. Вiн скiнчить ©© i стане великим адвокатом. Його виступи i промови
чарують слухачiв. Тисячi народу добиваються мiсця в залi, щоби хоч здалека
послухати його. Його слава гримить на цiлу Укра©ну. Всi, що ненавидiли
його, впадуть до його нiг, i вiн дару ©м ©х провини. "Приятелi"
наперегони повчатимуть його, оберiгатимуть перед можливими i неможливими
речами. Стiйте! - скаже вiн ©м. Замовчiть! Хто не вiрив у мене, хай далi
не вiрить. Хто заздрить, хай виступа з ним на чесний герць. На одвертiй
аренi хай помiря ться з ним сво©ми силами, а не робить потайки за плечима
капостi. I не буде йому рiвних у змаганню, бо сила його душi неймовiрна...
I тут саме десь вiзьметься Наталка. Вiн уже давно не хлопець, що
червонi вiд кожного ©© погляду. Вони зустрiнуться на балу. Вiн запросить
©© на танець. "Наталю! Даруйте менi, але я кохаю вас!" - скаже вiн ©й
тихо. Вона здригнеться, почервонi . Танець скiнчиться. Вiн вiзьме ©© за
руку i виведе в сад. Тут пiд вiдомим горiхом на лавчинi присядуть. Наталка
мовчить.
- Я кохаю вас цiлим ством. Будьте мо ю!.. - Наталка почина плакати.-
Наталю! Моя Наталочко! Люба, моя Наталю!.. - йому не ста слiв, не
знаходить таких якраз, як треба.- Ну, що? Чого, Наталю? Образив вас? Я
знаю... Я не заслуговую на таке щастя, але даруйте менi!.. Ох, Наталю,
Наталю!..
Останнi слова вириваються вголос. Володько прокида ться. Свiт дивний,
не той, в якому тiльки що мандрував i в який вiрив. Яке щастя обдурити
себе i вiрити в ту брехню. Яке щастя носити в собi жагучу любов, подiбну
на весну, на молодiсть, на сонце, що в ма статi ранку пуска стрiли сво© i
ранить все живе великими ранами любовi i краси.
Перед кiнцем шкiльного року семiнарiя улаштову виставу з танцями.
Володько давно вже не бачив Наталки. Та дiвчина нiби з вогню. Вона танцю
безупинно, ©© смiх луна у всiх кутах просторо© зали. З Семенюком,
Янушевським. Кожний пiдходить i прошу! Взяв i пiшли ходором навколо.
Легко, свобiдно. Вальс буревi м гримить, хвилю море, а вона, мов пiнна
сирена, плава навкруги. Недотепа, ведмедисько Семенюк. I що в ньому може
©й подобатись? Але як вони чудово витанцьовують вальс...
I знов ©дка заздрiсть мучить Володька. Ну, чому вiн не подiбний на того
самого Семенюка? Чому Бог обiдив його таким непоказним виглядом,
непевнiстю, соромливiстю? Станеш, вона дивиться на тебе, а ти, мов дурень,
не знаходиш нi одного влучного слова. Сто©ш, паленi ш i блима ш
посоловiлими очима. Препогане становище.
Танець кiнча ться. Володько у вiдчаю. Врештi в нiм родиться iнше
переконання. Що в дiйсностi, як подумати тверезо, в нiй такого особливого?
Звичайна дурна мiщанка. I нiколи вiн ©© не любив. От прочитала два-три
романи якого-небудь Винниченка i чваниться. I чим там чванитись. Хiба
соромитись!
Вдесяте пiдходить до Володька Галабурда.
- Чого ти сьогоднi таким Дон-Кiхотом напузився? - пита вiн.
Володько отетерiв. Нема часу на вибагливi вiдповiдi.
- А ти не корч зi себе Санчо Панса.
Семенюк i Наталка роблять останнiй зворот i зупиняються. Володьковi
видалось, що це прокотилась огненна куля й опекла його. Серце стрибнуло i
сильно стукотить, мов переслiдуваний втiкач у зачиненi дверi.
- Володьку! Голубчику! - каже Наталка до свого брата.- Побiжи, братику,
i принеси вiд Степана Павловича мiй редiкюль. Ааа! I ви тут! - вирвалось у
не© захоплення, що вiдноситься до Володька.- Але чого ви такий екстра-пуф?
Гидке слово. Кров, свiтло, очi... Все мiша ться i крутиться, мов у
каруселi. Помiст помiтно хита ться й окремi хиткi крижини ледь втримують
палаючого хлопця. Уста ганебно тремтять. Язик пруча ться з навалою
звуково© сировини, з яко© на силу Божу вилазять сякi-такi слова. Горло
пересиха . Мозок вилетiв з черепа, а на його мiсце лягло щось тяжке i
гаряче.
Семенюк, Наталка, Володько. Он сунеться ще якийсь тип. Всi вони
навмисне сходяться надивитися на Володькову ганьбу, щоби пiсля навипередки
рознести ©© по цiлому селу. I що тут дивного? Над чим, прошу вас,
смiятися? Якого чорта шкiрить отой сво© осоружнi скалозуби? А Наталка
здивована. Де ж таки... ©й нiчого не вiдомо. Вона сьогоднi цяця. Вона
зовсiм у нiчому невинна...
- Що з вами? Що таке?
Фу! Осоружнi, бридкi запити! Нiкчемне кокетство. Володькова злiсть
росте, мов балон, що його надувають.
- Нiчого! - випалю вiн.- Нiчого зо мною. Це все вiн, Володимир. Вiн
назвав мене Дон-Кiхотом!.. Я, зрештою... Менi все одно. Я не маю
приятелiв, знайомих, друзiв. Всi мене якогось чорта цураються... Але не
думайте, що менi на цьому так залежить!
Далi вже нема що казати. I це, що сказане - дурне, гаряче й зайве. Це
вiн розумi . Але раз розiгнався - рiв не рiв - плигай! Нiхто не смi
подумати, що Володимир Довбенко боягуз. Вiн сказав ©м те, що треба, i
тепер до побачення.
Обернувся на мiсцi кругом i вiдiйшов. Як одягався, як гнався коридором,
як летiв вихiдними сходами ганку, цього не помiтив. Свiдомiсть догнала
його аж пiд вiкнами помешкання Ферапонта Яковлевича, з котрих сi ться
м'яке свiтло просто на купу цвiтучого бозу. Десь взявся дрiбний дощик.
Вiдчув вiдомий його шепiт з листям. Володько прорiзу кiлька свiтляних
стовпiв i кулею вгруза у глибоку пiтьму тепло© ма во© ночi з дощиком.
Бiжить "коло Яна" в долину. Поверта на стежку "через береги".Он
ставок. Дощ густiша . Його краплини дрiбно сiються по водi. Листя осокорiв
шелестить. Небо - прiрва, залита чорною тушшю.
Володько женеться далi. Йому боляче, соромно, тiсно. Хотiлося б знищити
себе, або принаймнi порядно назнущатися над собою. Згадав Бога i викрикнув
уголос: Боже! Поможи менi:
Чорне небо, куди спрямований його вигук, бризнуло в гаряче обличчя
жменю води. По дашку його кашкета бiжать струмки. Стiкають на вилицi, на
нiс, на бороду i скапують вниз. Бiжить далi. У Ляшовому займиську
зупинився знову. Це тут якраз мiсце, де темними ночами переходить людей
страшний бувший власник займиська вiшальник Ляш. Он купа осик, куди гепнув
колись "снаряд". Вирив яму, вирвав осички, зiбрав ©х, створив iз них
хащавину. На тому мiсцi поросла глуха кропива i кiнський щавiй. А в
хащавинi гарний притулок для ранених звiрiв. Володько скористав зi
звiрячого пристановиська. Забув Ляша. Найбiльший страх його - вiн сам. I
коли б мiг, лишив би себе i втiк би. Вiн пiдлiз пiд кущi i присiв.
Тут зовсiм гарно. По листi шелест дощу, але краплi його не доходять
сюди. У темнотi вище ледь помiтнi косатi старi берези. Кiлька дубiв i
кленiв стоять осторонь. У травi розмокають дозрiваючi суницi. Десь над
самою головою прокинувся й лунко задзвенiв соловейко-нiчняк.
I хiба грiх у таку нiч трiшки збожеволiти, стати на грань добра i зла i
десь далеко, далеко вiд стороннього ока крапля по краплi пити трунок
великого келиха життя. I хай ллються тодi чистi юначi сльози, хай
кiльчиться й зроста перше бажання зiрвати квiтку щастя, що завжди росте
тiльки на мiсцях недосяжних.
На другий день Володько в школi. Вiн блiдий i похмурий. На його чолi, в
очах слiди яко©сь особливо© пожежi. Галабурда хоче з ним розмовляти. Нi.
Володько не бажа нiяких розмов. Ось висидить години, здасть останнiй
iспит, в якому закони Бойля й Марiота на хвильку повздержать iншi закони.
А пiсля пiде собi. За тиждень вiн все одно покине все...
Галабурда натякував на Наталку. Вона нiби згадувала Володька.
Розумi ться. Прошу вас... Вона не буде згадувати такого виняткового
iдiотства. Що ж тодi згадувати
Iдучи додому, Володысо наскочив ще на одну дурiсть. Так. Наперекiр
усьому. Вiн таки напише ©й листа. Хай принаймнi зна .
А може, нi? Смiх, кпини? Хай. Хай смi ться. Хай кпиться,- скiльки ©й
хочеться. Все одно. Сяде й напише. От тiльки як? Читав, бувало, романи,
дивувався, що геро© такi безпораднi у зовсiм простих справах. А тут i не
роман. Тут життя, саме оголене i саме правдиве. Все ясне, як те сонце, як
небо. Кожний предмет у тво©х очах, i ти можеш дивитись на нього, як хочеш.
Нiхто не смi перешкодити тобi.
Але ж нi. Кожний предмет у тво©х очах це лиш обставина сцени, а ти,
приятелю дорогий, актор, яким керу незнаний тобi режисер. Вiн хоче, щоби
ти писав листа. Добре. Сiдай i пиши. Хай це смiх, радiсть, сльози,
розпука. Сцена твоя - страшна сцена, i цiлий свiт у мiлiонах сердець хай
несе тони тво © велико© гами переживань у вiчнiсть. Пиши!.. Я твiй
режисер.
Хiба ж Володько може ставити опiр наказовi вищо© волi? Нi. Вiн сiда ,
бере перо, дивиться на його кiнчик i зовсiм свiдомий, що з того кiнчика
може сплинути його щастя чи ганьба. Але що в дiйсностi - як може вiн
знати?..
Кохана Наталю! - Цей заголовок i навiть великий знак оклику запозичив
вiн у якомусь романi. Так, мабуть, треба. Раз люблять, раз хочуть щось
сказати - треба перш за все кохати. I на це деякi слова, що з роду в рiд
передаються, вiчно свiжi i вiчно недоторканi.
"Вибачте, що так Вам пишу. Дуже добре знаю, що, прочитавши вже першi цi
слова, Ви вибухнете Вашим вiдомим смiхом. Але я рiшився на все. Смiйтесь,
лайтесь, розповiджте всiм, який я дурний хлопчисько. Менi все одно. Раз я
полюбив, я мушу сказати: люблю вас! Мушу, дорога насмiшнице, бо любов моя
анi Вам, анi нiкому iншому на нашiй планетi незнана. Вона така велика i
така криштально чиста, що про не© можна говорити навiть у храмi, у
святая-святих, куди мають право вступу тiльки вибранi. Менi хочеться
написати Вам про кожний вiдрух мо © думки...
Я боюся кiнчати речення крапкою, бо менi зда ться, що безлiч дуже
цiкавого i, можливо, найважнiшого я Вам не сказав.
Менi хотiлося б сказати Вам, як страждав, як на мо©х очах тлiв кожний
нерв мо © iстоти. Менi хотiлося б оповiсти Вам про кiлька радiсних хвилин,
коли Ви разом з сонцем, з цвiтом яблунi, з метеликом i смiхом сво©м
вкладали в мене мою думку. Я десь вичитав, що кожна листана, кожна
билинка, кожна пташка i все живе любить, бо так треба, i не смiйтесь, коли
скажу: найбiльше щастя - щастя любити.
У мене, Наталю, болить голова. Час вiд часу я кладу на чоло свою лiву
долоню, бо вона надзвичайно холодна. Пальцi рук мо©х також холоднi, хоча
вуха, щоки i особливо мiсця на вилицях i попiд очами - палають.
Бачу, бачу... Ви iронiчно зложили Вашi уста i пiдняли брови. Хай. Все
одно буду казати. Все буду казати. Пригаду те, як поводив я себе тодi на
вечорi? Чого питати. Певно, пригаду те. Що путн , забува ться, але хиби,
помилки, людськi слабi мiсця, коли вони спотикаються, завжди пам'ята ться,
©х пiдхоплюють, розвозять, передають з уст в уста, як бозна-якi скарби...
Найближчi люди, що часом звуть себе навiть друзями, з якоюсь особливою
насолодою пiдкреслюють вашi хиби, бо це приносить ©м вдоволення. Люди
люблять у сво©х ближнiх бачити бiльше тiнну сторону, як соняшну. Дивно.
Нi?
Але я чомусь хочу бачити Вас не такою, як yсi. Ви моя та, яку я вибрав
собi для сповiдi. Менi зда ться, що Ви мусiли б чомусь зрозумiти мене, або
бодай не одважитись пiдняти камiнь, щоб кинути на мене за мою любов. Я
надто молодий. Так. Це зна всякий i це не грiх. Але думаю, що я вже маю
право вимагати чогось вiд життя. Бо ж хiба я нiщо? Хiба не подоба ться Вам
оце, що пишу? Хiба це не правда? Хiба не зворушу воно Вас, не хвилю , не
виклика у Вас особливих думок, яких Ви напевно не дума те, сидячи за
Вашою машиною? Правда ж! I Ви надивуйтеся, що я дещо комiчно поводився.
Люди, що сильно люблять землю, батькiвщину i що б то не було, завжди дещо
комiчнi. Некомiчнi лиш тi, якi так само не можуть бути комiчними, як риби
не можуть бути гарячими. Це правда. Впродовж довгих ночей, днiв думав я
про свою велику любов. I от пишу Вам про не©. Дивiться i... (закреслив). Я
не знаю, що дивiться. Все одно, що. Я боюся тiльки одного: Ви напевно
покажете цього листа комусь... А це ж не мусить бути. Як можна смiятися чи
кпити собi з мо©х слiв, стрiчок чи ком, коли в кожнiй з них тече жива кров
i кожна бо©ться дотику розкладово© бацили. Пожалiйте ©х. Вiд цього i Вам
колись буде при мно".
На цьому скiнчив лист. Подумавши, закреслив останнiй рядок. Вiн не
бажа ©© жалю. Тепер треба якось лист вiдiслати. Згадав, що сусiдська
дiвчина Ганна ходить до Наталки вчитися шити. Добре. Це i буде той
iсторичний листоноша. Вiддав i чека цiлий день. Але мало чека ... Його
мучить сумлiння й острах. Пишучи листа, вiн був у якомусь трансi. Цiла
сила його почуття, мов повiнь, рвалася, щоб ©© висловити. Слова i речення
низалися одно до другого всупереч власнiй волi, але скiнчив, вiддав,
пройшовся, прохолов. Предмети i думки вияснилися. Проза життя виявилася в
розкiшних тонах, як тодi i весь ефект його захоплення видався йому
безмежно на©вним i смiшним. Безперечно, вона посмi ться над ним, порве
дорогi листочки i викине. I як можна бути дiйсно таким некритичним...
Але вже пiзно. Зробленого не повернеш. I "Кохана Наталю", i знак
оклику, i гарячi слова - все вже пiшло в свiт. Широкий дивний свiт.
Сонце в таких випадках не квапиться. Воно ма час. Земля оберта ться
тим самим способом. I не треба знати, що дума Володько.
Вечiр. Сонце зникло. Захiд ще горить, схiд гасне. Тут то там
появляються зорi. Володько чека Ганни на стежцi в садку. Чека довго i
вперто. Ой хтось руха ться в темнотi. Вона. Нi. То Iван. Був у млинi й
запiзнився. Перед святами завiзно. Зрiвнявся i "добрий вечiр" сказав.
- А ти ж чого тут?.. - пита .
Йди, йди, чоловiче добрий, сво ю дорогою. Не втручайся в справи, якi
тебе не торкаються. О, нi. Iван стане, посто©ть, скрутить папiроса,
попросить огню, не дiстане i знов схова його. А за той час оповiсть, що
там люди толкують.
- Он, кажуть, що тiкають вже цi... Женуть ©х з-пiд самого Ки ва. Ох,
кебто вже скорше тi большевики!..
- Большевики? Де вони?
- Йдуть! З-пiд Ки ва йдуА. Цi тiкають - страх. Все кидають. Кажуть, он
за тиждень i змiна влади.. Знов "нашi"... Вiд захоплення Iван зручно
чвирка кутком рота.
- З кiньми треба "осторожно". Кажуть, цi вже по дорозi забирають. Скажи
там свойому дядьковi.
Володько слуха i не слуха . Большевики? Цi тiкають? Б'ються? Цiла
Укра©на в огнi? Все в огнi. Гримлять гармати. Вмирають люди. Прийдуть
большевики i знов пройдуть по селах, мiстах новi порядки, новi закони,
новi слова. Знов.
Ага. Ганна.
- Ну як? Що?.. Дала ©й?
Ганна вийма щось i пода Володьковi... Лист! Вiдповiдь. Нi. Це не
вiдповiдь. Це Володькiв зiм'ятий листок у тiм самiм рожевiм конвертi.
- Прочитала,- каже Ганна,- i вернула.
- I бiльш нiчого?
- I бiльш нiчого. Тепер у не© безлiч працi. Он, кажуть, большевики
йдуть...
Большевики! Большевики! Большевики!.. Знов большевики. Знов... Ах... А
як же Наталка? Що вона?..
Знак запиту i точка. Нема вiдповiдi. Йди, Володьку. Йди геть. Шовкова
тепла нiч i зорi поволi плинуть. А там десь у просторах iдуть большевики.
Володько знищений. Вiн може записати собi цю хвилю, як першу лекцiю.
Одвертим i щирим не завжди безпечно бути. Зрозумiння тво©х почувань не
шукай у когось, а силою фактiв приневолюй признати ©х. Жiнки. Не помiчав
©х iснування у справжньому ©х виглядi. Перший зудар з ними вплинув на
хлопця мов струм холодно© води на гаряче залiзо. Любити ©х без ненавистi
не можна. I тут, як i скрiзь, найнебезпечнiшим мiсцем - легковажнiсть.
Висипався ячмiнь. Замовкли соловi©. Зачервонiли i налилися соком
черешнi. Скiнчилася школа.
Володько не мiг перемогти в собi свого почуття. Ходив, мов ранений.
Юначi його очi засвiтились небезпечними вогниками ненавистi. Хотiлося б на
комусь помститися. На пальцях вiдчува замiсть нiгтiв звiрячi пазурi, що
час вiд часу показуються на свiт, то знов ховаються, мов у молодого тигра.
Збирався йти додому, але майже несподiвано налетiв буревiй
большевицького наступу. Чутки i розмови про це не вмовкали, але нiхто не
думав, що воно станеться так скоро. Люди чекали, сподiвалися i радiли.
- О!! Чекайте! Як прийдуть тi!.. Вони цим покажуть!..
- Що покажуть, то покажуть. Кажуть, Л нiн i Троцький все по-старому
повернули. За комунiю нi слова.
- За грабунок кара ться смертю. Он, кажуть, один большевик у когось там
взяв курку. Мужик поскаржився i большевика розстрiляли мов собаку.
- Не тво , не бери. Хочеш мати - купи!.. Такi розмови чути на кожному
мiсцi. Нiякi слова, нiякi противнi докази не мають успiху. Так допекли
"цi", що нiкому не може прийти на думку, щоби були ще гiршi. Одного ранку
зненацька по кутку чутка;
- Тiкають!.. Ховайте конi!
Всi, хто ма конi, пре ними в лiс та хащавини. Володько схватив
дядьковi лошаки i пiгнав "у Хвищик". Густий грабовий молодняк. Побiч рiв,
зарослий калиною, терном i дикими черешнями. До самого рову i далi через
лiс глибоким проваллям врiзалася вузенька дорожина. День ясний, соняшний.
У гущавинi рух i життя. Скрiзь поприв'язуванi конi, а коло них гуртами
молодь i старшi люди. Конi нагодованi. Як тiльки що - за повiд, махнув на
коня i гайда далi. На взлiссi i на полi варта. У лiсi також вартовики.
Володько видряпався на високу струнку черешню. Черешня вища вiд всiх
дерев i звiдсiль видно польову дорогу, що йде вiд Верхова. Видно також
чеську колонiю Борщiвку, поля, луг. Десь на сходi раз-пораз чутно гарматну
мову. Мiж листям кругом Володька спiлi ягоди. Не можна втриматися, щоб не
рвати ©х. Вiн ©сть ©х i спльову кiстки на землю. З-за горбка на схiд по
дорозi з'явля ться якийсь гурт людей. За кiлька хвилин Володько бачить, що
то вояки. Число ©х невелике, а з ними один вершник.
Вояки не йдуть, а майже бiжать. Варта з-пiд лiсу пода сигнал. Володько
також свиснув умовленим посвистом, щоб там, унизу, були готовi. Кiлька
людей ма зброю i коли б ворогiв не багато, ©х можна зовсiм легко
пiдстрiлити.
Майже одночасно з протилежного кiнця дороги з'явля ться якась пiдвода.
Вона до©жджа до тi © дорожини, що збiга вниз "до Хвищика". Вершник, що
iде з утiкаючими вояками, помiча пiдводу, наганя коня i чвала ©й
назустрiч. Пiдводчик раптом зрива ться, оберта батiг пужалном, гараздить
по втомлених конях, зверта на дорожину i пре вниз у провалля...
- Стуй! Стуй, пся крев! - крикнув вершник i пустився через овес
навперейми за пiдводою.
- Стуй! Стшелям!.. С-вий сину! Стуууй!..
Дебела, суха коняка вершника ледь клига вiвсом. Вершник погрожу , що
буде стрiляти, але не знiма з плечей рушницi. Пiхотинцi, що бiжать
дорогою, теж погрози не виконують.
В той час iз лiсу чути кiлька стрiлiв. Це селяни. Вершник вiдразу