Самчук У.. Волинь

шкальню. Зупинився Володько, аж коли був за селом перед сво©м хутором.
Хведот бiг також за ним. Обидва засапалися, розiгрiлися. Хведот щось хотiв
говорити, але Володьковi не до гутiрки.
Пережите цього вечора вплинуло на нього надзвичайно. Ще нiколи в життi
не бачив вiн кращого оповiдача i кращо© "комедi©". Пiсля танцi i... i та
сама Ганка... Чи помiтила i вона його?
Мабуть, нi... Напевно, нi. Вiн так скажено бiг.
Дещо непри мно вразили його слова одного сiльського, свого-таки
"москаля", що був ранений i прийшов "на поправку".
- Сукини сини! - казав вiн.- Кашожери мордатi! Хiба вони знають, що
таке вiйна? От зiбрав би ©х, сволоту чортову, та пiслав у перву лiнiю;
там, сукин син, один з другим загуляв би.
Нащо так сердитися, думав Володько. Мусить же хтось i в обозi бути. Не
всi конечне у перву лiнiю...
- То,- каже вген Паламар,- самi "супчики"... Бачте, морди якi, хоч
пацюкiв бий - позалазили у "третiй разряд"... А на фронт дiтвору,
бiлобiл тчикiв пруть...
вгеновi, правда, вiдорвало лiву руку, але його все одно "зовсiм" не
пустили додому. Вiн кляв вiйну "на чом свiт сто©ть"...
Володько зовсiм iнакше на тi речi дивився. Навiть вiдiрвана вгенова
рука не робила на нього такого вже великого враження. Розмах подi©, ©©
романтика, ворохобня i якась сво рiдна краса полонили його, затуманили
розум усе, що вичитав, усе, що навчився в школi, вiдiйшло на деякий час
набiк, а перед ним постала у всiй сво©й величi i красi - Бог i сатана у
однiй подобi - вiйна.
Обоз постояв у селi всього три днi i вирушив далi "в тил". За обозом
по©хав другий обоз втiкачiв. По ©х мовi чути, що це вже не "з глибоко©
Галiцi©", а десь з недалека, з-за Поча ва вiд Радивилова i з тих
мiсцевостей.
Знов одного дня за©хала на вiдпочинок до Матвiя пiдвода втiкачiв.
Чоловiк, жiнка, стара мати i тро дiтей - два хлопчики i дiвчина. Дiвчина
вже старша - дiвочиться, уже й ходани ходили, як заявила мати. Батько
"москаль" у вiйськовому, прийшов з фронту ранений на поправку. Застав його
приказ вибиратися.... Ну, не покине ж вiн отак на Божу волю родину... Що,
нi? Правда ж. Мав вiдiйти тиждень тому, а тепер все не зна , як буде. Самi
ж жiнки... Бiйтеся Бога... А що буде за те, що "у срок не з'явився", чорт
його зна . Розстрiляють, то розстрiляють. Гiрше смертi нiчого не видума ш,
але, напевно, не розстрiляють самi, а пiшлють на фронт, щоб там уже те
брудне дiло iншi зробили... Походить чоловiк вiд само© границi - три
верствi... Вже, може, з хати та з цiлого села одно мiсце на землi... Хто
зна ... А "тре буде" все-таки десь отам далi серед лiса, чи серед поля,
чи, може, i на гладкiй дорозi жiнку з отими-о щенятами лишити i йти... Що
зробиш...
Говiркий i поважний гiсть сподобався Матвi вi. Настя варила, кормила
цiлу родину. Жiнка ввесь час побивалася, плакала. Увiйде до хати, що не
побачить, що не вiзьме до рук, i одразу:
- I ми, жiночко, мали таке... Ще лiпше... Все геть-чисто сво мали... А
тепер жебраки, сироти, викидьки на сором та ганьбу...- i сльози одразу ©й
витечуть з очей,каламутнi у почорнiлих, попухлих очницях сльози.
Два днi вiдпочивали бiженцi на Матвi вому дворi. На третiй рано
ви©хали.
Серпень добiгав кiнця. На полях запiзнений збiр хлiба. Безлiч вiвса
мокне у пiвколах. Дорогою ©дуть i iдуть обози - вiйськовi й цивiльнi.
Дорогу розширили в три рази. Прийшли якiсь землемiри i вимiрили...
Бараболi не бараболi, просо не просо,- все одно. Вiдтяли стiльки-то
сяжнiв, i дорога.
Посунули пiдводи, кiннота, пiшi. А Матвi ва родина при працi.
- Ей, ви! Що ви там ще мучитесь! Все одно пропаде! - гукали на
Матвiя...
- Пропаде, то пропаде, а до пуття довести треба. Не лишу ж отак усе на
полi...
- То в стодолi згорить...
Матвiй розводив руками, дивився на захiд, звiдки вже виразно чути
гуркiт гармат. Нi! Все-таки збирати треба. Возив, збирав, складав у клунi,
всi засторонки запхав пiд самий стрiп... У полi ще одна насiнна конюшина.
Нарештi гострий наказ (десятник у кожнiй хатi наказав), хто ма зайву,
тяжку до ходу худобу, хай вiдводить на "зборний пунт" до Бiло© Криницi.
Там усе на вагу куплять. Хто не псведе, то в дорозi даром покине...
Вiдступ вiйська не припиня ться. Вибиратися прийдеться все одно...
Вiд такого наказу у Матвiя лiг у грудях тяжечий гнiт i нiщо не в силi
зняти той тягар зi серця.
Увiйшов до хлiва. Шiсть корiв одна коло одно© стоять спохiйно при
жолобi. Не можна Бога гнiвити. Було молочка, i собi, i людям. Хто не
прийде, бувало, дiстане кварту доброго густого молока... А платити?.. "Хай
Бог заплатить!.. Здоровi споживiть",- казала Настя...
I от цi корiвки, цi чудеснi тварини, на якi чекав i силу свою нищив
такi довгi роки, тепер треба нищити. Так. Нищити. Просто виведи в поле i
скажи: йди, худобино, куди очi бачать. Не треба менi тепер тебе... Або
вiддай "на пуди" за безцiн - аж серце болить...
А тут тобi зi всiх бокiв:
- Вибираймось та вибираймось. Он батюшка всю родину вивiз. Сам лишився
i чека , поки село рушить. Усi нашi ви©хали... Навiть управитель, i той не
лишився.
Хм... Ведiть "зайву худобу". Цiкаво, хто ма ту зайву худобу. Який
добрий господар ма зайву худобу? Ох, зайву, зайву! Бодай його кольки
скололи, хто видумав цю штуку.
I дума Матвiй: не було колись худоби, не було гроша, не було часом
чого в рот вложити... А тепер i худобина усяка, крiвавицею здобута, i
поле... Мав вiд раня до вечора турботу, i от тепер лиш чоло морщиться вiд
жури: i як його усе знищити... Знищити так, щоб менше болiло отут десь, де
сидить мужицька, на всi болi гартована, душа.
Тiльки що на ноги звiвся. Пiвсотню рокiв товкся, мов останнiй з
останнiх, гiрко горював, тяжко бiдкався. Нарештi поля того шмат роздобув,
халабуду якусь злабудав. Все воно "на тимчасом", на "поки що". Поле також
не Бозна-як вироблене. Туди треба б такого гною, а туди iншого. До всього
худобини потрiбно, до болю, до останнього потрiбно. Одно чiпля ться за
друге.
А що село? Що люди? Де тi самi люди i що вони думають? Ах, люди. Не
кажiть менi про тих людей. Боляче згадувати. Хiба вони вмiють мiцно
хотiти, до змори працювати, битися з останнiх тих справжнiх, якi тiльки
людинi дано, сил? Нi. I, кажу вам ще раз,- нi! Вони рухаються, ходять, але
без думки... Думки нема тi ©, як то кажуть, живо©, болючо©, як оголена
рана. I свiдомства мало. Не кажемо, яко©сь велико© свiдомостi, а навiть
свiдомостi того, що вони до людей належать. Так, так... Горе це... Це
якась вийнятково безталанна, загнана i збита, мов макуха, юрба, яка не
вмi вiдбити напору ворожого... Цiле село i всi, всi геть села навколо,
забули за себе. Гримнула десь Бозна-де гармата i все у крик, все в лемент,
так нiби ©х життя саме найважнiше... А де ж господарства?
Так думав огiрчений Матвiй. Не мав кому цього сказати. Сам собi думав,
ступаючи широко полем, розмахуючи стиснутими п'ястуками... Часто дума
вголос виривалася... Кантате тверде слово рвалося з придушених грудей i
падало у порожнiй, безлюдний простiр. Разом зi словом рвалося серце -
насильно рвалося, нiби хто виривав його, як рiпу. Якi болi! Якi
невисказанi болi! Лиш мужик зна ©х, той, хто твердим хлiбом кормився, хто
не чув нi холоду, нi спеки, хто не знав про iснування нервiв i бацил.
Матвiй iде полем i, зда ться, це ступа месник, кара. Зупинiться i
погляньте в його обличчя. Нiхто не бачив такого грiзного, зрiзаного
зморшками чола. Кожна та зморшка кричить болем. Гляньте, очi його з
червоними жилками, в яких горять блискавки. Гляньте, вiн навiть без
кашкета i вiтер, рвучкий осiннiй, що дме з-над угорсько© долини, патла
його рiдке волосся, нiби вiхоть соломи. Поли його куцана розпадаються на
всi боки, нiби якiсь особливi крила особливого неземного птаха.
Вiн не йде, а летить. Не дивiться, що його великi широконосi чоботи
лишають широкi слiди на свiжозоранiй рiллi. Вiн все-таки летить он пiд
тими хмарами, якi рвуться з його злисiло© голови i застеляють все
навкруги: землю, лiси i небо.
Так кожний день лiта Матвiй по сво©х полях. I що виразнiшали гарматнi
перегроми, то лет його збiльшу ться, набира особливого значення...
А все-таки одного дня Матвiй увiйшов до хлiва, де стоять корови. Шiсть
©х. Усi ланiцогами до жолоба поприв'язуванi. Он Лиса, Манька, Ряба,
Рогата. Он та, шо цього лiта на ярмарцi купив,- без назви. Далi шустра,
рухлива корiвка - Сивенька. Стоять усi по зросту - вiд лiва до права. Лиса
найбiльша, найтяжча, далi Манька...
Матвiй одв'язав двi i вивiв на двiр. Кликнув Володька. Цей ма
пiдганяти корови. Це тi - Манька i Лиса. Володько пас ©х дво лiт i зна
©х, як i себе. Поважнi корови, незворотнi, тому i в шкоду менше ходили.
Добрi були, слухнянi... Шкода ©х йому... i не шкода... Якось... Чомусь не
шкода. Так, нiби це його не обходить...
Настя вибiгла з хати, глянула... Здавалось, вона хотiла обняти тi
тварини i горнути до себе. Замiсть того попробувала за дiйки, чи не повнi,
щоб за дорогу не набрякли. Володьковi всунула в руку вузлик хлiба з
маслом. Повели. Повели на продаж до Бiло© Криницi. Володько йде за
коровами босий. У нього зовсiм нема чобiт. Батько веде за повiд корови i
не промовить нi одного слова. Не хочеться йому в такий час розмовляти. Так
i пiшли. Через село, долиною до Башковець, через "казьонний" лiс. Володько
вже зна цю дорогу. Торiк на "мобiлiзацiю" ж ©здив. За цiлу дорогу тiльки
парою слiв перекинулись.
У волостi величезна черга. Прийди, рiзун його матерi, зi сво©м i ще
чекай, проси, поки то "вони" зводять забрати тво добро. Пiсля корови
важили i видавали "квiтанцi©". З тими квитанцiями треба йти в друге мiсце,
щоб дiстати грошi. За обидвi корови дiстав Матвiй сто одинадцять рублiв i
ще якiсь там копiйки. Видали цiлу "катеринку", а решту рублями.
Матвiй зав'язав тiсно грошi у кiнець шматини, в якiй був замотаний
хлiб. Коли продали корови i Володько лишився тiльки з прутиком, яким
пiдганяв, а Матвiй навiть не дiстав назад свого повода (добре, що ще не
взяв ланцюга), обидва посiдали на морозi i ©дять хлiб з вареним салом,
©дять мовчки. Матвiй щось мiрку , а Володько передуму усе, що бачив.
Пiсля на Матвiя якась злiсть найшла, чи що... Досить, що напало на нього
неухильне бажання нечуваного марнотратства. Сам устав, пiшов до крамницi i
по часi винiс звiдти цiлу пляшчину лимонаду та здоровенну булку. О, така
булка напевно досить кошту .
Власними руками розтрощив булку на двi половини. Одна собi, друга
синовi.
- На! Хоч з'©мо. Що з'©мо, що вип' мо - то тiльки й наше. Клятi часи
настали...
А пiсля пиячили порядно по черзi. Цiлi три копiйки луснули, як i не
було. Володько з при мнiстю потягнув гострого шипучого напою. Втомився, та
й ноги клятi попiдбивалися, а до дому ще верстов двадцять, бо рiшив Матвiй
чомусь через мiсто Крем'янець вертатися.
Хай хоч побачать, як там тепер вигляда , що поробля "жидва".
Треба рушати. Сонце не сто©ть на мiсцi. Воно вже давно зiйшло над
крем'янецькi гори, туди, де станцiя знаходиться.
Йдуть сошею. Повз казарми, повз велику, червоно© цегли, похмуру
"гарнiзонову" церкву, повз вiйськовий цвинтар. Сюди й туди без кiнця i
перерви ©дуть обози.
Дiйшли до станцi©. Володько в душi вдячний батьковi, що пiшли сюдою.
Хай це яких шiсть верстов бiльше. Пусте. Вiн же ще нiколи не бачив анi
залiзно© дороги, анi по©зда, нi паровоза. Колись, бувало, ще в Лебедщинi,
коли збирався поза Мартинiв запуст на пригiрок, бачив дим з по©зда. А то
далеко, верстов дванадцять було. А, може, то i не з паровоза був дим.
Може, то просто собi якийсь дим та й годi. Але для Володька то був
особливий дим, i вiн дуже радо ловив його сво©м далекозорим оком.
Тепер ось вони обидва з батьком зовсiм близько коло станцi©. Марширу
двi роти зi "штиками на смiрно". Спереду офiцери з голими шаблями. Справа
пруги рейок врiзалися у землю й обросли бур'яном. По них старi вагони з
написами: Ю. 3. Ж. Д.
Ще далi "добрi" вагони. На них грузять корови, конi, людей. Кортiло
Володьковi пiдiйти до то© метушнi ближче i все докладно оглянути, але мало
було часу.
Йшли ввесь час по гострому дрiбному камiнню, тому вiдчував прикрий бiль
нiг. За тiснотою навiть не мiг iти тудою, де хотiв.
У мiстi, що здушене невеликими, але гарними, горами,- тiсно, рухливо,
гамiрно, ©здять авта. Кожне з них напхане вiйськовими. Особливо кидаються
у вiчi юрби "золотопагонникiв". Здавалось, вони зiйшлись сюди з цiлого
фронту.
Але крамницi скрiзь вiдчиненi i скрiзь iде гарячкова торгiвля. У
Володька виника та мний задум, який в короткiм часi розроста ться в
непереможне бажання. Повстав вiн i розрiсся до неймовiрних розмiрiв, коли
проштовхувалися з батьком через ринок i проходили повз крамницi з дешевим
взуттям.
I як його не згадати про чобiтки, коли ноги так порепанi, так пiдбитi.
Хай би хто спробував не згадати.
На ринку Матвiй купив цiлий хунт грушок. Знов нечуване i зухвале
марнотратство. Видно, Матвiй поспiшив: хай все гине, коли так!
Знайшли шматок вiльнiшого мiсця у кутi ринку, сiли i смакують грушки.
Володько слуха , як сiпа в ногах бiль, i дума про чобiтки не вилазить з
голови. Напроти брудна, з заялозеними дверима, крамничка. Там знана Рухля
прода гнилi оселедцi, смердячу тараню, коломазь та сiре мило. Запах тако©
крамницi надзвичайний.
Ось вони до©дають грушки... Матвiй, видно, готу ться вставати та
вiдходити. Вiн же ще мусить накупити "дещо до хати". Володько рiша ться на
останн . Будь-що-будь, а сказати вiн мусить.
-- Тату! - обережно, з прищуленими вiд нiяковостi очима; каже Володько.
- Ми там проходили коло крамниць... Бачили ви, якi там добрi юхтовi
чобiтки висять?
- Ну, так що?.. Хiба тут мало тих юхтових чобiток?
- Я... Менi... Ви зна те, тату... Я так попiдбивав собi ноги... Ах, так
болять отут коло пальцiв. Дивiться...- i вiн навiть одну ногу пiдняв i
показав батьковi. Пiдошви попухли, деякi пальцi попiдбиванi. Найменший
пiдрiзався й щемить, як хал ра...
- Так, зна те, мерзнуть ноги, як виженеш "на росу". Пiдняв голову i
дивиться благальними очима на батька. Очi того насупленi. Зирнув на ноги
сина i каже:
- Ну, а як же ж хотiв? Ти ж не панич i батько твiй не пан...
- Нiii... Я знаю... Але коли б я мав якi-небудь паршивенькi
шкорбунцi...
- О-ооо! Ще чого заманулось...
- Дума те, я так багато хочу? Нi. Менi якi-небудь чоботи... От i все.
- Хм... Дума ш, то не багато. Чоботи, дума ш, за се, за те купиш... А
дума ш, коли... То що? Отак одразу в росу ©х... Довго той чобiт видержав
би тодi...
- Нi. Я буду ©х шанувати. Куди не треба, не взую.
- Ну, то й купляти ще не потрiбно. Менi грошi он на викуп купчi, на
сплату банку потрiбнi... Ти ж зна ш...
- Тату!..
- Не морочи! Не маю я грошей. Не буду я ж сто рублiв тобi на чоботи
мiняти. Ходiм!.. Вже пiзно...
I батько встав. Володько не хоче пiднiматися... Пробу перечити...
- У вас же дрiбнi...
- Дрiбнi... Дрiбнi. То i треба ©х ще тих дрiбних дома. Он мушу дещо
купити i по дрiбних.
- Але, тату,- канючив Володько.- Мене так болять ноги... Так болять. А
за що ж я цiле лiто отi корови пас? - осмiлився вiн навiть такий гострий
кинути докiр.
Батько скривив уста в подобу усмiшки. Це дещо пiдбадьорило хлопця.
- А я? - сказав батько.- А я за що цiле лiто орав, сiяв, косив, до
клунi возив? За що - га? Ходiмо! Нiчого тут гадурати!
Ой- й! Видно, що з Володьково© витiвки нiчого не вийде. Встав.
- Ет, тату! - вирвалось у нього.- Менi навiть додому не хочеться йти, я
ж хочу однi тiльки чобiтки. Якi-небудь, поганi, самi найдешевшi... Ось
вiйна йде...
- Ет!.. Дурню ти! Вiйна. Все тобi з вiйною лiзе. Тобi одно в голову, а
менi тисяча...
Вже йдуть. Володько дуже невдоволений. Вiн обережно ступа по камiнцях,
ойка , коли попада на гострiший... Думи його прикрi, докiрливi. Так
завжди. Бiгай, бiгай, дерися... Раненько вставай, мерзни, мокни, а коли
купити що... Ну... Хоч до чужих йди...
Батько йде спереду, рiвно трима голову, плечi дещо сутулуватi. Вiн
дума . На чолi виграють зморшки. "Втрата, то втрата... Самого коштували тi
корови бiльше... Але малому чоботи таки потрiбнi. Все одно, не тепер, то в
четвер, а купити мусиш. До зими, може, не подре, а тут за одним
заходом"...
Але вони вже досить далеко вiд дешевих крамниць вiдiйшли. Вертатися? В
iнших, що на Широкiй вулицi, крамницях дорожнеча... Там хiба сама офiцерня
купувати може.
- Одлупити б тебе треба! - чомусь вирива ться у батька. Вiн майже
сердитий на сина, що той нагадав йому таку непри мну рiч.- Ну, то ходiм
вже... Може, що виберем...
Володько зрадiв. Вiн зовсiм не ображений отим "вiдлупити", хоча i не
почува за собою нiяко© провини. Коли верталися на ринок, навiть ноги
перестали болiти.
Виявля ться, що за зовсiм дрантивенькi чобiтлята з погано© пiдробки
юхту, пришитки до старих порепаних халяв "знайомий" жидисько хоче п'ять
рублiв.
Матвiй одразу хотiв плюнути, жбурнути тi шкарбуни жидовi межиочi i
пiти. Мовляв, на коровах втратив, то не будеш грубу суму на таке дрантя
видавати.
Але Володьковi навiть "таке дрантя" Бозна-чим видавалося. Коли б вiн
мав i такi. Ого, чого б вiн бiльше хотiв. Поки батько жорстоко воював "з
клятим пархачем", Володько переживав неабиякий мент. Вираз його обличчя
так само швидко мiнявся, як мiнявся хiд торгу.
Нарештi крах. Батько таки плюнув i вийшов. Де ж таки... Вже з пiвтора
рубля майже до двох дртягнув, а "стопроклятий парх" затявся на трьох i анi
копiйки вниз...
Обiйшли ще кiлька крамниць, перебрали з десяток пар чобiт. Кожний раз
Володько мусить натягати на свою болючу ногу чобiт, i кожний з них
видавався йому "зовсiм добрим".
Вiн не перебира , як батько. "Якi-небудь" - вiн же це сказав виразно.
При кожному торзi Володько почува , нiби сто©ть перед судом i його
засуджують на смерть, чи дарують невимовне щастя. Третiй жид, який: "Я ж
вас ще позаторiк знав... Дядько Матвiй? Нi? Боже! То ж ми коли вже
знайомi?.. А для вас... Для вас у мене пiвцiни... Оцi добрi з варшавського
юхту... Зна те ©м цiну? Задурно... Хай я до шабасу не доживу... Усього
чотири рублi... й-богу, це задурно. Помiряй... Малий! Помiряй до ноги...
Ну? Нiби на мiру".
Цей самий щебетун не захопив Матвiя. Вiн бере чобiт, мiцно звива його
в руках, пробу , чи не трiска шкiра, чи не вiдлiтають одразу пiдошви...
Бо i таке бувало... Вiзьмеш те дрантя в руку, а воно розлiта ться.
Знов торгування. Цей затявся на трьох i десяти копiйках. Хай його дiти
суботи не дiждуть, якщо вiн бiльше, нiж десять копiйок на цих добрих
чоботях заробить. Це ж не який-небудь тендит. Не буде ж вiн знайомим людям
якесь смiття продавати.
А Матвiй сказав твердо:
- Два рублi й з половиною! Хоч - беру, не хоч - можеш сам у них ходити!
I вийшов. Володько тяжко зiтхнув.
- Де ж таки,- звернувся батько до сина.- За таку непотрiб такi грошi. Я
сам за оцю (i пiдняв праву ногу) три роки тому три рублi заплатив. Але це
чобiт. А то... Тьху, бий тебе всi громи!..
Йдуть геть i не оглядаються. Раптом хтось смика Матвiя за полу.
- Хазя©н! Хазя©н!.. Вернiтьсяi.. Ну, платiть грошi... Це суха,
кривов'яза жидiвочка з крамницi.
- Бодай би тебе кольки скололи... Чому ж ти не сказала цього одразу?
Чого морочиш?
Матвiй вернувся й довго вилiчував грошi.
- Це тiльки для вас... Знайте, що це тiльки знайомим.,.- умовляв жид.
Матвiй дав грошi, взяв чоботи i передав ©х Володьковi. Цей схопив ©х на
оберемок i тримав обережно, нiби вони з найтоншого шкла. А що в його
очах... Скiльки в них справжньо© втiхи. Там цiла безодня радостi, яка геть
до тла знищила усякi: бiль, острах, безнадiйнiсть. У думцi дякував
батьковi, Боговi i цiлому свiтовi, а нiс сво© скарби так, нiби це щось
рiдке, що може розхлюпатись. Тепер тiльки важке питання: чи варто ©х
взувати "на росу", чи далi мерзнути? Шкода ж дiйсно нових чобiт. Ну, але
добре, що !..
Додому п'ятнадцять верстов. Прийшли, коли вже всi спали. Володьковi
ноги так болiли, що навiть не мав бажання хвалитись чобiтьми. Поставив ©х
у таке мiсце, де б не замастились, сам пiшов до клунi, вкрився кожухом i
заснув дiйсно сном каменя.
I добре, що продав корови. Незабаром гармати пiд Крем'янцем загули. Нi
дня, нi ночi. Чорна хмара i чорний дим застелили небо i землю. Осiнь
вдарила дощами. Парковi обози гарматних дивiзiонiв зрили немощену дорогу,
i в ©© драглинi грузнули бiженецькi коники по самi черева. ©хали вже не
дорогами, а полями.
Пiд. гуркiт гарматних перегромiв янчать у будах дiти. Смi ться i плаче
якась чорнолиця жiнка, що сидить на брудному, мокрому клунковi. Вона
оповiда вголос, як козаки ©© хату палили, як вона втратила дитину, бо на
полi саме була, а дитя нiби в хатi лишила. Прибiгла,- "дитини вже не
було". Вергла себе в огонь, але вирятували. А чоловiк ©© у Карпати
пiшов... "Бодай ©м, як довго житимуть, в головi карпатало".
Вона протягала руку, благала когось. Хустина злiзла ©й на потилицю, а
розбите каре волосся всiвав дрiбненький дощик.
А обози пливуть собi повз байдуже, поволi. Часом коняка яка черевом на
грязюку пада . Били, зводили матюками. Налiпленi стопудовi колеса возiв
сутужно обертають маточинами. Не обiйшлося i без хриплого спiву i
тнриндикання губно© гармоньочки.
А Матвiй усе працю . Поле не смi так лежати. Косить насiнну конюшину.
- Божевiльний,- гомонять сусiди.- I на яку хал ру вiн працю ... Все
одно пропаде.
Матвiй мiркував: пропаде моя праця тодi, коли мене не буде... А поки
костi мо© при купi, доти не смi пропасти нi одно зерно.
Одного ранку з гуком i криком в'©хав у село обоз армi© "первого
розряда". На©хало видимо-невидимо. Стали по кущах i садах. Частина
зупинилась на чистому полi, саме на Матвi вому.
На подвiр'© повно воячнi. Дверi хати не замикаються. Пiд клунею двi
двоколки, запряженi велетенськими карими кониськами.
Матвiй задумав молотити овес. Може, хоч дещо продасть. А тут дощ не
переста .
- Еее, дядька! Пошто работает? Всьо равно бросiш!..
- Нiчого. Брошу то брошу, а молотити треба...
I зародило ж, як на тоте... Копа вiвса десять пудiв сипле.
Усi сусiди самi до "фуражирiв" йдуть, просять: - Купiте, гаспадiн!
Харошiй авьос...
I продавали у снопах за безцiн. Продавали все, що могли: свинi, телята,
кури, гуси. Ячменю, пшеницi, жита нiхто не хотiв. "На што? Нашi лошадi й
аавса не жрут больше... На кой чорт ячм нь..."
I як, прошу вас, будуть жерти? Бiля конов'язi, як глянеш - овес у
снопах. Дощ не дощ - все одно. Конi топчуться по снопах, розгрiбують
копитами.
На возах м'ясо псу ться, шнури тютюну, що у крем'янецьких мiщан
набрали, гниють. У Матвiя на току купа, пудiв двiстi, вiвса. Солому на
дворi в ожередi дощ перемива . Який дивак буде тепер вiвсяницею, та ще й
такою грубою, пiклуватися. Хiба Матвiй." Так. Вiн не забув i за солому.
Вояки, мов велетенськi мурахи, стежку через город до соломи вторували.
Кожний в "палатку" потребу для спання. Головне, що ©© отак розтягнуть по
дорозi i втопчуть в грязюку.
Матвiй i солому ряту . Ходить з вилами по дощi i скида розволочене на
купу. За овес навiть i не питай... Хiба ж хто чув, хiба ж хто бачив, щоб
за овес тридцять-сорок копiйок платили? Нi. Хай вже краще огонь зжере, як
на галай-балай, отак чортовi нетрудженому в зуби вiддати.
Ну, а як? Того... З вибиранням як? Он село вози маже, буди на лiсковi
обручi з ряден напина . Все дума рушити. Рушить цей обоз, рушить i народ.
Рушить, як - селом, повiнню...
- Пiд ряднами дума те зимувати? Ех!.. Дума ш, один з другим. Бог тобi
пiч з неба скине?
- Але старий." Подумай про дiти... Роби щось. Напни що на вiз i собi!..
Чу ш, як бовха ,- гуторила Настя.
- Ет, дурна ти бабо! Коли б у тебе розуму було, як у курки, то й то
бiльше голова твоя варила б. Куди, до чортово© матерi, по©деш...
Настi лиша ться одно - плач. I вона використову хоч це. Сльози, як i
завжди, шукають найглибших зморшок i тихо спливають кiлькома галузками до
тiсно эатиснугвх уст.
Матвiя досада люта, мов iржа, гризе. Серце чу в грудях ствердле, мов
галька крем'яна. Рiзьба чола нагаду майстра, що кохався у величi гнiву
великих богiв великого минулого.
Грязюкою шляху чвалають козаки. Черева коясй тинкованi товстою верствою
землi. Нага©, чоботи, носи i чуби - грядь, грязь i грязь. Однi очi, мов
пожежа, яку тi люди так покохали, здавалось, все зотлять на попiл, порох i
небуття.
От як конi рвуть копитами з грузько© землi, як соковите цмокають i
прудко хльоскають навколо пригоршнi багна. Нiздрi грають i рвуться вiд
шарпкого дихання, бризкають пiну i кров.
- Куда дарога на Жолобкi?
- Пряма... Вот там!.. За л сам!..
Це пре кур' р штабу чотирнадцятого корпусу, що зупинився в сусiдньому
селi. З фронту страшний наказ летить - все на шiстдесят верств в ширину
огнем вкрити. Смуга чорна, як чорнозем, хай ляже вiд полудня до пiвночi.
Небо i земля тiльки...
Гуруррр! Гур, гур, гур!..
По бронзовiм пiтнiм тлi неба валун за валуном, мов випар вулкану,
котять хмари. В далечiнь i ширiнь небо згорнуло панцир, здушило повiтря,
стлумило соняшне свiтло, що ввiйшло в пiдземелля. Лишилось iнше свiтло, не
того ясного сонця, що навiки, мабуть, щезло, мов стерта брудною шматою
пляма кровi. Постало й поволi, мов свiтанок, ширилось свiтло попелясто©
барви, яке заволiкало ©дкою поволокою поля, гори, лiси. Дороги йшли, мов
тунелi. На них литi з чавуну iстоти в загравi далеких пожеж iшли,
котились, чвалали, йокаючи животами... Сто сiмдесят мiльйонiв душ
приносило жертву, i чорний дим закоптив небо. Десь там у сiрих хащах, мiж
золотом i вогнями сам коронований володар тягнувсь багнюкою велико©
iмперi©. На пiвнiч! На пiвнiч! В лiси! Обернемо вiсь бiгуна[11] i пустим
планету навскiс у безвiсть бездонну... Кiнець вам!..
Цю метушню нiс Матвiй у черепi, у душi, у очах. Вiн брав пiвпудову
сокиру i тесав буду. Таки, мабуть, пiде. Земля трима його страшними,
цупкими обiймами, але вiйна сильнiша землi. Одяг, посуд, худоба, свиня з
восьма бiленькими поросюками, годований вепрук, зграя чубатих курок,
широкодзьобих качок.,..
Куди з тим? Все вижени в поле, нажени: гижа, гиля! - i хай сi ться по
широкiй землi. Хай iде лiсами i множиться.
Буда вийшла справжня матвi©вська. Настя, як побачила, руками сплеснула.
- Та куди такий тягар повезеш? А мiшечок муки, мiшечок круп, боденька
сала, дрантя всяке....
Матвiй до солдатнi йде, гне спину, яка нiкому, крiм працi, не гнулася:
- Купiть, на милость, веприка. Годований, сала на п'ядь буде. Що вже
дасте - добре.
Дванадцять рублiв втицьнули за веприка... Забили обухом, тулуба
забрали, а кишки собаки розтягли. I добре, що так. Добре, що хоч
дванадцять дали. Iншi солдати однi пiвники по©дали. Що ж, коли на такiй
трудовiй землi домашнього птаха, нiби ворiння, розвивалося.