Страница:
всi вони однаковi вороги порядку i справедливостi, бо всi вони хочуть ще
бенкету, революцi©, хочуть пожити, бо нащо "стiльки-то рокiв кров
проливав". I всi вони найбiльшi вороги тих, що працюють та щось мають.
Революцiя, права чи лiва, перш усього ляга тягарем на господарiв. Тi
дадуть, що мають, i кожний, хто не прийде, не скаже "на", тiльки "дай". Це
селянське пересвiдчення зна Володько i тому подiля байдужiсть сво©х
сусiдiв до всiх. "Еее, всi вони однаковi!"
Але Володько, як син землi, може бути iншим захоплений. Цього
захоплення поки що не подiляють нi Стратон, нi Iван, анi навiть рiдний
батько. Воно ма свiй грунт не на землi, а в душi. Вiн прочитав уже
Кащенка. Вiн вивчив Шевченка. Вiн зна , що були колись Сiч, Запорiжжя,
вiльнiсть. Його душу полонила романтика того привабливого давноминулого, з
чубатими козаками, з днiпровими порогами, зi степами широкими. То була
Укра©на. Так. Це Укра©на, його батькiвщина, дивна й незнана земля, що ма
два обличчя. Одно чорне, з потом працi, друге радiсне, усмiхнене, рожеве,
як барва рожi, зрошено© росою. I це приваблю Володька. I за це вiн хоче
битися i звести до бою батька, сусiдiв - чорних, зачовганих працею
чоловiкiв... Володьку! Ти смiшний.
Конi бiжать. Ось уже Жолобки. Гайдамаки сидять i курять. Ви©жджають з
долини на пригiрок.
дуть вулицею. Пiд'©жджають до кращо© бiльшо© хати.
- Стiй! - чу Володько. Огляда ться.- Стiй тут. Пiдем снiдати. Хто тут
живе?
- Дяк,вiдповiда Володько i зупиня конi.
- Прекрасно! Он i дякiвни тiп-топ виглядають. Стiй i чекай на нас.
Зiскочили i побiгли на подвiр'я. Володько сидить на возi. Конi стоять i
помахують хвостчми. На них падають гедзи i тнуть. Гайдамаки сховалися в
сiнях, звiдки одразу чути гармидер. По деякому часi вибiгла струнка i
гарненька, вдягнена в суконку з доморобного полотна, дякiвна. Вона
усмiха ться. Володько дивиться на не© з-пiд лоба.
- Чого ти такий сердитий? - пита дякiвна. Володько сказав, чого.
- Ну, то ми ©х там заговоримо, а ти ©дь собi i все... Знають вони, де
ти живеш?
А Володько й сам уже думав над цим. Тепер мiрку лиш, як його краще
"чкурнути". Дякiвна допомогла. Пiшла до хати i, коли гайдамаки по©дали
я шню, вийшла та махнула рукою. Володько рушив, спочатку хода, далi
смикнув по конях батюгою i тiльки хмара куряви знялася за ним.
Другого ранку Володько був у Кордишевi й усе оповiв батьковi. Той
зазначив, що тепер не дасться вдержати цi конi.
I його слова справдились. Через кiлька днiв до Тилявки прийшов вiддiл
нiмцiв. Виявилося, що це той самий вiддiл, що так особливо розквитувався з
Мошаницею. Зi собою мали вони ще багато мощаницько© здобичi. В однiм
добрiм мощаницькiм возi зломилося колесо. Почали шукати по хуторах чогось,
чим би можна того воза замiнити. В Матвiя сто©ть на подвiр'ю добрий
"казьонний" вiз. Побачили його i без слова замiняли на мощаницького. Та на
цiм не кiнець. Володько привiв саме з пашi конi. Нiмцям сподобались
вони... Оглянули, вiдв'язали кару кобилу, шось гергочуть i ведуть геть.
Цiла Матвi ва родина в лемент, але це мало вплива на нiмцiв. Володьковi
сльози стоять на очах. Нiмець вивiв кобилу на шлях, веде за повiд. За ним
ступа розгублений Матвiй, а за Матвi м Володько. Вони не хочуть вiрити,
що той чужий чоловiк забере ©м ©х власну коняку. Вони йдуть i на щось
надiються. А може... А може, вiн таки змилосердиться...
- Пане! - просить Матвiй.- Не берiть менi ©©. Я не буду мати чим робити
в полi.
Який вiн дивний, той Матвiй. Це ж все одно коли б вiн благав отой
камiнь, щоби вiн зiрвався i летiв птахом.
Але Матвiй все-таки не пада духом. Йому приходить на думку неймовiрне.
Коли дiйшли аж до церкви, Матвiй вийма з кишенi свого пуляреса, видобува
з нього "катеринку".
- Пан! Гей, пан! - кличе Матвiй i пiдходить аж до самою нiмця. Той
огляда ться, Матвiй тиця йому катеринку. Той робить вираз ображеного,
але, пройшовши крокiв десять, зупиня ться. Володько бачить це, i в його
душi острах та надiя. Кобила байдуже сто©ть, помаху хвостом. Сонце
лл ться на ©© чорну гладеньку спину, на клуби i вiдбива ться. Ось вона
зводить високо голову, випросту пружнi шпичастi вуха.
Нiмець протяга руку i бере в Матвiя сотку. Натомiсть переда Матвi вi
повiд Каро©. Володько пiдстрибу .
- На! - гука Матвiй. Володько пiдскаку , миттю злiта на кобилу i з
копита пуска ться в чвал. Матвiй суворий i сердитий поволi йде вулицею.
Вiн мiрку . У нього вже виникло тверде рiшення продати тi конi. Не мине ©х
революцiя.
А нiмець пiшов собi далi.
Ще через кiлька днiв прибули до Матвiя купцi. Сторгувалися i забрали
кару i Киргиза за три тисячi й сто карбованцiв. Половину "микола©вками",
половину "хвартушками" та "осиковатими". На цих останнiх герби й атрибути
Укра©нсько© Держави. Але нi Матвiй, нi Володько не виявляють з того
велико© втiхи. Не чуються вони в сво©й державi. Хтось, десь невiдомий
править тi ю державою, з яко© тiльки i , що тi "осиковатi" знаки
державно© скарбницi.
Наближаються жнива. Матвiй купу новi конi, звичайнi селянськi коники -
сiра кобила, карий кiнь i в добавок до того, купу великого, молодого, але
дуже занедбаного коростявого шпака.
Перед самими жнивами сталася подiя, що лишила Володьковi глибокий слiд.
Одного дня з Дерманя прибуло кiлька молодих жiнок. Мiж ними дядькова
лисе ва Палажка i молодша дядина Мотря. дуть до Поча ва. Це уперше,
вiдколи затихла вiйна. Кличуть також Катерину i Володька.
Володько на такi справи перший. Мандри, вiдвiдини незнайомих мiсць...
Iти широким шляхом, полями, лiсами, селами... Звiльнитися трохи вiд
турботи i гризот щоденних... Думати над долею рiдного краю i любуватися
його чарiвною красою - на це Володько перший. I мати не проти цього:
- Бувало, дiтоньки, й сама ходила... Десяток разiв, милi мо©, iшла
вiдвiдати святе мiсце, де сама Мати Божа на камiнь ступила i лишила вiчний
слiд.
Ще звечора палахкотить у челюстях печi вогонь. Печуть коржi i смажать
м'ясо. На другий день раненько - ще сонце не винеслося з-за жолобецького
лiсу - вiдхiд. Володько накульбачив на себе торбу. Чоботи позв'язував на
палицi, а йде босонiж.
Пражить сонце. Направо й налiво поля мов застиглi золотi озера. От-от
пiдкладай косу, серп i вали дорiдне жниво.
дуть через Крем'янець. У мiстi тихо, чисто. Коло будинкiв полiцiйно©
управи вартовий у шоломi. Нiмець. Сто©ть i насуплено дивиться. Дивнi,
суворi люди. Нема в них усмiшки.
Перейшли Широкою i звернули на Костельну до гори. Коло будови колишньо©
"у здной касси" Володько зупиня ться. Вдивля ться в напис "Повiтова
скарбниця" i над цим тризуб. При мно. Нiщо iнше не вказу , що це
укра©нське мiсто, хай хоч що-небудь.
Далi на гору. Звiдтiль видно цiле мiсто. Бiлi, великi будови лiцею,
собор, монастир. Сади розкидалися по взгiр'ю. Гора Бона нагаду забутий,
врослий у землю велетенський шолом. А навколо села, сади i знов села.
Велична земле моя, радiсть моя! Благословляю красу й ширiнь твою i люд
правдивий, щирий, простий. Може, земле моя кохана, i над тво ю долею зася
ясна зоря свободи. Ще крок, ще тiльки один крок... I чудесна, споююча,
свята свобода розгорне золотi сво© крила над цими селами, садами, полями.
Як неймовiрно радiсно. Володько забува все те, що було недавно. До
нього верта ться його божок, божок цiкавостi, радостi, божок молодо© сили.
Ще далеко, дуже далеко, двадцять два кiлометри той Поча©в, але з гори
Хрест уже виразно видно золоту баню його дзвiницi, що палахкотить у
соняшнiй зливi. Вона сто©ть на чорнiй смузi лiсу, мов маяк на скелi
океану. Лiси, яри. Сходять мандрiвники вниз. Баня Поча ва хова ться. Пiд
ногами мiня ться грунт. Мiж гаями крейдянi поля, вбогi розбитi села,
виснаженi люди.
Слiд вiйни помiтно надто виразно. Рiвнина Iквй спорота здовж i поперек
окопами. Чагарники колючого дроту вростають бур'яном. Де-не-де, на мiсцi
колишнiх сiл зводяться хатки; через непокритi стрiхи курить дим, голi дiти
вибiгають на дорогу.
- Дайте, тiточко, кусник хлiба! - протягають худi, мов патики,
рученята. Подорожнi скидають торби, виймають хлiб, дають. Урадуванi дiти
бiжать до сво©х недокiнчених хат.
Дуна©в. Село, де всi мандрiвники вiдпочивають, полуднують; п'ють чисту,
мов лiд холодну, джерельну воду. Ще один перехiд в'юнкою сошею, через лiс
i вже Поча©в. Ось тут, кажуть, стояла колись каплиця. Пiд нею завжди
вiдпочивали мандрiвники. Володько стiльки разiв чув про ту каплицю. Тепер
з не© лишився тiльки один фундамент. На ©© мiсцi поставили хрест, на якому
скарбонка для пожертв.
Цiле село розбите. Залишилося лиш кiлька хат i дерев'яна церква зi
збитою i похиленою на бiк банею.
Володько сидить на каменi в гуртi мандрiвникiв i дума . У ногах сiпа
бiль. Засмажене сонцем обличчя горить. У голову тиснуться думи над
минулим, теперiшнiм i будучим. Уявля ться йому вiйна, що бушувала тут ще
недавно. Уявляються тi люди, що робили з цi © землi ру©ну, билися, клалися
трупом, щоби все так нагло урвати i безславно зникнути.
По©ли, попили, вiдпочили, обдiлили жебрацьку дiтвору та калiк i далi.
Дiвчата веселi, смiються, жартують. Володьковi радiсно, але йому нiколи
смiятися. Його приневолю до поважностi надзвичайна хвилина. Зворушливе,
дивовижне, надзвичайне дивовисько, яке пройшло перед його очима, це вiйна.
I от тепер вiн ступа по тих мiсцях, де кожний камiнець кричить вiйною. По
дорозi валяються розбитi вiйськовi вози, рiзнi речi, набо©. По полях
розсипанi ями вiд стрiлен, що рвались.
Поча©вський лiс. Старi товстючi дерева. I тут помiтно вiйну.
Розторощенi стовбури, укриття. Порозкиданi, зiпсутi речi.
У лiсi дещо прохолоднiло. Йдеться легше. Жарти i смiх стихають, бо ще
пiвгодинки, ще пара кiлометрiв, i перед очима Поча©в. Виходять на взлiсся.
Всi зупиняються, стають навколiшки, хрестяться. Володько в полонi
враження. Вiн хреститься також. Перед очима велетенська, ма статна постать
лаври зi всiма ©© будовами. Володько безлiч разiв бачив ©© на малюнках i
от аж тепер нарештi бачить ©© власними очима. Це вона, та гора, де "пасли,
пасли пастирi, пасли овци на горi, та й увидiли Божу Матiр на скалi". Це
тут змагалися здобути святиню турки, що впали жертвою кари Матерi Бога.
Сила враження, вiри охопила й узбро©ла його. Вiн бачить лише
великанську бiлу, залиту передвечiрним сонцем святиню, до яко© впродовж
вiкiв зi всiх куточкiв його рiдно© землi спливали люди, щоби бодай тут,
разом iз водою зi "стопи" Матерi Бога, зачерпнути пiдсилення вiри - дино©
опори жорстокого селянського iснування.
0н клячать гурти в бiлих свитках i постолах. I цi сiрi розчухранi
постатi, з цiлими горами клункiв на плечах, бозна з яких лiсiв i багон,
принесли на показ свiтовi свою бiду, свою темноту. Он стоять вони
навколiшках, i ©х безбарвнi очi горять великою вiрою.
Вiра. Страшне недоторкане слово. Над свiтом вiйна, над свiтом пожежа, а
вони клячать у поросi. Якi сили пiднiмуть ©х iз того пороху й уведуть у
храм, де зустрiне ©х усмiхнений Бог i скаже ©м: встаньте! Ви образ i
подоба моя! Огляньтеся на себе i пiзнайте сво вбожество, вiднайдiть у
собi гiднiсть мого найкращого творiння, яке я назвав найкращим iм'ям.
Встаньте i будьте самi собою!..
Вдарив велетенський дзвiн; i вiд його громового рокоту затремтiли люди,
дерева, земля.
- Ну, люди! Вже час! Вставаймо!
Серед глибоко© тишi, пiд звуки велетенського дзвону слова тi видаються
закликом.
Всi встають, назувають на ноги взуття i йдуть. Все ближче i ближче
лаври. Все ближче i ближче мета. Все потужнiше гуде великий дзвiн,
розтягаючи сво бамкання геть навколо, як далеко сягне око.
Приходять. Скрiзь люди. Шукають мiсця для нiчлiгiв. Багато хат
розбитих. Знаходять одну хату, де ©х приймають. Ще не оправлена вона вiд
вiйни як слiд. Новi дверi, новi вiкна, полатаний помiст. Меблi зганянi. На
стiнi стародавнiй з тягарками годинник. Чоловiк, жiнка, дво русявих,
живих малих. Мандрiвники займають передню кiмнату i розташовуються по
помостi.
Перед спанням iдуть "на вечiрню". Зi страхом i трепетом вступають пiд
зводи велетенського храму, де розноситься спiв, ладан, золотий вiдблиск
сяйва свiчок i електрики. Он золота iкона над стопою. Онде-о тi вiдомi з
чистого срiбла дзеркала. Кажуть, нiмцi пiдмiняли ©х. Онде мiсце, де сто©ть
чудодiйна iкона Матерi Божо©. Пiд нею милицi людини, що колись належали
калiцi, який вiрив i одужав. Малюнки чудес, якi сталися тут, на цьому
мiсцi.
Володько на деякий час ста знов тим малим Володьком, який не ма часу
нi молитися, нi роздумувати над усiм, що бачить. Вiн увесь увага, ввесь
переживання, ввесь уява. Розкiш святинi полоня його, i треба все
оглянути, пережити нутром i затямити кожний непомiтний звук велико©
душевно© музики.
Другий день. Молодицi, дiвчата спiшать на ярмарок. Там буди з всiляким
дешевим крамом. Свистуни, гармоньки, кульчики, бляшанi хрестики. Юрби
дiвчат купчаться коло балаганiв, торгуються, купують. Он сто©ть безногий
чоловiк iз катеринкою. На катеринцi папуга, що тягне "щастя". На хiдниках
пiд парканами янчать калiки, риплять сво©ми невибагливими струментами
лiрники. Висвистують свистуни, виграють на губних гармоньках, вигукують
продавачi.
Володько огляда все, цiкавиться, але не знаходить для себе нiчого
гiдного уваги. Вiн кида жiнок, якi захоплюються торгiвлею i пiднiма ться
нагору, проходить брамою на лаврське подвiр'я. Там вiдчиненi образарнi,
книгарнi. Володько заходить до книгарнi. Вiн хотiв би купити якiсь книжки,
писанi по-укра©нськи. Але таких нема . Книжки все русскi. "Святiт ль
Пiтiрiм Тамбовскiй", "Сергiй Радон жскiй", "Серафiм Саровскiй". Он вiдома
"Откров нi во©на iз карiта". Бачить також "Ад i рай". Цi книжки нагадують
Володьковi дитинство. Не любить вiн тепер такого читання, але чомусь купу
"Ад i рай" i "Откров нi ". Нiяково так вийти, не купивши нiчого.
Далi йде пiд дзвiницю, задира голову догори. Висока. Мури якi! Сила
людська непроста рiч. Все зробить. Заманулося полiзти на дзвiницю. На
другому поверсi велетень дзвiн. Коли знiмали його i вивозили "вглуб
Росi©", пробили цiлу стiну. Тепер вона забита дошками, а дзвiн знов на
сво му мiсцi. Полiз далi, вилiз на самий останнiй поверх, туди, де сто©ть
машина годинника. Вiйна зупинила його i вiн не руха ться. Через дiрки в
його циферблатi нiмець слiдкував за руским. Розказували ж, що руский хотiв
з "орудiй" креснуть по дзвiницi, та побоявся грiха.
Тепер Володько сам висадив голову через дiрку i з острахом огляда
далеку землю, всипану дрiбненькими людьми. Навколо у простiр летить зiр i
не бачить собi межi. Отам десь Галичина. Звiдтiль ©хали дядьки, що
вiсьтали. Там Австрiя. I ще далi там багато держав i багато народiв.
Шкода, що зiр так близько сяга , що нема крил у людини, що сила не в станi
здобути того, чого прагне душа. А Володько дуже, дуже хотiв би вiдвiдати
тi далекi дивнi кра©, побачити, як там живуть, що там роблять. У його уявi
встають постатi минувшини тих кра©н. Вальтер Скотт навчав його iсторi©,
Жюль Верн фiзики, Купер географi©. Там шаленi мiста, там Париж, Берлiн,
Лондон. Там височеннi Альпи i безконечний широчезний океанський шлях у
кра©ну Тома Со ра та на мiсця пригод Майн-Рiдовських геро©в.
Знiмись, хлопче, махни крилом i край кришталевi простори, привабливi i
чарiвнi.
Через годину Володько знов у храмi, знов спiв, розкотисте басування
архидиякона, вiд чого тремтить цiлий масив будови. Хлопець iде в печорськi
церкви. На сходах малюнки. Цiлi натовпи угодникiв Божих, що посходилися
сюди з цiло© Росi© та оздобили цi мури. Все печерний, темний, висохлий
народ. Все терпеливцi i страдники. Все носi© великого одушевления сво©х
часiв.
Тут i Йов Северський спочива . Он домовина його, а над нею чернець. До
домовини пiдступають переляканi, ледь дихаючi жiнки, а чернець грубо
попиха ©х сво©ми сильними руками i басом пiдганя :
- Ну там! Жiв й!
Переляканi жiнки не чують цього. Вони зачарованi святiстю мiсця i
штовхуни ченця приймають як належне. Але на Володька робить це дике
враження. Вiн не тиснеться побачити мощi, а сто©ть осторонь та огляда .
Пiсля сходить у найнижчу печерну церкву. Тут залишилися слiди та запах
вiйни. I вирванi з iконостасу дверi, та оголений пiдставець престолу;
солома, що лежить так, як лежала тодi, коли в нiй спали во©ни чужого
народу, i навiть тi скинутi зi стiни чорнi олiйнi образи з прохромленими
обличчями, все це говорить винятково дивною мовою, мовою, яка влазить у
святе святих людини i розроста ться там до неймовiрних розмiрiв.
Пiднiмаючись мiж колонами печерцiв по сходах нагору, Володько не чув
святостi. Поведiнка ченця, прохромленi святi, солома... Яка це святiсть?
Чому не встане Йов i не прожене тих, що поневiряють людським побожним
наставлениям?
I аж на галерi©, з яко© вiдхиля ться перед зором ширiнь рiдно© землi,
Володько знов бере себе в руки. Тримайся, хлопче! Ще не час тобi
спотикатися i падати. Дивись, сонце яке i як горить воно великим огнем. I
дивись, яка держава лягла направо й налiво, взад i вперед вiд стiп тво©х.
Вона державою духа i вiри. Iди вперед i будь... Зазначи сво буття
вогнем ново© вiри, розложеним на попелищi старого вогнища. Iди i будь!..
Обтяженi свистунами, кониками, iконами, шкляним намистом i всяким
подiбним поча©вським крамом, вертаються мандрiвники у сво© села. Спека
добiга до найвищо© точки. Захiд прорива ться, з-за обрiю догори рвуться
гнiдо-чорнi клуби, розмальовують небо на бронзу, i ста шумно. Громи
трiскають хльостко, сердито i несподiвано. Дощ люрить нараз потоками.
Мандрiвники серед чистого поля, щойно минули шпилясту, на рiвнинi одиноку,
гору Гостру. На нiй високий хрест i кiлька химерно покалiчених iнвалiдiв
вiйни у виглядi дерев. Мандрiвники всi бачать, як гатять у тi нещаснi
рештки гiрсько© окраси небеснi сили свiй гнiв i стрiли. На голову, за
комiр, у рот, мов iз ринви, лл ться теплувата безсмачна вода, i по
короткому часi всi подiбнi на топленикiв, яких щойно врятували. Спiдницi
дiвчат липнуть до нiг i перешкоджають у ходi. Вони пищать, гнуть голови,
нiби при купаннi, коли бавлячись люди хлещуть один другому у вiчi воду.
Але Володьковi це не шкодить. Навпаки. Вiд спеки розболiлася голова,
потоки води охолодили жагу i вибухи кровi втихомирились. Жита похилилися,
трава заярiла, лiс шарнувся сюди й туди, нiби бажа вихитатись iз грунту i
вiдлетiти пiд гуркiт i свiтло неба, в невiдоме...
Додому дотягнулися пiзно вночi. Кожний суглоб, кожний шматок м'язiв,
кожна кiсточка щемить, догоря . Втома звалю людей у провалля твердого
сну. Сплять у клунi на соломi, а над клунею б'ють громи, котить хмара за
хмарою, лл ударно дощ. I так трива до рання. Спати в таку нiч мертвим
сном у сухому i теплi, це втiшатись великою насолодою кпин з лютi могутнiх
сил неба i землi, в певному переконаннi, що всi ©х намагання безсилi
перешкодити нам...
Наступають жнива. Перед Петром приходить додому Василь. Вiн став
справжнiм вояком. У його посвiдцi звiльнення написано "козак (такого-то)
полку"... Говорить Василь по-укра©нськи. Слова "загально", "головний" i
багато iнших, невживаних на селi, замiнили йому "вобще, главний"... Вiн
вирiс, став розумнiший. Батько спитав:
- Що ж вас розпустили? А як же "государство" буде? Без войска?.. Нiмцi
господарять?..
Василь оповiв, як ©х полк подiлився, як укра©нцi вiдiйшли i сказали:
"Не бажа мо бiльше разом iз кацапнею! Дайош нашу армiю!" До Винницi сила
москалiв стягнулось. Так ми викотили нашi "максими", як брязнули по них -
не стало москалiв. Зброю, сучi коти, зложили i в Кацапiю
вiдiйшли...
- А проти нiмцiв так i не встояли?..
- Нi. Чому. I нiмцiв не боялися, та наказ прийшов. Склали зброю i
роз'©халися.
Матвiй крутить головою, морщить широке чоло, маца його цiлою долонею,
нiби воно гаряче. Видно, вiн невдоволений.
Жнива минають. Поля криються гострими стернями. Яснi, дзвiнкi днi, коли
рiдке повiтря далеко переносить кожний звук. Падають з неба зорi.
IX
Цi © осенi до школи в Дерманi виправляють Довбенки двох членiв сво ©
родини. Хведот скiнчив сiльську початкову школу, але що вiн там того
навчився. Тепер чоловiк з такою наукою все одно що й без не©. Пiдросте
дитина, пiде мiж люди - скрiзь розторопнiший той, хто грамоту зна . А хто
сво©й дитинi ворог. Хай iде, вчиться, росте, набира ться розуму.
Двадцять дев'ятого серпня ви©хали Володько з Хведотом з Тилявки. Везе
©х сам Матвiй. Обидва хлопцi мiцнi, загорiлi, з мозолистими долонями.
Володько лиша ться по-старому в дядька лисея на помешканнi, а Хведота
дають до тiтки Зiньки на Залуже. Це досить далеко вiд школи, геть аж пiд
верхiвським лiсом. Але що робити.
Батько вiд'©жджа ... Володько знов у Дерманi. Знов рiднi сади, лiшники,
займиська, стежки й перелази. Любить Володько це розлоге, хороше село.
Сади знов сипнули овочем... Стоять яблунi, мов розцiлованi дiвчата. Ранок.
Сонце зводиться над монастирськими шпичастими смереками. З листя яблунь
скапують сльозини холодно© роси. Десь-не-десь вдарить об вогку землю
твердий соблук[15], чи воскова довгощепа, або золота ренета. Грушi
хунтiвки, мов зеленi дзвiнки, обчiпляли галузки дерева. Сливи наливаються
синiм вином i, коли п' ш оком ©х барву, мимохiть п'янi ш.
По взгiр'ях, по горбках та ярах розкидалися садиби. Здебiльша мурованi
хати - критi бляхою. Клунi на мурованих стовпах. Кам'янi хлiви. Кожна
садиба втопилася й захлинулася садом. Вiд садиби до садиби перелаз. Стежки
збiгають садами, лiшниками, поплутанi без пуття i лiку. По них ходять
босими ногами моторнi й химернi дiвчата, голоснi молодицi, стрункi та дужi
парубки.
Дерманцi не знають смутку. Життя ©х пружне та метушливе. Палке кохання,
буревiйна гульня i така ж ©х революцiя.
Нi одно село не зна стiльки сходок, стiльки крику, стiльки гамiру, як
Дермань. Нiмцi дещо збили пиху того села, але бундючнi матроси, що зграями
прибувають зо всiх морiв та океанiв, заповiдають буревiй. Щонедiлi коло
церкви та монастиря юрбами стоять цибатi вiйськовики. Мова ©х терпка. Бiда
вам, нiмцi, буде...
По гаях, лiшниках стрiляцина. Навiть Володько з Петром частенько беруть
сво© обрiзи, напихають кишенi "патронами" i тарахкають "по чом зря" у
стару черешню пайкового липнику. Всадив патрон, тарах!.. Луна геть
покотилася, а черешня рану нову дiстала, скорше зi свiта зiйде. I так
порохнява. Досить настоялася, народилася.
У Пилипiвку зчиня ться метушня. Кажуть, нiмцiв пiд сто чортiв женуть.
Повстанцiв веде якийсь Петлюра. Хай. Досить нiмецького "правл нiя". Давай
"рабоче-крестiянску" власть.
Молодшому Володьковому дядьковi Пархвеновi бракнуло олiю. Всипав у
мiшечок на макуху рiпаку, взяв баньку в руку i поклигав до Мiзоча.
Пiшов i нема. Дядина Мотря метушиться, бiга .
- Щось менi, чу те, так сутужно... Щось так не по менi... Хилиться до
вечора день, вечорi , смерка ... Нема Пархвена. По смерку прибiга хтось i
гука :
- дьте скорше, бо пiд Мiзочем нiмцi Пархвена ранили.
Дядько лисей за конi i гайда. За годину привезли Пархвена. Лежить на
санях блiдий, мов iз крейди рiзьблений. Пiд носом кров, на чолi кров, руки
в кровi. Ноги замотанi замерзлою в кровi рядниною. Права нога його
перебита. Ледве живим довезли.
Кажуть: у Мiзочi "отряд" Рикуна напав на нiмцiв. А вони лютi, мов
роздратованi оси. Оточили Мiзоч i нiкого не випускають. Винесли над гору
вiд Мiзоча кiлька кулеметiв, сiкнули по жидiвських хижах. Тiльки вiкна
висипались, а з людей нiкого не чiпило.
Пархвен олiю набив i несе спокiйно в баньцi. Пiшов стежкою i якось
минув нiмецьку заставу. I вже коли був далеко пiд пригiрком, побачив його
нiмець.
- Гальт! - крикнув вiн. Пархвен не чу . Вiн спiшить з олi м додому. Там
чека на нього Мотря.
Нiмець прицiлився, бабахнув, i пропала Пархвенова нога. Впав у рiв коло
дороги. Холод, снiг. З ноги тече рiчка. Навкруги нi одно© людини, тiльки
вiд Мiзоча кулi посвистують.
Щастя, що хтось його там побачив. А нi, то гегнув би й кiнець.
Одвезли Пархвена до Острога. Хто зна , чи вилiкують. У селi шириться
iспанка. Мруть люди. В сусiда Iвана помира одна за другою три молодi
дiвки. Плач, похороннi
спiви.
Одночасно по займиськах курить дим. Це самогонщики. Юрба людей у
кожухах та "шинелях" оточила "куб" i очiку "перваку". Куб сто©ть,
побульку всерединi. З рурки холодильника попшику пара. Пiд рукою вже
приготована пляшка. Ще хвилина, друга, i пара переста йти, а натомiсть
тоненьким цюрком линувся первак. Червона, зашкорупла рука пiдставля
чарку, трима , поки набiжить повна i несе ©© пiд зарослi вусом уста.
Хильнула... Ааах! Ух! Мiцний чортяка! Пробуйте, куме!
Кум пробу , сусiд пробу , всi пробують. Було мовчки, а по пробi ста
гамiрно.
Вечорами в хатi лисея "зборня". Вернувся матрос Балтiйського флоту,
Сергiй Корнiйчук. Вiн одинак. Хату ма , кiлька десятин землi. Але не ма
нi батька, нi матерi. Прийшов додому i "повний пролетар". Одна з вибитими
вiкнами пустка в садку i це все.
Але iз себе "герой первого сорта". Карк, пика. На руцi годинник. 1
грамоту зна , на крейсерi писарем був, а пише здорово. Виведе стрiчку i
без лiнiйки, а як струна проста.
Бував у Кронштадтi, Петроградi, Гельсiнгфорсi. Зна , чим вiдрiзня ться
Корейський вiд Ленiна. Перший - сукин син, буржуазний прихвостень, другий
- товариш Л нiн, вождь большевикiв-комунiстiв, що несе всьому трудовому
народовi свободу, рiвнiсть i братерство. Селянам усiм несе вiн землю без
викупу, скiльки кому треба. Касу приватну власнiсть, бо земля не належить
нiкому, тiльки тому, хто на нiй працю .
t ще зна вiн, хто такий Троцький, Мiлюков, Гучков, Терещенко. Перший
пролетар, решта буржуазiя i капiталiсти, що ссали кров трудящого
прол тарiяту.
Зна вiн i про Петлюру. Контрреволюцiйна зволота, кiлька тисяч десятин
на Полтавщинi. Не менша "гидра контрре-
454
волюцi©" i Грушевський. Кому не вiдомо, що в Ки вi його миловарний
"завод".
Це ж тi, що хочуть "самостiйно©". Це ж вони, що пишуть "мовою
оголошення". Але нас не вiддiлиш вiд "руского брата, з котрим чотири роки
разом кров проливав, з одного ко-
тьолка ©в".
- А я ж що кажу,- зазначу лисей.- Куди його вiддiлятись. На яку
погибель, сто болiв ув його ма', дiлитися. Сказано: чим бiльше хазяйство,
тим i "пользи" бiльше. Нi? - 1, виговоривши сво переконання, лисей
по-свойому кутом рота прудко спльову , що значить поважне ставлення
справи.
Володько горить, мов сiрник. У нього нема нi слiв, нi вiдваги, але
бенкету, революцi©, хочуть пожити, бо нащо "стiльки-то рокiв кров
проливав". I всi вони найбiльшi вороги тих, що працюють та щось мають.
Революцiя, права чи лiва, перш усього ляга тягарем на господарiв. Тi
дадуть, що мають, i кожний, хто не прийде, не скаже "на", тiльки "дай". Це
селянське пересвiдчення зна Володько i тому подiля байдужiсть сво©х
сусiдiв до всiх. "Еее, всi вони однаковi!"
Але Володько, як син землi, може бути iншим захоплений. Цього
захоплення поки що не подiляють нi Стратон, нi Iван, анi навiть рiдний
батько. Воно ма свiй грунт не на землi, а в душi. Вiн прочитав уже
Кащенка. Вiн вивчив Шевченка. Вiн зна , що були колись Сiч, Запорiжжя,
вiльнiсть. Його душу полонила романтика того привабливого давноминулого, з
чубатими козаками, з днiпровими порогами, зi степами широкими. То була
Укра©на. Так. Це Укра©на, його батькiвщина, дивна й незнана земля, що ма
два обличчя. Одно чорне, з потом працi, друге радiсне, усмiхнене, рожеве,
як барва рожi, зрошено© росою. I це приваблю Володька. I за це вiн хоче
битися i звести до бою батька, сусiдiв - чорних, зачовганих працею
чоловiкiв... Володьку! Ти смiшний.
Конi бiжать. Ось уже Жолобки. Гайдамаки сидять i курять. Ви©жджають з
долини на пригiрок.
дуть вулицею. Пiд'©жджають до кращо© бiльшо© хати.
- Стiй! - чу Володько. Огляда ться.- Стiй тут. Пiдем снiдати. Хто тут
живе?
- Дяк,вiдповiда Володько i зупиня конi.
- Прекрасно! Он i дякiвни тiп-топ виглядають. Стiй i чекай на нас.
Зiскочили i побiгли на подвiр'я. Володько сидить на возi. Конi стоять i
помахують хвостчми. На них падають гедзи i тнуть. Гайдамаки сховалися в
сiнях, звiдки одразу чути гармидер. По деякому часi вибiгла струнка i
гарненька, вдягнена в суконку з доморобного полотна, дякiвна. Вона
усмiха ться. Володько дивиться на не© з-пiд лоба.
- Чого ти такий сердитий? - пита дякiвна. Володько сказав, чого.
- Ну, то ми ©х там заговоримо, а ти ©дь собi i все... Знають вони, де
ти живеш?
А Володько й сам уже думав над цим. Тепер мiрку лиш, як його краще
"чкурнути". Дякiвна допомогла. Пiшла до хати i, коли гайдамаки по©дали
я шню, вийшла та махнула рукою. Володько рушив, спочатку хода, далi
смикнув по конях батюгою i тiльки хмара куряви знялася за ним.
Другого ранку Володько був у Кордишевi й усе оповiв батьковi. Той
зазначив, що тепер не дасться вдержати цi конi.
I його слова справдились. Через кiлька днiв до Тилявки прийшов вiддiл
нiмцiв. Виявилося, що це той самий вiддiл, що так особливо розквитувався з
Мошаницею. Зi собою мали вони ще багато мощаницько© здобичi. В однiм
добрiм мощаницькiм возi зломилося колесо. Почали шукати по хуторах чогось,
чим би можна того воза замiнити. В Матвiя сто©ть на подвiр'ю добрий
"казьонний" вiз. Побачили його i без слова замiняли на мощаницького. Та на
цiм не кiнець. Володько привiв саме з пашi конi. Нiмцям сподобались
вони... Оглянули, вiдв'язали кару кобилу, шось гергочуть i ведуть геть.
Цiла Матвi ва родина в лемент, але це мало вплива на нiмцiв. Володьковi
сльози стоять на очах. Нiмець вивiв кобилу на шлях, веде за повiд. За ним
ступа розгублений Матвiй, а за Матвi м Володько. Вони не хочуть вiрити,
що той чужий чоловiк забере ©м ©х власну коняку. Вони йдуть i на щось
надiються. А може... А може, вiн таки змилосердиться...
- Пане! - просить Матвiй.- Не берiть менi ©©. Я не буду мати чим робити
в полi.
Який вiн дивний, той Матвiй. Це ж все одно коли б вiн благав отой
камiнь, щоби вiн зiрвався i летiв птахом.
Але Матвiй все-таки не пада духом. Йому приходить на думку неймовiрне.
Коли дiйшли аж до церкви, Матвiй вийма з кишенi свого пуляреса, видобува
з нього "катеринку".
- Пан! Гей, пан! - кличе Матвiй i пiдходить аж до самою нiмця. Той
огляда ться, Матвiй тиця йому катеринку. Той робить вираз ображеного,
але, пройшовши крокiв десять, зупиня ться. Володько бачить це, i в його
душi острах та надiя. Кобила байдуже сто©ть, помаху хвостом. Сонце
лл ться на ©© чорну гладеньку спину, на клуби i вiдбива ться. Ось вона
зводить високо голову, випросту пружнi шпичастi вуха.
Нiмець протяга руку i бере в Матвiя сотку. Натомiсть переда Матвi вi
повiд Каро©. Володько пiдстрибу .
- На! - гука Матвiй. Володько пiдскаку , миттю злiта на кобилу i з
копита пуска ться в чвал. Матвiй суворий i сердитий поволi йде вулицею.
Вiн мiрку . У нього вже виникло тверде рiшення продати тi конi. Не мине ©х
революцiя.
А нiмець пiшов собi далi.
Ще через кiлька днiв прибули до Матвiя купцi. Сторгувалися i забрали
кару i Киргиза за три тисячi й сто карбованцiв. Половину "микола©вками",
половину "хвартушками" та "осиковатими". На цих останнiх герби й атрибути
Укра©нсько© Держави. Але нi Матвiй, нi Володько не виявляють з того
велико© втiхи. Не чуються вони в сво©й державi. Хтось, десь невiдомий
править тi ю державою, з яко© тiльки i , що тi "осиковатi" знаки
державно© скарбницi.
Наближаються жнива. Матвiй купу новi конi, звичайнi селянськi коники -
сiра кобила, карий кiнь i в добавок до того, купу великого, молодого, але
дуже занедбаного коростявого шпака.
Перед самими жнивами сталася подiя, що лишила Володьковi глибокий слiд.
Одного дня з Дерманя прибуло кiлька молодих жiнок. Мiж ними дядькова
лисе ва Палажка i молодша дядина Мотря. дуть до Поча ва. Це уперше,
вiдколи затихла вiйна. Кличуть також Катерину i Володька.
Володько на такi справи перший. Мандри, вiдвiдини незнайомих мiсць...
Iти широким шляхом, полями, лiсами, селами... Звiльнитися трохи вiд
турботи i гризот щоденних... Думати над долею рiдного краю i любуватися
його чарiвною красою - на це Володько перший. I мати не проти цього:
- Бувало, дiтоньки, й сама ходила... Десяток разiв, милi мо©, iшла
вiдвiдати святе мiсце, де сама Мати Божа на камiнь ступила i лишила вiчний
слiд.
Ще звечора палахкотить у челюстях печi вогонь. Печуть коржi i смажать
м'ясо. На другий день раненько - ще сонце не винеслося з-за жолобецького
лiсу - вiдхiд. Володько накульбачив на себе торбу. Чоботи позв'язував на
палицi, а йде босонiж.
Пражить сонце. Направо й налiво поля мов застиглi золотi озера. От-от
пiдкладай косу, серп i вали дорiдне жниво.
дуть через Крем'янець. У мiстi тихо, чисто. Коло будинкiв полiцiйно©
управи вартовий у шоломi. Нiмець. Сто©ть i насуплено дивиться. Дивнi,
суворi люди. Нема в них усмiшки.
Перейшли Широкою i звернули на Костельну до гори. Коло будови колишньо©
"у здной касси" Володько зупиня ться. Вдивля ться в напис "Повiтова
скарбниця" i над цим тризуб. При мно. Нiщо iнше не вказу , що це
укра©нське мiсто, хай хоч що-небудь.
Далi на гору. Звiдтiль видно цiле мiсто. Бiлi, великi будови лiцею,
собор, монастир. Сади розкидалися по взгiр'ю. Гора Бона нагаду забутий,
врослий у землю велетенський шолом. А навколо села, сади i знов села.
Велична земле моя, радiсть моя! Благословляю красу й ширiнь твою i люд
правдивий, щирий, простий. Може, земле моя кохана, i над тво ю долею зася
ясна зоря свободи. Ще крок, ще тiльки один крок... I чудесна, споююча,
свята свобода розгорне золотi сво© крила над цими селами, садами, полями.
Як неймовiрно радiсно. Володько забува все те, що було недавно. До
нього верта ться його божок, божок цiкавостi, радостi, божок молодо© сили.
Ще далеко, дуже далеко, двадцять два кiлометри той Поча©в, але з гори
Хрест уже виразно видно золоту баню його дзвiницi, що палахкотить у
соняшнiй зливi. Вона сто©ть на чорнiй смузi лiсу, мов маяк на скелi
океану. Лiси, яри. Сходять мандрiвники вниз. Баня Поча ва хова ться. Пiд
ногами мiня ться грунт. Мiж гаями крейдянi поля, вбогi розбитi села,
виснаженi люди.
Слiд вiйни помiтно надто виразно. Рiвнина Iквй спорота здовж i поперек
окопами. Чагарники колючого дроту вростають бур'яном. Де-не-де, на мiсцi
колишнiх сiл зводяться хатки; через непокритi стрiхи курить дим, голi дiти
вибiгають на дорогу.
- Дайте, тiточко, кусник хлiба! - протягають худi, мов патики,
рученята. Подорожнi скидають торби, виймають хлiб, дають. Урадуванi дiти
бiжать до сво©х недокiнчених хат.
Дуна©в. Село, де всi мандрiвники вiдпочивають, полуднують; п'ють чисту,
мов лiд холодну, джерельну воду. Ще один перехiд в'юнкою сошею, через лiс
i вже Поча©в. Ось тут, кажуть, стояла колись каплиця. Пiд нею завжди
вiдпочивали мандрiвники. Володько стiльки разiв чув про ту каплицю. Тепер
з не© лишився тiльки один фундамент. На ©© мiсцi поставили хрест, на якому
скарбонка для пожертв.
Цiле село розбите. Залишилося лиш кiлька хат i дерев'яна церква зi
збитою i похиленою на бiк банею.
Володько сидить на каменi в гуртi мандрiвникiв i дума . У ногах сiпа
бiль. Засмажене сонцем обличчя горить. У голову тиснуться думи над
минулим, теперiшнiм i будучим. Уявля ться йому вiйна, що бушувала тут ще
недавно. Уявляються тi люди, що робили з цi © землi ру©ну, билися, клалися
трупом, щоби все так нагло урвати i безславно зникнути.
По©ли, попили, вiдпочили, обдiлили жебрацьку дiтвору та калiк i далi.
Дiвчата веселi, смiються, жартують. Володьковi радiсно, але йому нiколи
смiятися. Його приневолю до поважностi надзвичайна хвилина. Зворушливе,
дивовижне, надзвичайне дивовисько, яке пройшло перед його очима, це вiйна.
I от тепер вiн ступа по тих мiсцях, де кожний камiнець кричить вiйною. По
дорозi валяються розбитi вiйськовi вози, рiзнi речi, набо©. По полях
розсипанi ями вiд стрiлен, що рвались.
Поча©вський лiс. Старi товстючi дерева. I тут помiтно вiйну.
Розторощенi стовбури, укриття. Порозкиданi, зiпсутi речi.
У лiсi дещо прохолоднiло. Йдеться легше. Жарти i смiх стихають, бо ще
пiвгодинки, ще пара кiлометрiв, i перед очима Поча©в. Виходять на взлiсся.
Всi зупиняються, стають навколiшки, хрестяться. Володько в полонi
враження. Вiн хреститься також. Перед очима велетенська, ма статна постать
лаври зi всiма ©© будовами. Володько безлiч разiв бачив ©© на малюнках i
от аж тепер нарештi бачить ©© власними очима. Це вона, та гора, де "пасли,
пасли пастирi, пасли овци на горi, та й увидiли Божу Матiр на скалi". Це
тут змагалися здобути святиню турки, що впали жертвою кари Матерi Бога.
Сила враження, вiри охопила й узбро©ла його. Вiн бачить лише
великанську бiлу, залиту передвечiрним сонцем святиню, до яко© впродовж
вiкiв зi всiх куточкiв його рiдно© землi спливали люди, щоби бодай тут,
разом iз водою зi "стопи" Матерi Бога, зачерпнути пiдсилення вiри - дино©
опори жорстокого селянського iснування.
0н клячать гурти в бiлих свитках i постолах. I цi сiрi розчухранi
постатi, з цiлими горами клункiв на плечах, бозна з яких лiсiв i багон,
принесли на показ свiтовi свою бiду, свою темноту. Он стоять вони
навколiшках, i ©х безбарвнi очi горять великою вiрою.
Вiра. Страшне недоторкане слово. Над свiтом вiйна, над свiтом пожежа, а
вони клячать у поросi. Якi сили пiднiмуть ©х iз того пороху й уведуть у
храм, де зустрiне ©х усмiхнений Бог i скаже ©м: встаньте! Ви образ i
подоба моя! Огляньтеся на себе i пiзнайте сво вбожество, вiднайдiть у
собi гiднiсть мого найкращого творiння, яке я назвав найкращим iм'ям.
Встаньте i будьте самi собою!..
Вдарив велетенський дзвiн; i вiд його громового рокоту затремтiли люди,
дерева, земля.
- Ну, люди! Вже час! Вставаймо!
Серед глибоко© тишi, пiд звуки велетенського дзвону слова тi видаються
закликом.
Всi встають, назувають на ноги взуття i йдуть. Все ближче i ближче
лаври. Все ближче i ближче мета. Все потужнiше гуде великий дзвiн,
розтягаючи сво бамкання геть навколо, як далеко сягне око.
Приходять. Скрiзь люди. Шукають мiсця для нiчлiгiв. Багато хат
розбитих. Знаходять одну хату, де ©х приймають. Ще не оправлена вона вiд
вiйни як слiд. Новi дверi, новi вiкна, полатаний помiст. Меблi зганянi. На
стiнi стародавнiй з тягарками годинник. Чоловiк, жiнка, дво русявих,
живих малих. Мандрiвники займають передню кiмнату i розташовуються по
помостi.
Перед спанням iдуть "на вечiрню". Зi страхом i трепетом вступають пiд
зводи велетенського храму, де розноситься спiв, ладан, золотий вiдблиск
сяйва свiчок i електрики. Он золота iкона над стопою. Онде-о тi вiдомi з
чистого срiбла дзеркала. Кажуть, нiмцi пiдмiняли ©х. Онде мiсце, де сто©ть
чудодiйна iкона Матерi Божо©. Пiд нею милицi людини, що колись належали
калiцi, який вiрив i одужав. Малюнки чудес, якi сталися тут, на цьому
мiсцi.
Володько на деякий час ста знов тим малим Володьком, який не ма часу
нi молитися, нi роздумувати над усiм, що бачить. Вiн увесь увага, ввесь
переживання, ввесь уява. Розкiш святинi полоня його, i треба все
оглянути, пережити нутром i затямити кожний непомiтний звук велико©
душевно© музики.
Другий день. Молодицi, дiвчата спiшать на ярмарок. Там буди з всiляким
дешевим крамом. Свистуни, гармоньки, кульчики, бляшанi хрестики. Юрби
дiвчат купчаться коло балаганiв, торгуються, купують. Он сто©ть безногий
чоловiк iз катеринкою. На катеринцi папуга, що тягне "щастя". На хiдниках
пiд парканами янчать калiки, риплять сво©ми невибагливими струментами
лiрники. Висвистують свистуни, виграють на губних гармоньках, вигукують
продавачi.
Володько огляда все, цiкавиться, але не знаходить для себе нiчого
гiдного уваги. Вiн кида жiнок, якi захоплюються торгiвлею i пiднiма ться
нагору, проходить брамою на лаврське подвiр'я. Там вiдчиненi образарнi,
книгарнi. Володько заходить до книгарнi. Вiн хотiв би купити якiсь книжки,
писанi по-укра©нськи. Але таких нема . Книжки все русскi. "Святiт ль
Пiтiрiм Тамбовскiй", "Сергiй Радон жскiй", "Серафiм Саровскiй". Он вiдома
"Откров нi во©на iз карiта". Бачить також "Ад i рай". Цi книжки нагадують
Володьковi дитинство. Не любить вiн тепер такого читання, але чомусь купу
"Ад i рай" i "Откров нi ". Нiяково так вийти, не купивши нiчого.
Далi йде пiд дзвiницю, задира голову догори. Висока. Мури якi! Сила
людська непроста рiч. Все зробить. Заманулося полiзти на дзвiницю. На
другому поверсi велетень дзвiн. Коли знiмали його i вивозили "вглуб
Росi©", пробили цiлу стiну. Тепер вона забита дошками, а дзвiн знов на
сво му мiсцi. Полiз далi, вилiз на самий останнiй поверх, туди, де сто©ть
машина годинника. Вiйна зупинила його i вiн не руха ться. Через дiрки в
його циферблатi нiмець слiдкував за руским. Розказували ж, що руский хотiв
з "орудiй" креснуть по дзвiницi, та побоявся грiха.
Тепер Володько сам висадив голову через дiрку i з острахом огляда
далеку землю, всипану дрiбненькими людьми. Навколо у простiр летить зiр i
не бачить собi межi. Отам десь Галичина. Звiдтiль ©хали дядьки, що
вiсьтали. Там Австрiя. I ще далi там багато держав i багато народiв.
Шкода, що зiр так близько сяга , що нема крил у людини, що сила не в станi
здобути того, чого прагне душа. А Володько дуже, дуже хотiв би вiдвiдати
тi далекi дивнi кра©, побачити, як там живуть, що там роблять. У його уявi
встають постатi минувшини тих кра©н. Вальтер Скотт навчав його iсторi©,
Жюль Верн фiзики, Купер географi©. Там шаленi мiста, там Париж, Берлiн,
Лондон. Там височеннi Альпи i безконечний широчезний океанський шлях у
кра©ну Тома Со ра та на мiсця пригод Майн-Рiдовських геро©в.
Знiмись, хлопче, махни крилом i край кришталевi простори, привабливi i
чарiвнi.
Через годину Володько знов у храмi, знов спiв, розкотисте басування
архидиякона, вiд чого тремтить цiлий масив будови. Хлопець iде в печорськi
церкви. На сходах малюнки. Цiлi натовпи угодникiв Божих, що посходилися
сюди з цiло© Росi© та оздобили цi мури. Все печерний, темний, висохлий
народ. Все терпеливцi i страдники. Все носi© великого одушевления сво©х
часiв.
Тут i Йов Северський спочива . Он домовина його, а над нею чернець. До
домовини пiдступають переляканi, ледь дихаючi жiнки, а чернець грубо
попиха ©х сво©ми сильними руками i басом пiдганя :
- Ну там! Жiв й!
Переляканi жiнки не чують цього. Вони зачарованi святiстю мiсця i
штовхуни ченця приймають як належне. Але на Володька робить це дике
враження. Вiн не тиснеться побачити мощi, а сто©ть осторонь та огляда .
Пiсля сходить у найнижчу печерну церкву. Тут залишилися слiди та запах
вiйни. I вирванi з iконостасу дверi, та оголений пiдставець престолу;
солома, що лежить так, як лежала тодi, коли в нiй спали во©ни чужого
народу, i навiть тi скинутi зi стiни чорнi олiйнi образи з прохромленими
обличчями, все це говорить винятково дивною мовою, мовою, яка влазить у
святе святих людини i розроста ться там до неймовiрних розмiрiв.
Пiднiмаючись мiж колонами печерцiв по сходах нагору, Володько не чув
святостi. Поведiнка ченця, прохромленi святi, солома... Яка це святiсть?
Чому не встане Йов i не прожене тих, що поневiряють людським побожним
наставлениям?
I аж на галерi©, з яко© вiдхиля ться перед зором ширiнь рiдно© землi,
Володько знов бере себе в руки. Тримайся, хлопче! Ще не час тобi
спотикатися i падати. Дивись, сонце яке i як горить воно великим огнем. I
дивись, яка держава лягла направо й налiво, взад i вперед вiд стiп тво©х.
Вона державою духа i вiри. Iди вперед i будь... Зазначи сво буття
вогнем ново© вiри, розложеним на попелищi старого вогнища. Iди i будь!..
Обтяженi свистунами, кониками, iконами, шкляним намистом i всяким
подiбним поча©вським крамом, вертаються мандрiвники у сво© села. Спека
добiга до найвищо© точки. Захiд прорива ться, з-за обрiю догори рвуться
гнiдо-чорнi клуби, розмальовують небо на бронзу, i ста шумно. Громи
трiскають хльостко, сердито i несподiвано. Дощ люрить нараз потоками.
Мандрiвники серед чистого поля, щойно минули шпилясту, на рiвнинi одиноку,
гору Гостру. На нiй високий хрест i кiлька химерно покалiчених iнвалiдiв
вiйни у виглядi дерев. Мандрiвники всi бачать, як гатять у тi нещаснi
рештки гiрсько© окраси небеснi сили свiй гнiв i стрiли. На голову, за
комiр, у рот, мов iз ринви, лл ться теплувата безсмачна вода, i по
короткому часi всi подiбнi на топленикiв, яких щойно врятували. Спiдницi
дiвчат липнуть до нiг i перешкоджають у ходi. Вони пищать, гнуть голови,
нiби при купаннi, коли бавлячись люди хлещуть один другому у вiчi воду.
Але Володьковi це не шкодить. Навпаки. Вiд спеки розболiлася голова,
потоки води охолодили жагу i вибухи кровi втихомирились. Жита похилилися,
трава заярiла, лiс шарнувся сюди й туди, нiби бажа вихитатись iз грунту i
вiдлетiти пiд гуркiт i свiтло неба, в невiдоме...
Додому дотягнулися пiзно вночi. Кожний суглоб, кожний шматок м'язiв,
кожна кiсточка щемить, догоря . Втома звалю людей у провалля твердого
сну. Сплять у клунi на соломi, а над клунею б'ють громи, котить хмара за
хмарою, лл ударно дощ. I так трива до рання. Спати в таку нiч мертвим
сном у сухому i теплi, це втiшатись великою насолодою кпин з лютi могутнiх
сил неба i землi, в певному переконаннi, що всi ©х намагання безсилi
перешкодити нам...
Наступають жнива. Перед Петром приходить додому Василь. Вiн став
справжнiм вояком. У його посвiдцi звiльнення написано "козак (такого-то)
полку"... Говорить Василь по-укра©нськи. Слова "загально", "головний" i
багато iнших, невживаних на селi, замiнили йому "вобще, главний"... Вiн
вирiс, став розумнiший. Батько спитав:
- Що ж вас розпустили? А як же "государство" буде? Без войска?.. Нiмцi
господарять?..
Василь оповiв, як ©х полк подiлився, як укра©нцi вiдiйшли i сказали:
"Не бажа мо бiльше разом iз кацапнею! Дайош нашу армiю!" До Винницi сила
москалiв стягнулось. Так ми викотили нашi "максими", як брязнули по них -
не стало москалiв. Зброю, сучi коти, зложили i в Кацапiю
вiдiйшли...
- А проти нiмцiв так i не встояли?..
- Нi. Чому. I нiмцiв не боялися, та наказ прийшов. Склали зброю i
роз'©халися.
Матвiй крутить головою, морщить широке чоло, маца його цiлою долонею,
нiби воно гаряче. Видно, вiн невдоволений.
Жнива минають. Поля криються гострими стернями. Яснi, дзвiнкi днi, коли
рiдке повiтря далеко переносить кожний звук. Падають з неба зорi.
IX
Цi © осенi до школи в Дерманi виправляють Довбенки двох членiв сво ©
родини. Хведот скiнчив сiльську початкову школу, але що вiн там того
навчився. Тепер чоловiк з такою наукою все одно що й без не©. Пiдросте
дитина, пiде мiж люди - скрiзь розторопнiший той, хто грамоту зна . А хто
сво©й дитинi ворог. Хай iде, вчиться, росте, набира ться розуму.
Двадцять дев'ятого серпня ви©хали Володько з Хведотом з Тилявки. Везе
©х сам Матвiй. Обидва хлопцi мiцнi, загорiлi, з мозолистими долонями.
Володько лиша ться по-старому в дядька лисея на помешканнi, а Хведота
дають до тiтки Зiньки на Залуже. Це досить далеко вiд школи, геть аж пiд
верхiвським лiсом. Але що робити.
Батько вiд'©жджа ... Володько знов у Дерманi. Знов рiднi сади, лiшники,
займиська, стежки й перелази. Любить Володько це розлоге, хороше село.
Сади знов сипнули овочем... Стоять яблунi, мов розцiлованi дiвчата. Ранок.
Сонце зводиться над монастирськими шпичастими смереками. З листя яблунь
скапують сльозини холодно© роси. Десь-не-десь вдарить об вогку землю
твердий соблук[15], чи воскова довгощепа, або золота ренета. Грушi
хунтiвки, мов зеленi дзвiнки, обчiпляли галузки дерева. Сливи наливаються
синiм вином i, коли п' ш оком ©х барву, мимохiть п'янi ш.
По взгiр'ях, по горбках та ярах розкидалися садиби. Здебiльша мурованi
хати - критi бляхою. Клунi на мурованих стовпах. Кам'янi хлiви. Кожна
садиба втопилася й захлинулася садом. Вiд садиби до садиби перелаз. Стежки
збiгають садами, лiшниками, поплутанi без пуття i лiку. По них ходять
босими ногами моторнi й химернi дiвчата, голоснi молодицi, стрункi та дужi
парубки.
Дерманцi не знають смутку. Життя ©х пружне та метушливе. Палке кохання,
буревiйна гульня i така ж ©х революцiя.
Нi одно село не зна стiльки сходок, стiльки крику, стiльки гамiру, як
Дермань. Нiмцi дещо збили пиху того села, але бундючнi матроси, що зграями
прибувають зо всiх морiв та океанiв, заповiдають буревiй. Щонедiлi коло
церкви та монастиря юрбами стоять цибатi вiйськовики. Мова ©х терпка. Бiда
вам, нiмцi, буде...
По гаях, лiшниках стрiляцина. Навiть Володько з Петром частенько беруть
сво© обрiзи, напихають кишенi "патронами" i тарахкають "по чом зря" у
стару черешню пайкового липнику. Всадив патрон, тарах!.. Луна геть
покотилася, а черешня рану нову дiстала, скорше зi свiта зiйде. I так
порохнява. Досить настоялася, народилася.
У Пилипiвку зчиня ться метушня. Кажуть, нiмцiв пiд сто чортiв женуть.
Повстанцiв веде якийсь Петлюра. Хай. Досить нiмецького "правл нiя". Давай
"рабоче-крестiянску" власть.
Молодшому Володьковому дядьковi Пархвеновi бракнуло олiю. Всипав у
мiшечок на макуху рiпаку, взяв баньку в руку i поклигав до Мiзоча.
Пiшов i нема. Дядина Мотря метушиться, бiга .
- Щось менi, чу те, так сутужно... Щось так не по менi... Хилиться до
вечора день, вечорi , смерка ... Нема Пархвена. По смерку прибiга хтось i
гука :
- дьте скорше, бо пiд Мiзочем нiмцi Пархвена ранили.
Дядько лисей за конi i гайда. За годину привезли Пархвена. Лежить на
санях блiдий, мов iз крейди рiзьблений. Пiд носом кров, на чолi кров, руки
в кровi. Ноги замотанi замерзлою в кровi рядниною. Права нога його
перебита. Ледве живим довезли.
Кажуть: у Мiзочi "отряд" Рикуна напав на нiмцiв. А вони лютi, мов
роздратованi оси. Оточили Мiзоч i нiкого не випускають. Винесли над гору
вiд Мiзоча кiлька кулеметiв, сiкнули по жидiвських хижах. Тiльки вiкна
висипались, а з людей нiкого не чiпило.
Пархвен олiю набив i несе спокiйно в баньцi. Пiшов стежкою i якось
минув нiмецьку заставу. I вже коли був далеко пiд пригiрком, побачив його
нiмець.
- Гальт! - крикнув вiн. Пархвен не чу . Вiн спiшить з олi м додому. Там
чека на нього Мотря.
Нiмець прицiлився, бабахнув, i пропала Пархвенова нога. Впав у рiв коло
дороги. Холод, снiг. З ноги тече рiчка. Навкруги нi одно© людини, тiльки
вiд Мiзоча кулi посвистують.
Щастя, що хтось його там побачив. А нi, то гегнув би й кiнець.
Одвезли Пархвена до Острога. Хто зна , чи вилiкують. У селi шириться
iспанка. Мруть люди. В сусiда Iвана помира одна за другою три молодi
дiвки. Плач, похороннi
спiви.
Одночасно по займиськах курить дим. Це самогонщики. Юрба людей у
кожухах та "шинелях" оточила "куб" i очiку "перваку". Куб сто©ть,
побульку всерединi. З рурки холодильника попшику пара. Пiд рукою вже
приготована пляшка. Ще хвилина, друга, i пара переста йти, а натомiсть
тоненьким цюрком линувся первак. Червона, зашкорупла рука пiдставля
чарку, трима , поки набiжить повна i несе ©© пiд зарослi вусом уста.
Хильнула... Ааах! Ух! Мiцний чортяка! Пробуйте, куме!
Кум пробу , сусiд пробу , всi пробують. Було мовчки, а по пробi ста
гамiрно.
Вечорами в хатi лисея "зборня". Вернувся матрос Балтiйського флоту,
Сергiй Корнiйчук. Вiн одинак. Хату ма , кiлька десятин землi. Але не ма
нi батька, нi матерi. Прийшов додому i "повний пролетар". Одна з вибитими
вiкнами пустка в садку i це все.
Але iз себе "герой первого сорта". Карк, пика. На руцi годинник. 1
грамоту зна , на крейсерi писарем був, а пише здорово. Виведе стрiчку i
без лiнiйки, а як струна проста.
Бував у Кронштадтi, Петроградi, Гельсiнгфорсi. Зна , чим вiдрiзня ться
Корейський вiд Ленiна. Перший - сукин син, буржуазний прихвостень, другий
- товариш Л нiн, вождь большевикiв-комунiстiв, що несе всьому трудовому
народовi свободу, рiвнiсть i братерство. Селянам усiм несе вiн землю без
викупу, скiльки кому треба. Касу приватну власнiсть, бо земля не належить
нiкому, тiльки тому, хто на нiй працю .
t ще зна вiн, хто такий Троцький, Мiлюков, Гучков, Терещенко. Перший
пролетар, решта буржуазiя i капiталiсти, що ссали кров трудящого
прол тарiяту.
Зна вiн i про Петлюру. Контрреволюцiйна зволота, кiлька тисяч десятин
на Полтавщинi. Не менша "гидра контрре-
454
волюцi©" i Грушевський. Кому не вiдомо, що в Ки вi його миловарний
"завод".
Це ж тi, що хочуть "самостiйно©". Це ж вони, що пишуть "мовою
оголошення". Але нас не вiддiлиш вiд "руского брата, з котрим чотири роки
разом кров проливав, з одного ко-
тьолка ©в".
- А я ж що кажу,- зазначу лисей.- Куди його вiддiлятись. На яку
погибель, сто болiв ув його ма', дiлитися. Сказано: чим бiльше хазяйство,
тим i "пользи" бiльше. Нi? - 1, виговоривши сво переконання, лисей
по-свойому кутом рота прудко спльову , що значить поважне ставлення
справи.
Володько горить, мов сiрник. У нього нема нi слiв, нi вiдваги, але