Самчук У.. Волинь

Пам'ятайте, що одного разу i шапочки, i тi пролетарi полетять до чортово©
i матерi, а без глузду не можна! Без Глузду не можна! Раз назавжди це
затямте!
Володько виразно збентежений, вiн не був готовий аж такий вибух саме
тако© думки. У ньому вже горить i пече зовсiм щось iнше. Нiби розумiючи
його, Лазюк зненацька пропону :
- Як можете - ходiть зi мною до кiна. Там якраз дають "Нiбелунгiв".
Варто це бачити.
Володько розумi тенденцiю Лазюка, вiн вже зна також що таке
"Нiбелунги", i йому справдi хотiлося б це бачити хоч би у кiно, але при
цьому пригадав сво© фiнансовi гаразди...
- Може, iншим разом... Мушу йти додому,- вiдповiв вiн. I вони
розiйшлися недоговоренi. А коли Володько спинився знов сам i знов на
вулицi, вiн був деякий час, мовби ви колiсний зi свого напрямку, чуття
його виразно дво©лося i вiн почувався винятково непевно. В його вухах все
ще звучала мова Лазюка, але одночасно його полонило ще одно уявлення, яке
нiяк не лишало його. Мати свою думку! Це дуже гарно, але я можу мати ©© не
лишень у Празi... Але й... деiнде... Навiть у Ки вi. А хiба не можна нiяк
бути там самостiйним Вiн вiдчував тут вагання, вiн вже вистачально знав i
розумiв якi саме думки i сили там домiнують, вiдчував ©х настирливу
динамiку... Це щось не знутра, а ззовнi i не вiд думки, а вiд простору,
повiтря, маси, чогось загального, з яко©сь висоти. Можливо, це воля доби
i люди тут не мають голосу. Вони зараженi, унесенi, обезвладненi... Вони
лиш медiум, на яки невидимий гiпнотизер вправля свою волю.
Йшов поволi вузькою, головною вулицею, що ©© назвав Широкою, проходив
побiля кiна "Пересвiт", де давали ти самих "Нiбелунгiв", зайшов навiть
оглянути рекламнi образки - Зiгфрiд i Кримгiльда... Перемога над кра©ною
туманiв чарiвною силою ясного, соняшного генiя... Ось
Зiгфрiд - молодий, юний, чистий, зi сво©м мечем, серед бiлих ромашок
клячить бiля чистого потоку i долонею черпа прозору воду... А там он вiн
проща ться з Кримгiльдою... Вона благословля його в далеку переможну
дорогу... I Володько пригадав свою Наталку з ©© довгою косою... Зовсiм як
Кримгiльда - висока, струнка, спокiйна... Поважно схвильована. О, коли б
вона благословила мене так само вiддано i спокiйно...
А потiм вiн йшов далi, проходив побiля "Просвiти", на цей раз оминув
©©, але тут трохи далi, несподiвано побачив невеликий, втиснений у вузьку
щiлину крамнички, мабуть, недавно вiдкритий кiоск. Книжки, картини,
часописи... Невелика, виложена червоним вибiйчаним папером вiтрина...
Обрамлений також червоним портрет Шевченка поруч з таким же портретом
Маркса... Внизу на передньому планi роман "Залiзна п'ята" Джека Лондона, у
густо-багряних палiтурках.
Володько зупинився перед цi ю вiтриною i не мiг позбутися почуття
здивування, нiби вiн стояв перед сво рiдним вiвтарем чи престолом. Все тут
наповнене якоюсь магiчною, вражаючою i чаруючою силою. Кольори, книги,
портрети мають завдання не вчити, а полонити, обезвладнювати i корити.
- Вам, товаришу, що? - почув Володько голос вiд дверей кiоску.-
Зайдiть. Може, потребу те яких книжок?
- Нi... Я лиш дивлюся,- вiдповiв Володько... Але все-таки чомусь зайшов
до кiоску... Там, у вузькому заставленому речами просторi, у рiзних позах,
стояло i сидiло кiлькох молодих людей, переважно хлопцiв з розкуйовдженим
волоссям або у старих, пом'ятих кепках. Хлопцi напевно про щось
сперечалися. х обличчя були розчервонiлi, ©х руки нервовi... Один з них,
одягнений у старий, рудий пiджак i в кепцi, що нагадувала пiдпалка, трохи
старший, на коротких грубих ногах, запальне говорив щось про "Просвiту"...
- Власне, власне! - казав вiн з ораторською вирвою... - Нам якраз на
цьому й залежить. Ми вимага мо, щоб така установа, як "Просвiта", служила
iнтересам не петлюрiвщини й буржуазi©, а працюючим. Нам! Менi, тобi...
Всiм, що з народом i що працюють. Розвiсили: гетьмани, отамани, куртизани,
попи... Вимага мо, щоб там були вождi працюючих... Робiтничi журнали...
Твори пролетарських письменникiв, книги радянських видань. I вимага мо
перевиборiв управи... Засiли тобi всiлякi буржуйчики, розвели "ще не
вмерла" i хизуються сво©м жовто-блакитством. Ха! Погнати ©х до сто чортiв,
i саме це я хотiв пiдкреслити... I ми будемо так довго...
А його опонент, ще зовсiм молодий хлопець, можливо, гiмназист
укра©нсько© гiмназi©, весь, як лампiон, червоний, I хотiв було i собi
вставити до цього якесь слово, але добродiй у рудому пiджаку не давав йому
для цього нiяко© можливостi...
- Але... - починав вiн на кожнiй зупинцi патетичного промовця, одначе
нiколи не мiг вияснити, що це мало значити... А коли по довгому часi, йому
все-таки пощастило увiрватися до потоку мови добродiя у рудому пiджаку,
вiн встиг лишень вирiкти: - Але не забувайте, що для влади цього тiльки i
треба... Вона вже давно шука причини закрити "Просвiту". А то скажуть, що
вона комунiстична, i закриють. Кому це потрiбно?
- Хай! - рiшуче казав головний розмовник.- Ми вiд цього не потерпимо.
Потерпить хто iнший. Ми сво дiло зна мо... А маси будуть розбурханi... -
висловив вiн це останн речення з винятковим пiдкресленням. При тому
вийняв з кишенi штанiв брудну, бiлу хустину i голосно висякав носа. I
одночасно нагло помiтив Володька, який переглядав збоку часописи i
прислухався до розмови.
- А ви, товаришу, хто будете? - звернувся вiн до Володька. Володько
вiдповiв.- А! То ви,- зрадiв вiн,- напевно зна те Йона Пацюка.- Володько i
це пiдтвердив.- Як вiн там пожива ? Добрий паруб'яга! Люблю. Скажiть, що
його вiта Шпачук... А як там взагалi?..
I вони розмовились... Володько, як селюх, почував себе не конче
найкраще, названий Шпачук закидав його питаннями, вiн був гаразд
ознайомлений з його селом, вимагав, щоб вiн зiйшовся ближче з Йоном,
виясняв, пропагував, вмовляв... Тим часом хилилось до вечора, входили й
виходили iншi хлопцi, всi вони мiж собою зналися, вiталися кивками голови,
кликали один одного товаришем. Обступили також Володька, i в скорому часi
вiн був весь втягнутий у загальну течiю загального настрою, так нiби вiн
завжди сюди належав... Показували йому новi книги з Ки ва, цитували твори
нових письменникiв, читали навiть листи з поштовими марками "Ки©в" i
обiцяли додати йому повну, нову, люксусову збiрку творiв Лесi Укра©нки -
улюблено© його поетки, яку вiн давно вже хотiв набути...
Але взагалi вiя не мiг сказати, що мова з цими новими його приятелями
йому подобалась. У нiй було стiльки сво рiдного недомовлення, що робилося
моторошно, так нiби тi люди намагалися заплутати його у якусь недозволену
змову, звести його на якiсь темнi дороги, позбавите його власно© волi i
навiть вiдiбрати вiд нього його iдентичнiсть. Одначе, коли, по часi, вiн
залишив цей червоний кут з тим Марксом i тi ю "Залiзною п'ятою", вiн мав
враження, що вiн безповоротно кудись вiдходить i вже нiколи не знайде
дороги назад. Таке якесь терпке, нищiвне, обезвладнююче почуття... Вiн
починав не думати, а вiрити, не бачити, а уявляти... Речi i факти втратили
вартiсть, i все довкруги затягалось гнiвом, образою, мороком i
нетерплячкою.
Лазюк, з яким так недавно говорив, вiдiйшов назад зi сво ю мовою, i всi
його iншi клопоти, нiби на сценi, накрились завiсою... Усе замiнилося i
затьмарилось одним одиноким стремлiнням - йти до Ки ва. Ось завтра рано
встане i пiде... I нiщо не зможе його зупинити... Здавалось, вiн вже був в
дорозi i тому вiдчував у собi стiльки рвучо© сили, що нiяка втома, нi
голод не були на завадi, щоб зiрватися вiд землi i летiти, як це iнколи
ввижалося у снi. Там он зовсiм близько границя, а за нею простiр... Свiй,
рiдний... Дороги, будiвлi, люди... Все живе, реальне, намацальне, повне
життя i повне надi©.
Картина за картиною безконечного, фантастичного екрану закривала весь
обрiй, малювалось мiсто золотих бань з вулицями, парками, кра видами
велико© рiки, з iсторi ю, що вгрузла у глибiнь землi, i йому хотiлось
самому стати частиною тi © сили, впо но© у чорнозем, у камiнь, у береги
рiки i будови... Як можна закрити очi, вуха, чуття, щоб не чути й не
бачити, щоб не вiдчувати себе в собi, щоб позбавитись волi i не бажати
вирватись з низин низинностi i безсилля.
Так вiдчував Володько... Той м'який, вкритий глибокою курявою шлях
Крем'янець - Тилявка був його червоним килимом, простеленим у простори
вiчного. Доходячи до села, вiн вже не йшов, а майже бiг, а коли затемна
вiн прибiг додому, всi зрозумiли, що з ним нема бiльше мови. Вiн одразу
почав збиратися в дорогу, дарма що нiякого особливого збирання не
вимагалося, за винятком хiба вузлика, на пару днiв, з харчами. Вiн гнав
вiд себе всi розважання з цього приводу... Вiн йде навмання, заплющивши
очi, на щастя чи нещастя, на прю з умовами, на виклик долi. Вiд цього
залежатиме бути чи не бути - цiле його життя, яке ще цiлковито у
майбутньому. Треба йти, i нема вiдклику.
Це була безсонна, напрочуд довга, хворобливомiстична, повна дивовижних
уявлень нiч, що в нiй брала участь цiла Матвi ва родина... Для Володька
вона здавалася фатальновирiшальною, це сво рiдна межа долi, яка визначить
його буття назавжди - в минулому, теперiшньому i майбутньому. Вiдiйти
кудись в невiдоме з цього мiсця - значило порушити приречення вiкiв.
Вирватись вiд корiння, залишити замкнений круг роду, переступити лiнiю
огнища часу i, можливо, нiколи не вернутися,- це далебi в його застиглiй
вiд давнини уявi було б порушенням закону землi i неба цього простору.
Його сливе мовчазна, насичена нiмою волею материнства мати була для нього
найсильнiшим вузлом, що в'язав його особисту волю... Його прекрасна, нiжна
i розумна сестра тримала його за руку, мов дитину, його сухий, холодний
брат заморожував його сво©м презирством i нарештi той батько... Батько.
Ессе гомо! Вiн не скаже нiчого. Його мовчанка страшна. У ньому горить
огонь спротиву, але його уста затиснутi, i нi один звук скарги не
вирветься крiзь них назовнi. Нелегко лишити його самого в такому
виглядi... Нi, нi, нi!
Поволi, як цiла планета, оберталась нiч борюкань зi собою. Спати не
мiг. Спати в такий час не можна. А рано, перед сходом сонця, залишив ложе
i був переконаний, що повороту не може бути.
Мати i сестра тихо плакали, брат був здивований i не розумiв, куди i
для чого вiн йде, батько перед вiдходом сина пiшов було до комори i,
вернувшись, подав синовi малий, зав'язаний у шматину, тяжкий вузлик.
- На. Можливо, придасться. Знай, що волi мо © з тобою нема... Але ма ш
свою голову i свiй розум...
У вузлику було шiсть золотих, з царськими головами, монет. Кожна у
п'ять карбованцiв. Цими днями старий продав корову, цi монети мали, було,
пiти на закiнчення хати...
- Хата ще почека ,- подумав вiн.
Потiм Володько вийшов з дому. Над Жолобецьким лiсом, як завжди, сходило
сонце... Це так само, як i колись, коли щоосенi вiдходив до Дерманя.
Сам-один, за плечима клунок... Тiльки цього разу вiн пiшов не дорогою, а
полями... Був вiтер i захiд погрожував негодою... Володько поглядав на
небо, на хмари, оглядався на поля, городи i сади села... Думав про
Наталку, уявляв ©© i дякував ©й в думцi.
Земля поволi вiдходила з-пiд нiг... Небо крилось хмарами.



Х

У Крем'янцi на "Лубенськiй рогачцi" сто©ть просторий, битий часом i
погодою, одноповерховий будинок. Довкруги нього видимо, як туман, стояла
понура тиша. Вiн вiддiлений вiд вулицi городом i оточений високим,
дерев'яним, гострошпилим частоколом... З вулицi видно лишень його бляшану,
червоно-буру покрiвлю.
Це повiтова тюрма. У п'ятницю, о другiй годинi, дво звичайних полiца©в
у темно-синiх унiформах, з бiлими цифрами на сво©х кашкетах i рушницями за
плечима привели до канцелярi© цi © тюрми кiлькох молодих людей. Всi вони
бруднi, зiм'ятi, немитi й неголенi. Всi вони мовчать i виглядають
байдужими... I лишень один з них проявля трохи зацiкавлення. Його помiтно
цiкавить все - полiца© з ©х шкiряними торбами... Меблi i люди з ©х
обчовганим виглядом. Тупiсть, безбарвнiсть, понурiсть. Все манекенно
штивне, кам'яно сiре, тваринне безмовне. Всi погрузлi самi в себе, на
приведених людей не звертають уваги. Один з полiца©в пiдступив до бюрка з
безвиразним обличчям урядовця, вiдкрив свою торбу i подав кiлька листкiв
паперу. Безвиразне обличчя, навiть не глянувши на поданi папери, механiчно
передало ©х свойому довгошийому сусiдовi. Той прийняв папери i почав
однотонно вирiкати:
- Платон Дуб, адмiнiстрацiйно покараний - три мiсяцi й п'ятсот злотих.
- ст,понуро озвався голос з юрби новоприбулих. Довгоши©й вирiка далi:
- Iван Собчук, адмiнiстративно покараний - мiсяць i сто злотих...
- ст,озива ться ще один голос.
- Володимир Довбенко, адмiнiстрацiйно покараний i... пiдслiдний. Три
мiсяцi й п'ятсот злотих... - Довгоши©й вперше кинув погляд на чергове
" ст" i побачив немите, заросле стернею волосся, виснажене обличчя iз
запалими синiми очима. Погляди цих двох протилежностей на мить зустрiлися,
довгоши©й перший опустив очi i почав писати. Мав тонкi, худi, блiдi
пальцi, що тримали посерединi довге перо. Уста виднi, нiби для поцiлунку.
Скiнчився переклик, вiдбулася ревiзiя речей, з'явився невеличкий,
округлий, одягнений у тверду синьо-сiру унiформу чоловiчок, i новоприбулi
йдуть за ним. Вони вже в'язнi.
Пiсля канцелярi© ще лиш хвилинка по цей бiк брами. Дерева, зелень,
люди... Брязкiт ключiв, вiдчиня ться тяжка, обкована бляхою хвiртка...
Новоприбулi один за одним переступають порiг. Зникають дерева i зелень.
Довкруги частокiл, злiва сiра, поплямлена стiна i загратованi вiкна. У
вiкнах, у кожнiй гратцi, кругла, блiда, стрижена голова.
- Скiльки? - падають запити.
- Звiдки? - цiкавляться стриженi голови.
Нiхто не вiдповiда . Новоприбулi швидко перебiгають подвiр'я i зникають
у вiдкритих дверях довгого, сирого з мокрою, цегляною долiвкою тунелю з
цiлим рядом позначених цифрами дверей. Всi вони, за винятком Довбенка,
босi, порванi штани, блузи, пiм'ятi кепки... Через дiри просвiчу тiло...
Закордонцi. Всiх ©х направлено до камери з числом I2.
Володька натомiсть впущено до камери 7. I йому було шкода розставатися
зi сво©ми новими знайомими... Особливо з тим Платоном Дубом - мiцним,
широкоплечим, у пiдранiй вiйськовiй блузi, що мав гострi, розумнi карi
очi. Його понурiсть i мовчанка свiдомо напущенi. Його погляди завжди щось
питали. Розiйшовся з ним без диного слова i ще бачив, коли вiй разом з
iншими зник за дверима камери, яку було з брязкотом замкнено. За пару
хвилин пiсля цього i сам вiн був пiд замком.
I нарештi дивне, збаламучене, тупе й нiме почуття безсилля. Невеликий,
цвiлий, сирий, зплямлений простiр, вигнилий, полатаний, дерев'яний помiст,
загратоване, високе вiкно, довгi, широкi причi[24], купа сiнникiв, сiрi
ковдри... I тузи рiзноманiтних, рiзнокольорових, бiлолицих, переважно
босих або в шкiряних вiдпорках на босу ногу людських постатей, якi сидiли,
лежали, ходили. Новоприбульця приняли досить байдуже, лишень пара питань -
звiдки, за що, скiльки... Малий, щуплий, зi золотим зубом чоловiчок -
староста камери. Вiн зупинився перед Володьком, що стояв бiля дверей
розгублено, i польсько-московською мовою сказав:
- Н бойс н... Всю будет харашо. А передачi будеш мати?
- Буду,вiдповiв Володько.
- Пустое. Пiвроку... Ха... Я, браток, два з половиною, i то плювать...
Володько не мав намiру вдаватися в розмови, йому хотiлося лиш без
перешкоди присiсти, сiмдесят кiлометрiв пройшов пiшки, кiлька ночей провiв
без сну, вчора, зда ться, востанн по©в... Вiдiйшов вiд дверей i на
першому-лiпшому вiльному мiсцi пресiв просто на долiвцi пiд стiною.
- Я втомлений,- сказав вiн невiдомо кому. Зайвi слова, i так видно.
Сидiв з пiдiгнутими ногами, колiна лiд саме пiдборiддя i зовсiм не
збагнув, як це сталося...
- Ей, ей, ей! Слухай! Це не готель! - почув вiн над собою, нiби з неба,
глухий голос, i одночасно хтось скубнув його за волосся. Прокинувся. Перед
ним стояв той самий староста, що смiявся золотим сво©м зубом. Збоку стояв,
розкарячивши ноги у шкiряних отпорках, широкоплечий чолов'яга у
росiйськiй, офiцерськiй, вiйськовiй блузi. Борода його була заросла
густою, чорною щетиною, що гостро вирiзнялася на блiдому тлi обличчя.
- Роскис, хлопче? - говорив вiн по-укра©нськи.- У цей час спати тут не
приписано. Привикай, привикай...
- Е, що там з ним панькатись! Я його зараз пробуджу! - вигукнув один,
що сидiв на причах у мшпатому тюремному одязi... Одночасно вiн схопив з
полицi череп'яну ринку з водою i вилив ©© ва Володька.
Володько миттю зiрвався на ноги i без надуми кинувся на свого
напасника.
- Що? - вереснув той високим фальцетом.- На мене? Ти, паршиве щеня, - i
рвонувся злiсно на Володька. Володько був вищий, пiдняв руку, щоб вiдбити
напасть, але його схопили ззаду. Одночасно вiдчув кiлька ударiв в лице.
Вiй люто копнув ногою i малий чоловiчок у мишатому одязi полетiв на
парашу.
- Гетьте! - шарнувся зi всi © сили Володько i вишарпнув одну руку. Його
блуза бiля пазухи трiснула й розпоролася. На нього накинулось ще кiлькох
в'язнiв, вiдчув кiлька ударiв по головi, щось дошкульно торкнулось носа,
потекло щось мокре i тепле, не мiг обтертися, кiлька червоних крапель
впало на пазуху.
Володька осадили... Мав розiрвану блузу, замазане кров'ю лице i був, як
чорт, лютий.
- Битись не ма ш права! - кричали на нього.- Ти новий! Тепер ти
побачиш!
- Плюю я на вас. Я бачив краще... Я два днi перебув на полiцi©!
Це, мабуть, вплинуло.
- Ти! Будний! Лиши його! Дай чоловiковi спокiй. Не бачиш хiба?..- Це
був той самий зарослий чорною щетиною. Володько поволi обтирав носа.
Вийняв з кишенi шматок брудно© матерi© i витирав кров. На деякий час його
лишили, а один навiть пiдiйшов i спитав:
- в що?
- Сьогоднi ще нi,- байдуже вiдповiв Володько.
Той пiдiйшов до полицi, зняв шмат хлiба i обрiзану з пляшки склянку зi
смальцем... Вiдкраяв окра ць чорного хлiба, намазав смальцем i подав
Володьковi. Обтираючи далi кров, Володько взяв окра ць, байдуже подякував
i почав ©сти.
Цей наглий випадок вплинув на Володька добре. Болiла голова, але сон
проминув. Мiг принаймнi триматися на ногах або сидiти з пiднятою головою.
Оглядав поволi камеру. Той, що частував його хлiбом, здавалось, був йому
трохи знайомий. Десь його бачив. Середнього зросту, молодий, у цивiльному
одязi, не селянського вигляду, парубок. Мабуть вже сидить довше... Блiдий
i нiби опухлий.
О третiй годинi камера йшла на прохiдку. Володько йшов також, хоча це
було для нього зайве. Вiн i так чорний вiд сонця, вiтру i дощу. Навiть
синцi обличчя, що ©х дiстав на полiцi©, майже непомiтнi. В'язнi не ходили
вколо, як це вiн уявляв подiбнi прохiдки, а ходили по залитому сонцем
подвiр'ю свобiдно, пустували, бавились, перекидалися словами зi знайомими
з iнших камер пiд оклики "вiддiлового", що стояв з рушницею на сторожовiй
будцi понад частоколом.
До Володька також пiдiйшов незнайомий молодий парубок iнтелiгентного,
здавалось, вигляду, який запитав:
- Слухай. Ти часом не з Погорець?
- Нi,вiдповiв Володько.
- А менi видалось... Ми, зда ться, десь бачились,- казав той. На ньому
дуже брудна, пропечена, розхристана, з позакачуваними до самих плечей
рукавами, синьо-смугаста сорочка.
- Не пригадую вас,- каже Володько.
- Чи не мiг би ти позичити менi на короткий час свого пояса? - запитав
той. До речi, Володько справдi мав доброго, нового, жовто© шкiри пояса, що
кожному падало у вiчi.
- У нас,каже той,- позабирали пояси, а ми потребу мо нагострити
бритву...
Володько подивився на нього пiдозрiло й недовiрливо, але чомусь зняв
свого пояса i подав його незнайомому.
- На,- казав вiн,- поверни до сьомо© камери.
Той забрав пояса, вiдiйшов, на ходу подякував i зник у темнiй норi
коридору. Володько залишився без пояса, йому спадали штани, пiдтримував ©х
рукою, мав розiрвану, поплямлену кров'ю блузу, з-пiд яко© визирала брудна,
промочена дощами i потом, давно не бiла, а майже руда сорочка... I
виглядав, нiби обмолочений цiпом, снiп збiжжя... I був неймовiрно вибитий
зi свого звичайного поточного, дотеперiшнього житт вого наставлення, так
нiби його раптом переселили на якусь iншу позаземську планету зi зовсiм
вiдмiнними щоденними iнтересами. Все ще був пiд тим ударом, що його дiстав
на самiй границi тi © темно©, дощово©, бурхливо© ночi одним тим словом
"стуй!".
I що це мало те "стуй" значити? Яке його приречення? Добре? Зле?
Фатальне? Спасенне? Поки що це лиш шок, удар, прокляття. Розсипались всi
його гарячi прагнення, а перед ним лиш цiлий ряд гострих нових
непри мностей. Але досить про це. Його мозок i так пухне вiд думок, що
розпирають його, мов динамiт.
О шостiй годинi розносили коридором велику, чорну дiжку з паруючою
юшкою, яка сво©м запахом нагадувала старi, залежанi лахи. Це був варений у
чистiй, благороднiй водi погано дертий пенцак, або "перлова крупа", що мiг
зватися також шротом для ладування збро©. На цю появу, з винятковим
грюкотом, вiдчинялися однi за одними дверi i з ©х отворiв витикалися
переважно голi i худi руки зi всiлякими черепками, до яких мiцний, з
облiзлою, мов старий кожух, головою кухар великим дерев'яним черпаком
наливав юшку. Володько не мав ще сво © посудини, але йому хтось подав
поливаний глечик чи краще пiв глечика, черепок з вiдбитою шийкою, i йому
налили його майже по вiнця... Перша тепла, за кiлька днiв, рiдина, яка
могла навiть дуже добре замiняти ©жу...
А двi години пiзнiше - молитва. Всi ставали у два ряди, чоловiчок зi
золотим зубом польською мовою давав команду, всi решта старослов'янською
мовою грубими голосами спiвали "Отченаш"... Всi вiкна всього будинку були
вiдчиненi i з ©х загратованих отворiв виривався одночасно той "Отченаш" i
понад частоколами летiв просто у високе, вечiрн небо, на якому все ще
десь горiло також сонце...
Пiсля цi © церемонi© залишалась ще одна подiбна з назвою "апель". Ще
раз всi ставали у два ряди, ще раз падала та сама команда, дуже помпезно,
нiби генерал, ходив старший, високий у напнутiй шапцi дозорець з книгою в
руках, за ним появлявся його помiчник з довгим дерев'яним молотком.
Старший вислухував "мельдунки" i рахував присутнiх, молодший постукував
молотком грати, оглядав помiст, а далi "добранiч" з "добранiч, пане
старший", дверi зачинялися, замикалися i починалась друга, темна половина
доби - нiч.
Володько дiстав мiсце на стертому, набитому нiби сiчкою, заяложеному
сiннику на долiвцi пiд самим вiкном... I як тiльки до нього торкнувся -
стрiмголов провалюся i знак.! Це був сон. Майже смерть. Провалля, царство
демонiв, небуття.
I коли його хтось штуркнув нiском отпорка пiд ребро, вiн нагло
прокинувся. На диво це був, без сумнiву, ранок, день другий, ще якийсь
один небувалий шматок часу. На коридорi розпачливо дзвенiв дзвiнок, до
вiкна лилось справжн ранiшн сонце, на протилежнiй замацанiй долонями
стiнi чiтко зарисовувались квадрати грат. Володько деяку мить не мiг
отямитись... Де вiн? Де вiн? Де вiн? Ага! ! Он бiля дверей параша, i над
нею за чергою стоять цибатi, голi, волохатi ноги. А який це день? Субота?
Боже мiй! Тож завтра Зеленi свята i... Наталчине весiлля... Вiн ще раз на
хвилинку закрив очi...
Але лишень на хвилинку... Над ним i бiля нього дуже наглий обов'язок
безвладно© замкнено© людини ва самому днi iснування. Вiн мусить швидко
зриватися, згортати свого сiнника, митися, виносити парашу, бiгти за тим,
за iншим, мовчати i не думати...
Але ж як не думати? Вiн зараз весь переповнений найдошкульнiшими
враженнями свого життя, вiн увiйшов у одно ще незнане буття на цiй землi,
за яким, можливо, почина ться безлюддя. Он той щуплий, сухорлявий, рудий
зi золотим зубом - звичайний кишеньковий злодiй з Лодзi. Верткий,
рухливий, неспокiйний... Дитина вулицi i пiдсвiту. Йому не можна нi
довiритись, нi повiрити, нi сполягтись. Вiн може тебе вкусити кожно©
хвилини у кожне мiсце. Вiн бреше, вiн хвалиться, вiн заляку , вiн бере
пiдступом. Нiяка мораль його не обов'язу . З ним мусиш бути обережний, мов
з гi ною... Iм'я йому Слюсарський, i вiн тут голову - староста келi© i
коридорний писар.
Той он, що вилив на Володька воду - "пан Будний", або "Баня", опинився
тут за згвалтування нелiтньо© дiвчини, за що мусить тут перебути шiсть
рокiв... Куций i череватий з рудуватою, твердою мефiстофельською мичкою на
бородi. хидний, пiдлесливий, трiйливий... Легкодух i тиран одночасно...
Ворог всiх добрих чеснот, що завжди носиться з молитовником.
Той блiдий iз зарослою бородою - колишнiй царський старшина... Твердо©
волi i добрих намiрiв i оскаржений за вбивство власного батька на тлi
любовно© трагедi© з власною жiнкою. Одинадцять мiсяцiв чека на закiнчення
слiдства i всiх докруги запевня , що вiн лиш жертва неймовiрного збiгу
обставин.
А мiж ними i той, що подав Володьковi шматок хлiба. Молодий,
натхненний, з ясними блискучими, синiми очима i сидить вiн, загальнознано,
"за Укра©ну"... Поповнення найбiльшого злочину доби... Поборюваного
писаними, а ще бiльше не писаними законами i надзаконами молодого ладу
двох держав, побудованого пiсля останньо© велико© вiйни. Вiн тут вперто
мовчав. Така глумлива неспiвзвучнiсть душ i сердець, що годi знайти для
цього потрiбне слово. Але з Володьком вiн мiг говорити, а що вiн був поет
серця, вiн намагався сказати бiльше, нiж мiг сказати, бо висловити цей
згусток надмiрно© його правди було для нього найвищою вимогою.
- Зна те, що таке Укра©на? - питав вiн з тихим пафосом, i очi його
горiли тим огником святостi, що його можна бачити лишень у натхненно
вiруючих.- Це наш закон... Мораль... Приречення. Це не тiльки те, що
бачимо, а також те, що не бачимо... Запiзнене вийшло з минулого i йде
неухильно назустрiч, як день, як нiч, як смерть, як народження. З
глибинностi життя, вiд серця планети, з кожного нас... З частинок нашого
щоденного думання, з болiв наших, нервiв i кожного тiльця кровi...
Поколiння, iсторiя, могили, коханi люди, народження i костi в землi... Iя
вам, ще такому молодому, хочу сказати: Укра©ни до цього часу ще не було...
Вона щойно тепер на наших очах родиться... Воiстину, вона щойно родиться.
Вони, звичайно, ходили поруч по камерi зi заложеними назад руками
кiлька крокiв вперед, кiлька крокiв назад, як це роблять часто замкнутi до
клiтки звiрi, i ©м здавалося, що саме вони учасниками такого народження.