Самчук У.. Волинь

бог, якого поставив Маркс на перехрестi математичних формул!
Останнi слова вирвалися з його уст патетично й натхненно. Володько
вiдчува безцiльнiсть розмови з ним. Вiн нагаду собою собаку, який, що
бiльше його дражниш, то лютiша . Володько лiпше мовчить. Командир замовка
також. Хвилева тиша. Але обидва думають. Володько, по-перше, почина
розумiти, що цей прихильник математики не ма нiчого спiльного з
математикою. Друге, що помiча Володько, що цей чоловiк не нiяким
iнтернацiоналiстом.
З неба рине мiсячне сяйво, з неба моргають зорi, роса пада на траву,
на покриття Володька, голосно жують i пирхають конi.
Сон короткий, кам'яно-твердий. Ранок соняшний i рухливий. Уночi не
видно було нi тих возiв, нi коней, нi людей. Попiд деревами скрiзь повно
вiйська. Он там пала багаття, вариться у вiдрi вода на чай. Кiлька
обпалених сонцем жiнок вешта ться коло буди з написом "лазарет". На сонцi
стоси книжок.
З другого боку дороги пiд недобудованою клунею нiмецького складу
шику ться до вимаршу вiддiл кiнноти. Мiж ними побачив Володько черевату
Макарову кобилу. Яка дивна i смiшна та тварина в новому становищi.
Цiлий день Володько ©здить на поле по овес, по м'ясо, по хлiб. Увечерi
знов довга розмова з командиром, вислiдом яко© стало те, що командир
призна за Володьком його вченiсть i вмiння логiчно розважати. Володько
рiша використати командирове довiр'я i просить, щоби той вiдпустив його
додому. Той погоджу ться. Вiдпуска не лише Володька, але й Титя, що стояв
десь далеко спереду на самiй позицi©, куди долiтали ворожi кулi. На щастя,
стрiляли мало. Бiльше працювала кiннота. Тить верта ться ледь живий.
- Ото, чу ш, стою... Якась хал ра задзичала. Що за погибель лиха? -
думаю. Пак, пак, пак! - чути здалека. Пуля! Стрiльнуло менi в голову, i я
грохонув на землю. Але ж конi. Тi тобi не тямлять, що i як.
Так оповiда Тить. Перед вiд'©здом командир каже:
- Ну, а як же ви по©дете? Вас же десять разiв дорогою пiдберуть.
Вiн звелiв, щоб з ним ©хало двох козакiв до обозу другого розряду.
Ви©хали раненько. Конi вiдпочили i пiдкормилися, тому бiжать прудким
бiгом. Минають села, мигають поля рiдного, знищеного, стоптаного ворожими
ногами краю.
В полудень вiдпочинок у Крем'янцi. Рух, гармидер. На ринку юрба народу,
i семiт-промовець страшним гаркавим голосом з пiною на устах викрику щось
про красну армiю. Чути лишень:
- Кгрррасная агрррмiя... та... та!..
Вiн викрику це безконечне число разiв. Його голова, руки i навiть очi
роблять розпачливi рухи. Володько деякий час сто©ть, не слуха , що той
викрику , тiльки спостерiга його дикi й розпучливi рухи. Вiн цiлком
подiбний на тих сво©х спiвбратiв, що в Судний день розпучливо благають
гову миллосердя над ними. Коли ж нi, коли гова не послуха , вони
погрозять йому, вони кинуть проклiн на себе й на дiтей сво©х. Але гова не
допустить до такого кiнця. Нi, нi. Того не станеться.
Збоку сто©ть двох дядькiв. Прижмуривши сiрi очi, вони уважно слухають
промовця. Пiсля один хльостко спльову i поважно зазначу :
- Чортiв жидюра!
Бiльш не сказав нiчого. Його товариш обернувся i кинув:
- Ходiм!..
Обидва пiшли вниз. Володько також кида ринок. Вiн чита оголошення, що
в залi лiцею публiчний народний концерт. Просту туди. Старими сходами
пiднiма ться на перший поверх.
Усi стiни залiпленi плакатами. Заклики, гасла, карикатури. Найбiльше
карикатур.
У залi й по коридорах снуються люди. Помiст затоптано, запльовано.
Скрiзь валяються окурки. Вряди-годи гра мiський оркестр маршi, в'язанки
народних пiсень, "Iнтернацiонал". Пiсля кожно© точки на сценi з'явля ться
промовець. Знов - Кгррасная агррмiя!.. Знов рухи, слина, вигуки. Але
публiка слуха . Однi поважно, другi насмiшкувато. У багатьох пришпиленi на
грудях червонi стрiчки.
По часi Володько лиша залу. Його кортить оглянути мiсто. Вiн iде знов
через ринок на Широку вулицю. Тут рух, але багато крамниць зачинено. У
деяких вiкнах червонi пра-порчики. Вулицею гуртами проходять молодi жидки.
См ло ми в бой пайдьом,
За власть сав тоф...
- виспiвують вони.
У кожного на кепцi звiзда, на грудях червона стрiчка.
Володьковi ця парада, ця радiсть, це свято синiв зра©ля не до вподоби.
Надто пiдкреслено, надто нахабно й крикливо зазначують вони свою непевну
перемогу.
Коли вернувся Володько до воза, на нього давно з властивою нетерплячкою
чекав Тить. Його не цiкавить нiчого. Вiн дума тiльки одно: як би
найскорше додому, пiд свою стрiху.
Володько сердиться. Надто рiзкий контраст: отi там з червоними
стрiчками i цей гречкосiй. Володько почина розумiти, чому -гi виграють, а
цi програють. Але все-таки вiн вдоволений. Кожним днем революцi©, кожним
рухом, кожним словом у його душi росте й мiцнi майже новий ще один
Володько. Це той, що не тiльки любить, не тiльки дума , а й гнiва ться та
ненавидить зло. Його колись така м'яка душа, душа землi, цвiту i синього
неба, твердi , набира пружностi та кантатах тривких форм. Любов. О, вона
вмi любити! Кожний крок життя оплачений упертим змагом. Як не любити
здобутого? Як не бажати ласки й втiхи тi © землi та ©© дiтей? Вийти в поле
широке, зняти руки до хмар, гукати сонцю привiт. Або впасти до ©© чорного
лона i цiлувати ©©, гризти ©©, сосати живучi соки ©©...
Але, Боже великий! Ти дав, крiм любовi - гнiв. Планета тремтить перед
гнiвом тво©м! Ти створив вулкани й буревi©. Ти дав сонцю страшнi плями,
страшнiшi вiд огню. Володько вже вступив за межу раю на землi, вкриту
тернями, каменюками й чортами. Велика сталася подiя. Родився ще один
мужчина, а на його устах, в гостротi синiх очей, на бiлому рiвному чолi
лiг знак тих, що бажають боротьби й перемоги.
Зо всiма тернями, зо всiма каменюками, зо всiми чортами - боротьби.
Матвiй не чекав так скоро побачити Володька. Днi i ночi проводить у
полi. Усi ю душею ненавидить "©х". Не бажа "©х" бачити. Вiн бореться собi
далi, мов медвiдь, зо всiма перешкодами, але з ними нема сили. Тому, мов
звiр, що не здола перемогти чогось, чуттям сво©м береже себе й омина
небезпеку.
З Володьком при©хали обидва козаки. Вони мали залишитися у селi в свому
обозi, але той, чорти знають, куди потягнувся далi.
Матвiй побачив Володька.- Аа! Дивись... Так ти вже?..
- Вже, тату!.. Але... - i поясню . Чоло Матвiя наповза на очi.
- Так до "предсiдателя" ©х. Хай шука когось, хто ©х повезе далi. А де
ж Титко?
- Втiк, хал ра. Тiльки припер додому, навiть на двiр не за©хав,
увiгнався дохати, вхопив кислого огiрка, лобок хлiба i гайда в поле... Хто
зна , в яких хащавинах вiн "возить копи"...
- Еее, Титко!.. Шворнем такого не прикрутиш, не по©деш. Теж кусок
видався... А?..
- Був у нього,- перебива Володько, знаючи, що батько ма на думцi
"предсiдателя".
- Ну i що?..
- Каже i Богом клянеться: нема нiкого. Цiле село в "нарядi".
- В "нарядi"... По лiсах. А половина: вози поломанi, конi скалiченi.
Бачив нашого Шпака? Вiчний калiка. А був кiнь...
А козаки налягають, щоб везти ©х далi. Володько цiлий день не ©в.
Матвiй помiркував, натягнув "куцана" та чоботи.
- Сиди дома ти. Я ще по©ду... Подивлюся на "них"...
Не випрягаючи зi шлей конi, Матвiй по©хав далi. Володьковi протести
зайвi. Матвiй ще все-таки Матвiй.
Володько лиша ться дома. Хвилина тишi i спокою. Мати ходить у поле.
Хведот пасе, що там лишилося. Василинка на городi, Катерина, як дiвка,
спiва пiснi, жне... Обози пере©хали i потягнулися десь туди д'заходу. По
стернях стоять та чорнiють копи. Овес чека косаря.
Матвiй три днi барився, а гадав, одвезе дванадцять верстов до
Антоновець i вернеться.
В Антонiвцях скинув козакiв. По дорозi назад зустрiли iншi. Всiлися i
хоч-не-хоч, а до Обич вiдвезти мусiв. З Обич ©хав шляхом. Перед Жолобками
нова банда:
- Стой! Паварачiвай, старiк!.. Нам с водня в Шумск бить нада!..
- Такi ось каналi© землю нашу обсiли. Питаю, звiдки. С Тамбовскай. Бач.
Наперло зо всiх кiнцiв. Гаддя не народ!.. - говорить повiльно, але твердо
Матвiй. Сонце засмалило його чоло, щоки опали, барва очей згусла...
При вечерi Матвiй весь час сидить мовчки. Володько спостерiга батька i
намага ться вгадати його думки. I аж в кiнцi вечерi несподiвано
зверта ться до сина i заявля :
- Нiчого не пошкодую, щоб ти став грамотним!
I бiльш нiчого. Знов мовчить i знов дума . Але Володько вже розумi
батька. Пощо слова. Думка i чин. Ось двi передумови для людей, що творять
будучнiсть. Володько це чудесно розумi . Це не викрики, це не маячення, це
не легковажнiсть. Розум, праця, вiра! Слова, якi вщерть налитi живою
кров'ю, натхненi живою душею.
Матвiй iде вiдпочивати. Як звичайно, спить вiн у клунi. Мiж сво©ми
снопами, мiж сво©м знаряддям. Запах зерна свобiдно влива ться в його
широкi втомленi груди. Так само, як i колись, кладе на груди знак хреста,
так само просить ангела-хоронителя заняти коло нього мiсце i бути йому
охороною в часi нонi. Душа його спокiйна. Вона певна, що минулий день, як
i всi попереднi, був днем, що творить одну сходину до того незнаного i
разом знаного кiнця. Вона сходить догори, ©й розгорта ться небо... Вона
бачить багато зi сво © висоти. Мир великий робить щоденну свою дорогу в
хаотичному ладi, подiбний на страшну музику. I в нiм iде Матвiй, такий
самий, як i все, що його оточу .
Володько працю в полi. Разом з батьком вiн вимаху тяжечими
батькiвськими грабками. Анi його руки, анi плечi не набрали ще необхiдно©
сили та пружностi, але вiн не бажа виявити втоми чи безсилля. Розмашно,
рiвно, помах за помахом, згорта вiн великi стебла вiвса. Довгий, рiвний
покiс лиша ться за ним рiвнобiжне до двох довгих слiдiв, витоптаних його
ногами. Ш-ш-ii, Ш-ш-ii. Батько спереду, син за ним. Вiд покосiв пружно
вiдбризкуються коники-стрибунцi. Зграя курiпок довго ча©лася, щоби
пересидiти небезпеку. Але бажання марнi. Ритмiчно i неухильно наближа ться
небезпека. Фр-р-р-р! Всi, як одна, зриваються i летять туди десь у
Мозолянку. Нiхто на них не зважа . Косарi рiвно виводять сво© покоси вiд
межi до межi. Зупиняються, гострять коси, втирають долонею на чолi пiт i
йдуть далi. Нема спину. Треба зiбрати засiяне зерно, що ось виросло,
вкрило собою землю, а тепер проситься до клунi.
Через пару днiв приходить Настя з Катериною. В'яжуть i складають у
пiвкопи. Володько возить снопи до клунi. Розпустив довжелезного драбиняка
i тягне додому по кiлька кiп нараз.
Смажить сонце. На конi падають гедзи. Пiт залива очi. Дорогою сунеться
возик, запряжений двома препоганими конятами. На возику розчухраний
дядько. Сидить на голiй дошцi, а ноги звiсив на стельвагу. За його
плечима, опершись на рушницю, сидить на полудрабку большевик.
- Во! Но! - гука щохвилi дядько i газдилить пужаля-кою по сухих ребрах
конят. Але тi мало звертають уваги на таку поведiнку. Сунуться собi
помаленьку, ледь переступаючи з ноги на ногу.
Дядько пiд'©жджа до Матвi вого хутора. Саме в той мент Володько везе
хуру снопiв i намiря ться в'©хати просто в клуню на тiк.
- Стой! - чу Володько. Це кричить большевик, але Володько не ма часу
зупинятися. Не звертаючи на большевика уваги, вiн в'©жджа на тiк, бере
довгi вила i скида на ожереду снопи. Там сидить Катерина, що тi снопи
рiвня .
По хвилi входить до клунi большевик.
- Ти что?.. Н слишал м ня?.. - говорить вiн.
- А хiба що?.. - вiдповiда Володько i дивиться всторч тiй людинi.
Дивне сотворiння. Його обличчя нагаду тахлю вiкна, до яко© роками не
торкалась ганчiрка господинi. Безлiч бiльшого й меншого ластовиння.
Бородавки. Вздовж i впоперек, нiби залiзнича сiтка мапи, поплутанi
зморшки. Очi, мов розлюченi звiрки, бiгають пiд настовбурченими, подiбними
на вiники бровами.
- Как що? Пов зьош м ия до Крем нца. На Володька напада таке ж
зухвальство.
- Навряд,каже вiн.- У нас сiльська рада i ©© голова. Потребу те
пiдводу, йдiть до голови, а той буде знати, що робити...
Але "товариш" сердиться. Нечувана рiч. Йому вiдмовляють послуху. Хай
вiн i непоказний. Хай на ньому порвана "гiмнастьорка" i розпанаханi на всю
штани, але ж вiн зi звiздою на шапцi та рушницею за плечима.
- Глупосгi всьо. Па д ш i кан ц! - Заявля вiн рiшуче й остаточно.
Постава i вираз його обличчя вказують, що бiльше балачки вiн не бажа i
справа полагоджена. Володько швидко змiряв його вiд голови до порваних
чобiт разом iз поржавiлою рушницею. Висновок ясний, мов сонце. Вiн не кине
на полi снопи i не повезе цього типа нiкуди. Мовчки скида снопи, а
доскидавши, стряса з дошки нам'яте зерно i мовчки ви©жджа .
- Стой! - гука "товарищ".- Ти куда? Стой!..
Але Володько ще дужче пустився вперед. Большевик перебiг з клунi
навпростець i схопив конi за вiжки. Очi його налилися червоним. З пащеки
рвуться страшнi триповерховi мати, що торкаються Бога, Христа i "всi ©
небесно© канцелярi©".
Володько зацiпив зуби, шарпнув вiжками i рiзко сiкнув батогом по руках
"товарища". Той одразу пустив конi i схватився за рушницю.
- Вб'ю! Двадцять п'ять лет прiнудiт льних работ - трам-та-ра-рам!.. -
кричить вiн, та Володько з копита рванувся i пустився через поле тiкати.
Большевик бiжить, клямца рушницею. "Клямцай,- дума Володько.- Все одно
не ма ш чим стрiляти. А догнати не доженеш". Назустрiч бiжить Настя. Вона
перелякана.
- Стiй, дитино! Вiн тебе заб' ! Стiй!..
- Не бiйтесь! Не заб' ,- кида Володько i жене далi. Большевик пiдбiг
трохи i зупинився, а Володько просто через поле подався в долину. Там лiс,
там хащi. Цих мiсць ще не здобули "товарищi".
Цього дня робота перервана. Володько за©хав у запуст i перечiку .
Дивний час. Людина тепер нiщо. Лiс, дерева, небо високе, син , безхмарне.
Все таке, як треба бути, тiльки люди пошалiли, змiнилися. Володько зна
причину цього, але не розумi , чому так дико, так зайво жорстоко повстали
однi на других за пустi, безвартiснi речi. За землю? Нi. Тi, що боролись
за землю впертою вiковою боротьбою, тi сьогоднi гнанi i переслiдуванi.
Тепер боротьба тих, що хочуть зробити все по-свойому. Це та половина
людей, що живе страшним ворохобним життям, таким, як жили колись давно тi,
про яких лиш у пiснях спiвають. Раз на столiття, на кiлька столiть цi люди
вилазять зi сво©х пустинь, степiв, пролiтають гураганом, поруйнують
святинi, мiста, заплiднять проклятим плодом жiнок, щоб, вичерпавшись
ударним життям, лягти й увiйти в чорнозем. I тодi поволi встають та йдуть
до працi iншi люди. Цi знов зводять святинi, цi знов закладають мiста, цi
знов уговкують i освоюють окаянний плiд диких, творять владу i закон.
Краю мiй! Страшний, дво душний, розколений краю! Нiколи не був ти
упокорений ворогами. Ти був, i довго ще будеш рабом власно© натури,
накинуто© тобi в сiру давнину не ворогом, а стихi ю. Будь тверезим i
мужнiм.
Сонце хилиться до заходу. Срiбнi листочки молодих осичок тремтять пiд
подувом ледь помiтного вiтру. Останнi променi сонця обцiловують зо всiх
бокiв зелень, i всяка барва знаходить вiдгук ©х пестощiв.
Приходить Матвiй. Вiдхилив кущi, подивився.
- Ти тут? - запитав вiн.
- Не хочеться лiзти чортовi в зуби,- каже Володько.- Перестою тут.
Думаю, наша Шпачка ожеребиться. Нiяк не хотiла бiгти.
- I я так думаю. Треба уважати. Ти добре зробив, що вирвався вiд того
шарпатюги.
Володько задоволене посмiха ться. У Матвiя пiд рукою при поясi сокира.
- Думаю,каже вiн,- зрубати кiлька деревин на дрова. Тут гарно,- додав i
оглянувся навкруги.- Ех,- каже далi.- То колись, бувало... Не знаю, що
сталося.:. Чи то старiсть, чи то свiт змiнився, але тепер все не так. От
квiтки. Бувало, в нас там на Запорiжжi в Дерманi вийдеш на садок... Квiту
того... Безлiч. А все такi барвистi!..
Матвiй не ма багато слiв, щоб висловити всi сво© почування, але
Володько стократ бiльше розумi його, як виявляють тi слова.
- Шкода, що мене не вчили,- продовжу Матвiй.- А то - сiв би i все
списав би. Все чисто. Як було, як i як буде...
- Як буде?..
- Ну. Певно. Хiба тобi дивно? Не казав я, що буде вiйна? I тепер кажу:
нема лиха без добра. За цей час, вiд початку вiйни до наших днiв ми всi
переломилися. Так. Ми, мужики, цiлий наш народ. I хай там дi ться, що
хоче, але те, що родилось у нашiй душi, i те, що росте у нiй, не загине i
не вмре. Виросте i дасть великий плiд. Край наш, Укра©на буде. Це вже я
бачу... А ти - мiй син, якому не давав я булок, а той самий кусень чорного
житнього хлiба, який i сам ©в, ти йди далi... Може, станеш доктором. Може,
будеш редактором яким... Може, будеш бiльше, нiж я, знати. Може,
учителем... Нiчого тобi не кажу. Ти сам чу ш голос тво © душi i ти сам
вибереш собi роботу. Але ким би ти не був, не допусти до себе гордощiв i
заздростi. А ще одно: як могтимеш, вiзьми колись шмат паперу i все, що
чув, що бачив, спиши. Хай знають тi, що прийдуть колись, якi люди жили на
цiй землi, що думали вони, що пережили, якi вiйни, свари були... Кожний
день нашого часу днем незабутнього. Бо ж тепер родиться наша
будуччина...
Говорячи це, Матвiй присiв на пеньочку. На чолi його дрiбненькi
крапельки поту. Великою сво ю шорстокою долонею стира вiн пiт i дума . В
мiжчасi Володько вставля сво :
- Я, тату, думав над цим...
- Так?
- Думав,продовжу Володько.- Хлiборобом я не буду. Ви ж бачите. Прийде
на нашу землю яка-небудь чужинецька шпана i як свому... А чому? Бо ми
хлiбороби. Вмi мо землю орати, сiяти, жати, але не вмi мо добро сво
спожити... Ми потоптанi. Ми упослiдженi. Ми нiщо! Сьогоднi, там... Я,
зна те, хотiв кинутися на того хама i роздерти його на кусся. Отак просто
роздерти i все... Лють мене ©сть...
Матвiй дума .
- Аби тiльки,- каже,- всi до цi © думки дiйшли. Нi. Не кажу кинути
плуг. Нi. Цього не треба. Земля основа всього. Але кожний господар хай
тямить: поки ми тiльки коло плуга, а там на горi сидять вужi - нема нам
щастя. Ми мусимо виповнити собою все!.. Ми, чеснi люди, що родились тут i
тут мiсце!..
А по хвильцi дода :
- Але до працi. Праця всьому дасть життя. А тi перешумлять i загинуть.
Знаю, що загинуть!.. Ходiм, зрiжемо кiлька деревин. Думаю собi: вiн там
по©хав, сто©ть, i конi стоять, а тут стiльки роботи. Гадаю рiзати дерево
звiдсiль, вiд запусту. Тут молодий лiс ростиме. Гарно засiявся.
Батько i син встали й пiшли. Батько показав великого старого граба...
- Ну, зрiжемо цього.
Вмостилися i почали рiзати. Сонце заходить. У лiсi кладеться тiнь.
Тиша, тiльки шурання пилки чути. По часi пiдрiзаний граб затрiщав,
похилився i, пробиваючи собi помiж гiллям iнших дерев дорогу, цiлим сво©м
тягарем грюкнув об сиру землю. Батько i син хвильку стоять i обтирають iз
чола пiт.
Цi © ночi Шпачка ожеребилася. Через пару днiв ожеребилася i Гнiда. Дво
шустрих малят лошачкiв родилося на свiт. У село на©жджають "товаришi" i
вибирають все новi та новi "самообложенiя". Роз'©жджають усе новi та новi
агiтатори. Сходки, мiтинги. Володька ще раз беруть "в наряд". Три днi
про©здив з агiтаторами по селах. При©дуть до села - сход. У школi
збираються дядьки. Обличчя ©х на квiнту. Настрiй - нуль. Зна мо, мовляв.
Досить нам наговорили. Баки тiльки забивають.
Але входить товариш комiсар. Рудий, сiрi очi, плитке чоло, вуха
вiхтями. П'ять лiт у Сибiрi на каторзi за червоний жовтень страждав, вiд
перших днiв революцi© на всiх фронтах диявольську контрреволюцiю громить.
Вилазить на стiлець:
- Товаришi селяни! Знаю, що не прийшли ви сюди, щоби слухати тарибари
якого-небудь обридлого крикуна. Знаю, що село вже ма досить слiв, за
якими нема нiчого, крiм брехнi... Але, товаришi! Всi, хто не прийшов до
вас, кожний тiльки брав. Кожний тiльки намагався використати наше
втомлене, вимучене довгою революцi ю село. Нiкого не обходить те, хто тут
жи i чи ма вiн що ©сти i в що вдягнутися... Нiхто також не завда собi
працi подумати над тим, що селяниновi нiхто не да анi одно© соломинки
даром. Все то зароблене тяжким кривавим трудом, твердими мозолями двох
рук...
- Правильно! - перебива хтось. Настрiй слухачiв проясню ться.
- Так,продовжу товариш.- Я сам син бiдного селянина, який родився i
вмер на рiллi у працi, у ярмi. До мозку костей знаю, що значить вперта
день-денна в потi, брудi, в голодi каторжна праця, наслiдки яко©: болi,
болi i тiльки болi. Хто з вас скаже, що за сво життя прожив хоч один
щасливий день, добре з'©в, гарно одягнувся, не мав турбот? Нiхто, Бо ми
дiти працi, дiти землi, ми не ма мо на це змоги. Ми, як та машина, щодень
i нiч тягне цiлу фабрику, не смi мо зупинитися, випростатися, вiдпочинути.
- Правильно говорить,- чути з юрби. Настрiй ще бiльше теплiша .
- Але, товаришi селяни! Кожний з вас хоч i здалека бачив i iнше життя.
Он у селi стоять палати. До них належить за селом кiлька тисяч десятин
добро© земельки. Власники ©х не купували ©©, не орали, не сiяли, а збирали
бiльше, як ви всi, що тут зiбралися. I ви бачили ©х життя. Бачили,
роз'©жджали вони фаетонами, каретами, четвернею. Бачили, як гуляли вони,
як пиячили. Все це ви бачили i нiкому з вас не прийшло на думку: а за що
то вони так живуть? А чи ю то працею здобувають вони отi великi ма тностi,
отi добра, отi четвернi? Не приходило це на думку, бо всi думали, що так
треба, що так ма бути, що сам Бог ваш так хоче. Але так воно не . Так
воно не мусить бути. Всi мусять знати, що земля i все, що на нiй , не
належить однiй людинi - пановi, поповi, царевi. Нi! Сто разiв нi! Все це
належить усiм людям, що живуть iз працi рук сво©х; належить порiвну,
однаково, без всяких винагород i викупiв! Так воно мусить бути.
Голос промовця пiдноситься, набира звучностi, сили, переконання.
Селяни слухають. Очi ©х поволi загоряються. Промовець згаду партiю
комунiстiв-большевикiв, що пiдняли священний червоний прапор боротьби за
волю та землю. Згаду свiтову буржуазiю, що йде на допомогу Денiкiнам,
Петлюрам, Пiлсудським, щоб розчавити великий зрив працюючого люду. У
рожевих барвах малю привабливi картини прийдешнього, коли то могутня
селянсько-робiтнича червона армiя переможе всiх сво©х ворогiв.
Тодi настане час вiдпочинку працюючих, час, коли за людей будуть
працювати машини, коли всi будуть рiвнi, щасливi i свобiднi. А це настане.
Це не слова, а дiйснiсть. Це мусить статись, бо цього бажа собi сто
п'ятдесята мiльйонiв працюючого народу. Але для цього треба останнiми
силами пiдтримати славетну червону армiю, армiю геро©в боротьби i працi.
Так. Селянський люд зна , що буде далi. х обличчя, ©х очi холонуть,
мов метал. На ©х устах знов сходить ознака лютi. Чотири роки кров лив. По
Карпатах, пiд Варшавою, у пiнських багнюках. А тепер приходить ось тобi
отакий i рве - брехнею, пiдступом, силою,- останн вiд уст сво©х рве.
Iди, Арйоне, додому. Вiйна не з'©ла ще одно© тво © красулi. Одв'язуй ©©
вiд жолоба i як офiру вiддай добровiльно. Бо, бач, геро© працi й боротьби,
що ордою з кацапi© насунули, потребують ©©. А ти, Арйон, ти що кров лив,
пiт лив, орав i сiяв гречку, ти дай i ще раз дай... Себе, жiнку i дiтей.
Клятий жидок, вошивий руский гармидер зняли, в вропу б'ють, сто тисяч
коней загнали, бо здобувають, бач, трактора, електричну лампочку,
комуну...
Тьху! Громи на вас! Дядьки розходяться. "Председатель" списки зробив.
Десять ялiвок, п'ятдесят пудiв хлiба "добровiльно" за гарнi слова, як
тьху, пiшло.
На другий день Володько ©де додому сам. Оратори залишилися на селах. З
села в село пiдуть i обберуть, мов липку обдеруть гречкосiя.
де Володько, перегортаються рiднi поля, он село - одно, друге i
вiтряки, i обрiй сивий, звiдки вилазить кiлька брудних хмарин. Стернi
на©жилися. Земля, мов кулак, скорчена. Гнилi, посивiлi полукiпки.
Недоораний загiн i забута борона, на якiй ворона голосно харчить, нiби
ла ться.
I чу Володько виразно, що земля почала вiдступ. Вона нiби охолола. На
нiй, мов на мерцевi, щетина, стерня, аж дух ©©, той жорстокий п'янючий дух
здiйнявся i хтозна-куди вiдлетiв.
Нi, не буде вже бiльше тих завзятих коханцiв землi. Нi, не буде весни,
рiллi, великого неба i сонця для орача, що пiт, кров, душу разом з Богом
згорне, бувало, в одно зерно i вiддасть землянiй грудi на пожертя. Нi, не
буде бiльше таких. Тi, що були, ображенi, побитi, обдуренi. I та образа
передасться вперед на всi поколiння, i кожне з них iз при мною жагою
бразне плуг, i скаже: "Ганьба мо©х батькiв - моя ганьба! Я i син мiй, i
мiй онук хай росте, як хижак, у лiсi, в лузi, в землi пiд скибою, i хай
день i нiч раху вiд початку, бо наш час пiде вiд того дня вперед, вiд
котрого спаде з очей наших остання скалка ганьби, неслави, наруги. Так
буде!"
Бiжiть, конi мо©, по рiднiй дорозi. Несiть мене пiд стрiху батька.
Звiдти я вийшов у свiт, звiдти почну роботу. Всi днi, а ©х буде безлiч,
вставатиму бадьоро i нi одного не вiддам умарне. Почну вiд себе. От серце
мо . Воно гаряче, мов жарини. Ллю воду холодну, i хай прийма гарт, i хай
от так ствердне, мов лiпша криця. Добре! Боже, приношу дяку тобi, що
родився в час, коли родиться вiра моя - в Тебе, в Батькiвщину, в Працю.
Iдуть днi. Лiто хилиться до спаду. Величне лiто, яке було один раз на
триста лiт. Хто бачив небо, або хмари, або сонце того лiта, той скаже:
так! Iстинно велике було. Бо того лiта народилися новi люди, мiльйони
нових людей i мiж ними Володько Довбенко. I вiн гордий з цього. Бо земля,
вiд котро© вiн узяв силу свою, барву кровi й огонь серця, нарештi, дiстала
- одних, що пiшли i впали, других - що родилися i живуть, ©х очi бачать i
вуха чують... ©х молодi барви формуються так, щоб взяти на себе страшний
тягар в iм'я Бога, честi i слави землi сво ©...
Син Володько i батько Матвiй привчають покинуту большевиками молоду
булану лошицю. Вона шарпа ться i стриба в плузi, мов спутана блоха. Але
Матвiй зацiпив зуби, цупко трима в свому сталевому кулацi сирицевий
повiд. Лошиця зводиться дуба, мота запiненою мордою, хвица заднiми
копитами.- Нiчого! Нiчого! Пiдеш! Пiдеш! - Через зацiпленi зуби промовля
Матвiй. Володько трима чепiги плуга. Плита глибоко зарита в глейкий,
мокравий чорнозем. Уночi лив дощ, небо котило хмарами, мов горами, i .
тепер ще он валуни по синьому розкиданi. Вiтер дме i булана грива лошицi
шарпа ться на всi боки, а бурштиновi ©© очi почервонiли.
- Пiдеш, пiдеш! - крiзь зуби говорить Матвiй.- Мусиш!.. Вьйо!
Булана рушила i потягнула плуг. Плита верне скибу, тне корiння, трiщить
пирiй... Ах, чорт бери, як верне землею, рве, трощить на куснi. Раз, два
обiйшли, на буланiй пiт виступив. Стала, приска пружнiм диханням. Ти три
роки. Струнка, пружна, мов стрiла.
- А тепер впряжем до не© Шпачку,- зазначу Матвiй.- Хто сказав, що вона