Самчук У.. Волинь

по городах навiть капусти впорянi - розкошуй! Але Володько добре батькову
науку тямить i стереже свою худобу пильно. Ряба, видно, дуже суму за
Манькою, все реве, а де тiльки, боронь Боже, яку худобину здаля вглядить,
задере хвоста i драла. Володько не раз за сiм дурних наганя ться, нiг не
чу , а що наплачеться. Корова бiжить, а вiн за нею.
- На-на-на, Рябенька,- просить вiн ©© спочатку, але куди там
"рябенька". Вона i не дума слухати когось там далеко ззаду. Тодi Володько
пiдносить i собi голос:
- А куди ти бiжиш, щоб тобi повилазило?! А здохла б ти! - Та й це не
багато помага . Тепер хоч сядь та плач.
Не легка, далебi, праця пасти таку навiжену скотину, тяжко цiлий той
божий день за нею волочитися. Хоча Володьковi iнодi цiкаво бува , особливо
коли дещо вiд хати вiддалиться та залишиться на такiй самотi, що тiльки
вiн, та корова, та теличка, обрi©, та небо. I десь-не-десь якась ворона
пролетить... Почина задумуватись, забува , де вiн знаходиться i що
робить. Iнодi йому зда ться, що вiн зовсiм не пасе Рябу, а блука в
чарiвному царствi, мов той Iван Царевич, що свою царiвну, за горами та за
лiсами, у три-дев'ятому царствi й государствi у полонi у Кощея
Безсмертного, шука . Лiс, долина, яр, так званi Вали, де, кажуть, був
колись замок, чи фортеця, чи щось таке...
А недавно цiкаво було: пiшов вiн з мамою "на Лебедське" опеньки
збирати, i зайшли геть далеко за зруб, аж за Mapтинове займище. Вийшли на
горбок i перед ними на пiвнiч простяглася широка рiвнина. Володько бував
тут уперше. Здаля чи то межа, чи то дорiжка, низка дерев широких на тлi
холодного неба, забудiвлi, огорожа.
- Що там, мамо? - запитав Володько.
- А, то Клони,- байдуже поясню мати.
А! Вiн уже зна . Там же мешка дiд Юхим, перший Матвi©в тесть, Василiв
i Катеринин дiд, що у нього син Клим "з ума зiйшов", що ма ту велику
пасiку i "щось там до бджiл" зна , i де живе тевер старша Катерина.
Скiльки про нього наслухався Володько у млинi, що то чарiвник,
характерник, що до нього самi бджоли летять, що ма вiн таку дубельтiвку,
на яку сама звiрина бiжить, що якогось там колись пана Борщовецького за
нiс водив... Так от де вiя живе? Володько тут ще не бував, бо мама не
хочуть сюди ходити, щось вони на того дiда гнiваються, але Володьковi
страх як кортить побувати там i пiзнати того дiда ближче. Вiн бачив його
кiлька разiв, але то було все-таки не те. Десь бiля церкви, мiж людьми,
завжди з кимсь. От коли б так з ним сам-на-сам, та поговорити, та
розпитати, як то вiн тi чари робить, та хто то його тому навчив.
А мiсце тут гарне, та тихе, та барвисте, особливо влiтку, як усе цвiте
та бринить. Але й тепер тут дуже гарно. Зеленiють руннi жита, небо десь
отуди за той темний лiс водоспадом сплива , сонце заходить з хвалою i
величчю i, зда ться, пiсню при тому спiва i горить, як велика пожежа
огнем незгоря мим.
I страшно iнодi тут бува . Одного разу Ряба затягнула Володька геть пiд
самий Клопiтський лiс. Що вiн тут находився та настраждався. Лiс.
Порожнеча. Безлюддя. Сам-самiсiнький. А корова клятуща нiяк не хоче додому
вертатися, до всього десь там ззаду загубилась теличка. Ледве, ледве дав з
тим раду i притьомбав додому геть о смерку, приволiк ту коровиську i
теличку якось вiднайшов.
Притягнувся додому, нiг не чу , весь замазаний, i бо©ться, що
дiстанеться йому за таке спiзнення. А що вiн тут винен? Та хiба "вони"
його зрозумiють?
- Де то ти так довго барився? - пита батько. Захлинаючись, Володько,
п'яте через десяте, оповiда , що то за страшне те коровисько i скiльки то
воно його попомучить...
- Ну, ну, дурний! Не плач! Мати он пiшла тебе шукати, але нiчого. Зараз
вернеться.
Володько далi хлипа , витира рукавом очi i помiча , що його хворе око
зовсiм добре дивиться i все, як звичайно, бачить. Це його хоч трохи
пiдбадьорило, вiдхлипався, щось там, сього-того, лемезнув i полiз на пiч,
щоб бодай трохи погрiтися. У запiчку спить спокiйно Хведот.
- От, щасливий,- дума Володько.- Йому не треба анi Рябу пасти, анi
кудись по ночах лазити.
I вiдогрiвшись, вiн почина обдумувати минулий деиь.I той нововiдкритий
лiс страшний, i хутiр Юхимiв, i багато iншого. Боже, як добре, що вiн
тепер не там, а тут. Там лиш вiтер шуга , та вовки виють, та хрюкають
дяки. Ух! I вiн згорта ться калачем, щасливий, повний далеких страхiв у
теплiй безпецi... На нього напада i морить такий твердий сон, що коли б
тут стрiляв з гармати, нiколи б його не розбудив. Так сонного i зняла його
з печi мати, положила на пiл, з сонного стягнула "штаниська", прикрила
якоюсь гунькою й перехрестила...
- Отой смаркач! - було ©© останньою ласкою, а Володько спить, зрiдка,
глибоко схлипу ...
Пiзнiше дуже кортiло Володьковi розпитати когось про той лiс, але мати,
звичайно, мало в таких справах розбира ться, а батько - той такий вiчно
зайнятий, що питати його Володько не вiдважиться. Батько все в дорозi та в
дорозi, то знов щось там в клунi, то в хлiвi, то на полi. Возить,
молотить, рiже, коле. Господи! I коли вони будуть мати час, дума
Володько, i як було б добре, коли б i вiн мiг щось помогти батьковi.
Одного вечора Володько почув одним ухом, що у банку обiцяли двiстi
карбованцiв позичити. Володьяо не зна ще, якi то великi грошi, але вiн
так трохи догаду ться. З приводу того батьки щось довго розмовляли,
Володько не все як слiд зрозумiв, хоча дуже натягав уха. Справи батькiв
його дуже цiкавлять, лише вiн нiяк не може збагнути, чого це вони так
часто сперечаються i чого тi тато завжди так працюють, нiколи не мають
часу, нiколи з ним не поговорять.
Мабуть, усе це тому, що вiн "ще малий", що не вмi анi читати, нi
писати. Он Василь також ще не дуже великий, диви, вiн уже "ученик", сам
ходить до Дерманя, до школи, до дядька лисея... I як там мусить, у тiй
школi, бути цiкаво. Будинки з такими вiкниськами, як нашi дверi, на два
поверхи. Багато учнiв, уже великих, що так гарно спiвають у церквi i що
всi однаково одягаються. Минуло© весни на проводи, коли вiн вертався з
мамою з могилок, вони проходили бiля тi © школи. Усi вiкна вiдчиненi, зо
всiх бокiв чути музику, спiв, аж луна розходиться по високих залах. А учнi
ходять по сходах, раз наверх, раз униз, дивляться з вiкон другого поверху,
сонце геть усе залива бiлим свiтло" i слiпить очi.
"Ах, Боже!" - вирива ться у Володька,- як то мусить бути все цiкаво.
Вiн може на те хiба здалека дивитися, iнодi, як пасе на Валах, бачить: в
синявi маячить монастирська! дзвiниця, гора, що на нiй могилки, каплиця,
що на могилках, а iнодi, коли ясна погода, видно навiть золочений хрест
приходсько© церкви, що сто©ть дещо в долинi, в садах.
I скiльки вони так напевно знають, чого доброго, бiльше, нiж "самi
тато". I Володько божиться, що як тiльки виросте, пiде одразу до
учительсько© семiнарi© i буде вчитися, i будете грати на скрипцi, i буде
спiвати, i носити такi самi гарнi одяги, i блискучi ваксованi чоботи... I
шапку зi звiздою.
Але поки що йому треба навчитися букв. Вiн же ще нiчого не зна ,
дивиться в книгу, а бачить фигу, як каже Василь. Ах, той Василь. Вiн мiг
би його вже давно навчити, та не хоче. Просив його не раз, а вiн усе
тiльки: "А! Вiдчепись!" - i не хоче. Ма стiльки тих "титрадiв", та пер,
та "карандашiв". I стiльки книжок з малюнками гарними, i нiчого не дасть,
нiчого не покаже, такий вiн вредний, той Василисько, i недаремно мама його
не люблять.
- Ти,каже,- менi подереш, а учитель скаже, що то я зробив.
- Я не подеру - не бiйся,- каже Володько.
- Но! Не подереш! Знаю я тебе. Та що ти в тому будеш розумiти? То
по-руски.
А! По-руски! Це трохи погано. Мови тi © вiй дiйсно ще не зна , але ж
вiн навчиться. Там такi казки гарнi, що варто хоч яко© мови навчитися, щоб
©х читати, а воно й так кожний мужик тi © мови навчитися мусить, якщо хоче
"чимсь бути". Як не будеш знати тi © мови, нiчим не будеш, хiба мужиком,
хоч би ти який був розумний.
Нi, нi! Володько мусить учитися, будь що будь, а мусить. Вiн мусить сам
якось тi букви пiзнати. Ось кiнча ться осiнь, пiчнеться зима... А вiн же ж
i не такий вже й малий. I зна вiн вже кiлька букв. Зна , наприклад, А -
таке, як крокiвка, зна О - як око, як круглий бублик, зна Ж, як жук
лапате i кричить, як жук - жжж! I зна вiн тi букви тому, що ©х зна його
мама. Бiльше, на жаль, мама не зна , бо дiд, мамин батько, казав колись:
- А, школа! Ми ось не вчилися, а ©мо хлiб, не треба i вам того. Школа
хлiба не дасть, а попадею також не будеш. Дiвка аби шити, варити та прати
вмiла... Хлопцi - хай. Пiде "в москалi", то хоч "письмо" напише...
Але Володько мусить знати багато бiльше букв, усi букви, мусить всi
казки прочитати, книги великi, як та Бiблiя, читати. Йому лиш треба
букваря. Треба просити маму, щоб купили. Знаю - будуть казати: "Де вiзьму,
в повiтри лихо©, на все тих грошей? Менi он на сiль, на "керосину", на
мило треба..." Але все то не може вплинути на Володька. Вiн мусить мати
букваря, i годi!
Володько ма дуже великий з цим клопiт: День i нiч журиться, пасе Рябу
i журиться. Усе йому той буквар в головi. А Василь також... Мусить вiн
його навчити, як не захоче задурно, Володько щось дасть йому. Але що? Ще,
чого доброго, заманеться тому, аж страшно подумати, щоб Володько вiддав
отого ножика-рачка, з червоною колодочкою, що його мама минуло© Покрови в
Мизочi за три копiйки купили, яким вiн усе струже. Це було б те найгiрше.
Ножика вiддати? Нi. Чим буде стругати? Вiн готовий вiддати Василевi навiть
тi двi копiйки, що йому на Великдень дали тiтка Зiнька... I навiть свiй
склад забавок, а там же стiльки добра всiлякого - i паличок з кривульками,
i колiщат з сосново© кори, i горщикiв з гончарсько© глини, i мушлiв
усiляких, i пуделок вiд пасти й сiрникiв, i срiбних папiрцiв з цукорок,
назбираних бiля монастиря, i безлiч, безлiч iншого. Усе це готовий
Володько вiддати тому Василевi, але ножика? Нi.
О, як гарно, коли людина вмi читати! Он батько... У недiлю чи свято,
коли вiн лиша ться дома i не йде до церкви, через сльоту чи там через щось
iнше, вiн бере свою стару, замацану i обтрiпану вангелiю, що в шкiрянiй
оправi, яку вiн, кажуть, дiстав ще у школi, при iспитах за те, що добре
вчився, накида на плечi свою свиту, ста розкроч i чита вголос, виразно,
протяжно, як пiп у церквi:
- Во время оооно! I при©де Iсус з Назарета в Галилеееею! Чи щось iнше
таке, а Володько з великою побожнiстю сидить на печi, дивиться на образ
Бога на покутi i слуха усiм i сво©м ством. Шкода, що вiн так мало того
розумi , там мусить бути щось дуже цiкаве в тiй святiй книзi, коли ©© так
скрiзь, i в церквi, i дома, читають. I як Володько навчиться сам читати,
тодi i вiн вiзьме ту книгу i буде так само, як батько, читати...
А оце-о знов недавно щось на того Василя напало, i вiн сам покликав на
пiч Володька ввечерi.
- Ходи-но - прочитаю казку.
I Василь почав читати. Що то було за диво! Володьковi геть-чисто дух
забило. I пiдводне царство, i дiд страшний iз зеленою бородою та огненними
очима, i красуня зачарована. Тут уже куди бiльше, нiж той хутiр, чи тi
Клопи з тим дiдом Юхимом. Володько слухав i нi разу не змигнув, нi одного
слова не пропустив. А коли лiг спати - одразу все то знов з'явилося перед
очима, мов живе, i Володько аж викрикував увi снi, що мати мусiла
привстати i перехрестити його.
Дiйсно, величний i хороший той свiт! I безлiч в ньому незнаного та
чарiвного. Треба його лишень знати, а для того треба вчитись.
Але як? Але хто вчитиме?
Нагода допомогла йому. Одного разу, по школi, коли i Володько вже
пригнав свою рябу (було це перед самим снiгом), Василь покликав його до
клунi.
- Зна ш що? - почав вiн та мничим шепотом.- Наш собака... (Володько
диву ться "наш", то все було "мiй") уже так вирiс, що далi ховати його
годi. Зна ш, що я думаю?
- Ну?
- Зна ш, що мати (Василь нiколи не каже "мама") не люблять собак, але
ти вiзьми щенюка, принеси до хати, покажи його матерi i гарно попроси...
Покажи, який вiн лихий, покажи, що у нього зовсiм чорне пiднебiння, що як
виросте, з нього буде добрий собака. А я тобi щось за те зроблю,- закiнчив
Василь.
Володько враз споважнiв. Одна думка шибнула в його головi.
- А що ж ти менi зробиш? - пита вiн.
- Ну... Що хоч,- каже Василь.
- А будеш мене вчити азбуки? - вивалив Володько.
- О, буду! - радi Василь, що той так мало вимага .
- А будеш показувати менi книжки з малюнками? - вимага той далi.
- Ну, буду... Але ти не дери ©х. То "казьоннi". Менi за те вчитель вуха
повiдрива . Розумi ш?
- Хм... Що ж я, мала дитина, чи що? Я тiльки побачу i все. А коли ти
будеш мене вчити?
- Ось, як тiльки на Рiздво розпустять...
- О! На Рiздво! Так довго ждати. Я хочу тепер, зараз, як снiг упаде.
Мо око, диви, заго©лось, корова буде дома.
Василевi таке не дуже до вподоби, досить тi © науки у школi, а тут ще й
дома. Але погоджу ться.
- Ну, добре. Але ти мусиш бути тямущий.
- О! Я! Я! - захоплено говорить Володько i не зна , що далi сказати.
I зобов'язання готовi.
Того ж вечора Володько бере на оберемок щенюка i несе його до хати.
Батько й мати були якраз дома, але першим запримiтив це Хведот.
- О! Сцо ти плинiс? Сцо то? Собака? - гомонить малий. А мати одразу:
- Кинь його! Де ти то, в повiтри лихо©, вискiпав, ще блiх нанесе.
- Нi, мамо, у нього нема блiх, от погляньте... - i тиче щенюка матерi.
- Геть з ним. Таке паскудство!
- А яке у нього пiднебiння,- хвалиться Володько.- Чорне. Як сажа. Лихий
буде.
Увiйшов Василь i страх як зацiкавився, нiби вперше побачив.
- Такий собака,- гуторить мати,- ще молока потребу , а в нас його i для
себе нема. Оце вицяпнула ще сьогоднi з кварту, а завтра, як упаде снiг, i
того не буде.
- Вiн, мамо, муку ©сть. З водою... У мельника он дво щенят кормлять.
- То у мельника. Мельник з людей дере, а нам зi свого треба урвати...
- Двi-три картоплини i вiн на©сться,- втруча ться збоку Василь.
- Як угодую картоплею веприка - попо©си салиська. А з собаки що? Сморiд
та блохи.
- Нi, мамо... Нi одно© блохи нема . Направду. Ось я вам покажу,- i
Володько пiднiс песика до самого столу.
- Ну-ну-ну! Ти його ще й на стiл висади,- промовив уперше батько, що
все лиш придивлявся до того збоку.
- Геть з ним! Закинь його отуди пiд припiчок та самий мусиш i
доглядати, бо я не маю на все часу,- гнiвно сказала мати i цим дала згоду
на легальне утримання собаки.
- Ми,- каже Василь,- зробимо для нього буду в хлiвi i будемо обидва
доглядати.
- Та... Хай буде. I собака часом на господарствi пригодиться,- додав до
всього батько, i цим справа закiнчилась.
Володько може вчитися. Але й це ще не все. Вiн лише чека , коли то
"нашi" по©дуть на ярмарок, а там вiн побачить. На Дмитра якраз i ярмарок,
i Матвiй iде. Мусить конче продати сво© карi "жеребцi", а купити якiсь
"гардиги", аби з двору з'©хати. Дещо тих грошей, правда, зiбрав, але все
ще не хвата . А тепер зима, працi для коней нема, стояти потраплять усякi
шкури, а зате вiн заплатить сво© борги - страх не любив заборження.
Але майже не було ярмарку, щоб на нього не ©хала мати. Чи треба ©й, чи
не треба - ©де. Любила ярмарки. Любила вештатись помiж людьми,
приглядатись, що там i по чому, обмацати гарнi речi, яких вона нiколи не
купить, бо нема за вiщо, щось несподiване i непотрiбне купити, найкраще
якусь особливу, небувалу забавку для дiтей, за яку ©й конче мусiло вiд
батька дiстатись, бо ж батько страх не любить, коли вона тi грошi на
будь-що розтриньку . А мати тодi мовчить, нiчого не каже, зна й сама, що
негаразд зробила, але що, коли ©й так дуже то якраз сподобалось, коли вона
сама була захоплена тi ю розмальованою дерев'яною грушкою, що вiдчиня ться
i що в нiй можна тримати перець чи щось iнше... i солодощi любила. Ходить,
ходить i не витерпить: вiзьме та й купить отих найдешевших, барвлених,
склянистих. I сама поласу i дiтям привезе. А тi вже дуже вдячнi ©й...
Батько тому не дуже охоче брав ©© до мiста, але все-таки брав. У таких
випадках батько ставав лагiднiшим i з ним можна було говорити...
I цього разу мати вже готу ться, хоча надворi холодно i непогiдне. I
враз до не© пристав, як смола, Володько:
- Мамо! - почина вiн.
- А чого тобi?
- А купiть менi букваря.
- От тобi й на! А де ж я грошей на все вiзьму? Володько шморга носом i
каже:
- Я дам вам тi двi копiйки, що менi тiтка Зiнька дали, а решту на
Рiздво заколядую...
- Ах, ти мороко лиха,- каже мати. I Володько шмигнув у запiчок по тi
сво© копiйки, вмить ©х находить i несе.
- Нате, мамо... А купите? - i аж сльози бринять в його очах.
Мати зворушена, але виду не показу .
- Ну, куплю вже, куплю. Бери тi сво© копiйки i йди геть. Та он носа
пiдотри! Замороко ти лиха!
- Мамо! - зверта ться знов Володько.
- Ну? Ще що там?
- Купiть ще менi... "кiтрадь", i "карандаша", i грифльову табличку...
Купiть, мамо! Я дуже вас прошу!
У матерi забира дух. Це щось уже таке, чого вона й зроду не чула. Де ж
таки видано, щоб мужики такi речi купували. Пiде он до школи i там дадуть.
- Ах, морочиш! - i не сказавши бiльше нiчого, пiшла, бо он батько вже
на возi, а вiн чекати не любить. Не раз, бувало, взяв та й сам по©хав.
Ну, й довгий же видався день сьогоднi. Такого дня Володько ще на сво му
життi не пам'ята . Зрання востанн вигнав ще на жито корову, а в полудень
почав падати снiг. Перший снiг. Лапатий, густий, вогкуватий - верга i
верга з низького, сiрого неба.
Володьковi така погода подоба ться. Вiн на пригiрку бiля лiсу...
Довкола нi душi живо©. Тихо так, що чути, як шерехтять снiжинки. Там дещо
далi знаний яр, "рiвчак", як його чомусь звуть, там непорушне стоять i
нiби засипають старi, гiллястi дуби та сосни, побитi громами, очухранi
вiтрами. Вигукнеш i звук всяка , нiби у вату. Паша все грубшою i грубшою
дергою снiгу вкрива ться. Володько сто©ть, також непорушне, мов статуя,
його облiплю снiгом, йому вiд того при мно, вiн вслуха ться в далеке i
близьке довкiлля. Тиша велика i тiльки здалека, чи з Верхова, чи Дерманя,
долiта звук дзвону, що поволi то збiльшу ться, то завмира зовсiм.
- Ну,поворушився, нiби прокинувся зо сну, Володько. Пригадав, що мама
по©хали на ярмарок i що, дуже можливо, вiн матиме букваря. Додому! Скорше
додому! Досить! Худоба i так не може бiльше пастися. До побачення, дорогi
поля, луги, яри i лiси! До побачення! Досить по них находився, та
намерзся, та набiдкався. Тепер додому!
I вiн жене перед собою Рябу i теличку... Iдуть поволi, по снiгу, ©х
ратицi поскрипують, Володько за ними борха ться i навмисне човга
великими, старими, матiрними чобiтьми, бо йому подоба ться робити i
залишити за собою слiди, довгi, наче вiд саней.
Василь прийшов зi школи. Вiн би то i не прийшов, у Дерманi йому куди
при мнiше, але вiн зна , що Володько самий дома i мусить йому помагати.
Вiн весь захоплений першим снiгом, ма що оповiдати, як то вони iз
залужцями воювались свiтовими кулями, загнали залужцiв аж до Нечипорового
млина, а пiсля на Монастирищi з Хведьком Толстим та Володьком Лисом бабу
здоровенну злiпили, що ©© геть аж до чеського млина видно. "До само© весни
стоятиме",- хвалиться Василь.
Володька всi цi справи, розумi ться, дуже цiкавлять, вiн би й сам не
вiд того, щоб скотити здоровенну бабу, але не тепер. Тепер у нього на умi
iнше:
- I коли вже тi тато при©дуть,- вирива ться в нього вголос, може,
вдесяте. Ходить, мов неприкаяний. А Василь скинув мокрi постоли, розвiшав
на плитi наквашенi, бруднi онучi, а сам сiв на примурку, звiсив ноги над
плитою i вголос, однотонно, по-школярському, виводить:
Зiма кр стянiн торжествуя
На дровнях обновляет путь
Його лошадка сн г почуя
Пл тьотся рисю как-нiбудь.
Володько слуха i нiяк не второпа , що той Василь там меле. "На дровнях
обновляет путь"? Гм!.. i коли вже тi тато вернуться?
В саласкi жучку посадiв
Сiбя в коня преобразiв...
- начиту далi Василь, а Володько нараз регоче.
- Чого, дурний, регочеш? - обража ться Василь.
- А що ж ти там лепечеш - в саласкi? Жучку посадiв? Ха-ха-ха!
- А ти-но не дуже смiйся. то "стiхотворенi " Пушкiна. Чи зна ш, хто
був Пушкiн?
- Нi.
- В лiкiй рускiй поет,- поясню по-шкiльному Василь. Але i цього
Володько не розумi . Може, то такий великий дiд Рачинець, що "саласкi
посадiв", i йому чогось це вида ться великою люлькою зi смердючим тютюном.
Йому i больно i смiшно
А мать грозiт йому вокно.
- Василю! Онучi! - викрику Володько. Василь миттю зiскаку , просто на
плиту, на онучi i, попiкши ноги, стриба на землю, скида онучi, що почали
тлiти, i топче по них босими ногами. Володько схопив кварту i линув пiд
ноги Василевi води.
- От тобi "больно i смiшно",- каже Володько. А пiсля хлопцi мусiли
смолякiв та корчакiв наносити, та два великих баняки картоплi намити, та
пiд коровами, пiд кiньми та пiд свиньми пiдстелити, та капусти з льоху
принести, та води з криничини наносити, та курей на сiдало загнати, та
сiчки нарiзати. Конi ж батько новi з ярмарку приженуть, Василь дуже
цiкавиться, що то буде, вiн дуже любить коней, мало не плакав, коли тамтi
вели на ярмарок. Причому, коли заганяли курей, на Володька знов напав
великий, рудий пiвень. Василь навчив його битись i тепер вiн ходу нiкому
не да , а Хведотовi то просто хоч з хати не виходь...
А як тiльки почало смеркати, Володько не всидить в хатi.
Все надвiр та надвiр вибiга , часом геть далеко за хутiр на дорогу до
самого трепетка виходить, а може, якраз над'©дуть, ставав там, довго
стовбичив i все прислухався, чи не ©дуть. А вони, як на зло, не ©дуть.
Iншим разом вже давно бували дома,- а це ось як на зло. Навкруги тиша
велика i чути лише, як кляпотить здалека млин.
А як зовсiм стемнiло, Володько пiшов до хати, став у вiкнi на лавi i
дивиться, вдивля ться i анi на хвилинку не вiдiйде, та все вслуха ться, та
нидi , та нетерпеливиться. Йому вже хтозна-що вида ться. А може, там ©м що
сталося, а може, нещастя яке. Вдивля ться у темряву за вiкном i iнодi йому
ввижа ться, що там щось ворушиться.
- При©хали! - i запирав дух.
- Нi! - вiддихав. Ще нi, то йому лиш показалося. I знов сто©ть, i знов
чека , i знов вслуха ться. I час тягнеться безконечно.
Аж то, по довшому часi, на дворi, зда ться, дiйсно щось заворушилося
чорне на бiлому. Володько знов нiмi .
- Тррр! - чу враз батькiв голос.
- Василю! При©хали! - верещить Володько, аж збудив Хведота, а сам з
лави, на ноги швидко чоботиська насунув i прожогом у дверi.
- О! О! Самашедчий! - свариться Василь, що ма недобрий настрiй.
У дверях Володько напотика ться на окутану, заснiжену, замерзлу матiр.
У обох руках i пiд пахвами у не© повно клункiв.
- Купили менi букваря? - з мiсця викрику Володько. А очi горять, а
щоки палають, а в душi повно страху: а що, як не купили?
- Дай менi чистий спокiй, дитино,- говорить повiльно мати.- Ось руки
геть-чисто пограбiли, ще зашпори зайдуть, така та ©зда, що хорони Боже,
ледве тими шкапами доповзли додому, цiлу дорогу хода сунулись...
Василь одразу пiшов подивитися на "новi" конi, а Володько лиш викрику :
- А купили менi букваря? - i вже копа ться тремтячими руками у кошику,
де звичайно всiлякi дарунки. А що як не купили?
- Купили! - враз викрику на все горло. У одному завертку, у рудому
паперi, i книжечка, i дощечка, i зшиток, i олiвець, i навiть грифель, про
якого Володько й не згадував.
О, Боже! Яка радiсть! Володько хапа сво© скарби, зовсiм забува
подякувати, бiжить до столу, до лампи.
- Але ж поволi, ще розiб' ш,- говорить мати.
- Не розiб'ю! Не бiйтесь!
- Там он i медiвника привезла,- каже мати i грi сво© закляклi пальцi.
А, що там медiвник! На медiвник накинувся Хведот, а Володько вже ось
огляда свого олiвця, обмацу свою дощечку, швидко розгорта свого
довгожданого букваря. "Гарний!" - було його висновком. I "укладки" гарнi,
i "цяцьки". I дощечка гарна. Чистi, бiлi рямцi i грифель чудовий, золотим
папiрцем обгорнутий. А який олiвець. Пробу ще раз язиком, хоча вiн ще не
заструганий - простий? Чорнильний? Простий. I добре. Йому зовсiм
непотрiбний той чорнильний... (хоча вiн мрiяв якраз про чорнильного). А
яка "кiтрадь" чудова i щось там на нiй написано i якийсь образок на
окладинцi, пан якийсь кучерявий, з довгим носом. Пiзнiше вiн довiдався, що
то i був той самий "в лiкiй рускiй поет Пушкiн"...
- Там же нiчого не видно, дитино.
- Видно, не бiйтесь! - не перебивайте, мовляв. За той час батько й
Василь упорались iз кiньми, Василевi вони зовсiм не сподобались, настрiй у
нього зовсiм поганий.
Увiйшли до хати.
- А як не можна було iнших купити! Що ти дума ш? За тридцять
карбованцiв ста ннi купиш? - говорить iз серцем батько. Йому й самому тi
конi "не по нутру".
- То й не треба було нiяких. А цi вам поздихають i будете мати. На люди
стид показатись...
- Не бiйся, не поздихають. А тамтi, як купив, були кращi? Побачиш, якi
з них ще коники вийдуть.
Вечеряли мовчки. Василь "дметься" далi. Батько також не в дусi. Вiн i
сам сумнiва ться чи що з них вийде, щось вони надто вже сухоребрi, але що
зробити. Матвiй майстер до коней, вiн хоч яку шкуру вбере в м'ясо.
А Володько до того не втруча ться. Щоб звiльнити стiл, вiн зiбрав сво©
скарби на оберемок i полiз на пiч, ближче до лампи, що блима на коминку.
Вiн також ще не вечеряв, але ©сти йому нiяк не хочеться, а мати все лиш
гонить та гонить.
- Iди-но ©сти, смаркачу! Ще надивишся!
Володько вдесяте перегорнув свого букваря i хоч не хоч, а мусить усе
кидати та йти ©сти.
По вечерi, хоч i пiзно вже, не пiшли спати одразу. Батько вийшов ще до
коней, нiби ще раз переконатися, чи тi шкапи чогось ще вартi. А Василь
спересердя не хотiв навiть дивитись. Вiн полiз на пiч до Володька i почав
одразу того байдуже вчити.
- Яка це буква? - сердито, незучаснено пита Василь. Володько у
клопотi, вiн зовсiм не зна , яка це буква i чого той Василь сердиться.
- Дурень ти! То Б.
- То Б,погоджу ться безперечно Володько.
- А ця?
- ?
-То В. Володько повторя .
- А ця? - показу знов на Б.
- То Б,бездадуми каже Володько.
-А ця?
- Аа! То я вже давно знаю "Ааа!" - викрику Володько,
зрадiвши, що бодай одну зна .
I так почалася наука. Iншого разу Володько нiзащо не стерпiв би тако©
Василево© поведiнки, але тепер йому здавалось, що так i треба. Василь
також чувся в правах учителя, хоча сердився вiн за конi. Тепер, думав вiн,
такими кiньми соромно буде мiж люди ви©хати.
Василь показав ще Володьковi: ге, де, е. Володько миттю все затямив i
хотiв ще далi. Вiн хотiв ще трохи пописати на дощинi, але мама гукають
спати. От лихо! Ну, нiчого! Завтра досвiта встану, дума вiн, то зараз i
почну писати. Добре, що не треба гнати на пашу худобу.
Але вiн так розхвильований, так пiднесений, що не може заснути. Вiн