Самчук У.. Волинь

ж то за шум", смiявся, танцював з панною Женею, що недавно при©хала
гостювати до Левинських. Ольга вмовила ©©, i та при©хала.
Часом заходив до Андрiя Рони. Пили чай i розмовляли про Iбсена. Потiм
переходили на полiтику. Рона перекону , що треба владi скоритися. Влада
влада. Дурна чи розумна, але влада. Але, розумi ться, не можна зложити
руки й сидiти. Треба робити.
Володько ма на цi речi свiй погляд.
А проби йдуть. Скоро вистава. Треба вiд староства дозвiл. Написали
прохання, приложили марки, Володько випросив у батька конi й по©хав.
Староство. Червоний, поверховий будинок. Над дверима овальна вивiска,
орел i напис. Вузький коридор, направо дверi, налiво дверi... Просто сходи
на поверх. Прохання приймають на поверсi. Там молодий пан у френчi. Довгi
ноги, руки, пальцi... Володько подав йому прохання. Той подивився й по
часi сказав:
- Мусите додати до прохання два примiрники п' си.
- I бiльше нiчого? - запитав Володько.
- Нiчого.
Володько побiг до мiста, обпитав у всiх книгарнях, чи не можна купити
два примiрники п' си. Не знайшов. Прийдеться ту рiч два рази переписати.
Вiд'©хав додому, взяв собi на допомогу Романа й за два днi знову з'явився
у староствi. На цей раз пiшки.
Ага. Це вiн. Добре. Прошу почекати внизу до друго© години, поки пан
староста розгляне ваше прохання й накладе резолюцiю.
Володько сходить вниз i чека . Почекальня досить йому вiдома. Чекав тут
аж три днi разом з батьком i матiр'ю, коли перед роком му сiли брати
легiтимацi©. Велика, простора, з поганим, недокiнченим помостом кiмната.
Навкруги бруднi, недбало зробленi й небарвленi лави. Дво дверей, налiво й
просто. Дво великих, барвлених червоною барвою вiкон. На стiнах
оголошення про недавно розстрiляних бандитiв, великий державний орел i
портрет начальника держави в мац ювцi[19] та сивому вояцькому френчi.
На всiх лавицях сидять люди. Багато з них не мають де сiсти, через те
стоять, а невибагливiшi сидять просто на затоптанiй, бруднiй долiвцi й
сумно дивляться перед собою. З тих чи iнших дверей час вiд часу виходять
урядовцi, проходять через почекальню й зникають у iнших дверях. Часом
когось покликають. Тодi з тих дверей, що напроти, виходить молодий, у
сiрому одязi, зо шрамом на чолi панок, дивиться насупленими очима по
кiмнатi й кличе. Хтось, десь вста , дверi зачиняються, i по часi виходить
знову. Вигляд його сумнiший вiд осiнньо© ночi. Вiн щойно був у карного
референта пана Лiванського. Входять новi люди. Ось привели полiца© юрбу
закордонцiв. Пiймали ©х на кордонi, коли переходили купити сiрникiв, мила
чи солi. Всi обiдранi, виснаженi. Ноги, здебiльша босi, дивляться навкруги
розгублено, дико.
Всi, хто тут не , так само як i Володько, чекають до друго© години,
щоб дiстати резолюцiю вiд пана старости. Дехто тяжко зiтха , ось там тихо
плаче старша жiнка, тисне в собi кожний звук, тiльки сльози не в станi
затиснути. Витiкають з глибоких, запалих очей i течуть по щоках. Вона вже
навiть не пiдтира ©х.
Час тягнеться поволi, лiниво. Тi, що стоять (а мiж ними й Володько),
переступають з ноги на ногу або виходять, щоб трошки пройтися.
У двi години у дверях з'явля ться карний референт з цiлою купою паперу
в руках. Почина читати вироки. Пiднiма ться плач, крики. До дiла
приходять полiца© i вiдводять кого треба.
Володько довiду ться в сво©й справi таке:
- Пан референт, що да дозволи на вистави, не встиг переглянути ваше
прохання, i через те ви мусите прийти ще раз...
- А коли? - запитав Володько. Настрiй його впав дуже низько, так що й
голос вiдмовля ться висловити якесь слово.
- Ну, прийдiть так за днiв три.
За три днi Володько з'явля ться знову. Знизу його послали нагору,
звiдти знов униз. Унизу урядовець розсердився i заявив, що вiн з тим не
ма нiчого спiльного й хай знову йде нагору, число дверей п'ять.
Володько ще раз пiднявся на горiшнiй поверх, несмiливо вже постукав i
несмiливо увiйшов. Кiлька столiв i кiлька за ними урядовцiв. Володько
пiдходить до першого, що сидить налiво... Лисий такий, з чорною, зарослою
волоссям латкою коло право© брови.
- Прошу ласкаво так i так. Я... Але Володько не скiнчив свого речення.
Урядовець, видно, зовсiм його не слуха , насупив брови, очi його забiгали.
- Ви що? - визвiрився вiн на Володька.- Куди ви зайшли? До корчми? Чи
до уряду?
Володько вiдчува , що блiдне, й здивовано знизу плечима. Дивиться на
себе, помацав у руцi кашкета.
- Руки! - ще сильнiше крикнув урядовець.- Де вашi руки? Як ви ©х
трима те?
Володько аж тепер помiтив, що пiдступив надто близько, щоб його краще
почули, i що його руки торкнулися пальцями до урядового столу. Вiн швидко,
нiби вiд гарячого, вiдрива руки, вiдступа кiлька крокiв назад, почина
сильно хвилюватися, забува всi чужi слова й не може як слiд пояснити,
чого властиво йому треба. А урядовець все кричить:
- Вже час навчитися державно© мови! Лепече чорт зна що, пся-крев!
I пiсля цього урядовець вiдсила Володька до сусiднього столу. Там
сидiв пан з золотими зубами й трошки привiтнiшими очима. Володько обережно
поясню , чого йому треба. Пан з золотими зубами заявля , що пан староста
принципово погоджу ться дати дозвiл, але необхiдно, щоб хтось iз села, i
то людина старша, взяв на себе вiдповiдальнiсть за хiд вистави й забави.
- А без того не може бути? Я... - почав було Володько, але урядовець
негайно його перебива :
- Прошу зайво не розмовляти. Раз сказане треба розумiти належно. До
побачення!
Володько поволi спуска ться вниз, виходить зо староства, йде вузьким
хiдничком. Сором, ганьба, зневага. Отямився геть за мiстом, коли опинився
сам серед широкого поля рiдно© землi. Сiре осiнн небо, захiдний вiтер,
грязька, нерiвна дорога. Перед ним п'ятнадцять кiлометрiв дороги. На
щастя, догнав Володька один дядько з села й трохи його пiдвiз.
Пiсля цього Володьковi вже не хотiлося бiльше йти за дозволом, але ж як
бути? Невже при першiй непри мностi, при першiй невдачi ганебно
вiдступити, здатися? А може, поскаржитися на урядовця? Подати його до
суду? Андрiй Андрiйович, що сам служив у староствi й добре зна тамошнi
вiдносини, сказав:
- Скаржитися на нього марна рiч. Кому скаржитися? Вiн завжди найде
проти вас аргумент, знайде свiдкiв, а що ви? Одно, що зробите, що вам
пiсля того не видадуть нi одного урядового папiрця.
Володько ликнув образу, зата©в гнiв, заручився "вiдповiдальнiстю", що
взяв на себе Андрiй Андрiйович, випросив у батька коня й опинився знов у
староствi. По короткiй мандрiвцi зверху вниз i навпаки та пiсля очiкування
мало не до друго© години, Володько довiду ться, що дозвiл буде готовий
завтра. Може прийти за ним хто-небудь.
При виходi в коридорi Володька зупинив молодий, русявий, з гострим
носиком, у гранатовому одязi панок.
- Так ви з Тилявки? - запитався вiн посмiхаючись.
- Так,вiдповiв Володько.
- I, значить, робите там виставу? - пита той далi. Володько вiдповiв.
- Ви зветесь Володимир Довбенко? - тягне панок все далi.
Володько пiдтвердив.
- А хто там бере на себе вiдповiдальнiсть? Довiдався.
- Ага. Знаю, знаю. Ну, нiчого. Дозвiл дiстанете... Коли сказав пан
референт?
- Завтра.
- Ну, значить, завтра й дiстанете. Дуже при мно. До побачення, пане
Довбенко.
Панок пiшов дерев'яними сходами наверх, а здивований Володько вийшов на
вулицю, сiв на коня й помчав додому.
Додому прибув досить пiзно. Кiнь зовсiм задрiпаний, сам втомлений,
розбитий, голодний. Батько невдоволений. Нiчого йому не згадував про сво©
пригоди в урядах, мовчки вислухав його нарiкання, мовчки на©вся й одразу
вiдiйшов у село.
- Еее,казала Настя.- Поки росте, доти хоч ма ш його дома. А тепер...
Хто зна , де вiн ото ходить i що робить. Дома стiльки скрiзь роботи.
Молотилка на носi, гнiй треба викидати, навiть сiчки нема кому нарiзати.
Дрова сама он цюкаю, що менi аж спина трiщить... Коли б хоч сокира
людська, а то такий тягар, що ледве двига ш...
На другий день за дозволом пiслали Сергiя. Володько мав досить роботи.
Треба замовити оркестр, приготовити сцену, упорядкувати. залу. Крiм того,
Сергiй ма зайти до позичальнi перук i взяти ©х кiлька.
Володько цiлий день працював. З ним працювало кiлька хлопцiв, яким
пообiцяли на чарку. Носили дошки, тесали, збивали сцену, упорядковували
лавки, бiгали, хвилювалися. Пiт густим горохом стiкав по чолi, змокрiла
спина. Працював, як вiл, як добрий кiнь. Не ходив, а бiгав, давав накази,
планував, обдумував кожну дрiбницю... I до вечора недокiнчена клуня
обернулася в театральну залу.
Пiзно вечором прийшов Сергiй. Принiс перуки, барви, все, що потрiбно
для сцени, тiльки не принiс дозволу. Чому? Бо дозвiл ще вчора пiшов через
"постерункового" угорсько© полiцi©.
Нарештi все готове. На "шкальнi", на магазинi, на Соловейовому парканi
коло Гершка розлiпленi великi плакати. Лапатi червонi лiтери з
велетенськими знаками оклику скликають народ на виставу. По всiх хатах, на
дорозi чи у Габеля тiльки й мови що про "театри". Оркестра найнята, хор
вимуштруваний, артисти знають сво© ролi.
Приходить день вистави. Недiля. Небо зрання похмуре, i час вiд часу
накрапа дощик. Не дивлячись на це, з самого рання юрби дiтвори товчуться
коло клунi Якова. Ще все зачинене, ще Яковова жiнка гонить ©х з подвiр'я
"пiд сто чортiв", ще навiть Володько не прийшов у село, але скрiзь, по
всiх вуличках, на перелазах збираються гурти дiвчат, хлопчакiв, часом i
якийсь парубок цiкавiший так, нiби мiж iншим, пройдеться коло Якова й кине
кiлька поглядiв на подвiр'я. Навiть i старшi, поважнi дядьки, що все ще
посмiхалися "з театрiв", все ближче пiдступають до Якового подвiр'я,
розважаючи про погоду, врожай i рiзнi селянськi справи.
Найкращi дiвчата, як Настя Михайликова, як Ганка, як Тетянка Овсiйова,
як Наталка "з тамто© гори", i багато iнших повбиралися сьогоднi, як на
Великдень. Найкращi спiднички, панчiшки, черевички, блузки, тоненькi
безрукавки, нiби улiтi, черевички-човники. Нiби панянки з мiста. Що ж. У
церквi спiвають. Треба знати, як мiж люди виступити.
Вулицею проходять все новi й новi юрби людей, нiби на вiдпустi. Перед
плакатами весь час сто©ть натовп. Читають по лiтерах, що й де написано,
розтовкмачують один одному...
На щастя, перед полуднем i день повеселiшав. Хмари поволi розповзлися,
небо показало кiлька блакитних лат, час вiд часу й сонце почало проглядати
i, коли люди з'©ли полуденок, стало зовсiм гарно та тепло, нiби спочатку
осенi.
Подвiр'я Якова вже повне людей. Дiвки, парубки, старшi хазя©, навiть
старi дiди, що курять люльки та спльовують. Вже й Яковиха нiчого не
порадить з ними. Володько випросив у не© стола, поставив перед новою
клунею, накрив бiлим настiльником i посадив Сергiя продавати бiлети.
Пiсля вийшов до людей i промовив:
- Сьогоднi в нашому селi вперше буде театр. Самi побачите, що то буде,
а буде то дуже гарне... Тiльки той, що хоче бачити, мусить купити собi
квиток. Iнакше його не пустять. Ось тут, хто хоче, може вже наперед
купити, бо може так статися, що й не вистаче ©х всiм.
Всi слухали Володька з увагою, але нiхто не йшов купувати квитка.
Сергiй сидiв за столом, дивився на людей, люди на нього, проходив час, але
нi один не вийшов з юрби за квитком.
Сонце хилилось до заходу. Нарештi десь там, починаючи вiд "шкальнi",
заграла духова музика. Веселi, радiснi звуки маршу бадьоро вирвались i
рознеслись по селу. Затремтiло село, зашумiло, затрiщали перелази,
замиготiли по всiх городах, по стежках жiночi одяги, i не дiйшла музика до
Яково© садиби, як вже за нею тягнулась сила народу. Здавалось, цiле село
пiднялося. Вуличку, що вела до Якова, й весь двiр залили по береги. Не
можна було протиснутись... Але Сергiй все сидiв перед столом i чекав...
Почали потрошечки, обережно пiдходити... Виймали з вузликiв зiм'ятi марки,
питали, чи не можна б купити дешевше. Ось якась дiвчинка вийма три яйця й
просить благальне пропустити ©©. Друга непевно пiдходить, довго дивиться
на Сергiя, довго мiрку ... Нарештi просить пустити ©© на борг. Завтра вона
принесе грошi. Божиться, що принесе. Тепер якраз не ма , а додому далеко.
- То ще ж досить часу. Ще можна побiгти додому i вернутися,- каже
Сергiй. Але дiвчина бо©ться бiгти додому. А що як вона пiде, а тут почнуть
без не©. Вона й завтра заплатить. Хiба ж Сергiй не зна ©©.
Але Сергiй сьогоднi не зна нiкого. Як тiльки музика зайшла до клунi,
як тiльки прорвалась несмiлiсть, як тiльки всi переконалися, що нiкого не
пустять задурно,навалились до столу всi нараз. Почалась метушня. Заднi
тиснулись, передавали грошi через переднiх. Сергiй впевняв, що всiм стане
квиткiв, Володько прибiг, побачив таке й побiг шукати ще одного продавача.
Знайшов Олега, що при©хав на виставу, i просив його помогти Сергi вi.
У дверях клунi стали два здоровi, плечистi парубки. Всерединi знову два
впорядчики. Народ хильнувсь, мов повiнь. Володько не встига давати
розпорядки... Однi просяться пропустити ©х без грошей, iншi щось питають,
ще iншi скаржаться. У дверях зчинився крик i гамiр. Два п'янi парубки
лiзли без квиткiв, але ©х зупинили.
- Назад! Не бачиш, тут варта?
- Пшол! Що менi варта. Пускай!
I тиснеться далi... Але не встиг дiйти до порога, як мiцнi руки схопили
його за комiр, i той, мов лантух, полетiв на подвiр'я. Регiт, крик. П'яний
зiрвався, кинувся битись, та з'явилось ще кiлька впорядчикiв, i вiн
вiдiйшов...
Сонце зайшло, засвiтились лампи. Клуня набита людьми й зачинена. Бiльше
не влазить. Гра музика. Сцена закрита завiсою з ряден. Навколо клунi
стоять люди, що не встигли дiстати квитка. Малi хлопчики, мов клiщi,
повпивались у стiни клунi й крiзь щiлини дивляться цiкавими очима до
середини. Iншi ©х вiдпихають, бо хочуть собi поглянути...
- Петре, Петре! Пусти ще мене! Ти вже надививсь.
- Гнате! Дай я ще побачу. Лиш трошки!
- Тож там ще нiчого нема. Сам нiчого не бачу.
- Ага, нема... А дивиться. Пусти, пусти! Я тiльки трошки...
Iншi знову дряпаються на стрiху або приносять пiдставку, щоб стати вище
й дивитися.
- Не тягни! Ти, хал ро! Не тягни! Куди лiзеш. Впадемо всi!
Гуууррр! Пiдстава звалилась, i все полетiло. Почина ться бiйка. Михалко
кинувсь на Iвана, Iван божиться, що винен Микола, Микола спиха вину на
iншого. Вибiга впорядчик i вiдгонить всiх, бо такий крик, що музик не
чути.
На залi гамiр, нiби в набитому вулi©. Музика тне беззупину. Спереду
сидять почеснi гостi. Он i комендант угорсько© полiцi©. Коло нього
розложився з жiнкою Габель. При©хала й стара панi Неонiла Адрiянiвна, мати
Андрiя Андрiйовича. Гольденберги цiлою родиною - Мошко, Маня, Рая, Соня,
Iцко... Там також мiсце для панни Галi, що сама не гра , але занята разом
з iншими на сценi, там Саша й Лiнкерт. Обидва вже встигли випити й мають
веселий настрiй.
На сценi тиха, швидка метушня. Артисти одягаються. Андрiй Андрiйович
характеризу , намазу барвами. Володько запiзнився, бо весь час бiгав
скрiзь, де тiльки треба, прибiг, швидко почав одягатись. За хвилину
зробився рожевощоким, здоровим, в широких штанях з брилем на головi,
парубком. Перед ним Роман, але це не Роман. Нiхто його не пiзна тепер.
Вуса, чуприна пiд китицю, чемерка й люлька в зубах. Оля стала дiвчинкою.
Веселою, доброю, у бiлiй, трiшки вишитiй сорочцi, боса. Вона стриба ,
сипле очима смiх, танцю тихо. I Роза Габльова змiнилась. Свитина, очiпок,
запаска. Очi пiдведенi, зморшки... I багато iнших... Всi тут, всi на мiсцi
чекають... Ось тiльки завiса вiдхилиться.
- Дзвiнок, дзвiнок! - тихо наказу Володько.- Антоне, Iльку, Демиде! На
мiсця! Хор! Займайте всi мiсця! Пам'ятайте, що перше спiвати! Я вам дам
знак рукою! Махну отак - "Гиля-гиля". Отак - "Ой, що ж то за шум".
Розумi те? Ну так. Другий дзвiнок! Подивiться, чи вже всi всiлися! Але
тихо!
Андрiй Андрiйович розмiща першу яву.
- Олю! Розо! На мiсця! Ви, Розо, трiшки схиленi, голова оперта на руку.
Ви уважно слуха те вашу дочку. Оля сидить, руки в пеленi, уважно дивиться
на свою матiр, оповiда свiй сон, сво© скорботи, хоче, щоб мати зрозумiла
©©. Ну! Добре! Готово! Можна третiй дзвiнок...
- Дзвiнок! - тихо говорить Володько.- Всi за лаштунки! Суфлер! Увага!
Робиться велика тиша. Зала швидко вмовка , тiльки за стiнами шкряботять
i туляться хлопчики. Завiса поволi, майже непомiтно розходиться двома
половинами на боки. На залi гасне свiтло, на сценi збiльшу ться. Перед
глядачами картина: хатина з одним вiкном i дверима. Вiд не© вправо, на
кiлках, за плотом соняшники й рожi, на плотi в'ються гарбузи, на кiлках,
не дивлячись на вечiр, глечики. Влiво садок i рiг повiтки. Вечiр. Свiтить
мiсяць. Тихо - нi одна гiлка не ворушиться. Здалека долiта парубоцька
пiсня.
На призьбi перед хатою сидять мати й дочка. Мати трохи похилена, а
дочка ©й оповiда : "I от сниться менi, мамо, нiби бiжу я... коло такого-от
вiтряка"... Серед глибоко© тишi ©© м'який, нiжний голос бринить, мов
срiбна струна. Трiпотливi, повнi остраху звуки вириваються з тi © живо©
картини, несуться над головами слухачiв, долiтають до найдальших закуткiв
i десь там зникають. Куди залiтають вони й де зникають? Там десь, у тих
палаючих цiкавiстю очах, у тих розкритих, висохлих вiд напруження устах, у
тих вухах, що з напруженням ловлять кожне таке просте, але таке чарiвне
слово. Ось дiвчина, що не може всидiти на мiсцi. Вона бачить все, але ©й
зда ться, що це мало, й вона поволi, непомiтно спиня ться навшпиньки... ©©
очi бiгають по сценi, ловлять кожну дрiбничку, слух напружений. Обличчя
весь час мiня ться. Жаль, скорбота, радiсть, смiх - все, що бачить перед
собою, все чистою, невинною душею прийма i стражда чи раду ться. Цiла
зала - всi уважно дивляться, всi слухають цю дивовижу, це життя, цю живу
красу. Бачать i розумiють серцем, цiлим ством. Бiдна дiвчина просить
матiр вплинути на батька, щоб пустив ©© вечором погуляти. Там так гарно.
Там стiльки молодих, веселих iстот. Там так хороше бавляться. Там, у гаях,
у тих садах, пiд мiсяцем, серед чудового спiву розцвiта барвистим,
пахучим цвiтом перше, жагуче кохання. Там ходять вони, тi, що тiльки що
вступили у справжн життя, тi, що чують себе й хочуть жити повно, барвисто
й широко.
Дiвчата слухають ту казку й розумiють ©©. I коли б творилась вона перед
очима не годину, а цiлу нiч, вони прослухали б ©© з такою самою увагою вiд
початку до кiнця, бо ж як не слухати... Хто з них коли бачив щось кращого
в життi? Хто показав ©м щось, що дi ться на широкому свiтi? Хто кинув ©х
жагучiй цiкавостi хоч один шматочок поживи? Нiхто, нiколи. Росли, жили,
плодились, вмирали.
А там бореться старiсть з молодiстю, минулiсть з сучаснiстю. Там цвiте
велика любов, що захоплю все молоде, все живе. Всемогутня, чудова любов!
Проходить велика година. Для цих людей пройшла вона по землi майже
непомiтно, мов тiнь, але скiльки яскравого, гострого, незабутнього лишила
по собi... Сцена доходить до кiнця. Серед велико© тишi на залi хтось
сильно, дико висвиснув. Це Оксана. Ось на сцену виходить похилий, старий,
з калаталом, сторож. Оксана пiзнала в ньому свого Карпа й не вдержалась...
Голос сам вирвався, серед тишi промчав стрiлою й завмер.
Завiса швидко закривала кiнець.
Але, щоб продовжити програму, Володько вивчив Женю кiлькох танцiв. Ось
знову розiйшлася завiса й на сценi дiвчина в розкiшному вбраннi. Вишивки
горять, мов живий мак. Намисто, стрiчки, квiти. Коло дiвчини моторний
парубок. Вдарила музика, i пiшов буревiйний, смiливий, широкий танець.
Парубок не жалу сво©х нiг. Пiшов навприсядки, аж iскри сипляться, а
дiвчина, мов метелиця, мов гонивiтер, тiльки спiдниця та стрiчки
розвiваються, тiльки чобiтки миготять.
Глядачi не можуть всидiти на мiсцi. Очi у всiх загорiлися, руки й ноги
затремтiли, кожна жилка напружилась, мов струна. Так би хотiлося й собi
зiрватись та закрутитись у тому шаленому танцi. А музика все тне, все жене
вперед... Танцюристи ось-ось зiрвуться й вiдлетять вiд землi.
А коли скiнчився танець, все, що було в залi, вибухло буревi м радостi
й захоплення. Заплескали, загукали, замахали руками. Вийшли на сцену всi
гравцi, а на них посипались квiти. За сцену тиснуться всi, хто може, щоб
привiтати Володька й iнших. Андрiй Андрiйович вдоволений сво©ми артистами.
Всi веселi, пiднесенi, захопленi. Сотнi очей сяють нестримною радiстю.
- Гарно! Чудово! Молодцi! Показали себе! - тиснуть Володьковi руку.
Навiть комендант полiцi© i той стратив свою насупленiсть i прийшов на
сцену.
- Добже, добже! - сказав вiн.
Габель принiс сво©й племiнницi цiлий оберемок жоржин, повнякiв, айстр.
Володько дiстав китицю вiд Галi, Женi та Сашi. Оля вiд Андрiя Андрiйовича,
навiть Лiнкерт потиснув руку Романом й буркнув:
- Шкода, що й ви не вдарили гопака...
Володько вiдходить набiк i присiда . Вiн втомлений танцем. З чола
сочиться рясно пiт i тече по обличчю, але з огляду на грим обтертися не
можна. Вiн до глибини душi зворушений i вдоволений. Намагався,
напружувався, не шкодував сво©х сил, але кажуть, що було добре.
Одначе нема часу вiдпочивати. У залi знову рейвах. Виносять лавки,
очищають мiсце для танцiв. Люди виходять надвiр, але нiхто не йде додому.
Вечiр темний. Десь-не-десь мигне на небi зiрка, щоб за хвилину знову
сховатися. Музика готу ться, дiвчата чепуряться й оглядаються на сво©х...
Володько встав i почав робити порядки. На сценi за лаштунками повно
людей, хоч вони зовсiм не мають що тут робити. Гравцi змивають барви,
переодягаються. Ось на залi вдарила музика й Володько пiшов вiдкрити
танок. Он сто©ть Женя. Стрiчки, корсет, вишивки... Веселi, синi очi...
Взяв ©© й закрутився в буйному колi вальса. Яка вона легка, тонка й
звинна. Вона не ходить, а лiта . Земля сама тiка з-пiд нiг, а цiлий свiт,
мов каруселя, крутиться. За ними пiшли й iншi. Спочатку Олег, Оля, Роман,
Галя, а далi численнi Гольденберги, за ними вiдважнiшi парубки. По часi
вже не було мiсця, й Володько з Женею виступили та вiдiйшли за сцену.
- Панно Женю! Вам так це личить! - шепнув Володько майже на вухо Женi,
вказуючи на ©© вбрання.
- Та невже? - жартом вiдповiла Женя. Мовляв, сама знаю. Вона все жарту
з Володька, не бере його поважно. Вона нiкого не бере поважно. Для не© все
жарт, цiле життя, весь свiт.
Вiд'©жджала Неонiла Андрiянiвна. Сказала, що хоче попрощатись i з
Володьком. Пiдiйшов до не©.
- Да, да! Далжна атдать справ длiвость. Андрей Андр ©ч всегда гаварiл,
что ви талант. Да свiданiя i благадарю!
Володько цiлу старiй руку, дяку , що вiдвiдала такий скромний,
селянський театр...
Сергiй принiс касу. Цiлий мiшок паперових грошей. Нiхто не сподiвався,
що матимуть такий збiр. Володько перебрав грошi й вiдтинки квиткiв, а
Сергiя послав за горiлкою для музик. Габель заробить перший, а без цього
не можна обiйтись.
Володько почав розкладати грошi на купки й рахувати. Стане на залу, на
всi видатки, i зiстанеться для "Просвiти". Ах, як буде чудово, коли на
другий тиждень Володько з'явиться в Крем'янцi й передасть "Просвiтi"
стiльки грошей.
- Володю! Ах, ви, мошенник. Запросили мене на танець i забули! - Це
Женя. Коло Володька нiкого нема, всi пiшли танцювати. На столi маленька
нафтова лампочка й купи лапатих зiм'ятих банкнотiв.
- Ах, Женю! Дивiться! Тут сто тисяч! Купа марок. Це ж ми витанцювали.
Рахуйте!
Женя також захоплю ться купою грошей. Бере пачку й швидко маленькими
прозорими пальцями раху . Володько раху також. Вона часто його перебива ,
обо збиваються й починають спочатку. Женя весело смi ться, б' його по
руках.
На сценi вигра музика танець, у залi танцюють, але Володько не чу
того. Женя також швидко забула про танець. За лаштунки прибiга Олег.
- Олег! Ви не танцю те? - кида Женя мiж рахунками, дивиться на нього,
а пальцi ©© швидко перебирають папiрцi.
- З ким? - пита Олег.
- ... двадцять один, двадцять два, двадцять три... Боже мiй! З Розою, з
Неонiлою Адрiянiвною, з Галею, з Олею, зо мною, з дiвчатами... Тьху!
Чотири, п'ять... Проклята лампа. Так мало свiтла...
- Йду! Танцюю! - крикнув Олег i вибiг.
- Ах! - вирвалось у Женi, i вона вiдiрвала очi вiд грошей.
- Що, Женю? - спохватився Володько.
- Злякалась. Нi, то парик. Фу, яка я дурна! - вона дивилась просто на
Володька. Вiн не мiг видержати ©© погляду, червонiв, дивився на другий
маленький столик. Там перуки, барви, маски... I раптом Женя збира всi
полiченi грошi в одну купу й гука : - Володю! Дивiться! Володьку!
Володько здригнувсь i поглянув на не©. Вона тримала на руцi купу
грошей, але дивилась на нього.
- Нате! - сказала.- Ви сьогоднi принц, багач, красунь! Ви... -
увiрвала, але одразу додала: - чудовий! Я вас люблю, Володю!
Вона це хотiла сказати жартом. Вона говорила таке всiм. Але це
вирвалось у не© по-укра©нському, через те вийшло трiшки iнакше. Це вона
також вiдчула й густо почервонiла. Одна ©© рука лежала на столi з грiшми,
i Женя помiтила, що вона тремтить, i що Володько бачить це також.
- Ах, це дурне! Нате грошi! Ходiм. Тут нiкого нема! - викрикнула вона
вривно й схвильовано. Володько встиг сказати:
- Панно Женю! Дякую за вашi очi! Я ©х буду носити з собою.
Вiн взяв вiд не© грошi й запхав до всiх кишень.
- Пiдем в танець! - сказав швидко.
- Пiдем!
Взяв ©© руку й потиснув. Вона швидко, нервово вiдповiла. Знiяковiлi
обо й просто через сцену коло музик вийшли. Музики саме урвали танець.
Володько й Женя лишились у всiх на очах. Хтось гукнув: "Женю!" Другий (це
був Олег) крикнув: "Володьку!" i всi голосно, рясно заплескали. "Козачка!
Козачка!" - загукали. Але Женя, червона, мов жарина, вирвала вiд Володька
свою руку й плигнула мiж публiку. Володько вернувся назад за лаштунки.
Це сталось несподiвано, i через те схвилювало Володька. Пiдiйшов до
столу й присiв на стiлець. Лiва рука лягла на столi. Чув неспокiй,
тремтiння... Боявся, що ось зараз сюди ввiрвуться люди й побачать його
таким. Одночасно було йому при мно й весело. Рiс, горiв i, здавалось,
виповняв собою цiлий простiр.
I дiйсно. За хвилину було тут повно людей. Лiнкерт, Саша, Роман.
З'явилися вже пляшки.
- Пий! - пiдносять Володьковi чарку.
- Нi! Сьогоднi не п'ю! - вiдмовив твердо й рiшуче.
- Дурень! - проговорив Роман i вихилив.
- Браво, браво! Володя не п' ! Принаймнi один знайшовся,- загомонiли
дiвчата, а особливо Галя й Женя.
- Кричiть! - говорив Лiнкерт.- Горiлка шана й радiсть. Хто не курить,
не п' - не мужчина. А жiнки, що таких люблять - кури й мiзерiя.
- А тi, що п'ють - тваринки, що хрюкають! - докинула котрась. Шум,