Самчук У.. Волинь

дивиться з голими руками.
- Не бiйся! - байдуже сказав Йон.- Не хотiв би зiйти зо мною трохи
набiк? Тут на дорозi нiяково. Хочу поговорити...
- Я тебе не боюсь. Що можеш зо мною зробити? - нарештi проговорив
Володько. Намагався надати собi бадьоростi, а на думцi мав: "Що буде, то
буде... А я з ним буду битися..."
- Можу вбити,- так само байдуже проговорив Йон i вийняв з кишенi руку.
В руцi був револьвер. Володько випростався. Хвилинку вiн не знав, що йому
робити. Крикнути? Хто почу . На щастя, на хуторi почав гавкати собака, i
це його трошки пiдбадьорило.
- Не бiйсь... Не бiйсь,- насмiшкувато проговорив Йон i сховав руку з
револьвером.Нiчого не зроблю. Ходiм. Хочу поговорити...
Вернулися назад i попiд Ет-То вим городом дорожиною пiшли до
дерманського лiсу. Володько все тримався обережно. Рука в кишенi не давала
йому спокою. I коли вийшли геть пiд лiс, Йон почав...
- Та не бiйся. Тебе стрiляти не буду. Так тiльки - налякав... Хоча ти й
свиня, але жий. Чорт з тобою! Чую, зайнявся спортом... Втихомирю ш село?
Iдiот. Культура!.. - iронiчно процiдив вiн крiзь зуби. Хвилинку помовчав i
добавив: - А хлопцiв мо©х не чiпай. Чу ш? Це я тобi зазначую. Жiнку -
можеш... Плювать менi на не©, а до хлопцiв зась? Грай собi футбол...
Можливо, вигра ш свободу... Вiриш ти, що так щось зробиш?
- Вiрю! - твердо сказав Володько.
- I дурень! - не менш твердо вiдповiв Йон.
- Ще не вiдомо, хто з нас двох...
- Ти! Це ясно. Просвiта, футбол, пан Рона... Що той iдiот? Гра в шахи
й випису Iлюстрований Кур' р Цодз нни? Ха-ха-ха! Культуртрегер! А ти його
прибiчник. Я не вiрив, що ти будеш така зрадниця.
- Йоне!
- Я не Йон! - рiзко перебив Йон Володька.- Я був ним. Сьогоднi я
людина. Колись мiг мене вкоськати... Сьогоднi не вдасться!
Стояли один проти одного. Мiсяць лив на них сво сяйво. Густi тiнi
клались набiк. Недалеко чорною стiною стояв лiс. З другого боку хутори,
молодi садки, бiлi хати пiд мiсяцем... Йон стояв спиною до мiсяця. Дашок
його кепки кидав густу тiнь, що ховала в собi чiтко закро не, виразне
обличчя. Натомiсть Володькове моложаве, свiже лице зовсiм залите мiсячним
сяйвом. Дашок його кашкета робить невеличку тiнь над чолом. Вираз його
добрий, тепер поважний i трохи схвильований,
- Зна ш, Йоне? - почав Володько. Голос його змiцнiв i вирiвнявсь.
- Ну? - вiдповiв той понуро...
- Менi зда ться, що ми обо зле робим...
- Що ма ш на думцi?
- I ти помиля шся, i я помиляюсь...
Йон подивився на нього, мов на божевiльного.
- Ти помиля шся,- сказав вiн рiшучо,- але я нi. Мене розуму не вчи. Сам
вже вилiз з пелюшок,- Тут вiн говорив довго. Речення певнi, уривнi; слова
сердитi, як i колись. Вiн розвивав перед Володьком сво© плани. Видно було,
що вiн не стратив надi© переконати того "iдiота", спасти його, повернути
на правдиву стежку. Володько мовчав. I коли той скiнчив, вiн сказав:
- Так, Йоне! Коли б ми - ти i я - разом... Ми дещо зробили б...
Можливо, колись ще зiйдемось. А поки що нашi дороги розходяться... I то
протилежно...
- Але хлопцiв мо©х не зачiпай! Ще раз кажу! Тепер можеш iти. Для тебе
буде краще, коли будеш за мене мовчати. Йди!
Володько вiдiйшов. Йон довго стояв на мiсцi, проводив його поглядом.
Потiм повернувся й швидкими кроками пiшов у лiс.
Ця зустрiч здивувала Володька. Не зна чому, але Йон йому подоба ться.
Можливо, вiн i сам хотiв би таким бути. Рiшучiсть, певнiсть себе,
виразнiсть. Вiн був так пiднесений i схвильований, що не хотiв йти спати,
а хотiв йти кудись, з кимсь бути, якось проявляти себе. Вiн же такий
молодий. Навкруги така сильна, жагуча весна. Любити! Хай що - любити.
Можливо, ще крок, i вiн назавжди стратить молодiсть, весну, любов...
Йоновi слова влили в нього силу. Вiн не пiшов додому, а повернув назад у
село. Через кущi, через Титiв город вийшов на дорогу, що веде вниз до
криницi, повернув праворуч й пiшов долиною. За пiвгодини вiн пiднiмався
пiд гору. Перед ним садок, хати й там Наталка... Але як ©© викликати?
Зайшов пiд Настану хату й застукав у вiкно.
- Хто там? - почув за хвилю, й у вiкно виглянула пелехата жiноча
голова.
- Настя? - спитав Володько.
- Насте! Тебе кличуть,- чу Володько мову за вiкном...
- А хто там? - пита Настя матiр.- Володько, чи яка бiда...
За хвилину дверi сiней рипнули, i в ©х обрамованнi з'явилась Настя.
Вона боса, у бiлому, накрита рядном.
- Володьку? Це ви? Так пiзно?
- Не пiзно... Нам нiколи не пiзно! - весело сказав Володько...
- А в мене була Наталка. Довго сидiла й недавно пiшла...
- Йдiть за нею! Насте! Йдiть!
- А Демида не бачили? - питала вона.
- Бачив. Завтра прийдемо з Демидом!
Настя пiшла й скоро сховалась у тiнi сусiдського саду. Володько
зiстався сам. Сiв на призьбi, розставив колiна, дивився вниз i
посвистував. За короткий час чу тупiт босих нiг, стрибки через перелаз,
тiнi, тихий смiх. Вiн швидко встав. Назустрiч бiгли обидвi дiвчини.
Наталка пiдбiгла, кинулась Володьковi на шию й при Настi почала цiлувати.
- На! На! Це тобi за те, що так довго не приходив! Хай Настя дивиться.
- Схаменiться! Не робiть нанiч оскоми! Здурiла, Наталко!
Володько нагнувся, пiдняв ©© на руки й кiлька разiв обкрутив кругом
себе. Наталка радiсно притиснулась i смiялась. Серце ©© билось щастям,
молодiстю й коханням.
З неба дивиться мiсяць... Над полем, за городами цвiтуть яблунi.


А за пару днiв Володько був знову у тюрмi. Не сам. З ним були: Сергiй,
Кiндрат, Антiн, Тараско... Це сталось так несподiвано, що нiхто не мiг
дати собi з того повного рахунку. Всiх заарештували... Зробили ревiзi© у
Матвiя, у Сергiя, в читальнi... Дуже гостру ревiзiю зроблено в пана Рони.
Прийшли до нього серед ночi... Шестеро озбро них до зубiв людей.
Розбудили. Переляканий Марко засвiтив лампу, заспаний Рона поглянув у
вiкно, у дверi... I у вiкнi, i в дверях люди, багнети, кашкети з бiлими
цифрами.
- Прошен вставаць. Iменем права... Ордер на ревiзiю... Рону набiк...
Нiхто не смi виходити.
- Панове! Цо то ст? - Пан Рона здивований до смертi. Вiн весь час
повторю : - Я стем пiсаж... Жадни полiтик. Тутай плякати мих п' с...
стем артиста.
Тi все-таки шукали. По столi, в столi, пiд столом. На лiжку, в лiжку,
пiд лiжком, у шафах, пiд шафами, на шафах. Вийняли одяги, викинули купу
черевикiв, зняли з полицi книжки, колупали трухляву пiдлогу, заглядали за
вiкна. Рона стояв у однiй нiчнiй сорочцi... Його волохатi ноги тремтять
вiд хвилювання. Бiля нього два багнети.
Потiм пiшли в iншi кiмнати, до дiвок у кухню, в ©дальню... Тут оглядали
старий, закурений камiн, довгий стiл, самовар... х гамiр i стукiт
розбудив стару паню. У старомодному чепцi, у виступцях на босу ногу, в
довгiй, обшитiй мереживом нiчнiй сорочцi, зо свiчником у руках, вона
вiдчинила з сво © спальнi дверi, побачила озбро них людей, крикнула й
зомлiла... Дво полiца©в кинулися ©© пiднiмати, пiдняли, положили на
лiжко, а самi обшукали комоди, столи, старе трюмо... ©м, зда ться, було
шкода, що тут так мало речей i нема чого розкидати, обдивлятися, забирати
з собою. Жiночi старомоднi спiдницi, комбiне й чепцi не могли ©х
вдовольнити, i, вернувшись до кiмнати пана Рони з порожнiми руками, вони
уважно заявили;
- Нам донесено, що ма те склад збро©.
Тут настала черга зомлiти самому Ронi, але вiн мужчина. Вiн вже встиг
прикрити свою наготу й набратися духу. Вiн рiшуче протесту проти такого
поводження з ним органiв безпеки й судовою дорогою буде шукати
справедливостi...
Органи безпеки сказали, що вiн може це робити, вибачились, взяли з
собою купу невiдомих ©м паперiв (недописанi Роновi п' си) i вiдiйшли.
Раненько пан Рона побiг у села, але вже нiкого не застав. Не мав кому
навiть поскаржитись. Потiм найняв пiдводу й швидко по©хав до староства.
На "лубенськiй рогачцi" в рiзних келiях сидiли тилявецькi хлопцi.
Деякий час не знали за що. х виводили, питали: де були тодi й тодi? Що
робили? Хто ©х бачив? Чi не знають Йона Пацюка, Кiндрата Сливюка?..
Володька брали окремо... Вiн мусить признатись... Так, так... Мусить,
признатись. Але в чому? О, вiн сам зна ... Де вiн був тi © ночi? Дома?
Напевно, нi... За угорським заступом вбито жандарма... Вiн цього не зна ?
Нi? Нiяк не зна ? А хто зна ? Де Йон Пацюк? Не бачив його? А хто бачив? Не
був з ним у спiлцi? Питання, питання, питання. Безконечна черга питань.
Все тяжчi, болючi, а вiдповiдi на них нема. Де вiдповiдь? Володько може
собi передумувати, ма час. А вони все-таки, тi вiдповiдi, десь лежать.
Пiд землею, на землi, у душах, у природi. Бог також ©х зна всi до
одно©... О! Як при мно було б вiдповiсти, сказати собi щиру, добру, голу
правду в вiчi... Не боячись ©© наслiдкiв... Не оминаючи найменшого
питання... Не завиваючи його в нiяку вату... Бо чому ж так ? Чому вони
себе вбивають? Закони, заповiдi, добрi люди кажуть: не вбий! Не вбий
людини, й кiнець! Не можна з цим сперечатися. Так . Правда. Не вбий, не
сотвори прелюби, не кради, не бажай злого сво му ближньому, не вiднiмай
вiд нього його добра, його землi, його мови... Не ображай його матерi. Не
муч його дiтей... Господи! - скiльки заповiдей i скiльки треба скрижалiв,
щоб ©х списати! Але заповiдi пишуть, щоб ©х топтати, щоб над ними кпитися,
щоб навмисне робити навпаки й сердитись пiсля, що ростуть злочини, що
треба тюрму, жандарма... Радiсть i щастя тим, що вмiють тримати за горло
собi подiбного, а все iнше тим, що горло сво спасають i кажуть, що воно
©х болить... О, свiте! свiте!
Але за тиждень всi тилявчани знов були дома. Всi питання лишились
висiти в повiтрi й нi один мудрець не дав вiдповiдi. Мовчав Володько,
мовчав Кiндрат, мовчав Антiн, мовчав Сергiй... Тараско, i той на цей раз
мовчав, хоч як любив говорити. Вiн би так хотiв говорити. Випити чарку,
говорити, захлинатися словами, судити свiт, людей, царiв i королiв. Але на
цей раз вiн мовчав, дивився, клiпав очима, розводив руками, шморгав носом.
За той час Тилявка трошки змiнилась. Змiнився староста. У село прийшла
сотня пограничникiв. При©здив кiлька разiв "вуйт". Вiн кричав, тряс
кулаками, погрожував. У селi не стало Трохимового Кiндрата та ще кiлькох.
На вулицях у всiх кiнцях щовечора стояла варта.
Тараско вернувся на сво подвiр'я веселий, щасливий. Перше, що зробив -
пiслав до Габеля свою Калинку. Тепер вiн заговорить. Так. Царя з його
стiни зняли - не побоялися. Нiчого. Сво©х товаришiв горне в широкi, щирi
обiйми. Ходiть! Пийте! жте! Знайте, що з вами чоловiк, муж, герой. Биймо
лихом об землю, плюймо на нього.
- Сьогоднi тiльки згадав свою молодiсть... - кричав вiн, взявшись у
боки.- Жiнко! В танець!
Третю жiнку загнав - все танцював, все присядом iшов через життя.
П'ятнадцять зродив дiтей. Правда! Ось вони всi - живi, здоровi, тут, там у
мiстi, в капелюхах... А-а!.. I вiн тупав пристрасно куцими ногами, тряс
кудлатою головою, жмурив маленькi, блискучi очi, плескав у долонi... Поля
йому! Мiсця! Танцю герой, мученик... Поля йому!..
Цiлу нiч у Тарасковiй хатi повно гульнi та спiву. Сходились сусiди,
дивились, смiялись, випивали за нього, за жiнку, за дiтей i за гостей.
Знайшлося на всiх i за всiх. На вулицi ходила варта, а вiн гуляв.
Незаборонять же йому молитися й гуляти...
На другий день на сiльському майданi, нiби нiчого не було, бiгають
спiтнiлi "промете©вцi", б'ють мокрого м'яча, що весь час пада ©м у рiчку.
Крики, смiх, вигуки глядачiв, що йшли випадково дорогою й зупинилися...
Мiж ними й вояки "Ков-у"[26] в сво©х округлих, з чорним обводом кашкетах
та широких, незграбних чоботях. Вони дивляться на гравцiв, смiються,
вигукують... м казали, що то бандити, злодi©, гайдамаки, але ось вони
дивляться на тих веселих бандитiв, що з таким завзяттям "кують" один
другому ноги, падають, кричать, встають i, бiль не бiль,- бiжать за
м'ячем... Дивляться, i ©м в голову не приходить порiвняння з бандитами.
Сонце тимчасом заходить на сво мiсце, з полiв женуть худобу, мукають
корови, спiвають босоногi пастушки з бiлими торбинками при боцi... З гори
©дуть вози з бочками по воду, йдуть молодицi з вiдрами на коромислi,
весело вiтаються, гомонять дзвiнкi жiночi голоси, бряжчать вiдра.
Перед заходом сонця на грищi натовпи людей. Дiвчата стоять гуртами...
Вип'ятi, мiцнi груди, пiдтиканi спiдницi, загорiлi, твердi литки... Раз у
раз заходяться реготом. Он бiжить дебелий Кiндрат, що таки не видержав i
"вступив"..! Вiн ще не ма "буцiв", нi "трусикiв", а скинув куртаха,
закачав рукави i в сво©х тяжких чоботях гаса по грищi. Ось вiн женеться
за м'ячем. Йому назустрiч другий гравець, що намага ться вирвати м'яча.
Кiндрат з розгону спотика ться й стрiмголов "вкрива ться" ногами.
"Ха-ха-ха!" - розкочу ться по долинi...
Мiж дiвчатами також Наталка. Вона зiйшла з гори, присiла на колодi,
зложила руки на грудях i дивиться. Вона вже майже здорова, ©© великi, карi
очi горять, нiби агати, а на устах смiх.
Свисток. Дружини зупиняють гру. Вибивають славу, й гарячi, зi зрошеними
потом очами гравцi збираються над рiчкою бiля колод. х пружнi, молодi
тiла виграють, ©м мало того руху. Ось Юхим вийняв свою губну гармонiю,
обняв ©© обома широкими долонями, приложив до уст i заграв весело©. Хлопцi
беруть дiвчат, i ©х спiдницi мають у повiтрi. М'яка земля гнеться пiд
ногами, що вибивають танець... Гарячi, червонi обличчя смiються, миготять,
пашать. Володько взяв Наталку. Пiшла.
- Це вперше пiсля хвороби,- сказала.
Вiн нiс ©© обережно навколо; в очах пролiтали постатi, барви, усмiшки.
Ще вчора був у тюрмi, а сьогоднi ось знов сво© люди, луг, рiчка, сади...
Широке небо й велика любов...
Вечiр швидко спадав на землю. Ясне, чисте небо вкривалось зорями. На
землю впала чиста, прозора роса...
Село жило. Сто, двiстi, триста чи скiльки рокiв стояли на тому мiсцi
купою хати й звались Тилявка, але цього, що тепер, вони не бачили.
Вiйсько, полiцiя, ревiзi©, арешти... Люди приходять, люди вiдходять.
Матвiй буду вперто хату. Василь перевозиться. Рух, рух, рух. Володько
бiга й тут i там, а одночасно уривками пише. Вiн купив недавно кiлька
десяткiв аркушiв чистого паперу. Згорта у зшиток i надпису ;
"Щоденник-хронiка". Котре число? Останнi дво чисел на сiрому паперi
зiстались у дефензивi. Перерва. Першого травня в п'ятницю: ...(виривки)
"бо цю землю люблю. Не можу, дивитись на свiт байдуже. Хай знають
майбутнi, що ми жили, що я жив, що мiй батько жив. Предки лишили в землi
костi. Я хочу лишити списаний папiр. Можливо, хтось прочита ...
(небезпечнi мiсця)... Всього сказати не можу, бо живемо... (знов
небезпечнi слова). Крапки. Тi крапки хай наводять кожного на думку. Тi
порожнi мiсця хай кажуть, що в нас думки, що ©х не можна висловити
тепер. Хай вiдгадають ©х колись. У дужках завважу, що я цiлий день помагав
бiля хати. Вечором тренували... А ще вечором у Наталки. Я ©© кохаю..."
А за три днi писав: "З травня. Недiля. Пан Глiб уперше "святкував"
конституцiю. Йшов зi шкiльними дiтьми до церкви. Мав обв'язану шию й
виглядав на хворого. Кожна дитина вперше несла державний паперовий
прапорчик. У церквi були самi дiти й пан Глiб. Вечором тренiнг. Менi
пiдбили знов ногу. Все-таки був у Наталки... Я ©© кохаю...".
На другий день нотував: "У нашому селi не переведено шкiльного
плебiсциту. Я не мав часу, iншi не догадались. Але ось продовжили на
пiвмiсяця термiн. Менi заслали нашвидко декларацi©. Я був у п. Глiба. Вiн
дав менi список шкiльних дiтей, але просив: ради Бога! Не кажiть нiкому. У
його кiмнатi зник зi стiни Шевченко. Зiстались тiльки двi листiвки -
Мiцкевича й Толстого в довгiй сорочцi без взуття. Я роздiлив декларацi©
наполовину - собi й Сергi вi. Потiм ходив з хати до хати. Ось розмова з
Кузьмою Музичуком (довго i вперто пояснюю закони).- I це треба пiдписати?
- пита .- Так.- I йти до волостi? - знов пита .- Так.- I щоб вуйт
затвердив? - Так. (Кузьма довго дума й довго чуха бороду).- А хто ще
пiдписав? - Кажу. (Дядько довго розгойду ться).- Та... - поволi, уривно
говорить,- воно, коли сказати правду... Понятно... Дiло хороше... Понятно,
що по-сво му воно так... Раз я, примером, укра©нець... значить, по-мо му
мусить бути... Але добре, коли дитина й чужих язикiв навчиться...
Примером, нiмецького, або, скажiм, французького... Када я був на фронтi...
Ми от, примером, сто©мо отак, як сусiдова хата, а ниприятель отак трохи
далi... Рукою подать... Бували перемирiя... У нiмцiв водка, у нас хлiб...
Вони, сукини сини, вилiзуть на окоп i махають руками; камрат! камрат! Гиб
майн брот! А ти як осел... Хоч би одно слово тямив. I бачиш пляшку й не
розумi ш... Аж посля догадалися, та революцiя прийшла...
Тривало пiвгодини. У мене на чолi виступив пiт. Дядько все-таки
пiдписав... Обтер два рази руку и пiдписав".
"Уривок з розмови чорноокого Степана. (Не членом кооперативу,
неграмотний, п' в Габеля, курить махорку й б' жiнку).- Шкода? А на чорта
вона менi? Хай там вчать i по-турецьки. Мене з мужика не згадять!
На його обличчi багато вiкiв неграмотностi. Залiзна тупота. Я все-таки
вирвав його три хрестики на декларацi©. До волостi також пiде. Як всi
пiдуть - пiде... Фу! Втомився! Тридцять сiм декларацiй! Те саме в Сергiя".
"9 i I0 травня. (Пишу одинадцятого). Двi бiди: протокол полiцi© за
декларацi© й "вуйт". На останньому треба зупинитись. При©хав у суботу...
Жовта, нова бричка, гнiдi, з калаталами, конi. Зупинився в нового
старости.
Цього дня падав дощ i гримiло. Я трохи мав можливiсть вiдпочити. Зайшов
до Левинських i заграв з Романом партiю шахiв. Вiн мене три рази обiграв.
Потiм прибiг десятник... Задиханий.- А я,- каже,- за вами по цiлому селу
ганяю... Вуйт! Вас кличе вуйт!
Йду. Роман каже: вiднеси до читальнi шахи. Я взяв шахи й думаю занести
по дорозi до читальнi. Але читальня закрита. Йду з шахами перед "свiтлi"
вуйтовi очi.
У старости велика, нова хата. Кухня, кiмната... У кухнi смажиться
ковбаса. Входжу до кiмнати. Повно народу. За столом "його величнiсть"
вуйт. Направо й налiво дядьки. На столi бiлi й гнiдi пляшки. Вуйт
червоний, мов мiсяць пiд мороз. Побачив мене... Встав... Насупив брови...
- Володимир Довбенко? - суворо,Пустiть! - Дядьки дали йому дорогу.
Вийшов... Заложив руки за спину, похилився до переду... - То це ти? - А
очi жмуряться, i губи кривляться.- Я! - сказав я й вiдступив,- Бандите! -
хрипливо, п'яно вереснув. Перейшов на московську мову,Як з'явля шся? -
Вирвав вiд мене шахи й вдарив ними в землю.
Це тривало. Я не знав, що робити. Дядьки дивилися п'яними очима...
мовчали... посмiхалися... поважнiли... знов посмiхалися. Вони видавались
менi iдiотами. Я сам. Я тут сам. Навкруги п'янi й iдiоти. Я рванувся
наперед, але мене схопили за руки. Я, мабуть, увесь палав, бо чув, що уста
мо© швидко висихають i очi горять. Вуйт мене арештував. Два нашi десятники
посадили мене на лавi бiля мисника. Вуйт ходив по хатi, кричав, тупав,
йому дослiвно бризкала слина. Я сидiв на лавi й з-пiд лоба дивився. Груди
мо© швидко пiднiмалися. Я задихався вiд лютi й образи.
Потiм вуйт роздумав.
- Пустiть його! Тут для нього повiстка. На! Ма ш заплатити тридцять
злотих...
Дав менi "наказ платничий" з суду за золото. Для цього вiн мене
викликав, але забувся. Мене пустили. Iдiоти, що дивились на мене, зiтхнули
вiльнiше. Вони були переляканi й здивованi. Я вийшов до кухнi й випадково
поглянув на стiл. Там стояла тарiлка ковбаси й трохи далi лежала свiжа
пошта. По звичцi сягнув по не©. О! Далi писати тяжко... Там був журнал, до
якого перед мiсяцями я вислав листа. Розгорнув... Володимир Довбенко. Це
написано друкованими лiтерами в двох мiсцях товстим, чорним шрифтом.
Журнал менi не належить. Вiн належить нашому молодому священиковi, але я
забрав його й стрiмголов побiг. Менi хотiлося скорше зникнути... Трохи
далi вiд вуйта, вiд iдiотiв. Десь заховатися й... Признаюсь. На очах мо©х
тремтiли справжнi сльози. Хай мене Бог скара , коли кажу неправду: я вже
не пам'ятаю, коли плакав, але тепер не видержав.
Потiм я перегортав журнал. Стара, зi свiтово© вiйни картина. Нiмцi
вперше пускають трiйливi гази. А пiд нею стаття. На другiй сторiнцi
заставка й пiд нею мо iм'я. Кому б це показати? Батьковi, чи матерi, чи
братовi, чи сестрi? м всiм не скаже це нiчого. Це стверджую: я сам! А
все-таки дуже тут самотнiй. У руках мо©х моя новела й наказ заплатити
тридцять злотих... До всього новий протокол i за ним нова кара... Треба
знайти слова, щоб сказати це батьковi. А все-таки... Я щасливий... О Боже,
як дякую тобi, що я борюсь. Я побiг через сад до копанки стежкою,
перестрибнув два рази, туди й назад, через зарослу травою борозну, схватив
галузку яблунi й кiлька разiв поцiлував. Вуйта забув зовсiм.
Цiлу ту нiч я не мiг заснути.
День другий. Десятого. Дуже гарний, соняшний ранок i дуже поганi подi©.
Вуйт зiбрав "сход". Йому прийшла в голову фантазiя закрити наш кооператив
i читальню. Для того змушував людей пiдписувати "приговор", що вони не
бажають мати в селi тако© установи. Пан Рона звернув йому увагу, що це не
залежить вiд пiдписiв, а вiд суду. Був сердитий, але пiдписи все-таки
збирав. З тi © хмари не буде дощу.
Я був пiд враженням сво © новели. Показав у читальнi Ронi. Вiн менi
гратулював. Потiм сказав, що хоче мати авторський примiрник. Пригадав, що
и я не дiстав такого примiрника. Але завтра йду до Крем'янця й куплю.
...I одинадцятого. Прийшов тiльки що з Крем'янця... Швидко занотовую
подi©. Позичив у Сергiя два злоти й купив журнали. Два примiрники. Ронi и
собi. Хотiв ще Лазяковi, але вiн вже ма . Вiн менi гратулював. Решта людей
в книгарнi, у "Просвiтi", хоч знали, що я молодий автор, не звернули на це
уваги. Я на них також не звернув уваги. Зате цiла моя увага скупчена на
Лазюковi, Це людина. Решта... Ет, все одно...
Мусив сказати батьковi за тридцять злотих i новий протокол. Мовчав, але
це для мене було ще гiрше, нiж коли б вiн говорив. Новелу показав також,
але... Що може пiсля того вона значити?
Ага! Бачив Ганку. Вона знов у тiтки на мiщанах. Я показав ©й свою
новелу. Розiбрала мо iм'я i прiзвище й не вiрила, що то я написав. Зараз
бiжу до Наталки. Мушу ©й також показати. Цiкаво, що скаже...".
"I5 травня. Знов подiя. Помер о. Клавдiй. З цього приводу батько
перервав роботу бiля хати. Ми всi були на похоронi. Сонце, зелень, вiнки.
Похорон правили кiлька священикiв. Я спостерiгав батька. Вiн вже давно не
був такий особливий. Вiн любив о. Клавдiя. Занотовую кiлька сво©х
похоронних думок.
Признаюся, iнодi я переставав вiрити в безсмертя душi й позагробове
життя. Але перед обличчям небуття не хотiлося допустити, що розумне,
досконале ство Людина вмира й на цьому кiнець. Це було б мало. Бог не
мусив би тодi стiльки вкладати в людину.
Увiйти в землю й в землю обернутись. Можливо, що ра м не небо, а
земля. В ©© надрах перероджуються не тiльки нашi тiла, а й нашi душi. Тож
земля вирощу овочi, що кормлять тiло. Тож земля родить у нас найкращi
думки... I нарештi, вона забира нас до себе, коли ми нiкому не потрiбнi.
Вона турботливо огорта нас сво©ми суворими обiймами й поволi оберне нас у
свою подобу. Ми переста мо бути трупом, стратимо свiй вигляд i запах,
обернемось у щось живе - у квiтку, у стеблину трави, у колосок жита, у
яблуко на деревi. Воiстину все чудово створено. Во©стину Великий Бог!
Во©стину душа, безсмертна й розумна...
З похорону вертався з паном Глiбом. Оповiв менi, що шкiльний
iнспекторат заслав йому додатково декларацi© за державну мову. Але ж минув
термiн, сказав я. Нiчого, вiдповiв пан Глiб. Я вже вислав декларацi©
назад. З пiдписами? Так. А "вуйт", а ствердження? Нiчого того не треба.
Навiть не треба мати шкiльних дiтей. Тiльки двадцять декларацiй...
А я все ще пiд враженням сво © новели. Пан Глiб читав, але не
захопився. Я розумiю...".
"23. V. Субота. У Василя на Ронiвському були "зводини". Зводили хату.
Мiй батько дуже радiв. Вiн уперше за останнi роки випив кiлька чарок
горiлки. "Хай буде, що буде... Знаю, що одлежу, але раз так..." - i випив.
Дядько лисей спiвав. Вiн запитав малого хлопця, що придивлявся на
зводинах: "А зна ш, хто була княжна Тмутараканська?" Хлопчина здивовано
подивився... Потiм йому зробилось нiяково. "Не бiйсь, не бiйсь... Рости
здоров! Можливо, i ти ще будеш генералом..." Дивак той дядько... Я його
люблю.
Зi зводин пiшов просто до Наталки... Вона згадувала за Iлька. Казала,
що довго його не було, а то зненацька з'явився, побув дома, говорив з
батьком, переспав у клунi й знов кудись подався...".
"29 травня (тiльки уривки). Вчора було Вшестя. Я запрiг конi й ми
©здили до Жолобок на празник. Я, Сергiй, Антiн, Кiндрат, Демид i Роман.
Спiвали...
Вечором тренiнг... Готу мось до першого матчу..."
"ЗО. V. (також уривки). ...Учора не встиг записати... Знову нещастя.
Кооператив обкрадено вдруге... На вулицi вiйськова й сiльська варта...
Саме вартував Сергiй i Никон. Сергiя чомусь арештовано.
(Трохи пiзнiше). Цього самого дня пiд вечiр ми тренували на грищi...
Прийшов Никон... Вiн був на полiцi© й бачив Сергiя. Той казав, щоб я
стерiгся. Мене хочуть арештувати... А в полудень я був у читальнi...
Прийшов Роман. Зна те, каже,, що говорив козак? Коли хочуть знати, хто
обiкрав кооператив, хай поглянуть на руки Володька...".
"ЗI. V. (уривки). Раненько я вже був на селi. Заходив до Сергiя... Його
ще не випустили. Головне, щоб не довiдались мо© батьки, бо як могтиму ©м
це пояснити? Минулу нiч а не мiг спати... У селi зустрiв Наталку. Сказав
©й все. Вона дивилась на мене перелякано. Не бiйся, казав ©й. Хто
повiрить, що я можу бути злодi м? Козак, вуйт i полiцiя. Вона засмiялася
крiзь сльози.
(Пiзнiше). Вернувся Сергiй. "Ну, як? Як?" - засипаю його питаннями. Вiн
невинно смi ться. Вже, каже, всi з'©хали з глузду; весь час питали за
тебе. При цьому вiн оповiв також про ту крадiж. Дверi кооперативу були
замкненi маленькою колодочкою... Злодiй легко вiдкрутив ©© залiзною
палицею. Сергiй, що був на вартi, почув його, бiг за ним i навiть схопив
його за полу. Але вiн вдарив Сергiя палицею по руцi i вирвався... Трохи
далi злодiй заплутався в загородi колючого дроту в Семеновому саду. Тепер
я розумiю, чому козак радив оглянути мо© руки. Але цiкаво, звiдки вiн знав
про той колючий дрiт?".
Тут Володькiв щоденник на деякий час урива ться. Вiн не мав для цього
бiльше нагоди. Весь час був то на селi, то на грищi, то у Сергiя, то у
Наталки, то у читальнi. Нiколи ще не проявляв тако© рухливостi. Прибiгав
до читальнi... Подивився, посидiв, перегорнув швидко часопис, зривався i
бiг далi. У Наталки сiдав i мовчав.
- Чого мовчиш? - питала вона.
- Хiба не можна? - вiдповiв.
- Але ж не так... Не так... Ти... - вона не знала, як це висловити.