Страница:
- Йосип Кривавий - Джугашвiлi!..
- Як, як? - перепитав iще раз майор жвавiше; явно збуджений звучанням
цього iмени.
- Джугашвiлi! - повторив Максим твердо, ще й додав: - Сталiн!
- Ого!.. Прикажете це записати?
- Як хочете.
- I ви пiдпишете?
- Певно.
Майор задумався, але, зда ться, над чимось зовсiм iншим. Поворушив
губами беззвучно, безвиразно, а далi вернувся думкою до теми й зiтхнув:
- Нi, цього... записувати... не потрiбно вже. I без того досить там...
- махнув рукою на купу паперiв. Подумав хвилинку, а потiм: - Ну i?.. I що
ж далi?..
Без сумнiву, його зацiкавила ця розмова. Вiн, можливо, ще й не чув
нiколи нiчого подiбного сво ю одвертiстю, хоч у той же час вiн, звичайно,
не чув тут i нiчого для себе нового Вiн чув те, що в його оточеннi люди
вiдважувалися носити лише в глибинi душi. Те, що, може, й сам тисячу разiв
думав, ховаючись вiд усього свiту й навiть сам вiд себе. Та йога вражало
те, що такi речi можуть говоритися вголос i що хтось говорить про це
вiдважно й прямо, та ще й ось тут - у такому становищi!..
А Максим продовжував. Вiн говорив iз гiркотою й клекотом у горлi -
клекотом гнiву й сарказму - про зраджених, експлуатованих, ошукуваних,
тероризованих i мордованих в iм'я "вiтчизни", а потiм - покинених
напризволяще, як непотрiб. Говорив про жертви мiльйонiв, про чверть
сторiччя мук тих мiльйонiв в iм'я обiцяного раю на землi в "усесвiтньому
маштабi". Про фантастичний цинiзм, безпардонну брехню й глум. Про
загидженi й потоптанi скрижалi, за якi вмирали сотнi тисяч у великiй
революцi©, про ©© святий вогонь, про наругу над тим вогнем потiм та над
поляглими за нього... Про оприччину... Про жертви в iм'я фiкцi©, - нi, для
задоволення примх безчесних славолюбцiв i кар' ристiв, бездарних "вождiв"
i "рятiвникiв людства", а насправдi - безприкладних хамiв i злочинцiв з
покликання... Про ©хн намагання звихнути всiм душi й мiзки, стягаючи
людину вниз до ©х власного мерзенного рiвня... Про марнiсть усiх
чвертьсторiчних жертв мiльйонiв, що виявилася в цiй вiйнi, коли пiсля
©хньо© втечi мiльйони нарештi, бодай на хвильку, дихнули вiльнiше й хотiли
розправити плечi, й про люту помсту над ними. Про помсту над прозрiлими
людьми - i то помсту не тiльки власними, але й чужими руками; надто ж про
помсту руками свого недавнього "союзника", що вдерся на землю "вiтчизни",
де йому було вже очищене мiсце для безкарного мордування беззахисних
прозрiлих мiльйонiв...
I про людину, яка несе за все те iсторичну вiдповiдальнiсть. Власне не
про саму цю людину як особу, а про не© як прапор, про не© як втiлення
панiвно© сили зла, як "генiя епохи", за яким стали iншi - легiон
виконавцiв, що з iменем того свого "генiя" на прапорах доконували й
доконують нечуванi злочини...
Довго Максим говорив, а майор слухав, усе нижче схиляючи голову.
Нарештi Максим скiнчив. Вiн закiнчив словами:
- I от тепер - на нас поросте "чортополох". Але вiн поросте й на вас.
Цебто на всiх тих, в iменi кого ви дi те. На всiх тих Вишiнських i
Джугашвiлi й на ©хнiх поплiчниках та опричниках. Але мiж тим
"чортополохом" буде рiзниця. На нас поросте вiн, бо його посiють
Джугашвiлi й Вишiнськi. На них же той "чортополох" поросте сам. Його
посiють вiтри iсторi©. Та над нами потiм, пiсля "чортополоху", виросте
щось iнше i той "чортополох" виглушить. А над ними нiчого, крiм
чортополоху, нiколи, нiколи, нiколи вже не виросте. Бо нiчого не може
вирости на землi, залитiй прокляттями й солоними сльозами мiльйонiв за
облуду й за Юдину зраду.
О с ь ц е - м о я ф о р м у л а о б в и н у в а ч е н н я !
Скiнчивши, Максим почувався вичерпаним. А майор, пiсля того, як Максим
скiнчив, сидiв довго мовчки, нерухомо. Потiм почав торсати чуба й, бажаючи
запалити цигарку, заходився клацати запальничкою. Довго клацав i черкав
нею i, так i не змiгши запалити, кинув цигарку й запальничку на стiл...
Максим сподiвався, що майор раптом вибухне страшною люттю або
трiюмфуючим сарказмом, як то логiчно мусило б бути. Але, замiсть цього,
майор якось розгублено, аби тiльки щось сказати, промимрив - запитав:
- Вам, може, цiкаво знати змiст вашого вироку?..
Павза. Мовчанка. Майор:
- Але не раджу вам тим цiкавитись. - I раптом знову, як уже раз перед
тим, випалив: - Е-ех!.. I на якого ж ви чорта (трам-тарарам!) отак себе
виявили?!! - Iз досадою турнув геть вiд себе купу паперiв. - А тепер-от...
Тепер... Кришка, брат! Усе скiнчено... I нiчого вже, нiчого вже тепер не
допоможе-Дивився на Максима втомленими, понурими очима, що теж говорили:
"Кришка, брат. Нiчого вже не допоможе..."
Максим заглянув у тi очi, повнi втоми й безнадi©, й спитав iронично:
- То ви для того тiльки мене й покликали, щоб оце сказати? Щоб отаке
"вiдкриття" менi зробити?..
- Так. Я покликав вас тiльки для того, щоб оце сказати... - луною
повторив майор, промовивши це зовсiм тихо.
Павза. Довга, гнiтюча. Майор думав щось сво понуро, зiгнувшись пiд
якимсь внутрiшнiм тягарем. Вставився очима десь у нiкуди й сидiв так,
здавалося, забувши зовсiм, що тут ще хтось присутнiй. Але нi, вiн не
забув...
- Ти... вiриш у... людину?! - раптом спитав майор усторч - хоч i тихо,
але якось гiстерично й на "ти". I, не чекаючи вiдповiдi, бо слухав,
мабуть, тiльки сам себе, сво внутрiшн ство, промовив:
- А я, брат, нi в що... нi в що, нi в що вже не вiрю... Так, нi в що...
Ти понiма ш, брат?.. - Останнi слова вiн прошепотiв ледве чутно, схилився
й посiрiв... Але пiсля цього враз, мовби опритомнiвши, поторсав знову чуба
й промовив уже, хоч i також тихим, але якимсь iншим, суворо-нещадним
голосом:
- Нi, я покликав вас для того, щоб сказати... що я не завiдую вашим
життям. Ви зрозумiли?
Мовчанка.
- Ви зрозумiли? - перепитав майор.
- Так... Цебто ви, як той Пiлат, "умива те руки"?.. Чи так я вас
зрозумiв?
- Як хочете, - знизав плечима майор i додав: - Але ви про це мусите
знати...
- Чи це так важливо? (Iронiя).
- Так... Це важливо... - захвилювався чомусь майор. - Це для мене
важливо. Так-то, брат... - Останн майор промовив уже сам до себе,
кутаючись у шинелю.
А тодi постукав кулаком у стiну позад себе тричi й устав.
Увiйшов вартовий.
- Одведiть! - буркнув, не дивлячись нi на кого, майор.
На прощання майор нiчого не сказав Максимовi. Лише в останню мить
подивився йому в очi пильно-пильно, а тодi взяв зi столу його ескiз,
перевернув його в руках двiчi й поклав у течку.
Нiч принесла тiльки ще тяжче почуття пригноблености. Максим не
сподiвався вiд Iрчукiв i подiбних звитяжцiв "Ново© Европи" особливо©
лицарськости, але ж i такого не сподiвався! Тако©-от особливо©, тако©
безсоромно© пiдлоти й такого нi з чим не зрiвняного падiння.
А втiм... Хiба ж усе це не "нормально"? Та й хiба в них суть? Вони вже
для нього зникли, як i все з ними, перекресленi геть i скиненi з рахунку.
По всьому лишилося тiльки вiдчуття, що все вже нарештi скiнчено.
Внесено в усе яснiсть. I не залишено нiяких щiлин, нiяких пiдстав для
надiй, що нi-нi та й намагалися було зринати "контрабандою". Тепер же
навiть i для цi © контрабанди не залишилось ходiв. Пiдведено риску. I...
В серцi теж пiдведено риску. Не залишилось не тiльки нiяких надiй, але
й нiяких познак жалю чи каяття. Холод. I вже, здавалось, нiщо не могло
зрушити той холод нi на одну риску вгору, лише вниз. Униз...
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Вранцi, коли Максим лежав у забуттi пiсля безсонно© ночi, його розбудив
дотик руки й бентежний шепiт: "Вставайте!"
То доторкнувся й прошепотiв Костик, що вартував над Максимовою
дрiмотою.
В дверях стояв помiчник старшини, бiлявий добродушний хлопець, i з
сумним виразом кивав до Максима пальцем - кликав. Максим вийшов за ним у
сiни.
Передача! Максимовi принесено передачу. Помiчник старшини вийняв ©©
з-пiд поли (маленький вузлик), сказав "ось" i обережно передав Максимовi.
Максима стисло за горло... Вiн упiзнав хустку.
- Що ©й передати? - прошепотiв помiчник старшини, нiяковiючи перед
Максимовою розгубленiстю й, може, тому не вживаючи слова "дружинi".
- Записку можна?.. - спитав Максим, хоч i знав сам, що не можна.
- Нi, не можна, - пiдтвердив помiчник старшини. Тримаючи в однiй руцi
вузлик, другою Максим шарив розгублено по кишенях: "Що ж ©й передати?.. Що
ж ©й передати?.. Що ж... ©й... передати?!. Га?.."
- Словами... - прошепотiв помiчник старшини. "Нi, треба щось передати",
- думав Максим i вперто шарив по кишенях. "Хоч би тобi хустка". Але в
кишенях нiчого не було. Навiть хустки. Лише трохи махорки й запальничка.
- Ага!.. Будь ласка, - звернувся Максим до помiчника старшини. - Будьте
другом, передайте тiй бiдолашнiй ось це... Вона не ма навiть чим запалити
вогню в хатi. Це проста запальничка.
I з тими словами дiстав запальничку й простяг ©© помiчниковi старшини.
Той завагався, а тодi взяв, нерiшуче перевертаючи ©© в руках. То була
проста-найпростiша, навiть рундова, саморобна запальничка - з мисливсько©
12-калiброво© гiльзи. Замiсть денець - зверху припаяно нiмецькi двадцять
пфенiгiв iз свастикою, а знизу - сов тський мiдяний п'ятак iз серпом i
молотом. Словом, запальничка випадково була дуже оригiнальна, - навiть
коли б хто хотiв спецiяльно вигадати таку, то не мiг би. Помiчник старшини
все ще вагався - чи брати ©©? Так нiби здогадався, що це була не звичайна
собi запальничка, що цю рiч Максим зробив сам "рукою власною" й що ©©
знала цiла вулиця. А потiм посмiхнувся й сказав:
- Добре... Тiльки ж... А чим же ви самi будете прикурювати?
Максим махнув рукою, мовляв - "скiльки там уже менi й курити!". Але,
подумавши хвилинку, сказав:
- Ну, то скажiть ©й... хай як-небудь передасть менi... кресало...
батькiвське... - Й пояснив: - 3 мене й кресала буде досить...
Назад Максим повернувся, не бачачи нiчого перед собою. Не вiд слiз, нi
- вiд болю в серцi.
Вiн сiв на солому, поклав вузлик на простягнутi ноги й так сидiв,
слухаючи, як торохтiло його серце, й думав. Думав i мучився:
"Навiщо?.. Навiщо ж цi зайвi страждання?.. Для не©... для нього... для
всiх... Навiщо?!."
Потiм вiн розгорнув вузлик, i на серцi стало ще тяжче. То була
надзвичайна передача! Кiльканадцять пирiжечкiв i - всi рiзнi. Нi одно©
пари, всi непарнi... Чорний - iз картоплею, сiрий - iз квасолею,
свiтло-сiрий - iз морквою... з гречаною кашею... з макухою... з
капустою... I кiлька скибок хлiба, й теж усi рiзнi. I морщене яблуко... I
огiрок солоний...
Максим дивився на тi пирiжечки й хлiб i пiзнавав:
"Ось оце ось вiд Тетянки... Це вiд дружини... А цей ось - сестрин... А
це - Марiйчин... Вiд усього роду! Ще й вiд сусiдiв по одному... По крихтi
серця... По крихтi тепла, муки, болю... Це. особлива передача! Вияв
велико© жалоби i..."
Коли б не стiльки людей тут, коли б не Костик ще, Максим би нагло
заридав так, що цi стiни стряслися б. Заридав би вiд туги страшно©,
безмежно©, вiд муки тi ©, що ©й нема нi iмени, нi визначення, вiд холоду,
що огорта душу, вiд безвихiддя, саме усвiдомлення якого стряса душу.
Але Максим не заридав. Вiн лише прикусив губу до крови й зiтхнув
затяжно: "Навiщо?.."
Пiзнiше Максим вiд помiчника старшини довiдався, що пляшка самогону
була тим ключем, що вiдчинив дверi для цi © передачi.
Нiчого з передачi Максим не ©в. Вiн зав'язав вузлик i поклав у головах.
Таж хiба можна було це ©сти?! Хiба ж то були пирiжечки й хлiб? Нi, то були
знаки любови й дружби, то були релiквi©, що ©х хотiлося зберегти, як
дорогу пам'ять...
I цей день минув, як i перший, - у загальному отупiннi, в якомусь
зацепенiннi.
Тiльки три танкiсти пiд столом жили повним, нормальним життям. Вони,
зда ться, були цiлком задоволенi й почувалися тут зовсiм добре. Грали собi
в карти, кричали, сперечалися, спiвали й розповiдали рiзнi iсторiйки й
анекдоти - то маснi, то антисемiтськi. А в тих розповiдях i анекдотах не
було нiчогiсiнько на вiйськовi теми, так нiби вiйни зовсiм i не було.
Вони, зда ться, намагалися вiйну геть взагалi перекреслити, вимазати з
свого життя, списати з дiйсности.
Надворi гула мокра березнева завiрюха, лiпила в шиби. I гули десь,
гримотiли далекi вибухи. Але то було десь далеко, не тут. Нiби навiть не
на цьому свiтi...
Коли заплющував очi й слухав завiрюху чи слухав ©© й дивився на
заплаканi шиби, то здавалося, що це вернулося далеке-далеке дитинство...
Солома на долiвцi з сухими волошками й стрючками горошку, а на соломi гурт
©х, дiтлахiв, покотом. Лежать, босенькi й голопузi, й мрiють, - слухають
казок, завмираючи серцем, слухають гудiння вiтру й шелест снiжинок по
стрiсi й по шибах. I в дитячiй уявi поста казковий, невiдомий,
страшнуватий, але звабливий свiт, що десь там, за цi ю соломою й мокрою
долiвкою, за шибами, за завiрюхою...
Увечерi до тюрми вкинули маленького, зовсiм манюнького салдатика зi
здоровенною рушницею. Вiн учепився за ту рушницю руками й ногами й не
хотiв пуститись. Так iз рушницею його й укинуто до "тюрми". Посмiхаючись,
старшина лише звелiв зняти з рушницi закривку й вiдiбрати в салдатика
набiйницю.
А салдатик той був незвичайний. I рушниця в нього теж незвичайна.
Салдатик мав щонайбiльше 16 рокiв, ще й до того був низенький на зрiст.
Дитина. Змучений, обдертий, мокрий весь i - з орденом на грудях. А рушницю
мав - "ПеТееР". В цiлому ж це все - салдатик iз рушницею - звалося
"петеерiвець". Цей салдатик, ця дитина, вчепився за рушницю вiдчайдушне,
як за рiдну матiр, i, матюкаючись люто, а тодi вже й ридаючи, не хотiв
випускати ©© з рук навiть i в "камерi". Так i не випустив. Обiйнявши ©©,
як найрiднiшу iстоту, сiв на соломi, поставив ©© мiж ногами, височенну й
дебелу, обхопив руками i, схиливши голову на не©, так сидiв.
Старшина, нiяковiючи, пояснив, не звертаючись нi до кого i в той же час
до всiх:
- Сорок танкiв уже був збив i - чорт понiс до д вок... Чого тебе дурака
чорт понiс до д вок?! Д вок, брат, збивати - це не танки! Заплутався в
шпiонаж, а тепер от сиди... I "петеер" тобi не поможе.
Салдатик мовчав, як зацькований, переляканий звiрок, конвульсiйне
вчепившись у рушницю, а старшина, зiтхнувши, закiнчив, звертаючись просто
до нього:
- Ех, ти... А був би вже досi сто танкiв збив i був би вже "геро м
СССР". А тепер, брат, i "петеер" твiй...
Салдатик пiдвiв голову i раптом дико, божевiльне, крiзь киплячi сльози
вилаяв старшину матiрною лайкою. Гiстеричною лайкою. Старшина махнув рукою
й вийшов. А "петеерiвець" похитався, сидячи, разом iз рушницею, i
беззвучно заплакав. Худi, гострi плечi йому ходили ходором.
Хто зна , хто може заглянути в це маленьке серце? Може, йому в цiм
затемненнi всесвiту стало страшно й холодно, може, йому бракувало матерi а
чи сестри рiдно© i вiн - пригорнувся до дiвчини?.. Може... Але... Ось
тепер - "зрада вiтчизни"!..
Приводили ще й ще нових цивiльних i вiйськових. Десь перед пiвнiччю
тюрму потряс шум - то в тюрму вкидали якогось п'яного "героя вiтчизняно©
вiйни" i вже в тюрмi в нього вiдбирали гранати. Вiн не давав. Вася був за
"арбiтра", подаючи з-пiд стола саркастичнi реплiки.
Так тюрма наповнялася й наповнялася. До краю. Чадiла махоркою й пiтними
онучами. I гула, як млин. Iшов безперервний рух. Десь тут працював
"комбiнат", добре заведений i налагоджений. Комбiнат сортування,
вiдокремлення й переселення душ i тiл людських. "Тiло - на мило! Душу... в
дим, у повiтря, в пшик - назад "на перед лку"!" - за тезою нового
всемогутнього судi©, "реконструктора" й "творчого генiя людства" - генiя
цi © епохи.
Другого дня помiчник старшини знову покликав Максима, стоячи в дверях.
Коли Максим вийшов у сiни, там стояв сам старшина, тримаючи пляшку молока
в руцi й три пачки махорки.
- Ага... На ось!.. - заспiшив старшина, тикаючи молоко й махорку. А
тодi якось нiяково, вибачаючись:
- Ти понiма ш, махорки було трохи бiльше, - шiсть пачок, чи що, - так
хлопцi, понiма ш, хочуть курити... Ти вже не сердься, брат, тобi
хватить... - докинув старшина якось сумно. - Ага! Ще ось... - похопився
старшина вже на порозi сiней, куди був ступнув. - Ще пак ось, на...
Вiн витяг iз кишенi шинелi окра ць яшного хлiба й подав Максимовi:
- Це вона передала... ©ж, брат. I повернувся.
- Постривайте, - сказав Максим. Узяв двi пачки махорки й простяг
старшинi. - Нате, вiддайте хлопцям.
- А ти?
- З мене досить i однi ©.
- Гм... Ну, спасибi, брат. За це спасибi!.. - сказав старшина, взяв
махорку, постояв одну мить, дивлячись на не©, а тодi взяв ©© пiд пахву,
махнув рукою й пiшов собi - "до хлопцiв" десь.
Серце Максимове краялось. Воно не витримувало цих передач. Це ж тiльки
уявити!.. Через усе розбомблене мiсто пхатися до цi © дiри, канючити,
перед кожним барбосом принижуватись, хитрувати - й тлiти серцем за дiтьми,
що самi вдома, розчахуватися тим серцем помiж ними й ось цим вертепом... А
це-от молоко - це ж вiд кози Бiлявки. дине, що вони там мають, дина ©хня
пiдпора... I йому уявилась та коза Бiлявка на закривавлених ногах, до яких
тиснуться трiйко щойно народжених козенят, серед брязкоту шибок,
видавлюваних вихорами повiтря вiд бомбових розривiв.
I уявлялась дружина - зажурена, й тиха, i горда. В лахмiттi й
ганчiр'яних бурках, не помiчаючи страшних сво©х злиднiв, зневажаючи ©х,
вона йде через мiсто. Одна-однiсiнька пробива ться вона по ру©нах, по
розквашеному снiгу... Ось вона сто©ть перед "начальством" - блiда, гордо
примруживши очi - й, ледве перемагаючи страшну вiдразу й презирство,
просить те пихате й зарозумiле "начальство" дозволу передати
чоловiковi-в'язневi шматок яшного хлiба. Просить, мов яко©сь велико©
ласки... Господи!!.
Максим несамовито рипить зубами. "Будь ти прроклятий!!"
Хто? Невiдомо хто.
"Господи! Хоч би вже швидше!.."
Тобто щоб швидше вже кiнець. Щоб не мучити отак iнших, отих усiх
бiдолашних, перед тобою, Господи, неповинних!..
Максим знову й знову повертався до того ж самого, сидячи на затоптанiй,
вогкiй соломi. Зринала навiть думка про самогубство. Так, про самогубство,
аби тiльки швидше покласти край тим безглуздим стражданням сво©х ближнiх,
щоб вони вже не мали причини згинатися, принижуватися, просити ласки...
Але Максим нiколи не був слабодухом i навiть i в найтяжчi хвилини
тюремних терпiнь завжди вiдкидав саму думку про самогубство в тюрмi.
Нiбито чого квапитися полегшувати працю iншим - тим, що мають тебе
вбивати? Зараз теж - думка про самогубство майнула й зникла. Максим
прогнав ©© геть.
"Не квапся зробити собi сам те, що мають тобi зробити iншi, - наказував
вiн сам собi. - Житт ву дорогу ти мусиш пройти до самiсiнько© крапки,
пройти мужньо, й оком не змигнувши, й не затремтiти, навiть i зiрвавшись
уже в безодню".
До того ж у ньому ще жила друга iстота, що не хотiла, не могла
примиритися з усiм так просто. Вона десь прича©лася, зiбгалась десь у
клубочок, як накручена пружина, й чекала, не подаючи знаку. Чекала до
останку, зберiгаючи якусь непогасиму iскру...
Цього ж дня ©х перевели в iнше "мешкання" - в бiльшу хату, простору
мiщанську будiвлю з однi ю величезною кiмнатою й однi ю меншою поруч.
Нанесли туди соломи, й у нiй стало як i в попереднiй. Танкiсти зайняли
позицiю знову пiд столом, що також i тут стояв у кутку й був такий же
великий.
Людей усе збiльшувалось - по одному, по два. Ходила пошепки тривожна
поголоска, що при©хав i працю вже Спецiяльний Вiйськовий Трибунал.
Перед вечером приходив кiлька разiв старшина, i до нього все приставав
Вася, щоб той дав паперу, та ще щоб i неодмiнно великий лист.
- Навiщо тобi паперу, Вася, та ще й великий лист неодмiнно?
- Е, товаришу старшина, - говорив меланхолiйно Вася. - Нiчого ти не
розумi ш. Ти патрет Гiтлера бачив?
- Ну, бачив.
- I Сталiна бачив?
- Очевидно.
- Ну так от. Сталiн, скажiмо, то особстаття. Не будем про те... Але-от
Гiтлер... Та якщо така сволота ма патрет, то чому не може мати патрета
Вася, га? Хiба я був поганий танкiст?.. Ну скажи!..
- Правда, - каже старшина.
- Ну от бач!.. I от товариш архiтект мене намалю . I ти матимеш мене
отут... як "вождя" на стiнi, на пам'ять. А?.. Старшина! Ну як?
Вася явно нудився. В його зухвалих у©дливих дотепах був, проте, лише
сам смуток.
Старшина розвiв руками скрушно:
- Нема, брат, паперу, Вася! - I, посмiхнувшись, пiшов собi.
Так з портрета нiчого й не вийшло.
А ввечорi, пiзно перед пiвнiччю, забирали з "камери" старосту одного
села.
Дебелий, мовчазний i терпеливий, як камiнь, вiн тут раптом почав
гiстерично битись, i кричати, i плакати, й просити... Вiн, так само як i
Костик учора, боявся йти сам, просив, щоб його брали з усiма разом... Але
чотири автоматники скоро його "заспоко©ли". I справдi, перед вiдходом вiн
раптом став спокiйний-спокiйний. Похитуючись, нагнувся до свого лiгва,
пiдняв торбинку, зроблену з рукава жiночо© сорочки, i, випроставшись,
пошукав очима когось. Знайшов того, кого шукав, i кинув йому жiночий
рукав. То вiн Васi - туди, до столу, кинув торбу з насiнням. I, не
проронивши бiльше нi звуку, пiшов, узятий з чотирьох бокiв у сталевi шори.
А пiсля пiвночi...
Пiсля пiвночi забрали Васю.
Вiн спав пiд столом сном праведника, коли його покликано. Два
автоматники залишилися в вiдчинених дверях, у сiнях, а два пiдiйшли до
столу й покликали. Вася встав. Почухався. Подивився на них. Надув
презирливо губи. I, сопучи, почав одягатись.
- Ну, жвавiш!.. - понуро пiдiгнав один автоматник, iронично додавши: -
Можна й так.
- Не тво дiло, - огризнувся Вася й спокiйно одягався собi далi.
Нарештi, вступивши в повстяники, гукнув: - Готово! - А тодi оглянув усю
"тюрму", все звалище оцих брудних тремтячих iстот, i пiшов. Iшов байдуже й
мовчки, - так нiби це вiн iшов собi на прогулянку.
А як порiвнявся з Максимом, зупинився на мить i промовив голосом, що
спочатку звучав твердо, а тодi зiрвався й затремтiв:
- Ну... Прощавай, брат, архiтектор!.. Так нi х... хрiна з нашого
патрета й не вийшло. - Махнув рукою й пiшов геть.
Зачинились за Васею дверi, i вартовий, сидячи бiля тих дверей на
стiльчику й тримаючи ручний кулемет напоготовi, позiхнув i скомандував:
- Лежати!.. Не рухатись!.. Спати!.. - Це вiн проговорив речитативом, як
молитву.
По якомусь часi з-пiд столу вилiз Васiн товариш - той, що видався був
Максимовi таким похмурим i неговiрким. Вартовий гостро звелiв йому лiзти
назад пiд стiл i спати, але танкiст апатично вилаяв вартового соковитою
укра©нською селянською лайкою, пiдiйшов до Максима й сiв бiля нього. Вiн
крутив цигарку, й руки його несамовито тремтiли. Газетний папiр рвався,
махорка розсипалась. Нарештi вiн таки ту цигарку злiпив i припалив сво ю
запальничкою. Сидiв i затягався мовчки. А тодi зiтхнув i промовив, нiби
сам до себе:
- Пропав, брат, Василько!.. Розстрiляють... Уже, мабуть...
Перемочена цигарка гасла, вiн ©© знову припалював, чиркаючи нервово
запальничкою й освiтлюючи ясно сво понуре, металеве обличчя й розгубленi,
ясно-блакитнi очi, що так не пасували до жорстокости рис його суворого
обличчя. Потiм, як цигарка нарештi добре розгорiлась, вiн подивився
Максимовi в очi й, давлячись димом, стисло, ривками, незграбно розповiв, у
чому ж суть - як Вася "зламав собi шию".
Прийшовши ось у це "прокляте мiсто", Вася закрутився бiля однi ©
"панянки". А та панянка перед тим гуляла з нiмецькими офiцерами, та ще й з
есесiвцями нiби чи з гестапiвцями. А тут до тi © панянки, перебiгаючи Васi
дорогу, почав упадати ще й "наш-таки" офiцер. Ну так Вася його й
"поблагословив", аж тому й "лягава його душа вилетiла". Це було нiби
сп'яна. Але... Васю взяв "СМЕРШ" i пришив йому "шпiонаж i терор". I
передав "ось цим". А "цi" - в трибунал. А трибунал - то, брат, тобi "люба
да люл !".
Розповiвши це, танкiст замовк. Зiтхав, чухав груди й мовчав, давлячись
димом.
Потiм говорив про Сталiнград, про дружбу ©хню. Вiн говорив про Васю, i
в його незграбних, вугластих, як бите камiння, словах, у його незграбному
голосi бринiли сльози...
Зiтхнувши ще раз, Васiн друг нарештi знову полiз пiд стiл.
Тi © ночи взагалi нiхто не спав, хоч формально спали всi...
Наступний день теж пройшов тривожно, напружено, в якомусь чеканнi.
Нiкого вже не викликали.
"Десь судять заочно", - кинув хтось чутку, й вона не потребувала
коментарiв i не викликала дискусiй.
Привели ще трьох парашутистiв. Вони ранiше впали були в запiлля та й
здалися нiмцям. А тепер, пiсля благ нiмецького полону, добровiльно
зголосилися в во нкомат, щоб на фронт iти, а ©х - у тюрму. То були жвавi,
коротко постриженi хлопцi - три брати Копиленки.
Та ось увечерi вiдчинилися дверi з сiней i звiдти розiтнулась команда:
- Встать!!!
Усi встали. Вартовий бiля дверей теж став на струнко, випинаючи груди,
як нiмець.
- Прибрати солому! Прибрали. Геть набiк ©© всю.
- Всiм перейти вглиб кiмнати, до столу!..
Перейшли.
Пiсля того до кiмнати зайшло кiлька поважних на вигляд "великих
начальникiв". А з ними старшина та його бiлявий помiчник. "Начальство"
стовпилося бiля маленького столика, що стояв бiля дверей поруч вартового,
розiклало якiсь папери й тихо радилось, а помiчник старшини тим часом
втиснувся мiж в'язнiв i пролiз аж геть на покуть. Несподiвано вiн опинився
бiля Максима, що сидiв на лавi за столом iз кiлькома в'язнями й дивився на
все, що вiдбувалося. Помiчник старшини теж сидiв i дивився на все, що
вiдбувалося, дивився на начальство, а тим часом узяв Максима за лiкоть i,
не дивлячись на нього й не зводячи очей з начальства, тихо запитав:
- Що... передати... дружинi?
Голос його помiтно тремтiв.
Максимове серце здригнуло так непри мно-непри мно й защемiло.
- Дякую, - сказав Максим, теж не дивлячись на помiчника старшини. -
Передай, що... "жив, здоров i все в порядку"...
Помiчник старшини, все не вiдриваючи погляду вiд свого начальства,
стиснув Максимовi лiкоть - до болю, з усi © сили - i встав. Постояв. А
потiм непомiтно тикнув Максимовi щось у руку - щось маленьке, тверде й
тепле, загорнуте в папiр - i вiдступив. Помалу посунувся по юрбi й зник.
Максим затис у руцi маленький вогкий згорточок. То було к р е с а л о й
к р е м е н ь ! Нагрiтi й зволоженi пiтною й гарячою рукою бiлявого
помiчника старшини, що зi сво©ми на©вними сiрими очима був серед того
"начальства" явно не на сво му мiсцi.
- Увага! - проголосив нарештi один iз-помiж "начальства". - Кого будемо
називати, тому - вiдповiдати iм'я й по батьковi та вiдходити налiво. Рештi
лишатися на мiсцi.
Почалася процедура, як тяжка, болюча операцiя: оцю ось громаду iстот,
що так тiсно, так щiльно зiмкнулися перед надходячою катастрофою, перед
проваллям, тримаючись одчайдушне одне одного й боячись пуститися, - тепер
- Як, як? - перепитав iще раз майор жвавiше; явно збуджений звучанням
цього iмени.
- Джугашвiлi! - повторив Максим твердо, ще й додав: - Сталiн!
- Ого!.. Прикажете це записати?
- Як хочете.
- I ви пiдпишете?
- Певно.
Майор задумався, але, зда ться, над чимось зовсiм iншим. Поворушив
губами беззвучно, безвиразно, а далi вернувся думкою до теми й зiтхнув:
- Нi, цього... записувати... не потрiбно вже. I без того досить там...
- махнув рукою на купу паперiв. Подумав хвилинку, а потiм: - Ну i?.. I що
ж далi?..
Без сумнiву, його зацiкавила ця розмова. Вiн, можливо, ще й не чув
нiколи нiчого подiбного сво ю одвертiстю, хоч у той же час вiн, звичайно,
не чув тут i нiчого для себе нового Вiн чув те, що в його оточеннi люди
вiдважувалися носити лише в глибинi душi. Те, що, може, й сам тисячу разiв
думав, ховаючись вiд усього свiту й навiть сам вiд себе. Та йога вражало
те, що такi речi можуть говоритися вголос i що хтось говорить про це
вiдважно й прямо, та ще й ось тут - у такому становищi!..
А Максим продовжував. Вiн говорив iз гiркотою й клекотом у горлi -
клекотом гнiву й сарказму - про зраджених, експлуатованих, ошукуваних,
тероризованих i мордованих в iм'я "вiтчизни", а потiм - покинених
напризволяще, як непотрiб. Говорив про жертви мiльйонiв, про чверть
сторiччя мук тих мiльйонiв в iм'я обiцяного раю на землi в "усесвiтньому
маштабi". Про фантастичний цинiзм, безпардонну брехню й глум. Про
загидженi й потоптанi скрижалi, за якi вмирали сотнi тисяч у великiй
революцi©, про ©© святий вогонь, про наругу над тим вогнем потiм та над
поляглими за нього... Про оприччину... Про жертви в iм'я фiкцi©, - нi, для
задоволення примх безчесних славолюбцiв i кар' ристiв, бездарних "вождiв"
i "рятiвникiв людства", а насправдi - безприкладних хамiв i злочинцiв з
покликання... Про ©хн намагання звихнути всiм душi й мiзки, стягаючи
людину вниз до ©х власного мерзенного рiвня... Про марнiсть усiх
чвертьсторiчних жертв мiльйонiв, що виявилася в цiй вiйнi, коли пiсля
©хньо© втечi мiльйони нарештi, бодай на хвильку, дихнули вiльнiше й хотiли
розправити плечi, й про люту помсту над ними. Про помсту над прозрiлими
людьми - i то помсту не тiльки власними, але й чужими руками; надто ж про
помсту руками свого недавнього "союзника", що вдерся на землю "вiтчизни",
де йому було вже очищене мiсце для безкарного мордування беззахисних
прозрiлих мiльйонiв...
I про людину, яка несе за все те iсторичну вiдповiдальнiсть. Власне не
про саму цю людину як особу, а про не© як прапор, про не© як втiлення
панiвно© сили зла, як "генiя епохи", за яким стали iншi - легiон
виконавцiв, що з iменем того свого "генiя" на прапорах доконували й
доконують нечуванi злочини...
Довго Максим говорив, а майор слухав, усе нижче схиляючи голову.
Нарештi Максим скiнчив. Вiн закiнчив словами:
- I от тепер - на нас поросте "чортополох". Але вiн поросте й на вас.
Цебто на всiх тих, в iменi кого ви дi те. На всiх тих Вишiнських i
Джугашвiлi й на ©хнiх поплiчниках та опричниках. Але мiж тим
"чортополохом" буде рiзниця. На нас поросте вiн, бо його посiють
Джугашвiлi й Вишiнськi. На них же той "чортополох" поросте сам. Його
посiють вiтри iсторi©. Та над нами потiм, пiсля "чортополоху", виросте
щось iнше i той "чортополох" виглушить. А над ними нiчого, крiм
чортополоху, нiколи, нiколи, нiколи вже не виросте. Бо нiчого не може
вирости на землi, залитiй прокляттями й солоними сльозами мiльйонiв за
облуду й за Юдину зраду.
О с ь ц е - м о я ф о р м у л а о б в и н у в а ч е н н я !
Скiнчивши, Максим почувався вичерпаним. А майор, пiсля того, як Максим
скiнчив, сидiв довго мовчки, нерухомо. Потiм почав торсати чуба й, бажаючи
запалити цигарку, заходився клацати запальничкою. Довго клацав i черкав
нею i, так i не змiгши запалити, кинув цигарку й запальничку на стiл...
Максим сподiвався, що майор раптом вибухне страшною люттю або
трiюмфуючим сарказмом, як то логiчно мусило б бути. Але, замiсть цього,
майор якось розгублено, аби тiльки щось сказати, промимрив - запитав:
- Вам, може, цiкаво знати змiст вашого вироку?..
Павза. Мовчанка. Майор:
- Але не раджу вам тим цiкавитись. - I раптом знову, як уже раз перед
тим, випалив: - Е-ех!.. I на якого ж ви чорта (трам-тарарам!) отак себе
виявили?!! - Iз досадою турнув геть вiд себе купу паперiв. - А тепер-от...
Тепер... Кришка, брат! Усе скiнчено... I нiчого вже, нiчого вже тепер не
допоможе-Дивився на Максима втомленими, понурими очима, що теж говорили:
"Кришка, брат. Нiчого вже не допоможе..."
Максим заглянув у тi очi, повнi втоми й безнадi©, й спитав iронично:
- То ви для того тiльки мене й покликали, щоб оце сказати? Щоб отаке
"вiдкриття" менi зробити?..
- Так. Я покликав вас тiльки для того, щоб оце сказати... - луною
повторив майор, промовивши це зовсiм тихо.
Павза. Довга, гнiтюча. Майор думав щось сво понуро, зiгнувшись пiд
якимсь внутрiшнiм тягарем. Вставився очима десь у нiкуди й сидiв так,
здавалося, забувши зовсiм, що тут ще хтось присутнiй. Але нi, вiн не
забув...
- Ти... вiриш у... людину?! - раптом спитав майор усторч - хоч i тихо,
але якось гiстерично й на "ти". I, не чекаючи вiдповiдi, бо слухав,
мабуть, тiльки сам себе, сво внутрiшн ство, промовив:
- А я, брат, нi в що... нi в що, нi в що вже не вiрю... Так, нi в що...
Ти понiма ш, брат?.. - Останнi слова вiн прошепотiв ледве чутно, схилився
й посiрiв... Але пiсля цього враз, мовби опритомнiвши, поторсав знову чуба
й промовив уже, хоч i також тихим, але якимсь iншим, суворо-нещадним
голосом:
- Нi, я покликав вас для того, щоб сказати... що я не завiдую вашим
життям. Ви зрозумiли?
Мовчанка.
- Ви зрозумiли? - перепитав майор.
- Так... Цебто ви, як той Пiлат, "умива те руки"?.. Чи так я вас
зрозумiв?
- Як хочете, - знизав плечима майор i додав: - Але ви про це мусите
знати...
- Чи це так важливо? (Iронiя).
- Так... Це важливо... - захвилювався чомусь майор. - Це для мене
важливо. Так-то, брат... - Останн майор промовив уже сам до себе,
кутаючись у шинелю.
А тодi постукав кулаком у стiну позад себе тричi й устав.
Увiйшов вартовий.
- Одведiть! - буркнув, не дивлячись нi на кого, майор.
На прощання майор нiчого не сказав Максимовi. Лише в останню мить
подивився йому в очi пильно-пильно, а тодi взяв зi столу його ескiз,
перевернув його в руках двiчi й поклав у течку.
Нiч принесла тiльки ще тяжче почуття пригноблености. Максим не
сподiвався вiд Iрчукiв i подiбних звитяжцiв "Ново© Европи" особливо©
лицарськости, але ж i такого не сподiвався! Тако©-от особливо©, тако©
безсоромно© пiдлоти й такого нi з чим не зрiвняного падiння.
А втiм... Хiба ж усе це не "нормально"? Та й хiба в них суть? Вони вже
для нього зникли, як i все з ними, перекресленi геть i скиненi з рахунку.
По всьому лишилося тiльки вiдчуття, що все вже нарештi скiнчено.
Внесено в усе яснiсть. I не залишено нiяких щiлин, нiяких пiдстав для
надiй, що нi-нi та й намагалися було зринати "контрабандою". Тепер же
навiть i для цi © контрабанди не залишилось ходiв. Пiдведено риску. I...
В серцi теж пiдведено риску. Не залишилось не тiльки нiяких надiй, але
й нiяких познак жалю чи каяття. Холод. I вже, здавалось, нiщо не могло
зрушити той холод нi на одну риску вгору, лише вниз. Униз...
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Вранцi, коли Максим лежав у забуттi пiсля безсонно© ночi, його розбудив
дотик руки й бентежний шепiт: "Вставайте!"
То доторкнувся й прошепотiв Костик, що вартував над Максимовою
дрiмотою.
В дверях стояв помiчник старшини, бiлявий добродушний хлопець, i з
сумним виразом кивав до Максима пальцем - кликав. Максим вийшов за ним у
сiни.
Передача! Максимовi принесено передачу. Помiчник старшини вийняв ©©
з-пiд поли (маленький вузлик), сказав "ось" i обережно передав Максимовi.
Максима стисло за горло... Вiн упiзнав хустку.
- Що ©й передати? - прошепотiв помiчник старшини, нiяковiючи перед
Максимовою розгубленiстю й, може, тому не вживаючи слова "дружинi".
- Записку можна?.. - спитав Максим, хоч i знав сам, що не можна.
- Нi, не можна, - пiдтвердив помiчник старшини. Тримаючи в однiй руцi
вузлик, другою Максим шарив розгублено по кишенях: "Що ж ©й передати?.. Що
ж ©й передати?.. Що ж... ©й... передати?!. Га?.."
- Словами... - прошепотiв помiчник старшини. "Нi, треба щось передати",
- думав Максим i вперто шарив по кишенях. "Хоч би тобi хустка". Але в
кишенях нiчого не було. Навiть хустки. Лише трохи махорки й запальничка.
- Ага!.. Будь ласка, - звернувся Максим до помiчника старшини. - Будьте
другом, передайте тiй бiдолашнiй ось це... Вона не ма навiть чим запалити
вогню в хатi. Це проста запальничка.
I з тими словами дiстав запальничку й простяг ©© помiчниковi старшини.
Той завагався, а тодi взяв, нерiшуче перевертаючи ©© в руках. То була
проста-найпростiша, навiть рундова, саморобна запальничка - з мисливсько©
12-калiброво© гiльзи. Замiсть денець - зверху припаяно нiмецькi двадцять
пфенiгiв iз свастикою, а знизу - сов тський мiдяний п'ятак iз серпом i
молотом. Словом, запальничка випадково була дуже оригiнальна, - навiть
коли б хто хотiв спецiяльно вигадати таку, то не мiг би. Помiчник старшини
все ще вагався - чи брати ©©? Так нiби здогадався, що це була не звичайна
собi запальничка, що цю рiч Максим зробив сам "рукою власною" й що ©©
знала цiла вулиця. А потiм посмiхнувся й сказав:
- Добре... Тiльки ж... А чим же ви самi будете прикурювати?
Максим махнув рукою, мовляв - "скiльки там уже менi й курити!". Але,
подумавши хвилинку, сказав:
- Ну, то скажiть ©й... хай як-небудь передасть менi... кресало...
батькiвське... - Й пояснив: - 3 мене й кресала буде досить...
Назад Максим повернувся, не бачачи нiчого перед собою. Не вiд слiз, нi
- вiд болю в серцi.
Вiн сiв на солому, поклав вузлик на простягнутi ноги й так сидiв,
слухаючи, як торохтiло його серце, й думав. Думав i мучився:
"Навiщо?.. Навiщо ж цi зайвi страждання?.. Для не©... для нього... для
всiх... Навiщо?!."
Потiм вiн розгорнув вузлик, i на серцi стало ще тяжче. То була
надзвичайна передача! Кiльканадцять пирiжечкiв i - всi рiзнi. Нi одно©
пари, всi непарнi... Чорний - iз картоплею, сiрий - iз квасолею,
свiтло-сiрий - iз морквою... з гречаною кашею... з макухою... з
капустою... I кiлька скибок хлiба, й теж усi рiзнi. I морщене яблуко... I
огiрок солоний...
Максим дивився на тi пирiжечки й хлiб i пiзнавав:
"Ось оце ось вiд Тетянки... Це вiд дружини... А цей ось - сестрин... А
це - Марiйчин... Вiд усього роду! Ще й вiд сусiдiв по одному... По крихтi
серця... По крихтi тепла, муки, болю... Це. особлива передача! Вияв
велико© жалоби i..."
Коли б не стiльки людей тут, коли б не Костик ще, Максим би нагло
заридав так, що цi стiни стряслися б. Заридав би вiд туги страшно©,
безмежно©, вiд муки тi ©, що ©й нема нi iмени, нi визначення, вiд холоду,
що огорта душу, вiд безвихiддя, саме усвiдомлення якого стряса душу.
Але Максим не заридав. Вiн лише прикусив губу до крови й зiтхнув
затяжно: "Навiщо?.."
Пiзнiше Максим вiд помiчника старшини довiдався, що пляшка самогону
була тим ключем, що вiдчинив дверi для цi © передачi.
Нiчого з передачi Максим не ©в. Вiн зав'язав вузлик i поклав у головах.
Таж хiба можна було це ©сти?! Хiба ж то були пирiжечки й хлiб? Нi, то були
знаки любови й дружби, то були релiквi©, що ©х хотiлося зберегти, як
дорогу пам'ять...
I цей день минув, як i перший, - у загальному отупiннi, в якомусь
зацепенiннi.
Тiльки три танкiсти пiд столом жили повним, нормальним життям. Вони,
зда ться, були цiлком задоволенi й почувалися тут зовсiм добре. Грали собi
в карти, кричали, сперечалися, спiвали й розповiдали рiзнi iсторiйки й
анекдоти - то маснi, то антисемiтськi. А в тих розповiдях i анекдотах не
було нiчогiсiнько на вiйськовi теми, так нiби вiйни зовсiм i не було.
Вони, зда ться, намагалися вiйну геть взагалi перекреслити, вимазати з
свого життя, списати з дiйсности.
Надворi гула мокра березнева завiрюха, лiпила в шиби. I гули десь,
гримотiли далекi вибухи. Але то було десь далеко, не тут. Нiби навiть не
на цьому свiтi...
Коли заплющував очi й слухав завiрюху чи слухав ©© й дивився на
заплаканi шиби, то здавалося, що це вернулося далеке-далеке дитинство...
Солома на долiвцi з сухими волошками й стрючками горошку, а на соломi гурт
©х, дiтлахiв, покотом. Лежать, босенькi й голопузi, й мрiють, - слухають
казок, завмираючи серцем, слухають гудiння вiтру й шелест снiжинок по
стрiсi й по шибах. I в дитячiй уявi поста казковий, невiдомий,
страшнуватий, але звабливий свiт, що десь там, за цi ю соломою й мокрою
долiвкою, за шибами, за завiрюхою...
Увечерi до тюрми вкинули маленького, зовсiм манюнького салдатика зi
здоровенною рушницею. Вiн учепився за ту рушницю руками й ногами й не
хотiв пуститись. Так iз рушницею його й укинуто до "тюрми". Посмiхаючись,
старшина лише звелiв зняти з рушницi закривку й вiдiбрати в салдатика
набiйницю.
А салдатик той був незвичайний. I рушниця в нього теж незвичайна.
Салдатик мав щонайбiльше 16 рокiв, ще й до того був низенький на зрiст.
Дитина. Змучений, обдертий, мокрий весь i - з орденом на грудях. А рушницю
мав - "ПеТееР". В цiлому ж це все - салдатик iз рушницею - звалося
"петеерiвець". Цей салдатик, ця дитина, вчепився за рушницю вiдчайдушне,
як за рiдну матiр, i, матюкаючись люто, а тодi вже й ридаючи, не хотiв
випускати ©© з рук навiть i в "камерi". Так i не випустив. Обiйнявши ©©,
як найрiднiшу iстоту, сiв на соломi, поставив ©© мiж ногами, височенну й
дебелу, обхопив руками i, схиливши голову на не©, так сидiв.
Старшина, нiяковiючи, пояснив, не звертаючись нi до кого i в той же час
до всiх:
- Сорок танкiв уже був збив i - чорт понiс до д вок... Чого тебе дурака
чорт понiс до д вок?! Д вок, брат, збивати - це не танки! Заплутався в
шпiонаж, а тепер от сиди... I "петеер" тобi не поможе.
Салдатик мовчав, як зацькований, переляканий звiрок, конвульсiйне
вчепившись у рушницю, а старшина, зiтхнувши, закiнчив, звертаючись просто
до нього:
- Ех, ти... А був би вже досi сто танкiв збив i був би вже "геро м
СССР". А тепер, брат, i "петеер" твiй...
Салдатик пiдвiв голову i раптом дико, божевiльне, крiзь киплячi сльози
вилаяв старшину матiрною лайкою. Гiстеричною лайкою. Старшина махнув рукою
й вийшов. А "петеерiвець" похитався, сидячи, разом iз рушницею, i
беззвучно заплакав. Худi, гострi плечi йому ходили ходором.
Хто зна , хто може заглянути в це маленьке серце? Може, йому в цiм
затемненнi всесвiту стало страшно й холодно, може, йому бракувало матерi а
чи сестри рiдно© i вiн - пригорнувся до дiвчини?.. Може... Але... Ось
тепер - "зрада вiтчизни"!..
Приводили ще й ще нових цивiльних i вiйськових. Десь перед пiвнiччю
тюрму потряс шум - то в тюрму вкидали якогось п'яного "героя вiтчизняно©
вiйни" i вже в тюрмi в нього вiдбирали гранати. Вiн не давав. Вася був за
"арбiтра", подаючи з-пiд стола саркастичнi реплiки.
Так тюрма наповнялася й наповнялася. До краю. Чадiла махоркою й пiтними
онучами. I гула, як млин. Iшов безперервний рух. Десь тут працював
"комбiнат", добре заведений i налагоджений. Комбiнат сортування,
вiдокремлення й переселення душ i тiл людських. "Тiло - на мило! Душу... в
дим, у повiтря, в пшик - назад "на перед лку"!" - за тезою нового
всемогутнього судi©, "реконструктора" й "творчого генiя людства" - генiя
цi © епохи.
Другого дня помiчник старшини знову покликав Максима, стоячи в дверях.
Коли Максим вийшов у сiни, там стояв сам старшина, тримаючи пляшку молока
в руцi й три пачки махорки.
- Ага... На ось!.. - заспiшив старшина, тикаючи молоко й махорку. А
тодi якось нiяково, вибачаючись:
- Ти понiма ш, махорки було трохи бiльше, - шiсть пачок, чи що, - так
хлопцi, понiма ш, хочуть курити... Ти вже не сердься, брат, тобi
хватить... - докинув старшина якось сумно. - Ага! Ще ось... - похопився
старшина вже на порозi сiней, куди був ступнув. - Ще пак ось, на...
Вiн витяг iз кишенi шинелi окра ць яшного хлiба й подав Максимовi:
- Це вона передала... ©ж, брат. I повернувся.
- Постривайте, - сказав Максим. Узяв двi пачки махорки й простяг
старшинi. - Нате, вiддайте хлопцям.
- А ти?
- З мене досить i однi ©.
- Гм... Ну, спасибi, брат. За це спасибi!.. - сказав старшина, взяв
махорку, постояв одну мить, дивлячись на не©, а тодi взяв ©© пiд пахву,
махнув рукою й пiшов собi - "до хлопцiв" десь.
Серце Максимове краялось. Воно не витримувало цих передач. Це ж тiльки
уявити!.. Через усе розбомблене мiсто пхатися до цi © дiри, канючити,
перед кожним барбосом принижуватись, хитрувати - й тлiти серцем за дiтьми,
що самi вдома, розчахуватися тим серцем помiж ними й ось цим вертепом... А
це-от молоко - це ж вiд кози Бiлявки. дине, що вони там мають, дина ©хня
пiдпора... I йому уявилась та коза Бiлявка на закривавлених ногах, до яких
тиснуться трiйко щойно народжених козенят, серед брязкоту шибок,
видавлюваних вихорами повiтря вiд бомбових розривiв.
I уявлялась дружина - зажурена, й тиха, i горда. В лахмiттi й
ганчiр'яних бурках, не помiчаючи страшних сво©х злиднiв, зневажаючи ©х,
вона йде через мiсто. Одна-однiсiнька пробива ться вона по ру©нах, по
розквашеному снiгу... Ось вона сто©ть перед "начальством" - блiда, гордо
примруживши очi - й, ледве перемагаючи страшну вiдразу й презирство,
просить те пихате й зарозумiле "начальство" дозволу передати
чоловiковi-в'язневi шматок яшного хлiба. Просить, мов яко©сь велико©
ласки... Господи!!.
Максим несамовито рипить зубами. "Будь ти прроклятий!!"
Хто? Невiдомо хто.
"Господи! Хоч би вже швидше!.."
Тобто щоб швидше вже кiнець. Щоб не мучити отак iнших, отих усiх
бiдолашних, перед тобою, Господи, неповинних!..
Максим знову й знову повертався до того ж самого, сидячи на затоптанiй,
вогкiй соломi. Зринала навiть думка про самогубство. Так, про самогубство,
аби тiльки швидше покласти край тим безглуздим стражданням сво©х ближнiх,
щоб вони вже не мали причини згинатися, принижуватися, просити ласки...
Але Максим нiколи не був слабодухом i навiть i в найтяжчi хвилини
тюремних терпiнь завжди вiдкидав саму думку про самогубство в тюрмi.
Нiбито чого квапитися полегшувати працю iншим - тим, що мають тебе
вбивати? Зараз теж - думка про самогубство майнула й зникла. Максим
прогнав ©© геть.
"Не квапся зробити собi сам те, що мають тобi зробити iншi, - наказував
вiн сам собi. - Житт ву дорогу ти мусиш пройти до самiсiнько© крапки,
пройти мужньо, й оком не змигнувши, й не затремтiти, навiть i зiрвавшись
уже в безодню".
До того ж у ньому ще жила друга iстота, що не хотiла, не могла
примиритися з усiм так просто. Вона десь прича©лася, зiбгалась десь у
клубочок, як накручена пружина, й чекала, не подаючи знаку. Чекала до
останку, зберiгаючи якусь непогасиму iскру...
Цього ж дня ©х перевели в iнше "мешкання" - в бiльшу хату, простору
мiщанську будiвлю з однi ю величезною кiмнатою й однi ю меншою поруч.
Нанесли туди соломи, й у нiй стало як i в попереднiй. Танкiсти зайняли
позицiю знову пiд столом, що також i тут стояв у кутку й був такий же
великий.
Людей усе збiльшувалось - по одному, по два. Ходила пошепки тривожна
поголоска, що при©хав i працю вже Спецiяльний Вiйськовий Трибунал.
Перед вечером приходив кiлька разiв старшина, i до нього все приставав
Вася, щоб той дав паперу, та ще щоб i неодмiнно великий лист.
- Навiщо тобi паперу, Вася, та ще й великий лист неодмiнно?
- Е, товаришу старшина, - говорив меланхолiйно Вася. - Нiчого ти не
розумi ш. Ти патрет Гiтлера бачив?
- Ну, бачив.
- I Сталiна бачив?
- Очевидно.
- Ну так от. Сталiн, скажiмо, то особстаття. Не будем про те... Але-от
Гiтлер... Та якщо така сволота ма патрет, то чому не може мати патрета
Вася, га? Хiба я був поганий танкiст?.. Ну скажи!..
- Правда, - каже старшина.
- Ну от бач!.. I от товариш архiтект мене намалю . I ти матимеш мене
отут... як "вождя" на стiнi, на пам'ять. А?.. Старшина! Ну як?
Вася явно нудився. В його зухвалих у©дливих дотепах був, проте, лише
сам смуток.
Старшина розвiв руками скрушно:
- Нема, брат, паперу, Вася! - I, посмiхнувшись, пiшов собi.
Так з портрета нiчого й не вийшло.
А ввечорi, пiзно перед пiвнiччю, забирали з "камери" старосту одного
села.
Дебелий, мовчазний i терпеливий, як камiнь, вiн тут раптом почав
гiстерично битись, i кричати, i плакати, й просити... Вiн, так само як i
Костик учора, боявся йти сам, просив, щоб його брали з усiма разом... Але
чотири автоматники скоро його "заспоко©ли". I справдi, перед вiдходом вiн
раптом став спокiйний-спокiйний. Похитуючись, нагнувся до свого лiгва,
пiдняв торбинку, зроблену з рукава жiночо© сорочки, i, випроставшись,
пошукав очима когось. Знайшов того, кого шукав, i кинув йому жiночий
рукав. То вiн Васi - туди, до столу, кинув торбу з насiнням. I, не
проронивши бiльше нi звуку, пiшов, узятий з чотирьох бокiв у сталевi шори.
А пiсля пiвночi...
Пiсля пiвночi забрали Васю.
Вiн спав пiд столом сном праведника, коли його покликано. Два
автоматники залишилися в вiдчинених дверях, у сiнях, а два пiдiйшли до
столу й покликали. Вася встав. Почухався. Подивився на них. Надув
презирливо губи. I, сопучи, почав одягатись.
- Ну, жвавiш!.. - понуро пiдiгнав один автоматник, iронично додавши: -
Можна й так.
- Не тво дiло, - огризнувся Вася й спокiйно одягався собi далi.
Нарештi, вступивши в повстяники, гукнув: - Готово! - А тодi оглянув усю
"тюрму", все звалище оцих брудних тремтячих iстот, i пiшов. Iшов байдуже й
мовчки, - так нiби це вiн iшов собi на прогулянку.
А як порiвнявся з Максимом, зупинився на мить i промовив голосом, що
спочатку звучав твердо, а тодi зiрвався й затремтiв:
- Ну... Прощавай, брат, архiтектор!.. Так нi х... хрiна з нашого
патрета й не вийшло. - Махнув рукою й пiшов геть.
Зачинились за Васею дверi, i вартовий, сидячи бiля тих дверей на
стiльчику й тримаючи ручний кулемет напоготовi, позiхнув i скомандував:
- Лежати!.. Не рухатись!.. Спати!.. - Це вiн проговорив речитативом, як
молитву.
По якомусь часi з-пiд столу вилiз Васiн товариш - той, що видався був
Максимовi таким похмурим i неговiрким. Вартовий гостро звелiв йому лiзти
назад пiд стiл i спати, але танкiст апатично вилаяв вартового соковитою
укра©нською селянською лайкою, пiдiйшов до Максима й сiв бiля нього. Вiн
крутив цигарку, й руки його несамовито тремтiли. Газетний папiр рвався,
махорка розсипалась. Нарештi вiн таки ту цигарку злiпив i припалив сво ю
запальничкою. Сидiв i затягався мовчки. А тодi зiтхнув i промовив, нiби
сам до себе:
- Пропав, брат, Василько!.. Розстрiляють... Уже, мабуть...
Перемочена цигарка гасла, вiн ©© знову припалював, чиркаючи нервово
запальничкою й освiтлюючи ясно сво понуре, металеве обличчя й розгубленi,
ясно-блакитнi очi, що так не пасували до жорстокости рис його суворого
обличчя. Потiм, як цигарка нарештi добре розгорiлась, вiн подивився
Максимовi в очi й, давлячись димом, стисло, ривками, незграбно розповiв, у
чому ж суть - як Вася "зламав собi шию".
Прийшовши ось у це "прокляте мiсто", Вася закрутився бiля однi ©
"панянки". А та панянка перед тим гуляла з нiмецькими офiцерами, та ще й з
есесiвцями нiби чи з гестапiвцями. А тут до тi © панянки, перебiгаючи Васi
дорогу, почав упадати ще й "наш-таки" офiцер. Ну так Вася його й
"поблагословив", аж тому й "лягава його душа вилетiла". Це було нiби
сп'яна. Але... Васю взяв "СМЕРШ" i пришив йому "шпiонаж i терор". I
передав "ось цим". А "цi" - в трибунал. А трибунал - то, брат, тобi "люба
да люл !".
Розповiвши це, танкiст замовк. Зiтхав, чухав груди й мовчав, давлячись
димом.
Потiм говорив про Сталiнград, про дружбу ©хню. Вiн говорив про Васю, i
в його незграбних, вугластих, як бите камiння, словах, у його незграбному
голосi бринiли сльози...
Зiтхнувши ще раз, Васiн друг нарештi знову полiз пiд стiл.
Тi © ночи взагалi нiхто не спав, хоч формально спали всi...
Наступний день теж пройшов тривожно, напружено, в якомусь чеканнi.
Нiкого вже не викликали.
"Десь судять заочно", - кинув хтось чутку, й вона не потребувала
коментарiв i не викликала дискусiй.
Привели ще трьох парашутистiв. Вони ранiше впали були в запiлля та й
здалися нiмцям. А тепер, пiсля благ нiмецького полону, добровiльно
зголосилися в во нкомат, щоб на фронт iти, а ©х - у тюрму. То були жвавi,
коротко постриженi хлопцi - три брати Копиленки.
Та ось увечерi вiдчинилися дверi з сiней i звiдти розiтнулась команда:
- Встать!!!
Усi встали. Вартовий бiля дверей теж став на струнко, випинаючи груди,
як нiмець.
- Прибрати солому! Прибрали. Геть набiк ©© всю.
- Всiм перейти вглиб кiмнати, до столу!..
Перейшли.
Пiсля того до кiмнати зайшло кiлька поважних на вигляд "великих
начальникiв". А з ними старшина та його бiлявий помiчник. "Начальство"
стовпилося бiля маленького столика, що стояв бiля дверей поруч вартового,
розiклало якiсь папери й тихо радилось, а помiчник старшини тим часом
втиснувся мiж в'язнiв i пролiз аж геть на покуть. Несподiвано вiн опинився
бiля Максима, що сидiв на лавi за столом iз кiлькома в'язнями й дивився на
все, що вiдбувалося. Помiчник старшини теж сидiв i дивився на все, що
вiдбувалося, дивився на начальство, а тим часом узяв Максима за лiкоть i,
не дивлячись на нього й не зводячи очей з начальства, тихо запитав:
- Що... передати... дружинi?
Голос його помiтно тремтiв.
Максимове серце здригнуло так непри мно-непри мно й защемiло.
- Дякую, - сказав Максим, теж не дивлячись на помiчника старшини. -
Передай, що... "жив, здоров i все в порядку"...
Помiчник старшини, все не вiдриваючи погляду вiд свого начальства,
стиснув Максимовi лiкоть - до болю, з усi © сили - i встав. Постояв. А
потiм непомiтно тикнув Максимовi щось у руку - щось маленьке, тверде й
тепле, загорнуте в папiр - i вiдступив. Помалу посунувся по юрбi й зник.
Максим затис у руцi маленький вогкий згорточок. То було к р е с а л о й
к р е м е н ь ! Нагрiтi й зволоженi пiтною й гарячою рукою бiлявого
помiчника старшини, що зi сво©ми на©вними сiрими очима був серед того
"начальства" явно не на сво му мiсцi.
- Увага! - проголосив нарештi один iз-помiж "начальства". - Кого будемо
називати, тому - вiдповiдати iм'я й по батьковi та вiдходити налiво. Рештi
лишатися на мiсцi.
Почалася процедура, як тяжка, болюча операцiя: оцю ось громаду iстот,
що так тiсно, так щiльно зiмкнулися перед надходячою катастрофою, перед
проваллям, тримаючись одчайдушне одне одного й боячись пуститися, - тепер