Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

Впiймавши сумний Костикiв погляд на собi, Максим посмiхнувся.

- Закурiмо, Костику! Щоб дома не журились. Вони скрутили по цигарцi, а
тодi, прикурюючи в Зайця, Максим, дивлячись просто йому в очi через
прикурювану цигарку, промовив з притиском, звертаючись до Костика:
- Ти, Костику, тримайся сусiда... Сусiд не видасть!..
За ць-бо був Костиковим сусiдом по вулицi, про що Максим добре знав.

У вiдповiдь на сказане За ць не пустив i пари з уст. Лише обличчя йому
недобре посiрiло й люто набрякли щелепи.
Дивлячись на тi щелепи й знаючи Зайцеву бiографiю та вбачаючи в усiх ©©
фазах певну закономiрнiсть, Максим подумав:
"Нi, мабуть. За ць завжди лишиться Зайцем, лише мiнятиметься фiрма
мотузки! "



Чим далi ©хали, тим тоскнiше ставало на серцi Максимовi.
"По-дурному... Як це все по-дурному вийшло!"
Конi мчали до фiнiшу. Швидко. Ось уже замаячiв i Грайворон. Ось вони
вже ©дуть вулицею. За пару хвилин перемахнуть мiсто i...
"Господи, - думав Максим. - Як не треба, то тi лiтаки хмарами в'ються й
грядом сиплють бомби, а як треба - то хоч би ж тобi хоч один, для смiху!"

I ще не додумав Максим цi © думки як слiд до кiнця, як усi збентежено
повернули голови праворуч, а в Максима серце закалатало вiд радости, -
десь за весняними купчастими хмарами гули лiтаки.
Сани саме ви©хали на площу. На ту площу, що рано-вранцi була така
порожня й мертва. Тепер на нiй стояло кiлька вкопаних зенiток i бiля них
комашилась обслуга, швидко повертаючи всi зенiтки в один бiк. За ць погнав
коней чимдуж через площу. Та не встигли вони до©хати до середини, як з-за
бiло© гори-хмари, пробивши ©© в самiй серединi, пiшли просто на них чорнi
лiтаки, зi скаженим виттям, пiкiруючи.
Все, що було в санях, божевiльно порскнуло в усi боки. Бабахнули
зенiтки, й одночасно вибухли першi бомби. Конi хватили з мiсця, як вихор,
зда ться, несучи самого Зайця й начальника мiлiцi©, але потiм i вони
випали. Максим кулею чкурнув iз саней пiд пам'ятник, до знайомо© постатi з
пiднесеною рукою, i там упiрнув у гущу салдат, що поховалися тут
заздалегiдь. Уже лежачи пiд пам'ятником, Максим мигцем побачив, як конi
минули площу й мчали вже божевiльно вздовж по вулицi, а за ними сани йшли
льотом, перекидя, гублячи солому й ще якiсь речi.
Навколо кипiло, клекотало.
Лiтаки кружляли над площею, а салдати кружляли навколо пам'ятника рачки
i Максим разом з ними. Потiм салдати не витримали й чкурнули всi геть до
будiвель - до ряду мурованих склепiв та магазинiв край площi, - вiрнiше,
до решток мурованих склепiв, а там, перебiгаючи вiд рогу до рогу, вiд
прикриття до прикриття, бiгли все далi й хто куди. Пiд пам'ятником лишився
один Максим. Вiн iще трохи полежав, подивився, як замовкали одна по однiй
зенiтки i розбiгалась обслуга, подивився на кам'яну постать над собою, в
яко© вже одлетiла голова, а тодi враз i собi чкурнув геть. Далi, далi,
далi вiд цього мiсця! Не вiд бомб, нi. Вiд цього мiсця, де могли його
шукати, де могли бути десь поблизу "сво©".

Добiгши до склепiв, Максим поминув ©х i увiгнався геть аж у вулицю, а
потiм у перевалок, ще в перевалок, а потiм у зовсiм вузюсiньку, глуху,
мовби сiльську, криву вуличку... I там уже пiшов собi спокiйною ходою. Тут
вiн був уже вiльний! Хай гудуть собi лiтаки скiльки хочуть. Це навiть
добре, що вони гудуть, хай погудуть трохи. Хто-хто, а вже тi "сво©", що
його везли, то напевно так позабiгають, що потiм i самi себе не
познаходять. Вони якщо й бувають часом хоробрi, то тiльки в великому
гуртi, коли можуть власним криком заглушити жах.

Вийшовши вуличкою до урвища над замерзлою Ворсклою, Максим сiв на
призьбi пiд чи юсь маленькою покинутою хатою, що стояла над тим урвищем, i
в блаженному споко© радiсно простяг натомленi ноги, пiдставляючи ©х пiд
тепле промiння сонця. Задер обличчя до того ж таки сонця й завмер, мов
задрiмав. По небу пливли яснi березневi хмари. Помiж ними небо синiло
слiпуче. Було затишно, лагiдно, навiть весело. То нiчого, що просто над
головою кружляли лiтаки, зате людей навколо нiкого не було. На лiтаки ж
Максим не реагував. Вiн не зареагував навiть тодi, коли просто перед ним
унизу нагло рвонуло лiд на Ворсклi, понiсши той лiд разом iз водою, димом
i мулом у син небо, - то впали пiдряд три бомби, зробивши три велетенськi
чорнi гейзери.
"Глушить рибу", - посмiхнувся Максим про себе.
Коли осiли гейзери й на Ворсклi лишились тiльки три великi чорнi кола,
Максим побачив, що то вiн, той небесний пiрат, не "рибу глушив" i не здуру
ляпнув туди, - бомби лягли якраз там, де проходив через лiд широкий шлях.

"Бач, сучий син!.. Який видющий!.. "
Але вiдразу ж забув про це. Сидiв блаженно, не рухаючись. Було млосно й
лiньки навiть думати - що ж далi?
В головi при мно гуло, а пiд повiками, коли заплющити очi, пливла
химерна кольорова веремiя - червонi, зеленi, жовтi, синi кола. Цiла
веселка. А. в нiй оберталося мiнливе, мерехтливе слово - "Грайворон"...

РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ

Максим шарпнувся й розплючив очi, - йому виразно вiдчулось: нiжнi,
теплi дитячi рученята (синовi!) пестили, голубили його обличчя, гладили
чоло, повiки...
Нi, нiде нiкого. Лише серце калатало шалено та мiзок бив на сполох:

"Iди! Iди ж!!
Так. Треба йти. Максим зосередив усю свою волю на цiй думцi й почав
пильно розглядатися навколо, вивчаючи ситуацiю та розмiрковуючи, як тепер
йому слiд поступати.
Просто, ген за Ворсклою, попiл, сизим лiсом, роблячи величезну дугу
навколо Грайворона, обходячи це химерне мiсто стороною, тягнувся великий
шлях Суми - Бiлгород, захряслий потоком людей i вiйська. В цей великий
шлях вливався менший - той, що йшов через Грайворон. Пробiгши ген лiворуч
повз низку кузень i ще якихось одиноких споруд; вiн вливався в великий
шлях, як потiк у велику рiку, на зламi сизо© дуги. Було видно, як по
меншому шляху мчали вскач комашини-вершники й, добiгшi до великого,
зникали в рухливiй лавинi. Запряденi цугом конi тягли туди гармати також
бiгом. Бiгли й цiлi маси людей... А поза шляхом - лiворуч i праворуч,
переходячи рiчку, луки й поля глухими стежечками й так навпростець, сунули
поодинокi чорнi цяточки - все в одному напрямку.

Вовчий iнстинкт пiдказував Максимовi, що йому теж треба йти в тому
напрямку. Бо йти зараз так просто назад - це божевiлля. Сидiти ж тут - теж
божевiлля. Треба йти на той шлях, у юрби, й посуватися з ними, з юрбами,
вперед, на пiвнiчний схiд. До ночi. Лише до ночi. А потiм... Потiм -
кругом! - i назад. Назад - вперед! Ось це й буде тактика. Тiльки не
по-л нiнському ("крок уперед - два назад"), а по-сво му: крок назад - сто
вперед! крок удень, сто вночi. Нiч - спiльниця всiх вiдважних. Скiльки за
нiч можна пройти! Ого!..
А ще пiдказував йому iнстинкт, що йому нi вiд кого не слiд сподiватися
допомоги й що не можна знайти спiльникiв на той божевiльний рейд, яким
дино можна в цiй ситуацi© врятувати життя. Вовчий рейд. Невпинний i...
без ©жi, без вогню, без взуття, в гарячцi... Цього рейду нiхто, нiхто,
нiхто не витрима . Це - за межею можливого. Його не може витримати тiло,
його може тiльки витримати залiзна душа, залiзна воля, що здiбна ступати
навiть по власнiй кровi, новiть поламаними вже й поторощеними
кiнцiвками...
Паморочилась голова й холонуло серце перед явною неможливiстю той iспит
витримати, перед нездiйснимiстю мети, перед неймовiрнiстю рятунку.
Закрадався сумнiв... Але вiн уперто зцiпив зуби й вiдганяв геть усякi
сумнiви. Вiн найбiльше боявся сумнiвiв - як зради, як ворога в собi.
Мусить! Вiн мусить дiйти! Мусить!.. Вiн умре, напевно вмре. Але тiльки
переступивши порiг свого дому. Тiльки зазирнувши в очi синковi й сво©й
вiрнiй дружинi, тiльки посмiхнувшись до них востанн . Хоч на три цалi, але
переступить порiг i вмре вже по той бiк порога...
Це було шалене, всеобiймаюче й всеохоплююче бажання. Воно його
полонило, воно заволодiло душею й серцем, опанувало всю його iстоту, як
дикий голод, - нi, як гарячка. Так, це була гарячка пiднято© на
божевiльний двобiй, гордо©, ще нiким i нiколи не упокорено© волi, що на
гранi можливого за всяку цiну хотiла перемогти.
Перемогти!
I, може, саме тому розум при всiй цiй гарячцi залишався тверезим,
спокiйним i ясним, - був, як сталева стиснена пружина, невблаганно
рiшений, холодний i точний.
Розмiркувавши за всiма приписами логiки й дiялектики над цiлою
ситуацi ю, над дислокацi ю всiх зовнiшнiх ворожих сил, над усiма
непередбаченими можливостями, а також обчисливши, скiльки приблизно вже
могли забiгти його "друзi", з якими вiн так оригiнально розлучився недавно
на площi, Максим устав i пiшов.
Вiн не вибирав торовано© дороги, а просто прицiлився оком на село, що,
немовби купи гною, товпилося ген над шляхом, приймаючи в себе живий потiк,
- прицiлився - i пiшов навпростець. Спустився з урвища на Ворсклу, пройшов
повз роззяпленi чорнi дiри в кризi, ще й зазирнув у них - там було тiльки
повно чорно© води, сплутаних водоростей, i жодно© тобi оглушено© рибини.
Мисливець i рибалка, що сидiв у Максимовiй душi, просто-таки не витримав,
щоб не поцiкавитись i не вiдзначити спецiяльно цього факту, нiкому, в тому
числi й йому самому, зовсiм не потрiбного. Постояв трохи над тими дiрами
(все ж таки це на рiднiй Ворсклi, на рiчцi його дитинства, що тече туди,
додому, десь аж повз самiсiньку його хату), зiтхнув i пiшов у зовсiм
протилежний (до напрямку течi© Ворскли) бiк. Потiм перейшов на другий
берег i, натрапивши на чийсь одинокий слiд у снiгу, пiшов ним ступня в
ступню. Слiд був протоптаний парою великих чобiт, i ним було легко
ступати. Цього Максим навчився давно, в диких краях у диких тварин, що,
керованi стихiйною мудрiстю, користаються, як з Божого дару, з затрачених
зусиль сво©х попередникiв у боротьбi проти слiпо© й часом надто тяжко© та
без потреби жорстоко© дiйсности.
Слiд вiв через луки, через замерзлi саги, через заснiженi пагорби й
нарештi вивiв на шлях перед селом. Тут Максим влився в юрбу й поповз далi
разом з усiма. Так, саме поповз, а не пiшов. I вiдзначив, що так само, як
i вiн, повзли, а не йшли, тут i всi iншi. Жiнки з малими дiтками й з
вузликами, старi бабусi, змученi юнаки з торбами, бородатi чоловiки в
лахмiттi, юрби якихось селян. Серед цивiльних було багато й вiйськових.
Щойно тепер Максим помiтив тут те, чого ранiше не помiчав: усi цi люди
якось немовби йшли й не йшли, й не знати було, чи вони хотiли, чи не
хотiли йти. Вони тупцялися в якомусь тупому фаталiстичному станi, що
паралiзував ©м i тiло, i волю. Це був якийсь стан духовно© анабiози,
отупiння, трагiчного руху за iнерцi ю, супроти власно© волi, - руху вiд
страху. Але страх був однаковий - що ззаду, що спереду, що злiва, що
справа, - тому й рух той був мовби вислiдом суми рiзнодiючих i часто
дорiвнювався нулю. Час вiд часу люди апатично сiдали й сидiли або лягали й
лежали, i тiльки загроза бути роздавленими змушувала ©х уставати й
ворушити ногами й руками.
Тiльки кiннотники та зрiдка мотоциклiсти пролiтали iнодi стрiмливо, та
ще галопом гримотiла часом артилерiя, - власне, не артилерiя, а лише
окремi легкi гармати, бо тяжкi гармати тягнуто волами й коровами. Це була
химерна, якась екстраоригiнальна, зовсiм нiби й не сучасна, артилерiя. Та
химернi були й цi юрби - теж нiби не сучаснi юрби, а юрби бранцiв, бiдних
невольникiв часiв татарських навал, часiв Батия й Тiмура. Хоч вони й не
були пов'язанi ланцюгами, але йшли так, наче волокли найтяжчi кайдани.
Вони йшли по власнiй землi, але нiби зовсiм того й не знали чи не хотiли
знати. Якийсь жахливий парадокс був захований у цьому всьому, -
невикричаний i невисловлений парадокс: жах внутрiшнього розвалу, безнадi©,
нестерпно© душевно© кризи.
Так iшли цивiльнi, i так же йшло й багато вiйськових. Вони волокли
ноги, аби волокти: крок уперед, крок назад, крок праворуч, крок лiворуч.
Iти страшно, лишатись страшно, вмерти страшно, жити теж страшно. Бо ж свiт
навколо - то суцiльний жах, а серця вже вичерпались i воля вже висякла,
висохла, як струмок у пустелi, де вiд усезнищуючо© спеки горить ущент
трава й репа ться земля. I в них уже порепалися серця й випарилася геть
воля, - лишився лише тяжкий, тоскний чад i розпач там, де вона була чи
мала б бути. I ось вони гойдалися - гнанi вiтром вiйни, як висохле
перекотиполе. Крок уперед, крок назад... Iшли й не йшли. Коливалися,
крученi тим вiтром то сюди, то туди.
Вони, здавалось, уже не хотiли й жити, але вони ще не хотiли й умирати,
чи, може, лише не в силi були остаточно вибрати способу й мiсця, як i де
©м найкраще вмерти - на сходi чи на заходi; на пiвночi чи на пiвднi; вiд
бомби чи вiд мотузки; вiд кулi чи вiд обуха; в льоху чи пiд синiм небом...
Вони тiльки прийняли без вибору фатальне й неминуче - "однак умирати" й
байдужо, безвольно здалися на долю, на призначення. I це навiть було вже
для них немовби якоюсь заповiддю ново© релiгi©, епотеозою ©х фiлософi©
жаху.
"Однак умирати..." В iм'я ж чого вмирати? Бiльшiсть тут, на цьому
шляху, не мала в iм'я чого вмирати, хiба що в iм'я само© смерти.
Чи не в цьому й крилася розгадка того парадоксу, ключ до того
фаталiзму, що так позначив сво©м тавром усю цю масу?..
Ця маса, цей людський потiк пiдхопив i Максима, як каламутна вода
пiдхоплю лист.
Зрiдка по юрбах чи понад юрбами цих людей пропливали, переганяючи ©х,
великi хури, навантаженi крiслами, друкарськими машинками, валiзами й
iншими атрибутами штабних канцелярiй та "особливих вiддiлiв" разом з
манатками й жiнками ©хнiх начальникiв. А часом i самi начальники сидiли
зверху, разом з вартою, тримаючи зброю напоготовi, неначе сподiвалися
нападу ворога кожно© хвилини. Цi не мали нiчого спiльного нi з фаталiзмом,
нi з безвiллям маси. Вони знали, вiд чого й куди тiкали, i зовсiм не
збиралися вмирати...
Село, через яке плинув потiк, називалося Головлiвка, чи щось у тому
родi. Це, власне, була вже росiйська територiя. Досi ще була рiдна
Максимовi земля, батькiвщина - Укра©на, за яку вiн спалив свою молодiсть.
А далi вже починалася та частина свiту, на якiй йому спалили його
молодiсть.
Це село було спустошене так само, як i всi попереднi.
Скраю стояв покинутий тартак. Далi йшли понад шляхом два ряди
напiвзруйнованих хат, тинiв та повiток - брудних i порожнiх, лише смiттям
i гно м завалених садиб, зовсiм зруйнованих або напiвзруйнованих, i не
тiльки вiйною, але ще й дово нним "щасливим життям".
Мiж цi два ряди хат i дворiв вливався людський потiк i плив,
зачiпаючись колесами та лахмiттям за стовпи, поламанi тини й лати.
Тут Максим уже не йшов, а його несло потоком, що, стиснений рядами
дворiв, як берегами, "плив плавом". Максим тiльки котився в ньому, як
колода на водi. Бо вiн протистояв потоковi. Часто сiдав на лавках чи на
колодках пiд дворами проти сонця, дрiмав i в той же час спостерiгав цей
рух, пильно роздивлявся по юрбi - чи нема де-небудь Костика? Або
кого-небудь iз колони? Нi, не було нiкого. Що з ними сталося? Чи живий той
хлопчик? Що, нарештi, сталося з цiлою колоною? Чи догнав ©© За ць? I чи
застав © ще живою, чи наказ уже виконано... той, що про нього говорив
Василь Легеза?..
... I знову цi жiнки з малими дiтками й немовлятами, закутаними в
лахмiття! Несучи немовлят на грудях i ведучи старшеньких за руку, вони
йшли, як на страту. Нi, вони не йшли, ©х г н а л и. х гнали пiд загрозою
смерти - в смерть-таки ж. Гнали тi, що в сво©й злобi приречених хотiли б
стратити весь свiт...
Максим раптом став помiчати, що на нього всi звертають увагу. Вiн устав
i пiшов, не розглядаючись, але це не допомагало. "Чого вони дивляться? "
Машинально Максим провiв по устах i побачив на руцi кров. Ага!.. У нього,
бач, вiд гарячки порепались губи, попаленi внутрiшнiм вогнем, часто
облизуванi й обвiтренi. Порепались i кривавились. "I це тому вони
дивляться?.. " Але тут же сам i заперечив цей здогад, бо враз побачив
справжню причину. Вiя побачив... Господи! Таж серед цих лодей було повно
знайомих! Раз по раз траплялися люди з рiдного мiста чи з рiдних околиць,
що так чи так знали його, знали його рiд, знали славу про нього та про
його жаску епопею... Деякi навiть злегка кивали йому головою, деякi тiльки
витрiщали очi, враженi, але потiм похнюплювалися, вiдверталися й швидко
проходили. Деякi зупинялися на мить вiд несподiванки i - теж швидко його
обминали... Всi проходили мимо, прискорюючи ходу, i нi пари з уст... Вони,
либонь, здогадувалися, як це вiн опинився тут. Безперечно. Вони боялися за
себе, але вони боялися й за нього, щоб не стягти уваги... уваги тих, що
теж бiгли в цiй же юрбi, кожного пронизуючи лихим зором, повним помстиво©
зненависти до всього свiту за сво© поразки й клекiтливо© злоби до iнших за
нелюбов до себе. Сповненi жадоби чужо© смерти, щоб усi вмерли ранiше вiд
них.

Максим вiдчув, що вiн мусив би десь зникнути з цi © вулицi, з цього
шляху. Тепер же, негайно. Але куди? Розмiрковуючи над цим, вiн все-таки
посувався далi, як автомат, все тi ю ж вулицею. Його ноги вже ледве-ледве
пересувалися вiд утоми. Сили його танули. Але вiн iшов. Так вiн iшов, аж
поки не опинився перед застряглою в баюрi машиною. На тiй машинi сидiв...
Ого-го! На машинi тiй сидiв майже весь персонал iз Особливого вiддiлу
армi© й Спецвiддiлу дивiзi© - тi самi, що були в селi Веселому й на вулицi
Заозiрнiй. Всi його "знайомi" - вартовi, й сержанти, й старшини, й той
майор-слiдчий, i навiть його дiвчина! Всi були тут... Максим тiльки встиг
помiтити, що всi вони були заспанi, сердитi, неголенi, забрьоханi i -
п'янi. А до того ще й - так-так! - до краю розгубленi. Тiльки встиг
помiтити це, як наткнувся на самого... начальника спецвiддiлу!.. Машина
йорзалась у баюрi, шарпалася то сюди, то туди, скажено ревучи. Всi, що
були в машинi, лаяли шофера на чiм свiт стояв, а начальник безпорадно
дивився на це все збоку, стоячи бiля баюри з закладеними за спину руками,
насунувши шапку на очi й розстебнувши комiр "гiмнастьорки". Максим
наткнувся просто на нього - лицем до лиця. Це був той самий начальник
спецвiддiлу танково© дивiзi©, що при©здив його заарештовувати... Але тепер
вiн був i без танкiв, i без дивiзi©, лише зi сво©м спецвiддiлом.
У Максима серце похололо, й вiн трохи не кинувся з усi © сили навтiкача
вiд несподiванки. Але не кинувся. Начальник спецвiддiлу всторч подивився
йому в лице i... далебi, не впiзнав... Подивився байдужими, каламутними
очима, довгим, нудним поглядом i... одвернувся. Максим майже автоматично
пройшов мимо нього, не моргнувши оком, i йшов далi, ледве стримуючись, щоб
не побiгти. Земля пiд ним горiла. "Тут же ж десь мусить бути й сам
головний, отой "Кутузов". Той, що заповзявся тодi поставити мене на
колiна..."
"Ти скажи! Яка рунда!..."
Змобiлiзувавши всi сво© нерви, щоб не шарахнутись, Максим iшов далi
спокiйно, - йшов i вiдчував, що... хтось дивиться йому в спину. Але йшов
зумисне мляво. Це йому нагадало, як вiн колись, ще в школярськi роки,
вчився гартувати нерви й характер, ходячи по розпеченiй блясi даху
босонiж, i зумисне не квапився, не шарпався, хоч на ногах аж пухирi
схоплювались.
Так вiк iшов, здавалося, бозна й скiльки, пiдкоряючись iнту©цi©, що
пiдказувала йому - не шарпатись i не бiгти, не дай Боже!.. Лише думка його
бiгла шалено, несамовито. Бачив, як дворами, городами й садочками йшли
люди, i йому страшенно кортiло й самому кинутися туди. Але не кинувся. По
якомусь часi машина заревла оглушливо i, вискочивши з баюри, рушила далi.
Максим чув, як вона наближалася, доганяючи. Ось уже й догнала. А
догнавши... пiшла собi далi. Нiхто з тих, що сидiли в машинi, не звернув
на Максима жодно© уваги. Тiльки начальник, стоячи в правому кутку короба,
шукав у кубi когось очима i... знайшов! Уп'явся тими очима в Максима, аж
голову повернув назад.
"Впiзнав чи не впiзнав? Зупинить чи не зупинить машину?"
Але начальник машини не зупинив. Вона пiшла собi далi, далi, гублячись
у юрбi, а начальник усе стояв i дивився й тер рукою чоло. Либонь,
пригадував. Раптом, як уже здавалося, що все минуло, машина десь там...
стала! Чути було, як стала. "Пригадав?!."
I тут Максим, не змiняючи темпу ходи, звернув лiворуч у чийсь двiр i
пiшов навскоси садочками, забираючи все лiвiше й лiвiше, далi вiд шляху.
Потiм сiв бiля купи якогось хмизу i, нiби заклопотаний сво©ми босими
ногами, нагнувся до них, а сам подивився пильно на шлях. Мимо проходили
люди, а вiн дивився на шлях, туди, на вулицю, i бачив, як з машини геть
усi позлазили i, розсипавшись, пiшли вулицею навпроти течi©...
Максим звiвся й помалу пiшов глибше в садки. Садки круто сходили на
гору. Пройшовши якийсь час, Максим озирнувся, - нiчого, крiм густо© сiтки
дерев, не було видно. Нагнувся - те саме. Густо посадженi й розрослi
молодi яблунi й грушi вiдгородили його вiд шляху. Тодi вiн повернув ще
крутiше лiворуч i пiшов швидше. Скоро вiн опинився на спецiяльно
насипаному валу, що огороджував садки. За валом був глибокий рiв, а потiм
iшла кiнна дорiжка, якою посувалося лише якихось дво людей iз торбами. Та
дорiжка крутилася до лiсу, що був зовсiм близько, бiгла до нього повз вал,
обрамлена обабiч тернами. Люди йшли вiд лiсу, а Максимовi треба було йти
на лiс.
Завмираючи серцем, Максим пiшов назустрiч тим двом людям. Порiвнявся з
ними. Розминувся. Трохи згодом озирнувся. А переконавшись, що вони зовсiм
i не збиралися озиратись на нього, а спереду бiльше нiкого не було, курнув
дорiжкою, скiльки сили. До лiсу!!. Господи! Таж лiс ось-де-ось - рукою
дiстати. Тiльки б добiгти. Тiльки б ускочити в нього. Вiн не бiг, бо не
мiг, але вiн iшов так, що аж суглоби трiщали йому в ногах. Вiн так давно
вже не ходив. Вiн змобiлiзував усi рештки сво©х сил i шмагав дорiжкою так,
як колись, у добрi часи, було, спiшив до дiвчини на побачення. Та ось уже
й лiс...
Дорога звертала все лiвiше й iшла понад лiсом, але Максим пiшов просто
в лiс по цiлинi. Снiг був досить глибокий, але нiчого. Ззаду в садках,
чути було, стояв гомiн, а нижче - там, на шосе, стояв клекiт. То гула й
гула далi лавина, що тим шосе котилася. Здалеку можна було легко
розрiзняти окремi звуки, впiзнаючи виразно, який вiд чого походив. Максим
постояв, як вовк, послухав i, вiдсапнувшись, пiшов далi по глибокому
снiгу. Скоро надибав чийсь слiд, що тягся в протилежному напрямку, вступив
у нього й так пiшов у глиб лiсу - туди, звiдки хтось недавно пройшов,
лишивши такий добрий слiд. Ним було куди легше йти, нiж цiлиною.
Вже пiт заливав Максимовi спину й очi, вже вичерпувалися остаточно сили
й усе пливло в очах, перевертаючись шкереберть, а вiн усе йшов i йшов.
Зачiпав жменею снiг на ходу й клав його в уста - гасив спрагу i йшов, уже
заточуючись. Точнiсiнько так, як загнаний мисливцями олень, що вже хропе
вiд безсилля й широко розкритою пащею хапа снiг на бiгу.
I раптом зупинився... Десь попереду чувся такий самий шум i гомiн, як i
позаду, i такий же самий шум i гомiн був десь лiворуч. З правого боку було
тихо, але там був степ, про це Максим добре знав, та й шлях його не туди
стелився, а стелився вiн уперед i лiворуч, ось цим лiсом. Але, судячи з
гомону, той шлях було перерiзано. Порскали й голосно iржали конi,
лементували люди, гули й гримiли машини... Чи то, може, там розгалузились
дороги й розгалузились колони?! Чи, може, там у лiсi вiйська окопуються
для бою? Чи?..
Максим постояв, послухав. А тодi лiг просто на снiг. Довго й пильно
роздивлявся на всi боки - чи нiкого нема нiде, чи нiхто не бачив його?..

Нiкого.
Тодi Максим утоптав у снiгу глибоке лiгво i влiгся мiцно. М'який i
липучий снiг утрамбувався добре, i лiгво вийшло затишне, глибоке й зручне.
I тепле... З пiвночi бiля лiгва стояла товстелезна береза, з пiвдня просто
в лiгво дивилося сонце й сипало в лице Максимовi гарячим приском. Було
таки справдi тепло, навiть трохи й гаряче на сонцi. Правда, трохи трясла
пропасниця, але то нiчого...
Заплющивши очi, Максим лежав i слухав, як гули десь шляхи з трьох
сторiн. Потiм почало здаватись, що те все гуло тiльки в його головi, у
вухах. Вiн задрiмав. А може, й не задрiмав, а просто лежав i марив... Так,
бувало, колись вiн маленьким у гарячцi, перестудившися, залiзе на пiч i
лежить... I так було при мно-при мно: гаряча голова аж гула вiд дивних
картин, що пропливали в нiй, i чого-чого тiльки не вiдбувалося з ним, -
вiн жив тодi в iншому, казковому, химерному свiтi, що повставав у його
збудженiй уявi.
А сонце моргало довгими-довгими вiями, торкаючись ними до його обличчя.
Воно випромiнювало тепло, стоячи на вартi над людиною, закопаною в снiг, -
над людиною, що нiяк не хотiла вмирати.



Максим прокинувся вiд несподiваного струсу i розплющив очi. Просто на
нього згори сипалося гiлляччя з розчахнуто© набо м берези, осторонь осiдав
на землю стовп тяжкого диму, землi й снiгу вiд вибуху, що тiльки що
гримнув десь зовсiм близько. За цим набо м пролетiв другий, третiй... Лiс
трiщав, кромсаний череп'ям гарматнiв з усiх бокiв. Максим зiщулився i влип
ще мiцнiше в сво лiгво. То нiчого, що снiг уже добре розтав пiд ним,
утворивши калюжу, i вiн пiдпливав водою. Вiн тiльки трохи посунувся вбiк,
втискаючись у свiжий снiг i не пiдводячись анi на цаль. Лiсом-бо йшов,
кружляв несамовито вогненний смерч.

Було ясно, що цей лiс опинився на лiнi© фронту, що встановився десь
тут, поки Максим спав. Фронт був десь спереду вiд нього. З правого боку
вiд Максима й вiд шосе, тобто - з протилежного до Грайворона боку, била
артилерiя, - ©© набо© перелiтали з виттям над головою, неслися десь туди,
за Грайворон, i там розривалися. З-помiж клекоту звичайних гармат i
мiнометiв виразно чувся такий знайомий Максимовi, зловiсний хуркiт
"катюш", - батарея ©х стояла десь, певно, зовсiм близько. А десь iз-за
Грайворона, а може, вже й з Грайворона, намацуючи тi "катюшi", била сюди
тяжка артилерiя нiмецька. Це ©© набо© так немилосердно чухрали лiс.
Спереду ж, десь там, де недавно чувся гомiн людей i гуркiт машин,
розливався морем клекiт скорострiлiв - станкових кулеметiв i ручних
автоматiв. Цей клекiт то стихав, то спалахував дужче.
Перекочувався то лiворуч, то праворуч, то туди, звiдки Максим прийшов,
обходячи вже лiс пiвколом.
Це тривало досить довго. Потiм артилерiя перестала бити, але натомiсть
клекiт скорострiлiв усе сильнiшав. Максим лежав, пiдпливши водою, i помалу
його огортав вiдчай, тупий вiдчай. Але потiм його почала опановувати