Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

запрудивши вулицю. Даремно iншi напирали десь iззаду. "Встигнеш там!" I
навiть, здавалось, це саме вiдносилось i до лiтакiв, що кружляли над
головами, - мовляв, теж "устигнеш, чорррт!.."
Салдати й цивiльнi, чоловiки й жiнки носили ранених, носили сiно,
солому, рядна. Ранених носили обережно, дбайливо й складали на сани - по
два, по три. Навантаженi сани рушали, а пiдходили iншi. "Давай-давай!.."
Вони забирали товаришiв. Вони евакуювали шпиталь. Серед iнших працював
i перший батальйон в'язнiв з Максимом на чолi. Рятували товаришiв. А ними
всiма командував мармуровий Янгол. Маленький Янгол з великим серцем, що
вмi так страшно, так божевiльне лаятись...
Вже давно зникла Писарiвка разом iз погаслим пеклом, - через не©
прогуркотiли юрбища, i вона лишилась тиха - десь там, у голубих снiгах, у
диму, в болотi, а Максимове серце все ще тремтiло дрiбним тремтiнням.
Сталося щось, що вибухнуло сильнiше, нiж усi вибухи досi. З пам'яти не
йшов той Янгол, що раптом пiднiсся серед людського занепаду, як фенiкс iз
попелу.
Не йшло з пам'яти й те, як той Янгол дивився на них - ув'язнених,
оточених вартою, - дивився вогкими мерехтливими очима... Це, власне, вiн,
той Янгол, примусив карнача подати в'язнiв на допомогу - "рятувати
товаришiв", крикнувши:
- Гей, ти, цербер! Ану давай сюди тво©х людей! Швидко!..
I "цербер" мусив, зцiпивши зуби, давати людей, щоб рятувати людей.
Мусив давати приречених, щоб рятувати теж приречених...
I вони носили тих хлопцiв, тих людей, тих товаришiв, iз сльозами на
очах... Салдати за руки, арештанти за ноги - "Давай", "брате мiй, товаришу
мiй!.."

Янгол...



I от настала критична хвилина. Хвилина, коли, здавалось, треба було вже
розчепiрювати пальцi й пускати соломинку, на якiй завис, i летiти в
прiрву. Рештки сил залишали Максима. По черепу, мов по ковадлу, бив хтось
тяжким молотом, забиваючи клин мiж свiтлом i тьмою, мiж ним i рештою, щоб
остаточно вiдколоти його, вiдчахнути вiд тi © решти, вiд скелi, iм'я якiй
бiлий свiт, i вергнути його геть у безвiсть. Вiн вiдчував, що вже вiн
перехнябився - одна нога тут, а друга вже там, i йшла обертом голова... Ще
одна мить!.. I ось тут раптом його душа стала цапки. Збунтувалась. Стала
руба, випроставшись на весь свiй зрiст, велетенська його душа:
- Жити!
Досi йому тiльки не хотiлося вмирати. А тепер-от, як уже сили залишили
його, як вiн уже напiвпритомний опинився на гранi мiж буттям i небуттям,
йому раптом страшно захотiлося жити.
- Ж-и-т-и!!.
До розпачу, до болю, до божевiлля, до тяжких, невиплаканих слiз -
чоловiчих слiз, що стояли в ньому океаном, зiбравшись за все життя
каторжника й гнаного. "Ж й т й!" Те чудесне слово дихнуло на нього всiм
ароматом нежитого, неопiзнаного, незбагненого, та мниче дивного й
божественно прекрасного.

Немiчне, розчавлене, агонiзуюче тiло вже дубiло в снiговiй синявi, а
над ним душа звилась i закружляла, заклекотала, як сокiл. Вже зовсiм
босий, вiн ступав по снiгу дерев'яними, не сво©ми ногами, вже мертвiв
ззовнi, а хоробливий зiр його загорявся буйним вогнем. Власне, тiло його
було вже майже по той бiк болю й страждання, його вже майже не було, i,
може, саме тому душа так нагло вирвалась iз полону, заметушилась,
випросталась на всю велич над страшним проваллям i вiдчайдушне поривалась
угору, розгортаючи крила для лету.

- Жити!
Тiло спотикалося, босе, по снiгу, по розчавленому шляху, плуталося пiд
колесами гармат i пiд ногами велетенських юрбищ, брело, немов пiд водою,
немов по дну моря, не вiдчуваючи нiчого, а охопленi гарячкою очi дивилися
на ворухливе оточення й не сприймали його, воно здавалося вже не реальним,
не тутешнiм, неживим. Все здавалося нереальним. Реальною була лише синява,
синява смерти, по якiй гасав одчайдушно зiр. То була безмежна снiгова
пустеля, пустеля степу синявого кольору туги - кольору печального
надвечiр'я, кольору крижано© загибелi. Гарячковi очi дивилися в ту снiгову
закрижанiлу пустелю, а перед очима чомусь поставав давно забутий, колись
бачений образ, поставав чiтко до галюцiнацi©: "X р и с т о с у п у с т е л
i". Цей образ заступив собою весь свiт... Самотнiй Христос у безмежнiй i
холоднiй, у мертвiй, кам'янiй пустелi. Холодна, тужна, глуха синява.
Пустеля, покрита великими скорбними каменями, як надгробними брилами.
Пустеля безмежно© туги.
Вiн один сидить на кам'яних брилах - сидить, обiпершись лiктями на
колiна й звiсивши голову на груди. Смутний у синявiй тузi. В скорботi
глибокiй перед прiрвою грядущо© ночi. Один...
То не Бог! То тiльки, тiльки людина. Самотня, боса, простоволоса. В
рубищi, в ганчiр'©, з натрудженими, побитими ногами, всiма забута й
покинута, - поставлена над безоднею. Людина, яку нiхто не може
врятувати...
Десь клекотав свiт, пропливаючи збоку. I, немовби з то© картини, з-за
того Христа вийшовши, в тривожному синявому надвечiр'© непомiтно пiдступив
до Максима вартовий Василь Легеза. Озирнувшись навколо, вiн проговорив
пошепки, мовби нi до кого, мовби в снiгову синяву:
- Надiйшов наказ... завтра на переходi Грайворон - Тамарiвка... якщо в
Грайворонi не вiдбудеться трибунал... усiх розстрiляти...
I зник, мов його й не було.
I тодi, немов вiдповiдаючи на той "наказ" чи на той "трибунал", раптом
з iмли гарячково© встав син сонячного Палермо... Максим навiть незчувся,
як вони з ним помiнялися ролями... Тепер уже вiн, Максим, сидiв на землi,
пiд колесами гармат i пiд тупотом людських юрбищ, пiд цiвкою скорострiла,
наставленого в груди, а над ним звiвся син сонячного Палермо. Вiн устав iз
пiтьми й скрикнув, як колись кричав його камрад до нього:
"Авантi!"
Чи це вiн наставив i цiвку скорострiла в груди?..
- А вант i!!.
I встала перед ним дiвчина з очима, повними слiз i шаленого гнiву, бiла
вся, - вона звела руки, як янгол крила, i, замахнувшись парабелюмом,
закричала - вибухнула зливою страшних слiв, доконуючи найбiльший парадокс:
опинившись за межею можливого, бурхнула з серця вiдчай потопаючо© любови
гураганом жахливо© лайки."
I встав той рябий i вугластий салдат, той понурий, але чесний вояк, i
сказав громоподiбно:
- Дай людям хлiб!!. Це люди!!.
I всi вони встали - рiзноплеменнi й рiзноязичнi, - тi втiленi iскри
безсмертно© людсько© душi, яка не хоче вмирати i яку не можна (нi, не
можна!!) вбити. Вони пiдвелися над ним i стали, як мур.
А вiн уже лежав, розпластаний у багнюцi.
Тодi крiзь гомiн усiх iнших спитав хтось понурий, - таж це той блiдий
майор у шинелi наопашки i з виразом смертельно© втоми, зневiри, сарказму:

"А чи ти вiриш у людину?.."
Спитав так, нiби це вiн питав як суддя на трибуналi.
- Вiрю! - гукнула Максимова душа, вириваючись крiзь зуби, зцiпленi
мукою. - Вiр ю...
"Авантi ж!" - сказав син сонячного Палермо.
I вони його пiдвели всi гуртом. На якiйсь невловнiй гранi прозвучав
наказ, волю якого не можна було порушити. Прозвучав так, як вiн прозвучав
був уже раз, тодi, на бульварi, сказаний чужою мовою, але збагнений
вiдразу сином сонячного Палермо...
Зцiпивши зуби, Максим одвiв рукою наставлену на нього цiвку
скорострiла, звiвся й пiшов. Пiшов.
"Авантi!"
Вiн пiшов у буряному потоцi вогненних рефлексiй, несений ними й
пiдхоплений стихi ю зовнiшнього свiту. Та стихiя обертала ним. Але iскра
викресано© волi жеврiла дужче, дужче... I от вiн уже йшов сам i нiс ту
iскру, лише гойдався, як язичок загрожено© вiтром свiчки, що ось-ось,
ось-ось погасне. Але не погасав. Свiчечка розгорялась у велике полум'я. Те
полум'я роздмухував хтось жадiбний, дикий, пристрастний, божевiльний вiд
великого гнiву й велико© любови.
Вiн, той "хтось", - такий, як син сонячного Палермо, як той салдат
рябий... як Вася-танкiст... як блiдий майор... як тая мати з образами
Спасителя й Марi©... як вони всi...
"А чи ти вiриш у людину?.."
- Так. Вiрю!

РОЗДIЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Грайворон!
Яка чудна i яка чудесна назва - Грайворон. Вона пливла разом iз
червоними й зеленими колами в його гарячковому мiзку, переливаючись усiма
тонами спектру, мов якась веселкова симфонiя, вiдсвiт прекрасного
дитинства. Назва - як пiсня, як мрiя, як легенда: "Грайворон".
Ще в дитинствi при цьому словi в Максима завмирала душа. Те слово
вiдкрили десь, як Колюмб Америку, й привезли звiдкiлясь сусiди, i воно
ввiйшло в дитячу душу з ©хнiх оповiдань, як загадкове слово. Тi сусiди,
"вiдкривателi свiтiв" - шевцi, кравцi, бондарi, стельмахи й решiтники, -
©здили всюди по ярмарках, i особливо часто - в Грайворон. Всi ©здили в
Грайворон, а тодi довго говорили про нього. I Максим заздрив ©м, слухаючи
©хнi оповiдання про захоплюючi, хвилюючi подорожi по ©хнiй сонячнiй,
прекраснiй, загадковiй землi - десь у якийсь казковий, химерний,
мелодiйний, гармонiйний город-царгород, Грайворон...
З цi ю назвою мiг ще трохи змагатися хiба що "Каланта©в". Привезений
тими ж самими мандрiвниками, вiдривателями свiтiв - стельмахами та
решiтниками, з невiдомо©, загадково© землi.
Господи! I хто тi назви повигадував!
Але Каланта©в - все-таки не те. Грайворон, о!.. Це слово жило в
Максимовiй душi, перетворюючися помалу в сво рiдну химерну легенду. Вже в
школярськi роки це слово в його душi розгорталося в надзвичайний образ,
асоцiюючись одночасно з Шевченковим "За байраком байрак, а там степ i
могила" та з Пушкинським полем iз "Руслана й Людмили", - тим полем, де
лежить одрубана голова велетня на мечi. Нашаровуючись, цi двi асоцiяцi©
творили незабутнiй образ, що лишився на все життя...
...Дике поле й червоне небо, буйна тирса й червонi маки... В тiм полi
могила козацька, висока-висока, роззяплена, як вулкан, а навколо могили -
не одна голова велетня на мечi, а багато-багато ©х, сивоусих, чубатих
запорiзьких голiв стоять на мечах, i ©х "не прийма земля"... "Нас тут
триста, як скло, товариства лягло, i земля не прийма ..." А вороння
крутиться над ними, вигра на червоному тлi неба над тим полем
Грайвороном! Нiби крикливий воронiй смерч сто©ть над тими сивоусими
героями, велетнями землi укра©нсько©, що десь чекають чуда, раз земля не
прийма й вороння не вклю ...
Грайворон. Щось таке зворушливе звучало завжди в тiм словi Максимовi, i
так воно звучало йому ще й тепер.
Може, тепер воно звучало йому так тому, що воно в'язалося в його
пам'ятi з рiчкою його дитинства, на яку, як на голубу нитку, була нанизана
в його свiдомостi назва цього мiста разом iз iншими звучними й блискучими
назвами мiст i мiстечок, прив'язаних до самого його серця:
Бiлгород...
Грайворон...
Охтирка...
Скелька...
Опiшня...
Диканька...
Полтава!.. Нанизанi вони всi дорогим разком на голубу нитку з золотою
прошвою, iм'я якiй Ворскла, i мерехтять усi, плинуть у широкий Днiпро...

Ось у тiм Грайворонi, в тiм звучнiм мiстi Грайворонi й мала нiби
вирiшуватися ©хня доля. Там мав бути "трибунал", чи то "вiйськовий
польовий суд"... Процес... Позорище... Голгота... Там, де голови велетнiв
дитячо© уяви лежать на мечах, завороженi. "Нас тут триста, як скло,
товариства лягло..."

Ген-ген бовванi вiн там он, на синявому тлi - якийсь чужий тепер,
невiдомий i загадковий. Там... Але до нього так тяжко йшлося, що,
здавалось, до нього дiйти взагалi було неможливо! Та то й добре, либонь.
Але Грайворон вабив, як вабить усе смертельно небезпечне. I хоч усе,
здавалось, тупцялося на мiсцi, не здiбне вирватися з пекла, все те, разом
iз пеклом, посувалось-таки до Грайворона.
I Максима ноги несли теж уперед - туди, де вже мав бути кiнець усьому.
Вiн, власне, не йшов, його гнав якийсь надлюдський iнстинкт. Гнав його
душу, а тiло несла стихiя, в якiй вiн плив, мов трiска на каламутнiй
бистринi. Був вiн у тому станi, коли тiло його було вже немовби само
собою, а воля - сама собою, коли воля, безсила перебороти iнерцiю
байдужого, розчавленого, до краю виснаженого й агонiзуючого тiла, горiла й
шалено билась крилами об нього, об те тiло, як об гливку землю, не в силi
пiднести його сво©м поривом угору. Для цього сила ©© мусила б бути
подво на, потро на, в двадцять разiв збiльшена. Ба, вона мусила б бути
титанiчною, щоб переступити межу можливого. Переступити межу можливого!

Зовнiшнiй свiт для нього погас, горiв тiльки вогонь усерединi - його
власний свiт, переливаючись усiма кольорами веселкового спектру. Вiн
набрякав, як хмара майбутнiми блискавицями. Треба було тiльки викресати
першу iскру.

А навколо було темно й глухо.
В тiй глушинi, в тiй напруженiй тишi було чути, як серце доходило до
гранi. Ось-ось... i буде вже навiки темно. Але над ним стояла душа, стояла
- вогневiла, дедалi грiзнiша, дедалi затятiша, не бажаючи здатися. Ще
трохи - i буде великий бiй: бiй по той бiк можливого, але по цей бiк
реального. Бiй за того Янгола, що постав мов Фенiкс iз попелу... Бiй, що
ма скiнчитися...
Чим може скiнчитися бiй одиноко©, скалiчено©, розторощено©, мало©
людини проти всього свiту - проти свiту зла, проти чорно© велико© ночi
безглуздя й смерти?..

РОЗДIЛ ШIСТНАДЦЯТИЙ
В темрявi ©х загнали в льох.
Це був уже Грайворон. Власне, це був льох, а льох - це нiби й був
Грайворон. Але для в'язнiв те й друге було чимось бiльш теоретичним, нiж
реальним. Реальною була тiльки темрява, решта ж iснувала лише в
припущеннi. Темрява була вогка, слизька, заплiснявiла й якась потойбiчна.
Щiльно збита й герметичне заткнута, вона була, проте, намацальна й вагома,
як вода на самiм днi океану, - така ж i сiрчана в сво му хемiчному складi
й така ж безмежна в сво©й чорнотi. Лише коли вартовi присвiчували
запалюваними папiрцями, натоптуючи людей у темряву глибокого й великого
пiдземелля, - те, що було припущенням, на мить виривалося з темряви,
являючи себе реальнiстю: льох! Iз деталiв, вирваних у темряви, можна було
судити, що це був не звичайний, а якийсь особливий льох, середньовiчний, -
пiд склепiннями тяжких мурiв, з гаками в мурованих стiнах, з покрученими
сходами вниз, iз тяжкими виступами тощо. А на днi була прiла, вилежана
людьми солома, валялись кривавi бинти й тхнуло екскрементами й iншими
пiдозрiлими смородами... Десь там, либонь, мусили лежати й скелети,
черепи...

"Такий, власне, i мусив бути льох у Грайворонi... Саме такий!.." -
чомусь вiдзначила Максимова думка, коли тiло його спускалося вниз,
зависнувши в людському товпищi. Цiле те товпище вливалося в чорну пащу
дверей i сходiв, як якась суцiльна глевка маса. ©© згори запихали,
натоптували вниз, вганяли в землю...
Ось так ними засипали льох, як засипають вугiллям чи глиною. Ще й
потопталися зверху й придавили лядою. То, власне, була не ляда, а залiзнi,
кованi дверi на тяжких засовах, але уявлялась ляда.
Засипали, утрамбували й так лишили...
Оце й був Грайворон. Можливий кiнець усiх початкiв.
х лишили чекати. Може, чекати довго, а може, лише мить, щоб
переселитися в тiсноту ще тiснiшу й чорноту ще чорнiшу, вже зовсiм
iдеальну. Але перед тим iще мало вiдбутися позорище "суда". Для чого, коли
ж можна й так?.. Люди вже анi стогнали, анi ремствували, анi говорили
взагалi. Вони поприлипали один до одного, збитi докупи, посхиляли голови
один одному на плечi, на груди, переплелись руками й ногами й, так
спресованi, не то висiли, не то лежали в темрявi. Темрява ©м усiм
заплющила очi.
Нiхто не мав вогню й нiхто не мав махорки. I нiхто не мав голосу, як
нiхто вже тут не мав i свого власного обличчя. Нiхто й не ворушився. Лише
серця... Боже! Якби хто ©х - ©хню енергiю й ©хню нудьгу - мiг злучити
докупи й увiмкнути в алярмову сирену, вона, мабуть, так би вила, що дахи
валились би людям на голови, як вiд землетрусу. А може, скавулiла б злобно
й клекотала гураганом страшно©, чорно©, найтрагiчнiшо© лайки. Чи кричала б
криком остаточного й непоправного вже, вiчного спустошення...
Так, це був саме такий льох, який, на думку Максима, й мусив бути в
Грайворонi: глухий кут, у який мало нарештi все впертися. Це було
безвихiддя, й саме так сприймала це вже унезалежнена вiд усього - вiд тiла
й вiд душi - Максимова думка. Його тiло лежало розпластане й притиснуте
iншими, нерухомо. А душа блукала в темрявi, зосереджено шукаючи яко©сь
щiлинки, щоб глянути на зорi, зорi нтуватися й прийняти якесь рiшення. Хоч
i вiдчувалось, що вже пiзно.

Пiзно?.. Чи справдi вже пiзно?!.
Мабуть, таки вже пiзно. Та й не видно нiде нiяких зiр i нiяких щiлин.

Нi, не може бути. Не може бути! Треба б тiльки мати пiдойму, - зринуло
в думцi, - оту Архiмедову пiдойму, що нею можна повернути й хiд плянети...

Пiд склепiнням повiк текла вогненна рiка, i то, власне, пiд склепiнням
тих повiк товклася й душа, не в силi ©х розiмкнути, зрушити, знайти з-пiд
них щiлину.
"Отак-от у Шевченка натоптано в ту могилу товариства..."
"Нас тут триста як, скло..."
"Так, скло. На жаль, цього разу таки скло. Не триста, а чотириста тут,
але - скло, череп'я. Дрiбне, побите, потовчене i - непотрiбне. Купа
пiщинок iз того велетенського самуму Соломонового - пiщинок, уже звалених
у дюну. I це вона ось присипала ноги й руки..."
Хтось, шукаючи зручнiшого мiсця, щоб заснути, поклав голову Максимовi
на груди, притиснувся вухом до його ребер, мовби лiкар, дослухаючися, чи
ще б' ться серце-Максим тримав ту чиюсь голову на грудях i заколисував ©©
сво©м диханням. Нехай слуха !.. I плив разом iз тi ю головою чи юсь на
грудях. Плив, лежачи горiлиць на хвилях, намагаючись ©© вирятувати...
вирватися з нею з самуму пiщинок, - вирватися геть i пiти собi...
I от вiн вирвався. Вiн iде по землi. I несе щось на грудях... Злива
слiпучого-слiпучого сонця... А вiн iде собi й щось несе...
Що ж вiн несе?
Господи! Та це ж син! Це ж його синок!.. Синочок!! Несподiвана й
приголомшуюча знахiдка. Загублений у ру©нах, серед людських юрбищ, у
повiнi жаху й смерти, а тепер-от знайдений, синок! На чадних, жаских
румовищах, серед червоно© пустелi, захаращено© торосами ру©н, у самумi
людських iстот знайдений, i от тепер вiн несе його!.. Дитячi руки обхопили
батькову шию, маленькi долонi розгладжують чоло, розправляють глибокi
зморшки. А очi зазирають у очi, й пломенiють, i мерехтять великими
сльозинами дитячого безмежного щастя - щастя зустрiчi... На хлопчиковi
тяжкi, великi чоловiчi черевики, дранi й позв'язуванi дротом... Максим
скида тi черевики геть i голубить малi натрудженi ноги, що так довго
блукали по торосах рун., шукаючи батька, в тяжких чоловiчих черевиках,
позв'язуваних дротом... Вони тепер iдуть удвох... Iдуть крiзь зливу
сонця... Йдуть десь крiзь дим... Крiзь юрби...
Потiм вони зустрiчаються з цiлим родом. Це немовбито на якiмсь вокзалi.
Вони всi мають десь вирушати, кудись ©хати. Далебi, до рiдно© хати, що
десь там - за морями, за горами ру©н, за проваллями бомбових кратерiв, за
пустелями згарищ... Вони з синком мають поспiшати до матерi, до тихо©,
гордо© ©хньо© матерi й дружини... Та тiльки ж син не може бути так-от
босий, i Максим iде по гостинець, по дитячi черевички, лишивши синка з
родом... А коли поверта ться назад iз черевичками - нiкого вже нема .
Нiкого. I синка теж. Тiльки вiн сам посеред ру©н - один iз маленькими
черевичками в руках.
Тодi Максим кинувся навздогiн. Хтось сказав, що вони вже всi на
кораблi. Корабель уже вiдчалив, та Максим таки добiг до нього по вузенькiй
кладцi з двох довгих дощок, покладених на воду. I скочив на палубу, в
натовп:
- А де ж синок?!.
- Там...
- Боже мiй! Де "там"?!.
- Таж там! На ру©нах! Чека десь там на батька з гостинцем...
"Сам-один, як палець, у розбомбленому мiстi, маленький i вiрний..."

Максим кида ться назад. Не в силi зупинити корабель, вiн кида ться
сторч головою, мiцно тримаючи дитячi черевички в руках... I от вiн уже в
мiстi... Нема... Вiн бiжить по шляхах, вiн бiжить по торосах ру©н, вiн
бiжить по сизiй, опалевiй пустелi, - вiн усюди шука його, одного,
маленького й самотнього, як палець, i серце йому вирива ться з грудей."
Вiн носить маленькi черевички по всiх усюдах i не зна , куди ж iще ©х
понести тепер!..
Раптом - юрби... юрби,.. I гомiн: "Знайшли!!." Всi пливуть потоком до
берега моря. Там, на березi моря, нiби знайшли слiди його хлопчика... Очi
застила туман, i стинаються груди вiд швидко© ходи, хтось - чийсь
чоловiчий голос - у саму Максимову душу розповiда :
- ...I бiг вiн по березi моря, понад самою водою й кричав... Кликав
батька... Дивився в море мерехтливими очима й кричав... А як добiг до того
мiсця, звiдки вiдчалив корабель, побiг просто в море... Спершу бiг над
водою, поки було мiлко, i захлинаючись кричав... А потiм бiг пiд водою, по
дну, i ще кричав... пiд водою... гукав батька:
- Батьку!.. Та батьку ж!!. Батьку!..
На березi стояли грубi, дранi чоловiчi черевики, позв'язуванi дротом.
Вони лишились самi. Це все, що Максим знайшов у ру©нах. Вiн надiв тi
черевики та й бiг у них, доганяючи...
Максим нагло прокинувся вiд власного жахливо-жалiсного схлипу, все ще
стискаючи в руках малесенькi новi дитячi черевички. Злива слiз затопила
йому горло. Вiн вiдчував тi черевички пiд пальцями, ще не усвiдомлюючи, де
ж сон, а де дiйснiсть... Вiн лише вiдчув, що якась могутня пiдойма раптом
пiдважила цiле його ство, душу й тiло, видерла його з небуття й кинула
ось тут пластом на землю, нiби щойно тiльки народженого.
Над ним коливалася пiтьма й стояв невиразний, глухий гул. Голова вже не
лежала на його грудях, натомiсть хтось шарпав його за груди й припадав до
них усiм ством, дрiбно-дрiбно трясучись... Вгорi, в темрявi, щось
стугонiло. Потiм там, угорi, вiдкрилась ляда - перед очима постав
блiдо-голубий чотирикутник. А тодi внизу хтось глухо промовив:
- I от в о н и зараз вкинуть сюди трохи гранат... За цим, наче спалах
iскри, пронизав тишу чийсь гiстеричний зойк. Але його враз погасили, - то
комусь затисли жменею рота товаришi, брутально лаючись.
Той, хто був близько бiля Максимових грудей, зiтхнув i завмер,
притиснувся до них, шукаючи на тих грудях порятунку. Потiм прошепотiв:

- Та Максиме ж Петровичу!.. Проснiться ж хоч...
- Костику! - впiзнав Максим того, хто так щiльно примостився було
головою на його грудях. - Костику!.. Це ти?.. - i, посмiхнувшись, мiцно
обняв юнакову голову рукою. Хотiв ще щось сказати, але не сказав.
Натомiсть швидко звiвся крiзь тiсноту разом iз Костиком на рiвнi ноги.
Збоку вiдкрився другий, бiльший отвiр, забрязчала зброя, заблимали
лiхтарики й загримiло:
- Ану, давай виходь!!. Висипайся всi! Живо!!.
Темрява в льоху заворушилась i почала дiйсно висипатися в блiдо-голубий
отвiр. Максим тримав Костика за руку мiцно, i так само Костик тримав
Максима. Не пускаючись одне одного, вони попливли знизу вгору, з чорно©
пiтьми пiдземелля, як iз шахти, до блiдо© зiрки, що безнадiйно й боязко
зазирала вниз, крiзь голубий отвiр. Максим тяг Костика, а з ним - наче тяг
i всю юрбу за собою.

В ньому раптом прокинувся вовчий iнстинкт, який пiдказував йому, що це
вiдкрився вихiд не тiльки в смерть, але, можливо, i в життя. Лише треба
його, те життя, брати з бо м...
I, завмираючи серцем, рiшений уже на все, вiн прокладав дорогу поперед
себе.
"Що, пак, сказав тодi той Кутузов?.. Ага, "на колiна!". Нi, чекай, ще
подивимось!.."



- По четир становiсь!!.
На подвiр'©, в глупiй темрявi - метушня. Замло нi зорi, нiби заплаканi,
ледь-ледь миготiли. При тому зоряному свiтлi, на пришерхлiй землi спiшно
шикувалась колона. Блiдi лiхтарики при землi видавалися теж зiрками, але
заблуканими, прибулими з пекла, мандрiвними, покараними за грiхи на
невдячну працю.
Люди не встигали вилiзти з-пiд землi, як ©х брали попiд руки й ставили
щiльно по чотири. Хворих, безпомiчних, ледве живих - усiх ставили по
чотири, а четвiрки збивали щiльно - носом до потилицi того, що спереду, й
ставили ©х одну до одно© в бiльшi групи, густо облiплювали ©х патрулями й
вiдводили набiк. До них пiдганяли новi групи й ставили так само "нiс у
потилицю".
А люди все вилазили й вилазили з-пiд землi, очманiлi, почадiлi. Деякi
тут же й падали, вийшовши з льоху не сво©ми ногами, а будучи винесенi
лавиною. Та ©х усiх брали попiд руки й лiпили швидко в четвiрки й
приставляли до щiльно збитих гуртiв, щоб не падали. Кожен такий гурт,
пiдпертий автоматами й багнетами, вже не мiг упасти, змушений триматися
доти, доки його не зiб'ють вiдразу весь геть iз нiг.
Десь за цi ю метушнею й брязкотом збро©, - десь там далеко, де жили ще
якiсь, може, люди, - кричали третi пiвнi, не дорiзанi ще й не зжертi.
Звiдкiлясь несло смалятиною, йодоформом, сiркою й селiтрою - моторошним
запахом вiйни й знищення.
Третi пiвнi... I хтось, немовби передразнюючи ©х, викрикував тут на
подвiр'©, таким же пiвнячим охриплим, перестудженим фальцетом, невидимо
перебiгаючи з мiсця на мiсце:
- По четир становi-i-iсь!!.
Викрикував лише вiн один. Решта мовчала, тiльки сопла, сквапно роблячи
свою роботу. Нарештi всi стали по чотири. I так стояли, ©х перераховували.
Довго, марудно. Потiм настала тиша, дрiмлива павза. В тiй тишi, в тiй
дрiмотi вони стояли ще довго. В напруженому чеканнi тремтiли вiд холоду
чи, навпаки, - вiд нервово© гарячки. Дехто навiть, так стоячи, поринав у
чадний сон, як у нiрвану.
Вартовi теж тремтiли, порухуючи плечима. Деякi жадiбно щось чавкали,
може, сухарi або шкоринки хлiба. Бiльшiсть же тiльки спльовувала. Вони
були голоднi, мабуть, так само, як i цi всi смертники, з тi ю лише
рiзницею, що смертники вже не думали про хлiб, вартовi ж, напевно,
страшенно хотiли його мати. Та що з того. Все, що ©м повсовували в руки
тодi, в Силенковому перевалочковi, матерi, жiнки чи сестри, вони по©ли
давно й тепер жували язики - злобнi, мовчазнi, зата нi.
Максим стояв у четвiрцi разом iз Костиком, тримаючи його за руку.
Слухав, як жвакали вартовi, й раптом вiдчув пекельний голод. Вiн згадав,
аж тепер, що вже давно нiчого не ©в i що вiн уже цiлком босий. Ранiше вiн
нi того, нi другого зовсiм не вiдчував i про те й не думав. А тепер на
бiду вiдчув i усвiдомив. Та тiльки зцiпив зуби й напружився - i все. I
тримав Костика за руку. Вони були якраз посерединi довжелезно© колони, й
це Максим уже вважав за щастя. Бач, доля вже дбала про нього! Хiба ж це не
доказ? Вони вилiзли з льоху першi, а опинилися не в головi колони, а
посерединi. А це сьогоднi було страшенно важливо...
Костик тис Максимову руку розпачливо, щось питаючи тим потиском. Максим
нагнув голову до юнакових уст.
- Господи... що ж робити... га?.. га?!. - затремтiв у вухо, мов у
гарячцi, "сам не свiй" Костик.
Максим нiчого не сказав, лише з усi © сили стис хлопцевi холоднi