Страница:
через обидва поверхи, оголивши нутро... Ця картина мигнула на мить, i, так
нiби нiчого й не було, все зникло в темрявi, - як бува при мигтiннi
блискавки темно© липнево© ночi. I так само, нiби при мигтiннi блискавки в
темрявi, що залива свiдомiсть, у головi Максима разом iз думкою, що
машина йде Староки©вською, виринула й iнша думка-згадка...
Колись цi ю вулицею проходили тисячi прочан-богомольцiв до
Свято-Тро©цького манастиря, що десь там... колись був... I колись нею раз
на рiк проходили велелюднi хреснi ходи, що несли чудотворну iкону Н-сько©
Божо© Матерi в мiсто К i назад, i це, мабуть, ©х, цi хреснi ходи, мав на
увазi Репiн, малюючи свою вiдому картину...
Потiм у революцiю по нiй спершу ходили ще бiльш велелюднi манiфестацi©,
спiваючи громоподiбно Марсель зу, сповненi людського шалу й патосу, вiри в
прекрасне майбутн , в братерство й любов i т. д... Пiзнiше котилися по нiй
гармати й кулемети, оглушуючи мiсто клекотом бою, мчали тачанки, проходили
батальйони й полки рiзних армiй у братовбивчiй вiйнi за те саме братерство
й любов... I за те ж саме братерство й любов по нiй iшли ночами процесi©
смертникiв, оточених озбро ними салдатами, що потiм мали бути такими ж
самими смертниками й пройти тут той же самий шлях - шлях до бору...
Про те ж саме братерство та любов мрiяв i вiн, Максим, ходячи тут iще
малим до манастиря на прощу. I тут же був колись клюб одчайдушно© молодi
його поколiння - клюб юних, фанатичних романтикiв, окрилених великою iде ю
воскресiння нацi© й наснажених вогнем любови. I це, власне, звiдси почався
його, Максимiв, тяжкий i тернистий шлях...
Раптом Максим вiдчув, як йому по тiлi поповзли мурашки. Даремно
намагався вiн ©х стримати всi ю силою сво ©, таки неабияко©, волi, - вони
не слухались: вулиця кiнчалась й машина доходила... до бору!
Максим втягнув голову в плечi й нагло, до галюцiнацi© чiтко, вiдчув
провал на потилицi... Але зцiпив зуби й так само зцiпив кулаки до хрусту,
опановуючи нерви. Ним оволодiло шалене бажання, дине й останн , - вмерти
гiдно, мужньо, спокiйно. Втриматися на належному рiвнi - вмерти гiдно, з
презирством до цих гомункулюсiв, що чомусь називаються людьми, як також i
до всi © цi© юдолi безглуздя й цинiзму, брехнi й зради, що назива ться
життям. Так, умерти з холодним i безмежним презирством до всiх них, що
обернули його життя на довгий ланцюг страждання, й наруги, й нестерпно©
нудьги. Треба поставити крапку - спокiйно, понуро й гордо. Вони от
сподiваються, що вiн заскiмлить i поповзе рачки... Авжеж!..
Ось зараз конвой тупо скоманду :
"Давай виходь!"
Ось тут ось, де злiва закiнчу ться бiр...
Максим пережив смерть рель фно й виразно ще до того, як мала б та
команда бути, i вже чекав на не© спокiйно. Вiн зосередив усю свою волю на
тiй останнiй банальнiй сценi, що ось мала вiдбутися, як фiнал усього його
життя. Вiн нi за чим не шкодував i нiчого не жалiв, - вiн лише хотiв
умерти гордо, хотiв зневажити, зiгнорувати вбивцiв сво©м презирством. I
без пози, без бучних фраз у стилi бульварного роману чи будь-яко©
лiтератури.
Проте з лiтератури прийшов i бринiв рефреном рядок iз "Галiлея" вгена
Плужника:
"...I на в'язах мулько головi".
Дiйсно, це генiяльно сказано: "мулько". Навiть уже не моторошно, а
тiльки "мулько"...
Але машина не зупинилася. Пройшла геть, лишаючи бiр позаду. Максим це
вiдзначив недовiрливо: "Добре, якщо не тут, то тодi де?.." I вiн лишався й
далi в станi внутрiшнього напруження, глибоко© зосереджености в собi.
Проте помiтив, що кругом лежав глибокий снiг. За бором стелився луг; а над
лугом темрява нiби трiшки порiдшала. Там десь над лугом, ген над
чорно-сивою iмлою снiгово© пустелi, мав бути колишнiй манастир. Максим не
бачив його, але знав i вiдчував, що вiн десь там - колишнiй
Свято-Тро©цький манастир, а пiзнiше - "Дитяче мiстечко", що потiм стало
вiйськовим (вiйськ НКВД) "городком" зi страшною репутацi ю, а ще пiзнiше -
резиденцi ю Гестапо з iще страшнiшою репутацi ю. Там вiдбувалися
неймовiрнi речi, й там Максимовi трохи не довелося скiнчити вже свiй шлях,
коли б не випадок. I нарештi...
"Так! - блиснула враз моторошна догадка. - Таж той "спецвiддiл танково©
Сталiнградсько©", очевидно, й зайняв резиденцiю Гестапо, i це його,
Максима, везуть туди, щоб спершу перепустити через "конве р" допиту..."
Ось скоро почнуться мости, а там за мостами гора i потiм - закрут...
Максим знав, що таке "конве р", з власного досвiду, а тому вiн вирiшив, що
якщо машина там, за останнiм мостом, зверне праворуч - значить, вiн
стриба на ходу геть i буде бiгти снiгами доти, доки його не пристрелять.
Волi вмерти бiжучи, але не датись на той "конве р". Вiн не потребу ще й
божевiльних мук i глуму. Якщо вiн уже не ма шансiв вийти переможцем, то
навiщо йому ще божевiльнi муки й глум?..
Обриси гори вимальовувалися вже не в уявi, а в дiйсностi, виступаючи в
чорнiй темрявi ще чорнiшою плямою й пливучи назустрiч. То була знана
Максимовi гора. Вiн же колись, ще як тут було Дитяче мiстечко, виховував
дiтей: iз неповнолiтнiх злочинцiв, безпритульних, переформовуючи ©х,
виховував порядних людей. Ця гора була забудована великими будiвлями,
спецiяльними спорудами, порита давнiми печерами, вкрита густим парком i
чагарником. Вона вiдчувалась у темрявi, як велика барикада, що затулила
вiтер.
Ось перший мiст. Другий. Третiй. Ось тут зараз ма бути закрут. Максим
непомiтно взявся правою рукою за борт машини. Ще мить... Машина крутнула
на вибо©нi й перехнябилась. Мить... I машина вирiвняла хiд, минувши закрут
i йдучи далi, завертаючи не праворуч, а лiворуч, а потiм просто.
Максим не вистрибнув тiльки тому, що на вибо©нi машиною тiпонуло так,
що вартовi повалилися геть на нього, а вiн на лаву. Вирiвнявши курс,
машина йшла далi, крiзь нiч, крiзь замрячену снiгову пустелю.
"Добре. Тодi ж куди вони мене везуть?.."
Довго гойдалася машина в темрявi по снiгах i, здавалося, вже нiколи не
прийде до яко©сь цiлi. Вона петляла вже невiдомо де й повзла невiдомо
куди, навiть не знати - чи на схiд, чи на захiд, чи на пiвдень, чи на
пiвнiч? Максимовi вже здавалося, що тi, що його везли, самi не знають або
забули, куди саме ©м треба його везти. Вони бовтались у темрявi, немов у
водi безмежно© баюри. А вже зовсiм загадковою ставала присутнiсть тих
двох, що всiли без спецiяльно© охорони й яких нiхто не берiг. Здогад, що
вони мали бути за формальних свiдкiв при розстрiлi, виявився не тiльки
хибним, а ще й смiшним, бо ж справдi:
"Хiба ж у вiйськовий час та ще на фронтi, чи при фронтi, хтось потребу
якихось формальних свiдкiв при розстрiлах?!"
Ба, навiть, iще смiшнiше:
"Хто ж взагалi й коли в ВЧК-ОГПУ-НКВД потребував свiдкiв? Ха-а!.."
Значить, цi люди не причетнi до нього. Тодi - куди ж вони ©дуть?.. Не
на прогулянку ж?..
Максим посмiхнувся:
"Е, голубе! Здеквалiфiкувався ти, втративши свiй щасливий дар
орi нтацi©, виплеканий по тюрмах! Таж якщо цi люди ©дуть з тобою, то
значить тебе везуть зовсiм не на розстрiл, бо для тако© процедури зовсiм
не бажанi нiякi свiдки! А якщо вони таки ©дуть i таки з тобою, то напевно
не на прогулянку. Краще буде, як ти приготу шся до найнесподiванiших
речей".
РОЗДIЛ ШОСТИЙ
Нарештi машина прийшла до мети.
Вона спершу наткнулась на заставу й обмiнялась iз нею паролем та
вiдгуком i рясними матюками. Потiм пройшла повз численнi танки й гармати,
пообкладуванi снiгом. Тi танки й гармати, наставивши хоботи всторч,
несподiвано виринали з темряви, як iз мулу, пiд несподiваним свiтлом фар,
немов доiсторичнi бронтозаври. Вони стояли шпалерами обабiч дороги й далi.
Скрiзь, куди сягало свiтло фар, коли машина перехняблювалась на вибо©нах,
задираючись радiятором вгору, - скрiзь маячiли танки, автомашини,
трактори, а мiж ними вештались люди й сипалась назустрiч свiтловi
божевiльна, страшна матюкня. Коли свiтло опускалося вниз - видива зникали,
лише матюкня тривала, проводжаючи машину.
Темрява, що досi весь час видавалась суцiльною, тут перестала бути
такою, ставши плямистою й хвилястою, - мiсцями темнiшою, мiсцями
свiтлiшою, то нерухомою, то рухливою. Окремi фантастичнi масиви ©©
бовванiли по обидва боки й рухалися назустрiч, виявившись потiм звичайними
селянськими хатами, клунями, повiтками, попiдпираними знову ж таки
танками, автомашинами й гарматами.
Це було село. Що за село - невiдомо. Та й байдуже.
Раптом машина стала. "От, при©хали", - вiдзначила думка. Замиготiли
лiхтарики, й почулася команда:
- Ви-ла-зь!.. Та не стрибай! Спокiйно... Та-ак...
Максим вилiз i став на снiгу... I вiдчув, що його ноги вже майже босi -
ганчiр'янi бурки розлазились. Але вiн зовсiм тим не затурбувався. Вiн
стояв i чекав усе з тим же самим вiдчуттям передсмертно© нудьги. "I на
в'язах мулько головi..."
Автоматники оточили його зовсiм тiсним кiльцем.
- Крок улiво, крок управо... - чувся десь за кiльцем апатичний голос
начальника спецвiддiлу. - П р я м о... давай!..
Автоматники пiшли, топчучись по Максимових ногах, наступаючи йому на
п'яти.
Так вони йшли в темрявi, густiй i мокрiй, i нарештi опинилися перед
якоюсь iще темнiшою химерою, пiдiйшовши до не© впритул.
- Стiй!
Стали. Забрязчали, заклацали збро ю. Враз у вiчi вдарив слiпучий снiп
свiтла... То вiдчинилися дверi - i Максим пережив головокрутне,
приголомшуюче вiдчуття - щось на зразок того, коли на високiй гойдалцi
стрiмко летиш униз i забива тобi дух, перехоплю дихання в горлi...
Вiн опинився в хатi, повнiй слiпучого сяйва. Те сяйво бурхнуло на нього
шаленим водоспадом. Тяжко ступнув крок наперед i став, оглушений. Сам.
Автоматники й брязкiт ©хньо© збро© лишились десь там за дверима, разом iз
темрявою. Вiн був тут сам. Голова й серце йому загудiли, як вiд тяжкого
вдару дзвiн, - то завирувала дико кров, немовби шалiючи, не пiдкоряючись
нi волi, нi розумовi:
"Живий! Живий!.. Живий!!.
А перед ним постала фантастична, химерна, здавалось, неможлива картина,
що закарбувалась у пам'ятi незабутнiм видивом...
На великому столi стояло вряд шiсть великокалiбрових артилерiйських
мiдяних гiльз, кiнцi яких були сплеснутi i в них вправленi гноти. Тi
"свiчi" горiли дружно, як фантастичний канделябр, переливаючись мiддю,
заливаючи велику хату морем свiтла, перетворюючи ©© на якийсь величний
поганський храм. Над цi ю iлюмiнацi ю - на покутi ряснiли образи. Посеред
стiни - якийсь окремий образ пiд рушником... якогось особливого святого...
Стiл застелений бiлою скатертиною, поверх не© - лупа, револьвери,
шахiвниця з розставленими фiгурами, а також - кришталева, мерехтлива,
дорога чара з червоним вином i ще щось...
Та ось iз-за столу звелась дебела людина в блискучiй шкiрянцi, з
орденами, з блискiтками, з вороною ручкою пiстоля над кобурою, - звелась i
вийшла до нього...
Максим стояв приголомшений. I враз вiдчув, що вiн... смi ться. Так,
смi ться внутрiшньо всiм сво©м ством. Смi ться, не в силi стримати в собi
якогось дикого, безглуздого смiху, що нiби все тiло його схопив корчем.
Щось - чи то свiтло, мерехтливе море свiтла, чи щось iнше - вивело його
раптом iз летаргi©...
Широкогрудий, волохатий у сво му лахмiттi, велетень - вiн стояв,
розставивши широко ноги й майже дiстаючи головою стелi, i тремтiв вiд
внутрiшнього смiху.
Те "щось", що викликало цей смiх, - то було нагле й гостре вiдчуття
пародiйности - так, пародiйности! - побачено© картини. Вiдчуття кричущо©
©© реальности i в той же час - кричущо© пародiйности.
"Нiч у Фiлях пiд Бородiно!!. От! А це Кутузов, далебi!?. I десь уже
бачений! Бачений!.. Га-га!.. Яка страшна iронiя! I це - вислiд
патологiчних потуг..."
А той "святий"...
Та то ж вiдомий "святий" - вусатий i горбоносий, з низьким зачубленим
чолом. Той, що його Максим, як справжнiй ретик, уперто не визнавав, не
визна й визнавати не хоче й не буде. Разом iз усiма iншими подiбними
"святими" на цьому безглуздому свiтi.
Тiльки тепер Максим помiтив, що той "Кутузов", той дебелий чолов'яга в
шкiрянцi й з орденами, кричав. Стрибав перед ним, розмахував кулаками, ще
й якимись папiрцями, й кричав несамовито. Максим дивився йому в рот згори
вниз i нiчого не розумiв. I блукав очима по стiнах, по дивовижних
свiчах...
Та помалу крик того Кутузова приводив його до пам'яти. Змiст його
вигукiв почав доходити до свiдомости Максима, i вiн вiдчув, як обличчя
його стало наливатися кров'ю, а руки самi собою складалися з хрустом у
кулаки. Ось вiн зараз його - того Кутузова - вдарить, аж той повалить
собою геть канделябр i стане темно...
Але Максим не вдарив. Натомiсть вiн раптом гукнув оглушливо, на всi
сво© легенi, просто Кутузову в очi:
- Чого ви горла те?!.
Вiд несподiванки Кутузов аж присiв. А хтось у кутку протяг здивовано:
- Ого-о!..
То сидiли там на ослонi пiд мисником i дрiмали вартовi "мушкетери", що
©х зразу не помiтив Максим. Вони протягли те "ого" й поворушили збро ю. Та
Максим не звернув уваги.
- Чого ви горла те?! - повторив вiн сво громоподiбне й безмежно
презирливе запитання. - Чого й на кого?.. Вам це не личить... А чи ви
хочете криком заступити брак почуття гумору?
Кутузов, нiби на всiм скаку зсаджений з коня, вилупив очi й роззявив
рота i так стояв - розгублений, уже не тiльки не кричучи, а навiть нiчого
й не кажучи.
- З вами говорить начальник Особливого вiддiлу армi©! - промовив хтось
за спиною в Максима. З голосу Максим пiзнав "старого знайомого" -
начальника спецвiддiлу дивiзi©.
- Дуже менi мило, - промовив Максим, не повертаючи голови, а дивлячись
на Кутузова всторч. - Але якщо начальник Особливого вiддiлу армi© дума ,
що нечленоподiльним криком можна людину, якiй "нема чого втрачати, крiм
сво©х кайданiв", примусити поповзти на колiнах, то вiн помиля ться... Я
вже чув це!..
- Де? - тихо спитав Кутузов, промовивши це помалу й зовсiм iншим
голосом.
- На Луб'янцi, уявiть собi... - I аж тут Максим згадав, де ж вiн цього
Кутузова вже бачив. Чи ти ба!..
- Та-а-ак?! - здивувався Кутузов. - I коли?
- В тридцять сьомому.
- Ум-г-гу-у...
Кутузов зайшов за стiл, поторсав чуба, постояв, кусаючи губу, i спитав
зовсiм тихо:
- Хто був начальником групи?
- Уявiть собi... - Максим подивився на сво© пальцi, що вилазили з
мокро© розлiзло© бурки, глянув на Кутузо-ва А зiтхнув:
- Менi зда ться, що ви... уявiть собi...
Кутузов насупив брови, досить знiяковiвши, а начальник спецвiддiлу
дивiзi©, що вийшов з-за Максимово© спини й сiв бiля столу, посмiхнувшись,
промурмотiв, немов спросоння:
- Бува ...
Кутузов довго мовчав, гортаючи папери й не пiдводячи вiд них очей.
Потiм закурив, випустивши помiж собою й Максимом хмару диму, i з-за тi ©
хмари спитав:
- Добре. I що ж ви тепер нам скажете? - Спитав пiдкреслено чемно,
навiть ласкаво, i тiльки одна нотка, люта-прелюта, бринiла в тiй чемностi,
не вiщуючи нiчого доброго.
Максим мовчав.
- Що ж ви? - Голосно: - Вам не подоба ться? - А тихо: - Ви не чу те?
Так? - Хмара диму коливалась у повiтрi, розповзалась i танула.
- Нi, чую.
- То що ж ви скажете?
- Гм... Хiба що такий ось афоризм: "Якщо заздалегiдь ясно, що й вiд
крику, й вiд тихо© розмови наслiдки будуть однаковi, то чи не лiпше
говорити все-таки по-людському?"
- Мда-а... Це правда. Афоризм добрий. Що ж, говорiмо "по-людському".
Якi ж будуть наслiдки?
Хмара диму розiйшлася геть, тiльки над цигаркою Кутузова звивалась
тоненька димова смужка, нiби над цiвкою гармати, що тiльки що пальнула й
ма ще пальнути знову.
- Нiчого, - зiтхнув Максим байдуже.
Кутузов кинув цигарку, блиснув недобре очима й хлиснув вина з
кришталево© чари, А тодi поставив ногу картинно на стiлець, сперся на
колiно лiктем i затарабанив пальцями по шахiвницi, нiби пильно вивчаючи
©©.
"Мушкетери" пiд мисником i навiть начальник спецвiддiлу дивiзi© помiтно
нашорошились. Потiм останнiй насунув ушанку на очi й удав, що дрiма . А
"мушкетери" дивились на великого начальника, мов вiрнi пси, чекаючи, чим
скiнчиться його тарабанення пальцями по шахiвницi. Кутузов тарабанив
довгенько. А тодi враз прийняв ногу зi стiльця й махнув рукою...
З-пiд мисника вискочили три заспаних "мушкетери", озбро нi нiмецькими
"ем-пi", в ватяних розхристаних куфайках i в повстяниках. Три здоровили з
виразом безмежного очманiння на ©х отупiлих обличчях, розбурханих оце лише
хвилевою злобою, що ©м от не дають виспатись. Люто чухаючись i спльовуючи,
вони наладували зброю насупроти самiсiньких Максимових грудей, а тодi один
пiддав сво©м "ем-пi" пiд ребра:
- Ану-ка, давай iди!
I повели його з хати геть у темряву. "Нiхто не сказав нi "здрастуй", нi
"прощай", - подумав Максим, i лише мигцем зауважив, виходячи, як iз
сумежно© кiмнати зайшла й, причiсуючись, пiдiйшла до столу якась постать i
сiла до шахiвницi. Але дверi закрилися i темрява все поглинула. Хлопцi
вели його в ту темряву. Один iшов ззаду, а дво по боках. Той, що ззаду,
командував:
- Прямо...
- Влiво...
- Прямо... Прямо...
Вони йшли через городи. Спершу по вузенькiй стежечцi, а тодi збились i
чвалали навпростець по глибокому снiгу. Дiйшли до клунi.
- Прямо...
Минули клуню.
- Стоп!!.
Зупинились за клунею.
"Бiгти чи не бiгти? - майнуло в Максимовiй головi. - А-а, все одно!"
Вiн стояв по колiна в снiгу, i холодний вiтер здирав з нього ветхе пальто.
"Все одно..."
- Так стояти! - скомандував котрийсь. Усi втрьох вони зайшли й стали
ззаду. Щось мiж собою побубонiли...
- Ну, от... - сказав котрийсь, пересуваючи закривку рушницi.
Раптом вiд хати на весь голос:
- Адставi-i-iть!!.
Дивно, Максим вiд того вiдчув у собi виразне незадоволення. "Знову йти
по цьому глибокому снiгу босяком..."
- Ну, давай назад!.. - буркнуло ззаду злiсно. - (Трам-трам-тарарам!) Не
дають навiть чоловiка по-настоящому вбити! Секунду б почекав...
Вони прийшли знову до хати.
Кутузов ходив по хатi, шалено димлячи цигаркою. I так само шалено
димiв, куряли люльку, той, що сидiв до Максима спиною, низько схилившись
над шахiвницею.
- Ага! - I Кутузов зупинився перед Максимом. - За що ви сидiли на
Луб'янцi?
Максим мовчав. Вiн стояв, заснiжений по колiна, втомлено й гордо
поглядаючи згори вниз на Кутузова. "Чи ти зломиш мене, чи не зломиш?" -
здавалося, питав його понурий, презирливий погляд.
- Ну ж... Вас питають чемно, будьте ж i ви чемнi. За що? За що ви
сидiли на Луб'янцi? Павза. Максим зiтхнув.
- За Марiю Магдалину...
"Кутузов" розгубився.
- Що, що?.. - Потiм оговтався. - Гм... Цебто що ви ©© згвалтували?
- Нi.
- Вона вас?
- Майже... По-вашому це назива ться "завербувала".
- Не говорiть дурниць. Що вам могли ставити найдикiшi обвинувачення -
це нормально i в порядку. I це не ма значення. А от скажiть - за що
жсправдi,за що в д i й-с н о с т i ви сидiли?.. Дiло давн ...
- Вам це вiдомо.
Кутузов подивився здивовано й гмикнув скептично:
- Чудак ви! Та ви ж прекрасно зна те, що сидiли мiльйони всяко©...
сволоти... Так звiдки я про всiх можу пам'ятати, хто й за що?.. За що
сидiли ви?
Максим дивився Кутузову в очi, й йому хотiлося вдарити його в тi очi, -
нi, в душу. Вiн обертав у мiзку слова, шукаючи, яким найзручнiше в ту
пiдлу душу вдарити. Але не змiг знайти вiдповiдного, i, коли Кутузов
повторив сво "А все ж таки, дiло минуле, - за що в дiйсностi?", Максим
кинув холодно:
- За "шумськiзм"... I за "робiтничу опозицiю"!..
- А-а-а... От бач! А кажуть, що НКВД не генiяльне! Таж формально ви
сидiли за збройне повстання й терор, так? Так, я пам'ятаю. То було
безглуздо нiби, але тепер я спитаю вас - яка рiзниця, за що формально
нищено ворога, коли вiн таки ворог?
- А дiйсно! Яка рiзниця, чи людина, чи скотина, хто прав, хто винен i п
е р е д к и м?!.
Кутузов хоч i вловив зухвалу iронiю цих слiв, але вдав, що вiн того не
дочув.
- Ну, добре... А зна те, за що ви т у т тепер?
- Цiкаво.
Кутузов глумливо засмiявся:
- Знову чудак ви! Цебто я маю вам казати про те, про що ви самi ось
зараз напишете?!.
По цих словах вiн узяв аркушик паперу, пiдiйшов, став i, говорячи до
Максима, водив аркушиком перед носом:
- Ось вам папiр, i ви на ньому все напишете...
- Але ж...
- Мовчати... Ось оце папiр...
- Але ж...
- Мовчати!.. - Кутузов спочатку було говорив тихо, але за кожним разом
пiдносив голос: - Мовчати! I ви на ньому все напишете... Все. Зрозумiло?
Максим знизав плечем. Вiн не збирався змагатись у гiстерi© з таким-от
"фельдмаршалом". Зцiпив зуби й замовк. Дивився на того, що сидiв спиною до
нього, в шинелi наопашки, i йому видалося щось нiби знайоме. Хто б це мiг
бути?.. А втiм, яке то ма значення! А Кутузов прохарчав, прошипiв йому в
лице, вiдчуваючи, що вiн не в силi зломити його глумливого безстрашшя:
- Напишете!.. Ви все на цьому паперi напишете... Ясно?.. В с е...
I хоч ясно було, що на такому маленькому аркушику нiчого не можна
написати до пуття i про це знав сам Кутузов лiпше вiд усiх, але вiн про те
й не думав. Вiн думав лише про те, що ось цей Голiят таки сяде покiрно й
буде на цьому папiрчику щось за його наказом писати... I це головне. Це
буде видимiсть того, що вiн таки його зломив, зiм'яв, як ганчiрку. Бо ж
без цього, без обернення його в ганчiрку, не можна його знищити. Адже вiн
саме й шука легко© кулi, як визволення.
- А тепер - iдiть! - промовив Кутузов уголос, показавши рукою на
начальника спецвiддiлу дивiзi©, й одвернувся, став над шахiвницею,
напружив червоний карк.
- Пiшли... - запропонував старий знайомий i сам пiшов попереду.
Вони вдвох вийшли.
- Слухайте, - промовив начальник спецвiддiлу дивiзi© апатично вже
надворi, в темрявi. - Бачите, яка темрява?.. Я думаю, що вам взагалi нема
сенсу тiкати. Куди? А головне - чого? (Зiтхнув). Ви потрапили в таку
ситуацiю, з яко©, брат, нема виходу... Взагалi... I не можна втекти.
Павза.
- Проте, на всякий випадок, майте на увазi - крок лiворуч, крок
праворуч... Краще йдiть просто... Тепер праворуч... Просто... А крiм того
- вiд мене утiкати - то було б не шляхетно, бо хлопцi ж вас упiймають,
неодмiнно, i менi тодi сорому не обiбратись - такий конво©р!..
Всю цю тираду начальник проказав нiби сам до себе, з нудьги й замовк.
Вони йшли мовчки, натикаючись у темрявi на стовпцi, причому -
iнiцiятиву шукання дороги начальник нiби цiлком переклав на Максима, а сам
плентався позаду, лише злегка не то питав, не то подавав поради:
- Може, лiвiш?
- Може, правiш?..
- А шукайте там клямки. ? Тягнiть...
Так зони опинилися в затишнiй хатинi - в тихiй, чисто прибранiй
кiмнатi. Замiсть буйно© й ексцентрично© iлюмiнацi©, що була в штабi, тут
свiтили тiльки двi лямпадки пiд образами. Стiл буя накритий бiлою
скатертиною, лiжко чисто застелене... Взагалi було щось великоднього в цiй
хатi, в якiй стiл застилався бiлою скатертиною, без сумнiву, тiльки на
Великдень та ще на Рiздво. На столi стояла карафка з водою, чорнильниця й
лежала ручка з пером на шматку газети. Начальник показав Максимовi рукою
на мiсце на лавi бiля столу, а сам пройшовся по хатi, по землянiй долiвцi,
посиланiй пiском, заклавши руку за борт шинелi й насунувши ушанку на
брови. Пройшовся раз, удруге. А тодi став бiля гаряче натоплено© груби й
так стояв, пiдперши комин спиною.
Максим поклав папiрець на стiл, узяв ручку, вмочив ©© в чорнило i,
витерши лiвою долонею мокре чоло та тримаючи ручку в правiй, застиг у
нерухомостi. Вiн не думав про те, що писати. Власне, вiн нiчого не думав.
Сидiв... По тiлу розливалось тепло, промерзлi на снiгу ноги починали
вiдходити, - Максим ворушив пальцями, вiдчував шалений бiль у суглобах, i
вiд того було при мно - бiль у ногах вiдволiкав увагу вiд усього цього
безглуздя, заспокоював душу, змушуючи ©© все покинути й зосередитись на
собi... Яка блаженна павза!.. Ця павза тривала, здавалось, цiлу вiчнiсть.
Максим нiби втопився в блаженному забуттi. Нарештi зринув iз того забуття.
Помалу зосередив увагу на папiрцi - половинка листа з зошита! Оглянув його
з обох бокiв, наморщив брови i, зiтхнувши, повернув лице до начальника:
- Що ж писати?
- А... - махнув той рукою. - Пишiть що-небудь.
Максим розгонисте написав, до кого адресу ться, потiм дату, потiм сво
iм'я й призвiще, рiк народження, соцiяльний стан батькiв i свiй, свою
освiту, фах, скiльки рокiв сидiв у тюрмi, а скiльки в таборах "С влагу"...
Тут папiрець скiнчився, i Максим так на пiвсловi й обiрвав цю свою писемну
вправу. Ба, насилу влiзло й те, що написав. Хотiв на закiнчення поставити
"i т. д.", але поставив лише три крапки й розписався в куточку.
- Вже, - промовив iз полегшенням.
- Добре, - промовив начальник i не поворухнувся. Вiн стояв, заплющивши
очi, бiля теплого комина й, далебi, дрiмав.
Максим поклав ручку i, склавши руки на столi, вiдпочивав - сидiв
нерухомо теж, лiньки було поворухнути й найменшим м'язком. Дивився на
начальника. Зачепився поглядом за пляншетку й хотiв було щось запитати,
але тяжко було змусити язик повернутись i промовити слово. Втома. Нарештi
вiн таки змусив свiй язик поворухнутись:
- Гм... Скажiть... Навiщо ви взяли того... Христа на Голготi?..
- Здасться, - буркнув начальник спецвiддiлу. Потiм додав, не
розплющуючи очей: - В тiм ваш найтяжчий злочин... Гм... (Iронiя). Бо
начальник ОСО армi© ма сво© поняття, а начальник спецвiддiлу дивiзi© ма ,
брат, сво©...
"Та не може бути!!" - хотiв аж скрикнути Максим глумливо, але не
скрикнув - далебi, було лiньки. Промовчав. Начальник теж замовк i, як i
перше, не розплющуючи очей, стояв, пiдпираючи спиною теплу стiну груби.
Нарештi вiдслонився. Обтрусив крейду з рук i з шинелi й промовив:
- Ну, що ж... Пiшли!..
А на дворi начальник плюнув у темряву й, кутаючись у шинелю,
промурмотiв, либонь, нi до кого:
- От бардак на цьому свiтi дi ться... Все з глузду з'©хало к чортовiй
матерi!..
Це вiн промовив у мряку, невидимий, так що й невiдомо, чи то саме вiн
промовив, а замiсць "к чортовiй" ужив iнший, менш пристойний, але бiльш
динамiчний епiтет. I додав уже сердито й нiби аж iз заздрiстю:
- Вам то що!..
Коли вони ввiйшли знову до штабу, Кутузов стояв над шахiвницею,
спершись однi ю ногою на стiлець, i жував мундштук вiд цигарки, як кiнь
вудило, а його партнер пахкав димом iз люльки, як паротяг, сидячи все так
же спиною до дверей. Вiн, мабуть, так i не поворухнувся за весь час
вiдсутностi Максима. Його чуприна була розкуйовджена й стояла, мов копиця
сiна, завихрена вiтром. Не поворухнувся вiн i тепер.
Начальник спецвiддiлу дивiзi© подав Кутузову папiрця, позiхнув i
поплентався до лави, а Максим лишився стояти, дивлячись у потилицю того,
нiби нiчого й не було, все зникло в темрявi, - як бува при мигтiннi
блискавки темно© липнево© ночi. I так само, нiби при мигтiннi блискавки в
темрявi, що залива свiдомiсть, у головi Максима разом iз думкою, що
машина йде Староки©вською, виринула й iнша думка-згадка...
Колись цi ю вулицею проходили тисячi прочан-богомольцiв до
Свято-Тро©цького манастиря, що десь там... колись був... I колись нею раз
на рiк проходили велелюднi хреснi ходи, що несли чудотворну iкону Н-сько©
Божо© Матерi в мiсто К i назад, i це, мабуть, ©х, цi хреснi ходи, мав на
увазi Репiн, малюючи свою вiдому картину...
Потiм у революцiю по нiй спершу ходили ще бiльш велелюднi манiфестацi©,
спiваючи громоподiбно Марсель зу, сповненi людського шалу й патосу, вiри в
прекрасне майбутн , в братерство й любов i т. д... Пiзнiше котилися по нiй
гармати й кулемети, оглушуючи мiсто клекотом бою, мчали тачанки, проходили
батальйони й полки рiзних армiй у братовбивчiй вiйнi за те саме братерство
й любов... I за те ж саме братерство й любов по нiй iшли ночами процесi©
смертникiв, оточених озбро ними салдатами, що потiм мали бути такими ж
самими смертниками й пройти тут той же самий шлях - шлях до бору...
Про те ж саме братерство та любов мрiяв i вiн, Максим, ходячи тут iще
малим до манастиря на прощу. I тут же був колись клюб одчайдушно© молодi
його поколiння - клюб юних, фанатичних романтикiв, окрилених великою iде ю
воскресiння нацi© й наснажених вогнем любови. I це, власне, звiдси почався
його, Максимiв, тяжкий i тернистий шлях...
Раптом Максим вiдчув, як йому по тiлi поповзли мурашки. Даремно
намагався вiн ©х стримати всi ю силою сво ©, таки неабияко©, волi, - вони
не слухались: вулиця кiнчалась й машина доходила... до бору!
Максим втягнув голову в плечi й нагло, до галюцiнацi© чiтко, вiдчув
провал на потилицi... Але зцiпив зуби й так само зцiпив кулаки до хрусту,
опановуючи нерви. Ним оволодiло шалене бажання, дине й останн , - вмерти
гiдно, мужньо, спокiйно. Втриматися на належному рiвнi - вмерти гiдно, з
презирством до цих гомункулюсiв, що чомусь називаються людьми, як також i
до всi © цi© юдолi безглуздя й цинiзму, брехнi й зради, що назива ться
життям. Так, умерти з холодним i безмежним презирством до всiх них, що
обернули його життя на довгий ланцюг страждання, й наруги, й нестерпно©
нудьги. Треба поставити крапку - спокiйно, понуро й гордо. Вони от
сподiваються, що вiн заскiмлить i поповзе рачки... Авжеж!..
Ось зараз конвой тупо скоманду :
"Давай виходь!"
Ось тут ось, де злiва закiнчу ться бiр...
Максим пережив смерть рель фно й виразно ще до того, як мала б та
команда бути, i вже чекав на не© спокiйно. Вiн зосередив усю свою волю на
тiй останнiй банальнiй сценi, що ось мала вiдбутися, як фiнал усього його
життя. Вiн нi за чим не шкодував i нiчого не жалiв, - вiн лише хотiв
умерти гордо, хотiв зневажити, зiгнорувати вбивцiв сво©м презирством. I
без пози, без бучних фраз у стилi бульварного роману чи будь-яко©
лiтератури.
Проте з лiтератури прийшов i бринiв рефреном рядок iз "Галiлея" вгена
Плужника:
"...I на в'язах мулько головi".
Дiйсно, це генiяльно сказано: "мулько". Навiть уже не моторошно, а
тiльки "мулько"...
Але машина не зупинилася. Пройшла геть, лишаючи бiр позаду. Максим це
вiдзначив недовiрливо: "Добре, якщо не тут, то тодi де?.." I вiн лишався й
далi в станi внутрiшнього напруження, глибоко© зосереджености в собi.
Проте помiтив, що кругом лежав глибокий снiг. За бором стелився луг; а над
лугом темрява нiби трiшки порiдшала. Там десь над лугом, ген над
чорно-сивою iмлою снiгово© пустелi, мав бути колишнiй манастир. Максим не
бачив його, але знав i вiдчував, що вiн десь там - колишнiй
Свято-Тро©цький манастир, а пiзнiше - "Дитяче мiстечко", що потiм стало
вiйськовим (вiйськ НКВД) "городком" зi страшною репутацi ю, а ще пiзнiше -
резиденцi ю Гестапо з iще страшнiшою репутацi ю. Там вiдбувалися
неймовiрнi речi, й там Максимовi трохи не довелося скiнчити вже свiй шлях,
коли б не випадок. I нарештi...
"Так! - блиснула враз моторошна догадка. - Таж той "спецвiддiл танково©
Сталiнградсько©", очевидно, й зайняв резиденцiю Гестапо, i це його,
Максима, везуть туди, щоб спершу перепустити через "конве р" допиту..."
Ось скоро почнуться мости, а там за мостами гора i потiм - закрут...
Максим знав, що таке "конве р", з власного досвiду, а тому вiн вирiшив, що
якщо машина там, за останнiм мостом, зверне праворуч - значить, вiн
стриба на ходу геть i буде бiгти снiгами доти, доки його не пристрелять.
Волi вмерти бiжучи, але не датись на той "конве р". Вiн не потребу ще й
божевiльних мук i глуму. Якщо вiн уже не ма шансiв вийти переможцем, то
навiщо йому ще божевiльнi муки й глум?..
Обриси гори вимальовувалися вже не в уявi, а в дiйсностi, виступаючи в
чорнiй темрявi ще чорнiшою плямою й пливучи назустрiч. То була знана
Максимовi гора. Вiн же колись, ще як тут було Дитяче мiстечко, виховував
дiтей: iз неповнолiтнiх злочинцiв, безпритульних, переформовуючи ©х,
виховував порядних людей. Ця гора була забудована великими будiвлями,
спецiяльними спорудами, порита давнiми печерами, вкрита густим парком i
чагарником. Вона вiдчувалась у темрявi, як велика барикада, що затулила
вiтер.
Ось перший мiст. Другий. Третiй. Ось тут зараз ма бути закрут. Максим
непомiтно взявся правою рукою за борт машини. Ще мить... Машина крутнула
на вибо©нi й перехнябилась. Мить... I машина вирiвняла хiд, минувши закрут
i йдучи далi, завертаючи не праворуч, а лiворуч, а потiм просто.
Максим не вистрибнув тiльки тому, що на вибо©нi машиною тiпонуло так,
що вартовi повалилися геть на нього, а вiн на лаву. Вирiвнявши курс,
машина йшла далi, крiзь нiч, крiзь замрячену снiгову пустелю.
"Добре. Тодi ж куди вони мене везуть?.."
Довго гойдалася машина в темрявi по снiгах i, здавалося, вже нiколи не
прийде до яко©сь цiлi. Вона петляла вже невiдомо де й повзла невiдомо
куди, навiть не знати - чи на схiд, чи на захiд, чи на пiвдень, чи на
пiвнiч? Максимовi вже здавалося, що тi, що його везли, самi не знають або
забули, куди саме ©м треба його везти. Вони бовтались у темрявi, немов у
водi безмежно© баюри. А вже зовсiм загадковою ставала присутнiсть тих
двох, що всiли без спецiяльно© охорони й яких нiхто не берiг. Здогад, що
вони мали бути за формальних свiдкiв при розстрiлi, виявився не тiльки
хибним, а ще й смiшним, бо ж справдi:
"Хiба ж у вiйськовий час та ще на фронтi, чи при фронтi, хтось потребу
якихось формальних свiдкiв при розстрiлах?!"
Ба, навiть, iще смiшнiше:
"Хто ж взагалi й коли в ВЧК-ОГПУ-НКВД потребував свiдкiв? Ха-а!.."
Значить, цi люди не причетнi до нього. Тодi - куди ж вони ©дуть?.. Не
на прогулянку ж?..
Максим посмiхнувся:
"Е, голубе! Здеквалiфiкувався ти, втративши свiй щасливий дар
орi нтацi©, виплеканий по тюрмах! Таж якщо цi люди ©дуть з тобою, то
значить тебе везуть зовсiм не на розстрiл, бо для тако© процедури зовсiм
не бажанi нiякi свiдки! А якщо вони таки ©дуть i таки з тобою, то напевно
не на прогулянку. Краще буде, як ти приготу шся до найнесподiванiших
речей".
РОЗДIЛ ШОСТИЙ
Нарештi машина прийшла до мети.
Вона спершу наткнулась на заставу й обмiнялась iз нею паролем та
вiдгуком i рясними матюками. Потiм пройшла повз численнi танки й гармати,
пообкладуванi снiгом. Тi танки й гармати, наставивши хоботи всторч,
несподiвано виринали з темряви, як iз мулу, пiд несподiваним свiтлом фар,
немов доiсторичнi бронтозаври. Вони стояли шпалерами обабiч дороги й далi.
Скрiзь, куди сягало свiтло фар, коли машина перехняблювалась на вибо©нах,
задираючись радiятором вгору, - скрiзь маячiли танки, автомашини,
трактори, а мiж ними вештались люди й сипалась назустрiч свiтловi
божевiльна, страшна матюкня. Коли свiтло опускалося вниз - видива зникали,
лише матюкня тривала, проводжаючи машину.
Темрява, що досi весь час видавалась суцiльною, тут перестала бути
такою, ставши плямистою й хвилястою, - мiсцями темнiшою, мiсцями
свiтлiшою, то нерухомою, то рухливою. Окремi фантастичнi масиви ©©
бовванiли по обидва боки й рухалися назустрiч, виявившись потiм звичайними
селянськими хатами, клунями, повiтками, попiдпираними знову ж таки
танками, автомашинами й гарматами.
Це було село. Що за село - невiдомо. Та й байдуже.
Раптом машина стала. "От, при©хали", - вiдзначила думка. Замиготiли
лiхтарики, й почулася команда:
- Ви-ла-зь!.. Та не стрибай! Спокiйно... Та-ак...
Максим вилiз i став на снiгу... I вiдчув, що його ноги вже майже босi -
ганчiр'янi бурки розлазились. Але вiн зовсiм тим не затурбувався. Вiн
стояв i чекав усе з тим же самим вiдчуттям передсмертно© нудьги. "I на
в'язах мулько головi..."
Автоматники оточили його зовсiм тiсним кiльцем.
- Крок улiво, крок управо... - чувся десь за кiльцем апатичний голос
начальника спецвiддiлу. - П р я м о... давай!..
Автоматники пiшли, топчучись по Максимових ногах, наступаючи йому на
п'яти.
Так вони йшли в темрявi, густiй i мокрiй, i нарештi опинилися перед
якоюсь iще темнiшою химерою, пiдiйшовши до не© впритул.
- Стiй!
Стали. Забрязчали, заклацали збро ю. Враз у вiчi вдарив слiпучий снiп
свiтла... То вiдчинилися дверi - i Максим пережив головокрутне,
приголомшуюче вiдчуття - щось на зразок того, коли на високiй гойдалцi
стрiмко летиш униз i забива тобi дух, перехоплю дихання в горлi...
Вiн опинився в хатi, повнiй слiпучого сяйва. Те сяйво бурхнуло на нього
шаленим водоспадом. Тяжко ступнув крок наперед i став, оглушений. Сам.
Автоматники й брязкiт ©хньо© збро© лишились десь там за дверима, разом iз
темрявою. Вiн був тут сам. Голова й серце йому загудiли, як вiд тяжкого
вдару дзвiн, - то завирувала дико кров, немовби шалiючи, не пiдкоряючись
нi волi, нi розумовi:
"Живий! Живий!.. Живий!!.
А перед ним постала фантастична, химерна, здавалось, неможлива картина,
що закарбувалась у пам'ятi незабутнiм видивом...
На великому столi стояло вряд шiсть великокалiбрових артилерiйських
мiдяних гiльз, кiнцi яких були сплеснутi i в них вправленi гноти. Тi
"свiчi" горiли дружно, як фантастичний канделябр, переливаючись мiддю,
заливаючи велику хату морем свiтла, перетворюючи ©© на якийсь величний
поганський храм. Над цi ю iлюмiнацi ю - на покутi ряснiли образи. Посеред
стiни - якийсь окремий образ пiд рушником... якогось особливого святого...
Стiл застелений бiлою скатертиною, поверх не© - лупа, револьвери,
шахiвниця з розставленими фiгурами, а також - кришталева, мерехтлива,
дорога чара з червоним вином i ще щось...
Та ось iз-за столу звелась дебела людина в блискучiй шкiрянцi, з
орденами, з блискiтками, з вороною ручкою пiстоля над кобурою, - звелась i
вийшла до нього...
Максим стояв приголомшений. I враз вiдчув, що вiн... смi ться. Так,
смi ться внутрiшньо всiм сво©м ством. Смi ться, не в силi стримати в собi
якогось дикого, безглуздого смiху, що нiби все тiло його схопив корчем.
Щось - чи то свiтло, мерехтливе море свiтла, чи щось iнше - вивело його
раптом iз летаргi©...
Широкогрудий, волохатий у сво му лахмiттi, велетень - вiн стояв,
розставивши широко ноги й майже дiстаючи головою стелi, i тремтiв вiд
внутрiшнього смiху.
Те "щось", що викликало цей смiх, - то було нагле й гостре вiдчуття
пародiйности - так, пародiйности! - побачено© картини. Вiдчуття кричущо©
©© реальности i в той же час - кричущо© пародiйности.
"Нiч у Фiлях пiд Бородiно!!. От! А це Кутузов, далебi!?. I десь уже
бачений! Бачений!.. Га-га!.. Яка страшна iронiя! I це - вислiд
патологiчних потуг..."
А той "святий"...
Та то ж вiдомий "святий" - вусатий i горбоносий, з низьким зачубленим
чолом. Той, що його Максим, як справжнiй ретик, уперто не визнавав, не
визна й визнавати не хоче й не буде. Разом iз усiма iншими подiбними
"святими" на цьому безглуздому свiтi.
Тiльки тепер Максим помiтив, що той "Кутузов", той дебелий чолов'яга в
шкiрянцi й з орденами, кричав. Стрибав перед ним, розмахував кулаками, ще
й якимись папiрцями, й кричав несамовито. Максим дивився йому в рот згори
вниз i нiчого не розумiв. I блукав очима по стiнах, по дивовижних
свiчах...
Та помалу крик того Кутузова приводив його до пам'яти. Змiст його
вигукiв почав доходити до свiдомости Максима, i вiн вiдчув, як обличчя
його стало наливатися кров'ю, а руки самi собою складалися з хрустом у
кулаки. Ось вiн зараз його - того Кутузова - вдарить, аж той повалить
собою геть канделябр i стане темно...
Але Максим не вдарив. Натомiсть вiн раптом гукнув оглушливо, на всi
сво© легенi, просто Кутузову в очi:
- Чого ви горла те?!.
Вiд несподiванки Кутузов аж присiв. А хтось у кутку протяг здивовано:
- Ого-о!..
То сидiли там на ослонi пiд мисником i дрiмали вартовi "мушкетери", що
©х зразу не помiтив Максим. Вони протягли те "ого" й поворушили збро ю. Та
Максим не звернув уваги.
- Чого ви горла те?! - повторив вiн сво громоподiбне й безмежно
презирливе запитання. - Чого й на кого?.. Вам це не личить... А чи ви
хочете криком заступити брак почуття гумору?
Кутузов, нiби на всiм скаку зсаджений з коня, вилупив очi й роззявив
рота i так стояв - розгублений, уже не тiльки не кричучи, а навiть нiчого
й не кажучи.
- З вами говорить начальник Особливого вiддiлу армi©! - промовив хтось
за спиною в Максима. З голосу Максим пiзнав "старого знайомого" -
начальника спецвiддiлу дивiзi©.
- Дуже менi мило, - промовив Максим, не повертаючи голови, а дивлячись
на Кутузова всторч. - Але якщо начальник Особливого вiддiлу армi© дума ,
що нечленоподiльним криком можна людину, якiй "нема чого втрачати, крiм
сво©х кайданiв", примусити поповзти на колiнах, то вiн помиля ться... Я
вже чув це!..
- Де? - тихо спитав Кутузов, промовивши це помалу й зовсiм iншим
голосом.
- На Луб'янцi, уявiть собi... - I аж тут Максим згадав, де ж вiн цього
Кутузова вже бачив. Чи ти ба!..
- Та-а-ак?! - здивувався Кутузов. - I коли?
- В тридцять сьомому.
- Ум-г-гу-у...
Кутузов зайшов за стiл, поторсав чуба, постояв, кусаючи губу, i спитав
зовсiм тихо:
- Хто був начальником групи?
- Уявiть собi... - Максим подивився на сво© пальцi, що вилазили з
мокро© розлiзло© бурки, глянув на Кутузо-ва А зiтхнув:
- Менi зда ться, що ви... уявiть собi...
Кутузов насупив брови, досить знiяковiвши, а начальник спецвiддiлу
дивiзi©, що вийшов з-за Максимово© спини й сiв бiля столу, посмiхнувшись,
промурмотiв, немов спросоння:
- Бува ...
Кутузов довго мовчав, гортаючи папери й не пiдводячи вiд них очей.
Потiм закурив, випустивши помiж собою й Максимом хмару диму, i з-за тi ©
хмари спитав:
- Добре. I що ж ви тепер нам скажете? - Спитав пiдкреслено чемно,
навiть ласкаво, i тiльки одна нотка, люта-прелюта, бринiла в тiй чемностi,
не вiщуючи нiчого доброго.
Максим мовчав.
- Що ж ви? - Голосно: - Вам не подоба ться? - А тихо: - Ви не чу те?
Так? - Хмара диму коливалась у повiтрi, розповзалась i танула.
- Нi, чую.
- То що ж ви скажете?
- Гм... Хiба що такий ось афоризм: "Якщо заздалегiдь ясно, що й вiд
крику, й вiд тихо© розмови наслiдки будуть однаковi, то чи не лiпше
говорити все-таки по-людському?"
- Мда-а... Це правда. Афоризм добрий. Що ж, говорiмо "по-людському".
Якi ж будуть наслiдки?
Хмара диму розiйшлася геть, тiльки над цигаркою Кутузова звивалась
тоненька димова смужка, нiби над цiвкою гармати, що тiльки що пальнула й
ма ще пальнути знову.
- Нiчого, - зiтхнув Максим байдуже.
Кутузов кинув цигарку, блиснув недобре очима й хлиснув вина з
кришталево© чари, А тодi поставив ногу картинно на стiлець, сперся на
колiно лiктем i затарабанив пальцями по шахiвницi, нiби пильно вивчаючи
©©.
"Мушкетери" пiд мисником i навiть начальник спецвiддiлу дивiзi© помiтно
нашорошились. Потiм останнiй насунув ушанку на очi й удав, що дрiма . А
"мушкетери" дивились на великого начальника, мов вiрнi пси, чекаючи, чим
скiнчиться його тарабанення пальцями по шахiвницi. Кутузов тарабанив
довгенько. А тодi враз прийняв ногу зi стiльця й махнув рукою...
З-пiд мисника вискочили три заспаних "мушкетери", озбро нi нiмецькими
"ем-пi", в ватяних розхристаних куфайках i в повстяниках. Три здоровили з
виразом безмежного очманiння на ©х отупiлих обличчях, розбурханих оце лише
хвилевою злобою, що ©м от не дають виспатись. Люто чухаючись i спльовуючи,
вони наладували зброю насупроти самiсiньких Максимових грудей, а тодi один
пiддав сво©м "ем-пi" пiд ребра:
- Ану-ка, давай iди!
I повели його з хати геть у темряву. "Нiхто не сказав нi "здрастуй", нi
"прощай", - подумав Максим, i лише мигцем зауважив, виходячи, як iз
сумежно© кiмнати зайшла й, причiсуючись, пiдiйшла до столу якась постать i
сiла до шахiвницi. Але дверi закрилися i темрява все поглинула. Хлопцi
вели його в ту темряву. Один iшов ззаду, а дво по боках. Той, що ззаду,
командував:
- Прямо...
- Влiво...
- Прямо... Прямо...
Вони йшли через городи. Спершу по вузенькiй стежечцi, а тодi збились i
чвалали навпростець по глибокому снiгу. Дiйшли до клунi.
- Прямо...
Минули клуню.
- Стоп!!.
Зупинились за клунею.
"Бiгти чи не бiгти? - майнуло в Максимовiй головi. - А-а, все одно!"
Вiн стояв по колiна в снiгу, i холодний вiтер здирав з нього ветхе пальто.
"Все одно..."
- Так стояти! - скомандував котрийсь. Усi втрьох вони зайшли й стали
ззаду. Щось мiж собою побубонiли...
- Ну, от... - сказав котрийсь, пересуваючи закривку рушницi.
Раптом вiд хати на весь голос:
- Адставi-i-iть!!.
Дивно, Максим вiд того вiдчув у собi виразне незадоволення. "Знову йти
по цьому глибокому снiгу босяком..."
- Ну, давай назад!.. - буркнуло ззаду злiсно. - (Трам-трам-тарарам!) Не
дають навiть чоловiка по-настоящому вбити! Секунду б почекав...
Вони прийшли знову до хати.
Кутузов ходив по хатi, шалено димлячи цигаркою. I так само шалено
димiв, куряли люльку, той, що сидiв до Максима спиною, низько схилившись
над шахiвницею.
- Ага! - I Кутузов зупинився перед Максимом. - За що ви сидiли на
Луб'янцi?
Максим мовчав. Вiн стояв, заснiжений по колiна, втомлено й гордо
поглядаючи згори вниз на Кутузова. "Чи ти зломиш мене, чи не зломиш?" -
здавалося, питав його понурий, презирливий погляд.
- Ну ж... Вас питають чемно, будьте ж i ви чемнi. За що? За що ви
сидiли на Луб'янцi? Павза. Максим зiтхнув.
- За Марiю Магдалину...
"Кутузов" розгубився.
- Що, що?.. - Потiм оговтався. - Гм... Цебто що ви ©© згвалтували?
- Нi.
- Вона вас?
- Майже... По-вашому це назива ться "завербувала".
- Не говорiть дурниць. Що вам могли ставити найдикiшi обвинувачення -
це нормально i в порядку. I це не ма значення. А от скажiть - за що
жсправдi,за що в д i й-с н о с т i ви сидiли?.. Дiло давн ...
- Вам це вiдомо.
Кутузов подивився здивовано й гмикнув скептично:
- Чудак ви! Та ви ж прекрасно зна те, що сидiли мiльйони всяко©...
сволоти... Так звiдки я про всiх можу пам'ятати, хто й за що?.. За що
сидiли ви?
Максим дивився Кутузову в очi, й йому хотiлося вдарити його в тi очi, -
нi, в душу. Вiн обертав у мiзку слова, шукаючи, яким найзручнiше в ту
пiдлу душу вдарити. Але не змiг знайти вiдповiдного, i, коли Кутузов
повторив сво "А все ж таки, дiло минуле, - за що в дiйсностi?", Максим
кинув холодно:
- За "шумськiзм"... I за "робiтничу опозицiю"!..
- А-а-а... От бач! А кажуть, що НКВД не генiяльне! Таж формально ви
сидiли за збройне повстання й терор, так? Так, я пам'ятаю. То було
безглуздо нiби, але тепер я спитаю вас - яка рiзниця, за що формально
нищено ворога, коли вiн таки ворог?
- А дiйсно! Яка рiзниця, чи людина, чи скотина, хто прав, хто винен i п
е р е д к и м?!.
Кутузов хоч i вловив зухвалу iронiю цих слiв, але вдав, що вiн того не
дочув.
- Ну, добре... А зна те, за що ви т у т тепер?
- Цiкаво.
Кутузов глумливо засмiявся:
- Знову чудак ви! Цебто я маю вам казати про те, про що ви самi ось
зараз напишете?!.
По цих словах вiн узяв аркушик паперу, пiдiйшов, став i, говорячи до
Максима, водив аркушиком перед носом:
- Ось вам папiр, i ви на ньому все напишете...
- Але ж...
- Мовчати... Ось оце папiр...
- Але ж...
- Мовчати!.. - Кутузов спочатку було говорив тихо, але за кожним разом
пiдносив голос: - Мовчати! I ви на ньому все напишете... Все. Зрозумiло?
Максим знизав плечем. Вiн не збирався змагатись у гiстерi© з таким-от
"фельдмаршалом". Зцiпив зуби й замовк. Дивився на того, що сидiв спиною до
нього, в шинелi наопашки, i йому видалося щось нiби знайоме. Хто б це мiг
бути?.. А втiм, яке то ма значення! А Кутузов прохарчав, прошипiв йому в
лице, вiдчуваючи, що вiн не в силi зломити його глумливого безстрашшя:
- Напишете!.. Ви все на цьому паперi напишете... Ясно?.. В с е...
I хоч ясно було, що на такому маленькому аркушику нiчого не можна
написати до пуття i про це знав сам Кутузов лiпше вiд усiх, але вiн про те
й не думав. Вiн думав лише про те, що ось цей Голiят таки сяде покiрно й
буде на цьому папiрчику щось за його наказом писати... I це головне. Це
буде видимiсть того, що вiн таки його зломив, зiм'яв, як ганчiрку. Бо ж
без цього, без обернення його в ганчiрку, не можна його знищити. Адже вiн
саме й шука легко© кулi, як визволення.
- А тепер - iдiть! - промовив Кутузов уголос, показавши рукою на
начальника спецвiддiлу дивiзi©, й одвернувся, став над шахiвницею,
напружив червоний карк.
- Пiшли... - запропонував старий знайомий i сам пiшов попереду.
Вони вдвох вийшли.
- Слухайте, - промовив начальник спецвiддiлу дивiзi© апатично вже
надворi, в темрявi. - Бачите, яка темрява?.. Я думаю, що вам взагалi нема
сенсу тiкати. Куди? А головне - чого? (Зiтхнув). Ви потрапили в таку
ситуацiю, з яко©, брат, нема виходу... Взагалi... I не можна втекти.
Павза.
- Проте, на всякий випадок, майте на увазi - крок лiворуч, крок
праворуч... Краще йдiть просто... Тепер праворуч... Просто... А крiм того
- вiд мене утiкати - то було б не шляхетно, бо хлопцi ж вас упiймають,
неодмiнно, i менi тодi сорому не обiбратись - такий конво©р!..
Всю цю тираду начальник проказав нiби сам до себе, з нудьги й замовк.
Вони йшли мовчки, натикаючись у темрявi на стовпцi, причому -
iнiцiятиву шукання дороги начальник нiби цiлком переклав на Максима, а сам
плентався позаду, лише злегка не то питав, не то подавав поради:
- Може, лiвiш?
- Може, правiш?..
- А шукайте там клямки. ? Тягнiть...
Так зони опинилися в затишнiй хатинi - в тихiй, чисто прибранiй
кiмнатi. Замiсть буйно© й ексцентрично© iлюмiнацi©, що була в штабi, тут
свiтили тiльки двi лямпадки пiд образами. Стiл буя накритий бiлою
скатертиною, лiжко чисто застелене... Взагалi було щось великоднього в цiй
хатi, в якiй стiл застилався бiлою скатертиною, без сумнiву, тiльки на
Великдень та ще на Рiздво. На столi стояла карафка з водою, чорнильниця й
лежала ручка з пером на шматку газети. Начальник показав Максимовi рукою
на мiсце на лавi бiля столу, а сам пройшовся по хатi, по землянiй долiвцi,
посиланiй пiском, заклавши руку за борт шинелi й насунувши ушанку на
брови. Пройшовся раз, удруге. А тодi став бiля гаряче натоплено© груби й
так стояв, пiдперши комин спиною.
Максим поклав папiрець на стiл, узяв ручку, вмочив ©© в чорнило i,
витерши лiвою долонею мокре чоло та тримаючи ручку в правiй, застиг у
нерухомостi. Вiн не думав про те, що писати. Власне, вiн нiчого не думав.
Сидiв... По тiлу розливалось тепло, промерзлi на снiгу ноги починали
вiдходити, - Максим ворушив пальцями, вiдчував шалений бiль у суглобах, i
вiд того було при мно - бiль у ногах вiдволiкав увагу вiд усього цього
безглуздя, заспокоював душу, змушуючи ©© все покинути й зосередитись на
собi... Яка блаженна павза!.. Ця павза тривала, здавалось, цiлу вiчнiсть.
Максим нiби втопився в блаженному забуттi. Нарештi зринув iз того забуття.
Помалу зосередив увагу на папiрцi - половинка листа з зошита! Оглянув його
з обох бокiв, наморщив брови i, зiтхнувши, повернув лице до начальника:
- Що ж писати?
- А... - махнув той рукою. - Пишiть що-небудь.
Максим розгонисте написав, до кого адресу ться, потiм дату, потiм сво
iм'я й призвiще, рiк народження, соцiяльний стан батькiв i свiй, свою
освiту, фах, скiльки рокiв сидiв у тюрмi, а скiльки в таборах "С влагу"...
Тут папiрець скiнчився, i Максим так на пiвсловi й обiрвав цю свою писемну
вправу. Ба, насилу влiзло й те, що написав. Хотiв на закiнчення поставити
"i т. д.", але поставив лише три крапки й розписався в куточку.
- Вже, - промовив iз полегшенням.
- Добре, - промовив начальник i не поворухнувся. Вiн стояв, заплющивши
очi, бiля теплого комина й, далебi, дрiмав.
Максим поклав ручку i, склавши руки на столi, вiдпочивав - сидiв
нерухомо теж, лiньки було поворухнути й найменшим м'язком. Дивився на
начальника. Зачепився поглядом за пляншетку й хотiв було щось запитати,
але тяжко було змусити язик повернутись i промовити слово. Втома. Нарештi
вiн таки змусив свiй язик поворухнутись:
- Гм... Скажiть... Навiщо ви взяли того... Христа на Голготi?..
- Здасться, - буркнув начальник спецвiддiлу. Потiм додав, не
розплющуючи очей: - В тiм ваш найтяжчий злочин... Гм... (Iронiя). Бо
начальник ОСО армi© ма сво© поняття, а начальник спецвiддiлу дивiзi© ма ,
брат, сво©...
"Та не може бути!!" - хотiв аж скрикнути Максим глумливо, але не
скрикнув - далебi, було лiньки. Промовчав. Начальник теж замовк i, як i
перше, не розплющуючи очей, стояв, пiдпираючи спиною теплу стiну груби.
Нарештi вiдслонився. Обтрусив крейду з рук i з шинелi й промовив:
- Ну, що ж... Пiшли!..
А на дворi начальник плюнув у темряву й, кутаючись у шинелю,
промурмотiв, либонь, нi до кого:
- От бардак на цьому свiтi дi ться... Все з глузду з'©хало к чортовiй
матерi!..
Це вiн промовив у мряку, невидимий, так що й невiдомо, чи то саме вiн
промовив, а замiсць "к чортовiй" ужив iнший, менш пристойний, але бiльш
динамiчний епiтет. I додав уже сердито й нiби аж iз заздрiстю:
- Вам то що!..
Коли вони ввiйшли знову до штабу, Кутузов стояв над шахiвницею,
спершись однi ю ногою на стiлець, i жував мундштук вiд цигарки, як кiнь
вудило, а його партнер пахкав димом iз люльки, як паротяг, сидячи все так
же спиною до дверей. Вiн, мабуть, так i не поворухнувся за весь час
вiдсутностi Максима. Його чуприна була розкуйовджена й стояла, мов копиця
сiна, завихрена вiтром. Не поворухнувся вiн i тепер.
Начальник спецвiддiлу дивiзi© подав Кутузову папiрця, позiхнув i
поплентався до лави, а Максим лишився стояти, дивлячись у потилицю того,