Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

На червонощокiй i бiлобородiй головi розвiвалася сива запорiзька чуприна.
Бракувало тiльки його запорiзько© люльки. "Бо ж у церквi не можна курити",
- так пояснював собi цю нестачу малий Максим i намагався не дивитися
вгору.
Наслiдком того всього було те, що ставлення Максима до справжнього,
живого Мас ки, ©хнього сусiди, було просякнуте великою дозою якогось
мiстичного страху. Вiн вiдчував завжди той мiстичний страх i молитовну
пошану, коли зустрiчав Мас ку, бо знав про безпосереднiй зв'язок мiж ним i
Богом...

Якось Мас ка застав його, Максима, з братом у сво©й "машинi". "Машина"
- це була в нього на городi така клуня - не клуня, сам високий солом'яний
дах на голих стовпах, пiд яким мiстилась розпочата та так i не закiнчена,
недобудована крупорушка чи олiйниця спецiяльно© Мас чино© конструкцi©.
Велетенськi дерев'янi колеса й шестернi з дубовими трибами, а також
маленькi колiщатка та шестеренки - все те припадало пилом. На нього
нагромаджувалися, складуванi тут господарем, солома й сiно. В стрiсi й пiд
кроквами всерединi "машини" мостили гнiзда горобцi - "незчисленнi мiльйони
горобцiв", як тодi здавалося Максимовi. А люди (всi сусiди й цiла вулиця,
Максимовi ж здавалося, що цiлий свiт) називали цю Мас чину споруду разом
iз дахом "машиною", з певною ноткою гумору. I ось у тiй "машинi" Максим iз
братом драли горобцiв, аж геть пiд самим верхом, висячи вниз головою й
тримаючись за крокви, як раптом у "машинi" з'явився Мас ка. Максим закляк
iз жаху, руки йому похололи, серце перестало битися. Моторнiший брат
швидко, мов кiт, зашарудiв униз, вистрибнув i втiк. А Максим не мiг прийти
до пам'яти, задерев'янiв. Потiм - руки самi собою розчепилися i вiн, як
галушка, упав униз на солому та так i лишився там лежати. Вiн зовсiм не
забився, анi трiшечки, але лежав нерухомо, мов забитий, завмерши вiд
страху. Так гороб'я, випавши з гнiзда, лежить, прича©вшись, часом. Вiн
лежав, очiкуючи чогось страшного, навiть кiнця.

- От тако©!.. - сказав страшнючим басюрою Мас ка, пiдiйшов i взяв
Максима на оберемок... точнiсiнько так, як брав ягнят. Тут Максим, уже
цiлком опанований страхом, раптом несамовито задригав. Але де там!
Посмiхаючись i приговорюючи: "Тпрру, тпрру!" - Мас ка принiс його до тину
й, перехилившись через той тин, нiжно поставив його на землю, в рiдний
город.
- Ну, бiжи, шибенику ти такий гороб'ячий!..
Максим вихопився, мов iз вогню. Стрибнув двiчi, але не побiг далеко.
Вiн зупинився за два кроки вiд тину посеред моркви i так, прикипiвши,
стояв на мiсцi й дивився в Мас чин город, на Мас ку, що пiшов собi геть
уздовж межi - в сонячнi слiпучiм свiтлi, помiж квiтучими соняшниками.
Дивився, роззявивши рота, й не мiг ворухнутись, вiдчуваючи, що стряслося
щось неймовiрне. Справдi, весь свiт йому перекинувся догори ногами - свiт
його дотеперiшнiх уявлень про основнi речi. Такий страшний Мас ка,
домiнуючий над усiм i вся, прообраз i уособлення тi © сили, про яку всi, а
особливо бабуся й мати, говорили як про всюдисущу, караючу, всевидячу, що
в ©© владi Страшний Суд i Ге на огненна, - той самий Мас ка, що
асоцiювався з безчисленною тьмою-тьмущою зарiзаних ягнят, iз Авраамом з
великим ножем, iз Саваофом з киплячим пеклом, iз усiм подавляючим i
недосяжно-загадковим, - i раптом ось тобi, на!.. Впiймав його в шкодi, в
сво©й власнiй клунi-"машинi" i, замiсть зарiзати, як Iсаака там на стiнi,
де вiн викону обов'язки Авраама, - замiсть зарiзати, й годi, пересадив
через тин, та ще й як!
"Ну, бiжи, шибенику ти такий гороб'ячий!.." З того часу Максим у церквi
не боявся дивитися вгору, не втягав голови в плечi. Навпаки, йому було
при мно, бо здавалося, що ось-ось Мас ка спаде весело згори, схопить його
на руки й лагiдно скаже:
- Ага! Шибенику ти такий гороб'ячий!..
I вже нiби вiн не в церквi сто©ть, а на городi посеред моркви...
Навколо гудуть джмелi i бринять золотi бджоли - снують золотi нитки помiж
квiтючою редькою, гарбузами, огiрками, соняшниками, кропом та жовтими
гвоздиками. А брати й сусiдськi хлопцi - "славне товариство низове" з
усi © вулицi - повирiзали дудки з гарбузиння i дмуть!.. Дмуть баса i
тоненько, рiзно - там, на межi...

Вiд того часу Максимова душа роздво©лася. "Хтось десь усе
поперекручував. Зовсiм воно не так, як говорять усi й бабуся навiть".
Малий Максим мав уже свою та мницю й носив ©© в собi - та мницю про те, що
людськi голови замотеличила велика неправда. I головне - неправда в тому,
що Бог захотiв крови, захотiв баранини. Чому неодмiнно баранини? I чому це
янгол тягне ягня до Мас ки, а сам трима меч i не рiже, - не хоче брати на
себе грiха!.. Чому це Мас ка мусить бути вбивцею? Чому це так йому
прирекли?..
Цих думок Максим не висловлював нiкому. Але носив у собi мiцно. Носив,
iдучи зi школи й у школу через соборну огорожу, i завжди зупинявся перед
цi ю фрескою й довго простоював, задерши голову. Вiн ©© вистудiював до
найменших подробиць. Iз цi ю фрескою зв'язанi початки житт вих мандрiв
його душi й серця пiд загадковими зорями.
Тепер все це виклика розпач: тут - цiлий трагiзм безглуздого в
людських серцях i душах. Хiба ж це не те, що намальоване на фресцi,
виявля ться й у тому, що свiт зжира сам себе й усе тепер лежить у ру©нах,
догори ногами, розторощене остаточно й непоправно. Зерно дало плiд - усе
рухнуло, i раптом оголилась страшна рiч, непередбачений i глибокий змiст
цi © ось символiки, якась жахлива правда ©©... Хтось украв iстину й завдав
свiй тон вiд самого початку всiх початкiв! Хтось конче потребу , щоб люди
рiзали й убивали один одного. В iм'я чого? В iм'я "свого", привласненого
собi й задобрюваного Бога. I тепер ясно й очевидно - вище свого малого
розумiння найвищо© мудрости людина нiяк сягнути не може! Ось це i межа.
Межа людських усiх стремлiнь до божеських висот...

На ру©нах шнирили люди. Вони порпалися нишком у тих ру©нах, немов щури,
то тут, то там. Звiдкiлясь тягли шматки брудно© матерi©, далебi - рештки
риз i ряс, також - пляшки, якiсь помальованi дошки, шматки золотих рям i
багетiв, шматки мiдяних i брондзових рурок, тримаючи цi останнi на грудях,
мов не знати який скарб (це ж бо рурки для самогонних апаратiв!!). Коли
завивав десь близько, пiкiруючи, лiтак, усе геть зникало миттю, ховалось
по щiлинах, мов провалювалось крiзь землю. Потiм помалу вилазило знову...
Максим дивився на все те, й щемлива туга ссала його пiд ложечкою.
Чогось було безмежно жаль. Щури!!! I головне, що це ж усе недавнi такi
добропоряднi, побожнi, статечнi люди. Вiн знав ©х. Це ж вони вчили його
змалку скидати шапку перед старшими, любити ближнiх, бути чесним, не
красти, не вбивати й шанувати ось цю святиню, разом iз усiма ©© фресками.
Це ж вiн iз ними стояв ось у цiм храмi, й молився до схлипу, й плекав
велику надiю на чудо оновлення... Тепер вони ворушаться, мов щури, немов
опанованi екстазою доруйновування зруйнованого, дикою, розпачливою жадобою
грабунку, жадобою з вiдчаю. Так нiби попустилися всi гальма й вони
кинулися нарештi робити те, про що нишком мрiяли все життя. Розтягають.
Вони розтягають мотлох ру©н, а насправдi це ж вони розтягають його дитячу
романтику, його дитячу вiру - розтягають його душу! Вони розтягають його
прекрасне золоте дитинство й незабутнi сльози материнськi, перед якими вiн
хилитиме чоло завжди, - сльози трагiчно©, але тако© полум'яно©,
самозабутньо© вiри й надi©, - вони топчуться по них...
Максим шарпнувся очима навколо, вiдчувши раптом, як страшну згагу, брак
чогось. Так, йому бракувало чогось. Йому бракувало скорострiла! Отак би
взяти й вишмагати геть усiх отих!.. Посiкти на дрiбну локшину, на сiчку...
Вiн навiть мацнув бiля плеча, там де був завжди ремiнь, коли скорострiл
бував за плечима. Та й махнув рукою.
"Нi, все це логiчно".
Вiн знову подивився на людей, i йому стало ©х жаль. Вони ж не пустилися
берега й не з добра прийшли сюди. Це ж вони зi страшного розпачу, з
протесту. Топчуться, щоб топтатись. Так, це логiчно. Якщо боги хочуть
звичайно© баранини, а янголи тягають для них ягнят пiд нiж Мас ки-Авраама;
якщо вогненний меч янгола був лише для того, щоб лякати й приводити в
покору слабе, безневинне ягня, а при серйознiшiй пробi так легко зломився;
якщо всi сподiвання й уболiвання, вiра й надiя, скропленi кривавими
сльозами й тисячами пудiв воску, були марнi, щоб обернутися отак у пил i
порох... то вони, мабуть, хочуть тепер винагороди. Бодай для серця, що,
голе й голодне, осиротiле, мечеться в смертельнiй тузi, в останнiй агонi©
загибелi... Вони самi не знають тепер, чого шукають...

Зухвало-бунтiвливi думки, що зародилися були ще з дитинства, раптом
вибухли тепер. I вiд того серцю стало ще холоднiше, а нудьга смертельна
стала ще бiльш щемлячою. Та, Господи ж!!. Коли рушаться великi царства, на
землi й у душах збудованi, то ж хiба маленькi, слабi люди за себе
вiдповiдають?..

Мiсто лежало, як i ця святиня, зрiвнюване з землею, i, здавалося,
тонуло в рокотi хвиль, ввергнуте за грiхи пiд воду...
По вулицi, зiгнувшись пiд ношею й зiщулившись перед летючою смертю, що
клекотала вгорi, поспiшала бабуся. Вона тюпала старечими, немiчними ногами
з центру руйнованого нiмецькими бомбами й грабованого власними громадянами
мiста. Десь, певно, поспiшала додому й несла радiсно те, чим збагатилась:
це були порожня, але тяжка, залiзна ряма й очеретяна мiтла. Головне -
мiтла! Якщо ряма була явно випадковим трофе м, то мiтла була неабияким
важливим здобутком - новенька очеретяна мiтла з гарно виструганим
держаком. Молодшi й спритнiшi люди розхапали стiльцi, столи й навiть мiшки
збiжжя, бабуся ж устигла лише вхопити мiтлу. I тепер, уклавши на плече,
вона несла ©©, як прапор...
Максим ©© знав. Це ж була баба Хациха! Найстатечнiша, найтихiша й
найпобожнiша на всiй 9-й сотнi людина. Вона була з тих, що нiкому не смiли
сказати й "брешеш", i навiть нiхто не чув, щоб вона будь-коли сварилась.
Скiльки ©© знали, вона заробляла по людях - то копала, то полола, то дiтей
няньчила, то мертвих на той свiт споряджала. Знаменита вона була тим, що
не пропускала жодно© служби Божо©, не забувала жодних церковних свят, не
минала жодних похорон чи хрестин, де скрiзь охочекомонно приносила сво©
руки й силу на допомогу й не домагалась винагороди. Десь пройшли
революцi©, але то не зачепило Хацихи й нiчого для не© не змiнило. Вона
працювала - все життя, не розгинаючись. I то було, зда ться, нормально, що
вона нiчого не мала та що ©© iм'я було синонiмом "злидарки", бо вона жила
для iнших. Вона була бiдаком, що все пожертвував для ближнiх сво©х. I
люди, що в сво©й природнiй жорстокостi не любили жебракiв i злиднiв,
Хациху все ж таки жалiли.
Максим дивився, як старенька Хациха, що доживала, либонь, восьмий
десяток, зiгнувшись, трiюмфально марширувала з мiтлою, i не мiг вийти з
дива. Хациха пiд кiнець вiку - випряглася! I тепер-от iде вулицею серед
бiлого дня з заграбованою мiтлою... Щось сталося, щось десь безнадiйно
розсипалося на порох... А вона йде статечно й гордо, йде дiловито, з
почуттям власно© сили й правоти i - з чистим серцем. Доказом цього те,
як вона трима мiтлу: вона несе ©©, як прапор!..
Бабуся саме порiвнялася з ру©нами собору, коли вгорi зарокотало
знайомим рокотом: два "месершмiдти" заходили на бомбардування. Якраз над
собором. Починали пiкiрувати.
- Бабо Хадихо! Тiкайте!! Сюди! Швидше!.. - крикнув Максим.
Та бабуся байдуже махнула рукою, глянула вгору, перехрестилась i
упевнено тюпала собi далi.
Струм повiтря збив Максима з нiг... Коли по короткому часi вiн виступав
iз-за тяжких брил церковно© ру©ни, з-за перекинутого Авраама й Iсаака,
нiяко© Хацихи на вулицi вже не було. Стояв чобiт (саме стояв, а не лежав -
у багнюцi заглиблений), i бiля нього валялась... мiтла!.. А посеред
вулицi, серед заболоченого мокрого снiгу димiла чорна воронка. Вiд бабусi
нiчого не лишилося, неначе ©© взято було живою до пекла, за грiхи... за
мiтлу!..
Максим пiдiйшов до чобота, мимохiть здiйняв шапку, постояв хвилину... I
надiв шапку знову, задумливо... "Чобiт був занадто великий i тому так
легко спав iз старечо© ноги, взуто© набосонiж", - майнуло в головi не до
речi.
Стояв i слухав, як хтось у нiм плакав, хтось ридав тяжкими, кам'яними
сльозами. I пригадався йому янгол... Здавалося, вiн стояв тут, невидимий,
над тим чоботом, виконуючи божеське доручення на цiй землi... Мармуровий
холодний янгол, найпечальнiший образ його дитинства - там, на надгробнiм
пам'ятнику на соборному цвинтарi. Це вiн десь там плаче - мармуровий янгол
у мармуровiй печалi, нiжний, лагiдний i холодний, невтiшний у безмежнiй
сво©й скорботi над серцем людським, оберненим у пустирище. Неземний,
потойбiчний, але повергнутий на землю й мiцно до тi © землi прикутий,
примурований, вкопаний в не© разом iз тяжким п' десталом i...
пообписуваний кругом хiмiчними олiвцями. То закоханi повписували сво©
iмена й сентенцi© на бiлому мармурi, позаписували сво божевiлля, свiй шал
любовний, i то п'яницi й цинiки теж позаписували свою глупоту на
мармуровiй скорботi й нiжностi, на бiлому янголi, повергнутому з iншого
свiту отак просто на цвинтар, у болото-Янгол плаче, затиснувши руки мiж
колiна, а бiля нього гуляють i будуть, може, ще гуляти байдужi люди, а над
ним шумлять сосни, а на соснах цiлуються горлицi... I тим пекучiшими
видаються сльози, коли плаче безнадiйно закам'янiла чиясь, велика, зi
скутими крилами, геть у прах повергнута людська, i вона ж i божеська,
душа... Це завжди вражало Максимове серце, коли вiн вiдвiдував на
соборному цвинтарi того янгола мармурового, що тепер увижався йому
надгробним пам'ятником його власного дитинства...
Хацихи мов i не було. "За мiтлу!" Хтось у нiм смiявся вже диявольським
смiхом: "Це ж i свiт увесь кривавиться якраз чи не за таку ж саму iдею?.."

Вiтер. Холодний, колючий, мокрий. I сморiд пiроксилiну. I запах кровi
всумiш iз запахом горiлого ганчiр'я. I туга, мов мряка туманна, над
розбомбленим мiстом.
"Гм... Чого ж той дивак не йде?!"
Максим постояв задумливо. А тодi пiддав понуро мiтлу ногою, збив ©©
геть у смердючий кратер бомбово© вирви й пiшов знову на ру©ни собору -
понiс сво серце туди, до приреченого ягнятка...



Соломон прийшов, мов iз хреста знятий, зовсiм розгублений i зовсiм
тверезий.
В нього все тiпалось - плечi, колiна й щелепи. А очi... Власне, по очах
i було видно все сум'яття, весь справжнiй хаос його душi.
Зiгнувшись у три погибелi й тремтячи, Соломон сiв на брилу над Авраамом
та Iсааком i почав крутити цигарку, розсипаючи махорку. Максим став
насупроти нього й так стояв, заклавши руки в кишенi свого обстрьопаного
пальта. Дивився й чекав.
Соломон марно намагався опанувати собою й цигаркою. Та нарештi вiн таки
закурив, глибоко, жадiбно затягся й випустив хмару диму, закутавши тi ю
хмарою свою голову. Зiтхнув.
- Ну?.. - промовив мляво Максим.
- Що? - прохрипiв Соломон.
- Принесли?
Мовчанка, а потiм:
- Я вас не розумiю, сеньйоре! (Крива посмiшка).
- Обiцяне, професоре!
- А саме?..
- От тако©!.. - Максим скептично свиснув i так само
скептично-насмiшкувато промовив: - Рятунок, професоре! Ви ж обiцяли
принести рятунок. "Генiяльний рятунок" для мене.
- А-а... - протяг Соломон байдужiсiнько, думаючи про сво . - Та то,
зна те... то я був п'яний...
- А тепер?
- А тепер я абсолютно тверезий. - Враз стрепенувся: - I я принiс вам
краще! Я таки принiс справжнiсiнький рятунок. Справжнiй! Я принiс думку!
(Аж захлинувся - не то вiд диму, не то вiд внутрiшнього збудження).
Розумi те? Нарештi вiрну думку! Нову думку, друже мiй! I ось... Так, це i
вiрний рятунок... для сильних духом.

Соломон уже крутив другу цигарку, хоч перша лежала збоку на каменi й
димiла, забута. Якийсь чудний i недоречний, незвичайний був вiн тепер.
Максим стояв насупроти нього, розставивши ноги, й мовчав, дивився десь
понад головою. А далi промовив тихо:
- Ви ж чудово зна те, професоре, що нi одна з ваших думок, висловлених
за все життя, нових i найновiших, таких, i сяких, i ще iнших, нiкого й нi
вiд чого не врятувала. I вас самих також, у чому ви, зда ться, й
перекону тесь.
- Е! - стрепенувся Соломон. - Ця думка - це щось iнше. Це квiнтесенцiя!
Це резюме. Це все. Все! Генеральний хiд, найрiшучiший акорд.
- Ну, гаразд... - Максим зiтхнув i, не мiняючи пози, мовчки постояв, а
потiм по короткiй павзi докiнчив тихо: - Гаразд. То давайте вашу думку.
Павза. Потiм, замiсть безапеляцiйно й з фальшивим патосом та апльомбом
забасити, як завжди, Соломон якось знiтився, втяг голову в плечi, заклав
руки в кишенi i, про-стягши ноги, мовчки вперся поглядом на сво© дiрявi
черевики. I, так дивлячись, несподiвано тихо, надломано й тягуче
так прошепотiв:
- Чи варто жити?.. От питання...
- Дiйсно, - посмiхнувся Максим. - "Бути чи не бути?!" Риторичне
питання, професоре, чисто семiнаристське.
Соломон знову стрепенувся весь. Захвилювався. Аж пальцями хруснув. А
тодi враз заговорив гаряче, захлинаючись i зриваючись iз тону, Максим його
рiшуче не впiзнавав.
А Соломон вiв, як на сповiдi:
- Слухайте, друже мiй!.. Ви не зна те... А я вже ось мiсяцi не сплю,
втратив сон i спокiй... Ви бачили - я заливався горiлкою, як швець... Це
все тому... Але це не допомагало. А надто останнi днi. А надто останнi
години!.. Це семiнаристське питання, кажете?.. Так. Але ж це те прокляте
"вiчне питання"!.. I його легко подумати головою, але от треба вiдчути
серцем...
- У цiй усiй проклятiй свистоплясцi, в цiй грандiознiй аварi© всiх i
вся, в цiм оголеннi безглуздо© порожнечi, в цiй, нарештi, переоцiнцi всiх
вартостей i само© людини вогнем i залiзом - це вiчне прокляте питання
стало, як стовп, i стояло передо мною, доки я його не вирiшив. Так, доки я
його не вирiшив!.. Друже мiй! Я вам казав про порятунок. Тут вiн i лежить.
Радикальний вихiд iз усього цього iдiотизму, iз глухого кута, в якому
опинився - ха-ха! не опинився, а в ньому товчеться вiдвiку - весь свiт.
Так-так! Все брехня. Безмежна забрiханiсть! I чого над тим усiм уболiвати,
тремтiти, страждати! Нам дано iдiотський шматок м'язiв i нервiв, що
зветься серце, щоб тлiти ним, i болiти, й мучитись. Удавати з себе
"богочоловiка", "царя всесвiту". I в цьому все нещастя. А тим часом - це
все дурниця! Фiкцiя. Самоомана комах, якi навчилися блудити розумом...
Ха-ха-ха! Гляньте!.. Та хiба ви не бачите? Що воно таке - оте все, що
руха ться нинi по плянетi, як коливання води, - туп^, унiфiковане, сiре,
перехняблюючи землю туди й сюди? Що то , що хилита ться в цiй усiй
фантасмагорi©, змушуючи свiт здригатися в корчах?!.
- Туманнiсть! А ми кажемо, що це ми. Нi, брат. Хiба ви не бачите, що ми
- це тiльки унiфiкована туманнiсть. Iграшка... У всесвiтi вiд вiкiв iде
космiчне змагання космiчних чисел, космiчних величин. I зараз теж от...
Усе це - холодне, бездушне змагання бездушних, але велетенських чисел.
Космiчних чисел. I от у цьому змаганнi чисел ми нiщо, нiкчемний пил. Ми
- люди взагалi, i ми з вами зокрема, Максе! В макрокосмi ми абсолютний
мiкроскопiчний нуль... Ми не можемо протистояти знищенню й обертанню
всього в пил. I ми оберта мося в пил... Але пощо обертатися в пил з
муками, коли можна без?.. Рацiоналiзувати!.. Бодай тут дино розумно
використати свою волю!.. Га?!.
Сказавши "га?", Соломон вiдсапнувся, але, не чекаючи вiдповiдi, рухнув
далi - мовби котився з гори:
- В пил!.. I все... Ха-ха! "Душа"... "Iдея"... "Пориви"...
"Людкна-Бог"... "Любов"... Ха-ха-ха! Я вже сказав: блеф!! Iдiотизм.
Людське "я"? Де?! Га-га-га! Чи людина щось може? Людина нiчого не може. Як
не може нiчого пiсок великих пустель. Лише як пiднiметься самум - пiсок
руха ться стiною, й засипа геть усе, i засипа сам себе. Безвiльний
пiсок... I все оберта ться в ру©ни. I насамперед у ру©нах рипить пiсок!..
Пiсок, брат!.. Найбiльша сила, яку я визнаю, це слiпий iнстинкт ру©ни,
який сидить у кожнiй такiй пiщинi, - це слiпий, стихiйний, непереможний
рух до смерти... Це - реальне й правдиве, а решта - блеф. Я прожив життя,
я це знаю. Людина слiпа, бавиться iлюзiями, вигаду якiсь пляни, системи,
чiткi побудови - "буду свiт"! Але при першiй вогневiй пробi все це пада
i оголя ться прiрва. Прiрва, над якою хочеться вити вовком. Осиротiла,
сама на себе здана людина не може iснувати. Через те вона да ться
пiдхопити себе самумовi й перти в хмарi собi подiбних... На загин...
термiн - "масовий iнстинкт", чи "масова психоза", але нема , на жаль,
термiну "масове оголення", "масове викриття", коли весь намул iдей та
iншо© рунди вiдпада геть, а лиша ться сама правда. I в цiм заслуга вiйни
- вона оголю i урухомлю правду. А та правда - вона й в тезi про пiсок
пустель. Пiдхопленi самумом, пiщинки стають нарештi собою, виявляючи сво©
властивостi, свою справжню природу, свою суть - без пропагандивного блуду.
Рухатися здiбне тiльки щось реально-вагоме. I ось те реальне руха ться,
фiкцiя ж, ота "духова надбудова", лиша ться на мiсцi, як дрантя, - нi,
зника геть, як пшик. У цьому русi реально-вагомих пiщинок вiдпада геть
усе нереальне - iде©, мораль, етика, любов, дружба, гордiсть, геро©зм...
Ха! Людина цього нiколи не мала. Це вона сама вигадала, прикрашуючи свою
гидку, нiкчемну суть. Нi, це для не© вигадали поети й iншi ненормальнi
фантасти, особливо чутливi й рафiнованi шукачi неiснуючого: янгольських
крилець в амфiбi©, божесько© краси й величi в iдiота, взагалi ж - iз
розпачу шукаючи в фiкцiях прикриття для бридко© людсько© голизни...
Соломон говорив, а Максим мовчки, байдуже слухав. Навiть не пробував
встрявати в розмову. Примруживши очi, вiн апатично розглядав якусь рiч, що
лежала мiж камiнням i що на не© випадково впав його погляд. Розглядав так
собi. Ступнув меланхолiйно крок, торкнув розглядувану рiч ногою, а сам тим
часом думав: "Чи блазня вда , а чи справдi Соломон уже готовий, дiйшов до
ручки?.."

А Соломон помалу, як пароплав до пристанi, доходив до фiнiшу сво ©
рятунково© тиради:
- Так-то... Свiт озвiрiв не тому, що вiн озвiрiв, а тому, що вiн такий
за сво ю природою. Тепер ось вiн лише зiтер свiй грим, а чи здер iз себе
машкару, й оголилась страшна нагота брехнi, нiкчемности й пiдлоти. Поза
тим - нiчого бiльше. I от... Чи варто жит й?!. Ось проблема! - I,
скiнчивши нагло на тому ж, чим i починав, Соломон по павзi сам собi тихо,
але переконано вiдповiв:

- Не варто. Максим зiтхнув:
- Т-та-ак... ну добре... То ось, зда ться, ключ до розв'язання вашо©
проблеми, тобто - ключ до вашо© рятунково© iде©. - Нагнувся й пiдняв
червону, чепурну, як писанка, iталiйську гранату. Оглянув i простяг ©©
Соломоновi.
- Ось... Будь ласка, доведiть послiдовнiсть: умрiть. Вона заряджена.
Оце ось так знiма ться, отак натиска ться... Це реальне завершення вашо©
думки. Ключ до рятунку.
Соломон замовк i посiрiв. Вiн довго мовчав, пригноблений, дивлячись на
гранату. А тодi пiдняв комiр i глибоко засунув руки в кишенi.
- Приберiть, - прохрипiв вiн. - Я... я, власне, хочу бути послiдовним i
доказати людську пiдлiсть, а не геро©зм. Я боюся смерти...
- Але ж ви не послiдовнi!.. Нуль нуль, i йому нема чого боятися
смерти.

- В тiм то й суть, що пiдла людська природа нiколи не була послiдовною.
Хочу жити!.. - Голос Соломонiв хрипiв i затинався.
- В iм'я чого?
- Чого?.. Хоч би в iм'я цi © непослiдовности. Нi, в iм'я злоби.
Так-так, злоби!.. А втiм - дайте гранату, я ще подумаю...
Соломон обережно взяв гранату й заховав ©© пiд брилою ру©ни, присипавши
дрiбними камiнцями.
- Я потiм по не© прийду... Я ще маю... iдею Бога! (Криво посмiхнувся).
Розумi ш? Пiсля того, як я 20 рокiв руйнував церкви, я тепер маю iдею
Бога!..
Останнi слова вiн просто викрикнув гiстерично. I вiдразу замовк,
знiтився на каменi, якось засмикавши плечима - чи то скручуючи цигарку,
чи... Максимовi здалося навiть, що вiн плаче, сидячи на каменi, над
Авраамом. Але то так тiльки здалося...
- Нiчого, - промовив Максим лагiдно, не думаючи над тим, що говорить,
але справдi зi щирим намiром потiшити. - Тi, що зруйнували цей храм
остаточно, також мали iдею Бога. Навiть написали ©© на бляхах сво©х
паскiв...
Соломон мовчав. Вiн нiчого не слухав i нiчого не чув. Почав кутатись у
пальто, пробубонiвши про себе:
- Холодно... Душi холодно...
I заховався, як равлик у мушлю, остаточно задивившись у себе самого
нерухомо.

Максим ступнув до нього крок i став перед ним, розставивши ноги.
Дивився задумливо i теж мовчав.
- Слухайте, професоре, - промовив нарештi щиро й так, нiби всi © цi ©
попередньо© розмови й не було. - Скажiть менi правду... Бо я не вiрю в те,
що ви нiби були тодi п'янi. Я нiколи не бачив вас п'яним... Ви щось мали
для мене iнше, адже ж так? Ви щось обiцяли й збирались принести?..
- Цiянкалiй, - буркнув Соломон коротко. Максим свиснув здивовано.
- От тако©!.. Дякую... Але принесли, значить, саму теорiю?.. Шкода...
(Павза). Хоча... Я, правда, не тiшуся з цього свiту, проте не поспiшаю й
на той... Прощавайте, професоре!
А вже ступнувши, зупинився й промовив роздумливо:
- Проте шкода все-таки... шкода, що ви не принесли цiянкалiю. Ним при
нагодi можна б принаймнi врятувати честь. Честь, професоре!..
Соломон здригнув. Устав. Пильно подивився на Максима. Потiм ще глибше
втягнув голову в плечi. I, застiбаючи на всi гудзики сво благеньке
пальто, ткнув Максимовi руку. Мовчки. I пiшов геть, зiгнувшись.
Максим подивився йому вслiд:
- Прощавайте, професоре!
Лишившися сам, Максим постояв ще якусь мить, а потiм вийшов за огорожу,
на порожн , безлюдне перехрестя, розчавлене танками й порите бомбами. Було
пусто, й тривожно, i безмежно тоскно. Якесь жаске чекання залягло над
мiстом навколо. А серед порожнечi - вiн сам iз сво©ми думками, заглиблений
у свою душу, - але там було теж пусто, як на згарищi, i тривожно, й теж
залягло чекання. I тiльки десь у перспективi - все той же мармуровий янгол
у мармуровiй печалi. Мармуровий, заплаканий янгол iз соборного цвинтаря -
мов надгробний пам'ятник його дитинства!..
А потiм над усiм - зринув i став перед очима син сонячного Палермо та
його камрад, i забринiло розпучливо-поривно:
"А в а н т i!"

РОЗДIЛ ТРЕТIЙ
Двi нотатки на полях

1. Слово до читача.
Два початки зробив я цiй повiстi - i все нiби не можу зрушити з мiсця
разом iз мо©м геро м. Вiн сто©ть i балянсу над безоднею, ледве
перемагаючи смертельний потяг полетiти сторч головою. Полетiти б - i все.
I не треба б уже було нi над чим тлiти душею. Проте герой iншо© думки.