Страница:
от ©©, цю громаду, цю цiлiсть рiзали, розтинали надво : на тих, що
"налiво", й тих, що мають "лишитися на мiсцi".
Максим вiдiйшов налiво нумером першим. За ним комсомолець Костик i
багато iнших. Усi тi, що прибули разом iз Веселого, потрапили налiво.
Чекаючи на кiнець переклички, Максим намагався "через край" зазирнути в
той папiр, що його тримав якийсь начальник, вичитуючи з нього; хотiв
пiдглядiти свою й чужу долю, оте невiдоме; вiдiйшовши-бо налiво, вони
опинилися зовсiм близько бiля столу. I коли б не тi моргiтливi, хисткi
свiчки... Проте Максим усе-таки прочитав сво©м гострим оком заголовок
та мничого того ре стру. В заголовку стояло:
"На окрему Сесiю Ревтрибунала"._ I ще щось дрiбнiшим друком...
Усiх налiво вiдiйшло 38.
Решта лишилася на мiсцi. Серед тi © решти були: брати-парашутисти,
"петеерiвець", дво Васiних товаришiв i ще якихось четверо цивiльних. Цю
решту зразу загнано в маленьку "хатину", а всiм iншим звелiли "бистро"
збиратися з "вещами".
В сiни зайшов наряд автоматникiв. Чути було, як вони гупали ногами,
бряжчали збро ю, клацали нею, перевiряючи ©© справнiсть.
Люди зiбралися "з вещами". Люди щось заповiдали один одному... Щось там
говорили хапливо... Поспiшали... Збивалися на словах...
Але час iшов - а нiякого руху. Надворi було вже темно-претемно.
Нарештi загудiла машина, заходячи попри самiсiньку стiну. Команда:
"Попарно виходь!"
Усi виходили "попарно", й вiдразу ж кожна пара дiстала ще по однiй парi
до себе - по автоматниковi обабiч. Коли в'язнi зiмкнулися вже надворi, то
опинилися в щiльних i мiцних рямцях. В тих рямцях пiдвели ©х до двох машин
iз халабудою. Повантажили всiх у машини. Посiдали й автоматники, скiльки
влiзло, а решта примостилася на приступках. Поспускали запинала,
позакривали всi отвори й так у цiлковитiй темрявi рушили.
Люди загойдалися в непрогляднiй iмлi, стискаючись душею, збигаючись у
маленькi клубочки нервiв iз такою силою напруги, що, здавалось, могли
нагло вибухнути.
Машини гойдалися темними порожнiми вулицями - нi, якимсь лабiринтом ям,
по хлипкiй, баюристiй, геть подовбанiй бомбами дорозi. Вони ©хали помалу,
часто зупинялися, натикаючись, мабуть, на великi вирви чи на брили
розметаних вибухами ру©н, i об'©жджали перепони.
Максим був у заднiй машинi. Було задушливо, й вартовi вiдкинули трохи
запону халабуди. В ту вiдтулину було видно шматок зоряного неба, сильвети
ру©н, тьмяний блиск калюж, латки снiгу в iмлi ночi. Крiзь ту ж вiдтулину
линув запах згарищ, а разом з ним i хвилюючий запах близько© весни,
особливий, ледве вловний дух березневого повiтря, дух талого снiгу й
вiдсирiлих дерев - смоляний дух бору, занесений вiтерцем. "Це десь тут уже
близько й бiр..." Максим пiзнавав мiсцевiсть. Ось вони ©дуть Гусинкою. Ось
шпиталь. Ось пере©зд через залiзницю. Тут перехрещуються три шляхи:
залiзниця з пiвночi на пiвдень, шосе зi сходу на захiд i ось iще ця
Гусинка навскоси.
На перехрестi - рух. Машини втесалися в нього й стали. Вони пропускали
якусь колону вантажних авт. У щiлину трохи видно - й Максим приник до не©
всi ю душею. Йому було страшенно цiкаво, що ж то там робиться на бiлому
свiтi й що там роблять нашi люди... Нашi люди на цiй нашiй i не нашiй
землi...
Машини з в'язнями обминали якiсь iншi машини. Цiлу валку. Потiм
потяглися пiдводи, безкра© валки пiдвiд обабiч. Пiдводи саньми й возами,
однокiннi й парокiннi. Вони всi рухалися на захiд. Стояв скрип, як,
либонь, за татарських часiв. Скрипiли й шипiли полозки по грязюцi й по
камiнню. Рипiли дуги й хомути. Трiщали голоблi, вивергуючи тягарi з баюр.
Ляскали батоги. Гукали й приглушено кляли все на свiтi якiсь люди. Вони,
тi люди, тюпали поруч пiдвiд, по колiна в багнюцi. Що вони везли? Чи то
вони ©хали порожняком, а чи вставали з пiдвiд i несли тягарi на собi, бо
нещаснi конi не могли вже тягти навiть порожнiх возiв i саней?.. А може...
Так, вони везли ящики набо©в, вони везли салдатiв, вони везли фураж, вони,
нарештi, везли самi себе й пхали сво©х бiдолашних коненят... Безкра©
валки. I - "засекреченi". Нi тобi вогника цигарки, нi голосного крику,
лише скрип i рип та пирхання коней. I машини теж без свiтел. I в мiстi -
жодного блиску вогника.
Потiм машини з в'язнями також рушили. Варта спустила запинало, й нiчого
не стало видно. I нiчого не було чути, крiм гудiння моторiв.
Довго хилитали машини перенервованих людей, загойдали ©х зовсiм уже.
Нiхто вже й не цiкавився "куди?". Машини кружляли, перехняблювались,
петляли десь. Зупинялися. Знову ©хали.
Нарештi, по довгому такому кружляннi, машини стали.
Постояли якийсь час закритi. Потiм почулася команда й варта
повистрибувала геть з машин. А вже пiсля того розкрилися запинала.
- Ану, вилазь!!.
Навпроти машин висiв надщерблений мiсяць, а коло машин бiгали якiсь
люди в цiвiльному й при збро©. Вони шпарко метушились, у папахах i в
пiлотках, з пiстолями, з гвинтiвками i з ручними кулеметами напоготовi.
Всi вилiзли. I насамперед здивувалися. Вони ж так довго ©хали-©хали,
кружляли, повертали, часом гнали чимдуж, а за©хали - всього лише на другий
кiнець мiста. Правда, це якихось 8-9 кiлометрiв, але ж тiльки другий
кiнець мiста. Це була вулиця Широка. Вулиця, що з центру мiста йшла геть у
степ. А потiм, коли ©х вишикували по чотири, всi здивувалися, що ©х
передають iз рук регулярних вiйськ НКВД, iз рук гвардiйцiв у руки якiйсь
бандi, на зразок махнiвсько© часiв революцi© й громадянсько© рiзанини.
Потiм виявилося, що то не банда, а щойно органiзована "мiлiцiя", складена
переважно з тих самих "патрiотiв родiни", що ще вчора служили в нiмцiв...
Передача закiнчилась. Машини геть пiшли в темряву й зникли разом зi
сво©ми халабудами й гвардiйцями в них.
Тодi перед вишикуваною й оточеною цивiльною вартою колоною в'язнiв
з'явилася постать... У кудлатiй сибiрськiй папасi, в мисливських чоботях i
з фiнкою за плечем, вона вийшла наперед, зупинилася i враз гримнула
хрипко, зi свистом у голосi:
- Карнач - до мене!!.
- З а ц ь!.. - зiтхнула вся колона вражено. Те слово прошелестiло по
нiй з кiнця в кiнець.
- Так, За ць! (Трам-тарарам-бах!) - озвалась на той шерех постать у
кудлатiй папасi, сплюнула й зловiсне засмiялась, iз хрипом i свистом у
голосi, неначе зiпсута гармонiя.
Пiдбiг "карнач" - караульний начальник. Щось там вони поговорили. Побiг
карнач. За хвилину пiдiйшов iще наряд мiлiцi© в цивiльному, й таким чином
варти стало бiльше, нiж в'язнiв. Мабуть, За ць дiстав вiдповiднi
iнструкцi© з Особливого вiддiлу 14-© армi© щодо цих в'язнiв. Коли варти
стало вже вдвiчi бiльше, нiж в'язнiв, тодi ©х повели вздовж вулицi, десь
водили по якихось закапелках i нарештi почали заводити до яко©сь будiвлi.
То була нова тюрма. Тюрма мiста Н., наново органiзована, пiсля того, як
усi тюрми (а ©х було аж три!), якими в цьому мiстi користався Сталiн, а
потiм Гiтлер, було розбомблено. Розбомблено щасливим випадком, коли в
хаосi Содому i Гоморри дурнi бомби самi вже собi вибирали шлях i об' кт,
зробивши випадково на диво мудре дiло. Але що з того, коли тепер ось i
серед ру©н найперше знайшлося мiсце саме для тюрми...
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
Довгий коридор освiтлено двома лойовими свiчками. Це коридор школи -
сотенно© семирiчки на вулицi Широкiй. (Це химерне мiсто було розбите не на
дiльницi, а на "сотнi", бо колись це мiсто було козацьке й ця вулиця
належала до 6-© сотнi).
Це не була шкiльна будiвля старого стилю - "земського" чи нового стилю,
вропейського, а "шкiльна будiвля" найновiшого стилю - "епохи соцiялiзму":
просто нацiоналiзований колись у якогось "буржуя" житловий будинок i
зайнятий пiзнiше пiд школу. А перед тим, як стати школою, цей будинок
побував у ролi "притулку для безпритульних", "колгоспно© контори",
"амбуляторi©" й ще чогось. Тепер же...
Тепер - це тюрма. I коридор цей - це коридор тюрми.
Попiд стiною вишикувано 38 щойно привезених в'язнiв. Лiворуч у кутку
сто©ть столик. Бiля столика стовпився "штаб". У самому центрi - начальник
мiлiцi©... Постать начальника - знайома, дуже знайома Максимовi!..
"Стривай, хто же це? Хто це?!." - забилася тривожно думка.
Нарештi Максим пригадав... Спочатку йому пригадався химерний сон.
Звичайно, вiн у сни не вiрив, та ось - пригадався сон, i вiн здивувався...
Але перед тим сном був випадок. Це було пiвроку тому. До його хати прийшов
гарно вбраний, напарфумлений i навiть пiдпудрований панок, розкрив
блискучий портфель, вийняв якийсь папiрець iз печатками й на пiдставi того
папiрця почав вимагати податок вiд Максима, як вiд фахiвця-архiтекта.
Цифра податку була пригноблююча.
Даремно Максим переконував, що такi фахiвцi тепер безробiтнi та що
людина, яка сама нiчого не заробля , не може платити. Нiчого не допомогло.
Гiсть зухвало й енергiйно доводив, що Максим, як "високий фахiвець", таки
мусить платити податки, незалежно вiд того, чи вiн працю , чи нi.
"Спекулюйте, а платiть!"
Тодi Максим запитав, х т о ж вiн?
- Старший фiнiнспектор при нiмецькому фiнансамтi й при мiськiй управi!
- А хто цим-от заправля , хто нарахову ?..
- Я!.. Я сам...
- Та-ак? I чим ви керувалися?
- Iнтересами держави!
- Яко©?
- Як то?!. Ви не зна те, яка тепер н а ш а д е р ж а в а ? ! Га?! Отож
©© iнтересами я керувався. Iнтересами нового порядку, iнтересами Ново©
Европи, нового життя, культури й цивiлiзацi©...
I пiшов, i пiшов. I скiльки в тому було пози, пихи й упивання власною
уявною величчю...
Тодi Максим роздер папiрця геть, вiдчинив дверi й сказав по-нiмецькому:
"Р а у с!!."
Треба було бачити, як той "фiнiнспектор" застрибав. Як вiн закричав. Як
зарепетував. I який вiн при тому був патрiот "ново вропейський"! Який
ентузiяст!.. Як вiн загрожував... Але все-таки Максим його вигнав. Потiм
той iнспектор приходив з полiца м, але Максим знову його вигнав, написавши
й давши йому записку до його начальника - керiвника фiнвiддiлу мiсько©
управи.
Поступаючи так зухвало, Максим розраховував на те, що керiвник
фiнвiддiлу, укра©нець-земляк i добрий друг його й Миколи, був також та мно
i ©хнiм iдейним прихильником. I не помилився. Тодi, побачивши прихильне
ставлення начальника до Максима, фiнiнспектор змiнив тон. Як вiн
затанцював, як вiн завихляв перед Максимом! А тим часом скiльки ж вiн
попобiгав до Гестапо, докладаючи всiх зусиль, щоб викопати яму там i
начальниковi фiнвiддiлу, й Максимовi!..
Такий-от випадок. А пiсля того, вже кiлька днiв перед арештом,
Максимовi приснився химерний сон: немовби раптом перед ганком Максимового
житла спустився на землю лiтак. А з лiтака виходить фiнiнспектор - при
збро©, в мундирi офiцера нiмецько© фельджандармерi©, але з сов тськими
вiдзнаками, з наказом для Максима - лаштуватися в далеку-далеку дорогу за
несплачений податок. I ще щось таке верзлося, але це - основне...
А тепер ось той фiнiнспектор, поважний i набундючений, з великою, як на
його зрiст, папахою на головi, сто©ть тут у коридорi, оточений свитою
помiчникiв, i тепер вiн уже в ролi й у "чинi" начальника мiлiцi© мiста Н.
та його околиць. Поруч нього - начальник тюрми За ць, недавнiй ентузiяст
нiмецько© мотузки, а навколо них - ©хнi помiчники: якiсь хлопцi, неголенi,
ощиренi, як не знати якi енкаведисти, з грiзно запаленими очима. У
начальника мiлiцi© в лiвiй руцi - папiр, а в правiй - револьвер. При
вихiдних дверях купа вартових у цивiльному. Але що вража й зразу впада в
око - це те, що вони всi озбро нi новенькими автоматами... "Теж
автоматники!" Вони наставили тi автомати на в'язнiв, i не було певности,
що тi автомати раптом здуру не почнуть самi стрiляти - вiд невправности
тих "цивiлiстiв". Але уявлення про ©х "невправнiсть" було помилкове. Тi
"цивiлiсти" були далеко не невправнi. Ого! Вони дадуть сто очкiв уперед
усiм гвардiйцям щодо вмiння володiти кулеметами, автоматами й усiма iншими
знаряддями знищення людей.
Начальник мiлiцi© обвiв оком сiру лаву арештантiв iз кiнця в кiнець,
подивився в папiр, нахилившись до свiчки, i раптом спитав:
- Де тут редактор iз газети?
- Там, - махнув рукою За ць на правий фланг, де стояв бiля Максима
Костик. Костик затремтiв. Хоч вiн i не був "редактор iз газети", а тiльки
коректор, але вiдомо, що в такiй спецiяльнiй установi зовсiм не сушать
собi голови такими дрiбничками, як рiзниця мiж редактором i коректором.
Начальник мiлiцi©, поправивши на собi папаху й тримаючи револьвера в
руцi, пiшов уподовж сiро© лави людей, придивляючись у сiрi, вимученi
обличчя. Будучи низенького росту, вiн усе мусив задирати голову. Максим
заступив сво ю масивною постаттю Костика й стояв, понуро чекаючи.
Начальник мiлiцi© порiвнявся з ним. Глянув йому в обличчя - й отетерiв.
Втягнув голову в плечi, розгубився. А Максим нагнувся трохи до його
переляканих очей i виразно, чiтко, з тяжкою iронi ю промовив:
- Все одно податку не заплачу!..
Аж За ць зрозумiв i засмiявся. Та враз урвав смiх i, виматюкавшись
хрипко, процiдив крiзь зуби двозначне:
- Нiчого... Заплатиш!
Начальник мiлiцi© крутнувся на пiдборах i вернувся до столика. Вiн
подивився розгублено в папiр, а потiм ще в якийсь окремий папiрець i
промурмотiв:
- А де... цей... Ага! - й розгубився... знову, кинувши оком у бiк
Максима.
- Тут... Архiтектор тут! - промовив Максим глузливо.
- Тут-тут, - додав i За ць, збагнувши, про що мова. Начальник мiлiцi©
кiлька разiв здивовано подивився в папiрець, а тодi на Максима. За ць теж
зазирнув i протяг та мниче:
- М-да-а...
В коридорi було кiлька дверей, мiцно закритих на недавно поприбиванi
засуви. За тими дверями чувся глухий гомiн, гул.
- Так, так, - сказав нарештi начальник мiлiцi©. - А ми вас давненько
ждемо вже...
Це вийшло зовсiм безглуздо, бо ж сама ця тюрма й мiлiцiя в цiм мiстi
iснували ще всього лише пару днiв.
- Струнко! - раптом скомандував несамовито За ць. Максим тiльки
дивувався, спостерiгаючи, який iз нього першокласний спецiялiст вiд
тюремних порядкiв.
- Слухати уважно! - проголосив За ць енергiйно. - Ножики, олiвцi,
мотузки, черепки, голки й iншi металевi й склянi знаряддя, щоб рiзати,
колоти, штрикати, в'язати, писати тощо, - прошу скласти на цей стiл. Нi,
ось у цю шапку... Карнач! Вiзьмiть шапку й зберiть речi.
Карнач - цебто караульний начальник, - худорлявий, цибатий чоловiк у
нiмецькому галiфе й при автоматi, взяв чиюсь шапку, що валялась на столi,
й зiбрав речi. Всi поскладали туди, хто що мав.
Максим помацав сво кресало й кремiнь i, замiсть вiддати, спустив крiзь
дiрку подерто© кишенi пальта вниз, за широкий рубець. "Дудки!"
- Зброю хтось ма ? - знову За ць. Мовчанка заперечення.
- Добре, завтра перевiримо. А тепер - увага!
Почалась перекличка, але особливим способом: начальник мiлiцi© дивився
в список i тихо питав, звертаючись не до в'язнiв, а до Зайця: "Степанюк?."
i т. д., а За ць шукав очима названого у вишикуванiй лавi й вiдповiдав:
" !"
За ць знав майже всiх людей у лице, хоч тут були люди не тiльки з
мiста, а й iз довколишнiх сiл. Лише кiлькох осiб вiн не знав i повторив
запитання до лави, а до кожного, хто вiдгукнувся, пiдiйшов i подивився
пильно, щоб запам'ятати.
Пiсля переклички вiдкрили крайнi дверi в темну кiмнату й упхнули
в'язнiв туди. Кiмната до ©хнього прибуття була порожня. Ясно, що ©©
спецiяльно було приготовано для цi © групи, на замовлення О. В. армi©.
Значить, ця група спецiяльно мала бути iзольована вiд усiх iнших. "Група
особливого призначення", - понуро й у©дливо зiронiзував хтось, укладаючись
у темрявi на бруднiй пiдлозi.
Кiмната була занадто тiсна для 38-ми осiб, але то було, може, й краще.
Люди полягали в темрявi просто, як стояли - в бруд i смiття, притиснувшись
щiльно один до одного, як спресованi оселедцi, i вiд того стало тепло,
м'яко бокам i затишно. Максим, правда, почувався трохи зле, бо хоч i
звикав усе життя, але нiяк не мiг звикнути до двох речей у свiтi - до
тюрми й до армi©, ненавидячи ©х усiма фiбрами душi передусiм саме за
знеосiблення людини в масi. Але - гай, гай!..
Уклавшись щiльно, люди вiдразу поснули. Принаймнi - переконалися, що
вони ще були на цьому свiтi й що ця нiч iще належить ©м.
На весь цей гурт не спав, може, один лише Максим. Сон давно вже його не
брав. Вiн лежав, тримав сонну Костикову голову на плечi й дивився вгору, в
темряву, за якою ген там десь було зоряне небо. За стелею, що теоретично
iснувала (а може, й не iснувала?) десь у цiй темрявi, за дахом, за
хмарами, якщо вони нависли, - за цiлим рядом тяжких стель iз диму, пороху
й хмар - було все ж таки, нарештi, десь зоряне небо. Зоряне небо!.. Але
Максим навiть не робив iз того нiяких фiлософських висновкiв...
Це вже була тюрма! Коли вранцi тридцять восьмеро людей зорi нтувалися,
то довiдалися раптом, що ©х тут у цiй будiвлi було не тридцять восьмеро, а
щонайменше вже сотнi чотири, i що були вони лише маленькою часткою вже
велико© армi©. I армiя та зростала з кожною годиною. I дивно - люди цьому
зрадiли. Так, зрадiли й радiли. Але, зрештою, нiчого дивного в цьому не
було. Це був звичайний вияв страшного людського его©зму: летячи в провалля
самому, радiти, бачачи, що ти не сам, а що з тобою летять i тисячi iнших -
чим бiльше, тим краще! Добре, що туди пре цiлий свiт! Коли вже гинути -
так з музикою й усiм разом!..
Тим часом у цiй тюрмi не годували й не по©ли. Та люди й не нарiкали, не
домагались нiчого, бо було кожному не до ©жi, лише кожен робив iз того
сумний висновок: раз не годують, значить... Старий дiд, староста колгоспу,
що "партизанiв не вiшав", пояснив це так:
- Який же дурень году свиню перед тим, як ©© рiзати?
Але ©х не лiквiдували цi © ночi, значить, щось iз ними затiвали
спецiяльне. Говорили, що над цi ю групою ма бути "показовий суд".
У вiкно, забите нашвидку шпугами та шматками залiза замiсть грат, видно
було подвiр'я. А на подвiр'© вражала неймовiрно велика кiлькiсть варти. I
всi вартовi були озбро нi, мовляв, "до зубiв". I насамперед - озбро нi
ручними кулеметами, а вже на придачу - гранатами, револьверами.
Ген за подвiр'ям стовбичили, плачучи, поодинокi жiнки й дiти. Потiм
вартовi прогнали ©х геть, i вже не стовбичив нiхто.
А недалечке за подвiр'ям, навгородi, стояла зенiтка; бiля зенiтки -
порожнi сани, а може, й з набоями.
З тюрми нiкого не виводили, але в тюрму приводили й приводили все нових
i нових в'язнiв. Уже люди не вмiщалися, тому групу приведених жiнок не
було вже де примiстити всерединi тюрми i ©х примiстили на подвiр'©, пiд
шопою, змусивши ©х сидiти на якихось поламаних, безколiсних полудрабках,
на пеньках та на рiзних старих ящиках i дiжечках. I вони сидiли, скорбнi,
як тi жони-мироносицi, кутаючись у великi хустки й коци, сидiли,
похнюпившись, нерухомо, мовчки. А бiля них походжали вартовi - важно так,
"геро©чно", грiзно, мовби робили не знати яке велике "iсторичне дiло"!..
В тюрмi стояв глухий гомiн, гуд. А в свiтi навколо, здавалось, була
тиша. Але так було тiльки зранку. Пiзнiше ситуацiя почала мiнятися. Вулиця
Широка була справдi широка, вулиця-магiстраля - шлях вiдступу й наступу
армiй. Крiм того, це був район кiлькох заводiв, касарень, бiльш-менш
показних будинкiв, де ранiше мiстилася навiть нiмецька комендатура, а
також iншi установи, i, може, саме тому тепер нiмцi вибрали ©х за мету
свого бомбардування. До того ж iще й центр мiста звiдси був близько.
Словом, ситуацiя почала мiнятися в той спосiб, що над мiстом взагалi, а
над тюрмою зокрема, почало дедалi все докучливiше гудiти. Заляпотiли по
мiсту зенiтки. Загримотiли бомби. Найкраще змiну ситуацi© можна було
простежити, спостерiгаючи поведiнку тюремних охоронникiв. Вранцi вони
жваво погукували, посвистували, загонисте й зухвало лаялись. Потiм
посмирнiли. Потiм почали тулитися до стiн, втягаючи голови в плечi, а на
в'язнiв, якщо котрийсь уже дуже висував голову у вiкно, кричали
гiстерично. Потiм перебiгали вiд схованки до схованки - переляканi, блiдi.
А по мiсту гуляли бомбовi смерчi, дедалi - буйнiше, дедалi - iнтенсивнiше.
Хвилi налетiв усе частiшали й ставали все з бiльшою кiлькiстю лiтакiв.
В обiд пригнав звiдкiлясь замиленими кiньми За ць i, наробивши рейваху,
поскликав карначiв i всю охорону, вичитуючи ©м якiсь iнструкцi©... Потiм
почали розставляти варту попiд парканами, попiд сусiднiм муром, попiд
деревами, щось суворо наказуючи. Всю цю шамотню переривали близькi
перелети лiтакiв. Тодi все заклякало, прилипало до землi й нишкло. А як
лiтаки перелiтали, "праця" кипiла знову. Тягли в старе "бомбосховище", в
т. зв. "щiлину" (викопану на низькому грунтi глибоку й вузьку канаву)
солому, цеглу й дошки, щоб застелити дно, бо там було багато води й
екскрементiв, i в ту "щiлину" набилося повно охоронникiв, пробуючи, чи
добра схованка. Потiм усi повилазили, але намагалися триматися поблизу.
Тепер уже при кожнiй появi лiтака варта бiгла до "щiлини", зриваючись
навiть iз тих мiсць, де "сам За ць" суворо наказав лежати.
На те все дивилися з нудьгою жiнки пiд шопою й куталися тремтливо в
хустки та коци або й так у благенькi сво© пальтечка та кохтини. Це були
переважно молодi жiнки й дiвчата - вчительки, перекладачки, друкарки,
сестри-жалiбницi, службовки... Все це спостерiгали в'язнi крiзь грати
вiкон, слухаючи, як завивали сирени по мiсту й як рокотали десь мотори
лiтакiв та рвалися десь бомби.
Потiм те все стало вже не "десь", а тут, у цьому районi, навколо вулицi
Широко©. Тюрма потрапила в поле бомбових смерчiв, у поле вогненних вiхол i
затремтiла, затiпалась, зiщулилась, замовкла. Люди в нiй влипали в
пiдлогу, й щасливими вважалися тi, що лежали бiля стiни, а тi, що лежали
посерединi, почувалися нещасними. Через те всi юрбою тислися до стiн.
Можливо, якби ця тюрма не була мурована, люди вже ©© розсунули б,
розвалили, розiпхали б геть iзсередини. А тим часом...
А тим часом Максимовi видно було з вiкна, як ось тут поруч, навгородi,
бiля зенiтки на санях сидiли два салдатики й смалили в карти. Вони iнодi
поглядали скоса вгору, точнiсiнько так, як ото часом пiвень позира на
шулiку, i грали собi далi. Вони, зда ться, грали в "очко". Хлопцям було
нудно. Хоч у них була добра зенiтка, але зовсiм не було набо©в. Ось один
схопився шпарко, кинув карти й гарячкове почав перекидати ящики, що
валялися тут же купою, а другий кинувся до зенiтки, повертаючи ©© слiдом
за гуркотом мотора, що клекотiв по другий бiк тюрми.
- Швидше! - закричав той, що бiля зенiтки. У вiдповiдь його напарник
люто сплюнув, махнув рукою й, сiвши на сани, взяв карти:
- Iди здавай!.. Ну його к... Що я тобi дам?!
Помахавши кулаками вслiд гуркотовi, навiдник облишив зенiтку й прийшов
"здавати", взяв карти до рук. Пiсля того вони вже навiть не пробували анi
шукати набо©в, анi крутити зенiтку, - вони сидiли собi й смалили далi в
карти. Вони тихо насвистували "Гоп со смиком", фаталiстичне спльовували,
лiниво позирали вгору. Час вiд часу вони нашорошувалися, дивилися вгору
особливо пильно, завмерши. А тодi, махнувши рукою, вигукували: "Не наша!"
- i знову грали. Тiльки й чулось: "Давай туза! Собi! Перебор!.." Вони
грали, а тим часом над ними вгорi з характерним чвахкотiнням летiла бомба
i, перелетiвши геть, репалася десь у дальшому городi. "Перебор!.." Вони
навiть не ховалися, вони тiльки стверджували: "Не наша!" - й чекали тi ©
неминучо©, суджено©, "нашо©". То був верх фаталiзму.
Потiм паровицею коней учвал привезли до зенiтки набо©... Але вони вже
були нi до чого. ©х навiть не встигли розвантажити, як раптом усе кинулося
шалено врозтiч, гайнуло в усi боки. Конi теж шарпнулися й подалися геть...
На тюрму звiдкiлясь iшов, усе наростаючи, жахливий клекiт. У Максимових
очах тiльки зафiксувався, як останнiй кадр, такий слiпучий момент: два
салдатики на санях тримали карти й меланхолiйно дивилися десь через тюрму.
Потiм вони враз мовби десь запалися - брязнули всi ниць, разом iз картами.
Все це сталося блискавично. Клекiт iшов, як гураган. То був клекiт
багатьох моторiв при самiй землi й швидко наростаючий ряд вибухiв вiд
сипаних густо на землю бомб. Той ряд вибухiв гнав на тюрму вздовж по
вулицi. Вже зi стелi сипалися шпаруни, вилiтали вiд повiтря шиби, хиталася
пiдлога... але то все було ще тiльки вiд вибухiв, що наближалися.
- Лягай!! - крикнув хтось несамовито до Максима, зда ться, Костик. Вiн
i всi iншi лежали ниць на пiдлозi й, накриваючи торбинками, лахмiттям i
руками сво© голови, коцюрбилися, як лист на вогнi - на вогнi передсмертно©
лихоманки. Максим щойно встиг опуститися в куток, як нагло будинком
скажено струсонуло. Зi стелi посипалися шпаруни й трiски, з груби полетiло
камiння, вапняний пил, дим, сажа, вiд чого камера враз затемнилась, мов
заповнилась непроглядною хмарою. А в нiй - людськi несамовитi зойки,
стогони, молитви, клятьби.
- Мовчiть! - сказав iз серцем Максим. - Уже... Вас минуло. "Господи, -
подумав, - якi ж бо все-таки тi люди безпораднi й безглуздi, коли ©х б'
гiстерiя жаху!"
Хмара вапняного пилу й сажi помалу осiдала, розходилась. Розходився й
жах, затихав, як i той гуркiт. Потягло вiтром, хмара зникла, й стало
раптом ясно, як на вулицi. Бо таки й справдi було... на вулицi! Передня
стiна геть цiлком упала. Велика бомба, вибухнувши недалеко, вiдiрвала ©©
геть уздовж усього будинку, повалила на землю й обернула в купу цегли.
Нiби зумисне зроблено було так, щоб показати тюрму в перерiзi.
Люди охнули. Потiм хтось гукнув дико по-козацькому, нiби кидаючись в
атаку, - либонь, спробував вихопитися звiдси геть. I враз услiд за тим
заклекотiла стрiлянина з багатьох автоматiв i розiтнувся несамовитий крик.
То кричав За ць:
- Лежати! Нi з мiсця!.. Варта! Наказую стрiляти по кожному, хто... Метр
над землею - вогонь!! Не руш iз мiсця!
I варта стрiляла. Вона стрiляла не "по кожному, хто", а по всiх зразу,
притискаючи людей вогнем до землi, загородивши тим вогнем дорогу до свiту
- стiною з вогню й свинцю, замiсть стiни цегляно©. Той вогонь навис
низько, продiрявлюючи стiни метр над людськими головами. Нiхто не пробував
бiгти. Тих кiлька осiб, що кинулися зразу, було розстрiляно на мiсцi,
решта лежала.
Так. Варта добре виконувала сво© обов'язки. Бомби - бомбами, смерть -
смертю, а служба - службою. В розбомбленiй тюрмi було втримано спокiй i
"порядок".
Так вартовi тримали людей у лежачому станi кiлька годин. Навiть не
можна було Максимовi подивитися, чи тi салдатики грають ще в карти, чи вже
нi. Проте вiн не витримав i подивився, пiдвiвшись, за що мало не заплатив
"налiво", й тих, що мають "лишитися на мiсцi".
Максим вiдiйшов налiво нумером першим. За ним комсомолець Костик i
багато iнших. Усi тi, що прибули разом iз Веселого, потрапили налiво.
Чекаючи на кiнець переклички, Максим намагався "через край" зазирнути в
той папiр, що його тримав якийсь начальник, вичитуючи з нього; хотiв
пiдглядiти свою й чужу долю, оте невiдоме; вiдiйшовши-бо налiво, вони
опинилися зовсiм близько бiля столу. I коли б не тi моргiтливi, хисткi
свiчки... Проте Максим усе-таки прочитав сво©м гострим оком заголовок
та мничого того ре стру. В заголовку стояло:
"На окрему Сесiю Ревтрибунала"._ I ще щось дрiбнiшим друком...
Усiх налiво вiдiйшло 38.
Решта лишилася на мiсцi. Серед тi © решти були: брати-парашутисти,
"петеерiвець", дво Васiних товаришiв i ще якихось четверо цивiльних. Цю
решту зразу загнано в маленьку "хатину", а всiм iншим звелiли "бистро"
збиратися з "вещами".
В сiни зайшов наряд автоматникiв. Чути було, як вони гупали ногами,
бряжчали збро ю, клацали нею, перевiряючи ©© справнiсть.
Люди зiбралися "з вещами". Люди щось заповiдали один одному... Щось там
говорили хапливо... Поспiшали... Збивалися на словах...
Але час iшов - а нiякого руху. Надворi було вже темно-претемно.
Нарештi загудiла машина, заходячи попри самiсiньку стiну. Команда:
"Попарно виходь!"
Усi виходили "попарно", й вiдразу ж кожна пара дiстала ще по однiй парi
до себе - по автоматниковi обабiч. Коли в'язнi зiмкнулися вже надворi, то
опинилися в щiльних i мiцних рямцях. В тих рямцях пiдвели ©х до двох машин
iз халабудою. Повантажили всiх у машини. Посiдали й автоматники, скiльки
влiзло, а решта примостилася на приступках. Поспускали запинала,
позакривали всi отвори й так у цiлковитiй темрявi рушили.
Люди загойдалися в непрогляднiй iмлi, стискаючись душею, збигаючись у
маленькi клубочки нервiв iз такою силою напруги, що, здавалось, могли
нагло вибухнути.
Машини гойдалися темними порожнiми вулицями - нi, якимсь лабiринтом ям,
по хлипкiй, баюристiй, геть подовбанiй бомбами дорозi. Вони ©хали помалу,
часто зупинялися, натикаючись, мабуть, на великi вирви чи на брили
розметаних вибухами ру©н, i об'©жджали перепони.
Максим був у заднiй машинi. Було задушливо, й вартовi вiдкинули трохи
запону халабуди. В ту вiдтулину було видно шматок зоряного неба, сильвети
ру©н, тьмяний блиск калюж, латки снiгу в iмлi ночi. Крiзь ту ж вiдтулину
линув запах згарищ, а разом з ним i хвилюючий запах близько© весни,
особливий, ледве вловний дух березневого повiтря, дух талого снiгу й
вiдсирiлих дерев - смоляний дух бору, занесений вiтерцем. "Це десь тут уже
близько й бiр..." Максим пiзнавав мiсцевiсть. Ось вони ©дуть Гусинкою. Ось
шпиталь. Ось пере©зд через залiзницю. Тут перехрещуються три шляхи:
залiзниця з пiвночi на пiвдень, шосе зi сходу на захiд i ось iще ця
Гусинка навскоси.
На перехрестi - рух. Машини втесалися в нього й стали. Вони пропускали
якусь колону вантажних авт. У щiлину трохи видно - й Максим приник до не©
всi ю душею. Йому було страшенно цiкаво, що ж то там робиться на бiлому
свiтi й що там роблять нашi люди... Нашi люди на цiй нашiй i не нашiй
землi...
Машини з в'язнями обминали якiсь iншi машини. Цiлу валку. Потiм
потяглися пiдводи, безкра© валки пiдвiд обабiч. Пiдводи саньми й возами,
однокiннi й парокiннi. Вони всi рухалися на захiд. Стояв скрип, як,
либонь, за татарських часiв. Скрипiли й шипiли полозки по грязюцi й по
камiнню. Рипiли дуги й хомути. Трiщали голоблi, вивергуючи тягарi з баюр.
Ляскали батоги. Гукали й приглушено кляли все на свiтi якiсь люди. Вони,
тi люди, тюпали поруч пiдвiд, по колiна в багнюцi. Що вони везли? Чи то
вони ©хали порожняком, а чи вставали з пiдвiд i несли тягарi на собi, бо
нещаснi конi не могли вже тягти навiть порожнiх возiв i саней?.. А може...
Так, вони везли ящики набо©в, вони везли салдатiв, вони везли фураж, вони,
нарештi, везли самi себе й пхали сво©х бiдолашних коненят... Безкра©
валки. I - "засекреченi". Нi тобi вогника цигарки, нi голосного крику,
лише скрип i рип та пирхання коней. I машини теж без свiтел. I в мiстi -
жодного блиску вогника.
Потiм машини з в'язнями також рушили. Варта спустила запинало, й нiчого
не стало видно. I нiчого не було чути, крiм гудiння моторiв.
Довго хилитали машини перенервованих людей, загойдали ©х зовсiм уже.
Нiхто вже й не цiкавився "куди?". Машини кружляли, перехняблювались,
петляли десь. Зупинялися. Знову ©хали.
Нарештi, по довгому такому кружляннi, машини стали.
Постояли якийсь час закритi. Потiм почулася команда й варта
повистрибувала геть з машин. А вже пiсля того розкрилися запинала.
- Ану, вилазь!!.
Навпроти машин висiв надщерблений мiсяць, а коло машин бiгали якiсь
люди в цiвiльному й при збро©. Вони шпарко метушились, у папахах i в
пiлотках, з пiстолями, з гвинтiвками i з ручними кулеметами напоготовi.
Всi вилiзли. I насамперед здивувалися. Вони ж так довго ©хали-©хали,
кружляли, повертали, часом гнали чимдуж, а за©хали - всього лише на другий
кiнець мiста. Правда, це якихось 8-9 кiлометрiв, але ж тiльки другий
кiнець мiста. Це була вулиця Широка. Вулиця, що з центру мiста йшла геть у
степ. А потiм, коли ©х вишикували по чотири, всi здивувалися, що ©х
передають iз рук регулярних вiйськ НКВД, iз рук гвардiйцiв у руки якiйсь
бандi, на зразок махнiвсько© часiв революцi© й громадянсько© рiзанини.
Потiм виявилося, що то не банда, а щойно органiзована "мiлiцiя", складена
переважно з тих самих "патрiотiв родiни", що ще вчора служили в нiмцiв...
Передача закiнчилась. Машини геть пiшли в темряву й зникли разом зi
сво©ми халабудами й гвардiйцями в них.
Тодi перед вишикуваною й оточеною цивiльною вартою колоною в'язнiв
з'явилася постать... У кудлатiй сибiрськiй папасi, в мисливських чоботях i
з фiнкою за плечем, вона вийшла наперед, зупинилася i враз гримнула
хрипко, зi свистом у голосi:
- Карнач - до мене!!.
- З а ц ь!.. - зiтхнула вся колона вражено. Те слово прошелестiло по
нiй з кiнця в кiнець.
- Так, За ць! (Трам-тарарам-бах!) - озвалась на той шерех постать у
кудлатiй папасi, сплюнула й зловiсне засмiялась, iз хрипом i свистом у
голосi, неначе зiпсута гармонiя.
Пiдбiг "карнач" - караульний начальник. Щось там вони поговорили. Побiг
карнач. За хвилину пiдiйшов iще наряд мiлiцi© в цивiльному, й таким чином
варти стало бiльше, нiж в'язнiв. Мабуть, За ць дiстав вiдповiднi
iнструкцi© з Особливого вiддiлу 14-© армi© щодо цих в'язнiв. Коли варти
стало вже вдвiчi бiльше, нiж в'язнiв, тодi ©х повели вздовж вулицi, десь
водили по якихось закапелках i нарештi почали заводити до яко©сь будiвлi.
То була нова тюрма. Тюрма мiста Н., наново органiзована, пiсля того, як
усi тюрми (а ©х було аж три!), якими в цьому мiстi користався Сталiн, а
потiм Гiтлер, було розбомблено. Розбомблено щасливим випадком, коли в
хаосi Содому i Гоморри дурнi бомби самi вже собi вибирали шлях i об' кт,
зробивши випадково на диво мудре дiло. Але що з того, коли тепер ось i
серед ру©н найперше знайшлося мiсце саме для тюрми...
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
Довгий коридор освiтлено двома лойовими свiчками. Це коридор школи -
сотенно© семирiчки на вулицi Широкiй. (Це химерне мiсто було розбите не на
дiльницi, а на "сотнi", бо колись це мiсто було козацьке й ця вулиця
належала до 6-© сотнi).
Це не була шкiльна будiвля старого стилю - "земського" чи нового стилю,
вропейського, а "шкiльна будiвля" найновiшого стилю - "епохи соцiялiзму":
просто нацiоналiзований колись у якогось "буржуя" житловий будинок i
зайнятий пiзнiше пiд школу. А перед тим, як стати школою, цей будинок
побував у ролi "притулку для безпритульних", "колгоспно© контори",
"амбуляторi©" й ще чогось. Тепер же...
Тепер - це тюрма. I коридор цей - це коридор тюрми.
Попiд стiною вишикувано 38 щойно привезених в'язнiв. Лiворуч у кутку
сто©ть столик. Бiля столика стовпився "штаб". У самому центрi - начальник
мiлiцi©... Постать начальника - знайома, дуже знайома Максимовi!..
"Стривай, хто же це? Хто це?!." - забилася тривожно думка.
Нарештi Максим пригадав... Спочатку йому пригадався химерний сон.
Звичайно, вiн у сни не вiрив, та ось - пригадався сон, i вiн здивувався...
Але перед тим сном був випадок. Це було пiвроку тому. До його хати прийшов
гарно вбраний, напарфумлений i навiть пiдпудрований панок, розкрив
блискучий портфель, вийняв якийсь папiрець iз печатками й на пiдставi того
папiрця почав вимагати податок вiд Максима, як вiд фахiвця-архiтекта.
Цифра податку була пригноблююча.
Даремно Максим переконував, що такi фахiвцi тепер безробiтнi та що
людина, яка сама нiчого не заробля , не може платити. Нiчого не допомогло.
Гiсть зухвало й енергiйно доводив, що Максим, як "високий фахiвець", таки
мусить платити податки, незалежно вiд того, чи вiн працю , чи нi.
"Спекулюйте, а платiть!"
Тодi Максим запитав, х т о ж вiн?
- Старший фiнiнспектор при нiмецькому фiнансамтi й при мiськiй управi!
- А хто цим-от заправля , хто нарахову ?..
- Я!.. Я сам...
- Та-ак? I чим ви керувалися?
- Iнтересами держави!
- Яко©?
- Як то?!. Ви не зна те, яка тепер н а ш а д е р ж а в а ? ! Га?! Отож
©© iнтересами я керувався. Iнтересами нового порядку, iнтересами Ново©
Европи, нового життя, культури й цивiлiзацi©...
I пiшов, i пiшов. I скiльки в тому було пози, пихи й упивання власною
уявною величчю...
Тодi Максим роздер папiрця геть, вiдчинив дверi й сказав по-нiмецькому:
"Р а у с!!."
Треба було бачити, як той "фiнiнспектор" застрибав. Як вiн закричав. Як
зарепетував. I який вiн при тому був патрiот "ново вропейський"! Який
ентузiяст!.. Як вiн загрожував... Але все-таки Максим його вигнав. Потiм
той iнспектор приходив з полiца м, але Максим знову його вигнав, написавши
й давши йому записку до його начальника - керiвника фiнвiддiлу мiсько©
управи.
Поступаючи так зухвало, Максим розраховував на те, що керiвник
фiнвiддiлу, укра©нець-земляк i добрий друг його й Миколи, був також та мно
i ©хнiм iдейним прихильником. I не помилився. Тодi, побачивши прихильне
ставлення начальника до Максима, фiнiнспектор змiнив тон. Як вiн
затанцював, як вiн завихляв перед Максимом! А тим часом скiльки ж вiн
попобiгав до Гестапо, докладаючи всiх зусиль, щоб викопати яму там i
начальниковi фiнвiддiлу, й Максимовi!..
Такий-от випадок. А пiсля того, вже кiлька днiв перед арештом,
Максимовi приснився химерний сон: немовби раптом перед ганком Максимового
житла спустився на землю лiтак. А з лiтака виходить фiнiнспектор - при
збро©, в мундирi офiцера нiмецько© фельджандармерi©, але з сов тськими
вiдзнаками, з наказом для Максима - лаштуватися в далеку-далеку дорогу за
несплачений податок. I ще щось таке верзлося, але це - основне...
А тепер ось той фiнiнспектор, поважний i набундючений, з великою, як на
його зрiст, папахою на головi, сто©ть тут у коридорi, оточений свитою
помiчникiв, i тепер вiн уже в ролi й у "чинi" начальника мiлiцi© мiста Н.
та його околиць. Поруч нього - начальник тюрми За ць, недавнiй ентузiяст
нiмецько© мотузки, а навколо них - ©хнi помiчники: якiсь хлопцi, неголенi,
ощиренi, як не знати якi енкаведисти, з грiзно запаленими очима. У
начальника мiлiцi© в лiвiй руцi - папiр, а в правiй - револьвер. При
вихiдних дверях купа вартових у цивiльному. Але що вража й зразу впада в
око - це те, що вони всi озбро нi новенькими автоматами... "Теж
автоматники!" Вони наставили тi автомати на в'язнiв, i не було певности,
що тi автомати раптом здуру не почнуть самi стрiляти - вiд невправности
тих "цивiлiстiв". Але уявлення про ©х "невправнiсть" було помилкове. Тi
"цивiлiсти" були далеко не невправнi. Ого! Вони дадуть сто очкiв уперед
усiм гвардiйцям щодо вмiння володiти кулеметами, автоматами й усiма iншими
знаряддями знищення людей.
Начальник мiлiцi© обвiв оком сiру лаву арештантiв iз кiнця в кiнець,
подивився в папiр, нахилившись до свiчки, i раптом спитав:
- Де тут редактор iз газети?
- Там, - махнув рукою За ць на правий фланг, де стояв бiля Максима
Костик. Костик затремтiв. Хоч вiн i не був "редактор iз газети", а тiльки
коректор, але вiдомо, що в такiй спецiяльнiй установi зовсiм не сушать
собi голови такими дрiбничками, як рiзниця мiж редактором i коректором.
Начальник мiлiцi©, поправивши на собi папаху й тримаючи револьвера в
руцi, пiшов уподовж сiро© лави людей, придивляючись у сiрi, вимученi
обличчя. Будучи низенького росту, вiн усе мусив задирати голову. Максим
заступив сво ю масивною постаттю Костика й стояв, понуро чекаючи.
Начальник мiлiцi© порiвнявся з ним. Глянув йому в обличчя - й отетерiв.
Втягнув голову в плечi, розгубився. А Максим нагнувся трохи до його
переляканих очей i виразно, чiтко, з тяжкою iронi ю промовив:
- Все одно податку не заплачу!..
Аж За ць зрозумiв i засмiявся. Та враз урвав смiх i, виматюкавшись
хрипко, процiдив крiзь зуби двозначне:
- Нiчого... Заплатиш!
Начальник мiлiцi© крутнувся на пiдборах i вернувся до столика. Вiн
подивився розгублено в папiр, а потiм ще в якийсь окремий папiрець i
промурмотiв:
- А де... цей... Ага! - й розгубився... знову, кинувши оком у бiк
Максима.
- Тут... Архiтектор тут! - промовив Максим глузливо.
- Тут-тут, - додав i За ць, збагнувши, про що мова. Начальник мiлiцi©
кiлька разiв здивовано подивився в папiрець, а тодi на Максима. За ць теж
зазирнув i протяг та мниче:
- М-да-а...
В коридорi було кiлька дверей, мiцно закритих на недавно поприбиванi
засуви. За тими дверями чувся глухий гомiн, гул.
- Так, так, - сказав нарештi начальник мiлiцi©. - А ми вас давненько
ждемо вже...
Це вийшло зовсiм безглуздо, бо ж сама ця тюрма й мiлiцiя в цiм мiстi
iснували ще всього лише пару днiв.
- Струнко! - раптом скомандував несамовито За ць. Максим тiльки
дивувався, спостерiгаючи, який iз нього першокласний спецiялiст вiд
тюремних порядкiв.
- Слухати уважно! - проголосив За ць енергiйно. - Ножики, олiвцi,
мотузки, черепки, голки й iншi металевi й склянi знаряддя, щоб рiзати,
колоти, штрикати, в'язати, писати тощо, - прошу скласти на цей стiл. Нi,
ось у цю шапку... Карнач! Вiзьмiть шапку й зберiть речi.
Карнач - цебто караульний начальник, - худорлявий, цибатий чоловiк у
нiмецькому галiфе й при автоматi, взяв чиюсь шапку, що валялась на столi,
й зiбрав речi. Всi поскладали туди, хто що мав.
Максим помацав сво кресало й кремiнь i, замiсть вiддати, спустив крiзь
дiрку подерто© кишенi пальта вниз, за широкий рубець. "Дудки!"
- Зброю хтось ма ? - знову За ць. Мовчанка заперечення.
- Добре, завтра перевiримо. А тепер - увага!
Почалась перекличка, але особливим способом: начальник мiлiцi© дивився
в список i тихо питав, звертаючись не до в'язнiв, а до Зайця: "Степанюк?."
i т. д., а За ць шукав очима названого у вишикуванiй лавi й вiдповiдав:
" !"
За ць знав майже всiх людей у лице, хоч тут були люди не тiльки з
мiста, а й iз довколишнiх сiл. Лише кiлькох осiб вiн не знав i повторив
запитання до лави, а до кожного, хто вiдгукнувся, пiдiйшов i подивився
пильно, щоб запам'ятати.
Пiсля переклички вiдкрили крайнi дверi в темну кiмнату й упхнули
в'язнiв туди. Кiмната до ©хнього прибуття була порожня. Ясно, що ©©
спецiяльно було приготовано для цi © групи, на замовлення О. В. армi©.
Значить, ця група спецiяльно мала бути iзольована вiд усiх iнших. "Група
особливого призначення", - понуро й у©дливо зiронiзував хтось, укладаючись
у темрявi на бруднiй пiдлозi.
Кiмната була занадто тiсна для 38-ми осiб, але то було, може, й краще.
Люди полягали в темрявi просто, як стояли - в бруд i смiття, притиснувшись
щiльно один до одного, як спресованi оселедцi, i вiд того стало тепло,
м'яко бокам i затишно. Максим, правда, почувався трохи зле, бо хоч i
звикав усе життя, але нiяк не мiг звикнути до двох речей у свiтi - до
тюрми й до армi©, ненавидячи ©х усiма фiбрами душi передусiм саме за
знеосiблення людини в масi. Але - гай, гай!..
Уклавшись щiльно, люди вiдразу поснули. Принаймнi - переконалися, що
вони ще були на цьому свiтi й що ця нiч iще належить ©м.
На весь цей гурт не спав, може, один лише Максим. Сон давно вже його не
брав. Вiн лежав, тримав сонну Костикову голову на плечi й дивився вгору, в
темряву, за якою ген там десь було зоряне небо. За стелею, що теоретично
iснувала (а може, й не iснувала?) десь у цiй темрявi, за дахом, за
хмарами, якщо вони нависли, - за цiлим рядом тяжких стель iз диму, пороху
й хмар - було все ж таки, нарештi, десь зоряне небо. Зоряне небо!.. Але
Максим навiть не робив iз того нiяких фiлософських висновкiв...
Це вже була тюрма! Коли вранцi тридцять восьмеро людей зорi нтувалися,
то довiдалися раптом, що ©х тут у цiй будiвлi було не тридцять восьмеро, а
щонайменше вже сотнi чотири, i що були вони лише маленькою часткою вже
велико© армi©. I армiя та зростала з кожною годиною. I дивно - люди цьому
зрадiли. Так, зрадiли й радiли. Але, зрештою, нiчого дивного в цьому не
було. Це був звичайний вияв страшного людського его©зму: летячи в провалля
самому, радiти, бачачи, що ти не сам, а що з тобою летять i тисячi iнших -
чим бiльше, тим краще! Добре, що туди пре цiлий свiт! Коли вже гинути -
так з музикою й усiм разом!..
Тим часом у цiй тюрмi не годували й не по©ли. Та люди й не нарiкали, не
домагались нiчого, бо було кожному не до ©жi, лише кожен робив iз того
сумний висновок: раз не годують, значить... Старий дiд, староста колгоспу,
що "партизанiв не вiшав", пояснив це так:
- Який же дурень году свиню перед тим, як ©© рiзати?
Але ©х не лiквiдували цi © ночi, значить, щось iз ними затiвали
спецiяльне. Говорили, що над цi ю групою ма бути "показовий суд".
У вiкно, забите нашвидку шпугами та шматками залiза замiсть грат, видно
було подвiр'я. А на подвiр'© вражала неймовiрно велика кiлькiсть варти. I
всi вартовi були озбро нi, мовляв, "до зубiв". I насамперед - озбро нi
ручними кулеметами, а вже на придачу - гранатами, револьверами.
Ген за подвiр'ям стовбичили, плачучи, поодинокi жiнки й дiти. Потiм
вартовi прогнали ©х геть, i вже не стовбичив нiхто.
А недалечке за подвiр'ям, навгородi, стояла зенiтка; бiля зенiтки -
порожнi сани, а може, й з набоями.
З тюрми нiкого не виводили, але в тюрму приводили й приводили все нових
i нових в'язнiв. Уже люди не вмiщалися, тому групу приведених жiнок не
було вже де примiстити всерединi тюрми i ©х примiстили на подвiр'©, пiд
шопою, змусивши ©х сидiти на якихось поламаних, безколiсних полудрабках,
на пеньках та на рiзних старих ящиках i дiжечках. I вони сидiли, скорбнi,
як тi жони-мироносицi, кутаючись у великi хустки й коци, сидiли,
похнюпившись, нерухомо, мовчки. А бiля них походжали вартовi - важно так,
"геро©чно", грiзно, мовби робили не знати яке велике "iсторичне дiло"!..
В тюрмi стояв глухий гомiн, гуд. А в свiтi навколо, здавалось, була
тиша. Але так було тiльки зранку. Пiзнiше ситуацiя почала мiнятися. Вулиця
Широка була справдi широка, вулиця-магiстраля - шлях вiдступу й наступу
армiй. Крiм того, це був район кiлькох заводiв, касарень, бiльш-менш
показних будинкiв, де ранiше мiстилася навiть нiмецька комендатура, а
також iншi установи, i, може, саме тому тепер нiмцi вибрали ©х за мету
свого бомбардування. До того ж iще й центр мiста звiдси був близько.
Словом, ситуацiя почала мiнятися в той спосiб, що над мiстом взагалi, а
над тюрмою зокрема, почало дедалi все докучливiше гудiти. Заляпотiли по
мiсту зенiтки. Загримотiли бомби. Найкраще змiну ситуацi© можна було
простежити, спостерiгаючи поведiнку тюремних охоронникiв. Вранцi вони
жваво погукували, посвистували, загонисте й зухвало лаялись. Потiм
посмирнiли. Потiм почали тулитися до стiн, втягаючи голови в плечi, а на
в'язнiв, якщо котрийсь уже дуже висував голову у вiкно, кричали
гiстерично. Потiм перебiгали вiд схованки до схованки - переляканi, блiдi.
А по мiсту гуляли бомбовi смерчi, дедалi - буйнiше, дедалi - iнтенсивнiше.
Хвилi налетiв усе частiшали й ставали все з бiльшою кiлькiстю лiтакiв.
В обiд пригнав звiдкiлясь замиленими кiньми За ць i, наробивши рейваху,
поскликав карначiв i всю охорону, вичитуючи ©м якiсь iнструкцi©... Потiм
почали розставляти варту попiд парканами, попiд сусiднiм муром, попiд
деревами, щось суворо наказуючи. Всю цю шамотню переривали близькi
перелети лiтакiв. Тодi все заклякало, прилипало до землi й нишкло. А як
лiтаки перелiтали, "праця" кипiла знову. Тягли в старе "бомбосховище", в
т. зв. "щiлину" (викопану на низькому грунтi глибоку й вузьку канаву)
солому, цеглу й дошки, щоб застелити дно, бо там було багато води й
екскрементiв, i в ту "щiлину" набилося повно охоронникiв, пробуючи, чи
добра схованка. Потiм усi повилазили, але намагалися триматися поблизу.
Тепер уже при кожнiй появi лiтака варта бiгла до "щiлини", зриваючись
навiть iз тих мiсць, де "сам За ць" суворо наказав лежати.
На те все дивилися з нудьгою жiнки пiд шопою й куталися тремтливо в
хустки та коци або й так у благенькi сво© пальтечка та кохтини. Це були
переважно молодi жiнки й дiвчата - вчительки, перекладачки, друкарки,
сестри-жалiбницi, службовки... Все це спостерiгали в'язнi крiзь грати
вiкон, слухаючи, як завивали сирени по мiсту й як рокотали десь мотори
лiтакiв та рвалися десь бомби.
Потiм те все стало вже не "десь", а тут, у цьому районi, навколо вулицi
Широко©. Тюрма потрапила в поле бомбових смерчiв, у поле вогненних вiхол i
затремтiла, затiпалась, зiщулилась, замовкла. Люди в нiй влипали в
пiдлогу, й щасливими вважалися тi, що лежали бiля стiни, а тi, що лежали
посерединi, почувалися нещасними. Через те всi юрбою тислися до стiн.
Можливо, якби ця тюрма не була мурована, люди вже ©© розсунули б,
розвалили, розiпхали б геть iзсередини. А тим часом...
А тим часом Максимовi видно було з вiкна, як ось тут поруч, навгородi,
бiля зенiтки на санях сидiли два салдатики й смалили в карти. Вони iнодi
поглядали скоса вгору, точнiсiнько так, як ото часом пiвень позира на
шулiку, i грали собi далi. Вони, зда ться, грали в "очко". Хлопцям було
нудно. Хоч у них була добра зенiтка, але зовсiм не було набо©в. Ось один
схопився шпарко, кинув карти й гарячкове почав перекидати ящики, що
валялися тут же купою, а другий кинувся до зенiтки, повертаючи ©© слiдом
за гуркотом мотора, що клекотiв по другий бiк тюрми.
- Швидше! - закричав той, що бiля зенiтки. У вiдповiдь його напарник
люто сплюнув, махнув рукою й, сiвши на сани, взяв карти:
- Iди здавай!.. Ну його к... Що я тобi дам?!
Помахавши кулаками вслiд гуркотовi, навiдник облишив зенiтку й прийшов
"здавати", взяв карти до рук. Пiсля того вони вже навiть не пробували анi
шукати набо©в, анi крутити зенiтку, - вони сидiли собi й смалили далi в
карти. Вони тихо насвистували "Гоп со смиком", фаталiстичне спльовували,
лiниво позирали вгору. Час вiд часу вони нашорошувалися, дивилися вгору
особливо пильно, завмерши. А тодi, махнувши рукою, вигукували: "Не наша!"
- i знову грали. Тiльки й чулось: "Давай туза! Собi! Перебор!.." Вони
грали, а тим часом над ними вгорi з характерним чвахкотiнням летiла бомба
i, перелетiвши геть, репалася десь у дальшому городi. "Перебор!.." Вони
навiть не ховалися, вони тiльки стверджували: "Не наша!" - й чекали тi ©
неминучо©, суджено©, "нашо©". То був верх фаталiзму.
Потiм паровицею коней учвал привезли до зенiтки набо©... Але вони вже
були нi до чого. ©х навiть не встигли розвантажити, як раптом усе кинулося
шалено врозтiч, гайнуло в усi боки. Конi теж шарпнулися й подалися геть...
На тюрму звiдкiлясь iшов, усе наростаючи, жахливий клекiт. У Максимових
очах тiльки зафiксувався, як останнiй кадр, такий слiпучий момент: два
салдатики на санях тримали карти й меланхолiйно дивилися десь через тюрму.
Потiм вони враз мовби десь запалися - брязнули всi ниць, разом iз картами.
Все це сталося блискавично. Клекiт iшов, як гураган. То був клекiт
багатьох моторiв при самiй землi й швидко наростаючий ряд вибухiв вiд
сипаних густо на землю бомб. Той ряд вибухiв гнав на тюрму вздовж по
вулицi. Вже зi стелi сипалися шпаруни, вилiтали вiд повiтря шиби, хиталася
пiдлога... але то все було ще тiльки вiд вибухiв, що наближалися.
- Лягай!! - крикнув хтось несамовито до Максима, зда ться, Костик. Вiн
i всi iншi лежали ниць на пiдлозi й, накриваючи торбинками, лахмiттям i
руками сво© голови, коцюрбилися, як лист на вогнi - на вогнi передсмертно©
лихоманки. Максим щойно встиг опуститися в куток, як нагло будинком
скажено струсонуло. Зi стелi посипалися шпаруни й трiски, з груби полетiло
камiння, вапняний пил, дим, сажа, вiд чого камера враз затемнилась, мов
заповнилась непроглядною хмарою. А в нiй - людськi несамовитi зойки,
стогони, молитви, клятьби.
- Мовчiть! - сказав iз серцем Максим. - Уже... Вас минуло. "Господи, -
подумав, - якi ж бо все-таки тi люди безпораднi й безглуздi, коли ©х б'
гiстерiя жаху!"
Хмара вапняного пилу й сажi помалу осiдала, розходилась. Розходився й
жах, затихав, як i той гуркiт. Потягло вiтром, хмара зникла, й стало
раптом ясно, як на вулицi. Бо таки й справдi було... на вулицi! Передня
стiна геть цiлком упала. Велика бомба, вибухнувши недалеко, вiдiрвала ©©
геть уздовж усього будинку, повалила на землю й обернула в купу цегли.
Нiби зумисне зроблено було так, щоб показати тюрму в перерiзi.
Люди охнули. Потiм хтось гукнув дико по-козацькому, нiби кидаючись в
атаку, - либонь, спробував вихопитися звiдси геть. I враз услiд за тим
заклекотiла стрiлянина з багатьох автоматiв i розiтнувся несамовитий крик.
То кричав За ць:
- Лежати! Нi з мiсця!.. Варта! Наказую стрiляти по кожному, хто... Метр
над землею - вогонь!! Не руш iз мiсця!
I варта стрiляла. Вона стрiляла не "по кожному, хто", а по всiх зразу,
притискаючи людей вогнем до землi, загородивши тим вогнем дорогу до свiту
- стiною з вогню й свинцю, замiсть стiни цегляно©. Той вогонь навис
низько, продiрявлюючи стiни метр над людськими головами. Нiхто не пробував
бiгти. Тих кiлька осiб, що кинулися зразу, було розстрiляно на мiсцi,
решта лежала.
Так. Варта добре виконувала сво© обов'язки. Бомби - бомбами, смерть -
смертю, а служба - службою. В розбомбленiй тюрмi було втримано спокiй i
"порядок".
Так вартовi тримали людей у лежачому станi кiлька годин. Навiть не
можна було Максимовi подивитися, чи тi салдатики грають ще в карти, чи вже
нi. Проте вiн не витримав i подивився, пiдвiвшись, за що мало не заплатив