Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

впоперек, вела вiд водяних млинiв до заводу, Максим став. Озирнувся назад
- туди, в бiк того села, яке недавно покинув. Гай-гай, воно зникло геть
разом iз тим дурним патрулем - розтало в маревi, в теплих хвилях повiтря,
осяяного сонцем.
Пiшов понад посадкою. В головi йому зринула пихата заувага того
злобного чужинця про те, що перед ним "рiвно, як на долонi" i "ти нiкуди
не дiнешся". Максим посмiхався з того.
"Дурню! Ти в сво му "фатерляндi" в сво©й садибi не пройдеш так iз
лiхтарем удень, як я отут iз зав'язаними очима вночi. Всi стежки тут
виходженi, всi закамарки землi знанi, всi кущi, й горбики, й вибалки
вiдомi".
Не доходячи посадкою пару кiлометрiв до заводу, Максим звернув лiворуч,
обходячи завод вiддалiк попiд транспортером, через жомовi ями, повз
покинутi, занедбанi бурти погнилих бурякiв, через страхiтливi бур'янища
пустирiв. Завод цей уже третiй сезон не працював, заглух, зарiс кругом
чагарником бур'янiв. Максим вихоплював iз них зайцiв. Вигнав навiть
лисицю. Боявся тiльки повикручувати ноги, потрапляючи в заглибини нiр. Тут
снiг уже зовсiм розтав i ховрашки та хом'яки вже господарювали,
попрогрiбавши та поновивши сво© нори.

Лишилося ще минути станцiю, перетяти залiзницю, i Максим уже буде в
степу - в найрiднiшому вже, в найближчому, в найбiльше знаному, - й
вiльний, як вiтер.
Станцiя червонiла праворуч. Там чмихали паротяги, дуднiли дудочки, гули
машини чи, може, танки. Маленькою ворухливою цяткою маячiв над станцi ю
прапор, мов палахкотiв на вiтрi. Це була вузлова станцiя в степу. Через
не© йшла колiя, з' днуючи двi столицi Укра©ни й прямуючи геть на Европу.
По цiй артерi© тепер пульсувала злобна, отру на жовчю кров, гнана в цi
степи з центру вропи, з самого Берлiна. З цi © станцi© йшла й окрема
колiя до Максимового рiдного, найрiднiшого мiста, в ту маленьку його
батькiвщину в його великiй Батькiвщинi.

Над станцi ю майорiв прапор, i Максим, не бачачи, знав уже, що то був
прапор над комендатурою, i вiдчував того чорного "павучка", який хижо
розставив сво© кривi лапи на тiм прапорi посерединi. Пригадалися слова
патруля: "Знайдеш... Наказую..."
Гм. Дивак!
Стоячи в бур'янах, Максим дивився на ту станцiю. Яка шкода, що там та
дурна комендатура! Там же проходить найкоротший i найлiпший шлях - повз ту
купку будiвель у степу. Але той шлях йому заказаний. А чи пограти з долею
в пiжмурки й пiти, га?..
Та Максимовi згадалося, як колись давно на цiй самiй станцi© стався
цiкавий випадок. Вони з братом (земля йому соловецька пером!) забрели
туди, з полювання йдучи, й занесли зайця. Вони по того зайця прийшли в цi
мiсця за двадцять п'ять кiлометрiв степами пiзньо© осени й надибали його
тут та й загнали на тонкий лiд в озеро i там, на водi вже, впiймали його
живцем. А потiм зайшли на оцю станцiю сушитись та й продали того зайця
жидовi-буфетчиковi. Жид мав його задушити. А кiнчилося тим, що за ць,
вихопившися, з розгону винiс геть головою шиби в вiкнi й подався в степ...
Зайцевi повезло тодi. Але чи й йому тепер повезло б на цiй станцi©
винести головою шиби й вирятуватись?
Отака пригода й така думка чомусь прийшла в голову. I Максим зiтхнув.
"Нi, не буде дiла!" Так, не буде дiла. Вiн ще не божевiльний, щоб iти на
ту станцiю. Для того щоб вiн там опинився, треба загнати його, як того
зайця, на тоненький лiд, щоб вiн провалився, а потiм, пiймавши, занести
його туди в торбi, або затягти за вуха, як i того нещасного зайця. Але
поки що його за вуха нiхто ще не тримав. А коли так, то треба дати волю
ногам iти так i туди, як i куди вони хочуть i мусять.
Максим дiйшов до залiзнично© колi©, перетяв ©© впоперек i, опинившись
по тiм боцi, пiшов просто по рiллi в степ. Зайшовши в вибалок i надибавши
там купу старо© соломи, вiн лiг на нiй. Довго лежав. А тодi встав i довго
йшов вибалком. Пiдiймався на гору, оглядав степ i знову спускався вниз.
Так iшов, аж поки не дiйшов до великого тракту Ки©в - Харкiв. А тодi круто
повернув праворуч.


РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Замiнований шлях ряснiв дротиками, що стирчали то там, то там iз чорно©
землi. Тi дротики виглядаля невинно, мов ненароком повтиканi чи погубленi
кимсь i втоптанi в землю безлiччю нiг незчисленних юрб, що прокотилися тут
i будуть ще котитися цим шляхом - шляхом iз Ки ва на Харкiв.
Та тiльки тi юрби, прокотившися тут учора, вже обминали цей шлях i йшли
стороною, не мавши ще часу розмiновувати його. Вони йшли паралельно,
проклавши дивовижний слiд - танками, гарматами, машинами, кiнськими й
людськими ногами розмiсили, розтоптали, розчавучили землю в колiно, а як
де i в метр, потворивши прiрви-баюрища, в яких потопилися танки й машини
та так i стояли шкереберть, не мiгши вибратися. Зараз цим подвiйним шляхом
уже нiхто не йшов. Тi товпища машин i людей вибрали десь, мабуть, iнший
шлях. I тепер тут iшла тiльки одна iстота.

Iстота йшла, тиняючись i петляючи з правого на лiвий, з лiвого на
правий бiк. Так нiби це хтось, добре випивши, прийшов на цей шлях
спецiяльно шукати смерти. Та це була iстота, яка навпаки - зовсiм не
хотiла вмирати. Це був Максим.
Вiн iшов напiвпритомний просто по замiнованому шляху, а якась невидима
рука вела його помiж смертельними точками. Часом вiн iнстинктивно
зупинявся перед тонкою дротяною дугою, що стирчала з землi перед
самiсiнькими ногами, дивився на не© якийсь час, поки до свiдомости
доходило значення цього явища, а тодi звертав набiк. Пробував iти
стороною. Але стороною, тi ю другою дорогою, що була вичавучена
паралельно, йти було зовсiм неможливо. Глевка грязюка засмоктувала ноги по
колiна, вiн ледь-ледь посувався вперед, бiльше тупцявся на мiсцi, немовби
мiсив великий замiс глини, як той опiшнянський гончар. Звернути ж зовсiм
набiк i йти просто полем було також неможливо, бо там була гола колюча
стерня. Та стерня штрикала у виразки, в збрижi розпухлих пiдошов нiг,
завдаючи несамовитого болю.
Помiсивши грязюки до непритомности, Максим звертав знову на замiнований
шлях, забуваючи, що вiн замiнований, або й нехтуючи тим. Просто було йти
добре - твердо й мiсцями майже сухо: протряхло вiд сонця, вiтру й спокою -
бо там давно вже нiхто не ©здив. Так вiн пройшов тим шляхом довгi
кiлометри, мов випробував сво щастя, бавлячися зi смертю в пiжмурки.
Нарештi та проклята замiнована дiльниця шляху лишилась позаду. Вона
кiнчилася кiлькома глибоченними вирвами й кiстяками поперекиданих та
попалених машин. Далi шлях iшов рiвний, гладенький, твердий, бо був
висушений сонцем i вiтрами, а головне тому, що пiдiймався на горби, на
плато й стелився ним. Те плато було досить високе, порiвняно з попередньою
низиною. Над тим плато вiяли вiльнi вiтри, остуджуючи й осушуючи землю.
Тут Максимовi йти було легше. Не зупиняючись, вiн iшов до самого вечора.
Хапав очима й душею простiр, гнав чимдуж тi ю душею, як сокiл, i доганяв
©© сво©ми побитими ногами... Та надходив вечiр, а простiр лишався наче
зовсiм не рушений. Пройдена ним вiдстань була до смiшного мала, хоч вiн
iшов, iшов, iшов без зупинок, увесь час i на всю свою снагу. Та, бач,
вiдстань - то поняття вiдносне. Залежно, хто йде й коли. Ранiше, коли
Максим ходив по цiм степу, як мисливець, вiн проходив те, що пройшов нинi,
за пiвдня, за годину, i це було страшно мало. А тепер - це було страшно
багато. I вiн тепер iшов швидше, так-так! Назовнi - вiн повз, але
внутрiшньо - вiн iшов страшенно швидко. Так швидко, як швидко билося в
агонi© його серце. Вiн летiв, надсаджуючись, тим серцем. Вiн пролiтав над
землею, аж дух йому спирало.

Вiн пройшов дуже багато. Але лишилося безмiрно бiльше. © вже здавалося,
що вiн тi © решти не пройде, бо серце його не витрима . Бо то якась
зачарована "решта", - чим далi вiн iшов, тим бiльше йому лишалося йти, так
же безмiрно далеко, як i безмiрно тяжко. Та "решта" розтягувалась i
розтягувалась, i загроза, що вiн уже ©© не пройде, ставала реальною, бо
надходив вечiр. А за ним мала прийти темна, чорна, холодна й безкрая,
непрохiдна нiч. Нiч, яко© вiн уже, напевно, не подужа .
Сонце заходило, й навколо все полиловiло, посинiло. Стало холодно.
Синява згущалася з кожною хвилиною. Хтось усерединi Максима заскiмлив
тонюнько й безнадiйно-жалiбно. Але хтось другий понуро цитькнув i,
зiтхнувши, вирiшив iти, йти, йти... До останку. До останнього вiддиху. До
кiнця. I йшов. Хоч то й було явне безглуздя. Так, уже безглуздя...
Вiн мусить перепочити. Мусить. Або загине. Не дiйде. Нi, не дiйде. Цю
нiч би слiд було десь якось перебути, бо сили його вичерпались. Треба
перепочити, вiдсапатись, може, виспатись... Десь у теплi б перебути цю
нiч... Але де? Перед гарячковим каламутним зором простяглася лише сiра
пелена далини. Вона вже йому заслонила все, i розум. Пустеля. Безнадiйна
пустеля.
Зробивши на останку кiлька непевних крокiв, Максим сiв. Сiв просто на
землю. I так сидiв. Помутнiлими очима дивився просто перед собою, дивився
в далину, туди ген, де був десь його дiм. Ось тут же!.. Вже зовсiм-зовсiм
близько!.. Дiм... Порiг...
Напружуючи всi сили, Максим намагався звестись, але не мiг. Тодi вiн
почав повзти, на чотирьох. Вiн повз. Рачки. Повз i повз. Довго... Потiм
таки звiвся на ноги й помалу-помалу пiшов. Пiднявся на бугор. Перед ним
було кiлька хат над шляхом.
Господи! Житло! Людське житло.
I от вiн уже бiля хат. Та те, що вiн побачив, мало його втiшило. Тих
усiх хат було п'ять, але чотири з них були напiвспаленi, попрострiлюванi
кругом, а потiм вiкна й дверi позабиванi дошками. На обчухраних деревцях
телiпалось якесь мотуззя... "Вiшано", - вiдзначила думка. Максим пiдiйшов
до останньо©, п'ято©, хати. З не© назустрiч вибiгла розхристана жiнка i,
глянувши в один i в другий бiк шляху, раптом закричала, вся тремтячи з
жаху:
- Тiкай, чоловiче, тiкай!!. Бо наспiють нiмцi i вб'ють тебе, повiсять!
I мене теж... Боже ж ти мiй!!.
I стала, загородивши дверi до хати та дивлячись на бiдолашного гостя.
- Що ж це за хутiр? - прохрипiв Максим, сам не здаючи собi справи, що
вiн же цей хутiр зна .
- Та Гарбузи ж!.. Господи, ще й не тутешнiй!.. - i, глянувши в одча© на
Максима, а тодi на шлях туди-сюди, раз зашепотiла, показуючи десь поза
хати рукою:

- Iди ж отак, чоловiче! Та швидше. Звiдси, зi шляху, геть, швидше!..
Йди лiворуч. Там другий хутiр - теж Гарбузи. В степу, не на шляху. Отак
iди навскоси, а там побачиш дорiжку, саньми ©жджену, i тi ю дорiжкою
прямо... А якщо що станеться - не кажи ж, хто тебе спрямував...
I витерла рукавом очi. Максим стояв, похитуючись.
- Iди ж!!! - раптом закричала жiнка.
Максим слухняно пiшов. Той крик несамовитий, той наказ божевiльний на
нього вплинув, мов удар бича на змученого коня, видобуваючи в нього ще
iскру сили. Пiшов. Пiшов навпростець. А там дорiжка, - тi ю дорiжкою...
Вже майже зовсiм смеркло, як Максим, ледве переставляючи ноги дорiжкою,
вперся просто в чи©сь ворота, збитi з кiлькох лат. Уперся й став коло них
i стояв, тримаючись за лату руками, щоб не впасти. Вiн нiчого вже майже не
тямив, лише одно - що вiн прийшов. Прийшов до того хутора, який "в степу,
а не на шляху" i в якому напевно люди. Перед ним, як у туманi, сiрiв,
коливався двiр. Ось вийшла з хлiвця жiнка, глянула - й перелякано побiгла
назад. За хвилину з хлiвця вийшов старий чоловiк i став.
- А хто там? - спитав переляканим i воднораз сердитим голосом. Вороже
так.

- Добрий вечiр... - промовив ледве чутно Максим.
- Добрий вечiр... А хто ж там?
- Людина, господарю...
- Та бачу... А чого?
- Погрiтися... Пустiть хоч погрiтися трохи... Максим говорив,
заплiтаючи язиком, але доброю укра©нською мовою, i, може, саме це -
контраст мiж тi ю мовою й жахливим виглядом зовнiшнiм - змусило старого
господаря зацiкавитись. Вiн помалу пiдiйшов, нашорошений, як вовк, i
оглянув пильно гостя. I аж плечима знизав - так, видно, вразив його вигляд
цi © людини.
- Господи!!. Хто ж ти?!.
Максим розвiв рукою, другою тримаючись за лату, щоб не впасти, й
прохрипiв, посмiхнувшись:
- Як бачите...
А сам, як тiльки мiг пильно, оглянув господаря: сивоусий i сивобровий,
суворий, кремезний - зовсiм як його батько був колись. I шапка так само
насунута на брови, i так само одягнений: куцина - не купина, сiряк - не
сiряк, жупан - не жупан, - щось усе вiдразу на плечах.
А дiд насупився:
- Бачу... та що з того. Звiдки ти?
Максим сказав.
- Аз яко© сотнi?
- З дев'ято©.
- А кого ж ти там зна ш?
- Усiх знаю... - зiтхнув Максим. - Усiх, хто був колись i хто ще
лишився...

- А все ж таки? - провадив сво © дiд.
Максим подивився на вуса його, на брови й назвав перше-лiпше iм'я й
прiзвище, що зринуло з пам'яти. Це якраз було iм'я та прiзвище його
батька, знаного колись на все мiсто каменяра.
Дiд раптом аж скинувся, аж скрикнув:
- Боже!!. То це ви, може, його син?! Син?! Отой архiтект? Що на каторзi
на Сибiру пропав був?..
Максим похитнувся й узявся обома руками за лату. Серце в ньому
затрепетало:
"Ага!!. Не пропала! Нi, не пропала ж твоя молодiсть марно!.."

- Так, це я, - прохрипiв ледве чутно й ледве стоячи на ногах. Вiд
раптового зворушення й вiд утоми його ноги тремтiли, згиналися, так що вiн
от-от мiг упасти й знепритомнiти...
Дiд оглянувся на всi боки, а тодi швидко вхопив Максима пiд пахви,
силомiць вiдiрвав вiд ворiт i потяг, поволiк його через двiр до хати.
Збоку можна було подумати, що на Максима напав хижий грабiжник i людожер,
схопивши його, як шулiка курча, i що тепер прийшов Максимовi край - ось
тут, на цьому самотньому, загубленому в степу й, здавалось, забутому Богом
i людьми хуторi, може, навiть нiчному притулковi якихось бандитiв та
злодi©в. В кожному разi дiд був дуже подiбний до козака-чаклуна й
характерника зi "Страшно© помсти" Гоголя.

В хатi Максима оточили турботами. Спершу позавiшували ганчiр'ям вiкна й
запалили каганець. А тодi почали побиватися над бiдолашним гостем усi - i
старий, i стара, i невiстка, й навiть онук. Онук носив солому на постiль,
а невiстка грiла борщ, а старий звелiв Максимовi скинути геть вогку верхню
одежу та й дав ©© старiй розвiсити над пiччю сушитись, Максимовi ж дав
кожуха, щоб одягнув на себе. Тодi застелили солому рядном i поклали
Максима, все питаючи, чого йому треба, що вiн хотiв би. Максим посмiхався,
напiвпритомний вiд гарячки, за все дякував i нiчого не хотiв. Щиро
дякував. Вiн бурмотiв ту подяку, як молитву перед сном грядущим. Але його
змусили ©сти, змусили звестись i ©сти. Невiстка насипала борщу в велику
полив'яну миску, врiзала яшного хлiба й дала ложку, просто силою вклала
ложку в пальцi й стиснула ©х:
- ©жте!..
Максимовi не хотiлося зовсiм ©сти, його нудило при однiй думцi про ©жу,
але вiн усе-таки з'©в кiлька ложок. З'©в через силу, щоб не образити таких
добрих, таких сердечних господарiв. З'©в i... (о, яке ж це свинство!!) -
тут же все геть вернув... I аж трохи не заплакав вiд сорому й прикрости.
Його заспокоювали, але ©сти вiн уже бiльше не хотiв, не мiг. Попросив
тiльки часнику, йому дали, вiн з'©в кiлька зубкiв iз сiллю й лiг
горiчерева. Його накрили кожухами, сiряками i далi побивалися над ним.
Дiд, пильно вкутуючи Максимовi ноги, бiдкався, що нема горiлки, - ото
добре було б iз перцем випити...
Максим лише дякував i дякував розчулено...
Потiм його наче хто загойдав на високiй гойдалцi. Вiн поплив на
вогненнiй каруселi тяжко© пропасницi. Лежав i марив i зцiплював зуби, щоб
не стогнати. Марив... I тiльки чув крiзь те марiння, як дiд розповiдав
онуковi, й невiстцi, й сво©й старiй його, Максимову, епопею, легенду про
нього, що ходила тут у народi, серед землякiв. Виходить, була-таки
легенда, про нього складена! I от дiд переповiдав ©© з усiма гiперболами i
з усiма на©вними, часом i смiшними виясненнями, на зразок:
"I говорив вiн по-вкра©нському, а не так як ми, по-мужицькому"; або:

"I був вiн "щирий", - це так його вороги прозивали, бо боялися тих, хто
щирий, тобто - наш, значить..."; або:
"I сказав: що ж ви революцiю кат зна куди завели, сволочi! ©й би на
Вкра©нi процвiтати, а ви ©© на Сибiр-каторгу запроторили..."
Максим слухав i посмiхався. "Милий, симпатичний дiд. I тямущий же! Вiн
нiби все перекручу формою, але нiчого не перекручу змiстом..." Слухав
Максим те все крiзь гарячку й вiдчував пiднесення вiд свiдомости того, що
про нього, поки вiн поневiрявся по Сибiру, складено легенду - зворушливу в
сво©й на©вностi й разючу в сво©й правдi, висловленiй iз властивим для
людей нахилом гiперболiзувати й стократ ошляхетнювати те, що вони вважали
за добре.
I Максим плив по нiй, по тiй легендi, як по хвилях, нiяковiючи, що вiн
же, далебi, на те зовсiм i не заслужив. Плив усе далi й далi в тяжкий сон,
у гарячкове маячiння. Потiм лишилося саме маячiння. Цiлу нiч вiн бився на
соломi в пропасницi, охоплений марiнням i спрагою, весь мокрий вiд поту,
задихаючись вiд спеки. Галюцiонував, i бачив янгола мармурового, що стояв
над ним i плакав мерехтливими сльозами, а потiм розсипався жахливими
прокльонами й кричав, як матрос. Максим поривався встати й не мiг. Вiн
розкидав геть кожухи, й рядна, й сiряки, що ними його привалило. Розкидав
геть, а хтось знову складав тi кожухи й сiряки на нього... Потiм на нього
навалилася волохата пiтьма й вiн провалився в глибоке забуття.



Мов по тяжкому вчадiннi, Максим розплющив набряклi повiки.
На шибах заблищали золотом i зарожевiли морозянi лисицi, зацвiла вогнем
фантастична, казкова папороть.
"Ранок!" - збагнув Максим i, заточуючись, став зводитись на ноги. Аж
дiд, що вже ходив навшпиньках по хатi, злякався:
- Бог з вами!.. Та ви лежiть, лежiть...
- Нi! - сказав тихо, але твердо Максим. - Ранок! I я мушу йти! Мушу!!.
Голосу в нього не було. Згорiв, либонь, як i все всерединi йому
погорiло, пересохло, дотлiваючи вже...
- Мушу!
Його огорнув страх: а чи зможе ж вiн iти?!
Попробував.
"Зможу! Зможу!" А вiкно золотилося й цвiло все бiльше, вогневiло
фантастично, розписане найгенiяльнiшим майстром у дивнi вiзерунки.
Розписане сонцем, що десь там сходило навпроти вiкна. Максим почав
збиратися, пориваючись назустрiч сонцевi.
Вони були тiльки з дiдом у хатi, решта була вже десь на працi. Дiд
хотiв заперечувати й боявся заперечувати. Вiн прохукав шибу, подивився в
не© пильно й промурмотiв:
- Ох-хо-хо-хо... Як же захряс шлях нiмаками!.. Цiлу нiч ©дуть...
Гляньте...

Вкритий iне м свiт i вкритий iне м шлях. Синьо-сивий, срiбний свiт i
синьо-сивий, срiбний шлях. А на шляху рухалась безкрая колона машин з
бiлими халабудами, забарвленими сонцем у рожевий колiр. Здавалось, то були
химернi вiтрила на синьому морi - довгий ключ бiло-рожевих
прямокутникiв... I чулося гудiння, гудiння...
- Цiлу нiч ревуть... - повторив задумливо дiд. Потiм глянув у Максимовi
очi, що, здавалося, не реагували зовсiм на те, що там десь дiялося на
шляху, а були сповненi диним палким бажанням, що кричало: "Й т и! Й т
й!!. М у ш у!.." Дiд провiв рукою по сво©х очах, по чолi й пiшов знiмати
Максимову одежу. Здiйнявши, подав ©© Максимовi.
Максим швидко одягнувся. Його одяг (чи, вiрнiше, лахмiття) був уже
сухий i теплий - все висохло за нiч на гарячiй печi. Потiм Максим напився
холодно© води й за звича м сiв на лавi, перед тим як уже пiти... А дiд усе
дивився в вiкно.
- Бач! Це ж вони, пак, рухаються назад! Може, вiдступають?!. А гляди,
що так. - А тодi подивився на Максима, з iскрою надi©, бо боявся Максима
вiдпустити (загине ж i не дiйде):
- Може, не йдiть?.. Може ж, вони не заглянуть уже сюди!!.
- Нi-нi. Я пiду... Мушу!
А дiд подумав над сказаним без вiри в те, що так буде краще, а тодi
закiнчив думку, зiтхнувши:
- Хоч "цi" не заглянуть, так "тi"...
Дiд переживав вiд безвихiддя проклято© ситуацi©. В нiй вiн не мiг
навiть дати поради з певнiстю, що все вийде на добре, а не то що якось
улаштувати що людину, яку вiн так шанував, хоч перед тим i не бачив нiколи
в очi.
А нiмцi зовсiм не вiдступали. Вони тiльки переходили на iнший шлях,
мабуть, наткнувшись на замiноване поле та на розквашену, непрохiдну
низину. Максим глянув праворуч i показав мовчки дiдовi на такi ж самi бiлi
цятки, що ген, далеко-далеко, рухалися теж безкра ю черiдкою, але не на
захiд, а таки на схiд. То були також нiмцi, вони йшли iншим, рiвнобiжним
шляхом, що йшов через Богодухiв на Харкiв.
- Ну що ж, сину... - сказав дiд, зiтхнувши. - Я б тебе й не пустив, так
не маю права, бо... хто зна , як краще? Хай же Бог тобi помага ... Йтимеш
отак навпростець, на Вербовий хутiр, а тодi - як хоч, шляхом, а як хоч -
навпростець... Тiльки, мабуть, там позаливало вже...
Помовчав, сидячи поруч iз Максимом у тривожнiй i тяжкiй задумi,
схиливши голову, й додав:
- А як живий будеш - даси вiстку... - i, шморгнувши носом, одвернувся,
не в силi стримати себе.
- Добре, добре, - сказав Максим, посмiхнувшись лагiдно. - А як же...
Посидiли ще трохи мовчки, без слiв. Та й що тут скажеш?
А як уже Максим звiвся на ноги, дiд ураз аж скинувся:
- Бач, я ж iще вчора думав!.. Та ж ти босий! Господи! Пiдожди ж,
постривай!.. - i подався геть. Подався в сiни. Потiм у комору. Довго там
шарудiв, бубонiв, зiтхав. Нарештi вернувся, несучи в руках опорки.
- Шукав чобiт - нема, сину, нема... I валянцiв нема... Оце ось
опорки... Вiзьми. Все-таки не босяком. Ось устелимо вустiлки... - i,
встлавши солом'янi вустiлки, дiд подав опорки Максимовi. - Надiнь, сину,
надiнь...
Максим надiв опорки. Вiн мало не закричав вiд пекельного болю, але
стримав себе. Зашкарублi опорки рiзали, наче ножем, тиснули його бiднi
розпухлi i в виразках ноги, але Максим навiть не зморщився. Вiн дивився,
посмiхаючись, на дiда, дивився в променистi його очi й прошепотiв iз само©
глибини зворушеного серця:
- Спасибi, батьку... спасибi...
А тi очi в батька запливли вологою й тому вони були такi променистi.
Вони потисли один одному руки, й Максим пiшов.
У сiнях дiд догнав Максима й ще сунув йому в руки шматок холодно©
перепiчки.

- Вибачай тiльки, що бiльше нiчого... Скрутно, брат... нам... Не
гнiвайся...

А тодi визирнув iз сiней, глянув на всi боки i вперед - чи нема нiде
нiкого? Нема...
- З Богом!
Максим засунув перепiчку за пазуху. Вони ще раз потисли один одному
руки, й Максим швидко пiшов через двiр.
Душу йому шарпав i роздирав шалений бiль вiд опоркiв. Але Максим
посмiхався i, зцiпивши зуби, йшов спокiйно, як тiльки мiг. Перейшов двiр,
перейшов садочок, минув повiтку й нарештi минув клуню чи омшаник, що були
вкiнцi саду, аж над полем. Далi в нього вже не вистарчило сили йти в
опорках, i вiн зупинився. Мало, що вони його фiзично мучили, вони ще й
псували, затемнювали йому радiсть вiд людсько© щирости. За клунею вiн зняв
©х i почепив на борону, що висiла пiд стрiхою. Почепив на зубок i пiшов
собi далi босий. I вже тепер дурний бiль вiд недосконалосте речей, якими
розпоряджають щирi й добрi, але бiднi люди, не заваджав йому впиватися
людською великодушнiстю. Струна радости натяглася в нiм до точки
найчистiшого звучання й бринiла в такт ходi.
Хiба ж не смiшно, га? Жорстокi людськi опорки й нiжне людське серце!..
Цiла тобi глибока фiлософська концепцiя. Яка розбiжнiсть мiж людським
серцем i матерiяльними спроможностями! Але важним перше, а не друге. З
першим можна друге довести до досконалости, але не навпаки, цебто - з
розкiшними матерiяльними спроможностями не можна довести до досконалости
звироднiле, зле людське серце. "От тобi й уся концепцiя".
Хутiр Гарбузи лишився вже ген позаду, розпливаючись у рожево-лiловiй
далинi. Максим пiшов просто в степ. Пiсля гострого болю було особливо
легко йти босонiж по кризi й по затвердiлiй шкоринцi снiгу, як по
асфальту. Ба, це, може, навiть добре, що той бiль був! Той бiль витряс
геть iз голови й з душi каламутний чад, млость i туман, що лишилися вiд
нiчно© гарячки й затуманювали душу й мозок. Гарячка, правда, лишилася, але
чад уже зник. У головi й на душi прояснилося. Натягнута до краю струна
радости бринiла, нiби бджола на сонцi.




Максим вибирав чистi латки снiгу або криги, щоб без стернi, й iшов
ними. Вибирав улоговини, де вчора текли струмки води, а потiм за нiч
замерзли, й iшов по льоду, доки той лiд не провалювався. А як лiд починав
провалюватися з дзвоном i брязкотом, тодi Максим зiходив знову на снiг, що
вкривав стернi. Коли доводилось переходити дуже вже оголену стерню - там,
де снiг уже майже весь порозтавав, Максим пильно дивився пiд ноги,
вибираючи, де хоч маленькi латочки чисто© землi або снiгу чи криги. Тi
латочки бували завбiльшки з долоню, i Максим обережно ступав по них,
оминаючи колючi шпичаки стернин. Та сонце пiдiймалося вгору, пригрiвало
все дужче, i латочки снiгу та крижинки помалу розтавали, розпливаючись
струмочками. Розм'якла земля, чiпляючись, налипаючи на ноги, й так само
розм'якла кора на снiгу, там де вiн був глибокий - по високих бур'янищах
тощо, i ноги провалювалися по колiна. А iнодi там, де снiгу набито було
особливо багато - по вибалках i ярочках, Максим провалювався часом по
пояс. Борсався в снiгу довго й одчайдушно, поки не вибирався на чистiше.
Помалу Максим ставав знову весь мокрий вiд поту, вiд снiгу, що розтавав на
ньому, вiд води, що бризкала йому з-пiд нiг на чорних мiсцях, стоячи вже
там калюжами.
Весь час Максим iшов навпростець, тримаючись середини помiж двома
шляхами, якими повзли без кiнця колони машин, танкiв, мотоциклiв, - однi
на захiд, а другi на схiд. I праворуч, i лiворуч до шляхiв було далеко. I
поки було далеко, Максим iшов собi спокiйно. Але дедалi шляхи все бiльше
сходились, бо вони виходили з однi © точки радiюсами - з його рiдного
мiста, там, вiд цегелень. Максим знав, що вони там зiйдуться бiля тих
цегелень. Iти в ту точку, як щупак у гузир невода, Максим не мав нiякого
бажання. I взагалi йти далi помiж шляхами ставало все бiльш ризиковане.
Його кожно© хвилi могли побачити нiмцi i, як "партизана", зсiкти геть на
капусту зi скорострiла. Через те Максим тримався бур'янiв, якi густою
щiткою залягли якраз посерединi помiж шляхами. Але в бур'янах було набито
снiгу, й той снiг провалювався пiд ним, вичерпуючи його сили дуже швидко.
Вiн уже лягав на снiг вiд утоми через кожних п'ять хвилин хiднi.
Чим далi Максим iшов, тим бiльше вiдчував, що потрапив у пастку.
Вiдстань мiж шляхами звужувалась, а рух на шляхах не припинявся анi на
хвилину. Полежавши, Максим вирiшив переходити шлях - той, що був лiворуч,
- за всяку цiну, щоб вирватись у степ. О, тiльки б йому вирватись у степ,