Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

фанатик i, мабуть, лицар "свiтово© революцi©", носiй ордена i партквитка.
Другий - укра©нець, тяжкий i вайлуватий, мабуть, скептик i реалiст, але й
служака - "що накажете! " - без орденiв i без партквитка".
- Чого ви посмiха теся? - спитав лейтенант, усе-таки якось, мабуть,
вловивши Максимову внутрiшню посмiшку.
- А хiба то погано?
- Нi, але все-таки?
- Аби не плакати.
- Ну, плакати, положим, нема чого. Бiльше смерти й так нiчого не буде.
I враз подивився пильно на Максима та:
- Скажи, друг, як нам пройти на Борисiвку? Розумi ш, така, брат,
рунда, - вирива мось iз оточення, йдемо отак аж iз-пiд самого мiста О. i
все не можемо вискочити. Так от, як же на Борисiвку тут? Га?
Максим теж подивився на лейтенанта пильно й завагався - сказати чи не
сказати? Сказати про Борисiвку - значить ствердити, що вiн iде звiдти,
тобто втiкав вiд тих, до яких належить лейтенант. Така правда й щирiсть
може йому дорого коштувати. Це значить - видати себе з головою i, рятуючи
його, "вгробити себе". Вiн же, замiсть подяки, вiзьме та й пристрелить,
мовляв: "Ага, зрадник вiтчизни! Шпiон, фашист i т. д." А з другого боку -
шкода й хлопцiв. Нi, Максим вирiшив трохи зi щирiстю почекати й вiдповiв
ухильно:
- Не знаю... Сам туди йду...
- Шкода, - зiтхнув лейтенант. - Ти понiма ш, нам би треба так пройти,
щоб нi нiмцiв не зустрiти, нi сво©х... Понiма ш - до нiмцiв потрапиш - у
полонi здохнеш, заморять, як щура, падл ци. До сво©х же потрапиш - знову
воювати треба. А тут, брат, осточортiла ця волинка! Тут би...
Та, не доказавши, лейтенант махнув рукою, зiтхнув i сердито сплюнув.

"Цiкаво, щиро це вiн чи "Ваньку валя ", - подумав, посмiхаючись про
себе, Максим. А лейтенант полiз тим часом до кишенi й витяг жменю махорки.

- Куриш? - спитав у Максима.
- Курю.
- А папiр ма ш?
Максим з жалем розвiв руками, - паперу в нього не було.
- I в нас, брат, нема , - сказав лейтенант. - Два днi вже не курили.
Просто чортзна-що. Анi тобi крихти хлiба (на цьому мiсцi пiхотинець, що
сидiв мовчки, смачно сплюнув), анi тобi паперу, щоб хоч з горя закурити. -
I, вийнявши щось пучкою з махорки, подивився меланхолiйно та:
- Даю орден за шматок газети! Хто хоче? Не вiриш? Ось...
Справдi, то був орден, i не абиякий, а Червоного Прапора! Максим узяв
його в пальцi, потер, а лейтенант серйозно, але з явною ноткою знущання
над самим собою, промовив:
- Оце, браток, стiльки коштують мо©х тро ребер, а тепер ось ще й
нога... Ну, - звернувся вiн до пiхотинця, - чого носа повiсив?! Як дiйдеш
до сво©х, доложиш комiсаровi! Ви, хахли, на це маст ра... - i гiрко
зiтхнув.
Салдат якось безглуздо засмiявся, а тодi сердито сплюнув i вилаявся
просто в бiлий свiт. В знак протесту, чи що? А лейтенант закiнчив уже до
Максима:
- А я сибiряк, брат... Сибiряк!..
I з якою гордiстю це було сказано!
- Бачу, - сказав Максим.
- Звiдки ж ти бачиш? - жваво зареагував лейтенант.
- Та так...
Лейтенант подивився на Максима якусь мить пильно, мовчки, водячи по
ньому всьому очима, покрутив головою, а тодi пiдкинув орден у лiвiй руцi
та:

- Ну, добре. Якщо ти бачиш, то - мiня мо, значить? За шматок паперу!
Добре?

- Сховай, - сказав Максим. - Недобре. Хоч я й не сибiряк, але якби я
мав папiр, то й так би дав. Бо, я бачу, ти тяжко "його" заробив.
- Правда, - сказав лейтенант iронично й пригнiчено. - Але як би ж його
закурити? Душа, брат, уже вилазить iз тiла геть, як воша з мокрого кожуха.
Понiма ш? Два днi й рiски в ротi не було."
Тодi Максим згадав, що в нього ж паляниця. Цiла паляниця! Вона вже
геть розплескалась, як перепiчка, але то нiчого. Вiн витяг ©© з-за пазухи
й простяг лейтенантовi.
Враження вiд тi © паляницi було таке велике, мовби вiд якогось
найбiльшого чуда чи вiд наглого вибуху бомби. Перед тi ю паляницею
поблiдло все iнше.
Салдат не витримав i радiсно засмiявся.
- Паляниця!
Але лейтенант узяв паляницю й дивився на не©, не вiрячи сво©м очам.
Переводив погляд з паляницi на Максима, а потiм знову на паляницю.
- жте, - сказав Максим.
- А ти? - спитав лейтенант.
- Я не хочу.
Лейтенант миттю розламав паляницю. Вiн розламав ©© все-таки на три
рiвнi пайки - собi, товаришевi й Максимовi - й роздав. I вiдразу ©хнi
щелепи запрацювали. Максим дивився з цiкавiстю, як вони мололи ту нещасну
паляницю, i в ньому прокидалася заздрiсть - заздрiсть до ©хнього хижого,
вовчого апетиту. Власне, це була заздрiсть до самого того факту, що
вони-от можуть ©сти, а вiн уже ©сти не може... А як хлопцi скiнчили,
Максим розломив свою пайку надво й вiддав i ©© на млин. Хлопцi миттю
змололи й ©©. Позбирали крихти й ©х теж повкидали в рот. Для таких двох
молотникiв цього було мало, але все ж таки...

- Знамените! - сказав лейтенант. - Знамените, брат!
- От здорово, спасибi вам! - сказав салдат i заклiпав очима на Максима.
- Я тiльки не пойму, як же це так, що ви самi ©© ранiше не з'©ли, га?
- Бува , брат... - прошепотiв Максим сво©ми репаними й смаглими, вже
посмаглими вiд гарячки, губами й узяв грудочку снiгу. Смокчучи ©©,
зачепився поглядом за лейтенантiв кашкет - i згадав тюрму й винахiдливiсть
в'язнiв.
- Ви шука те паперу, хлопцi, а папiр при вас! - звернувся вiн до сво©х
нових друзiв.
- Де?! - аж скинувся лейтенант.
- Ось тут, - постукав Максим пальцем по його козирковi.
- Та тут картон! Е-е, я вже дивився.
- Ану, давай його сюди.
Лейтенант миттю вiдiрвав геть козирок "з м'ясом" i подав Максимовi.

Максим обдер геть матерiю - всерединi був шматок бiлого дебелого
картону. Але це якраз i було те, що треба. Обережно й пильно, настирливо
взявшись до цi © кропiтко© роботи, Максим розсло©в помалу картон на
тоненькi, зовсiм тоненькi листочки... Лейтенант i салдат аж. заржали,
зайшлися веселим, щасливим реготом.
- Ну, ти, я бачу, й сукин син! - ляпнув лейтенант Максима по плечi. -
Якби я був Сталiном, я б тобi дав не тiльки орден за це, а й звання "героя
СССР". Де ти навчився тако© премудрости? Га?
Максим промовчав. Навiщо йому знати, що тако© премудрости можна
навчитися тiльки в сталiнськiй же таки каторзi тi © "кра©ни соцiялiзму",
де видають ордени, що не вартi навiть i шматка газетного паперу. Замiсть
вiдповiдi Максим скрутив козячу нiжку й наставив ©© по махорку.
Вони всi зробили по козячiй нiжцi. Але тут постала нова проблема -
проблема вогню. У них не було вогню. Вояки обшарили геть усi сво© кишенi,
бiдкаючись - "були ж, ось тут були сiрники", але нiчого не знайшли. Нема!
Тодi Максим витяг сво кресало й кремiнь i попросив пошукати яко©сь вати з
одежi. Вата знайшлася - на лейтенантовi були ватянi штани...
I от вони заходилися кресати. Кресали всi за чергою. Дедалi все з
бiльшим оскаженiнням. Вони геть позбивали пальцi й розтерзали, розскубли
лейтенантовi штани, але вогню не могли здобути. Бились, може, з пiвгодини.
Нарештi лейтенант люто вилаявся й запропонував покинути. "Не буде дiла".
Вiн уже кинув кресати. Салдат теж уже випрягся. "То дурна, безнадiйна
робота". Лише Максим не здавався. Вiн з олiмпiйським споко м бив i бив у
кремiнь крицею, висiкаючи снопи iскор, i не втрачав надi©. Ба, вiн
абсолютно був певен, що вата рано чи пiзно, а таки загориться. Фокус
поляга лише в тому, щоб вибрати хоч трiшки сухо©, не пропотiло© вати. Вiн
завзявся кресати доти, доки викреше, хоч би йому довелося кресати тут i до
кiнця свого життя.
- Покиньте, - сказав лейтенант. - Це безнадiйна справа.
- Нi, - зiтхнув Максим. - Якщо це безнадiйна справа, то вибратися нам з
вами живцем до хати - ще безнадiйнiша. Але те й друге в наших руках...
I кресав, i кресав.
I ось - вата нарештi задимiла. Викресав! Задимiли цигарки... Попливли
хмарки тютюнового диму над "табором" трьох мандрiвникiв.
- Е-е... - сказав роздумливо лейтенант, захлинаючись махорковим димом.
- Ти, я бачу, зух!.. - i крутнув головою значуще. Допаливши одну козячу
нiжку, вiн звернув другу та все дивився на Максима.
- Скажи, звiдки ти ? - спитав нарештi.
Максим назвав сво мiсто.
- Он як? А ми ж звiдти йдемо! А жiнка ?
- .
- I дiти?
- Синок... I дочка...
- Гм. А як звуть синочка?
- Борис.
Лейтенант про щось задумався. По хвилi:
- Гарне iм'я... Мого батька теж Борисом звали... I куди ж ти йдеш?
- Та... доганяю ж часть...
- Малад ц... - сказав лейтенант глузливо й зiтхнув, насупився.
- Як i ви... - додав Максим.
- Авжеж, - згодився лейтенант тим же тоном.
- А хто ж це, хлопцi, там у вас у Борисiвцi?
- ... Моя наречена... Пошти жiнка. Я бiля не© б як у бога за
пазухою!..

Зайшла мовчанка.
"Чи вiн справдi, чи "Ваньку валя "?" - знову вела тi © ж само©
Максимова нашорошена думка.
А салдат i собi зiтхнув:
- Ех, молодцi хлопцi, которi там, у Рябинi...
Максим спитав, що ж то за "хлопцi в Рябинi".
- Двi сотнi... Встромили на фронтi гвинтовки штихами в землю й пiшли
додому... Чернiгiвськi, сумськi, лубенськi...
Лейтенант промовчав. А салдат подивився на Максимове пальто та:

- Ех i пальто ж на вас добре!
- Та де!.. От на вас шинеля - то одежина! А це вже онуча.
- Справдi? Ну, то давайте мiнька, га? Не хочете? Я вам ще й валянки дам
у придачу! Гаразд?..
- Бачите, - сказав Максим, - шинеля то добра, але менi обiцяли видати
нову, як дожену свою "часть".
- Ви вже ©© нiколи не доженете. А я б у цьому пальтi завтра й дома був
би...

- Ну-ну, - сказав лейтенант. - Ми ж в одному пальтi вдвох не втiчем?..
- Та отож... - зiтхнув салдат. - А жаль...
Вони сидiли далi мовчки. Курили.
Сонце вже хилилось на захiд. Накурилися вони всi до одурiння.

Нарештi лейтенант i салдат стали збиратися в дорогу. Салдат
перебинтував лейтенантовi ногу. Потiм пiдсадив його на коня. Пiдняв зi
снiгу й подав йому свою шинелю, щоб накрився ще й нею, бо йому було йти
гаряче, а сидiти, мабуть, холодно. Ось так вони й зiбралися.
Максим теж устав i почав лаштуватися в дорогу.
- А ви куди? - спитав лейтенант ураз Максима й уже на "ви".
- Та на Борисiвку ж... - посмiхнувся.
- Дурний! - раптом скипiв лейтенант. Розгнiвався, аж повернувся на конi
й почервонiв увесь. - Дивись ось сюди! Бачиш, ось тут слiд - один кiнний,
а один пiший? Бачиш? Так отак iди, йди, йди - i в самiсiньке сво мiсто
прийдеш, нiкого не стрiнеш... До сина прийдеш!.. Пойняв? Марш!..
- "Пойняв", - захвилювався Максим. На нього вiйнуло чимсь знайомим.
Пригадався Васька-танкiст...
- "Пойняв", - повторив Максим, а тодi: - Ну, так от слухайте ж i ви:
оце бачите ось один пiший слiд? Бачите? Так отак iдiть, iдiть, iдiть i пiд
самiсiньку Борисiвку прийдете... Ясно?!
- Ну от, тепер ясно! Дай п'ять!!. Привiт дружинi й дiтям!
Вони всi потисли один одному руки. I розiйшлись.
- Хвилинку! - гукнув голосно лейтенант, як Максим уже вiдiйшов.
Вiд несподiванки Максим аж здригнув: "Може, роздумав?!" Обернувся.

- Слухай ! - сказав лейтенант. - Будь обережний! Ото бачиш - соша? То
соша iз Сумiв на Бiлгород. Так дивись обома, переходячи. Там нiмаки
©здять.
- Щоб не шльопнули... - тихо пояснив салдат.
- Добре. Дякую. Дивитимусь.
- А ще, - сказав лейтенант, - як перейдеш шлях та вийдеш на той бiк у
лiс, то там побачиш хатину... Наш слiд до не© виведе. Зайди до не©. Може,
щось собi там i вибереш...
- Правда, - посмiхнувся салдат. - Воно здасться, доки додому дiйдеш.
- Зайди ж! - повторив лейтенант.
Максим пообiцяв. Ще раз подякував. I пiсля того вони вже розiйшлися
зовсiм. Кiнний i пiший сквапно пiшли Максимовим слiдом. Максим проводжав
©х очима, доки вони не зникли за деревами, й думав:
"Нi, це не Дон Кiхот i не Санчо Панса! Зовсiм нi! Як легко, але й як
при мно можна iнодi помилитися!.."
А тодi повернувся й пiшов у вказаному йому напрямку.
Вийшовши на самiсiнький край лiсу, довго придивлявся й прислухався до
шляху. Десь гуло. Ближче. Потiм прошумiла, прослизнула, як скажена,
особова автомашина. I стало тихо. Максим швидко перейшов шлях i пiрнув у
густий лiс по той бiк. Лише помiтив, що по шляху текли згори струмки...


РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ

"Зоре моя вечiрняя!.. Зоре моя вечiрняя!.."
Максимову душу завжди зворушували слова цього рядка вiрша до само©
глибини. Вони викликали в його уявi чарiвний образ тихо©, мерехтливо©,
елегiйно задумано© й далеко©-далеко© вечiрньо© зорi, що, як очi закохано©
й заплакано© дiвчини, дивилась iз безмежно© космiчно© далини, з царства
iнших свiтiв та iнших, невiдомих i недосяжних, загадкових кра©в.
Цi слова й цей образ глибоко запали в Максимову душу ще з дитячих,
школярських лiт. I вiдтодi завжди, - в роки юнацькi, парубоцькi й у роки
змужiння; тихими, ясними вечорами осiннiми, зимовими, весняними й лiтнiми;
чи то вдома в затишнiй кiмнатi, чи в мандрах по бездорiжжях, на земних
розпуттях; у степах, у лiсах, у луках; на роботi, на полюваннi, в
поневiряннi самотою чи з другом вiрним, - скрiзь i завжди цi слова й цей
образ змушували його серце тремтливо завмирати в солодкiй елегiйнiй
задумi, в тузi за нездiйсненним й недосяжним, скороминучим i невловним; у
передчуттi скорботних втрат i вiчно© розлуки; в поривi до прекрасного,
божественного, геро©чного, чистого й у жалi по загубленiй вiрi в
трагiчно-примарний iдеал боголюдини...
I тепер от вона, звабливо-мерехтлива вечiрня зоря, знову зiйшла на
холодному синьо-зеленому небi, над погасаючою загравою - там, де щойно
зайшло сонце. Максим iшов по синьому снiгу мiж деревами, дивився на не© й
думав про те, про що й завжди, бувало, думав при такiй нагодi:
"От у цей час, коли зiйшла зоря ця вечорова, хтось найрiднiший, хтось
любий i дорогий, хто дума про нього й тужить за ним, теж дивиться на цю
саму зорю, в цю саму хвилину... I там десь ©хнi погляди сходяться й летять
разом просторами, синiми пустелями, космiчними далями...
"Так, - казав тривожно розум, уриваючи жаль елегiйний i мрiю серця. -
Так, але за зорею цi ю вечiрньою iде нiч. Ось iще мить, i вона прийде -
чорна, холодна, безмежна нiч у лiсi, засипаному снiгом. Нiч тво © жахливо©
самотности в глухому лiсi, де тебе й буде поховано, як у чорнiй ямi, якщо
ти не виберешся з лiсу тепер".
I Максим поспiшав, одчайдушно налягаючи на ноги. Вiн iшов слiдом, що
його лишили "кiнний i пiший".
Ще завидна тим слiдом Максим прийшов до хатини. Дiйсно, так як i казав
той лейтенант - на ©хньому слiду стояла хатина. Це була лiсничiвка -
типова, давно колись вимурована, казенна будiвелька з червоно© цегли, на
взiрець залiзничних будок на роз'©здах. Вона стояла й роззяпленими
порожнiми очицями вiкон, повириваних геть iз рямами, та такими ж дверима й
пострiляними стiнами вищирилася на бiлий свiт, на лiс, на Максима, мов
череп мерця. Дах на нiй теж був знесений геть. Колись тут навколо був
парканчик i ще якiсь будiвлi. Тепер того нiчого не було - все зникло геть,
лише де-не-де стирчали ожуги з-пiд снiгу. Навколо хатини, вiрнiше -
навколо кiстяка ©©, валялись закривавленi бинти, побитi миски, гiльзи.
Максим подивився на цю досить непри мну картину й зайшов досередини. "Що ж
тут вибирати?" - думав над словами лейтенанта. Всерединi все також було
зруйноване. Пiч розвалена. Пiдлога повиламувана. Меблiв анiякiсiньких.
Стiни пострiлянi всерединi так само, як i зовнi. Максим оглянув це все, а
тодi спинився очами на купi якогось мотлоху посеред хати.
"Ого! Та це ж зовсiм не мотлох. Чи мотлох, та не той". Посеред хати
було звалено в велику купу багато рiзно© збро©: рушниць i кулеметiв,
автоматiв - "фiнок", а також гранат рiзних систем, безлiч набо©в, дискiв i
рiжкiв до "фiнок", кулеметних стрiчок тощо. Придивившись пильнiше, Максим
зауважив, що в тiй купi найбiльше було автоматично© ручно© збро©. А
навколо - знову ж тi самi, що й надворi, закривавленi бинти, бруднi онучi
й рiзний iнший людський послiд.

"Цiкаво. Якщо сюди натаскано стiльки збро© в той час, як армiя не ма
чим стрiляти, то, значить, навiщось ©© сюди натаскано. Двох думок не може
бути: якщо цю зброю залишено тут, то по не© напевно, й то скоро, хтось
прийде!"

Максим з дитинства любив зброю. Вiн любив мисливську зброю, але нею
може бути всяка ручна вогнепальна зброя. I був вiн стрiльцем першоклясним,
з усiх родiв тi © збро©. I от з тi © любови, чи й справдi виконуючи наказ
лейтенанта, Максим почав перебирати й виважувати в руках "фiнки". Вибирав.
Але всi вони видавалися йому неймовiрно тяжкими. Нарештi вибрав нiби
найлегшу, ще й з ременем. Потiм вибрав до не© диск iз набоями, вставив
його як слiд, а тодi перекинув "фiнку" через плече й пiшов.
Так вiн iшов iз "фiнкою", нiби справдi який вояк. Але в дiйсностi вiн
©© зовсiм не для вiйни взяв (що ж вiн мiг би зробити з "фiнкою", хоч би
навiть i з такою гарною, проти всього свiту!?) - нi, вiн узяв ©© просто
тому, що спокусився збро ю. Але "фiнка" з кожним кроком ставала все
важчою, а безглуздiсть ©© наявности в нього за спиною - все очевиднiшою.
"Для чого i проти кого? I що ж ти нею в сво©й ситуацi© зробиш?.."
Так Максим iшов i кепкував iз себе. Аж поки не став ураз, мов укопаний.
Навколо було синьо-чорно, i в однотонностi цього кольору стежка на снiгу
десь раптом загубилася, розтанула. Нема.
"Господи! Таж заходить нiч! Iще година - й у лiсi буде темно, хоч око
виштрикни. Куди ж ти йдеш? I куди ти ще йтимеш? I як ти йтимеш?!"
На душi стало тривожно й тужно. Надходила чорна, глуха нiч. А
магiстральна його лiнiя - слiд "кiнного й пiшого" - вже зникла в чорнотi,
що розливалась океаном назустрiч. Iти ж по-сибiрському, як ходив колись у
тайзi, вiн тут i в такому станi не зможе. Та й найвiдважнiшi сибiряки
вночi по нетрях не ходять.
Думка запрацювала шалено. "Як i куди?" А чи не мiг би вiн заночувати в
тiй халупi, га?.. Нi, нi, в тiй халупi йому ночувати не можна. Нi - нi! Як
же ж i куди?..
"Та, Господи! Тут же ж десь тече Ворскла! © вночi не буде видно, але
все ж ©© можна буде знайти. Це, власне, й та магiстраля, яка виведе куди
слiд. Аби лише ©© знайти. Так, або вдасться ©© знайти, або ж доведеться
загинути. Вона замерзла, вона заметена снiгом, але то нiчого. Це якраз i
добре. Якщо ©© вдасться знайти, то по нiй уночi можна буде йти як по
паркету. Скорiше ж геть iз цього лiсу!"
А нiч насувалася нестримно, множачи навколо гущавину, - чорна,
тривожна, захланна нiч. Вона наповзала з усiх бокiв, як тi
видива-чудовиська, потвори з давно забутих на©вних дитячих казок. Максим
на мить перенiсся уявою в той казковий дитячий свiт, уявивши себе тим
крихiтним хлопчиком, усiма покинутим, заблуканим, вiдданим на поталу
вiдьмам, змiям, вовкулакам та лiсовикам.
Стало на хвилинку справдi моторошно.
Тодi враз, пiдкинувши "фiнку" з-за плеча на руку, Максим натиснув на
гашетку й випустив геть усю серiю, цiлий диск, у нiкуди, просто в син
небо. Випустив i стояв якусь мить, заслiплений миготiнням вогню й
оглушений, слухаючи, як по лiсу шалено стрибали, рокотали, вiддаляючись,
луни. Далi... Далi... А тодi подивився на "фiнку", що лишилася зовсiм без
набо©в, узяв ©© за люфу ("без набо©в ти менi й зовсiм не потрiбна!") й
попер ©© геть вiд себе - туди, слiдом за лунами. Повернувся й пiшов
лiворуч. Залишив слiд "кiнного i пiшого" й пiшов сво ю власною дорогою -
без нiякого слiду.
Скоро вiн опинився на краю лiсу. За лiсом починався луг, i там було ще
досить видно. Той луг простилався перед Максимом, покритий де-не-де рудими
плямами очеретiв, що тяглися ген-ген на кiлометри. А за тими кiлометрами,
за тим лугом заснiженим бовванiло якесь селище. За ним далi були ще якiсь
селища... То там проходив той самий шлях, яким його, Максима, було ведено
в колонi смертникiв на Бiлгород - Тамарiвку й по якому котилися великi
орди всiх тих опогонених i неопогонених, озбро них i неозбро них,
"вiльних" i невiльних iстот. Тепер уже тi орди й усi тi, що його гнали,
пройшли, але тим шляхом йому посуватися назад однак не можна було, бо той
шлях тепер захряс iншими ордами, ще гiршими.

Шлях помiж спаленими й зруйнованими селищами тягся десь там ген понад
лугом, по той бiк. Отже, по цей бiк був лiс, опанований нiччю, а по той
бiк - селища й шлях, опанований ворогом, чужинцями, що не знають, не
розумiють, не хочуть розумiти нiчого й не мають пощади. Посерединi ж -
Ворскла й луки, мабуть, не опанованi ще нiким. Ба, нi! Хтось там також.
Глянь!..
Придивившись, Максим побачив, як ген посеред лугу по бiлiй пеленi снiгу
посувались якiсь чорнi цятки. Одна... ще одна... Потiм двi... А ген-ген
попереду знову одна... Вони посувалися в тiм же напрямку, що й Максим.
"Напевно, такi ж самi бурлаки-втiкачi. I, напевно, вони йдуть по льоду
Ворскли, бо чешуть шпарко, рухаються швидко". Максим хотiв уже
викочуватися з лiсу й доганяти ©х, як раптом тi чорнi рухливi цятки...
попадали! Майже всi разом. Потiм схопилися, побiгли й знову попадали...
Тут до Максима докотилось рокотiння важких кулеметiв. Вони били звiдти,
вiд великого селища, що бовванiло за лугом - ген там, дiдько його зна й
де. Кулемети строчили навальне, й кулi з в'юканням копирсали снiг аж попiд
лiсом або йшли рикошетом угору. Максим став за деревом i виглядав iз-за
нього, помалу здогадуючись, що то перед його очима вiдбувалося. За
кулеметами кiлька разiв гримнув мiномет. Мiни збурили снiг посеред лугу, а
одна залетiла аж у лiс.
"Еге-ге... Нi, не випадково вони сюди так гатять! Це, напевно, сто©ть у
якомусь зв'язку з тi ю лiсовою халупою, повною збро©! А тяжкi кулемети тi,
мабуть, спецiяльно й пристрiляно на цей луг i лiс. I мiномети також. Тепер
вони обстрiлюють тих кiлька цяток. А хто ж то - тi цятки? Такi самi шукачi
щастя, як i Максим? Шукачi щастя свободи?.."
Чорнi цятки надовго позападали в снiг. Потiм знову почали схоплюватися
й бiгти. Бiгли до лiсу навскоси, лише одна бiгла вздовж лугу.
Пiсля такого попередження Максим вирiшив не квапитися з лугом, а пiшов
кра чком лiсу. Йшов, провалюючись глибоко в снiг, а тим часом вивчав
ситуацiю.

Стрiлянина так же нагло замовкла, як i спалахнула. У всьому цьому одно
було цiлком ясне для Максима - це те, що тi, проти кого насправдi були
спрямованi цi пострiли, напевно, вже так далеко забiгли за цi днi, що ©х
нiякi кулi вже не доженуть. То вони покидали й стiльки збро© там у лiсовiй
халупi. Якщо ж хто й лишився бiля тi © збро©, то хiба лише одиницi, що
десь глибоко зарилися в норах сховищ, п'ють для хоробрости самогонку й
нiкуди зовсiм не ходять. Принаймнi вдень. От хiба часом уночi десь
вилазять. I то, мабуть, тiльки для того, щоб потрошити беззбройних i
безборонних людей. Кожен злочинець-убивця вже останнiй боягуз, як i тi
он, що десь там iз того боку стрiляють по кiлькох цятках iз мiнометiв та
тяжких кулеметiв.
"Нi, даремно ти викинув "фiнку". Треба було почекати до ранку. Вночi
вона ще могла б пригодитись. Бо ще десь, може, доведеться дорого продавати
сво життя".
Максим аж хотiв було вже вертатися. Та тiльки ж вертатися довелося б
дуже далеко, бо ж не досить було взяти саму викинену "фiнку", а треба було
ще дiйти до складу збро© в лiсовiй хатцi й набрати набо©в. Думаючи це, вiн
тим часом iшов собi далi, не затримуючись, уперед, попiд лiсом. Це була
каторжна хiдня. Потемки, прикований зором до лугу збоку й до темряви
спереду, вiн не добачав нi ям, нi ровiв, нi пенькiв. Збивав i без того вже
побитi ноги та, провалюючись у рови чи ями, розтягав i так уже
порозтягуванi жили. Але для нього важливим було побачити небезпеку
заздалегiдь - небезпеку не вiд ям, а вiд бiльш поважних речей.
Нарештi поночiло зовсiм. Сизi сутiнки стали чорними. Але тепер тiй
чорнотi ночi, що навалювалась уже зовсiм на голову, Максим зрадiв. Цього
разу вiн ©й зрадiв, як визволенню. Вiн круто звернув iз лiсу й вийшов на
луг.

Уже нiяких селищ по той бiк та й нiякого взагалi "того боку" не було
видно. Все облягла густа мла, що з' днувала небо й землю, лише ледь-ледь
бiлiв той снiг, що був найближче. Ступнувши з сотню крокiв, Максим
оглянувся - лiсу вже теж не було видно.
Максим iшов навскоси, брiв по досить глибокому снiгу, Снiг був мокрий,
а пiд ним чавкотiла вода. Мiсцями, в очеретах та комишах, снiгу було
набито бiльше, а мiсцями навпаки - був голий лiд, - це по сагах, розливах
та допливах Ворскли. Максим усе те перетинав i перетинав навскiс,
добираючись до Ворскли. Нарештi вiн спустився трохи вниз i вiдчув пiд
собою лiд. Пройшовши трохи ще в тiм самiм напрямку, наткнувся на високий
берег, порослий лозою й вiльшняком.

"Ага! Це ж i Ворскла!"
Тодi повернувся за течi ю трохи правiше й пiшов по льоду. Мiсцями лiд
був покритий водою, але то не бiда. Вiн вирiшив iти Ворсклою всю нiч, без
зупинок, аж до того мiсця, де, як вiн пам'ятав це з мапи, Ворскла мала
круто загнутися праворуч, роблячи величезну дугу бiля села Р. А тодi
перетяти луг лiворуч навпростець i вийти в степ та так само, без зупинок,
i смалити далi, аж до кiнця: геть по прямiй, по прямiй, переступаючи через
шляхи й дороги, через усе, що трапиться, - навпростець, скiльки вистачить
сил. А сил у нього, вiн був певний, вистачить до самого дому! Бо ж iншого
виходу в нього нема, як нема й вибору. Вiн або мусить iти без перерви й
дiйти, або ж, спасувавши й шукаючи хвилевих вигод чи уявного рятунку, -
загинути, напевно й остаточно. Звичайно, в першому випадку теж можна
загинути, але тут усе-таки був шанс, шанс - перемогти. Поставивши все на
карту й не шкодуючи сил, перемогти! Максим без вагання вибрав цей шанс.
Для нього це вже не було змагання тiла (тiло його, вiн вiдчував, уже
нiчого не варте й не витрима само по собi навiть i дужого подиху вiтру),
- це було змагання духа, змагання його волi й пекельно© жаги жити. Вiд
тiла тут вимагалося лише одного: якщо й умерти, то не лежачи, а в
боротьбi, у змаганнi - живучи й пломенiючи до останку. Вмерти так, як
умирають комети, - згорiти до краплi, до решти, лишивши по собi ще
вогненний слiд, - вогневiти бодай якийсь час. А згоряючи, може на якiйсь
останнiй стадi© свого згоряння ще й перемогти.

I вiн так горiв... Скiльки вiн уже так горiв!.. Вiн уже, здавалось,
наполовину згорiв. Але душа вiд того все ж не бралася попелом. Навпаки.
Вона все яскравiла й яскравiла. Вона все ще жива й живе, сягаючи в
майбутн , хоча й переживаючи ще раз минуле. В нiй з' днувалось тепер
вчорашн й завтрiшн сталевою ланкою сьогоднiшнього. I ця сталева ланка,
вкинута тепер в страшне горнило випробування, мала довести гарт найвищо©
проби. Витрима чи не витрима ?..

Максим iшов льодом. Як порiвняти з його ходою вдень, вiн iшов
божевiльним темпом. Це було далеко не швидко для нормального хiдця, але це
було аж надто швидко для нього. Вiн летiв. Щораз то бiльше його окрилювала
надiя й вiра в перемогу - надiя й вiра вiд однi © думки про те, що вiн же
пройшов уже такий тяжкий iспит i ще живий, i навiть вийшов на рiвну й