Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

певну лiнiю, яка вже так реально наближала його до мети. Душа горiла й
нестримно поривалася вперед, наказуючи бiдним ногам i тягнучи ©х уперед,
аж вони ледве встигали за нею, спотикаючись. Та де там вони встигали?! Але
все ж таки вони йшли i йшли, поки що не вiдмовляючись...
За кiлька годин вiдтодi як смеркло Максим багато пройшов, усе
вигадуючи, як би скоротити шлях, як би заощадити енергiю, не роблячи
зайвих гакiв i петель. Рiчка дуже петляла, що Максим помiтив дуже швидко,
хоч i було темно. При заснiженiй землi й найбiльша темнота - вiдносна, i
коли ма ш добрий зiр, то можна багато бачити. Максим мав очi дуже гострi,
а головне - вiн мав величезний досвiд нiчних мандрiв, набутий у постiйних
мисливських, рибальських, а потiм i каторжанських сибiрських походеньках,
через те орi нтувався й тепер досить добре.
Встановивши, що рiчка петля , вiн вирiшив лiнiю свого руху випростати -
цебто йти дослiвно навпростець. Оглянувши, скiльки мiг сягнути зором,
рель ф пагорбiв та лiнiю берега понад ними, вiн брав напрямок на якусь
точку, - кущ лози чи очерету, - й iшов до не© по чому попало, - по льоду,
по горбах, по снiгових заметах, мiж комишами, - i виходив знову на лiд
рiчки. Йшов рiчкою, поки вона йшла прямо, а як рiчка завертала лiворуч чи
праворуч, Максим вилазив на берег i йшов навпростець, поки знову не
зустрiчав ту саму рiчку. Так вiн набагато скорочував шлях. Вiдчував, як
назад вiдбiгали кiлометри за кiлометрами...
По кiлькох годинах такого ходу Максим несподiвано вперся в досить
високе плато, що врiзалося глибоко в луг i вiдтиснуло Ворсклу кудись круто
й далеко влiво. Це плато не було вкрите лiсом. Лiс було вiдтиснуто геть аж
на самий верх горбiв, i вiн там ледь-ледь чорнiв праворуч. Максим пiшов
через плато навпростець, певний, що, як вiн його перейде, здиба по тiм
боцi знову Ворсклу. Та плато розтяглося на кiлометри. Воно було вкрите
чорними рiллями, розкислими вiд води, з торiшнiми стернями й прорiстю
озимини. Снiг тут майже зiйшов, i вода, збiгаючи по рiвчаках, дзюрчала
струмками. Подекуди вода стояла озерами, в якi Максим потрапляв зненацька
з розгону. Вiн здивувався, виявивши тут раптом такий весняний стан. Але
дивуватися було нiчого: це ж був пiвденний схил, та ще й геть укритий
розораними полями; досить сонцевi допастися до чорно© плямки, як снiг iз
рiлль вiдразу задзюрчить. Як Максим переконався потiм, навколо плато в
цьому мiсцi високий гористий берег рiчки робив велетенську пiдкову,
створюючи чудовий затишок вiд пiвнiчних вiтрiв. Оскiльки тут прямiшо©
лiнi© не можна було вибрати, то Максим теж робив пiдкову, йдучи по схилах
берегового пасма й повертаючи разом iз тим пасмом на пiвденний захiд.
Почали траплятися кущi, гайки, перелiски... Ось якiсь глицi... Ось
бур'янища й, мабуть, сад. А ось...

Будь ласка: цiлiсiнький хутiр! Кiлька хат i ще якiсь будiвлi. Максим
увiгнався в самiсiньку середину й вiд несподiванки аж став. Хутiр! А може,
й цiле сiльце. I наче вимерло: нi вогника, нi собачого бреху, нi голосу
людського, - анiчогiсiнько, нiяких натякiв на iснування тут живих iстот.
Максим пiдiйшов до однi © хати, до друго©... Дверi навстiж, вiкна без шиб,
речi порозкиданi. А ось чорна пляма - це пожарище. Ще стояв запах гару й
сажi в повiтрi. Всюди поритi ями, - то воронки... вiд гарматних набо©в чи
вiд бомб?
Враз Максим почув десь тихi чоловiчi голоси... Вiн став, завмерши,
посеред вулицi. Стояв, прислухаючись, i дивився в iмлу поперед себе,
чекаючи велико© й прикро© несподiванки. Зненацька помiтив, як десь
далеко-далеко - там, звiдки вiн прийшов, щось тричi поспiль блиснуло. Та
вiн у цей час думав не про те. Вiн думав про та мничi голоси й про
небезпеку... Раптом завило, засвистiло вгорi - iз гуркотом i клекотом
пролетiли й хряпнули гарматнi набо© тут же, за першими хатами. I тодi там,
де було тихо, вiдразу зчинився галас.
Максим побiг уздовж вулицi, а хтось десь несамовито матюкався й кричав:

- Уставай!!. Швидко-о!!. Марш, марш!!.
I назустрiч Максимовi звiдкiлясь вискочила якась людина, застiбаючись
на ходу, а за нею друга, третя, а потiм ще й ще... х повискакувало
багато, панiчно брязкаючи збро ю. Зiткнулися з Максимом.
- Стой!! - закричав перший, що натрапив на Максима. - Хто такий?!.
- А тобi що, вилiзло?! - визвiрився Максим.
- А-а!.. Ага!!. Давай, спасайся, брат!!. За мною... Бiгом!!!
- Бiжу! - вiдповiв Максим. I вони швидко побiгли, всi, але в рiзнi
боки. Десь там в iмлi знову замиготiло... Всi озбро нi припустили чимдуж,
залопотiли вгору, а Максим навпаки - вниз. Вiн чув, як десь тупотiли тi
озбро нi люди, гукаючи один одного, вiддаляючись. Знову завили гарматнi
стрiльна й знову вибухнули в селi... Але Максим був уже далеко. Вiн вiдбiг
ген аж у луг, а тодi вже тихцем поплентався собi далi. Зiйшовши знову на
лiд рiчки, зупинився й обернувся назад. У селi горiла пожежа. А десь iз-за
горба за селом, iз-пiд лiсу зататакав скорострiл.
"I куди й чого вiн, дурень, стрiля ?"
I раптом почув, як десь там на горбах хтось несамовито матюкався. I
здогадався, що то ж i лайка, i скорострiл - на його адресу. Десь там,
видно, похопилися, що серед них був хтось не ©хнiй, i тепер намагалися
його влучити в темрявi. Не могли ж вони лаятися й стрiляти з автомата по
тих, що поливали ©х iз гармат з вiддалi пари десяткiв кiлометрiв! Чи,
може, геть поiдiотiли люди?..
А з iмли замиготiло знову. Тепер набо© лягали навколо полум'я пожежi,
метаючи блискавки вгору.
"То ж стрiляють iз того самого селища, що й перед тим по тих чорних
рухливих цятках у лузi", - ствердив у думцi Максим i поробив з того для
себе всi належнi висновки. По-перше - те селище, звiдки стрiляли гармати,
без сумнiву, було десь поблизу Велико© Писарiвки. Цей факт Максим
вiдзначив з радiстю, бо це ж свiдчило, що вiн уже далеко пройшов. А
по-друге - це село, по якому стрiляли, напевно, стягло на себе немилiсть
нiмцiв просто тим, що воно було пiд лiсом, а може, ще й тим, що якийсь
дурень i стрельнув у ньому з "люшнi". Нiмцi обстрiлювали його з гармат
удень (може, вчора, а може, й сьогоднi, бо ж чути було, як десь гуло!), а
тодi, пристрiлявшись уже, вирiшили помацати й уночi. А тi люди, тi вояки,
що так панiчно повтiкали, то, напевно, якiсь утiкачi з фронту, якi було
отаборилися на нiчлiг у невiдомому селi, покинутому людьми й списаному
самим Богом iз ре стру пiдлеглих його охоронi.
При свiтлi пожежi Максим пiшов собi далi пустельною рiкою, по мокрому
льоду. Десь на заграву пожежi завалували собаки й пролунало кiлька
рушничних пострiлiв. А десь далi, ген-ген там над степом, у чорнiй безоднi
нiчного неба загорiлись "панiкадила". I кiлька разiв там щось глухо й
важко бухнуло, як далекий-далекий грiм. Потiм "панiкадила" погасли, пожежа
згасла теж i стало ще темнiше, нiж було. Й моторошнiше, нiж було.
Самотнiй, загубленiй у безкра©й чорнотi, як у справдi чорному-чорному
морi, безмежно вимученiй людинi було моторошно. Хоч та людина в сво му
життi й пройшла вже "вогнi, й води, й мiдянi труби".
Може, тому було моторошно, що людина вiдчувала досить виразно, як за
нею назирцi, шльопаючи по мокрому снiгу й чигаючи на вiдповiдну нагоду,
йшла невiдступне смерть. Не уявно-поетична, а сама справжнiсiнька,
проза©чна й гидка смерть. А нагод тих було аж надто багато. I смерть не
тiльки чигала на найзручнiшу, але й намагалась пiдставити "нiжку", щоб
людина впала, а потiм спробувати - встане вона чи не встане? Бо ж для
смерти це був зухвалий виклик: людина, що за всiма правилами й законами
давно вже мала б умерти, - не хоче вмирати. Нiяк не хоче вмирати!
Затялася, зцiпила зуби, звинулась, як сталева пружина й от котиться.
Неначе той автомат, що спершу йшов силою заведеного механiзму, а тепер уже
гойдався самою силою набуто© iнерцi©. Штовхни - вiн упаде i вже нiколи не
встане. I смерть штовхала. Але людина-автомат не падала. Вiрнiше, навiть
падала, але вперто, помалу-малу зводилася i знову йшла. Бо, при всьому
сво му автоматизмi, це була людина, в смертному механiзмi яко© була душа,
а в тiй душi - iскра велико© божесько© безсмертно© волi...
Чорна мла тепер, здавалося, вже пливла й шумiла, наче чорне море -
вiчним шумом прибою. Це й був, думав Максим, шум прибою часу, прибою
вiчностi, що ©й нема нi кiнця, нi початку. I ця нiч, ця чорнота, теж не
ма нi кiнця, нi початку. I його шлях теж, зда ться, без кiнця й без
початку. Власне, вiн i не йде. Йому справдi зда ться, що це не вiн iде.
Йому мерещиться, що вiн сто©ть, а йде все iнше, все руха ться мимо нього i
навколо нього, - i на землi, i на небi, разом iз зорями i з кометами -
руха ться десь у холоднiй, неосяжнiй для розуму, космiчнiй прiрвi...
Максим був уже на тiй межi, за якою губиться почуття власного руху i
людина може лежати, як колода, а ©й здаватиметься, що вона летить зi
швидкiстю комети. Максим напружував усю силу волi, щоб опам'ятатися вiд
того дурману й упевнитися - чи вiн же таки ще йде, чи вже лише маячить?..

Iде!.. Iде!..
Ось вiн перетина якiсь пагорби. Ось проходить понад очеретами
навпростець. Он спереду вирiзня ться якийсь темнiший масив у темрявi i там
миготять якiсь смужки. Ага, то щiлини в погано завiшених вiкнах а чи в
вiконницях хати, де свiтиться свiтло. Це ж тудою йде Ворскла i це на ©©
крутому березi сто©ть якесь сонне село. Свiтиться лише в однiй хатi. Але
чого ж у нiй свiтиться, коли така глупа нiч?
"Може б, зайти в село, га?.. Га?.." - пита ться тихо й нерiшуче думка,
мов мала дитина, що намуляла ноги й уже не може йти, але бо©ться про те
сказати, бо страшно.
"Може б, i справдi зайти?" - майже згоджу ться Максим, намагаючись
нишком обдурити себе й сво рiшення - йти до кiнця, - продиктоване
iнстинктом смертельно загрожено© iстоти. "Може б..."
Ось уже близько. Мiж селом i ним - тiльки кущi очерету. Максим минув тi
кущi й зiйшов на лiд рiчки. Лишилося ще перейти цей лiд попри самiсiньких
хатах i садибах, розташованих на крутому березi.
Тiльки встиг Максим дiйти до середини рiчки, як раптом:
- Гальт!!. - i клац-клац збро ю.
Максим прикипiв на мiсцi. Крик був з берега, десь iз темряви, вiд купи
дерев, що стояли спереду. В блискавично коротку мить свiдомiсть
вiдзначила, що перед тим хтось iшов берегом на тi дерева. "До кого ж
стосу ться той несамовитий крик по-нiмецькому?"
Ще мить.
- Гальт!!! - розiтнулося ще дужче й переляканiше. Клацання. А за тим -
шамотня спереду, в темрявi. "Ага, це десь там, напевно, зупинено тих..."
Максим крутнув i як тiнь зiслизнув з рiчки.
- Гальт, гальт!! - лунало з берега, але Максим зник за очеретом, як
мара. Зайшовши беззвучно за очерет, вiн так само беззвучно, але якомога
швидше пiшов убiк, уже майже певний, що те "гальт" стосувалося таки до
нього. Мовби на пiдтвердження цього, на березi затупотiли кованi чоботи,
залунала несамовита лайка по-нiмецькому, потiм почулись кроки на льоду й
знову крик: "Гальт! Гальт!!"

"Завтра!" - прошепотiв сам собi Максим.
Шкваркнула черга з автомата, але й тiльки, - слiдом нiхто далi не йшов,
боявся. Лише випустив чергу з автомата в кущi очерету - навмання.
"Завтра", - повторив Максим у думцi iронично й пiшов усе далi й далi,
петляючи помiж очеретiв. А далi перемахнув через чисту площину, пройшов ще
трохи й став пiд густим кущем. Довго прислухався, напружуючи весь слух i
зiр, - чи не шелестить де снiг, чи не руха ться де яка постать, - чи нема
погонi? Чи не йде там хто по льоду навперейми?
Нi. Тихо. Лиш десь дуже здалеку долинув якийсь свист, але то було десь
там з iншого боку. Село з несподiваною нiмецькою пасткою кануло в темрявi.
Лише ледь-ледь мерехтiла з тi © темряви манюсiнька свiтляна цятка, мов
свiчка, на яку мають летiти нiчнi метелики.
Зробивши велику петлю, Максим знову виповз на рiчку й пiшов льодом.
Його тягло до тi © рiчки, мов магнетом. То був iнстинкт, що дбав за
збереження енергi©, - рiчкою ж бо хоч i кручено йти, але незрiвняно легше.
Щодалi Максимовi було тяжче змушувати себе звертати з рiчки набiк. Вiн з
острахом помiтив, що його воля слабла. Навiть i ©й було понад силу таке
неймовiрне й безкра напруження. А настане мить... Та Максим гнав геть
саму думку про те, що може настати мить, коли сила його волi вичерпа ться
остаточно чи коли ©© сталева пружина лусне геть вiд перенапруги й тодi вiн
ляже лицем у снiг, спаралiзований... I тодi буде вже все...
Але вiн навiть сам не знав ще всiх сво©х можливостей, не знав свого
другого "я", що сидiло в нiм. А в нiм сидiла друга iстота, дика й
несамовита, озбро на надзвичайним, слiпим, але неймовiрно тонким i
могутнiм волевим iнстинктом. Коли його свiдомiсть опинялась у вирi
маячiння, майже вибуваючи з ладу, тодi його вела та друга iстота, що ма
такий дивний iнстинкт. Максим виразно вiдчув, як та друга iстота коригу
всi його кроки й рухи, як вона порядку . Це вже було роздво ння. Сво рiдне
психiчне роздво ння. I в станi цього роздво ння вiн перебував уже довший
час. Йому навiть зда ться, що так, власне, й було все його життя. Коли б
не те друге "я", вiн би вже давно, дуже давно, загинув би. Лише цього вiн
так ранiше не помiчав. Це просто щось неймовiрне...

Ось ним опанову тривога. Невiдомо чого й що. Вiн ста , й сто©ть на
льоду, й нашорошу вуха, й напружу зiр i нюх. Що таке? В чому рiч?.. Вiн
сто©ть, як вовк. Нiби нiчого. Тихо. Але звiдки й чому така тривога?
Пiдкоряючись внутрiшньому iмпульсовi, вiн зiходить з рiчки, з труднощами
видира ться на берег i ста мiж кущами лози. Ось вухо його вловлю якийсь
звук. Нi, то майже нiякий звук, то лише тихий "черк", мовби хтось палицею
торкнув по снiгу. Далеко десь. Свiдомiстю сво ю Максим не нада тому
значення й хоче виходити, але щось його не пуска .
По хвилi - душа в Максимовi холоне..
Просто перед ним на льоду йде черiдка постатей. Майже беззвучно. I...
Коли б Максим був забобонний, вiн би закричав вiд мiстичного жаху. В
черiдцi, помiж цiлком окресленими людськими тiнями, iнтервали, i от у
тих iнтервалах iдуть... самi ноги або самi голови. Максим напружу волю,
стримуючи нерви, якi сво ю реакцi ю випереджують розум, що мав би дати
пояснення. Бо ж вiн не вiрить "нi в чих, нi в дих".
Опанувавши себе, Максим сто©ть i дивиться, не ворушачись i не дихаючи
голосно. Завмерши, спостерiга , як перед самiсiнькими його очима проходить
химерна парада. То йдуть тяжко озбро нi нiмецькi салдати, серед яких деякi
в бiлих захисних балахонах або в бiлих накидках. Вони йдуть десь, мабуть,
iз яко©сь бойово© операцi© чи, може, на операцiю. Ноги в них, напевно,
пообмотуванi ганчiр'ям, щоб не тупотiли. Вони не видають нi звуку.
Безперечно, вони всi охопленi страхом, бо ж вони йдуть - зi смертю
бавляться.
Парада зникла, а Максим усе ще дивився на рiчку, - в очах його
мерехтiло, й вiн уже не був певен, чи там не йде ще хтось, хто не ма вже
видимих анi нiг, нi голови, - зовсiм невидимка.
Цей реальний випадок видався йому ще фантастичнiшим, анiж усi його
гарячковi вiзi© й маячiння. Власне, на цiм випадку вiн вiдчув, що почав
уже губити межу мiж дiйсним i недiйсним.
Досi вiн, iшовши, все-таки диференцiював цiлий навколишнiй свiт i
досить чiтко. А тепер починалася смуга, за якою все переплутувалось,
змiщалось плянами, сходило з осi й з власного мiсця, обертаючись у хаос, в
анархiю. А в тiм хаосi вiдчайдушне борсалася воля, змагаючись, як iскра,
загрожена холодною й чорною повiнню. I в найкритичнiшi хвилини вона
все-таки брала гору, не погасала - i вела.
А час тягнувся без кiнця, з мукою, як зубний бiль, i не було нiчого,
тiльки безкрая, безнадiйно безкрая дорога.
Зринаючи на гору з хаосу, думка Максимова спокiйно вiдзначала, що вiн
уже на краю загибелi. I в той же час та сама думка вiдчайдушне намагалася
стати на вартi, виконуючи пiдсвiдомий наказ волi, щоб не прогавити - де ж
звертати? Де покидати рiчку й виходити геть iз лугу та й переходити на
степ? Намагалась пригадати мапу, розташування сiл i мiстечок, лiнiю рiчки.
"Мабуть, ось тут..."
Рiчка повертала круто праворуч. Спереду маячiло нiби якесь селище,
може, навiть велике. Максимовi здавалося, що тут ось i треба звертати. Вiн
покинув рiчку й пiшов лiворуч. Натрапив на дорогу... Чорна, розчавучена
колесами возiв i машин, вона простилалася через пагорбок. Тiльки-но Максим
вийшов на дорогу й пройшов пару крокiв, як праворуч заблищали фари, мов
дво фантастичних очей. Виринувши десь iз-за повороту чи з-за кущiв,
просто на нього йшла машина, гойдаючи пасмами свiтла то вгору, то вниз.
Вiдступати було нiколи, й Максим, уловивши мить, коли пасма гойднулись
убiк, лiг, де стояв, просто в грязюку, в болото, встигнувши зробити лише
один крок убiк. Лежав лицем униз i думав - "на©де чи не на©де?".
Машина пройшла повз самiсiнькi ноги, але не зачепила.
Максим устав, перейшов дорогу й потягся в морок навмання.
На мить йому здалося, що ген-ген спереду навпроти нього в темрявi
посуваються впоперек якiсь вогнянi цятки. Вiн вирiшив, що то там лежить
великий шлях i то по ньому йдуть машини. Значить, вiн iде вiрно. Значить,
вiн узяв правильний курс. Саме туди йому й треба йти. Треба пересiкти той
шлях, а там, за тим шляхом, почнеться вже степ.
Максим пiшов на тi вогненнi цятки. I почалась хiдня, як агонiя...

Тi цятки!.. Вона то погасали, то загорялися знову. I все нiби
вiддалялись, немовби летiли десь. Вiн iшов до них - до тi © лiнi©, на якiй
вони горiли, пролiтаючи, а та лiнiя все втiкала далi й далi... Вогники
мiнилися, гасли, з'являлися знову, обертались... Немов тi iванiвськi
свiтлячки в темну-темну, задушливу нiч на Йвана Купала... Або як мандрiвнi
вогнi в болотах... Або як очi хижих диких iстот, що перебiгають з мiсця на
мiсце й прядуть очима, як люстерками...
Максимовi здавалося то перше, то друге, то трет ... То вiн iшов з
одчайдушними друзями-школярами шукати папоротi купальсько© ночi,
наслухавшись легенд про чудесну квiтку та неймовiрнi скарби... То вiн
читав i бачив навiч казку про душi померлих, що блукають мандрiвними
вогнями... То вiн сам блукав у середньоазйськiй пустелi вночi, а перед ним
все вiдбiгають i вiдбiгають шакали, блискаючи люстерками очей... То вiн у
темному-темному, вiдвiчному пралiсi, а поперед нього летять вогненнi
комахи...
Потiм усi вогники десь позникали, а Максим раптом вiдчув, що вiн
борса ться... по колiна в водi. Вода сягала все вище й вище, проймаючи
холодом ноги, холодячи нерви, холодячи серце...
Вiн не зна , як довго вiн iшов, лише вiдчув, нiби нараз вiн прокинуся
вiд сну.
Вода! Кругом вода!!.
Болiла голова. Болiли ноги. Й болiли очi - вiд темряви, в яку вiн так
вперто вдивлявся, й вiд вогню всерединi, що, здавалося, вже випiкав йому
очi. Максим брiв по водi, мов рибалка, брьохався в нiй i спочатку йому
було навiть трохи при мно. При мно було вiд того, що гарячкуюче тiло
занурювалося в крижану воду, хоч усього його вже й починали стрясати
дрижаки до самого мiзку кiсток. Тим бiльше що спочатку йому здавалося,
нiби вiн потрапив лише в калюжу, з яко© можна зовсiм просто вийти, аби
лише бажання. От треба тiльки пiти лiвiше... I вiн iшов лiвiше. Але там
було ще глибше й вода поступово сягала все вище. Тодi, значить, треба йти
правiше. I вiн iшов правiше, але там було те саме. Iшов назад. Так само -
вода глибшала. Iшов уперед. Але кругом була вода, i куди не пiдеш - усе
глибше! I вона, тая вода, ще й шумить десь, шумить i все прибува .

Спочатку Максим бродив спокiйно. Потiм почав шарпатись. Нарештi
заметався. Тоне!.. Та це ж вiн, далебi, тоне! Його залива водою, як
мишу!.. Вiн метався, плутався в темрявi мiж деревами й кущами, що стояли в
водi, кидався наослiп, вiдчайдушне, мов пташка, що потрапила в кiмнату й
б' ться в усi боки крилами, в надi© натрапити випадково на дiрку, що
виряту . Навколо замiсть снiгу, яким брiв Максим перед тим, тепер була
сама чорна вода, й вiд того темрява ночi була ще чорнiша.
Виходу не було. Максим вибивався з сил, але не мiг вибрести нi в який
бiк. Шурхав по пояс та й ще провалювався на льоду, який був пiд водою, й
падав. Нарештi вибився з сил остаточно. Став i стояв бiля якогось дерева,
широко розкривши рота, з викоченими в темряву очима, що випирали йому з
орбiт вiд перевтоми, i тiльки тяжко дихав.
Його огортав вiдчай.
Потiм вiдчай поволi почала заступати апатiя...
Хилило на сон... Сон! Благословенний сон!..
Тодi, як у снi, помiтив поблизу дерево, що пiдiймалося з води й
розходилося трьома стовбурами з одного вузла, мовби пальцi з одного
п'ястука. Той вузол був низько над самою водою. Максим безтямно вилiз на
нього - на той вузол, вмостився на ньому, мiж трьома стовбурами, що
творили собою досить зручне сiдало, глибоко-глибоко зiтхнув i схилив
голову на груди.
Пiд закритими повiками все попливло-попливло в чорну безвiсть.

Шумить i прибува , гойда ться вода... Шумить i прибува , гойда ться
темрява... I все геть пливе, та й пливе, та й пливе - немовби навколо
виру всесвiтнiй потоп...

РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
"Iллi, Iллi, лама савахтанi©?"
н. в. Мат., г. 27, в. 46

Боже, Боже, чому ж ти мене покинув?!
"Iллi, Iллi, лама савахтанi?!."
Хто ж це так звомпив? Чия ж то душа закричала так перед жахом смерти,
поставлена на гранi над чорною безоднею, якою кiнчалися всi попереднi
нелюдськi муки й починалася мука найбiльша, бо вiчна й уже непоправна, -
мука небуття? Хто ж це?..
Христос. Це Христос. Це ж Вiн - бiдолашна людина тiлом i Бог душею.
Боголюдина! Це вiн так закричав тодi:
"Боже, Боже! Чому ж ти мене покинув?!!"
Закричав безнадiйно в вiдча© i - вмер. Нiхто й не почув його зойку...

Плющить вода, пiдiймаючись, немовби пiд час всесвiтнього потопу. Максим
сидить мiж трьома деревами, як мiж трьома велетенськими пальцями
фантастично© долонi, немовби мiж трьома пальцями сво © немилосердно©
фортуни, - схилив голову на груди й догоря в гарячцi. Душа нудиться вже
передсмертною нудьгою. Перед ним пливуть дивовижнi видива... Потiм усе
охоплю задушливо-липка темрява й тиша... Це переддвер'я в "нiщо". Максим
шарпа сорочку на собi, але не в силi ©© розстебнути, а тим бiльше
розiрвати. Млость i згага...
"Iллi, Iллi, лама савахтанi!?"
Це Христос так звомпив. Але ж у Христа було принаймнi до кого гукати. В
нього був сподiваний заступник, в якого вiн вiрив безмежно, як у свого
батька, й сподiвався, що той його все-таки не видасть на муки. Вiрив. А
коли ж його все-таки муки не минули й прийшла смерть; коли вiн вiдчув, що
всi, всi, всi його вiдцуралися, - тодi вiн звомпив. Зданий на безглуздi
диявольськi муки, перед загибеллю вiн уздрiв свою самотнiсть. I звiдси той
страшний крик передсмертний. Крик людини, яка безмежно вiрила та й
зiрвалась перед смертю в безмежний розпач, втративши вiдразу все, покинута
на розтерзання, на глум i муки. Але Вiн мав усе, таки до кого гукати...
А от вiн, Максим, не ма . Щодо заступництва, то в нього не було нiкого.
Нiкого! Нiкому було за нього заступатися. Вiн був сам. Вiн був сам,
самiсiнький, як палець. Сiра людина, здана сама на себе, зовсiм-зовсiм
покинута напризволяще. I душа його - самотня, здана також сама на себе,
одинока душа. Але горда, безмежно й незламно горда. Та душа трималася досi
лише за усмiшку - за людську усмiшку, викрадену в богiв i заронену в не©.
Досi вона ©© не покидала й вела Максима через усе життя аж дотепер. Та
от...
Глибоко-глибоко десь у ньому зрина жаль на всiх i на все, - жаль на
людей, у яких досi вiрив, i, нарештi, жаль на самого себе - на власну
силу, в яку теж досi вiрив, а яка його зрадила тепер, перестаючи бути
силою й перетворюючись у ганебне безсилля.
Ще трiшки, ось-ось, i ма статись найстрашнiше - втрата остаточно вiри
в людей. Тодi прийде катастрофа.
I через те вiн звомпив, як i той Богочоловiк на Голготi, в безмежному
розпачi:

"Боже, Боже! Чому ж ти мене покинув!?"
Але марно. Нiхто його не почу .
Навколо чорно й глухо. Замкнена з усiх бокiв герметично, первiсна,
безмежна нiч. Лише плющить вода, пiдiймаючись. Потоп таки...
А десь далеко-далеко кричать пiвнi в чорнiй ночi.
Пiвнi... А бiля нього нема навiть Петра... щоб хоч подивитись на нього
й почути його голос напослiдок, - голос вiрно©, хоч i слабодухо©, хистко©
в сво©й вiрi, людини. Людини!
"Авантi!" - каже раптом гнiвний, з сльозами в горлi, знайомий голос.

- Ах, це ж ти!!. - каже Максим i безсило кача головою по грудях. - Гм.
Кришка, брат! Ти йди... а я, брат, уже...
... Бульвар, парапет, син Палермо i смужка крови на пересохлих устах...

"А в а н т i!" - повторю голос уперто й бринить, вiддаляючись. I вже
здалеку-здалеку кличе, блага , велить:
"Iди... Ходiм... Я тебе виведу..."
Далеко, далеко. Й канув у темрявi. Лише зостався якийсь один тоненький
звук.
Максим хапа ться за той тонюнький-тонюнькйй звук, пориваючися за ним
усiм ством, жадiбно, з жалем - злякавшись, що втратить його, а з ним уже
втратить усе й остаточно.
Похитнувшись, мало не звалю ться в воду вниз головою. Розплющу очi.

Дзюрчить вода. Вона вже досягла нiг... А перед ним наче хтось сто©ть, -
якась людська велика постать. Але вона помалу безшумно вiддаля ться...

- Фу-у!!. Яка чортiвня!!.
Максим проводить рукою по очах i стира з них галюцiнацiю. I тодi
бачить: зовсiм близько, спереду, в тiм самiм напрямку, що й ранiше,
бiжать-пролiтають вогненнi цятки попарно, впоперек. Зовсiм близько! Максим
ще раз проводить рукою по очах, але цятки не зникають. Бiльше того - ста
чути рокiт моторiв.
Максим опуска ноги в холодну воду й злазить зi свого сiдла. Бреде.
Бреде просто туди, де пробiгають вогники. Вода все вище, а вiн бреде. По
пояс уже... Скоро попiд руки... Байдуже. Зцiпивши зуби, вiн посува ться
все вперед i вперед, сковза ться пiд водою по крижаному дну, натика ться
на пеньки, оступа ться в ямки. Вiн вирiшив: або вiн захлинеться, або
перейде цей потоп i вийде геть. Вийде на той шлях, що по ньому проходять
машини. Той шлях лежить за зоною низин. Там почина ться степ.
Вода досягла попiд руки. Глибше... Максим зринув i поплив. По якомусь
часi вiн дiстав ногами дно й пiшов далi. Починало мiльшати. Нарештi Максим
вийшов на "сухе" - на гливку, хлипку рiллю. Тi ю рiллею вiн посувався далi
в напрямку шляху. Машини перестали йти, й Максим у темрявi знову згубив
орi нтацiю. Та по довгiй хiднi вiя усе-таки вийшов на шлях. Вiн намацав
його ногами. Шлях! Розчавучений, вкритий грязюкою, але все-таки вiдмiнний,
твердiший вiд iншого грунту.
Повернувшись праворуч, Максим пiшов шляхом. Та ось раптом спереду знову