Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

Але то було неможливо, ©х гнали й гнали вперед. I здавалося, тому кiнця
не буде. Хтось нiби заповзявся зламати ©х усiх геть на цурпалля, обернути
в ганчiр'я, розтiпати геть на лико. При думцi згадувався Кутузов, i тодi
Максим зцiплював зуби, затинаючись.
Коли вже й варта здебiльшого почала приставати, а до того ще завечорiло
й з'явилась потреба тримати колону щiльнiше, щоб не розтяглася безконечно
й не розгубилася, - тодi за розпорядженням начальства почали робити
короткi "привали". Цебто голова зупинялась i чекала, доки пiдтягнеться
хвiст. Зупинившись, люди падали на землю, де стояли, опанованi диним
бажанням - перепочити. Хоч мить, хоч коротку мить! I так лежали, поки
пiдтягався хвiст. Але Максим не лягав, бо знав, як потiм тяжко пiдводитись
i що такий "вiдпочинок" тiльки ще дужче послаблю . Через те вiн пiд час
"привалiв" стояв, вiдпочиваючи на ногах. Як тiльки пiдтягався хвiст
колони, лунала команда: "Марш!" - i колона рушала далi. Тi нещаснi, що
пленталися в хвостi, не мали змогу бодай припасти до землi, хоч на одну
мить, щоб хоч упитися iлюзi ю вiдпочинку. Пiдтягнувшись, вони тюпали далi,
доганяючи колону, й уже знову починали вiдставати. Така логiка, така
"дiялектика" цього жорстокого свiту. Слабий приречений загибати, й вiн
загиба сам, а сильнiший... сильнiшого добивають!
Так колона з "привалами" сурганилася крiзь iмлу, крiзь темряву.

В цiй темрявi Максим побачив раптом (i зовсiм виразно!), що так
сурганиться разом iз ними десь цiлий свiт. Вдень цього не було так видно,
а вночi - як на долонi. I праворуч, i лiворуч, i ззаду, й спереду - геть
навколо в темрявi рухалося, повзло безлiч вогненних цяток i котився глухий
клекiт. То йшли десь багатьма паралельними шляхами i так навпростець якiсь
машини - очевидно, танки, бронемашини, мотоциклi, вантажнi, бо вi й
особовi авта, тягачi з гарматами тощо. Так нiби то безлiч тракторiв орали
в степах i скородили нiч свiтлом фар. Цятки сунулися, як зорi по землi, -
сузiр'я переганяло сузiр'я, набiгало на нього, минало. То, далебi,
вiдступала армiя... Але з неспокою й з одчайдушних намагань команди колони
прискорити темп, з тривоги ©хньо© видно було, що не тiльки "вiдступа "
армiя, але й "доганя " iнша армiя... Свiт женеться за свiтом. Свiт доганя
свiт... А мiж ними мета ться ця нещасна колона, приречена обома тими
свiтами...
Кiлька разiв люди переконувалися наочно, хто ж то ©де з тими вогниками:
в кiлькох мiсцях колона наткнулась на машини, застряглi в болотi. З
погашеними вже фарами й заглухлими моторами машини стояли, перехнябившись,
посеред баюр, а бiля них упадали шофери, тихо й несамовито лаючись, так як
умiють лаятись шофери лише "найпередовiшо© кра©ни свiту"... Вони квапилися
й тривожно позирали в темряву, перепитуючи щоразу в вартових колони, чи
"там не видно нiкого?". Вони боялися, що ©х наздоженуть ©м подiбнi, тiльки
в iнших мундирах. Може, то вже вони ©дуть он там он, ген-ген у степу,
оточуючи ©х iз усiх бокiв кiльцем вогникiв, як очима хижо© вовчо© згра©?..
Незважаючи на "привали" й на всi заходи, колона зовсiм "здала темп" -
хвiст застрявав у багнi, в темрявi. Може, вiн тепер уже й спецiяльно
застрявав? Може, деякi люди й робили ставку на "нестерпну ситуацiю", що
зветься "оточенням", "кiтлом", "кiльцем", звiдки iншi вириваються, мов з
пожежi, кидаючись напропад, усе залишаючи? Може, хто й робив на це ставку
- хто мав iще вiру й надiю на якихось "визволителiв". Але навряд чи хтось
iще мав ©©, ту вiру й надiю, серед цих людей. Нi, то була тiльки втома,
смертельна втома...

Щоб "пiдбадьорити", було проголошено: хто вiдставатиме - буде
розстрiляний на мiсцi. Але, навiть i пiсля такого проголошення, люди
цiлими групами, разом iз вартою, сiдали на землю, дiйшовши до крайньо©
межi втоми.

Тодi було проголошено "ночiвлю". Саме пiдiйшли до якихось будiвель. То
були лiтнi бараки на бурякових плантацiях Н-сько© цукроварнi. Правда, вони
були з повибиваними вiкнами, але то нiчого.
Людей загнали в два з таких баракiв. Всерединi було повно настелено© й
перележано©, прiло© соломи. Це було велике щастя - такi-от бараки й
така-от солома, хоч i прiла. Мокрi й вимученi люди виповнили бараки вщерть
i попадали купою на ту солому. В тiм барацi, де був Максим, було особливо
тiсно. Але то, може, й добре, тепер цi люди мусили звикати до чимраз
бiльшо© тiсноти. Зараз люди збилися так, як то бува на двiрцях великих
вузлових станцiй, де збива ться безлiч транзитних пасажирiв, - очевидно,
на двiрцях цi © "кра©ни соцiялiзму", бо в iншому свiтi, може, й не такi
двiрцi.
Хтось у темрявi засмiявся крiзь сльози й, iмiтуючи станцiйного
оголошувача, виголосив:
- ...По©зд сто©ть десять хвилин! Транзитним пасажирам пересадка на...
гей, карнач! Куди тут нам пересадка, га?!!
Карнач не вiдповiв, i з в'язнiв нiхто не зареагував нi голосом, нi
смiхом, лише вiд дверей почулось попередливе шипiння вартового:
- Ану тихо там! А то пересядеш ось!..
Десь там у сусiднiх бараках розташувалась варта й теж, мабуть, лежала
"без заднiх нiг", але от знайшлися невтомнi, що стали й стояли тут бiля
дверей i бiля кожного вiкна.
Чи спав хто з людей, чи не спав, чи спав Максим, чи не спав - хто зна.
Тiльки-но вляглося гудiння в головi вiд всього того гармидеру й галасу
"упорядкування", тiльки-но думка вiдокремилася вiд тiла й попливла в
марiння, як ©© нагло було завернено назад. Хтось штовхав Максима пiд бiк.
Ще не очунявши, Максим крiзь порваний сон чув, як десь вiд дверей голос
старшого карнача, тобто "самого" Зайця, стурбовано гукав у барак:
- Колот!.. Колот ?.. Гей, Колот ?!.
Нiхто йому не вiдповiдав.
- Колот!!!
Тодi саме хтось почав тихо й тривожно штовхати Максима пiд бiк.

- Ну, що? - спитав байдуже Максим. Вiн спитав тихо того, хто штовхав,
але вiдповiв вiд дверей голос Зайця:
- Нiчого. Так, значить, ти ?!.
Максим помовчав. А тодi апатично, пiсля павзи:
- Голубе дорогий! Та чи не пiшов би ж ти до чортово© мами!..
Всi в бараку засмiялись. Всi-бо прокинулися, розбудженi тим карначем, i
були лютi на нього за те, що наробив галасу й зiпсував усiм сон.
За ць нiчого не вiдповiв. Вiн був дуже задоволений, що "втрата"
знайшлася, й пiшов собi геть.
- Та-ак, - сказав хтось понуро. - Бережуть, брат, тебе, Петровичу...
Бережуть...

А як люди знову почали дрiмати, раптом за бараком усе зарухалось,
загомонiло, забрязчало й пролунала, спочатку десь далi, а тодi вже бiля
дверей i бiля всiх вiкон, команда.
- Вихадi!! Жiва!.. Давай-давай!!.
Так люди й не виспались. Та де там i було виспатись, коли ж уся
"ночiвля" тривала всього лише з годину. Люди плакали, розправляючи
закоцюрбленi руки, ноги й спини. Перемученi костi нили, невиспанi голови
гули, за горло хапав кашель. Очi - мовби хто пiском позасипав. Зрештою...
навiщо, скажiмо, такому в'язневi очi? Вiн мiг тепер iти в такiй колонi й
без очей. Не помилився б. I навiщо, скажiмо, голова? Багатьом вона
здавалась тепер цiлком зайвою, принаймнi Максимовi.
Навiщо, справдi, стiльки муки, коли, зда ться, наймудрiше б i найлегше
б лягти отак ниць i - хай стрiляють. Це тривало б секунду. Ну-ну, але ж це
значить... Що це значить? Це значить, що той дурний Кутузов раптом досягне
мети, досягне найголовнiшого - обернення тебе в ганчiрку. I матиме рацiю
Соломон iз сво ю тезою про нiкчемнiсть людини... Е, нi, не зараз i не так!
Нi. В цiй шарадi мусить бути краща розв'язка... краща!..
Голова гула, наче з похмiлля, так що Максим, як i всi, ледве здавав
собi справу з того, як ©х поставили надворi в колону й погнали далi. Все
тiло тремтiло, незважаючи на впертi намагання стримати його, що було поза
людською волею.
Покинувши бараки, вони посунули в мокрий передранковий туман,
перемiшаний ще з темрявою.

РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
На шляху, куди нарештi колона виповзла з бiчних дорiг i манiвцiв, ©х
почала обганяти армiя. Власне, це були потоки салдатiв усiх родiв збро©,
що були розбитими частинами сов тсько© армi©. Все те було зсаджене з машин
i всi © технiки, спiшене й бiгло вчвал на власних ногах або на захопленiй
по селах iншiй "технiцi" - на возах, на санях i на санчатках... Точно як
тi бiднi iталiйцi недавно. Танкiсти, артилеристи, лiтуни й кавалеристи й
iншi - все це перло хаосом, переганяючи одне одного. Проте, навiть i
втiкаючи, все те, вiд сiрого салдата до найвищого офiцера, - пишалося
сво©ми новенькими, недавно попришиваними до старих, брудних унiформ,
погонами. Було смiшно дивитися на цих кумедних червоних погононосцiв. м,
арештантам, було смiшно.
Але "смiх" той був гiркий. Погони нагадали не тiльки трагiкомiчну
iсторiю про те, як ще не так давно батьки й старшi брати цих салдатiв
обривали погони всiм тим, хто ©х носив, разом зi шкурою, або й з головою,
- виходило б, тiльки для того, щоб перекласти тi самi погони на iншi
плечi. При тому Максимовi згадалося також, як в отаких погонах
бiлогвардiйськi офiцерики розстрiлювали в канавi його брата, покладеного
ниць в однiй бiлизнi. А тепер ось цi, може, так само розстрiляють його.
Тодi "бiлi", а тепер "червонi". Хiба не все одно?..

Та все ж це видовище червоних погононосцiв - зовнi видавалося передусiм
несерйозним. Якось виходило так, що тi погони були самi собою, а салдати
самi собою, - одно до одного не пасувало. В народнiй мовi для таких
випадкiв генiяльне визначення: "Приший кобилi хвiст". Це, далебi, про цi
погони сказано! Вони пасували до цих салдатiв так, як до корови сiдло, бо
в усьому iншому салдати цi були такими, до яких звикло людське око за
десятилiття, - "червоноармiйцями". I от хтось зiпсував стиль, познущався з
них тими смугастими ганчiрочками.
Правда, тi прямокутнi ганчiрочки, мабуть-таки, якось помiняли декому з
них, особливо ж офiцерам, i ©хнi душi. Тi новопогоннi душi перли,
розштовхуючи людей, наче це вони були бозна-якi геро© й наче це вони не
втiкали, пограбувавши в людей останнi конi й санчатка, а щонайменше мчали
до столицi ворога на трофейних золотих колiсницях. Та це все ©м, напевно,
найменше сушило голови. Вони втiкали. Бо вiйна й геро©зм тепер, власне, й
полягали, мабуть, передусiм у втiканнi вiд смерти, вiд сильнiшого й у
доганяннi слабшого. I в убиваннi всякого. Хто кого згрiб, той того й убив.
I чи не на ознаменування цього ©м i видано погони?...
Крiм вiйськових, колону доганяли й переганяли ще юрби цивiльних -
чоловiкiв i хлопцiв з торбами, жiнок i бабусь iз дiтками, вигнаних у бiлий
свiт, чи то пак "евакуйованих", якихось дядькiв на санях i на возах - теж
iз дiтьми i з стариками. Зрiдка про©здили також машини, навантаженi
рiзними меблями й ще якимось барахлом...
Дедалi цей потiк усе густiшав i ставав усе iнтенсивнiшим. Колону раз по
раз притискали до краю дороги, до тинiв - якщо це було в селi, або
випихали геть на снiг чи на почорнiлi рiллi - якщо це було в степу. На
шляху було йти тяжко, а на снiгу та по рiллях ще тяжче - люди мiсили
розквашений снiг чи глевку рiллю, тупцяючись на мiсцi. То була не хiдня, а
каторга. Вони знову виходили на шлях, i знову ©х спихали звiдти геть.
Парадокс, але факт: люди радiли вже, коли з'являвся лiтак чи й кiлька,
- тодi ©х клали на землю, варта теж залягала вiддалiк, i так вони лежали
довго, часом i з пiвгодини, поки лiтаки кружляли над шляхом. А коли лiтаки
зникали, тодi колона йшла далi. Надолужуючи прогаяне, варта "вилазила зi
шкiри", намагаючись перти колону з усi © сили вперед, але з того мало що
виходило - вище себе, як кажуть, однак не стрибнеш.
На шляху дедалi ставав бiльший хаос, дедалi було бiльше панiки, бiльше
юрб, бiльше лiтакiв угорi. Може б, колонi найкраще було порснути в усi
боки - й лови... Але то так здавалося. Насамперед - куди? А потiм - навiть
найспритнiший i зi свiжою силою ледве чи змiг би тут утекти при такiй
охоронi. В'язнi знайшли тут iншу раду - сво рiдний "компромiс": вони не
тiкали, але не дуже-то й iшли вперед. I млявий темп колони пояснювався вже
не тiльки втомою, а й цi ю "пасивною формою спротиву". Пiд прикриттям явно
видимо© втоми люди ледве-ледве пленталися, тупцяв лися, немовби й
пориваючися "з усi © сили", але не в силi гнати вперед. I товклися на
мiсцi, з надi ю вiдстати, згубитися з очей варти, а тодi чимдуж чкурнути.
Це була на©вна, трагiчна "хитрiсть" з одчаю.
Але на цiм шляху не було рятунку. Начальство зрештою таки пiдмiтило, що
"вiдстаючi", як тiльки хоч трiшечки опинялись подалi вiд очей вартових,
виявляли надзвичайну здiбнiсть рухатися назад. Тодi було вже не тiльки
дано рiшучий наказ р о з с т р i л ю в а т и всiх, хто вiдста , але
одночасно було й розстрiляно двох таких, якi вже не могли йти. Це був
найдешевший спосiб "творити чудеса", вiдомий З давнiх-давен. I справдi,
пiсля цього сталося "чудо": вже не було тих, що вiдстають. Люди дослiвно
"лiзли зi шкiри". Бо ж таки "видима смерть страшна" З'явилася солiдарнiсть
- солiдарнiсть вiдчаю: сильнiшi пiдтримували слабших, "брали ©х на
буксир", допомагали. Всi збагнули, що доля тих розстрiляних - це
перспектива кожного з них, i раптом вони стали триматися один за одного,
триматися вкупi. х обхопив жах, жах смерти поодинцi. Вони хотiли, якщо
вже так судилося, гинути разом, бо ж так тужно й страшно гинути самому...
Всiх ©х було зрiвняно рiшуче й безповоротно, i вже нiкому з них не
вдасться нi по кому видряпатися вгору!.. Збагнувши це, вони побралися за
руки, за плечi, за поли й так повзли, тягли один одного, спотикалися,
падали, вставали... але йшли разом... разом до диного спiльного...
кiнця!..
Господи! Як же це нагадувало ту колону iталiйцiв з ©х розпачливим
"Авантi!.." Тепер уже було ясно до болю, до крику, до розпачу, й Максим
чiтко вiдчув це: в цiлому свiтi для них нема заступництва, нема
спiвчуття, нема зрозумiння, нiкому вони не потрiбнi, нiхто й нiколи ©х не
буде рятувати. "Не ждiть рятунку нi вiд кого, нi вiд богiв, нi вiд
царiв!.." Цi рядки зринули якось ненароком. Максим згадав, що це ж пак в
"Iнтернацiоналi" спiва ться, в гимнi тих, що оце ведуть ©х на страту,
вiрнiше - тих, в iм'я яких ©х оце ведуть на страту, - в гимнi Кутузових,
Соломонiв та iнших... Зайцiв!..
Кiлька разiв ©х бомбили нiмецькi лiтаки. Причому лiтунам, напевно, було
добре видно, що ж то за колона така повзе, але вони бомбили ©© завзято й
очевидно з насолодою. Варта вкладала колону на землю просто на шляху, а
сама залягала вiддалiк навколо колони, й За ць криком попереджав, що
кожен, хто встане, буде негайно обернений на решето. Люди лягали горiлиць
хрестом, як навчили нiмецькi полоненi, i так лежали. Але "хрест" не
допомагав; - лiтаки шпурляли бомби. I тiльки тому, що вони ©х шпурляли з
дуже високого лету, бомби все лягали далеко збоку. А чи, може, тому, що
колона мала окреме щастя. То дiйсно було щастя, бо коли б бомби потрапляли
в гущу - було б багато "череп'я", бо ж варта не дозволяла розпорошуватись,
а велiла лежати "на мiсцi".
Нiмецькi полоненi люто потрясали кулаками вгору на сво©х землякiв i
вибухали гiстеричною лайкою, вже по-росiйському, почавши з того вивчення
мови "великого народу". Варта ж, коли починали рватися бомби, зчиняла й
собi стрiлянину з автоматiв понад головами лежачих, щоб нiхто не змiг
схопитися й побiгти. Причому стрiляли й таким чином утримували лад
гвардiйцi, не даючи розбiгтися не тiльки в'язням, але й мiлiцi©.
Так повторювалося кiлька разiв, але без жодних втрат, доводячи лише до
жахливого нервового вичерпання бiдолашних людей.
Та ось надвечiр знову налетiли лiтаки. На цей раз ©х було два, але вони
заскочили колону на рiвному, голому, ще й пiдвищеному мiсцi, на великому
плато перед спуском у низину. I заскочили вони саму колону. Решта, цебто
весь той потiк вiйськових i цивiльних, що плив увесь час, тут розiрвався,
зробивши велику прогалину. I в тiй прогалинi опинилася колона в'язнiв.
Вона залягла, як i ранiше, просто на шляху, оточена вартою вiддалiк. Упала
пара бомб... Гуркiт, дим, стрiлянина з автоматiв, довга павза... Потiм
команда: "Вставай!! Марш-марш!!.", бо лiтаки полетiли собi геть.
Люди встали, щоб плентатися далi. Встав i Максим, зробив кiлька крокiв
i раптом наткнувся на жахливу картину... Бiля велико© димлячо© воронки
лежав навзнак iз простреленою головою той рябий, подзьобаний вiспою салдат
"Окремо© Червонопрапорно©". Вiн ще пускав ротом рожевi бульки, хоч обличчя
й руки взялися вже смертельною сiризною. А бiля нього, скоцюрбившись,
вклякнув нiмецький полонений i тримав прострелену голову рябого на сво©х
колiнах. Вiн ©© тряс обома сво©ми руками, дивився в погаслi, викоченi
здивовано й так застиглi очi й бурмотiв тихо, розгублено:
- Камерад!.. Камерад!..
Неначе хотiв розбудити, бо ж уже треба було йти. Далi, далi йти ©м...

Максимова рука мимоволi потяглася до шапки, вiн зняв ©©, постояв... I
так з непокритою головою, з шапкою в руках пiшов далi... Туди, до шерег,
що ставали "по чотири". А за ним iще йшло багато. Люди йшли i йшли мимо
воронки, мимо того салдата рябого й теж скидали шапки, мов по командi... А
як пройшли всi, як минув уже "хвiст" колони, тодi до рябого салдата й до
нiмецького полоненого пiдбiг сам За ць i наставив автомата полоненому в
груди...

Нiмець обережно поклав голову мертвого на землю. Встав. Провiв рукою по
сво©х очах i, зiгнувшись покiрно, пiшов.
А За ць затримався хвилинку, торкнув мертвого ногою, пробуючи, чи
справдi мертвий, а тодi сплюнув i побiг доганяти колону.
Всi пройшли. Рябий салдат лишився лежати сам. Вiн уже не був пiдлеглий
Зайцевi. Вiн уже зiрвався в безодню й пiшов десь "на волю"...
"Яка, яка iронiя! Треба ж було тому рябому, тому невiдомому салдатовi,
тому геро вi пройти з боями шлях аж iз-пiд Сталiнграду, треба було
пронести голову через усi бурi й вогнi й треба було зберегти таке серце,
щоб ось тут, отак по-дурному скласти це все до нiг... кому? Зайцевi!"
На Максима це справило тяжке, невимовне тяжке враження.
Але колону було вже вишикувано, люди зiмкнулися, побралися за плечi й
за руки й поповзли далi. Максим тепер опинився в першому ряду. Либонь, на
мiсцi того рябого...



Синявi сутiнки здавались безконечними й прадавнiми, вже невiдомо було,
який це був уже з черги вечiр. Рахунок дням i вечорам згубився. Колона все
собi повзла, та Максим ©© вже майже не помiчав. Вiн iшов нiби ще власними
ногами, але вже хтось його пiдтримував. Той "хтось" - то був Василь
Легеза, якому начальство доручило спецiяльний нагляд за Максимом,
наказавши стежити пильно й берегти окремо, не спускаючи з ока. Василь
згубив межу мiж двома поняттями того самого слова - мiж "берегти" й
берегти, а тому берiг його по-сво му, як умiв. Вiн пiдтримував i вiв
Максима в синявих сутiнках i, озираючись, щось шепотiв.

Скаржився. Нi, плакав. Так, плакав. Зашкарублий, загрубiлий, закурений
димами й порохами всiх систем, загартований смертями, попечений вогнями
Василь Легеза плакав. Вiн бачив власну загибель. Чув ©© сво©м серцем i не
знав, до кого ж йому тим серцем сво©м зашкарублим пригорнутися - серцем,
що раптом, перед образом неминучо© загибелi, вглядiло страшну свою
самотнiсть... Вiн тихо-тихесенько журився, жалiвся Максимовi, що от пронiс
свою голову через фiнляндську вiйну, через польську, через першi роки
цi ©, через полон i нiмецьку армiю, через партизанщину, але... далi,
мабуть, не витрима вже. Далi вже вiн загине. I його загибель - дволика;
нi, ©х двi загибелi - одна доганя , йдучи по п'ятах, а друга - чига десь
там попереду.
Максим мовчав. Чим вiн мiг потiшити цю людину? Якi вiн мiг подати ©й
надi©?.. Вiн сам iде вже, як по лезу меча. Ще Василь Легеза трима ться
твердо на ногах, iде чiтким кроком, а вiн уже... Гай-гай. Його трима
тiльки впертiсть.

Все життя вiн думав, що його сили невичерпнi. А тепер побачив, що за цi
днi вони вичерпались, що його вже вимотано до краю.
I найбiльше вимотувало його вiдчуття пустки й холоду. Максим машинально
кутався в ветхе сво пальто й не мiг зiгрiтися. Не тому, що пальто було
ветхе, а тому, що того холоду, який вiн тепер вiдчував, нiяким пальтом не
нагрi ш. "Душi холодно", - мовляв Соломон. Це було найстрашнiше. Душi
холодно. Хтось у нiй уже гасив iскру тепла, i вона тепер уже була як мотор
без iскри чи як льокомотив без пари.

Того, що вiн уже був хорий, що вiн уже мав пропасницю, Максим ще не
усвiдомлював. Та й то було йому байдуже. Не те його печалило.
В очах його стояв образ тi © жiнки, тi © матерi з iконами Спасителя й
Марi© - жiнки, повергнуто© в болото громом i блискавкою з неба. Образ тi ©
жiнки, що так вiрила в чудо. Коли зник той образ, коли згасла та слiпуча
картина - настала темрява. Тепер та темрява заливала Максимовi душу,
топила ©©, зносила в прiрву...

РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
"Янгол"_
Це сталося бiля Велико© Писарiвки.
Услiд била артилерiя. Гарматнi стрiльна прилiтали нагло звiдкiлясь i,
закiнчуючи свою параболю, репались над колоною. А вгорi кружляли, вили
лiтаки.

Бiля Велико© Писарiвки, на магiстралi Суми - Охтирка - Грайворон -
Тамарiвка створилося пекло. По цiй магiстралi вiдступали зразу армiя, море
цивiльних i велика колона ©х, смертникiв, з Максимом серед них. Все це
сунулось суцiльним строкатим потоком, то втрачаючи, то знову сяк-так
вiдновлюючи дисциплiну й порядок. Але тут, бiля Писарiвки, все
перетворилося цiлком у хаос, зiрвавшись iз усiх уторiв.
На розквашенiй глеюватiй дорозi той потiк закипiв, як лавина.
Захекуючись, вiн лементував, стугонiв, скреготав i палахкотiв дикою,
гiстеричною лайкою. Вдираючись у заглиблену вулицю, як у пащу яко©сь
потвори, на©жачену поламаними тинами й обчухраними деревами, той потiк
душив сам себе в конвульсiйному поспiху - нiби, залазячи в цей прохiд
помiж тинами, сподiвався тут урятуватися вiд смерти.
А смерть напосiлась шулiкою. Ота артилерiя!.. © "гостинцi" прилiтали
зненацька зi свистом i улюлюканням над це людське стовпище, чвохкали в
баюри й розривалися зi страшним гуком, здiймаючись буранами землi й залiза
в небо, - туди, де лiтаки креслили спiралi, стаючи на крила, бокаса.
З-пiд тих лiтакiв i гарматних стрiлен шалено виривалися "гвардiйцi" й
"не гвардiйцi", сталiнградська пiхота, й танкiсти на санях, i цивiльнi
люди, й жiнки з немовлятами, й старенькi матусi, й "торбешники", й
мiлiцiя, й командири, й представники "вiдновлено© влади" - все це летiло
вперемiш, збиваючи й топчучи одне одного.
Лише не летiли вони - Максим i вся ©хня колона смертникiв, колона
приречених. У суворому порядку ( дине, що тут iще мало порядок), розбитi
на вiддiли й батальйони, зiмкненi щiльно, вони лежали збоку, вiдтисненi
вiд шляху, випханi з вулицi на горби й на городи, покладенi там у мокрий
снiг i багно та оточенi, мов тином, тяжко озбро ною вартою. Вони лежали й
немовби "тримали параду".
Крайнiм з флангу сидiв на снiгу Максим.
"От установа, - звучали в його вухах пригаданi слова Васi-танкiста. -
Поставлять тобi стiлець, посадять на нього сабашника з рушницею - i вже
ма ш "цитаделю"!.."
Правда, вартовi радi були б чкурнути хто куди. Але куди?!. Все одно
нiкуди. I через те вони були всi "на посту". Смертельно блiдi, гiстерично
лютi, роздратованi, вони пасли свою отару. А карнач спецiяльно пас
Максима, що з нудьгою байдуже дивився просто перед собою, на шлях...
Господи! Яка злива тваринячого пiдлого жаху! Скiльки злоби й тупо©
жорстокости, що й перед смертю ще сама себе жере, душить, iз садистичною
насолодою переступаючи через кожного iншого. Якась лавина оголено©, вже
нiяким фiговим листком не прикрито©, людсько© мiзерi©.
Вiн дивився - i не було в нього жалю нi до людей, нi до себе. "Це все
закономiрно, i цей ось жах Содоми i Гоморри".
Здавалось, пекло розверзлося, забираючи ввесь цей непотрiб пiд
улюлюкання всiх чортiв i чортенят. I його теж ось чекало це саме пекло...

А ззаду все сильнiше й сильнiше напирали тi, що були ще в степу. I так
само все дужче натискала артилерiя. Трiщали тини, трiщали полозки й
колеса. Десь горiли хати. Все тиснулось у вузьке горло греблi, насипано©
через урвище, з якого зривались униз конi й гармати. Найсильнiшi гнали
вчвал по всiх iнших, як по водi. Над усiм стояла, як дим, осуга
несамовито© лайки.
Найсильнiшими були й тому перли попереду всiх, звичайно, люди в
шинелях, з погонами, з палiччям рушниць, iз гранатами тощо. Вони
здебiльшого мчали на хурах. Гнали, як орда, прокладаючи дорогу кiнськими
грудьми й голоблями через юрбища. Летiли через це кипляче пекло, панiчно
вириваючись геть...
I ось тут раптом, як дивне видиво, з'явилась i звернула на себе увагу
всiх якась дiвчина. Вона виринула посеред самiсiнького пекла - бiла-бiла,
в халатi сестри-жалiбницi поверх вiйськово© блюзки й спiдницi. Вона
вибiгла десь iз двору насупроти Максима i, пiднявши руки, закривавленi по
лiктi руки санiтарки, перегородила шлях ордi... Молоденька,
сiмнадцятилiтня дiвчина з русявим непокритим волоссям, що розвiвалося на
вiтрi, вона була мовби той Янгол мармуровий з цвинтаря, що раптом ожив i
вибiг на середину вулицi. Вона пiдняла руки, мов крила, й перегородила
ними шлях людському потоковi, а сво©м дзвiнким, як кришталь, юним голосом
перетяла раптом хаос:
- Заберiть ранених!!.
Вона прокричала це мовою цiй землi, мовою Максима й багатьох iз цього
потоку. Вона благала, гукала, звертаючись до людського серця кожного.

Та марно. Лавина перла, загрожуючи ©© роздушити.
- Заберiть ранених!!! - пiднесла вона голос вище. Вона вже наказувала -
дзвiнко, категорично.
Кришталевий голос потонув у ревищi й чи мусь тупому, жорстокому реготi.

Тодi дiвчина вихопила парабелюм i, пiймавши за вудила паровицю коней,
що летiли на не©, вибухнула й заклекотала такою страшною, божевiльною
лайкою, що всi навколо не© зупинились. А дiвчина, звинувшись, як вуж, i
задерши кiнськi запiненi морди вгору та не пускаючи ©х, метнулась до
саней, до купи гвардiйцiв i в вiдповiдь на похабщину закипiла, наставивши
парабелюм командировi просто в зуби:
- Ранених!!. Заберiть ранених!!. Заберiть товаришiв!! Сволотаi..
Боягузи!.. Мерзотники!.. Перестрiляю!!! Р-раз!..
Всi з саней посхоплювались i стали перед дiвчиною, засоромленi. Стали,
позираючи скоса вгору.
- Ну-ну... Чого кричиш iще? Теж генерал... Де там тво© раненi?..
Гей-гей!.. Хлопцi! Ану давайте разом!.. Разом!! - I вони взялися всi
разом. Усi.

Диво-дивне. Все, що тiльки що летiло, загубивши голову й топчучи одне
одного, втративши людську подобу, тепер стало. I стояло геро©чно,