Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

Третiй, якийсь замрiяний студент-москвич, теж не помiтив нiчого. Та
четвертий, якийсь "хахол"-служака, принюхуючись досить довгенько й
хитренько, нарештi зорi нтувався й пiдняв галас... Але тим часом тюрма
була вже повна не тiльки рiзних "передач", але й рiзних новин, що ©х
понаносили жiнки.
Максимовi нiби нiхто нiчого спецiяльно й не говорив, але вiн усе
увiбрав у себе, неначе вапно вологу з повiтря. I коли Василенко пiзнiше
переказував йому сво©ми словами все, що чув, то Максим уже не довiдався
вiд нього нiчого для себе нового. Вiн уже знав, що дiялося навколо...
...У мiстi йде "само©дство". Вцiлiлi обивателi з усi © сили ©дять один
одного, хто кого перший устигне схопити мертвою хваткою. "Органiзувалась
влада". Якийсь полiтрук зiбрав посеред мiста юрбу - переважно тих, що
никали по розграбованому мiстi з вiрьовками й порожнiми мiшками пiд пахвою
та з поначiплюваними (на всякий випадок) червоними стрiчками на шапках i
рукавах, в надi© щось десь поживне пiдчепити, поки "мiжцарiв'я". От ©х
зiбрав полiтрук посеред майдану, виголосив промову про велич "вождя" та
мудрiсть "партi© Ленiна - Сталiна", а тодi, тикаючи пальцем у присутнiх,
на вибiр, говорив:
- Ей, ти там!.. Ти будеш Горсов т!
- Ти, в папасi! Будеш Комунхоз!..
- Ти комсомолець? Добре... Будеш секретар райкому ЛКСМУ.
- Ти - начальником цивiльно© мiлiцi©.
- Ти - пошта.
- Ти... Ти... Ти...
I так стала "власть". I тепер вона, та "власть", запрацювала. Деякi
перед тим, як стати "властю", не тiльки грабували, п'янi вiд патосу ру©ни
в бiльшiй мiрi, нiж вiд самогонки, яку теж хилили донесхочу, але всього ще
кiлька днiв перед тим, при iншiй владi, вславилися були й тим, що вiшали
людей нiмцям "поштучно" за самогон. А тепер... Тепер виявилося, що то вони
"спецiяльно позалишалися для боротьби в тилу ворога", а щоб замаскуватися
перед нiмцями й увiйти в довiру до них, вони взялися були за таку роботу:
вiшали... О, скiлько вони перевiшали, таким способом при нiмцях
"маскуючись"! А тепер вони опинилися на найбiльш вiдповiдальнiй роботi, як
"геро© вiтчизняно© вiйни"...
- Такого Зайця зна те?..
Шепiт. Максим чу ... I навiть його серце здрига ться. Так, вiн зна
Зайця. Хто ж не зна Зайця?! Його весь свiт зна . Це ж вiн вiшав Миколу...
Вiн же повiсив i того партизана Чубенка, якого потiм зняли були дiти, щоб
поховати, та й не донесли. Ще як його За ць вiшав, Чубенко тричi зривався,
а п'яний За ць все брався знову та потiшав:
- Терпи, старик! Зараз на екскурсiю до бога пiдеш!.. Так вiн, б'ючи
обцасами перед Ортскомендантом, вiдправив "на екскурсiю" багатьох, -
переважно тих, хто перед тим сидiв по тюрмах "кра©ни соцiялiзму", -
чоловiкiв, жiнок, зелених юнакiв i майже дiтей.
- А тепер цей самий За ць став помiчником начальника мiлiцi© й,
звичайно, "работнiком" НКВД. Гаса по мiсту... Чорна кудлата сибiрська
папаха, червона стрiчка на нiй, "фiнка" за плечем...
- А Волика зна те?
- Це той, що...
- Так, це той, що... При нiмцях вiн був незрiвняним "патрiотом".
Подейкували, що вiн також служив у Гестапо. А тепер вiн так само служить в
НКВД. Стара ться...

- А такого зна те!?. А такого?.. А такого?..
Називали iмена тих, що стали героями дня. Мов чорнi тiнi повилазили з
пекла.
- А салдати, п'янi фронтовики, десь гвалтували дiвчат...
- А в мiстi стоять шибеницi - так само, як i при нiмцях!..
- А життя людське стало ще дешевше. Вже людська голова нiчого взагалi
не варта. Нiчого! Анiчогiсiнько!..
- На жiнках i дiтях вимiшують злобу-По мiсту розвiшано накази влади.
Про мобiлiзацiю. Всiх поголовне мобiлiзують i - "на передову", "iскупляти"
свою "провину" перед "родiною"... Без збро©, без амунiцi©, лише з торбами,
"на м'ясо" - вперед! Комiсар сидить у во нкоматi, виклика за списком i
да кожному на вибiр - або без збро© на фронт (зброю вiднiмеш у нiмця, а
як нi, то чорт з тобою!), або ж... i не доказу . Але й без того ясно. Одне
слово - хоч круть-верть, хоч верть-круть, а кiнець один: або на фронтi без
збро©, або тут на мiсцi - на вербi чи бiля муру... Звичайно, всi вибирають
фронт, i навiть спецiяльно поспiшають до во нкомату, щоб скорiше на фронт.
Бо по мiсту шниряють i вишукують та виловлюють усiх рiзнi отi Зайцi, щоб
посадити в тюрму, а потiм, може, й розстрiляти чи повiсити. Отi самi
Зайцi, що знову будуть "орудувати в тилу". Найперше вони себе забезпечують
вiд свiдкiв i взагалi вiд порядних людей, бо все-таки бояться майбутнього
правосуддя, що може колись таки прийти. Вони вже так себе забезпечували
при попереднiх володарях i тепер мають досвiд. Ось такi дiла творяться в
мiстi...
А вiдвiдини тюрми жiнками нагло припинилися. Четвертий вартовий пiдняв
галас, "ударив на сполох", сподiваючись, певно, заробити ордена таким
"викриттям контрреволюцi©". Викликав чергового. Вдвох вони напали на
господиню. Господиня геро©чно вiдбрiхувалась, але тi все ж таки почали
складати акта. Над господинею нависла петля.
Тодi втрутився Вася-танкiст. Вiн вибрав тактику, не менш генiяльну, нiж
та, яко© вжили перед тим жiнки. Пiдiйшовши до вартового бiля дверей, вiн
почав його роз'юджувати, вiдволiкаючи увагу вiд господинi, рiзними сво©ми
зачiпками, на зразок таких:
- Малад ц, Павлуша!..
- Я не Павлуша!
- Хiба? Та пiдожди, то ж ти помиля шся, - ти ж Павлуша...
- Я не Павлуша!
- От, ти скажи, яка ошибка! А я думав Павлуша. Жаль... Так хочеш
орденок заробити, товариш Павлуша?!. Валяй, валяй... Тiльки той орденок,
що ти заробиш, не з того боку носять...
- Сядь!
- А то чого б? А-а, застую?.. Так тобi й так повилазило. Чого
причепився до женщини, чортiв хахол!?. Ти сиди, сиди, я тебе не стягаю! Я
брат насидiвся в танку, а ти-от на такiм тронi... з бабами вою ш? Га?
- Сядь!!. Слиш?!!
- Не кричи, Павлуша! I не клацай пукавкою. Ти не годишся на цю роботу.
От як нас поженуть на фронт, на передову, там ми з тобою тодi й
поговоримо... А то з бабами тут кожен зможе...
Втруча ться черговий. Вася його осаджу :
- Товаришу дежурний! Ви тут нi при чому, бо ви тут не були.
Вартовий кипить, кричить на Васю, а Вася - нiякiсiнько© уваги. Вартовий
усе бiльше й бiльше пуска ться берега, виходить iз себе. Вiн наговорю
купу дурниць, а Вася ще з бiльшим "олiмпiйським" споко м жига його в
найвразливiшi мiсця. Черговий теж почина кричати на Васю. Тодi Вася й
собi раптом викрику несамовито:
- Старшину! Старшину сюди!!. Покликати старшину!..
З'явля ться старшина, - ковнiр шкереберть, ушанка понуро насунена на
брови:
- В чом д ло?
- Товаришу старшина, - каже Вася милим, iдеально сердечним та спокiйним
голосом. - Навiщо ви садите сюди п'яних вартових? Хлопець "пiд градусом"
роня оружi , i може вийти, брат, чортiщо...
Черговий i вартовий поперхнулися на пiвсловi. Старшина дивиться якусь
мить на обох. Тодi пiдходить до вартового:
- Дихни!..
- Та то... я... е-е... той...
- Дихни!!.
Вартовий перелякався, став на струнко, диха в обличчя старшинi.

Покрутивши носом i не сказавши нi слова, старшина насува свою ушанку
зовсiм на очi й виходить. По якомусь часi з'явля ться караульний начальник
iз новим вартовим. Вiн "знiма " старого вартового, замiня його новим i
виходить. Сплюнувши, черговий виходить також.
Тодi Вася пiдходить до нового вартового-автоматника й насипа йому
насiння в полу шинелi.
Iнцидент вичерпано. Але жiнки вже не ходять.
Вася зiтха пiд столом - либонь, за насiнням тужачи:
- Iдiйоти!.. Не знають, де ©хн щастя!..
Жiнки не ходять. Найголовнiше, мабуть, у ©хнiх вiдвiдинах було те, що
вони зруйнували реальнiсть тюрми, створивши на деякий час iлюзiю свободи,
навiть близькости родинного затишку й добросусiдства.
Проте випадок iз господинею на цьому не закiнчився. Вiн закiнчився
щойно аж надвечiр тим, що господиню десь раптом було забрано й вона вже не
повернулася. Прийшла якась заплакана молодиця й забрала ©© дiтей.
У хатi запанувала гнiтюча тиша, що навалилася на людей разом iз
присмерком, - тяжка, як учадiння.
Увечерi, повертаючись iз допитiв, люди почали приносити новi чутки, в
яких з'явилось i нове - нi, не нове, а добре Максимовi знане - iм'я
Iрчука...




Iм'я Iрчука зроджу болючу асоцiяцiю...
...То була кольорова фе рiя! Сходячи просто в очi, слiпучо ся сонце.
Велике, воно пiдiйма ться з-за обрiю вогняною пiвкулею. Це - в центрi. А
праворуч - земля, оздоблена великим колоссям стилiзовано© пшеницi, i
лiворуч - море. Над сонцем синя баня неба, подiлена на концентричнi
кольоровi кола - вiд рожевого над сонцем i до темного
ультрамариново-зеленого вгорi, в зенiтi. Тi кола концентричнi перетинають
широкi пасма променiв, розходячись вiд сонця конусом. I на мiсцi
перетинання з кожним колом тi всi променi дають iнший колiр... Слiпуча
кольорова, спектральна моза©ка. А по тiй моза©цi, злiва направо по
дiягоналi, з-за сонця просто на глядача йдуть сивi, бiлi й чорнi хмари -
зловiснi, пекельно-динамiчнi. Виходячи з точки, як дим вiд пострiлу, вони
стремлять вгору по дiягоналi й там розгортаються, клубочаться, нависають
сталево-сизими й чорними брилами, загрожуючи впасти на слiпуче сонце й
його роздушити. А з-за тих хмар, аж з найдальшого куточка вгорi, вилiта
веремiя цяток. Наближаючись шаленим льотом униз, до сонця, вони по однiй
розгортаються в зграю ластiвок - чорних iз бронзовою каймою. А низько над
морем та над землею, понад колоссям вусато© пшеницi, тi ластiвки
вивертаються бiлими грудьми до сонця... I то вже нiби, не ластiвки, то
буревiсники над морем i над землею, над золотими струнами - нi, над
списами пшенично© остi степу.
"Аж на море вусом звисла,
Звисла i шумить..."
Цi слова Тичини деклямував Микола, коли малював цю фе рiю. Це була
завiса. В театрi. Грандiозна завiса-панно, 10 метрiв на 10 метрiв.
Слiпуча, приголомшуюча симфонiя. Сонце зiйшло, але воно ще чека . Чека
чогось. I те чекання чогось вiдчува ться на всьому. Чекання великого
початку, воскресiння, чи велико© бурi, що все оновлю , а чи велико©
катастрофи, що все похоронить.
Внизу пiд сонцем, пiд морем i пiд землею, на широкiй смузi - кобзарi
вряд, як вiйсько. Вони сидять над бандурами в диному напруженнi. Але вони
не грають. Слiпi й довговусi, вони чекають, тримаючи мозолястi руки на
струнах. Задумалися, слухають, чекають. Чекають на гасло... Ось-ось -
ударять лiтаври! I тодi...
Це слiпуче сонце його, Максимово©, Вiтчизни, загрожене чорною-чорною
смертю на гранi великого Воскресiння. Сонце ©хньо© Вiтчизни - його й
Миколино©! Це вони вдвох поставили там те сонце, ту слiпучу фе рiю. I один
уже заплатив за те життям... Це вони пiднесли ту страшну правду перед
очима всiх, що схвильованi й приголомшенi оглядали ©©, дивуючись безумству
хоробрих...
А вони з Миколою робили ©©, ту завiсу, справдi як фанатики. В холодi, в
голодi, без достатнiх матер'ялiв, надолужуючи брак ©х вогнем власного
серця. Ранiше на тому мiсцi в театрi була колосальна брудно-сiра пляма
погано зафарбованого матер'ялу, яко©сь ряднини розмiром 10 X 10 метрiв. На
не© подивився Микола й загорiвся шаленим бажанням "вставити в не© душу".
Про цю iдею Микола нiчого не сказав анi в управi мiста, анi в комендатурi,
коли брався, вiрнiше - запропонував зробити "пристiйну" завiсу в театрi,
та коли складав договiр - зробити це за... чотири лiтри рапсово© олi©,
такими фарбами, якi знайдуться в мiстi. В мiстi знайшлися тiльки звичайнi
олiйнi та емалевi фарби, якими фарбують паркани та стiни будiвель. Та
Миколi було байдуже до фарб, бо вiн мав до них ще щось iнше, важливiше, що
знайшлося в цьому мiстi - це вогонь його й Максимового сердець. I от
фарбами, якими фарбують будiвлi, вирiшив вiдтворити на завiсi те, що
горiло в ©хнiх серцях. Тому, що сам вiн був дуже простолiнiйний i гарячий,
вiд чого часом терпить чiткiсть та виразнiсть, вiн звернувся до Максима -
не лише як до свого друга й побратима, але i як до архiтекта, щоб вiн
убрав його палку, вогняну iдею в строгий проект.
- Збудуй ©©, друже! Ти ж розумi ш - ©© треба не намалювати, а
збудувати. Так, як будують будiвлi, храми, держави. Ти архiтект. Органiзуй
же всi елементи й спроектуй. То ма бути справжня будiвля - монументальна,
суворо-велична й пориваюча воднораз i з твердою душею, з нашою душею!
I Максим спроектував. Проект було схвалено, бо тi, що вершили долю
всiх, навiть не поцiкавилися ним як слiд, бо не надавали мистецтву взагалi
нiякого значення, - вони воювали тiльки гарматами й бомбами, вони воювали
тiльки залiзом i пiроксилiном, тiльки самою матерi ю.
I от у холодi, в голодi, шаленими темпами, в перервi мiж двома
виставами, що тривала всього три днi, вони вдвох зробили ©©, цю
приголомшуючу фе рiю. Вони робили ©© олiйними й емалевими фарбами, роблячи
недопустиму з погляду технологi© комбiнацiю матерiялiв, але на дiлi ця
комбiнацiя виявилась дуже вдячною, бо фарба швидко сохла й давала
повноцiнний, соковитий тон.
А при роботi Микола й Максим висловили низку думок, що розшифровували
змiст цi © фе рi©. При цьому також хтось iз них, у вiдповiдь на
висловлений сторонньою особою жаль з приводу того, що, мовляв, дуже дешево
за роботу взято (чотири лiтри олi©!), кинув зауваження, що - "то нiчого,
бо автори можуть ще й доплатити та навiть вiддати й частку свого життя,
щоб тiльки цю завiсу почепити!"

При розмовi ©х було тро . Третiм був один " вропе ць" - фанатик "Ново©
Европи" Iрчук: незрiвняний "патрiот" iз "колишнiх", а службове - завiдувач
"вiддiлу освiти" при нiмцях.
Завiсу було почеплено... Глядачi, що на попереднiй виставi бачили сцену
заслоненою брудно-сiрою рядниною, раптом, прийшовши на наступну виставу,
ахнули. I заля заревла гураганом... Завирувала, заклекотiла душею,
вражена, захоплена поривом у височiнь... Люди зрозумiли. Все зрозумiли...
Потiм Миколу було повiшено. За цю ж завiсу, за цю фе рiю... I цiкаво,
що формула обвинувачення мiстила цiлком точний переказ слiв, сказаних тодi
при роботi. Лише всi тi слова й думки були приписанi самому Миколi, бо
донощик, зда ться, не знав, що автором проекту був Максим. А може,
донощик, той " вропе ць" Iрчук, розраховував, що другого спiльника видасть
сам Микола, тим знищивши сам себе ще й морально?..
Та Микола дотримав слова. Дотримав слова дружби й слова про готовiсть
нести вiдповiдальнiсть за свою вiдвагу. Вiн вiддав не тiльки "частку", а й
усе сво життя за те, щоб почепити цю вогненну деклярацiю...



Того ж вечора взяли Костика на допит. Коли по нього прийшли, вiн
забився в найбiльшу гущу серед людей i тремтiв дрiбно, не хотiв iти. Не
хотiв iти сам - просив, щоб його забирали разом iз усiма. Варта
загрожувала винести Костика на кулаках або на автоматах. Тодi Максим
нагадав Костиковi про мужнiсть. Заспоко©в його й висловив свою глибоку
вiру, що з ним нiчого не станеться, бо ж вiн iще дитина. Може ж, казав
йому Максим, це його беруть, щоб випустити або на побачення з рiдними, а
тому - нема чого робити катавасiю. Та й взагалi - не треба впадати в
гiстерiю, а треба йти проти всього з вiдкритим чолом, навiть проти
найстрашнiшого. Навряд чи всi цi аргументи вплинули на переляканого
Костика, але спокiйний Максимiв тон i пiдбадьорлива усмiшка вплинули.
Костик пiшов.
А через годину чи двi повернувся. Вiн не плакав i не тремтiв. Тяжко
опустився на солому й широко вiдкритими очима дивився просто себе, в
стiну. На всi розпитування нiчого не мiг розповiсти до дiла. Лише все
повторював пошепки, що на нього кричали. Страшно кричали. I лаялись. Ой,
як лаялись! Лаяли його, й матiр, i сестер, i батька, i всю рiдню. Аж у
нього геть уся душа перевернулася вiд тi © лайки. I нарештi обiцяли його
розстрiляти, якщо до ранку не подасть "точний список усi © органiзацi©, до
яко© належить". Костик хрускав пальцями й метався душею в розпачi - "що ж
робити?!". I благальне дивився на Максима...

Максим усмiхнувся до нього на той погляд кричущий i, вкладаючи його на
солому, щоб спав, промовив тихо:
- Будь мужнiй, Костику... То все дурне, що вони хочуть... Головне -
витримати й не датись обернути себе на ганчiрку... Добре?
Що ж вiн мiг iще сказати цьому хлоп'ятi? Чим потiшити, що порадити?..

- Добре... - прошепотiв Костик, уже переплакавши й тепер тiльки
схлипуючи тихо, без слiз. Вiн ухопив Максима за руку й не випускав. I так
лежав мовчки, аж поки не заснув...
Опiвночi покликано Максима.
Конвой iз двох гвардiйцiв повiв його помiж стiнами, через двiр, через
заснiжену вуличку впоперек - до якогось iншого двору. Нарештi зупинились у
темних сiнях i постукали в якiсь дверi.
- Так! - почулося звiдти, як iз могили. Вартовi вiдчинили дверi до того
"так" i впхнули туди Максима.
Це була маленька кiмната в будиночку мiщанського типу. Просто навпроти
дверей пiд стiною - стiл. Над столом на стiнi - ряд якихось фотографiй i
гасова лямпка. На столi - пляшка, чарка, револьвер i купа паперiв. А над
паперами сидiла, зiгнувшись, блiда людина в шинелi наопашки й курила.
Максимiв погляд сковзнув по всьому в кiмнатi й зупинився на тому, що
вiдразу найбiльше кинулося йому в вiчi. Це було розкуйовджене лiжко з
купою безладно розкиданих подушок i зiм'ятою периною, серед яких, млосно
розметавшись, лежала... напiвоголена дiвчина - в такiй позi, в якiй ©©
було залишено, мабуть, пiсля запаморочливо-пристрастних обiймiв, доведену
до забуття чи до сну...

"Цiкаво, - майнула iронична думка в Максимовiй головi, - чи це також
належить до засобiв психiчного впливу на нашого брата?.."
Але ця картина в статицi тривала всього лише коротку мить. Потiм
дiвчина пiдвелася, солодко потяглася й, опустивши голi ноги з лiжка,
встала. Ще мить стояла в самiй лише короткiй сорочинi перед Максимом,
зовсiм його не помiчаючи. Потiм, не кваплячись, iще раз потяглася, як
кiшка, й повiльно, не помiчаючи й далi Максима, мовби його тут зовсiм i не
було, вийшла в сумежну кiмнату...

Людина за столом, здавалось, також зовсiм не зауважила присутности
Максима, - навiть не пiдвела голови, навiть не поворухнулась, навiть i не
глянула - кого ж привели. Лише згодом промовила - байдуже й безвиразно:

- Сiдайте...
Й читала собi далi якiсь папери.
Максим сiв на стiлець насупроти й дивився на людину в шинелi наопашки.
Судячи зi знакiв на ковнiрi френча, це був майор вiйськ НКВД. Блiдий,
виснажений, неголений, iз слiдами страшно© перевтоми, сидiв вiн над
паперами з таким виглядом, нiби вiн не читав ©х, а марив над ними,
впершися в них бездумними очима.
"Слiдчий", - подумав Максим.
- Я начальник окремо© групи при слiдчiй частинi ОСО армi©, - промовив
нарештi майор, не пiдводячи голови, - не то вiдрекомендувавшись так., не
то заперечивши цим Максимовi думки, що ©х вiн, здавалось, прочитав.
"Ого! Таку iнтуiцiю ма ця людина! - здивувався Максим. - Добре
натасканий вовк".
А майор, буркнувши ту фразу, сидiв собi далi в тiй же позi. Час вiд
часу вiн заплющував очi i з хвилину не розплющував ©х. А розплющивши -
знову дивився в папери, не моргаючи. Так тривало кiлька довгих хвилин.
Потiм майор простяг руку до пляшки, що стояла на столi, намацав, - не
дивлячись на не©, потрусив ©© в руках i, не почувши плюскоту, глянув на
не©, зiтхнув i поставив ©© геть пiд стiл. А тодi повернувся лицем до
Максима. Спочатку дивився мовчки. Потiм одкинувся на спинку стiльця й,
опустивши очi, затарабанив пальцями по столу, так само мовчки. А коли
знову пiдвiв очi на Максима, тихо спитав:
- Ну, i що ж ви скажете?
Голос його був такий же блiдий, i втомлений, i просякнутий такою ж
смертельною нудьгою чи тугою, як i його обличчя, як i вся його фiгура -
неохайно вбрана, заяложена, занедбана, опущена.
- Нiчого особливого... - мляво вiдповiв Максим, теж iз нудьгою в
голосi. - Нема чого казати.
- Так... - протяг майор. - Нема чого. Ма те рацiю. - I зiтхнув... -
Усе, брат! Кiнцi зiйшлися... (Помовчав)... А шкода...
В останньому словi блиснула нотка яко©сь трагiчно© щирости й жалю. "Що,
що?!" Такого ще Максим не чув нiколи вiд слiдчого. "Чи, може, вiн гра ?"
А майор, зда ться, зовсiм не грав. Вiн провiв, бринькнув пальцем по
стосу паперiв, нiби хотiв сказати: "Ось, дивись, яка купа, брат!" - i
вiдiпхнув ту всю купу геть, поморщившись.
"Понаписували! Стiльки понаписували! I коли вони встигли?" - думав
Максим, але не жахався всi © тi © купи поназбираного й понаписуваного
"добрими людьми" на нього. Вiн-бо знав, що суть не в тому, що там
понаписувано, а в iншому - в тому "або - або", що його так чудово
сформулював той "Кутузов". А вся ця писанина - це лише гра в "законнiсть",
формальне виправдання беззаконня.

Так понуро думав собi Максим. А що думав майор - невiдомо. Вiн тiльки
дивився на Максима туманним зором, ворушив бровами, морщив лоба й щось
думав. Притому хмурнiв усе дужче й дужче, обертаючи якусь тяжку думу в
головi чи якесь прикре почуття в душi. I раптом ударив кулаком по столi й
випалив з якимсь незрозумiлим злiсним докором:
- Ех!.. На чорта ж!.. На чорта ви себе виявили?!.
- Як? - здивувався Максим. - Перед ким?!.
- Та перед оцим ось... - майор глянув у папери. - Перед оцим...
Iрчуком?.. Так, Iрчуком...
Максим знизав плечима, не розумiючи, що мав на увазi майор.
Тодi майор вийняв якийсь грубий папiр iз папки на столi й простяг його
Максимовi:
- Це ваше?.. Це ви робили?
Ескiз! Так, це був ескiз завiси. Кольорова фе рiя вдарила в очi, а
разом з нею вдарила й кров в обличчя Максимовi.
- Так, це я... Слухайте... - прохрипiв Максим тремтячим вiд гнiву
голосом. - За цю ж рiч уже повiшено одного... Мого друга...
- Знаю, - промовив майор тихо й нiби зiтхнувши. - Знаю... Але - то була
"помилка".

По хвилi майор розгорнув теку, а в нiй розгорнув якийсь папiр i
прочитав... Вiн прочитав абзац iз формули обвинувачення. Це було майже
слово в слово все те, що було iнкримiновано Миколi нiмцями, лише тут iм'я
Миколи було замiнене iм'ям Максима, а замiсть мови про заперечення ним
фашистсько© "Ново© Европи" мова йшла про заперечення комунiстичного
"нового свiту" в формi старо© й чужо© "родiни". Прочитавши, майор
промимрив, пояснюючи:
- Це от... iз формули вашого обвинувачення. Але це ще не все. Хоч це -
головне, суть.
- Дякую, - промовив Максим уже байдужим голосом.
Мовчанка. Майор зiтхнув, закрив теку, знову подивився Максимовi в очi,
а тодi ще раз узяв ескiз до рук, довго й уважно його розглядаючи. Дивився
на нього заглиблено. Нарештi сказав, нiби роблячи пiдсумок:
- Отже, тут сформульовано повнiстю ваше кредо й вашi позицi©... - Це
вiн сказав невиразно, не то запитуючи, не то стверджуючи, але подивився на
Максима запитливо.
- Так, - вiдповiв Максим просто.
- Я вас про це не питаю, голубе, - перебив майор. - Менi це не
потрiбно. Що ж до цього ось (труснув ескiзом), то менi зда ться - тут
також нiякi коментарi не потрiбнi. Все вичерпно ясно.
Але, на диво, в його голосi не було нi злорадства, нi погроз, нi
хидства чи намагання "впiймати". То був голос не слiдчого, як його Максим
завжди звик чути в сво му багатому на досвiд iз слiдчими життi. То був
звичайний собi, простий, безпосереднiй людський голос. I вiн щось хотiв
йому помiж словами сказати... I раптом Максим вiдчув себе на самiсiнькiй
гранi, за якою на нього вже чига порожнеча. Може, ще цi © ночi, а може,
через нiч - i те, що неминучим, станеться. Щось уже непоправно вирiшено,
й ця ось людина в шинелi наопашки сама дивиться на те здивованими очима,
але вже не може нiчим тому запобiгти, нiчого зарадити. Не може - це ясно.
А головне - його, мабуть, самого вража та безодня ницости й занепаду
сумлiння людського, втiленням чого тут ось такi-от стоси паперу,
нагромадженi заради пiдлого, спекулятивного, шахрайського торгу, порядком
чийогось боягузливого перед кимось самовиправдання. Так подумав Максим. I
йому раптом, на цiй-от гранi, схотiлось перед цi ю людиною висловитись. До
краю. Щоб вiн, цей пiсланець безглуздя, бодай хоч знав, що люди, якi не
визнають щурячих компромiсiв i торгiв iз сумлiнням.
- Вам це не потрiбно, але я все-таки хочу вам сказати, що це так, -
звернувся вiн до майора. - Бiльше того, я хочу вам сказати, що та формула
обвинувачення - iдiотична, бо зроблена мерзотником. Вона мене не ляка , а
лише обража . Не ляка мене й вирок. У сутi сво©й, звичайно, формула
обвинувачення правильна, а значить, i вирок - логiчний. Добре. А тепер-от
я хочу поставити в тiй формулi крапки над "i", щоб вам не треба було
вдаватися до допомоги мерзотникiв. Хочу поставити крапки так, як може
поставити той, хто не бо©ться свого ворога й зневажа його. Завтра на менi
"чортополох поросте", мовляв Вишинський. Добре. Моя доля вже вирiшена.
Отже, уявiть собi, що мене вже нема i це я вже говорю з могили...
Павза. Майор слухав мовчки, застигло. Максим:
- Отже... Ви от нас - мене й безлiч нас - назива те "зрадниками
вiтчизни", "ворогами народу". Смiшнi ви. Таж якшо в усьому цьому
дурноплясi, в цьому океанi пiдлого рабства, зради й мерзоти ще патрiоти
сво © землi й свого народу, то це, власне, - МИ. Бо ж ми динi стали проти
обох розпинателiв сво © вiтчизни, проти обох ворогiв, що розiп'яли наш
народ удвох на спiлку, й поставили ©м обом опiр - чим i як змогли. Так. I
зрадники зовсiм не там; де ви всi показу те, як той злодiй, що, втiкаючи,
кричить "тримайте злодiя!".
- Чи ви зна те, хто найбiльший зрадник вiтчизни й найжорстокiший ворог
народу? От ви пройшли кривавий шлях на схiд, а тепер iдете на захiд, -
шлях вимощений кiстьми наших матерiв, сестер, батькiв, малесеньких дiтей,
стареньких бабусь - усiх тих безборонних i безневинних, що ©х ви,
втiкаючи, кинули напризволяще... ви, що тримали меч, роблений для вас
народом десятилiттями, коштом величезних народнiх жертв i самопосвяти...
Ви пройшли шлях, залитий ©хньою кров'ю... Та ви й самi - так, i ви також -
залитi ©хньою кров'ю, хоч i не всi з власно© волi. З чи © волi? Ви це
зна те. Ви зна те, як то все було, ви свiдок... Будьте ж правдивим
свiдком, подивiться у власне серце, у власну душу й самi собi скажiть
нелукаве: хто ж найбiльший зрадник вiтчизни, зрадник усього народу,
зрадник отих усiх розчавлених, розтоптаних, повiшених, замордованих
безневинних дiтей, матерiв, старикiв? Нарештi - зрадник i таких-от, як
ви?.. I коли ви будете нелукавi,, ви побачите вiдважну й правдиву
вiдповiдь у власному серцi. I вiдповiдь та буде...
Максим на мить зупинився, а майор, що слухав тепер напружено, ще бiльше
блiднучи, пiдняв брови в чеканнi вiдповiдi.
"Ну й хто ж?" - спитав самими тими бровами.
- Все вiн же, "батько народiв"...
- Хто, хто? Повторiть!