Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

говорили не вони самi, за них говорила вiйна - нi, за них говорила
казенна, напхана в них злоба, звiряча нещаднiсть, нетерпимiсть, тупа,
фанатична, помстива зненависть до всiх, "хто не з нами".

Максим пiдiйшов до хлопцiв i заговорив до них ©хньою мовою. Хлопцi
здивувались i навiть зрадiли, - "земляк"! м навiть i в голову не могло
прийти, що цей ©хнiй "земляк" знав не тiльки ©хню мову, але й ©хнiй
вятський дiялект досконало тiльки тому, що був на ©хнiй землi каторжником,
був у концтаборах багато рокiв. А надто вони зрадiли махорцi, - закурили
всi з Максимового кисета, покрутивши товстющi цигарки. А потiм оглянули
його пiдозрiло й на всякий випадок пообiцяли теж "колоти дрова на його
головi". Пiсля того вони пiшли собi. Пiшли шукати "н мцав".
Бiльше не бачив нiхто нiяких салдатiв у мiстi, але ситуацiя в повiтрi
кардинально змiнилася. I то на гiрше. Лiтаки з червоними зiрками перестали
бомбити мiсто, натомiсть лiтаки з чорними "павучками" подво©ли сво©
старання. I вiд того ситуацiя на землi погiршала, хоч i здавалося ранiше,
що гiршо© не може бути. Крiм усього, тепер нiмцi почали нещадно бомбити й
околицю, рiвняючи ©© з землею. А Максим тепер якраз iшов на околицю. Вони
йшли туди з синком, побравшись за руки. Максим хотiв бути тепер конче
вкупi з усiма. Вiн розумiв i вiдчував, що життя його тепер висiло зовсiм
на волосинцi, - пiсля зайняття мiста "сво©ми" воно обчислювалося
всього-на-всього тiльки на короткi хвилини. I вiн хотiв, щоб дружина була
свiдком його неминучого й уже безповоротного зникнення, що могло статись
кожну мить. Чомусь вважав це за важливе.
Багато хто з сусiдiв взагалi нiкуди не йшов i, фаталiстичне поклавшись
на волю Божу, сидiв собi вдома, нiби заступаючи Максима, що перед тим
лишався було сам один на цiлу вулицю.
Так минув iще день.
Наступного дня ввечерi, коли Максим повертався додому зi змученою
дружиною й дiтьми, його перестрiли сусiди й тихо повiдомили, що при©здили
до його хати якiсь "начальники" машиною й питали в сусiдiв "архiтекта",
"знаменитого архiтекта". Дуже нiбито ©м треба. Всi вiйськовi. При них -
купа автоматникiв i якийсь цивiльний.
- Мабуть, будувати щось, сину, - пiдсумував усе старий сусiд Чiчай,
зазираючи вогкими очима Максимовi в обличчя. I одвернувся. Старий знав, що
то мало б бути за "будiвництво".
З лаконiчного, але чiткого опису сусiдiв Максим досить байдуже
визначив, що той "цивiльний" то був, напевно, Соломон.
"Цiкаво, чи його теж узяли "щось будувати", чи..?"
Така зовсiм нiби побiчна думка зринула в головi, замiсть вiдчаю й
тривоги. Взагалi цiла родина прийняла цю вiстку якось байдуже. Мабуть,
нерви отупiли остаточно i так само притупла думка а чи, наперекiр усьому,
десь вдиралася в серце химерна надiя, - вдиралася туди, де взагалi не було
вже нiяких надiй i не було для них i мiсця...
Того вечора Максим не пiшов додому. Вiн не був Христом, щоб без
особливих вагань прийняти тяжку чашу, а тому постояв задумливо й тихо
повернув назад.
Дружина з дiтками пiшла додому сама.

РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
Чи молився Максим про чашу?
Не знати. Мабуть, нi. Вiн лише просидiв нiч на ру©нах собору, прийшовши
туди в темрявi безлюдними, розбомбленими вулицями. Байдужий i холодний, до
краю втомлений, без надiй i без вiри, вiн провiв нiч сам на сам iз сво©ми
понурими думками.
А як прокричали третi пiвнi, вiн так само вийшов, як i прийшов,
посунувся геть пустелищем, мов тiнь. Пiшов знову геть за мiсто... I день
провiв десь сам iз собою...
А наступного вечора, ще й не смеркло як слiд, пiшов собi додому.
Просто, твердою ходою, не ховаючись i не пригинаючись, iз виразом повно©
апатi© й глибокого, мовчазного презирства почвалав вiн серединою вулицi...
В присмерку зайшов у двiр i зупинився перед верандою. Хата була повна
темряви й плачу, - плакала мала дочка, плакали козенята разом iз козою, i,
либонь, плакала дружина, умовляючи та потiшаючи всiх - i дитину, й
козенят, i сама себе, й синка Бориса. Вона, зда ться, сама щойно
припленталась до хати й тепер поралась у темрявi, безпорадна, й не могла
нi з чим дати ради. Вiкна були в хатi повириванi геть iз рямами, й вона не
могла нiчим ©х затулити, щоб засвiтити свiтло. Та й вогню, мабуть, при
собi не мала, бо дина запальничка, що була на господарствi, була в кишенi
в курця - в господаря... Як же це вiн забув i не вiддав ©й запальнички?
Сам собi докоряючи, Максим зайшов до хати, знайшов у темрявi молоток i
цвяхи пiд припiчком, приладнав i поприбивав, вiрнiше позабивав наглухо
знадвору, вiконницi. Потiм вони зсередини позавiшували вiкна ковдрами та
ряднами й запалили гасову лямпку.
Вiдразу стало тихо й затишно, утих дитячий плач i козиняче мекання. В
мешканнi (що складалося з однi © кiмнати й кухнi, не рахуючи присiнок i
веранди) вони швидко навели лад: поприбирали й почiпляли знову на стiни
образи та поклали речi на сво© мiсця, як вони робили щодня, й попiдмiтали
шпаруни. Козенята весело й здивовано дибали по хатi, куди ©х було забрано
з веранди, i, певно, тiшились зi свiтла й лагiдно© тишi. А Максим стояв,
не роздягаючись, i пильно дивився на дружину й на синка Бориса, шукаючи в
них якихось особливих змiн, що, здавалося, мусiли б бути пiсля цi © ночi,
тако© для нього довго©, як вiчнiсть.
Та не встиг вiн роздивитись як слiд, як на вулицi загула машина. Вона
пiд'©хала до хати й стала... Максим мимоволi шарпнувся до дверей. Швидко
вийшов iз хати в присiнки, на веранду... намiряючись шугнути в нiч. Все це
робив бiльш пiдсвiдомо, нiж здаючи собi справу, - якось по-вовчому,
iнстинктивно, чуючи загибель... Та на ганку Максим спокiйно зупинився, так
само iнстинктивно. Назустрiч iз сутiнi виринула людина, а за нею ще кiлька
тiней. Людина була в вiйськовiй унiформi, а тi, що пiдходили за нею, були
добре озбро нi: шестеро автоматникiв iз "фiнками" напоготовi.
- Здравствуйт ! - привiталась по-росiйському людина, - та, що була
спереду.

- Добрий вечiр, - вiдповiв Максим.
- Чи тут живе е... громадянин... Максим Колот?.. Архiтектор,
iнженер-архiтектор...

Павза.
- Тут... нiби...
- Нiби?
- Нiби...
- А чи вiн дома?
- Дома.
- А як до нього пройти?
- А отак iдiть просто через присiнки, а потiм зразу лiворуч...
Серце Максимове чомусь нагло затiпалось, у ньому на мить прокинувся
мисливський чортик. От вони зараз пiдуть у хату, а вiн - круть! - як
вiтер... Але це лише мить, а за тим знову нахлинула байдужiсть i все
залила, як вода iскру. "Куди?! Та й чого?.. А головне - куди?!"
- Дякую, - посмiхнувся вголос гiсть. - А чи ви не могли б нас провести
до нього?

"Цей зна , що робить", - подумав Максим i байдуже вiдповiв:
- Добре, - i пiшов наперед.
Вони ввiйшли до хати. Автоматники стали, як iдоли, на всiх дверях i на
ганку, а дво - на кухнi, з автоматами напоготовi. Стояли мовчки, понуро й
байдуже, лише пряли очима, стежачи за кожним рухом присутнiх. Гiсть
привiтався в хатi, а тодi звернувся до Максима:
- Ну, де ж вiн?
- Я тут.
- А-а... - роблено здивувався гiсть i заговорив трохи втомлено, трохи
весело: - Дуже при мно. Будьмо знайомi. Я - начальник спецвiддiлу Н-сько©
орденоносно© Сталiнградсько© танково© дивiзi©... Прошу любити й шанувати.
(В голосi його весь час бринiла тонюсiнька нотка iронi©). А як маю честь
вас титулувати точно?

- Колот.
- Ви дуже скромнi, громадянине Колот. Чи то ж не ви були заслужений
дiяч УРСР?..

- Можливо...
- Знаю, знаю... - При цих словах начальник спецвiддiлу змiряв Максима
оком з нiг до голови й мовби сумовито скривився, зупинившись поглядом на
його ганчiр'яних подертих бурках.
- Зле вас шанувала "Нова Европа", маестро.
- Зле... - згодився Максим, промовивши це понуро, з такою ж самою
ноткою iронi©, як i в гостя.
Якусь мить вони стояли мовчки один навпроти одного. Начальник
спецвiддiлу був низенький на зрiст, такого ж вiку, як i Максим, але
дрiбний, ще й кирпатий, зовсiм як хлопчик насупроти Максима. Максим
височiв над ним на цiлу голову, дивився на гостя згори й думав, що при
такому страшному титулi цей "начальник" ма досить не страшний вигляд.
Начальник бачив, що Максим пильно розглядав його, але не реагував на те.
Унiформою вiн зовсiм не вiдрiзнявся вiд автоматникiв, лише на ковнiрi
блюзи пiд шинелею мав дрiбнi червонi зiрочки, що лиснiли, як краплi кровi.
В цiлому ж вiн мав досить буденний вигляд у сво©й смушковiй
шапцi-"ушанцi", сiрiй шинелi й повстяниках, з револьвером i пляншеткою.
Фронтовий вигляд.
По короткiй павзi вза мних оглядин гiсть звернувся до Максима:

- А тепер до дiла... Де ваше робоче мiсце, громадянине Колот?.. - i, не
чекаючи вiдповiдi, попрямував iз кухнi до велико© кiмнати, присвiчуючи
собi лiхтариком. Там стояв великий стiл, завалений книгами, теками й
згортками паперу, шматками лiнолеуму, розпочатими й не закiнченими
офортами по мiдi, рiзними кресленнями та вiдбитками гравюр, що повипадали
з тек. Стiл був великий, справжнiй верстат, а на ньому був хаос, як на
тiчку. Гiсть заходився бiля того стола господарювати.

- Ма те ще якусь лямпу?.. Добре. Засвiтiть... Нi, не ви, ваша дружина!
Ви сiдайте тут.
Дружина знайшла й засвiтила другу лямпу. Власне, засвiтив один iз
автоматникiв, бо в дружини тремтiли руки, - засвiтив, принiс i поставив
посеред столу, а дружинi "порадив" сидiти на кухнi.
В хатi стало ясно, нiби в свято.
- Сiдайте, - повторив гiсть запрошення Максимовi.
Та Максим не сiдав, волiючи стояти. Вiн тiльки глянув на синка, що
стояв бiля дверей, здивований i вражений, не розумiючи, що саме
вiдбува ться, - а потiм промовив тихо, але енергiйно, звертаючись до
начальника:
- Тiльки прошу вас, не робiть дива для дитини й жiнки, порайтесь
швидше, без зайвих слiв i шуму... Потiм будете шумiти...
Гiсть спалахнув. Але глипнув на Бориса, що блискучими очима розглядав
автоматникiв (справжнiх автоматникiв!) i його - ©хнього командира
(справжнього командира!), - глянув, якось чудно пересмикнув бровою й
одвернувся мовчки. "Добре", - буркнув по якiмсь часi, поринувши в папери
та рiзнi шпаргалки на столi. Вiн розкривав теки й течки, гортав рiзнi
папiрцi, розглядав з цiкавiстю креслення - проекти рiзних споруд i клав ©х
назад за порядком. Розглядав вiдбитки незграбних гравюр: дереворитiв та
лiноритiв, що назбиралися й зберiгалися в цiм домi з самих студентських
рокiв Максима. Розглядав вирiзки з газет i часописiв, рiзнi друкованi
проекти Максима та його графiчнi iлюстрацi©. Розглядав книги. Вiн
почувався як у себе вдома, поринув у споглядання Максимового господарства,
нi - Максимово© душi, так нiби це вiн розглядав родиннi iнтимнi альбоми.
Порпався не кваплячись.
А Максим стояв байдуже й дивився на сво© ноги, на сво© подертi бурки,
взутi ще вчора в новi-новiсiнькi калошi (бо старi протiкали), дивився й
думав, що тi новi калошi на таких подертих ганчiр'яних бурках i в такий
момент зовсiм недоречнi. Такi калошi коштують цiлiсiнький пуд борошна!..
"I чого вiн розсiвся за тим столом! Швидше б кiнчав!.."
Гiсть не знаходив нiчого для себе поживного. Та, видно, не дуже й
потребував. Вiн просто гортав "малюнки", вiдпочиваючи вiд утоми в цiй
затишнiй кiмнатi - хатинi вiдомого архiтекта й будiвничого, над плодами
його безсонних ночей, творчих поривань, над рiзними здiйсненими й
нездiйсненими задумами, вiдтвореними артистично на паперi чи просто
зафiксованими якимись химерними лiнiями-натяками, хапливими рисками,
гi роглiфами, що нагадували собою ембрiон, туманний початок чогось, що не
мало ще нi форми, нi назви, саму iдею. Це, видно, було йому цiкаво. Гiсть
гортав далi мовчки.
- О! - вирвалося в нього нарештi. - Ха-ха!! Значить, вiша мо
партизанiв?! Ого!.. - вiн промовив це суворо, з притиском, дивлячись
iз-пiд лоба одним оком на Максима. В руках вiн тримав велику чорну гравюру
- вирiзку з мiсцево© газети.

- Так, - промовив Максим байдуже, - то моя гравюра, лiнорит...
I додав по хвилi, дивлячись, як обличчя гостя наливалося кров'ю:
- То копiя з Густава Доре - "Христос на Голготi"... Великодн ...
Гiсть навiть оком не зморгнув.
- От якраз, - промовив вiн iз притиском. - Це все одно!.. - Й почав
складати гравюру вчетверо. I тяжко було збагнути з iнтонацi© його голосу -
чи вiн дурний i про Христа на Голготi, а тим бiльше про Густава Доре,
нiколи не чув i взяв це за сюжет iз сучасности та й маску сво
невiгластво, а чи вiн глузу з Максима?.. А може, вiн глузу глибше й
тяжче? Максимовi видався його голос занадто саркастичним, "Тодi вiн
генiяльний пройдисвiт, а iронiя його страшна..." Iнтонацiя голосу
начальника спецвiддiлу зраджувала, що вiн таки добре знав про Христа на
Голготi.
А гiсть склав гравюру вчетверо й подивився примруженим оком на Максима
з-пiд лоба.

- Зна м ми вашого брата, - промовив вiн якось чудно й сховав гравюру в
пляншетку. Погляд його зачепився за образ "Йосип i Марiя з дитям утiкають
у гипет".

- Це теж iз Густава Доре? - спитав вiн, цiлком правильно вимовляючи
iм'я великого мистця. - То ви що... - вiн хотiв сказати "i богомаз?", але
не сказав цього слова, а сказав пiсля павзи iнше: - ...й богiв малю те?
- Нi. - I Максим сказав, чий то образ.
- А-а... - протяг гiсть. - Це той, що його повiсили нiмцi? Гм... - I,
нагнувшись знову над столом, промурмотiв тихо, нiби про себе, але так, щоб
Максим чув: - Поспiшили, але добре зробили... Менше роботи... - а оком на
Максима.
Тут несподiвано встряв у розмову синок Борис, що був зник у кухнi, а
тепер з'явився з зошитом сво©х дитячих малюнкiв.
- Дядю, дядю! - зринув раптом нiжний, радiсний дитячий голос. - А це
ось я малював... Гляньте... - i тикав сво© зошити, щедро змальованi ним
рiзними фантастичними дитячими вiзiями. Вiн, либонь, вперше бачив такого
цiкавого аматора мистецтва, такого пильного й поважного глядача, тому
вирiшив потiшити його гостинно, допомагаючи батьковi, бо ж бачив, що
батько сумний, а його течки вже кiнчалися.
Максимовi нiби хто серце нагло оперезав батогом або наступив на нього
чоботом. "Боже! - аж скинувся вiн усi ю душею. - Куди ж ти, дитино?!"

Але вiн нiчого не сказав уголос, навiть не поворухнувся, анi не
поворухнув жодним м'язком.
Гiсть узяв Борисовi зошити й, не дивлячись, поклав ©х на столi, поверх
переглянутих батькових.
Здивований Борис подивився на нього розгублено, потiм на батька - i
пiшов геть, спантеличений i огiрчений.
А гiсть, закiнчивши оглядини "робочого мiсця", бiльше нiчим не
цiкавився, чим полегшив Максимову муку, скорочуючи ©©. Вiн тiльки
розстебнув пляншетку, оглянув ©© i знову застебнув. I мiж iншим при тiй
процедурi, нiби ненароком, нехотя, запитав:
- Чи ви не зна те такого... "Соломона"?
- Нi, не знаю.
Гiсть позiхнув, подивився пильно на Максима й гмикнув:
- Смiшняк ви!..
Це було сказано байдуже, але за байдужiстю немовби прозвучала нотка зле
прихованого жалю. Пiсля того гiсть постояв ще якусь хвилю мовчки,
потарабанив пальцями по столу й нарештi, зiтхнувши, сказав:
- Одягнiться...
- Я одягнений, - вiдповiв Максим таким самим тоном, тихо, оглянувши
сво© бурки й ветхе пальто. Гiсть, стежачи за його поглядом, хотiв щось iще
сказати, але не сказав, лише махнув рукою й тихо звелiв:
- Iдiть уперед...
Автоматники враз заклацали й усi стали на струнко, як на парадi,
тримаючи автомати "на руку".
В переднiй кiмнатi Максим зупинився - до нього ступнула дружина. Вона
не плакала, нi. Пiдходячи до чоловiка, зиркнула на синка, й сльози
зупинилися в ©© очах. Вони виповнили тi очi по вiнця - ©© великi, розумнi
очi, - не смiючи политися рiкою. Вона тихо похилилася Максимовi на
плече...
Максим хотiв сказати "прощавай", але не сказав. Тiльки злегка торкнув
©© по спинi рукою. Хотiв сказати "бувай", але знову не проштовхнув i цього
слова крiзь горло. Пильно подивився в ©© очi, облизав сво© пошерхлi губи,
що враз узялися смагою, i - якось само собою прошепотiлося:
- До побачення...
У дружини сльози не втрималися в очах i потекли буйним потоком. Але
вона трималася з усi © сили, вона мовчала, i лише погляд ©© ставав усе
дикiший. Вона приплющила очi, щоб не кричати так ними. Максим обернувся...
На лежанцi сидiв синок Борис, забився геть аж за дверi, що вiдкривались
попри лежанку, i широко-широко витрiщеними, здивованими, приголомшеними
сво©ми дитячими очима дивився на батька. Вiн не плакав... i навiть не
клiпав вiями... Вiн дивився на батька. Дивився всi ю сво ю приголомшеною
дитячою душею, що враз збагнула велику й страшну рiч - катастрофу, яку
називають "смертю"... I була в тiм поглядi безодня дитячого крику... Нi...
Господи!.. Таж той погляд хотiв наповнити батькову душу силою, вiрою,
надi ю, мужнiстю... Вiн хотiв геть усе заперечити й змусити його теж усе
заперечити...
Але це тривало лише одну мить. I ©© обiрвали автоматники, брязнувши
збро ю й мовчки вiдтискаючи Максима геть. Максим застебнув пальто, знову
розстебнув чомусь, знову застебнув... Потiм повернувся до дверей i пiшов.
Чув ще, як дружина зупинила суворого гостя, щось кажучи, а той буркнув -
щось на зразок:
- Нiчого-нiчого... Соцiялiстична батькiвщина подба ...
Це був знаний стандарт i цей стандарт зараз звучав якось особливо
глумливо. I ще щось вiн говорив.
Бiля дверей Максим на мить затримався, - згадав про новi калошi, -
постояв, нишком скинув калошi, щоб дружина не бачила, й тихенько поставив
у куточку за дверима.
"Нехай... Вона промiня ©х... I матиме трохи борошна..."
А докiнчив вiн цю думку вже на ганку, сходячи ганчiр'яними бурками в
калюжу, в темряву:
"На той свiт i без калош добре".
I вони пiшли в темряву...



Суворий гiсть догнав i йшов поруч. Два автоматники лiворуч, два
праворуч, а два позаду.
- Майте на увазi, - промовив мляво гiсть, - крок управо, крок улiво...
- I ви будете стрiляти... - докiнчив за нього фразу Максим нудним,
глузливим голосом.
- Правильно, - чути було, як посмiхнувся гiсть. - То ви, значить, не
новак?!

Максим нiчого не вiдповiв на те.
- Ну, словом, мо дiло попередити, i я попередив.
- Дякую. Решта залежатиме вiд мене... - згодився Максим.
На тому ©хня розмова вичерпалась.
Вони вийшли з двору на вулицю. На вулицi, якраз посеред велико© калюжi
звелiли: "Стой!.." На вулицi мусiла б бути машина, але ©© не виявилось.
Вiд'©хала. Начальник вилаявся, щось поговорив iз двома автоматниками
пошепки. А тодi команда: "Давай!" - i вони пiшли всi темною вулицею
вздовж, посеред дороги. Дорога була розчавучена, розмiшана - талий снiг з
грязюкою. Iнодi траплялись чималi баюри, але Максим ©х не обминав, а йшов
навпростець. Не тому, що боявся зробити "крок управо - крок улiво", а
тому, що було байдуже й що не помiчав ©х. Вiн не вiдчував анi холоду, анi
мокроти. Вiн дедалi бiльше заглиблювався в себе, квапився пробiгти думкою
ген-ген назад... назад... бо вiдчував, як десь збiгають останнi хвилини
його життя...
Ця вулиця... Вона чомусь стала перед ним нагло слiпуче-сонячною,
дзвiнкою. Вулиця його дитинства... В колiях i канавах повно води пiсля
громових дощiв, а над ними метелики. Великi берести й ясени, тополi й
верби стоять обабiч вулицi, пiдпираючи високу синю баню неба, а над ними
пливуть снiжно-бiлi фантастичнi хмари, пливуть тихо, мерехкотять. I все те
вiдзеркалю ться в канавах i калюжах. А над хмарами й попiд хмарами, пишучи
на ©хнiй бiлизнi чорнi риски, лiтають стрижi й ластiвки i, шугаючи з-пiд
хмар до землi, летять низько над свiчадами калюж, клацаючи дзьобиками -
ловлять комах i бiлих метеликiв. А по вулицях, по люстрах калюж i канав,
пiдкасавши дранi штанцi, бреде-бiжить золотоголове дитинство i смi ться,
дзвенить, залива ться срiбноголосо. Гаса по зелених, квiтучих левадах,
зрива щавель i лопуцьки, кладучи ©х на перли зубiв, смi ться вiд надмiру
щастя. Хлюпа водою, бризка нею в сонце й робить з дрiбних крапелинок
слiпучу райдугу... Галасливе золоте дитинство! Воно гомонить, вiбру ,
залива ться. Гра в "кльока" i в "свинки", викопавши "дук" посеред вулицi
й заважаючи ©здити хурам, - ганя кленовий цурпалок палiччям по сонячнiй
мерехкотнявi. Гра в "цур-ки", пiдбиваючи ©© в син небо... Вечорами гра
в "палички-стукалочки", в "латки" i в "квача":
Оне, дуне, рес,
Вiндер-квiндер жес,

Оне, дуне, раба,

Вiндер-квiндер... жаба!
- i бiжить, утiка , ховаючись по перевалках, по канавах, попiд
мiсточками й за широкими берестами та ясенами в млосних рожевих сутiнках
травневого вечора. I бавляться з ними кажани й "оленки" та жуки-рогачi,
лiтаючи низько над головами, - однi тихо, нечутно, iншi з дзижчанням i
гудiнням...
Оне, дуне, рес...
- Держи вправо!.. - це автоматник дерев'яним голосом.
Вулиця рожевого дитинства заходить, як заходить сонце.
Пусто й чорно. Не на вулицi, в Максима на душi. Чути, як стiкають
останнi хвилини. Але це вiдзнача не серце, а лише розум. Зашарпане серце
немовби дерев'янi помалу, впада в летаргiю, i лише розум горить яскраво
й особливо гостро. Нiби яскравий холодний лiхтар, вiн кинув слiпучий снiп
холодного свiтла ген-ген крiзь темряву в минуле. I в тiм снопi
промерехтiла вулиця його дитинства, i вiн, Максим, по нiй iде. Востанн .
Йде по свiтляному пасму, що десь кiнча ться крапкою в чорнотi предковiчно©
ночi. Ще... ще... ще трохи... i все.
Вiзiя погасла.
Його зупинили на перехрестi. Постояли. I знову пiшли далi в мокрiй,
холоднiй темрявi, мов у чорнильному морi. Спотикалися об уламки будiвель i
речей, розкиданих бомбами. Максим навiть не цiкавився, куди його ведуть.
Не цiкавився деталями, бо основне вiн знав. Вiн дивився в себе внутрiшнiм
зором i намагався пробiгти геть-геть аж у самi початки свого життя,
геть-геть аж до першого проблиску свiдомости, що лишився в його пам'ятi,
як сонячний спектр над повiками в крапельках слiз. Той спектр - то був
перший спалах всесвiту в його душi, яка починала свiй житт вий тур. Вiн
мерехтiв, розгортаючись у чудесну, слiпучу вiзiю, i от...
Вiзiя погасла.
Максим iшов до фiнiшу, чалапаючи машинально навпростець по калюжах у
темрявi. Починався вже березень, i глибокi снiги розкисали.
Пройшли вулицею до краю. Проминули ру©ни собору, що десь там
громадилися в темрявi i що про ©хн iснування з цiло© цi © сiмки людей,
без сумнiву, знав тiльки один Максим, для решти - там була звичайна,
каламутна, мокра й бридка темрява. Вийшли на перехрестя двох великих
шляхiв, що перетинали, мiсто з пiвночi на пiвдень i зi сходу на захiд.
Начальник свиснув у сюрчок тричi, а потiм червоно поблимав лiхтариком,
даючи якiсь сигнали комусь, - блимнув тричi раз, удруге, з неоднаковими
павзами помiж блимками.
"За абеткою Морзе це мало б означати лiтеру "Ре", - подумав Максим
машинально.
Десь загула, а потiм з темряви помалу пiдiйшла машина.
- Залазь! - присвiтив начальник, лiхтариком.
Це була "поштарка" - машина з вiдкритим коробом, призначена возити
пошту. Очi ©й - фари - було замазано чорним i залишено тiльки двi щiлинки,
як у кота, - тi щiлинки дивилися вниз, освiтлюючи невеликий клапоть землi.
В коробi було припасовано по боках ослони. Автоматники сiли обабiч Максима
по два, а дво стали на крилах машини. Начальник залiз до кабiни шофера.
По©хали. Довго ©хали, петляли десь вулицями. Вони кружляли. Максимовi
здавалося, що вони блудять. За його вiдчуттям, вони б мали ©хати просто в
лiс, туди - за цвинтар, до того мармурового янгола в мармуровiй жалобi...
В той добре знаний, славний лiс, що сто©ть обабiч шляху зi сходу на захiд,
в кiнцi вулицi Старо-ки©всько©, за мiстом. В той самий лiс, куди ось уже
не один десяток лiт водять усiх приречених на розстрiл темними, чорними
ночами... Суджених Ревтрибуналом у клекотi революцi© й громадянсько©
рiзанини i суджених Гестапом тепер, у клекотi вiйни... Приречених ЧеКа й
охранками всiх кольорiв - бiлими, чорними, рудими, - ГПУ й еСДе...
Закладникiв i священикiв, бандитiв i революцiонерiв, злодi©в i мученикiв,
великих отаманiв i звичайних вiрних салдатiв. Геро©в i не-геро©в велико©
iде©. Лицарiв "чести" i борцiв "за мрi©"... I так випадкових, що потрапили
пiд колеса доби абсурду.
Там ©х напаковано в пiсок безлiч. Жертв iмпровiзованого, хижого суда i
жертв неiмпровiзовано©, нестримно© сваволi, - розстрiляних над викопаними
ямами й просто вбитих пiд час Варфоломi©вських ночей у лiжку й потiм туди
привезених. Особливо ж багато ©х там напаковано тепер.
Лiс... Сосновий лiс за мiстом, над шляхом, де шумлять сосни тужно й
та мничо. Лiс, що його обминають мiсцевi люди вночi й навiть удень,
боячись переходити через нього.
Туди й мала б ©хати машина. Але вони блудили. Можливо, "цi" не знали
про лiс або як до нього ©хати.
Та машина не блудила й "цi" напевно знали, куди ©м ©хати, хоч i були в
цьому мiстi вперше. Спочатку машина пiдiйшла й зупинилась бiля якогось
мурованого будинку, на вулицi, що йшла паралельно тiй, на якiй взято
Максима. З кабiни вилiз начальник i пiшов сам до будинку. Незабаром вiн
вийшов звiдти й пiдiйшов до машини в супроводi двох тiней: одна тiнь -
дiвоча - щось говорила до начальника, нiжно виграючи сво©м дiвочим
голоском, а друга сунулась мовчки. Пiдiйшли щiльно.
- Будь ласка... - промовив начальник i полiз до кабiни.
Тiнi постояли, кутаючись, - одна мала, друга велика, - потiм мала
по-юнацькому легко встрибнула в короб машини, а за нею полiзла друга,
тяжко сопучи. Всiлись у кутку. Мовчки. Не проронили й слова. Машина
рушила.

"Хто ж це? Свiдки?" - автоматично подумав Максим. Вiн вiдчував, що
гостi пильно дивляться на нього крiзь темряву, намагаючись зазирнути в
лице. Вiн теж намагався роздивитись - хто ж то були, та нiчого не бачив, -
темрява.

Машина йшла... Максимове серце не затiпалося, нi, воно тiльки стислося,
а нерви зiбрались докупи, готуючись... Машина йшла таки в тому самому
непри мному напрямку, в якому звикли ходити тут усi подiбни машини.
Дiйшовши до центру мiста, вона зробила прямий кут i повз будинок купця
Боброва (колись Боброва, потiм ЧеКа, потiм Райпарткому i нарештi нiмецько©
Ортскомендатури) та повз Спаську церкву (колись Спаську церкву, а потiм
будинок пошти й телеграфу), пройшовши помiж ними по глибоко роздовбаному
бруковi, вийшла на Староки©вську вулицю. На ту саму вулицю, що кiнчалася
тим знаменитим сосновим бором... Пiд коротким блиском фар, що майнули
вгору на вибо©ни й пройшлися промiнем по будiвлях, завертаючи з площi в
вузьке горло вулицi, Максим помiтив, що колишнiй "Спас" геть розбомблений
до пня, а в "Боброва" зiрвало дах i вiдiрвало геть один рiг згори донизу