Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

приготувався слухати. Але Соломон мовчав i задумливо дивився просто
поперед себе, де на протилежнiй стiнi за лiжком висiла (замiсть килима
нiби) прибита одним цвяшком, велика, як на цю хату, на всю стiну картина.
Зроблена на замовлення для церкви та так ^ i не здана, вона тепер висiла,
прикрашуючи хату й цi хрестини, дивно потрапляючи в тон подiй, що
вiдбувалися, нiби ©х доповнення чи закiнчення й у той же час - пролог до
подiй, що надходили. Це був образ "ЙОСИП I МАРIЯ З IIСУСОМ УТIКАЮТЬ У
ГИПЕТ НА МАЛОМУ ОСЛЯТI", зроблений за Густавом Доре, в олiйних фарбах.
Картину малював один iз кращих малярiв кра©ни - Максимiв друг i
приятель Микола Д., що жив було в нього, втiкши з голодного Харкова.
Церковний староста, замовивши цю картину, не взяв ©©, бо цiна була "надто
висока" - один кiлограм сала! I от картина лишилась висiти на стiнi, на
однiм цвяшку, а маляра нiмцi повiсили... теж на однiм цвяху... Не за те,
звичайно, що намалював цю картину, i навiть не за те, що перед тим
неохайно був намалював Гiтлера, а за завiсу в театрi, - за те, що сво©м
пензлем зухвало висловив прилюдно розпач i зневiру в "ново- вропейськiй"
благословеннiй цивiлiзацi©, на прихiд яко© вiн колись чекав як на
порятунок i пролог до воскресiння сво © нацi©, зустрiчаючи, як друзiв, ©©
носi©в та поставивши на карту все. За те, що потiм збунтувався й сво©м
пензлем кинув виклик... За це все його й повiсили. Мав з ним висiти й
Максим, але тодi його зоря ще, мабуть, не закотилася. Петля випадково
минула його, хоч i не було з того особливо© радости... Вiд друга
залишилась ця картина та ще Бiблiя, iлюстрована Густавом Доре. З цi ©
Бiблi© вони користались удвох. Максим теж заробляв з не© хлiб, роблячи
iнодi досить незграбнi гравюри по мiдi та по лiнолеуму для редакцiй з
нагоди рiздвяних та великоднiх свят, сяк-так копiюючи з горя-бiди
генiяльнi гравюри Доре. Яка iронiя i яка профанацiя мистецтва! Але що
зробиш?.. Цю картину скопiював Микола теж iз тi © Бiблi©. Вона лишилась як
спадщина по полум'яному друговi, напевно, не менш генiяльному, нiж сам
Густав Доре. I це - символiчна спадщина. Так нiби то друг намалював ©©
навмисне для Максима як указiвку чи як потiху, що не тiльки йому
доведеться бiгти по землi, бо ж бiгали й iншi. Чи, може, як iронiю, що от,
мовляв, Христос мав куди бiгти, рятуючись утечею, а вiн, Максим, не
матиме?..
Соломон, що пильно розглядав картину, нарештi зiтхнув i, нiби читаючи
думки Максима, промовив:
- Вони мали гипет...
- Так, професоре (посмiшка), - вони дiйсно мали гипет.
Соломон повернувся до Максима всiм корпусом:
- А ми? А де ж н а ш гипет, Максе?! Га?.. - запитав вiн з несподiваним
притиском, досить трагiчно i по хвилi меланхолiйно сам собi вiдповiв: -
Нема... Нема такого гипту, куди б можна втекти нам... Та й вiд кого? Вiд
себе? Га? А чи... Нi, брате! Вiд Божо©... чу ш?.. вiд Божо© кари не
втiчеш! Так-так! Вiд Божо© кари!..

Максим здригнув. В устах Соломона щойно сказана фраза про "Божу кару"
звучала страшно, як брудне, дивовижне блюзнiрство, вдаряючи сопухом
цинiзму й фальшi в нiс. "Верх, верх забрiханости й мерзоти! - подумав
приголомшений Максим. - Це Соломон, професор дiямату, доктор
матерiялiстично© фiлософi©, говорить про Бога!" Максим вiдчув, що тратить
останн опертя, яке ще зберiгалося в його химернiй надi© на духову велич,
цiлiсть i силу цього вченого мужа. А Соломон заговорив, нiби боячись, що
вiн цього разу не встигне висловитись. Вiн говорив, як нiколи, гаряче i з
"надривом", уп'явшись очима в Максимовi груди:

- Так-то... ха!.. Я бився, як тля в зачарованому свiтляному колi. I
нарештi я його прорвав i вирвався... Я був ате©стом... Ти зна ш... Так, я
був ате©стом! А тепер, над цi ю ру©ною, нi, над ру©ною всього-всього, я
приходжу до вiри Бога - В диного Бога!.. Бо нема бiльше нiчого в
свiтi... Холодно й пусто... I тiльки Бог - одвiчне прибiжище душ людських
- це та соломина, за яку я хочу вхопитися, зависаючи над прiрвою... Прiрва
ж!!. I нема за що вхопитися! I от iдея Бога, вiчна iдея...
Максим слухав, пильно дивився Соломоновi в обличчя й мовчав. Зцiпив
зуби й мовчав. Вiдчував, що професором володi не iдея Бога, а звичайний,
пiдлий, тваринячий страх, рабський страх. I тiльки. I це той страх
говорить. I було Максимовi соромно й гидко, i було йому тужно. Все те про
"Божу кару" вiн чув i ранiше, вiд старших i вiд сво © матерi. Але в устах
матерi цi самi слова про Божий гнiв. Страшний Суд тощо звучали свято,
зворушливо, бо ж зiгрiтi були вогнем велико© - яко© ж i велико©! - щиро©,
просто©, але безмежно© вiри, перед якою не можна не схиляти голову з
глибокою пошаною. Але в Соломонових устах, в устах недавнього "культпропа
облпарткому" й знаменитого ате©ста-демагога, цi самi слова звучали
страшно.
I тiльки тепер-от Максим вiдчув невiдповiднiсть клички, яку професор
так гордо носив, як титул, даний колись неофiтами, що увiрували в нього.
Справжн iм'я Соломона, колишнього (ще до революцi©) Максимового вчителя й
заступника директора Н-сько© гiмназi©, - Вiктор Феоктистович Смiрнов. Не
зважаючи на свою молодiсть, вiн ще до революцi© був сво рiдним божком для
молодi, а для старших - незаперечним авторитетом. У гiмназi© викладав вiн
всесвiтню iсторiю, а в мiсцевiй вищепочатковiй школi навiть ще й Закон
Божий: хоч i не був духовною особою, проте викладав Закон Божий за згодою
вищого духовного начальства. Поза школою, в колах мiсцево© iнтелiгенцi©
користався вiн славою лiберального вiльнодума й революцiонера мислi,
вiдважного й глибокого мислителя. Учнi, вiдповiдно до його авторитету й
предмету, який вiн читав, прозвали його Соломоном. I це прiзвисько, як
титул, лишилось при ньому на все життя. В революцiю Соломон десь зник iз
поля овиду, лише доходили про нього часом фантастичнi чутки. Виходило, що
вiн крутився десь чи не бiля самого Троцького, якщо навiть не бiля самого
Ленiна. Пiсля революцi© Соломон раптом зринув знову в цьому мiстi, але вже
зi званням "доктора фiлософських наук" i на посадi професора. Його було
призначено за ректора мiсцевого Iнституту народно© освiти. Викладав дiямат
i одноразово при культпропi окрпарткому, а потiм облпарткому, був
завiдувачем вiддiлу антирелiгiйно© пропаганди й консультантом тi © ж таки
пропаганди в республiканському маштабi. Тепер вiн став справжнiм "стовпом
суспiльства". Прiзвисько "Соломон" не тiльки не зникло, а навпаки - тепер
усi тiльки так його звали, так його знали й iншого якогось там iмени нiхто
навiть не пам'ятав.
Потiм прийшла вiйна, а з нею - епоха грандiозних катастроф великих i
малих свiтiв. Соломон теж зазнав катастрофи. Вiн не схотiв вiдступати за
Урал, зiрвавши геть iз системою, яку сам формував. З дороги до Уралу вiн
утiк назад, i знову з'явився в мiстi, й знову став грати чiльну ролю.
Тiльки тепер вiн уже балянсував мiж двома свiтами, шукаючи компромiсу. Але
не витримав... Рiк вiн глушив горiлку затято й мовчки, намагаючись
огородити себе, свою душу, подвiйним муром - скепсисом i горiлкою - вiд
усiх криз i штормiв. А тепер-от сидiв вiн перед Максимом - таким, яким вiн
...
Соломон говорив. Говорив якось дивно. "По-карамазовському", - подумав
Максим, слухаючи його "iстошне" маячiння, сповiдь. "Це ж i винирнення на
поверхню справжньо© тво © достославно© рас йсько© душi, голубе, - в
ганчiр'© тi © "ново©" системи, яку ти сам створив i сам же й зруйнував", -
сумно думав Максим. А Соломон захлинався:
- Нема за що вхопитися... Нема!.. Нi, нема. Розумi ш? Вiд усiх струнких
(iлюзорно струнких!) концепцiй i систем, вiд усiх "iзмiв", на якi
спиралася й мусила спиратися душа, лишився пил, хаос, мразь... Блеф то
все! хня стрункiсть iлюзорна. I правдивiсть iлюзорна. То омана!.. Людина
мразь, порох, нiщо. Н i щ о!.. "Братерство, дружба, любов"... Фiкцiя!!.
"Iде©" всякi... Ха-ха-ха! "Iде©"!.. Блеф! У вогневiй пробi все те
фiкцiя! Брехня. Людина - худобина, хам, безхребетний хробак... Чу ш?
Хробак, i тiльки!.. I от Бог...
Максим слухав понуро й мовчав. Вiн дивився в вiкно, дослухаючись до
тупоту, й думав... Думав про те, що 25 рокiв тому цi ю самою вулицею теж
проходили юрби. I вони зовсiм iнакше думали й почували... Вони спiвали
"Марсель зу". Вони несли прапори з кличами про рiвнiсть, братерство,
любов. Кидались один одному в обiйми в божевiльному поривi полум'янiючого
людського серця, цiлувалися вiд надмiру щастя й вiри, в святому екстазi
вiдчуття скорого здiйснення тих великих, у сво©й основi вангельських,
кличiв... Потiм вони з незрiвняним геро©змом умирали за тi кличi, за ту
любов i братерство на багатьох фронтах, перемагаючи всiх i вся, немовби ©м
у руки було вкладено небесний меч. Вони показували чудеса подвигу й
геро©зму... А потiм... Потiм усе покотилося в прiрву - прийшли чорнi роки
практики в плянi здiйснення тих кличiв, але то якимось дивним способом
перейшло в плян, тiльки що висловлений Соломоном. А потiм...
Максим зiтхнув. Усi цi Соломоновi фiлiппiки, мабуть, не випадковi, - це
ж справжня фiлософська основа епохи, як вона тут виявилась, основа ©©
25-лiтнього самоздiйснення тут - на мiсцi тi © "Марсель зи" й свято© вiри
в братерство, любов, рiвнiсть, свободу... Це все - вислiд страшного
занику, здичавiння, виродження людського духа. Вислiд розкладу, смеркання.
I Соломон - лише вiрний, слiпий прапороносець, речник тi © ново© епохи -
чорно©-чорно© епохи насильства, епохи вiдчаю, сум'яття, наруги, тьми. Вiн
©© бард. Бард ©© хробачино© фiлософi©... I вiн того навiть не помiча , що
вiн саме такий слiпий хробак, якому призначено бути знаком часу,
емблемою епохи смеркання...

А коли Соломон скiнчив, з апостольським патосом поставивши наголос на
словi "Бог", i переможно наставився очима на Максима, Максим мовчки зсунув
брови.
- Що?.. Що ти скажеш? Ну, говори!.. - звернувся до нього всторч
Соломон. - Ну, що ж ти дума ш?.. Га!?.
Максим помовчав, а тодi встромив сво© очi в саму Соломонову душу й
промовив мляво:
- Що я думаю?.. Я думаю, що хробакам Бог не потрiбен, професоре!..
(Павза). Хробаки Боговi - теж не потрiбнi, професоре!..
Соломон опустив сво© очi й посiрiв. Знiтився. Довго мовчав. Потiм криво
посмiхнувся й промовив:
- I то правда...
Максим не слухав. Йому раптом захотiлось плакати, мов дитинi...
Нещаснi, забрiханi, пiдлi рятiвники й реформатори людських душ!!. Вiн
дивився на свiй рiд, на захлиснутi пiснею, помiченi тавром вiдчаю простi,
щирi людськi обличчя, i хвиля слiз чомусь пiдiймалася йому з нутра до
горла. Може, тому, що нерви його за ряд останнiх трагiчних днiв
напружилися до краю... Вiн закусив губу й наставився очима на Йосипа й
Марiю з дитям i так сидiв. Навколо гойдалася пiсня й гойдалися хмари диму.
Соломон налив келих горiлки, випив i щось там говорив. Але Максим не
слухав. До його свiдомости дiйшла лише одна фраза: "Прийдеш, я тебе
вирятую!.." Але Максимовi здалося, що це стосувалося до Йосипа з Марi ю.
Вони тяжко пiдiймалися на гору на тлi холодно©, фiялково© пустелi. Ослик
ступав обережно. А Йосип iз-пiд долонi бачив уже ген десь там далекий,
благословенний гипет... Максим дивився й думав:
"Нема ... Нi, нема такого гипту..."
А в вухах, зринувши, стояло жалiбне-жалiбне:
"А в а н т i!"...
* * *
А на свiтанку, вибиваючи хмiль з голови, в мiстi загомонiли
скорострiли. Хвиля панiки прокотилася з кiнця в кiнець, а потiм уляглась,
- то стрiляли нiмецькi ар' ргарди, залишаючи мiсто. Потiм настала павза,
мертвий штиль чекання чогось невiдомого... А потiм почалося нещадне
бомбардування. Нiмцi хотiли зрiвняти мiсто з землею, а водночас це ж саме
мiсто почала бомбити й наступаюча сов тська армiя... з англiйських лiтакiв
- американськими бомбами!.. Пiд тим бомбардуванням iшла швидка, панiчна
евакуацiя решток "нiмецьких" установ, що вчора не встигли вiдiйти.
Евакуацiя на захiд. Вiрнiше, евакуацiя свiт за очi.

Люди бiгли, мов неприкаянi з переляку, захопивши, хто що встиг, i
лявiруючи мiж смертю вiд сво©х та смертю вiд чужих бомб, загубивши вже
остаточно чiткiсть визначення, де ж були "сво©", а де "чужi". Вони бiгли
на захiд, хоч ноги ©х туди не несли, сповiльнюючи хiд, бо душа поверталась
iз нудьгою на схiд. Але вони все-таки бiгли на захiд, бо була надiя на
фiзичний порятунок десь там, у тому свiтi, якого вони ще не бачили. Це
була тонесенька соломинка, за яку хапалися приреченi на смерть, приреченi
в однаковiй мiрi вiд "сходу" й вiд "заходу", - соломинка надi©, iскра, що
жеврiла десь там, невiдомо й де, i вони на не© бiгли, хоч у той же час
намагались i вiд "сходу" втекти, i "захiд" якось обминути...
Друзi забiгали по Максима, але вiн лише прощався з ними. Одному вiн
сказав, що з нього всього вже досить, що вiн хоче вмерти на цiй сво©й
землi та що з двох смертей вiн вибира смерть "вiд братньо© руки". Хай
прийдуть "сво© хлопцi" й розстрiляють його... А кажучи це, вiн таки щиро
думав про тих "сво©х хлопцiв", що пройшли кривавий шлях по сво©х i по
чужих трупах до Сталiнграду й тепер поверталися, по сво©х-таки трупах,
назад iз тi ю лавиною, що ось-ось мала навалитися, стираючи все, i його
теж, на порох.
Але "сво© хлопцi" не приходили. Нiмцi теж не поверталися. Мiсто лежало,
кинуте на поталу анархi©, люди дограбували його до решти, користаючися зi
стану безвладдя - нi, зi стану справжньо© свободи, доказом чого було те,
що згори ©х однаково старанно кропили лiтаки i з чорними "павучками", i з
червоними зiрками. Кропили як вiльних, i цiлком самостiйних, i нi вiд кого
не залежних, i перший раз на сво му вiку рiвних та повноправних громадян
рiдного, ними самими грабованого мiста...

РОЗДIЛ ДРУГИЙ

... Над церквою кричать стрижi. В синьому небi, в слiпучому зенiтi вони
в'ються зграями над гаряче-золотим хрестом i кричать-кричать... Такий
крикливий вихор у слiпучiй синявi.
Липневий день догоря десь за сутiнками густих височенних дубiв i лип,
палахкотить на золотих банях i сяйно-бiлих стiнах верхiвки собору, що
вигнався стрiмко в небо. А надто вигнався вiн середнiм тим найвищим
хрестом, устромившись ним у синь, - таким ген-ген тоненьким i
виблискуючим, аж наче розпеченим до слiпучих iскор. Два iншi хрести з двох
бiчних бань пориваються його догнати. З хрестiв звисають золотi нитки
ланцюгiв, припинаючи кiнцi тих хрестiв до бань. А на золотих нитках та
тоненьких хрестах - згра© ластiвок i чорних стрижiв. Вони сiдають,
купчаться, чiпляються за тi хрести й нитки, як за щогли й снастi
велетенського корабля в безмежному морi. А тодi враз усi зриваються й
шугають вихорем наввипередки в слiпучiй синявi - i кричать, i лементують у
промiннях надвечiрнього сонця.
Липневий день догоря вогненно вгорi й сходить липовою млостю внизу.
Цоколь собору потопа в морi липового цвiту, в океанi пахощiв, у синiй
прохолодi мрiйного затiнку, через те зда ться, що цiлий собор - це
корабель, який став у затишнiй бухтi, кинувши якор на час, щоб завтра
пливти далi. Столiтнi дуби й липи виповнили огорожу собору, стоячи на
вартi тишi й супокою цi © святинi, цього чуда мистецтва, збудованого за
проектом великого архитекта.
Стiни собору ззовнi навколо розписанi великими фресками на бiблiйнi
теми. А тi фрески розглядаючи, сто©ть вiн, Максим - школяр iз книжками пiд
пахвою, в блаженному зацепенiннi задерши голову. Вiн так сто©ть годину,
другу (в котрий уже раз!), розглядаючи мистецькi архитвори. Зокрема ж його
полонив один - той, iз зображенням малого ягнятка, що його тягне янгол з
вогненним мечем на зарiз до бородатого дядька Авраама. Максим дивиться на
ту фреску не знати в який раз, i серце його стиска ться з жалю, а думка
б' ться в розпуцi перед великою загадкою: чому янгол мучить те ягнятко?
Адже ж он там, на iншiй стiнi, тi ягнятка прийшли до ясел славити
народження Христа, такi зворушливо милi. За що ж янгол впiймав те ягнятко
й розмаху таким страшним, вогненним мечем? I чому той янгол ма меч, але
не рiже сам ягнятка, а тягне його до того бородатого дядька, що повалив
малого хлопчика, замiряючись ножем?..
Максим дивиться на фреску, слуха , як б' ться його серце, як б' ться
думка, як несамовито кричать стрижi, нiби до того ягнятка озиваючись чи
кличучи на гвалт; чу , як п'янко пахнуть липи, дивиться, як слiпучо
мерехтять хрести, дивиться в зенiт, задерши голову... Голова трохи
наморочиться, i йому зда ться, що вiн пливе разом iз слiпучими банями й
хрестами, разом iз дубами й липами, разом iз усiм собором, разом зi
зграями стрижiв - пливе десь у безмежнiй синявi, в неосяжному просторi...
Так, як пливуть хмари ладану повз золотi iконостаси пiд час служби в цьому
соборi. Як пливуть молитви... надi©... сподiвання... Як пливе вiра в
чудесне...
Але все це - минуле.
Це те, що було колись, у днi його дитинства. Це було тодi, коли вiн
щодня ходив до школи й зi школи повз це диво мистецтва, повз цю фортецю
людсько© вiри, повз це прибiжище душ людських - i його, Максимово©, теж. А
в свята вистоював вiн у ньому разом зi школярами, або з батьком i з
матiр'ю, в хмарах ладану, в морi звукiв, зiтхань i гарячих молитов, -
вистоював довгi години, разом iз тисячами, i ждав ч у д а. I до схлипу
молився, i до болю вiрив у нього...
Це було колись.
Тепер же все тут ось обернулося в брухт. Величний собор не стояв, а
лежав, побитий на скалки, обернений у пил, у купи нагромаджених брил i
дрiбного щебеню, в хаос.
А серед того хаосу, мiж брухтом, Авраам колов Iсаака, лежачи в ямi
догори ногами. Колов далi. Тяжкою брилою йому привалило ногу, але вiн не
випускав сво © жертви, тримав ©© цупко, замахнувшись ножем. А до нього,
виборсуючись iз-пiд камiння, поспiшав янгол, тягнучи мале, перелякане
ягнятко й вимахуючи вогненним мечем.

"Дивно, все кругом рушиться в прiрву, а вони собi далi роблять свою
страшну роботу!"
Ягнятко було так гарно й так зворушливо намальоване, що й тепер
Максимовi забилося серце з жалю, як колись, у днi його дитинства, коли вiн
бiля цi © фрески простоював годинами, намагаючись збагнути ©© прихований,
незрозумiлий йому змiст. Сьогоднi ж це його вразило чомусь особливо в
цiлiй тiй апокалiптичнiй трагедi©, що розiгралася на землi його вiтчизни.
Геро© фрески, давнiй об' кт його дум, свiдки його дитинства, були живi й
цiлiсiнькi, лише поставленi догори ногами. Але то ©м не перешкоджало й
далi робити свою роботу, безглузду й страшну - такою принаймнi вона
здавалась йому тодi. По тридцяти роках, сьогоднi вiн нiби зумисне знову
опинився тут тiльки для того, щоб перевiрити цю дитячу рефлексiю. Так,
вона та сама!..
Насправдi вiн прийшов сюди на призначену й зовсiм непотрiбну зустрiч -
на останню зустрiч iз людиною, що, захлинаючись, металась, мов потопельник
на морi, шукаючи соломинки, щоб ухопитись. Але виходило так, нiби якась
невидима сила привела його сюди, щоб попрощатися з цим мiсцем, це
промайнули кращi години його життя часiв золотого дитинства, де зродилася
думка з великого болю, де особливо сильно билося серце, запалене вогнем
велико© вiри й любови... Задумавшись, вiн стояв над ру©ною... Нi, не
просто над ру©ною, а над страшною ру©ною, де привалило не тiльки нiжку
тому бiдолашному ягнятi, а привалило щось бiльше - привалило частину його
душi, загрожуючи ще привалити й похоронити все. Повiтря над мiстом бринiло
вiд гудiння лiтакiв, що час вiд часу налiтали по одному й по два, а часом
хвилями по кiльканадцять. Iнодi повiтря стрясалося вiд наглих вибухiв, але
Максим, здавалось, ©х не чув, стоячи в глибокiй задумi.

Думав про матiр, про простi ©© заповiти, про вiру в людей, вiру в
добро, в щирiсть, у любов, у посвяту заради величного й прекрасного. Думав
про те, що пiд цими ру©нами поховано щось, чого вже повернути не можна.
Можна вiдбудувати цей храм, але не можна вiдбудувати те, що непоправно
привалено цими ру©нами, привалено уламками всього життя." Стояв перед
знайомою фрескою в забуттi, прикутий до не© зором - до джерела давнiх
дитячих душевних мук, сумнiвiв, вагань, до об' кту найшляхетнiших поривань
дитячого серця.
Злива спогадiв, вир думок, калейдоскоп облич, подiй бурхнули на нього.
Але тепер вiн дивився на все те, власне - на ту фреску, з зовсiм ново©
позицi©, бо ж вiн тепер дивився не вгору, а вниз, де й Авраам, i янгол, i
ягнятко - все те копошилося догори ногами, стояло в ямi сторч головою.
Лише Iсаак опинився в зручнiй позицi© - перейшов iз пасивно© оборони в
наступ, наступаючи згори на батька Авраама й на янгола, хоч наступ його
виявлявся дино в жалiбному, докiрливо-безтямному поглядi, вiд якого
батько вiдбивався ножем, а янгол мечем.

Може, тому, що Максим дивився з ново©, найнесподiванiшо© позицi©, вiн
раптом помiтив те, чого не помiчав ранiше за всi рази (хоч вiн пройшов
повз цю фреску пару тисяч разiв!), а саме - що в Авраама, як у
професiйного рiзника, стримiв мусат за халявою. Це перше. А друге - що очi
в ягняти i в Iсаака були цiлком тотожнi, геть однаковiсiнькi, такi-от
на©внi, овечi, але сповненi людського серця, сповненi того самого нiмого
благання й трагiчно© покори. I це ставило тепер мiж ягням i Iсааком знак
рiвности, якого Максим у дитинствi навiть не мiг припустити. Всю його
увагу тодi приковувало ягня - бiдне таке, беззахисне, а не Iсаак. Власне,
в дитинствi вiн дивився на Iсаакову ситуацiю як на несерйозну, i саме
через одну деталь, яку помiтив i тепер з посмiшкою. Справа в тому, що хоч
в Авраама нiж i був по колодочку в кровi, аж вона цебенiла, але в Iсаака
не було жодно© рани на тiлi. З цього малий Максим зробив свiй висновок
(вiн не мiг припустити помилки маляра!), що Авраам таки зарiже Iсаака, але
пiсля того, як вони з янголом замучать i облуплять ягнятко, подадуть його
засмажене до Божого престолу, а тодi вже - може, навiть ще й випивши добре
- вiзьмуться й зарiжуть Iсаака. Так вiн думав ранiше.
Тепер очi вирiвнювали трагедiю обох. Але зараз ситуацiя кардинально
змiнилася й погiршилася для всiх. Ранiше янгол цупив ягнятко з усi © сили
через кущi, а воно упиралося весь час i не хотiло, зводячи янголовi
старання намарно. Тепер тому ягнятковi нiжку привалило каменем i воно
безпомiчно лежало на спинi, так що лишилось тiльки його зарiзати, але ж
янголовi й зовсiм привалило голову, а головне - геть зломило меч. Тут
Максим гiрко й мляво посмiхнувся:
"От уже не думав нiколи, що тому мечевi судилося бути випробуваним на
справжнiй вiйнi!.."
Крiм меча, янголовi ще обламало крила. Авраам же, замiсть позицi©
войовничого зарiзяки, тобто - зручно© позицi© професiйного рiзника, в якiй
вiн був, опинився тепер у незавиднiй позицi© п'яницi, повергнутого
навзнак, а Iсаак навпаки - опинився в дуже вигiднiй позицi©, тiльки, на
жаль, не мав вiн ножа, щоб скористатися зi сво © переваги. Однак, усi вони
борсалися тепер тiльки для того, щоб вiдновити попередн , таке звичне й
законне, вiд вiкiв освячене для них становище.
Максим дивився й пригадував, що колись його дитяче серце стискалося вiд
жалю й протесту, i вiн тодi думав:
"Чому це так Боговi захотiлось крови? Чому йому захотiлось баранини? ©
чому це крилатий янгол узявся ловити те ягня? Хiба ж Авраам, хоч i
безкрилий, не змiг би його впiймати сам? I чому ж це янгол так пильно
стара ться i на таке манюньке ягнятко напосiвся з таким страшним,
вогненним мечем?"
I його дитяче серце бунтувалося, протестувало. А дивлячись на Авраама,
вiн завжди дивувався, вражений: "Та це ж сусiд - рiзник Мас ка!" Копiя!
Разюча в сво©й подiбностi. Знаменитий на всю 9-ту сотню, чи навiть на все
мiсто, Мас ка! Масивний, могутнiй, червоновидий i бiлобородий - отакий
точнiсiнько, як намальований, тiльки в широченних матнистих шароварах i з
люлькою в зубах, пiдперезаний червоним чумацьким поясом та з ножами,
скубелками й мусатами за халявою. Таким вiн завжди поважно виступав поруч
свого воза, навантаженого рiзаними й облупленими свиньми та ягнятами. Тi ж
ягнята на возi були щiльно повкладанi рядочками, як новобранцi, а голiвки
©хнi разом звисали через полудрабок i так телiпалися - з одного й з
другого боку воза...
Навiть тепер ось; по 30-ти роках, Максим посмiхнувся, вражений
подiбнiстю цього Авраама до Мас ки. Цiкаво, як це сталося? Без сумнiву,
Мас ка послужив маляревi за оригiнал, за натурщика. Одно з двох - або ж
маляр був родом iз цi © ж само© сотнi й знав добре безсмертний рiд Мас к,
або ж Мас ка чи його батько, як двi краплини води подiбний, запали в око
маляревi, щодня ©здячи мимо цього храму до рiзниць iз хурою, навантаженою
рiзаними ягнятами.
I ще що дивно - в серединi храму багато й iнших персонажiв на iнших
фресках здавались малому Максимовi також подiбними до Мас ки. В цьому
здавна крилася для нього якась велика, болюча загадка: "Людина не може
сягнути вище себе й вiдобража сама себе". Мас ку ж цього на вулицi та в
околицях називали не iнакше як "матнистий Мас ка". Був це монументальний i
незрiвняний запорожець, безподiбний у сво©х широченних, "як море",
шароварах. Мас ка ходив у них i в будень, i в свято. Це, власне, динi
справжнi, реальнi запорiзькi шаровари, що ©х Максим бачив на сво му вiку
не в "малоросiйському театрi", а в життi, ще з дитинства.
Довжелезнi вусяра й пишно-бiла борода, орлиний нiс, волохатi (крилатi)
брови, саженний зрiст i широченнi груди - це все те, що привертало увагу в
Мас цi. Не тiльки мистецьке, а навiть звичайне людське око не могло не
зупинитися на ньому, вражене. Така велич! Не малу ролю вiдогравало такзж
його екзотичне, патрiярхальне вбрання, що його вiн уперто тримався, вiрний
сво©м дiдам-прадiдам - козакам, а потiм чумакам i нарештi - шабаям,
рiзникам. У цьому всьому, можливо, й полягала розгадка, чому на всiх
стiнах собору позначився його дух, - мабуть, вiн таки запав в око i в душу
маляревi, що той собор розписував. Навiть велике зображення самого
Саваофа, намальоване на стелi головно© банi, було разючо подiбне до
Мас ки. I не раз малий Максим, стоячи в собрi з школярами, порушуючи
заборону розглядатися навколо, все-таки не мiг витерпiти й задирав голову
вгору i завжди вiдразу втягав ©© в плечi вiд моторошного враження, -
здавалося, що монументальний i тяжкий Мас ка ось-ось злетить униз сторч
головою, розчепiривши сво© брачкi, товстопалi, рiзницькi руки. Звикши
хапати ними ягнят або телят i пiдiймати ©х на оберемку так легко, любовно
й нiжно, мов дiтей, щоб... щоб потiм зарiзати, вiн от-от чарапне ними...