Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

Максим сховав ©х за пазуху й бiльше не пробував використовувати. Захолодив
ноги в крижанiй калюжi й пiшов так. Одначе тепер уже й це його не дуже
рятувало вiд того скаженого болю. Легше було лише кiлька хвилин. Чи тому,
що вiн зiгрiвався вiд сонця й що повiтря було тепле, а чи тому, що тим
ногам вийшов уже такий реченець, вони йому немилосердно пекли. Дедалi все
бiльше. Що то була за хiдня! Максим не йшов, а шарпався, мовби йшов по
цвяхах або по розпеченому залiзу. Коли мука була вже зовсiм нестерпна, вiн
шукав очима латки снiгу чи калюжi з водою, ставив туди ноги й чекав, поки
вони задубiють. Кiлька хвилин по тому вiн мав спокiй. Уставав i знову
йшов. Та що далi, то все менше допомагали вже й снiг i вода, ноги пекло
безперервно.
- Господи! Хоч би мороз, абощо!
Але мороз утiкав безвiсти. Сонце гналося за ним iз вогненними мечами,
розтоплювало снiг i лiд, обертаючи ©х у бурхливi потоки.
Зцiпивши зуби, Максим змушував себе сто©чно переносити бiль.
Так вiн iшов до обiду. Йому не хотiлося нi ©сти, нi пити. Вiн тiльки
дивився запаленим зором уперед, хапав порепаними губами повiтря й мав
тiльки одне пекельне бажання - дiйти до порога. Дiйти. I щойно тодi
скiнчиться його мука. Вона скiнчиться там, де скiнчиться його шлях. Лише
там. Ген-ген там, за синiми, серпанково-голубими контурами борiв i лiсiв,
що бовванiли далеко на обрi©!..
В пiсляобiдню пору вiн опинився бiля яко©сь хатки, обгороджено©
новеньким сосновим парканом. Лiс, що тягся по горi, давно скiнчився, сама
гора змалiла, а тепер починався бiр, i та хатка стояла пiд бором, на
крутому березi Ворскли. Тут Максимовi треба було вже переходити Ворсклу й
iти по той бiк у степ i вже там iти далi степом до самого дому. Бо ж це
була вже Литовка, значить, тепер треба було завертати влiво...
Максим сiв бiля хатки пiд парканом на лавочцi й дивився туди, в степ.
Мiж тим степом i ним текла Ворскла. Вже текла!!. Лiд посерединi рiчки
на©жачився, надувся, став хребтом, а обабiч того хребта, мiж ним i
берегами, вже текла вода. Ще трохи - й той лiд геть зiрве, i рiчка
розiлл ться нестримно, затоплюючи береги.
По той бiк рiчки в степу видно було село. I видно було також, як по
селу вештались салдати. Може, нiмцi, а може... а може, й не нiмцi,
однаково. "Кожно© хвилини вони можуть обстрiляти цей берег!" - алярмувала
думка, а друга вiдповiдала апатично - глузливо: "Ну й чорт з ними, з
дурнями!!"
Однак йому треба переходити на той бiк. Так чи так - до чорта в зуби.
Тут йому треба переходити в степ, через Ворсклу й через тi салдатськi
застави. Правда, можна б iти й на обмин, але це знову зайвих п'ятдесят
кiлометрiв, яких вiн уже не витрима . Нi, не витрима ! А як отак
навпростець - усього двадцять. Лише двадцять кiлометрiв! Господи! Якщоб
добре побiгти, то можна б за пару годин i добiгти, одним духом. Близько ж
як!..
I серце в ньому тремтiло. Але сили вже зовсiм-зовсiм не було.
Заплющивши очi, вiн сперся спиною на паркан i так сидiв.

РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТIЙ
"Мати"
Дотик...
Чиясь рука лягла йому на чоло увi снi, в марiннi. Нiжна жiноча рука.
Прокинувшись, iз заплющеними очима, Максим вiдчув, що рука не зникала,
лежала на чолi. Дивно. Сон не хотiв зникати. Максим так сидiв, не
розплющуючи очей, щоб не сполохати вiзiю, яка забарилася зникнути й
перейшла в реальнiсть. Вiн сидiв у тiй самiй позi, в якiй сiв зразу на цiй
лавцi: голова задерта горiлиць, пiдставлена чолом пiд сонце, а потилицею
зiперта на паркан. Вiн вiдчував ребрасту дошку пiд потилицею, а в руцi, що
лежала на колiнах, вiдчував шапку так, як вiн був узяв ©© з самого
початку. Руцi було тепло, бо шапка була вже гаряча вiд сонця. Жiноча рука
на чолi поворушилась, пальчик-мiзинець торкнув ненароком брову, а журний
голос пiсля глибокого зiтхання промовив:
- Боже, Боже... Таж вiн уже й не при пам'ятi... Максим посмiхнувся,
повiв бровами заперечливо й розплющив очi.
Перед ним стояла жiнка. Вона прийняла руку з чола й, пiдпершись нею
традицiйно в пiдборiддя, дивилась на Максима трохи збентежено й зрадiвши
водночас. З непокритою головою, в старовиннiй селянськiй корсетцi поверх
полотняно©, з рясно вишитими рукавами, сорочки, вона стояла так, як вийшла
щойно з двору, зi сво © хати. Не стара з обличчя, лише надмiру змучена
турботами й горем, що промовляли самi за себе з ©© зажурених очей.
- О! - промовила жiнка, оговтавшись. - Що з вами? - й розсердилась сама
на себе. - Дурне питаю!.. Скажи лiпше, чоловiче добрий, хто ти й звiдки?..
Нi-нi, не йдеш звiдки (звiсно звiдки тепер люди йдуть!), а родом звiдки?
Максим подивився на не© якусь мить мовчки, слухаючи тембр ©© голосу -
при мний, лагiдний i... знайомий. Так-так, знайомий, бо материнський! (У
кожнiй жiнцi зберiга ться щось величне, найкраще в свiтi: Мати! Це вiн
давно вже помiтив). Подивився... А тодi коротко сказав, хто вiн i звiдки.
I вже пiсля першо© фрази по очах побачив, що на жiнку зробила найбiльше
враження його мова. Жiнка навiть не дослухала до кiнця, а захапалася,
заметушилася бiля Максима:

- Та це ж ви, мабуть, учитель!.. Та чого ж ви тут сидите! Ходiть же до
хати... Та ви ж голоднi... А я й бачу, що щось не те... Воно, бач,
помiтно, хоч i в дьоготь людину обмаж... Я вас не знаю, не чула такого
прiзвища, але ви, мабуть, учитель або ж якийсь укра©нський iнженер наш...
Ну так, я ж бо по мовi чую й бачу. О, я бачу!.. А я вийшла з двору та й
дивлюся - чужий? Так нiби й не чужий. Нiби ж наш... Господи! Та йдiть же,
йдiть у двiр... Бо ж тут i небезпечно - бач, сновига скрiзь та погань.
I, гомонячи, жiнка потягла Максима в двiр, а з двору до хати. Даремно
Максим у дворi, глянувши на ту хату, гарну й чистеньку, як лялечка,
впирався, благав залишити його тут на колодках пiд парканом у затишку. Бо
ж як поглянув на сво© бруднющi ноги, на свiй жахливий одяг, то йому стало
аж страшно йти до чисто© хати, до затишного людського житла. А з вiкон,
завiшених гаптованими фiранками, видно було, що в тiй хатi, мабуть, було
iдеально чисто й затишно. Але вiдмовлятися було неможливо, бо жiнка
гнiвалась.
I вже мала образитись, - чого ж це вiн, мовляв, такий гонористий? Чи,
може, з таких великих панiв, що до бiдно© матерi не хоче зайти, незважаючи
на добре слово?..
Нарештi Максим таки почалапав до хати слiдом за жiнкою.
А в хатi вона посадовила його на покутi, як дорогого гостя, а тодi,
обливаючись буйними сльозами, почала розпитувати, а чи не бачив же вiн i
©© сина молоденького та й ©© чоловiка старенького десь там?.. Отакi от
вони й отакi... Вигнано ©х iз торбами "часть свою доганяти", погибель свою
шукати... i вони пiшли десь, як у тую неволю злую турецькую... З тими...
Бодай ©м... Чи не бачив же вiн, га?.. Вона вже всi очi
продивилась-видивилась, виглядаючи. Хто не ©де, хто не йде - всiх
пита -розпиту ... А йдуть, iдуть люди! Багато отак пройшло вже. Чимало й
умира по дорозi, а нiмцi та "сво© бандити" ще ©х i розстрiлюють. Та вони
крiзь вогонь i крiзь смерть, спотикаючися, бiжать... Которi сильнiшi -
доходять... А ©© син - орел хлопець! Як дуб кремезний. Та й старенький ©©,
нiвроку, ще кремезний, трижильний, - на каторзi сов тськi й був i не
загинув! А тепер от - нема...
Жiнка побивалася, заглядала Максимовi в вiчi та все розпитувала,
плекаючи iскру надi©. Максим дивився на не©, слухав ©©, i було в нього
таке вiдчуття, нiби вiн перед нею тяжко-претяжко завинив, перед цi ю
матiр'ю, бо ж не бачив нi ©© сина-сокола, нi ©© чоловiка старенького. I
чом же вiн ©х не бачив, не зустрiчав де-небудь?!.
- Нi, не бачив, - проказав вiн iз жалем, зiтхнувши тихо. - А може, й
бачив де, та, не знаючи, як впiзнати?.. Iдуть десь! Авжеж, iдуть... I
прийдуть. Всi "трижильнi" прийдуть! Неодмiнно... Всi...
I потiшав матiр Максим, i пiдбадьорював ©©, щепив гiлочку надi©, як
гiлочку цвiту вишневого, в ©© серцi, а сам ледве сидiв, - хата йому пливла
шкереберть.

Хата пливла шкереберть, проте Максим усе в нiй чiтко бачив. Чиста,
затишна, малесенька хатина на дерев'янiм помостi, зi стилевим укра©нським
стародавнiм килимом над дерев'яним лiжком, з маленьким портретом Шевченка,
що висiв бiля покуття, мовби образок, пiд королiвським рушником, понад
усiма фотографiями, що ними була облiплена вся стiна. Посерединi - чепурна
пiч, заслонена дерев'яною заслiнкою й завiшена понад припiчком ситцевою
шторкою. На другiй стiнi - пiд шклом у рямцi диплом iнженера-хемiка, а
поруч, теж у рямцях, - "Похвальнi грамоти" та листи вiдзначення.
- То синовi... а то доччинi... - каже мати й витира сльози, помiтивши,
що Максим туди дивиться.
Максим дивиться на портрет (велике фото) дiвчини в формi авiятора.

- Царство небесне... - каже мати журно. Вона виплакала ряснi сльози i
тепер дивиться поперед себе задумано, самими лише вогкими очима. А далi
похоплю ться:

- Господи, Боже мiй! Що ж це я!.. Та ви ж голодний... Та ви ж i
змучений, та ви ж...
Вона хотiла сказати "хорий", але не сказала. Знала, що то не було для
Максима секретом, але не хотiла про те йому нагадувати. "Цур йому! Може,
воно, дасть Бог, минеться". Вона швиденько кинулася до печi й заходилася
поратися там, вiдкривши заслiнку, а Максим дивився на ©© старовинний,
такий стилевий святковий одяг, на ©© пишнi, гаптованi рукави сорочки й
збагнув:
"Та це ж вона вирядилась так (немов до церкви чи на велике свято)
спецiяльно для сина й для свого чоловiка, що ©х виглядала. Цiлий день, а
може, вже й кiлька днiв отак, сина й чоловiка свого виглядаючи (ось-ось
прийде, ось-ось застука хвiртка, затупотять ноги бiля порога!), вона
прибралась в свiй найкращий одяг, як у багату надiю. Але вони не йдуть..."
Максим дивився з замилуванням на цю матiр, а перед очима йому вставав
його дiм.
"Iти! Треба йти!.. Швидко-швидко! Поки не пiзно..." - застукала, наче
молотком у тiм'я, тривожна думка.
"Вони до не© теж прийдуть. Вони там десь отак iдуть. А може, вже й
рачки лiзуть... Але ж лiзуть!"
Мати насипала борщу й поставила його на стiл, поклала картоплину,
замiсть хлiба, ложку, нiж...
- Присувайтеся, ©жте, ради Бога, прошу вас, ©жте!.. Вибачайте, але що
... От би горiлки! Але де! Нема. Нема хлопцiв - i горiлки нема. Прошу
ж...
Стiл накритий бiлою-бiлою скатертиною. Максим не хотiв ©сти, але й не
хотiв завдавати жалю цiй бiднiй матерi, тож присунувся й узяв ложку. Але
©сти все-таки не мiг. Не тому, що борщ був не добрий, - нi, борщ був
напевно добрий, бо ж був звабливий сво©м виглядом i жирний, але... Дух
©стивного вдарив у нiздрi, й голова пiшла обертом. Його раптом занудило,
аж наче все всерединi перевернулось, протестуючи, з дикою якоюсь вiдразою
вiд ©жi. Вiн тримав ложку з набраним борщем, i рука його тремтiла. Вiн ©©
хотiв стримати й не мiг. Рука тремтiла вiд корчiв усерединi все дужче й
дужче, борщ розхлюпувався на бiлу скатертину, але вiн не бачив. На чолi
йому виступив пiт. Аж сам здивувався, що то з ним дiялося, - всерединi
нiби хто вчинив шалений протест проти його намiру ©сти...
Так вiн i не змiг не то проковтнути, а навiть i наблизити до рота того
борщу. Потримав, потримав ложку, розхлюпав борщ, а тодi решту вилив назад
у миску й безсило поклав ложку на стiл.
- Не можу... - прошепотiв. - Спасибi вам... i вибачте. Його страшенно
нудило, й вiн ледве перемагав себе. Мати дивилася на нього скрушно,
бачила, як взялося чоло його потом, i вже не настоювала, лише промовила з
великим жалем:

- Борщ iз курятиною... З курятиною... Останню курку зарiзала - може ж,
прийдуть... Сон такий менi снився, думала, що проти приходу ©хнього...
Й закрила лице хусткою. Перемогла себе, зiтхнула...
- А може б, ви таки з'©ли... Хоч трiшечки... Але це сказала вже так,
без настирливостi й без вiри, що справдi треба той борщ Максимовi ©сти.
Максим покрутив головою:
- Спасибi... Велике, велике спасибi...
В хатi було дуже натоплено, й через те голова Максимова особливо
наморочилась i всього його нудило. Вiн сидiв, спершись лiктями на
скатертину, й з усi © сили не давався впасти в крайнiсть. Перемагав себе,
як тiльки мiг. Гору брала втома й пропасниця. Вiн сидiв у забуттi й нiчого
не чув, лише дзвони в вухах та бачив кольоровi кола в очах. Тi кола, мов
пухирi, надималися й лопалися. Потiм надималися iншi й так само лопалися,
i знову... Раптом Максим пильно подивився на скатертину, й його враз
охопив жах...
По снiжно-бiлiй скатертинi, сповзаючи з його рукавiв, посувалися...
"вони!.. Супутники!.. Супутники найбiльших зрушень велико© ери во н i
революцiй"!.. По нiжно-бiлiй скатертинi...
Максима огорнув жах. "А що, як у мене тиф?! I це такий гостинець цiй
матерi?!."
Вiн непомiтно, але швиденько заходився збирати сво©х "супутникiв" у
пучку й устав. Вiн мусить iти! Мусить!.. Мати бачила, як Максим хилитався
на ногах, дивилася на його очi, знаючи, що вiн у гарячцi, що вiн тяжко
хорий, i, клiпаючи вогкими очима, просила його нiкуди не йти вже, лишатись
тут, вiдпочити, видужати. Бо як же ж отак iти, га?! Нi, вона його не
пустить! Нi, не пустить так. То ж грiх вiд Бога й вiд людей ганьба, вiд
людей...
Максим дивився на не© й не знав - як же ж i що ж ©й сказати? I тiльки
крутив тихо й рiшуче головою й дивився з посмiшкою ©й в очi. А мати
настоювала все гарячiше. Вона бралася рукою за гудзик його пальта, вона
вимагала лишатися й бути, як вдома, ось так... немовби це вже ©© син
тут...
Максимовiй головi було мулько й серцевi теж. Тяжко йому було
вiдмовлятися на такi слова. Ну, як ти скажеш цiй бiднiй матерi, що ти ж не
можеш, не мусиш, не ма ш права?!. Добираючи в думцi слiв i способу
вислову, Максим не знаходив нiчого такого, що найпростiше б i
найделiкатнiше полагодило б справу, все вияснивши. Тодi вiн раптом, чисто
iнстинктивно, так, нiби мiж iншим, спитав, зiтхнувши й поволi розставляючи
тяжкi слова:
- А чи тут часто ©здять нiмцi?
Мати зiв'яла. Мовчки хруснула пальцями. Подивилася
здивованими-здивованими очима й зiтхнула. Схилила голову. А Максим
промовив:

- Менi треба йти.
А промовивши, ще якийсь час стояв i дивився на не© й думав - як i чим
же ©© потiшити? Думав про ©© сина й чоловiка, перенiсся думкою до них десь
на розпуття, в смердючi ру©ни, на розоранi вiйною дороги й думав. I так,
думаючи про них, промовив сам до себе, заговорюючись вiд пiвпритомности:
- Йти, йти, йти... Як i "вони" йдуть... Отак iдуть... А як зупиняться -
тодi вже вони не дiйдуть...
Мати не витримала й залилась буйними сльозами. Схилилась на бильце
лiжка, впала на нього безсило, ридаючи. А Максим стояв нерiшучо, - ну що
вiн, що ж вiн скаже цiй матерi? Вiн, отакий-о?!. I вiн нiчого не сказав,
лише зiтхнув тихо:
- Прощавайте...
I помалу, похитуючись, вийшов.
Мати догнала його в сiнях i залебедiла вслiд:
- То ви ж хоч не йдiть шляхом, iдiть отак лiсами, наобмин, щоб же хоч
тая погань не стрiла... Хай вам Мати Божая допомага й охороня вас вiд
усього злого...

I не в силi дивитися, як тая напiвскалiчена людина робила останнi
зусилля, й не в силi допомогти ©й, заломила руки й заридала в сiнешнiх
дверях, на порозi - з вiдчаю, що не може раптом людинi нiчим допомогти...
За двором, зачинивши за собою хвiртку, Максим знову сiв на лавочцi
насупроти сонця.
Сидiв i дивився на рiчку, що дедалi бiльше надималась. Вiн бачив, як
ген збоку на льоду збилась купа пiдвiд, що ©хали льодом, загналися аж
сюди, насупроти села, i тепер ©м треба було з'©здити на берег, але як?! Нi
лiворуч, нi праворуч нема ходу. Люди бiгали, метушилися, бо ще трохи - й
пiд ними розступиться лiд, i тодi буде вже по всьому. Людей опановувала
панiка. Як з'©хати на берег? Анi сюди анi туди! Вода! Вони мiряли ту воду
дрючками... i кричали стурбовано один на одного. "Мабуть, лаються та
обвинувачують один одного в тiм, що така глибока вода. Так-бо водиться.
Хоч нiхто з них, мабуть, у тiм не винен". А крига пiд тими людьми все
дужче горо©жилась, надималась.
"Але яка символiчна картина, га! Нi лiворуч, анi праворуч! Нi сюди нi
туди. I так - смерть, i так - "капут"..."
А люди тi на льоду вже зчепились, й ось-ось мала вибухнути бiйка. Вони
махали один перед одним руками й, мабуть, сипали один одному в лице
прокляттями... А тодi враз повернули пiдводи назад i кинулися чимдуж по
льоду вздовж по Ворсклi.

"Поки десь пiд ними не репне лiд", - подумав Максим, гiрко iронiзуючи.
Але iронiзував вiн насправдi не з них, а скорiше з самого себе. Перед ним
була та сама дилема, що й перед ними.
Максим дивився пильно перед собою на рiчку, а потiм на той бiк, на
село, обсаджене вiйськом. Потiм знову на рiчку. Двiчi пiдходив вiн до
крутого берега й двiчi вертався назад i знову сiдав на лавочцi. Попiд
берегами, обабiч хребта збрижено© криги, швидко текла вода - тут лiд уже
сiв на дно, а почасти й вiдiйшов вiд берега. При самому березi вода була
глибока. Максим дивився на ту воду, й усе в ньому здригалося вiд
пропасницi. Вернувшись до лавочки, вiн сидiв i з тугою дивився на сонце,
дивився на синi гребнi борiв i лiсiв, що тяглися праворуч понад Ворсклою,
й розумiв, що в нього нема iнакшого виходу. Ось тут напроти нього та л i
н i я, якою вiн мусить iти! Iншо© нема . Йти на обмин - безглуздя. Вiн ще
сьогоднi до пiвночi загине там, в отих лiсах, заснiжених, i холодних, i
тяжких-непрохiдних. Сорок кiлометрiв тими лiсами... Нi! Лiнiя його руху
вперед лежить не там, а ось тут, просто перед ним. Це як тая доля, що ©© й
конем не об'©деш. Рано чи пiзно, а цю рiчку треба переходити. Чи
перелiтати, а чи перепливати, але однак треба. I чим бiльше вiн буде
вагатись, тим менше в нього буде шансiв на те, щоб дiстатися на той бiк
живим...
Та Максим сидiв i вагався, розмiрковуючи й намагаючися сам себе
обдурити, десь потайки, либонь, покладаючись на якийсь щасливий випадок,
на оте прислiвне росiйське "авось" чи наше "якось воно буде".
"Гм, - сказав хтось у нiм хидно. - Тi дядьки кинулись назад. Але в них
ще оте "назад", а от у тебе..."
По тiй фразi очi його, що вже почали були дрiмати, враз широко
вiдкрились. Вiн пильно подивився на той бiк, ген на село, вибираючи точку
напрямку, нiби мiшень для пострiлу. А тодi встав i пiшов до берега. I
навiть анi на хвильку не затримавшися, спустився до води й побрiв. Вода
доходила вже до колiн... до пояса... вище... А вiн брiв i думав: "Зрину чи
не зрину?.."

Нi, вiн не зринув. На глибинi, що сягала попiд руки, перебрiв перший
потiк i вибрався на крижаний хребет. Перейшов його й побрiв через другий
потiк. Вода сягнула трохи вище, але нiчого, не зринув, не довелося пливти.
I тiшився з того. Чомусь йому здавалося важливим, щоб на ньому все-таки
лишилася хоч якась суха латка на грудях чи на спинi (за день його сонце
обсушило таки досить добре).
Вийшовши на берег, Максим струснувся, як вовк пiсля купелi, й озирнувся
назад. Там у вiдхиленiй хвiртцi свого двору стояла мати, традицiйно
пiдпершись у пiдборiддя рукою, i дивилась на нього. Максим навiть вiдчув
на собi ©© печальнi очi! Затримавшись на нiй поглядом на мить, на
коротеньку мить, вiн пiшов навпростець до тi © точки, яку намiтив ще з
того берега. То був нiмецький патруль на краю села. Максим розумiв, хоч i
був у пропасницi, що обiйти, обминути ту точку вiн не зможе й не мусить,
бо ж той патруль однак його дожене кулею й застрелить з мiсця.
Не зводячи з нього очей, Максим iшов навпростець по розталiй рiллi,
потiм по грядках, загрузаючи в розквашений чорнозем по колiна й ледве
витягаючи ноги.
Патруль дивився на нього пильно. Вiн дивився з великим iнтересом,
спостерiгаючи його весь час ще вiдтодi, як Максим опустився в воду з
протилежного боку Ворскли. Вiн аж витягався на ногах, приглядаючись. А
коли Максим став наближатись, патруль лiг. Уже зблизька Максим побачив, що
вiн лежав на соломi, а перед ним стояли три кулемети, з' днанi ланцюгом в
один "агрегат смерти" й спрямованi на лiс - у той бiк, звiдки йшов Максим.
А вся ця "вогнева точка", цей пункт спостереження й захисту знаходився пiд
шматком паркану, як пiд щитом, що, вцiлiвши, стояв на самiсiнькому краю
села. Вiн був висунений на пiвденний захiд, над шляхом, що йшов до станцi©
К. та до цукрокомбiнату, що були так добре знайомi Максимовi. Туди, повз
ту станцiю й той комбiнат, йому саме й треба було йти.
Салдат бiля кулеметiв був зовсiм молоденький парубiйко, але пиховитий i
грiзний, сповнений вiдчуття величi свого "райху". Коли Максим наблизився,
вiн несамовито закричав "Гальт!". А тодi, зупинивши, подивився пильно на
нього, мокрого, напiвпритомного, з босими ногами, облiпленими по колiна
масною грязюкою, i зареготався. Довго смiявся, а тодi:
- Папiр?! - гримнув нагло, урвавши смiх, що його вiн ледве стримував.
- У тюрмi, - вiдповiв Максим байдуже по-нiмецькому. Патруль ураз
перестав смiятися. Насупився. Поправив ремiнець шолома пiд пiдборiддям i
подивився на Максима з-пiд лоба, насторожено. Водив очима знизу - вгору,
згори - вниз, iз босих нiг, що стiкали грязюкою, й до рота, дивуючись, що
Максим заговорив до нього по-нiмецькому.
- Партизан? - спитав понуро, тримаючись за рукiв'я середнього кулемета.

Максим покрутив головою.
- Ще нi, - сказав по-укра©нському.
- Вас? - перепитав патруль, аж рота роззявивши на таку незрозумiлу
вiдповiдь.

- Нi, - вiдповiв Максим уже по-нiмецькому, розводячи iронично
порожнiми, беззбройними руками.
- Добре, - сказав патруль, нiби аж тепер побачивши, що Максим цiлком
беззбройний. - Добре... - i, закуривши, щось обертав у сво©й головi,
пильно дивлячись десь просто перед собою, на шлях, де ген-ген на обрi©
бовванiв стрункий димар. Перед очима патруля, метрiв яких за 100, шлях,
iдучи в напрямку до того димаря, нагло вривався, перетятий скаженим
потоком. Той потiк гнав зi степу, розiрвавши геть греблю, й клекотав,
крутив шматки криги, вiхтi соломи, дошки й палiччя, що пiдхопив на шляху
свого переможного бiгу. Патруль одвiв очi вiд потоку, глянув ними на
Максима, посмiхнувся злобно й несподiвано спитав:
- Спортсмен?
- Спортсмен...
- Ну, так ось, я тобi наказую... Розумi ш?.. Я тобi наказую: йди ось
через цей потiк. Просто. Йди отак посерединi!..
Максим стояв i дивився, як той потiк шаленiв, клекотав перед ним.
Дивився лiворуч, дивився праворуч i бачив: скiльки сягав погляд, вода йшла
буряно, несамовито, перетявши шлях до його мети.
- Ну, чого ж ти! - визвiрився патруль. - Там он, де он той димар, там
на станцi© розташована комендатура. I от ти йди прямо туди! I там
зголосишся. Там розберуть, чи ти партизан i де тво© документи. Ясно? I
нiде ти не дiнешся - тут рiвно, як на долонi.
I, кинувши цигарку, повернув усi кулемети в показанiм напрямку.

- Ну?! - сказав нетерпляче i враз засмiявся. - Бо©шся?! Нiчого. Ми тут
учора переходили... Правда, в нас потопилися, позахлиналися конi, але то
нiчого. А тобi однак... А я подивлюся... - i, не витримавши, враз залився
смiхом вiд однi © уяви, як то цей "гунд" топитиметься. - А я подивлюся...
який ти... спортсмен... Ха-ха-ха!.. Спортсмен. Ну-ну!
Максим посмiхнувся про себе:
"Дурню ти! Та чи ти тут , чи тебе не було б, а через цей потiк менi
треба йти. I нема, брате, викруту. Але от що ти з тими цяцьками, що
стрiляють, - то це гiрше..."
Потiм вiн подивився ще раз на кулемети, на патруля, кивнув йому
iронично головою в вiдповiдь на його регiт та недобрi вогники в очах i
пiшов. Дiйшовши до потоку, глянув пильно праворуч, не повертаючи голови, -
орi нтувався на всяк випадок, якщо його понесе вода, - i побрiв навпрост.
Вода клекотiла, зривала його з нiг, але вiн iшов у нiй усе глибше, глибше.
Вiн iшов помалу, обережно, тримаючись за стовпцi порвано© греблi, що
де-не-де ще стирчали з води. Вiн забрiв уже по пояс. Попiд руки... Ще
трохи - й вiн захлинатиметься. Вiн зосередив усю свою увагу, все сво
серце й душу на латцi дороги, яка виходила з води на протилежному боцi
потоку. Вiн навiть не чув, як реготався ззаду патруль. Вода реготалась теж
i скажено ревла, вила з радости. Ще трохи - й вiн почне захлинатися,
муситиме пливти... Але, гай-гай, - вода його потягне геть за собою.

Враз вiдчув, що пiд ним стало мiлкiшати. Максим помалу, але певно
вибирався з пекла. Ще трохи i... Але тут раптом вiн вiдчув на собi не
тiльки злобний погляд чужинця, а й трьох кулеметних цiвок - там, за
спиною. Озирнувшись мигцем, Максим за одну коротку мить побачив, що
патруль припав до кулеметiв, навiвши ©х на нього й так тримаючи. Не було
сумнiву, що, як тiльки вiн вилiзе на берег, тi кулемети заговорять.
Учепившись за стовпець руками, Максим стояв у клекiтливiй крижанiй водi, й
йому було гаряче. З нудьгою дивився праворуч. Зауважив, що потiк iшов не
просто до Ворскли, а за густими кущами звертав i йшов пiд кутом, майже
рiвнобiжне Ворсклi, зникаючи за кущами верболозу, а тодi десь там, вируючи
серед густого вiльшняку, що розкинувся ген, зайнявши всю луговину на
кiлометри вперед. Миттю зважив усi "за" й "проти": смерть вiд куль i
смерть вiд води. В першому випадку це було напевно й неминуче, а в другому
- ще хтозна... Нарештi, надумавшись i наважившись на вiдчайдушний плян,
Максим пустився стовпа, зробив кiлька крокiв i, давшись збити себе
скаженiй течi©, поплив. Його закрутило. Вiн устиг лише вхопитися за
невеликий шматок криги й кружляв разом з ним. На березi вибухнув регiт i
вже не вгавав, поки Максимовi вуха були здiбнi чути. Його несло далi й
далi, крутило, штовхало об пеньки, об шматки криги, вiн захлинався... А на
березi, на соломi, вхопившись за живiт обома руками, качався вiд нападу
божевiльного смiху патруль.
Нахлиставшись до несхочу води, задубiвши й вiдчуваючи, що ноги його
були вже скутi нападом корчу, Максим все ж iще встиг ухопитися за гiлля
верболозу там, де потiк завертав пiд крутим кутом. Вiн виповз на берег
майже бiля самiсiнько© Ворскли. Ще б трохи - i його б винесло на iншу
течiю, на iншу воду, мiж збурений лiд великого рiчкового простору, куди
вирвався цей скажений потiк i де Максим уже не дав би собi зi стихi ю
ради.
Вилiзши, Максим посидiв на сонцi в затишку крутого урвища, на купi
сухого хмизу. Зiгрiвся. Викрутив сво пальто i почекав, поки воно трохи
протряхне. При цiй усiй пригодi вiн загубив онучi й шкодував, бо вони його
грiли, хоч i були за пазухою. Потiм Максим одягся й пiшов.
Вiн пiшов понад берегом через густу вiльшину. А тодi перетнув ©©
навскiс i вийшов на протилежний ©© бiк, що виходив до степу, й так пiшов
далi. Сонце грiло добре, й йому було навiть тепло. Дiйшовши до молодо©
посадки акацiй, осокорiв i ялинок над дорогою, яка, перетинаючи луг i поле