Страница:
апатiя. Нерви тупiли й переставали реагувати вiд надмiрного напруження,
пiддаючись вiдчуттю явного безвихiддя й усвiдомлювано© безвиглядности.
Також давала себе знати пропасниця, витворюючи стан фiзично© й душевно©
прострацi©.
Це був стан уже близький до трiюмфу зневiри й скепсису, породжених
безсиллям. Той стан, коли серце й розум уже не далекi вiд того, щоб
пристати на думку, що все марно, що вже однак усьому край. Лишилося тiльки
встати й пiти назустрiч неминучому, рокованому. Але в Максима й на те не
було сил. Вiн лежав i, закривши очi, марив. Далебi, вiн уже дубiв. Потроху
навiть немовби глух, не чуючи вже нi стрiлянини, нi вибухiв, - вони не
доходили до свiдомости. Апатiя. Не було сил навiть заплакати, хоч хотiлося
б заплакати по-дитячому й так зiйти геть сльозами в цей снiг, у сиру
мерзлу землю. Та пiд повiками було сухо й гаряче, як пiд розпеченими
заслiнками. Перед тим, як Максим закрив повiки, вiн бачив сонце, i те
сонце ще й тепер стояло в очах, пiд тими повiками. Але не було сили
перевiрити, чи воно ще стояло й у небi. Максим лежав у забуттi, а
свiдомiсть його вiдзначала, що вiн, хоч i не мiг зiйти в землю сльозами,
проте зiходив туди снагою, зiходив по краплинi; снага та просочувалася з
серця крiзь мокру одежу в снiг i глибше, глибше в землю. I з кожною
втраченою краплиною все щiльнiше злипалися повiки. Кiлька разiв його ще
ледве жеврiюча воля мляво намагалася пiднести тiло - "Вставай!" "Вставай!"
- але марно. I почала та воля остаточно погасати...
I ось тодi хтось у ньому збунтувався й почав помалу пiдводитись. Хтось
страшний i чужий у нiм i нiби й не чужий. Упертий, затятий, зцiпивши зуби,
вiн помалу пiдвiвся на весь зрiст i став перед його розпластаним долi
тiлом. I стало вже нiби ©х дво , - Максим чiтко вiдчув, як його душа
роздво©лася i стало ©х дво . Один лежав безсило й збайдужiло, а другий
звiвся й закипiв гнiвом:
"Вставай!"
Не вста .
I заклекотав сльозами й вибухнув вогнем страшно© лютi:
"Вставай! Вставай, кажу!.."
Не вста . Тодi вiн почав несамовито бити ногами лежачого й почав
топтатись по його безвольному, нiкчемному, розпластаному тiлi:
"Роздавлю!.. Роздавлю!.. Ганчiрка... Стерво... Вставай!.."
I кипiв, i клекотав...
Це не було видiння, це був спогад про те, що вже раз було! Це було
давно колись. Вони йшли з Петром Забродою з Полтави. Вони, два юнаки, що
ходили в Полтаву шукати школи, щоб учитись, верталися шляхами,
спустошеними ру©ною й голодом. I похворiли вдвох, бо з голоду на©лися в
Опiшнi зелених слив. Хворi, голоднi, виснаженi, з набряклими й пiдбитими
ногами, вони вже не могли йти. Але вони мусили йти, якщо хотiли жити.
Мусили. I вже ж було й не далеко. Ось пройшли Бiльське, ще трохи - i вони
будуть урятованi, бо дiйдуть до того села й до того двору, де люди, сво©
люди, що не дадуть ©м загинути. Та Петро, друг його вiрний, вже не мав
сили йти. Цiлком не мiг iти. Завечорiло, i швидко надходила нiч, а вiн не
мiг iти. Лiг на землю, на сухий i твердий, як черепок, спалений шлях,
розкидав руки й ноги й готовий був умирати. Зовсiм уже був при смертi. А
нiч, як чорний крук, кружляла над ними. А земля чужа, тверда, колюча. I
безлюддя, безлюддя... Максим плакав, Максим благав друга, сам ледве
тримаючись на ногах:
- Вставай... Вставай, Петрику... Петрусю... Ходiмо...
Гай-гай.
I ще дужче благав i просив Максим.
- Петрику... Пе'грусику... Вже близько ж... Уставай... Ще лише
трiшки-трiшки... Ходiмо... Петрику-у!!.
Нi, де там. Немов i не чув Петро. Тодi Максим раптом закипiв
несамовитим гнiвом вiдчаю. Вiн ухопив здоровенну сукувату ломаку й,
викрикуючи шалено, налетiв на невдасного друга. Вiн бив його ломакою по
ногах, по чiм попало й кричав дико:
- Уб'ю!.. Уб'ю!!. Йди, мерзотнику, йди!!. Ти мусиш!.. Iди-и!!.
I Петрусь справдi схопився й побiг. Заточуючись, бiг скiльки духу,
переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга,
але такий от затятий, - вiн гнав нещасного друга, як барана, вздовж по
шляху, гнав його туди, де ©х обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли
вiд загибелi, що вже була неминучою...
"Вставай!!."
Той, що на ногах, несамовито бив лежачого.
Напруживши всi сили, Максим шарпнувся й помалу звiвся на ноги. Так, як
часом зводиться впалий кiнь, шарпнувшись рештками конячо© снаги. Звiвся на
ноги й став на них, похитуючись. Роздво не його ство помалу почало
входити в динi береги...
В лiсi вже темнiло. Сонце давно вже зайшло. Навколо стояла тиша. В
цiлому свiтi стояла тиша. Лише десь чутне було якiсь пiдозрiлi звуки, -
нiби хтось, iдучи, клацав погано пiдкованими чобiтьми, на яких поодставали
пiдкови. Але звiдкiля тi звуки походили - годi було розiбрати.
Голова Максимова наморочилася, його нудило.
"Авантi!" - проказав хтось у нiм тихо, жалiбно, зi сльозами, але
вперто, затято.
Постоявши ще трохи, Максим нарештi прийшов остаточно до пам'яти й
вiдчув, що вiн смертельно перемерз та що вiн зовсiм мокрий. Його трясла
пропасниця, аж зуб не потрапляв на зуб.
Тодi вiн надлюдським напруженням волi вирвав, витяг ноги зi снiгу
(дерев'янi, чужi, зовсiм-зовсiм чужi ноги) i пiшов. Вiн iшов - гойдався на
мiсцi, м'яв снiг, тиняючись. I, либонь, схлипував вiд болючого корчу, що
хапав за горло. Так... Найлiпше б отак заплакати гiрко-гiрко й безнадiйно
i лягти б клубочком у снiг, отак плачучи... Але кому те потрiбне?..
I вiн iшов...
Раптом по ньому пробiгла гаряча хвиля, - вiн почув голоси! Тiло
затерпло, а серце почало шалено битися. Воно гнало по тiлу кров, аж у
пальцi заходили зашпори. Голоси!.. Але де? Звiдкiля вони? Чи то, може,
омана?..
Зупинившись, Максим прислухався, як вовк, аж у вухах дзвенiло вiд
напруження. Але нiде нiяких голосiв не буде чути. Вiн напружував зiр,
вдивляючись у морок, у легiони дерев, що обстукили його з усiх бокiв.
Вони, здавалося, всi помаленьку й нечутно ворушились, тiльки один Максим
серед них стояв нерухомо, мов пень. Зосередивши всю свою волю, Максим
нарештi почав розбиратися в ситуацi©. Навколо була вже завсiм не вечорова
сутiнь, а нiч - мiсячна, холодна нiч. На небi, якраз на тiм самiм мiсцi,
де було недавно сонце, тепер стояв мiсяць уповнi. До болю яскравий, вiн
дивився в саму Максимову душу. А на ньому, на тому мiсяцi, як на слiпучому
екранi, виразно виступала розшифрована ще з дитинства та мниця його сiро©
плями - "Ка©н пiдiйма брата Авеля на вилах". Так виразно, як ще Максим
нiколи не бачив...
Навколо - тиша. Бiй. далебi, давно вщух, бо нiде нiяких звукiв, - анi
пострiлiв, анi людського голосу. Аж дивно. Нiби нагло все вимерло. Чи,
може, вже десь там усi один одного побили в велетенськiм побо вищi й тепер
лежать трупом на тiм полi, навколо того мiста Грайворона? I пiд мiсячним
сяйвом бiлiють ©хнi одiрванi голови - не на мечах, а на автоматах,
пiстолях i гранатах. Лежать... А над ними Ка©н пiдiйма брата Авеля на
вилах. Як прапор, як девiз, як емблему!..
Тиша. Тиша була справдi безмежна. Лиш десь далеко-далеко, нiби щось
вистукуючи за абеткою Морзе, ледве чутно лопотiв автомат:
- Та!.. Та-та-та!.. Та!
Максим слухав пильно. Було таке враження, нiби десь там хтось лишився
один на цiлий свiт i, вже конаючи, ще продовжував битися. Бився до
останку. Сам-один... Але проти кого? Нiхто ж йому не вiдповiдав. А може,
то вiн обстрiлював з вiдчаю того Ка©на на мiсяцi, що наштрикнув на вила
брата свого Авеля?.. "Без сумнiву - фронт перекотився, перейшов десь
далi". Зробивши цей висновок, Максим рушив уперед. Туди, де той хтось один
далеко-далеко стрiляв iз автомата, стоячи Максимовi на дорозi. Саме туди
Максимовi треба було йти.
Максим керувався не компасом i не мапою. Вiн мав те шосте чуття, що
властиве не так людям, як тваринам, i що вiн його витренував у собi в час
ув'язнення в Сибiру. Пiднявши лице вгору, вiн подивився в нiч, послухав -
i точно визначив, де його дiм. "Там". Далеко, за сотню з гаком кiлометрiв,
але "там". I пiшов навпростець, рiвно, мовби по струнi, протягнутiй вiд
самого серця до того дому, туди, до сина. Ось так вiн i вирiшив iти,
навпростець, обминаючи села й мiста, перетинаючи шляхи впоперек i навскiс.
Тiнi вiд дерев пописали снiг чорним мереживом, i в ньому рухалась
Максимова тiнь, мов риба в ятеринi.
Та не багато Максим зробив крокiв. Те пiдозрiле клацання, що вiн його
чув ранiше, зринуло несподiвано просто перед ним, i Максим став. Прича©вся
бiля дерева. Придивився... Господи! Так от звiдки чулися тi пiдозрiлi
звуки клацання! Просто перед ним упоперек, перетинаючи йому шлях, рухалась
обережно цiла череда тiней. I щось зрiдка клацало. То клацали рушницi, що
ними тiнi пiдпиралися, як палiччям. Поставлена на кригу чи на щось тверде
кольбою, рушниця видавала глухий металевий звук, клацала.
А тiнi йшли i йшли. Це йшли стежкою один за одним якiсь вояки. Йшли
мовчки. Лише зрiдка чувся стогiн. То де-не-де несли ранених на ношах, теж,
очевидно, зроблених iз рушниць. Часом зринала приглушена лайка. Максим
стояв довго й чекав. Нарештi тiнi перейшли. Стало знову тихо. Тодi Максим
швидко рушив i, перетявши широко протоптану стежку, пiрнув у гущавину.
Тепер уже, мабуть, шлях йому вiльний, - думав вiн.
Але не судилося Максимовi прорватися на вiльний, не загрожений простiр.
Iдучи гущавиною, вiн нагло вигнався просто на дорогу, на якiй стояло
багато машин i гармат суцiльною мовчазною лавою. Максим влип у снiг. Але
його помiтили. Почувсь окрик... окрик по-нiмецькому! - i Максим кинувся
щосили назад. Шугав, перебiгаючи вiд дерева до дерева. Навздогiн йому
звилась ракета й попливла над лiсом, а по землi пливли тiнi вiд дерев.
Веремiя тiней, серед яких губилась тiнь Максима. Вiн засмiявся й пiшов
спокiйно серед тi © веремi©. Пiшов, прислухаючись та крадучись, як звiр,
забираючи тепер все лiвiше й лiвiше. Перетяв стежку, цього разу зовсiм
порожню, й подався якомога швидше. Йшов досить довго i - знову наткнувся
на якесь мовчазне товпище машин i людей. Цього разу його окликнуто було
вже по-росiйському з грядом несамовитих матюкiв. Максим кинувся геть; а
навздогiн йому знову звилась у небо ракета. Тепер до цi © ракети
вiдгукнулась також ракета з того боку, звiдки Максим щойно втiк, а потiм
ще одна з пiвдня. Закрутилась вiхола тiней, шаленiй крутiж чорних, синiх,
фiялкових, сизих плям, а в тiй вiхолi, посерединi, металась людина,
затято, вперто провокуючи смерть, граючи з тi ю смертю в пiжмурки. Однi
ракети погасали, другi звивалися знову й знову. Так Максим борсався
посеред спалахiв ракет iз трьох бокiв, мов у зачарованому колi, дедалi все
затятiше намагаючись iз нього вирватись, а при тому все тримаючи курс на
пiвдень. Але - гай-гай! Кожна спроба вирватися трохи не коштувала йому
голови й забирала рештки сил. Кiлька разiв лiс було обстрiлювано навмання
навальним слiпим вогнем з трьох сторiн. Але до середини лiсу нiхто не
йшов. А може, й iшов, може, десь i крався хтось помiж деревами, але не мiг
натрапити на Максима, що посувався дуже сторожко вiд дерева до дерева, мов
тiнь.
Вiн усе намагався прорватися на пiвдень. Та, нарештi, втратив надiю на
це й, стиснувши з розпачу зуби, повернув на пiвнiч, назад - у той бiк,
звiдки прийшов iще вдень. Туди пройти було легше, бо то була найширша й
вiдкрита сторона того трикутника вогню, в якому вiн опинився. Хоч i як не
хотiлось йому повертати, але мусив. Вiн би й ще не пiшов, та бачив, що
загиба вiд холоду й вiд утоми. дина надiя лишалася тепер на людське
житло, а найближче житло, що його вiн бачив, було там. Iти було тяжко.
Передусiм вiн не був певен, що в лiсi не крадеться, полюючи за ним, хтось
iз переслiдувачiв, i це змушувало його бути дуже обережним. А крiм того,
вiн не знав, як саме йому вийти на пiвнiч, до ближчого села, бо втратив
зовсiм орi нтацiю. Нiби нiчого й не змiнилося в розташуваннi лiсу й частин
свiту, а замiсть сонця, що правило за орi нтир удень, тепер на тiм самiм
мiсцi стояв мiсяць, але нiчого не можна було розпiзнати. Все стало якесь
iнше, фантастичне, - i дерева, i кущi, i горби та ямки, i слiди на снiгу.
А надто замутили зiр отi ракети, i невiдомо було, чи то тiнi весь час
оберталися навколо нього, а чи то був повен лiс живих iстот.
Проте Максим нарештi таки вибрався з лiсу. Довго вибирався, але
вибрався. Незабаром пiзнав той вал за селом, iз якого вийшов удень.
Спустився з валу в садки, пройшов до села й вийшов на шосе, що проходило
вулицею через село. Постукав у якусь хату - мертво. Постукав у другу -
мертво. Нiяких ознак життя. Став посеред дороги й так стояв, майже
дрiмаючи на ногах. Ззаду на шосе почувся гомiн i кроки. Якiсь люди йшли з
боку Грайворона. Максим i собi пiшов помалу дорогою "вперед" - у тому ж
напрямку, куди йшли тi люди. Вони скоро його догнали. Це була група
якихось дивних салдатiв - без збро©, без нiчого. Йшли безладною купою,
чвакотiли по калюжах, зрiдка й тихо перекидаючись словами й лаючись.
- Ей, слиш, товаришок, куди це ми в iродово© мами йдемо? - спитав
котрийсь у Максима.
- На Борисiвку.
- А далеко?
- Помiря ш, - вiдповiв за Максима злобно хтось iнший iз салдатiв,
чомусь вирiшивши, що запитання було адресоване до нього.
- А це що? - спитав хтось iз iншого боку й невiдомо кого.
- А тобi не все одно?.. - вiдповiв ще хтось iз протилежного боку вулицi
й тяжко, понуро вилаявся. - Завертай у першу-лiпшу хату!
I вони всi завернули праворуч, переходячи вулицю навскiс по баюрах i
розбиваючи тоненький лiд, що ним уже встигли баюри пришерхнути. Подалися
до хаток, що тулились над урвищем. З ними подався й Максим.
Усi разом вони ввiйшли до яко©сь хати, зiрвавши дверi з засува, i
вiдразу ж попадали на солому, настелену попiд стiнами. О! Тут уже таких,
видно, було-перебуло!..
- Чому засунула дверi (трах-бабах-бах)?!. - спитав хтось у темрявi люто
й навмання, звертаючись уже з соломи до уявно© господинi, що теоретично
мусила б десь у цiй хатi iснувати.
Десь у кутку (мабуть, на полу) щось жалiбно захлипало.
- Брось... - сказав хтось iз салдатiв меланхолiйно й уже крiзь сон.
Той, що питав, сплюнув люто, проте навiть не договорив матюка - захрiп,
засинаючи.
I всi, хто тiльки був тут на соломi, поснули вiдразу ж, мовби побитi.
I Максим серед них.
РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ
"Що сказав Кант?.. Що сказав Сократ?.. Нiцше, Шопенгавер, Маркс,
Малатеста, Спiноза, Конфуцiй, Магомет i iншi, й iншi - всi добрi й злi
генi©?!.
Все, що вони сказали всi гуртом, не ма нiякого значення!.. "
Могутнiй струс гойднув Максимом i змусив його не проснутись, нi, -
змусив зринути з гарячки й опритомнiти. Навколо було чорно й одночасно
сизо. Ще дзвенiли, впавши на землю, видавленi повiтрям шиби. В хатi на
соломi було тихо - асi вже позникали й не було нiкого. Лише в кутку на
полу щось хлипало. На соломi ж лежав тiльки вiн, розпластавшись. Руки йому
було неначе прибито до землi, а хтось усерединi в ньому говорив
меланхолiйно, гiркў, помiж словами вiдзначаючи автоматично, що десь там у
темрявi впала тяжка-претяжка бомба i ще йшли, рокотали по землi луни.
"...Так... Усе, що вони сказали, не мас нiякого, нiякiсiнького
значення, бо не може - нi, не може... врятувати... людину!"
Руки й ноги Максимовi - нiби хто прикрутив шрубами - нi звести, нi
ворухнути, а голова - нiби налита свинцем. Вiн ©© звiв трохи. У видавлене
вiкно видне була, як десь, ген там (це за Грайвороном!) снували безугавно
й беззвучно ракети, роблячи тоненькi вогненнi параболи в усiх напрямках,
одна одну перетинаючи, перехрещуючись, Мовби беззвучний вогненний
водограй. Так, нiби десь там вiдбувалася велетенська урочистiсть iз
тисячами бенгальських вогнiв.
Максим подивився й поклав тяжку голову назад. I лежав у забуттi.
Дрiмав. Серед тишi чути було, як шелестiла солома, ворушилася. Сама
ворушилася, неначе жива. Максим знав чого. Тож-бо ворушилися "вони" -
супутники страждання й смерти, реальнi й незчислимi! Супутники
"найпередовiшо©" з фiлософських i соцiяльних систем! Вошi. Вони рухали ту
солому, заволодiвши нею, як переможцi.
"Кант, Шопенгавер, Маркс, Сократ, Руссо, Ленiн..." Безглуздий
калейдоскоп iмен крутився в сизiй темрявi i шелестiв, як солома, i не мiг
нiчого порадити Максимовiй душi, поставленiй над прiрвою. "Нi, вони не
можуть! Вони нiчого, нiчого не можуть..."
Хлипання з кутка дiйшло до свiдомости, i Максим раптом пiзна , що то
хлипала дитина. Мала дитина!..
"...Кант, Шопенгавер, Маркс, Руссо..." Чорт! - Максим зробив зусилля,
щоб вiдсунути геть усi тi iмена, колись чутi, читанi, обожнюванi, що жили
колись у ньому по черзi в ореолi велико© слави. "Геть! Усi вони нiчого,
нiчого тут не зможуть! Вони, носi© тих iмен, вигадали цiлi фiла-софськi
системи й концепцi©, але людину, маленьку людину, ©© м'ятежну душу нiякi з
тих фiлософiй врятувати не можуть".
Перед ним раптом встали iншi iмена, встали з само© глибини душi.
"Батько... "
А що сказав мiй батько?!.
Вiн нiчого не сказав. Вiн лише посмiхнувся променистими очима. Як i
син, його маленький син, синок. I як i той син сонячного Палермо, як i всi
©м подiбнi, отi з малими iменами й великою, як усесвiт, душею й
пломенiючою любов'ю в нiй. З душею мармурового янгола, повергнутого на
землю... Всi вони дивилися йому в серце променистими, вогкими вiд слiз
очима... Дивилися в самiсiньку душу i не давали йому вмерти. Це вони не
давали йому вмерти!..
"Авантi!" - бринiло десь здалеку, здалеку.
А калейдоскоп крутився в гарячковому маревi i десь хтось, нiби крупь ,
вiдраховував на повен голос:
"Кант, Сократ, Шопенгавер, Нiцше, Маркс..."
- Стоп! - сказав сердито Максим, аж той круп' замовк, а Максим по
коротких зусиллях очуняв зовсiм i заклiпав притомно очима.
Свiтало.
- Авантi! - промовив Максим сам до себе i встав. Немов автомат, звiвся
на ноги.
В кутку на полу, скоцюрбившись пiд купою лахмiття, спала стара жiнка,
люто чухмарилась увi снi й щось бурмотiла. I бiльше нiби нiкого.
А в хатi... Господи! Така пустка, такий бруд i такi страшнi злиднi, що
навiть Максимовi, навiть такому, як вiн , ридати хочеться.
Максим ступив тихенько крок до полу, - йому страшенно хотiлося
побачити, де ж те дитя, що перед тим хлипало. Ось воно! Розкидавши
рученята й ноженята на бруднiй, аж чорнiй, подушцi, серед бридкого
лахмiття спало хлоп'я. Заплакане личко рожевiло, посмiхалось увi снi.
Хлоп'я нiби зрадiло Максимовi й посмiхалося йому назустрiч, пiдклавши
кулачок пiд замурзану сльозами щiчку.
Максимовi нагло нiби хтось наступив обцасом на саме серце... Вiн враз
круто повернувся й вийшов. Вийшов тихо, щоб не розбудити. I пiшов швидко.
Надворi стояв туман. Максим радiв тiй оказi© й пiрнув у туман, як у
воду. Десь у туманi стояв гомiн i рух, десь наче зовсiм близько, але, де
саме, годi було визначити. Наче кругом. Туман збiльшував звукопровiднiсть
повiтря i часом, як це Максим знав з досвiду, робив чудеса, переплутуючи
вiдстанi й напрямки звуку. Максим слухав тi звуки й думав, що, мабуть,
вони доходять вiд шосе, але й без того вiн розумiв, що на шосе йому не
треба виходити, принаймнi на цьому вiдтинку, де воно загиналось дугою
навколо Грайворона. О, цей Грайворон!.. Там, на тiй шосейнiй дузi i в тiм
Грайворонi, напевно зосередились частини як не тi ©, то iншо© армi©.
Максим попрямував знову на лiс. Там напевно за нiч вiдбулися вдячнi
змiни, та вже й сам туман був чудесною змiною, що радикально змiняла
ситуацiю в Максимову користь. До того ж. снiг "зачиримiв", як кажуть
сибiряки, цебто - взявся твердою корою, й по ньому стало легко йти, як по
бiлому асфальту.
Масим iшов у туманi по-вовчому. Зробить крок, послуха , послуха ,
зверне лiворуч, зверне праворуч. Так маневрував, боячись натрапити на
якусь вiйськову групу, чи засiдку, а чи розвiдку. За орi нтир правили йому
звуки, яких вiн уникав вiдштовхуючися вiд них, як вiд стiни, й iшов туди,
де звукiв не було. Так, наче вiн мав зав'язанi очi й посувався навпомацки,
пiзнаючи перешкоду за ©© власним звучанням або ж за тим, як вона вiдбивала
чужi звуки. Довго вiн так петляв i вже почав пiзнавати, що ходить по тих
самих мiсцях, натрапляючи на тi самi речi знову. Знайомi дерева, кущi,
горбки, старi слiди в снiгу випливали з туману назустрiч. Побачив, що
закрутився безнадiйно, i годi було вже визначити напрямок, куди ж йому
бодай приблизно треба було йти, в який бiк. Вiн не мiг уже визначити
точно, анi де схiд, анi де захiд, або пiвнiч, чи пiвдень. На снiгу не
видно було власних слiдiв, а туман був однаковий iз усiх сторiн i рухливий
у всiх напрямках та з усiх бокiв. Туман не рухався в певному напрямку, нi
- вiн стояв, i в той же час ворушився. Вiн нiби курився, виходячи десь iз
землi. Снiг i туман, i розрiзненi речi виринали з туману й зникали знову в
туманi поодинцi.
Iшов-iшов Максим - i сам незчувся, як раптом опинився на шосе. Вiн
скотився на нього з урвища, оступившись в туманi. Став. Послухав. Тихо, нi
звуку нiде поблизу. Лише десь поодаль збоку чути якусь несамовиту лайку й
рип полозкiв. Але на шосе нiкого. Лише ворухливий туман. Максимовi видно
було тiльки шматочок шосе, - трiшки спереду, трiшки ззаду. Злiва шосе
круто обривалося сво©м кра м у молочну каламуть. Здавалось - оступись i
полетиш у безвiсть. Праворуч було круте, вкрите чагарником урвище, звiдки
вiн скотився. З цього Максим зробив висновок, що вiн стояв на шосе
правильно - лицем саме туди, куди йому треба йти - назад, додому. Вiрнiше
- вперед, додому.
I вiн пiшов пустельним шосе. Йти було зручно, бо згори й по добре
вкоченiй дорозi. Лише трохи кололо в ноги - дрiбнi крижинки й мерзлi
грудочки землi та камiнцi. Але що то було в порiвняннi з мукою блукання в
туманi, згубивши напрямок! А тут - хай хоч сто туманiв, не зiб' шся з
дороги.
Та не зробив Максим i пари сот крокiв, як спереду в туманi щось
забовванiло, зарухалося. Те "щось" iшло йому назустрiч. Максим нагнувся,
нiби поправляючи щось на ногах. Придивився - йшло дво . Тодi Максим
повернувся й, випроставшись, поплентався назад. "Вперед на пiвнiч". За ним
почулися кроки. Дво людей доганяли його. Кроки були важкi, немовби в
кутих нiмецьких салдатських чоботях. Максим плентався поволi, а кроки
наближались швидко. Догнали.
Якийсь час iшли поруч. Один був офiцер сов тсько© армi©, а другий -
рядовий салдат, гвардi ць. Офiцер був у рудому кожушку, в смушевiй шапцi,
збитiй зi спiтнiлого чола геть аж на потилицю i в... Максим помилився щодо
нiмецьких чобiт, - офiцер був у дебелих англiйських черевиках. Вiн тримав
у руцi револьвера, розмахуючи ним, i раз по раз озирався назад. Салдат
iшов з фiнкою напоготовi, теж спiтнiлий, але в шинелi та шапцi-ушанцi, й
теж в англiйських черевиках. Вони дуже поспiшали. Але, догнавши Максима,
стишили ходу й iшли якийсь час поруч, мовчки. А тодi враз офiцер зайшов
наперед, скомандував Максимовi:
- Стой!! - i вилаявся.
Максим став.
- Ти чого повзеш, як черепаха, сволоч?!. Га?! Максим знизав плечима й
прохрипiв iронично:
- Хiба не бачиш?
- То-то що бачу! - I наставивши револьвера в груди: - Ти куди йдеш?
- Хiба не бачиш?
- От ти зараз побачиш, гад, як я тобi злiплю всi кулi, що в цьому ось
розговорному апаратi! Ти куди йдеш, питаю! До н мця?
- Уяви собi, що нi. Я йду до сво©х, так як i ти... Офiцер зареготався,
а за ним i салдат, тим часом озираючись.
- Iч ти! А перед цим ти куди йшов, га?
- Теж туди, куди й ти.
- Що?!. Ти ж iшов туди, а я ось сюди!
- То тобi так зда ться, браток, - зiтхнув Максим.
- Що?!. Що ти менi говориш! Я, брат, бачу! I тебе наскрiзь бачу!..
Максим сумно, глузливо:
- Можливо. Тiльки, як же це ти - йдеш у туманi, а все бачиш? А я от
скiнчив академiю, брат, i нi хрiна не бачу.
Офiцер поклiпав на Максима очима, а тодi сердито сплюнув i нiчого не
сказав. Помовчав, озираючись. А тодi:
- Ну добре. От ми "там" тебе спита мо. Ану, лишень, ворушись швидко!
Марш вперед!
I пiддав пiд груди револьвером, аж Максим спалахнув, зупинився, закипiв
увесь... Але стримався, лише подивився в очi офiцеровi довгим поглядом i
спитав тихо:
- Ти й нiмцiв штовхав уже цим "розговорним апаратом"?..
Салдат засмiявся, а офiцер знiяковiв i замаскував ту нiяковiсть
брутальним матюком.
- Йди-йди!.. Подивимось, що ти заспiва ш там...
Те "там" було для Максима цiлком зрозумiле i не потребувало коментарiв.
Вiн iшов попереду й гарячкове ворушив мiзком, шукаючи виходу з ситуацi©.
Вiн збагнув свою трагiчну помилку. А помилка була в тiм, що вiн говорив iз
цими аргатами по-укра©нському, i з його мови видно було, що вiн
iнтелiгент. Цього цiлком досить цим людям, щоб поставити кого завгодно пiд
сумнiв i злобно розстрiляти. Адже ж за це йому все життя зломано. Ну, як
дiйдуть "туди", то там знайдуться проти нього й бiльш конкретнi
аргументи...
А офiцер i салдат пiдганяли Максима. Вони вже були певнi, що впiймали
якусь "велику рябу", саме виходячи з тих мiркувань, що та "риба" говорила
по-укра©нському, але не по-простому, не по-селянському, а так, як говорять
отi найзатятiшi вороги системи, яку вони захищають... Офiцер, мабуть,
дедалi бiльше те розшолопував. Щоб сконтролювати, офiцер зупинiм ще раз
Максима й запитав:
- Чи не якимсь начальником полiцi© був?! Га?!
- Я, брат, бiльшим начальником був, - вiдповiв глумливо Максим. - Я
орденоносцем був! У Сталiна.
- Гм... Блюхер он теж орденоносцем був у Сталiна, - буркнув офiцер. - А
от - як ти говориш, га?! Ясно, все, брат, ясно. Ану, марш!!.
I вони його вели крiзь туман, десь туди, де знаходилось оте "там". Та
дедалi офiцер i салдат усе бiльше нервувалися. Вони поривалися йти швидко
й могли йти швидко, але ©хнiй бранець не мiг. Видно було й ©м, що не мiг.
I офiцер несамовитiв, кипiв, кусав губи, озираючись тривожно назад i по
боках, дослухаючись у туманi. Максим бачив, що його охоронники проймалися
все бiльше злiстю, i думав:
"От набридне ©м вести такий "трофей", i вони вiзьмуть та й пристрелять.
I все. Що ©м, цим героям? Хто з них спита ? А якщо спита , то ще й
похвалить..."
I ця ймовiрнiсть ставала все бiльш реальною. Та ось лiворуч у туманi
з'явилась хата й двiр i ще хата й двiр.
- Стой! - скомандував офiцер.
Стали. Офiцер iз салдатом пiдiйшли до двору, а Максима лишили стояти
посеред шосе. Вони почали спинатися на пальцi, заглядаючи через паркан та
роздивляючись, що там було в дворi. Потiм салдат зайшов у двiр, а офiцер
командував ним через паркан, щось показуючи та корегуючи... Максим зробив
мляво крок уперед... Як добре, що вiн босий! Не чути нi тупання, нi
човгання. Ще один крок... Ще один... Озирнувся - за туманом нiчого не
пiддаючись вiдчуттю явного безвихiддя й усвiдомлювано© безвиглядности.
Також давала себе знати пропасниця, витворюючи стан фiзично© й душевно©
прострацi©.
Це був стан уже близький до трiюмфу зневiри й скепсису, породжених
безсиллям. Той стан, коли серце й розум уже не далекi вiд того, щоб
пристати на думку, що все марно, що вже однак усьому край. Лишилося тiльки
встати й пiти назустрiч неминучому, рокованому. Але в Максима й на те не
було сил. Вiн лежав i, закривши очi, марив. Далебi, вiн уже дубiв. Потроху
навiть немовби глух, не чуючи вже нi стрiлянини, нi вибухiв, - вони не
доходили до свiдомости. Апатiя. Не було сил навiть заплакати, хоч хотiлося
б заплакати по-дитячому й так зiйти геть сльозами в цей снiг, у сиру
мерзлу землю. Та пiд повiками було сухо й гаряче, як пiд розпеченими
заслiнками. Перед тим, як Максим закрив повiки, вiн бачив сонце, i те
сонце ще й тепер стояло в очах, пiд тими повiками. Але не було сили
перевiрити, чи воно ще стояло й у небi. Максим лежав у забуттi, а
свiдомiсть його вiдзначала, що вiн, хоч i не мiг зiйти в землю сльозами,
проте зiходив туди снагою, зiходив по краплинi; снага та просочувалася з
серця крiзь мокру одежу в снiг i глибше, глибше в землю. I з кожною
втраченою краплиною все щiльнiше злипалися повiки. Кiлька разiв його ще
ледве жеврiюча воля мляво намагалася пiднести тiло - "Вставай!" "Вставай!"
- але марно. I почала та воля остаточно погасати...
I ось тодi хтось у ньому збунтувався й почав помалу пiдводитись. Хтось
страшний i чужий у нiм i нiби й не чужий. Упертий, затятий, зцiпивши зуби,
вiн помалу пiдвiвся на весь зрiст i став перед його розпластаним долi
тiлом. I стало вже нiби ©х дво , - Максим чiтко вiдчув, як його душа
роздво©лася i стало ©х дво . Один лежав безсило й збайдужiло, а другий
звiвся й закипiв гнiвом:
"Вставай!"
Не вста .
I заклекотав сльозами й вибухнув вогнем страшно© лютi:
"Вставай! Вставай, кажу!.."
Не вста . Тодi вiн почав несамовито бити ногами лежачого й почав
топтатись по його безвольному, нiкчемному, розпластаному тiлi:
"Роздавлю!.. Роздавлю!.. Ганчiрка... Стерво... Вставай!.."
I кипiв, i клекотав...
Це не було видiння, це був спогад про те, що вже раз було! Це було
давно колись. Вони йшли з Петром Забродою з Полтави. Вони, два юнаки, що
ходили в Полтаву шукати школи, щоб учитись, верталися шляхами,
спустошеними ру©ною й голодом. I похворiли вдвох, бо з голоду на©лися в
Опiшнi зелених слив. Хворi, голоднi, виснаженi, з набряклими й пiдбитими
ногами, вони вже не могли йти. Але вони мусили йти, якщо хотiли жити.
Мусили. I вже ж було й не далеко. Ось пройшли Бiльське, ще трохи - i вони
будуть урятованi, бо дiйдуть до того села й до того двору, де люди, сво©
люди, що не дадуть ©м загинути. Та Петро, друг його вiрний, вже не мав
сили йти. Цiлком не мiг iти. Завечорiло, i швидко надходила нiч, а вiн не
мiг iти. Лiг на землю, на сухий i твердий, як черепок, спалений шлях,
розкидав руки й ноги й готовий був умирати. Зовсiм уже був при смертi. А
нiч, як чорний крук, кружляла над ними. А земля чужа, тверда, колюча. I
безлюддя, безлюддя... Максим плакав, Максим благав друга, сам ледве
тримаючись на ногах:
- Вставай... Вставай, Петрику... Петрусю... Ходiмо...
Гай-гай.
I ще дужче благав i просив Максим.
- Петрику... Пе'грусику... Вже близько ж... Уставай... Ще лише
трiшки-трiшки... Ходiмо... Петрику-у!!.
Нi, де там. Немов i не чув Петро. Тодi Максим раптом закипiв
несамовитим гнiвом вiдчаю. Вiн ухопив здоровенну сукувату ломаку й,
викрикуючи шалено, налетiв на невдасного друга. Вiн бив його ломакою по
ногах, по чiм попало й кричав дико:
- Уб'ю!.. Уб'ю!!. Йди, мерзотнику, йди!!. Ти мусиш!.. Iди-и!!.
I Петрусь справдi схопився й побiг. Заточуючись, бiг скiльки духу,
переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга,
але такий от затятий, - вiн гнав нещасного друга, як барана, вздовж по
шляху, гнав його туди, де ©х обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли
вiд загибелi, що вже була неминучою...
"Вставай!!."
Той, що на ногах, несамовито бив лежачого.
Напруживши всi сили, Максим шарпнувся й помалу звiвся на ноги. Так, як
часом зводиться впалий кiнь, шарпнувшись рештками конячо© снаги. Звiвся на
ноги й став на них, похитуючись. Роздво не його ство помалу почало
входити в динi береги...
В лiсi вже темнiло. Сонце давно вже зайшло. Навколо стояла тиша. В
цiлому свiтi стояла тиша. Лише десь чутне було якiсь пiдозрiлi звуки, -
нiби хтось, iдучи, клацав погано пiдкованими чобiтьми, на яких поодставали
пiдкови. Але звiдкiля тi звуки походили - годi було розiбрати.
Голова Максимова наморочилася, його нудило.
"Авантi!" - проказав хтось у нiм тихо, жалiбно, зi сльозами, але
вперто, затято.
Постоявши ще трохи, Максим нарештi прийшов остаточно до пам'яти й
вiдчув, що вiн смертельно перемерз та що вiн зовсiм мокрий. Його трясла
пропасниця, аж зуб не потрапляв на зуб.
Тодi вiн надлюдським напруженням волi вирвав, витяг ноги зi снiгу
(дерев'янi, чужi, зовсiм-зовсiм чужi ноги) i пiшов. Вiн iшов - гойдався на
мiсцi, м'яв снiг, тиняючись. I, либонь, схлипував вiд болючого корчу, що
хапав за горло. Так... Найлiпше б отак заплакати гiрко-гiрко й безнадiйно
i лягти б клубочком у снiг, отак плачучи... Але кому те потрiбне?..
I вiн iшов...
Раптом по ньому пробiгла гаряча хвиля, - вiн почув голоси! Тiло
затерпло, а серце почало шалено битися. Воно гнало по тiлу кров, аж у
пальцi заходили зашпори. Голоси!.. Але де? Звiдкiля вони? Чи то, може,
омана?..
Зупинившись, Максим прислухався, як вовк, аж у вухах дзвенiло вiд
напруження. Але нiде нiяких голосiв не буде чути. Вiн напружував зiр,
вдивляючись у морок, у легiони дерев, що обстукили його з усiх бокiв.
Вони, здавалося, всi помаленьку й нечутно ворушились, тiльки один Максим
серед них стояв нерухомо, мов пень. Зосередивши всю свою волю, Максим
нарештi почав розбиратися в ситуацi©. Навколо була вже завсiм не вечорова
сутiнь, а нiч - мiсячна, холодна нiч. На небi, якраз на тiм самiм мiсцi,
де було недавно сонце, тепер стояв мiсяць уповнi. До болю яскравий, вiн
дивився в саму Максимову душу. А на ньому, на тому мiсяцi, як на слiпучому
екранi, виразно виступала розшифрована ще з дитинства та мниця його сiро©
плями - "Ка©н пiдiйма брата Авеля на вилах". Так виразно, як ще Максим
нiколи не бачив...
Навколо - тиша. Бiй. далебi, давно вщух, бо нiде нiяких звукiв, - анi
пострiлiв, анi людського голосу. Аж дивно. Нiби нагло все вимерло. Чи,
може, вже десь там усi один одного побили в велетенськiм побо вищi й тепер
лежать трупом на тiм полi, навколо того мiста Грайворона? I пiд мiсячним
сяйвом бiлiють ©хнi одiрванi голови - не на мечах, а на автоматах,
пiстолях i гранатах. Лежать... А над ними Ка©н пiдiйма брата Авеля на
вилах. Як прапор, як девiз, як емблему!..
Тиша. Тиша була справдi безмежна. Лиш десь далеко-далеко, нiби щось
вистукуючи за абеткою Морзе, ледве чутно лопотiв автомат:
- Та!.. Та-та-та!.. Та!
Максим слухав пильно. Було таке враження, нiби десь там хтось лишився
один на цiлий свiт i, вже конаючи, ще продовжував битися. Бився до
останку. Сам-один... Але проти кого? Нiхто ж йому не вiдповiдав. А може,
то вiн обстрiлював з вiдчаю того Ка©на на мiсяцi, що наштрикнув на вила
брата свого Авеля?.. "Без сумнiву - фронт перекотився, перейшов десь
далi". Зробивши цей висновок, Максим рушив уперед. Туди, де той хтось один
далеко-далеко стрiляв iз автомата, стоячи Максимовi на дорозi. Саме туди
Максимовi треба було йти.
Максим керувався не компасом i не мапою. Вiн мав те шосте чуття, що
властиве не так людям, як тваринам, i що вiн його витренував у собi в час
ув'язнення в Сибiру. Пiднявши лице вгору, вiн подивився в нiч, послухав -
i точно визначив, де його дiм. "Там". Далеко, за сотню з гаком кiлометрiв,
але "там". I пiшов навпростець, рiвно, мовби по струнi, протягнутiй вiд
самого серця до того дому, туди, до сина. Ось так вiн i вирiшив iти,
навпростець, обминаючи села й мiста, перетинаючи шляхи впоперек i навскiс.
Тiнi вiд дерев пописали снiг чорним мереживом, i в ньому рухалась
Максимова тiнь, мов риба в ятеринi.
Та не багато Максим зробив крокiв. Те пiдозрiле клацання, що вiн його
чув ранiше, зринуло несподiвано просто перед ним, i Максим став. Прича©вся
бiля дерева. Придивився... Господи! Так от звiдки чулися тi пiдозрiлi
звуки клацання! Просто перед ним упоперек, перетинаючи йому шлях, рухалась
обережно цiла череда тiней. I щось зрiдка клацало. То клацали рушницi, що
ними тiнi пiдпиралися, як палiччям. Поставлена на кригу чи на щось тверде
кольбою, рушниця видавала глухий металевий звук, клацала.
А тiнi йшли i йшли. Це йшли стежкою один за одним якiсь вояки. Йшли
мовчки. Лише зрiдка чувся стогiн. То де-не-де несли ранених на ношах, теж,
очевидно, зроблених iз рушниць. Часом зринала приглушена лайка. Максим
стояв довго й чекав. Нарештi тiнi перейшли. Стало знову тихо. Тодi Максим
швидко рушив i, перетявши широко протоптану стежку, пiрнув у гущавину.
Тепер уже, мабуть, шлях йому вiльний, - думав вiн.
Але не судилося Максимовi прорватися на вiльний, не загрожений простiр.
Iдучи гущавиною, вiн нагло вигнався просто на дорогу, на якiй стояло
багато машин i гармат суцiльною мовчазною лавою. Максим влип у снiг. Але
його помiтили. Почувсь окрик... окрик по-нiмецькому! - i Максим кинувся
щосили назад. Шугав, перебiгаючи вiд дерева до дерева. Навздогiн йому
звилась ракета й попливла над лiсом, а по землi пливли тiнi вiд дерев.
Веремiя тiней, серед яких губилась тiнь Максима. Вiн засмiявся й пiшов
спокiйно серед тi © веремi©. Пiшов, прислухаючись та крадучись, як звiр,
забираючи тепер все лiвiше й лiвiше. Перетяв стежку, цього разу зовсiм
порожню, й подався якомога швидше. Йшов досить довго i - знову наткнувся
на якесь мовчазне товпище машин i людей. Цього разу його окликнуто було
вже по-росiйському з грядом несамовитих матюкiв. Максим кинувся геть; а
навздогiн йому знову звилась у небо ракета. Тепер до цi © ракети
вiдгукнулась також ракета з того боку, звiдки Максим щойно втiк, а потiм
ще одна з пiвдня. Закрутилась вiхола тiней, шаленiй крутiж чорних, синiх,
фiялкових, сизих плям, а в тiй вiхолi, посерединi, металась людина,
затято, вперто провокуючи смерть, граючи з тi ю смертю в пiжмурки. Однi
ракети погасали, другi звивалися знову й знову. Так Максим борсався
посеред спалахiв ракет iз трьох бокiв, мов у зачарованому колi, дедалi все
затятiше намагаючись iз нього вирватись, а при тому все тримаючи курс на
пiвдень. Але - гай-гай! Кожна спроба вирватися трохи не коштувала йому
голови й забирала рештки сил. Кiлька разiв лiс було обстрiлювано навмання
навальним слiпим вогнем з трьох сторiн. Але до середини лiсу нiхто не
йшов. А може, й iшов, може, десь i крався хтось помiж деревами, але не мiг
натрапити на Максима, що посувався дуже сторожко вiд дерева до дерева, мов
тiнь.
Вiн усе намагався прорватися на пiвдень. Та, нарештi, втратив надiю на
це й, стиснувши з розпачу зуби, повернув на пiвнiч, назад - у той бiк,
звiдки прийшов iще вдень. Туди пройти було легше, бо то була найширша й
вiдкрита сторона того трикутника вогню, в якому вiн опинився. Хоч i як не
хотiлось йому повертати, але мусив. Вiн би й ще не пiшов, та бачив, що
загиба вiд холоду й вiд утоми. дина надiя лишалася тепер на людське
житло, а найближче житло, що його вiн бачив, було там. Iти було тяжко.
Передусiм вiн не був певен, що в лiсi не крадеться, полюючи за ним, хтось
iз переслiдувачiв, i це змушувало його бути дуже обережним. А крiм того,
вiн не знав, як саме йому вийти на пiвнiч, до ближчого села, бо втратив
зовсiм орi нтацiю. Нiби нiчого й не змiнилося в розташуваннi лiсу й частин
свiту, а замiсть сонця, що правило за орi нтир удень, тепер на тiм самiм
мiсцi стояв мiсяць, але нiчого не можна було розпiзнати. Все стало якесь
iнше, фантастичне, - i дерева, i кущi, i горби та ямки, i слiди на снiгу.
А надто замутили зiр отi ракети, i невiдомо було, чи то тiнi весь час
оберталися навколо нього, а чи то був повен лiс живих iстот.
Проте Максим нарештi таки вибрався з лiсу. Довго вибирався, але
вибрався. Незабаром пiзнав той вал за селом, iз якого вийшов удень.
Спустився з валу в садки, пройшов до села й вийшов на шосе, що проходило
вулицею через село. Постукав у якусь хату - мертво. Постукав у другу -
мертво. Нiяких ознак життя. Став посеред дороги й так стояв, майже
дрiмаючи на ногах. Ззаду на шосе почувся гомiн i кроки. Якiсь люди йшли з
боку Грайворона. Максим i собi пiшов помалу дорогою "вперед" - у тому ж
напрямку, куди йшли тi люди. Вони скоро його догнали. Це була група
якихось дивних салдатiв - без збро©, без нiчого. Йшли безладною купою,
чвакотiли по калюжах, зрiдка й тихо перекидаючись словами й лаючись.
- Ей, слиш, товаришок, куди це ми в iродово© мами йдемо? - спитав
котрийсь у Максима.
- На Борисiвку.
- А далеко?
- Помiря ш, - вiдповiв за Максима злобно хтось iнший iз салдатiв,
чомусь вирiшивши, що запитання було адресоване до нього.
- А це що? - спитав хтось iз iншого боку й невiдомо кого.
- А тобi не все одно?.. - вiдповiв ще хтось iз протилежного боку вулицi
й тяжко, понуро вилаявся. - Завертай у першу-лiпшу хату!
I вони всi завернули праворуч, переходячи вулицю навскiс по баюрах i
розбиваючи тоненький лiд, що ним уже встигли баюри пришерхнути. Подалися
до хаток, що тулились над урвищем. З ними подався й Максим.
Усi разом вони ввiйшли до яко©сь хати, зiрвавши дверi з засува, i
вiдразу ж попадали на солому, настелену попiд стiнами. О! Тут уже таких,
видно, було-перебуло!..
- Чому засунула дверi (трах-бабах-бах)?!. - спитав хтось у темрявi люто
й навмання, звертаючись уже з соломи до уявно© господинi, що теоретично
мусила б десь у цiй хатi iснувати.
Десь у кутку (мабуть, на полу) щось жалiбно захлипало.
- Брось... - сказав хтось iз салдатiв меланхолiйно й уже крiзь сон.
Той, що питав, сплюнув люто, проте навiть не договорив матюка - захрiп,
засинаючи.
I всi, хто тiльки був тут на соломi, поснули вiдразу ж, мовби побитi.
I Максим серед них.
РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ
"Що сказав Кант?.. Що сказав Сократ?.. Нiцше, Шопенгавер, Маркс,
Малатеста, Спiноза, Конфуцiй, Магомет i iншi, й iншi - всi добрi й злi
генi©?!.
Все, що вони сказали всi гуртом, не ма нiякого значення!.. "
Могутнiй струс гойднув Максимом i змусив його не проснутись, нi, -
змусив зринути з гарячки й опритомнiти. Навколо було чорно й одночасно
сизо. Ще дзвенiли, впавши на землю, видавленi повiтрям шиби. В хатi на
соломi було тихо - асi вже позникали й не було нiкого. Лише в кутку на
полу щось хлипало. На соломi ж лежав тiльки вiн, розпластавшись. Руки йому
було неначе прибито до землi, а хтось усерединi в ньому говорив
меланхолiйно, гiркў, помiж словами вiдзначаючи автоматично, що десь там у
темрявi впала тяжка-претяжка бомба i ще йшли, рокотали по землi луни.
"...Так... Усе, що вони сказали, не мас нiякого, нiякiсiнького
значення, бо не може - нi, не може... врятувати... людину!"
Руки й ноги Максимовi - нiби хто прикрутив шрубами - нi звести, нi
ворухнути, а голова - нiби налита свинцем. Вiн ©© звiв трохи. У видавлене
вiкно видне була, як десь, ген там (це за Грайвороном!) снували безугавно
й беззвучно ракети, роблячи тоненькi вогненнi параболи в усiх напрямках,
одна одну перетинаючи, перехрещуючись, Мовби беззвучний вогненний
водограй. Так, нiби десь там вiдбувалася велетенська урочистiсть iз
тисячами бенгальських вогнiв.
Максим подивився й поклав тяжку голову назад. I лежав у забуттi.
Дрiмав. Серед тишi чути було, як шелестiла солома, ворушилася. Сама
ворушилася, неначе жива. Максим знав чого. Тож-бо ворушилися "вони" -
супутники страждання й смерти, реальнi й незчислимi! Супутники
"найпередовiшо©" з фiлософських i соцiяльних систем! Вошi. Вони рухали ту
солому, заволодiвши нею, як переможцi.
"Кант, Шопенгавер, Маркс, Сократ, Руссо, Ленiн..." Безглуздий
калейдоскоп iмен крутився в сизiй темрявi i шелестiв, як солома, i не мiг
нiчого порадити Максимовiй душi, поставленiй над прiрвою. "Нi, вони не
можуть! Вони нiчого, нiчого не можуть..."
Хлипання з кутка дiйшло до свiдомости, i Максим раптом пiзна , що то
хлипала дитина. Мала дитина!..
"...Кант, Шопенгавер, Маркс, Руссо..." Чорт! - Максим зробив зусилля,
щоб вiдсунути геть усi тi iмена, колись чутi, читанi, обожнюванi, що жили
колись у ньому по черзi в ореолi велико© слави. "Геть! Усi вони нiчого,
нiчого тут не зможуть! Вони, носi© тих iмен, вигадали цiлi фiла-софськi
системи й концепцi©, але людину, маленьку людину, ©© м'ятежну душу нiякi з
тих фiлософiй врятувати не можуть".
Перед ним раптом встали iншi iмена, встали з само© глибини душi.
"Батько... "
А що сказав мiй батько?!.
Вiн нiчого не сказав. Вiн лише посмiхнувся променистими очима. Як i
син, його маленький син, синок. I як i той син сонячного Палермо, як i всi
©м подiбнi, отi з малими iменами й великою, як усесвiт, душею й
пломенiючою любов'ю в нiй. З душею мармурового янгола, повергнутого на
землю... Всi вони дивилися йому в серце променистими, вогкими вiд слiз
очима... Дивилися в самiсiньку душу i не давали йому вмерти. Це вони не
давали йому вмерти!..
"Авантi!" - бринiло десь здалеку, здалеку.
А калейдоскоп крутився в гарячковому маревi i десь хтось, нiби крупь ,
вiдраховував на повен голос:
"Кант, Сократ, Шопенгавер, Нiцше, Маркс..."
- Стоп! - сказав сердито Максим, аж той круп' замовк, а Максим по
коротких зусиллях очуняв зовсiм i заклiпав притомно очима.
Свiтало.
- Авантi! - промовив Максим сам до себе i встав. Немов автомат, звiвся
на ноги.
В кутку на полу, скоцюрбившись пiд купою лахмiття, спала стара жiнка,
люто чухмарилась увi снi й щось бурмотiла. I бiльше нiби нiкого.
А в хатi... Господи! Така пустка, такий бруд i такi страшнi злиднi, що
навiть Максимовi, навiть такому, як вiн , ридати хочеться.
Максим ступив тихенько крок до полу, - йому страшенно хотiлося
побачити, де ж те дитя, що перед тим хлипало. Ось воно! Розкидавши
рученята й ноженята на бруднiй, аж чорнiй, подушцi, серед бридкого
лахмiття спало хлоп'я. Заплакане личко рожевiло, посмiхалось увi снi.
Хлоп'я нiби зрадiло Максимовi й посмiхалося йому назустрiч, пiдклавши
кулачок пiд замурзану сльозами щiчку.
Максимовi нагло нiби хтось наступив обцасом на саме серце... Вiн враз
круто повернувся й вийшов. Вийшов тихо, щоб не розбудити. I пiшов швидко.
Надворi стояв туман. Максим радiв тiй оказi© й пiрнув у туман, як у
воду. Десь у туманi стояв гомiн i рух, десь наче зовсiм близько, але, де
саме, годi було визначити. Наче кругом. Туман збiльшував звукопровiднiсть
повiтря i часом, як це Максим знав з досвiду, робив чудеса, переплутуючи
вiдстанi й напрямки звуку. Максим слухав тi звуки й думав, що, мабуть,
вони доходять вiд шосе, але й без того вiн розумiв, що на шосе йому не
треба виходити, принаймнi на цьому вiдтинку, де воно загиналось дугою
навколо Грайворона. О, цей Грайворон!.. Там, на тiй шосейнiй дузi i в тiм
Грайворонi, напевно зосередились частини як не тi ©, то iншо© армi©.
Максим попрямував знову на лiс. Там напевно за нiч вiдбулися вдячнi
змiни, та вже й сам туман був чудесною змiною, що радикально змiняла
ситуацiю в Максимову користь. До того ж. снiг "зачиримiв", як кажуть
сибiряки, цебто - взявся твердою корою, й по ньому стало легко йти, як по
бiлому асфальту.
Масим iшов у туманi по-вовчому. Зробить крок, послуха , послуха ,
зверне лiворуч, зверне праворуч. Так маневрував, боячись натрапити на
якусь вiйськову групу, чи засiдку, а чи розвiдку. За орi нтир правили йому
звуки, яких вiн уникав вiдштовхуючися вiд них, як вiд стiни, й iшов туди,
де звукiв не було. Так, наче вiн мав зав'язанi очi й посувався навпомацки,
пiзнаючи перешкоду за ©© власним звучанням або ж за тим, як вона вiдбивала
чужi звуки. Довго вiн так петляв i вже почав пiзнавати, що ходить по тих
самих мiсцях, натрапляючи на тi самi речi знову. Знайомi дерева, кущi,
горбки, старi слiди в снiгу випливали з туману назустрiч. Побачив, що
закрутився безнадiйно, i годi було вже визначити напрямок, куди ж йому
бодай приблизно треба було йти, в який бiк. Вiн не мiг уже визначити
точно, анi де схiд, анi де захiд, або пiвнiч, чи пiвдень. На снiгу не
видно було власних слiдiв, а туман був однаковий iз усiх сторiн i рухливий
у всiх напрямках та з усiх бокiв. Туман не рухався в певному напрямку, нi
- вiн стояв, i в той же час ворушився. Вiн нiби курився, виходячи десь iз
землi. Снiг i туман, i розрiзненi речi виринали з туману й зникали знову в
туманi поодинцi.
Iшов-iшов Максим - i сам незчувся, як раптом опинився на шосе. Вiн
скотився на нього з урвища, оступившись в туманi. Став. Послухав. Тихо, нi
звуку нiде поблизу. Лише десь поодаль збоку чути якусь несамовиту лайку й
рип полозкiв. Але на шосе нiкого. Лише ворухливий туман. Максимовi видно
було тiльки шматочок шосе, - трiшки спереду, трiшки ззаду. Злiва шосе
круто обривалося сво©м кра м у молочну каламуть. Здавалось - оступись i
полетиш у безвiсть. Праворуч було круте, вкрите чагарником урвище, звiдки
вiн скотився. З цього Максим зробив висновок, що вiн стояв на шосе
правильно - лицем саме туди, куди йому треба йти - назад, додому. Вiрнiше
- вперед, додому.
I вiн пiшов пустельним шосе. Йти було зручно, бо згори й по добре
вкоченiй дорозi. Лише трохи кололо в ноги - дрiбнi крижинки й мерзлi
грудочки землi та камiнцi. Але що то було в порiвняннi з мукою блукання в
туманi, згубивши напрямок! А тут - хай хоч сто туманiв, не зiб' шся з
дороги.
Та не зробив Максим i пари сот крокiв, як спереду в туманi щось
забовванiло, зарухалося. Те "щось" iшло йому назустрiч. Максим нагнувся,
нiби поправляючи щось на ногах. Придивився - йшло дво . Тодi Максим
повернувся й, випроставшись, поплентався назад. "Вперед на пiвнiч". За ним
почулися кроки. Дво людей доганяли його. Кроки були важкi, немовби в
кутих нiмецьких салдатських чоботях. Максим плентався поволi, а кроки
наближались швидко. Догнали.
Якийсь час iшли поруч. Один був офiцер сов тсько© армi©, а другий -
рядовий салдат, гвардi ць. Офiцер був у рудому кожушку, в смушевiй шапцi,
збитiй зi спiтнiлого чола геть аж на потилицю i в... Максим помилився щодо
нiмецьких чобiт, - офiцер був у дебелих англiйських черевиках. Вiн тримав
у руцi револьвера, розмахуючи ним, i раз по раз озирався назад. Салдат
iшов з фiнкою напоготовi, теж спiтнiлий, але в шинелi та шапцi-ушанцi, й
теж в англiйських черевиках. Вони дуже поспiшали. Але, догнавши Максима,
стишили ходу й iшли якийсь час поруч, мовчки. А тодi враз офiцер зайшов
наперед, скомандував Максимовi:
- Стой!! - i вилаявся.
Максим став.
- Ти чого повзеш, як черепаха, сволоч?!. Га?! Максим знизав плечима й
прохрипiв iронично:
- Хiба не бачиш?
- То-то що бачу! - I наставивши револьвера в груди: - Ти куди йдеш?
- Хiба не бачиш?
- От ти зараз побачиш, гад, як я тобi злiплю всi кулi, що в цьому ось
розговорному апаратi! Ти куди йдеш, питаю! До н мця?
- Уяви собi, що нi. Я йду до сво©х, так як i ти... Офiцер зареготався,
а за ним i салдат, тим часом озираючись.
- Iч ти! А перед цим ти куди йшов, га?
- Теж туди, куди й ти.
- Що?!. Ти ж iшов туди, а я ось сюди!
- То тобi так зда ться, браток, - зiтхнув Максим.
- Що?!. Що ти менi говориш! Я, брат, бачу! I тебе наскрiзь бачу!..
Максим сумно, глузливо:
- Можливо. Тiльки, як же це ти - йдеш у туманi, а все бачиш? А я от
скiнчив академiю, брат, i нi хрiна не бачу.
Офiцер поклiпав на Максима очима, а тодi сердито сплюнув i нiчого не
сказав. Помовчав, озираючись. А тодi:
- Ну добре. От ми "там" тебе спита мо. Ану, лишень, ворушись швидко!
Марш вперед!
I пiддав пiд груди револьвером, аж Максим спалахнув, зупинився, закипiв
увесь... Але стримався, лише подивився в очi офiцеровi довгим поглядом i
спитав тихо:
- Ти й нiмцiв штовхав уже цим "розговорним апаратом"?..
Салдат засмiявся, а офiцер знiяковiв i замаскував ту нiяковiсть
брутальним матюком.
- Йди-йди!.. Подивимось, що ти заспiва ш там...
Те "там" було для Максима цiлком зрозумiле i не потребувало коментарiв.
Вiн iшов попереду й гарячкове ворушив мiзком, шукаючи виходу з ситуацi©.
Вiн збагнув свою трагiчну помилку. А помилка була в тiм, що вiн говорив iз
цими аргатами по-укра©нському, i з його мови видно було, що вiн
iнтелiгент. Цього цiлком досить цим людям, щоб поставити кого завгодно пiд
сумнiв i злобно розстрiляти. Адже ж за це йому все життя зломано. Ну, як
дiйдуть "туди", то там знайдуться проти нього й бiльш конкретнi
аргументи...
А офiцер i салдат пiдганяли Максима. Вони вже були певнi, що впiймали
якусь "велику рябу", саме виходячи з тих мiркувань, що та "риба" говорила
по-укра©нському, але не по-простому, не по-селянському, а так, як говорять
отi найзатятiшi вороги системи, яку вони захищають... Офiцер, мабуть,
дедалi бiльше те розшолопував. Щоб сконтролювати, офiцер зупинiм ще раз
Максима й запитав:
- Чи не якимсь начальником полiцi© був?! Га?!
- Я, брат, бiльшим начальником був, - вiдповiв глумливо Максим. - Я
орденоносцем був! У Сталiна.
- Гм... Блюхер он теж орденоносцем був у Сталiна, - буркнув офiцер. - А
от - як ти говориш, га?! Ясно, все, брат, ясно. Ану, марш!!.
I вони його вели крiзь туман, десь туди, де знаходилось оте "там". Та
дедалi офiцер i салдат усе бiльше нервувалися. Вони поривалися йти швидко
й могли йти швидко, але ©хнiй бранець не мiг. Видно було й ©м, що не мiг.
I офiцер несамовитiв, кипiв, кусав губи, озираючись тривожно назад i по
боках, дослухаючись у туманi. Максим бачив, що його охоронники проймалися
все бiльше злiстю, i думав:
"От набридне ©м вести такий "трофей", i вони вiзьмуть та й пристрелять.
I все. Що ©м, цим героям? Хто з них спита ? А якщо спита , то ще й
похвалить..."
I ця ймовiрнiсть ставала все бiльш реальною. Та ось лiворуч у туманi
з'явилась хата й двiр i ще хата й двiр.
- Стой! - скомандував офiцер.
Стали. Офiцер iз салдатом пiдiйшли до двору, а Максима лишили стояти
посеред шосе. Вони почали спинатися на пальцi, заглядаючи через паркан та
роздивляючись, що там було в дворi. Потiм салдат зайшов у двiр, а офiцер
командував ним через паркан, щось показуючи та корегуючи... Максим зробив
мляво крок уперед... Як добре, що вiн босий! Не чути нi тупання, нi
човгання. Ще один крок... Ще один... Озирнувся - за туманом нiчого не