Багряний I. Людина бiжить над прiрвою

життям. Дивно - салдатики сидiли на санях i грали собi й далi в карти, так
нiби нiчого не трапилось. Конi з набоями десь забiгли, й хлопцi далi були
без дiла. Та й яке, справдi, зараз могло для них бути дiло важливiше за
"очко", за гру з долею в пiжмурки, в щастя? "Переборi", "недоборi",
"наша!", "не наша". Аж поки випаде "очко"...
Тим часом надходив вечiр i щось треба було тюремнiй адмiнiстрацi©
робити. Вихiд було знайдено дуже просто: вартовi нанесли колючого дроту,
гакiв, цвяхiв i заплутали геть те мiсце, де бракувало стiни, замiнивши ©©
дротяною загорожею. Вийшов справжнiй звiринець. Лише нiкому було на той
звiринець дивитися.
Свiт наче вимер увесь геть. Мiсто теж. Навколо - анi голосу, анi знаку
чогось живого, людського. Зенiтку також надвечiр було прибрано i вже два
салдатики-фаталiсти не грали в карти там, навгородi. Немовби все програли
й уже нi на що було грати в "очко".
Жiнок i дiвчат, закутаних у хустки й плащi, зажурених, як тi
жони-мироносицi, теж було прибрано з-пiд шопи, й там уже нiкого не було.
Варта також десь тулилась по закутках, i ©© теж так нiби й не було.
Лишилось тiльки це звалище вiдгороджених дротом людей посеред порожнього,
темного свiту, посеред смороду пiроксилiну й горiло© сажi.
А ввечерi прийшли карнач i два мiлiцiонери й забрали з "камери"
Максима. А забираючи, вони наклали на нього елегантнi нiмецькi наручники,
чим Максим був неабияк здивований: це було щось нове в практицi цi ©
"фiрми". В нiй, правда, перед розправою путали людям не тiльки руки, а
навiть i ноги, але не такими розкiшними наручниками, а колючим дротом -
путом дешевшим, але бiльш надiйним i "переконливим"... Отже, наклали
наручники й повели. Довго вони його водили в тих наручниках чорною
пустелею, розбомбленими вулицями - нi, не вулицями, а хаосом, помiж ямами,
скiсно лежачими стiнами, поваленими телефонними стовпами. Водили й усе
щось шукали, а при тому про щось мiж собою бурмотiли й лаялись. Максим
тинявся разом з ними й зовсiм не пiзнавав рiдного мiста. Його не було.
Була лише немилосердно здовбана чорна земля, залита багном i зловонням,
засипана трiсками, щебенем, покрученими шматками бляхи, мотлохом ру©ни.
Все було обернено в хаос - у хаос пустелi. Таке було враження, що диною
точкою, де ще дихали якiсь живi iстоти, серед цiло© цi © безмежно© ру©ни
була та точка, звiдки вони вийшли, - тюрма. Та вони ©© загубили й тепер
ледве чи знайдуть.
Довго так тинялися карнач i вартовi, водячи Максима в наручниках... По
довгих блуканнях смертельно натомленi й лютi вартовi з карначем i Максимом
припхалися назад. Так i лишилось невiдомим для Максима, куди й чого вони
водили його в таких "гарних", в таких мiцних нiмецьких наручниках?..
Прибувши назад, деякий час усi стояли посеред двору, серед уламкiв i
вивернутих брил землi. Карнач iз вартовими побубонiли щось, поплювали,
боячись навiть закурити в такiй зловiснiй темрявi, й вирiшили чомусь не
заводити Максима назад до "камери". Вони завели його пiд ту шопу, де
недавно сидiли "жони-мироносицi", й залишили його там у наручниках. Вони
не зняли ©х, а здали його так вартовому, що вiдповiдав за цю "тюремну
точку", й звелiли чекати.

Вартовий посадив Максима на якусь дiжечку бiля зовнiшнього стовпа, а
сам десь заховався вглиб, проказав звiдти звичайну формулу попередження й
пiсля того бiльше нiчим уже не нагадував Максимовi про себе - десь тiльки
мовчки й пильно за ним стежив.
Таким чином, нарештi Максим лишився на самотi з собою.
Максим був радий i такiй самотностi. Перешкоджали трохи наручники, але
вiн скоро й про них забув. Обiперся спиною об стовп i занурився в свою
втому, в забуття, в глибокi, тяжкi сво© думи. Навколо тiльки мла й ще щось
- туман не туман, дим не дим, газ не газ. Усе те перемiшалось разом пiсля
довгих бомбардувань, i пожеж, i тлiння, й випарiв, i холодного-холодного
зацепенiння. Навiть не знати було, чи то хмари клубочились на небi, чи то
клубочилася там сама чорнота ночi. I серед тi © чорноти було задушно й
тихо, немов пiд переверненою дiжкою...
Коли Максим по деякому часi прокинувся вiд холоду iз забуття й
розплющив очi - було якось аж дзвiнко вiд тишi й... зоряно! Низько-низько
нависли над землею й мерехтiли зорi. Мiрiяди зiр. А пiд ними - холодна мла
й принишкла тиша. В тiй тишi було чути. як десь дзвiнко трiщали крижинки
на пришерхлих вiд морозцю калюжках... Зорi були якiсь аж наче червонi,
мовби заплаканi. I чувся дух - ледве вловний специфiчний дух безмежного
румовища, над яким тi зорi нависли.

I ще щось...
Максим прислухався, й волосся йому почало ворушитися на головi. Вiн
услухався всiм сво©м ством i вдивлявся викоченими очима в темряву, мов
намагаючись те "щось" побачити, але побачити нiчого не мiг. Перед очима -
тiльки зорi... Вони виступили на чорному небi, немов буйна роса, немов аж
осипаючися над пришерхлою землею. А пiд ними - чорнота, мов у
безмежному-безмежному проваллi, й нашорошенiсть, як в урочисту годину
перед творенням свiту. Нiде нi людського гомону, vi вiтру, нi рипу, нi
стуку. Штиль. Штиль чорного, глухого пiвнiччя, тi © години, коли, мовляли
старi люди, десь там у пеклi "чорти навкулачки б'ються", а весь свiт
прича©вся й слуха .
Штиль... Нi, не штиль. Прислухався... Тиша гойдалася. Вона гойдалася
все бiльше й бiльше. I вже чути було виразно - над усi ю землею стояв
далекий-далекий клекiт. Перекочувався, наростав, наростав... Стихiйний,
жаский, безмежний клекiт. Мовби лемент грiшникiв у пеклi. Мiстерiя! Якась
моторошна опiвнiчна мiстерiя... Нарештi - збагнув:
"Та то ж собаки!.."
Так, то в а л у в а л и собаки. Це явище завжди потрясало Максимову
душу - ця дивовижна собача симфонiя. Ще змалку вiн чув ©© над цим мiстом
отако©-от зоряно© ночi, i сонне мiсто здавалося йому тодi безмежжям
усесвiту, а собачий лемент над ним - мiстерi ю другого життя, життя
якихось iнших, потойбiчних iстот, що перевтiлилися в псiв i зчиняли свою
перекличку, коли людський свiт засинав. Вони заводили тоскну гавкотняву в
бездонне зоряне небо, - спочатку всi пси десь на одному кутку мiста, потiм
до них при днувалися всi пси другого, третього кутка, i далi, далi, на
всiх кутках i по всiх вулицях, площах i околицях здiймалося море лементу й
розливалося все ширше й ширше. Воно перекочувалося на передмiстя - на
бойнi, на чинбарнi, на соннi хутори й села, на далекi-далекi виселки й
котилося звiдти назад, на пiвдень, на пiвнiч, на захiд, на схiд...
Однотонна, безперервна гавкотнява. Вони всi - тисячi й тисячi псiв -
повторювали все одну й ту ж саму ноту - до безконечности. Одну ноту.
Рiзнилися лише тембром - тонюнькi дисканти, тенори, баси, тяжкi захриплi
октави... I мимоволi приходило на думку - хто ж диригу тi ю дивовижною
мiстерi ю? А хтось-таки диригував!..
Зорi осипалися тихо над тим лементом, а вiн усе клекотав, клекотав...
Пришерхла земля, взявшись морозцем, тихо вiдбивала зорi в свiчадах
примерзлих калюж i калюжок. Тако© ночi й пiд такий лемент колись, -
пригадував Максим, - не мiг вiн, бувало, заснути й обертався до самого
ранку з широко розплющеними очима. Це бувало ще в дитинствi. Але справляло
це тодi iнше, вiдмiнне, нiж тепер, враження на Максимову душу. Та й той
лемент, те валування собаче, далебi, було якесь iнакше тодi. Бо ж тодi
кожен пес мав господаря, мав певне пристановище, а кожен господар мав дах
над головою, свiй дiм i свiй окремий свiт у ньому. Господар засипав, а
пес, скориставшись iз безгомiння й нудьгуючи на ланцюгу чи пiдкоряючись
iнстинктовi прапращурiв, починав перекличку. I в тiм валуваннi, в тiм усiм
клекотi тодi була тiльки тяжка нудьга собача i тiльки собача скарга. Хоч i
безмежна, хоч i та мнича та вражаюча сво©м стихiйним виявом, але тiльки
собача. А тепер...
Максим, що мав за собою вже тридцять п'ять рокiв тяжкого життя, пройшов
вогнi й води, й усе пекло земне, вслухаючись тепер у цей клекiт, у цю дику
пiвнiчну мiстерiю, раптом вiдчув якийсь мiстичний жах. Десь у
пiдсвiдомостi виринув навiть сумнiв:
"Таж хiба це собаки?.."
Нi, це над збомбленим, зруйнованим, поритим ямами й окутаним смородом
пiроксилiну мiстом, що лежало, втоптане в землю, пiд холодними зорями,
ридали душi всiх забитих i замордованих, розiрваних на шматки й нiким не
похоронених, безпритульнi й безпораднi, непотрiбнi анi на землi, анi на
небi, анi в пеклi. Це вони зчинили страшний плач, страшне голосiння.
Безмежний, потрясаючий лемент... У чорнiй тишi пiвнiччя, пiд холодними
тремтячими зорями, вони тужили на всi голоси й на всi ноти... Такого
Максим ще нiколи не чув. Це було монотонне повторювання однi © ноти
безлiччю голосiв. Це було витягування цiло© рулади, пересноване тужним
виттям, що навiвало жах, вiд якого ворушилося волосся.

Якась космiчна i ремiяда, доведена до найвищо© точки.
Повстання мертвих...
Нi, р е в и щ е мертвих разом iз живими - над чорною, космiчною
прiрвою. Море хлипання, скарги, квилiння, дитячих зойкiв, материнського
ридання, божевiльного маячiння й тоскного речитативу ритуально© яко©сь
плакальницi, нiжно© й тонкоголосо©, як рiдна-рiднесенька сестра чи ще
рiднiша матiнка-ненька... Дивовижний, несьогосвiтнiй i в той же час до
болю реальний, безнадiйний плач-лемент над ру©ною...
Пiд тим лементом брижилась чорна й сморiдна, пришерхла, принишкла
земля, а вгорi над усiм мерехтiли, клiпали, як очi, великi зорi, вiбруючи
в такт хаотичному дикому лементовi пiд ними, й здавалося, що з них - iз
тих зiр-очей - капали сльози.
Максим слухав цю пiвнiчну мiстерiю i його перегартоване, надщерблене й
геть спустошене серце бралось тремтливим холодком. Для нього це був
страшний плач над мiстом його похованого дитинства. Над чорною пустелею -
на порозi бiблiйного, напророченого кiнця свiту...



Вранцi зняли з Максима наручники, так i лишивши нерозгаданою загадку -
навiщо ж вони ©х надягали?..
Як тiльки розвиднiлось, вiдразу ж завили сирени. I вiдразу ж почався
шалений рух. Хтось розгубився, заметушився й усе переплутав. Максима
спочатку було вкинуто назад до камери. Та не встиг вiн ще навiть знайти
собi мiсце в камерi, як нараз розiтнулася шалена команда:
- Виходь!!. Стройся!!.
Загримiли засови, затрiщали дверi - велика людська лава бурхнула з
тюрми надвiр. Хоч цiлiсiнька стiна була вiдвалена геть, проте всiх
випускали тiльки в дверi. "Дисциплiна..."
А надворi ту всю людську лаву брали, як у шори, двi тiснi й довжелезнi
шпалери варти, на©жачено© сталевими цiвками автоматiв i злiсними лютими
очима, так нiби причиною того, що вони мусили пiдставляти тут голови пiд
бомби, була саме ця сiра людська лава. Вони взяли ©© в шори й зразу ж
розставили всiх "по чотири".

Щойно тепер стало видно, скiльки ©х i якi вони були. Тут вишикувалося
понад чотириста людей, - нi, не людей, а сiрих iстот у подертому брудному
ганчiр'©, з пом'ятими блiдими й брудними обличчями, з такими ж торбами на
спинах, - понад чотириста скоцюрблених голодом, холодом, утомою й страхом
жалюгiдних iстот. Вишикованi в довгу колону "по чотири", вони являли собою
вже цiлком знеосiблену сiру масу. I ця маса, ця колона, закаляна вапном й
крейдою, забруднена порохом, глиною й битою цеглою, стояла, дрiбненько
тремтiла й чекала, опустивши очi, теж злiснi, але бiльше переляканi...
Та й варта мало чим вiдрiзнялася зовнi вiд колони. Таке ж ганчiр'я
одягу, такi ж торби, лише не в руках, а прип'ятi до паскiв, такi ж блiдi
обличчя й такi ж переляканi. Тiльки вони були тепер упривiлейованi. Тi
привiле© вони тримали в руках. Привiле© тi - то зброя i зматерiялiзоване в
тiй збро© право вбивати людей, поставлених "по чотири", - таких самих, як
i вони, але приречених тепер бути вбитими першими тiльки тому, що цього
разу зброя потрапила випадково не до ©хнiх рук.
Метушня. Команда Зайця:
- Ма-аррш!
I все те посунуло. Подалося вчвал - по багнюцi, по снiгу, по вибоях.
Тюрма на Широкiй лишилася зяяти роззяпленими дверима, проваленим дахом i
розваленим фасадом.
Тридцять восьмеро тих, позначених пальцем Фортуни, що ©х перед тим було
видiлено окремо, змiшалися тепер i переплуталися з рештою, з усi ю масою,
пiдiгнаною вже пiд один ранжир тим-таки самим пальцем.

РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
Захекуючись вiд швидко© ходи, люди почали губитися в здогадах - куди ж
це ©х ведуть? Чи не на соборний цвинтар? Це там, за ярмарковою площею, пiд
сизим бором...
Максим теж думав про те. Так, це ж вони, далебi, йдуть туди, де сто©ть
той янгол мармуровий, повергнутий на землю, що так трагiчно заломив руки в
мармуровiй печалi... Тужить. Хоч його й потiшали щороку безлiч разiв
священики та хори церковнi, спiваючи - "iдеже н сть бол знь, нi печалi, нi
воздиханiя", проводжаючи душi вiдходячих у життя вiчне. Янгол усе тяжко
зiтхав i плакав ревно, скiльки Максим його пам'ята . I малому Максимовi
все здавалося, нiби тому вiн так ридав, що недалеко бiля нього все було
копано великi ями та й роблено в них братськi могили для розстрiлюваних
над ними людей... I дядина, красуня тiтка Ганнуся, точнiсiнько так ридала,
коли стояла на могилi навколюшки, розхристана, з розметаною косою,
затискуючи руки мiж колiнами, - над розстрiляним сво©м чоловiком, а його,
Максимовим, дядьком, колись...
Колона йшла, обминаючи центр мiста, йшла бiчними вулицями, тримаючи
курс таки туди - на ледь помiтний хрестик за купами голих дерев i дахiв,
на хрестик дерев'яно© церковцi соборного цвинтаря. Тi вулицi, якими вони
йшли, так добре знанi Максимовi з дитинства, - то вже були не вулицi. Вся
ця частина мiста була перетворена в суцiльний пустир, укритий ру©нами
дiмкiв i глибоченними воронками. По краях воронок лежали величезнi брили
мерзло© чорно© землi, вивернутi тоновими бомбами. "По кому тут треба було
скидати тоновi бомби!?." I, нiби як знущання, як глум над тi ю всi ю
ру©нницькою робою i як трiюмф перемоги над нею, ось над шляхом, край
велико© левади сто©ть глиняна хатина пiд солом'яною старезною стрiхою...
Максим знав цю хату з дитинства - це хата Кривоносiв, ковалiв i
молотобойцiв, що з ©хнiми хлопцями вiн учився в школi та з ними ж на печi
ось у цiй хатi слухав казок старо© бабусi Кривоносихи - казок про царiвен,
про вiдьму, про хатку на курячих лапках... I ця "хатка на курячих лапках"
iз казки завжди асоцiювалась у Максимовiй уявi саме з хатиною Кривоносiв.
А тепер ця хатка на курячих лапках сто©ть от над кра м велетенсько©
воронки, як над проваллям, i - цiла-цiлiсiнька! Це нiби теж кадр iз казки.
Цiлiсiнька, пiсля нападу "нечисто© сили", тiльки припала на один рiг,
мовби вклякнула на одно колiно, та стрiха трохи задерлась. Та ще ослiпла
зовсiм - дина ©© шибка в маленькому вiкнi вилетiла. Решта шибок, як i
ранiше, були позатиканi онучами, й тi онучi не повилiтали, - це, либонь,
ще тi онучi, що були й за Максимового дитинства, що ©х iще повтикала стара
Кривоносиха. "Непереможнi, незнищимi укра©нськi онучi!"

Чим далi колона йшла, тим реальнiшою ставала для Максима можливiсть
пройти попри самiсiньку власну хату. Так. Це була б страшна iронiя! I на
те закривлялося. Ось уже мiський парк. Ось Шеметiв перевалок. Ось вони
вийшли на Максимову вулицю... Звiдси б повернути лiворуч, i за яких двiстi
крокiв - його хата. Але колона не повернула лiворуч i не пiшла вздовж по
вулицi, а лише перетнула ©© впоперек навскоси. Конвой так квапив, так
гнав, що люди бiгли... бо над мiстом уже знову ревли лiтаки й могло
статись так, що, доки колона добiжить до цвинтаря, ©© змiшають iз болотом
ранiше, ще й разом iз конво м, i тим зiпсують усю задуману виставу,
зламають ©© послiдовнiсть.
Люди бiгли, спотикаючись. У тiм поспiху даремно Максим повертав голову
влiво, намагаючись востанн , хоч здалеку, побачити свiй дiм... Нiчого вiн
не вглядiв, не встиг.
Проминувши Зелене озеро (озеро посеред вулиць, на якому Максим учився
плавати й рибалити, ловивши штаньми золотих маленьких карасикiв i жаб'ячих
пуголовкiв, i яке тепер його не зворушувало, засипане брудним снiгом,
сажею, цеглою, трiсками й шматками бляхи вiд розбомблено© касарнi, що
стояла при березi) - проминувши це озеро, колона повернула лiворуч... I
тепер уже зовсiм стало ясно, що таки дiйсно вони йшли на цвинтар. "Ось
пройти ще цi ю вулицею, звернути праворуч у вузенький Силенкiв перевалок i
тим перевалком вийти на Ярмаркову площу, пересiкти ©© навкiс - i вже. Там
брама, через яку всi входять... але не всi виходять".
"За тi ю брамою, там ©х i чека мармуровий янгол".
За цим передбаченням усе й вiдбувалося. Це вражало. А також вражало те,
що скiльки вони пройшли, а нiде ще не стрiли жодно© живо© душi, навiть
собаки. Нишком кожен, i Максим теж, хотiв, щоб стрiвся бодай хоч якийсь
випадковий знайомий, щоб хоч знали люди (хоч хто-небудь!), коли й куди ©х
поведено, щоб знали, що вони тут пройшли востанн власними сво©ми
ногами...
Пройшли вулицю. Ось колона звернула в вузенький Силенкiв перевалок.
Ось...
Але далi цього перевалочка колона не пiшла. Вона зупинилась, геть
виповнивши його вщерть, бо був вiн зовсiм вузенький, i так стояла. Люди
перепочивали тiлом i мучились душею (хто ще був здiбний мучитись). Це
все-таки мала бути лише коротка павза, а потiм вони вийдуть на ярмаркову
площу, зроблять останнiх пару сот крокiв i... Проте з цього перевалочка
колона далi не пiшла. Виявилося, що мета ©© маршруту була якраз тут, саме
в цьому перевалочку.

Це був досить великий одноповерховий будинок Силенка. Тобто - колись це
був будинок Силенка, якогось купця, чи архи рея, чи генерала, Максим так
добре й не знав того, хоч проходив повз нього безлiч разiв. А не знав
тому, що пiзнiша слава цього будинку геть затьмарила iмена попереднiх
господарiв. А був тут пiзнiше "Штаб Духонiна", а потiм "ЧеКа"... Може,
вiдтодi й янгол той плаче там так тужно... Потiм тут був вiйськовий клюб.
Нарештi - контора й клюб радгоспу "Свобода". А тепер...
А тепер тут, зда ться, мав бути також "клюб"... Якiсь люди шпарко й
галасливо працювали в ньому: чiпляючись по вiкнах, як мавпи, вони
прибивали грати!.. Пристосовували. За десять-двадцять хвилин усе було
готове: дiм купця чи архи рея Силенка було пристосовано до ново© функцi©.
В цей дiм i було впаковано всю колону. Запхнули ©©, натоптали,
придавили колiнами, рушницями та кулеметами й замкнули. Варта
розташувалась по менших прибудiвках та в коморах у дворi, начальство й
"управлiння" - по сусiднiх дiмках.
I нова тюрма зафункцiонувала.
Всерединi в тiм домi дверi були повириванi й стiни порозвалюванi, так
що вiн знутра являв собою майже суцiльну залю з коридорчиком. У цю залю й
у цей коридорчик i насипано було повно людей. Вони кишiли купою, один на
одному. Топталися по головах i ногах. Вкладувалися. Вмощувалися... А над
усiм - гнiтюча-гнiтюча тривога, страх i якесь внутрiшн ниття, як зубний
бiль...




"Соломонова теза про пiсок пустель, мабуть, саме отут була б найбiльш
доречна. I та його теза про хробакiв..."
Максим роздумував над цим, лежачи серед людського звалища й
спостерiгаючи з нудьгою все навколо себе. I вже майже визнав за ним рацiю
- за Соломоном цебто.
Господи! Сама думка, що Соломон мiг мати рацiю, вбивала. Зрештою, все
тут убивало, весь оцей свiт убивав.
"А таки, мабуть, мав рацiю!.."
Зваленi в купу, в звалище, всi цi iстоти (а це вже були тiльки iстоти -
нi, пiсок пустель!) помалу втрачали зовсiм свою людську подобу.
Максим давно знав, що людина в певних обставинах може швидко звiрiти,
обертаючись часом у тварину. Бачив це сам не раз. Але так от оголено й у
такому темпi й маштабi... Цього ще не бачив. I тут же пригадував знову
слова Соломона про вагоме й штучне - про те, що вiдвiю ться, й про те, що
лиша ться. I от - штучне вiдвiялося, лишилося вагоме...
В тюрмi панувала ядуха, злоба. Люди починали нагадувати собою диких
iстот, що на малiй площi, в ямi, намагалися видертися геть по головах собi
подiбних, топчучи одне одного на смерть. Вони шукали рятунку в загибелi
ближнього, в зненавистi - в тому, в чому рятунку нiколи не було й нiколи
не буде.
Над людським звалищем, у смородi лахмiття, випарiв i махоркового диму,
тяжка, як сам той дим, стояла зловiсна, брудна лайка. Люди гризлися за
мiсця бiля вiкон, за те, хто з них був чи "ворог народу", а хто нi, -
хто... "правильно", по заслузi сидить у цiй "буцигарнi", а хто "безневинна
жертва"... Гризлися за те, хто "чесно жив", а хто з нiмцями спiвпрацював,
хто любить сов тську владу, а хто ненавидить... Причому все те говорилося
якнайголоснiше, щоб чула варта за дверима, щоб чув карнач, а то й "сам
За ць". Люди билися кулаками в груди й клялися... й проклинали... I
дубасили словами один одного, а вiд слiв переходили й до кулакiв.
Все це вирувало, ворушилось, як мурашник, - нi, як черва. А посерединi
того коловороту лежали Максим iз Костиком. Хлопець дрiбно тремтiв. Вiн
нiколи не був у такiй ямi, i його дитяче серце огортав панiчний жах. А
Максимове серце огортала туга - нi, нудьга. "Любов!.. Iде©!.. Бог!..
Честь!.. Ха-ха-ха!" - бринiли Соломоновi слова. Його дух витав тут, як дух
злого генiя, аж Максимовi ставало моторошно...
Серед ув'язнених найбiльш горлатими, найбiльш "вiдданими Сталiновi й
партi©", найбiльш "чесними" виставляли себе тi, що були вчора пiдручними в
Зайця, - полiца© з "любовi до мистецтва", гестапiвськi попихачi й тi
"заплiчних справ майстрi", що так по-мистецькому орудували намиленою
мотузкою. Вони били себе в груди й напосiдалися на всiх iнших, тероризуючи
©х сво©м горлатим пащекуванням. Iншi огризалися, нагадували крикунам
учорашн , тодi вибухав й стояв божевiльний клекiт - клекiт оскаженiлих
людей. Тюрма аж стугонiла вiд лютого ревища.
I раптом... Раптом усе вривалося. Люди заклякали, аж стукаючи лобами об
пiдлогу, тиснулися в кутки, стогнали й хрестилися, згадуючи Бога й "Царицю
Небесну", i лежали тихо-тихо, шепочучи молитви... Це над дахом проходив
смерч - там гули лiтаки, налiтаючи черговою хвилею на мiсто й бомблячи
його з низького лету. Люди шаленiли вiд жаху. Вони влипали в пiдлогу,
тремтiли й говорили тiльки пошепки, нiби боячись, щоб ©х не почула,
пролiтаючи над дахом, смерть. Але лiтаки пролiтали i... I тодi за ними
вслiд зривався скажений вихор матюкнi "в Бога, в Богородицю, в янголiв, у
всiх святих i ©хнiх заступникiв"... Розквитавшись так iз лiтаками, бралися
знову до перервано© баталi©. I знову все, як було й перед тим: клекiт i
ревище...
I ось серед такого ревища, як його завершення, зрина нагло гiстеричний
голос. То, скориставшися з маленько© павзи, якась iстота б' себе кулаком
у груди, рида й вигуку :
- А в усьому цьому виннi вони - тi газетчики та коректори рiзнi!.. Вони
позводили нас iз ума сво©ми газетами!..
I скреготить зубами, що вчасно не повiшав ©х усiх, i пропону спосiб
розправи з ними - колесувати, четвертувати ©х i т. д. за те, що от ©х
"бiдних до такого довели".
Костик злякано втяга голову в плечi й тиснеться до Максима. Вiн
бо©ться. I вiн ма рацiю, бо серед цi © роз'юшено© людсько© стихi© до
безглуздого самосуду зовсiм-зовсiм близько. Причому будуть бити й убивати
такого-от Костика за те, що вiн "проклятий коректор", i професiйнi вбивцi,
й люди, якi нiколи курчати не вбили, якi колись любили пташок, i дiтей, i
книги, й церковнi спiви... Всi вони, цi люди, тепер пустилися берега.
"Оголилися", мовляв Соломон. Тут-от оголилися ©хнi серця, i в тих серцях
був тепер лише чад.

Знову лiтаки - i знову все пада ниць, а як небезпека мина - знову
розлива ться той чад, чад зненависти й злоби. Це так ошалiлi з переляку
люди робили "репетицiю", бо ж... Бо ж усi кожно© хвилi чекали
Спец-Трибуналу.

Найбiльше, мабуть, дiсталося в цьому звалищi нiмцям. Не тим, що десь
там лiтали й бомбили, а тим, що були в камерi, ©х було тро . Тро
вiйськовополонених - недавнiх нiмецьких салдатiв. Власне, вiд ©хнього
салдатства, вiд ©хньо© величi вiйськово©, в них тепер нiчого вже не
лишилося. Хiба що лише старi, бруднi, подертi й завошивленi штани. I все.
Замiсть чобiт, на них були якiсь мотузянi лаптi, замiсть шапок - нiчого, а
замiсть шинелiв - старi сiрi коци. Вони куталися в тi коци й тиснулися
один до одного. Вони навiть не сидiли - вони, тиснучись отак, стояли
купкою, бо не було для них мiсця, щоб сiсти чи лягти. Та й не брак мiсця
змушував ©х стояти й злякано, з невимовною нудьгою тиснутися один до
одного, а те, що всi ©х злiсно штовхали ногами, наступали на пальцi,
ходили по них, зумисне пiдбивали пiд колiна, ще й обкидали нечуваною
лайкою. Дрiбно тремтячи, полоненi стояли в найгiршому мiсцi - при вихiдних
дверях у тiсному коридорчику, бiля "парашi", нагадуючи собою безмовних
телят, притягнених на зарiз. Тi, що пiдходили до "парашi" за потребами,
мочились ©м на ноги, й кожен знаходив спосiб якось виявити свою безмежну
до них зненависть.
Не розумiючи мови, нiмi поневолi, нiмцi дивилися здивованими, жалiбними
очима, вiдкривали роти, мовби сподiвалися ними щось почути й зрозумiти.
Але з них вистачало й iнтонацi© голосiв та мови вчинкiв. Серед усiх
упослiджених вони були тут найбiльш упослiдженi.
Особливо в критичнiй ситуацi© вони опинялися кожного разу пiсля налету
нiмецьких бомбардувальникiв. Коли тi бомбардувальники вже вiддалялися,
тодi маса, вставши з колiн i з черев, була недалека вiд того, щоб тих
трьох "фрiцiв" геть розтерзати...
Цiлий день пройшов, як у тяжкiм учадiннi. Та й справдi, це людське
звалище видавало з себе тiльки сморiд i чад. Та не тiльки чад онуч, але й
душевний чад. Навiть онучi видавались Максимовi "шляхетнiшими" порiвняно з
тим, що тут звалося ще людською душею. "Так, так, - кипiла його думка
люто. - Самум. Самум диких пiщинок, одержимих iнстинктом самознищення,
ру©ни, загибелi. I от ©х нагромаджено тут цiлу дюну. Це тут, а ще ж..."
I, нiби доповнюючи цi болючi думки Максима, до його свiдомости долинула
випадково почута серед загального галасу фраза, з чого було видно, що не
тiльки вiн, а й ще хтось тут думав його думу. Та фраза була промовлена
меланхолiйно, до самого себе, кимось у кутку, в звалищi - тихо, як
зiтхання, зламано й безнадiйно:
- В о н и поставили "стелю" - i людина вже не може злетiти вгору.
I все. Цю фразу було сказано майже пошепки, проте вона прозвучала для
Максима дуже голосно. Хто це сказав? Та даремно Максим дивився в гущу, щоб
угадати, хто ж сказав тi слова. Серед брудних, зарослих щетиною,