Страница:
- все нiби спецiально збережене, щоб втiшити Гладуна, який все це недавно
йому видавав i позаписував у свiй формуляр. Але зараз Гладун був до всього
цього слiпий. Весь свiт зiйшовся йому лише на пораненiй сво©й руцi, на
жовтих з кiгтистими нiгтями пальцях, що дублено стирчали з намотаного
сяк-так кривавого ганчiр'я, яке вiн тримав перед собою, мов
найдорогоцiннiший скарб життя.
- Тепер усе, - шепотiв вiн. - Тепер тут усi вашi атаки без мене.
Був би вiн огидний зараз Духновичу з оцим тваринним страхом за сво
життя, якби не отi краплi кровi, краплi свiжо© людсько© кровi, що скапують
повiльно з його ганчiр'я в кювет на бур'янину.
Десь далеко застрочив кулемет, i Гладуна аж пересмикнуло судорожно:
- Ну, я побiг!
Але Духнович затримав його:
- Стривайте, де ж нашi? Студбат наш де?
- Прямо i прямо, ©х не минеш, - забелькотав Гладун скоромовкою i, вже
залишаючи Духновича, на мить затримався на ньому поглядом, мовби тiльки
зараз збагнув, кого бачить перед собою. - Ми думали, ти за Днiпром уже
десь, у лазаретi на бiлих подушках, а воно не вийшло, га?
I, втягши голову в плечi, пригнувшись, вiн чкурнув кудись у садки.
Духнович ще деякий час постояв тут, похнюплено розглядаючи закапану
Гладуповою кров'ю бур'янину. Потiм поправив на собi скатку, пiдтягнув на
плечi ремiнь гвинтiвки i закульгав сво ю дорогою далi.
Студбатiвцi першi помiтили його. Було надвечiрн затишшя, i вони,
повистромлявши голови з окопiв, ще здалеку загледiли, як бiля шосе попiд
садками пробира ться хтось разюче схожий на ©хнього Духновича. й же й,
то вiн клигав, то брiв воювати ©хнiй факультетський Сковорода! Це було
майже неймовiрно - побачити Духновича тут, на передовiй, коли вважалося що
вiн для вiйни уже списаний, неiснуючий. Але це таки був вiн, рудий та
ластуватий ©хнiй Духнович, це таки вiн, сутулячись, iшов назустрiч вiйнi,
по-журавлиному витягши вперед свою руду хрящувату шию, що, зда ться,
ледь-ледь тримала на собi вагу сталево© каски.
- Ей! Курсанте Духнович!
Духнович розгублено озирнувся, не одразу второпавши, звiдки це голос.
- Сюди давай! - гучно подав йому з окопу голос Степура, i Духнович, не
згинаючись, мов i не на вiйнi, в повний зрiст почалапав через картоплi на
Степурин окоп.
- Пригнись! Пригнись, йолопе! - загукали йому якiсь уже незнайомi
голоси. - Це тобi не в тилу. Тут одразу причастить!
Пiдгiйкуваний криками, вiн поспiшив спуститись до Степури в окоп.
- Де ти взявсь? - зрадiло розглядав Степура товариша, його ластувате,
розчервонiле вiд ходьби обличчя. - Як нога?
- В порядку. Народна медицина допомогла.
- Не вже знахарка якась пiдлiкувала?
- Нi, артилерист багнетом проколов. Прооперував у справжнiх, так би
мовити, польових умовах... А тодi ще й зiлля якогось приклав...
З ближчих окопiв позлазились сво© унiверситетчики - позаросталi,
замурзанi, тiльки очi блищать. Помiтно схудли всi, в Мороза аж вилицi
випирають. Облiгши окоп, хлопцi розглядали Духновича та його курсантську
амунiцiю, що була на ньому в такому зразковому порядку.
- Гладун би похвалив.
- А я його щойно зустрiв. Поранений бiг.
- Поранений? Хiба й вiн наступав? - Степура здивовано глянув на Мороза
та Пiдмогильного, що лежали бiля окопу.
- Не знаю, - сказав Мороз. - В усякому разi, серед тих, що йшли
першими, його не видно було.
- Зате наш Спартак сьогоднi геро м показав себе, - озвався
Пiдмогильний. - Першим в атаку пiшов, кров'ю довiв, що слово в нього не
розходиться з дiлом.
- Що в нас тут робилося!.. Добре, що ти й не застав, - схвильовано
почав розповiдати Духновичу Степура. - Бачиш ото купи тiл на мосту? Якби
не комiсар Лещенко, то, мабуть, i ми вже там лежали б.
- Дев'ятий тут такий над нами , просто самодур якийсь, - заговорив
Мороз, а Лагутiн, що в цей час саме пiдповз до них iз картоплиння,
поправив голосно:
- Вважайте, що зiрка Дев'ятого закотилась.
Хлопцi глянули на Лагутiна з подивом.
- Що ти хочеш цим сказати?
- Те, що сказав. Я тiльки оце з перев'язочного, вiдправляв Яланського з
геофаку, - вiн сам не добрався б, - i якраз при менi на Дев'ятого
корпусний комiсар налетiв. Ох, давав йому за цю безглузду атаку... Так що
Дев'ятий сво , зда ться, уже вiдкомандував.
- Але тих не пiднiмеш, - глянув у бiк мосту Степура.
- Аспiранта Чорного вбило, лiтфакiвця Скибу здорово покалiчило, - глухо
розповiдав Духновичевi Пiдмогильний.
- А Дробаху ми втратили ще того ж дня, як ти вiдстав, - сказав Мороз. -
В житах серед вiдкритого поля накрило нас. Там i могилу ми насипали
Дробасi.
Все, що вiн чув, було таке неймовiрне, жахливе, що майже не сприймалося
Духновичем як реальнiсть.
- Де ж це Богдан, що не видно? - з тривогою запитав вiн i помiтив, як
хлопцi - й до того не веселi - ще бiльше спохмурнiли.
- Богдан там, - кивнув Степура за Рось. - Ще вночi пiшов у розвiдку й
досi нема.
Степура стояв в окопi понурений, i хлопцi, нависаючи касками над
окопом, теж мовчали похмуро.
- Ану що за зборисько там? - почувся рiзкий пронизливий голос командира
роти десь iз-за яблунь. - Марш по окопах!
За хвилину Степура з Духновичем зостались самi.
- Нiчим тебе й пригостити, - заклопотався, нишпорячи в окопi, Степура.
- На ось хоч цукру пожуй.
Витягши з нiшi, вiн подав Духновичу казанок, повнiсiнький жовтуватого
вологого цукру пiску. Духнович, присiвши, почав слухняно жувати. Степура
тим часом показував йому сво немудре окопне господарство.
- Ось у цiй нiшi гранати, щоб ти знав, а це продуктова, а в цiй -
пляшки з горючою сумiшшю...
- А я дивлюсь, що то за купи темних пляшок по садках...
- Ото ж тiльки доставили.
Взявши з нiшi одну пляшку з важкою темно-бурою рiдиною, Степура,
сколотнувши, почав розглядати ©© проти сонця:
- Тiльки, мабуть, цим навою ш. Хiба що впiйма ш фашиста та в горлянку
йому налл ш.
- Менi теж видадуть? - запитав Духнович.
- А ©х тут вистачить. Бачиш, цiла батарея, аби влучав.
Iз-за рiчки лунко вдарив нiмецький кулемет. Духнович, кинувши казанок,
схопився, здивований.
- О, то вони у вас тут зовсiм близько!
- А ти ж думав. Тiльки Рось i роздiля.
м було видно мiст, завалений трупами, розкiшну зелень протилежного
берега, густi верби, облитi червонястим призахiдним сонцем. Десь там
прича©лись ворожi кулемети, мiномети, готовi щомитi бурхонути сюди вогнем.
- Звiдти вибратись... ох i нелегко ж це, - заговорив Степура, дивлячись
за рiчку, i Духнович догадавсь, що вiн ма на увазi розвiдку, з якою пiшов
Богдан. - Всiм нелегко, а ©м найважче.
- Богдановi завжди випада найважче.
- Випада , бо сам шука.
Те, що ©хнiй друг один з усього студбату пiшов у розвiдку, взяв на себе
завдання найнебезпечнiше, для них не було дивним, вони знали його вдачу.
Але чим це скiнчиться? Чи живий ще вiн там, чи нема? Чи вiдбива ться десь
iз збро ю в руках, чи, може, вже терзають його фашистськi кати,
домагаючись вiд нього вiдомостей, яких вiн ©м нiколи не дасть? Скорiше
язик вiдкусить, нiж стане розповiдати вороговi про Червону Армiю, - в
цьому певнi вони, його найближчi друзi. Для обох них Богдан був i
взiрцем мужностi, людиною обов'язку й честi. Три роки Богдан був душею
©хньо© унiверситетсько© дружби, i зараз, коли вiн так тривожно вiдсутнiй,
коли вони, присiвши в окопi, думають про те, що бiльше, може, уже його не
побачать, вiн поста мiж ними в ще привабливiшому свiтлi, ста для кожного
з них ще дорожчим. За три роки спiльного навчання в унiверситетi, дружачи
з Богданом, вони вже знали його достатньо i знали, що в усьому - i в
дрiбницях, i в бiльшому - на нього можна до кiнця покластись. Рiдний
унiверситет не уявлявся ©м без Богдана, як не уявлялась ©м без нього Таня,
його весела пустотлива супутниця. Як вона буде без нього? Нiхто ©й нiколи
його не замiнить. А ©м втратити такого друга, як Богдан, - це вирвати з
грудей шмат власного серця. Замкнутий, нахмуркуватий, вiн зближувався
далеко не з кожним, але тi, що були близькi з ним, що користались його
довiр'ям, добре знали, яка це чиста й глибока душа.
- Я шкодую тiльки, - похмуро мовив Степура, - що менi не випало з ним
iти. Це велике дiло, коли в скрутi ма ш бiля себе вiрного товариша...
- Може, вiн ще повернеться, - з надi ю сказав Духнович. - А коли
повернеться, зна ш що, Андрiю... Давайте так, щоб не розлучатись.
Звичайно, вам з мене користi мало, цей незугарний Духнович бiльше для вас
тягарем весь час був...
- Та що ти, - перебив його Степура.
- Але ж i я не пропащий, - вiв сво © Духнович. - Я оце, поки розшукав
вас, багато що передумав. А ще бiльше вiд артилериста одного навчивсь. Якi
люди, Андрiю, на свiтi! Зустрiнеш такого - i цiлий переворот в душi...
26
Вночi вiйна з усiма небезпеками виявля себе тут ще видимiше, постаючи
в образi ракетно© заметiлi та зловiсних червоно-багрових загравиш по
обрiю. Пожежi ятряться уже не тiльки за Россю, але й на флангах, i навiть
десь позаду змикаються зловiсним кiльцем. Ракети теж злiтають то тут, то
там навкруги, пiдступають дедалi ближче, i вже ймовiрними здаються тi
чутки, що доповзають на цю дiлянку фронту, - про загрозу бути одрiзаними
вiд днiпровських переправ.
На обрiях пожежi, невiдомо ким запаленi, а тут, у садках над Россю,
темрява, як у ямi, тiльки ракета час вiд часу спалахне над вербами мертвим
полум'ям та смужка води поблиску бiля тих, чи© окопи над самим берегом.
Як i минуло© ночi, зараз знов було послано наряди бiйцiв витягати убитих з
мосту та з берега понад Россю. До мосту противник людей не пiдпустив,
одразу вiдсiк кулеметами, освiтивши ракетами весь мiст як удень. А далi
вiд мосту посланим на завдання вдалося пробратися аж до води. Серед тих,
хто тут безшелесне прокрадався в заростях берегових, були й Степура та
Духнович. ©х теж було послано, i вони пiд покровом темноти витягли з води
когось невiдомого, руки в нього вже були задубiлi, закiстявiлi, як iз
мармуру.
Навiть не розгледiвши, який вiн собою, вiдтягли труп в картоплi,
похапцем пригорнули його в порожнiм напiвобваленiм окопi, а самi,
вiдпущенi командиром, повернулись до себе в окоп.
Вовтузiння з трупом, липкi його руки, трупний сморiд - все це
скiнчилось тим, що Духновичевi стало погано. Його тяжко нудило, вивертало,
i руки його, як вiн казав, тепер "тхнуть смертю", дарма що вiн вiдтирав ©х
i землею, i листям.
- Це вiд перенапруги нервiв, це пройде, - заспокоював його Степура,
коли той судорожне звивавсь, а потiм, знесилений, розпластався горiлиць
бiля окопу.
- Це не пройде, нiколи не пройде, - заговорив Духнович пiсля того, як
йому трохи полегшало. - Ота рука, отой лоб, що я його ненароком
торкнувсь... Хто вiн? Загребли, а що ми зна м про нього?
- Чийсь батько. Чийсь син, - глухо озвався з окопу Степура. - Ще один
бо ць чи командир.
- Не тiльки це, не тiльки! - знервовано заперечив Духнович. - Щось
бiльше знищено, зруйновано, вбито передчасно! З планети пiшов ©© володар,
пiшло в небуття найвище створiння природи, найрозумнiше, що у всесвiтi.
Чули, як хтось повзе до ©хнього окопу. Пiдповзло, озвалося:
- Браточки, гвинтiвки зайво© нема?
- Тобi що тут, склад? - безпричинно визвiрився на нього Степура.
- Та, може, зайва. Ми з поповнення, обмiнялися б. У нас пляшки
горючi...
- Сво© ма мо, - буркнув Степура сердито, i чути було, як той полiз далi
до iнших окопiв, уже десь там питаючи, чи нема зайво© гвинтiвки.
Нiч була темна, небо визорiло, лягло над садками, над фронтом високою
смугою правiчного Чумацького Шляху.
Степура й Духнович, поскидавши каски, - щоб вiдпочила голова, - сидiли
в окопi, притиснувшись один до одного колiньми; сидiли, в небо дивились. З
окопу воно було зараз якесь особливо зоряне. Гронилось сузiр'ями,
мерехтiло свiтлою порошею невiдомих галактик..
- Отаке ж зоряне небо, - роздумував уголос Степура,
- було i над Гете, i над Копернiком, i над фiлософами та поетами
Еллади. Люди мiнялись, поколiння за поколiннями проходили, а воно над ними
все вуло все зорiло, як вiчнiсть...
- Зорiло-то зорiло, - зауважив Духнович, - бачило багато, але нiколи,
мабуть, не бачило стiльки пожеж на землi, стiльки передчасно обiрваних
життiв людських...
Десь над Россю противник, пужнув у небо ракетами, аж повиднiшало в
окопi.
Степура пiдвiвся. Його не покидала тривога за Богдана.
Кожна ракета, що зривалась за Россю, здавалось, освiтлю , переслiду
десь там Богдана; кожен кулемет, що раптом гулко прострiля темряву,
здавалось, б' по розвiдниках. На душi в Степури ставало все гнiтючiше.
Ракети над Россю. Кулеметний стукiт на левадах. Аж ось куди насунулась iз
заходу вiйна. Залiзнi лапища танкiв рвуть груди укра©нсько© землi...
Десь уже опiвночi над окопами пролунав зненацька знайомий голос
сержанта Цаберябого:
- Де тут мiй Корчма? Чи живi ви та здоровi, всi родичi гарбузовi?
А невдовзi в Степуриному окопi вже стояв i Богдан Колосовський. Обновка
на ньому - чорний автомат через груди, а сам весь пахне тванню, наче цiлий
день кис у болотi.
- Вибрався, - обiйняв його Степура. - Розказуй же!
Присiвши в окопi, Богдан, на подив Духновича, скрутив товстенну
цигарку, почав жадiбно затягатись махорковим димом. Мовчали. Що вiн ©м
розкаже? Як iз сiмнадцяти ©х залишилось п'ятеро? Цiною життя сво©х
товаришiв та власною, сповненою презирства до смертi, впертiстю вони таки
втримали мiст до приходу саперiв, втримали, поки сапери пiдготували вибух,
i тiльки тодi вiдiйшли. Вiддаляючись в болота, бачили, як розламу ться,
окутана димом вибуху, ©хня срiбляста райдуга, як десь аж бiля сонця
розлiтаються порванi вибухом ферми.
Противник, що спершу був спантеличений цим величезно© сили вибухом,
незабаром схаменувся, кинувся ©х переслiдувати. Це було жахливiше, нiж
бiй. Вони почували себе дичиною, що на не© полюють, що ©© розшукають i
ось-ось найдуть. До вечора вони ховалися в очеретах, занурившись у теплу,
з жабенятами воду. Бiг часу нiби спинився тодi для них, дневi не було
краю, а потiм вiн таки кiнчився, нiч вивела ©х куди треба, i от пiсля доби
вiдсутностi вони знову ввiйшли до пiдвалу КП. Повертаючи Колосовському
його комсомольський квиток, комiсар Лещенко мiцно потиснув йому руку.
Це успiшно виконане завдання було б для Богдана найбiльшою радiстю,
якби вони всi сiмнадцятеро повернулися звiдти, якби не залишили назавжди
бiля того мосту стiльки товаришiв та полiтрука Панюшкiна, вiд якого
Богдановi перейшов у спадщину тепер оцей чорний трофейний автомат.
- Друже, чого ж ти мовчиш? - ласкаво стряснув Богдана за плече
Духнович. Богдан пiдвiвся:
- Iншим разом. Все розповiм iншим разом. А зараз пiду, бо просто очi
злипаються.
I, якось винувато всмiхнувшись, вiн втомлено поплентався розшукувати
свiй окоп.
27
Вiдчувати в окопi живу душу бiля себе - це щастя. Нiде, мабуть, не
зможеш так по-справжньому оцiнити людину, друга, як тут. Пiсля блукань по
дорогах, пiсля того непевного становиша, коли Духнович мовби повис був
десь мiж фронтом i тилом, йому тепер глибокий Степурин окоп здавався таким
затишним, таким надiйним. Гарно тут, безтривожно. Земля, правда, за комiр
сиплеться, i ноги млiють, нiкуди ©х випростати, але й тiснота тут не
тiснота; зда ться, нiколи Духнович не почував себе так просторо, як зараз,
з головою закутавшись у розкручену аж тепер шинелю, одгородившись нею вiд
усього тривожного свiту. Попереду була нiч, вiльна вiд усяких клопотiв,
кiлька годин вiльних для спочинку - Степура наполiг, щоб йому, Степурi,
першому стати на варту. Ось вiн сто©ть у кутку окопу, насторожений,
недремний, а Духнович, згорнувшись внизу, пiдмостивши каску замiсть
подушки, може вiльно вiддатись найiнтимнiшим спогадам, подумати,
безтривожно поспати. Дарма що тiло як у прокрустовiм ложi, але на душi -
простiр, воля i дивна якась безклопотнiсть. Яке все вiдносне на свiтi!
Справжнiм палацом може обернутися для людини оцей тiсний фронтовий окоп.
Чи довго тiльки тобi доведеться розкошувати в ньому? На скiльки днiв i
ночей вiн стане для тебе оселею i фортецею?
З цими думками Духнович i заснув.
Коли засипав, навкруги було досить тихо, лише де-не-де прохоплювались
пострiли понад Россю, а вгорi вiтерець злегка шарудiв, колихав верховiттям
дерев десь аж бiля зiрок непорушних. А коли Степура розбудив його, з силою
затермосивши за плече - "вставай! вставай!", то Духнович, схопившись,
побачив щось фантастично страшне: вогняний метеоритний дощ з шипiнням
шугав навкруги. Все було неймовiрним, приголомшливим зi сну - i нiч, i
гомiн людей, i шаленство ракет, i цей дощ метеоритний, аж доки Духнович
розторопав, що це ж трасуючими б'ють по садках.
З темряви, з-за рiчки, чути було незрозумiлий гуркiт.
- Танки за рiчкою! - закричав хтось нестерпно голосно.
- Танки! Танки! До мосту йдуть!
- Без панiки, товаришi! - студбатiвцi впiзнали напружено-спокiйний
голос комiсара Лещенка. - Гранати, пляшки в усiх ?
- ! ! - Забирайте гранати, пляшки - i до мосту! Метушня по садках,
рiзкi окрики командирiв, що збирають в темрявi сво©х людей, а за рiчкою -
гул, гул...
Степура, вихоплюючи з нiшi гранати, пляшки, ткнув пляшку й Духновичу:
- Бери! Бiжiмо!
Пригинаючись вiд скiсно© зливи трасуючих, через окопи, через
картоплиння вони кинулись бiгти туди, куди бiгли всi: до рiчки, до мосту.
Гуркiт за Россю наростав. Небо над вербами помiтно поблiдло - починало
розвиднятися.
В кюветах бiля мосту вже було повно людей.
- Падай, падай! - гукали командири тим, хто пiдбiгав, i Духнович та
Степура теж попадали, як iншi - тiлом в кювет, головами до шосе.
Лежали тут впритул один бiля одного студбатiвцi й кадровики та
резервiсти, обличчя пiд касками в них були сiрi вiд свiтання. Декотрi,
повитягувавшись пiдборiддям аж на холодне камiння шосе, визирали кудись за
рiчку. Духнович теж визирнув вперед: по обидва боки шосе в кюветах повно
касок, повно голiв людських, що бовванiли в сутiнi аж до мосту; i навiть
за мостом, там теж метушилися людськi постатi, чалапкались попiд берегом,
- то, видно, якiсь смiливцi уже встигли перебратись низом на той бiк.
Потойбiчна гущавина верб ще була сповнена темряви, та мничостi, крiзь
яку все дужче насувався важкий, давлячий гуркiт.
Духнович вiдчув, що дрож пробiга йому по тiлу. Чого вiн дрижить? Чи що
прохолодою тягне вiд рiчки та вiд нахолонулого камiння шосе, чи, може, в
дрож вгонить його отой гуркiт, що зловiсне, методично наближа ться i вiд
якого стугонить все зарiччя...
"Але ж я не боюсь! - запевняв вiн себе. - Менi не страшно, не страшно
зараз нiчого! Це, мабуть, i ота мить, коли навiть найзвичайнiша,
найнево ннiша людина - i та ста здатною на рiшучий вчинок". Вiн почував
себе часткою цього застиглого в напрузi колективу i з подивом вiдкривав
для себе, що вiн теж не боягуз, що вiн з цього мiсця не вiдступить, не
втратить самовладання, не поникне перед отi ю чорною силою, що
насува ться. То насувався фашизм, його вiроломство, кривава жорстокiсть,
дикунство. Був у тому гуркотi зараз для Духновича i Лейпцiгський процес, i
закривавлена Iспанiя, i розтоптана Чехiя, то сунули iз-за розплаканих верб
концтабори, глум i смерть - все те, що вiн не мiг прийняти.
Погляд його впав на пляшку, що маслянисто лиснiлась, мiцно затиснута в
руцi у Степури, глянув на свою, i теж мiцнiше стиснув ©©, i, стискаючи,
мовби вiдчув весь зiбраний, весь замкнутий в нiй вогонь.
- Он вiн уже! Виповза!
За рiчкою, там, де в густiй сутiнi верб зникало продовження шосе, в цей
момент з'явилося попелясте скреготливе потворище. Як десь iз кайнозойсько©
ери, виповзало воно з хащiв, iз ©хньо© сутiнi, сунуло на застиглих в
оцiпенiлостi людей.
Фронт мовчав, стрiльби не було, був тiльки скрегiт залiза по каменю,
скрегiт, що насувався грiзно, невблаганно.
- Приготуйсь! - почув Духнович неподалiк себе голос командира взводу, а
за мить десь аж бiля мосту пролунав на високiй дзвенячiй нотi голос
комбата Краснопольського:
- За мною! В атаку! Вперед!
I всi, пiдхоплюючись, кинулись з кюветiв натовпами на мiст.
Стрiлянина, якою прорвало враз береги, шматувала повiтря, переднiй танк
скреготом гусениць кресав, рвав дорогу, а люди, мовби знесамовитiвши,
летiли вперед, запруджували собою весь мiст, i Духнович теж бiг мiж ними,
спотикаючись об трупи, об тих, що падали пораненi, бiг, щось гукаючи,
забувши страх, бо все навкруги було нiби нереальним, схожим на кошмар, на
жахливу фе рiю, в якiй зблиски вогню, дзижчання куль, крики людей, скрегiт
сталi - все змiшалося в дину круговерть.
Котрогось бiйця, що бiг поблизу Духновича, обдало раптом полум'ям,
видно, куля влучила йому в пiдняту пляшку, i вiн, так увесь облитий
полум'ям, бiг iще далi, поки хтось зiштовхнув його з мосту вниз у воду.
Нiби на вулканi були вони, такий стояв тут гуркiт, переднi вже зiйшлися з
танком у смертельному по динку, видно було, як летять на нього пляшки,
б'ють у башту, в борти, а вiн, в текучому полум'©, все повзе далi на мiст,
чавлячи, пiдгрiбаючи людей з пляшками, з гранатами, з касками, що
трiскались на головах. Сталева наповзаюча гора була вже зовсiм близько.
Духнович уже чув на собi мазутний дух полум'я, запах горiлого залiза й
фарби, бачив, як струмливе полум'я повзе, обтiка башту, а пляшки все
летять туди, бурхають полум'ям по танку й довкола нього, i Духнович,
боячись лише одного, щоб не промахнутись, пошпурив туди, в гущу, й свою.
Удар в башту, i пляшка його лопнула легко, мов ампула.
"Попав! Влучив!" - радiсно майнуло йому, i в цю мить хтось нiби
каменюкою вдарив його в стегно - i вiн вiдчув, що пада . Iнстинкт
самозбереження дав чiпкiсть його рукам, i незабаром вiн уже був пiд
мостом, спускався, задиханий, кудись униз по бантинах. Тут все було вже
облiплене людьми. Як мавпи, лазили вони в пiвтемрявi, тi кудись поспiшали,
тi перепочивали, вчепившись руками за металевi скоби, за стропилля, за
перекладини, i Духнович, щоб перевести дух, теж прилип на однiй iз таких
перекладин. Вiн вважав себе врятованим, хоч нагорi все ходило ходором,
звiдти летiли шматки полум'я, мiст увесь дриготiв - видно, громадина танка
саме проходила по ньому на той бiк. Чи це той, що запалили його, чи це вже
другий? Тiльки цей прогуркотiв, стрясаючи мiст, за ним знов гуркiт i знов
шматки полум'я. Танки йдуть по мосту! х не спинено! Крiзь пляшки, крiзь
гранати прориваються, крiзь усю вiдвагу ©хнього студбату! Духновичевi
хотiлось кричати вiд неспромоги зупинити ©х.
Згори вже й сюди падало клаптями полум'я.
- Горимо! - почулося десь угорi. - Мiст загорiвся над нами!
- Давно треба було його спалити! - почув Духнович бiля себе голос
якогось пораненого i чиюсь сердиту вiдповiдь йому:
- Може ж, для сво©х берегли?
Пробираючись мiж стропиллям все нижче, Духнович в пiвсутiнi впiзнав
студбатiвця Чирву. Вчепившись за скобу, той висiв, нiби пiдвiшений десь у
застiнках iнквiзицi©, хотiв, видно, стрибати вниз, але боявся, щоб не
напоротись у водi на палю.
- Стрибай, стрибай! - гукнув хтось йому знизу, i вiн стрибнув, а за ним
стрибнув, шубовснувся в воду й Духнович.
Води було попiд руки, i вона одразу зачервонiлася довкола них,
розплилася кров'ю.
- Потекла iз студбату нашого кров! - скавав Чирва i глянув на
Духновича. - Тебе куди?
- Десь ось вище колiна.
- А менi, зда ться, ребро потрощило. Краснопольського, бачив, як?
Гусеницями пiдiм'яло, на шмаття розтягле.
Брьохаючи у водi, вони почали пробиратись до берега i, коли вже
пiдiймались по ньому мiж заростями до сво©х окопiв, побачили осторонь бiля
мосту нерухому брилу палаючого танка. Недалеко вiд нього по той бiк шосе,
визираючи баштою з кювету, горiв чорним полум'ям другий. А там, де ©хня
оборона, ще один непiдбитий ходив - з чорно-бiлим хрестом на борту, -
бушував, зблискуючи гусеницями, ламав дерева, чавив, утюжив людей. На
нього з окопiв летiли пляшки, легко лопались вiд ударiв об нього,
розбризкуючи жовте полум'я, поки й цей нарештi не спалахнув; люк тодi
вiдкрився, i з'явилися з нього пiднятi, замазученi руки фашиста.
Мине час, нiмецькi во ннi iсторики дослiджуватимуть цi днi. Писатимуть,
що раптовi дощi завадили ©хнiм танкам вчасно взяти Умань, Бiлу Церкву, але
ми знатимем, що не про дощi то йтиметься, то буде сказано про тебе, пiхото
з горючими пляшками, про тебе, невеликий курсантський студбат, про вас,
кадровики й резервiсти, незлiченнi подвижники сорок першого року, що на
смерть стояли на кривавих сво©х рубежах.
28
Пала мiст, горить залiзо танкiв, i далеко стелиться в садках понад
Россю незвичний для цих мiсць запах горiлого залiза, фарби, бензину.
В бiй з фашистськими танками незабаром вступили артилеристи. Про них
досi мало хто й знав, що вони десь тут поблизу, пiхота довiдалась про
них тiльки тепер, коли ©хнi снаряди один за одним низько загули понад шосе
в напрямку мосту. Артилеристи били з прямо© наводки, просто в лоб
фашистському танковi, що, вигримiвши з верб, здиблено зупинився перед
самим мостом, уже палаючим, напiвобпаленим. Танк, видно, було пiдбито, бо
вiн так i зостався стояти на мiсцi, вiдкривши, однак, шалений гарматний
вогонь.
Тепер, коли дорога танкам на цей бiк була вiдрiзана, противник обрушив
на позицi© студбату шквал мiнометного вогню. Затрiщали садки, чорно стало
вiд пiднято© вибухами в повiтря землi, гарячий свист осколкiв не вщухав.
Здавалось, навiть метал летить сюди, начинений злобою, так злобно рили
мiни землю картоплищ, почавлених танками окопiв, з люттю вгризались в
дерева, трахкались об камiнь шосе.
Багатьом iз тих, хто вцiлiв у бою з танками, тепер судилося впасти в
цьому нерiвному по динку iз зливою безперервно виючого в повiтрi,
гарячого, в осколки роздробленого металу.
Студбат стiкав кров'ю. В берегах понад Россю, в садках, в
напiвзавалених окопах - всюди чувся стогiн поранених. Не вiд сонця, що
зiйшло iз-за верб, а вiд кровi студентсько© червонiла цього ранку Рось.
По глибоких кюветах понад шосе, пригинаючись вiд осколкiв, повзли й
повзли, вибираючись в тил, тi, хто ще мiг самостiйно пересуватись.
Невiдомi шляховики, що задовго до вiйни, будуючи це шосе, копали вподовж
нього глибокi кювети, чи думали вони тодi, для скiлькох нещасних людей
стануть одного дня цi придорожнi канави мiсцем рятунку, скiльки поранених
проповзатиме тут, iз стогоном тягнучи в тил сво© скалiченi ноги, перебитi
йому видавав i позаписував у свiй формуляр. Але зараз Гладун був до всього
цього слiпий. Весь свiт зiйшовся йому лише на пораненiй сво©й руцi, на
жовтих з кiгтистими нiгтями пальцях, що дублено стирчали з намотаного
сяк-так кривавого ганчiр'я, яке вiн тримав перед собою, мов
найдорогоцiннiший скарб життя.
- Тепер усе, - шепотiв вiн. - Тепер тут усi вашi атаки без мене.
Був би вiн огидний зараз Духновичу з оцим тваринним страхом за сво
життя, якби не отi краплi кровi, краплi свiжо© людсько© кровi, що скапують
повiльно з його ганчiр'я в кювет на бур'янину.
Десь далеко застрочив кулемет, i Гладуна аж пересмикнуло судорожно:
- Ну, я побiг!
Але Духнович затримав його:
- Стривайте, де ж нашi? Студбат наш де?
- Прямо i прямо, ©х не минеш, - забелькотав Гладун скоромовкою i, вже
залишаючи Духновича, на мить затримався на ньому поглядом, мовби тiльки
зараз збагнув, кого бачить перед собою. - Ми думали, ти за Днiпром уже
десь, у лазаретi на бiлих подушках, а воно не вийшло, га?
I, втягши голову в плечi, пригнувшись, вiн чкурнув кудись у садки.
Духнович ще деякий час постояв тут, похнюплено розглядаючи закапану
Гладуповою кров'ю бур'янину. Потiм поправив на собi скатку, пiдтягнув на
плечi ремiнь гвинтiвки i закульгав сво ю дорогою далi.
Студбатiвцi першi помiтили його. Було надвечiрн затишшя, i вони,
повистромлявши голови з окопiв, ще здалеку загледiли, як бiля шосе попiд
садками пробира ться хтось разюче схожий на ©хнього Духновича. й же й,
то вiн клигав, то брiв воювати ©хнiй факультетський Сковорода! Це було
майже неймовiрно - побачити Духновича тут, на передовiй, коли вважалося що
вiн для вiйни уже списаний, неiснуючий. Але це таки був вiн, рудий та
ластуватий ©хнiй Духнович, це таки вiн, сутулячись, iшов назустрiч вiйнi,
по-журавлиному витягши вперед свою руду хрящувату шию, що, зда ться,
ледь-ледь тримала на собi вагу сталево© каски.
- Ей! Курсанте Духнович!
Духнович розгублено озирнувся, не одразу второпавши, звiдки це голос.
- Сюди давай! - гучно подав йому з окопу голос Степура, i Духнович, не
згинаючись, мов i не на вiйнi, в повний зрiст почалапав через картоплi на
Степурин окоп.
- Пригнись! Пригнись, йолопе! - загукали йому якiсь уже незнайомi
голоси. - Це тобi не в тилу. Тут одразу причастить!
Пiдгiйкуваний криками, вiн поспiшив спуститись до Степури в окоп.
- Де ти взявсь? - зрадiло розглядав Степура товариша, його ластувате,
розчервонiле вiд ходьби обличчя. - Як нога?
- В порядку. Народна медицина допомогла.
- Не вже знахарка якась пiдлiкувала?
- Нi, артилерист багнетом проколов. Прооперував у справжнiх, так би
мовити, польових умовах... А тодi ще й зiлля якогось приклав...
З ближчих окопiв позлазились сво© унiверситетчики - позаросталi,
замурзанi, тiльки очi блищать. Помiтно схудли всi, в Мороза аж вилицi
випирають. Облiгши окоп, хлопцi розглядали Духновича та його курсантську
амунiцiю, що була на ньому в такому зразковому порядку.
- Гладун би похвалив.
- А я його щойно зустрiв. Поранений бiг.
- Поранений? Хiба й вiн наступав? - Степура здивовано глянув на Мороза
та Пiдмогильного, що лежали бiля окопу.
- Не знаю, - сказав Мороз. - В усякому разi, серед тих, що йшли
першими, його не видно було.
- Зате наш Спартак сьогоднi геро м показав себе, - озвався
Пiдмогильний. - Першим в атаку пiшов, кров'ю довiв, що слово в нього не
розходиться з дiлом.
- Що в нас тут робилося!.. Добре, що ти й не застав, - схвильовано
почав розповiдати Духновичу Степура. - Бачиш ото купи тiл на мосту? Якби
не комiсар Лещенко, то, мабуть, i ми вже там лежали б.
- Дев'ятий тут такий над нами , просто самодур якийсь, - заговорив
Мороз, а Лагутiн, що в цей час саме пiдповз до них iз картоплиння,
поправив голосно:
- Вважайте, що зiрка Дев'ятого закотилась.
Хлопцi глянули на Лагутiна з подивом.
- Що ти хочеш цим сказати?
- Те, що сказав. Я тiльки оце з перев'язочного, вiдправляв Яланського з
геофаку, - вiн сам не добрався б, - i якраз при менi на Дев'ятого
корпусний комiсар налетiв. Ох, давав йому за цю безглузду атаку... Так що
Дев'ятий сво , зда ться, уже вiдкомандував.
- Але тих не пiднiмеш, - глянув у бiк мосту Степура.
- Аспiранта Чорного вбило, лiтфакiвця Скибу здорово покалiчило, - глухо
розповiдав Духновичевi Пiдмогильний.
- А Дробаху ми втратили ще того ж дня, як ти вiдстав, - сказав Мороз. -
В житах серед вiдкритого поля накрило нас. Там i могилу ми насипали
Дробасi.
Все, що вiн чув, було таке неймовiрне, жахливе, що майже не сприймалося
Духновичем як реальнiсть.
- Де ж це Богдан, що не видно? - з тривогою запитав вiн i помiтив, як
хлопцi - й до того не веселi - ще бiльше спохмурнiли.
- Богдан там, - кивнув Степура за Рось. - Ще вночi пiшов у розвiдку й
досi нема.
Степура стояв в окопi понурений, i хлопцi, нависаючи касками над
окопом, теж мовчали похмуро.
- Ану що за зборисько там? - почувся рiзкий пронизливий голос командира
роти десь iз-за яблунь. - Марш по окопах!
За хвилину Степура з Духновичем зостались самi.
- Нiчим тебе й пригостити, - заклопотався, нишпорячи в окопi, Степура.
- На ось хоч цукру пожуй.
Витягши з нiшi, вiн подав Духновичу казанок, повнiсiнький жовтуватого
вологого цукру пiску. Духнович, присiвши, почав слухняно жувати. Степура
тим часом показував йому сво немудре окопне господарство.
- Ось у цiй нiшi гранати, щоб ти знав, а це продуктова, а в цiй -
пляшки з горючою сумiшшю...
- А я дивлюсь, що то за купи темних пляшок по садках...
- Ото ж тiльки доставили.
Взявши з нiшi одну пляшку з важкою темно-бурою рiдиною, Степура,
сколотнувши, почав розглядати ©© проти сонця:
- Тiльки, мабуть, цим навою ш. Хiба що впiйма ш фашиста та в горлянку
йому налл ш.
- Менi теж видадуть? - запитав Духнович.
- А ©х тут вистачить. Бачиш, цiла батарея, аби влучав.
Iз-за рiчки лунко вдарив нiмецький кулемет. Духнович, кинувши казанок,
схопився, здивований.
- О, то вони у вас тут зовсiм близько!
- А ти ж думав. Тiльки Рось i роздiля.
м було видно мiст, завалений трупами, розкiшну зелень протилежного
берега, густi верби, облитi червонястим призахiдним сонцем. Десь там
прича©лись ворожi кулемети, мiномети, готовi щомитi бурхонути сюди вогнем.
- Звiдти вибратись... ох i нелегко ж це, - заговорив Степура, дивлячись
за рiчку, i Духнович догадавсь, що вiн ма на увазi розвiдку, з якою пiшов
Богдан. - Всiм нелегко, а ©м найважче.
- Богдановi завжди випада найважче.
- Випада , бо сам шука.
Те, що ©хнiй друг один з усього студбату пiшов у розвiдку, взяв на себе
завдання найнебезпечнiше, для них не було дивним, вони знали його вдачу.
Але чим це скiнчиться? Чи живий ще вiн там, чи нема? Чи вiдбива ться десь
iз збро ю в руках, чи, може, вже терзають його фашистськi кати,
домагаючись вiд нього вiдомостей, яких вiн ©м нiколи не дасть? Скорiше
язик вiдкусить, нiж стане розповiдати вороговi про Червону Армiю, - в
цьому певнi вони, його найближчi друзi. Для обох них Богдан був i
взiрцем мужностi, людиною обов'язку й честi. Три роки Богдан був душею
©хньо© унiверситетсько© дружби, i зараз, коли вiн так тривожно вiдсутнiй,
коли вони, присiвши в окопi, думають про те, що бiльше, може, уже його не
побачать, вiн поста мiж ними в ще привабливiшому свiтлi, ста для кожного
з них ще дорожчим. За три роки спiльного навчання в унiверситетi, дружачи
з Богданом, вони вже знали його достатньо i знали, що в усьому - i в
дрiбницях, i в бiльшому - на нього можна до кiнця покластись. Рiдний
унiверситет не уявлявся ©м без Богдана, як не уявлялась ©м без нього Таня,
його весела пустотлива супутниця. Як вона буде без нього? Нiхто ©й нiколи
його не замiнить. А ©м втратити такого друга, як Богдан, - це вирвати з
грудей шмат власного серця. Замкнутий, нахмуркуватий, вiн зближувався
далеко не з кожним, але тi, що були близькi з ним, що користались його
довiр'ям, добре знали, яка це чиста й глибока душа.
- Я шкодую тiльки, - похмуро мовив Степура, - що менi не випало з ним
iти. Це велике дiло, коли в скрутi ма ш бiля себе вiрного товариша...
- Може, вiн ще повернеться, - з надi ю сказав Духнович. - А коли
повернеться, зна ш що, Андрiю... Давайте так, щоб не розлучатись.
Звичайно, вам з мене користi мало, цей незугарний Духнович бiльше для вас
тягарем весь час був...
- Та що ти, - перебив його Степура.
- Але ж i я не пропащий, - вiв сво © Духнович. - Я оце, поки розшукав
вас, багато що передумав. А ще бiльше вiд артилериста одного навчивсь. Якi
люди, Андрiю, на свiтi! Зустрiнеш такого - i цiлий переворот в душi...
26
Вночi вiйна з усiма небезпеками виявля себе тут ще видимiше, постаючи
в образi ракетно© заметiлi та зловiсних червоно-багрових загравиш по
обрiю. Пожежi ятряться уже не тiльки за Россю, але й на флангах, i навiть
десь позаду змикаються зловiсним кiльцем. Ракети теж злiтають то тут, то
там навкруги, пiдступають дедалi ближче, i вже ймовiрними здаються тi
чутки, що доповзають на цю дiлянку фронту, - про загрозу бути одрiзаними
вiд днiпровських переправ.
На обрiях пожежi, невiдомо ким запаленi, а тут, у садках над Россю,
темрява, як у ямi, тiльки ракета час вiд часу спалахне над вербами мертвим
полум'ям та смужка води поблиску бiля тих, чи© окопи над самим берегом.
Як i минуло© ночi, зараз знов було послано наряди бiйцiв витягати убитих з
мосту та з берега понад Россю. До мосту противник людей не пiдпустив,
одразу вiдсiк кулеметами, освiтивши ракетами весь мiст як удень. А далi
вiд мосту посланим на завдання вдалося пробратися аж до води. Серед тих,
хто тут безшелесне прокрадався в заростях берегових, були й Степура та
Духнович. ©х теж було послано, i вони пiд покровом темноти витягли з води
когось невiдомого, руки в нього вже були задубiлi, закiстявiлi, як iз
мармуру.
Навiть не розгледiвши, який вiн собою, вiдтягли труп в картоплi,
похапцем пригорнули його в порожнiм напiвобваленiм окопi, а самi,
вiдпущенi командиром, повернулись до себе в окоп.
Вовтузiння з трупом, липкi його руки, трупний сморiд - все це
скiнчилось тим, що Духновичевi стало погано. Його тяжко нудило, вивертало,
i руки його, як вiн казав, тепер "тхнуть смертю", дарма що вiн вiдтирав ©х
i землею, i листям.
- Це вiд перенапруги нервiв, це пройде, - заспокоював його Степура,
коли той судорожне звивавсь, а потiм, знесилений, розпластався горiлиць
бiля окопу.
- Це не пройде, нiколи не пройде, - заговорив Духнович пiсля того, як
йому трохи полегшало. - Ота рука, отой лоб, що я його ненароком
торкнувсь... Хто вiн? Загребли, а що ми зна м про нього?
- Чийсь батько. Чийсь син, - глухо озвався з окопу Степура. - Ще один
бо ць чи командир.
- Не тiльки це, не тiльки! - знервовано заперечив Духнович. - Щось
бiльше знищено, зруйновано, вбито передчасно! З планети пiшов ©© володар,
пiшло в небуття найвище створiння природи, найрозумнiше, що у всесвiтi.
Чули, як хтось повзе до ©хнього окопу. Пiдповзло, озвалося:
- Браточки, гвинтiвки зайво© нема?
- Тобi що тут, склад? - безпричинно визвiрився на нього Степура.
- Та, може, зайва. Ми з поповнення, обмiнялися б. У нас пляшки
горючi...
- Сво© ма мо, - буркнув Степура сердито, i чути було, як той полiз далi
до iнших окопiв, уже десь там питаючи, чи нема зайво© гвинтiвки.
Нiч була темна, небо визорiло, лягло над садками, над фронтом високою
смугою правiчного Чумацького Шляху.
Степура й Духнович, поскидавши каски, - щоб вiдпочила голова, - сидiли
в окопi, притиснувшись один до одного колiньми; сидiли, в небо дивились. З
окопу воно було зараз якесь особливо зоряне. Гронилось сузiр'ями,
мерехтiло свiтлою порошею невiдомих галактик..
- Отаке ж зоряне небо, - роздумував уголос Степура,
- було i над Гете, i над Копернiком, i над фiлософами та поетами
Еллади. Люди мiнялись, поколiння за поколiннями проходили, а воно над ними
все вуло все зорiло, як вiчнiсть...
- Зорiло-то зорiло, - зауважив Духнович, - бачило багато, але нiколи,
мабуть, не бачило стiльки пожеж на землi, стiльки передчасно обiрваних
життiв людських...
Десь над Россю противник, пужнув у небо ракетами, аж повиднiшало в
окопi.
Степура пiдвiвся. Його не покидала тривога за Богдана.
Кожна ракета, що зривалась за Россю, здавалось, освiтлю , переслiду
десь там Богдана; кожен кулемет, що раптом гулко прострiля темряву,
здавалось, б' по розвiдниках. На душi в Степури ставало все гнiтючiше.
Ракети над Россю. Кулеметний стукiт на левадах. Аж ось куди насунулась iз
заходу вiйна. Залiзнi лапища танкiв рвуть груди укра©нсько© землi...
Десь уже опiвночi над окопами пролунав зненацька знайомий голос
сержанта Цаберябого:
- Де тут мiй Корчма? Чи живi ви та здоровi, всi родичi гарбузовi?
А невдовзi в Степуриному окопi вже стояв i Богдан Колосовський. Обновка
на ньому - чорний автомат через груди, а сам весь пахне тванню, наче цiлий
день кис у болотi.
- Вибрався, - обiйняв його Степура. - Розказуй же!
Присiвши в окопi, Богдан, на подив Духновича, скрутив товстенну
цигарку, почав жадiбно затягатись махорковим димом. Мовчали. Що вiн ©м
розкаже? Як iз сiмнадцяти ©х залишилось п'ятеро? Цiною життя сво©х
товаришiв та власною, сповненою презирства до смертi, впертiстю вони таки
втримали мiст до приходу саперiв, втримали, поки сапери пiдготували вибух,
i тiльки тодi вiдiйшли. Вiддаляючись в болота, бачили, як розламу ться,
окутана димом вибуху, ©хня срiбляста райдуга, як десь аж бiля сонця
розлiтаються порванi вибухом ферми.
Противник, що спершу був спантеличений цим величезно© сили вибухом,
незабаром схаменувся, кинувся ©х переслiдувати. Це було жахливiше, нiж
бiй. Вони почували себе дичиною, що на не© полюють, що ©© розшукають i
ось-ось найдуть. До вечора вони ховалися в очеретах, занурившись у теплу,
з жабенятами воду. Бiг часу нiби спинився тодi для них, дневi не було
краю, а потiм вiн таки кiнчився, нiч вивела ©х куди треба, i от пiсля доби
вiдсутностi вони знову ввiйшли до пiдвалу КП. Повертаючи Колосовському
його комсомольський квиток, комiсар Лещенко мiцно потиснув йому руку.
Це успiшно виконане завдання було б для Богдана найбiльшою радiстю,
якби вони всi сiмнадцятеро повернулися звiдти, якби не залишили назавжди
бiля того мосту стiльки товаришiв та полiтрука Панюшкiна, вiд якого
Богдановi перейшов у спадщину тепер оцей чорний трофейний автомат.
- Друже, чого ж ти мовчиш? - ласкаво стряснув Богдана за плече
Духнович. Богдан пiдвiвся:
- Iншим разом. Все розповiм iншим разом. А зараз пiду, бо просто очi
злипаються.
I, якось винувато всмiхнувшись, вiн втомлено поплентався розшукувати
свiй окоп.
27
Вiдчувати в окопi живу душу бiля себе - це щастя. Нiде, мабуть, не
зможеш так по-справжньому оцiнити людину, друга, як тут. Пiсля блукань по
дорогах, пiсля того непевного становиша, коли Духнович мовби повис був
десь мiж фронтом i тилом, йому тепер глибокий Степурин окоп здавався таким
затишним, таким надiйним. Гарно тут, безтривожно. Земля, правда, за комiр
сиплеться, i ноги млiють, нiкуди ©х випростати, але й тiснота тут не
тiснота; зда ться, нiколи Духнович не почував себе так просторо, як зараз,
з головою закутавшись у розкручену аж тепер шинелю, одгородившись нею вiд
усього тривожного свiту. Попереду була нiч, вiльна вiд усяких клопотiв,
кiлька годин вiльних для спочинку - Степура наполiг, щоб йому, Степурi,
першому стати на варту. Ось вiн сто©ть у кутку окопу, насторожений,
недремний, а Духнович, згорнувшись внизу, пiдмостивши каску замiсть
подушки, може вiльно вiддатись найiнтимнiшим спогадам, подумати,
безтривожно поспати. Дарма що тiло як у прокрустовiм ложi, але на душi -
простiр, воля i дивна якась безклопотнiсть. Яке все вiдносне на свiтi!
Справжнiм палацом може обернутися для людини оцей тiсний фронтовий окоп.
Чи довго тiльки тобi доведеться розкошувати в ньому? На скiльки днiв i
ночей вiн стане для тебе оселею i фортецею?
З цими думками Духнович i заснув.
Коли засипав, навкруги було досить тихо, лише де-не-де прохоплювались
пострiли понад Россю, а вгорi вiтерець злегка шарудiв, колихав верховiттям
дерев десь аж бiля зiрок непорушних. А коли Степура розбудив його, з силою
затермосивши за плече - "вставай! вставай!", то Духнович, схопившись,
побачив щось фантастично страшне: вогняний метеоритний дощ з шипiнням
шугав навкруги. Все було неймовiрним, приголомшливим зi сну - i нiч, i
гомiн людей, i шаленство ракет, i цей дощ метеоритний, аж доки Духнович
розторопав, що це ж трасуючими б'ють по садках.
З темряви, з-за рiчки, чути було незрозумiлий гуркiт.
- Танки за рiчкою! - закричав хтось нестерпно голосно.
- Танки! Танки! До мосту йдуть!
- Без панiки, товаришi! - студбатiвцi впiзнали напружено-спокiйний
голос комiсара Лещенка. - Гранати, пляшки в усiх ?
- ! ! - Забирайте гранати, пляшки - i до мосту! Метушня по садках,
рiзкi окрики командирiв, що збирають в темрявi сво©х людей, а за рiчкою -
гул, гул...
Степура, вихоплюючи з нiшi гранати, пляшки, ткнув пляшку й Духновичу:
- Бери! Бiжiмо!
Пригинаючись вiд скiсно© зливи трасуючих, через окопи, через
картоплиння вони кинулись бiгти туди, куди бiгли всi: до рiчки, до мосту.
Гуркiт за Россю наростав. Небо над вербами помiтно поблiдло - починало
розвиднятися.
В кюветах бiля мосту вже було повно людей.
- Падай, падай! - гукали командири тим, хто пiдбiгав, i Духнович та
Степура теж попадали, як iншi - тiлом в кювет, головами до шосе.
Лежали тут впритул один бiля одного студбатiвцi й кадровики та
резервiсти, обличчя пiд касками в них були сiрi вiд свiтання. Декотрi,
повитягувавшись пiдборiддям аж на холодне камiння шосе, визирали кудись за
рiчку. Духнович теж визирнув вперед: по обидва боки шосе в кюветах повно
касок, повно голiв людських, що бовванiли в сутiнi аж до мосту; i навiть
за мостом, там теж метушилися людськi постатi, чалапкались попiд берегом,
- то, видно, якiсь смiливцi уже встигли перебратись низом на той бiк.
Потойбiчна гущавина верб ще була сповнена темряви, та мничостi, крiзь
яку все дужче насувався важкий, давлячий гуркiт.
Духнович вiдчув, що дрож пробiга йому по тiлу. Чого вiн дрижить? Чи що
прохолодою тягне вiд рiчки та вiд нахолонулого камiння шосе, чи, може, в
дрож вгонить його отой гуркiт, що зловiсне, методично наближа ться i вiд
якого стугонить все зарiччя...
"Але ж я не боюсь! - запевняв вiн себе. - Менi не страшно, не страшно
зараз нiчого! Це, мабуть, i ота мить, коли навiть найзвичайнiша,
найнево ннiша людина - i та ста здатною на рiшучий вчинок". Вiн почував
себе часткою цього застиглого в напрузi колективу i з подивом вiдкривав
для себе, що вiн теж не боягуз, що вiн з цього мiсця не вiдступить, не
втратить самовладання, не поникне перед отi ю чорною силою, що
насува ться. То насувався фашизм, його вiроломство, кривава жорстокiсть,
дикунство. Був у тому гуркотi зараз для Духновича i Лейпцiгський процес, i
закривавлена Iспанiя, i розтоптана Чехiя, то сунули iз-за розплаканих верб
концтабори, глум i смерть - все те, що вiн не мiг прийняти.
Погляд його впав на пляшку, що маслянисто лиснiлась, мiцно затиснута в
руцi у Степури, глянув на свою, i теж мiцнiше стиснув ©©, i, стискаючи,
мовби вiдчув весь зiбраний, весь замкнутий в нiй вогонь.
- Он вiн уже! Виповза!
За рiчкою, там, де в густiй сутiнi верб зникало продовження шосе, в цей
момент з'явилося попелясте скреготливе потворище. Як десь iз кайнозойсько©
ери, виповзало воно з хащiв, iз ©хньо© сутiнi, сунуло на застиглих в
оцiпенiлостi людей.
Фронт мовчав, стрiльби не було, був тiльки скрегiт залiза по каменю,
скрегiт, що насувався грiзно, невблаганно.
- Приготуйсь! - почув Духнович неподалiк себе голос командира взводу, а
за мить десь аж бiля мосту пролунав на високiй дзвенячiй нотi голос
комбата Краснопольського:
- За мною! В атаку! Вперед!
I всi, пiдхоплюючись, кинулись з кюветiв натовпами на мiст.
Стрiлянина, якою прорвало враз береги, шматувала повiтря, переднiй танк
скреготом гусениць кресав, рвав дорогу, а люди, мовби знесамовитiвши,
летiли вперед, запруджували собою весь мiст, i Духнович теж бiг мiж ними,
спотикаючись об трупи, об тих, що падали пораненi, бiг, щось гукаючи,
забувши страх, бо все навкруги було нiби нереальним, схожим на кошмар, на
жахливу фе рiю, в якiй зблиски вогню, дзижчання куль, крики людей, скрегiт
сталi - все змiшалося в дину круговерть.
Котрогось бiйця, що бiг поблизу Духновича, обдало раптом полум'ям,
видно, куля влучила йому в пiдняту пляшку, i вiн, так увесь облитий
полум'ям, бiг iще далi, поки хтось зiштовхнув його з мосту вниз у воду.
Нiби на вулканi були вони, такий стояв тут гуркiт, переднi вже зiйшлися з
танком у смертельному по динку, видно було, як летять на нього пляшки,
б'ють у башту, в борти, а вiн, в текучому полум'©, все повзе далi на мiст,
чавлячи, пiдгрiбаючи людей з пляшками, з гранатами, з касками, що
трiскались на головах. Сталева наповзаюча гора була вже зовсiм близько.
Духнович уже чув на собi мазутний дух полум'я, запах горiлого залiза й
фарби, бачив, як струмливе полум'я повзе, обтiка башту, а пляшки все
летять туди, бурхають полум'ям по танку й довкола нього, i Духнович,
боячись лише одного, щоб не промахнутись, пошпурив туди, в гущу, й свою.
Удар в башту, i пляшка його лопнула легко, мов ампула.
"Попав! Влучив!" - радiсно майнуло йому, i в цю мить хтось нiби
каменюкою вдарив його в стегно - i вiн вiдчув, що пада . Iнстинкт
самозбереження дав чiпкiсть його рукам, i незабаром вiн уже був пiд
мостом, спускався, задиханий, кудись униз по бантинах. Тут все було вже
облiплене людьми. Як мавпи, лазили вони в пiвтемрявi, тi кудись поспiшали,
тi перепочивали, вчепившись руками за металевi скоби, за стропилля, за
перекладини, i Духнович, щоб перевести дух, теж прилип на однiй iз таких
перекладин. Вiн вважав себе врятованим, хоч нагорi все ходило ходором,
звiдти летiли шматки полум'я, мiст увесь дриготiв - видно, громадина танка
саме проходила по ньому на той бiк. Чи це той, що запалили його, чи це вже
другий? Тiльки цей прогуркотiв, стрясаючи мiст, за ним знов гуркiт i знов
шматки полум'я. Танки йдуть по мосту! х не спинено! Крiзь пляшки, крiзь
гранати прориваються, крiзь усю вiдвагу ©хнього студбату! Духновичевi
хотiлось кричати вiд неспромоги зупинити ©х.
Згори вже й сюди падало клаптями полум'я.
- Горимо! - почулося десь угорi. - Мiст загорiвся над нами!
- Давно треба було його спалити! - почув Духнович бiля себе голос
якогось пораненого i чиюсь сердиту вiдповiдь йому:
- Може ж, для сво©х берегли?
Пробираючись мiж стропиллям все нижче, Духнович в пiвсутiнi впiзнав
студбатiвця Чирву. Вчепившись за скобу, той висiв, нiби пiдвiшений десь у
застiнках iнквiзицi©, хотiв, видно, стрибати вниз, але боявся, щоб не
напоротись у водi на палю.
- Стрибай, стрибай! - гукнув хтось йому знизу, i вiн стрибнув, а за ним
стрибнув, шубовснувся в воду й Духнович.
Води було попiд руки, i вона одразу зачервонiлася довкола них,
розплилася кров'ю.
- Потекла iз студбату нашого кров! - скавав Чирва i глянув на
Духновича. - Тебе куди?
- Десь ось вище колiна.
- А менi, зда ться, ребро потрощило. Краснопольського, бачив, як?
Гусеницями пiдiм'яло, на шмаття розтягле.
Брьохаючи у водi, вони почали пробиратись до берега i, коли вже
пiдiймались по ньому мiж заростями до сво©х окопiв, побачили осторонь бiля
мосту нерухому брилу палаючого танка. Недалеко вiд нього по той бiк шосе,
визираючи баштою з кювету, горiв чорним полум'ям другий. А там, де ©хня
оборона, ще один непiдбитий ходив - з чорно-бiлим хрестом на борту, -
бушував, зблискуючи гусеницями, ламав дерева, чавив, утюжив людей. На
нього з окопiв летiли пляшки, легко лопались вiд ударiв об нього,
розбризкуючи жовте полум'я, поки й цей нарештi не спалахнув; люк тодi
вiдкрився, i з'явилися з нього пiднятi, замазученi руки фашиста.
Мине час, нiмецькi во ннi iсторики дослiджуватимуть цi днi. Писатимуть,
що раптовi дощi завадили ©хнiм танкам вчасно взяти Умань, Бiлу Церкву, але
ми знатимем, що не про дощi то йтиметься, то буде сказано про тебе, пiхото
з горючими пляшками, про тебе, невеликий курсантський студбат, про вас,
кадровики й резервiсти, незлiченнi подвижники сорок першого року, що на
смерть стояли на кривавих сво©х рубежах.
28
Пала мiст, горить залiзо танкiв, i далеко стелиться в садках понад
Россю незвичний для цих мiсць запах горiлого залiза, фарби, бензину.
В бiй з фашистськими танками незабаром вступили артилеристи. Про них
досi мало хто й знав, що вони десь тут поблизу, пiхота довiдалась про
них тiльки тепер, коли ©хнi снаряди один за одним низько загули понад шосе
в напрямку мосту. Артилеристи били з прямо© наводки, просто в лоб
фашистському танковi, що, вигримiвши з верб, здиблено зупинився перед
самим мостом, уже палаючим, напiвобпаленим. Танк, видно, було пiдбито, бо
вiн так i зостався стояти на мiсцi, вiдкривши, однак, шалений гарматний
вогонь.
Тепер, коли дорога танкам на цей бiк була вiдрiзана, противник обрушив
на позицi© студбату шквал мiнометного вогню. Затрiщали садки, чорно стало
вiд пiднято© вибухами в повiтря землi, гарячий свист осколкiв не вщухав.
Здавалось, навiть метал летить сюди, начинений злобою, так злобно рили
мiни землю картоплищ, почавлених танками окопiв, з люттю вгризались в
дерева, трахкались об камiнь шосе.
Багатьом iз тих, хто вцiлiв у бою з танками, тепер судилося впасти в
цьому нерiвному по динку iз зливою безперервно виючого в повiтрi,
гарячого, в осколки роздробленого металу.
Студбат стiкав кров'ю. В берегах понад Россю, в садках, в
напiвзавалених окопах - всюди чувся стогiн поранених. Не вiд сонця, що
зiйшло iз-за верб, а вiд кровi студентсько© червонiла цього ранку Рось.
По глибоких кюветах понад шосе, пригинаючись вiд осколкiв, повзли й
повзли, вибираючись в тил, тi, хто ще мiг самостiйно пересуватись.
Невiдомi шляховики, що задовго до вiйни, будуючи це шосе, копали вподовж
нього глибокi кювети, чи думали вони тодi, для скiлькох нещасних людей
стануть одного дня цi придорожнi канави мiсцем рятунку, скiльки поранених
проповзатиме тут, iз стогоном тягнучи в тил сво© скалiченi ноги, перебитi