Гончаров Анатолий. Людина i зброя

Духнович. - Чи в далекому майбутньому залишиться в людях оця безмiрна
прив'язанiсть до свого краю, до певного мiсця на планетi, тобто до сво ©
землi, - якiсть, яку ти, Степуро, так високо ставиш? Чи не стане все це
предметом вивчення лише таких наук, скажiмо, як етнографiя, кра знавство?
- Не знаю, як буде, а зараз це да силу людинi, - пробубнiв Степура, -
як i любов до матерi, це нiколи не зникне.
- Та я, звичайно, й не хотiв би, щоб це почуття зникло, - ти не розумiй
мене так, - сказав Духнович. - речi, без яких душа людська стала б
справдi безбарвною i убогою. Але все ж - скiльки тисячолiть ще хвилюватиме
людину оцей будяк, оцей дикий кактус укра©нських степiв?
Неподалiк проходила група бiйцiв з водою вiд Днiпра, i Богдан,
загледiвши серед них Васю-танкiста, погукав його:
- Завертай до нас.
Цей з обпаленою щокою Вася, диний з госпiтальних Богданових товаришiв,
потрапив сюди, потрапив хоча й без танка, але з думкою про нього.
Окликнутий Богданом, танкiст уже й далi не пiшов, затримався тут.
- Кого напо©ти, студенти? - вiн простяг Богдановi погнуте вiдро, в
якому ще бовталась на днi вода. Хлопцi стали по черзi пити з вiдра
нахильцi.
- А це ось ще один з вашого брата, теж майже студент, - вказав танкiст
на блiдолицого, в бiлiй вишитiй сорочцi ополченця, що стояв трохи
осторонь, нiяково усмiхаючись. - Вчитель тутешнiй, хортицький, вiн
Ки©вський унiверситет кiнчав.
- Голобородько, - чемно назвався вчитель, пiдiйшовши ближче, i на
запитання Духновича, хто ж вiн за фахом, вiдповiв: - Мовник. А ви?
- Ми колишнi iсторики.
- Чому колишнi?
- Ну, може, й майбутнi. Бо зараз поки що, замiсть iсторикiв, мовникiв,
поетiв, - Духнович iронiчно глянув на Степуру, - ми всi тут тiльки -
активнi багнети.
- Це правда, - сказав учитель неголосно.
Був вiн середнього вiку, з привiтним обличчям i одягнутий так, нiби
збирався не в бо©, а на вчительську конференцiю, одну з тих традицiйних
конференцiй, що саме проходили б у цей час: в новiй кепцi, в чистiй з
вiдкладним комiрцем сорочцi, в сiрому новому костюмi, нещадно
перетягнутому зверху патронташем.
- Якi степи! - в захватi промовив Вася-танкiст, присiвши зверху на
бруствер i озираючи мiсцевiсть. - Ось де нам треба було танкодроми робити!
- Колись у цих степах дикi тури водились, - лагiдно пояснив йому
вчитель.
Танкiста одразу взяла цiкавiсть;
- Що за тури?
- Тур - це предок свiйського бика, вiльний житель степiв. Останнiй тур,
як свiдчать лiтописи, загинув на початку сiмнадцятого сторiччя.
- Славний край, нiчого не скажеш, - задивився в степ Вася-танкiст. -
Тiльки чому ж противника нi слуху нi духу? Розвiдка, правда, нiкудишня. У
нас, танкiстiв, за таку розвiдку по ши© дають, i хiба й не слiд, як
вважа ш, Богдане? Тюхи-матюхи, краще б нам доручили, еге ж?
Богдан дивився на нього з посмiшкою. Йому подобався цей хлопець. Малий,
коренастий, вiком майже пiдлiток, а вже зсутулений у плечах, наче
зсутулило його вiд довгого сидiння в танку. Обличчя землисте, з шрамами
вiд опiкiв, а очi свiтлi, широко посадженi, бешкетнi, - так i жди вiд
нього яко©сь витiвки. Богдан ще з госпiталю зна , що родом Вася
саратовський, перед тим як пiти в армiю, вчився на Уралi в автодорожному
технiкумi, а службу вiдбував на кордонi i вже з перших днiв вiйни брав
участь у танкових боях. Вiн i зараз не втрачав надi©, що рано чи пiзно
пересяде "з лопати на танк".
- Це правда, що ваша Хортиця, - звернувся вiн до вчителя, - була колись
столицею запорозьких козакiв?
- Була якийсь час.
- Так тi ж воювали! А ми що - не тi © костi? Пороху не зосталося в
порохiвницях? Вiддати ©м усе оце... Заводи он ще працюють. Днiпрогес на
ходу. Це ж по цих дротах струм iще йде, - показав вiн на щоглу з товстими
дротами неподалiк. - Високовольтна рiч!
- У нас тут усе високовольтне, - пiдкинув iз сусiднього окопу роботяга.
- Зайдеш до ©дальнi пообiдати, то навiть бiля буфету почу ш: "Сто грам
"високовольтно©", будь ласка".
- Що ж воно за "високовольтна"?
- П'ятдесят шiсть градусiв мiцностi, i нiяк не менше.
- Здорово, - прицмокнув язиком танкiст. - А пам'ята ш, Богдане, козака
Дудку, що з нами в палатi лежав? - обернувся вiн до Богдана. - На шостий
день пiсля операцi© сто грам уже забажав, i молодиця, каже, приснилася.
Ох, Дудка, смiх один! Як почне витiвати, вся палата регоче, аж шви на
хлопцях трiскаються!
За розмовами, за жартами минув цей день.
Вночi кiлька пiдроздiлiв було знято з кряжiв, i командири, кваплячи,
повели ©х кудись на нове мiсце. Спершу гадали, що перекидають ©х на
Хортицю, бо дiйшли чутки, що острiв уже захоплений ворожим десантом: там -
чути було - весь час iде бiй. Але, зда ться, не на Хортицю ©х ведуть.
Iдуть через селища правого берега, де все потопа в садках i лише дахи
будиночкiв поблискують пiд мiсяцем черепицею. Не тримаючись дорiг, бредуть
навпростець, i трiщать пiд ногами бiйцiв поваленi паркани, палiсадники,
квiтники, толочаться виплеканi робiтничими руками кущi винограду з лапатим
росяним листям i важкими холодними гронами плодiв. Час вiд часу
зупиняються в садках, i командир ©хньо© роти старший лейтенант Лук'янов,
пiдкликавши Колосовського, як тутешнього, почина радитися з ним, i
Богдановi соромно, що вiн не впiзна цих мiсць: почува , що вони знайомi,
але не впiзна , - чи так розрослися запорiзькi садки за останнi роки та
набудувалися новi селища, чи во нна ця нiч усе так змiстила, змiнила,
переплутала. I роса, i блиск яблунь мiж листям, i запах квiтiв нiчних -
все було якимось напiвфантастичним, прича ним, тривожним i вiдгукувалось
болем в душi.
Доки вони там звiряють з картою мiсцевiсть, Степура сто©ть мiж деревами
i слуха , як соковито хрумтять яблука на солдатських зубах, а в нiчному
небi гудуть лiтаки. Тривожно гудуть, бомбами нависають над цi ю землею -
землею росяних садкiв, i гiдроспоруд, i нових робiтничих селищ, а земля
пiд ними вiдкрита для ударiв, для всiх ©хнiх пекельних бомбових вантажiв,
вона протисто©ть бомбам лише сво ю нiчною красою, лише яблуками, що
поблискують мiж гiллям, та нiжними пахощами любисткiв, фiалок, м'яти.
"Красою проти вiйни, - дума Степура, - нi, цього не досить. Тут ще
потрiбна сталь, безжальнiсть i жадоба винищення ©х, потрiбнi проти них
сталевi дощi-урагани, що могли б прикрити, вiдстояти це все". Нiч свiтла,
висока. Насторожилась садками безшелесними, прислуха ться до чогось.
Для пiсень дiвочих, для чарiв закоханих була ця тиха заворожлива нiч
приднiпровська. Не чути зараз пiсень, вiйна владарю садками. Хтось
труснув поблизу гiлку, i яблука гупають на землю, мов ядра. Пiд другим
деревом чи©сь руки шарудять мiж листям i зривають яблука разом з листям,
вгризаються в них, аж чвирка соком. А Степура не рве, чомусь бо©ться
зiрвати, сто©ть i дивиться на облите мiсяцем дерево, що поблиску над ним
правiчною ряснотою плодiв.
- Рвiть, - чу вiн бiля себе тихий доброзичливий голос. - Чого ви не
рвете? Це вчитель Голобородько.
- А то ось, прошу, вiзьмiть мого, покуштуйте. Добувши з пазухи яблуко,
вiн пода Степурi., i цей, перш нiж гризнути, понюхав, як воно пахне. Воно
пахло всiма садками цього краю, всi ю мирною сонячною дово нною
дiйснiстю... А дерево, що блищить яблуками, уже штурмують, хтось нещадно
нагина гiлку, його застерiгають:
- Обережнiше, вiдчахнеш!
- Не вiдчахну!
I одразу ж чути трiск, гупають яблука, ©х збирають, а до дерева вже
набiгли iншi, опали, трусять...
- Грiх Адамiв починався бiля такого дерева, - гiрко пожартував Степура
до вчителя.
- Справдi, як ми трощимо цi садки, - з жалем сказав учитель. - Як
знецiнилась раптом праця людська. Зна те, тут же кожен з робiтникiв ще й
садiвник, i квiтникар, i виноградар.
- В мене батько теж садiвник, городник.
- Я чув, що ви - поет. Це правда? Коли я вчився в КДУ, були в мене
друзi - чудовi молодi поети Гнат i Леонiд. Скiльки наших Шекспiрiв i
Чехових ми втратимо пiд це лихолiття, винахiдникiв, талантiв народних... -
I пiсля паузи провадив далi: - Звичайно, кому хочеться вмирати, кожен
хотiв би вижити, але якщо вижити, то тiльки для нашого життя, а не для
того, щоб бути рабом у чужинцiв. Ви чули, яку вони комедiю розiграли у
Ровно?
- Не чув.
- Привезли у сво му обозi якогось Вишиваного, покидька, жалюгiдного
претендента в гетьмани...
- Зна мо цiну таким штукам. По чехах, поляках, по народах вропи видно,
що з ними робить фашизм. Це ж саме, або ще й гiрше, несе вiн нам.
Знов ©х кудись ведуть. В будиночках селища розгардiяш, плачi, дверi
порозчинювано навстiж, в руках у людей вузли, - там, видно, збираються в
евакуацiю. Туча якась виника над бiйцями, заступивши мiсяць. Туча - то
дуб, крислатий, могутнiй. Розкинувся вiттям у всi боки - кiлька взводiв
бiйцiв могли б вiд зливи або вiд спеки сховатись пiд ним.
- Це козацький дуб, - поясню вчитель Степурi. - Понад сiмсот рокiв
йому. Ми ще цi © весни ходили до нього на екскурсiю з школярами. Колись
Тарас Григорович у затiнку цього дуба спочивав. Скiльки тут молодi у свята
збиралось! Колгоспнi збори влiтку теж були не в клубi, а пiд цим дубом.
Сто©ть велетень, не шелесне. Столiття вистояв, чув голос битв далеких,
чув гомiн Сiчi, дзенькiт шабель козацьких. З столiття в столiття все шумiв
на вiтрах, все вигонивсь незламно вгору, розроставсь.
Бiйцi з-пiд касок позирають на нього. Сила, могуття. Такого нiякiй бурi
не зломити, такому й блискавка не страшна.
I знову йдуть далi, петляючи по селищу, плутаючись у виноградних лозах,
спотикаючись по ядрах яблук, що встеляють цю багатющу землю.
Зненацька над садками спалахнула ракета, одна, друга, стало чути
вiддалену стрiльбу.
Перебiгаючи табуном через дорогу, зустрiли групу цивiльних, що, як
виявилось, були працiвниками мiсцевого райкому партi©, з ними також
командир винищувального батальйону.
- Ворог близько, - попередив вiн. - Танки щойно обстрiляли вантажне
авто наших розвiдникiв, ми посилали ©х по днiпропетровськiй дорозi. Машину
розбито снарядом, а людей частина вернулась.
В цих же садках почали квапливо займати оборону. Степура одразу взявся
копати ячейку, рубаючи саперною лопатою м'язисте яблуневе корiння. Важко
було рубати. Степура чув, як болить корiнню вiд кожного його удару.
Ще не встигли окопатися тут, як ©х уже пiдняли i бiгцем повели в iнше
мiсце, де теж садки й виноградники, i лопатки ©хнi вже крешуть по iншому
живому корiнню.
Ракета щораз ближче, стрiльба лункiше. Неподалiк вiд них за садками
чути гуркiт тривожний, гуркiт, що просува ться в бiк Днiпра.
- Там уже танки проходять!
- Не танки - танкетки...
- Один чорт!
- Курсант Колосовський, - почувся з-помiж дерев голос командира роти. -
Вiзьмiть групу добровольцiв i розвiдайте, що за гул...
В групi Колосовського - Степура, Вася-танкiст, вчитель-ополченець, ще
кiлька бiйцiв i ополченцiв.
Перебiгши через подвiр'я, через городи, вони опинилися в якомусь
скверику з пiдстриженими кущами, з дорiжками, притрушеними пiском. Ракети
вже розсипаються зовсiм близько, летючi разки трасуючих куль пересновують
темряву скверу, трощать десь поблизу скло вiкон, черепицю, оббивають листя
з дерев, i воно, як пiд час граду, з гiллячками сиплеться на розвiдникiв.
Колосовський наказав лягти, пробиратись далi поповзом, ближче до
гуркоту, до ракет. Кущi ту© дурманливо пахли, пiсок шелестiв.
- Хтось он сто©ть мiж деревами, - штовхнув Степуру незнайомий бо ць.
Степура приник до землi.
Справдi, мiж деревами бовванiла чиясь постать. Трасуючi кулi,
пронизуючи сквер, летiли нарiвнi з нею, а вона стояла, не падала.
- Та то ж Ленiн! - тихо вигукнув учитель, що лежав попереду Степури.
Вони швидко поповзли туди, де виднiлася постать. Так, це був Ленiн.
Скромний бронзовий Ленiн на високiй клумбi робiтничого селища.
Гаряче дихаючи, бiйцi пiдповзли аж до монумента i залягли бiля нього
щiльним пiвколом. Ракетами його освiтлюють, а вiн сто©ть. З кулеметiв по
ньому - аж кулi плавляться, а вiн не зворухне.
Мить передихнувши бiля нього, бiйцi поправили каски, поповзли далi
вперед. На гул, на свiтло ракетне, що все ближче розплiску ться над ними,
пiд вихровище куль, що хвиськають, сичать назустрiч.
Недалеко вiд Степури хтось ойкнув злегка, нiби зiтхнув. Степура пiдповз
до нього. Вчитель Голобородько. Сорочка вишивана темнi , береться гарячою
кров'ю. Нахилився, чи диха , але той уже не дихав, i тiльки потом та
яблуками вiд нього пахло: яблук була в нього повна пазуха.



42

Днiпрогес працю .
Безперервний рiвномiрний гул сто©ть у машинному залi. Вiд роботи турбiн
все примiщення злегка двигтить; i могутнi лапатi генератори, що
вишикувались один за одним через зал, сповненi внутрiшнього потужного
гулу.
Машинний зал повен сонця. Тут поруч живуть зеленi пальми i
оливково-срiблястi багатотоннi генератори, помiж якими господарем походжа
людина. Вiдтодi, як пущено першу турбiну, i до сьогоднi не перестають
крутитись вали, не переста вироблятися струм. Ритм i розгiн тут взято
нiби на вiчнiсть.
Вище машинного залу - пульт головного управлiння, свiтле, напiвкругле
примiщення з вiкнами в усi сторони свiту.
Як i вчора, як i позавчора, як рiк i два тому, сто©ть на вахтi бiля
щитiв черговий iнженер-енергетик, звично стежачи за роботою приладiв,
пiдтримуючи зв'язок з тими, хто вiддалений вiд нього степовими вiдстанями
i хто протягом рокiв одержу звiдси по дротах енергiю Днiпра.
Приймаючи пiсля нiчно© змiни вахту, iнженер виявив, що все тут гаразд,
принаймнi вiн так визнав, хоч, розписуючись у вахтенному журналi, вiн, як
i його попередник, що стояв тут, обидва виразно чули кулеметну стрiльбу
десь на околицi Четвертого селища, чули, як рветься шрапнель уже над
Днiпрогесом.
Iнженер, що заступив оце на вахту, - високий, прихоплений сивизною, з
худорлявим обличчям аскета - був iз когорти кадрових робiтникiв
Днiпрогесу, з поколiння тих людей, для яких ця споруда на Днiпрi була
©хньою комсомольською молодiстю, i мужньою зрiлiстю, i найбiльшою гордiстю
©хнього життя. Босим пiдлiтком-грабарем прийшов вiн сюди iз села, ламав
днiпровський камiнь, мiсив бетон, тут i вчився, а тепер сто©ть iнженером
на пультi, i давно вже його нiхто не назива Ваньком, давно вже вiн тут
для всiх Iван Артемович.
Вночi вiн вiдправив сiм'ю в евакуацiю. Разом з сiм'ями iнших
днiпрогесiвцiв дружина його з вузлами та дiтьми тепер уже на лiвому
березi, сьогоднi ж ешелон ©хнiй вiдправиться на схiд, пiде невiдомим
маршрутом - Iван Артемович тiльки приблизно зна , що ешелон пiде кудись на
Пiвнiчний Кавказ. Де ©х розшукувати? Домовились так: днiпрогесiвки ©хнi
там, де зупиняться, щодня виходитимуть на станцiю, по черзi вартуватимуть
вдень i вночi пiд станцiйним дзвiнком, щоб не пропустити сво©х, останнього
запорiзького ешелону...
Вся нiч минула в шарварку, в плачах, дiти краяли душу сво©м розпачливим
криком, чуючи, як кулi б'ють по черепицi будинкiв, бачачи - вперше в життi
- над садками моторошне свiтло чужих ракет.
Проводжаючи сво©х, Iван Артемович не встиг поголитись, зарiс, чу
долонею тепер колючу щетину на щоцi, i це драту його: не годиться в
такому виглядi з'являтись на вахту.
Монтери, збившись бiля вiкон, що виходять на Хортицю, обговорюють
кимось принесену чутку, що нiмцi нiбито вже в Нiкополi, вдерлись
зненацька, захопили й мiлiцiю, i НКВД, i мiськком, що саме засiдав,
обговорював заходи по змiцненню оборони мiста.
- Хто це може знати? Де той Нiкополь? - сердиться на цi розмови
iнженер.
Як комунiст, вiн вважа , що не личить пiддаватися таким чуткам, вiн
вважа сво©м обов'язком заспокоювати людей, домагатись, щоб тривога не
заповзла сюди. Тривога, що вже розлита над Днiпрогесом, над цiлим кра м,
вона не повинна дiстати право доступу сюди, на пульт. Людина тут ма бути
спокiйна, як отi прилади, що не знають вiдхилень, як отi сигнали, що
суворо й виразно спалахують рiзнобарвними вогниками лампочок на чорних
панелях.
Тут тiльки стеж, щоб не було аварiй.
Серйозних аварiй Днiпрогес не знав вiдтодi, як його збудовано, вiдтодi,
як станцiя виросла на оцих надiйних гранiтах Днiпра. Багато гiдростанцiй
бачив Iван Артемович, у Францi© був у вiдрядженнi, але тако©, як ця, нема
друго© на свiтi. Красуня! Серед пiвденно© природи, в садках уся, абрикоси
навеснi зустрiчають тебе бiлим цвiтом, коли йдеш на змiну, i з вiкон
станцi© теж видно всюди садки. Весною найбiльше помiча ш, як багато тут
плодових насаджень: ще листя нема на деревах, а вишнi та абрикоси вже
забiлiли сво©м цвiтом по яругах, пiдгiр'ях, на мiсцях колишнiх смiтникiв
та пустирищ. Але найближча серцю енергетика повна сили днiпровська вода.
По-рiзному вона себе тут виявла . Де пласт води тонкий, там вона лл ться з
греблi, як бiлоснiжне, щойно виткане мереживо, стiка рiвно, ласкаво, а де
рине могутнiй натиск весняних вод, де сотнi тонн води пада водночас, там
вона летить блискавично, обвалю ться важко, мов розплавлений метал, i
внизу вибуха з гуркотом грiзним, глибинним. Пiд час повенi, коли скидають
зайвi води, все тут реве лев'ячим ревом, шум могутнiй сто©ть наокiл, а в
нижньому б' фi, падаючи з греблi, бушу бiла буря весняних вод, навкруги в
повiтрi здiйма ться сяюча курява розбито© в пилюку, в промiння води! Нiби
розщепилася вода, все перейшло в енергiю, в свiтло. Гуркiт, райдужна
курява збунтовано© води i тво вiдчуття, що все це ти можеш приборкати,
обернути користю для людей...
Потiм з'явилися чорнi величезнi штори в примiщеннi пульта, з'явилися
штори i в машинному залi - на всю скляну стiну еркера, i вже тими
шторами-запиналами вони на цiлу нiч стали одгороджуватись вiд зоряного
неба, вiд Днiпра, вiд лиховiсного гулу чужих лiтакiв у небi. Потiм чули
далекi вибухи, схожi на тi, що долинають сюди, коли рвуть камiння десь
унизу, на далеких кар' рах. Але то не були кар' ри, то вже падали бомби.
Одна з бомб упала в аванкамеру, друга кресонула в скелю на Днiпрi, i
ударом повiтряно© хвилi так обдало Днiпрогес, що скло ©хнього величного
еркера потекло вниз, як вода. Подовбали берег, наглушили риби, а тепер
бомблять потойбiчнi заводи, налiтають майже щоночi.
Днiв десять перед цим вiдступали через греблю вiйська десь з-пiд Одеси,
тi, що уникли там оточення. Пройшли, i не стало. А тут життя
продовжу ться, кожен залиша ться на сво му посту, працю Днiпро, i не
вщуха вiчний вiтер турбiнних валiв.
День за днем проходили через греблю закiптюженi вiйська, пiдводи з
бiженцями, череди, трактори, комбайни. Мовби все Правобережжя, знявшись,
рухалося через днiпрогесiвську греблю на схiд, i корови тужливо ревiли,
бредучи повз блискучi вiтрини соцмiста...
Лавина евакуйованих тепер уже перейшла, i кiлька днiв уже нишпорять по
Днiпрогесу команди мiнерiв на чолi з полковником, приглядаються, про деякi
речi полковник розпиту робiтникiв i його, Iвана Артемовича.
- Принцип у нас такий, - говорив йому полковник, - якщо доведеться
руйнувати, то руйнувати так, щоб це було лише на час вiйни. Вивести з
ладу, а не знищувати навiчно, - i пояснював, як це вiн собi уявля : -
Розламати частково греблю, попалити генератори, випустити мастило з
пiдшипникiв. Одне слово, робити так, щоб ГЕС вивести з ладу приблизно на
рiк.
"Отже, через рiк повернемось, - подумав iнженер. - Це вiн хотiв
сказати".
Проте iнженеровi в думцi все ж не вкладалось, що й тут може дiйти до
руйнувань. I цi команди мiнерiв, I ота стрiльба за селищем, i. вiд'©зд
сiм'© цi © ночi - все це зда ться Iвану Артемовичу якимось недiйсним,
примарним, таким, що не похитне Днiпрогесу й того ритму, яким вiн живе.
Щоразу, коли Iван Артемович приходить сюди й затупа на вахту, почува
себе тут у сво©й електричнiй фортецi певнiше й безпечнiше, нiж будь-де.
Нiде, певне, людина не усвiдомлю так свою силу, як тут, на пультi. Коли
iнженер заступа на чергування, вiн на всю змiну ста мовби електричним
володарем цього краю, бо його волi на цей час пiдкоряються i Днiпро з його
титанiчною силою, i робота потужних агрегатiв, i лiнi© електропередач, що
йдуть на сотнi кiлометрiв звiдси. Тi, хто звик бачити Iвана Артемовича
скромним рибалкою на Днiпрi, хто зустрiча його у вихiднi десь аж у
плавнях на моторцi, в самих трусах, худореброго, безтурботного, не
впiзнали б його, коли вiн одяга на себе синю робочу блузу i ста до
щитiв. Пiвколом бiля нього - чорнi панелi з приладами на них, рiзнобарвно
змигують на щитах свiтловi сигнали, автоматичнi пристро© самi ведуть
записи на паперових стрiчках - однi записують температуру, iншi напругу,
чистоту, i все це сходиться до нього. Тут зовсiм iнший вираз з'явля ться
на обличчi Iвана Артемовича; розписавшись за долю Днiпрогесу у вахтенному
журналi, вiн починав жити iншим життям, завжди напруженим, небуденним.
Перед його очима постають у зримiй реальностi всi, кого вiн постача , -
рудники Криворiжжя, i металургiйнi заводи Приднiпров'я, i далекi шахти
Донбасу, i безлiч колгоспних токiв у степах, що цiлими ночами працюють на
його струмi, при його свiтлi. З тими далекими забирачами енергi© у
днiпрогесiвцiв завжди контакт, з ними Iван Артемович зв'язаний
невiддiльно, i важко йому уявити, що зв'язки цi можуть раптом порушитись,
обiрватись i весь край погасне.
В глибинi селища все виразнiше чути стрiлянину, з Хортицi гухка в степ
артилерiя. Добре б' , може, ще вiджене i становище стабiлiзу ться.
- Iване Артемовичу!
Лiда, бiлява, серйозна не по лiтах дiвчина-практикантка, кличе його до
телефону. Вiн пiдходить до столика, бере трубку.
- Черговий по щиту слуха .
- МИ - КРИВИЙ РIГ! НАС ОТОЧУЮТЬ ТАНКИ! ВIДКЛЮЧIТЬ НАС!!!
Одна з найбiльших пiдстанцiй, що ©© живить Днiпрогес сво©м струмом,
вимага вiдключити ©©, умертвити одним ударом. Вiн чу , як кров прилива ,
б' йому в скронi. Вiдключiть, вiдключiть!... Щоб вiдключити - досить
повернути вимикач. Очужiлий, ворожий сам собi, iнженер пiдходить до щита,
кладе руку на чорний ебонiтовий ключ вимикача... Треба зробити один рух,
але йому тяжко, i страшно, i ненависно зробити цей рух. Але ж треба, роби!
Лiда, пiдскочивши, вирячилась на нього, як на божевiльного.
- Iване Артемовичу! Що ви хочете?
- Вiдiйди.
Посiрiлий з лиця, вiн рвучко поверта ключ вимикача.
- Що ви робите? - скрику Лiда, кидаючись до нього так, що, здавалось,
очi йому зараз видере.
I в цю мить знову дзвiнок. Хто це ще? Iнженер приклав трубку до вуха.
- Щит слуха .
- МИ - ДНIПРОДЗЕРЖИНСЬК! ПIДСТАНЦIЯ В НЕБЕЗПЕЦI! НЕГАЙНО ВIДКЛЮЧАЙТЕ
НАС!!!
Погляд iнженера знов на щитi. Важкий прощальний погляд. Вкритий рясним
потом, вiн повiльно йде, зупиня ться проти панелi приладiв, i рука його
раптом ще лютiше, з силою поверта ключ вимикача. Практикантка плаче,
впавши головою на стiл, в нестямi стиска кулачки...
- Ви ©х самi... Ви ©х вбива те... Весь правий берег вiдключили...
Вiн вiдповiда ©й мовчки: "Так, вiдключаю. Вiдключаю заводи, що
живились нашою силою. Вiдключаю степи, що ми ©х освiтлювали ночами.
Вiдрiзаю вiд себе все те життя з нервами, з кров'ю".
Зоста ться ще лiвий берег, що вони його живлять. Лiвому потрiбен струм
- там працюють крани на заводах, iде демонтаж. Струм туди мусять подавати
до останнього.
З прохiдно© дзвонить Поля-прибиральниця.
- Iване Артемовичу! Я тут сама! Перепустки на столi, вся документацiя
лежить вiдкрита, в кабiнетах розмiщаю поранених. Що менi далi робити,
скажiть?
- Будь там. Не пускай на територiю нiкого.
- А поранених?
- Поранених пропускай.
Монтери i Лiда вже товпляться бiля вiкна, що виходить на лiвий.
- Iване Артемовичу, сюди! Гляньте, що то вони роблять.
Видно грузовики, що пiд'©жджають з лiвого берега аж до виходу з
потерни, i постатi бiйцiв, що, згинаючись, кидаються носити в тунель якiсь
ящики.
Лiда слiдку за ними в тривозi.
- Що то вони носять?
Iван Артемович зна що. Вiн зна про це ще з учора. Вибухiвку заносять
в потерну! Головний iнженер та вiйськовi пiдривники зараз уже все там
готують до вибуху. Але що ©й сказати, чим вiдповiсти оцiй
дiвчинi-практикантцi, яка при©хала сюди вчитись мирно© працi, набувати
мирного фаху, а бачить, як начиняють Днiпрогес вибухiвкою, вiд яко© разом
з розламаним бетоном греблi, може, злетять у повiтря й вони, люди
останньо© змiни?
- Невже це буде, Iване Артемовичу? Невже всьому кiнець?
Дiвчина дивиться на нього з благанням, щоки ©© мокрi й червонi вiд
слiз, i вiн почува щось схоже на сором перед цi ю юною практиканткою iз
заляканими, як у птицi, очима, сором за все те, що дi ться навкруги,
поглинаючи ©© сподiвання, плани, майбутн .
- Тобi тут бiльше нiчого робити, Лiдо. Вiдправляйся на лiвий.
- А ви?
- Нам ще треба.
- Чому - треба? Чому?
- Чому та чому! - сердиться один з монтерiв. - Ми - комунiсти, ось
чому. Ми пiдемо звiдси останнiми.
- А мене першою? - захлипала дiвчина. - Не пiду, не можу, я буду з
вами!
Iнженера лютить ©© впертiсть.
- Тобi сказано вiдправляйсь!
- Не кричiть! Я маю право... Я практикантка!
- Кiнчилася твоя практика.
Вона плаче ще дужче.
- Для чого ж я вчилась? Для чого старалась? Щоб побачити смерть
Днiпрогесу?
- Цить! Не побачиш ти його смертi! - гримнув Iван Артемович, втрачаючи
самовладання. - Iди! Геть звiдси!
У дверi вона вже вийти не може. По дверях уже б'ють снайпери. Вхопивши
дiвчину за плече, iнженер пiдвiв ©© до лiфта, сердито штовхнув у клiть,
брязнув за нею залiзними дверима. Крiзь металеву сiтку вiн ще раз побачив
заплакане, скривлене болем ©© обличчя, перш нiж воно з клiттю провалилося
вниз.
Коли вiн повернувся до зали, монтери приголомшили його новою звiсткою:
- На Хортицi нiмцi!
Вiн кинувся до пiвденного вiкна. Те, що вiн побачив, не могло бути
виплодом кошмару чи маячiння: розкинувшись, як для облави, он вони,
пришельцi, повiльно спускаються по схилах острова вниз до Днiпра, до
розкиданих над рiкою будиночкiв. Звiдти ©м уже видно весь Днiпрогес. Вони
вже поганять славну споруду днiпровську сво©м завойовницьким оком, вже,
певне, вважають ©© сво©м найбагатшим трофе м. Живий, дiючий, рiдний
Днiпрогес i лави наступаючих фашистiв перед ним - вiд цього можна було
збожеволiти. Отже, все те, значить, реальнiсть: i прорив бронетанкових
©хнiх авангардiв, i зненацька захоплений Нiкополь, i десанти... Були перед
цим ночi тривог, аеростати в небi, бомби падали в воду аванкамери, i
дружину вiдправив, але аж до цi © митi жеврiла в серцi надiя, що все це