Страница:
"гiрко!" - там студентське весiлля. Мар'яна й Лагутiн одружуються.
Ще вчора про це не було мови, i самi вони, зда ться, не думали про це,
а коли стало вiдомо, що завтра Лагутiну йти, Мар'яна приголомшила сво©х
факультетських друзiв несподiваними запросинами:
- Приходьте, одружу мось!
Зубрiвка сто©ть на столi, печиво лежить купами, чорний хлiб та свiжа
зелень, що ©© привезла Мар'янина мати з дому, з тракторного. Мати й батько
Мар'янинi сидять мiж студентами за столом, мати розчулено витира
хусточкою очi, а батько суворим поглядом огляда то бiлявого тендiтного
жениха, то його друзiв, що з незвички швидко повпивались, поблiдли i вже
поколихуються, посоловiло стрiпують чубатими головами, що ©х ледве
тримають худi студентськi ши©.
- Гiрко! - погукують до молодих. - Гiрко! Справдi, гiрке якесь,
безрадiсне це весiлля. Робилося все похапцем, нашвидкуруч. Мати задовго до
цього знала, що Мар'яна ма нареченого, не раз бував вiн i в них дома,
оцей тендiтний, стебелястий хлопець, очi в якого такi голубi i трошки
насмiшкуватi, впертi. Двадцять рокiв йому, молодий, як барвiнок, так i вi
вiд нього свiжiстю, молодiстю, чистотою. Гарний зять.
Тiльки чи надовго? Всi оцi хлопцi, що сидять за столом, молодi такi та
здоровi, пiдуть завтра, покинуть сво© книжки та науку, а чи всi з них
повернуться, чи зберуться ще коли-небудь разом? Не про таке весiлля мрiяла
мати. Думала, коли дiти довчаться, згуляють весiлля по-справжньому, добре
пiдготувавшись, скликавши всiх родичiв та знайомих заводських. I свати,
батьки Славиковi, при©хали б, - десь вони вчителюють обо на Сумщинi.
Дома, на вiдкритому повiтрi в садку, а не в цiй душнiй, замаскованiй
ковдрами кiмнатi; мали б стояти довгi, заставленi стравами столи,
електричнi лампочки гiрляндами висiли б просто мiж листям на деревах -
серед родичiв сво© електрики, все зробили б - i свiтло було б, i людно, i
весело, музика гримiла б до ранку, все заводське селище знало б, що то
кадровик заводу Северин Кравець справля доччине весiлля.
А замiсть цього наспiх зiбраний студентський стiл i, як недобре
нагадування товариству, зятiв парусиновий рюкзак, що лежить зверху на
гардеробi, наготований для походу. - Гiрко! Гiрко!
Славик трохи аж нiби соромиться свого раннього весiлля i трохи нiби
iронiчно до нього ставиться, намага ться вiдбутися жартами, коли вимагають
"гiрко©" - щоб при всiх вони з Мар¢яною цiлувались! - але вiд матерi
нiчого не прихова ш, вона помiча , як крiзь юнацьку оцю соромливiсть i
насмiшкуватiсть час вiд часу так i прозирне, так i сяйне з блакитних отих
очей глибока нiжнiсть i смуток, коли Славик гляне на свою наречену.
Мар'яна весь вечiр нервово-весела, удавана весiльна буйнiсть мовби
захопила ©© всю, але хвилинами ця радiсть з не© враз опада , очi беруться
поволокою, i тодi вона тiльки спрагло дивиться на свого судженого
глибоким, мовби запам'ятовуючим, поглядом. Тодi нема вже ©й дiла до
гостей, бачить лише його. Свiтле, з тонкими рисами Славикове обличчя,
прямий рiвний нiс з чутливо-трепетними нiздрями, i по-дитячому припухлi,
щойно цiлованi губи, i туманна синява очей - все це ©©, ©©! Дивлячись у
блакитнi тумани його очей, вона так i танула, забувала про все, крiм
нього, i то палахкотiла жаркими рум'янцями, то враз, наче злякавшись
чогось, - може, передчуття якого? - блiдла раптом, i слiди рум'янцiв, що
залишались жеврiти на зблiдлому в мушках обличчi, були якiсь жалiбнi,
перемученi... Вiн, тiльки вiн був тут для не©, i на нього дивилась, на
його добру вiдкриту усмiшку, а iнших ледве чи й помiчала - помiчала, якось
не помiчаючи. Коли ж погляд ©© зненацька падав на його рюкзак похiдний,
тодi вона неначе ладна була закричати i, вже забувши про присутнiх,
одверто линула до Славика. Одверта була в сво му жаркому й невеселому
жданнi тi © години, тi © митi, коли вони нарештi залишаться вдвох.
Сама вона наполягла на цьому весiллi, коли дiзналась, що завтра вiн
iде. Одруження й весiлля ©й теж уявлялося не таким, наспiх влаштованим в
цю прощальну нiч, коли все мiсто огорнуте темрявою, в тривозi,
розбентеженостi, i пости стоять на дахах, i плачуть, вдовiючи, жiнки по
квартирах, вiддаючи вiйнi сво©х найдорожчих. Вдень би, при сонцi грати це
весiлля. Але не сонце освiтлю ©хн днання на все життя, не пiсня
роздольна, радiсна, а смуток, тривога, розлука, що живе вже тут i не
зника . В сво©й руцi вона почува гарячу Славикову руку, не випуска ©© з
сво © весь вечiр.
Поруч з Славиком сидить ©©, Мар'янин, батько - круглоголовий кремезний
вусань з густими, ще зовсiм чорними бровами. Вiн був проти цього весiлля.
До Славика ставиться весь час з якоюсь насторогою i, лише добре
пiдвипивши, оберта ться нарештi до зятя.
- Скажу тобi, Ярославе, не хотiв я цього весiлля вашого, скороспiлого,
не так це робиться в нас, та що ж, - вiн прихилився вусами до зятя ближче,
- такi днi пережива м. Все дово нне йде шкереберть. Ось i ми на територi©
заводу окопи вже ри мо, цехи на нову продукцiю переводимо... Якби завод
вiдпустив, я й сам би пiшов туди, куди й ви, дарма що лiта. Настав, видно,
час вогнем перевiрити, чого ми i нашi дiла вартi. Позаписувались оце ви.
Що ж... За це хвалю. Але головне не тут, головне, щоб там штани не
спадали. Зна ш, куди йдете?
- Приблизно, - всмiхнувся Славик.
- В ковальський цех iдете. У нас на заводi в ковальський ми вiдбира мо
людей особливо© проби, ледащо в нас довго не втрима ться. Отак i в армi©.
В писарi не шийся - iди чесно в пiхоту, то якраз вiн i , ваш ковальський
цех...
Славик уважно слухав старого i, зда ться, й не вiдчував, як Мар'яна
гаряче гладить пiд столом його руку.
- Коли вже вiн вирiшив, то за нього не турбуйтеся, тату, - спокiйно, з
гордiстю сказала вона.
Хлопцi завели патефон, але вiн хрипiв, його непри мно було слухати.
Тодi хтось подав думку:
- Краще попросимо Ольгу, хай заспiва .
Ольга-гречанка чудово спiвала, всi знали це, i ©© не довелося довго
упрохувати. Притихли всi, i з кутка, де вона сидiла, полинула якась
малознайома, старовинна пiсня, що ©© принесла Ольга в унiверситет десь iз
сво©х приазовських укра©нсько-грецьких поселень: "Долина глибока, калина
висока, аж додолу гiлля гнеться". Зараз, коли Ольга спiвала, некрасиве
обличчя ©© набуло яко©сь сумно© чарiвностi, очi, розгорiвшись,
спрямувались понад цей весiльний стiл на замасковане ковдрами вiкно, мовби
туди, кудись за вiкно, посилала вона свою сумовиту пiсню.
А внизу, надворi, сто©ть на посту Степура, добровiльно пiдмiнивши
Мороза, що по©хав до родичiв на Основу. Сто©ть, вiдстою свiй останнiй
студентський пост, i йому теж чути, як нагорi там час вiд часу гукають
"гiрко©", i чути цю пiсню, що зараз лл ться звiдти i забира вiд нього
його кохану, вiдда ©© в цю нiч iншому назавжди.
Слава Лагутiн став йому на житт вiй дорозi. "Якби не вiн, якби його не
було в унiверситетi, то хiба б вона не могла покохати мене? - думалось
Степурi зараз. - Невже нема в менi чогось такого, що могло б сподобатись
дiвчинi, привабити ©©? Невже ©й всi вiршi мо© так нiчого й не сказали?"
Степура був поет. Писав довгi, трохи сентиментальнi вiршi про нещасливе
кохання, про веснянi солов'©нi ночi, про мiсяць та зорi над сво ю
Ворсклою, чистою, мов iз слiз, рiчечкою пiвденно© Полтавщини, звiдки вiн
був родом. I хоч вiршi його нiде ще, крiм факультетсько© стiнгазети, не
друкувались, все ж товаришi вважали його справдi поетом. Самому зараз
дивно: за що? Мабуть, тiльки за правдивiсть, за щирiсть почуття,
вкладеного в отi кострубатi рядки, адже вiн писав про те тiльки, що любив,
що сам пережив. Мар'яна, яку третiй рiк безнадiйно коха Степура, сьогоднi
вiдда ться другому, а той, хто заволодiв ©© душею, хто зробив Степуру
нещасливим, сидить зараз там, нагорi, i то йому кричать "гiрко©", i вiн
цiлу ©© при людях в отi вуста напiввiдкритi, i очi ©© горять, i щоки
палають жарко-смаглявi, мов яблука старого укра©нського сорту
"циганочка"... Звичайно ж, вона мусила дiстатись Лагутiну. Коли в думцi
порiвню себе з Лагутiним, це порiвняння завжди не на його користь. Той
дотепний, вродливий, блискуче вчиться, а вiн важкодум, з грубим широким
обличчям i качиним розплесканим носом. У хвилини розпачу Степура думав, що
мусить здаватися ©й просто печерним неандертальцем з доiсторичною важкою
щелепою, i тодi ненавидiв свою зовнiшнiсть i вайлакуватiсть. Була в ньому
сила, але i в цiй силi було щось селюцьке, важке, неотесане, i коли на
заняттi в спортивному залi вони по черзi пiдходили до турнiка, то й тут
перевага завжди була на боцi Лагутiна. Крутячи на турнiку "сонце" не гiрше
Колосовського, Лагутiн легко й красиво влiтав у повiтрi, i Мар'яна
дивилась на нього неприховане закоханим поглядом, а коли на той же турнiк
забирався вiн, Степура, то пiд ним металева перекладина аж вгиналась, вся
споруда турнiка скрипiла й бряжчала, i дiвчата з виском розскакувались -
©м все здавалося, що Степура з сво ю вагою ось-ось зiрветься i вб'
когось. Пригаду , як ще на першому курсi Мар'яна опитувала на факультетi
хлопцiв, хто в яку спортивну секцiю запишеться, тодi Лагутiна вона сама
записала в легкоатлети, а Степуру, навiть без йото згоди, нiби на глум,
записала в штангiсти, хай iде верга штангу. I вiн таки ходив на ту
секцiю, виважував ту iдiотську штангу i писав про Мар'яну сво© безнадiйнi,
розчуленi вiршi.
Одного разу Степура випадково почув, як Лагутiн, стоячи з хлопцями бiля
свiжого номера стiнгазети i вголос читаючи його вiршi, насмiшкувато
коментував ©х, дивуючись - звiдки, мовляв, у такого важкоатлета стiльки
розчулено© сентиментальностi, звiдки в нього всi оцi очi-ночi.
I хоч говорив вiн все це легко, весело, беззлобно, але Степурi, що
стояв неподалiк, хотiлося вбити, задушити його в ту мить. В душi його
пiсля того випадку вкоренилась невиправна чужiсть до Лагутiна. Темна сила
ревнощiв, та сама сила, що клекотiла в його дiдах i прадiдах, що з кiллям
гасала ночами по сiльських вулицях, розламувала тини, носила ворота на
плечах, вона ж, прокидаючись, пiдiймалася i в ньому, паморочила
свiдомiсть, розпалювала й тьмарила мозок.
З Лагутiним вони майже не розмовляють з того часу. Важка неприязнь
залягла мiж ними, неприязнь, яка Лагутiна бiльше дивувала, а в ньому раз у
раз розбушовувалась жагучою ненавистю, особливо коли бачив, як Мар'яна
бiга за Лагутiним або з трепетом жде його десь бiля бiблiотеки в сво©й
дiвочiй всепокiрностi, а вiн, пiдходячи до не©, аж нiби знехотя бере ©©
пiд руку, бере як щось вiд природи належне йому.
Катуванням для Степури обернулося оце ©хн весiлля! Вони i його
запрошували, щоб заходив, коли вiдварту сво . Цього тiльки йому бракувало
до всiх його терзань...
Змiнившись з поста, вiн, мов злодiй, прокрада ться коридором до сво ©
кiмнати мимо ©хнiх навстiж вiдчинених в коридор весiльних дверей. На мить
угледiв за столом Мар'яну, збуджену, яскраву. Вона саме щось говорила до
Славика, смiялася, зазираючи йому в вiчi, а рука ©© розiмлiло лежала в
нього на ши©.
Степура мерщiй прошмигнув мимо дверей, забрався в кiмнату червоного
кутка, порожню, темну, сiв бiля дiжки з фiкусом i жадiбно закурив. Чув
вiддалений гомiн весiльний, а перед очима весь час стояла вона в усiй
сво©й яскравостi - бiлозуба, червонощока. Якби був скульптором - вилiпив
би високий отой лоб! Якби був живописцем - намалював би отi калиновi щоки.
Якби мав право, щасливе право коханого, як шалено цiлував би отi очi
зорянi, повнi жагучого п'янкого свiтла. Але геть цi думки! То все не тво !
Ти збоку, ти зайвий. Очi блакитнi ©й любi, i нiяких iнших вона знати не
хоче!
9
- Iсторики, шикуйсь!
Дукнович вирива ться з материних обiймiв i кида ться до шеренги. Мати
якусь мить ще трима руки розгорнутими, почуваючи в них порожнечу. А син
уже за межею ©© материнсько© влади, вже там, де дiють iншi, залiзнi
закони, де лунають iншi, залiзнi слова:
- Кроком руш!
Як ©х багато. Студенти й студенти. Iдуть iсторики, лiтератори,
географи, бiологи, хiмiки... Iдуть, чiтко карбуючи кроки по бруку, i вiн,
©© Мирон, от-от загубиться мiж ними iз сво©м рюкзаком. Ось вiн на мить
озирнувся, помахав ©й рукою, i навiть в цю болючу прощальну хвилину не
обiйшовся без жарту, на ходу вiдкозиряв матерi, кинув усмiхаючись:
- Прощай, мамо, не горюй!
I цi слова враз пiдхопила вся колона, i вони стали пiснею. "Прощай,
мамо, не горюй, на прощання сина поцiлуй", а ©й, матерi, аж мурашки
пробiгають по тiлу вiд того, що цi випадково, наче жартома кинутi сином
слова вже лунають над колоною крилатою пiснею, могутнiм прощальним криком
юнацьких сердець. Сама юнiсть iде, красивi якi люди все йдуть... Iдуть i
спiвають бадьорими голосами, i видно усмiшки на юнацьких обличчях i блиск
сонця в очах, але пiд цим буйним, майже безшабашним спiвом чути - клекоче
сльоза. Прощальною пiснею жбурля колона матерi в обличчя, i рветься серце
вiд ©хнього спiву, що нiби вихлюпнувся з унiверситетських коридорiв, з
недавнiх ©хнiх безжурних комсомольських зборищ.
Пустi , безлюднi вулиця - вулиця Вiльно© академi©, що бачила
студентськi барикади 1905 року i вирувала мiтингами в 1917-му, i лише
бронзовий Каразiн, засновник унiверситету, сто©ть самотньо навпроти бiлого
спорожнiлого унiверситетського корпусу. Студентська колона вже вийшла на
центральну магiстраль, витягу ться в напрямку на заводи.
Люди зупиняються, пристоюють. Хто йде? Кого проводжають?
Студбат iде. Студентський батальйон добровольцiв проходить мiстом.
Студбат - дивне це слово, вiднинi назавжди ввiйде воно в материне
життя, в ©© безсоннi ночi, материнськi тривоги. Квапливо йде вона в гуртi
проводжаючих по тротуару, ледве встигаючи за колоною, що поблиску
рюкзаками, студентськими чупринами та щедро розкида налiво й направо
матерям жарти та пiдбадьорливi прощальнi усмiшки. Поки що усмiшки на
юнацьких обличчях i жарти на вустах, а ©© розпалена материнська уява вже
бачить ©х в кровi на операцiйних столах, вже це йдуть повз не© то вбитi,
то пораненi, то пропалi безвiсти...
Вона не знала до останнього, що син ©© йде, що вiн був у райкомi.
Дiзналася про це, лише коли вже треба було готувати рюкзак. Як лiкар, вона
теж тепер в армi© насилу вiдпросилась сьогоднi в начальства проводжати
сина, а батько й зовсiм не змiг: вiйськовий лiкар, вiн зараз днi й ночi у
вiйськкоматi, в комiсiях на медоглядах, де перед ним безконечним потоком
проходять мобiлiзованi, яких вiн вiдправля туди ж, куди йде оце ©хнiй
син.
Сусiдка Духновичiв по квартирi, яка не прихову того, що хотiла б
бачити Мирона сво©м зятем, дiзнавшись, що вiн iде, прибiгла в кухню,
розполохана, стривожена нiби ще бiльше, нiж мати:
- Куди ви його пуска те? Що ви собi дума те?
- А що ж робити?
- Обо лiкарi, хiба ж довiдку ви йому не добудете?
- Яку довiдку?
- Про стан здоров'я...
Мирон, нагодившись в кухню саме на цю розмову, за звичкою все
перевернув на жарт:
- Погано© ж ви думки про мо здоров'я, Семенiвно, - сказав, злегка
плеснувши сусiдку по спинi порожнiм рюкзаком. - Та гляньте, якi ось у мене
бiцепси на руках. А крiм того, духовнi м'язи. Ви мене обража те цими
розмовами про довiдку.
Жарти жартами, а кому, як не матерi, краще знати, яке в нього справдi
здоров'я, як легко чiпляються до нього всякi хвороби, а хто ж буде ©х там
одганяти вiд нього, адже матерi не буде коло нього в окопах.
Бiля мосту вона вiдста : студбат прискорю крок, прямуючи по залитiй
сонцем вулицi заводського району. Заводи й заводи. Промiж ХПЗ, "Серп i
Молот", ХЕМЗ, тракторний, кудись в далеч, на Чугу©вський тракт, стелеться
©хня путь...
Духнович, оглянувшись востанн , ще бачить на мосту силует матерi серед
iнших матерiв, i все, що йому хотiлось би сказати ©й у цю мить, тiльки
клекоче в ньому, душить його, обпiка . Нiколи не думав, що так важко з нею
буде розлучатись, одiрвати ©© руки вiд себе. Сьогоднi вiн вперше побачив
матiр у вiйськовому. Гiмнастьорка новiсiнька, аж шелестить, i петлицi з
вiдзнаками на поморщенiй бiлiй маминiй ши©, i сивина з-пiд пiлотки, тако©
на нiй недоречно©... Все мiсто мовби повито зараз ©© смутком, ©© любов'ю.
Мiсто барикад, бастiон заводiв, фортеця сили iндустрiально©, мiсто, що, як
витвiр самого народу, звелося серед мальовничих просторiв Слобожанщини...
Кам'яне, розiгрiте сонцем, громаддя, що пашить обабiч, яким воно стало
раптом йому дорогим, як усе його тут зараз хвилю . Дивиться на стiни, i
хочеться крикнути ©м: "Я люблю вас, стiни!" Дивиться на камiнь i вола
душею: "Я люблю тебе, камiнь!" Оце воно, те камiння, що його називають
святим. Доки житиму, не згасне до тебе любов, мiсто мого дитинства i
юностi!
В окопах, у найтемнiшi ночi твого життя, коли душа твоя, знесилюючись,
запрагне пiдтримки, на помiч ©й прийде у згадках оце залите сонцем мiсто,
де ти залиша ш сво©х рiдних, майдани й бiблiотеки, залиша ш оту вуличку
Вiльно© академi©, вiд само© назви яко© тебе пройма трепетне хвилювання,
бо там твiй унiверситет, твоя альма-матер!
Iдуть з мiста, i невiдомо, хто з них повернеться, а для кого не буде
звiдти вороття. Але Духнович не почува страху в собi. Йому майже радiсно
чути в собi болiсне бажання самопожертви, бажання присвятити себе всьому
оцьому, що вiн залиша , прикрити собою це мiсто, врятувати, зберегти.
Iдуть i йдуть. Спини вже змокрiли пiд рюкзаками, он затiнок мiж
деревами, але вiн уже не для нас. Прощайте, дерева! Прощайте, заводи!
Прощай, залiзо й камiння сiре, що тебе хочеться назвати святим.
Вийшли за мiсто, i виявилось тут, що не всi проводжаючi повiдставали,
що вслiд за колоною. все йдуть табунцем дiвчата-студентки, аж сюди несуть
©х мiцнi молодi ©хнi ноги. Невеликий гуртик зостався з дiвчат, гуртик
найзатятiших. Он Мар'яна Кравець, он Ольга-гречанка, про яку навiть
невiдомо, кого вона й проводжа , мiж ними урочисто несе свiй повний
високий бюст Лiда Черня ва, ставна блондинка з хiмфаку, ну i, звичайно ж,
Таня Криворучко, яка з сво ю широкою усмiшкою, не вагаючись, зовнi мовби
легковажно пiде за сво©м Богданом, на край свiту. Богдан iде
правофланговим попереду колони, там височi струнка його постать, бiля
нього Степура, неподалiк Духнович i ще найвищi ростом.
Дiвчата вiд них далеко, ©м видно тiльки рюкзаки та голови хлопцiв, ©хнi
засмаглi спiтнiлi ши©. Iнодi хлопцi озираються, гукають дiвчатам, щоб уже
вертались, бо й самi вони не знають, куди ©х ведуть i скiльки ще ©м iти. А
дiвчата не зважають, поскидавши босонiжки, несуть ©х у руках i все йдуть
за колоною, iдуть з таким виглядом, що готовi, мовляв, iти з вами нето до
Чугу ва, а справдi хоч i на край свiту.
- Вертайтесь, годi! - гукають ©м уже й командири. Лише пiсля цього
дiвчата зупиняються, i хлопцi, оглядаючись, бачать ©х табунцем край шляху.
Зменшенi стоять, засумованi, непорушнi. Через деякий час ©х уже затягу
текуче польове марево, i вони для хлопцiв уже мають вигляд вiчних,
пiсенних, отих, що колись проводжали сво©х милих за Дунай, у похiд.
10
в Днiпропетровську, трохи вище острова Комсомольського, затока, де
ставлять човни, i кривi мiськi вулички збiгають аж до води. Човном хоч до
порога приставай. Об пiдмурки цiле лiто хлюпощеться вода, а на стiнах
будиночкiв, як ватерлiнi© на корпусах суден, смугами тягнуться слiди
весняних повеней.
Тут вже людське життя на виднотi. На весь Днiпро виднi розвiшана
бiлизна, i купи смiття, що його валять з берега, i чийсь перекошений,
вкритий iржавою жерстю голубник.
Така собi надднiпрянська Венецiя. Своя трудова Венецiя з блиском води
пiд вiкнами, з бiлизною на мотузках та з зеленими шатрами акацiй, що в
сонячний день, як у дзеркалi, вiдбиваються в тихiй синявi Днiпра. Крiм
акацiй, тут ще кiлька тополь росте, дикий виноград по верандах в' ться, а
в одному дворi, десь серед отих iржавих жерстяних парканчикiв та старих
розсохлих просмолених човнiв, - жеврiють мальви! Хтось посадив.
I тополя, i мальва, i жерсть на голубнику, i перекинутий догори
протрухлий, просмолений човен - все то якась суцiльна, гармонiйно злита в
одне цiле картина життя, а в центрi ©© сидить дiвчинка з кiсками,
кругловида, не гарна й не погана: то Таня Криворучко.
й вiсiм або десять лiт.
Сходи перекошенi аж у воду ведуть. Просто бiля ©хнiх вiкон на Днiпрi
стойбище човнiв, догляда ©х дiдусь цi © маленько© Танi, живий потомок
запорожця. Довга бiла борода, в плечах сила кряжиста - вiсiм пудiв
якiрного ланцюга пiдiйма сам. Увечерi сто©ть на березi високий,
замислений, сивий, як Гомер. Довго дума щось, потiм скаже раптом:
- Царi були неграмотнi.
I знов мовчить.
Про все в нього своя думка, свiй присуд, i Танi подоба ться, що вiн
нiкого нiколи не бо©ться, а про Днiпро та про пороги днiпровськi говорить,
як про сво подвiр'я.
Човни, що стоять прикутi лаццюгами в затоцi, здебiльшого мають
наймення, i по самiй назвi вже можна вгадати чий. Великий голубий "Арго" -
це професора з гiрничого, що одружу ться втрет ; трохи далi " рмак"
старого прокатника з заводу, за ним заводський парусник "Скiф", а бiля
самого причалу скромна двовесельна батькова "Мрiя".
Батько Танин працю прокатником на заводi, а у вiльний час пiсля роботи
- завзятий рибалка, цiлi ночi на Самарi бiля рибальських вогнищ. Першi
враження ©© дитинства - це вранiшнi гудки, що кличуть батька заступати на
змiну, i високi заводськi дими на лiвому, i ще невiддiльне вiд ©©
дитинства - це отi двi райдуги залiзничного мосту через Днiпро, що бiлiють
за скелями Комсомольського острова, i самий острiв, що блищить камiнням
серед Днiпра; весь мовби огорнутий серпанком дiдусевих легенд. Це той
острiв, де княгиня Ольга рятувалась з сво©м флотом вiд бурi, де Святослав
робив перепочинок, iдучи в похiд на Вiзантiю, а горби отi скелястi - це
тi, що з них козаки, прямуючи з верхiв'©в, уже виглядали Сiч.
Гарний Днiпро у верхiв'ях, чарiвний бiля Ки ва, але не менше в ньому
краси i тут, де вiн вбира в себе Самару, де так широко й вiльно
розкинувся перед степами, що розляглися на пiвдень i на схiд. Нiде нема
стiльки вiльностi й простору, як тут. Днiпро розлився, як небо, вiн бiля
острова мовби хотiв зiбрати всю свою силу, щоб здвигнути камiнь,
перебороти скелi i ще швидше ринути далi через пороги вниз. Звiдти з
татарщини, на отi горби за Самарою, вискакували колись на диких сво©х
конях ординцi-кримчаки з напнутими луками, там десь народжувалась дума
"Про трьох братiв озiвських"...
Увечерi, коли з тi © татарщини, з синьо© мли засамарсько© сходить
мiсяць, Таня, вмостившись бiля дiдусевих нiг, слуха його сумовитi
легенди, що ©м кiнця краю нема. З правiку селилися тут по зимiвниках
запорожцi та лоцмани днiпровськi, мужнi й вiдважнi люди що знали всi
примхи порогiв i, ризикуючи життям, проводили вниз i князiвськi вiтрила, i
купецькi каравани i заробiтчанськi чайки.
Хто зна , чи не дiдусевi легенди, спогади та перекази про давнину i
заронили в Танину душу першу любов до рiдного краю, ще з шкiльних лiт
розбудили мрiю вивчитись, стати дослiдником оцих островiв i степових
могил, що ©х все життя розкопував дiдусiв знайомий - академiк Яворницький,
стати iсториком рiдного Днiпра з могутнiми заводами по його берегах.
Коли перд нею, дочкою робiтника, вiдкрилися дверi унiверситетськi i
вона стала студенткою, то здавалося, що цим уже досягнуто все
найзаповiтнiше. Унiверситет був ©© мрi ю, але вiн перевершив мрiю: вiн дав
©й кохання. Покохати! Вперше покохати! До зустрiчi з Богданом при всiх
буйнощах сво © фантазi© Таня не могла уявити, скiльки чарiв, скiльки муки
й щастя та©ть у собi це людське почуття.
I ось тепер, коли це почуття з такою повнотою виколосилось в нiй, коли
навiть i сама наука з ©© скiфськими могилами вiдступила перед ним, дiвоче
серце вже по вiнця мусить налитися гiркотою розлуки, i життя тепер
перетворю ться в невщухаючу тривогу за нього, за найдорожчого, котрого в
будь-який день, в будь-яку мить вiйна може вiдiбрати назавжди.
Зникла у балцi колона студбату, потiм ще раз з'явилась по той бiк балки
на пагорбi i пiсля цього, сховавшись, уже не з'являлась.
Пiшов Богдан, зосталося для Танi мiсто порожн без нього, порожнi
гуртожитки, куди не хотiлося повертатись.
- Ходiм до мене, - вiдчувши ©© настрiй, запросила Мар'яна, i Таня
одразу погодилась.
Пригасла, без посмiшки, маленька, змучена ходьбою, - такою тепер дибала
поруч Мар'яни.
Мар'янинi батьки живуть край заводiв у селищi тракторного. Добуватись
звiдси в унiверситет Мар'янi далеко, i вона вивоювала собi мiсце в
гуртожитку. Тепер ©й те мiсце, зда ться, вже буде не потрiбне.
Селище зустрiло ©х садками, бурiючими вишнями червня. Таня й ранiш
бувала тут. I хоч це селище зовнi не схоже на те, де виросла вона, - тут
все розмiрене, розплановано, будиночки все новi, i кiнотеатр модерний, що
вгруз в землю, як бомбосховище, - проте сама атмосфера робiтничого
передмiстя нагадувала Танi домiвку, i завжди при мно було ©й опинитися в
середовищi цих простих трудових людей. Надвечiр тут заводили патефони,
було повно музики, по садках бурхала iз шлангiв вода на зелень, на квiти,
за столиками пiд деревами виклацувало домiно, так виклацувало, нiби через
селище проходила кiннота. Зараз нiчого цього не було. Була якась
пригнiченiсть, напруженiсть, безвiдраднiсть.
Бiля хвiртки зустрiли Мар'янину матiр. Непривiтна, сердита, вона несла
кудись пiд пахвою радiоприймач з обривками антени та заземлення, що так i
телiпались бiля нiг.
- Куди ви, мамо? - запитала Мар'яна.
- Здавати несу.
- Отаке! Нащо?
- Загадали.
Мар'яна здивувалась: - А як же зведення слухатимем?
- А щоб не слухали. Щоб нiчого не чули! Клава он при©хала, таке
розказу , що душа холоне!
Клава - це старша Мар'янина сестра, уже замiжня. Застали ©© в садку
бiля столика: приклавши до грудей дитину, вона саме годувала ©©.
- Клаво, сестро! - кинулась до не© Мар'яна. - Ти прямо звiдти?
Звiдти - це значило аж з-пiд самого кордону, там служив ©©
чоловiк-лейтенант, i вона була з ним. Сама ще молода, а вся перемучена,
сидить, зсутулившись, i по плечi розповза ться важкий клубок кiс, так само
чорних, густих, як i в Мар'яни. Очi в Клави схiднi, мигдалевi, в них повно
смутку, повно ще не прочахлого горя - видно, набачилась страхiть.
- Розказуй же, як там? Ваня живий? - Не знаю. Нiчого не знаю. - Клава
Ще вчора про це не було мови, i самi вони, зда ться, не думали про це,
а коли стало вiдомо, що завтра Лагутiну йти, Мар'яна приголомшила сво©х
факультетських друзiв несподiваними запросинами:
- Приходьте, одружу мось!
Зубрiвка сто©ть на столi, печиво лежить купами, чорний хлiб та свiжа
зелень, що ©© привезла Мар'янина мати з дому, з тракторного. Мати й батько
Мар'янинi сидять мiж студентами за столом, мати розчулено витира
хусточкою очi, а батько суворим поглядом огляда то бiлявого тендiтного
жениха, то його друзiв, що з незвички швидко повпивались, поблiдли i вже
поколихуються, посоловiло стрiпують чубатими головами, що ©х ледве
тримають худi студентськi ши©.
- Гiрко! - погукують до молодих. - Гiрко! Справдi, гiрке якесь,
безрадiсне це весiлля. Робилося все похапцем, нашвидкуруч. Мати задовго до
цього знала, що Мар'яна ма нареченого, не раз бував вiн i в них дома,
оцей тендiтний, стебелястий хлопець, очi в якого такi голубi i трошки
насмiшкуватi, впертi. Двадцять рокiв йому, молодий, як барвiнок, так i вi
вiд нього свiжiстю, молодiстю, чистотою. Гарний зять.
Тiльки чи надовго? Всi оцi хлопцi, що сидять за столом, молодi такi та
здоровi, пiдуть завтра, покинуть сво© книжки та науку, а чи всi з них
повернуться, чи зберуться ще коли-небудь разом? Не про таке весiлля мрiяла
мати. Думала, коли дiти довчаться, згуляють весiлля по-справжньому, добре
пiдготувавшись, скликавши всiх родичiв та знайомих заводських. I свати,
батьки Славиковi, при©хали б, - десь вони вчителюють обо на Сумщинi.
Дома, на вiдкритому повiтрi в садку, а не в цiй душнiй, замаскованiй
ковдрами кiмнатi; мали б стояти довгi, заставленi стравами столи,
електричнi лампочки гiрляндами висiли б просто мiж листям на деревах -
серед родичiв сво© електрики, все зробили б - i свiтло було б, i людно, i
весело, музика гримiла б до ранку, все заводське селище знало б, що то
кадровик заводу Северин Кравець справля доччине весiлля.
А замiсть цього наспiх зiбраний студентський стiл i, як недобре
нагадування товариству, зятiв парусиновий рюкзак, що лежить зверху на
гардеробi, наготований для походу. - Гiрко! Гiрко!
Славик трохи аж нiби соромиться свого раннього весiлля i трохи нiби
iронiчно до нього ставиться, намага ться вiдбутися жартами, коли вимагають
"гiрко©" - щоб при всiх вони з Мар¢яною цiлувались! - але вiд матерi
нiчого не прихова ш, вона помiча , як крiзь юнацьку оцю соромливiсть i
насмiшкуватiсть час вiд часу так i прозирне, так i сяйне з блакитних отих
очей глибока нiжнiсть i смуток, коли Славик гляне на свою наречену.
Мар'яна весь вечiр нервово-весела, удавана весiльна буйнiсть мовби
захопила ©© всю, але хвилинами ця радiсть з не© враз опада , очi беруться
поволокою, i тодi вона тiльки спрагло дивиться на свого судженого
глибоким, мовби запам'ятовуючим, поглядом. Тодi нема вже ©й дiла до
гостей, бачить лише його. Свiтле, з тонкими рисами Славикове обличчя,
прямий рiвний нiс з чутливо-трепетними нiздрями, i по-дитячому припухлi,
щойно цiлованi губи, i туманна синява очей - все це ©©, ©©! Дивлячись у
блакитнi тумани його очей, вона так i танула, забувала про все, крiм
нього, i то палахкотiла жаркими рум'янцями, то враз, наче злякавшись
чогось, - може, передчуття якого? - блiдла раптом, i слiди рум'янцiв, що
залишались жеврiти на зблiдлому в мушках обличчi, були якiсь жалiбнi,
перемученi... Вiн, тiльки вiн був тут для не©, i на нього дивилась, на
його добру вiдкриту усмiшку, а iнших ледве чи й помiчала - помiчала, якось
не помiчаючи. Коли ж погляд ©© зненацька падав на його рюкзак похiдний,
тодi вона неначе ладна була закричати i, вже забувши про присутнiх,
одверто линула до Славика. Одверта була в сво му жаркому й невеселому
жданнi тi © години, тi © митi, коли вони нарештi залишаться вдвох.
Сама вона наполягла на цьому весiллi, коли дiзналась, що завтра вiн
iде. Одруження й весiлля ©й теж уявлялося не таким, наспiх влаштованим в
цю прощальну нiч, коли все мiсто огорнуте темрявою, в тривозi,
розбентеженостi, i пости стоять на дахах, i плачуть, вдовiючи, жiнки по
квартирах, вiддаючи вiйнi сво©х найдорожчих. Вдень би, при сонцi грати це
весiлля. Але не сонце освiтлю ©хн днання на все життя, не пiсня
роздольна, радiсна, а смуток, тривога, розлука, що живе вже тут i не
зника . В сво©й руцi вона почува гарячу Славикову руку, не випуска ©© з
сво © весь вечiр.
Поруч з Славиком сидить ©©, Мар'янин, батько - круглоголовий кремезний
вусань з густими, ще зовсiм чорними бровами. Вiн був проти цього весiлля.
До Славика ставиться весь час з якоюсь насторогою i, лише добре
пiдвипивши, оберта ться нарештi до зятя.
- Скажу тобi, Ярославе, не хотiв я цього весiлля вашого, скороспiлого,
не так це робиться в нас, та що ж, - вiн прихилився вусами до зятя ближче,
- такi днi пережива м. Все дово нне йде шкереберть. Ось i ми на територi©
заводу окопи вже ри мо, цехи на нову продукцiю переводимо... Якби завод
вiдпустив, я й сам би пiшов туди, куди й ви, дарма що лiта. Настав, видно,
час вогнем перевiрити, чого ми i нашi дiла вартi. Позаписувались оце ви.
Що ж... За це хвалю. Але головне не тут, головне, щоб там штани не
спадали. Зна ш, куди йдете?
- Приблизно, - всмiхнувся Славик.
- В ковальський цех iдете. У нас на заводi в ковальський ми вiдбира мо
людей особливо© проби, ледащо в нас довго не втрима ться. Отак i в армi©.
В писарi не шийся - iди чесно в пiхоту, то якраз вiн i , ваш ковальський
цех...
Славик уважно слухав старого i, зда ться, й не вiдчував, як Мар'яна
гаряче гладить пiд столом його руку.
- Коли вже вiн вирiшив, то за нього не турбуйтеся, тату, - спокiйно, з
гордiстю сказала вона.
Хлопцi завели патефон, але вiн хрипiв, його непри мно було слухати.
Тодi хтось подав думку:
- Краще попросимо Ольгу, хай заспiва .
Ольга-гречанка чудово спiвала, всi знали це, i ©© не довелося довго
упрохувати. Притихли всi, i з кутка, де вона сидiла, полинула якась
малознайома, старовинна пiсня, що ©© принесла Ольга в унiверситет десь iз
сво©х приазовських укра©нсько-грецьких поселень: "Долина глибока, калина
висока, аж додолу гiлля гнеться". Зараз, коли Ольга спiвала, некрасиве
обличчя ©© набуло яко©сь сумно© чарiвностi, очi, розгорiвшись,
спрямувались понад цей весiльний стiл на замасковане ковдрами вiкно, мовби
туди, кудись за вiкно, посилала вона свою сумовиту пiсню.
А внизу, надворi, сто©ть на посту Степура, добровiльно пiдмiнивши
Мороза, що по©хав до родичiв на Основу. Сто©ть, вiдстою свiй останнiй
студентський пост, i йому теж чути, як нагорi там час вiд часу гукають
"гiрко©", i чути цю пiсню, що зараз лл ться звiдти i забира вiд нього
його кохану, вiдда ©© в цю нiч iншому назавжди.
Слава Лагутiн став йому на житт вiй дорозi. "Якби не вiн, якби його не
було в унiверситетi, то хiба б вона не могла покохати мене? - думалось
Степурi зараз. - Невже нема в менi чогось такого, що могло б сподобатись
дiвчинi, привабити ©©? Невже ©й всi вiршi мо© так нiчого й не сказали?"
Степура був поет. Писав довгi, трохи сентиментальнi вiршi про нещасливе
кохання, про веснянi солов'©нi ночi, про мiсяць та зорi над сво ю
Ворсклою, чистою, мов iз слiз, рiчечкою пiвденно© Полтавщини, звiдки вiн
був родом. I хоч вiршi його нiде ще, крiм факультетсько© стiнгазети, не
друкувались, все ж товаришi вважали його справдi поетом. Самому зараз
дивно: за що? Мабуть, тiльки за правдивiсть, за щирiсть почуття,
вкладеного в отi кострубатi рядки, адже вiн писав про те тiльки, що любив,
що сам пережив. Мар'яна, яку третiй рiк безнадiйно коха Степура, сьогоднi
вiдда ться другому, а той, хто заволодiв ©© душею, хто зробив Степуру
нещасливим, сидить зараз там, нагорi, i то йому кричать "гiрко©", i вiн
цiлу ©© при людях в отi вуста напiввiдкритi, i очi ©© горять, i щоки
палають жарко-смаглявi, мов яблука старого укра©нського сорту
"циганочка"... Звичайно ж, вона мусила дiстатись Лагутiну. Коли в думцi
порiвню себе з Лагутiним, це порiвняння завжди не на його користь. Той
дотепний, вродливий, блискуче вчиться, а вiн важкодум, з грубим широким
обличчям i качиним розплесканим носом. У хвилини розпачу Степура думав, що
мусить здаватися ©й просто печерним неандертальцем з доiсторичною важкою
щелепою, i тодi ненавидiв свою зовнiшнiсть i вайлакуватiсть. Була в ньому
сила, але i в цiй силi було щось селюцьке, важке, неотесане, i коли на
заняттi в спортивному залi вони по черзi пiдходили до турнiка, то й тут
перевага завжди була на боцi Лагутiна. Крутячи на турнiку "сонце" не гiрше
Колосовського, Лагутiн легко й красиво влiтав у повiтрi, i Мар'яна
дивилась на нього неприховане закоханим поглядом, а коли на той же турнiк
забирався вiн, Степура, то пiд ним металева перекладина аж вгиналась, вся
споруда турнiка скрипiла й бряжчала, i дiвчата з виском розскакувались -
©м все здавалося, що Степура з сво ю вагою ось-ось зiрветься i вб'
когось. Пригаду , як ще на першому курсi Мар'яна опитувала на факультетi
хлопцiв, хто в яку спортивну секцiю запишеться, тодi Лагутiна вона сама
записала в легкоатлети, а Степуру, навiть без йото згоди, нiби на глум,
записала в штангiсти, хай iде верга штангу. I вiн таки ходив на ту
секцiю, виважував ту iдiотську штангу i писав про Мар'яну сво© безнадiйнi,
розчуленi вiршi.
Одного разу Степура випадково почув, як Лагутiн, стоячи з хлопцями бiля
свiжого номера стiнгазети i вголос читаючи його вiршi, насмiшкувато
коментував ©х, дивуючись - звiдки, мовляв, у такого важкоатлета стiльки
розчулено© сентиментальностi, звiдки в нього всi оцi очi-ночi.
I хоч говорив вiн все це легко, весело, беззлобно, але Степурi, що
стояв неподалiк, хотiлося вбити, задушити його в ту мить. В душi його
пiсля того випадку вкоренилась невиправна чужiсть до Лагутiна. Темна сила
ревнощiв, та сама сила, що клекотiла в його дiдах i прадiдах, що з кiллям
гасала ночами по сiльських вулицях, розламувала тини, носила ворота на
плечах, вона ж, прокидаючись, пiдiймалася i в ньому, паморочила
свiдомiсть, розпалювала й тьмарила мозок.
З Лагутiним вони майже не розмовляють з того часу. Важка неприязнь
залягла мiж ними, неприязнь, яка Лагутiна бiльше дивувала, а в ньому раз у
раз розбушовувалась жагучою ненавистю, особливо коли бачив, як Мар'яна
бiга за Лагутiним або з трепетом жде його десь бiля бiблiотеки в сво©й
дiвочiй всепокiрностi, а вiн, пiдходячи до не©, аж нiби знехотя бере ©©
пiд руку, бере як щось вiд природи належне йому.
Катуванням для Степури обернулося оце ©хн весiлля! Вони i його
запрошували, щоб заходив, коли вiдварту сво . Цього тiльки йому бракувало
до всiх його терзань...
Змiнившись з поста, вiн, мов злодiй, прокрада ться коридором до сво ©
кiмнати мимо ©хнiх навстiж вiдчинених в коридор весiльних дверей. На мить
угледiв за столом Мар'яну, збуджену, яскраву. Вона саме щось говорила до
Славика, смiялася, зазираючи йому в вiчi, а рука ©© розiмлiло лежала в
нього на ши©.
Степура мерщiй прошмигнув мимо дверей, забрався в кiмнату червоного
кутка, порожню, темну, сiв бiля дiжки з фiкусом i жадiбно закурив. Чув
вiддалений гомiн весiльний, а перед очима весь час стояла вона в усiй
сво©й яскравостi - бiлозуба, червонощока. Якби був скульптором - вилiпив
би високий отой лоб! Якби був живописцем - намалював би отi калиновi щоки.
Якби мав право, щасливе право коханого, як шалено цiлував би отi очi
зорянi, повнi жагучого п'янкого свiтла. Але геть цi думки! То все не тво !
Ти збоку, ти зайвий. Очi блакитнi ©й любi, i нiяких iнших вона знати не
хоче!
9
- Iсторики, шикуйсь!
Дукнович вирива ться з материних обiймiв i кида ться до шеренги. Мати
якусь мить ще трима руки розгорнутими, почуваючи в них порожнечу. А син
уже за межею ©© материнсько© влади, вже там, де дiють iншi, залiзнi
закони, де лунають iншi, залiзнi слова:
- Кроком руш!
Як ©х багато. Студенти й студенти. Iдуть iсторики, лiтератори,
географи, бiологи, хiмiки... Iдуть, чiтко карбуючи кроки по бруку, i вiн,
©© Мирон, от-от загубиться мiж ними iз сво©м рюкзаком. Ось вiн на мить
озирнувся, помахав ©й рукою, i навiть в цю болючу прощальну хвилину не
обiйшовся без жарту, на ходу вiдкозиряв матерi, кинув усмiхаючись:
- Прощай, мамо, не горюй!
I цi слова враз пiдхопила вся колона, i вони стали пiснею. "Прощай,
мамо, не горюй, на прощання сина поцiлуй", а ©й, матерi, аж мурашки
пробiгають по тiлу вiд того, що цi випадково, наче жартома кинутi сином
слова вже лунають над колоною крилатою пiснею, могутнiм прощальним криком
юнацьких сердець. Сама юнiсть iде, красивi якi люди все йдуть... Iдуть i
спiвають бадьорими голосами, i видно усмiшки на юнацьких обличчях i блиск
сонця в очах, але пiд цим буйним, майже безшабашним спiвом чути - клекоче
сльоза. Прощальною пiснею жбурля колона матерi в обличчя, i рветься серце
вiд ©хнього спiву, що нiби вихлюпнувся з унiверситетських коридорiв, з
недавнiх ©хнiх безжурних комсомольських зборищ.
Пустi , безлюднi вулиця - вулиця Вiльно© академi©, що бачила
студентськi барикади 1905 року i вирувала мiтингами в 1917-му, i лише
бронзовий Каразiн, засновник унiверситету, сто©ть самотньо навпроти бiлого
спорожнiлого унiверситетського корпусу. Студентська колона вже вийшла на
центральну магiстраль, витягу ться в напрямку на заводи.
Люди зупиняються, пристоюють. Хто йде? Кого проводжають?
Студбат iде. Студентський батальйон добровольцiв проходить мiстом.
Студбат - дивне це слово, вiднинi назавжди ввiйде воно в материне
життя, в ©© безсоннi ночi, материнськi тривоги. Квапливо йде вона в гуртi
проводжаючих по тротуару, ледве встигаючи за колоною, що поблиску
рюкзаками, студентськими чупринами та щедро розкида налiво й направо
матерям жарти та пiдбадьорливi прощальнi усмiшки. Поки що усмiшки на
юнацьких обличчях i жарти на вустах, а ©© розпалена материнська уява вже
бачить ©х в кровi на операцiйних столах, вже це йдуть повз не© то вбитi,
то пораненi, то пропалi безвiсти...
Вона не знала до останнього, що син ©© йде, що вiн був у райкомi.
Дiзналася про це, лише коли вже треба було готувати рюкзак. Як лiкар, вона
теж тепер в армi© насилу вiдпросилась сьогоднi в начальства проводжати
сина, а батько й зовсiм не змiг: вiйськовий лiкар, вiн зараз днi й ночi у
вiйськкоматi, в комiсiях на медоглядах, де перед ним безконечним потоком
проходять мобiлiзованi, яких вiн вiдправля туди ж, куди йде оце ©хнiй
син.
Сусiдка Духновичiв по квартирi, яка не прихову того, що хотiла б
бачити Мирона сво©м зятем, дiзнавшись, що вiн iде, прибiгла в кухню,
розполохана, стривожена нiби ще бiльше, нiж мати:
- Куди ви його пуска те? Що ви собi дума те?
- А що ж робити?
- Обо лiкарi, хiба ж довiдку ви йому не добудете?
- Яку довiдку?
- Про стан здоров'я...
Мирон, нагодившись в кухню саме на цю розмову, за звичкою все
перевернув на жарт:
- Погано© ж ви думки про мо здоров'я, Семенiвно, - сказав, злегка
плеснувши сусiдку по спинi порожнiм рюкзаком. - Та гляньте, якi ось у мене
бiцепси на руках. А крiм того, духовнi м'язи. Ви мене обража те цими
розмовами про довiдку.
Жарти жартами, а кому, як не матерi, краще знати, яке в нього справдi
здоров'я, як легко чiпляються до нього всякi хвороби, а хто ж буде ©х там
одганяти вiд нього, адже матерi не буде коло нього в окопах.
Бiля мосту вона вiдста : студбат прискорю крок, прямуючи по залитiй
сонцем вулицi заводського району. Заводи й заводи. Промiж ХПЗ, "Серп i
Молот", ХЕМЗ, тракторний, кудись в далеч, на Чугу©вський тракт, стелеться
©хня путь...
Духнович, оглянувшись востанн , ще бачить на мосту силует матерi серед
iнших матерiв, i все, що йому хотiлось би сказати ©й у цю мить, тiльки
клекоче в ньому, душить його, обпiка . Нiколи не думав, що так важко з нею
буде розлучатись, одiрвати ©© руки вiд себе. Сьогоднi вiн вперше побачив
матiр у вiйськовому. Гiмнастьорка новiсiнька, аж шелестить, i петлицi з
вiдзнаками на поморщенiй бiлiй маминiй ши©, i сивина з-пiд пiлотки, тако©
на нiй недоречно©... Все мiсто мовби повито зараз ©© смутком, ©© любов'ю.
Мiсто барикад, бастiон заводiв, фортеця сили iндустрiально©, мiсто, що, як
витвiр самого народу, звелося серед мальовничих просторiв Слобожанщини...
Кам'яне, розiгрiте сонцем, громаддя, що пашить обабiч, яким воно стало
раптом йому дорогим, як усе його тут зараз хвилю . Дивиться на стiни, i
хочеться крикнути ©м: "Я люблю вас, стiни!" Дивиться на камiнь i вола
душею: "Я люблю тебе, камiнь!" Оце воно, те камiння, що його називають
святим. Доки житиму, не згасне до тебе любов, мiсто мого дитинства i
юностi!
В окопах, у найтемнiшi ночi твого життя, коли душа твоя, знесилюючись,
запрагне пiдтримки, на помiч ©й прийде у згадках оце залите сонцем мiсто,
де ти залиша ш сво©х рiдних, майдани й бiблiотеки, залиша ш оту вуличку
Вiльно© академi©, вiд само© назви яко© тебе пройма трепетне хвилювання,
бо там твiй унiверситет, твоя альма-матер!
Iдуть з мiста, i невiдомо, хто з них повернеться, а для кого не буде
звiдти вороття. Але Духнович не почува страху в собi. Йому майже радiсно
чути в собi болiсне бажання самопожертви, бажання присвятити себе всьому
оцьому, що вiн залиша , прикрити собою це мiсто, врятувати, зберегти.
Iдуть i йдуть. Спини вже змокрiли пiд рюкзаками, он затiнок мiж
деревами, але вiн уже не для нас. Прощайте, дерева! Прощайте, заводи!
Прощай, залiзо й камiння сiре, що тебе хочеться назвати святим.
Вийшли за мiсто, i виявилось тут, що не всi проводжаючi повiдставали,
що вслiд за колоною. все йдуть табунцем дiвчата-студентки, аж сюди несуть
©х мiцнi молодi ©хнi ноги. Невеликий гуртик зостався з дiвчат, гуртик
найзатятiших. Он Мар'яна Кравець, он Ольга-гречанка, про яку навiть
невiдомо, кого вона й проводжа , мiж ними урочисто несе свiй повний
високий бюст Лiда Черня ва, ставна блондинка з хiмфаку, ну i, звичайно ж,
Таня Криворучко, яка з сво ю широкою усмiшкою, не вагаючись, зовнi мовби
легковажно пiде за сво©м Богданом, на край свiту. Богдан iде
правофланговим попереду колони, там височi струнка його постать, бiля
нього Степура, неподалiк Духнович i ще найвищi ростом.
Дiвчата вiд них далеко, ©м видно тiльки рюкзаки та голови хлопцiв, ©хнi
засмаглi спiтнiлi ши©. Iнодi хлопцi озираються, гукають дiвчатам, щоб уже
вертались, бо й самi вони не знають, куди ©х ведуть i скiльки ще ©м iти. А
дiвчата не зважають, поскидавши босонiжки, несуть ©х у руках i все йдуть
за колоною, iдуть з таким виглядом, що готовi, мовляв, iти з вами нето до
Чугу ва, а справдi хоч i на край свiту.
- Вертайтесь, годi! - гукають ©м уже й командири. Лише пiсля цього
дiвчата зупиняються, i хлопцi, оглядаючись, бачать ©х табунцем край шляху.
Зменшенi стоять, засумованi, непорушнi. Через деякий час ©х уже затягу
текуче польове марево, i вони для хлопцiв уже мають вигляд вiчних,
пiсенних, отих, що колись проводжали сво©х милих за Дунай, у похiд.
10
в Днiпропетровську, трохи вище острова Комсомольського, затока, де
ставлять човни, i кривi мiськi вулички збiгають аж до води. Човном хоч до
порога приставай. Об пiдмурки цiле лiто хлюпощеться вода, а на стiнах
будиночкiв, як ватерлiнi© на корпусах суден, смугами тягнуться слiди
весняних повеней.
Тут вже людське життя на виднотi. На весь Днiпро виднi розвiшана
бiлизна, i купи смiття, що його валять з берега, i чийсь перекошений,
вкритий iржавою жерстю голубник.
Така собi надднiпрянська Венецiя. Своя трудова Венецiя з блиском води
пiд вiкнами, з бiлизною на мотузках та з зеленими шатрами акацiй, що в
сонячний день, як у дзеркалi, вiдбиваються в тихiй синявi Днiпра. Крiм
акацiй, тут ще кiлька тополь росте, дикий виноград по верандах в' ться, а
в одному дворi, десь серед отих iржавих жерстяних парканчикiв та старих
розсохлих просмолених човнiв, - жеврiють мальви! Хтось посадив.
I тополя, i мальва, i жерсть на голубнику, i перекинутий догори
протрухлий, просмолений човен - все то якась суцiльна, гармонiйно злита в
одне цiле картина життя, а в центрi ©© сидить дiвчинка з кiсками,
кругловида, не гарна й не погана: то Таня Криворучко.
й вiсiм або десять лiт.
Сходи перекошенi аж у воду ведуть. Просто бiля ©хнiх вiкон на Днiпрi
стойбище човнiв, догляда ©х дiдусь цi © маленько© Танi, живий потомок
запорожця. Довга бiла борода, в плечах сила кряжиста - вiсiм пудiв
якiрного ланцюга пiдiйма сам. Увечерi сто©ть на березi високий,
замислений, сивий, як Гомер. Довго дума щось, потiм скаже раптом:
- Царi були неграмотнi.
I знов мовчить.
Про все в нього своя думка, свiй присуд, i Танi подоба ться, що вiн
нiкого нiколи не бо©ться, а про Днiпро та про пороги днiпровськi говорить,
як про сво подвiр'я.
Човни, що стоять прикутi лаццюгами в затоцi, здебiльшого мають
наймення, i по самiй назвi вже можна вгадати чий. Великий голубий "Арго" -
це професора з гiрничого, що одружу ться втрет ; трохи далi " рмак"
старого прокатника з заводу, за ним заводський парусник "Скiф", а бiля
самого причалу скромна двовесельна батькова "Мрiя".
Батько Танин працю прокатником на заводi, а у вiльний час пiсля роботи
- завзятий рибалка, цiлi ночi на Самарi бiля рибальських вогнищ. Першi
враження ©© дитинства - це вранiшнi гудки, що кличуть батька заступати на
змiну, i високi заводськi дими на лiвому, i ще невiддiльне вiд ©©
дитинства - це отi двi райдуги залiзничного мосту через Днiпро, що бiлiють
за скелями Комсомольського острова, i самий острiв, що блищить камiнням
серед Днiпра; весь мовби огорнутий серпанком дiдусевих легенд. Це той
острiв, де княгиня Ольга рятувалась з сво©м флотом вiд бурi, де Святослав
робив перепочинок, iдучи в похiд на Вiзантiю, а горби отi скелястi - це
тi, що з них козаки, прямуючи з верхiв'©в, уже виглядали Сiч.
Гарний Днiпро у верхiв'ях, чарiвний бiля Ки ва, але не менше в ньому
краси i тут, де вiн вбира в себе Самару, де так широко й вiльно
розкинувся перед степами, що розляглися на пiвдень i на схiд. Нiде нема
стiльки вiльностi й простору, як тут. Днiпро розлився, як небо, вiн бiля
острова мовби хотiв зiбрати всю свою силу, щоб здвигнути камiнь,
перебороти скелi i ще швидше ринути далi через пороги вниз. Звiдти з
татарщини, на отi горби за Самарою, вискакували колись на диких сво©х
конях ординцi-кримчаки з напнутими луками, там десь народжувалась дума
"Про трьох братiв озiвських"...
Увечерi, коли з тi © татарщини, з синьо© мли засамарсько© сходить
мiсяць, Таня, вмостившись бiля дiдусевих нiг, слуха його сумовитi
легенди, що ©м кiнця краю нема. З правiку селилися тут по зимiвниках
запорожцi та лоцмани днiпровськi, мужнi й вiдважнi люди що знали всi
примхи порогiв i, ризикуючи життям, проводили вниз i князiвськi вiтрила, i
купецькi каравани i заробiтчанськi чайки.
Хто зна , чи не дiдусевi легенди, спогади та перекази про давнину i
заронили в Танину душу першу любов до рiдного краю, ще з шкiльних лiт
розбудили мрiю вивчитись, стати дослiдником оцих островiв i степових
могил, що ©х все життя розкопував дiдусiв знайомий - академiк Яворницький,
стати iсториком рiдного Днiпра з могутнiми заводами по його берегах.
Коли перд нею, дочкою робiтника, вiдкрилися дверi унiверситетськi i
вона стала студенткою, то здавалося, що цим уже досягнуто все
найзаповiтнiше. Унiверситет був ©© мрi ю, але вiн перевершив мрiю: вiн дав
©й кохання. Покохати! Вперше покохати! До зустрiчi з Богданом при всiх
буйнощах сво © фантазi© Таня не могла уявити, скiльки чарiв, скiльки муки
й щастя та©ть у собi це людське почуття.
I ось тепер, коли це почуття з такою повнотою виколосилось в нiй, коли
навiть i сама наука з ©© скiфськими могилами вiдступила перед ним, дiвоче
серце вже по вiнця мусить налитися гiркотою розлуки, i життя тепер
перетворю ться в невщухаючу тривогу за нього, за найдорожчого, котрого в
будь-який день, в будь-яку мить вiйна може вiдiбрати назавжди.
Зникла у балцi колона студбату, потiм ще раз з'явилась по той бiк балки
на пагорбi i пiсля цього, сховавшись, уже не з'являлась.
Пiшов Богдан, зосталося для Танi мiсто порожн без нього, порожнi
гуртожитки, куди не хотiлося повертатись.
- Ходiм до мене, - вiдчувши ©© настрiй, запросила Мар'яна, i Таня
одразу погодилась.
Пригасла, без посмiшки, маленька, змучена ходьбою, - такою тепер дибала
поруч Мар'яни.
Мар'янинi батьки живуть край заводiв у селищi тракторного. Добуватись
звiдси в унiверситет Мар'янi далеко, i вона вивоювала собi мiсце в
гуртожитку. Тепер ©й те мiсце, зда ться, вже буде не потрiбне.
Селище зустрiло ©х садками, бурiючими вишнями червня. Таня й ранiш
бувала тут. I хоч це селище зовнi не схоже на те, де виросла вона, - тут
все розмiрене, розплановано, будиночки все новi, i кiнотеатр модерний, що
вгруз в землю, як бомбосховище, - проте сама атмосфера робiтничого
передмiстя нагадувала Танi домiвку, i завжди при мно було ©й опинитися в
середовищi цих простих трудових людей. Надвечiр тут заводили патефони,
було повно музики, по садках бурхала iз шлангiв вода на зелень, на квiти,
за столиками пiд деревами виклацувало домiно, так виклацувало, нiби через
селище проходила кiннота. Зараз нiчого цього не було. Була якась
пригнiченiсть, напруженiсть, безвiдраднiсть.
Бiля хвiртки зустрiли Мар'янину матiр. Непривiтна, сердита, вона несла
кудись пiд пахвою радiоприймач з обривками антени та заземлення, що так i
телiпались бiля нiг.
- Куди ви, мамо? - запитала Мар'яна.
- Здавати несу.
- Отаке! Нащо?
- Загадали.
Мар'яна здивувалась: - А як же зведення слухатимем?
- А щоб не слухали. Щоб нiчого не чули! Клава он при©хала, таке
розказу , що душа холоне!
Клава - це старша Мар'янина сестра, уже замiжня. Застали ©© в садку
бiля столика: приклавши до грудей дитину, вона саме годувала ©©.
- Клаво, сестро! - кинулась до не© Мар'яна. - Ти прямо звiдти?
Звiдти - це значило аж з-пiд самого кордону, там служив ©©
чоловiк-лейтенант, i вона була з ним. Сама ще молода, а вся перемучена,
сидить, зсутулившись, i по плечi розповза ться важкий клубок кiс, так само
чорних, густих, як i в Мар'яни. Очi в Клави схiднi, мигдалевi, в них повно
смутку, повно ще не прочахлого горя - видно, набачилась страхiть.
- Розказуй же, як там? Ваня живий? - Не знаю. Нiчого не знаю. - Клава