Страница:
Богдан Колосовський, який здавався менi людиною пощербленою, не вагаючись,
бере зброю до рук i йде на подвиг, бо ма в серцi щось бiльше за бiль
особистих кривд i образ.
- Ти теж iшов. Роту в атаку повiв.
- Повiв... Коли я стану командиром, нiколи не буде в мене таких
бездарних атак. Я дорожитиму кожним бiйцем, як робить це комiсар Лещенко.
Якщо вже вмирати, то вмри з найбiльшою користю для дiла - в цьому вся
суть, в цьому наука вiйни.
- Краще б ©© зовсiм нiколи не знати, цi © науки, - сказав, копирсаючи
милицею землю, Духнович. - Як це все-таки символiчно, що першим декретом
нашо© революцi© був декрет про мир. Нiчого, мабуть, для простих людей не
було й нема ненависнiшого, нiж вiйна, вояччина, мiлiтаризм. Я гадаю, що
рано чи пiзно людство кiнець кiнцем прийде до заперечення во н. Вони
стануть для нього чорним минулим, як, скажiмо, работоргiвля чи звича©
канiбалiв.
Допiзна точиться нiчна розмови студбатiвцiв. Могли б i цiлу нiч так
скоротати, але - пора! Тут не студентська республiка - тут режим.
З ганку госпiталю чергова сестра вже гукала ©х, заганяла на нiч до
палат.
38
Швидко цього лiта заживали солдатськi рани.
Не встигли ще хлопцi й укоренитись у сво му госпiтальному затишку, як
©х уже виписували, нагально звiльняючи мiсце для ново© партi© поранених,
щойно привезених з фронту.
Лiкарi так i не стали витягати осколкiв iз Степуриних нiг. Просвiтили
рентгеном, порадились i зiйшлися на тому, що краще цього добра не чiпати.
- Хай сидять. Кiстки не пошкодило, витягнем пiсля вiйни.
За iнших умов Степурi в його станi, звичайно, ще треба було б
залишитися в госпiталi, як i багатьом iншим пораненим, але не той був час.
Вiдправляли ©х, ще й пов'язок не познiмавши, i сестра Наташа, яка
проводжала ©хню команду до вокзалу, почувала себе з студентами так, нiби
була винною в тому, що ©х виписано передчасно.
- Може, у виздоровбатi вас довше потримають, - нiяково втiшала вона,
кидаючи жалiбнi погляди то на Павлущенка, то на Степуру.
Найбадьорiше почував себе Духнович. Дарма що вiн, як i Степура, ще
накульгував, але й тут вiн не мiг вiдмовити собi в задоволеннi покепкувати
над сво©м досить-таки невояцьким виглядом.
- Дон-Кiхоти без Росiнантiв, рицарi сумного образу в общипаних
обмотках, - жартував вiн по дорозi до вокзалу. - А загалом, ви добре
зробили, Наташо, що вчасно нас випхали, бо iнакше не тiльки Спартак, а й я
остаточно б у вас закохався. Вiдбив би в Павлущенка.
- Нi, не вiдбили б.
- Так мiцно зiйшлися характерами?
Наташа зашарiлась.
- Мiцно.
На ходу вона притулилася до Спартака, заковано зазирнула йому в обличчя
сво©ми ласкавими розблискотiлими очима.
Степурi Наташа нагадувала чимось Мар'яну, може, отими чорними косами,
що, закрученi тугим вузлом, виглядали на потилицi з-пiд бiло©
накрохмалено© косинки.
Наташине простодушне спiвчуття до ©хньо© команди i оця ©© винуватiсть в
тому, в чому вона була зовсiм не винна, розчулювали Степуру, викликали в
нього бажання втiшити цю добросерду ©хню сестру, сказати ©й, що виною
всьому тiльки вiйна, яка шле сюди все новi партi© скалiчених людей, а ©х
передчасно, з непозаживлюваними ранами, вимiта з госпiталiв.
На станцi© саме були проводи. Жiнки-шахтарки проводжали юрмами сво©х
шахтарiв, яких нiбито мали вiдправляти звiдси на Чугу©в, у тi самi табори,
що ©х свого часу пройшли студенти-добровольцi, а тепер мусили пройти оцi
люди, якi, видно, тiльки недавно вилiзли iз забо©в, повиходили з душових -
на багатьох ще мокрi чуби. Плачi, спiви, звуки гармошок на все
привокзалля, ближче й далi, аж горлянки рвуться, натужно гукаючи про те,
як "вышел в степь Донецкую парень молодой...".
Степурину увагу привернула одна компанiя в пристанцiйному скверику:
сидячи пiд деревом, старанно цигика на гармошцi шахтарський пiдлiток,
серйозний, незворушний, як юний Будда, а навпроти нього серед горiлчаних
пляшок, розкиданих по зiм'ятiй травi, притупцьовують, танцюють дво в колi
родичiв, видно батько й син. Вони такi ж серйознi, як i гармонiст. Батько
лише повагом, зосереджено притупу ногою, наче викону якийсь важливий
ритуал, притупу економно, бiльше диригуючи руками, а юнак аж заходиться в
буйному, вiдчайдушному танцi, б' , прибива землю, з розмаху розджуню
ногами порожнi пляшки, коли нога натика ться на них. Чуб розтрiпаний,
мокрий, пiт ручаями, а вiн все б' .
В гуртi родичiв сто©ть кругловида огрядна укра©нка, видно, мати цi ©
сiм'©, i, склавши руки на грудях, не втираючи слiз, що котяться ©й по
щоках, все дивиться на цей сумовитий танок батька та сина. Чорний суконний
пiджак, мабуть, синiв, висить наопашки ©й на плечах, родичi звертаються до
не© з якимись словами, а вона, не чуючи ©х, лише стежить крiзь сльози за
сво©ми господарями, старим i молодим, за ©хнiм прощальним танком i вже,
зда ться, бачить ©х на полi бою, серед жахiв вiйни, i Степура разом з нею
бачить ©х уже там, вiч-на-вiч з танками на вогненних заднiпровських
рубежах.
Розпрощавшись з Наташею, хлопцi сiли до вагона - ©хати ©м було на
пiвдень, до моря, - а з вiкна ще й тодi було видно, як у пристанцiйному
скверику невтомно танцюють тi дво шахтарiв. Молодий уже зовсiм поблiд вiд
сонця та вiд випито© горiлки, але, як i ранiш, уперто ходить по колу, а
старий, ще бiльше зсутулившись, сумовито диригу у землю руками.
На великiй донецькiй станцi©, шумливiй, люднiй, переповненiй
евакуйованими жiнками та дiтьми, хлопцi пiд час зупинки стали свiдками
бурхливо© сцени: бiля одного з вагонiв почули гвалт, крики, кинулись туди,
i в цей час просто перед ними, злетiвши звiдкись згори, раптом трахнувся
об настил перону чийсь тугий чемодан, трахнувся, репнув, а з нього -
грошей купа! Повен чемодан грошей. Тугi папушi новiсiньких червiнцiв,
тридцяток, соток лежали, вивалившись iз чемодана, i нiхто ©х не чiпав. А
слiдом за чемоданом iз схiдцiв вагона жiнки-шахтарки з лементом тягли вже
й господаря цього набитого грiшми чемодана, якогось лисого
товстуна-казнокрада.
Притягнутий i поставлений жiнками перед сво©м розтрощеним чемоданом,
вiн намагався щось ©м пояснити, в чомусь виправдатись, а жiнки, не
слухаючи його, обурено давали йому то злiва, то справа щедрi замашнi
ляпаси.
- Паразит! Хапуга!
- Нашi в боях умирають, а вiн нажива ться!
- Зарплату чиюсь присво©в, не iнакше! I знову чулося на весь перон оте
соковите: лясь! лясь! А винуватець тiльки по-риб'ячому стрiпувався вiд
кожного ляпаса i щораз дужче вирячував очi.
Надбiг мiлiцiонер, високий, з пiдтягнутим животом, i власник чемодана
шарпнувся вiдразу апелювати до нього. Однак виваленi з чемодана папушi
грошей, до яких так ще нiхто й не торкався, промовляли самi за себе, i
мiлiцiонеровi неважко було зрозумiти, що за суб' кт сто©ть перед ним.
- Вашi документи!
Виявилось, що занесло цього типа хвилею евакуацi© десь аж iз-за Днiпра,
сам вiн працiвник банку, i чемодан його, звичайно ж, набитий народними
грiшми, чи юсь зарплатнею, яку вiн не забув прихопити, пустившись навтьоки
на схiд.
Мiлiцiонер, видно, й сам у душi був заодно з жiнками, бо коли вони,
зчинивши гвалт, стали знов дiставати лисого по щоках, то представник влади
вiдстороняв ©х бiльше для годиться.
Чим ця сцена скiнчилась, хлопцi могли тiльки догадуватись: по©зд ©хнiй
незабаром вiдiйшов вiд перону, далi помчав.
- Не заздрю я тому типовi, - сказав Духнович, простягшись на полицi. -
Не хотiв би я його чемодана.
- Накип часу, брудна пiна, - буркнув, закурюючи, Степура. - Мене бiльше
отi цiкавлять, що танцювали в скверику. Скiльки i смутку, i сили в тому
танцi...
Того ж дня вони побачили море. Тут, на його узбережжi, край мiста, на
величезнiй територi© приморських паркiв i вiдкритого поля, розташувався
так званий виздоровчий батальйон, куди ©м i належало з'явитися. Не
виздоровчим батальйоном, а виздоровчою армi ю точнiше було б назвати це
вировище незлiченного люду, направленого сюди з рiзних госпiталiв.
Поки хлопцi ре струвались, серед писарсько© братi© ©м несподiвано
трапився знайомий - Лимар з геофаку.
- О, й ви тут, - схилившись гострим пiдборiддям над сво©ми довжелезними
списками, сказав вiн буденно, нудьговито. - Вже тут один ваш iсторик...
- Хто? - настороживсь Степура.
- А той високий... Колосовський. Вiн сьогоднi з тутешнього шахтарського
санаторiю прибув.
Хлопцi ожвавiли. Свiт, виявля ться, таки невеликий. Богдан тут, полку
прибува !..
- Де ж нам його знайти? - запитав обрадуваний Степура.
- До вечора навряд чи знайдете, тут на весь день розбрiдаються хто
куди... Життя табунне.
Звiльнившись вiд сво©х спискiв. Лимар змiг вдiлити трохи бiльше уваги
хлопцям. Сiли разом у холодку пiд деревом, i Духнович, розглядаючи
Лимаревi пальцi в чорнилi, кинув насмiшкувато:
- Багнет, значить, змiнив на перо?
- Як бачите.
- А чи не мiг би ти й менi тут протекцiю влаштувати? Писарем або хоч
писарчуком? Лимар зрозумiв жарт.
- А як почерк?
- Як курка лапою, - вiдповiв за Духновича Степура.
- Ну, тодi важкувато буде, - сказав Лимар, посмiхаючись не тiльки
губами, а нiби i сво©м гостреньким носиком. - Писарем тепер - це треба
вмiти.
- А ти надовго застряв? - допитувавсь Духнович.
- Та як накажуть. Наше дiло солдатське.
- Швидко ж ти переорi нтувався, брате.
Лимар зiрвав листок з дерева, пожував, виплюнув.
- Досi морозить, як згадаю отi жита... Люди бiгають в кровi, а зверху
свистить, гряка , серед бiлого дня чорно ста - кiнець свiту, ревище,
боротьба демонiв, стихiй! - Вiн розказував так, нiби вони цього не
зазнали. - Чую крик, стогiн, бiжу кудись, стеблина перечiпа , я падаю,
душа рветься од страху, i сорому нема, тiльки жах, жах тваринний i
каятьба: оце тво добровольство! Жест! То б жив! А так умира ш! Мiна
довбоне в спину - i каюк! I бажання одне: тiльки б вирватись, тiльки б у
тил! Ординарцем! Попихачем! "Судна" носити! Нужники чистити! I пiсля
госпiталю таки, бач, пофортунило: писар вiйська приазовського.
- Шкоду ш, значить, що вiдстрочку здав?
- Щкодуй не шкодуй, а воно, може, й не слiд було нам спiшити...
- А коли б усi так думали, - насупився Степура, - хто б воював?
- Ви, хлопцi, iдеалiсти. Хiба не було у вас в госпiталi таких, що
температуру собi наганяли, рани на собi роздряпували, аби тiльки виграти
день-два? А я - чесно.
- Це, по-тво му, чесно? - рiзко кинув Спартак. - Ти просто розкис.
- Називайте це, як хочете. Побув, кров пролив - досить. Хай ще iншi
спробують. А в тилу люди теж потрiбнi. Крiм того, ходять чутки, що
студентiв взагалi незабаром вiдкликатимуть з фронту.
- Це чому ж? - здивувався Степура. Лимар зиркнув сюди-туди:
- Наказ з центру нiбито ма ось-ось прийти, i всiх нас, хто, звичайно,
втрима ться до того часу, це я вам по-дружньому кажу, вiдкличуть назад.
- А тих, що в боях лягають щодня? - сердито глянув на Лимаря Степура. -
Або тих, що вже полягли? Хто ©х вiдкличе?
- Чи ми кращi за них? - ущипливо запитав Духнович. - Iнтелектуали?
Скарб?
Не мав Лимар що на це вiдповiсти, а в хлопцiв пропало бажання пiсля
цього з ним розмовляти.
Колосовського вони розшукали надвечiр бiля моря, в гуртi якихось
морякiв та льотчикiв, мабуть, госпiтальних його товаришiв. Богдан i ©х
п'ятеро чи шестеро iшли берегом i смiялись, один iз морячкiв,
жестикулюючи, смiшне, видно, щось розповiдав. На головi в Богдана з-пiд
посаджено© набакир пiлотки бiлiла марлева пов'язка, але рана вже, певне,
йому не дошкуляла - вiн вiд душi, голосно смiявся, що рiдко з ним бувало.
З очима, ще повними смiху, Богдан поздоровкався з хлопцями, радiсно
потряс за плечi Духновича, обiйняв Степуру i, зда ться, найбiльше був
здивований, що в ©хньому товариствi бачить i Спартака Павлущенка, - йому
вiн теж мiцно потиснув руку.
- Ми думали, ти ще й понинi на Росi сто©ш проти них ощетинений, -
пожартував Духнович, - а ти вже тут розгулю ш, як i ми, грiшнi.
- Черкнуло трохи того ж дня, що й вас, - Богдан, нахмурившись, недбало
торкнувся рукою сво © пов'язки. - Байдикував тут ось iз ними, - i
Колосовський почав знайомити хлопцiв iз сво©ми новими друзями.
39
Богдан хоч сам рiдко бував веселим, проте людей любив буйних,
житт радiсних, i саме з такими звела його доля в госпiталi, з ними ж вiн
перекочував i сюди, у виздоровчий батальйон.
Танкiсти без танкiв, моряки без кораблiв, прикордонники з далеких
застав, навiть один льотчик, що горiв у повiтрi над морем, - всi вони,
незважаючи на трагiчнiсть часу, не втрачали певностi в собi, дух ©хнiй не
було зламано, i це найбiльш приваблювало в них Колосовського. Це були люди
високо© проби. Богдан почував, що таким людям можна в усьому довiритись,
товаришування з ними надiйне, такi нiде не пiдведуть, такi i в хвилину
найтяжчу - чи на полi бою, чи навiть у неволi - з мужнiм презирством
зустрiнуть смерть. Не шукали вони схованок, не шукали для себе щiлин у
життi, жили з вiдкритим серцем, на виднотi, трималися незалежно, нiчим не
клопотались, бо все, що треба, було тут при них: пiсня, i жарт, i дружба,
й вiдвага. З ними Богдан разом вийшов з госпiталю, разом прибув i у
виздоровбат.
Виздоровбат - це табунища людей на березi моря, людей, якi прибувають
сюди ще в пов'язках, з не позаживлюваними ще ранами, одягненi в полиняле,
з слiдами кровi "БУ" i самi вже - люди "БУ". Стрiлянi. Паленi. Контуженi.
З осколками в тiлi. З кулями в грудях. Люди з домiшкою залiза, сталi.
Ще ходять тут на перев'язки, але поза тим - майже нiяких обов'язкiв.
Живуть, як птахи небеснi. Мають у сво©х володiннях парки, альтанки,
замiськi пустирища, вечорами - наперекiр всiм смертям - лунають ©хнi пiснi
понад морем, а потiм цiлу нiч ясний мiсяць освiтлю ©х, бо сплять
виздоровбатiвцi просто на землi, пiд вiдкритим небом.
Вранцi на молодi звiрячi сво© апетити вони мають лише хлiб, черствий та
цвiлий, та до нього старшинськi пiдбадьорювання:
- Цвiль - то здоров'я.
- А для моряка - ще й гарантiя, що нiколи не втоне.
Вiльного часу було досить, i користався ним кожен, як хотiв. Степура та
Павлущенко, зробивши найпримiтивнiшi пристро©, взялися ловити бичкiв у
морi, Духнович хоча й не ловив, але залюбки допомагав ©м у цьому майже
безплiдному заняттi, а Колосовський тим часом з вольницею виздоровбатською
вирушав на далекi промисли аж за мiсто, де можна день прожити попаски, де
стеляться перед худими виздоровбатiвцями плантацi© огiркiв, моркви,
капусти, баклажанiв - червоних, м'ясистих, соковитих. Добутi в цих походах
дари природи вони приносять потiм i в табiр на загальний пай, пiдгодовують
тих, кому пораненi ноги ще не дозволяють робити таких далеких вилазок.
- Тут нашого брата справдi тiльки ноги й годують, - казав увечерi
Духнович, гризучи на березi моря з товаришами моркву, принесену Богданом.
- Ось скоро й ми з Степурою при дна мось до вас, конквiстадори.
- Справдi, мабуть, охлянули б ми тут, якби не оця городина, - казав
Степура, налягаючи на помiдори.
- Тiлом охлянути - це ще не бiда, - поправляв його Духнович. - Он
Лимар, той охляв духовно. То гiрше, братцi.
Богдановi при мно дивитись, як хлопцi трощать польову живнiсть, а море
шелестить бiля нiг, а неподалiк в гуртi виздоровбатiвцiв лл ться розмова
про життя дово нне - тут люблять згадувати про дово нне.
- Море, бач, гарне, - чути лагiдний чийсь голос, - але нiчого я так не
люблю, як на хлiба дивитись, коли вони достигають. I в той день саме
вибрався в поле - в райземвiддiлi я працював, - тiльки вийшов на майдан,
як раптом з гучномовця: "Увага! Увага! Слухайте важливе державне
повiдомлення". Рiзнi думки в цю мить промайнули: що за державне
повiдомлення? Вiйна? Але з ким? А думка про вiйну, мабуть, тому, що це -
найстрашнiше. А невдовзi пiсля цього вже весь наш районний актив мчав по
селах з закритими пакетами для голiв сiльрад. При©жджаю в сiльраду -
голови нема. Де? В польовому таборi! Мчу туди. Подаю пакет головi, вiн при
людях розiрвав пакет: повiстки! Таким i таким зiбратися коло сiльради.
Мобiлiзацiя.
Вiйна. Мовчки беруть повiстки, мовчки розбiгаються по домiвках. Оте
мовчання чомусь найбiльше вразило.
- А мене ця звiстка застала в Севастополi, - розповiда другий. - Вночi
раптом лiтаки загули в небi, вдарили зенiтки в районi порту. У вогнях
прожекторiв видно, як один за одним спускаються над бухтою величезнi
парашути, - то, як ми пiзнiше дiзналися, спускали п'ятисоткiлограмовi мiни
в бухту. Двi впали на берег, вибухом кiлька будинкiв знесло. Курсанти нашi
вишикувались по тривозi, стоять на лiнiйцi й не второпають, що таке:
вогнi, парашути, вибухи. I страшно, i смiшно. Тiльки цей смiх нездоровий,
нервовий якийсь. Чи© лiтаки? Туреччина? Нiмеччина? О шостiй ранку по радiо
мiсто говорить: були лiтаки, один збитий, по уламках мотора дiзнаються
зараз, яко© держави лiтак...
Море лежить перед ними спокiйне, лише мiсячна дорiжка, простелившись в
далечiнь, тихо трепеще. Вiд берега вузенька, а далi широка, вабить душу.
Тi, кому рани дозволяють, купаються при мiсяцi в морi, i видно, як
зблискують ©хнi мокрi м'язистi тiла, а по узбережжю то тут, то там лунають
спiви, i нiби вiйни й нема, все тут ©© мовби заперечу , оце тихе море
самим сво©м виглядом мовби протесту проти не©: "Я для шелесту тополь... я
для щастя закоханих... для рибальських вогнищ... для мартенiвських
величавих заграв..."
На березi моря, недалеко вiд ©хнього табору, металургiйний завод. Вiн
працю пригаслий, замаскований, але нiяким маскуванням вiн не може
приховати сво©х заграв, як здорова людина не може приховати свого
здоров'я, сво©х рум'янцiв. Заграви злегка пробиваються над цехами, i ©х
видно далеко, бува так, що тут цiлу нiч лопотять зенiтки, все небо - над
морем i над заводом - у тривожному гудiннi лiтакiв, у вимахах прожекторiв.
Зараз ©х нема, лише десь далеко за небокра м, у морi, чути час вiд часу
глухi незрозумiлi вибухи, може, знов бомблять пароплави, що везуть з Одеси
евакуйованих, топлять разом з людьми. У виздоровбатi вже такi, що чудом
врятувалися з тих розбомблених в морi пароплавiв.
Коли Богдан сидить отак на березi моря, а хлопцi заведуть розмову про
унiверситет, перед ним щоразу з'явля ться з сво ю усмiшкою Таня. Боса,
припорошена дорожнiм пилом, така, як бачив ©© востанн в Чугу вi. Вiн
написав ©й уже двi листiвки, але не певен, чи одержала, бо якби одержала,
то вже була б тут - вiн знав ©© натуру. А може, ще при©де, може, ще
застане його перед тим, як вiн вiдправиться знову на фронт? О, як би хотiв
побачити ©©, хоч на мить зустрiти отут бiля моря, серед гарячих степiв
Приазовських! Де ти зараз в отакий вечiр, хороша, рiдна моя? Хiба ж не
ма мо з тобою права на це море, на пахощi степу, на шелест мiсячних паркiв
отут уночi?
Серце горiло тугою, болем розлуки. Може, Таня вже ви©хала з рiдними на
схiд, i листи його до не© лежать в унiверситетi, не найшовши ©©? Вiдкинута
штормом вiйни, невблаганно оддаля ться вона вiд нього, а без не© все тут
не таке: i ця нiч чарiвна, i повний мiсяць над морем, тихим, свiтлим...
Там, де мiсяць, затривожились прожектори i вже сягають вiстрям аж до
нього, до високого мертвого свiтила. Невже буде налiт? Чи просто
промацують небо?
Хлопцi говорять все про той наказ з центру, згiдно з яким нiбито
вiдкликатимуть студентiв, i Богдановi на мить захотiлось справдi бути
вiдкликаним в життя iнше, де не буде нi свисту авiабомб, нi трахкання мiн,
нi калiчення людей, - в життя з жадiбною працею, з коханням, з бiлим, як
мрiя, унiверситетом. Але це бажання було хвилинним, вiн вiдганяв його вiд
себе, бо те, що вiн пережив, що передумав за цi чорнi тижнi вiйни,
вказувало йому шлях в iнше товариство, до людей, що були вже людьми не
миру, а вiйни. Танкiст Вася i молодий льотчик Андр в, що горiв у повiтрi,
i оцi моряки, що пiвголосом спiвають, розлiгшись неподалiк, хiба вони
ждуть якихось полегшень, хiба шукають якихось пiльг вiд вiйни? Вони готовi
до найтяжчого. Якщо й мрiють про що, то мрi© у них зараз особливi: танкiст
мрi про те, щоб знову сiсти в танк i не опинитись в пiхотi, льотчик - щоб
знову мати лiтак i злiтати в небо, а сам вiн...
- Не станемо шукати того наказу, - каже вiн, втручаючись в розмову
сво©х унiверситетчикiв. - Якщо вiдкликати, то всiх би треба оцих, а не
вибраних. Чому ми ма мо бути вибраними? В нас дiти? В нас сiм'©?
I хлопцi згоднi з ним. м тiльки кортить знати, куди ©х звiдси пошлють
i коли це буде?
- Може, про нас забули? - посмiха ться Духнович, знiчев'я кидаючiй в
море камiнець за камiнцем. - Я, власне, був би не проти.
Але про них не забули.
Наста ранок - вже ©х шикують.
- Артилеристи, крок уперед!
- Танкiсти, два кроки вперед!
- Сапери! Кухарi! Хiмiки! Топографи... По всьому табору ©х вигукують,
сортують, а потiм писарi цiлими днями переписують, заносять ©хнi прiзвища
в безконечнi списки, в численнi, лiнiйками розбитi графи. I чим швидше
заживають, присихають на виздоровбатiвцях рани - тим частiше цим людом
цiкавляться.
Почали з'являтися вербувальники з училищ, з нагоди ©хнього при©зду теж
шикують, i тодi теж луна на плацу.
- Бажаючi, крок вперед!
Коли набирали в бронетанкове, Спартак Павлущенко зголосився, спробував
умовити й хлопцiв.
Степура й Колосовський вiдмовились одразу, бо, мовляв, починали як
курсанти пiхоти, так уже будуть i далi. Духнович спершу нiби завагався:
- Вологда? Владимир? Це спокусливо© Але потiм одмовився й вiн:
- Училище випустить командиром, на все життя запряжуть потiм в армiю,
якщо зостанешся живий. А козиряти до кiнця днiв - то було б для мене
нестерпно.
- В тебе викривлене уявлення про життя командирське, - зауважив йому
Спартак. - Бути командиром...
- Нi, я вродився бути рядовим, - перебив Духнович. - I хоч нашому брату
рядовому перепада на фронтi найбiльше, зате пiсля вiйни - звичайно, коли
до того часу вцiлi ш як мисляча матерiя, - будеш собi вiльним птахом. Знов
перед тобою унiверситет, i Микола Ювеналiйович, наш славний професор,
показуватиме тобi з кафедри якiсь допотопнi потовченi горшки:
"Амфори! Золотий пил вiкiв!"
Iмiтуючи професора, Духнович так урочисто нависпiв вимовля оте
"амфори!", що хлопцi не можуть втриматися вiд смiху.
В день вiдправки Павлущенка вони гуртом пiшли проводжати його на
вокзал.
- Повiрте, товаришi, iду в бронетанкове не тому, що, як Лимар,
передово© злякався, - щиро говорив Павлущенко уже бiля вагона. - Вiйна
зайшлася надовго, i кадри командирiв будуть потрiбнi.
- Маршалом хочеш вiйну кiнчати? - пiдколов його Духнович.
- Рiч не в цьому, - спокiйно заперечив Павлущенко. - Чини... Ордени...
Так, я цього хотiв. А ви хiба нi? Рось протверезила нас. Я побачив, що
вiйна - це не ордени, це горе народне, кошмар, лихо найтяжче, яке тiльки
можна уявити... I ще зрозумiв, що для перемоги самого бажання мало, це
менi видно тепер. В броню хочу закуватись i пiти на них з усi ю силою, а
не з голими руками, як отам на Росi. Ще, може, танки мо© Нiмеччину
толочитимуть, ось для чого йду.
Богдан розумiв Павлущенка. Розумiв його настрiй. Останнiм часом вони
зблизилися мiж собою, i те, що ©х ранiш роздiляло, здавалось обом тепер
дрiбними чварами, через якi ©м треба було давно переступити, подати один
одному руки з такою ж довiрою, як ось тут, при прощаннi бiля вагона.
- Скажи хоч тепер, Богдане, - затримавши руку Колосовського, промовив
Спартак, i в голосi його прорвалася якась несподiвана теплота: - За що
твого батька було репресовано?
Богдан нiяк не чекав тут цього запитання, згадки про те, чим була
затьмарена вся його юнiсть.
- Думаю, що за вуса, - вiдповiв похмурим жартом.
- За якi вуса?
Павлущенко, видно, не зрозумiв жарту.
- Вуса любив носити мiй батько, довгi вони були в нього, чорнi,
примiтнi. Якось, пам'ятаю, ще малим я тодi був, один з товаришiв батькових
сказав, шуткуючи за столом: "Ох, Дмитре, вiдпустив ти собi вуса
запорозькi, дадуть колись тобi за цi вуса..." I таки по його й вийшло.
- Ну, а крiм вусiв?
- За зв'язки, - нахмурився Богдан. - Батько дружив з багатьма. З
Якiром, з Федьком, з Блюхером...
- За те, що людина з кимось у дружбi була... Ну я, скажiмо, за це не
судив би, - задумливо мовив Спартак. - Без дружби, думаю, батьки нашi й
революцi© не зробили б.
Пролунала команда, i Спартак мерщiй кинувся до вагона.
- Ну, бувайте, хлопцi!
- Щасливо© дороги!..
Разом з бiйцями, вiдiбраними до бронетанкового училища, Павлущенко
незабаром уже був у вагонi. Його присадкувата, качанкувата постать зникла
в натовпi, заштовхана iншими, i тiльки видно було, як вiн намага ться
виглянути до хлопцiв через чи сь плече. Було в цьому його намаганнi
продертись до хлопцiв щось таке, що зворушило Богдана.
- Прощай, друже, - ще раз гукнув вiн Спартаковi, i йому жаль стало
розлучатися з ним. Де й коли вони зустрiнуться тепер? На полi бою? В
госпiталях? Чи, може, й не зустрiнуться бiльше нiколи.
Тiльки вiдправився цей ешелон, як слiдом за ним рушив у тому ж напрямi,
на схiд, другий: довжелезний товарняк, забитий заводським устаткуванням.
- Кажуть, авiазавод якийсь, - почули хлопцi вiд пристаркуватого
залiзничника бiля ларка, де вони пили зельтерську.
Ешелон стерегли розставленi на вагонах зенiтнi кулемети, все на ньому
було добре вкладено, вкрите брезентами.
Колосовський не зводив з ешелону очей. Той помчав на схiд з
контингентом курсантiв у бронетанкове, цей - з станками, з моторами - на
новi мiсця, де вiн знову стане заводом. В руховi ешелонiв i навiть в цих
брезентах, зенiтних установках - в усьому почувалася чиясь владна,
спрямовуюча рука.
Зi станцi© хлопцi поверталися вже надвечiр. Ще здалеку побачили мiж
деревами парку на сво©й виздоровбатськiй територi© - гора кавунiв лежить
зеленошкiрих. Пiдiйшли ближче - аж нi, не кавуни, каски, зваленi горою,
лежать на галявинi, ждуть ©хнiх буйних голiв. Всюди метушня, гомiн, бiйцi
примiряють щойно одержанi залiзнi сво© шапки, з заклопотаним виглядом
отримують гвинтiвки й патрони.
Крiм виздоровбатiвцiв, тут одержували зброю й мобiлiзованi, що ©х
напередоднi було привезено сюди пароплавом, люди суто цивiльнi, для яких
усе, що потрапляло до рук iз вiйськового спорядження, було дивом i
викликало в кого смуток в вiчу, в кого - щире зацiкавлення.
- Якщо куля з жовтеньким дзьобиком, - допитувався молодий новобранець у
свого сержанта, - це якi?
- Та я ж казав: трасуючi!
А iнший, тримаючи в руцi обойму, уже приставав з другого боку:
бере зброю до рук i йде на подвиг, бо ма в серцi щось бiльше за бiль
особистих кривд i образ.
- Ти теж iшов. Роту в атаку повiв.
- Повiв... Коли я стану командиром, нiколи не буде в мене таких
бездарних атак. Я дорожитиму кожним бiйцем, як робить це комiсар Лещенко.
Якщо вже вмирати, то вмри з найбiльшою користю для дiла - в цьому вся
суть, в цьому наука вiйни.
- Краще б ©© зовсiм нiколи не знати, цi © науки, - сказав, копирсаючи
милицею землю, Духнович. - Як це все-таки символiчно, що першим декретом
нашо© революцi© був декрет про мир. Нiчого, мабуть, для простих людей не
було й нема ненависнiшого, нiж вiйна, вояччина, мiлiтаризм. Я гадаю, що
рано чи пiзно людство кiнець кiнцем прийде до заперечення во н. Вони
стануть для нього чорним минулим, як, скажiмо, работоргiвля чи звича©
канiбалiв.
Допiзна точиться нiчна розмови студбатiвцiв. Могли б i цiлу нiч так
скоротати, але - пора! Тут не студентська республiка - тут режим.
З ганку госпiталю чергова сестра вже гукала ©х, заганяла на нiч до
палат.
38
Швидко цього лiта заживали солдатськi рани.
Не встигли ще хлопцi й укоренитись у сво му госпiтальному затишку, як
©х уже виписували, нагально звiльняючи мiсце для ново© партi© поранених,
щойно привезених з фронту.
Лiкарi так i не стали витягати осколкiв iз Степуриних нiг. Просвiтили
рентгеном, порадились i зiйшлися на тому, що краще цього добра не чiпати.
- Хай сидять. Кiстки не пошкодило, витягнем пiсля вiйни.
За iнших умов Степурi в його станi, звичайно, ще треба було б
залишитися в госпiталi, як i багатьом iншим пораненим, але не той був час.
Вiдправляли ©х, ще й пов'язок не познiмавши, i сестра Наташа, яка
проводжала ©хню команду до вокзалу, почувала себе з студентами так, нiби
була винною в тому, що ©х виписано передчасно.
- Може, у виздоровбатi вас довше потримають, - нiяково втiшала вона,
кидаючи жалiбнi погляди то на Павлущенка, то на Степуру.
Найбадьорiше почував себе Духнович. Дарма що вiн, як i Степура, ще
накульгував, але й тут вiн не мiг вiдмовити собi в задоволеннi покепкувати
над сво©м досить-таки невояцьким виглядом.
- Дон-Кiхоти без Росiнантiв, рицарi сумного образу в общипаних
обмотках, - жартував вiн по дорозi до вокзалу. - А загалом, ви добре
зробили, Наташо, що вчасно нас випхали, бо iнакше не тiльки Спартак, а й я
остаточно б у вас закохався. Вiдбив би в Павлущенка.
- Нi, не вiдбили б.
- Так мiцно зiйшлися характерами?
Наташа зашарiлась.
- Мiцно.
На ходу вона притулилася до Спартака, заковано зазирнула йому в обличчя
сво©ми ласкавими розблискотiлими очима.
Степурi Наташа нагадувала чимось Мар'яну, може, отими чорними косами,
що, закрученi тугим вузлом, виглядали на потилицi з-пiд бiло©
накрохмалено© косинки.
Наташине простодушне спiвчуття до ©хньо© команди i оця ©© винуватiсть в
тому, в чому вона була зовсiм не винна, розчулювали Степуру, викликали в
нього бажання втiшити цю добросерду ©хню сестру, сказати ©й, що виною
всьому тiльки вiйна, яка шле сюди все новi партi© скалiчених людей, а ©х
передчасно, з непозаживлюваними ранами, вимiта з госпiталiв.
На станцi© саме були проводи. Жiнки-шахтарки проводжали юрмами сво©х
шахтарiв, яких нiбито мали вiдправляти звiдси на Чугу©в, у тi самi табори,
що ©х свого часу пройшли студенти-добровольцi, а тепер мусили пройти оцi
люди, якi, видно, тiльки недавно вилiзли iз забо©в, повиходили з душових -
на багатьох ще мокрi чуби. Плачi, спiви, звуки гармошок на все
привокзалля, ближче й далi, аж горлянки рвуться, натужно гукаючи про те,
як "вышел в степь Донецкую парень молодой...".
Степурину увагу привернула одна компанiя в пристанцiйному скверику:
сидячи пiд деревом, старанно цигика на гармошцi шахтарський пiдлiток,
серйозний, незворушний, як юний Будда, а навпроти нього серед горiлчаних
пляшок, розкиданих по зiм'ятiй травi, притупцьовують, танцюють дво в колi
родичiв, видно батько й син. Вони такi ж серйознi, як i гармонiст. Батько
лише повагом, зосереджено притупу ногою, наче викону якийсь важливий
ритуал, притупу економно, бiльше диригуючи руками, а юнак аж заходиться в
буйному, вiдчайдушному танцi, б' , прибива землю, з розмаху розджуню
ногами порожнi пляшки, коли нога натика ться на них. Чуб розтрiпаний,
мокрий, пiт ручаями, а вiн все б' .
В гуртi родичiв сто©ть кругловида огрядна укра©нка, видно, мати цi ©
сiм'©, i, склавши руки на грудях, не втираючи слiз, що котяться ©й по
щоках, все дивиться на цей сумовитий танок батька та сина. Чорний суконний
пiджак, мабуть, синiв, висить наопашки ©й на плечах, родичi звертаються до
не© з якимись словами, а вона, не чуючи ©х, лише стежить крiзь сльози за
сво©ми господарями, старим i молодим, за ©хнiм прощальним танком i вже,
зда ться, бачить ©х на полi бою, серед жахiв вiйни, i Степура разом з нею
бачить ©х уже там, вiч-на-вiч з танками на вогненних заднiпровських
рубежах.
Розпрощавшись з Наташею, хлопцi сiли до вагона - ©хати ©м було на
пiвдень, до моря, - а з вiкна ще й тодi було видно, як у пристанцiйному
скверику невтомно танцюють тi дво шахтарiв. Молодий уже зовсiм поблiд вiд
сонця та вiд випито© горiлки, але, як i ранiш, уперто ходить по колу, а
старий, ще бiльше зсутулившись, сумовито диригу у землю руками.
На великiй донецькiй станцi©, шумливiй, люднiй, переповненiй
евакуйованими жiнками та дiтьми, хлопцi пiд час зупинки стали свiдками
бурхливо© сцени: бiля одного з вагонiв почули гвалт, крики, кинулись туди,
i в цей час просто перед ними, злетiвши звiдкись згори, раптом трахнувся
об настил перону чийсь тугий чемодан, трахнувся, репнув, а з нього -
грошей купа! Повен чемодан грошей. Тугi папушi новiсiньких червiнцiв,
тридцяток, соток лежали, вивалившись iз чемодана, i нiхто ©х не чiпав. А
слiдом за чемоданом iз схiдцiв вагона жiнки-шахтарки з лементом тягли вже
й господаря цього набитого грiшми чемодана, якогось лисого
товстуна-казнокрада.
Притягнутий i поставлений жiнками перед сво©м розтрощеним чемоданом,
вiн намагався щось ©м пояснити, в чомусь виправдатись, а жiнки, не
слухаючи його, обурено давали йому то злiва, то справа щедрi замашнi
ляпаси.
- Паразит! Хапуга!
- Нашi в боях умирають, а вiн нажива ться!
- Зарплату чиюсь присво©в, не iнакше! I знову чулося на весь перон оте
соковите: лясь! лясь! А винуватець тiльки по-риб'ячому стрiпувався вiд
кожного ляпаса i щораз дужче вирячував очi.
Надбiг мiлiцiонер, високий, з пiдтягнутим животом, i власник чемодана
шарпнувся вiдразу апелювати до нього. Однак виваленi з чемодана папушi
грошей, до яких так ще нiхто й не торкався, промовляли самi за себе, i
мiлiцiонеровi неважко було зрозумiти, що за суб' кт сто©ть перед ним.
- Вашi документи!
Виявилось, що занесло цього типа хвилею евакуацi© десь аж iз-за Днiпра,
сам вiн працiвник банку, i чемодан його, звичайно ж, набитий народними
грiшми, чи юсь зарплатнею, яку вiн не забув прихопити, пустившись навтьоки
на схiд.
Мiлiцiонер, видно, й сам у душi був заодно з жiнками, бо коли вони,
зчинивши гвалт, стали знов дiставати лисого по щоках, то представник влади
вiдстороняв ©х бiльше для годиться.
Чим ця сцена скiнчилась, хлопцi могли тiльки догадуватись: по©зд ©хнiй
незабаром вiдiйшов вiд перону, далi помчав.
- Не заздрю я тому типовi, - сказав Духнович, простягшись на полицi. -
Не хотiв би я його чемодана.
- Накип часу, брудна пiна, - буркнув, закурюючи, Степура. - Мене бiльше
отi цiкавлять, що танцювали в скверику. Скiльки i смутку, i сили в тому
танцi...
Того ж дня вони побачили море. Тут, на його узбережжi, край мiста, на
величезнiй територi© приморських паркiв i вiдкритого поля, розташувався
так званий виздоровчий батальйон, куди ©м i належало з'явитися. Не
виздоровчим батальйоном, а виздоровчою армi ю точнiше було б назвати це
вировище незлiченного люду, направленого сюди з рiзних госпiталiв.
Поки хлопцi ре струвались, серед писарсько© братi© ©м несподiвано
трапився знайомий - Лимар з геофаку.
- О, й ви тут, - схилившись гострим пiдборiддям над сво©ми довжелезними
списками, сказав вiн буденно, нудьговито. - Вже тут один ваш iсторик...
- Хто? - настороживсь Степура.
- А той високий... Колосовський. Вiн сьогоднi з тутешнього шахтарського
санаторiю прибув.
Хлопцi ожвавiли. Свiт, виявля ться, таки невеликий. Богдан тут, полку
прибува !..
- Де ж нам його знайти? - запитав обрадуваний Степура.
- До вечора навряд чи знайдете, тут на весь день розбрiдаються хто
куди... Життя табунне.
Звiльнившись вiд сво©х спискiв. Лимар змiг вдiлити трохи бiльше уваги
хлопцям. Сiли разом у холодку пiд деревом, i Духнович, розглядаючи
Лимаревi пальцi в чорнилi, кинув насмiшкувато:
- Багнет, значить, змiнив на перо?
- Як бачите.
- А чи не мiг би ти й менi тут протекцiю влаштувати? Писарем або хоч
писарчуком? Лимар зрозумiв жарт.
- А як почерк?
- Як курка лапою, - вiдповiв за Духновича Степура.
- Ну, тодi важкувато буде, - сказав Лимар, посмiхаючись не тiльки
губами, а нiби i сво©м гостреньким носиком. - Писарем тепер - це треба
вмiти.
- А ти надовго застряв? - допитувавсь Духнович.
- Та як накажуть. Наше дiло солдатське.
- Швидко ж ти переорi нтувався, брате.
Лимар зiрвав листок з дерева, пожував, виплюнув.
- Досi морозить, як згадаю отi жита... Люди бiгають в кровi, а зверху
свистить, гряка , серед бiлого дня чорно ста - кiнець свiту, ревище,
боротьба демонiв, стихiй! - Вiн розказував так, нiби вони цього не
зазнали. - Чую крик, стогiн, бiжу кудись, стеблина перечiпа , я падаю,
душа рветься од страху, i сорому нема, тiльки жах, жах тваринний i
каятьба: оце тво добровольство! Жест! То б жив! А так умира ш! Мiна
довбоне в спину - i каюк! I бажання одне: тiльки б вирватись, тiльки б у
тил! Ординарцем! Попихачем! "Судна" носити! Нужники чистити! I пiсля
госпiталю таки, бач, пофортунило: писар вiйська приазовського.
- Шкоду ш, значить, що вiдстрочку здав?
- Щкодуй не шкодуй, а воно, може, й не слiд було нам спiшити...
- А коли б усi так думали, - насупився Степура, - хто б воював?
- Ви, хлопцi, iдеалiсти. Хiба не було у вас в госпiталi таких, що
температуру собi наганяли, рани на собi роздряпували, аби тiльки виграти
день-два? А я - чесно.
- Це, по-тво му, чесно? - рiзко кинув Спартак. - Ти просто розкис.
- Називайте це, як хочете. Побув, кров пролив - досить. Хай ще iншi
спробують. А в тилу люди теж потрiбнi. Крiм того, ходять чутки, що
студентiв взагалi незабаром вiдкликатимуть з фронту.
- Це чому ж? - здивувався Степура. Лимар зиркнув сюди-туди:
- Наказ з центру нiбито ма ось-ось прийти, i всiх нас, хто, звичайно,
втрима ться до того часу, це я вам по-дружньому кажу, вiдкличуть назад.
- А тих, що в боях лягають щодня? - сердито глянув на Лимаря Степура. -
Або тих, що вже полягли? Хто ©х вiдкличе?
- Чи ми кращi за них? - ущипливо запитав Духнович. - Iнтелектуали?
Скарб?
Не мав Лимар що на це вiдповiсти, а в хлопцiв пропало бажання пiсля
цього з ним розмовляти.
Колосовського вони розшукали надвечiр бiля моря, в гуртi якихось
морякiв та льотчикiв, мабуть, госпiтальних його товаришiв. Богдан i ©х
п'ятеро чи шестеро iшли берегом i смiялись, один iз морячкiв,
жестикулюючи, смiшне, видно, щось розповiдав. На головi в Богдана з-пiд
посаджено© набакир пiлотки бiлiла марлева пов'язка, але рана вже, певне,
йому не дошкуляла - вiн вiд душi, голосно смiявся, що рiдко з ним бувало.
З очима, ще повними смiху, Богдан поздоровкався з хлопцями, радiсно
потряс за плечi Духновича, обiйняв Степуру i, зда ться, найбiльше був
здивований, що в ©хньому товариствi бачить i Спартака Павлущенка, - йому
вiн теж мiцно потиснув руку.
- Ми думали, ти ще й понинi на Росi сто©ш проти них ощетинений, -
пожартував Духнович, - а ти вже тут розгулю ш, як i ми, грiшнi.
- Черкнуло трохи того ж дня, що й вас, - Богдан, нахмурившись, недбало
торкнувся рукою сво © пов'язки. - Байдикував тут ось iз ними, - i
Колосовський почав знайомити хлопцiв iз сво©ми новими друзями.
39
Богдан хоч сам рiдко бував веселим, проте людей любив буйних,
житт радiсних, i саме з такими звела його доля в госпiталi, з ними ж вiн
перекочував i сюди, у виздоровчий батальйон.
Танкiсти без танкiв, моряки без кораблiв, прикордонники з далеких
застав, навiть один льотчик, що горiв у повiтрi над морем, - всi вони,
незважаючи на трагiчнiсть часу, не втрачали певностi в собi, дух ©хнiй не
було зламано, i це найбiльш приваблювало в них Колосовського. Це були люди
високо© проби. Богдан почував, що таким людям можна в усьому довiритись,
товаришування з ними надiйне, такi нiде не пiдведуть, такi i в хвилину
найтяжчу - чи на полi бою, чи навiть у неволi - з мужнiм презирством
зустрiнуть смерть. Не шукали вони схованок, не шукали для себе щiлин у
життi, жили з вiдкритим серцем, на виднотi, трималися незалежно, нiчим не
клопотались, бо все, що треба, було тут при них: пiсня, i жарт, i дружба,
й вiдвага. З ними Богдан разом вийшов з госпiталю, разом прибув i у
виздоровбат.
Виздоровбат - це табунища людей на березi моря, людей, якi прибувають
сюди ще в пов'язках, з не позаживлюваними ще ранами, одягненi в полиняле,
з слiдами кровi "БУ" i самi вже - люди "БУ". Стрiлянi. Паленi. Контуженi.
З осколками в тiлi. З кулями в грудях. Люди з домiшкою залiза, сталi.
Ще ходять тут на перев'язки, але поза тим - майже нiяких обов'язкiв.
Живуть, як птахи небеснi. Мають у сво©х володiннях парки, альтанки,
замiськi пустирища, вечорами - наперекiр всiм смертям - лунають ©хнi пiснi
понад морем, а потiм цiлу нiч ясний мiсяць освiтлю ©х, бо сплять
виздоровбатiвцi просто на землi, пiд вiдкритим небом.
Вранцi на молодi звiрячi сво© апетити вони мають лише хлiб, черствий та
цвiлий, та до нього старшинськi пiдбадьорювання:
- Цвiль - то здоров'я.
- А для моряка - ще й гарантiя, що нiколи не втоне.
Вiльного часу було досить, i користався ним кожен, як хотiв. Степура та
Павлущенко, зробивши найпримiтивнiшi пристро©, взялися ловити бичкiв у
морi, Духнович хоча й не ловив, але залюбки допомагав ©м у цьому майже
безплiдному заняттi, а Колосовський тим часом з вольницею виздоровбатською
вирушав на далекi промисли аж за мiсто, де можна день прожити попаски, де
стеляться перед худими виздоровбатiвцями плантацi© огiркiв, моркви,
капусти, баклажанiв - червоних, м'ясистих, соковитих. Добутi в цих походах
дари природи вони приносять потiм i в табiр на загальний пай, пiдгодовують
тих, кому пораненi ноги ще не дозволяють робити таких далеких вилазок.
- Тут нашого брата справдi тiльки ноги й годують, - казав увечерi
Духнович, гризучи на березi моря з товаришами моркву, принесену Богданом.
- Ось скоро й ми з Степурою при дна мось до вас, конквiстадори.
- Справдi, мабуть, охлянули б ми тут, якби не оця городина, - казав
Степура, налягаючи на помiдори.
- Тiлом охлянути - це ще не бiда, - поправляв його Духнович. - Он
Лимар, той охляв духовно. То гiрше, братцi.
Богдановi при мно дивитись, як хлопцi трощать польову живнiсть, а море
шелестить бiля нiг, а неподалiк в гуртi виздоровбатiвцiв лл ться розмова
про життя дово нне - тут люблять згадувати про дово нне.
- Море, бач, гарне, - чути лагiдний чийсь голос, - але нiчого я так не
люблю, як на хлiба дивитись, коли вони достигають. I в той день саме
вибрався в поле - в райземвiддiлi я працював, - тiльки вийшов на майдан,
як раптом з гучномовця: "Увага! Увага! Слухайте важливе державне
повiдомлення". Рiзнi думки в цю мить промайнули: що за державне
повiдомлення? Вiйна? Але з ким? А думка про вiйну, мабуть, тому, що це -
найстрашнiше. А невдовзi пiсля цього вже весь наш районний актив мчав по
селах з закритими пакетами для голiв сiльрад. При©жджаю в сiльраду -
голови нема. Де? В польовому таборi! Мчу туди. Подаю пакет головi, вiн при
людях розiрвав пакет: повiстки! Таким i таким зiбратися коло сiльради.
Мобiлiзацiя.
Вiйна. Мовчки беруть повiстки, мовчки розбiгаються по домiвках. Оте
мовчання чомусь найбiльше вразило.
- А мене ця звiстка застала в Севастополi, - розповiда другий. - Вночi
раптом лiтаки загули в небi, вдарили зенiтки в районi порту. У вогнях
прожекторiв видно, як один за одним спускаються над бухтою величезнi
парашути, - то, як ми пiзнiше дiзналися, спускали п'ятисоткiлограмовi мiни
в бухту. Двi впали на берег, вибухом кiлька будинкiв знесло. Курсанти нашi
вишикувались по тривозi, стоять на лiнiйцi й не второпають, що таке:
вогнi, парашути, вибухи. I страшно, i смiшно. Тiльки цей смiх нездоровий,
нервовий якийсь. Чи© лiтаки? Туреччина? Нiмеччина? О шостiй ранку по радiо
мiсто говорить: були лiтаки, один збитий, по уламках мотора дiзнаються
зараз, яко© держави лiтак...
Море лежить перед ними спокiйне, лише мiсячна дорiжка, простелившись в
далечiнь, тихо трепеще. Вiд берега вузенька, а далi широка, вабить душу.
Тi, кому рани дозволяють, купаються при мiсяцi в морi, i видно, як
зблискують ©хнi мокрi м'язистi тiла, а по узбережжю то тут, то там лунають
спiви, i нiби вiйни й нема, все тут ©© мовби заперечу , оце тихе море
самим сво©м виглядом мовби протесту проти не©: "Я для шелесту тополь... я
для щастя закоханих... для рибальських вогнищ... для мартенiвських
величавих заграв..."
На березi моря, недалеко вiд ©хнього табору, металургiйний завод. Вiн
працю пригаслий, замаскований, але нiяким маскуванням вiн не може
приховати сво©х заграв, як здорова людина не може приховати свого
здоров'я, сво©х рум'янцiв. Заграви злегка пробиваються над цехами, i ©х
видно далеко, бува так, що тут цiлу нiч лопотять зенiтки, все небо - над
морем i над заводом - у тривожному гудiннi лiтакiв, у вимахах прожекторiв.
Зараз ©х нема, лише десь далеко за небокра м, у морi, чути час вiд часу
глухi незрозумiлi вибухи, може, знов бомблять пароплави, що везуть з Одеси
евакуйованих, топлять разом з людьми. У виздоровбатi вже такi, що чудом
врятувалися з тих розбомблених в морi пароплавiв.
Коли Богдан сидить отак на березi моря, а хлопцi заведуть розмову про
унiверситет, перед ним щоразу з'явля ться з сво ю усмiшкою Таня. Боса,
припорошена дорожнiм пилом, така, як бачив ©© востанн в Чугу вi. Вiн
написав ©й уже двi листiвки, але не певен, чи одержала, бо якби одержала,
то вже була б тут - вiн знав ©© натуру. А може, ще при©де, може, ще
застане його перед тим, як вiн вiдправиться знову на фронт? О, як би хотiв
побачити ©©, хоч на мить зустрiти отут бiля моря, серед гарячих степiв
Приазовських! Де ти зараз в отакий вечiр, хороша, рiдна моя? Хiба ж не
ма мо з тобою права на це море, на пахощi степу, на шелест мiсячних паркiв
отут уночi?
Серце горiло тугою, болем розлуки. Може, Таня вже ви©хала з рiдними на
схiд, i листи його до не© лежать в унiверситетi, не найшовши ©©? Вiдкинута
штормом вiйни, невблаганно оддаля ться вона вiд нього, а без не© все тут
не таке: i ця нiч чарiвна, i повний мiсяць над морем, тихим, свiтлим...
Там, де мiсяць, затривожились прожектори i вже сягають вiстрям аж до
нього, до високого мертвого свiтила. Невже буде налiт? Чи просто
промацують небо?
Хлопцi говорять все про той наказ з центру, згiдно з яким нiбито
вiдкликатимуть студентiв, i Богдановi на мить захотiлось справдi бути
вiдкликаним в життя iнше, де не буде нi свисту авiабомб, нi трахкання мiн,
нi калiчення людей, - в життя з жадiбною працею, з коханням, з бiлим, як
мрiя, унiверситетом. Але це бажання було хвилинним, вiн вiдганяв його вiд
себе, бо те, що вiн пережив, що передумав за цi чорнi тижнi вiйни,
вказувало йому шлях в iнше товариство, до людей, що були вже людьми не
миру, а вiйни. Танкiст Вася i молодий льотчик Андр в, що горiв у повiтрi,
i оцi моряки, що пiвголосом спiвають, розлiгшись неподалiк, хiба вони
ждуть якихось полегшень, хiба шукають якихось пiльг вiд вiйни? Вони готовi
до найтяжчого. Якщо й мрiють про що, то мрi© у них зараз особливi: танкiст
мрi про те, щоб знову сiсти в танк i не опинитись в пiхотi, льотчик - щоб
знову мати лiтак i злiтати в небо, а сам вiн...
- Не станемо шукати того наказу, - каже вiн, втручаючись в розмову
сво©х унiверситетчикiв. - Якщо вiдкликати, то всiх би треба оцих, а не
вибраних. Чому ми ма мо бути вибраними? В нас дiти? В нас сiм'©?
I хлопцi згоднi з ним. м тiльки кортить знати, куди ©х звiдси пошлють
i коли це буде?
- Може, про нас забули? - посмiха ться Духнович, знiчев'я кидаючiй в
море камiнець за камiнцем. - Я, власне, був би не проти.
Але про них не забули.
Наста ранок - вже ©х шикують.
- Артилеристи, крок уперед!
- Танкiсти, два кроки вперед!
- Сапери! Кухарi! Хiмiки! Топографи... По всьому табору ©х вигукують,
сортують, а потiм писарi цiлими днями переписують, заносять ©хнi прiзвища
в безконечнi списки, в численнi, лiнiйками розбитi графи. I чим швидше
заживають, присихають на виздоровбатiвцях рани - тим частiше цим людом
цiкавляться.
Почали з'являтися вербувальники з училищ, з нагоди ©хнього при©зду теж
шикують, i тодi теж луна на плацу.
- Бажаючi, крок вперед!
Коли набирали в бронетанкове, Спартак Павлущенко зголосився, спробував
умовити й хлопцiв.
Степура й Колосовський вiдмовились одразу, бо, мовляв, починали як
курсанти пiхоти, так уже будуть i далi. Духнович спершу нiби завагався:
- Вологда? Владимир? Це спокусливо© Але потiм одмовився й вiн:
- Училище випустить командиром, на все життя запряжуть потiм в армiю,
якщо зостанешся живий. А козиряти до кiнця днiв - то було б для мене
нестерпно.
- В тебе викривлене уявлення про життя командирське, - зауважив йому
Спартак. - Бути командиром...
- Нi, я вродився бути рядовим, - перебив Духнович. - I хоч нашому брату
рядовому перепада на фронтi найбiльше, зате пiсля вiйни - звичайно, коли
до того часу вцiлi ш як мисляча матерiя, - будеш собi вiльним птахом. Знов
перед тобою унiверситет, i Микола Ювеналiйович, наш славний професор,
показуватиме тобi з кафедри якiсь допотопнi потовченi горшки:
"Амфори! Золотий пил вiкiв!"
Iмiтуючи професора, Духнович так урочисто нависпiв вимовля оте
"амфори!", що хлопцi не можуть втриматися вiд смiху.
В день вiдправки Павлущенка вони гуртом пiшли проводжати його на
вокзал.
- Повiрте, товаришi, iду в бронетанкове не тому, що, як Лимар,
передово© злякався, - щиро говорив Павлущенко уже бiля вагона. - Вiйна
зайшлася надовго, i кадри командирiв будуть потрiбнi.
- Маршалом хочеш вiйну кiнчати? - пiдколов його Духнович.
- Рiч не в цьому, - спокiйно заперечив Павлущенко. - Чини... Ордени...
Так, я цього хотiв. А ви хiба нi? Рось протверезила нас. Я побачив, що
вiйна - це не ордени, це горе народне, кошмар, лихо найтяжче, яке тiльки
можна уявити... I ще зрозумiв, що для перемоги самого бажання мало, це
менi видно тепер. В броню хочу закуватись i пiти на них з усi ю силою, а
не з голими руками, як отам на Росi. Ще, може, танки мо© Нiмеччину
толочитимуть, ось для чого йду.
Богдан розумiв Павлущенка. Розумiв його настрiй. Останнiм часом вони
зблизилися мiж собою, i те, що ©х ранiш роздiляло, здавалось обом тепер
дрiбними чварами, через якi ©м треба було давно переступити, подати один
одному руки з такою ж довiрою, як ось тут, при прощаннi бiля вагона.
- Скажи хоч тепер, Богдане, - затримавши руку Колосовського, промовив
Спартак, i в голосi його прорвалася якась несподiвана теплота: - За що
твого батька було репресовано?
Богдан нiяк не чекав тут цього запитання, згадки про те, чим була
затьмарена вся його юнiсть.
- Думаю, що за вуса, - вiдповiв похмурим жартом.
- За якi вуса?
Павлущенко, видно, не зрозумiв жарту.
- Вуса любив носити мiй батько, довгi вони були в нього, чорнi,
примiтнi. Якось, пам'ятаю, ще малим я тодi був, один з товаришiв батькових
сказав, шуткуючи за столом: "Ох, Дмитре, вiдпустив ти собi вуса
запорозькi, дадуть колись тобi за цi вуса..." I таки по його й вийшло.
- Ну, а крiм вусiв?
- За зв'язки, - нахмурився Богдан. - Батько дружив з багатьма. З
Якiром, з Федьком, з Блюхером...
- За те, що людина з кимось у дружбi була... Ну я, скажiмо, за це не
судив би, - задумливо мовив Спартак. - Без дружби, думаю, батьки нашi й
революцi© не зробили б.
Пролунала команда, i Спартак мерщiй кинувся до вагона.
- Ну, бувайте, хлопцi!
- Щасливо© дороги!..
Разом з бiйцями, вiдiбраними до бронетанкового училища, Павлущенко
незабаром уже був у вагонi. Його присадкувата, качанкувата постать зникла
в натовпi, заштовхана iншими, i тiльки видно було, як вiн намага ться
виглянути до хлопцiв через чи сь плече. Було в цьому його намаганнi
продертись до хлопцiв щось таке, що зворушило Богдана.
- Прощай, друже, - ще раз гукнув вiн Спартаковi, i йому жаль стало
розлучатися з ним. Де й коли вони зустрiнуться тепер? На полi бою? В
госпiталях? Чи, може, й не зустрiнуться бiльше нiколи.
Тiльки вiдправився цей ешелон, як слiдом за ним рушив у тому ж напрямi,
на схiд, другий: довжелезний товарняк, забитий заводським устаткуванням.
- Кажуть, авiазавод якийсь, - почули хлопцi вiд пристаркуватого
залiзничника бiля ларка, де вони пили зельтерську.
Ешелон стерегли розставленi на вагонах зенiтнi кулемети, все на ньому
було добре вкладено, вкрите брезентами.
Колосовський не зводив з ешелону очей. Той помчав на схiд з
контингентом курсантiв у бронетанкове, цей - з станками, з моторами - на
новi мiсця, де вiн знову стане заводом. В руховi ешелонiв i навiть в цих
брезентах, зенiтних установках - в усьому почувалася чиясь владна,
спрямовуюча рука.
Зi станцi© хлопцi поверталися вже надвечiр. Ще здалеку побачили мiж
деревами парку на сво©й виздоровбатськiй територi© - гора кавунiв лежить
зеленошкiрих. Пiдiйшли ближче - аж нi, не кавуни, каски, зваленi горою,
лежать на галявинi, ждуть ©хнiх буйних голiв. Всюди метушня, гомiн, бiйцi
примiряють щойно одержанi залiзнi сво© шапки, з заклопотаним виглядом
отримують гвинтiвки й патрони.
Крiм виздоровбатiвцiв, тут одержували зброю й мобiлiзованi, що ©х
напередоднi було привезено сюди пароплавом, люди суто цивiльнi, для яких
усе, що потрапляло до рук iз вiйськового спорядження, було дивом i
викликало в кого смуток в вiчу, в кого - щире зацiкавлення.
- Якщо куля з жовтеньким дзьобиком, - допитувався молодий новобранець у
свого сержанта, - це якi?
- Та я ж казав: трасуючi!
А iнший, тримаючи в руцi обойму, уже приставав з другого боку: