Страница:
гвинтiвку в його руцi, i чути було, як дощ плюскотить по його
нахалабудженiй плащ-палатцi. Присвiтивши лiхтариком, вiн нахилився:
- Ану, покажи, що там у тебе...
Духнович розмотав мокре ганчiр'я з ноги.
- Ого, рознесло, - сказав артилерист i покрутив головою. - Зна ш що,
товаришу, давай я тобi проколю:воно вже визрiло.
Духновичу змигнули перед очима батьковi ланцети, блискучi, добре
дезинфiкованi хiрургiчнi iнструменти.
- Чим же ви проколете?
- Найду чим. Ось хоч би й багнетом. Перед ним уже зблиснув багнет.
- Посвiти менi, - вiн передав лiхтарика Духновичу.
Свiтло лiхтарика вихопила з темряви щетинисте мокре обличчя, грубi
руки, що саме знiмали багнет з гвинтiвки, освiтило полу плащ-палатки,
яко©сь рябо©, не нашо©.
- Нiмецька?
- хня. На тому тижнi взята.
Присiвши, вiн затиснув хвору ногу Духновича колiньми, наче коваль, що
збира ться розчищати кiнське копито, i не встиг Духнович схаменутись, як
уже щось там чикнуло, потекло, а вiн, цей доброволець-хiрург, все ще не
випускаючи ноги, тримаючи ©©, як в лещатах, обережно, але мiцно видавлював
сво©ми твердими пальцями гнiй iз рани; разом з гно м вичавлював i весь
бiль з органiзму. Як йому полегшало одразу! Духнович нiби на свiт
народився. Хотiлось плакати вiд вдячностi, хотiлось поцiлувати отi грубi
солдатськi руки, що так допомогли йому.
А вартовий уже пiдвiвся, просто й буденно витирав руки об мокре листя,
гомонiв до Духновича:
- Тепер тобi одразу полегша . Якби оце ще подорожника, але де тут його
знайдеш вночi. Вранцi пошука мо.
- В мене батько лiкар, хiрург маститий, але, думаю, й вiн краще б не
зумiв.
- Солдат все мусить умiти. А чого ти шинелю не розката ш? Бач, промерз,
аж зуби клацають. Розкатай, надiнь.
- Боюсь.
- Чого бо©шся?
- Розкатаю, а потiм не скатаю, - вiдповiв Духнович напiвжартома. - Це
менi в таборi товаришi допомогли.
- Ската мо i тут, коли сам ще не навчився. Хлiба хочеш?
Десь з-помiж ящикiв вiн дiстав пiвхлiбини, роздiлив ©© й половину подав
Духновичу. Хлiб розкис вiд дощу, прилипав тiстом до рук.
- Що, глевкий? - весело запитав артилерист. Це нiчого. Хлiб глевкий -
на зуби легкий.
Вмостившись пiд брезентом на снарядах, вони ©ли розкислий, набряклий
дощовою водою хлiб, i артилерист - тихо, розважливо - розповiдав Духновичу
сво життя.
19
- Кадровик я, кадрову служу. А прiзвище мо Решетняк. Восени був би
дома, якби оце не вiйна.
Артилерист деякий час помовчав, прислухаючись до плюскотiння темного
мокрого лiсу.
- По всякому для людей вiйна починалась, - провадив вiн далi. - Того
застала в морi або в полi, бiля хлiбiв, того - в дорозi, тебе ось за
книгою, а мене застала вона на самiм кордонi, на рiчцi Буг. Зна ш, що таке
кордон? Це така собi смуга землi, проорана й заволочена, оплетена,
переплетена колючим дротом. Перший ряд дроту високий, другий - нижчий,
третiй - ще нижчий, а далi дрiт по землi клуб'ям стелиться, як огудиння на
баштанi, а земля чому проорана, ще й приволочена - проти диверсантiв. Отам
ми й гартувались. Незадовго перед тим були на учбових стрiльбах,
кiлометрiв за вiсiмдесят ©здили вiд сво©х зимових казарм. Пустиннi мiсця,
болота, пiски, сосонки колючi низенькi... Вузькоколiйка була там, по нiй
тягнуть тросами фанернi танки, а ми по них мусимо влучати. Як трахнеш, так
i розлетиться. Кiлька днiв воювали з тими фанерними танками, а в суботу
прибули до себе на зимовi квартири. Казарми нашi саме на ремонтi були, i
нам команда - напинати намети. Не хвалячись, скажу, що завжди я був
дисциплiнований, i коли куди треба, то - найперше мене. Так i тут: "Бiжи,
Решетняк, до тих сосонок, вирубай чотири кiлки", - посила мене командир
взводу. Взяв я сокиру, побiг, вирубав три кiлки, а четвертого пiдходящого
нiяк не найду, бо вже смерка i сосонки коло мене все якiсь кривi та
низькi. "Та рубай який-небудь, - чую раптом над собою голос i, пiдвiвши
голову, бачу командира батаре©" - Може, ©м недовго й стояти". Менi дуже
запам'ятались цi слова командира батаре©, що, може, ©м недовго й стояти.
"Чого ж це недовго?" - думаю. А тодi вирiшив, що, мабуть, незабаром в
казарми переберемось. I вирубав кiлочок, який попавсь. Розiпнули нашвидку
намети, матрацiв уже й не набивали, бо втомленi були дуже пiсля маршу. Так
на порожнiх матрацах полягали й поснули. Мiцно поснули. Вiдомо, який бува
сон пiсля маршу. I от пiзно чи рано чую крiзь сон раптом щось проквоктало
в повiтрi: невже снаряд пролетiв? "Це ми ще, мабуть, на навчаннi" -
подумав я крiзь сон, а воно, як на те, знов у повiтрi - гул, гул. Удари
якiсь. Розплющую очi, а брезент надi мною вже як решето - посiчений
подiрявлений, а звечора був же цiлий! Видно, бив на шрапнель, чи, може,
зенiтнi осколки осипались, бо хоч шкоди нiкому з нас i не завдало, а
брезент посiкло. Та це я вже пiзнiш про це роздумував, а тут мерщiй почав
будити товаришiв. Мотаю онучу, тягну чобота, а другою товариша розштовхую:
"Сивков, чу ш? Уставай! Почалось!" А вiн - здоровенний, двi порцi© з
наказу командування одержував - нiяк вiрити не хоче, - все головою в
подушку.
В цей момент тривогу заграли. Всi посхоплювались, вискакують хто як, а
я все пiлотку не знайду. Так без пiлотки й вискочив. Прибiгаю до
конов'язi, бачу, один мiй кiнь харапудиться бiля афiшки, а другий уже
зiрвався, гаса аж бiля казарм. Кругом метушня, галас, ну, що ти хочеш -
вiйна. Я вхопив чийогось коня та до свого, накинув посторонки i з гарматою
- в парк! А в передку гiльзи холостi; i в нас усiх жодного патрона
бойового - все холостi в пiдсумках, з самим порохом. Для учби! Горобцiв
лякати! Склади снарядiв поруч, склади величезнi. I тай, зна мо,
бо припасiв сила. Коли, було, сто©ш там в караулi вночi, то аж моторошно.
Що, дума ш, як вибухне? До хмар летiтимеш! Кинулись ми тепер до тих
складiв, а вартовий не пiдпуска . Бачить же, що сво© i що ко©ться щось не
те, летять iз-за Бугу снаряди, але ж - устав! Без начальника караулу не
пiдпущу - i все. Станемо наближатись до нього, а вiн як дасть, дасть
бойовими вгору: "Не пiдходь!" А начальника караулу вже вбито, i нiхто того
вартового зняти не може. Лише коли пiдбiг командир дивiзiону, - вiдкрили
склади, беремо бойовi припаси - i вогонь за Буг! Доки й житиму, не забуду
того дня. Нас полягло, але й ©х наклали - чорно. На дротi висять, в дротi
лежать, позаплутувались. Вся смуга кордону, правду тобi кажу, була
завалена, як жаб'ям, тими першими фашистами. I вiдтодi оце з боями аж сюди
вiдступа мо. Бачили вже, як i не фанернi - бойовi ©хнi танки горять вiд
наших влучань. В одному мiсцi вони обманом на нас танки пустили в червоних
зiрках, дума мо - нашi! На помiч! А тодi як обкосили нас з кулеметiв, ну й
ми ж ©м потiм дали... Нiхто не скаже, що ми, артилеристи, погано присягу
викону м. Так уже за цю землю чiпля мось, так уже ©© держимось - кожен
вершок ©© з кров'ю у нас видирають.
Артилерист змовк, помовчав, прислухаючись з-пiд плащ-палатки до
вiддаленого гуркоту канонади, до лiсу, який все ще плюскотiв, стiкав у
темрявi дощем.
- Пiдкрiпивсь? - звернувся вiн до Духновича, коли той дожував свiй
розкислий хлiб. - Це ще нiчого, хлiб як хлiб, я он у тридцять третьому всю
весну бур'яном харчувавсь. Насiчу, було, лободи та в казан, заллю водою i
варю.
- А ви що... без матерi?
- З усi © сiм'© один я тодi вижив. Пухлий, ноги в водянках, а якось
вижив. Трудна була весна, ох трудна. Куди не зайдеш - пустки... Вiкна
повидиранi, i в хатах пустками тхне... Кому б наче я потрiбен, а настане
нiч - защiпаюсь у хатi на всi защiпки: страшно! Сам не знаю чому. Ну й те
ж подумати - хлопчак... А коли стали хлiба поспiвати, вiзьму, було,
наволочку та ножницi - i в поле. Жито високе, вродило тодi не гiрше, як
цього лiта. Заберусь в гущавину, щоб об'©ждчик не побачив, i нишком
нарiжу, настрижу тих колоскiв повну наволочку. Багато хто ходив тодi отак
стригти колоски, i ©х об'©ждчики ловили, називали "куркульськими
парикмахерами", хоч нiякi вони й не куркулi, а просто голоднi люди.
Вернуся додому, натоплю пiч, вигорну попiл прямо на долiвку - не до
чистоти було! - а на черiнь насиплю колоскiв, насушу, перетовчу i тодi вже
спечу з них собi коржiв. Колоски були ще зеленi, i коржi з них теж
виходили зеленi та гiркi, але на©сишся - i живiший.
- Стiльки пережити, - сказав Духнович. - А втiм, це, зда ться, не
заважа вам бути зараз добрим солдатом.
- Я собi так думаю, товаришу: Батькiвщина, вона не тiльки для тих
дорога, хто все життя паски ©в...
"Виходить, це я все життя паски ©в, - подумав про себе Духнович. - А
чим вiддячую? Цей ось грудьми проти ворога сто©ть, а я? Що я в порiвняннi
з ним, який стiльки витримав i стiльки ще витрима ?.."
- Скажiть, - запитав вiн Решетняка, - чи бувають у вас такi хвилини...
хвилини розпачу такого чи злостi... що й жити не хочеться?
- Звiсно, всяк бува . Хiба легко дивитися, як зда м рубежi, як плюндру
ворог нашу землю радянську. Побачиш вночi небо в пожежах - так все закипа
отут. Не злий я натурою, а тепер так хотiв би стрiляти, щоб жодна куля
мимо не летiла, щоб кожен снаряд фашиста по черепу влучав... Ось i
сьогоднi день був скажений який. З ходу нiмець хотiв прорватись; i,
мабуть, таки прорвався б; мабуть, i в оцьому лiсi фашисти вже гелготiли б,
якби не наш артвогонь.
Вiн став докладно розповiдати про сьогоднiшнiй бiй, про втрати, на
батаре©, про те, скiльки снарядiв було випущено, а Духнович, притулившись
до нього, зiгрiтий вогким розпареним теплом його твердого плеча, вже ледве
чув його крiзь дрiмоту, таку солодку пiсля двох безсонних ночей. А потiм i
зовсiм не стало йому чути Решетнякових слiв, бачив лише буйнi садки пiд
селом, гармати вкопанi, а бiля них метушаться люди, зарослi, аж чорнi вiд
спеки та кiптяви, носять бiгцем ящики iз снарядами, заганяють снаряди в
стволи, i серед тих, що тут трудяться, вiн бачить знайому постать Барбюса
iз скаткою через плече, а поруч iз ним працю бiля гармати i оцей новий
товариш його - артилерист Решетняк.
20
Полк був кадровий, червонопрапорний, ще недавно вiн вишиковувавсь на
оглядах у повному складi, а тепер... Жменька мужнiх, обстрiляних,
прокипiлих ненавистю до ворога людей - оце тепер i був полк. Вiн був не те
що порiдiлий у боях, вiн був майже знищений, i все ж вiн тримав такi
рубежi, що ©х за кращих умов мусило б тримати по кiлька полкiв; i не лише
тримав, але ще раз за разом поривався в контратаки. Чим менше зоставалось
кадровикiв у полку, тим кожен з них мовби виростав у сво©й солдатськiй
вартостi. Один кадровик, зда ться, вартий був трьох поповненцiв, так
цiнувалась тепер людина по ©© вмiнню тримати зброю, по ©© в боях
перевiренiй чiпкостi й витривалостi. Якби ворог знав, скiльки ©х сто©ть
отут проти нього понад рiчкою Рось, занурившись в зелених садках та
високих картоплях городiв, вiн не повiрив би, що це вони його стримують,
вони, хто зазнав уже стiлькох жертв i хто ма в сво©й оборонi стiльки
порожнiх окопiв.
Втрати були величезнi, особливо вiд мiнометного вогню, проти якого в
них не було iншого захисту, крiм оцi © рiдно© землi, в яку вони могли
зариватись. Мiни молотили по них з ранку й до ночi, трахкаючи по шосе, що
пiдходило аж до рiчки, шугаючи крiзь гiлля над окопами, траплялось, що
мiни влучали i в самi окопи - чадний, задушливий дух вiд них не
розвiювався над обороною цiлий день. I тiльки з темнотою, коли сила вогню
зменшувалась, можна було полiчити, скiлькох не стало сьогоднi.
Вiд ворога ©х вiддiляла Рось, мальовнича рiчечка Рось, що тихо,
безплюскiтно лине мiж буйною зеленню берегiв, мiж розлогими вербами, що
подекуди майже змикаються над нею сво©м плакучим вiттям. За мирного часу в
цих берегах всю весну витьохкували солов'©, а зараз цiлу добу цьвохкають
кулi, i немало вже свiжо© кровi людсько© потекло звiдси iз водами Росi до
Днiпра. По березi попiд кущами верболозу лежать забитi учасники контратак,
i коли ©х уночi торка хвилею, то зда ться, що вони ворушаться, що вони ще
живi, хоч лежать там уже по кiлька днiв. На дерев'яному мосту,
перекинутому через рiчку, щоб з' днувати шосе, побитих навалено цiлi купи:
то тi, що ходили в контратаки, але щоразу, добiгши до середини мосту,
падали, скошенi перехресним вогнем ворожих кулеметiв, замаскованих десь
зовсiм близько в потойбiчних вербах. Ночами нашi робили кiлька спроб
повiдтягувати, позабирати з мосту вбитих, але це коштувало нових жертв, i
мертва ота застава на мосту тiльки ще збiльшувалась.
Ось у цей полк, до цього мосту доля привела серед ночi студбатiвцiв.
- Студенти прийшли!
- Курсантський батальйон!
- I грому та блискавки не злякалися!
В словах, якими зустрiв ©х полк, вчувалася щира солдатська вдячнiсть за
те, що вони прийшли, принесли сюди сво життя, свою пiдтримку.
Пiд проливним дощем, при спалахах горобино© ночi займали студбатiвцi
вiльнi окопи по городах, а кому не вистачало вiльних, то втискалися по
дво разом з старополчанами, поки оговтаються та вириють сво©. Пiсля того
мiнометного шквалу, пiд який вони потрапили у вiдкритих житах бiля штабу
дивiзi© i де зазнали сво©х перших втрат, тут, у мокрих окопах, студбатiвцi
вiдчули себе значно безпечнiше, дарма що ворог пострiлював десь зовсiм
близько, а звечора, як розповiдали ветерани полку, ©м навiть чути було
нiмецькi губнi гармошки за Россю.
Вдосвiта, коли розвиднiлось, дощу вже не було, небо виядрювалось з-пiд
хмар, а просто над студбатiвськими окопами звисало яблуневе гiлля,
обважнiле вiд зелених плодiв та рясно© роси. Коли противник, починаючи
день, сiконув з кулеметiв по садках, то роса посипалась, як дощ, а
яблука-зеленчаки падали студентам просто в окопи, зайвий раз пiдтверджуючи
давню iстину Ньютона.
Цi терпкi зеленi яблука вже кiлька днiв були тут для солдатiв полку
ледве чи не диним харчем. Щоправда, був у них ще цукор, багато цукру,
який вони добували, як пiсок у кар' рi, неподалiк вiд сво©х окопiв в
пiдвалi одного з будинкiв над шосе. Ранiше в цьому будинку був райпродмаг,
а в пiдвалi склад, який тепер уже нiкому не належав, нiкого, крiм них, не
цiкавив, - мiстечко було безлюдне й безвладне. З усi © оборони бiйцi
повзали з казанками до того пiдвалу i, набравши хто скiльки мiг,
повертались до себе у сво© нори. В кожнiм окопчику, поряд з патронами та
гранатами, стояли казанки, наповненi цукром, з якого бiйцi готували собi
цукряну саламаху, приправляючи ©© терпкими кислючими яблуками, щоб не
нудило.
Такою цукряною кашею-саламахою вранцi пригощав Колосовського його сусiд
по окопу - веселий, довгов'язий сержант, один iз кадровикiв полку.
Губатий, з орлиним носом, з зухвало-веселими сiрими очима i басовитим
соковитим голосом, вiн був з тих людей, що запам'ятовуються з першого
погляду i з першого ж погляду викликають до себе довiру й симпатiю.
- Ти тут повоюй, а я тим часом приготую снiданок, - сказав вiн i,
витягши з нiшi казанок, до половини наповнений цукром, долив туди з фляги
води, покришив кислиць, старанно розколотив усе це й аж тодi запропонував
Богдановi: - Дiставай ложку i за дiло!
Бруствер, замаскований картоплинням, одгороджував ©х вiд противника.
Земля була мокра, чорна, i рожевi пелюстки маку, вночi оббитi дощем, всюди
поприлипали до не©. Прибравши на краю окопу мiсце, поставили казанок i
заходились коло сво © саламахи.
Голосно сьорбаючи, сержант для ближчого знайомства розповiдав Богдановi
про себе:
- Цаберябий я. Дивне прiзвище, еге ж? Декому таке прiзвище зда ться
смiшним, а ж iще смiшнiшi:
Пищимуха, Непийпиво, Обiйдихата. Був ще у нас в полку старшина
Панiбудьласка, тепер уже нема... Ти ©ж, ©ж, - пiдохочував вiн
Колосовського, - бо снiданку не буде, а обiду й поготiв. Похiднi кухнi
нашi всi вже порозстрiлювано, третiй день отак на пiднiжному корму живемо.
Незабаром Богдан вже знав вiд нього про те найважливiше, що необхiдно
знати бiйцевi: звiдки нiмець найдужче б' , i коли вiн особливо скаженi , i
якими рiвчаками треба пробиратись за оцим ось цукром чи коли тебе,
скажiмо, викличуть на КП батальйону.
З розповiдей сержанта перед Колосовським поставав тяжкий бойовий шлях
цього полку, шлях, позначений кровопролитними боями на рiзних, починаючи з
кордону, рубежах, з-помiж яких оця Рось була рубежем далеко не найтяжчим.
- Все вони хочуть зiпхнути нас звiдси, щоб вирватись на шосе, -
пояснював сержант, - але коли без вас не зiпхнули, то тепер... хiба що
обiйдуть. Де в лоб ©м не вда ться - десанти закидають в тил, паскуди. Ну,
ми ©м не Грецiя, то вони могли нещасну оту Грецiю парашутними десантами
взяти. А в цiлому можеш не шкодувати, що потрапив до нас у полк. У нас без
панiки. Командир полку - старий вояка, ще в Котовського воював.
Слухаючи сержантовi розповiдi про цей полк, про його командирiв, Богдан
легко уявляв собi на чолi такого полку свого батька, Дмитра Колосовського.
Один час, в першi роки пiсля громадянсько©, батько теж служив у
прикордоннi на Збручi, поки не перевели його звiдти в Запорiжжя. Мабуть, i
зараз командував би саме отаким полком, стрiлецьким, червонопрапорним...
Безгомiння. Стрiльби не чути. Бiйцi смiливiшають, видно, як то тут, то
там вигулькне котрийсь з окопу. Колосовський та сержант теж не ховаються.
Схилившись над казанком, вони вже дошкрiбували ложками солодку свою
саламаху, як раптом мiж ними, мiж ©хнiми головами дзикнуло щось. Куля
дзикнула! Не встигли й злякатись. Схаменулись лише опiсля, коли,
iнстинктивно присiвши, переглянулись, тороплено дивлячись один на одного.
- От гад, - лайнувся сержант. - Снайпер ©хнiй. Виткнулись, а вiн одразу
й нагадав, щоб не забувались.
"Оце вона, близька смерть, пролетiла", - подумав Богдан, все ще
дивлячись на сержанта, який так само дивився з торопленою посмiшкою на
нього, мовби радiв, що не тiльки вiн сам живий, а й студент теж.
Нiколи потiм не зможуть вони забути цi © кулi, що пролетiла мiж ними,
мiж ©хнiми головами, i зблизила ©х якоюсь особливою близькiстю, по днала
якимись особливими тайнощами - тайнощами самого життя. "Тепер ми з ним
справжнi побратими", - подумав Богдан про сержанта.
- Оце те, що назива ться - на волоску, - розбалакував сержант. -
Сантиметр сюди або туди - i одному з нас уже ложка не потрiбна.
Пiсля цього вони понадiвали каски. Цаберябий добув з кишенi нерозiрвану
пачку махорки, спершу понюхав, потiм розiрвав.
- Бери крути, товщиною хоч з палець, у нас цього зiлля вдосталь. Хлiба
не постачають, так замiсть хлiба хоч махорки позавчора лантух сюди
притягли, в кожного тепер повно. Крути, чого ти?
- Я не палю.
- То поки студентом був, а зараз, брат, починай. В окопах з цим
веселiше...
Пiддавшись на його умовляння, Богдан невмiло почав крутити з шматка
газети цигарку; вона розклеювалась у нього, але вiн таки скрутив,
припалив, ковтнув диму. Голова пiшла обертом, вiн вiдчув, що п'янi , i
пiсля перших затяжок змушений був кинути цигарку. А Цаберябий попихкував
так, що з окопу валило, як iз паровоза.
- Чи диму нашого не помiтять? - запитав Богдан.
Сержант заспоко©в його.
- Подумають, що земля пiсля дощу пару . Бач, як пригрiва , аж на сон
хилить. Мабуть, завалюсь я так хвилин на двiстi. Тобi теж раджу, бо в нас
тут тiльки вдень i поспиш, вночi не дадуть.
- Нi, я не спатиму, - вiдмовився Колосовський i знову виглянув з окопу.
- Цiкаво, звiдки вiн б' , снайпер отой?
. - Хочеш вистежити? Навряд. Десь вiн отам в гущавинi, у вербах лiвiше
вiд мосту. Ну, я сплю. В мене закон: неясна обстановка - лягай спати.
Сержант скоцюрбився на днi вогкого окопу, зiгнувши в три погибелi сво
м'язисте тiло, i справдi швидко заснув.
Богдан, вмостившись у другiм кутку викопаного "колiном" окопу, припав
поглядом до верб протилежного берега. Вiн стежив за тими шатрами зеленi,
чи не ворухнеться де гiлка в глибинi, чи не зблисне де пострiл. "Ти
снайпер, але ж я теж не мазав на стрiльбищах", - думав вiн, напружуючи
зiр.
Верби, здавалось, дрiмали. Жодного руху в наповненому тiнями вiттi,
жодного пострiлу звiдти, тiльки десь на лiвому фланзi потатаку кулемет.
Неподалiк за кущами картоплi хазяйну в сво му окопi Степура, - он його
важка щелепа висне з-пiд каски.
- Чату ш? - озива ться вiн до Богдана.
- Та хочу вистежити, звiдки вiн б' .
- Тодi запасайся терпiнням...
Богдановi терпiння не бракувало. Весь час, доки сержант спав, вiн,
прилаштувавши гвинтiвку для стрiльби, напружено вглядався в зеленi хащi
протилежного берега. Одного разу йому здалося, що в глибинi верб
перемайнула якась тiнь, i вiн уже ждав пострiлу, але його не було.
Сержант, виспавшись, солодко потягся в окопi, позiхнув:
- Ну, як там? Не з'явля ться фашистська зозуля? - Вiн пiдвiвся,
похрустiв суглобами, потягаючись. - О, Корчма мiй знову землю пудить... -
Цаберябий кивнув Богдановi кудись направо: - Ото тiльки занудьгу , так i
за лопату, гребе й гребе, все йому зда ться, що мiлко. Ох i трудяка ж!
- Хто вiн, той Корчма?
- Земляк мiй i односелець, всю кадрову разом служимо. З одного села ми
i якiсь навiть родичi далекi, а от характери в нас - небо й земля. Я
бiльше пiснi люблю, а вiн - чоботи. Весь час тiльки й зна - "от якби
менi, батечку, командирськi чоботи роздобути". А я ось i в обмотках себе
добре почуваю. Менi б тiльки поспiвати. Жаль, що тут спiвати не можна -
одразу почу , дасть прикурити. Агей, Корчмо, до води доб' ш! - гукнув вiн
туди, де летiла земля, i знов обернувсь до Богдана. - Там у нього в окопi
цiлий склад: в однiй нiшi патрони, в другiй гранати, в третiй пудра,
вазелiни та креми всякi...
- Нащо вони йому?
- Нагрiб у крамницi, де оце цукор беремо, i ноги та ботинки змащу , щоб
м'якiшi були. А пудру й не знаю - може, для Фанаски береже. Дiвчина у нас
була з ним одна на прикметi, Фанаска, недавно за третього у Вiнницю
вiддалась... - Сержант помовчав, i голос його пiсля цього, змiнився,
посмутнiшав. - Це вже там у нашiм селi зайди нiмецькi порядкують. Хоч
убий, не вiриться, що це вони вже там. З засуканими рукавами встають з
мотоциклiв, млеко давай, яйка. Ну, матимуть же вони в нас яйка! Поклали
вже ми ©х вiд кордону, а ще бiльше покладем. Вигублювати по одному,
винищувати десятками, сотнями, як пацюкiв, - так я собi ухвалив.
- Стривай, зда ться, щось промайнуло, - припав до гвинтiвки Богдан.
Сержант, налiгши грудьми на бруствер, теж став вглядатися в потойбiчнi
верби. Сонце, повернувшись, тепер глибше просвiтлювало верби, проте й
зараз не видно було в ©хнiх шатрах нiякого руху.
- А чи не спробувати нам виманити його? - запропонував сержант. -
Нiмець, вiн же таки дурнiший за нас, як ти гада ш?
Прилаштувавши на багнет каску, вiн посунув ©© осторонь в кущi картоплi
i, пригнувшись, став там нею ворушити. Богдан тим часом, не спускаючи
очей, стежив за вербою, що була найбiльш пiдозрiлою.
Минуло чимало часу, доки Цаберябий таки спровокував нiмця на пострiл.
Ворожа куля дзенькнула об каску, i в ту ж мить Колосовський дав пострiл у
вiдповiдь. Верба гойднулась у глибинi вiттям.
- Пада , пада ! - гукнув сержант, i ©м добре стало видно, як,
прибиваючи гiлля, валиться додолу розкарячене тiло, вони мовби навiть
почули, як воно гупнуло, впавши там додолу з верби.
- Упав, й же й, упав! - загукали з окопiв. - Гупнув, як груша! А
кажуть, груш на вербi не бува !
- Хто це там його? - почулося вiд дороги з командирського блiндажа.
I Цаберябий вiдповiв туди голосно, хвальковито!
- Студент мiй збив!
21
Ворог майже не тривожив ©х у цей день. Вiн неначе забув про них чи не
хотiв ©х помiчати. Далеко злiва гула канонада, десь i праворуч все
стугонiло, мов танки сво©ми панцированими лобами розбивали, таранили десь
там залiзне небо. А тут, над тихою Россю, серед розмлявлених верб вiйна
нiби задрiмала, як дрiмали, поскручувавшись, по сво©х окопах бiйцi,
пригрiтi сонцем та паркою землею.
Надвечiр знову пройшов дощ, короткий, летючий, i студбатiвцям було
видно, як вiн, мовби втiкаючи вiд сонця, швидко вiддаля ться за Рось, за
густi верби, де було збито снайпера, високими пасмами сивi , освiтлений
сонцем, на луках, зелених, далеких. А тiльки дощ вiдшумiв i сонце
проблиснуло, бiйцi помiтили, як десь на левадах за Россю з-помiж мокрих
блискучих верб райдуга воду бере.
Степурi добре видно було райдугу з окопу. Вона стояла по темнiй тучi,
здiймаючись над вiйною, над побо©щем, що шматувало землю, стояла у вiчнiй
семибарвнiй красi сво©й, недосяжна для ворожих снарядiв.
Потiм райдугу майже всю закрило тучею, лише шматок ©© зостався на
обрi©, круглий, мов яблуко. Велике яблуко рожевi в темних далеких хмарах.
"Нiмий стою перед тво ю красою, природо", - хотiлося вигукнути Степурi.
Дивна душа людська: дивився на райдугу в небi, а бачив Мар'яну,
харкiв'янку червонощоку. Замiжньою стала, i мав би викинути ©© з голови, а
вона приходить i сюди до нього в окоп iз сво ю пекучою недосяжною любов'ю.
"Хiба б вона не могла покохати мене, якби не було його? - думалось Степурi
зараз в окопi. - Адже ж i в менi, мабуть, щось таке, що могло б
привабити дiвчину. Он приходила в табiр разом з дiвчатами Ольга-гречанка,
кажуть, що то вона приходила до мене". Ота некрасива, тиха, але добра
серцем Ольга, яко© вiн три роки нiби зовсiм не помiчав, вона тiльки в цi
днi зважилась вiдкритись подругам сво©м почуттям i разом з ними принесла
йому в табiр свою подолану дiвочу гордiсть, сво вигорьоване кохання. Якщо
вона могла, то могла б i Мар'яна, коли б не приворожив, не перехопив ©©
iнший!
Окоп Лагутiна недалеко вiд Степури, навскоси, як дивитись до мосту, пiд
розчахнутим стовбуром яблунi. Степурi й зараз видно Лагутiна, вiрнiш, його
потилицю. Прилiгши грудьми над бруствером, Лагутiн саме дивиться кудись у
бiк рiчки. Без каски, в шинелi пом'ятiй, ще й комiр пiдняв - так, видно,
як спав, так i залишився в шинелi, щоб висихала на ньому, як висиха вона
оце зараз i на Степурi. Гвинтiвка Степурина лежить вмощена на брустверi,
пристрiляна до мосту, щомитi готова вiдкрити вогонь, коли тiльки заявиться
противник. По лiнi© прицiлу око Степури бачить кущ верболозу одразу за
мостом (чомусь зда ться, що саме з-за того куща ма вискочити противник),
а трiшки звихнувшись убiк, око знов натрапля на Лагутiна, на його
виставлену над окопом потилицю, захищену тiльки пiднятим комiром шинелi...
.Досадливо одвернувшись вiд Лагутiна, Степура бачить в окопi
нахалабудженiй плащ-палатцi. Присвiтивши лiхтариком, вiн нахилився:
- Ану, покажи, що там у тебе...
Духнович розмотав мокре ганчiр'я з ноги.
- Ого, рознесло, - сказав артилерист i покрутив головою. - Зна ш що,
товаришу, давай я тобi проколю:воно вже визрiло.
Духновичу змигнули перед очима батьковi ланцети, блискучi, добре
дезинфiкованi хiрургiчнi iнструменти.
- Чим же ви проколете?
- Найду чим. Ось хоч би й багнетом. Перед ним уже зблиснув багнет.
- Посвiти менi, - вiн передав лiхтарика Духновичу.
Свiтло лiхтарика вихопила з темряви щетинисте мокре обличчя, грубi
руки, що саме знiмали багнет з гвинтiвки, освiтило полу плащ-палатки,
яко©сь рябо©, не нашо©.
- Нiмецька?
- хня. На тому тижнi взята.
Присiвши, вiн затиснув хвору ногу Духновича колiньми, наче коваль, що
збира ться розчищати кiнське копито, i не встиг Духнович схаменутись, як
уже щось там чикнуло, потекло, а вiн, цей доброволець-хiрург, все ще не
випускаючи ноги, тримаючи ©©, як в лещатах, обережно, але мiцно видавлював
сво©ми твердими пальцями гнiй iз рани; разом з гно м вичавлював i весь
бiль з органiзму. Як йому полегшало одразу! Духнович нiби на свiт
народився. Хотiлось плакати вiд вдячностi, хотiлось поцiлувати отi грубi
солдатськi руки, що так допомогли йому.
А вартовий уже пiдвiвся, просто й буденно витирав руки об мокре листя,
гомонiв до Духновича:
- Тепер тобi одразу полегша . Якби оце ще подорожника, але де тут його
знайдеш вночi. Вранцi пошука мо.
- В мене батько лiкар, хiрург маститий, але, думаю, й вiн краще б не
зумiв.
- Солдат все мусить умiти. А чого ти шинелю не розката ш? Бач, промерз,
аж зуби клацають. Розкатай, надiнь.
- Боюсь.
- Чого бо©шся?
- Розкатаю, а потiм не скатаю, - вiдповiв Духнович напiвжартома. - Це
менi в таборi товаришi допомогли.
- Ската мо i тут, коли сам ще не навчився. Хлiба хочеш?
Десь з-помiж ящикiв вiн дiстав пiвхлiбини, роздiлив ©© й половину подав
Духновичу. Хлiб розкис вiд дощу, прилипав тiстом до рук.
- Що, глевкий? - весело запитав артилерист. Це нiчого. Хлiб глевкий -
на зуби легкий.
Вмостившись пiд брезентом на снарядах, вони ©ли розкислий, набряклий
дощовою водою хлiб, i артилерист - тихо, розважливо - розповiдав Духновичу
сво життя.
19
- Кадровик я, кадрову служу. А прiзвище мо Решетняк. Восени був би
дома, якби оце не вiйна.
Артилерист деякий час помовчав, прислухаючись до плюскотiння темного
мокрого лiсу.
- По всякому для людей вiйна починалась, - провадив вiн далi. - Того
застала в морi або в полi, бiля хлiбiв, того - в дорозi, тебе ось за
книгою, а мене застала вона на самiм кордонi, на рiчцi Буг. Зна ш, що таке
кордон? Це така собi смуга землi, проорана й заволочена, оплетена,
переплетена колючим дротом. Перший ряд дроту високий, другий - нижчий,
третiй - ще нижчий, а далi дрiт по землi клуб'ям стелиться, як огудиння на
баштанi, а земля чому проорана, ще й приволочена - проти диверсантiв. Отам
ми й гартувались. Незадовго перед тим були на учбових стрiльбах,
кiлометрiв за вiсiмдесят ©здили вiд сво©х зимових казарм. Пустиннi мiсця,
болота, пiски, сосонки колючi низенькi... Вузькоколiйка була там, по нiй
тягнуть тросами фанернi танки, а ми по них мусимо влучати. Як трахнеш, так
i розлетиться. Кiлька днiв воювали з тими фанерними танками, а в суботу
прибули до себе на зимовi квартири. Казарми нашi саме на ремонтi були, i
нам команда - напинати намети. Не хвалячись, скажу, що завжди я був
дисциплiнований, i коли куди треба, то - найперше мене. Так i тут: "Бiжи,
Решетняк, до тих сосонок, вирубай чотири кiлки", - посила мене командир
взводу. Взяв я сокиру, побiг, вирубав три кiлки, а четвертого пiдходящого
нiяк не найду, бо вже смерка i сосонки коло мене все якiсь кривi та
низькi. "Та рубай який-небудь, - чую раптом над собою голос i, пiдвiвши
голову, бачу командира батаре©" - Може, ©м недовго й стояти". Менi дуже
запам'ятались цi слова командира батаре©, що, може, ©м недовго й стояти.
"Чого ж це недовго?" - думаю. А тодi вирiшив, що, мабуть, незабаром в
казарми переберемось. I вирубав кiлочок, який попавсь. Розiпнули нашвидку
намети, матрацiв уже й не набивали, бо втомленi були дуже пiсля маршу. Так
на порожнiх матрацах полягали й поснули. Мiцно поснули. Вiдомо, який бува
сон пiсля маршу. I от пiзно чи рано чую крiзь сон раптом щось проквоктало
в повiтрi: невже снаряд пролетiв? "Це ми ще, мабуть, на навчаннi" -
подумав я крiзь сон, а воно, як на те, знов у повiтрi - гул, гул. Удари
якiсь. Розплющую очi, а брезент надi мною вже як решето - посiчений
подiрявлений, а звечора був же цiлий! Видно, бив на шрапнель, чи, може,
зенiтнi осколки осипались, бо хоч шкоди нiкому з нас i не завдало, а
брезент посiкло. Та це я вже пiзнiш про це роздумував, а тут мерщiй почав
будити товаришiв. Мотаю онучу, тягну чобота, а другою товариша розштовхую:
"Сивков, чу ш? Уставай! Почалось!" А вiн - здоровенний, двi порцi© з
наказу командування одержував - нiяк вiрити не хоче, - все головою в
подушку.
В цей момент тривогу заграли. Всi посхоплювались, вискакують хто як, а
я все пiлотку не знайду. Так без пiлотки й вискочив. Прибiгаю до
конов'язi, бачу, один мiй кiнь харапудиться бiля афiшки, а другий уже
зiрвався, гаса аж бiля казарм. Кругом метушня, галас, ну, що ти хочеш -
вiйна. Я вхопив чийогось коня та до свого, накинув посторонки i з гарматою
- в парк! А в передку гiльзи холостi; i в нас усiх жодного патрона
бойового - все холостi в пiдсумках, з самим порохом. Для учби! Горобцiв
лякати! Склади снарядiв поруч, склади величезнi. I тай, зна мо,
бо припасiв сила. Коли, було, сто©ш там в караулi вночi, то аж моторошно.
Що, дума ш, як вибухне? До хмар летiтимеш! Кинулись ми тепер до тих
складiв, а вартовий не пiдпуска . Бачить же, що сво© i що ко©ться щось не
те, летять iз-за Бугу снаряди, але ж - устав! Без начальника караулу не
пiдпущу - i все. Станемо наближатись до нього, а вiн як дасть, дасть
бойовими вгору: "Не пiдходь!" А начальника караулу вже вбито, i нiхто того
вартового зняти не може. Лише коли пiдбiг командир дивiзiону, - вiдкрили
склади, беремо бойовi припаси - i вогонь за Буг! Доки й житиму, не забуду
того дня. Нас полягло, але й ©х наклали - чорно. На дротi висять, в дротi
лежать, позаплутувались. Вся смуга кордону, правду тобi кажу, була
завалена, як жаб'ям, тими першими фашистами. I вiдтодi оце з боями аж сюди
вiдступа мо. Бачили вже, як i не фанернi - бойовi ©хнi танки горять вiд
наших влучань. В одному мiсцi вони обманом на нас танки пустили в червоних
зiрках, дума мо - нашi! На помiч! А тодi як обкосили нас з кулеметiв, ну й
ми ж ©м потiм дали... Нiхто не скаже, що ми, артилеристи, погано присягу
викону м. Так уже за цю землю чiпля мось, так уже ©© держимось - кожен
вершок ©© з кров'ю у нас видирають.
Артилерист змовк, помовчав, прислухаючись з-пiд плащ-палатки до
вiддаленого гуркоту канонади, до лiсу, який все ще плюскотiв, стiкав у
темрявi дощем.
- Пiдкрiпивсь? - звернувся вiн до Духновича, коли той дожував свiй
розкислий хлiб. - Це ще нiчого, хлiб як хлiб, я он у тридцять третьому всю
весну бур'яном харчувавсь. Насiчу, було, лободи та в казан, заллю водою i
варю.
- А ви що... без матерi?
- З усi © сiм'© один я тодi вижив. Пухлий, ноги в водянках, а якось
вижив. Трудна була весна, ох трудна. Куди не зайдеш - пустки... Вiкна
повидиранi, i в хатах пустками тхне... Кому б наче я потрiбен, а настане
нiч - защiпаюсь у хатi на всi защiпки: страшно! Сам не знаю чому. Ну й те
ж подумати - хлопчак... А коли стали хлiба поспiвати, вiзьму, було,
наволочку та ножницi - i в поле. Жито високе, вродило тодi не гiрше, як
цього лiта. Заберусь в гущавину, щоб об'©ждчик не побачив, i нишком
нарiжу, настрижу тих колоскiв повну наволочку. Багато хто ходив тодi отак
стригти колоски, i ©х об'©ждчики ловили, називали "куркульськими
парикмахерами", хоч нiякi вони й не куркулi, а просто голоднi люди.
Вернуся додому, натоплю пiч, вигорну попiл прямо на долiвку - не до
чистоти було! - а на черiнь насиплю колоскiв, насушу, перетовчу i тодi вже
спечу з них собi коржiв. Колоски були ще зеленi, i коржi з них теж
виходили зеленi та гiркi, але на©сишся - i живiший.
- Стiльки пережити, - сказав Духнович. - А втiм, це, зда ться, не
заважа вам бути зараз добрим солдатом.
- Я собi так думаю, товаришу: Батькiвщина, вона не тiльки для тих
дорога, хто все життя паски ©в...
"Виходить, це я все життя паски ©в, - подумав про себе Духнович. - А
чим вiддячую? Цей ось грудьми проти ворога сто©ть, а я? Що я в порiвняннi
з ним, який стiльки витримав i стiльки ще витрима ?.."
- Скажiть, - запитав вiн Решетняка, - чи бувають у вас такi хвилини...
хвилини розпачу такого чи злостi... що й жити не хочеться?
- Звiсно, всяк бува . Хiба легко дивитися, як зда м рубежi, як плюндру
ворог нашу землю радянську. Побачиш вночi небо в пожежах - так все закипа
отут. Не злий я натурою, а тепер так хотiв би стрiляти, щоб жодна куля
мимо не летiла, щоб кожен снаряд фашиста по черепу влучав... Ось i
сьогоднi день був скажений який. З ходу нiмець хотiв прорватись; i,
мабуть, таки прорвався б; мабуть, i в оцьому лiсi фашисти вже гелготiли б,
якби не наш артвогонь.
Вiн став докладно розповiдати про сьогоднiшнiй бiй, про втрати, на
батаре©, про те, скiльки снарядiв було випущено, а Духнович, притулившись
до нього, зiгрiтий вогким розпареним теплом його твердого плеча, вже ледве
чув його крiзь дрiмоту, таку солодку пiсля двох безсонних ночей. А потiм i
зовсiм не стало йому чути Решетнякових слiв, бачив лише буйнi садки пiд
селом, гармати вкопанi, а бiля них метушаться люди, зарослi, аж чорнi вiд
спеки та кiптяви, носять бiгцем ящики iз снарядами, заганяють снаряди в
стволи, i серед тих, що тут трудяться, вiн бачить знайому постать Барбюса
iз скаткою через плече, а поруч iз ним працю бiля гармати i оцей новий
товариш його - артилерист Решетняк.
20
Полк був кадровий, червонопрапорний, ще недавно вiн вишиковувавсь на
оглядах у повному складi, а тепер... Жменька мужнiх, обстрiляних,
прокипiлих ненавистю до ворога людей - оце тепер i був полк. Вiн був не те
що порiдiлий у боях, вiн був майже знищений, i все ж вiн тримав такi
рубежi, що ©х за кращих умов мусило б тримати по кiлька полкiв; i не лише
тримав, але ще раз за разом поривався в контратаки. Чим менше зоставалось
кадровикiв у полку, тим кожен з них мовби виростав у сво©й солдатськiй
вартостi. Один кадровик, зда ться, вартий був трьох поповненцiв, так
цiнувалась тепер людина по ©© вмiнню тримати зброю, по ©© в боях
перевiренiй чiпкостi й витривалостi. Якби ворог знав, скiльки ©х сто©ть
отут проти нього понад рiчкою Рось, занурившись в зелених садках та
високих картоплях городiв, вiн не повiрив би, що це вони його стримують,
вони, хто зазнав уже стiлькох жертв i хто ма в сво©й оборонi стiльки
порожнiх окопiв.
Втрати були величезнi, особливо вiд мiнометного вогню, проти якого в
них не було iншого захисту, крiм оцi © рiдно© землi, в яку вони могли
зариватись. Мiни молотили по них з ранку й до ночi, трахкаючи по шосе, що
пiдходило аж до рiчки, шугаючи крiзь гiлля над окопами, траплялось, що
мiни влучали i в самi окопи - чадний, задушливий дух вiд них не
розвiювався над обороною цiлий день. I тiльки з темнотою, коли сила вогню
зменшувалась, можна було полiчити, скiлькох не стало сьогоднi.
Вiд ворога ©х вiддiляла Рось, мальовнича рiчечка Рось, що тихо,
безплюскiтно лине мiж буйною зеленню берегiв, мiж розлогими вербами, що
подекуди майже змикаються над нею сво©м плакучим вiттям. За мирного часу в
цих берегах всю весну витьохкували солов'©, а зараз цiлу добу цьвохкають
кулi, i немало вже свiжо© кровi людсько© потекло звiдси iз водами Росi до
Днiпра. По березi попiд кущами верболозу лежать забитi учасники контратак,
i коли ©х уночi торка хвилею, то зда ться, що вони ворушаться, що вони ще
живi, хоч лежать там уже по кiлька днiв. На дерев'яному мосту,
перекинутому через рiчку, щоб з' днувати шосе, побитих навалено цiлi купи:
то тi, що ходили в контратаки, але щоразу, добiгши до середини мосту,
падали, скошенi перехресним вогнем ворожих кулеметiв, замаскованих десь
зовсiм близько в потойбiчних вербах. Ночами нашi робили кiлька спроб
повiдтягувати, позабирати з мосту вбитих, але це коштувало нових жертв, i
мертва ота застава на мосту тiльки ще збiльшувалась.
Ось у цей полк, до цього мосту доля привела серед ночi студбатiвцiв.
- Студенти прийшли!
- Курсантський батальйон!
- I грому та блискавки не злякалися!
В словах, якими зустрiв ©х полк, вчувалася щира солдатська вдячнiсть за
те, що вони прийшли, принесли сюди сво життя, свою пiдтримку.
Пiд проливним дощем, при спалахах горобино© ночi займали студбатiвцi
вiльнi окопи по городах, а кому не вистачало вiльних, то втискалися по
дво разом з старополчанами, поки оговтаються та вириють сво©. Пiсля того
мiнометного шквалу, пiд який вони потрапили у вiдкритих житах бiля штабу
дивiзi© i де зазнали сво©х перших втрат, тут, у мокрих окопах, студбатiвцi
вiдчули себе значно безпечнiше, дарма що ворог пострiлював десь зовсiм
близько, а звечора, як розповiдали ветерани полку, ©м навiть чути було
нiмецькi губнi гармошки за Россю.
Вдосвiта, коли розвиднiлось, дощу вже не було, небо виядрювалось з-пiд
хмар, а просто над студбатiвськими окопами звисало яблуневе гiлля,
обважнiле вiд зелених плодiв та рясно© роси. Коли противник, починаючи
день, сiконув з кулеметiв по садках, то роса посипалась, як дощ, а
яблука-зеленчаки падали студентам просто в окопи, зайвий раз пiдтверджуючи
давню iстину Ньютона.
Цi терпкi зеленi яблука вже кiлька днiв були тут для солдатiв полку
ледве чи не диним харчем. Щоправда, був у них ще цукор, багато цукру,
який вони добували, як пiсок у кар' рi, неподалiк вiд сво©х окопiв в
пiдвалi одного з будинкiв над шосе. Ранiше в цьому будинку був райпродмаг,
а в пiдвалi склад, який тепер уже нiкому не належав, нiкого, крiм них, не
цiкавив, - мiстечко було безлюдне й безвладне. З усi © оборони бiйцi
повзали з казанками до того пiдвалу i, набравши хто скiльки мiг,
повертались до себе у сво© нори. В кожнiм окопчику, поряд з патронами та
гранатами, стояли казанки, наповненi цукром, з якого бiйцi готували собi
цукряну саламаху, приправляючи ©© терпкими кислючими яблуками, щоб не
нудило.
Такою цукряною кашею-саламахою вранцi пригощав Колосовського його сусiд
по окопу - веселий, довгов'язий сержант, один iз кадровикiв полку.
Губатий, з орлиним носом, з зухвало-веселими сiрими очима i басовитим
соковитим голосом, вiн був з тих людей, що запам'ятовуються з першого
погляду i з першого ж погляду викликають до себе довiру й симпатiю.
- Ти тут повоюй, а я тим часом приготую снiданок, - сказав вiн i,
витягши з нiшi казанок, до половини наповнений цукром, долив туди з фляги
води, покришив кислиць, старанно розколотив усе це й аж тодi запропонував
Богдановi: - Дiставай ложку i за дiло!
Бруствер, замаскований картоплинням, одгороджував ©х вiд противника.
Земля була мокра, чорна, i рожевi пелюстки маку, вночi оббитi дощем, всюди
поприлипали до не©. Прибравши на краю окопу мiсце, поставили казанок i
заходились коло сво © саламахи.
Голосно сьорбаючи, сержант для ближчого знайомства розповiдав Богдановi
про себе:
- Цаберябий я. Дивне прiзвище, еге ж? Декому таке прiзвище зда ться
смiшним, а ж iще смiшнiшi:
Пищимуха, Непийпиво, Обiйдихата. Був ще у нас в полку старшина
Панiбудьласка, тепер уже нема... Ти ©ж, ©ж, - пiдохочував вiн
Колосовського, - бо снiданку не буде, а обiду й поготiв. Похiднi кухнi
нашi всi вже порозстрiлювано, третiй день отак на пiднiжному корму живемо.
Незабаром Богдан вже знав вiд нього про те найважливiше, що необхiдно
знати бiйцевi: звiдки нiмець найдужче б' , i коли вiн особливо скаженi , i
якими рiвчаками треба пробиратись за оцим ось цукром чи коли тебе,
скажiмо, викличуть на КП батальйону.
З розповiдей сержанта перед Колосовським поставав тяжкий бойовий шлях
цього полку, шлях, позначений кровопролитними боями на рiзних, починаючи з
кордону, рубежах, з-помiж яких оця Рось була рубежем далеко не найтяжчим.
- Все вони хочуть зiпхнути нас звiдси, щоб вирватись на шосе, -
пояснював сержант, - але коли без вас не зiпхнули, то тепер... хiба що
обiйдуть. Де в лоб ©м не вда ться - десанти закидають в тил, паскуди. Ну,
ми ©м не Грецiя, то вони могли нещасну оту Грецiю парашутними десантами
взяти. А в цiлому можеш не шкодувати, що потрапив до нас у полк. У нас без
панiки. Командир полку - старий вояка, ще в Котовського воював.
Слухаючи сержантовi розповiдi про цей полк, про його командирiв, Богдан
легко уявляв собi на чолi такого полку свого батька, Дмитра Колосовського.
Один час, в першi роки пiсля громадянсько©, батько теж служив у
прикордоннi на Збручi, поки не перевели його звiдти в Запорiжжя. Мабуть, i
зараз командував би саме отаким полком, стрiлецьким, червонопрапорним...
Безгомiння. Стрiльби не чути. Бiйцi смiливiшають, видно, як то тут, то
там вигулькне котрийсь з окопу. Колосовський та сержант теж не ховаються.
Схилившись над казанком, вони вже дошкрiбували ложками солодку свою
саламаху, як раптом мiж ними, мiж ©хнiми головами дзикнуло щось. Куля
дзикнула! Не встигли й злякатись. Схаменулись лише опiсля, коли,
iнстинктивно присiвши, переглянулись, тороплено дивлячись один на одного.
- От гад, - лайнувся сержант. - Снайпер ©хнiй. Виткнулись, а вiн одразу
й нагадав, щоб не забувались.
"Оце вона, близька смерть, пролетiла", - подумав Богдан, все ще
дивлячись на сержанта, який так само дивився з торопленою посмiшкою на
нього, мовби радiв, що не тiльки вiн сам живий, а й студент теж.
Нiколи потiм не зможуть вони забути цi © кулi, що пролетiла мiж ними,
мiж ©хнiми головами, i зблизила ©х якоюсь особливою близькiстю, по днала
якимись особливими тайнощами - тайнощами самого життя. "Тепер ми з ним
справжнi побратими", - подумав Богдан про сержанта.
- Оце те, що назива ться - на волоску, - розбалакував сержант. -
Сантиметр сюди або туди - i одному з нас уже ложка не потрiбна.
Пiсля цього вони понадiвали каски. Цаберябий добув з кишенi нерозiрвану
пачку махорки, спершу понюхав, потiм розiрвав.
- Бери крути, товщиною хоч з палець, у нас цього зiлля вдосталь. Хлiба
не постачають, так замiсть хлiба хоч махорки позавчора лантух сюди
притягли, в кожного тепер повно. Крути, чого ти?
- Я не палю.
- То поки студентом був, а зараз, брат, починай. В окопах з цим
веселiше...
Пiддавшись на його умовляння, Богдан невмiло почав крутити з шматка
газети цигарку; вона розклеювалась у нього, але вiн таки скрутив,
припалив, ковтнув диму. Голова пiшла обертом, вiн вiдчув, що п'янi , i
пiсля перших затяжок змушений був кинути цигарку. А Цаберябий попихкував
так, що з окопу валило, як iз паровоза.
- Чи диму нашого не помiтять? - запитав Богдан.
Сержант заспоко©в його.
- Подумають, що земля пiсля дощу пару . Бач, як пригрiва , аж на сон
хилить. Мабуть, завалюсь я так хвилин на двiстi. Тобi теж раджу, бо в нас
тут тiльки вдень i поспиш, вночi не дадуть.
- Нi, я не спатиму, - вiдмовився Колосовський i знову виглянув з окопу.
- Цiкаво, звiдки вiн б' , снайпер отой?
. - Хочеш вистежити? Навряд. Десь вiн отам в гущавинi, у вербах лiвiше
вiд мосту. Ну, я сплю. В мене закон: неясна обстановка - лягай спати.
Сержант скоцюрбився на днi вогкого окопу, зiгнувши в три погибелi сво
м'язисте тiло, i справдi швидко заснув.
Богдан, вмостившись у другiм кутку викопаного "колiном" окопу, припав
поглядом до верб протилежного берега. Вiн стежив за тими шатрами зеленi,
чи не ворухнеться де гiлка в глибинi, чи не зблисне де пострiл. "Ти
снайпер, але ж я теж не мазав на стрiльбищах", - думав вiн, напружуючи
зiр.
Верби, здавалось, дрiмали. Жодного руху в наповненому тiнями вiттi,
жодного пострiлу звiдти, тiльки десь на лiвому фланзi потатаку кулемет.
Неподалiк за кущами картоплi хазяйну в сво му окопi Степура, - он його
важка щелепа висне з-пiд каски.
- Чату ш? - озива ться вiн до Богдана.
- Та хочу вистежити, звiдки вiн б' .
- Тодi запасайся терпiнням...
Богдановi терпiння не бракувало. Весь час, доки сержант спав, вiн,
прилаштувавши гвинтiвку для стрiльби, напружено вглядався в зеленi хащi
протилежного берега. Одного разу йому здалося, що в глибинi верб
перемайнула якась тiнь, i вiн уже ждав пострiлу, але його не було.
Сержант, виспавшись, солодко потягся в окопi, позiхнув:
- Ну, як там? Не з'явля ться фашистська зозуля? - Вiн пiдвiвся,
похрустiв суглобами, потягаючись. - О, Корчма мiй знову землю пудить... -
Цаберябий кивнув Богдановi кудись направо: - Ото тiльки занудьгу , так i
за лопату, гребе й гребе, все йому зда ться, що мiлко. Ох i трудяка ж!
- Хто вiн, той Корчма?
- Земляк мiй i односелець, всю кадрову разом служимо. З одного села ми
i якiсь навiть родичi далекi, а от характери в нас - небо й земля. Я
бiльше пiснi люблю, а вiн - чоботи. Весь час тiльки й зна - "от якби
менi, батечку, командирськi чоботи роздобути". А я ось i в обмотках себе
добре почуваю. Менi б тiльки поспiвати. Жаль, що тут спiвати не можна -
одразу почу , дасть прикурити. Агей, Корчмо, до води доб' ш! - гукнув вiн
туди, де летiла земля, i знов обернувсь до Богдана. - Там у нього в окопi
цiлий склад: в однiй нiшi патрони, в другiй гранати, в третiй пудра,
вазелiни та креми всякi...
- Нащо вони йому?
- Нагрiб у крамницi, де оце цукор беремо, i ноги та ботинки змащу , щоб
м'якiшi були. А пудру й не знаю - може, для Фанаски береже. Дiвчина у нас
була з ним одна на прикметi, Фанаска, недавно за третього у Вiнницю
вiддалась... - Сержант помовчав, i голос його пiсля цього, змiнився,
посмутнiшав. - Це вже там у нашiм селi зайди нiмецькi порядкують. Хоч
убий, не вiриться, що це вони вже там. З засуканими рукавами встають з
мотоциклiв, млеко давай, яйка. Ну, матимуть же вони в нас яйка! Поклали
вже ми ©х вiд кордону, а ще бiльше покладем. Вигублювати по одному,
винищувати десятками, сотнями, як пацюкiв, - так я собi ухвалив.
- Стривай, зда ться, щось промайнуло, - припав до гвинтiвки Богдан.
Сержант, налiгши грудьми на бруствер, теж став вглядатися в потойбiчнi
верби. Сонце, повернувшись, тепер глибше просвiтлювало верби, проте й
зараз не видно було в ©хнiх шатрах нiякого руху.
- А чи не спробувати нам виманити його? - запропонував сержант. -
Нiмець, вiн же таки дурнiший за нас, як ти гада ш?
Прилаштувавши на багнет каску, вiн посунув ©© осторонь в кущi картоплi
i, пригнувшись, став там нею ворушити. Богдан тим часом, не спускаючи
очей, стежив за вербою, що була найбiльш пiдозрiлою.
Минуло чимало часу, доки Цаберябий таки спровокував нiмця на пострiл.
Ворожа куля дзенькнула об каску, i в ту ж мить Колосовський дав пострiл у
вiдповiдь. Верба гойднулась у глибинi вiттям.
- Пада , пада ! - гукнув сержант, i ©м добре стало видно, як,
прибиваючи гiлля, валиться додолу розкарячене тiло, вони мовби навiть
почули, як воно гупнуло, впавши там додолу з верби.
- Упав, й же й, упав! - загукали з окопiв. - Гупнув, як груша! А
кажуть, груш на вербi не бува !
- Хто це там його? - почулося вiд дороги з командирського блiндажа.
I Цаберябий вiдповiв туди голосно, хвальковито!
- Студент мiй збив!
21
Ворог майже не тривожив ©х у цей день. Вiн неначе забув про них чи не
хотiв ©х помiчати. Далеко злiва гула канонада, десь i праворуч все
стугонiло, мов танки сво©ми панцированими лобами розбивали, таранили десь
там залiзне небо. А тут, над тихою Россю, серед розмлявлених верб вiйна
нiби задрiмала, як дрiмали, поскручувавшись, по сво©х окопах бiйцi,
пригрiтi сонцем та паркою землею.
Надвечiр знову пройшов дощ, короткий, летючий, i студбатiвцям було
видно, як вiн, мовби втiкаючи вiд сонця, швидко вiддаля ться за Рось, за
густi верби, де було збито снайпера, високими пасмами сивi , освiтлений
сонцем, на луках, зелених, далеких. А тiльки дощ вiдшумiв i сонце
проблиснуло, бiйцi помiтили, як десь на левадах за Россю з-помiж мокрих
блискучих верб райдуга воду бере.
Степурi добре видно було райдугу з окопу. Вона стояла по темнiй тучi,
здiймаючись над вiйною, над побо©щем, що шматувало землю, стояла у вiчнiй
семибарвнiй красi сво©й, недосяжна для ворожих снарядiв.
Потiм райдугу майже всю закрило тучею, лише шматок ©© зостався на
обрi©, круглий, мов яблуко. Велике яблуко рожевi в темних далеких хмарах.
"Нiмий стою перед тво ю красою, природо", - хотiлося вигукнути Степурi.
Дивна душа людська: дивився на райдугу в небi, а бачив Мар'яну,
харкiв'янку червонощоку. Замiжньою стала, i мав би викинути ©© з голови, а
вона приходить i сюди до нього в окоп iз сво ю пекучою недосяжною любов'ю.
"Хiба б вона не могла покохати мене, якби не було його? - думалось Степурi
зараз в окопi. - Адже ж i в менi, мабуть, щось таке, що могло б
привабити дiвчину. Он приходила в табiр разом з дiвчатами Ольга-гречанка,
кажуть, що то вона приходила до мене". Ота некрасива, тиха, але добра
серцем Ольга, яко© вiн три роки нiби зовсiм не помiчав, вона тiльки в цi
днi зважилась вiдкритись подругам сво©м почуттям i разом з ними принесла
йому в табiр свою подолану дiвочу гордiсть, сво вигорьоване кохання. Якщо
вона могла, то могла б i Мар'яна, коли б не приворожив, не перехопив ©©
iнший!
Окоп Лагутiна недалеко вiд Степури, навскоси, як дивитись до мосту, пiд
розчахнутим стовбуром яблунi. Степурi й зараз видно Лагутiна, вiрнiш, його
потилицю. Прилiгши грудьми над бруствером, Лагутiн саме дивиться кудись у
бiк рiчки. Без каски, в шинелi пом'ятiй, ще й комiр пiдняв - так, видно,
як спав, так i залишився в шинелi, щоб висихала на ньому, як висиха вона
оце зараз i на Степурi. Гвинтiвка Степурина лежить вмощена на брустверi,
пристрiляна до мосту, щомитi готова вiдкрити вогонь, коли тiльки заявиться
противник. По лiнi© прицiлу око Степури бачить кущ верболозу одразу за
мостом (чомусь зда ться, що саме з-за того куща ма вискочити противник),
а трiшки звихнувшись убiк, око знов натрапля на Лагутiна, на його
виставлену над окопом потилицю, захищену тiльки пiднятим комiром шинелi...
.Досадливо одвернувшись вiд Лагутiна, Степура бачить в окопi