Страница:
якось не торкнеться Днiпрогесу, що дух руйнування не запану тут. I ось
тепер, дивлячись на отих, що топчуть сво©ми чобiтьми священну землю
Хортицi, на власнi очi побачивши фашистiв з вiкна Днiпрогесу, iнженер
вiдчув, як i в ньому самому вже прокида ться руйнiвник, росте жорстока
готовнiсть хоч цi © ж митi висадити в повiтря все, що будував, що протягом
рокiв було красою i славою народу. Хай горять генератори! Хай розлама ться
гребля! Хай купа ру©н залишиться тут вiд усього, аби тiльки ©м не
дiсталось!
Iнженер кличе з собою монтерiв, i, вiдiйшовши вiд вiкна, вони вже
радяться про те, чим закiнчать цю свою останню погибельну вахту.
43
Важка залiзна брама вiдчинена навстiж, кров запеклась на бетонованiй
дорiжцi, що веде на територiю Днiпрогесу. Днiпрогесiвська територiя, ця
свята святих, куди ранiш без дозволу не мiг ступити нiхто стороннiй, тепер
вiдкрита, без перепусток прийма групи поранених. Свiжi рани, кров, бинти
- це зараз динi перепустки, на якi зважа начальниця прохiдно© тьотя
Поля. Директор сказав: сиди - i от сидить, стереже. Пропустить поранених,
пильно придивляючись, чи нема мiж ними, закривавленими, здорового
дезертира, гукне ©м: "Отам у садках розташовуйтесь", - а сама знов займа
мiсце на посту бiля вiкна бюро перепусток, там, де сидiли ранiш караульнi
начальники в низько насунутих на лоби кашкетах. Ще не висохло чорнило в
чорнильницi, ще не використанi шорсткi книжки перепусток лежать на столi з
корiнцями, простроченими, як на швейнiй машинцi. Вперше сiла вона за цей
стiл. I руки ©©, грубi, великi, що потрiскались вiд роботи, що знали
тiльки ганчiр'я мокре, щiтки та вiдра з помиями, тепер на столi, на
порожнiх, незаповнених перепустках лежать владно.
Поля, Поля-прибиральниця... Як назвали так, коли була молодою, так i
осталась для всiх на Днiпрогесi з дiвочим iм'ям, хоч давно вже минув той
вiк, коли могли так називати. Для всiх зосталася тут по iменi, мовби
дiвчиною-днiпрогесiвкою, хоча вона вже мати дорослого сина, студента
авiатехнiкуму, якого позавчора проводжала до армi©. Одинока тепер. З
самого ранку на прохiднiй, на посту, з польським карабiном, з якого не
вмi стрiляти, серед документiв, що ©х позалишали хлопцi з секретно©
частини, подавшись туди, на виселок, де бiй, де з ночi не вщуха
стрiлянина.
Волею подiй поставлена Поля ось тут на воротях Днiпрогесу. Сидить над
нiкому вже не потрiбними перепустками, прислуха ться до вiддалених звукiв
стрiлянини в робiтничому селищi. Сiрi очi великi, обличчя широке, суворе,
в раннiх зморшках - не дуже багато посмiшок знало, зате вiд плачiв
кривилось не раз. Всяко бувало в життi: було i кривджено ©©, було й
премiйовано, але все це тепер кудись вiдiйшло, коли ©© отут залишено, нiби
саму на вартi Днiпрогесу: стiй, стережи. Сама тут тепер i за НКВД, i за
дирекцiю. Хоч малописьменна жiнка, а так ясно ©й видно зараз, що було
добре в життi i що не гаразд. Гарно умiли будувати, ночами з музикою
приходили сюди iз заводiв робiтники помагати днiпрогесiвцям, i цiлi ночi
кипiла робота в котлованах при прожекторах. А як рятували його вiд
весняно© повенi, не боячись нiяких простуд, не жалiючи себе! I ось вiн
вигнався над дикими скелями, ©хнiй Днiпрогес. Щолiта екскурсi© iшли сюди
потоками, зачаровано роззиралися серед цього електричного царства, де бiля
самих трансформаторiв яблука наливаються, де червонi троянди цiле лiто
буйно горять серед чорного лiсу металевих конструкцiй. Тепер там уже
хвиськають кулi, бродять по садках пораненi, яких вона туди направля ,
б'ють снайпери по вiкнах, по дверях, i монтерам, щоб потрапити на вiдкриту
пiдстанцiю, доводиться пробиратись пiдземними ходами. А на. тому боцi до
потерни пiдвозять вантажними машинами вибухiвку. Краще б ослiпнути, нiж
бачити ©й, як начиняють вибухiвкою греблю Днiпрогесу, ту греблю, де кожна
крапля бетону, де кожен прут арматури мовби вкладений нею самою, де нiби
не iнженери все планували, а розпланувала усе вона сама...
Вiльнiсть якась у природi i чистота - оце Днiпрогес. Навiть птахи його
люблять. Ластiвки в греблi коло шлюзу, в неприступних мiсцях пiд виступами
бетону повилiплювали собi гнiзда - цiлi купи, цiлi колонi© гнiзд. А цi ©
весни все зозуля кувала. Не у вербах, не десь у садках, як iншi це
люблять, а на самiй греблi, на високому кранi, кувала, в його залiзнiй
гущавинi. Невтомна, багато лiт накувала Днiпрогесовi - що ж, збрехала,
виходить, зозуле?
Таке ось лихо ©х спiткало тепер. Скiльки хвалилися, що битимем ворога
на його територi©, а тепер уже на територi© Днiпрогесу свищуть кулi,
смертю дзенькають об бетон. Де ж ви, генерали, iз сво ю наукою? Де вашi
лiтаки, де ваша броня, щоб прикрити нею оцих нещасних, що, стiкаючи
кров'ю, з само© ночi стримують на селищi ворога, доки iншi тим часом
мiнують потерну?
Прохiдна вже в кровi, в кровi поранених бiйцiв, яких вона пропуска на
територiю.
В другiй половинi дня поранених стало прибувати ще бiльше.
Ось дво ведуть пiд руки третього, майже волочать його чобiтьми по
асфальту, такий, видно, важкий. Каска насунулась йому низько на очi, а
ротом - кров.
- Сюди, сюди його, - вказу Поля, заводячи ©х через вiдкритi ворота на
територiю, де сади, де затiнки. В садку недавно скошено сiно, воно лежить
ще покосами, сушиться. Пораненого кладуть на покосi пiд яблунею в холодку.
Весь у кровi: i груди, й живiт, сяк-так перев'язанi якимось простирадлом,
що вже набрякло кров'ю i стало як ота червона матерiя китайка, що нею на
зборах накривали столи.
- Знiмiть з мене каску, - просить поранений.
Ремiнець каски, видно, давить йому на горло.
Зняли.
Тi, що привели - один якийсь наче пiдслiпуватий, у щетинi рудiй, а
другий теж у щетинi, але чорнiй, циганськiй. Обо сумно стоять над
товаришем.
Поранений запиту кволо:
- Що це пахне? Сiно?
Йому, мабуть, дивно, що на Днiпрогесi пахне сiном. Не тiльки сiном, а
ще й яблуками спiлими. Пiд деревом, де його поклали, стирчать шпичаки
скошеного бур'яну i яблука, нападавши, густо лежать на стернищi. Бiля
плеча пораненого лежить одне блискуче, червонобоке, накололося на
стернину, скипiлося соком. Пахучi, теплi, нагрiтi сонцем яблука, вони тут
сповнюють пахощами повiтря, i поранений, певне ж, чу , як вони пахнуть
йому пiсля пороху, толу, газу...
- Пити, - важко хрипить вiн.
Поля кинулась до прохiдно©, там у не© ще вода, але один з тих, що
привiв пораненого, худий та чорний, схожий на осетина, зупинив ©©:
- Не треба, тьотю Полю. Йому не можна. Вiн назвав ©© тьотя Поля. Вона
здивовано глянула на нього:
- Хто ж ти, що зна ш мене?
- Колосовського пам'ята те? Я його син...
- Невже це ти... як пак тебе... Богдан? Нiзащо б не впiзнала.
- А вас я одразу впiзнав. Ви все - така ж.
Син Колосовського. Так, це вiн. I сухим блиском карих очей, i
довгобразим обличчям, i всi ю вояцькою вродженою ставнiстю вiн справдi
нагаду батька, того червоного командира, що його всi тут знали на
Днiпрогесi i якого було потiм забрано. Коли той бравий вусатий
Колосовський проводив, бувало, навчання iз сво©м днiпрогесiвським полком,
вона пам'ята , що бiля червоноармiйцiв все, було, крутиться смагляве
командирове хлоп'я, що так i росло бiля полку. Чи давно хлоп'ям бiгало, а
тепер ось високий юнак сто©ть перед нею, защетинений, до чорноти
прокопчений сонцем. Одяг зашмарований по окопах, весь у пилюцi, в кровi, а
рука з мiцним волохатим зап'ястям трима важкий - наш уже - автомат, що ©х
рiдко в кого iще й побачиш. Перед тим як пiти, молодий Колосовський
нахилився над пораненим, а коли пiдвiвсь, то в очах його було блискучо вiд
слiз.
- Ви ж тут догляньте його, тьотю Полю... Найкращого товариша вам
залишаю...
Не встигла вона й розпитати Колосовського, що там у селищi, як вiн уже
був з товаришем коло прохiдно©, а далi подалися обидва до задимлених бо м
садкiв.
- Пити, пити, - знов хрипить поранений i крутить головою так, наче все
душить його той ремiнець каски, хоч каска вже лежить осторонь, печеться на
сонцi.
- Не можна тобi пити, голубе...
- Усе вже можна, - стогне вiн тяжко. - Вогнем все горить у менi...
Богатирського здоров'я, видно, хлопець. Кров дзюрить з нього, як iз
вола, життя з нього витiка , а вiн живе. Нутрощi всi йому порвано, груди
порванi, а серце могутн б' ться, не хоче вмирати. Хрипить, хапа ротом
повiтря. Помутнiлi очi блукають десь угорi, де над садками здiйма ться
залiзо металоконструкцiй, об нього дзвiнко вицокують кулi, i бiлим
череп'ям обсипаються розбитi чашки iзоляторiв.
Рука пораненого, помацавши на животi, витягла з кривавого мотлоху якусь
закрутку, чорну, маленьку.
- Вiзьмiть ось...
Поля догадалась: оце вiн i , медальйон смертi, - вона чула про них;
невмiло вiдкрутивши медальйон, добула з нього смужечку паперу: Степура
Андрiй Минович.
Вона не дочитала. © вже настирливо кликав до себе з прохiдно© дзвiнок
телефону.
- Ти що, оглухла там? - почула в трубцi голос чергового iнженера. -
Кидай пост i бiгом сюди.
- А документацiя?
- К чорту твою документацiю!
- А поранених?
- х теж направляй сюди.
- До греблi?
- Та ти що, нiчого не бачиш? По греблi вiн уже мiни кладе. Потерною
вiдступатимем. Поспiши, не ждатимем!
Вона чула, як iнженер кинув трубку.
Оце ж тобi... Мiнами вже ворог б' по Днiпрогесу... пост наказано
залишати... Мовби тiльки аж тепер збагнула Поля всю ступiнь небезпеки.
Мерщiй хапати вузол i бiгти! Вузол ©© в кутку. Вранцi прихопила на роботу
з собою, щоб усе було тут, напохватi, коли доведеться знiматись в
евакуацiю. А що з оцими паперами, купами перепусток незаповнених! I в
кабiнетах шафи набитi паперами, що ©х начальство називало поважним словом
"документацiя", - куди все це?
Нi, так цього вона не може залишити.
Вхопила свiй вузол - величезний напiрник, напханий всякими домашнiми
речами, витрусила з нього все, навiть ковдру з клаптикiв, що сама пошила,
- нiяке ганчiр'я тепер не дороге! Натомiсть похапцем стала напихати в
напiрник папки, книжки ордерiв, папери жужмом... Нiколи не думала, що
папiр такий важкий, ледве пiдняла цей напiрник-канцелярiю, а чорнильницю,
щоб тим не дiсталася, змахнула рукою зi столу, аж бризки чорнила заляпали
стiну.
В садку поранених вже не було, тiльки цей, Степура Андрiй Минович, як i
ранiш, лежав на сво му мiсцi, весь пiдпливши кров'ю.
- Що ж менi з тобою, голубе, робити? - ступила вона до нього. - Як тебе
заберу?
I враз одсахнулась. Заспоко ний перед нею лежав. Очi прикритi, спраглi
губи вже не просять води. Полi стиснулось серце: чому вона його не напо©ла
днiпровою хоч наостанку. Хто ж похова тебе тут, голубе? Садки будуть тобi
нашi запорiзькi шелестiти, Днiпро шумiтиме, та Днiпрогес буде тобi
пам'ятником!
44
З селища наближалася стрiлянина, насувався якийсь гуркiт, i за мить мiж
садками вже блиснуло масним боком страховисько танка. Ламаючи дерева, вiн
продирався в напрямi вiдкрито© пiдстанцi©, пiдминав пiд себе клумби,
квiтучi троянди, обiрванi дроти.
Задихана, перехняблена пiд вагою напiрника, Поля бiгла вниз, до
потерни, i було ©й уже нiчого не страшно, не згиналась пiд кулями,
захищена вiд них лише бурдюками свого надво мовби роздiленого напiрника,
що все з'©жджав ©й на голову i сам пiдштовхував Полю вниз по крутосхилу.
Кулi б'ють, ляскають, залiзний град дроботить по iзоляторах, по металу
щогл.
Внизу бiля входу до потерни вже зiбралися всi, кого тут застало
нещастя: iнженер, монтери, пораненi бiйцi.
Коли Поля, задихана, розкудлана, зупинилася коло них i скинула з себе
напiрник, то всi жахнулися: напiрник ущент порваний кулями - клоччя з
нього висить, папери з дiрок вилазять.
Iван Артемович насупивсь:
- На бiса волокла ще цю канцелярiю?
- Не залишати ж ©м, - сказала Поля i оглянулась туди, звiдки прибiгла.
Там, на величезнiй територi© ©хнього Днiпрогесу, в цей час уже
розгулювали ворожi танки, трощили садки, розорювали гусеницями клумби.
Сюди кулi не залiтають. Звiдси видно, як ворог обстрiлю греблю, кладе
мiни точно по нiй, хоч там нi живо© душi. Через греблю вже людям ходу
нема, пробиратимуться на лiвий через потерну.
Коли стали рушати i Поля знову взялася за свiй напiрник, до не©
пiдiйшов у закривавленiй гiмнастьорцi знайомий лейтенант iз спецчастини.
Нахилившись над напiрником, вiн порився в ньому серед паперiв, потiм добув
з кишенi сiрники, черкнув, i за хвилину вся Полина документацiя, витрушена
на землю, вже пойнялася жарким полум'ям.
З усiх документiв залишено було тiльки один - вахтенний журнал
останньо© змiни, що його тримав пiд пахвою черговий iнженер Iван
Артемович. Так iз журналом пiд пахвою вiн i вступив у потерну.
Потерна - це кiлометровий тунель глибоко пiд водою у бетонному тiлi
греблi. Ранiше грузовик мiг пройти по нiй, а зараз, може, так уже начинена
вибухiвкою, що й людина не пролiзе. Вхiд до потерни напiвзавалений мiшками
з пiском.
- Нащо це? - питають пораненi. - Для чого тут ця барикада?
Iнженер мовчить. Вiн зна , що цей завал, ця гора мiшкiв iз пiском для
посилення вибуху, який незабаром стрясоне зсередини всю споруду.
Вогкiстю льоху, холодом пiдземелля вiйнуло на людей, коли вони стали
заглиблюватись в потерну. Вода плющить, як у шахтi, товстi кабелi
тягнуться по стiнах; iз стелi звисають, як сталактити, вапняковi бурульки
- вимите з бетону фiльтруючими водами вапно.
Попереду йдуть групою iнженер, лейтенант iз спецчастини, монтери.
Поля-прибиральниця - за ними, розтягнувшись, сповнюючи стогоном тунель,
бредуть пораненi. х, зда ться, там безлiч. Когось несуть, когось
пiдтримують на ходу, рухаються повiльно. Далеко не всi ще тут усвiдомлюють
небезпечнiсть цього переходу, далеко не всi почувають титанiчну темну силу
Днiпра, що мiльйонами тонн збурено© води зараз нависа , нурту над ними.
Iдуть, шкандибають, не квапляться.
"Як повiльно! - дума iнженер. - А треба бiгцем би пробiгти цей
пiдводний кiлометр! Бо там не ждатимуть, там i нами пожертвують, якщо
ворог тiльки вдереться на греблю..."
Головiнж, передаючи з того берега по телефону розпорядження Iвану
Артемовичу - негайно забирати людей i вiдступати потерною на лiвий, - не
сказав йому всього, але по тривожнiй нервовостi голосу начальника
вахтенний iнженер зрозумiв, що там уже все вирiшено i досить тiльки
натиснути кнопку. Коли ©© там натиснуть? Ноги спiшать самi, хочеться
рвонутися й мчати, але пораненi не побiжать, ©х не кинеш, i вiн,
обернувшись, тiльки вимага сердито, щоб вони набавили крок.
Котрийсь iз поранених, накульгуючи, бубонить не-вдоволено:
- Нiкуди тепер спiшити.
- куди.
- Може, скажеш куди? - огриза ться знову той. Iнженеровi нiчого не
залиша ться, як вiдкрити ©м те, про що пораненi навiть i не пiдозрюють.
- Гребля незабаром буде висаджена в повiтря.
Тривожний гомiн прокотивсь по тунелю.
- Не може бути!
- Буде.
- Коли?
- Може, через годину. Може, через хвилину. Може, в цю мить!
Пiсля цього навiть пораненi гунули жарким натовпом уперед.
Заглиблювались в похмуру тунельну лункiсть, бачили нависаючi вапняковi
сталактити над головами, чули плющання вод, що фiльтрувалися крiзь бетон.
Дедалi тунель нiби вужчав, i, здавалось, ще нижче нависало над ними мокре
бетонове склепiння в розводах бiлих вапнякових плям, що серед
гiдробудiвникiв звуться "бiлою смертю". Протягом рокiв "бiла смерть" не
розмила, не здолала греблю, зате чорна во нна смерть уже ось нависа над
нею, давить на цих крокуючих в пiвтемрявi людей всiм тягарем приреченого
на розшматування бетону. Iдучи, вони вiдчувають цей тягар, як шахтар
вiдчува в штрецi вагу земних пластiв, пiд якими от-от може затрiщати
крiплення. I все ж, незважаючи на це, почували в душi, що мусять бути
вдячними тим будiвникам, якi, закладаючи греблю, мовби передбачали вже
далеке можливе лихо, яке сьогоднi загнало ©х сюди, в цей днiпровський
пiдводний тунель.
Чи вряту вiн ©х? Чи встигнуть проскочити вони цим бетонним пiдводним
пiдземеллям на той бiк, де всi сво©, чи, може, шнур уже пiдпалено, i вибух
ось-ось стрясоне тунель, розлама _бетон на брили, i безлiч тонн
днiпровсько© води, що нависають зараз над ними, розплющать ©х, затягнуть у
свiй темний вир?
- Швидше, товаришi! Швидше!
Тунелевi, здавалось, не буде кiнця. Здавалось, скiльки йтимуть, все
буде оця вогкiсть, вапняковi сталактити, гулка беззвучнiсть склепу, куди
не долина жоден звук верхнього свiту. Лункi кроки. Пострiли крапель
згори. Важке дихання людей i нестерпне чекання щомитi вибуху...
- Стiй!
- Що таке?
- Потерна перекрита!
Так, перекрита. Гора ящикiв, виникла попереду з темряви, захаращу весь
прохiд. Ящики з вибухiвкою. Пiдiйшли, зупинились. Миша не пролiзе, так
щiльно вони вкладенi, цi важезнi, начиненi толом ящики. Тупик. Мiшок.
Лобами в тол! I виходу нема. Живi в могилi! Саме так - живими в могилi -
вiдчули себе.
I в цей час iнженерiв голос:
- Товаришi, хiд .
В одному мiсцi через звалище ящикiв - вузенький прохiд - якраз людина
протиснеться. Прохiд, видно, спецiально залишений мiнерами для них.
Стали в темрявi перелазити через ящики, пропихатись тiлами в щiлину.
- Поранених вперед!
Це була мука - протискувати в прохiд поранених з потрощеними кiстками,
незважаючи на зойки, пхати ©х мiж тi ящики, i все це тривало безконечно
довго, а вирiшальна хвилина наближалася. Пропускаючи поранених, Поля та
Iван Артемович все стояли осторонь, ждали, ждали, поки всi пройдуть, i
пробрались останнiми.
Вибух не застав ©х у потернi. Коли вийшли нарештi з пiтьми тунелю,
перше, що ©м ударило у вiчi, - наповненi свiтлом червонi хмари з неба.
Червонi, свiжi, живi, як уранцi, коли сходить сонце iз-за Днiпровських
скель. Але зараз воно не сходило. Зараз воно заходило. Там, за греблею, за
кранами Днiпрогесу, падало в кривавi пожарища степовi.
На березi коло шлюзу зiбрався штаб армi©, все якiсь високi чини, i
Поля, байдужа до ©хнiх вiдзнак, одразу накинулась на них, на полковникiв
та генералiв, i, плачучи, стала докоряти за погану оборону. Вони не
вiдповiдали ©й, але слухали i все мовчки поглядали крiзь бiноклi на той
бiк Днiпра та на греблю.
Шофер директорiв Микола Страшний, пiдiйшовши до днiпрогесiвцiв,
схвильовано почав розповiдати, що вiн теж возив сьогоднi грузовиком тол у
потерну з аеродрому.
- На мiсцi навiть толу не знайшлось, його лiтаками доставляли в
Запорiжжя.
- Багато ти зна ш, - розсердилась Поля. - На тому боцi повен вагон
зривчатки сто©ть. Так покинули.
Серед вiйськових були i ©хнiй директор, i головний iнженер, i навiть
нарком електростанцiй, що був тут як уповноважений Ставки. Iван Артемович,
пiдiйшовши до нього, передав йому вахтенний журнал.
Той взяв, глянув, усе зрозумiв:
- Товаришу iнженер, через рiк знов прийматимете вахту.
При©хали секретарi обкому i теж стали дивитись у бiноклi на той бiк та
на греблю, по якiй все ще гахкали мiни.
Молодий порученець, повернувшись iз завдання, доповiдав сво му
начальниковi, що побережнi квартали вiдмовляються виселятись. Йшлося про
ту понизову частину мiста, яка виросла за останнi роки i жила пiд захистом
днiпровсько© греблi:
- Чому вiдмовляються?
- Не вiрять, що гребля буде зiрвана. З мiста пiдiйшли трамвайницi (бо
трамва© ©хнi зупинились), пiдiйшли й питають:
- Коли ж струм буде?
м нiхто не вiдповiда .
Вони ще ждуть струму, не знаючи, що гребля ось-ось злетить у повiтря.
Сонце зайшло. Небо в пелехатих червоних хмарах згаса , сивi сутiнки
оповивають усе навкруги, а люди, що зiбрались на березi - i генерали, i
рядовi, i обкомiвцi, i днiпрогесiвцi, - всi дивляться на греблю, мовби
надивляючись на не© востанн . Повита сутiнню кiлометрова гребiнка з
десятками бетонних бикiв, водовипускних прогонiв, щитiв - усе застигло,
все наче жде чогось...
Вибух, був вiн чи нi? Це бiльше нагадувало землетрус. Нiби вiд
землетрусу, здригнулась всiма сво©ми гранiтами земля. Iнженери й робiтники
поскидали кашкети й напружено дивилися з берега, як поступово, немов на
уповiльненiй кiнострiчцi, розламу ться гребля. В пролом одразу ринула
вода, ревище збурено© води, а над нею з'явилася, розпливаючись при свiтлi
заграв, темна вибухова туча. В чорному хаосi вирви вже скаженiла стихiя
води. Вже вона сама усе там робила, доламувала, вивертала бетон, бушуючи
серед ру©н, стрiляючи бризками в небо - все небо було в бризках.
Як голос минулого, з'явився в сутiнках над Днiпром грiзний, порожистий
гул, глибинний гул прiрви, в якому було щось первiсне, дике й похмуре.
Гуло, ревiло. Приголомшена тим гулом-ревищем, стояла Поля в мовчазному
гуртi вiйськових та Днiпрогесiвцiв, що зiбрались на березi коло шлюзу.
Нестямно вчепiрившись руками в бетон парапету, все дивилась у сутiнки на
ту чорну клекочучу рану свого Днiпрогесу, i були це тi хвилини, коли
пекучi сльози самi застилають зiр, i свiт темнi , i хочеться вмерти.
45
Вночi пiдiйшли танки. Спiшили обороняти Днiпрогес, але не встигли -
запiзнились всього на кiлька годин. Приглушивши мотори, стали на Шостому
селищi нацiленi лобами до Днiпра. Чи не можна якось перебратись на правий?
Чи не можна через проламину в греблi зробити висячий мiст для танкiв? Це
зараз цiкавило танкiстiв. На греблю було послано розвiдку. Розвiдники
дiйшли аж до мiсця вибуху. Нi, про висячий мiст тут не могло бути й мови.
Метрiв на вiсiмдесят вирвало живу частину греблi, i в пролазинi зубатих
бетонних ру©н з дикою силою кипить вода. Безформне нагромадження брил
знiвеченого бетону. Деякi брили висять на прутах арматурного залiза високо
над водою. А внизу виру , реве водопад, бушу у чорнiй прiрвi так, що
двигтить весь бетон уцiлiло© частини греблi.
З примiщення гiдростанцi©, з машинного залу бурха полум'я - горить
обмотка генераторiв, горить усе, що сьогоднi було ще в дiлi.
А на правому березi ще спалахують ракети i чути стрiлянину. Там бiй.
Там ще б'ються тi, хто не встиг вiдступити на лiвий або кому забули дати
наказ про вiдступ.
Серед тих, хто залишився на правому, був Колосовський.
День бою - як життя, так багато вмiща ться в ньому. Вранцi Колосовський
був командиром вiддiлення, потiм став взводним, коли поранило взводного, а
годиною пiзнiш, коли вбило командира роти, вiн очолив роту, вiрнiш, рештки
©©. В спадщину вiд ротного йому дiстався оцей вiтчизняний автомат, що
скосив сьогоднi немало фашистiв.
Крiм Васi-танкiста, Духновича та ще кiлькох бiйцiв iз старого складу
роти, були тепер у нього вже й ополченцi з мiста, i бiйцi мiсцевого
винищувального батальйону, були ще якiсь люди з розбитих пiдроздiлiв, якi,
не маючи де дiтись, приставали до нього. Мiсцевi хлопчаки, яким ще не
вiдомий був страх, добровiльно зголосились розвiдувати ворога, приносили
звiдкись бiйцям то гранати без запалiв, то запали без гранат...
Це був жахливий, неймовiрно© напруги день. Зранку вони стримували на
околицi селища ворожу пiхоту, яка прибула на бронетранспортерах i,
висипавши з них, з п'яним гелготом пiшла в атаку. Позадиравши голови,
вперши автомати в пузо, автоматники iшли просто на садки, iшли i строчили,
як слiпi.
Богдан пiдпускав ворога для близького бою, пiдiймав кiлька разiв сво©х
у контратаку. Дивний це стан душi: iдеш у контратаку, i нiчого не страшно,
не бо©шся вмерти, а тодi, опiсля, не можеш цигарку скрутити - руки
дрижать, аж самому гидко. Вiдтиснутi ворогом в глибiнь селища, вони вели
вогонь з Будинку культури, позасiдавши на горищах, вiдстрiлювались iз
кущiв у скверах, iз якихось веранд, - на однiй iз таких веранд мало не
вбило й Богдана - нiмецька з довгою ручкою граната, впавши, вже крутилася
в нього бiля нiг, в останню мить встиг вiн ударом чобота одкинути ©©
назад, за рiг будинку. Потiм вони бились з танкетками, що прорвались у
вулицю, i в цьому бою втратили Степуру. Бува , що бо ць iде на подвиг з
вiдчаю, з необхiдностi, Степура пiшов на подвиг свiдомо: з пiднятою в руцi
важкою гранатою вiн кинувся з садка наперерiз танкетцi i ударом гранати
зупинив ©©, хоча й самого пошматувало, порвало, чи й виживе.
Бачили ворога в цей день зблизька, з малих вiдстаней стрiляли по
зеленаво-сiрих мундирах, що повзли по городах, енергiйно пiдкидаючи
задами, чули гавкiт чужоземних команд iз-за сусiднiх будинкiв, а подекуди
билися i врукопаш.
Потiм налiтали штурмовики. Дзвенiло у вухах вiд гуркоту ©хнiх моторiв.
Суцiльний дим i курява стояли там, де вони кружляли, а коли ©хнi хрестатi
тiнi, майнувши по дворах, зникали з певнiстю, мабуть, що винищили все тут
живе, то й пiсля цього з кущiв, iз льохiв з'являлися живi бiйцi, i
Колосовський знову збирав, збивав ©х у загiн, здатний продовжувати бiй.
В короткi перепочинки, майже припертi до Днiпрогесу, вони все ждали, що
©м з лiвого передадуть наказ про вiдступ. Коли Богдан дивився туди, на
лiвий, на високi корпуси соцмiста, на гарячi потойбiчнi скелi днiпровi, до
яких звiдси було так далеко, то хвилинами здавалось Богдановi, що живим
уже звiдси не вийде, що буде ©х притиснуто танками до тих скель, буде
почавлено панцированими фашистськими лобами i тiльки кров та ганчiр'я
горiтимуть на днiпровських гранiтах, як бiля сiро© стiни Пер-Лашез, де
колись розстрiлювали паризьких комунарiв. Наказу про вiдступ вони так i не
дiждались: чи забули про них, чи вважали, що ©х уже нема, чи, може,
посильного десь куля зустрiла на пiвдорозi.
Нiч застала Богдана з його зведеним загоном все в тих же садках правого
берега. Тут багато було ©х, таких летючих загонiв, бiльших i менших,
нашвидку зiбраних з рiзного люду, з вiдчайдушних одинакiв, що самi тепер
вирiшували, як ©м бути, як далi повестись.
Вони ждали ночi з намiром пробиватися на той бiк греблею. Горить
Запорiжжя. Сьогоднi його кiлька разiв бомбили в районi заводiв, кiлька
разiв i над Днiпром, над Хортицею зав'язувавсь повiтряний, швидкий,
яструбиний бiй. I зараз чути, як б'ють над заводами зенiтки, товчуть
вечiрн небо, мовби натовкують, набивають його чимось. З Хортицi лунко
б'ють крупнокалiбернi кулемети, пiсля кожно© черги в скелях днiпрових
далеко розкочу тьс я луна.
Колосовський уже готував людей для прориву на греблю, коли вони почули
зненацька тон могутнiй вибух. Вони не знали, тiльки догадувались, що вiн
мiг означати. Висаджено греблю? м не вiрилось. м до крику не хотiлося
тепер, дивлячись на отих, що топчуть сво©ми чобiтьми священну землю
Хортицi, на власнi очi побачивши фашистiв з вiкна Днiпрогесу, iнженер
вiдчув, як i в ньому самому вже прокида ться руйнiвник, росте жорстока
готовнiсть хоч цi © ж митi висадити в повiтря все, що будував, що протягом
рокiв було красою i славою народу. Хай горять генератори! Хай розлама ться
гребля! Хай купа ру©н залишиться тут вiд усього, аби тiльки ©м не
дiсталось!
Iнженер кличе з собою монтерiв, i, вiдiйшовши вiд вiкна, вони вже
радяться про те, чим закiнчать цю свою останню погибельну вахту.
43
Важка залiзна брама вiдчинена навстiж, кров запеклась на бетонованiй
дорiжцi, що веде на територiю Днiпрогесу. Днiпрогесiвська територiя, ця
свята святих, куди ранiш без дозволу не мiг ступити нiхто стороннiй, тепер
вiдкрита, без перепусток прийма групи поранених. Свiжi рани, кров, бинти
- це зараз динi перепустки, на якi зважа начальниця прохiдно© тьотя
Поля. Директор сказав: сиди - i от сидить, стереже. Пропустить поранених,
пильно придивляючись, чи нема мiж ними, закривавленими, здорового
дезертира, гукне ©м: "Отам у садках розташовуйтесь", - а сама знов займа
мiсце на посту бiля вiкна бюро перепусток, там, де сидiли ранiш караульнi
начальники в низько насунутих на лоби кашкетах. Ще не висохло чорнило в
чорнильницi, ще не використанi шорсткi книжки перепусток лежать на столi з
корiнцями, простроченими, як на швейнiй машинцi. Вперше сiла вона за цей
стiл. I руки ©©, грубi, великi, що потрiскались вiд роботи, що знали
тiльки ганчiр'я мокре, щiтки та вiдра з помиями, тепер на столi, на
порожнiх, незаповнених перепустках лежать владно.
Поля, Поля-прибиральниця... Як назвали так, коли була молодою, так i
осталась для всiх на Днiпрогесi з дiвочим iм'ям, хоч давно вже минув той
вiк, коли могли так називати. Для всiх зосталася тут по iменi, мовби
дiвчиною-днiпрогесiвкою, хоча вона вже мати дорослого сина, студента
авiатехнiкуму, якого позавчора проводжала до армi©. Одинока тепер. З
самого ранку на прохiднiй, на посту, з польським карабiном, з якого не
вмi стрiляти, серед документiв, що ©х позалишали хлопцi з секретно©
частини, подавшись туди, на виселок, де бiй, де з ночi не вщуха
стрiлянина.
Волею подiй поставлена Поля ось тут на воротях Днiпрогесу. Сидить над
нiкому вже не потрiбними перепустками, прислуха ться до вiддалених звукiв
стрiлянини в робiтничому селищi. Сiрi очi великi, обличчя широке, суворе,
в раннiх зморшках - не дуже багато посмiшок знало, зате вiд плачiв
кривилось не раз. Всяко бувало в життi: було i кривджено ©©, було й
премiйовано, але все це тепер кудись вiдiйшло, коли ©© отут залишено, нiби
саму на вартi Днiпрогесу: стiй, стережи. Сама тут тепер i за НКВД, i за
дирекцiю. Хоч малописьменна жiнка, а так ясно ©й видно зараз, що було
добре в життi i що не гаразд. Гарно умiли будувати, ночами з музикою
приходили сюди iз заводiв робiтники помагати днiпрогесiвцям, i цiлi ночi
кипiла робота в котлованах при прожекторах. А як рятували його вiд
весняно© повенi, не боячись нiяких простуд, не жалiючи себе! I ось вiн
вигнався над дикими скелями, ©хнiй Днiпрогес. Щолiта екскурсi© iшли сюди
потоками, зачаровано роззиралися серед цього електричного царства, де бiля
самих трансформаторiв яблука наливаються, де червонi троянди цiле лiто
буйно горять серед чорного лiсу металевих конструкцiй. Тепер там уже
хвиськають кулi, бродять по садках пораненi, яких вона туди направля ,
б'ють снайпери по вiкнах, по дверях, i монтерам, щоб потрапити на вiдкриту
пiдстанцiю, доводиться пробиратись пiдземними ходами. А на. тому боцi до
потерни пiдвозять вантажними машинами вибухiвку. Краще б ослiпнути, нiж
бачити ©й, як начиняють вибухiвкою греблю Днiпрогесу, ту греблю, де кожна
крапля бетону, де кожен прут арматури мовби вкладений нею самою, де нiби
не iнженери все планували, а розпланувала усе вона сама...
Вiльнiсть якась у природi i чистота - оце Днiпрогес. Навiть птахи його
люблять. Ластiвки в греблi коло шлюзу, в неприступних мiсцях пiд виступами
бетону повилiплювали собi гнiзда - цiлi купи, цiлi колонi© гнiзд. А цi ©
весни все зозуля кувала. Не у вербах, не десь у садках, як iншi це
люблять, а на самiй греблi, на високому кранi, кувала, в його залiзнiй
гущавинi. Невтомна, багато лiт накувала Днiпрогесовi - що ж, збрехала,
виходить, зозуле?
Таке ось лихо ©х спiткало тепер. Скiльки хвалилися, що битимем ворога
на його територi©, а тепер уже на територi© Днiпрогесу свищуть кулi,
смертю дзенькають об бетон. Де ж ви, генерали, iз сво ю наукою? Де вашi
лiтаки, де ваша броня, щоб прикрити нею оцих нещасних, що, стiкаючи
кров'ю, з само© ночi стримують на селищi ворога, доки iншi тим часом
мiнують потерну?
Прохiдна вже в кровi, в кровi поранених бiйцiв, яких вона пропуска на
територiю.
В другiй половинi дня поранених стало прибувати ще бiльше.
Ось дво ведуть пiд руки третього, майже волочать його чобiтьми по
асфальту, такий, видно, важкий. Каска насунулась йому низько на очi, а
ротом - кров.
- Сюди, сюди його, - вказу Поля, заводячи ©х через вiдкритi ворота на
територiю, де сади, де затiнки. В садку недавно скошено сiно, воно лежить
ще покосами, сушиться. Пораненого кладуть на покосi пiд яблунею в холодку.
Весь у кровi: i груди, й живiт, сяк-так перев'язанi якимось простирадлом,
що вже набрякло кров'ю i стало як ота червона матерiя китайка, що нею на
зборах накривали столи.
- Знiмiть з мене каску, - просить поранений.
Ремiнець каски, видно, давить йому на горло.
Зняли.
Тi, що привели - один якийсь наче пiдслiпуватий, у щетинi рудiй, а
другий теж у щетинi, але чорнiй, циганськiй. Обо сумно стоять над
товаришем.
Поранений запиту кволо:
- Що це пахне? Сiно?
Йому, мабуть, дивно, що на Днiпрогесi пахне сiном. Не тiльки сiном, а
ще й яблуками спiлими. Пiд деревом, де його поклали, стирчать шпичаки
скошеного бур'яну i яблука, нападавши, густо лежать на стернищi. Бiля
плеча пораненого лежить одне блискуче, червонобоке, накололося на
стернину, скипiлося соком. Пахучi, теплi, нагрiтi сонцем яблука, вони тут
сповнюють пахощами повiтря, i поранений, певне ж, чу , як вони пахнуть
йому пiсля пороху, толу, газу...
- Пити, - важко хрипить вiн.
Поля кинулась до прохiдно©, там у не© ще вода, але один з тих, що
привiв пораненого, худий та чорний, схожий на осетина, зупинив ©©:
- Не треба, тьотю Полю. Йому не можна. Вiн назвав ©© тьотя Поля. Вона
здивовано глянула на нього:
- Хто ж ти, що зна ш мене?
- Колосовського пам'ята те? Я його син...
- Невже це ти... як пак тебе... Богдан? Нiзащо б не впiзнала.
- А вас я одразу впiзнав. Ви все - така ж.
Син Колосовського. Так, це вiн. I сухим блиском карих очей, i
довгобразим обличчям, i всi ю вояцькою вродженою ставнiстю вiн справдi
нагаду батька, того червоного командира, що його всi тут знали на
Днiпрогесi i якого було потiм забрано. Коли той бравий вусатий
Колосовський проводив, бувало, навчання iз сво©м днiпрогесiвським полком,
вона пам'ята , що бiля червоноармiйцiв все, було, крутиться смагляве
командирове хлоп'я, що так i росло бiля полку. Чи давно хлоп'ям бiгало, а
тепер ось високий юнак сто©ть перед нею, защетинений, до чорноти
прокопчений сонцем. Одяг зашмарований по окопах, весь у пилюцi, в кровi, а
рука з мiцним волохатим зап'ястям трима важкий - наш уже - автомат, що ©х
рiдко в кого iще й побачиш. Перед тим як пiти, молодий Колосовський
нахилився над пораненим, а коли пiдвiвсь, то в очах його було блискучо вiд
слiз.
- Ви ж тут догляньте його, тьотю Полю... Найкращого товариша вам
залишаю...
Не встигла вона й розпитати Колосовського, що там у селищi, як вiн уже
був з товаришем коло прохiдно©, а далi подалися обидва до задимлених бо м
садкiв.
- Пити, пити, - знов хрипить поранений i крутить головою так, наче все
душить його той ремiнець каски, хоч каска вже лежить осторонь, печеться на
сонцi.
- Не можна тобi пити, голубе...
- Усе вже можна, - стогне вiн тяжко. - Вогнем все горить у менi...
Богатирського здоров'я, видно, хлопець. Кров дзюрить з нього, як iз
вола, життя з нього витiка , а вiн живе. Нутрощi всi йому порвано, груди
порванi, а серце могутн б' ться, не хоче вмирати. Хрипить, хапа ротом
повiтря. Помутнiлi очi блукають десь угорi, де над садками здiйма ться
залiзо металоконструкцiй, об нього дзвiнко вицокують кулi, i бiлим
череп'ям обсипаються розбитi чашки iзоляторiв.
Рука пораненого, помацавши на животi, витягла з кривавого мотлоху якусь
закрутку, чорну, маленьку.
- Вiзьмiть ось...
Поля догадалась: оце вiн i , медальйон смертi, - вона чула про них;
невмiло вiдкрутивши медальйон, добула з нього смужечку паперу: Степура
Андрiй Минович.
Вона не дочитала. © вже настирливо кликав до себе з прохiдно© дзвiнок
телефону.
- Ти що, оглухла там? - почула в трубцi голос чергового iнженера. -
Кидай пост i бiгом сюди.
- А документацiя?
- К чорту твою документацiю!
- А поранених?
- х теж направляй сюди.
- До греблi?
- Та ти що, нiчого не бачиш? По греблi вiн уже мiни кладе. Потерною
вiдступатимем. Поспiши, не ждатимем!
Вона чула, як iнженер кинув трубку.
Оце ж тобi... Мiнами вже ворог б' по Днiпрогесу... пост наказано
залишати... Мовби тiльки аж тепер збагнула Поля всю ступiнь небезпеки.
Мерщiй хапати вузол i бiгти! Вузол ©© в кутку. Вранцi прихопила на роботу
з собою, щоб усе було тут, напохватi, коли доведеться знiматись в
евакуацiю. А що з оцими паперами, купами перепусток незаповнених! I в
кабiнетах шафи набитi паперами, що ©х начальство називало поважним словом
"документацiя", - куди все це?
Нi, так цього вона не може залишити.
Вхопила свiй вузол - величезний напiрник, напханий всякими домашнiми
речами, витрусила з нього все, навiть ковдру з клаптикiв, що сама пошила,
- нiяке ганчiр'я тепер не дороге! Натомiсть похапцем стала напихати в
напiрник папки, книжки ордерiв, папери жужмом... Нiколи не думала, що
папiр такий важкий, ледве пiдняла цей напiрник-канцелярiю, а чорнильницю,
щоб тим не дiсталася, змахнула рукою зi столу, аж бризки чорнила заляпали
стiну.
В садку поранених вже не було, тiльки цей, Степура Андрiй Минович, як i
ранiш, лежав на сво му мiсцi, весь пiдпливши кров'ю.
- Що ж менi з тобою, голубе, робити? - ступила вона до нього. - Як тебе
заберу?
I враз одсахнулась. Заспоко ний перед нею лежав. Очi прикритi, спраглi
губи вже не просять води. Полi стиснулось серце: чому вона його не напо©ла
днiпровою хоч наостанку. Хто ж похова тебе тут, голубе? Садки будуть тобi
нашi запорiзькi шелестiти, Днiпро шумiтиме, та Днiпрогес буде тобi
пам'ятником!
44
З селища наближалася стрiлянина, насувався якийсь гуркiт, i за мить мiж
садками вже блиснуло масним боком страховисько танка. Ламаючи дерева, вiн
продирався в напрямi вiдкрито© пiдстанцi©, пiдминав пiд себе клумби,
квiтучi троянди, обiрванi дроти.
Задихана, перехняблена пiд вагою напiрника, Поля бiгла вниз, до
потерни, i було ©й уже нiчого не страшно, не згиналась пiд кулями,
захищена вiд них лише бурдюками свого надво мовби роздiленого напiрника,
що все з'©жджав ©й на голову i сам пiдштовхував Полю вниз по крутосхилу.
Кулi б'ють, ляскають, залiзний град дроботить по iзоляторах, по металу
щогл.
Внизу бiля входу до потерни вже зiбралися всi, кого тут застало
нещастя: iнженер, монтери, пораненi бiйцi.
Коли Поля, задихана, розкудлана, зупинилася коло них i скинула з себе
напiрник, то всi жахнулися: напiрник ущент порваний кулями - клоччя з
нього висить, папери з дiрок вилазять.
Iван Артемович насупивсь:
- На бiса волокла ще цю канцелярiю?
- Не залишати ж ©м, - сказала Поля i оглянулась туди, звiдки прибiгла.
Там, на величезнiй територi© ©хнього Днiпрогесу, в цей час уже
розгулювали ворожi танки, трощили садки, розорювали гусеницями клумби.
Сюди кулi не залiтають. Звiдси видно, як ворог обстрiлю греблю, кладе
мiни точно по нiй, хоч там нi живо© душi. Через греблю вже людям ходу
нема, пробиратимуться на лiвий через потерну.
Коли стали рушати i Поля знову взялася за свiй напiрник, до не©
пiдiйшов у закривавленiй гiмнастьорцi знайомий лейтенант iз спецчастини.
Нахилившись над напiрником, вiн порився в ньому серед паперiв, потiм добув
з кишенi сiрники, черкнув, i за хвилину вся Полина документацiя, витрушена
на землю, вже пойнялася жарким полум'ям.
З усiх документiв залишено було тiльки один - вахтенний журнал
останньо© змiни, що його тримав пiд пахвою черговий iнженер Iван
Артемович. Так iз журналом пiд пахвою вiн i вступив у потерну.
Потерна - це кiлометровий тунель глибоко пiд водою у бетонному тiлi
греблi. Ранiше грузовик мiг пройти по нiй, а зараз, може, так уже начинена
вибухiвкою, що й людина не пролiзе. Вхiд до потерни напiвзавалений мiшками
з пiском.
- Нащо це? - питають пораненi. - Для чого тут ця барикада?
Iнженер мовчить. Вiн зна , що цей завал, ця гора мiшкiв iз пiском для
посилення вибуху, який незабаром стрясоне зсередини всю споруду.
Вогкiстю льоху, холодом пiдземелля вiйнуло на людей, коли вони стали
заглиблюватись в потерну. Вода плющить, як у шахтi, товстi кабелi
тягнуться по стiнах; iз стелi звисають, як сталактити, вапняковi бурульки
- вимите з бетону фiльтруючими водами вапно.
Попереду йдуть групою iнженер, лейтенант iз спецчастини, монтери.
Поля-прибиральниця - за ними, розтягнувшись, сповнюючи стогоном тунель,
бредуть пораненi. х, зда ться, там безлiч. Когось несуть, когось
пiдтримують на ходу, рухаються повiльно. Далеко не всi ще тут усвiдомлюють
небезпечнiсть цього переходу, далеко не всi почувають титанiчну темну силу
Днiпра, що мiльйонами тонн збурено© води зараз нависа , нурту над ними.
Iдуть, шкандибають, не квапляться.
"Як повiльно! - дума iнженер. - А треба бiгцем би пробiгти цей
пiдводний кiлометр! Бо там не ждатимуть, там i нами пожертвують, якщо
ворог тiльки вдереться на греблю..."
Головiнж, передаючи з того берега по телефону розпорядження Iвану
Артемовичу - негайно забирати людей i вiдступати потерною на лiвий, - не
сказав йому всього, але по тривожнiй нервовостi голосу начальника
вахтенний iнженер зрозумiв, що там уже все вирiшено i досить тiльки
натиснути кнопку. Коли ©© там натиснуть? Ноги спiшать самi, хочеться
рвонутися й мчати, але пораненi не побiжать, ©х не кинеш, i вiн,
обернувшись, тiльки вимага сердито, щоб вони набавили крок.
Котрийсь iз поранених, накульгуючи, бубонить не-вдоволено:
- Нiкуди тепер спiшити.
- куди.
- Може, скажеш куди? - огриза ться знову той. Iнженеровi нiчого не
залиша ться, як вiдкрити ©м те, про що пораненi навiть i не пiдозрюють.
- Гребля незабаром буде висаджена в повiтря.
Тривожний гомiн прокотивсь по тунелю.
- Не може бути!
- Буде.
- Коли?
- Може, через годину. Може, через хвилину. Може, в цю мить!
Пiсля цього навiть пораненi гунули жарким натовпом уперед.
Заглиблювались в похмуру тунельну лункiсть, бачили нависаючi вапняковi
сталактити над головами, чули плющання вод, що фiльтрувалися крiзь бетон.
Дедалi тунель нiби вужчав, i, здавалось, ще нижче нависало над ними мокре
бетонове склепiння в розводах бiлих вапнякових плям, що серед
гiдробудiвникiв звуться "бiлою смертю". Протягом рокiв "бiла смерть" не
розмила, не здолала греблю, зате чорна во нна смерть уже ось нависа над
нею, давить на цих крокуючих в пiвтемрявi людей всiм тягарем приреченого
на розшматування бетону. Iдучи, вони вiдчувають цей тягар, як шахтар
вiдчува в штрецi вагу земних пластiв, пiд якими от-от може затрiщати
крiплення. I все ж, незважаючи на це, почували в душi, що мусять бути
вдячними тим будiвникам, якi, закладаючи греблю, мовби передбачали вже
далеке можливе лихо, яке сьогоднi загнало ©х сюди, в цей днiпровський
пiдводний тунель.
Чи вряту вiн ©х? Чи встигнуть проскочити вони цим бетонним пiдводним
пiдземеллям на той бiк, де всi сво©, чи, може, шнур уже пiдпалено, i вибух
ось-ось стрясоне тунель, розлама _бетон на брили, i безлiч тонн
днiпровсько© води, що нависають зараз над ними, розплющать ©х, затягнуть у
свiй темний вир?
- Швидше, товаришi! Швидше!
Тунелевi, здавалось, не буде кiнця. Здавалось, скiльки йтимуть, все
буде оця вогкiсть, вапняковi сталактити, гулка беззвучнiсть склепу, куди
не долина жоден звук верхнього свiту. Лункi кроки. Пострiли крапель
згори. Важке дихання людей i нестерпне чекання щомитi вибуху...
- Стiй!
- Що таке?
- Потерна перекрита!
Так, перекрита. Гора ящикiв, виникла попереду з темряви, захаращу весь
прохiд. Ящики з вибухiвкою. Пiдiйшли, зупинились. Миша не пролiзе, так
щiльно вони вкладенi, цi важезнi, начиненi толом ящики. Тупик. Мiшок.
Лобами в тол! I виходу нема. Живi в могилi! Саме так - живими в могилi -
вiдчули себе.
I в цей час iнженерiв голос:
- Товаришi, хiд .
В одному мiсцi через звалище ящикiв - вузенький прохiд - якраз людина
протиснеться. Прохiд, видно, спецiально залишений мiнерами для них.
Стали в темрявi перелазити через ящики, пропихатись тiлами в щiлину.
- Поранених вперед!
Це була мука - протискувати в прохiд поранених з потрощеними кiстками,
незважаючи на зойки, пхати ©х мiж тi ящики, i все це тривало безконечно
довго, а вирiшальна хвилина наближалася. Пропускаючи поранених, Поля та
Iван Артемович все стояли осторонь, ждали, ждали, поки всi пройдуть, i
пробрались останнiми.
Вибух не застав ©х у потернi. Коли вийшли нарештi з пiтьми тунелю,
перше, що ©м ударило у вiчi, - наповненi свiтлом червонi хмари з неба.
Червонi, свiжi, живi, як уранцi, коли сходить сонце iз-за Днiпровських
скель. Але зараз воно не сходило. Зараз воно заходило. Там, за греблею, за
кранами Днiпрогесу, падало в кривавi пожарища степовi.
На березi коло шлюзу зiбрався штаб армi©, все якiсь високi чини, i
Поля, байдужа до ©хнiх вiдзнак, одразу накинулась на них, на полковникiв
та генералiв, i, плачучи, стала докоряти за погану оборону. Вони не
вiдповiдали ©й, але слухали i все мовчки поглядали крiзь бiноклi на той
бiк Днiпра та на греблю.
Шофер директорiв Микола Страшний, пiдiйшовши до днiпрогесiвцiв,
схвильовано почав розповiдати, що вiн теж возив сьогоднi грузовиком тол у
потерну з аеродрому.
- На мiсцi навiть толу не знайшлось, його лiтаками доставляли в
Запорiжжя.
- Багато ти зна ш, - розсердилась Поля. - На тому боцi повен вагон
зривчатки сто©ть. Так покинули.
Серед вiйськових були i ©хнiй директор, i головний iнженер, i навiть
нарком електростанцiй, що був тут як уповноважений Ставки. Iван Артемович,
пiдiйшовши до нього, передав йому вахтенний журнал.
Той взяв, глянув, усе зрозумiв:
- Товаришу iнженер, через рiк знов прийматимете вахту.
При©хали секретарi обкому i теж стали дивитись у бiноклi на той бiк та
на греблю, по якiй все ще гахкали мiни.
Молодий порученець, повернувшись iз завдання, доповiдав сво му
начальниковi, що побережнi квартали вiдмовляються виселятись. Йшлося про
ту понизову частину мiста, яка виросла за останнi роки i жила пiд захистом
днiпровсько© греблi:
- Чому вiдмовляються?
- Не вiрять, що гребля буде зiрвана. З мiста пiдiйшли трамвайницi (бо
трамва© ©хнi зупинились), пiдiйшли й питають:
- Коли ж струм буде?
м нiхто не вiдповiда .
Вони ще ждуть струму, не знаючи, що гребля ось-ось злетить у повiтря.
Сонце зайшло. Небо в пелехатих червоних хмарах згаса , сивi сутiнки
оповивають усе навкруги, а люди, що зiбрались на березi - i генерали, i
рядовi, i обкомiвцi, i днiпрогесiвцi, - всi дивляться на греблю, мовби
надивляючись на не© востанн . Повита сутiнню кiлометрова гребiнка з
десятками бетонних бикiв, водовипускних прогонiв, щитiв - усе застигло,
все наче жде чогось...
Вибух, був вiн чи нi? Це бiльше нагадувало землетрус. Нiби вiд
землетрусу, здригнулась всiма сво©ми гранiтами земля. Iнженери й робiтники
поскидали кашкети й напружено дивилися з берега, як поступово, немов на
уповiльненiй кiнострiчцi, розламу ться гребля. В пролом одразу ринула
вода, ревище збурено© води, а над нею з'явилася, розпливаючись при свiтлi
заграв, темна вибухова туча. В чорному хаосi вирви вже скаженiла стихiя
води. Вже вона сама усе там робила, доламувала, вивертала бетон, бушуючи
серед ру©н, стрiляючи бризками в небо - все небо було в бризках.
Як голос минулого, з'явився в сутiнках над Днiпром грiзний, порожистий
гул, глибинний гул прiрви, в якому було щось первiсне, дике й похмуре.
Гуло, ревiло. Приголомшена тим гулом-ревищем, стояла Поля в мовчазному
гуртi вiйськових та Днiпрогесiвцiв, що зiбрались на березi коло шлюзу.
Нестямно вчепiрившись руками в бетон парапету, все дивилась у сутiнки на
ту чорну клекочучу рану свого Днiпрогесу, i були це тi хвилини, коли
пекучi сльози самi застилають зiр, i свiт темнi , i хочеться вмерти.
45
Вночi пiдiйшли танки. Спiшили обороняти Днiпрогес, але не встигли -
запiзнились всього на кiлька годин. Приглушивши мотори, стали на Шостому
селищi нацiленi лобами до Днiпра. Чи не можна якось перебратись на правий?
Чи не можна через проламину в греблi зробити висячий мiст для танкiв? Це
зараз цiкавило танкiстiв. На греблю було послано розвiдку. Розвiдники
дiйшли аж до мiсця вибуху. Нi, про висячий мiст тут не могло бути й мови.
Метрiв на вiсiмдесят вирвало живу частину греблi, i в пролазинi зубатих
бетонних ру©н з дикою силою кипить вода. Безформне нагромадження брил
знiвеченого бетону. Деякi брили висять на прутах арматурного залiза високо
над водою. А внизу виру , реве водопад, бушу у чорнiй прiрвi так, що
двигтить весь бетон уцiлiло© частини греблi.
З примiщення гiдростанцi©, з машинного залу бурха полум'я - горить
обмотка генераторiв, горить усе, що сьогоднi було ще в дiлi.
А на правому березi ще спалахують ракети i чути стрiлянину. Там бiй.
Там ще б'ються тi, хто не встиг вiдступити на лiвий або кому забули дати
наказ про вiдступ.
Серед тих, хто залишився на правому, був Колосовський.
День бою - як життя, так багато вмiща ться в ньому. Вранцi Колосовський
був командиром вiддiлення, потiм став взводним, коли поранило взводного, а
годиною пiзнiш, коли вбило командира роти, вiн очолив роту, вiрнiш, рештки
©©. В спадщину вiд ротного йому дiстався оцей вiтчизняний автомат, що
скосив сьогоднi немало фашистiв.
Крiм Васi-танкiста, Духновича та ще кiлькох бiйцiв iз старого складу
роти, були тепер у нього вже й ополченцi з мiста, i бiйцi мiсцевого
винищувального батальйону, були ще якiсь люди з розбитих пiдроздiлiв, якi,
не маючи де дiтись, приставали до нього. Мiсцевi хлопчаки, яким ще не
вiдомий був страх, добровiльно зголосились розвiдувати ворога, приносили
звiдкись бiйцям то гранати без запалiв, то запали без гранат...
Це був жахливий, неймовiрно© напруги день. Зранку вони стримували на
околицi селища ворожу пiхоту, яка прибула на бронетранспортерах i,
висипавши з них, з п'яним гелготом пiшла в атаку. Позадиравши голови,
вперши автомати в пузо, автоматники iшли просто на садки, iшли i строчили,
як слiпi.
Богдан пiдпускав ворога для близького бою, пiдiймав кiлька разiв сво©х
у контратаку. Дивний це стан душi: iдеш у контратаку, i нiчого не страшно,
не бо©шся вмерти, а тодi, опiсля, не можеш цигарку скрутити - руки
дрижать, аж самому гидко. Вiдтиснутi ворогом в глибiнь селища, вони вели
вогонь з Будинку культури, позасiдавши на горищах, вiдстрiлювались iз
кущiв у скверах, iз якихось веранд, - на однiй iз таких веранд мало не
вбило й Богдана - нiмецька з довгою ручкою граната, впавши, вже крутилася
в нього бiля нiг, в останню мить встиг вiн ударом чобота одкинути ©©
назад, за рiг будинку. Потiм вони бились з танкетками, що прорвались у
вулицю, i в цьому бою втратили Степуру. Бува , що бо ць iде на подвиг з
вiдчаю, з необхiдностi, Степура пiшов на подвиг свiдомо: з пiднятою в руцi
важкою гранатою вiн кинувся з садка наперерiз танкетцi i ударом гранати
зупинив ©©, хоча й самого пошматувало, порвало, чи й виживе.
Бачили ворога в цей день зблизька, з малих вiдстаней стрiляли по
зеленаво-сiрих мундирах, що повзли по городах, енергiйно пiдкидаючи
задами, чули гавкiт чужоземних команд iз-за сусiднiх будинкiв, а подекуди
билися i врукопаш.
Потiм налiтали штурмовики. Дзвенiло у вухах вiд гуркоту ©хнiх моторiв.
Суцiльний дим i курява стояли там, де вони кружляли, а коли ©хнi хрестатi
тiнi, майнувши по дворах, зникали з певнiстю, мабуть, що винищили все тут
живе, то й пiсля цього з кущiв, iз льохiв з'являлися живi бiйцi, i
Колосовський знову збирав, збивав ©х у загiн, здатний продовжувати бiй.
В короткi перепочинки, майже припертi до Днiпрогесу, вони все ждали, що
©м з лiвого передадуть наказ про вiдступ. Коли Богдан дивився туди, на
лiвий, на високi корпуси соцмiста, на гарячi потойбiчнi скелi днiпровi, до
яких звiдси було так далеко, то хвилинами здавалось Богдановi, що живим
уже звiдси не вийде, що буде ©х притиснуто танками до тих скель, буде
почавлено панцированими фашистськими лобами i тiльки кров та ганчiр'я
горiтимуть на днiпровських гранiтах, як бiля сiро© стiни Пер-Лашез, де
колись розстрiлювали паризьких комунарiв. Наказу про вiдступ вони так i не
дiждались: чи забули про них, чи вважали, що ©х уже нема, чи, може,
посильного десь куля зустрiла на пiвдорозi.
Нiч застала Богдана з його зведеним загоном все в тих же садках правого
берега. Тут багато було ©х, таких летючих загонiв, бiльших i менших,
нашвидку зiбраних з рiзного люду, з вiдчайдушних одинакiв, що самi тепер
вирiшували, як ©м бути, як далi повестись.
Вони ждали ночi з намiром пробиватися на той бiк греблею. Горить
Запорiжжя. Сьогоднi його кiлька разiв бомбили в районi заводiв, кiлька
разiв i над Днiпром, над Хортицею зав'язувавсь повiтряний, швидкий,
яструбиний бiй. I зараз чути, як б'ють над заводами зенiтки, товчуть
вечiрн небо, мовби натовкують, набивають його чимось. З Хортицi лунко
б'ють крупнокалiбернi кулемети, пiсля кожно© черги в скелях днiпрових
далеко розкочу тьс я луна.
Колосовський уже готував людей для прориву на греблю, коли вони почули
зненацька тон могутнiй вибух. Вони не знали, тiльки догадувались, що вiн
мiг означати. Висаджено греблю? м не вiрилось. м до крику не хотiлося