Страница:
вiрити, що шлях вiдступу до сво©х тепер вiдтято остаточно. Проте й пiсля
цього вони не облишили намiру прорватись. Лежали в садках, i ворог ©х уже
не тривожив, тiльки ракетами раз у раз освiтлював над ними листя дерев,
плетиво металоконструкцiй. Ракети падали близько з гадючим сичанням.
Треба було розвiдати, якими силами охороня ться вхiд на греблю, i
Колосовський вирiшив послати туди кiлькох добровольцiв на розвiдку. Помiж
iнших в розвiдку викликався й Духнович, який сьогоднi взагалi дивував
Богдана витримкою i вмiнням орi нтуватися в складних ситуацiях. Богдан
послав i його, призначивши вiдповiдальним за групу Васю-танкiста.
Повернення розвiдки ждали з нетерпiнням. Принишкнувши по кущах, по
ровах, вели стишенi розмови, висловлювали всякi припущення.
- Тiльки ви ©х i бачили, тих розвiдникiв, - чув Колосовський неподалiк
себе за кущем чийсь хрипкий, мовби пропитий голос. - Якщо можна
пробратись, так самi проберуться, а ви тут пропадай. Тiльки чорта з два
проберуться. Отож чули, як гухнуло? То ж гребля полетiла в повiтря. Тiльки
й знають давати команди "вперед", а коли знiматись - нi в кого язик не
поверта ться. Весь день ось тут нас дурманили: буде, буде наказ,
вiдкличуть, не забудуть, а чим кiнчилось?
- нiбито наказ, що забороня вiдступати, - почулось у вiдповiдь.
- Тим, що накази пишуть, добре, вони далеко, - все бубонiв той пропитий
голос. - А нас ось кинуто напризволяще, вже нам i батько Сталiн нiчим не
поможе. Сидимо, а що висидимо?
- Так що ж, по-тво му, здаватись?
- Не здаватись, а по домах.
- На пiч? Пiд спiдницю до жiнки? Дума ш, там не знайдуть?
- А як знайдуть, то що? Вони культурнi.
- Культурнi? Чого ж тодi ©хня культурнiсть на нас танками та бомбами
пре?
- Ти мене полiтграмотою не годуй. Нагодований нею до ригачки...
Богдан не мiг далi спокiйно слухати цього типа. Пiдповз до бiйцiв,
запитав:
- Хто це тут язика розпустив?
- Це вiн ось, - вказали бiйцi на одного мордатого, що напiвлежав помiж
них, спершись на якийсь вузол. - Йому все мулько.
Колосовський пiдповз до нього ближче:
- Ти хто?
Впiзнавши командира, мордатий зробив рух, нiби хотiв встати, проте не
встав, лише присiв навпочiпки.
- Рядовий Храпко.
- Так ти вважа ш, що краще "по домах"?
- А що? - в голосi з'явилися нахабнi якiсь ноти. - За що тут пропадати?
Що я бачив? В життi сво му крашанки не з'©в!
- Бiдолаха, крашанки вiн не з'©в, глузливо промовив один ополченець. -
А бач, який роз'©в портрет.
- Портрет справдi, хоч цуценят бий... - засмiявся другий бо ць.
- Ну ти, легше з цуценятами, - огризнувся Храпко.
- Так от що, Храпко, - заговорив до нього Колосовський. - За цi тво©
розмови...
Але вiн не докiнчив. Повернулись розвiдники. Вася-танкiст, присiвши i
ще збуджено дихаючи, доповiв, що бiля греблi варту броньовик. Бiля нього
всього кiлька нiмцiв - джеркочуть, смiються.
- Якщо з ними розквитатись, - гребля наша!
- Приготуйсь! Iдемо на прорив! - скомандував упiвголоса Колосовський.
I, пошепки передаючись, команда пiшла вiд бiйця до бiйця. - А ви, Храпко,
будете бiля мене. Граната ?
- .
- Пiдете першим.
- Чому я? Чому першим? - схопився той, тримаючи вже гранату в руцi. - А
ви?
- Я пiду, але спершу ти, - Колосовський зi злiстю штовхнув його вперед.
- Iди i вмри. На наших очах умри, зраднику!
I той, зiгнувшись, став продиратися крiзь кущi, а за ним по п'ятах iшов
з гранатою Колосовський, iшов загiн скрадливо тигриною ходою.
Нiмцi не сподiвалися нападу. Вони саме про щось голосно гелготали бiля
броньовика, коли загiн Колосовського пiдкрався до них. Блиск! Удар!
Кiлькох гранат виявилось досить, щоб коло броньовика зостались валятися
трупи.
Чоботи бiйцiв уже гулко тупотiли по греблi. Греблю захоплено! Гребля
знову в ©хнiх руках! Богдан бiг i серце його заходилось вiд щастя. Бiг до
того життя, що було на тiм боцi, де палало Запорiжжя i кликало, як маяк,
що розгорнутий на пiвнеба. З кожним кроком вперед мiцнiла надiя, що
ось-ось вони будуть там. А назустрiч наближався гуркiт водоспаду. Той
гуркiт уже сказав ©м усе, але вони ще не вiрили i бiгли вперед з усiх сил,
бiгли так, що, здавалось, з ходу перескочать, яка там прiрва не буде!
З розгону Богдан мало не шубовснув униз, у прiрву, що зненацька виникла
перед ним. А хтось таки й шугонув туди, у темний бушуючий вир - чи з
вiдчаю, чи ненароком...
- Хто впав? Мовчать.
- Храпко ?
Нема Храпка: чи сам упав, чи штурнули...
Задиханий Колосовський зупинився край урвища. Уцiлiла частина греблi
вся двигтить, вiбру пiд ногами вiд натиску води, б' бризками в гаряче
обличчя, наче дощем сiче знизу, з клекотливо© чорно© прiрви. А там, у
руйновищi, все бушу й гуркоче, зда ться, дикою тi ю силою от-от зрушить,
розлама i решту греблi.
Ввiрватись на греблю, побачити вир i назад? Це було понад ©хнi сили.
Але iншого виходу не було. Що ж зоста ться?
- За мною! - скомандував Колосовський. - Проб' мося в iншому мiсцi! В
плавнях переправимось!
I за мить загiн ©хнiй уже бiг табуном по греблi назад в темряву правого
берега. Нiмцi ще не встигли як слiд i схаменутись, як вони промчали через
трупи вартових бiля греблi i, переслiдуванi лиш спалахами ракет та
безладним вогнем трасуючих, вже зникали в нiчних садках, в залiзних хащах
трансформаторного лiсу.
З лiвого ще чутимуть ©х. Ще живий сто©ть на березi генерал, командувач
©хньо© армi©, що згодом битиметься й сам в оточеннi i разом з усiм сво©м
штабом геройською смертю поляже в Запорiзьких степах. Ще кiлька тижнiв
триматиметься Запорiжжя. Ще на деякий час вiдiб'ють у ворога Хортицю, i
секретар ЦК скаже крилату у вiйськах фразу: "Чим хвалитесь? Запорожцi й не
здавали ©© нiколи!" - i це прозвучить як докiр, про який вони
пам'ятатимуть всю вiйну. Кiлька тижнiв ще рiзатимуть на заводах домни, щоб
по частинах ©х вивозити звiдси, десятки тисяч вагонiв з заводським
устаткуванням пiде з мiста на схiд.
Але рани Днiпрогесу уже не закрити. День i нiч клекотатиме рана, i
заголосить затоплювана, тонуча в нежданих розлийводах вся понизова частина
мiста, буйна повiнь топитиме застрялi у плавнях вiйська, а вище, на
обмiлiлому озерi Ленiна, коли спаде вода, вирине старий Кiчкас, вилiзуть
один за одним з води чорнi, заплiснявiлi, зеленим слизом покритi пороги,
вилiзуть i заревуть на всю Укра©ну.
46
Ще безмiрно далеко той день, коли нашi полки, наступаючи, форсують
Днiпро i створять на правому березi перший плацдарм. Ще ворог сам створю
плацдарми, нестримно рветься через Днiпро на Лiвобережну Укра©ну, щоб iз
захоплених плацдармiв розвивати наступ далi на схiд, долати новi простори
серед пожеж, серед спеки та куряви цього чорного лiта...
Латвiя, Литва, Естонiя вже захопленi ворогом. Фашистськi дивiзi©
збились пiд стiнами Ленiнграда. До тяжких оборонних бо©в готу ться Москва.
Пала Смоленщина. В лiсах Бiлорусi© розгорта ться партизанська боротьба.
Настане час - i страшними для ворога стануть брянськi, бiлоруськi та
укра©нськi лiси, зачорнiють ворожим трупом снiги Пiдмосков'я, i
обмороженi, засопливленi колони фашистських воякiв брестимуть,
згорбившись, пiд нашим конво м, а поки що вiн, самовпевнений зайда, ще
повен вiри i, навiть потрапивши в руки до нас, по числах розказу , коли й
яке з наших мiст буде взяте, коли його армiя вийде на Волгу i на Урал i
коли ми загинемо.
Курява вiйни виру над Укра©ною. Мiльйони людей викинуто на шляхи - на
тяжкi шляхи вiдступу, знеможеностi, розпуки. Почорнiлi вiд куряви i горя
бредуть шляхами бiженцi, а ©хнiй вiдступ прикривають такi ж почорнiлi,
знеможенi вiйська. Командири i комiсари в перетлiлих гiмнастьорках,
невтомнi трудiвники вiйни - рядовi, вони тепер беруть на себе найтяжчi
удари. Вiдступаючи на схiд, вони весь час обернутi обличчям й грудьми до
заходу, до його танкiв, мiнометiв, до його моторизованих дивiзiй.
Дорого коштувала вороговi битва на Днiпрi, битва за лiвобережнi
плацдарми. Проте Гiтлер i його генерали не хотiли помiчати втрат. В
серединi вересня моторизованi вiйська ворога, перейшовши в наступ з
Кременчуцького плацдарму на пiвнiч, прорвали нашу оборону на
200-кiлометровому фронтi i, з' днавшись сво©ми танковими групами в районi
Лохвицi, вiдрiзали численнi вiйська Пiвденно-Захiдного фронту, що геро©чно
боронили Ки©в, а потiм тримали оборону по Лiвобережжю на схiд вiд Ки ва.
Довго ще вдень i вночi точитимуться тут бо©, пробиватимуться на схiд групи
оточенцiв, гинутимуть у нерiвних боях. Серед полеглих будуть i командувач
фронту генерал-полковник Кирпонiс, i штабнi його офiцери, i письменник
Гайдар. Ще лунатимуть тут пострiли оточених, а танкова група фон Клейста,
вивiльнившись звiдси, вже ринеться на пiвдень, рiжучи тили наших армiй,
займе Орiхiв, пiде на Марiуполь, i загроза оточення нависне уже над
пiвденними нашими вiйськами. Несподiваною буде поява ворожих танкiв у
нашiм тилу, в Запорiзьких степах. Ще не вивезений хлiб золотими горами
лежатиме на колгоспних токах, ще рухатимуться валки евакуйованих цим
кра м, а вже зав'яжеться тут жорстока битва на смерть. Непримиреннi, якi
тiльки в оточеннях бувають, бо© виникатимуть тут, на останнiх рубежах;
розбившись на бiльшi й меншi групи, в фанатичнiй затятостi пробиватимуться
на схiд оточенцi. Потiм настане той день, коли в осiннiм присмерку в
терновому степовому байрацi генерал - командувач армi© - збере всiх ще
живих - ©здових, шоферiв, штабних офiцерiв i навiть поранених з польових
госпiталiв, всiх, хто ще здатен тримати зброю, - збере i скаже:
- Товаришi, ми в оточеннi. Поки зброя при нас, ми залиша мось бiйцями
Вiтчизни.
Кинувши в балцi легкову, вiдмовившись вiд лiтака, яким вiн мiг ще
вихопитись звiдси, генерал поведе рештки сво © армi© на прорив. Цiлу нiч
точитиметься нерiвний бiй з ворожими засадами, аренами схваток стануть
колгоспнi подвiр'я, зацькованi червоноармiйцi вiдстрiлюватимуться з-за
сiвалок, iз садкiв, iз посадок, а на ранок бiля, лiсозахисно© смуги за
селом лежатимуть купи трупiв нiмецьких, купи трупiв наших, помiж рядовими
лежатиме генерал, а бiля нього - дво бiйцiв по боках.
Нiмцi поховають його з почестями, навiть пам'ят- ничок поставлять йому
в степу, вiддаючи належне хо- робростi радянського генерала (тодi вони ще
дозволяли собi такi жести). А пiсля вiйни це степове село буде названо
його iменем i здiйметься в центрi села високий обелiск з викарбуваним
написом на ньому: "Генерал - лейтенант Смирнов Андрiй Кирилович (1895 -
1941)".
Гинули армi©, i, може, декому це вже здавалось кiнцем, але це був ще
тiльки початок. В цi гiркi днi, коли однi гинули, другi, пробиваючись з
оточення, iшли степами на схiд, були ще в цих безкра©х просторах мiсця,
куди не докочувався гуркiт вiйни, де блищали край степу тихi свiтлi лимани
i ще не полохане жодним пострiлом птаство мирно паслося понад морем перед
сво©м осiннiм вiдлетом...
47
Ногайщина, степ i море, i двiйко дiвчат iдуть по безлюдному узбережжю.
- Так оце ти тут виростала, Ольго?
- Тут, Таню, тут. Ото он в море потяглась коса Бiлосарайка, маяком
бiлi , - той маяк мигав менi все дитинство. Не знаю, як зараз: погас чи ще
мига .
- Дiждемось вечора - побачимо.
У розлогiй западинi, що тягнеться понад морем, то тут, то там
дзеркально свiтяться спокiйнi лимани, а мiж плесами води земля в розливi
чогось синього, нiжного, бузкового.
- То що таке? - запиту Таня.
- Кермек цвiте. Цiлу осiнь синi до самих холодiв. Це такий наш
безсмертник. А ото ж - орли!
Дiвчата, зупинившись, задивились у небо, на птахiв. Це було рiдкiсне
видовище: бачити, як орли величаво, саме величаво - iншого слова не найти!
- роблять кола у високостi, у тiй високостi, звiдки весь свiт, мабуть,
зда ться iнакшим.
- Справжнi орли?
- Так, справжнi степовi орли... все лiто отак кружляють у небi над
степом i морем.
Стояли, дивились на орлiв у небi, а думали про людей на землi.
Потiм тихо рушили далi.
- Пiд осiнь скiльки тут перепiлок, - розповiдала подрузi Ольга, -
шпакiв, дичини всяко© збира ться. Повне узбережжя птахiв...
Вони йдуть, а чайки бiлi все летять за ними, кигичуть.
- Цих чайок у нас каганцями та героликами звуть.
- Як тихо тут. Тiльки чайки й скрикують.
- I на морi нiкого. Пригадую, як ще малою стою на березi, а далеко
отам, аж на обрi©, на тихому морi, в маревi, бiлi вiтрила одне за одним
пропливають. По морю марево голубе, а вони крiзь марево - слiпучо-бiлi вiд
сонця, фантастично красивi, мов каравели якi-небудь. Питаю маму, що то. А
вона: то пiшли з коси по глину на Крутеньку. Так просто, буденно: по
глину...
Вiйни поки що тут не було, на цьому тихому забутому узбережжi, i нi цi
чайки, нi орли не чули тут iншого пострiлу, крiм хiба що мисливського.
Безлюддя, пустеча. Тiльки фелюги рибальськi, каюки, баркаси та байди
просмолено чорнiють по березi, лежать якiсь осиротiлi, покинутi, деякi
навiть порозсихалися, видно, давно ©х не торкалась рибальська рука.
На однiй iз таких фелюг дiвчата сiли перепочити. Давно вони не
зазнавали тако© тишi, такого супокою, що лл ться просто в душу.
Як птахiв кида в повiтрi пiд час бурi, так кидало ©х останнiм часом у
вировищi подiй. З окопних робiт вони знов повернулись до Харкова. Мiсто
було вже якесь розбушоване, непривiтне, на вулицях металевi ©жаки
протитанковi, мiшки з пiском. Всюди багато продуктiв, на майданi бiля БЧА
розпродують вершкове масло, червоноармiйцi - коли нема в що - беруть його
просто в каски.
В унiверситетi, куди вони найперше забiгли, з-помiж iнших знайомих, якi
саме одержували стипендiю, зустрiли й Мар'яну. Вона була якась вiддалена,
одсторонена вiд них сво©м горем. Дiзнались, що вона працю на заводi, але
завод незабаром ма ви©хати.
- I ти з ними?
- Там видно буде, - вiдповiла скупо i якось багатозначно глянула на
глухi, оббитi цератою дверi спецвiддiлу, бiля якого вони ©© зустрiли. -
Залишитись хочу.
- Як залишитись?
- А так... радисткою, диверсанткою та ким завгодно пiду, менi тепер
нiчого втрачати, - сказала вона з озлобою в голосi.
З дiвчатами вона розпрощалася майже холодно.
В аудиторiях, в коридорах на вузлах з пожитками якiсь незнайомi люди;
виявилось, що все це евакуйованi сюди з Ки©вського унiверситету. Серед них
тiльки й розмов, що про бо© пiд Ки вом, де в лавах захисникiв мiста було
багато i ©хнiх студентiв, що теж пiшли добровольцями на фронт. Завтрашн i
ки©вським, i харкiвським малю ться однаковим - евакуацiя, дорога,
Кзил-Орда, там десь у просторах Середньо© Азi© вони мають знайти притулок.
Дiвчата були далекi вiд цих планiв, вiрнiше, ©хня Кзил-Орда малювалась
©м не iнакше, як з тими, кого вони мусять розшукати. Пiсля того як вони
одержали листи, що ждали ©х на факультетi (Танi - вiд Богдана, Ользi - вiд
Степури), й дiзналися, що хлопцi пораненi i з ними можна побачитись, нiяка
сила не могла вже втримати ©х тут. Того ж дня вони ви©хали в Марiуполь
(звiдти писав Богдан), домовившись, що по дорозi за©дуть до Степури в його
донбаський госпiталь.
В госпiталi Степури вони вже не застали, тiльки й довiдались, що вiн
теж у Марiуполi, в тому дивному виздоровбатi. Помчали туди. З унiверситету
везли хлопцям новину, що вiйна для них кiнчилась, що студентiв тепер
вiдкликають i ©х знову жде унiверситет, навчання.
Вже бачили себе знову разом з хлопцями, разом з ними мчали кудись в
азiатськi простори.
- Це ж здорово, - сказала Ольга, - що така велика у нас кра©на, що на
свiтi Заволжя, Урал, степи Казахстану, Киргизiя, куди не долетить нiяка
куля, не дiстане нiяка вiйна.
В Марiуполi ©х ждало гiрке розчарування. Вiд Лимара, якого дiвчата
зустрiли серед штабних писарiв, вони дiзнались, що хлопцiв два днi тому
знову вiдправлено на фронт.
Вперше за час вiйни Таня тодi розридалась. Досi, за весь час розлуки з
Богданом, Таня нi разу не плакала, Ольга принаймнi нiколи не бачила ©©
слiз, а тут не втрималась. Зате пiсля того в ©© характерi з'явилась якась
зла упертiсть, затятiсть.
Тiльки трохи ©х i втiшило те, що хлопцi вiдправлялись, як сказав Лимар,
в доброму настро© та що вже пiсля ©хнього вiдбуття прийшла на штаб
Богдановi звiстка про орден, яким його нагороджувалось за якiсь подвиги ще
за Днiпром.
- Орден Червоного Прапора, - розповiдав Лимар. - Такi нагороди рiдко
дають, а йому дали. Пишайся, - казав вiн до Танi i ще хвалився, що його
кудись там переводять, вiдкликають, але Таня його вже не чула. Вона вже не
чула нiчого на свiтi, крiм голосу власного серця, що рвалось услiд
Богдановi, шукало його по всiх фронтах.
Куди ж було тепер? Назад, в унiверситет?
Таня сказала:
- Нiзащо.
Вчитись далi самiй, поки вiн вою , опинитись на рiзних курсах з ним? В
цьому було щось абсолютне неприйнятне для не©. Нi, чекатиме, чекатиме,
скiльки б не довелося. Разом довчатимуться колись.
Звiдси не хотiлося ©хати. Цi мiсця стали дорогими для них уже тому, що
тут ходили ©хнi хлопцi, тут залiковували сво© рани, звiдси писали дiвчатам
листи. Це була ©хня остання адреса, мiсце побачення, яке не вiдбулось, i
коли дiвчата залишаться тут, то вони будуть мовби найближче до них, до
сво©х.
Дiвчата пiшли в мiськком комсомолу, попросились на роботу, на будь-яку,
бо не було зараз на свiтi роботи, за яку б вони не взялись. На кiлька днiв
©х посилали на будiвництво степового аеродрому. Потiм вони влаштувались
працювати в госпiталi, стали донорами, збирали в пiдсобному господарствi
за мiстом городину для поранених. З ранку й до вечора збирали помiдори на
плантацiях, а повз них шляхом весь час iшли на Таганрог валки
евакуйованих, i вони бачили дiтей, постарiлих вiд плачу, i жiнок, що
родили на пiдводах, а дiвчата тiльки й могли допомогти цим людям тим, що
носили ©м помiдорiв на дорогу. Потiм i городину було зiбрано, i госпiталь
©хнiй ви©хав, i з'явився у зведеннях новий. Мелiтопольський напрям.
Танi нiчого не залишалося, як прийняти запрошення Ольги i податися з
нею до ©© батькiв. I ось вони сидять тепер на чорнiй розсохлiй фелюзi.
Таня, добувши з чемоданчика студентське Богданове фото, стала - в який уже
раз! - знову видивлятися на нього. Вiн. суджений. Найкращий з усiх. I
цей повносилий високолобий юнак, вiн може бути вбитий? Невже зiтлi в
землi оця слiпуча юнацька усмiшка? Невже тлiном стануть руки, що палко ©©
обнiмали, i високий оцей лоб, де в головних пiвкулях мозку зiбралось
стiльки знань вiд ассiро-вавiлонян i до наших днiв?
- Що буде, коли його не стане, Ольго? Я не уявляю себе без нього,
просто не уявляю. Я вiдчувала щастя просто бути з ним, навiть коли ми були
у сварцi й сидiли нарiзно, в рiзних кутках аудиторi©. Життя, в якому б
його не було, для мене втратило б доцiльнiсть.
- Жени геть такi думки, - порадила Ольга. - Чому вiн обов'язково мусить
бути вбитим? Уявляй його краще геро м, змужнiлим в боях командиром, з
орденом Червоного Прапора на грудях... Ти ж чула, його вже нагороди
шукають...
Пiдвiвшись, дiвчата рушають далi.
Знов кермек цвiте, i солонець стелеться темно-зелений, безлистий,
мабуть, зрiднi скупiй тундровiй рослинностi або тiй, що, можливо, росте
десь на Марсi.
Велике село розкинулось по узбережжю за кiлька кiлометрiв попереду,
гуртик тополь височить майже над самим морем.
- Ото, де тополi, там ми живемо.
А Танi згадалась пiзня осiнь у Харковi, холодний вiтряний вечiр
листопада, i вiтер жене листя тополь по але© Шевченкiвського парку, де
вони йдуть iз Богданом з останнього сеансу кiно. Листя ще зелене, але вже
мерзле i дзвенить по нiчному асфальту, немов залiзне. Чи дзвенiтиме те
листя ще коли-небудь ©й iз Богданом, чи все те - вже навiки минуле i йому
повороту нема?
48
Дома, у Ольжиних батькiв, повна хата тривоги. Метушня, розгардiяш,
збирання в дорогу. Мати - ставна, смаглява гречанка, що була нiби старшою
сестрою Ользi, - саме ув'язувала вузли, коли дiвчата зайшли до хати. В
першу мить вона аж розгубилась, потiм з сльозами кинулась обiймати дочку.
- Я вже не знала, що й думати! Не пишеш, нiяко© звiстки вiд тебе... А
це ж хто? - пiдступила вона до Танi.
- Подруга моя, - сказала Ольга. - Найближча поруга.
- От i добре. Удвох не так сумно вам буде.
Вона одразу посадила дiвчат обiдати, наче знала, якi вони голоднi.
Продовжуючи свою роботу, розповiдала, що тут ко©ться, яка знялася сьогоднi
зранку веремiя.
До останнiх днiв тут працювали спокiйно, розмови про евакуацiю
вважалися мало що не виявом малодушностi, адже на заходi були ще Днiпро,
Каховка з оборонними спорудами, Мелiтополь, тисячi людей - i мiсцевих, i
десь аж iз Середньо© Азi©, - цiлими трудармiями правили ©х туди на риття
протитанкових ровiв; ворог десь там мусив найти собi могилу. I всупереч
всьому цьому раптом з району телефонада: виганяти трактори, негайно гнати
за Кальмiус худобу, евакуювати сiм'© активу.
Одним ударом було й тут зруйновано життя.
- А Федорка ж Михайлова по©хала на фронт, - розповiдала мати про
сусiдку. - Чутка була пройшла, що Михайла вбито, а вiн оце днями
об'явився, iз Захарiвки дзвонить на сiльраду: викличте менi сiм'ю до
телефону. Виконавець не вiрить, каже, тебе ж нема, а вiн кричить, ла ться:
це я! Побiгли в сiльраду мати й жiнка, плачуть бiля трубки, а трубку взяти
бояться. Потiм Федорка таки взяла, перебалакала з ним, того ж дня
випросила бiдку в бригадира i гайнула до Михайла в Захарiвку, - вiн там
при сво©й частинi...
Вбiг до хати маленький, жвавий, до чорноти засмалений спекою носатий
грек, що виявився Ольжиним батьком. Привiтався з дочкою, потiм мимохiть,
окинувши бистрим поглядом Таню, обiйняв i ©©, як свою, i сказав майже
весело:
- Ви ж тримайтесь тепер наших. За Кальмiусом зустрiнемось.
Механiк МТС, комунiст ще з двадцятих рокiв, вiн дiстав тепер завдання
супроводити трактори. Трактори вирушили зараз, а сiм'© з пiдводами мали
ви©жджати рано-вранцi.
- Ось тiльки без цього, без цього, - обережно одривав вiн вiд себе
дружину, що зайшлася в риданнi. - Ще ми з тобою поспiва мо, стара! Чу ш? -
Батьковi й тут, у хвилину прощання, згадалось, яка в них сiм'я спiвуча,
скiльки в цих стiнах пiсень переспiвано...
Вузол з харчами був йому вже наготований, i, пiдхопивши його, вiн
вискочив з хати. За хвилину дiвчата вже бачили його на одному з тракторiв,
що з гуркотом проходили вулицею.
А незабаром пiсля цього - крик по всiй вулицi: Федорка вернулася з
фронту, з оточення бiдаркою вискочила!
На подвiр'© в не©, куди побiгли й дiвчата, вже повно було людей, а
Федорка - блiда, чорнява молодиця ще дiвочо© стрункостi - стояла бiля
запряжено© бiдки й схвильовано, гордовито розповiдала про свого Михайла:
- Вибрехали ж ото про нього, що вiн убитий, а вiн тепер уже лейтенант i
команду взводом артилерi©. Сама я бачила його гармати i повний бойовий
припас бiля них у зар'ящиках. "Дивись, - каже, - Федорко, в якiй кашi
були, а нiчого не покидали, i наша гармата, даром що мала, ©хнi танки
бере!" Десь вони ще за Чернiгiвкою потрапили в таке окруженi , що вже нiби
смерть усiм, i один лейтенантик з переляку давай переодягатися в рядове,
пiдбiг, став просити його: "Вiддай, - каже, - менi свою гiмнастьорку!"
Михайло вiддав йому, а самому ж не бути без сорочки, одяг його
лейтенантську. Потiм, коли тривога вляглася, потрапив мiй на очi
генераловi, той зупиня : "Товаришу лейтенант!" А Михайло йому: "Я не
лейтенант, я рядовий, це тiльки форма на менi лейтенантська". I розповiв,
як було. А той вислухав i каже: "Ну й будь тепер лейтенантом. Таке тобi
званi за те, що ти не розгубивсь!" - гордо переповiдала все це Федорка.
Сусiдок, одначе, цiкавило iнше:
- Чи мого там не бачила?
- А мого? А мого? - сипалось звiдусiль.
- Ваших не бачила, тiльки Грицька Харченка з Бахтарми зустрiла, вiн при
Михайловiй батаре© движеться. Я ©м ще й вечерю варила з тi ю хазяйкою, що
вони в не© в садку стоять. Наварила ©м вечерi, переночувала, а на ранок
там як знялась веремiя, Михайло каже: "Ну, Федорко, вiдкомандировуйсь,
двигай додому, бо нам воювати. Тiльки далi вiд центрових - темними
дорогами пробивайсь. А дома передай там усiм, що вiдступ - це ще не
смерть, панiцi не пiдда мось, ма мо гармати, ма мо снаряди, чого нам ©х
боятись". Вiн же в мене, зна те, який бойовий, та ще й комунiст, вiн i в
Берлiнi побуде - ось побачите!
Натовп ще не розiйшовся, як iз степу залетiв у село вiйськовий грузовик
з двома червоноармiйцями. Зупинилися бiля двору, стали питати, де лiкарня.
- Перев'язочного матерiалу шука мо. Щойно пiд Мангушем був бiй, там
нашi пораненi лежать, треба пiдiбрати. Може, й з вас хто по©де?
- А чого ж! Я перша по©ду, - згодилася Федорка. - Я вже там була, в
мене чоловiк лейтенант.
- I ми теж по©демо, - сказала Таня.
- Ми студентки, - пояснила червоноармiйцям Ольга, - проходили курси
ГСО...
- Сiдайте!
Набравши в опустiлiй лiкарнi медикаментiв та бинтiв, помчали в степ.
По дорозi дiзнались вiд червоноармiйцiв, що танковi частини ворога,
прорвавшись десь вiд Бердянська, ринули трактовим шляхом на Марiуполь,
рухаються вперед, не заходячи в цi села. Все узбережжя тепер з десятками
колгоспiв, рибзаводом, сiльрадами та Бiлосарайським маяком на косi
опинилось вiдрiзаним, ворог вiдтяв його, як скибку, i кинув, не звертаючи
бiльше сюди уваги, знаючи, що все це вiд нього тепер не втече.
Посмутнiлi, якiсь беззахиснi, дiвчата принишкли в кузовi. Що ж тепер?
Ще вранцi iшли понад морем i впивалися тишею та споко м, не вiдчували
близько© небезпеки, а тепер ось цi розкиданi по Приазов'ю греко-укра©нськi
села, що стали для них останнiм притулком, вже й самi опинилися пiд
загрозою оточення.
- Не сумуйте, дiвчата, - каже Федорка, помiтивши ©хнiй настрiй. - Я ж
ось була в окруженi© та й жива, хоча там хiба ж таке робилось. Всiх не
оточать. Вiйсько, воно, як вода, крiзь пальцi протече.
- Протече, - сердито заговорив насурмлений червоноармiець, що весь час
зiрко роззирався по степу. - А ви бачили, що пiд Чернiгiвкою творилось?
Бачили, як танкiсти нашi самi себе спалювали в танках, коли кiнчились
снаряди?
- Ти менi не розказуй, в мене в само© чоловiк там, - гордовито твердила
Федорка сво . - I снаряди в нього , i голова на плечах - вискочить.
Такий, як мiй, з пекла вискочить. На морi шкiпером був, а тепер лейтенант
артилерi©, командир, а я - командирська жона...
Пiдводи якiсь мчать галопом по степу, грузовики з зенiтними кулеметами,
нацiленими в небо, попiд лiсо- смугами бродять покинутi конi, пораненi,
безпритульнi. Грузовик ©хнiй зупинився бiля високо© нескошено© суданки.
цього вони не облишили намiру прорватись. Лежали в садках, i ворог ©х уже
не тривожив, тiльки ракетами раз у раз освiтлював над ними листя дерев,
плетиво металоконструкцiй. Ракети падали близько з гадючим сичанням.
Треба було розвiдати, якими силами охороня ться вхiд на греблю, i
Колосовський вирiшив послати туди кiлькох добровольцiв на розвiдку. Помiж
iнших в розвiдку викликався й Духнович, який сьогоднi взагалi дивував
Богдана витримкою i вмiнням орi нтуватися в складних ситуацiях. Богдан
послав i його, призначивши вiдповiдальним за групу Васю-танкiста.
Повернення розвiдки ждали з нетерпiнням. Принишкнувши по кущах, по
ровах, вели стишенi розмови, висловлювали всякi припущення.
- Тiльки ви ©х i бачили, тих розвiдникiв, - чув Колосовський неподалiк
себе за кущем чийсь хрипкий, мовби пропитий голос. - Якщо можна
пробратись, так самi проберуться, а ви тут пропадай. Тiльки чорта з два
проберуться. Отож чули, як гухнуло? То ж гребля полетiла в повiтря. Тiльки
й знають давати команди "вперед", а коли знiматись - нi в кого язик не
поверта ться. Весь день ось тут нас дурманили: буде, буде наказ,
вiдкличуть, не забудуть, а чим кiнчилось?
- нiбито наказ, що забороня вiдступати, - почулось у вiдповiдь.
- Тим, що накази пишуть, добре, вони далеко, - все бубонiв той пропитий
голос. - А нас ось кинуто напризволяще, вже нам i батько Сталiн нiчим не
поможе. Сидимо, а що висидимо?
- Так що ж, по-тво му, здаватись?
- Не здаватись, а по домах.
- На пiч? Пiд спiдницю до жiнки? Дума ш, там не знайдуть?
- А як знайдуть, то що? Вони культурнi.
- Культурнi? Чого ж тодi ©хня культурнiсть на нас танками та бомбами
пре?
- Ти мене полiтграмотою не годуй. Нагодований нею до ригачки...
Богдан не мiг далi спокiйно слухати цього типа. Пiдповз до бiйцiв,
запитав:
- Хто це тут язика розпустив?
- Це вiн ось, - вказали бiйцi на одного мордатого, що напiвлежав помiж
них, спершись на якийсь вузол. - Йому все мулько.
Колосовський пiдповз до нього ближче:
- Ти хто?
Впiзнавши командира, мордатий зробив рух, нiби хотiв встати, проте не
встав, лише присiв навпочiпки.
- Рядовий Храпко.
- Так ти вважа ш, що краще "по домах"?
- А що? - в голосi з'явилися нахабнi якiсь ноти. - За що тут пропадати?
Що я бачив? В життi сво му крашанки не з'©в!
- Бiдолаха, крашанки вiн не з'©в, глузливо промовив один ополченець. -
А бач, який роз'©в портрет.
- Портрет справдi, хоч цуценят бий... - засмiявся другий бо ць.
- Ну ти, легше з цуценятами, - огризнувся Храпко.
- Так от що, Храпко, - заговорив до нього Колосовський. - За цi тво©
розмови...
Але вiн не докiнчив. Повернулись розвiдники. Вася-танкiст, присiвши i
ще збуджено дихаючи, доповiв, що бiля греблi варту броньовик. Бiля нього
всього кiлька нiмцiв - джеркочуть, смiються.
- Якщо з ними розквитатись, - гребля наша!
- Приготуйсь! Iдемо на прорив! - скомандував упiвголоса Колосовський.
I, пошепки передаючись, команда пiшла вiд бiйця до бiйця. - А ви, Храпко,
будете бiля мене. Граната ?
- .
- Пiдете першим.
- Чому я? Чому першим? - схопився той, тримаючи вже гранату в руцi. - А
ви?
- Я пiду, але спершу ти, - Колосовський зi злiстю штовхнув його вперед.
- Iди i вмри. На наших очах умри, зраднику!
I той, зiгнувшись, став продиратися крiзь кущi, а за ним по п'ятах iшов
з гранатою Колосовський, iшов загiн скрадливо тигриною ходою.
Нiмцi не сподiвалися нападу. Вони саме про щось голосно гелготали бiля
броньовика, коли загiн Колосовського пiдкрався до них. Блиск! Удар!
Кiлькох гранат виявилось досить, щоб коло броньовика зостались валятися
трупи.
Чоботи бiйцiв уже гулко тупотiли по греблi. Греблю захоплено! Гребля
знову в ©хнiх руках! Богдан бiг i серце його заходилось вiд щастя. Бiг до
того життя, що було на тiм боцi, де палало Запорiжжя i кликало, як маяк,
що розгорнутий на пiвнеба. З кожним кроком вперед мiцнiла надiя, що
ось-ось вони будуть там. А назустрiч наближався гуркiт водоспаду. Той
гуркiт уже сказав ©м усе, але вони ще не вiрили i бiгли вперед з усiх сил,
бiгли так, що, здавалось, з ходу перескочать, яка там прiрва не буде!
З розгону Богдан мало не шубовснув униз, у прiрву, що зненацька виникла
перед ним. А хтось таки й шугонув туди, у темний бушуючий вир - чи з
вiдчаю, чи ненароком...
- Хто впав? Мовчать.
- Храпко ?
Нема Храпка: чи сам упав, чи штурнули...
Задиханий Колосовський зупинився край урвища. Уцiлiла частина греблi
вся двигтить, вiбру пiд ногами вiд натиску води, б' бризками в гаряче
обличчя, наче дощем сiче знизу, з клекотливо© чорно© прiрви. А там, у
руйновищi, все бушу й гуркоче, зда ться, дикою тi ю силою от-от зрушить,
розлама i решту греблi.
Ввiрватись на греблю, побачити вир i назад? Це було понад ©хнi сили.
Але iншого виходу не було. Що ж зоста ться?
- За мною! - скомандував Колосовський. - Проб' мося в iншому мiсцi! В
плавнях переправимось!
I за мить загiн ©хнiй уже бiг табуном по греблi назад в темряву правого
берега. Нiмцi ще не встигли як слiд i схаменутись, як вони промчали через
трупи вартових бiля греблi i, переслiдуванi лиш спалахами ракет та
безладним вогнем трасуючих, вже зникали в нiчних садках, в залiзних хащах
трансформаторного лiсу.
З лiвого ще чутимуть ©х. Ще живий сто©ть на березi генерал, командувач
©хньо© армi©, що згодом битиметься й сам в оточеннi i разом з усiм сво©м
штабом геройською смертю поляже в Запорiзьких степах. Ще кiлька тижнiв
триматиметься Запорiжжя. Ще на деякий час вiдiб'ють у ворога Хортицю, i
секретар ЦК скаже крилату у вiйськах фразу: "Чим хвалитесь? Запорожцi й не
здавали ©© нiколи!" - i це прозвучить як докiр, про який вони
пам'ятатимуть всю вiйну. Кiлька тижнiв ще рiзатимуть на заводах домни, щоб
по частинах ©х вивозити звiдси, десятки тисяч вагонiв з заводським
устаткуванням пiде з мiста на схiд.
Але рани Днiпрогесу уже не закрити. День i нiч клекотатиме рана, i
заголосить затоплювана, тонуча в нежданих розлийводах вся понизова частина
мiста, буйна повiнь топитиме застрялi у плавнях вiйська, а вище, на
обмiлiлому озерi Ленiна, коли спаде вода, вирине старий Кiчкас, вилiзуть
один за одним з води чорнi, заплiснявiлi, зеленим слизом покритi пороги,
вилiзуть i заревуть на всю Укра©ну.
46
Ще безмiрно далеко той день, коли нашi полки, наступаючи, форсують
Днiпро i створять на правому березi перший плацдарм. Ще ворог сам створю
плацдарми, нестримно рветься через Днiпро на Лiвобережну Укра©ну, щоб iз
захоплених плацдармiв розвивати наступ далi на схiд, долати новi простори
серед пожеж, серед спеки та куряви цього чорного лiта...
Латвiя, Литва, Естонiя вже захопленi ворогом. Фашистськi дивiзi©
збились пiд стiнами Ленiнграда. До тяжких оборонних бо©в готу ться Москва.
Пала Смоленщина. В лiсах Бiлорусi© розгорта ться партизанська боротьба.
Настане час - i страшними для ворога стануть брянськi, бiлоруськi та
укра©нськi лiси, зачорнiють ворожим трупом снiги Пiдмосков'я, i
обмороженi, засопливленi колони фашистських воякiв брестимуть,
згорбившись, пiд нашим конво м, а поки що вiн, самовпевнений зайда, ще
повен вiри i, навiть потрапивши в руки до нас, по числах розказу , коли й
яке з наших мiст буде взяте, коли його армiя вийде на Волгу i на Урал i
коли ми загинемо.
Курява вiйни виру над Укра©ною. Мiльйони людей викинуто на шляхи - на
тяжкi шляхи вiдступу, знеможеностi, розпуки. Почорнiлi вiд куряви i горя
бредуть шляхами бiженцi, а ©хнiй вiдступ прикривають такi ж почорнiлi,
знеможенi вiйська. Командири i комiсари в перетлiлих гiмнастьорках,
невтомнi трудiвники вiйни - рядовi, вони тепер беруть на себе найтяжчi
удари. Вiдступаючи на схiд, вони весь час обернутi обличчям й грудьми до
заходу, до його танкiв, мiнометiв, до його моторизованих дивiзiй.
Дорого коштувала вороговi битва на Днiпрi, битва за лiвобережнi
плацдарми. Проте Гiтлер i його генерали не хотiли помiчати втрат. В
серединi вересня моторизованi вiйська ворога, перейшовши в наступ з
Кременчуцького плацдарму на пiвнiч, прорвали нашу оборону на
200-кiлометровому фронтi i, з' днавшись сво©ми танковими групами в районi
Лохвицi, вiдрiзали численнi вiйська Пiвденно-Захiдного фронту, що геро©чно
боронили Ки©в, а потiм тримали оборону по Лiвобережжю на схiд вiд Ки ва.
Довго ще вдень i вночi точитимуться тут бо©, пробиватимуться на схiд групи
оточенцiв, гинутимуть у нерiвних боях. Серед полеглих будуть i командувач
фронту генерал-полковник Кирпонiс, i штабнi його офiцери, i письменник
Гайдар. Ще лунатимуть тут пострiли оточених, а танкова група фон Клейста,
вивiльнившись звiдси, вже ринеться на пiвдень, рiжучи тили наших армiй,
займе Орiхiв, пiде на Марiуполь, i загроза оточення нависне уже над
пiвденними нашими вiйськами. Несподiваною буде поява ворожих танкiв у
нашiм тилу, в Запорiзьких степах. Ще не вивезений хлiб золотими горами
лежатиме на колгоспних токах, ще рухатимуться валки евакуйованих цим
кра м, а вже зав'яжеться тут жорстока битва на смерть. Непримиреннi, якi
тiльки в оточеннях бувають, бо© виникатимуть тут, на останнiх рубежах;
розбившись на бiльшi й меншi групи, в фанатичнiй затятостi пробиватимуться
на схiд оточенцi. Потiм настане той день, коли в осiннiм присмерку в
терновому степовому байрацi генерал - командувач армi© - збере всiх ще
живих - ©здових, шоферiв, штабних офiцерiв i навiть поранених з польових
госпiталiв, всiх, хто ще здатен тримати зброю, - збере i скаже:
- Товаришi, ми в оточеннi. Поки зброя при нас, ми залиша мось бiйцями
Вiтчизни.
Кинувши в балцi легкову, вiдмовившись вiд лiтака, яким вiн мiг ще
вихопитись звiдси, генерал поведе рештки сво © армi© на прорив. Цiлу нiч
точитиметься нерiвний бiй з ворожими засадами, аренами схваток стануть
колгоспнi подвiр'я, зацькованi червоноармiйцi вiдстрiлюватимуться з-за
сiвалок, iз садкiв, iз посадок, а на ранок бiля, лiсозахисно© смуги за
селом лежатимуть купи трупiв нiмецьких, купи трупiв наших, помiж рядовими
лежатиме генерал, а бiля нього - дво бiйцiв по боках.
Нiмцi поховають його з почестями, навiть пам'ят- ничок поставлять йому
в степу, вiддаючи належне хо- робростi радянського генерала (тодi вони ще
дозволяли собi такi жести). А пiсля вiйни це степове село буде названо
його iменем i здiйметься в центрi села високий обелiск з викарбуваним
написом на ньому: "Генерал - лейтенант Смирнов Андрiй Кирилович (1895 -
1941)".
Гинули армi©, i, може, декому це вже здавалось кiнцем, але це був ще
тiльки початок. В цi гiркi днi, коли однi гинули, другi, пробиваючись з
оточення, iшли степами на схiд, були ще в цих безкра©х просторах мiсця,
куди не докочувався гуркiт вiйни, де блищали край степу тихi свiтлi лимани
i ще не полохане жодним пострiлом птаство мирно паслося понад морем перед
сво©м осiннiм вiдлетом...
47
Ногайщина, степ i море, i двiйко дiвчат iдуть по безлюдному узбережжю.
- Так оце ти тут виростала, Ольго?
- Тут, Таню, тут. Ото он в море потяглась коса Бiлосарайка, маяком
бiлi , - той маяк мигав менi все дитинство. Не знаю, як зараз: погас чи ще
мига .
- Дiждемось вечора - побачимо.
У розлогiй западинi, що тягнеться понад морем, то тут, то там
дзеркально свiтяться спокiйнi лимани, а мiж плесами води земля в розливi
чогось синього, нiжного, бузкового.
- То що таке? - запиту Таня.
- Кермек цвiте. Цiлу осiнь синi до самих холодiв. Це такий наш
безсмертник. А ото ж - орли!
Дiвчата, зупинившись, задивились у небо, на птахiв. Це було рiдкiсне
видовище: бачити, як орли величаво, саме величаво - iншого слова не найти!
- роблять кола у високостi, у тiй високостi, звiдки весь свiт, мабуть,
зда ться iнакшим.
- Справжнi орли?
- Так, справжнi степовi орли... все лiто отак кружляють у небi над
степом i морем.
Стояли, дивились на орлiв у небi, а думали про людей на землi.
Потiм тихо рушили далi.
- Пiд осiнь скiльки тут перепiлок, - розповiдала подрузi Ольга, -
шпакiв, дичини всяко© збира ться. Повне узбережжя птахiв...
Вони йдуть, а чайки бiлi все летять за ними, кигичуть.
- Цих чайок у нас каганцями та героликами звуть.
- Як тихо тут. Тiльки чайки й скрикують.
- I на морi нiкого. Пригадую, як ще малою стою на березi, а далеко
отам, аж на обрi©, на тихому морi, в маревi, бiлi вiтрила одне за одним
пропливають. По морю марево голубе, а вони крiзь марево - слiпучо-бiлi вiд
сонця, фантастично красивi, мов каравели якi-небудь. Питаю маму, що то. А
вона: то пiшли з коси по глину на Крутеньку. Так просто, буденно: по
глину...
Вiйни поки що тут не було, на цьому тихому забутому узбережжi, i нi цi
чайки, нi орли не чули тут iншого пострiлу, крiм хiба що мисливського.
Безлюддя, пустеча. Тiльки фелюги рибальськi, каюки, баркаси та байди
просмолено чорнiють по березi, лежать якiсь осиротiлi, покинутi, деякi
навiть порозсихалися, видно, давно ©х не торкалась рибальська рука.
На однiй iз таких фелюг дiвчата сiли перепочити. Давно вони не
зазнавали тако© тишi, такого супокою, що лл ться просто в душу.
Як птахiв кида в повiтрi пiд час бурi, так кидало ©х останнiм часом у
вировищi подiй. З окопних робiт вони знов повернулись до Харкова. Мiсто
було вже якесь розбушоване, непривiтне, на вулицях металевi ©жаки
протитанковi, мiшки з пiском. Всюди багато продуктiв, на майданi бiля БЧА
розпродують вершкове масло, червоноармiйцi - коли нема в що - беруть його
просто в каски.
В унiверситетi, куди вони найперше забiгли, з-помiж iнших знайомих, якi
саме одержували стипендiю, зустрiли й Мар'яну. Вона була якась вiддалена,
одсторонена вiд них сво©м горем. Дiзнались, що вона працю на заводi, але
завод незабаром ма ви©хати.
- I ти з ними?
- Там видно буде, - вiдповiла скупо i якось багатозначно глянула на
глухi, оббитi цератою дверi спецвiддiлу, бiля якого вони ©© зустрiли. -
Залишитись хочу.
- Як залишитись?
- А так... радисткою, диверсанткою та ким завгодно пiду, менi тепер
нiчого втрачати, - сказала вона з озлобою в голосi.
З дiвчатами вона розпрощалася майже холодно.
В аудиторiях, в коридорах на вузлах з пожитками якiсь незнайомi люди;
виявилось, що все це евакуйованi сюди з Ки©вського унiверситету. Серед них
тiльки й розмов, що про бо© пiд Ки вом, де в лавах захисникiв мiста було
багато i ©хнiх студентiв, що теж пiшли добровольцями на фронт. Завтрашн i
ки©вським, i харкiвським малю ться однаковим - евакуацiя, дорога,
Кзил-Орда, там десь у просторах Середньо© Азi© вони мають знайти притулок.
Дiвчата були далекi вiд цих планiв, вiрнiше, ©хня Кзил-Орда малювалась
©м не iнакше, як з тими, кого вони мусять розшукати. Пiсля того як вони
одержали листи, що ждали ©х на факультетi (Танi - вiд Богдана, Ользi - вiд
Степури), й дiзналися, що хлопцi пораненi i з ними можна побачитись, нiяка
сила не могла вже втримати ©х тут. Того ж дня вони ви©хали в Марiуполь
(звiдти писав Богдан), домовившись, що по дорозi за©дуть до Степури в його
донбаський госпiталь.
В госпiталi Степури вони вже не застали, тiльки й довiдались, що вiн
теж у Марiуполi, в тому дивному виздоровбатi. Помчали туди. З унiверситету
везли хлопцям новину, що вiйна для них кiнчилась, що студентiв тепер
вiдкликають i ©х знову жде унiверситет, навчання.
Вже бачили себе знову разом з хлопцями, разом з ними мчали кудись в
азiатськi простори.
- Це ж здорово, - сказала Ольга, - що така велика у нас кра©на, що на
свiтi Заволжя, Урал, степи Казахстану, Киргизiя, куди не долетить нiяка
куля, не дiстане нiяка вiйна.
В Марiуполi ©х ждало гiрке розчарування. Вiд Лимара, якого дiвчата
зустрiли серед штабних писарiв, вони дiзнались, що хлопцiв два днi тому
знову вiдправлено на фронт.
Вперше за час вiйни Таня тодi розридалась. Досi, за весь час розлуки з
Богданом, Таня нi разу не плакала, Ольга принаймнi нiколи не бачила ©©
слiз, а тут не втрималась. Зате пiсля того в ©© характерi з'явилась якась
зла упертiсть, затятiсть.
Тiльки трохи ©х i втiшило те, що хлопцi вiдправлялись, як сказав Лимар,
в доброму настро© та що вже пiсля ©хнього вiдбуття прийшла на штаб
Богдановi звiстка про орден, яким його нагороджувалось за якiсь подвиги ще
за Днiпром.
- Орден Червоного Прапора, - розповiдав Лимар. - Такi нагороди рiдко
дають, а йому дали. Пишайся, - казав вiн до Танi i ще хвалився, що його
кудись там переводять, вiдкликають, але Таня його вже не чула. Вона вже не
чула нiчого на свiтi, крiм голосу власного серця, що рвалось услiд
Богдановi, шукало його по всiх фронтах.
Куди ж було тепер? Назад, в унiверситет?
Таня сказала:
- Нiзащо.
Вчитись далi самiй, поки вiн вою , опинитись на рiзних курсах з ним? В
цьому було щось абсолютне неприйнятне для не©. Нi, чекатиме, чекатиме,
скiльки б не довелося. Разом довчатимуться колись.
Звiдси не хотiлося ©хати. Цi мiсця стали дорогими для них уже тому, що
тут ходили ©хнi хлопцi, тут залiковували сво© рани, звiдси писали дiвчатам
листи. Це була ©хня остання адреса, мiсце побачення, яке не вiдбулось, i
коли дiвчата залишаться тут, то вони будуть мовби найближче до них, до
сво©х.
Дiвчата пiшли в мiськком комсомолу, попросились на роботу, на будь-яку,
бо не було зараз на свiтi роботи, за яку б вони не взялись. На кiлька днiв
©х посилали на будiвництво степового аеродрому. Потiм вони влаштувались
працювати в госпiталi, стали донорами, збирали в пiдсобному господарствi
за мiстом городину для поранених. З ранку й до вечора збирали помiдори на
плантацiях, а повз них шляхом весь час iшли на Таганрог валки
евакуйованих, i вони бачили дiтей, постарiлих вiд плачу, i жiнок, що
родили на пiдводах, а дiвчата тiльки й могли допомогти цим людям тим, що
носили ©м помiдорiв на дорогу. Потiм i городину було зiбрано, i госпiталь
©хнiй ви©хав, i з'явився у зведеннях новий. Мелiтопольський напрям.
Танi нiчого не залишалося, як прийняти запрошення Ольги i податися з
нею до ©© батькiв. I ось вони сидять тепер на чорнiй розсохлiй фелюзi.
Таня, добувши з чемоданчика студентське Богданове фото, стала - в який уже
раз! - знову видивлятися на нього. Вiн. суджений. Найкращий з усiх. I
цей повносилий високолобий юнак, вiн може бути вбитий? Невже зiтлi в
землi оця слiпуча юнацька усмiшка? Невже тлiном стануть руки, що палко ©©
обнiмали, i високий оцей лоб, де в головних пiвкулях мозку зiбралось
стiльки знань вiд ассiро-вавiлонян i до наших днiв?
- Що буде, коли його не стане, Ольго? Я не уявляю себе без нього,
просто не уявляю. Я вiдчувала щастя просто бути з ним, навiть коли ми були
у сварцi й сидiли нарiзно, в рiзних кутках аудиторi©. Життя, в якому б
його не було, для мене втратило б доцiльнiсть.
- Жени геть такi думки, - порадила Ольга. - Чому вiн обов'язково мусить
бути вбитим? Уявляй його краще геро м, змужнiлим в боях командиром, з
орденом Червоного Прапора на грудях... Ти ж чула, його вже нагороди
шукають...
Пiдвiвшись, дiвчата рушають далi.
Знов кермек цвiте, i солонець стелеться темно-зелений, безлистий,
мабуть, зрiднi скупiй тундровiй рослинностi або тiй, що, можливо, росте
десь на Марсi.
Велике село розкинулось по узбережжю за кiлька кiлометрiв попереду,
гуртик тополь височить майже над самим морем.
- Ото, де тополi, там ми живемо.
А Танi згадалась пiзня осiнь у Харковi, холодний вiтряний вечiр
листопада, i вiтер жене листя тополь по але© Шевченкiвського парку, де
вони йдуть iз Богданом з останнього сеансу кiно. Листя ще зелене, але вже
мерзле i дзвенить по нiчному асфальту, немов залiзне. Чи дзвенiтиме те
листя ще коли-небудь ©й iз Богданом, чи все те - вже навiки минуле i йому
повороту нема?
48
Дома, у Ольжиних батькiв, повна хата тривоги. Метушня, розгардiяш,
збирання в дорогу. Мати - ставна, смаглява гречанка, що була нiби старшою
сестрою Ользi, - саме ув'язувала вузли, коли дiвчата зайшли до хати. В
першу мить вона аж розгубилась, потiм з сльозами кинулась обiймати дочку.
- Я вже не знала, що й думати! Не пишеш, нiяко© звiстки вiд тебе... А
це ж хто? - пiдступила вона до Танi.
- Подруга моя, - сказала Ольга. - Найближча поруга.
- От i добре. Удвох не так сумно вам буде.
Вона одразу посадила дiвчат обiдати, наче знала, якi вони голоднi.
Продовжуючи свою роботу, розповiдала, що тут ко©ться, яка знялася сьогоднi
зранку веремiя.
До останнiх днiв тут працювали спокiйно, розмови про евакуацiю
вважалися мало що не виявом малодушностi, адже на заходi були ще Днiпро,
Каховка з оборонними спорудами, Мелiтополь, тисячi людей - i мiсцевих, i
десь аж iз Середньо© Азi©, - цiлими трудармiями правили ©х туди на риття
протитанкових ровiв; ворог десь там мусив найти собi могилу. I всупереч
всьому цьому раптом з району телефонада: виганяти трактори, негайно гнати
за Кальмiус худобу, евакуювати сiм'© активу.
Одним ударом було й тут зруйновано життя.
- А Федорка ж Михайлова по©хала на фронт, - розповiдала мати про
сусiдку. - Чутка була пройшла, що Михайла вбито, а вiн оце днями
об'явився, iз Захарiвки дзвонить на сiльраду: викличте менi сiм'ю до
телефону. Виконавець не вiрить, каже, тебе ж нема, а вiн кричить, ла ться:
це я! Побiгли в сiльраду мати й жiнка, плачуть бiля трубки, а трубку взяти
бояться. Потiм Федорка таки взяла, перебалакала з ним, того ж дня
випросила бiдку в бригадира i гайнула до Михайла в Захарiвку, - вiн там
при сво©й частинi...
Вбiг до хати маленький, жвавий, до чорноти засмалений спекою носатий
грек, що виявився Ольжиним батьком. Привiтався з дочкою, потiм мимохiть,
окинувши бистрим поглядом Таню, обiйняв i ©©, як свою, i сказав майже
весело:
- Ви ж тримайтесь тепер наших. За Кальмiусом зустрiнемось.
Механiк МТС, комунiст ще з двадцятих рокiв, вiн дiстав тепер завдання
супроводити трактори. Трактори вирушили зараз, а сiм'© з пiдводами мали
ви©жджати рано-вранцi.
- Ось тiльки без цього, без цього, - обережно одривав вiн вiд себе
дружину, що зайшлася в риданнi. - Ще ми з тобою поспiва мо, стара! Чу ш? -
Батьковi й тут, у хвилину прощання, згадалось, яка в них сiм'я спiвуча,
скiльки в цих стiнах пiсень переспiвано...
Вузол з харчами був йому вже наготований, i, пiдхопивши його, вiн
вискочив з хати. За хвилину дiвчата вже бачили його на одному з тракторiв,
що з гуркотом проходили вулицею.
А незабаром пiсля цього - крик по всiй вулицi: Федорка вернулася з
фронту, з оточення бiдаркою вискочила!
На подвiр'© в не©, куди побiгли й дiвчата, вже повно було людей, а
Федорка - блiда, чорнява молодиця ще дiвочо© стрункостi - стояла бiля
запряжено© бiдки й схвильовано, гордовито розповiдала про свого Михайла:
- Вибрехали ж ото про нього, що вiн убитий, а вiн тепер уже лейтенант i
команду взводом артилерi©. Сама я бачила його гармати i повний бойовий
припас бiля них у зар'ящиках. "Дивись, - каже, - Федорко, в якiй кашi
були, а нiчого не покидали, i наша гармата, даром що мала, ©хнi танки
бере!" Десь вони ще за Чернiгiвкою потрапили в таке окруженi , що вже нiби
смерть усiм, i один лейтенантик з переляку давай переодягатися в рядове,
пiдбiг, став просити його: "Вiддай, - каже, - менi свою гiмнастьорку!"
Михайло вiддав йому, а самому ж не бути без сорочки, одяг його
лейтенантську. Потiм, коли тривога вляглася, потрапив мiй на очi
генераловi, той зупиня : "Товаришу лейтенант!" А Михайло йому: "Я не
лейтенант, я рядовий, це тiльки форма на менi лейтенантська". I розповiв,
як було. А той вислухав i каже: "Ну й будь тепер лейтенантом. Таке тобi
званi за те, що ти не розгубивсь!" - гордо переповiдала все це Федорка.
Сусiдок, одначе, цiкавило iнше:
- Чи мого там не бачила?
- А мого? А мого? - сипалось звiдусiль.
- Ваших не бачила, тiльки Грицька Харченка з Бахтарми зустрiла, вiн при
Михайловiй батаре© движеться. Я ©м ще й вечерю варила з тi ю хазяйкою, що
вони в не© в садку стоять. Наварила ©м вечерi, переночувала, а на ранок
там як знялась веремiя, Михайло каже: "Ну, Федорко, вiдкомандировуйсь,
двигай додому, бо нам воювати. Тiльки далi вiд центрових - темними
дорогами пробивайсь. А дома передай там усiм, що вiдступ - це ще не
смерть, панiцi не пiдда мось, ма мо гармати, ма мо снаряди, чого нам ©х
боятись". Вiн же в мене, зна те, який бойовий, та ще й комунiст, вiн i в
Берлiнi побуде - ось побачите!
Натовп ще не розiйшовся, як iз степу залетiв у село вiйськовий грузовик
з двома червоноармiйцями. Зупинилися бiля двору, стали питати, де лiкарня.
- Перев'язочного матерiалу шука мо. Щойно пiд Мангушем був бiй, там
нашi пораненi лежать, треба пiдiбрати. Може, й з вас хто по©де?
- А чого ж! Я перша по©ду, - згодилася Федорка. - Я вже там була, в
мене чоловiк лейтенант.
- I ми теж по©демо, - сказала Таня.
- Ми студентки, - пояснила червоноармiйцям Ольга, - проходили курси
ГСО...
- Сiдайте!
Набравши в опустiлiй лiкарнi медикаментiв та бинтiв, помчали в степ.
По дорозi дiзнались вiд червоноармiйцiв, що танковi частини ворога,
прорвавшись десь вiд Бердянська, ринули трактовим шляхом на Марiуполь,
рухаються вперед, не заходячи в цi села. Все узбережжя тепер з десятками
колгоспiв, рибзаводом, сiльрадами та Бiлосарайським маяком на косi
опинилось вiдрiзаним, ворог вiдтяв його, як скибку, i кинув, не звертаючи
бiльше сюди уваги, знаючи, що все це вiд нього тепер не втече.
Посмутнiлi, якiсь беззахиснi, дiвчата принишкли в кузовi. Що ж тепер?
Ще вранцi iшли понад морем i впивалися тишею та споко м, не вiдчували
близько© небезпеки, а тепер ось цi розкиданi по Приазов'ю греко-укра©нськi
села, що стали для них останнiм притулком, вже й самi опинилися пiд
загрозою оточення.
- Не сумуйте, дiвчата, - каже Федорка, помiтивши ©хнiй настрiй. - Я ж
ось була в окруженi© та й жива, хоча там хiба ж таке робилось. Всiх не
оточать. Вiйсько, воно, як вода, крiзь пальцi протече.
- Протече, - сердито заговорив насурмлений червоноармiець, що весь час
зiрко роззирався по степу. - А ви бачили, що пiд Чернiгiвкою творилось?
Бачили, як танкiсти нашi самi себе спалювали в танках, коли кiнчились
снаряди?
- Ти менi не розказуй, в мене в само© чоловiк там, - гордовито твердила
Федорка сво . - I снаряди в нього , i голова на плечах - вискочить.
Такий, як мiй, з пекла вискочить. На морi шкiпером був, а тепер лейтенант
артилерi©, командир, а я - командирська жона...
Пiдводи якiсь мчать галопом по степу, грузовики з зенiтними кулеметами,
нацiленими в небо, попiд лiсо- смугами бродять покинутi конi, пораненi,
безпритульнi. Грузовик ©хнiй зупинився бiля високо© нескошено© суданки.