Страница:
- А це - з чорним та червоним поясочком?
- Бронебiйнi! Запалювальнi! - кричав заклопотаний роздачею збро©
сержант. - Пострiляйте, там розберетесь. Всi пригодяться!
Тепле надвечiр'я огортало приморськi парки. Десь аж над морем зринула
пiсня, молодий красивий голос вiв ©© вiльно, задумливо, i до не© поступово
став прислухатись уже весь цей виздоровбатський вавiлон.
Iз-за гори свiт бiленький,
Десь по©хав мiй миленький.
Бiйцi стояли попiд деревами, сидiли групами на витовченiй травi серед
ново© сво © збро© i слухали простеньку ту пiсню, мовби прощалися з нею.
Лiтнiй бо ць, мабуть з приписникiв, в окулярах, схожий на якого-небудь
бухгалтера, сидячи серед солдатського гурту i дослухаючись до пiснi,
задумливо все крутив i крутив у руцi щойно одержану нову гранату. Чи вона
справдi цiкавила його сво ю будовою та формою, як може зацiкавити людину
яблуко незнайомого сорту, чи просто, заслухавшись пiснi, вiн механiчно
крутив ©© в руках, аж поки сталося те, що сталось: висмикнулась чека, i
бiйцi, що сидiли поруч дядька, враз вiдсахнулися з жахом вiд нього, вiд
його гранати.
- Кидай! Кидай! - загукали йому.
Судорожне затиснувши гранату в руцi, вiн оторопiло скинув поглядом
сюди-туди, мов хотiв крикнути:
"Що менi робити? Куди кидати? Адже ви кругом?!"
Нiкуди було кидати - скрiзь люди, розгублений погляд його всюди
натикався на обличчя таких, як сам. Тодi вiн миттю зiрвав з голови каску,
спритно, як перепела, накрив нею гранату i навалився на не© грудьми.
...Коли розвiявся дим., ©дкий, смердючий, на поритiй, просмердженiй
вибухом землi лежала тiльки купа ганчiр'яна людського м'яса - все, що
зосталося вiд приписника.
- Догрався дядько, - зiтхнув хтось у натовпi.
- Його ж попереджали! - сердито озвався другий.
- Чеку ненароком висмикнув - от i все.
- Мiг би вiдкинути геть, але, бач, пощадив товаришiв.
Незабаром санiтари вже прибрали його, мовчки й похапливо, а там бiля
моря, де, певне, нiчого й не чули про те, що сталося тут, все линула в
надвечiр'я пiсня, та сама пiсня - про миленького, про свiт бiленький.
Це була остання пiсня, що ©© хлопцi чули у виздоровбатському таборi.
Вночi ©х повантажили в ешелон, море i парки зостались позаду, i тiльки
мiсяць - високе холодне свiтило - супроводив ©х у нiчнi степовi простори.
40
Ще б' ться енергетичне серце Укра©ни Днiпрогес.
Ще димить трубами пiд небом пiвдня степовий гiгант "Запорiжсталь",
цiлодобово працюють iншi заводи i ходять трамва© вiд старого до нового
Запорiжжя, а в небi над мiстом, як привид вiйни, вже висять аеростати,
тримаючи в повiтрi сталеву загорожу вiд ворожих лiтакiв. Команди
дiвчат-аеростатниць випускають ©х звечора, i повiтрянi вартовi ночують у
небi, стережуть рiдне мiсто, а заводи тим часом працюють на оборону, домни
й мартени дають плавку.
Аеростати в ранньому чистому небi над Запорiжжям, розбомбленi будинки,
вирви на вулицях, охопленi тривогою натовпи людей - ось чим зустрiло
Богдана Колосовського рiдне мiсто.
Коли бiйцi ©хнього ешелону висипали з вагонiв, котрийсь, не
розiбравшись, навiть пальнув у небо по аеростатах, йому спросоння здалося,
що то вже ворожi десанти спускаються на парашутах на це тихе, ранковою
млою повите мiсто.
- Куди стрiля ш? Сво©х не впiзнав? - загукали до нього дiвчата, що,
стягнувши з неба, саме вели на вiрьовках вулицею аеростат, а вiн все
виривався в них з рук, мовби хотiв вернутися знов у небо, на свiй високий
пост.
Вивантаженi з ешелону бiйцi, нашвидку шикуючись, форсованим маршем
рвонулися через мiсто у бiк Днiпра.
- На захист Днiпрогесу! Днiпрогес в небезпецi! - цим тут
наелектризовано повiтря.
Невже це правда? Невже небезпека так близько? Ще в ешелонi були
розмови, що правлять ©х кудись за Днiпро, на Кривий Рiг чи й далi, а тепер
ось виявля ться, що разом iз запорiзьким народним ополченням вони стануть
тут як захисники Днiпрогесу.
Розтягнувшись по вулицi, бiжать, важко хекаючи, i гiмнастьорки ©хнi
темнiють вiд поту, i з-пiд касок брудними ручаями стiка пiт. В брязкотi
збро© бiжить з товаришами Богдан через знайомi садки та яруги, потiм по
центральнiй магiстралi Шостого селища, з болем душевним минаючи сквери, в
яких риють окопи, кiнотеатри, в яких бував, квартали облитих вранiшнiм
сонцем будинкiв, у яких жили колись його друзi й знайомi. Так ось куди
привела його доля, ось у який час привела! Подекуди на мiсцi житлових
будинкiв уже тiльки купи руйновищ, уламки стiн, оголенi нутровища квартир.
Тут вiн виростав, на його очах виникало, розбудовувалось стрункими
кварталами це нове соцiалiстичне мiсто. Батько його вважав себе
днiпрогесiвцем, вiн служив у полку внутрiшньо© охорони, в тiм любимiм
запорожцями полку, над пiдроздiлами якого шефствували заводи, а вiн
здiйснював охорону Днiпрогесу i виходив на Першотравневi паради в голубих,
як днiпрова вода, кашкетах. Такий кашкет був мрi ю Богданового дитинства.
В батьковiм полку було все особливе, ©хнiй з величезними срiбними трубами
оркестр славився на все мiсто, i коли полк з цим оркестром проходив
Запорiжжям у сво©х голубих кашкетах, то здавалось, голуба рiчка тече по
широкiй сонячнiй магiстралi нового робiтничого району. А попереду полку
йде, рубаючи крок, людина мужньо© i гордо© постави; то йде з чорними
вусами при сво©й революцiйнiй збро© твiй батько, герой революцiйних бо©в
на пiвднi Укра©ни - старий Колосовський. I ось тепер, замiсть нього, уже
ти, його син, брязкаючи збро ю, бiжиш тут по центральнiй магiстралi
Шостого селища, i не в голубому кашкетi, а у важкiй зеленiй касцi, i вже
не парад тебе чека , а чорна кривава вiйна.
Запорiзькi курсанти на грузовиках, цивiльнi ополченцi в засмальцьованих
кепках, в робiтничих спецiвках i ви, щойно прибулi поповненцi, - всi ви -
в одному напрямку - всi до Днiпра.
Богдановi аж дух перехопило, коли попереду зблиснула рiдна рiка...
Днiпро! Синя пiсня його дитинства, ось вiн уже вдарив у вiчi блакиттю,
могутнiм розливом свiтла, вигнувсь дугою "бикiв", забiлiв кружевами пiни з
високо© греблi... I величезна - через увесь Днiпро - бетонна гребiнка
"бикiв", i крани над греблею, i схожий на казковий палац будинок
електростанцi© на правому березi, облицьований темно-рожевим вiрменським
туфом, - всi цi споруди разом з каменем берегiв, з блакиттю Днiпра, iз
зеленими горбами Хортицi, iз високим вигнутим куполом неба зливаються тут
в дине цiле, постають як диний гармонiйний витвiр, розпочатий природою i
довершений людиною. Сила й гармонiя. Блиск i чистота. Зда ться, пилинка
нiколи не впала на цю споруду, на все, що ся тут новизною, якоюсь
святковiстю. Зда ться, цей шматок сонячно© дiйсностi вихоплений уже десь
iз майбутнього, як взiрець того, що буде колись на землi.
Колона ©хня руха ться греблею, вимучена, з мокрими спинами, обтяжена
збро ю, запалена бiгом. Нижче греблi, далеко внизу, видно, як ходить риба
бiля самих бетонних "бикiв".
- Гляньте, скiльки риби! - гука котрийсь на ходу.
Риба сто©ть пiд греблею табунами, упершись лобами в бетон. Вгору далi
плисти ©й нiкуди. Всюди у прозорих, просвiтлених сонцем глибинах, як тiнi
застиглих торпед, темнiють риб'ячi спини.
Вниз вiд Днiпрогесу широко розкинувся слiпучий Днiпро, по ньому випира
з води знайоме Богдановi з дитинства камiння, рудувате, нiби пригорiле,
прижовкле на сонцi. Он скеля Кохання. Два Брати. Скеля Дурна, на якiй
запорожцi нiбито киями вибивали колись дур iз тих, хто провинився...
Купався не раз там Богдан, стрибаючи з хлопчаками зi скелi в ласкаву
днiпровську воду. Зараз на камiннi, як i в роки його дитинства, сидять
обезсиленi спекою бiлi крячки i дивляться в цей бiк, на греблю, на
пробiгаючих бiйцiв, на курсанта Колосовського, дивляться i мовби питають:
"Куди це ви? Чому ви всi у такiй тривозi?"
За скелями, за крячками - зелена Хортиця, острiв козацький в обiймах
Днiпра. Буйнi садки по всьому острову, над ними 75-метровi, найвищi на всю
округу, щогли. Десь там залiзничний полустанок Сiч, з того полустанка
Богдан сiдав на по©зд, вперше покидаючи рiдне мiсто, пускаючись у широкий
свiт...
На правому березi, в кiнцi греблi, контрольний пост, порядкують тут
вiйськовi в зелених кашкетах. Прикордонники! Чому вони тут? Вже тут
кордон? Дожитись, щоб державний кордон по греблi Днiпрогесу проходив...
Суворi, замкнутi в них обличчя, невблаганнiсть в очах. Перехопивши дорогу,
що веде на греблю, стримують натиск бiженцiв, перевiряють усiх: кого
пропустять, кого вбiк. Особливо настороженi до вiйськових: чи не втiкач,
чи не панiкер? Он затримали якогось верхiвця, що сидить на конi охляп.
- Злазь!
Вiн ла ться, кричить, в нього неабиякi вiдзнаки в петлицях, але для них
це байдуже - схопили, стягли, бо нема вже для них нi чинiв, нi вiдзнак,
тiльки Днiпрогес, який треба захищати.
Височезнi осокори посхилялась над озером Ленiна. Нарештi затiнок вiд
спеки. Доки командири щось там з'ясовують, пiдроздiли поповненцiв мають
хвилину перепочинку. Посхилявшись на бетонованi парапети в тiнi дерев,
бiйцi жадiбно дивляться на повноводе озеро Ленiна, на Днiпрогес, про який
стiльки чули, а бачать здебiльшого вперше.
- Я не думав, що це так велично, - не зводячи погляду з греблi, каже до
хлопцiв Степура. - Яка споруда! I це на тому Днiпрi, де протягом столiть
стояв невщухаючий гуркiт порогiв...
- Так, це справдi гордiсть нашого часу, - говорить Духнович. -
Пам'ята те, як Наполеон казав у гиптi:
"Солдати, з висоти цих пiрамiд на вас дивляться сорок столiть людсько©
iсторi©..." Тут на нас дивиться одна п'ятирiчка, зате яка п'ятирiчка!
П'ятирiчка ново©, соцiалiстично© цивiлiзацi©...
- I нiде нi подряпинки, - зауважив хтось iз бiйцiв. - Авiацiя ©хня ще
нi разу, видно, його не бомбила.
- Бомбив, та не попав, - кинув один з мiсцевих ополченцiв, що саме
проходили мимо. - Замiсть греблi, у скелю шарахнув.
"Все оце, що так нахтненно будувалось, що зводилось мiльйонами трудових
рук, хiба воно будувалось для бомб? - дума Богдан. - На цiлi столiття
мирного життя ця споруда була розрахована".
- На таку красу, менi зда ться, просто рука не може знятись, хай вiн
буде варвар iз варварiв, - каже Степура. - Руйнувати бомбами такий шедевр
цивiлiзацi©, чудовий оцей витвiр людський...
- При менi тут укладали перший бетон, - говорить Колосовський глухим
вiд хвилювання голосом, а думка його вже шуга в минуле, в тi часи, коли
тут не тiльки вдень, а й уночi, при свiтлi прожекторiв, влаштовували
аврали, трудовi штурми, коли заводськi колективи з прапорами iшли до
котлована, рятуючи споруду вiд весняних паводкiв. Знайомi виринають
обличчя, далекi чу голоси...
"Ви, хто проектував Днiпрогес. Ви, хто мiсив тут бетон.
Дiвчата-бетонярки, грабарi, монтажники, iнженери-енергетики, люди в
гумових чоботях, в комбiнезонах, що днями й ночами тут працювали, вас
хочуть знищити одним ударом, пiд ноги вiйни хочуть кинути вашу працю, ваш
навiки зацементований тут пафос, енергiю, вашу любов..."
Рiзкi слова команди обривають Богдановi думки.
Iдуть.
Зелень i метал навкруги. Мимо чорного залiзного лiсу трансформаторiв,
крiзь робiтничi селища, що потопають в садках, - на голi, спаленi сонцем
кряжi правого берега. Десь мiж новим Кiчкасом i Великим Лугом буде ©хня
оборона по кряжах. Чим вище на кряжi, тим гарячiший вiтер обвiва обличчя,
вiтер степового серпня.
Незабаром вже вони на кряжах. Стали на горбi, придавленi важкими
гарячими касками, придавленi небом, гарячим, як каска. Вiдкритi поля,
бур'яни та посадки.
- Окопуйсь!
Добуто сапернi лопатки, вiдкладено зброю - почалася солдатська
землекопська робота. Тихо всюди, вiйни не чути, противника й признаку
нема. А вони копають. Земля суха, тверда, трудно да ться - окопи ©хнi
тягнуться понад межiвником. Все тут сиве по-степовому: сивi полинi стоять,
деревiй сивий, срiблясто вилиску неподалiк у посадках сива маслина.
Колюча вона, терпкi на нiй плоди, а бiйцi вже пасуться й там, у колючому.
Вперемiшку з пiдроздiлами армi© займають тут оборону i народнi
ополченцi, бiйцi во нiзованих заводських дружин, що бiльшими й меншими
командами прибувають iз Запорiжжя. серед них немало таких, якi ще вночi
стояли бiля мартенiв, а зачувши про небезпеку, просто iз змiни з'являлися
в парткоми:
- Розбронюйте нас!
Броньованi i розброньованi, в робочих спецiвках, сяк-так озбро нi,
вскакували бiля заводських зупинок у трамва©, i дiвчата-кондукторки вперше
не вимагали з них квиткiв, бо знали, куди ©х везуть, куди вони пiдуть,
вихопившись з трамва©в. Цiлими командами з'являлись вони тепер на
правобережних висотах, на спалених спекою степових кряжах.
Де ворог?
А ворога не було, була тiльки спека та затишшя степове.
Несподiвано випало хлопцям зустрiти тут серед ополченських
полiтпрацiвникiв одного iз сво©х студбатiвцiв - Миколу Харцишина з
геофаку, вiд якого вони дiзналися, що рештки ©хнього студбату було влито в
iншi частини, що ©хнього Лещенка вже призначили комiсаром полку i вiн
продовжу воювати десь на Ки©вському напрямi.
Розмова з Харцишиним вiдбувалася на ходу; обвiшаний гранатами,
закiптюжений, вiн поспiшав iз сво©м загоном кудись ще далi в степ i на
запитання хлопцiв про становище тiльки знизав плечима:
- Нiхто нiчого толком не зна . На грузовиках послали розвiдникiв у бiк
Кривого Рога, в бiк Нiкополя, якщо повернуться - розкажуть.
З лiвого весь час прибува озбро ний люд, дружинники, ополченцi. На
кряжах ©х зустрiчають жадiбними розпитами:
- Що там у мiстi? Що чути?
- Всяка погань голову пiдiйма. Борошно тягнуть з пекарень, аж вiхола
кушпелить.
- При менi двох мародерiв на вулицi розстрiляли - грабували магазин.
- А в нас, чули? - Якийсь бiлобровий, зашмарований ополченець, що рив
окоп неподалiк Колосовського, кинув лопату, весело озирнувсь на сусiдiв. -
В нас уночi бiля силового цеху... меридiан лопнув!
- Що? Що? Який меридiан? - не розiбравши, почали обертатись до нього
бiйцi.
- Звiсно який: географiчний. Лопнув якраз бiля силового. Не минути б
аварi©, якби не кинулись одразу. А то мерщiй електрозварникiв сюди та
бригаду з кузнечного, - а в нас братва, зна те, яка - до ранку меридiан
той уже знову склепали, заварили, не видно, де й лопнув!
- От залива , - озвався до Богдана лiтнiй робiтник, що поблизу ламав
полин для маскування. - А становище ж, справдi, погiршу ться з кожним
днем. По радiо передають, що бо© ще десь ледве чи не в Бессарабi©, а ми
вже ось тут ждемо, бiля ворiт Днiпрогесу. Це ж недарма нас пiдняли?
- Та звiсно, - вiдповiв, хмурячись, Богдан.
- При©хав до нас уночi на завод високий чин, мало не з верховного
штабу, - розповiдав робiтник, - ну, як начальник главку, скажiмо. Ми,
дружинники, до нього: "Дайте зброю!", а вiн нам: "Збро© нема". - "Ну, то
як же?" - "Куйте шаблi". Дума мо, жарту , а вiн серйозно: куйте. Звiсно,
заводи в нас такi, що й чорта викують, але де ж ти вчора був? Партiйнi
органiзацi© роблять усе, що тiльки можна, пiдiймають народ, створюють
заводськi дружини, загони ополчення, винищувальнi батальйони - збро©,
збро© тiльки давай. Не шаблю, а справжню сучасну зброю. "Чому ж ©© нема?"
А вiн, чин той, плечима знизу : "Так склалось". Озлило мене оце його "так
склалось". Не повинно, кажу, у нас так складатись! Чому, коли в мене
плавка не вийшла, з мене питають? Чому, коли в солдата склада ться щось не
гаразд, то одразу по кумполу його, а в того, бач, "склалось" - i як з
гуски вода!
Багато з того, що Богдан побачив тут сьогоднi, було й для нього
незрозумiлим, не знаходило виправдання. Почувалася безладь, розгубленiсть,
яко© не повинно б бути в такий час, та ще де - бiля такого об' кта. Йому
здавалось, що найдобiрнiшi вiйська народу, найкращi дивiзi© мусили б бути
кинутi зараз сюди, на захист славетно© споруди i такого промислового
центру, - в усякому разi, якби це залежало вiд нього, то вiн би саме так
розпорядивсь. А то скiльки ©х тут, розсипаних по рубежах, без танкiв, без
авiацi©, без достатньо© кiлькостi артилерi©... Запасна дивiзiя. Курсанти.
Заводськi во нiзованi дружини. Вони беруть на себе весь тягар. "I чим
менше нас, тим бiльша вiдповiдальнiсть на нас ляга , - подумалось
Богдановi. - Он заводськi, чути розмовляють, що заводи у них демонтують,
ешелон за ешелоном вивозять. Але ж Днiпрогесу не вивезеш, не вивезеш
Днiпра! Його треба захищати".
Гурт робiтникiв сто©ть у повний зрiст на кряжi; заспоко нi тишею, вони
розмовляють, поглядають навкруги. Небо над ними повне гарячо© блакитi,
рiднi степи навколо, а внизу, ген за Днiпром, рiдне мiсто з лiсом чорних
заводських труб, що ростуть наче з землi. Робiтники в задумi розглядають
все, що ©х оточу ; i небо високе, i степи, залитi сонцем, i затуманене,
задимлене мiсто за Днiпром, i Богдан нiби чу ©хнi роз'ятренi думки. "Це ж
наш отчий край. Це те, без чого ми не зможемо жити..."
- Як на душi, запорожцi? - вилазячи з окопу, весело окинув поглядом
оборону той бiлобровий, що розповiдав про меридiан. - Чи напо©мо ©хньою
поганою кров'ю нашу землю суху?
- З чого я почав би, - каже високий худий робiтник з запалими щоками,
видно, хворий на якусь шлункову хворобу, - так це отих хортицьких
колонiстiв взяв би за карк. А то як тiльки лiтак нiмецький вночi загуде,
так уже йому назустрiч i ракети з димарiв.
З мiста грузовиками доставляють на кряжi озбро ння, роздають гранати, -
цi гранати щойно тут i виробленi на запорiзьких заводах, вони шершавi i ще
нiби теплi пiсля заводсько© обробки. З ближчих колгоспiв привезли на обiд
харчi - величезнi, густо насоленi плахи свiжого сала, що так i тануло на
сонцi, знiмали його з грузовикiв, розстеляли перед бiйцями, як бiлi
ведмежi шкури.
- Дiлiть.
Був хлiб бiлий, як сонце, сало в долоню було, тiльки води бракувало.
Весь Днiпро випили б, якби вiн протiкав ближче!
Тi, кого посилали з кряжiв по воду до Днiпра, приносили ©© хто в чому:
у вiдрах, у казанках, у баклагах, а Степура принiс днiпрово©, просто в
каску набравши. Гукнув Богдана, Духновича, i вони, зiбравшись бiля його
окопу, пили з тi © каски уволю.
Це була найдобрiша у свiтi вода. Тепла, м'яка, солодка, вона пахла
лiтнiм синiм Днiпром, i коли Богдан пив, не вiрилось йому, що коли-небудь
вони вже не матимуть змоги цю води пити i лише в спраглих ©хнiх згадках
житиме для них ©© прiсний, солодкий, нi з чим не зрiвняний смак!
41
Бiля Степуриного окопу - будяки головатi, татарник, цупкий петрiв батiг
та дика собача рожа цвiте. Пiд будяками серед полинiв сплять,
розкидавшись, Духнович та Колосовський, i пiт навiть iз сплячих iз них
патьоками, брудними ручаями тече. Степурина каска лежить в ногах у хлопцiв
порожня, вже випито з не© воду.
Степура розморено сидить бiля окопу, курить. Оцi будяки, та синi
косарики, та собача рожа - це все друзi його дитинства. Наче звiдти, з-над
Ворскли, прийшли й стали ось тут, на запорiзьких кряжах. А внизу ото
стелиться цупко "собаче мило". Влiтку, коли, було, по-побiга ш за коровою
i ноги на тобi "курчатами" вiзьмуться вiд ранкових рос, заструпiють та
потрiскаються, то щоб у недiлю хоч трохи вiдмити - нiчим не вiдми ш, -
тiльки оцим "собачим милом". Треш, аж поки всю верхню шкiру з нiг iзiтреш.
То все було так давно, нiби й не з ним було. Все змiню ться, i сам вiн
змiнився, вирiс, тiльки не змiню ться для нього образ матерi, поста вона
зараз перед ним такою, як була для нього в дитинствi, як була всi цi роки.
Випровадила чоловiка й синiв на фронти, сама тепер удома, тiльки, мабуть,
тим i живе, що жде вiд них звiсток. Щороку, коли вiн, було, при©здить на
канiкули, це для не© свято, вона тiльки тим тодi й клопочеться, щоб вiн
смачнiшого попо©в, бiльше поспав, щоб набрався сил для науки. Нiяк не
могла зрозумiти, чому вiн сам рветься до тi © роботи, що й брат його,
комбайнер, хоча в душi гордилася, що загорiлого ©© студента колгоспники
цiле лiто бачать то на току, то бiля штурвала комбайна. I ось замiсть
золотого лiта з мирним стрекотом комбайнiв кинуто його в iнше лiто - лiто
чорних пожеж! Навалилось горе на них на всiх, не для урожа©в, не для
мирно© працi тепер люди живуть, i жилавий батько його, садiвник i
городник, пiшов тепер на вiйну з сво©ми медалями з виставки за капусту, за
помiдори... А могли ж бути канiкули й цього лiта, мiг i Андрiй, на радiсть
батькам, бути оце вдома, в рiдному селi, а не млiв би душею отут, на
пекучих заднiпровських рубежах.
Аж ось куди докотилась вiйна. Ще два мiсяцi тому вiн назвав би
божевiльним того, хто сказав би йому, що серпневого цього дня ти вже
лежатимеш на горбах пiд Запорiжжям, з гвинтiвкою захищатимеш Днiпрогес. I
все ж хоч як тяжко, хоч який гiркий для них оцей серпень, але нема зараз
на душi у Степури того вiдчаю, що терзав його бiля Канева, коли,
поранений, вiн ждав на березi переправи. Тодi йому здавалося, що все гине,
що нема порятунку, крiзь оту тужбу матерiв по ки©вських селах, на яких
насувалося горе, вiн на мить мовби побачив у чорнiм видiннi, як вигиба
його народ. То був хвилинний вiдчай, розпука, крик душi, спантеличено©
першими нещастями, першою кров'ю i смертю товаришiв. Вiдтодi хоч просвiтку
й нема i хоч вiйна, як степова пожежа, ще швидше б' у всi кра©, опалюючи
уже сво©м диханням Днiпрогес, але зараз Степура ма на душi тверду
певнiсть, певнiсть у тому, що сили, яких не розтопчеш вiйною, речi,
яких не винищиш вогнем. Незборимий народ, що воздвиг сво ю працею такi
споруди, таку красу, яку побачив Степура сьогоднi. Он димлять на обрi©
запорiзькi заводи, живуть - дарма що ©х бомблять нiч крiзь нiч, а ближче
на гранiтних плечах днiпровських берегiв красу ться вiн, Днiпрогес. Символ
ново© Укра©ни, витвiр ново©, соцiалiстично© цивiлiзацi©. Електричним
серцем республiки, сонцем електричним назвав тебе народ, i вiд тебе
справдi, як вiд сонця, був осяяний весь край. Перша любов кра©ни будуючо©,
©© енергiя, ©© порив до щастя втiлились у тобi, гордому первiстковi
п'ятирiчки. Розум i руки, що зумiли таке збудувати, вони сильнiшi за всiх
руйнiвникiв!
Про Днiпрельстан, ще не бачивши його, Степура вже писав сво© вiршi. Оте
на©вне далеке його вiршування, навiщо воно було? Слави кортiло? А що таке
слава? I чи така це вже необхiдна рiч для щастя людського? Вiн вважав себе
поетом, дряпаючи отi вiршi, а поетом, може, тiльки зараз ста ш, без
вiршiв, коли серце тво повне горя народного i ближчими, нiж будь-коли,
стали тобi думи народу, його болi, його велика боротьба. Нi, не хотiв би
вiн нiяко© слави, не треба б йому нiчого, тiльки б не було тужби
материнсько©, та не червонiло б небо пожежами вночi над його землею, та
вiчно б красувався над свiтом отой найкращий твiр його народу - залитий
сонцем Днiпрогес.
Заводськi ополченцi, що разом з бiйцями займають тут оборону по кряжах,
гомонять, перекликаються, чистять гвинтiвки. Багато тут робiтничо© молодi,
смiливо©, тямковито©, але ще бiльше лiтнiх робiтникiв, у яких вдома сiм'©,
дiти чи й онуки. Робiтники хоч i з гвинтiвками, проте мало схожi на
воякiв, вони й тут, на кряжах, залишаються бiльше людьми працi, тими, хто
ще вночi стояв бiля мартенiв i для кого нема нiяко© радостi в тому, що
вони змушенi були кинути верстати, домни, крани i взяти зброю до рук.
Духнович, прокинувшись, лежить горiлиць, дивиться в небо. Потiм
озива ться до Степури:
- Тебе не диву , що небо голубе?
- А яким же йому бути?
- Могло ж воно бути чорним, скажiмо.
- Небо - чорне? Пофантазуй.
- Ну, не чорне, то руде чи ще якесь. А то, бач, голубе. Розумна,
розумна, Андрiю, мати природа. Найнiжнiшу барву, яка тiльки в не© , чисту
блакить оту вона дала небовi. Саме блакить, барву, таку при мну для
людського ока... Дала, покрила нею весь оцей дах небесний, пiд яким людинi
призначено жити. Живи!
- А що з цим небом роблять, - промовив Богдан, який теж, уже
прокинувшись, лежав горiлиць, пiдклавши руки пiд голову. - Навiть його
запоганили.
- Пригаду те, хлопцi, картини Василькiвського в харкiвськiй галере©? -
знов заговорив Духнович, пристрасть якого до малювання була ©м добре
вiдома (всi факультетськi стiнгазети вiн оформляв). - Нiхто так, як
Василькiвський, не вмiв передавати барву неба. "Небесний" Василькiвський -
так i звали його. I тут ось небо справдi як на степових його акварелях...
Далеко було зараз вiд них усе те - Харкiв, картинна галерея, яку вони
не раз вiдвiдували, i Василькiвський з його незрiвнянним степовим небом.
Розкидало, розметало у вировищi вiйни молодий ©хнiй студбат. Новi люди
довкола, новi номери пiдроздiлiв, тiльки чорнi медальйони й кишенях iще
студбатiвськi.
- Скiльки з нас уже нiколи не повернуться до унiверситетських
аудиторiй, - зiтхнув Степура. - Вибув навiки Мороз. I Славка Лагутiн. I
Пiдмогильний...
- I наш невгамовний Дробаха, - додав Духнович, - такий спiвун,
задирака, розбiйник...
Почали згадувати тих, що зостались з комiсаром Лещенком на Росi в боях,
заговорили й про самого Лещенка, який тепер уже з новим полком десь там
вою , на Ки©вському напрямi.
- Це нам пощастило, що ми з ним починали, - сказав Колосовський. - Не
уявляю собi кращого комiсара для нашого студбдту...
- А як вiн палив нашi паспорти у вагонi, - пригадав Степура. - Вогнищем
паспортiв i матрикулiв освiтлена наша нiч випускна.
- А може, хлопцi, ми й справдi iдеалiсти, як каже Лимар? - промовив
раптом Духнович, мовби борючись з якимись сво©ми сумнiвами. - Може,
бiльшiсть вою лише в силу необхiдностi, чи з принуки, чи з iнстинкту
самозбереження - i все?
- Тодi треба вважати iдеалiстами всiх оцих, - пiдводячись, кинув Богдан
на гурти народних ополченцiв, що виднiли по кряжу. - Як i ми, прийшли вони
сюди з власно© волi, з власного бажання.
- Бо все це, - додав Степура, - ©м, як i нам, житт во необхiдне, все
дороге ©м тут - вiд споруд Днiпрогесу до оцього будяка...
- Будяк, вiн теж недаром на свiтi живе, - кинув мимохiдь розвалькуватий
дядько-ополченець. - Будяк у степу як барометр, вiн погоду вiщу : якщо
колеться - буде сонячно, не колеться - жди дощу...
Духнович потягнувся до будяка, торкнув пальцями.
- Колеться. На спеку, значить. На сушу. Ех ти, хороший мiй будячок, хоч
не красивий, зате колючий...
- Чому не красивий? - заперечив Степура. - Мов козак у малиновiй
шапцi...
- Ось ви скажiть таке менi, хлопцi, - заговорив серйозним тоном
- Бронебiйнi! Запалювальнi! - кричав заклопотаний роздачею збро©
сержант. - Пострiляйте, там розберетесь. Всi пригодяться!
Тепле надвечiр'я огортало приморськi парки. Десь аж над морем зринула
пiсня, молодий красивий голос вiв ©© вiльно, задумливо, i до не© поступово
став прислухатись уже весь цей виздоровбатський вавiлон.
Iз-за гори свiт бiленький,
Десь по©хав мiй миленький.
Бiйцi стояли попiд деревами, сидiли групами на витовченiй травi серед
ново© сво © збро© i слухали простеньку ту пiсню, мовби прощалися з нею.
Лiтнiй бо ць, мабуть з приписникiв, в окулярах, схожий на якого-небудь
бухгалтера, сидячи серед солдатського гурту i дослухаючись до пiснi,
задумливо все крутив i крутив у руцi щойно одержану нову гранату. Чи вона
справдi цiкавила його сво ю будовою та формою, як може зацiкавити людину
яблуко незнайомого сорту, чи просто, заслухавшись пiснi, вiн механiчно
крутив ©© в руках, аж поки сталося те, що сталось: висмикнулась чека, i
бiйцi, що сидiли поруч дядька, враз вiдсахнулися з жахом вiд нього, вiд
його гранати.
- Кидай! Кидай! - загукали йому.
Судорожне затиснувши гранату в руцi, вiн оторопiло скинув поглядом
сюди-туди, мов хотiв крикнути:
"Що менi робити? Куди кидати? Адже ви кругом?!"
Нiкуди було кидати - скрiзь люди, розгублений погляд його всюди
натикався на обличчя таких, як сам. Тодi вiн миттю зiрвав з голови каску,
спритно, як перепела, накрив нею гранату i навалився на не© грудьми.
...Коли розвiявся дим., ©дкий, смердючий, на поритiй, просмердженiй
вибухом землi лежала тiльки купа ганчiр'яна людського м'яса - все, що
зосталося вiд приписника.
- Догрався дядько, - зiтхнув хтось у натовпi.
- Його ж попереджали! - сердито озвався другий.
- Чеку ненароком висмикнув - от i все.
- Мiг би вiдкинути геть, але, бач, пощадив товаришiв.
Незабаром санiтари вже прибрали його, мовчки й похапливо, а там бiля
моря, де, певне, нiчого й не чули про те, що сталося тут, все линула в
надвечiр'я пiсня, та сама пiсня - про миленького, про свiт бiленький.
Це була остання пiсня, що ©© хлопцi чули у виздоровбатському таборi.
Вночi ©х повантажили в ешелон, море i парки зостались позаду, i тiльки
мiсяць - високе холодне свiтило - супроводив ©х у нiчнi степовi простори.
40
Ще б' ться енергетичне серце Укра©ни Днiпрогес.
Ще димить трубами пiд небом пiвдня степовий гiгант "Запорiжсталь",
цiлодобово працюють iншi заводи i ходять трамва© вiд старого до нового
Запорiжжя, а в небi над мiстом, як привид вiйни, вже висять аеростати,
тримаючи в повiтрi сталеву загорожу вiд ворожих лiтакiв. Команди
дiвчат-аеростатниць випускають ©х звечора, i повiтрянi вартовi ночують у
небi, стережуть рiдне мiсто, а заводи тим часом працюють на оборону, домни
й мартени дають плавку.
Аеростати в ранньому чистому небi над Запорiжжям, розбомбленi будинки,
вирви на вулицях, охопленi тривогою натовпи людей - ось чим зустрiло
Богдана Колосовського рiдне мiсто.
Коли бiйцi ©хнього ешелону висипали з вагонiв, котрийсь, не
розiбравшись, навiть пальнув у небо по аеростатах, йому спросоння здалося,
що то вже ворожi десанти спускаються на парашутах на це тихе, ранковою
млою повите мiсто.
- Куди стрiля ш? Сво©х не впiзнав? - загукали до нього дiвчата, що,
стягнувши з неба, саме вели на вiрьовках вулицею аеростат, а вiн все
виривався в них з рук, мовби хотiв вернутися знов у небо, на свiй високий
пост.
Вивантаженi з ешелону бiйцi, нашвидку шикуючись, форсованим маршем
рвонулися через мiсто у бiк Днiпра.
- На захист Днiпрогесу! Днiпрогес в небезпецi! - цим тут
наелектризовано повiтря.
Невже це правда? Невже небезпека так близько? Ще в ешелонi були
розмови, що правлять ©х кудись за Днiпро, на Кривий Рiг чи й далi, а тепер
ось виявля ться, що разом iз запорiзьким народним ополченням вони стануть
тут як захисники Днiпрогесу.
Розтягнувшись по вулицi, бiжать, важко хекаючи, i гiмнастьорки ©хнi
темнiють вiд поту, i з-пiд касок брудними ручаями стiка пiт. В брязкотi
збро© бiжить з товаришами Богдан через знайомi садки та яруги, потiм по
центральнiй магiстралi Шостого селища, з болем душевним минаючи сквери, в
яких риють окопи, кiнотеатри, в яких бував, квартали облитих вранiшнiм
сонцем будинкiв, у яких жили колись його друзi й знайомi. Так ось куди
привела його доля, ось у який час привела! Подекуди на мiсцi житлових
будинкiв уже тiльки купи руйновищ, уламки стiн, оголенi нутровища квартир.
Тут вiн виростав, на його очах виникало, розбудовувалось стрункими
кварталами це нове соцiалiстичне мiсто. Батько його вважав себе
днiпрогесiвцем, вiн служив у полку внутрiшньо© охорони, в тiм любимiм
запорожцями полку, над пiдроздiлами якого шефствували заводи, а вiн
здiйснював охорону Днiпрогесу i виходив на Першотравневi паради в голубих,
як днiпрова вода, кашкетах. Такий кашкет був мрi ю Богданового дитинства.
В батьковiм полку було все особливе, ©хнiй з величезними срiбними трубами
оркестр славився на все мiсто, i коли полк з цим оркестром проходив
Запорiжжям у сво©х голубих кашкетах, то здавалось, голуба рiчка тече по
широкiй сонячнiй магiстралi нового робiтничого району. А попереду полку
йде, рубаючи крок, людина мужньо© i гордо© постави; то йде з чорними
вусами при сво©й революцiйнiй збро© твiй батько, герой революцiйних бо©в
на пiвднi Укра©ни - старий Колосовський. I ось тепер, замiсть нього, уже
ти, його син, брязкаючи збро ю, бiжиш тут по центральнiй магiстралi
Шостого селища, i не в голубому кашкетi, а у важкiй зеленiй касцi, i вже
не парад тебе чека , а чорна кривава вiйна.
Запорiзькi курсанти на грузовиках, цивiльнi ополченцi в засмальцьованих
кепках, в робiтничих спецiвках i ви, щойно прибулi поповненцi, - всi ви -
в одному напрямку - всi до Днiпра.
Богдановi аж дух перехопило, коли попереду зблиснула рiдна рiка...
Днiпро! Синя пiсня його дитинства, ось вiн уже вдарив у вiчi блакиттю,
могутнiм розливом свiтла, вигнувсь дугою "бикiв", забiлiв кружевами пiни з
високо© греблi... I величезна - через увесь Днiпро - бетонна гребiнка
"бикiв", i крани над греблею, i схожий на казковий палац будинок
електростанцi© на правому березi, облицьований темно-рожевим вiрменським
туфом, - всi цi споруди разом з каменем берегiв, з блакиттю Днiпра, iз
зеленими горбами Хортицi, iз високим вигнутим куполом неба зливаються тут
в дине цiле, постають як диний гармонiйний витвiр, розпочатий природою i
довершений людиною. Сила й гармонiя. Блиск i чистота. Зда ться, пилинка
нiколи не впала на цю споруду, на все, що ся тут новизною, якоюсь
святковiстю. Зда ться, цей шматок сонячно© дiйсностi вихоплений уже десь
iз майбутнього, як взiрець того, що буде колись на землi.
Колона ©хня руха ться греблею, вимучена, з мокрими спинами, обтяжена
збро ю, запалена бiгом. Нижче греблi, далеко внизу, видно, як ходить риба
бiля самих бетонних "бикiв".
- Гляньте, скiльки риби! - гука котрийсь на ходу.
Риба сто©ть пiд греблею табунами, упершись лобами в бетон. Вгору далi
плисти ©й нiкуди. Всюди у прозорих, просвiтлених сонцем глибинах, як тiнi
застиглих торпед, темнiють риб'ячi спини.
Вниз вiд Днiпрогесу широко розкинувся слiпучий Днiпро, по ньому випира
з води знайоме Богдановi з дитинства камiння, рудувате, нiби пригорiле,
прижовкле на сонцi. Он скеля Кохання. Два Брати. Скеля Дурна, на якiй
запорожцi нiбито киями вибивали колись дур iз тих, хто провинився...
Купався не раз там Богдан, стрибаючи з хлопчаками зi скелi в ласкаву
днiпровську воду. Зараз на камiннi, як i в роки його дитинства, сидять
обезсиленi спекою бiлi крячки i дивляться в цей бiк, на греблю, на
пробiгаючих бiйцiв, на курсанта Колосовського, дивляться i мовби питають:
"Куди це ви? Чому ви всi у такiй тривозi?"
За скелями, за крячками - зелена Хортиця, острiв козацький в обiймах
Днiпра. Буйнi садки по всьому острову, над ними 75-метровi, найвищi на всю
округу, щогли. Десь там залiзничний полустанок Сiч, з того полустанка
Богдан сiдав на по©зд, вперше покидаючи рiдне мiсто, пускаючись у широкий
свiт...
На правому березi, в кiнцi греблi, контрольний пост, порядкують тут
вiйськовi в зелених кашкетах. Прикордонники! Чому вони тут? Вже тут
кордон? Дожитись, щоб державний кордон по греблi Днiпрогесу проходив...
Суворi, замкнутi в них обличчя, невблаганнiсть в очах. Перехопивши дорогу,
що веде на греблю, стримують натиск бiженцiв, перевiряють усiх: кого
пропустять, кого вбiк. Особливо настороженi до вiйськових: чи не втiкач,
чи не панiкер? Он затримали якогось верхiвця, що сидить на конi охляп.
- Злазь!
Вiн ла ться, кричить, в нього неабиякi вiдзнаки в петлицях, але для них
це байдуже - схопили, стягли, бо нема вже для них нi чинiв, нi вiдзнак,
тiльки Днiпрогес, який треба захищати.
Височезнi осокори посхилялась над озером Ленiна. Нарештi затiнок вiд
спеки. Доки командири щось там з'ясовують, пiдроздiли поповненцiв мають
хвилину перепочинку. Посхилявшись на бетонованi парапети в тiнi дерев,
бiйцi жадiбно дивляться на повноводе озеро Ленiна, на Днiпрогес, про який
стiльки чули, а бачать здебiльшого вперше.
- Я не думав, що це так велично, - не зводячи погляду з греблi, каже до
хлопцiв Степура. - Яка споруда! I це на тому Днiпрi, де протягом столiть
стояв невщухаючий гуркiт порогiв...
- Так, це справдi гордiсть нашого часу, - говорить Духнович. -
Пам'ята те, як Наполеон казав у гиптi:
"Солдати, з висоти цих пiрамiд на вас дивляться сорок столiть людсько©
iсторi©..." Тут на нас дивиться одна п'ятирiчка, зате яка п'ятирiчка!
П'ятирiчка ново©, соцiалiстично© цивiлiзацi©...
- I нiде нi подряпинки, - зауважив хтось iз бiйцiв. - Авiацiя ©хня ще
нi разу, видно, його не бомбила.
- Бомбив, та не попав, - кинув один з мiсцевих ополченцiв, що саме
проходили мимо. - Замiсть греблi, у скелю шарахнув.
"Все оце, що так нахтненно будувалось, що зводилось мiльйонами трудових
рук, хiба воно будувалось для бомб? - дума Богдан. - На цiлi столiття
мирного життя ця споруда була розрахована".
- На таку красу, менi зда ться, просто рука не може знятись, хай вiн
буде варвар iз варварiв, - каже Степура. - Руйнувати бомбами такий шедевр
цивiлiзацi©, чудовий оцей витвiр людський...
- При менi тут укладали перший бетон, - говорить Колосовський глухим
вiд хвилювання голосом, а думка його вже шуга в минуле, в тi часи, коли
тут не тiльки вдень, а й уночi, при свiтлi прожекторiв, влаштовували
аврали, трудовi штурми, коли заводськi колективи з прапорами iшли до
котлована, рятуючи споруду вiд весняних паводкiв. Знайомi виринають
обличчя, далекi чу голоси...
"Ви, хто проектував Днiпрогес. Ви, хто мiсив тут бетон.
Дiвчата-бетонярки, грабарi, монтажники, iнженери-енергетики, люди в
гумових чоботях, в комбiнезонах, що днями й ночами тут працювали, вас
хочуть знищити одним ударом, пiд ноги вiйни хочуть кинути вашу працю, ваш
навiки зацементований тут пафос, енергiю, вашу любов..."
Рiзкi слова команди обривають Богдановi думки.
Iдуть.
Зелень i метал навкруги. Мимо чорного залiзного лiсу трансформаторiв,
крiзь робiтничi селища, що потопають в садках, - на голi, спаленi сонцем
кряжi правого берега. Десь мiж новим Кiчкасом i Великим Лугом буде ©хня
оборона по кряжах. Чим вище на кряжi, тим гарячiший вiтер обвiва обличчя,
вiтер степового серпня.
Незабаром вже вони на кряжах. Стали на горбi, придавленi важкими
гарячими касками, придавленi небом, гарячим, як каска. Вiдкритi поля,
бур'яни та посадки.
- Окопуйсь!
Добуто сапернi лопатки, вiдкладено зброю - почалася солдатська
землекопська робота. Тихо всюди, вiйни не чути, противника й признаку
нема. А вони копають. Земля суха, тверда, трудно да ться - окопи ©хнi
тягнуться понад межiвником. Все тут сиве по-степовому: сивi полинi стоять,
деревiй сивий, срiблясто вилиску неподалiк у посадках сива маслина.
Колюча вона, терпкi на нiй плоди, а бiйцi вже пасуться й там, у колючому.
Вперемiшку з пiдроздiлами армi© займають тут оборону i народнi
ополченцi, бiйцi во нiзованих заводських дружин, що бiльшими й меншими
командами прибувають iз Запорiжжя. серед них немало таких, якi ще вночi
стояли бiля мартенiв, а зачувши про небезпеку, просто iз змiни з'являлися
в парткоми:
- Розбронюйте нас!
Броньованi i розброньованi, в робочих спецiвках, сяк-так озбро нi,
вскакували бiля заводських зупинок у трамва©, i дiвчата-кондукторки вперше
не вимагали з них квиткiв, бо знали, куди ©х везуть, куди вони пiдуть,
вихопившись з трамва©в. Цiлими командами з'являлись вони тепер на
правобережних висотах, на спалених спекою степових кряжах.
Де ворог?
А ворога не було, була тiльки спека та затишшя степове.
Несподiвано випало хлопцям зустрiти тут серед ополченських
полiтпрацiвникiв одного iз сво©х студбатiвцiв - Миколу Харцишина з
геофаку, вiд якого вони дiзналися, що рештки ©хнього студбату було влито в
iншi частини, що ©хнього Лещенка вже призначили комiсаром полку i вiн
продовжу воювати десь на Ки©вському напрямi.
Розмова з Харцишиним вiдбувалася на ходу; обвiшаний гранатами,
закiптюжений, вiн поспiшав iз сво©м загоном кудись ще далi в степ i на
запитання хлопцiв про становище тiльки знизав плечима:
- Нiхто нiчого толком не зна . На грузовиках послали розвiдникiв у бiк
Кривого Рога, в бiк Нiкополя, якщо повернуться - розкажуть.
З лiвого весь час прибува озбро ний люд, дружинники, ополченцi. На
кряжах ©х зустрiчають жадiбними розпитами:
- Що там у мiстi? Що чути?
- Всяка погань голову пiдiйма. Борошно тягнуть з пекарень, аж вiхола
кушпелить.
- При менi двох мародерiв на вулицi розстрiляли - грабували магазин.
- А в нас, чули? - Якийсь бiлобровий, зашмарований ополченець, що рив
окоп неподалiк Колосовського, кинув лопату, весело озирнувсь на сусiдiв. -
В нас уночi бiля силового цеху... меридiан лопнув!
- Що? Що? Який меридiан? - не розiбравши, почали обертатись до нього
бiйцi.
- Звiсно який: географiчний. Лопнув якраз бiля силового. Не минути б
аварi©, якби не кинулись одразу. А то мерщiй електрозварникiв сюди та
бригаду з кузнечного, - а в нас братва, зна те, яка - до ранку меридiан
той уже знову склепали, заварили, не видно, де й лопнув!
- От залива , - озвався до Богдана лiтнiй робiтник, що поблизу ламав
полин для маскування. - А становище ж, справдi, погiршу ться з кожним
днем. По радiо передають, що бо© ще десь ледве чи не в Бессарабi©, а ми
вже ось тут ждемо, бiля ворiт Днiпрогесу. Це ж недарма нас пiдняли?
- Та звiсно, - вiдповiв, хмурячись, Богдан.
- При©хав до нас уночi на завод високий чин, мало не з верховного
штабу, - розповiдав робiтник, - ну, як начальник главку, скажiмо. Ми,
дружинники, до нього: "Дайте зброю!", а вiн нам: "Збро© нема". - "Ну, то
як же?" - "Куйте шаблi". Дума мо, жарту , а вiн серйозно: куйте. Звiсно,
заводи в нас такi, що й чорта викують, але де ж ти вчора був? Партiйнi
органiзацi© роблять усе, що тiльки можна, пiдiймають народ, створюють
заводськi дружини, загони ополчення, винищувальнi батальйони - збро©,
збро© тiльки давай. Не шаблю, а справжню сучасну зброю. "Чому ж ©© нема?"
А вiн, чин той, плечима знизу : "Так склалось". Озлило мене оце його "так
склалось". Не повинно, кажу, у нас так складатись! Чому, коли в мене
плавка не вийшла, з мене питають? Чому, коли в солдата склада ться щось не
гаразд, то одразу по кумполу його, а в того, бач, "склалось" - i як з
гуски вода!
Багато з того, що Богдан побачив тут сьогоднi, було й для нього
незрозумiлим, не знаходило виправдання. Почувалася безладь, розгубленiсть,
яко© не повинно б бути в такий час, та ще де - бiля такого об' кта. Йому
здавалось, що найдобiрнiшi вiйська народу, найкращi дивiзi© мусили б бути
кинутi зараз сюди, на захист славетно© споруди i такого промислового
центру, - в усякому разi, якби це залежало вiд нього, то вiн би саме так
розпорядивсь. А то скiльки ©х тут, розсипаних по рубежах, без танкiв, без
авiацi©, без достатньо© кiлькостi артилерi©... Запасна дивiзiя. Курсанти.
Заводськi во нiзованi дружини. Вони беруть на себе весь тягар. "I чим
менше нас, тим бiльша вiдповiдальнiсть на нас ляга , - подумалось
Богдановi. - Он заводськi, чути розмовляють, що заводи у них демонтують,
ешелон за ешелоном вивозять. Але ж Днiпрогесу не вивезеш, не вивезеш
Днiпра! Його треба захищати".
Гурт робiтникiв сто©ть у повний зрiст на кряжi; заспоко нi тишею, вони
розмовляють, поглядають навкруги. Небо над ними повне гарячо© блакитi,
рiднi степи навколо, а внизу, ген за Днiпром, рiдне мiсто з лiсом чорних
заводських труб, що ростуть наче з землi. Робiтники в задумi розглядають
все, що ©х оточу ; i небо високе, i степи, залитi сонцем, i затуманене,
задимлене мiсто за Днiпром, i Богдан нiби чу ©хнi роз'ятренi думки. "Це ж
наш отчий край. Це те, без чого ми не зможемо жити..."
- Як на душi, запорожцi? - вилазячи з окопу, весело окинув поглядом
оборону той бiлобровий, що розповiдав про меридiан. - Чи напо©мо ©хньою
поганою кров'ю нашу землю суху?
- З чого я почав би, - каже високий худий робiтник з запалими щоками,
видно, хворий на якусь шлункову хворобу, - так це отих хортицьких
колонiстiв взяв би за карк. А то як тiльки лiтак нiмецький вночi загуде,
так уже йому назустрiч i ракети з димарiв.
З мiста грузовиками доставляють на кряжi озбро ння, роздають гранати, -
цi гранати щойно тут i виробленi на запорiзьких заводах, вони шершавi i ще
нiби теплi пiсля заводсько© обробки. З ближчих колгоспiв привезли на обiд
харчi - величезнi, густо насоленi плахи свiжого сала, що так i тануло на
сонцi, знiмали його з грузовикiв, розстеляли перед бiйцями, як бiлi
ведмежi шкури.
- Дiлiть.
Був хлiб бiлий, як сонце, сало в долоню було, тiльки води бракувало.
Весь Днiпро випили б, якби вiн протiкав ближче!
Тi, кого посилали з кряжiв по воду до Днiпра, приносили ©© хто в чому:
у вiдрах, у казанках, у баклагах, а Степура принiс днiпрово©, просто в
каску набравши. Гукнув Богдана, Духновича, i вони, зiбравшись бiля його
окопу, пили з тi © каски уволю.
Це була найдобрiша у свiтi вода. Тепла, м'яка, солодка, вона пахла
лiтнiм синiм Днiпром, i коли Богдан пив, не вiрилось йому, що коли-небудь
вони вже не матимуть змоги цю води пити i лише в спраглих ©хнiх згадках
житиме для них ©© прiсний, солодкий, нi з чим не зрiвняний смак!
41
Бiля Степуриного окопу - будяки головатi, татарник, цупкий петрiв батiг
та дика собача рожа цвiте. Пiд будяками серед полинiв сплять,
розкидавшись, Духнович та Колосовський, i пiт навiть iз сплячих iз них
патьоками, брудними ручаями тече. Степурина каска лежить в ногах у хлопцiв
порожня, вже випито з не© воду.
Степура розморено сидить бiля окопу, курить. Оцi будяки, та синi
косарики, та собача рожа - це все друзi його дитинства. Наче звiдти, з-над
Ворскли, прийшли й стали ось тут, на запорiзьких кряжах. А внизу ото
стелиться цупко "собаче мило". Влiтку, коли, було, по-побiга ш за коровою
i ноги на тобi "курчатами" вiзьмуться вiд ранкових рос, заструпiють та
потрiскаються, то щоб у недiлю хоч трохи вiдмити - нiчим не вiдми ш, -
тiльки оцим "собачим милом". Треш, аж поки всю верхню шкiру з нiг iзiтреш.
То все було так давно, нiби й не з ним було. Все змiню ться, i сам вiн
змiнився, вирiс, тiльки не змiню ться для нього образ матерi, поста вона
зараз перед ним такою, як була для нього в дитинствi, як була всi цi роки.
Випровадила чоловiка й синiв на фронти, сама тепер удома, тiльки, мабуть,
тим i живе, що жде вiд них звiсток. Щороку, коли вiн, було, при©здить на
канiкули, це для не© свято, вона тiльки тим тодi й клопочеться, щоб вiн
смачнiшого попо©в, бiльше поспав, щоб набрався сил для науки. Нiяк не
могла зрозумiти, чому вiн сам рветься до тi © роботи, що й брат його,
комбайнер, хоча в душi гордилася, що загорiлого ©© студента колгоспники
цiле лiто бачать то на току, то бiля штурвала комбайна. I ось замiсть
золотого лiта з мирним стрекотом комбайнiв кинуто його в iнше лiто - лiто
чорних пожеж! Навалилось горе на них на всiх, не для урожа©в, не для
мирно© працi тепер люди живуть, i жилавий батько його, садiвник i
городник, пiшов тепер на вiйну з сво©ми медалями з виставки за капусту, за
помiдори... А могли ж бути канiкули й цього лiта, мiг i Андрiй, на радiсть
батькам, бути оце вдома, в рiдному селi, а не млiв би душею отут, на
пекучих заднiпровських рубежах.
Аж ось куди докотилась вiйна. Ще два мiсяцi тому вiн назвав би
божевiльним того, хто сказав би йому, що серпневого цього дня ти вже
лежатимеш на горбах пiд Запорiжжям, з гвинтiвкою захищатимеш Днiпрогес. I
все ж хоч як тяжко, хоч який гiркий для них оцей серпень, але нема зараз
на душi у Степури того вiдчаю, що терзав його бiля Канева, коли,
поранений, вiн ждав на березi переправи. Тодi йому здавалося, що все гине,
що нема порятунку, крiзь оту тужбу матерiв по ки©вських селах, на яких
насувалося горе, вiн на мить мовби побачив у чорнiм видiннi, як вигиба
його народ. То був хвилинний вiдчай, розпука, крик душi, спантеличено©
першими нещастями, першою кров'ю i смертю товаришiв. Вiдтодi хоч просвiтку
й нема i хоч вiйна, як степова пожежа, ще швидше б' у всi кра©, опалюючи
уже сво©м диханням Днiпрогес, але зараз Степура ма на душi тверду
певнiсть, певнiсть у тому, що сили, яких не розтопчеш вiйною, речi,
яких не винищиш вогнем. Незборимий народ, що воздвиг сво ю працею такi
споруди, таку красу, яку побачив Степура сьогоднi. Он димлять на обрi©
запорiзькi заводи, живуть - дарма що ©х бомблять нiч крiзь нiч, а ближче
на гранiтних плечах днiпровських берегiв красу ться вiн, Днiпрогес. Символ
ново© Укра©ни, витвiр ново©, соцiалiстично© цивiлiзацi©. Електричним
серцем республiки, сонцем електричним назвав тебе народ, i вiд тебе
справдi, як вiд сонця, був осяяний весь край. Перша любов кра©ни будуючо©,
©© енергiя, ©© порив до щастя втiлились у тобi, гордому первiстковi
п'ятирiчки. Розум i руки, що зумiли таке збудувати, вони сильнiшi за всiх
руйнiвникiв!
Про Днiпрельстан, ще не бачивши його, Степура вже писав сво© вiршi. Оте
на©вне далеке його вiршування, навiщо воно було? Слави кортiло? А що таке
слава? I чи така це вже необхiдна рiч для щастя людського? Вiн вважав себе
поетом, дряпаючи отi вiршi, а поетом, може, тiльки зараз ста ш, без
вiршiв, коли серце тво повне горя народного i ближчими, нiж будь-коли,
стали тобi думи народу, його болi, його велика боротьба. Нi, не хотiв би
вiн нiяко© слави, не треба б йому нiчого, тiльки б не було тужби
материнсько©, та не червонiло б небо пожежами вночi над його землею, та
вiчно б красувався над свiтом отой найкращий твiр його народу - залитий
сонцем Днiпрогес.
Заводськi ополченцi, що разом з бiйцями займають тут оборону по кряжах,
гомонять, перекликаються, чистять гвинтiвки. Багато тут робiтничо© молодi,
смiливо©, тямковито©, але ще бiльше лiтнiх робiтникiв, у яких вдома сiм'©,
дiти чи й онуки. Робiтники хоч i з гвинтiвками, проте мало схожi на
воякiв, вони й тут, на кряжах, залишаються бiльше людьми працi, тими, хто
ще вночi стояв бiля мартенiв i для кого нема нiяко© радостi в тому, що
вони змушенi були кинути верстати, домни, крани i взяти зброю до рук.
Духнович, прокинувшись, лежить горiлиць, дивиться в небо. Потiм
озива ться до Степури:
- Тебе не диву , що небо голубе?
- А яким же йому бути?
- Могло ж воно бути чорним, скажiмо.
- Небо - чорне? Пофантазуй.
- Ну, не чорне, то руде чи ще якесь. А то, бач, голубе. Розумна,
розумна, Андрiю, мати природа. Найнiжнiшу барву, яка тiльки в не© , чисту
блакить оту вона дала небовi. Саме блакить, барву, таку при мну для
людського ока... Дала, покрила нею весь оцей дах небесний, пiд яким людинi
призначено жити. Живи!
- А що з цим небом роблять, - промовив Богдан, який теж, уже
прокинувшись, лежав горiлиць, пiдклавши руки пiд голову. - Навiть його
запоганили.
- Пригаду те, хлопцi, картини Василькiвського в харкiвськiй галере©? -
знов заговорив Духнович, пристрасть якого до малювання була ©м добре
вiдома (всi факультетськi стiнгазети вiн оформляв). - Нiхто так, як
Василькiвський, не вмiв передавати барву неба. "Небесний" Василькiвський -
так i звали його. I тут ось небо справдi як на степових його акварелях...
Далеко було зараз вiд них усе те - Харкiв, картинна галерея, яку вони
не раз вiдвiдували, i Василькiвський з його незрiвнянним степовим небом.
Розкидало, розметало у вировищi вiйни молодий ©хнiй студбат. Новi люди
довкола, новi номери пiдроздiлiв, тiльки чорнi медальйони й кишенях iще
студбатiвськi.
- Скiльки з нас уже нiколи не повернуться до унiверситетських
аудиторiй, - зiтхнув Степура. - Вибув навiки Мороз. I Славка Лагутiн. I
Пiдмогильний...
- I наш невгамовний Дробаха, - додав Духнович, - такий спiвун,
задирака, розбiйник...
Почали згадувати тих, що зостались з комiсаром Лещенком на Росi в боях,
заговорили й про самого Лещенка, який тепер уже з новим полком десь там
вою , на Ки©вському напрямi.
- Це нам пощастило, що ми з ним починали, - сказав Колосовський. - Не
уявляю собi кращого комiсара для нашого студбдту...
- А як вiн палив нашi паспорти у вагонi, - пригадав Степура. - Вогнищем
паспортiв i матрикулiв освiтлена наша нiч випускна.
- А може, хлопцi, ми й справдi iдеалiсти, як каже Лимар? - промовив
раптом Духнович, мовби борючись з якимись сво©ми сумнiвами. - Може,
бiльшiсть вою лише в силу необхiдностi, чи з принуки, чи з iнстинкту
самозбереження - i все?
- Тодi треба вважати iдеалiстами всiх оцих, - пiдводячись, кинув Богдан
на гурти народних ополченцiв, що виднiли по кряжу. - Як i ми, прийшли вони
сюди з власно© волi, з власного бажання.
- Бо все це, - додав Степура, - ©м, як i нам, житт во необхiдне, все
дороге ©м тут - вiд споруд Днiпрогесу до оцього будяка...
- Будяк, вiн теж недаром на свiтi живе, - кинув мимохiдь розвалькуватий
дядько-ополченець. - Будяк у степу як барометр, вiн погоду вiщу : якщо
колеться - буде сонячно, не колеться - жди дощу...
Духнович потягнувся до будяка, торкнув пальцями.
- Колеться. На спеку, значить. На сушу. Ех ти, хороший мiй будячок, хоч
не красивий, зате колючий...
- Чому не красивий? - заперечив Степура. - Мов козак у малиновiй
шапцi...
- Ось ви скажiть таке менi, хлопцi, - заговорив серйозним тоном