Страница:
бог, i Гiтлера переживу.
Ольга, сiвши на купi землi, припрошу й старого:
- Сiдайте з нами перепочити, дiдусю... Розкажiть що-небудь.
А Мар'яна сво©ми лукавими очима критично огляда дiда, нiби примiря до
когось.
- Не уявляю вас махновцем, дiду, - посмiха ться вона. - На тачанцi,
галопом десь у степах... Та вас же, мабуть, i баба ваша б' ?
- Баба ма право, бо вона моя, а iншим зась, - каже дiд Лука, повагом
сiдаючи бiля окопниць на землянiм валу. - А махновцем, дiвчата, я став не
з сво © волi, а скорiше з принуки. Наскочила отака, як би й ти, цвиндря, -
вiн кива на Мар'яну, - вся в пуговицях та в ременнi: "Давай у тачанку,
будеш менi за вiзничого!" I де дiнешся? Сiда ш, береш вiжки. А вона,
шейма, ще ж i заставля , щоб стойма у тачанцi, так щоб i правував
навстоячки для бiльшого фасону...
- Ну й правували? - аж у вiчi загляда дiдовi Таня, вмостившись у
старого в ногах.
- А що ж, коли вже попав до тих бандитiв, не зумiв вiд них виховатись.
Перед тим я три тижнi ховався у тестя свого на баштанi. Якось вранцi
зварили кашi, снiда мо, коли - гульк! дуть пiдводою денiкiнцi, а ми ©х
уже зна м: найдуть, - ага, дезертир! Тут тобi й кришка, ©дуть, звертають
бричкою прямо до нашого куреня. "В солому заривайся!" - каже менi тесть.
Залiз я в куток пiд солому, принишк, як миша. Чую, пiд'©хали. "Ну, д д,
дезертири ?" - "Нема". - "А кавуни ?" - "Кавуни перед вами". - "Вибери
нам, де найкращi..." Пiшов старий вибирати ©м по баштану спiлих кавунiв, а
я все лежу в соломi, вже й мишi мене кусають. Думаю, наберуть кавунiв та й
пiдуть собi, а вони не спiшать, тут-таки, пiд куренем, стали i вгощатися.
Один сiв просто на мене, вгузався, як на мiшку, так на менi й поснiдав,
стерво.
Дiд Лука, скинувши бриля, розважисто потира долонею зрошену потом
голизну свого широкого сократiвського черепа.
- А вухо чого то у вас перерване? - запиту Ольга.
- Пас корiв та заснув, а теля пiдiйшло та й вiджувало, - каже дiд, i
оком не зморгнувши.
- I не чули?
- Мiцно спав. Крiзь сон наче чую: щось тре i тре. Прокинувсь - теля
надi мною i вухо вже дожову .
Дiвчата майже вiрять, так серйозно це дiд Лука розповiда , але тiтка
Хотина, огрядна доярка з ©хнього колгоспу, зна цiну дiдовим лясам:
- Послухайте його! То дiд ще з тi © вiйни таке вухо принiс.
- Так ви й на iмперiалiстичнiй були, дiдусю? - зацiкавлено запиту
Таня. - Ветеран двох вiйн?
- А яка ж без нас обiйдеться? - Дiд мружить кудись в далечiнь маленькi
зiркi сво© оченята. - Найкращi лiта свого життя вiйнi вiддати довелось,
змарнувати в солдатчинi... Справдi, пройшли года, як вода. Хiба ж такий я
тодi був! - Вiн хвальковито зирка на свою улюбленицю Таню. - Сила яка
була в руках. Коня вхоплю за копит - не вирветься. Зараз пiдтоптався.
- А от голос i досi в дiда молодий, - каже тiтка Хотина, зайшовши з-за
спини i жартома обiймаючи дiда товстою смаглявою рукою. - Вночi як
заспiва на току, за третьою горою чути.
- То коли сторожую, - пояснив дiд Лука, - сон розганяю.
Таня спiвчутливо дивиться на нього, на його зiсохлу шию, на сорочечку
його абияку, з одним гудзиком. Споко м i лагiднiстю вi вiд цього
колишнього вояка.
- Просто не уявля ться, дiдусю, що ви теж були на вiйнi, в атаки
ходили, в людей стрiляли. Скажiть, стрiляли ж?
- Бiльше в небо, дочко, в бiлий свiт, як у копiйку. На позицiях, було,
пригнешся в окопi, голову вниз, а гвинтiвку виставиш та й бахка ш
навмання, щоб тiльки офiцер чув.
Мар'яна прикипiла до нього посуворiлим поглядом:
- Ото такий з вас був вояка?
- А я, дочко, за "Георгiями" не ганявсь. Людину вбивати вiра тодi моя
не дозволяла. Якраз перед тим я вчення Льва Миколайовича графа Толстого
прийняв.
- Я чомусь так i думала, що ви були толстовцем, - тихо стрепенулась
Ольга. - Ви i в Ясну Поляну ходили?
- Нi, в Ясну не ходив, нiколи було за роботою. А ось мати моя, так вона
аж у Палестину ходила, в русалим, i хоч темна женщина, проте аж звiдти, з
аравiйських пустинь, принесла в слободу святого вогню. Бiльше року ходила,
а дома за цей час хазяйство занепало, i батько так розсердились на ©©
походеньки, що, коли вона явилася з русалима iз сво ю запаленою свiчкою,
вiн спересердя i свiчку ту загасив, i всi геть з хати iкони повикидав -
сокирою серед двору порубав на цур'я... А ми, молодшi, за сво ю вiрою
нiкуди вже не ходили. Толстовськi проповiдники самi до нас у слободу
прийшли, кiлькох тодi парубкiв таких, як i я, вченням сво©м прихилили до
себе. Ото, дiвчата, через те й стрiльба моя була така.
- Так це ви, дiдусю, пацифiст? - вигукнула Ольга. - Це ви, як i Роллан,
були "над схваткою"?
- В рiзних схватках бував я, дiвчата, - мовби не розчув старий, - а
скажу вам одне: нема в тих вiйнах пуття. Це як чума, що ото колись ходила
по свiту, або холера. Хто раз вiйни спробував, тому на все життя вистачить
нею вiдпльовуватись...
- Вiдпльовуйся не вiдпльовуйся, а ©х, бач, знову несе! Спитати б, чого
©м треба вiд нас? - сердито сказала тiтка Хотина, беручись за лопату. -
Нiхто ©х не чiпав, а вони йдуть, палять, рови проти них, як проти сарани,
копай. Хоч би ©х там нашi добре почистили за Днiпром.
- Круковi мило не поможе, - сказав дiд Лука, рушаючи до водовозки.
- Вам, дiду, ще нiчого, - кинула йому тiтка Хотина. - Ваш син у
морфлотi, десь аж на Тихому океанi, а мiй ось Трифон просто у вогонь
пiшов. Втямки не вiзьму, як вiн там воюватиме. Ви ж зна те, такий вiн у
мене тихий та плохенький, курки боявся зарiзати, мухи не вбив. Як же вiн
людей убиватиме?
- Не людей, а фашистiв, - поправила рiзко Мар'яна. - А фашиста я й сама
оцi ю лопатою, як жабу, перерубала б.
- Нелегко, нелегко й вам, дiвчата, - спiвчутливо глянула на студенток
висока, з отеклим обличчям жiнка - багатодiтна мати з сусiднього колгоспу.
- Молодi, вченi, матерями б вам скоро бути, а де воно, ваше материнство?
Де вони тепер, вашi судженi?
- Героями, в орденах повернуться, - сказав, з'являючись iз-за
водовозки, забризканий водою Штепа зi сво ю незмiнною вивернутою усмiшкою.
Коли унiверситет вiдправляв людей на окопи, Штепi доля теж вручила лопату
i послала разом з усiма сюди.
- Та воно й тобi, хлопче, - скоса поглянув на Штепу дiд Лука, - бiльше
личило б зараз там бути, а не отут мiж спiдницями плутатись. Однокашники ж
тво© там?
- А я не потовпився, - вiдповiв Штепа в тонi жарту.
- Iч, йому весело, - з обуренням вигукнула Мар'яна, апелюючи найбiльше
до жiнок-колгоспниць. - Тисячi наших студентiв за рюкзаки - i в похiд, а
вiн не потовпився! За шкуру свою трясеться! - I, розчервонiвшись, крикнула
дiдовi Луцi: - Не давайте йому, дiду, води! Хай висохне, хай мумiя з нього
стане!
Займаючи знов сво мiсце на водовозцi, дiд Лука чужакувато глянув на
Штепу.
- Бач, як воно трясогузовi на свiтi...
Штепу це аж скривило:
- Вам, дiду, краще б помовчати з вашим махновським минулим!
Дiд, не вiдповiвши, мовчки цьвохнув у повiтрi сво©м батiжком, по©хав.
Надвечiр того дня несамовито заверещала сирена. Завила, завугукала:
"Вугу-вугу!.."
- Нiмець летить!
- Ховайтесь!
Посплигувавши на дно рову, дiвчата бачили, як над трасою ©хнiх робiт у
хижому блиску мчить лiтак. Диркнув над полем кулеметною чергою, потiм од
нього вiддiлилось щось темне, кругле i з наростаючим торохканням, з
свистом полетiло вниз. Лiтак вихором промчав над мiсцем робiт на невеликiй
висотi - було навiть видно льотчика в кабiнi, його оскаленi зуби: вiн
реготав.
- Бочку скинув! - почулися голоси окопникiв. - Бочку порожню з-пiд
пального! Ще й дiрки пробив, щоб дужче свистiла!
- Нiкого не поранив? - пробiючи стривожено питав вiйськовий.
- Хотiв, та нiкого не влучив, - вiдповiдали жiнки.
- Бочку кинув - це ж придумати!
- На другий раз не тiльки бочку вiд тракторiв, а й цiлого трактора на
голови нам кине! Пiд Iванiвною, кажуть, шмат воза отак кинув на
окопникiв...
- Самого б його кинуло об землю! - лаялася тiтка Хотина вслiд лiтаковi.
- Ще вiн i регоче, песиголовець, на кутнi б ти реготав!
- Треба вимагати, хай завтра ж зенiтнi кулемети нам тут поставлять, -
лютилась, беручись до роботи, Мар'яна. - Бо надто вже розперезались тi
хулiгани фашистськi...
З потро ною силою працювали в цей день дiвчата. Працювали так, наче
мстились за цей налiт, за втрачене мирне життя, за понiвеченi судьби сво©.
Таня, дарма що була серед них ростом найменша та найтендiтнiша, виконала
до вечора пiвтори норми. Горiли долонi, все тiло розламувала втома, коли,
допомагаючи одна однiй, вони в кiнцi дня вибрались нарештi з рову на
поверхню.
- Хоч би скупатися десь, - озвалася до дiвчат Ольга, озираючи сухий
степ.
Випроставшись, стояли вони з лопатами на валу землянiм, бачили перед
собою розгорнуту на пiвнеба буйну красу заходу. Сонце перед тим, як
зникнути за обрi м, розпускало високi вiтрила свiтла по нерухомих, мовби
закам'янiлих, хмарах, що нагадували фантастичнi скелястi ландшафти якихось
iнших планет; i десь за тими ландшафтами, десь пiд тими сонцевими
вiтрилами були ©хнi хлопцi на вiйнi.
31
Жнив'яною спекою налитi були днi.
Нiжних акварельних тонiв були вечори.
Пiсля палаючого слiпучого дня млисто-бузково синiла польова далеч,
лелiла, кликала дiвчат туди, де тополi за стернями, де дзумкочуть коники
на весь степ i висока золота стерня шелестить пiд ногами, мов нападало за
день з неба зматерiалiзоване сонячне промiння.
Ледь бовванiють край степу обриси випростаних тополь.
Там полустанок.
Обiйнявшись, туди вони йдуть.
Микола Ювеналiйович, ©хнiй професор, пiсля роботи спочиваючи з колегами
пiд посадкою, дивиться услiд цим трьом дiвочим постатям, i дума рiзьбить
йому чоло: "Мабуть, тiльки з задумливою пiснею можна порiвняти оцей
настрiй душi, коли трiйко дiвчат обнялися отак i тихо пiшли й пiшли у
вечорiючий степ. Скiльки це доброго чуття треба мати одне до одного,
скiльки спiльностi мрiй i переживань, щоб отак нiжно обнятись i пiти..."
Далi й далi бредуть дiвчата в бузкову синь, i степовий обшир довкола
них все дзвiнкiше, все незчисленнiше сюрчить та цвiрчить. Такий запашний
ще не отру ний вiйною вечiр у полi, вечiр, що пахне снопами, що лунко
торохтить десь гарбою, - так i зда ться, ось вийдуть з посадки ©хнi
хлопцi-студенти, у майках, чубатi, загорiлi, перестрiнуть з веселими
студентськими жартами та дотепами.
"Як ви тут, дiвчата?"
А там он уже трактори прийшли з волокушами, розрiвнюють ©хнi нагорнутi
протягом дня вали, розтягують по полю вибраний з протитанкового рову
грунт. Поле, що було перед цим золотим, ста попелястим, темнi , а
тiтки-солдатки, дивлячись, як ©хня праця розсiва ться по полю, зачинають
спiвати тi ©, де всi гори зеленiють, тiльки одна гора чорна, тiльки тая
гора чорна, де орала бiдна вдова...
Дiвчата тим часом вже зовсiм далеко вiд ровiв. Земля, волокушi, лопати,
деннi турботи - все кудись вiдступа , натомiсть здiйма ться тiльки одна
гора чорна, потiм i ©© поглина млиста синява степових просторiв, i
дiвчата вже поринають думками в недалеке сво минуле, в солодкий свiт
студентського життя з усiма його принадами, розбурханими пристрастями, де
все переплелось: i кохання, i ревнощi, i щастя примирень, i хвилювання на
екзаменах, i мрi© про ольвiйське лiто...
- Такий свiт, жити б тiльки та жити, - говорить Таня задумливо. - Небо
оце. Степ широкий. Пiсня. Кохання. Та кому дозволено зазiхати на це
одвiчне право людське на працю людську, на щастя? Був час, коли людина
була звiром, жила в лiсах, печерах, тiльки i вмiла добувати собi харч, що
мисливством, - тодi вона змушена була воювати. З примiтивним сво©м
знаряддям накидалась на мамонтiв... Тепер стоять перед нею тисячi книг, в
яких зiбрана мудрiсть вiкiв, стоять нацiленi в небо труби телескопiв, в
якi вона розгляда далекi свiти. Вона сягнула на дно океанiв i швидше за
птицю лiта в повiтрi! Вона стала всевладною, всемогутньою, розум ©© - це
диво iз див! Всiм би вистачило i землi, i неба, i пiсень, i матерiального
достатку, якби тiльки люди навчились жити без во н, якби цi дедалi
зростаючi спалахи людиновбивства не забирали в народiв стiльки, як вони
забирають, i розуму, й сил, а найголовнiше, життiв людських, квiтучих,
обдарованих! - Таня розхвилювалась, щирий бiль чувся в ©© голосi. -
Досягти того, що досягнуто людством, i ось тепер, пiсля цього, знову
назад? До печер, до пiрамiд з людських черепiв? Отой цивiлiзований бандит,
що пролiтав сьогоднi тут та жбурлявся бочками, чим вiн кращий за Бати вого
башибузука, хоча й з'явився не на монгольськiм конi, а на сучасному
лiтальному апаратi? Варвар вiн, тричi варвар!
- Може, Толстой тому так i бунтував на старостi лiт проти цивiлiзацi©,
- загомонiла Ольга, - що передчував оцi сучаснi, не виданi за розмахом
ру©нницькi вiйни...
- А подумати тiльки - цього ж могло не бути, - сказала Мар'яна. - Варто
було тiльки свого часу всiм трудящим Нiмеччини проголосувати за Ернста
Тельмана.
- Нiхто не мiг всього передбачити, - з сумом промовила Таня. - О, якби
людина могла крiзь роки прозирати вперед, все на свiтi було б iнакше...
Стерня кiнчилась, вони вийшли на дорогу, i Таня, нiби зачувши якусь
мелодiю, прислухалась у надвечiр'я.
- А степ сюркоче й сюркоче, - голос ©© забринiв журливо. - Чи й там
десь коники отак сюрчать?
I це "там" дiвчата розумiють в тому значеннi, що це там, де хлопцi, де
ото останнi барви неба пригасають на заходi.
- Не можу простити собi, що ми не одружились ранiше, - з болем вимовила
Мар'яна. - Могли ж, скажiмо, на Перше травня... Правда, Славик все жалiв
мене, вiдтягував мо "уявлення", як вiн казав, до закiнчення унiверситету,
але ж я мусила бути рiшучiшою. Навiщо я слухалась його? I всi отi ночi
веснянi, солов'©нi були б нашi, нашi!..
Коли рушили далi, Таня звернулася до гречанки:
- Заспiвай, Олю, що-небудь...
I Ольга, так наче мелодiя вже перед цим гучала ©й у душi, вихопила
пiсню десь iз пiвслова, iз середини.
Пiсня незнайома - грецька. Ольга-гречанка родом iз Приазов'я, з
Ногайських степiв. Якось розповiдала дiвчатам, що вона i вчилася в
грецькiй школi, такi школи були в багатьох там грецьких селах, якi потiм
невiдомо чому позакривано.
Ольга вже вся в пiснi, чару степ задушевним сво©м голосом, а дiвчата,
йдучи поруч, думають про не©, про ©© нелегку дiвочу долю. Iде край дороги
висока, кiстлява, темна з лиця, i темнi круги пiд очима. Губи, як завжди,
сухi, спраглi, нiби жар ©© палить весь час. Хоч лiтами вона дiвчатам
ровесниця, проте збоку можна було прийняти ©© за молоду матiр, що
вигодувала вже дитину, - така в нiй була якась змученiсть, згорьованiсть i
водночас ласка, тиха материнська доброта. Дiвчата розумiють, що змученiсть
ця, певне, вiд гризот душевних, вiд невдалого i майже безнадiйного ©©
першого кохання. I тiльки, коли спiва , вона красивiша , особливо тепер,
коли пiсля прощання з Степурою в таборi зблиснула ©й якась надiя. Степура
обiцяв ©й писати з фронту i хоч нiчого ще не написав, але вона жде,
надi ться i вiд самих надiй уже якось нiби розцвiла, одмолодiла. Та чи не
найбiльше змiню ться подруга ©хня вiд оцих пристрасних клекотливих пiсень
грецьких, що вона ©х спiва на окопах, хоча й нечасто, проте щоразу з
якимось особливим чуттям, певне, тому, що пiснi цi - дiвчата знають -
призначаються насамперед йому, Степурi. Для нього, для душi його поетично©
ллються над степом ©© пiснi вечорами, це йому, далекому коханому, на сво©й
грецькiй напiвзабутiй мовi посила вона свою незрадливу любов.
На окопах дiвчата зблизились ще бiльше, стали як сестри, i вiд Танi й
Мар'яни нема тепер у Ольги та мниць. Не криючись, в отакi вечори, теплi
ночi липневi вона вилива подругам те, що досi так спрагло й приховано
носила в собi.
- Поет! Вiн же справжнiй поет, зрозумiйте ви! - каже вона запально,
коли заходить про Степуру мова. - Я бачу в ньому все краще, що йде вiд
його народу, вiд рiдно© землi, все в ньому чисте, як Ворскла його чи
Орiлька... I сила його. I врiвноваженiсть. I правдивiсть, i душевна
чистота. А голос? А спiвуча його вимова? Та в нього ж мова шелестить
шовком, поезiя свiтиться в його очах!
- Та додай ще оту вайлакуватiсть, - зауважу Мар'яна. - То, певне, теж
вiд нацiонального характеру?
- Смiйся, але вiн таки характер. Коли всi пiснi твого народу, що
складались вiками, живуть у тобi, живуть навiть забутi... Хiба це не
характер, не вияв дужо©, глибоко© натури? А в ньому вони живуть...
- Пробач, Ольго, але ота вайлакуватiсть та сентиментальнiсть нiколи
мене в ньому не приваблювали.
- Не тобi, Мар'яно, оцiнити його по-справжньому! - розпалившись,
вигукнула Ольга. - Для тебе вiн тiльки ще один поклонник, та й усе, бо для
тебе Славко - iдеал, вершина. Iншi тобi тiльки забавка. Недаром кажуть -
багатому й чорт дiтей колише, так i тобi. А хто зна , якби не ти, якби не
баламутила марно Андрiя три роки, може, i в нас воно все б склалось
iнакше.
- Чим же я винувата? - циганкувато, грайливо повела Мар'яна плечем.
- Ось не кокетуй хоч зараз. Добре зна ш, що вiн лише тобою живе, тiльки
про тебе вiршi склада , а я йому... Ох, якби менi хоч промiнчик того
тепла, що так щедро й так марно лл ться з його душi на тебе! Хiба ж не
могли б ми з ним бути щасливi?
В напливi одвертостi Ольга розповiла в цей вечiр дiвчатам те, що за
iнших умов не розповiла б нiкому:
- Якось увечерi з бiблiотеки я йшла. Розбита, втомлена, ви ж зна те, як
нелегко менi наука да ться, - i ось уже бiля Гiганта бачу раптом у вiкнi
на другому чи третьому поверсi два силуети: вiн i вона. Студент якийсь i
студентка. Не знаю, хто були вони, з якого iнституту, але то було мов
видiння. Менi видно було мов на екранi кожен рух ©© i його, розпущене
волосся в не© на плечах, вигин тiла, неспокiйнi руки, що сплiтаються в
обiймах... Я бачила, як зближаються в поцiлунку ©хнi обличчя i довго
зостаються так, впиваючись. Потiм, знов вiддаляючись, дивились одне на
одного, i здавалось, видно було, як вони, танучи в ласках, посмiхаються
одне одному - тi силуети. Ах, дiвчата! Збожеволiти можна було вiд тi ©
сцени нiмого силуетного кохання! Наче ошаленiла я там. Озирнулась i
побачила раптом, що i весна навкруги, i вечiр чудовий, i всi на свiтi
кохаються, любляться, цiлуються, п'янiють у поцiлунках, i тiльки я поза
цим, я одна...
- Знаю я такi вечори, - зiтхнула Таня. - Через дрiбницю яку-небудь
посваришся, а тодi ходиш, мучишся, кату шся, готова руки на себе накласти.
- Пiду! Сама, думаю, зараз до нього пiду! - розповiдала далi Ольга. -
Як була, з книжками, з конспектами, завернула в хлопчачий корпус.
Набралась рiшучостi, безсоромностi, постукала до нього в кiмнату. Вiн був
сам. Сидiв коло столу, як притомлений косар або тракторист, що повернувся
додому з поля пiсля важко© цiлоденно© працi. Дим стояв хмарою довкола
нього, i недокуркiв була перед ним повна тарiлка. Вiн був для мене в
туманах, був тут i не тут. Навiть не здивувався, що я прийшла, i,
зда ться, й не помiтив, у якому я настро©. Пiдвiв голову, дивиться на мене
крiзь цигарковий дим, видно, що думки його лiтають десь i бачить вiн
когось iншого в цю мить, а не мене. Як менi кривдно стало! Я прибiгла до
нього, стояла перед ним в такому станi, що здатна була будь-яку жертву
принести, а вiн? Про що, ви гада те, вiн мрiяв у цi хвилини? Про кого
виливались його поезi© в той школярський розкритий зошит, що лежав перед
ним на столi? Не пiдозрюючи про мо© почуття, вiн довiрливо, як дитина,
показав менi написане, сам навiть прочитав кiлька вiршiв. Про кого,
дума те, вони були?
- Про мiсячнi ночi полтавськi? - з усмiшкою запитала Мар'яна.
- Про тебе були тi вiршi, Мар'яно. Я слухала ©х, i, боже, скiльки треба
було менi сил, щоб втриматись, щоб не залитись слiзьми...
- Видно, я таки винувата перед тобою, Ольго, - обiйняла ©© Мар'яна. -
Але тепер все пiде по-новому. Я замiжня, я сво©х дiтей колихатиму, а тебе
сама висватаю за нього, хай тiльки вони повертаються швидше. Вони ж
повернуться - не може бути iнакше!
- Можливо, там листи вже ? - сказала Таня з надi ю. - Давай ми тебе,
Мар'яно, завтра командиру мо додому на розвiдку.
- Ой, чи пустять?
- Пустять. Ми твою норму вiзьмемо на себе.
- Що ж, я готова.
Дiвчата мимоволi стали чепуритися на ходу: перед ними вже був
полустанок.
Що ©х тягне, веде сюди щовечора? Самi бояться собi признатись, що
приходять виглядати ешелонiв з фронтовиками - з покалiченими, з пораненими
людьми. Вчора в такий час саме проходив тут санiтарний ешелон. Жiнки з
радгоспу, бiгаючи вподовж вагонiв, викрикували прiзвища, допитувались, чи
нема серед поранених когось iз ©хнiх. Дiвчата, припадаючи до вiкон, теж
питали, в напрузi ждали, чи не озветься з ешелону хтось iз харкiвських,
студентiв. Не було. Прикордонники були. Льотчики. Колгоспники. I навiть
студент один був, але ленiнградець - а ©хнiх нiкого не було. Чи iншими
дорогами везуть, чи в боях ще, чи... Бували тут щодня, але за всi рази
тiльки одну звiстку про сво©х перечули з уст пораненого лiтнього вже
командира, з яким розговорилися на перонi пiд час коротко© зупинки. Чув
вiн про студентiв, дiяли вони нiбито десь за Днiпром на Бiлоцеркiвському
напрямi.
- Вашi чи не вашi, не скажу, - розповiдав вiн, - а тiльки добра слава
про тих студентiв по фронту пройшла, про ©хнiй комунiстичний батальйон. З
самими пляшками та гранатами ходили на танки, дали прикурити фашистам...
Сьогоднi звiдти, з боку Днiпра, знов наближався ешелон. "Можливо, знову
партiя поранених?" - перезирнулись, поспiшаючи до перону, дiвчата.
По©зд, наближаючись, так закричав, нiби болiло йому. Без вогнiв
наближався, чорний, слiпий. Пiдiйшов i зупинився, розтягнувшись далеко за
полустанок у вечiрнiй степ, i мiж посадками на невисокiм насипi наче ще
одна виросла посадка: всюди були гiлля над ешелоном. Прив'яле розкидане
гiлля, що ним замаскували платформи з заводським устаткуванням. На
платформах серед верстатiв, труб та болванок халабуди якiсь, вузли, жiнки
з дiтьми. Не встигли дiвчата схаменутись, розпитати - хто i звiдки, як
раптом з однi © платформи :
- й же й, Таня Криворучкова! Таню, то ти? Таня вся стрепенулась:
- Я!
- Це ж наш завод! Хiба не впiзнала! I мама твоя тут!
Танi, як вiд удару, аж зблиснуло в вiчу:
- Де вона? Де мамуська?
- Десь там, у хвостi ешелону! - гукали з платформи жiнки. - Бiжи
питай... А батько ще на заводi зоставсь!
Таня кинулась вподовж ешелону.
- Мамо, мамо! Це я, Таня! Криворучко Таня! Мамо, де ти? - гукала в
сутiнь, в залiзо платформ i знов бiгла далi, а в цей час ешелон рушив.
Рушив i поплив усiм сво©м маскувальним гiллям i нiби роз' днав Таню з
матiр'ю назавжди, навiки. Чула якiсь окрики, бачила хустинки жiнок в
сутiнi на платформах, i все то були ©й матерi, матерi...
Побiгла за ними. Ешелон невблаганно перегонив ©©, чути було на однiй iз
платформ тоскний, тужливий голос яко©сь бабусi:
- Ой, де ж це воно той Урал? Там же, кажуть, i баклажани не ростуть, i
ми всi, мабуть, померзнемо...
Доки ешелон набирав швидкiсть, Таня все бiгла за ним, i, навiть коли
вже останнiй вагон джухнув повз не©, вона й тодi ще деякий час летiла в
степ, мов неприкаяна. Спiткнувшись о шпалу, не втрималась на ногах, упала
в жужiль, здерла колiно. Ось так. Нема домiвки, нема заводу, все на
колесах, мама не почула ©©... Лежала знесилена, задихана, в грудях - повно
стукоту серця. Гостро щемiло збите колiно... З натугою пiдвелась i, не в
силi зрушити з мiсця, стояла серед цi © жужелицi, мов безпритульна, за
полустанком i тiльки чула, як даленi сталевий перестук на рейках, як
щомитi менше дрижать пiд ногами шпали.
Все, що сталось тут, було схоже на сон, тяжкий, неймовiрний. За коротку
хвилю пережити такий страшний удар. Пiсля розлуки з Богданом для не© це
був удар найстрашнiший. Прийшла виглядати поранених, а тебе ось з лету
саму просто в серце поранено, приголомшено, кинуто напризволяще. Все
збиралась по©хати до батькiв, вiдкладала це день вiдо дня, i ось тепер уже
i ©хати нiкуди, доганяй тепер сво©х хтозна-де... Чому вiн не постояв ще
трiшки? Треба було кинутись, вчепитись за першу-лiпшу платформу, а там би
вже розшукала маму. Але ж чи в душi готова ти була до цього? Там - мама,
евакуацiя, а тут - унiверситет, сюди ж тiльки й може прийти вiд Богданчика
звiстка!
Дiвчата, пiдбiгши до не©, схопили, шарпнули вбiк:
- Тiкай, он ще один товарняк iде!
Знов задрижала земля, наближа ться новий ешелон. Цей теж затемнений,
лише з труби паровоза дим вибушову з iскрами. На платформах труби,
верстати, мотори... Теж заводський... Може, тато тут? Чи хтось iз родичiв,
iз сусiдiв? Сяде i по©де з ними! Отак, як ! Або хоч перекаже, що вона ©х
дожене, розшука , знайде!
Пролiтають платформи, заклечанi гiлками рiдних заводських акацiй,
пролiтають i... не зупиняються. Нiби вистрiлений, шугнув повз них ешелон,
вдарив тугим повiтрям. Кусаючи губи, Таня сто©ть край насипу, дивиться
ешелоновi вслiд. Червоне око останнього вагона швидко вiддаля ться, гасне
в степу.
- Ходiм, - Мар'яна подала Танi руку.
- Одна тепер, - прошепотiла Таня. - Зовсiм одна...
- Ти не одна, будемо разом, - притулилась до не©. щокою Ольга.
Зiйшли з насипу i, знов обiйнявшись, побрели у вечiрню тишу, де пiсля
гуркоту ешелону, як i ранiше, нiжно, невтомно сюркоче кониками степ.
32
Досi, коли Таня думала про вiйну, коли обговорювали мiж собою невтiшнi,
ким-небудь завезенi з мiста фронтовi зведення, ©©, при всiй трагiчностi
подiй, все ж не покидала надiя на якесь чудо, сподiвання на те, що одно©
прекрасно© днини вiйна враз кiнчиться, кiнчиться так само раптово, як i
почалась... Прийде замирення, знайдено буде спосiб зупинити жахливе це
лихо, що втягувало в свiй вир уже мiльйони й мiльйони людей. Тепер же
пiсля оцих ешелонiв з днiпровськими демонтованими заводами стало ©й зовсiм
ясно, що були то тiльки на©внi ©© фантазi©, що нi про яке замирення не
може бути й мови. Почува ться, що боротьба ця надовго, ©й не видно кiнця.
Вiйна, пiдступаючи до кожного порога, зруйнувала вже i ©© рiдне
надднiпрянське гнiздо. Що буде з мамою? Все життя вона не покидала рiдного
мiста, нездужа часто, а тепер ось у далеку дорогу на платформi - куди i
наскiльки? А тато? Де дiдусь? Що вiн скаже про свою онуку?
Руйну ться той звичний свiт, в якому минало ©© дитинство, гаснуть
мартени, порожнiють цехи, й батько оце зараз, може, власними руками руйну
все те, що сам протягом життя будував. Нема вже для не© домiвки, нема
Днiпра, не буде бiльше погожих ранкiв iз спiвом заводських гудкiв.
Озираючись в минуле, Таня бачила там життя, залите свiтлом сво © юностi,
Ольга, сiвши на купi землi, припрошу й старого:
- Сiдайте з нами перепочити, дiдусю... Розкажiть що-небудь.
А Мар'яна сво©ми лукавими очима критично огляда дiда, нiби примiря до
когось.
- Не уявляю вас махновцем, дiду, - посмiха ться вона. - На тачанцi,
галопом десь у степах... Та вас же, мабуть, i баба ваша б' ?
- Баба ма право, бо вона моя, а iншим зась, - каже дiд Лука, повагом
сiдаючи бiля окопниць на землянiм валу. - А махновцем, дiвчата, я став не
з сво © волi, а скорiше з принуки. Наскочила отака, як би й ти, цвиндря, -
вiн кива на Мар'яну, - вся в пуговицях та в ременнi: "Давай у тачанку,
будеш менi за вiзничого!" I де дiнешся? Сiда ш, береш вiжки. А вона,
шейма, ще ж i заставля , щоб стойма у тачанцi, так щоб i правував
навстоячки для бiльшого фасону...
- Ну й правували? - аж у вiчi загляда дiдовi Таня, вмостившись у
старого в ногах.
- А що ж, коли вже попав до тих бандитiв, не зумiв вiд них виховатись.
Перед тим я три тижнi ховався у тестя свого на баштанi. Якось вранцi
зварили кашi, снiда мо, коли - гульк! дуть пiдводою денiкiнцi, а ми ©х
уже зна м: найдуть, - ага, дезертир! Тут тобi й кришка, ©дуть, звертають
бричкою прямо до нашого куреня. "В солому заривайся!" - каже менi тесть.
Залiз я в куток пiд солому, принишк, як миша. Чую, пiд'©хали. "Ну, д д,
дезертири ?" - "Нема". - "А кавуни ?" - "Кавуни перед вами". - "Вибери
нам, де найкращi..." Пiшов старий вибирати ©м по баштану спiлих кавунiв, а
я все лежу в соломi, вже й мишi мене кусають. Думаю, наберуть кавунiв та й
пiдуть собi, а вони не спiшать, тут-таки, пiд куренем, стали i вгощатися.
Один сiв просто на мене, вгузався, як на мiшку, так на менi й поснiдав,
стерво.
Дiд Лука, скинувши бриля, розважисто потира долонею зрошену потом
голизну свого широкого сократiвського черепа.
- А вухо чого то у вас перерване? - запиту Ольга.
- Пас корiв та заснув, а теля пiдiйшло та й вiджувало, - каже дiд, i
оком не зморгнувши.
- I не чули?
- Мiцно спав. Крiзь сон наче чую: щось тре i тре. Прокинувсь - теля
надi мною i вухо вже дожову .
Дiвчата майже вiрять, так серйозно це дiд Лука розповiда , але тiтка
Хотина, огрядна доярка з ©хнього колгоспу, зна цiну дiдовим лясам:
- Послухайте його! То дiд ще з тi © вiйни таке вухо принiс.
- Так ви й на iмперiалiстичнiй були, дiдусю? - зацiкавлено запиту
Таня. - Ветеран двох вiйн?
- А яка ж без нас обiйдеться? - Дiд мружить кудись в далечiнь маленькi
зiркi сво© оченята. - Найкращi лiта свого життя вiйнi вiддати довелось,
змарнувати в солдатчинi... Справдi, пройшли года, як вода. Хiба ж такий я
тодi був! - Вiн хвальковито зирка на свою улюбленицю Таню. - Сила яка
була в руках. Коня вхоплю за копит - не вирветься. Зараз пiдтоптався.
- А от голос i досi в дiда молодий, - каже тiтка Хотина, зайшовши з-за
спини i жартома обiймаючи дiда товстою смаглявою рукою. - Вночi як
заспiва на току, за третьою горою чути.
- То коли сторожую, - пояснив дiд Лука, - сон розганяю.
Таня спiвчутливо дивиться на нього, на його зiсохлу шию, на сорочечку
його абияку, з одним гудзиком. Споко м i лагiднiстю вi вiд цього
колишнього вояка.
- Просто не уявля ться, дiдусю, що ви теж були на вiйнi, в атаки
ходили, в людей стрiляли. Скажiть, стрiляли ж?
- Бiльше в небо, дочко, в бiлий свiт, як у копiйку. На позицiях, було,
пригнешся в окопi, голову вниз, а гвинтiвку виставиш та й бахка ш
навмання, щоб тiльки офiцер чув.
Мар'яна прикипiла до нього посуворiлим поглядом:
- Ото такий з вас був вояка?
- А я, дочко, за "Георгiями" не ганявсь. Людину вбивати вiра тодi моя
не дозволяла. Якраз перед тим я вчення Льва Миколайовича графа Толстого
прийняв.
- Я чомусь так i думала, що ви були толстовцем, - тихо стрепенулась
Ольга. - Ви i в Ясну Поляну ходили?
- Нi, в Ясну не ходив, нiколи було за роботою. А ось мати моя, так вона
аж у Палестину ходила, в русалим, i хоч темна женщина, проте аж звiдти, з
аравiйських пустинь, принесла в слободу святого вогню. Бiльше року ходила,
а дома за цей час хазяйство занепало, i батько так розсердились на ©©
походеньки, що, коли вона явилася з русалима iз сво ю запаленою свiчкою,
вiн спересердя i свiчку ту загасив, i всi геть з хати iкони повикидав -
сокирою серед двору порубав на цур'я... А ми, молодшi, за сво ю вiрою
нiкуди вже не ходили. Толстовськi проповiдники самi до нас у слободу
прийшли, кiлькох тодi парубкiв таких, як i я, вченням сво©м прихилили до
себе. Ото, дiвчата, через те й стрiльба моя була така.
- Так це ви, дiдусю, пацифiст? - вигукнула Ольга. - Це ви, як i Роллан,
були "над схваткою"?
- В рiзних схватках бував я, дiвчата, - мовби не розчув старий, - а
скажу вам одне: нема в тих вiйнах пуття. Це як чума, що ото колись ходила
по свiту, або холера. Хто раз вiйни спробував, тому на все життя вистачить
нею вiдпльовуватись...
- Вiдпльовуйся не вiдпльовуйся, а ©х, бач, знову несе! Спитати б, чого
©м треба вiд нас? - сердито сказала тiтка Хотина, беручись за лопату. -
Нiхто ©х не чiпав, а вони йдуть, палять, рови проти них, як проти сарани,
копай. Хоч би ©х там нашi добре почистили за Днiпром.
- Круковi мило не поможе, - сказав дiд Лука, рушаючи до водовозки.
- Вам, дiду, ще нiчого, - кинула йому тiтка Хотина. - Ваш син у
морфлотi, десь аж на Тихому океанi, а мiй ось Трифон просто у вогонь
пiшов. Втямки не вiзьму, як вiн там воюватиме. Ви ж зна те, такий вiн у
мене тихий та плохенький, курки боявся зарiзати, мухи не вбив. Як же вiн
людей убиватиме?
- Не людей, а фашистiв, - поправила рiзко Мар'яна. - А фашиста я й сама
оцi ю лопатою, як жабу, перерубала б.
- Нелегко, нелегко й вам, дiвчата, - спiвчутливо глянула на студенток
висока, з отеклим обличчям жiнка - багатодiтна мати з сусiднього колгоспу.
- Молодi, вченi, матерями б вам скоро бути, а де воно, ваше материнство?
Де вони тепер, вашi судженi?
- Героями, в орденах повернуться, - сказав, з'являючись iз-за
водовозки, забризканий водою Штепа зi сво ю незмiнною вивернутою усмiшкою.
Коли унiверситет вiдправляв людей на окопи, Штепi доля теж вручила лопату
i послала разом з усiма сюди.
- Та воно й тобi, хлопче, - скоса поглянув на Штепу дiд Лука, - бiльше
личило б зараз там бути, а не отут мiж спiдницями плутатись. Однокашники ж
тво© там?
- А я не потовпився, - вiдповiв Штепа в тонi жарту.
- Iч, йому весело, - з обуренням вигукнула Мар'яна, апелюючи найбiльше
до жiнок-колгоспниць. - Тисячi наших студентiв за рюкзаки - i в похiд, а
вiн не потовпився! За шкуру свою трясеться! - I, розчервонiвшись, крикнула
дiдовi Луцi: - Не давайте йому, дiду, води! Хай висохне, хай мумiя з нього
стане!
Займаючи знов сво мiсце на водовозцi, дiд Лука чужакувато глянув на
Штепу.
- Бач, як воно трясогузовi на свiтi...
Штепу це аж скривило:
- Вам, дiду, краще б помовчати з вашим махновським минулим!
Дiд, не вiдповiвши, мовчки цьвохнув у повiтрi сво©м батiжком, по©хав.
Надвечiр того дня несамовито заверещала сирена. Завила, завугукала:
"Вугу-вугу!.."
- Нiмець летить!
- Ховайтесь!
Посплигувавши на дно рову, дiвчата бачили, як над трасою ©хнiх робiт у
хижому блиску мчить лiтак. Диркнув над полем кулеметною чергою, потiм од
нього вiддiлилось щось темне, кругле i з наростаючим торохканням, з
свистом полетiло вниз. Лiтак вихором промчав над мiсцем робiт на невеликiй
висотi - було навiть видно льотчика в кабiнi, його оскаленi зуби: вiн
реготав.
- Бочку скинув! - почулися голоси окопникiв. - Бочку порожню з-пiд
пального! Ще й дiрки пробив, щоб дужче свистiла!
- Нiкого не поранив? - пробiючи стривожено питав вiйськовий.
- Хотiв, та нiкого не влучив, - вiдповiдали жiнки.
- Бочку кинув - це ж придумати!
- На другий раз не тiльки бочку вiд тракторiв, а й цiлого трактора на
голови нам кине! Пiд Iванiвною, кажуть, шмат воза отак кинув на
окопникiв...
- Самого б його кинуло об землю! - лаялася тiтка Хотина вслiд лiтаковi.
- Ще вiн i регоче, песиголовець, на кутнi б ти реготав!
- Треба вимагати, хай завтра ж зенiтнi кулемети нам тут поставлять, -
лютилась, беручись до роботи, Мар'яна. - Бо надто вже розперезались тi
хулiгани фашистськi...
З потро ною силою працювали в цей день дiвчата. Працювали так, наче
мстились за цей налiт, за втрачене мирне життя, за понiвеченi судьби сво©.
Таня, дарма що була серед них ростом найменша та найтендiтнiша, виконала
до вечора пiвтори норми. Горiли долонi, все тiло розламувала втома, коли,
допомагаючи одна однiй, вони в кiнцi дня вибрались нарештi з рову на
поверхню.
- Хоч би скупатися десь, - озвалася до дiвчат Ольга, озираючи сухий
степ.
Випроставшись, стояли вони з лопатами на валу землянiм, бачили перед
собою розгорнуту на пiвнеба буйну красу заходу. Сонце перед тим, як
зникнути за обрi м, розпускало високi вiтрила свiтла по нерухомих, мовби
закам'янiлих, хмарах, що нагадували фантастичнi скелястi ландшафти якихось
iнших планет; i десь за тими ландшафтами, десь пiд тими сонцевими
вiтрилами були ©хнi хлопцi на вiйнi.
31
Жнив'яною спекою налитi були днi.
Нiжних акварельних тонiв були вечори.
Пiсля палаючого слiпучого дня млисто-бузково синiла польова далеч,
лелiла, кликала дiвчат туди, де тополi за стернями, де дзумкочуть коники
на весь степ i висока золота стерня шелестить пiд ногами, мов нападало за
день з неба зматерiалiзоване сонячне промiння.
Ледь бовванiють край степу обриси випростаних тополь.
Там полустанок.
Обiйнявшись, туди вони йдуть.
Микола Ювеналiйович, ©хнiй професор, пiсля роботи спочиваючи з колегами
пiд посадкою, дивиться услiд цим трьом дiвочим постатям, i дума рiзьбить
йому чоло: "Мабуть, тiльки з задумливою пiснею можна порiвняти оцей
настрiй душi, коли трiйко дiвчат обнялися отак i тихо пiшли й пiшли у
вечорiючий степ. Скiльки це доброго чуття треба мати одне до одного,
скiльки спiльностi мрiй i переживань, щоб отак нiжно обнятись i пiти..."
Далi й далi бредуть дiвчата в бузкову синь, i степовий обшир довкола
них все дзвiнкiше, все незчисленнiше сюрчить та цвiрчить. Такий запашний
ще не отру ний вiйною вечiр у полi, вечiр, що пахне снопами, що лунко
торохтить десь гарбою, - так i зда ться, ось вийдуть з посадки ©хнi
хлопцi-студенти, у майках, чубатi, загорiлi, перестрiнуть з веселими
студентськими жартами та дотепами.
"Як ви тут, дiвчата?"
А там он уже трактори прийшли з волокушами, розрiвнюють ©хнi нагорнутi
протягом дня вали, розтягують по полю вибраний з протитанкового рову
грунт. Поле, що було перед цим золотим, ста попелястим, темнi , а
тiтки-солдатки, дивлячись, як ©хня праця розсiва ться по полю, зачинають
спiвати тi ©, де всi гори зеленiють, тiльки одна гора чорна, тiльки тая
гора чорна, де орала бiдна вдова...
Дiвчата тим часом вже зовсiм далеко вiд ровiв. Земля, волокушi, лопати,
деннi турботи - все кудись вiдступа , натомiсть здiйма ться тiльки одна
гора чорна, потiм i ©© поглина млиста синява степових просторiв, i
дiвчата вже поринають думками в недалеке сво минуле, в солодкий свiт
студентського життя з усiма його принадами, розбурханими пристрастями, де
все переплелось: i кохання, i ревнощi, i щастя примирень, i хвилювання на
екзаменах, i мрi© про ольвiйське лiто...
- Такий свiт, жити б тiльки та жити, - говорить Таня задумливо. - Небо
оце. Степ широкий. Пiсня. Кохання. Та кому дозволено зазiхати на це
одвiчне право людське на працю людську, на щастя? Був час, коли людина
була звiром, жила в лiсах, печерах, тiльки i вмiла добувати собi харч, що
мисливством, - тодi вона змушена була воювати. З примiтивним сво©м
знаряддям накидалась на мамонтiв... Тепер стоять перед нею тисячi книг, в
яких зiбрана мудрiсть вiкiв, стоять нацiленi в небо труби телескопiв, в
якi вона розгляда далекi свiти. Вона сягнула на дно океанiв i швидше за
птицю лiта в повiтрi! Вона стала всевладною, всемогутньою, розум ©© - це
диво iз див! Всiм би вистачило i землi, i неба, i пiсень, i матерiального
достатку, якби тiльки люди навчились жити без во н, якби цi дедалi
зростаючi спалахи людиновбивства не забирали в народiв стiльки, як вони
забирають, i розуму, й сил, а найголовнiше, життiв людських, квiтучих,
обдарованих! - Таня розхвилювалась, щирий бiль чувся в ©© голосi. -
Досягти того, що досягнуто людством, i ось тепер, пiсля цього, знову
назад? До печер, до пiрамiд з людських черепiв? Отой цивiлiзований бандит,
що пролiтав сьогоднi тут та жбурлявся бочками, чим вiн кращий за Бати вого
башибузука, хоча й з'явився не на монгольськiм конi, а на сучасному
лiтальному апаратi? Варвар вiн, тричi варвар!
- Може, Толстой тому так i бунтував на старостi лiт проти цивiлiзацi©,
- загомонiла Ольга, - що передчував оцi сучаснi, не виданi за розмахом
ру©нницькi вiйни...
- А подумати тiльки - цього ж могло не бути, - сказала Мар'яна. - Варто
було тiльки свого часу всiм трудящим Нiмеччини проголосувати за Ернста
Тельмана.
- Нiхто не мiг всього передбачити, - з сумом промовила Таня. - О, якби
людина могла крiзь роки прозирати вперед, все на свiтi було б iнакше...
Стерня кiнчилась, вони вийшли на дорогу, i Таня, нiби зачувши якусь
мелодiю, прислухалась у надвечiр'я.
- А степ сюркоче й сюркоче, - голос ©© забринiв журливо. - Чи й там
десь коники отак сюрчать?
I це "там" дiвчата розумiють в тому значеннi, що це там, де хлопцi, де
ото останнi барви неба пригасають на заходi.
- Не можу простити собi, що ми не одружились ранiше, - з болем вимовила
Мар'яна. - Могли ж, скажiмо, на Перше травня... Правда, Славик все жалiв
мене, вiдтягував мо "уявлення", як вiн казав, до закiнчення унiверситету,
але ж я мусила бути рiшучiшою. Навiщо я слухалась його? I всi отi ночi
веснянi, солов'©нi були б нашi, нашi!..
Коли рушили далi, Таня звернулася до гречанки:
- Заспiвай, Олю, що-небудь...
I Ольга, так наче мелодiя вже перед цим гучала ©й у душi, вихопила
пiсню десь iз пiвслова, iз середини.
Пiсня незнайома - грецька. Ольга-гречанка родом iз Приазов'я, з
Ногайських степiв. Якось розповiдала дiвчатам, що вона i вчилася в
грецькiй школi, такi школи були в багатьох там грецьких селах, якi потiм
невiдомо чому позакривано.
Ольга вже вся в пiснi, чару степ задушевним сво©м голосом, а дiвчата,
йдучи поруч, думають про не©, про ©© нелегку дiвочу долю. Iде край дороги
висока, кiстлява, темна з лиця, i темнi круги пiд очима. Губи, як завжди,
сухi, спраглi, нiби жар ©© палить весь час. Хоч лiтами вона дiвчатам
ровесниця, проте збоку можна було прийняти ©© за молоду матiр, що
вигодувала вже дитину, - така в нiй була якась змученiсть, згорьованiсть i
водночас ласка, тиха материнська доброта. Дiвчата розумiють, що змученiсть
ця, певне, вiд гризот душевних, вiд невдалого i майже безнадiйного ©©
першого кохання. I тiльки, коли спiва , вона красивiша , особливо тепер,
коли пiсля прощання з Степурою в таборi зблиснула ©й якась надiя. Степура
обiцяв ©й писати з фронту i хоч нiчого ще не написав, але вона жде,
надi ться i вiд самих надiй уже якось нiби розцвiла, одмолодiла. Та чи не
найбiльше змiню ться подруга ©хня вiд оцих пристрасних клекотливих пiсень
грецьких, що вона ©х спiва на окопах, хоча й нечасто, проте щоразу з
якимось особливим чуттям, певне, тому, що пiснi цi - дiвчата знають -
призначаються насамперед йому, Степурi. Для нього, для душi його поетично©
ллються над степом ©© пiснi вечорами, це йому, далекому коханому, на сво©й
грецькiй напiвзабутiй мовi посила вона свою незрадливу любов.
На окопах дiвчата зблизились ще бiльше, стали як сестри, i вiд Танi й
Мар'яни нема тепер у Ольги та мниць. Не криючись, в отакi вечори, теплi
ночi липневi вона вилива подругам те, що досi так спрагло й приховано
носила в собi.
- Поет! Вiн же справжнiй поет, зрозумiйте ви! - каже вона запально,
коли заходить про Степуру мова. - Я бачу в ньому все краще, що йде вiд
його народу, вiд рiдно© землi, все в ньому чисте, як Ворскла його чи
Орiлька... I сила його. I врiвноваженiсть. I правдивiсть, i душевна
чистота. А голос? А спiвуча його вимова? Та в нього ж мова шелестить
шовком, поезiя свiтиться в його очах!
- Та додай ще оту вайлакуватiсть, - зауважу Мар'яна. - То, певне, теж
вiд нацiонального характеру?
- Смiйся, але вiн таки характер. Коли всi пiснi твого народу, що
складались вiками, живуть у тобi, живуть навiть забутi... Хiба це не
характер, не вияв дужо©, глибоко© натури? А в ньому вони живуть...
- Пробач, Ольго, але ота вайлакуватiсть та сентиментальнiсть нiколи
мене в ньому не приваблювали.
- Не тобi, Мар'яно, оцiнити його по-справжньому! - розпалившись,
вигукнула Ольга. - Для тебе вiн тiльки ще один поклонник, та й усе, бо для
тебе Славко - iдеал, вершина. Iншi тобi тiльки забавка. Недаром кажуть -
багатому й чорт дiтей колише, так i тобi. А хто зна , якби не ти, якби не
баламутила марно Андрiя три роки, може, i в нас воно все б склалось
iнакше.
- Чим же я винувата? - циганкувато, грайливо повела Мар'яна плечем.
- Ось не кокетуй хоч зараз. Добре зна ш, що вiн лише тобою живе, тiльки
про тебе вiршi склада , а я йому... Ох, якби менi хоч промiнчик того
тепла, що так щедро й так марно лл ться з його душi на тебе! Хiба ж не
могли б ми з ним бути щасливi?
В напливi одвертостi Ольга розповiла в цей вечiр дiвчатам те, що за
iнших умов не розповiла б нiкому:
- Якось увечерi з бiблiотеки я йшла. Розбита, втомлена, ви ж зна те, як
нелегко менi наука да ться, - i ось уже бiля Гiганта бачу раптом у вiкнi
на другому чи третьому поверсi два силуети: вiн i вона. Студент якийсь i
студентка. Не знаю, хто були вони, з якого iнституту, але то було мов
видiння. Менi видно було мов на екранi кожен рух ©© i його, розпущене
волосся в не© на плечах, вигин тiла, неспокiйнi руки, що сплiтаються в
обiймах... Я бачила, як зближаються в поцiлунку ©хнi обличчя i довго
зостаються так, впиваючись. Потiм, знов вiддаляючись, дивились одне на
одного, i здавалось, видно було, як вони, танучи в ласках, посмiхаються
одне одному - тi силуети. Ах, дiвчата! Збожеволiти можна було вiд тi ©
сцени нiмого силуетного кохання! Наче ошаленiла я там. Озирнулась i
побачила раптом, що i весна навкруги, i вечiр чудовий, i всi на свiтi
кохаються, любляться, цiлуються, п'янiють у поцiлунках, i тiльки я поза
цим, я одна...
- Знаю я такi вечори, - зiтхнула Таня. - Через дрiбницю яку-небудь
посваришся, а тодi ходиш, мучишся, кату шся, готова руки на себе накласти.
- Пiду! Сама, думаю, зараз до нього пiду! - розповiдала далi Ольга. -
Як була, з книжками, з конспектами, завернула в хлопчачий корпус.
Набралась рiшучостi, безсоромностi, постукала до нього в кiмнату. Вiн був
сам. Сидiв коло столу, як притомлений косар або тракторист, що повернувся
додому з поля пiсля важко© цiлоденно© працi. Дим стояв хмарою довкола
нього, i недокуркiв була перед ним повна тарiлка. Вiн був для мене в
туманах, був тут i не тут. Навiть не здивувався, що я прийшла, i,
зда ться, й не помiтив, у якому я настро©. Пiдвiв голову, дивиться на мене
крiзь цигарковий дим, видно, що думки його лiтають десь i бачить вiн
когось iншого в цю мить, а не мене. Як менi кривдно стало! Я прибiгла до
нього, стояла перед ним в такому станi, що здатна була будь-яку жертву
принести, а вiн? Про що, ви гада те, вiн мрiяв у цi хвилини? Про кого
виливались його поезi© в той школярський розкритий зошит, що лежав перед
ним на столi? Не пiдозрюючи про мо© почуття, вiн довiрливо, як дитина,
показав менi написане, сам навiть прочитав кiлька вiршiв. Про кого,
дума те, вони були?
- Про мiсячнi ночi полтавськi? - з усмiшкою запитала Мар'яна.
- Про тебе були тi вiршi, Мар'яно. Я слухала ©х, i, боже, скiльки треба
було менi сил, щоб втриматись, щоб не залитись слiзьми...
- Видно, я таки винувата перед тобою, Ольго, - обiйняла ©© Мар'яна. -
Але тепер все пiде по-новому. Я замiжня, я сво©х дiтей колихатиму, а тебе
сама висватаю за нього, хай тiльки вони повертаються швидше. Вони ж
повернуться - не може бути iнакше!
- Можливо, там листи вже ? - сказала Таня з надi ю. - Давай ми тебе,
Мар'яно, завтра командиру мо додому на розвiдку.
- Ой, чи пустять?
- Пустять. Ми твою норму вiзьмемо на себе.
- Що ж, я готова.
Дiвчата мимоволi стали чепуритися на ходу: перед ними вже був
полустанок.
Що ©х тягне, веде сюди щовечора? Самi бояться собi признатись, що
приходять виглядати ешелонiв з фронтовиками - з покалiченими, з пораненими
людьми. Вчора в такий час саме проходив тут санiтарний ешелон. Жiнки з
радгоспу, бiгаючи вподовж вагонiв, викрикували прiзвища, допитувались, чи
нема серед поранених когось iз ©хнiх. Дiвчата, припадаючи до вiкон, теж
питали, в напрузi ждали, чи не озветься з ешелону хтось iз харкiвських,
студентiв. Не було. Прикордонники були. Льотчики. Колгоспники. I навiть
студент один був, але ленiнградець - а ©хнiх нiкого не було. Чи iншими
дорогами везуть, чи в боях ще, чи... Бували тут щодня, але за всi рази
тiльки одну звiстку про сво©х перечули з уст пораненого лiтнього вже
командира, з яким розговорилися на перонi пiд час коротко© зупинки. Чув
вiн про студентiв, дiяли вони нiбито десь за Днiпром на Бiлоцеркiвському
напрямi.
- Вашi чи не вашi, не скажу, - розповiдав вiн, - а тiльки добра слава
про тих студентiв по фронту пройшла, про ©хнiй комунiстичний батальйон. З
самими пляшками та гранатами ходили на танки, дали прикурити фашистам...
Сьогоднi звiдти, з боку Днiпра, знов наближався ешелон. "Можливо, знову
партiя поранених?" - перезирнулись, поспiшаючи до перону, дiвчата.
По©зд, наближаючись, так закричав, нiби болiло йому. Без вогнiв
наближався, чорний, слiпий. Пiдiйшов i зупинився, розтягнувшись далеко за
полустанок у вечiрнiй степ, i мiж посадками на невисокiм насипi наче ще
одна виросла посадка: всюди були гiлля над ешелоном. Прив'яле розкидане
гiлля, що ним замаскували платформи з заводським устаткуванням. На
платформах серед верстатiв, труб та болванок халабуди якiсь, вузли, жiнки
з дiтьми. Не встигли дiвчата схаменутись, розпитати - хто i звiдки, як
раптом з однi © платформи :
- й же й, Таня Криворучкова! Таню, то ти? Таня вся стрепенулась:
- Я!
- Це ж наш завод! Хiба не впiзнала! I мама твоя тут!
Танi, як вiд удару, аж зблиснуло в вiчу:
- Де вона? Де мамуська?
- Десь там, у хвостi ешелону! - гукали з платформи жiнки. - Бiжи
питай... А батько ще на заводi зоставсь!
Таня кинулась вподовж ешелону.
- Мамо, мамо! Це я, Таня! Криворучко Таня! Мамо, де ти? - гукала в
сутiнь, в залiзо платформ i знов бiгла далi, а в цей час ешелон рушив.
Рушив i поплив усiм сво©м маскувальним гiллям i нiби роз' днав Таню з
матiр'ю назавжди, навiки. Чула якiсь окрики, бачила хустинки жiнок в
сутiнi на платформах, i все то були ©й матерi, матерi...
Побiгла за ними. Ешелон невблаганно перегонив ©©, чути було на однiй iз
платформ тоскний, тужливий голос яко©сь бабусi:
- Ой, де ж це воно той Урал? Там же, кажуть, i баклажани не ростуть, i
ми всi, мабуть, померзнемо...
Доки ешелон набирав швидкiсть, Таня все бiгла за ним, i, навiть коли
вже останнiй вагон джухнув повз не©, вона й тодi ще деякий час летiла в
степ, мов неприкаяна. Спiткнувшись о шпалу, не втрималась на ногах, упала
в жужiль, здерла колiно. Ось так. Нема домiвки, нема заводу, все на
колесах, мама не почула ©©... Лежала знесилена, задихана, в грудях - повно
стукоту серця. Гостро щемiло збите колiно... З натугою пiдвелась i, не в
силi зрушити з мiсця, стояла серед цi © жужелицi, мов безпритульна, за
полустанком i тiльки чула, як даленi сталевий перестук на рейках, як
щомитi менше дрижать пiд ногами шпали.
Все, що сталось тут, було схоже на сон, тяжкий, неймовiрний. За коротку
хвилю пережити такий страшний удар. Пiсля розлуки з Богданом для не© це
був удар найстрашнiший. Прийшла виглядати поранених, а тебе ось з лету
саму просто в серце поранено, приголомшено, кинуто напризволяще. Все
збиралась по©хати до батькiв, вiдкладала це день вiдо дня, i ось тепер уже
i ©хати нiкуди, доганяй тепер сво©х хтозна-де... Чому вiн не постояв ще
трiшки? Треба було кинутись, вчепитись за першу-лiпшу платформу, а там би
вже розшукала маму. Але ж чи в душi готова ти була до цього? Там - мама,
евакуацiя, а тут - унiверситет, сюди ж тiльки й може прийти вiд Богданчика
звiстка!
Дiвчата, пiдбiгши до не©, схопили, шарпнули вбiк:
- Тiкай, он ще один товарняк iде!
Знов задрижала земля, наближа ться новий ешелон. Цей теж затемнений,
лише з труби паровоза дим вибушову з iскрами. На платформах труби,
верстати, мотори... Теж заводський... Може, тато тут? Чи хтось iз родичiв,
iз сусiдiв? Сяде i по©де з ними! Отак, як ! Або хоч перекаже, що вона ©х
дожене, розшука , знайде!
Пролiтають платформи, заклечанi гiлками рiдних заводських акацiй,
пролiтають i... не зупиняються. Нiби вистрiлений, шугнув повз них ешелон,
вдарив тугим повiтрям. Кусаючи губи, Таня сто©ть край насипу, дивиться
ешелоновi вслiд. Червоне око останнього вагона швидко вiддаля ться, гасне
в степу.
- Ходiм, - Мар'яна подала Танi руку.
- Одна тепер, - прошепотiла Таня. - Зовсiм одна...
- Ти не одна, будемо разом, - притулилась до не©. щокою Ольга.
Зiйшли з насипу i, знов обiйнявшись, побрели у вечiрню тишу, де пiсля
гуркоту ешелону, як i ранiше, нiжно, невтомно сюркоче кониками степ.
32
Досi, коли Таня думала про вiйну, коли обговорювали мiж собою невтiшнi,
ким-небудь завезенi з мiста фронтовi зведення, ©©, при всiй трагiчностi
подiй, все ж не покидала надiя на якесь чудо, сподiвання на те, що одно©
прекрасно© днини вiйна враз кiнчиться, кiнчиться так само раптово, як i
почалась... Прийде замирення, знайдено буде спосiб зупинити жахливе це
лихо, що втягувало в свiй вир уже мiльйони й мiльйони людей. Тепер же
пiсля оцих ешелонiв з днiпровськими демонтованими заводами стало ©й зовсiм
ясно, що були то тiльки на©внi ©© фантазi©, що нi про яке замирення не
може бути й мови. Почува ться, що боротьба ця надовго, ©й не видно кiнця.
Вiйна, пiдступаючи до кожного порога, зруйнувала вже i ©© рiдне
надднiпрянське гнiздо. Що буде з мамою? Все життя вона не покидала рiдного
мiста, нездужа часто, а тепер ось у далеку дорогу на платформi - куди i
наскiльки? А тато? Де дiдусь? Що вiн скаже про свою онуку?
Руйну ться той звичний свiт, в якому минало ©© дитинство, гаснуть
мартени, порожнiють цехи, й батько оце зараз, може, власними руками руйну
все те, що сам протягом життя будував. Нема вже для не© домiвки, нема
Днiпра, не буде бiльше погожих ранкiв iз спiвом заводських гудкiв.
Озираючись в минуле, Таня бачила там життя, залите свiтлом сво © юностi,