Гончаров Анатолий. Людина i зброя

Попросили через вартового, дiзнатися про сво©х.
Ждали.
Дiждалися:
- Нема таких!
Студбат у цей час був уже за Днiпром.
Залiзниця для них кiнчилася на тiй розбомбленiй станцi©, де застав ©х
налiт, далi до фронту добиралися пiшки. Iшли решту .ночi, не присiдаючи,
не знаючи, де йдуть, куди ©х ведуть командири. Тiльки по тому, як тривожно
жеврi небосхил попереду, по скопищах вiйськ на шляхах почувалося, що
вiйна вже десь близько.
Коли розвиднiлось, один iз студентiв впiзнав цi мiсця. Виявилось, що
йдуть шевченкiвськими мiсцями чи десь недалеко вiд них, а верби, що так
розкiшно хиляться понад ставками, - це, може, тi самi, що були описанi ще
Нечу м-Левицьким. Ранок народився у росах, у зелених буйнощах левад. Весь
край засвiтився соняшниками, що могутньо розвертаються сво©ми тугими
коронами для цвiту. Картоплi по пояс. Прядива по балках густi, непролазнi.
Все буяло, все наливалося житт вою силою в цю благодатну пору раннього
лiта. Здавалось, земля тут прагне нестримно виявити всю свою щедрiсть,
порадувати людей усiм найкращим, що тiльки може ©м дати. Цвiтуть картоплi,
i мак по них цвiте. Соняшник вигнався пiд стрiху, i крученi паничi по
ньому в'ються. Левади ваблять холодками зеленими, водою ставкiв блищать,
розкидаються на пiвбалки шатрами верб, яворiв, кущами калини.
В садках бiлiли хати дивно© краси. Що не хата - то витвiр мистецтва,
скiльки хат, стiльки й доклало рук художникiв та художниць народних! Одна
пiдведена червоним, друга - синiм, та вкрита соломою, сусiдня - очеретом з
чепурними китицями по вуглах i тугим гребенем зверху; в однi © наличники
на вiкнах голубi, а в друго© - по голубому ще й червоненькими вiзерунками
розмережано. Нiби змагалися в красi. I всi бiлi-бiлi, ще не оббитi дощами,
чистi, святковi. Не для вiйни, для щасливого лiта, видно, бiлились.
Коли сонце пiдбилось, зробили нарештi привал. Хлопцi сидiли на згiрку
край шляху, милуючись селом, що бiлiло внизу по долинi.
- Генiальною була та укра©нська жiнка, яка першою отак побiлила хату, -
заговорив до хлопцiв Степура. - Гляньте, яка он чепурненька визира по той
бiк дороги з садка. Була б вона рудою мазанкою - дивитись би не захотiв, а
так очей не вiдведеш. I як гармонiю оте бiле iз зеленню верб, iз рожами
червоними, iз барвою неба. А якою гарною ста така бiла хата вночi, при
мiсяцi, коли тiнi вiд гiлок помережать ©©... Яку це душу треба мати, щоб
догадатись i такою бiлою зробити свою оселю, який треба було мати вiд
природи високий смак естетичний.
Навiть далекий вiд поетичних розчуленостей Дробаха - i той змушений був
при днатись до Степуриних мiркувань.
- Справдi, тут що не хата, то окрема iндивiдуальнiсть, - говорив вiн,
наминаючи пирога, яким встиг десь запастися в селi. - I оце, що не по
ранжиру стоять, теж здорово. Та тут, та там, як влита в ландшафт.
Якби сказали менi вибирати - вибрав би оту, що край села, що в не© жито
аж попiд вiкнами голубi . Справжня вiлла якась польова. Хто в нiй живе?
Славна, видно, якась молодичка, що так ©© причепурила... До бiлого, бач,
ще й синенького, небесного додала!
Приваловi швидко кiнець. Вставай, надiвай каску, крокуй далi сво©ми
важкими вiд утоми ногами.
Оце вона, Ки©вщина. Ще не дiстають сюди снаряди, ще не стали пустками
бiлi хати, не палають пожежами колгоспнi ферми, але й над цим розкiшним
кра м, де проходить у важких зелених касках студбат, вiйна вже мовби
занесла сво невидиме крило. Воронки край шляху. Свiжий горбик землi -
когось там поховано. А ось цiла колгоспна череда бiля водопою лежить,
розстрiляна з лiтака: тушi порозбухали на сонцi, нудом, смородом б' вiд
них.
Десь з-пiд фронту колгоспники, одягнутi по-зимовому, все женуть худобу
в евакуацiю, i корови тужно ревуть назустрiч студбатiвцям, спотикаються,
натираючи ногами давно не до нi, порозбухалi вим'я, гублячи молоко на
камiння розбитого шосе.
В одному мiсцi край щосе лежить, не вибухнувши, бомба - застряла,
стирчить iз грунту чорним оперенням. Поглядаючи на не©, студенти вже
засперечалися, яко© ваги вона: двохсоткiлограмова? Пiвтонка? I чи не
вибухне, якщо спробують ©© витягати?
- Дивно, як у дикостi багато спiльного, - вiдходячи вiд бомби,
заговорив до Лагутiна Колосовський. - Пам'ята ш стрiли iз скiфських могил?
Стрiли Бати вих орд? Вони теж з таким оперенням. Сумно ста вiд таких
асоцiацiй.
Все дужчим, потужнiшим гуркотом да знати про себе фронт. Раз за разом
налiтають штурмовики, розганяють студбатiвцiв по хлiбах, по канавах. Носом
у землю - i слухай, як, вивертаючи тобi душу, верещить над тобою сирена,
як просто на тебе пада з дзвенячим пронизливим свистом металевий хижак.
Вибродять з хлiбiв, i нiяково дивитись один одному в вiчi за
приниження, що ©м оце завдано, за те, що мусять повзати, ховатися,
щулитись по рiвчаках на рiднiй землi.
- Ганебно... Зайцем зацькованим себе почува ш, - обтрушуючись,
зiзна ться Мороз. - Землю носом ри ш, повза ш на чотирьох, i це ти -
людина двадцятого вiку!
Фiлолог Чемерис смi ться нервово:
- Ми ось iз Калюжним саме сперечались, хто видатнiший: Стендаль чи
Флобер? Я кажу - Стендаль, вiн - Флобер. Я сво , вiн сво . А коли налетiли
та шарахнули, так вiн брик i руками замахав: "Стендаль! Стендаль!"
Смiшно, але й не смiшно.
Помiж хлiбами високими iде студбат, сухим металевим дзвоном подзвоню
туге колосся; колосковими хвилями переливаються жита; густо засмуглявiли
червонi, покрученi бурями пшеницi.
Дедалi бiльший неспокiй, розтривоженiсть у всьому. Везуть поранених,
бредуть бiженцi, гуркочуть грузовики з бо припасами. Тисячi людських облич
пролiтають перед тобою, i жодного серед них веселого. Нема в цьому краю
веселих облич!
Пiд час одного з привалiв товаришi зiбралися коло Духновича. Просто
незрозумiле було, як вiн досi йшов. Проколоту ногу йому весь час наривало
i зараз рознесло так, що насилу могли стягти з нього чобiт.
- Чого ж ти мовчав?
Але Духнович i зараз не скаржився нi словом, i тiльки по його
ластуватому, вкритому краплистим потом обличчю можна було догадатись, яких
мук йому завда оця посинiла, розбухла, як колода, нога.
Ще уночi у вагонi, коли всi спали, вiн мучився. Нiколи не думав, що це
такий бiль, коли нарива . Зда ться, якби ногу вiдрубали - не так би
болiло, легше б перенiс. Нiкому не мiг i поскаржитись, не хотiв
вiдкриватись. Хiба мiг вiн зiзнатись, що на пiвдорозi до фронту уже вiн не
годен! А як розцiнив би це помкомвзводу? Оце, сказав би, доброволець! Ще й
до фронту не дiйшов, а вже знайшов причину вiдстати. А головне -
товаришам, як ©м дивитись у вiчi? Не як про римлянина Муцiя Сцеволу, а як
про легкодуха чи навiть симулянта подумають про нього.
Безпорадний, лежав край дороги з сво ю вiдкритою, гидко розбухлою ногою
i не вiрив уже спiвчуттю товаришiв, що стовпились бiля нього, вважав, що
зараз вони можуть почувати: до нього тiльки одне - презирство. Найбiльше
його зараз турбувало, як пiде вiн далi, адже нога, зда ться, i в чобiт не
влiзе.
- Гарну ма ш вавку, - пiдiйшовши до гурту, заговорив помкомвзводу
Гладун i, нахилившись, помацав рознесену ногу майже з заздрiстю, наче
шкодуючи, що цей дарунок послано долею не йому, а цьому недотепi
Духновичу, який не вмi сво ю вавкою до пуття й скористатись. - Вавка хоч
куди. Ма мо перше НП.
Пiдiйшов комiсар Лещенко, з ним командир роти - молодий лейтенант iз
училища, стали радитись. Ясно було, що в такому станi Духнович далi не
зможе йти. Куди ж здати? Кому його доручити? Духновича злякали цi розмови.
- Я йтиму. Я можу йти, - вхопився вiн за чобiт. - Прошу, нiкуди мене не
здавайте. Це швидко пройде. Богдане, дай руку!
З допомогою Колосовського та Степури вiн пiдвiвся i так, спираючись на
них, рушив у однiм чоботi далi,
Гвинтiвку i скатку його тепер несли iншi, а вiн, повиснувши на плечах у
товаришiв, рухався ззаду за колоною, мов живе розп'яття, у важкiй сво©й
касцi, що зламувала голову набiк. Кожен крок коштував йому нестерпного
болю, Духнович стрибав по шосе, як по вогню, бо, що б там не сталось,
мусив iти по цьому розбитому камiнню вперед, iти хоч беззбройним назустрiч
вiйнi, назустрiч всьому тому, що гримiло й стогнало по обрiю. Нiчого не
було для нього зараз страшнiшого, нiж бути покинутим, зостатись самому,
без товаришiв у цьому велетенському хаосi прифронтового вировища, де ти
нiкому не потрiбен, визнати свою немiч i не бути з товаришами там, куди
готував себе внутрiшньо весь цей час пiсля райкому.
В ногу стрiляло й стрiляло вогнем, свiт запливав жовтизною, i тiльки
мокрi гарячi плечi товаришiв були йому тепер диним опертям, рятували вiд
ганьби i безсилля.
Першу ж машину, що порожняком мчала назустрiч, комiсар зупинив.
Перемовившись про щось з закiптюженим лейтенантом, що сидiв поруч з
водi м у кабiнi, комiсар зачекав, поки товаришi пiдвели Духновича до
грузовика.
- В кузов його!
Сльози безсилля бризнули Духновичевi з очей.
Благаючим голосом вiн знову став просити не здавати його, не кидати.
- Товаришу комiсар, я йтиму, я прошу...
Але його таки пiдсадили через борт у кузов, мiж брезенти, мiж порожнi
ящики з-пiд снарядiв, туди ж кинули йому його чобiт, гвинтiвку i скатку,
ще й речовий мiшок з прив'язаним до нього теплим вiд сонця казанком.
- Прощай, друже...
Вiн мав вигляд людини смертельно покривджено©, знищено©, вiдкинуто©
геть.
Коли машина помчала, помкомвзводу Гладун, озирнувшись, промовив ©й
услiд:
- Вважайте, один вiдвоювався...



16

Чадно грохкають мiни в хлiбах, бiгають люди знетямленi, той мертвий
пада на бiгу, той, заюшений кров'ю, вола :
- Добийте мене! Дострелiть!!!
Спека i кров. Грохкання й чад. Весь свiт уже нiби просмердiвся цим
гарячим нудотним чадом вибухлих мiн, свiжi воронки ще димляться, i
перепалена розрита земля пахне смертю. А повiтря знову пружинить, i знову
то тут, то там мiж хлiбами - грохк! грохк!
Просто з маршу студбат попав пiд шквал вогню. Коли наближались сюди,
попереду серед розливу хлiбiв бачили на пагорбi хутiрець якийсь - хата,
повiтка, садок, ©м уже вiдомо було, що там командний пункт дивiзi© i саме
туди ©х ведуть. Хлiба стояли могутнi - по око людське - жита, пшеницi.
Тихо було, i курсанти чули навiть крик перепела в житах i бачили лелеку на
хатi, а пiд хатою - просвiченi сонцем високi рожi цвiтуть, прекраснi, мов
дiвчата! I раптом чорнi гейзери вибухiв, все ближче гупають мiни в хлiбах,
бiжать звiдти бiйцi, закривавленi, закiптюженi, щось кричать... Мiнометний
налiт, а вони стоять вишикуванi цiлим сво©м студбатом край садка, де
сказано ©м ждати огляду, поки з-помiж дерев не вилетiв на них дебелий
чолов'яга - генеральськi зiрки в петлицях:
- Студбат? Чого стовбичите? - i мало не з кулаками накинувся на ©хнiх
командирiв. - В оборону! В оборону кладiть ©х! Ось тут оборону займайте!
Миттю розсипавшись понад садком, до якого звiдусiль прилягають хлiба,
курсанти лежать тепер уже поруч з автоматниками комендантско© роти i
нiкого й нiчого не бачать, окрiм хлiбiв та груддя землi, що рвано летить
аж до сонця. А мiни знов розтинають повiтря, б'ють сухими ударами в землю,
i студбатiвцi щуляться по сво©х борозенках, шарахаються вiд кожного вибуху
- ©м хочеться жити!
Мало не наступивши на Колосовського, над ним пробiг якийсь невiдомий у
порудiлих чоботях, в касцi, - обличчя все заюшене кров'ю, розтрощене,
страшне, - поранений бiг, охопивши його руками так, нiби тримав у руках
власну зрубану голову, i все кричав, ревiв нелюдським голосом:
"Дострелiть! Добийте!"
"Так оце вона, вiйна! Оце вона в сво му справжньому образi, - встиг
подумати Колосовський, глибше втискуючись в борозну, i весь свiт перед ним
уже ступився тим кривавим палаючим обличчям. - Тут i тебе щомитi може
накрити, в криваве мiсиво перетрощить тебе разом з тво ю вiдвагою та
хоробрiстю, яких ти так i не встигнеш виявити! "
Неподалiк вiд нього в цiй же борозенцi ще хтось щулиться - каска при
самiй землi. Степуринi плечi.
- Ти живий?
- Живий. А мiни, i невiдомо, кого з них накри оця, що знову ось, що
ось шавкотить у повiтрi, що з сухим трiском грохка десь неподалiк.
Шелестить, трiщить колосся, хтось подбiга , з розгону пада бiля них - хто
це? Теж заюшений кров'ю, сама каска i кров. Колосовський ледве впiзна
його - Ярошенко з геофаку.
- Мiна! - хрипить вiн. - Впала отак вiд мене, рукою мiг би дiстати. В
плече ось i в обличчя. Очi не повипiкало? Я бачу? Я не слiпий?
Колосовський, роздерши iндивiдуальний пакет, сяк-так перев'язав йому
покремсану щелепу i направив далi до санiтарiв:
- В садку вони! Бiжи!
I Ярошенко побiг, зоставивши пiсля себе кров, розбризкану на сухому
груддi, на бiлiй, повитiй по стеблах березцi.
Обстрiл посилю ться. Вiбру , пружинить вiд металевого свисту повiтря.
Це вже не мiни - снаряди летять, прошуговують, зда ться, над самою
головою, аж глухнеш вiд них, аж лопаються барабаннi перетинки. Один iз
снарядiв жахка в хату , просто в лице ©й, у вiкна, вивалю стiну i
гуркотом вибуха всерединi, в самiм нутровищi людського житла . Ще один
б' пiд стрiху, витребушу хмару солом'яно© куряви, i весь дах
розвалю ться, осiда , охоплений вировищем диму, полум'ям, i вже не видно
нi пiдстрижених китиць по вуглах, нi лелечиного гнiзда з лелечатами бiля
димаря, сама тiльки лелека кружля в повiтрi.
Нема штабу. Рознесло штаб. Пiсля цього вогневий налiт припинився.
- Найгiрше, що можна отак i пропасти - i нiяко© користi вiд тво ©
смертi, - чу Колосовський Степурин голос. Присiвши, Андрiй розгляда в
руках кострубатий - ще теплий - осколок. - Ворога живого в вiчi не бачили,
а вже потрапили в отаку кашу...
Справдi, мов той чорний ураган, що з корiнням виверта дерева, змiта
людськi оселi, трощить все на сво му шляху, - так i тут пронеслось,
пошматувало землю, отру©ло польове повiтря запахом гару, пороху й кровi...
Пронеслось, i знов задзвенiла тиша.
Колосовський пiдвiвся, озирнувсь. Дим стелеться над хлiбами, над
садком. Вiд палаючо© хати вi жарким повiтрям, вона горить собi й горить,
нiхто й не пробу ©© гасити. Не до цього зараз. Серед гарячо© чадно© тишi
то тут, то там стогнуть пораненi. В одному мiсцi на межi, що вiддiля
величезний лан жита вiд пшеницi, збiгся цiлий гурт студбатiвцiв;
посхилявшись, вони щось там розглядають. Колосовський i Степура,
плутаючись у густому житi, подалися до них.
Неймовiрним було те, що вони побачили.
Як вiд удару блискавки, що в лiтню грозу б' серед поля, так була
розрита земля в цьому мiсцi, i серед цi © розритвини, серед розтолоченого,
змiшаного з землею стебелиння лежав Дробаха. Ноги розкиданi, голова
незграбно вивернута пiд спину, зуби оскаленi, а обличчя чорне, спалене
геть. Права рука лежить окремо вiд тiла, жовта, присипана землею.
Моторошно дивитись було, що це лежить вiдiрвана, обезкровлена Дробашина
рука, яка могла одним ударом збити противника, з нiг, юнацька мiцна рука,
що торкалась в життi книг, i вiдбiйного молотка, i твердих яблук дiвочих
грудей. Нема Дробахи. Загинув з усiма сво©ми подвигами, до яких був
готовий i яких так i не встиг вчинити.
Тут же, край хлiбiв пiд садком, вони взялися копати перший i останнiй
для нього окоп - вiчну, з темними стiнами хату.
Маленькими саперними лопатами копають першу студентську могилу,
нагортають мовчки, i росте вона висока - на весь степ, i виднi далеко, як
Савур-могила, i вже з вiтрами говорить. Але це лише уявля ться вона ©м
такою. А насправдi мала, ледве помiтна серед густих колосистих хлiбiв.



17

Колоски стояли, як люди.
Той високий, випростаний, нiби на вартi. Той менший, похилився, дума .
Посплiталися вусами, посхилялись, незлiченнi, один до одного в мовчазнiй
переджнив'янiй задумi. А той, дивись, з пiдламаним колiнцем i зовсiм
провалився в гущавину i все хоче пiднятись. Буря його зламала, чи дощ, чи
осколок?
Тих, що в задумi, найбiльше: все поле дума колоскове. Коли вiтерець
торкне, задзвенить шорстким металевим дзвоном.
Дим розiйшовся, чад розвiявся, i знову дише поле гарячими пахощами
лiта. Перепелиний, кониковий свiт оточу свiжу студентську могилу. Березка
польова поблизу в' ться по стеблах, звиса бiлими чарочками, степовий
горошок червонi краплинами кровi...
А день згаса . Тривожне, марсово-червоне сонце лежить над хлiбами, а
там, де стояла на пагорбi хата бiла, чи©мись чудовими руками побiлена, вже
дотлiва чорна купа ру©н. I тiльки рожi високi, струнко© дiвочо© краси, як
i ранiш, стоять на причiлку, просвiченi сонцем, ще бiльш яскравi, ще бiльш
розпалахкотiлi в цей передзахiдний час.



18

Духновича до самого вечора возили на тiм самiм грузовику, який пiдiбрав
його на дорозi. Трясся в кузовi серед ящикiв iз снарядами i почував себе
тут зайвим, нiкому не потрiбним баластом, так не до речi накинутим оцим
мовчазним, суворим людям. Всi вони на сво му мiсцi, всi знають сво дiло i
цiлковито поглинутi ним. За©дуть в лiс, наберуть снарядiв i без розмов,
без затримки по тряскому шосе мерщiй до вогнево©, де в садках край села
жде ©х, уже розстрiлявши снаряди, батарея.
- Що ви поверта тесь, як волами! - сердились батарейники, i, не
встигнеш озирнутись, вже вони розметають з кузова ящики, вже грузовик
порожнiй.
Коли вперше побачили в кузовi Духновича, запитали:
- Що за пасажир?
А потiм уже й уваги на нього не звертали, тiльки щоразу, коли
розвантажували ящики, мимоволi давали йому вiдчути, як вiн тут ©м заважа .
Це було нестерпно - почувати, що ти всiм на завадi, почувати себе тягарем
для цих людей, якi бiля сво©х гармат не знають спочинку i поводять себе
так, мовби вони тут диний заслон, мовби тiльки вiд них i залежить
стримати, не пропустити противника.
По дорозi грузовик ©хнiй кiлька разiв потрапляв пiд обстрiл ворожих
лiтакiв. Духнович, залишаючись у кузовi, бачив струменi вогню, що лилися з
лiтакiв на землю, - чи з вогнеметiв вони там били, чи з якихось особливих
швидкострiльних гармат. Вперше вiн бачив людськi трупи понад дорогою i сам
щомитi мiг стати трупом.
Потiм артилеристи скинули його в лiсi, бiля звалища сво©х снарядiв,
сказали тут почекати.
- Ще ось одну ходку - i тодi вже завезем тебе до медсанбату.
Але робили одну ходку, i другу, й третю, а вiн все залишався бiля цi ©
гори снарядiв, проте навiть i претензiй нi до кого в душi не мав - сам
бачив, не до нього ©м зараз.
Бiля снарядiв сто©ть вартовий, молодий червоноармi ць, вiн так сторожко
трима свою гвинтiвку, нiби ворог десь тут, за кущем. З Духновичем
вартовий у розмову не заходить, зна лише сво© обов'язки. "Посадили - й
сиди, - нiби говорив вiн Духновичу сво©м виглядом, - а в мене свiй клопiт,
я на посту".
Вночi пiшов дощ. Пiсля денно© спеки враз вiйнуло вiтром, зашумiв лiс,
магнi во зблиснуло небо, розламуючись у бомбових ударах грому, -
розгулялась справжня горобина нiч. Все небо, здавалось, здрига ться,
трепеще спалахами свiтла, голубого, нетутешнього. Спалахне й вихопить з
темряви контури хмар водянистих, розбухлих дощем, з розвiяними по небу
пасмами. Ще видно ста лiс, розшарпанi вiтром дерева, i крiзь блискуче
листя верховiть знов зблиску , здрига ться в магнi вих спалахах небо. Грiм
гуркоче й гуркоче на рiзнi лади в глибинi хмар, ударами неземно© сили
стряса , розколю небо в рiзних його секторах - то ближче, то далi то
вище, то нижче. Ще тут не вщухло, а вже вибухи там, сердито перекочу ться,
i вся земля нiби жде чогось неминучого, катастрофiчного.
З годину, мабуть, отак здригалося небо, бушувала гроза, а тодi нарештi
вiдгримiло, вiдблискало, i тiльки зосталась темрява i лив, лив дощ. Нема
неба, нiде нi зiрки, тiльки темрява й хаос, i по всьому лiсу - плюскотiння
води. Справдi нiби прорвалося небо. Чорний нiчний дощ лл й лл , як у
Но вi часи, коли все потопив потопом.
Вартовий, коли почався дощ, дбайливо прикрив снаряди брезентом, а
Духновичу й тако© схованки не було. "Та хiба й не природно це? - думав
вiн. - Снаряд зараз потрiбнiший, нiж ти, людина, вiрнiш - калiка з
розбухлою ногою".
Дощ не вгавав. Вартовий, зрештою, запропонував Духновичу перебратися
пiд брезент, але вiн вирiшив терпiти, киснути до кiнця. Зiщулився в самiй
гiмнастьорцi i кис, кис ще бiльше, нiж пеньок, на якому вiн сидiв пiд
кущем. Мав при собi шинелю в скатцi, але не догадавсь ©© розкрутити. Як
скрутив ©© ще в таборi з допомогою i за вказiвкою Гладуна, так i зараз
тримав на собi скрученою в туге, повстяне, наскрiзь набрякле водою ярмо.
Вода ручаями стiкала з гiлок йому за комiр, вiн уже промок до нитки, але,
не ховаючись, знаходячи навiть якусь вiдраду в тому, як природа знуща ться
з нього, закоцюбло, беззахисне горбився на тому ж пеньку, де його посадили
артилеристи. Виставив на дощ ногу, налиту болем, i, поникнувши над нею,
все думав. Справдi, що цей дощ, що пiтьма, коли в темряву поринула вся
планета. Фашистська нiч огорнула вропу, хвиля вандалiзму накочу ться все
ближче, на дорогах Ки©вщини валяються трупи, лiтаки вогнем поливають з
неба людей. Рушиться, руйну ться все, i нiчим уже, зда ться, не поправити
становища. Були мрi©, були перспективи, а тепер вiйна зя пiд ногами
чорним бездонним проваллям.
"Та оце поступ? Оце прогрес? - саркастично звертався вiн до якогось
уявного опонента. - Всього сто тисяч рокiв тому похмурi неандертальцi з
низьким лобами виходили з сво©х печер, озбро нi примiтивним кремiнним
знаряддям. Минуло, по сутi, зовсiм небагато часу, i людина здобула крила,
пiднялася в повiтря, перетнула океани. Людина стала Гомером, стала
Шекспiром, Дарвiним, Цiолковським... Богорiвна! I ось тепер, на верховинах
двадцятого столiття, знову цей чорний, смердючий вибух дикунства,
канiбалiзму. Високорозвинута, культурна нацiя раптом породжу армiю
бандитiв, убивць. Планета в темрявi. Одне за одним гаснуть мiста. Ну, як
тут бути оптимiстом? Як вiрити далi в те, чого ви нас вчили у сво©х
книгах, що навiвали нам у свiтлих унiверситетських аудиторiях?"
Першi спогади дитинства для Духновича - це батькiв заставлений вiд
пiдлоги й до стелi книгами кабiнет, пiзнiше другою домiвкою для нього
стала мiська Короленкiвська бiблiотека. Як iншi виростають серед степiв та
хлiбiв, так вiн виростав серед книг. Вiн вiрив ©м чистою вiрою серця, i
для нього Толстой i Горький, Роллан i Барбюс були не просто iменами, не
корiнцями на книгах, вони були для нього такими ж живими, реально
вiдчутними, як батько, вiдомий у мiстi хiрург, як Микола Ювеналiйович,
©хнiй унiверситетський професор. Але сьогоднi вiн був у такому глибокому
розпачi, що i з ними, з найдорожчими сво©ми вчителями, йому важко було
порозумiтись. Зараз, коли вiн одiрваний вiд товаришiв, зостався отут
напiвкалiкою в лiсi серед апокалiптичного гуркоту горобино© ночi з ©©
чорним дощем, вiн не здатен уже нiчим i нiким захоплюватись, в сповнених
вiдчаю думках вiн бачить лише, як все нищиться навкруги i всi сили
людськi, весь розум людський поставленi на службу цьому нищенню, i у
власнiй душi його руйну ться щось найдорожче, розсипа ться пiд ударами
дiйсностi оте прекрасне, що було навiяне в душу книгами батькiвсько© й
Короленкiвсько© бiблiотек. Вiчний поступ, прогрес, рух людства по
висхiднiй? Хотiлося заперечити книгам, хотiлося вступити в цинiчну й злу
полемiку з професорами, вражаючи ©х силою фактiв з оцi © снарядно©
кафедри, на яку його поставило цi © ночi життя.
Весь лiс шелестить дощем, зловлено темнi , сповнений невiдомостi, а вiн
тут один, без товаришiв, бiля звалища бо припасiв... Канонада то вщухне,
то загримить знов.
Машини возять i возять снаряди. Заскакують в лiс ще мовби частiше, i
возi© снарядiв, отi мовчазнi роботи вiйни, ще з бiльшою люттю кидаються
вергати в кузов ящики. Його, Духновича, для них нема, нещасний оцей
iндивiдуум для них не iсну , про медсанбат уже йому й не згадують. I вiн,
одначе, не мiг навiть звинуватити ©х у жорстокостi, бо вiн не те що набрид
©м, - вони його спавдi-таки не помiчають за сво ю запеклою роботою. Вiн
виявився просто зайвим у цьому величезному, безперервно дiючому механiзмi
вiйни. Не вийшло з нього бiйця. Не вийшло для вас захисника, Роллани,
Барбюси й Горькi! А якi мав пориви! Не тiльки свою альма-матер, свiй
рiдний унiверситет i рiдне мiсто з хмарочосом Держпрому, але й Акрополь в
Афiнах, i паризький Лувр, i Софiю Ки©вську, i нiмецьку готику - все, все
вiн готовий був прикрити сво©ми грудьми, а чим кiнчилось? Не воювавши, не
спробувавши бою, сидить калiкою в лiсi пiд дощем бiля купи снарядiв,
начинених смертю. У вирiшальний час для велико© справи вiн виявився
непридатним, то для чого ж тодi жити? Для чого плутатись пiд ногами в тих,
що вмiють дiяти, що знають кожен сво мiсце на аренi вiйни?
Якби отам пiймав десь кулю вдень, коли за ©хнiм грузовиком ганялися
"месершмiти" по шосе, то, певне, було б найкращим для нього виходом з
цього тупика. Чи, може, самому собi пустити кулю в лоб з оцi © гвинтiвки,
яка ще нi разу й не вистрелила? Може, це справдi вихiд? Щоб раз назавжди
кiнчити i з цi ю ногою, i з душевними терзаннями, зникнути й не бути
тягарем нi для кого! I хай зрозумiють товаришi, хай не осудять за те, що
вiн свою кулю, першу й останню, випустив не по вороговi, а по собi...
Машина знов набира снаряди. Ось вона вiд'©хала, затрiщавши деревом,
пiшла в гущавiнь, як у печеру.
- Що, поранений?
Духнович аж кинувся. Ззаду нього сто©ть пiд кущем хтось в напнутiй
плащ-палатцi. Це, видно, новий вартовий, який тiльки-но змiнив
попереднього. Духнович цього й не помiтив.
- Поранений, га?
В голосi вартового бринять людянi нотки, теплi, спiвчутливi. Це,
мабуть, тому, що вiн вважа Духновича пораненим. А вiн не поранений! Вiн
передово© й не нюхав! Вiн просто недовчений студент, що уявив себе воякою
i що ганебно вибув iз ладу, наколовшись на першу ж очеретину! Болотяна
торiшня очеретина зламала його, зробила його безпомiчним i нi на що не
придатним!
Про це Духнович так i сказав йому, коротко, нервово, з надривом.
Але вартовий, виявилось, мав на такi речi свiй погляд:
- Як болить, то однаково болить, вiд чого б там не було: вiд кулi, чи
вiд осколка, чи вiд нариву. Я знаю, як це воно, коли нарива . Ще малим
коли був, корова одного разу на ногу наступила. Нiготь з великого пальця
так i зчесала, довго наривало потiм, ночами не спав...
Тихо вийшовши iз-за куща, вiн уже стояв перед Духновичем, видно було