Гончаров Анатолий. Людина i зброя

артилерист Гришко, що був до вiйни комiрником у колгоспi, та рядовий
Новоселець встигли набрати у сво© солдатськi мiшки сухих армiйських супiв
та концентратiв. Тепер усе це стало нашою колективною власнiсiю, i перед
тим, як вирушити далi в путь, ми з шкарубко© Гришково© долонi одержу мо
кожен свiй скупий рацiон - жменю сухо© солоно© гречки, з яко© мали б
варити супи.
Пiд час переходiв найтяжче з нас доводиться грузиновi Хурцiлявi.
Товстий, задишкуватий, вiн ледве встига за нами, ми цiлу нiч чу мо, як
вiн диха важко, i нам його жаль. Всi днi вiн зажурений, вiд нього рiдко
почу ш слово, тiльки й чу мо його дихання та ще оцей хрумкiт зараз, коли
жу гречку, яка повинна зарядити його силою на всю нiч ходьби.
Беручи в долоню порцiю чорно© концентратно© гречки, я бачу iнше - бачу,
як бiлiли нам чугу©вськi гречки, коли ми вiдправлялись на фронт.
- Невже оце та гречка, - кажу до Духновича, - що так бiло нам цвiла у
Чугу вi?
- Вона. Почорнiла.
Перш нiж рушити, пiдводимось, озира мось навкруги.
Несамовито червоне сонце сiда над степом. Нiби куриться воно, нiби
щойно сформувалося в кулю з отих червоних вихровищ, розпечених ураганiв,
що оточують його, розбуявшись на весь захiд. Серед просторiв степових
де-не-де бовванiють давнi високi могили. Це той степ, кохана, що його ми з
тобою збирались дослiджувати. В цих степах батько мiй колись за степовими
пiратами - махновцями - ганявсь.
Вiк тачанок минув - танковий вiк над степом гуркоче. Чу мо вiддалений
стугонливий гуркiт. Iдуть танки. З червоно© кушпели заходу далеким шляхом
степовим сунуть на схiд величезною колоною, щоб десь там з такою ж колоною
зiйтися сталевим клином. Стоячи серед сухих почорнiлих соняшникiв, ми
бачимо, як танки один за одним виринають баштами з червоного туману, з
моря криваво© мли, що нiби котиться, насува ться разом iз ними з заходу. О
Нiмеччино мiнезингерiв, Нiмеччино Бетховена, Шiллера i Гете, подивись на
себе сьогоднi! Ранiше йшли вiд тебе на схiд фiлософи, поети, великi
гуманiсти, а сьогоднi йде залiзний знищувач у касцi туполобiй, iдуть
молодi арiйськi бестi©, закутi в броню, ру©нники i вбивцi, що прийшли
понищити наш край, нашу культуру, нас самих.
Мовчки дивимось, як вони проходять. Мовчки стина мо зубами. Ми не
можемо ©х спинити. За Днiпром у нас були проти них хоч чорнi, налитi
вогнем пляшки, а тут i цього нема.
- Будуть i в нас, - цiдить крiзь зуби Вася-танкiст, стоячи бiля мене. -
Будуть, будуть! Ще бiльше буде!
Обiрванi, обшарпанi оточенцi, ми передчува мо: будуть ще битви
переможнi. По тисячi стволiв виставить армiя наша на кiлометр фронту, В
кiлька поверхiв авiацiя буде в повiтрi. Тисячi танкiв, першокласних
бойових машин, пiдуть на захiд, i здригатиметься, розсипатиметься вiд
ударiв артилерi© Берлiн, i, може, хтось iз нас, що йде зараз в оточеннi,
побачить Гiтлера в клiтцi, розбитий рейхстаг, визволений Б лград i Прагу
далеку, прекрасну...
Ми вируша мо, i червонi урагани заходу гаснуть нам уже в путi.



51

Сю нiч веде нас Колумб.
Вiн щойно при днався до нас. Вiн диний серед нас цивiльний. Такими
менi уявляються запорожцi: здоровий, кремезний, з тих, що двох парубчакiв
за шкiрку пiднiме, тихо стукне лобами й так само тихо знов на землю
поставить. А сам сумирний, повновидий, вуса красивi, русявi. В картузi, у
вишитiй льнянiй сорочцi i брезентовiм плащi поверх не©. Ми майже нiчого
про нього не зна мо. При перевiрцi документiв лише запам'яталось, що звати
його Христофор. Духнович додав - Колумб, i звiдси й пiшло: Колумб та
Колумб. Так i йде з нами тепер цей степовий мореплавець.
Зустрiли ми його, як тiльки минули плантацiю соняшникiв, де днювали й
звiдки бачили колону нiмецьких танкiв. Ще не звечорiло, коли ми побачили
пiд лiсосмугою табун безладно кинутих тракторiв. Мов схарапудженi конi,
звернувши з дороги, вони кинулись який куди i так неподалiк посадки на
стернi застигли. Ранiш ми вже бачили в степу розстрiлянi череди худоби,
убитих пастухiв бiля них, що гнали цю худобу в евакуацiю. Тепер перед нами
були розстрiлянi трактори. Ми ще вдень чули, як диркав тут над полем
нiмецький лiтак, але тодi не надали цьому значення. А тепер перед нами
були наслiдки його роботи - залiзне кладовище тракторiв. На найближчому до
нас тракторi схиливсь на кермо, нiби задрiмав пiсля втомливо© дороги, юнак
бiлявий, чубатий. А пiд трактором у пилюцi ще свiжа калюжа кровi i друга
калюжа - мазуту. З другого трактора сторчма звалився тракторист, нiби в
останню мить кинувся ховатись пiд трактор, i так лежить - вниз головою. Ще
i ще. Ми думали, що нема тут уже нiкого живого, але коло лiсосмуги мiж
тракторами раптом помiтили кремезну постать дядька в картузi i плащi.
Стояв у глибокiй задумi серед розстрiляних трактористiв, серед мертвих
тракторiв i, зда ться, й не чув, як ми до нього пiдiйшли.
- Ти з цi © колони? - одразу накинувся на нього Заградотрядник.
Дядько подивився на нього довгим втомленим поглядом :
- З цi ©.
- А як же, що ти живий?
- Судилось.
- Живий один серед стiлькох? Орли клюватимуть тво©х трактористiв, а ти
живий? Дядько розсердився:
- Та й ти ж чомусь живий?
- Не тобi мене питати... Ану, руки вгору, ми зараз тебе обшука мо!
Заградотрядник кинувся був до нього, щоб обшукати, але вiн не дався.
- Не пiдходь! - погрозливо пiдняв над головою стиснутий кулак.
Пуд сили був у тому кулацi. Розмiром був мало чи не такий, як
Заградотрядникова голова. А на кулацi слiди засохло© кровi. Чи допомагав
кому та закривавився, чи своя.
Згодом вiн сам показав нам свiй евакуацiйний лист, з якого ми
дiзналися, що вiн агроном однi © з степових МТС. Був призначений вiд
райкому партi© старшим при цiй колонi тракторiв, а тепер ось вона...
Частина трактористiв розбiглися пiд час обстрiлу i бiльше не вернулись -
чи пораненi, чи просто не вернулись, - а цих ось бачите на мiсцях: той он
завис, повалився вниз головою, той назавжди заснув на кермi...
Вася-танкiст, який уже нишпорив бiля найближчого трактора, гука
раптом:
- В радiаторах вода!
Вода!
Але, як виявилось, й радiатори були побитi, повитiкало з них. Лише з
деяких понацiджували трохи тепло©, не прохололо© ще - вистачило губи
промочити.
Колумб далi пiшов з нами. Ми ма мо компас, щоб орi нтуватись, ма мо
зiрки в небi, щоб знати, де схiд, де захiд, але вiн, який добре зна
мiсцевiсть, теж стане нам у пригодi. Вiн муситиме вести нас в обхiд
населених пунктiв, де вже, напевно, повно нiмцiв, вiн поведе нас глухими
степами. Перед тим, iспанським, Колумбом були океани води, безвiсть води,
а перед цим - безвiсть сушi. Заграви в степах. Горять емтеесiвськi
нафтобази, елеватори на далеких станцiях, скирти. Помiж цими пожежами -
наша оточенська плавба. Ми позбавленi можливостi йти по прямiй. Нам
доводиться кружляти, далеко обминаючи село, в якому чу мо гуркiт танкiв,
триматись осторонь великих шляхiв. Центровi дороги не для нас, ми тепер
люди манiвцiв, люди темних дорiг, як каже Гришко. Небезпеки ждемо на
кожному кроцi. Щомитi ждеш, що спалахне, просто межи очi вдарить ракета i
гаркне хтось: "Хальт!"
Обережно бредемо якимось перелогом по високих трiскучих полинах. Ми вже
пропахли, прогiркли ними наскрiзь, власнi губи гiркi вiд них, гiрко в ротi
вiд полиневого пилу, гiрко на душi.
Кiнчаються цупкi полини - i, замiсть них, уже щось легше, ламкiше пiд
ногами.
- Гречка, - поясню Колумб. - По гречцi йдемо, - каже, важко ступаючи
по нiй сво©ми чобiтьми.
Десь неподалiк на шляху звиваються ракети, i ми пада мо, повземо далi
поповзом. Толочаться, ламаються хрусткi стебла, кожен з нас залиша за
собою слiд, витолочений назавжди. Гречка не трава, вона вже не
пiдведеться.
Вже ми виповзали з гречкових масивiв, коли у вибалку, в сторонi, почули
раптом приглушений голос Гришка:
- Сюди! Пасiка!
Так, це була справжня колгоспна пасiка, виставлена, певне, ще перед
початком вiйни сюди, до квiтучих гречок, на ©хнiй червневий цвiт. На хатки
в мiнiатюрi були схожi цi рамковi вулики, в кожному з яких жила бджолина
сiм'я, а пасiка вся нагадувала мiнiатюрне село, що прича©лося попiд
гречкою, як попiд лiсом. Бджолине поселення! Весь край розворушено, горять
нафтобази, лежать череди, розстрiлянi по степах, нiщо живе не знаходить
собi мiсця, i тiльки це мирне бджолине поселення сто©ть собi тут, ще не
помiчене вiйною, щасливо нею забуте.
Ненадовго забуте. Вже посеред пасiки в темрявi чути шарудiння, трiск -
там розламують рамки. Витрушують бджiл, похапцем дiлять, паюють налитi
медом щiлинки. Розполоханi бджоли вже гудуть над нами, сердито жалять за
цей грабунок чи, може, за те, що не гречковим медвяним духом, а полинами
пахнемо, за те, що гiркi ми люди, полиневi.
З обов'язку командира я мусив би припинити це, заборонити, але я знаю,
якi ми всi виснаженi голодом i як багато нам треба сил. Менi й самому
Татарин уже вiдламу шматок щiльника, i я беру, жадiбно висмоктую
бджолиний набуток, що пахне лiтом, сонцем дово нним, цвiтом степовим.
Далекими вiками, буйним козацьким степом ще пахне менi цей чистий пашистий
мед. Ласують усi, тiльки Колумб не бере участi в цьому недоброму дiлi. Вiн
сто©ть осторонь, як докiр, як живе сумлiння.
- жте, жте, синочки, - чу мо раптом голос незнайомий, старечий.
Поруч з Колумбом зупинився хтось. Пасiчник! Заклопотанi сво©м
промислом, ми й не почули, як вiн пiдiйшов. Маленький дiдок з костуром у
руцi, в кудлатiй шапцi, одягнутий вже по-зимовому. Наче готу ться тут i
снiг зустрiти бiля цих гречок та бiля пасiки, i зиму з ними намiрився
зимувати.
- Тiльки в мене в куренi - он накачаний , а вуликiв... нащо ж ©х так?
Це пасiка колгоспна, ще, може, нашi за©дуть за нею, голова сказав: "Жди".
- Нiхто вже, крiм нiмцiв, сюди не за©де, - бурка глухо Гришко. - 3
наших ми - останнi.
- Ой не кажiть. Фронт ще може по-всякому обернутись.
I вiн знову запрошу нас до куреня, на готовий мед.
Нiхто з нас не йде. Гарячий вiск щiльникiв мовби забив кожному з нас
горлянку - мовчимо. Знiяковiлi, крок по кроку вiдступа мо, задку м вiд
пасiчника, вiд бджiл. Опинившись за межами пасiки, стрiмголов кида мось
тiкати в темноту.
Самi ми собi нестерпнi пiсля цього. Краще б ми вижебрали, вистарцювали
в того старого, нiж отак... А в очах Колумба якi ми тепер? Ватага
обiрванцiв, степових волоцюг, що вже пасiки обкрадають, з бджолами
воюють!..
- Що вдi ш, - мовби вгадавши нашi гризоти, каже похмуро Колумб. -
Однаково тим дiстанеться. За©дуть, потрощать. - I дода пiсля паузи: -
Кiнчився наш медозбiр.
Йдемо якоюсь балкою. Зда ться, не зовсiм туди йдемо, куди нам треба, а
туди, куди вона сама нас веде, оця кривуляста степова балка. Вже пiзно.
Небо затяга хмарами; з-пiд далеко© хмари поблиску пiзнiй ущербок мiсяця,
наче то далеке, чи юсь кров'ю налите око з-пiд насуплено© брови суворо
стежить за нами: "Ану, хто ви? Куди йдете серед нiчних пожеж? Чого
блука те ночами в степах, захудорбленi, зарослi, мов звiрi? Чого не
знайдете собi пристанища на цiй просторiй, ще вчора такiй привiтнiй землi?
"
- Де ми? - питаю Колумба. - Чи не надто ми вiдхиля мось?
- Нi, - спокiйно каже вiн. - Тут десь неподалiк ма бути птахоферма
колгоспу Енгельса. Леггорнiв розводили.
Незабаром на схилi помiча мо хату, а в хатнiм вiкнi жовтаве, ледь
помiтне свiтло. Нiде нiкого, нi життя, нi влади, а вiконце свiтиться. Хто
там свiтить? Сторожко пробираючись далi дном балки, натрапля мо раптом на
ставок. Забувши про обережнiсть, кида мось до нього, припада мо до води,
запалено п' мо ©©, теплу, густу, з запахом мулу i ще чогось. Пiр'я густо
бiлi бiля ставка. Пiр'я леггорнiв...
Зi збро ю напоготовi оточу мо хату. Ось передi мною вже бiлi стiна,
скупо освiтлена щербатим мiсяцем iз-за хмари, а на стiнi пiд самою крiвлею
висять, мов на виставцi, щедрi дари степово© природи: золотистi,
зоставленi, мабуть, на насiння качани кукурудзи, перець червоний,
стручкастий, величезнi вiнки цибулi...
Вiнки тi одразу якось заспокоюють нас: значить, вiйна ще тут не була,
не було тут, видно, ще нiмцiв, нi таких, як ми, оточенцiв, iнакше б не
висiти отак спокiйно тугим золотистим вiнкам на бiлiй стiнi.
Нечутно оточивши хату, припада м до вiкон. Люди в хатi! Повна хата
якихось дiвчат... Стоять навколiшках на долiвцi, очима в куток, мов секта
яка-небудь: моляться. Електрична лампочка звиса перед ними зi стелi, але
нема в нiй свiтла, замiсть не© блима в кутку лампадка. Бiля печi,
обпершись плечем об комин, сто©ть засмучена жiнка, висока, смаглява,
щедро© степово© вроди. У вухах пiвмiсяцем блискучi сережки, хоч уже й не
молода. Як птиця, що стереже свiй виводок у степу, так стояла вона над
дiвчатами. Сама вона не молилась, був лише глибокий смуток на ©© чистому
материнському обличчi.
Зачувши шерхiт вiд вiкна, вона враз тривожно кинулась, i дiвчата разом
обернулись до вiкон, i ©хнi зосередженi, одухотворенi перед тим личка враз
покривило жахом. У всiх шибках зарослi, страшнi первiснi люди! Приплюснутi
до шибок носи, чорнi, закiптюженi мармизи якихось печерних варварiв - саме
таких, якими уявлялися ©м завойовники. Це вже ©х оточено в цiй хатi, зараз
©х хапатимуть, мучитимуть, глумитимуться, вбиватимуть!..
- Вiдчиняй! - Заградотрядник грубо заторготiв у дверi.
I ось уже дверi нам вiдчинено, i вже ми в хатi всi ю сво ю оточенською
ватагою, i котрась iз дiвчат, що сполохано забились у куток, раптом
вигукнула радiсно :
- Зiрочки! Зiрочки на пiлотках! Нашi!!! I одразу обличчя дiвчат
заяснiли усмiшками, i стали вони такi, мовби вся Червона Армiя знову
повернулась сюди i можна жити, як ранiше.
- А ви вже, значить, молитесь? - пiдступив до дiвчат Заградотрядник,
запухлий, покусаний бджолами. - I не соромно? А ще ж, мабуть, i
комсомолки?
- А що ж нам зоста ться, хоч i комсомолки, - вiдповiла йому одна з
дiвчат, дуже схожа на ту жiнку, що бiля печi, тiльки тоненька, молода,
довгокоса.
- Коли ви не захистили, то, може, хоч бог захистить, якщо вiн десь
там... у стратосферi...
- Нема його i не буде, - рiшуче вiдрiзав Вася-танкiст i звернувся до
жiнки: - Невже це все вашi дочки?
- Ото моя, - кивнула жiнка на тоненьку чорнявку. - А це шкiльнi подруги
©©, теж дев'ятикласницi, аж iз села поприбiгали. Там уже танки ©хнi
ревуть. Куди ж вiд них рятуватись? Сюди, в степ, на птахоферму.
В кутку за лампадкою iкона, бiльше схожа на картину: на великiй тарiлцi
вiдрубана голова людська в терновiм вiнку.
- То хто? - питаю у жiнки.
- То ж голова Iоанна Хрестителя. Вiд старих ще зосталась.
- А якими ж молитвами ви молитесь? - запиту вiд порога Духнович,
вмиваючись над тазом.
- А ми без молитов, - вiдповiла йому маленька, кругловида. - Ми
вiршами.
- Якими вiршами?
- Просто, що перше на думку спаде в ту мить. Чи з "Кобзаря", чи з
Лесi...
- А я сьогоднi з "Мойсея" Франкового читала, - призналася хазяйчина
дочка. - Вступ до поеми: "Народе мiй, замучений, розбитий..."
- Та хiба вони вiруючi? - вимовила жiнка. - Церкви й знати не хотiли,
все клуб та клуб. Але коли оце пiдкотилось i рятунку iншого нема, то й
молитися почали.
- За те, щоб нашi повернулись, - соромливо призналася веснянкувата,
тонкоброва з кутка.
- Самi вчили, що тiльки атоми, матерiя i все таке iнше, - в нервовому
збудженнi щебетала хазяйчина дочка. - Але так раптом захотiлось, щоб хоч
яка-небудь сила була над нами отам угорi, щоб хоч якi-небудь стратосфернi
боги там iснували та допомагали Червонiй Армi©...
- Це просто смiшно, - каже Новоселець, але нi йому, нi нам не смiшно.
Жiнка загадала дiвчатам, щоб iшли рiзати та скубти курей, готувати
бiйцям вечерю iз бiлих сво©х леггорнiв. Але ця розкiш не для нас. Ми не
ма м права бiльше тут затримуватись. Повмивались. Декотрi на ходу встигли
навiть пообшкрябувати щетину сво©ми тупими бритвами. Попiдтягувались,
помолодшали, стали схожими знов на бойовий пiдроздiл.
- Коли ж ви повернетесь? Звiдки вас виглядати? - накинулись на нас
дiвчата, коли ми вже стали виходити. - Кажуть, вони нас ешелонами будуть
вивозити в Нiмеччину, з торгiв продаватимуть...
I нiби з майбутнього ©хнього вдарив на нас стогiн невольницький, стогiн
дiвчат - чернiговок, полтавок, киянок, яких ешелонами правлять на захiд в
неволю, а в мiстi Люблiнi, на порозi "великого рейху", ганяють ©х в банi,
а перед тим вiдьми-есесiвки стрижуть дiвчат, ножицями коси на них
обтинають. (Колись, через багато рокiв, один з нас так i почу : "В подруги
мо © були такi гарнi коси, а тi вхопили - так i обпекли!)" Чи не оцi то
будуть коси? Чи не оцi © юно© пташницi, що молилась тут сьогоднi Франковим
"Мойсе м"?
Скоро i хатина, й дiвчата зникли з наших очей. Ми вiд них уже за другим
горбом.
З думки менi не сходить "Мойсей". Це була улюблена поема Степури. Не
раз i на фронтi вiн повторював карбованi ©© рядки, особливо оце:
Все, що мав у життю, вiн вiддав
Для одно© iде©,
горiв, i яснiв, i страждав,
I трудився для не©..
Та ще оце:
I пiдуть вони в безвiсть вiкiв,
Повнi туги i жаху,
Простувать в ходi духовi шлях
I вмирати на шляху...
Але ми не хочемо вмирати! Ми йдемо для того, щоб жити. Ми проб' мось,
вирвемося з цих степiв оточенських, де почува мо себе, як пiд величезним
скляним ковпаком, з-пiд якого висмоктано повiтря.
Шумить i шумить висока стерня вiд нашо© ходи, шелестять бур'яни пiд
ударами дубленого Колумбового плаща.
Ще дужче палахкотять на обрiях пожежi.
В небi тiсно вiд хмар, неспокiйних, вируючих. Небо i все навкруги
потемнiло вiд них, лише там, де сховався окрайок мiсяця за хмару, свiтлi
©© розвiяне пасмо, як величезна Мойсе ва борода у Мiкеланджело, пам'ята ш?



52

Зна м - не однi ми йдемо. Безлiч таких, як i ми, бiльшими й меншими
групами йдуть в цi ночi степами на схiд. Боягузiв вiдгонять. Зрадникiв
страчують. Iдуть, випадково зведенi долею, об' днанi лише метою, яка в нас
одна: пробитись! Iнодi вночi ми зустрiча мо таких, як i ми. Сходимось
насторожено, недовiрливо. Вони остерiгаються нас, ми остерiга мось ©х.
Вони пiдводяться з бур'янiв, ми теж пiдводимось, готовi щомитi вдатись до
збро©. Хто? Сво©! - i одляга вiд серця. Порадившись, обмiнявшись чутками,
застерiгши однi одних, "туди не йдiть, там засада", знову розходимось i
продовжу мо путь невеликими групами - так виходити легше. Багато iз нас
загинуть, попадуть в неволю, а iншi таки вийдуть, ввiллються в регулярнi
вiйська i не раз потiм згадуватимуть нашi степовi оточенськi блукання.
Лiто вiдступу, лiто тяжких оборонних бо©в, оточень, лiто швидких судiв
на дорогах, упертих атак, що кiнчаються нiчим... Згаду ться Рось, що
коштувала нам стiльки кровi, а тепер давно уже в тилу ворога. Зiрваний
Днiпрогес, що реве зараз там дужче Ненаситця, дужче Вовчого Горла, реве
разом з дев'ятьма природними дикими порогами, як найгрiзнiший i найбiльший
iз них. Пiсля зруйнування греблi як шалено вiн розлився в ту нiч, Днiпро,
затоплюючи все пониззя! Горе було тому, хто опинявся серед цього
розливища, серед божевiлля, страхiть... Нашi вiйська, що залишились у
плавнях, рятуючись вiд затоплення, лiзли в темрявi на дерева, ми теж,
шукаючи там переправ, як мавпи, цiлу нiч лазили по деревах, аж доки
пiдпливли рибалки iз сво©ми каюками... А може, все це треба пройти? I
гiркоту безглуздих втрат, i бо© до останнього, коли тобi забувають
передати наказ про вiдступ, i цi оточення - може, все це треба пережити,
щоб стати iншими i перемогти? Дехто каже, що ми поспiшили висадити в
повiтря Днiпрогес, каже, однак забуваючи про те, що, якби ми залишили
днiпрогесiвську греблю цiлою, ворог негайно б скористався нею, з ходу
вдерся б на лiвий берег, i ми не встигли б демонтувати заводи, i в степах
би опинилося значно бiльше вiдрiзаних наших вiйськ, нiж тепер... Нi, той
вибух зробив сво , як зробили, мабуть, сво i нашi невмiлi контратаки на
Росi, i цi останнi на перший погляд марнi уже бо©, що ми ©х вели в
оточеннi. Як нiщо не зника в природi, так, гадаю, не зника нiяке, навiть
найменше, солдатське зусилля.
Свiтання заста нас у посадцi, далеко вiд дорiг. Оце тихе, не стряснуте
вiйною степове свiтання, - що може зрiвнятися з ним? Що може порiвнятися з
оцi ю м'якiстю повiтря, з оцим супоко м, що наста в природi з першою
осiнньою серебринкою?.. Туман плава над степом, а скiльки роси в цiй
посадцi! Ми бредемо по нiй, як по водi. Краплиста, рясна, вона сивi на
кураях, на листi колючих гледичiй, поблиску бiсером на кожнiй павутинцi,
що обплуту бур'яни. В посадцi натрапля мо на свiжi кубла, що ©х, видно,
залишили такi ж, як i ми, переднювавши тут. Ми теж обира мо собi на день
захисток в лiсосмузi. Колюча степова гущавiнь, що ранiше захищала
колгоспнi хлiба вiд суховi©в, тепер захищатиме нас вiд ворожого ока. Дикi
голуби - горлички - здивовано позирають на нас iз верхiв'я посадки, вони -
як наш дозор, i тут бiля них розташову мось ми.
Сьогоднi ми ма мо можливiсть поснiдати. На ши© в Гришка поблиску
золотистий вiнок дорiдно© цибулi-сiянки, котру, як вiн запевня , дала йому
в останню хвилину жiнка на птахофермi. Добува з сво © торби ще й бiлу
хлiбину, яку йому та ж таки жiнка надiлила на прощання. Гришко розрива
вiнок цибулi, да кожному з нас по цибулинi, а Татарин тим часом паю
хлiб. Дiсталось нам по скибочцi, ми ©мо його обережно, щоб крихта не
впала. I ми нiколи не забудемо цей хлiб, не забудемо цих скибочок.
Степи лежать перед нами рiвнi до крайнеба, як футбольне поле. Вихри
здiймаються по степу - наче снаряди там землю рвуть.
Колумб, озираючи поля, розповiда :
- Урожай в цьому роцi на хлiба - давно такого не бачили. Вийдеш у поле
- стiною стоять. Комбайни пустили - коси ламались...
Цiкавою, мудрою людиною виявився цей Колумб. Уявляю, як близько
зiйшовся б iз ним Степура, який так любив вiдкривати людей мiцного
народного складу. Не про себе, а нiби про когось iншого розповiда , i ми
вже бачимо ранок недiльний, садибу МТС, бачимо, як степовий агроном,
вставши разом iз сонцем, виголився заради свята, чисту вишиту сорочку
надiв i виходить у поле оглянути пшеницi, бо скоро ©х збирати, комбайни i
трактори стоять напоготовi, токи в польових таборах пiдметенi й виструганi
для зерна... Чисто всюди, як перед святом. Вийшов агроном i став посеред
свого океану: кругом хлiб! Голодну Iндiю згадав, ерозiю десь в iнших краях
i як по-варварському лiси десь винищують, а тут - розлив хлiбiв святковий.
Сумирно©, лагiдно© вдачi була та людина, за покликанням хлiбороб,
вирощувач плодiв i злакiв, людина з тих, що найбiльше люблять дивитися, як
падають теплi веснянi дощi на поля i як буйно пiсля них все росте. Iшов
агроном в той ранок недiльний i ще нiчого не знав, душа йому тихо спiвала,
i настрiй був такий, що хотiв всю землю пшеницею засiвати, всiх людей
готовий був прогодувати цим хлiбом.
- То я тодi був, - каже Колумб. - То я такий був у ту чорну недiлю...
Двадцять другого червня - день сонцевороту, найдовший у нас день в году, i
йому судилося стати найчорнiшим днем нашо© iсторi©. Якi трактористи були в
нас, якi комбайнери... А тепер трактористи мо©, комбайнери лежать
пострiлянi... I степ цей заростатиме бур'янами, не буде вiд нього радостi
для людей...
Коли ми, видiливши вартового, ляга мо спати, Колумб теж ляга . Ляга ,
не скидаючи свого залiзного плаща, лише розстебнувши його трохи зверху,
щоб не душив.
Першим в дозорi залиша ться Новоселець. Це тихий, дисциплiнований
бо ць, ще зовсiм молодий, майже пiдлiток з блiдим маленьким обличчям, з
незникаючою загадковою, усмiшечкою до всього i навiть до само© смертi. В
серйозному дiлi йому цiлком можна довiрятись, але в якiй-небудь дрiбницi
не погребу тебе обманути, легко може що-небудь потягти, i Гришко з сво ю
торбою весь час його остерiга ться. Це, однак, не заважа ©м бути в
дружбi, i зараз я чую, як вони розмовляють. Гришко - не вперше вже -
розповiда Новосельцевi про свого п'ятирiчного сина:
- Вкусить, було, кислого яблука i менi да : на i ти накисляйся, татку.
Або ще так каже: "Татка люблю, маму люблю i сам люблюсь". А як ляга
спати, то все просить: розкажи, татку, як ото вiтер в лiсi ялинками
вiтеру , себто шумить... Так-то, Новосельцю, а ти, дурний, - нежонатий.
Всi сплять, i я вже сплю, коли мене будить Новоселець :
- Товаришу командир!
- Що трапилось?
- Нiчого не трапилось, - каже вiн заспокiйливо. - Тiльки таке ось
дiло... Iдiть за мною, покажу.
Я йду за ним туди, де в кущах, розкинувшись, хропе агроном.
- Дивiться, що ото в нього...
З-пiд розстебнуто© на грудях Колумба сорочки щось червонi . Вогнем
червонi на сонцi... Прапор! Так ось чому вiн не дав себе обшукати, ось
чому нiколи не скида плаща.
Ми сто©мо i дивимось мовчки на той жаркий багрянець матерi©. Шматочок
пурпуру. Шматочок китайки. А вiн яскравiв на барикадах. I його, як вимпел,
пiдiймали вiдважнi люди на снiговi верховини гiр, i, може, десь народились
уже астронавти - люди майбутнього, що понесуть його в незвiданi далечi
космiчних просторiв...
Нiби вiдчувши нашу присутнiсть, Колумб ворухнув вусом, розплющив очi.
- Це ти, вожак? Чого ви? - i, глянувши на розстебнуту, з вiдiрваним
гудзиком сорочку, догадався i мовби аж знiяковiв. - Перехiдний. Цi © весни
нашою емтеес одержаний. При мо©й колонi був...
Вiн ще бiльше вироста в наших очах. I коли увечерi знов наста час нам
вирушати, то навiть Заградотрядник, з властивою йому недовiрою до всiх,
каже бадьоро:
- Веди нас, Колумбе!
Йдемо, i менi чути, як розмовляють мiж собою у темрявi Колумб та
Духнович.
Духнович мовби жалi ться йому:
- Така мала в нас планета, i таке, по сутi, мале на нiй людство, i все
залежить вiд того, чи зможе воно коли-небудь об' днатись - об' днатись для
мирно© працi, для життя свiтлого, щасливого...
- Ото вони кажуть, житт вого простору ©м мало, - гуде Колумб. - А ви
зна те, що одна Iндiя з ©© теплом, багатими опадами могла б прогодувати
населення всi © земно© кулi, звичайно, при кращому господарюваннi. А так -
сама бiду , iз злиднiв, з голоду не вилазить...
По якомусь часi в темрявi знов натрапля мо на безладно кинутi трактори
та комбайни, до яких ми пiдкрада мося з особливою обережнiстю бо вони
спершу здалися були нам танками. Завмерли трактори. А колись вони до
пiзньо© осенi гули тут цiлоденно i навiть вночi при свiтлi фар
вуркотiли...
В iншому мiсцi чу мо, як щось плута ться у нас пiд ногами, i Духнович
каже схвильованим голосом вiдкривача: