Гончаров Анатолий. Людина i зброя

Колосовського, що все пильну з-пiд каски за ворожим берегом, та його
сусiду - сержанта Цаберябого, якого вже кожен тут зна за гучний голос та
веселу компанiйську вдачу. Цаберябий - дивне прiзвище. Тисячами проходять
отак повз тебе люди, i серед них раптом: Цаберябий. Звiдки? Чому так, а не
iнакше? Колись, мабуть, пани записали його так у сво© крiпосницькi
ре стри, зрiвнявши людину з волом, i так несуть з поколiння в поколiння це
наймення i прадiди його, i дiди, i батько, i вiн сам. У його рiдному,
Степуриному, селi багато з його односельцiв теж мають прiзвища
чудернацькi, данi ©м колись панами нiби на смiх i знущання; в революцiю цi
iмена ставали крилатими i лунали грiзно та славно, а в наш час деякi з них
стали iменами знатних людей, орденоносцiв, учасникiв Всесоюзно©
сiльськогосподарсько© виставки. Батько його, Степурин, бригадир городньо©
бригади, теж був учасником виставки.
З хлiборобського роду вийшов Андрiй Степура в студенти. Будучи вже й
студентом, вставав, як хлiбороб, на зорi, спiшив, квапився зiбрати урожай
знань, до очманiння сидiв, обкладений купами книжок, у бiблiотецi навiть у
вихiднi. Знав: там, куди вiн по©де пiсля унiверситету, не буде таких
книгосховищ. Син села трудового, вiн з дитинства пройнявся любов'ю до
хлiборобсько© працi, парубчаком вмiв уже водити трактора, перейнявши цю
науку вiд старшого брата, вмi стати штурвальним бiля комбайна, i щолiта
пiд час канiкул земляки-колгоспники бачать його то бiля штурвала степового
корабля, то серед тих найплечистiших, що возять зерно на станцiю. Змалку в
ньому прищеплена глибока повага до хлiба, ставлення до нього, як до чогось
святого, i коли вiйна просто з маршу кинула ©хнiй студбат в отi масиви
колгоспних хлiбiв бiля штабу дивiзi© i Степура побачив, що хлiб тут уже
нiщо, його топчуть, толочать i сам вiн, бредучи з гвинтiвкою серед
зарум'янено©, повноколосо© прекрасно© пшеницi сорту "укра©нка", змушений
толочити ©© чобiтьми, - то це був день найбiльшого болю в його життi, це
було для нього найжахливiшим з усього, що принесла з собою вiйна. Золоте
колосся, що красувалось снопом на народних святах в День урожаю, колосся,
що гордо золотилось в державнiм гербi, побачити знiвеченим, присипаним
землею в чорних смердючих воронках... Це досi стояло йому перед очима, як
стояв перед очима i образ розшматованого мiною Дробахи, якого вони
поховали там, у хлiбах. Вiдсмiявся Дробаха, вiдгуляв. Хто ж за ним?
Безглуздя й кошмар-вiйни - це такi речi, до яких Степура нiколи не звикне.
Якби можна було все це припинити одним ударом, - нiчого iншого не хотiв би
вiн у життi!
З настанням сутiнкiв загадали одержувати сухарi. Сухарiв було мало, i
бо ць Корчма, ставши навкарачки серед картоплиння, почав ©х дiлити,
вправно розкладаючи уламки сухарiв рiвними купками на розстеленiй
плащ-палатцi.
- Ти ж гляди, бо собi якраз найменше покладеш, - пiдсмiювався над
Корчмою Цаберябий.
А Корчма, розiклавши, пiдрiвняв купки i, звелiвши поодвертатись, жваво
вигукнув:
- Кому?
Це означало, що той, хто озветься, одержить саме ту купку, яку вiн в
цей момент накрив сво ю долонею. Точнiсiнько, як ото дiти, що, заховавши
руки за спину й затиснувши в однiй iз них цукерку, заставляють вгадувати:
"В якiй?"
Студенти, одначе, не пристали на такий спосiб дiльби.
- Давай без фокусiв, - буркнув Лагутiн.
- Помиримось i так, - пiдтримав його Колосовський. - Розбирайте, я
згоден останнiм.
Корчма, видно, був трохи ображений, що його метод дiльби не дiстав з
боку студентiв схвалення i що вони тiльки посмiялись на оце його завзяте
"кому?".
- Значить, ще не зовсiм виголоднiли, коли крутите носом, - сказав вiн
докiрливо. - Ось як попiдтягу те животи на останню дiрочку, тодi й самi
закричите "кому?".
- Спiши, земляче, пайок з'©сти, - весело казав до Корчми Цаберябий,
коли той забирав сво© сухарi, - бо вб'ють - i взятка пропаде.
Ще не догризли вони й сухарiв по окопах, як iз сутiнi садкiв з'явились
постатi командирiв, почувся над окопами молодий, бадьорий голос полiтрука
Панюшкiна:
- Ану, орли , хто хоче розiм'ятись? завдання.
Бiля високого, туго перетягнутого поясом в талi© Панюшкiна Степура
впiзнав командира сво © роти лейтенанта Осадчого, невеликого на зрiст, з
задерикувато випнутими грудьми. Ось вiн, приглядаючись, схилився над
Степуриним окопом:
- Це хто тут?
- Курсант Степура.
- Ну, Степуро, пiдеш?
Степурi хотiлося спершу дiзнатись - куди, про яке завдання йдеться. Але
не встиг вiн про це запитати, як з лагутiнського окопу вже пролунало - з
готовнiстю i аж нiби з викликом:
- Iду, товаришу командир!
Це Лагутiн вiдповiдав Панюшкiну згодою, i Степура теж поспiшив
вiдповiсти:
- Iду, iду.
Йому стало навiть досадно, що й тут Лагутiн випередив його.
Колосовський та сержант Цаберябий теж виявили згоду, але Панюшкiн, який
перед тим приходив поздоровити ©х за збитого ворожого снайпера, вiдхилив
©хн бажання.
- Снайпери? З вами в мене буде окрема розмова. Незабаром
кiльканадцятеро вiдiбраних з рiзних пiдроздiлiв бiйцiв уже були на темному
подвiр'©, позад цегляного будинку, в пiдвалi якого розмiстився КП
батальйону.
Майор Краснолольський, щуплявий, хворобливий на вигляд чоловiк, який до
самого початку вiйни завiдував вiйськовою кафедрою в одному з харкiвських
iнститутiв, а тепер був призначений командиром студбату, пояснював
вiдiбраним суть завдання.
- Мiстечко, як ви зна те, пусте, - говорив Краснопольський сердитим
надтрiснутим голосом. - Мешканцiв евакуйовано. Одначе, як нам доповiли, в
тилу батальйону у вiкнi одного з будинкiв було щойно помiчено пiдозрiле
свiтло. Завдання вам - обшукати будинок, з'ясувати в чiм рiч. Що за
вогонь? Хто свiтить?
Майор не сказав, що це, можливо, нiмецькi автоматники вже забрались
туди, засiли в близькiм ©хнiм тилу, в порожнiм будинку, але й без пояснень
кожному було зрозумiло, що саме Краснопольський мав на увазi.
- Зблиснуло i одразу погасло, - схвильовано озвався до бiйцiв Гладун,
який досi стояв майже непомiтний пiд темною стiною. Це вiн, виявля ться,
першим i помiтив той пiдозрiлий вогонь, коли повертався з полкових тилiв,
- Гладун тепер виконував обов'язки старшини батальйону. - Жителiв у
мiстечку нема, нiкого з наших теж там нема, то кому ж свiтити? Не
виключено, що й автоматники забрались...
- Отже, виконуйте, - сказав Краснопольський. - На завдання вас поведе
товариш Гладун. Забирайте людей, товаришу Гладун, i нi пуху нi пера.
Гладун не сподiвався, що справа обернеться саме так. Думав, що досить
буде сповiстити, висловити пiдозру i когось пошлють, а воно посилають
його. Чути було, як вiн аж захлинувся повiтрям, вiдповiдаючи
Краснопольському статутним неминучим: " сть!"
I ось вони йдуть. Мовчазнi, зосередженi йдуть на це завдання, яке
невiдомо чим для них скiнчиться. Бiльшiсть тут студбатiвцi. В темрявi
Степура впiзна знайому постать Лагутiна з пiднятим комiром шинелi, чу
бiля себе Ребрика, Бутенка з фiлологiчного, що зрiдка обмiнюються на ходу
обривистими фразами. Для кожного з студбатiвцiв - це перше бойове
завдання, перша перевiрка нервiв, витримки, мужностi. Тут можеш зустрiтися
з ворогом лице в лице. Тут або ти його, або вiн тебе. Це ж на таких
завданнях пускають в хiд i багнети, i приклади, може трапитись, що й цупку
руку ворога вiдчу ш на сво му горлi.
Гладун iде поблизу Степури нахнюплений, весь час гнiтить його думка, що
дав маху, маху, який тепер може коштувати йому життя. Навiщо його потягло
за язик бовкнути комбатовi про свою пiдозру, про те невiдоме свiтло, що
вiн помiтив у будинку в тилах? Промовчав би i не попав би в оцю халепу, не
заставили б його йти на це завдання, з якого чи й виберешся живим.
- Випало ж нам, - каже вiн довiрливо до Степури. - Гiршого не
придума ш...
За той час, що вiн з ними на фронтi, помкомвзводу ©хнього не впiзнати.
Схуд, змарнiв, увесь якось обвис i обкис. Де й подiлася та самовпевнена
молодцюватiсть, якою вiн так вiдзначався в таборi. I зараз веде ©х помiж
темними будинками, не шикуючи, просто юрбою, йому байдуже, що в того комiр
пiднятий не по статуту, а в того хлястик телiпа ться обiрваний, i що
протигазiв на багатьох уже нема, i що склянi фляжки потовченi - саме бите
скло в зелених капшуках.
Не до цього тепер Гладуну. Поставлений випадком па чолi групи вiн веде
©© кудись хащами городiв, щораз зупиняючись, шарахаючись, сторожко
вслухаючись в будинки, в садки. Бур'ян пiд ногами i розложисте гiлля дерев
- все повне тьми. Оця зловорожа тьма, що ©х оточу , вона, видно, повнiстю
володi Гладуном, бентежить його, вiдляку ; вiн iде в темряву, як той
кiнь, що за кожним кущем чу вовка. Нарештi вони вже, видно, пiдiйшли
туди, куди треба. Гладун приклав палець до губiв:
- Тсс!
Всi завмерли. Великий, темний i нiби насторожений будинок. Напiврозбитi
вiкна, бур'яни вище фундаменту.
- Тут.
Руки самi стискають зброю, холодок близько© небезпеки пробiга по тiлу.
Ждуть команди. Вона переда ться пошепки:
- Оточити будинок!
Скрадливо, обережно ступаючи, обходять, оточують будинок з усiм, що в
ньому. Поприсiдали, попритулювались пiд вiкнами, в росяних бур'янах чи,
може, у квiтах. Якби не дихати. Стати невидимими. Бо, може, на них уже
дивляться з вiкон, з горища? Цiляться? Ось-ось, може, гряне звiдти блиском
i громом. Пiд кущем бузку навпроти причiлкового вiкна бiйцiв збилася цiла
купа. Гладун, присiвши серед них навпочiпки i вказуючи на провалля вiкна,
шавкотить якимось не сво©м, згубленим голосом:
- Ну, хто перший?
Це означа , хто першим полiзе в оте видерте вiкно, хто першим кинеться
назустрiч автоматному вогню, назустрiч власнiй смертi.
- Ну?
Мовчать. Позирають на будинок, як на фортецю. Безмiрно .вигiднiше
становище того, хто зараз там, всерединi будинку. Прича©вшись за стiною,
вiн, може, тiльки й жде, поки ти полiзеш, подерешся до вiкна, вiн чутиме
кожен твiй рух, а ти лiзтимеш в ту дiрку, мов у темну пащу крокодилячу.
- Ну, хто, хто? - нетерпляче повторю Гладун, i голос його лютiша .
З-помiж тих, що, затьопанi росою, принишкли в бур'янi, раптом пiдвелася
постать, мовчки рушила до вiкна.
Степуру обкинуло жаром: Лагутiн! Вiн першим iде, бере на себе найважче.
Пiдвiвся з бур'яну i наче одразу пiднявсь над ними всiма, став найкращим,
i наче Мар'яна його побачила в цю мить - як вiн, подолавши страх, першим
рушив назустрiч небезпецi, щоб тiльки виручити цим товаришiв.
За мить Степура опинився бiля другого вiкна. Майже водночас вони
вхопились за лутки, пiдтяглись на руках i - один - легко, другий - важко,
незграбно - шугнули, зникли всерединi.
Гладун, ще нижче присiвши в бур'янi завмер у напрузi. Здавалось йому,
що весь будинок от-от заходить ходором, заблиска вогнем iз стволiв,
почуються зойки, передсмертнi хрипи, борюкання, але нiчого цього не було.
Навпаки, чути було, що обидва вони живi, неквапом ходять в гулкiй
порожнечi будинку - один тут, другий там, - чимось там грюкають, щось
перекидають i вже, подершись вгору, товчуться на горищi, мов домовики.
Через деякий час каски ©хнi з'явились у отворах вiкон: одна - в одному,
друга - в другому.
- Нема, - сказав Лагутiн, i в голосi його старшинi вчулося щось схоже
на насмiшку. - Зда ться, ©х тут i не було.
Гладун пiдвiвся з бур'яну.
- Не може бути. В погрiб ви заглядали?
- Порожньо скрiзь, - вiдгукнувся Степура. - Можете зайти
пересвiдчитись. Я дверi ось вiдчиню.
Незабаром дверi були вже вiдчиненi навстiж i бiйцi, поваливши в
будинок, разом обiйшли, обнишпорили його весь. Шафи перекинутi, пiр'я,
шмаття газет. Думали, хоч газети нiмецькi, виявилось - нашi.
Зiбравшись докупи, стали радитись. Якщо вони були тут, отi, що
сигналили звiдси свiтлом, куди вони могли зникнути, де могли так швидко
подiтись?
- Може, це не той будинок? - висловив сумнiв Степура, звертаючись до
Гладуна. - Ви не помилились?
- Нi, я не мiг помилитись, - твердо заперечив Гладун. - Он там я йшов,
отут повернув... - Вiн раптом пригнувся, наче когось помiтив у темрявi. -
А що, коли вони в сусiднiй будинок перемахнули?
- Ми б же помiтили.
- А ще до нашого приходу?
- Давайте й там оглянемо, все прочешемо. Розбрiвшись i вже голосно
розмовляючи, стали заглядати у вiкна сусiднiх будинкiв, торгати дверi,
перегукуватись.
- Ей, ану сюди! - раптом пролунав серед подвiр'я голос студбатiвця
Бутенка. Почувалось, що вiн щось там виявив, вiдкрив.
Коли збiглись до нього, вiн звернув увагу товаришiв на будинок, який
вони тiльки що так старанно обшукували.
- Ось звiдси гляньте на нього, в оцьому ракурсi. Бачите, жеврi ,
перелива ться?
Справдi, в одному з вiкон жеврiло, переливалося свiтло. Видно, там
зосталось кiлька шибок, а далеко за Россю саме щось горiло i давало
вiдблиски аж сюди.
- Оцi вiдблиски ви й бачили, товаришу помкомвзводу, - сказав Лагутiн.
- Оце i всi вашi автоматники! - докинув Бутенко.
I вся напруга ©хнiх нервiв враз розрядилася реготом.
Незважаючи на комiчнiсть свого становища, Гладун, зда ться, теж був
вдоволений, що справа обернулася так i все кiнчилось безкровно. В напливi
доброти дозволив хлопцям перекур. Забравшись в якусь темну повiтку, де
було затишно й сухо, вони стали крутити цигарки.
Степура вже палив, забившись у кутку, коли його хтось торкнув рукою:
- Дай прикурити, браток...
По голосу впiзнав Лагутiна. Пiднiс йому цигарку, i вiн, жадiбно
смокчучи, почав прикурювати вiд не©. Навряд чи й догадувався зараз
Лагутiн, вiд чи © цигарки бере оце в темрявi жар. Коли вiн мiцно потяг в
себе, вогонь розжеврiвся, i вiд нього освiтилось худе, змарнiле, замазане
грязюкою Славикове обличчя, заблищав перший, якого не було ранiш, свiтлий
пушок на пiдборiддi. "Мар'янин фронтовик", - подумав про нього Степура, i
йому чомусь стало до щему жаль обох - i Лагутiна, й Мар'яну.



22

Що там за Россю? Що за отими темними могутнiми купами верб, де небо
цiлу нiч тривожно червонi вiд пожеж?
Невiдомiсть, пожежi, тьма. Ворог уже пану по той бiк. Легко сказати -
по той бiк. Здавалось, що саме повiтря там згубне для людини, що й дерева
там не такi, як тут, i земля не така, i вода. Зда ться, i птиця, залетiвши
туди, впаде мертвою. Непроглядне, непроникливе. А виявля ться, можна було
проникати й туди. Проникали розвiдники.
Десь близько дванадцято© ночi Богдана Колосовського викликали на КП
батальйону.
- Пiдете в розвiдку, товаришу курсант. Це сказав Колосовському комiсар
Лещенко, якого вiн ледве впiзнав у пiвсутiнi пiдвалу, серед потонулих в
цигарковому димi людей.
Полiтрук Панюшкiн поведе вашу групу.
Тiльки тепер Колосовський помiтив осторонь полiтрука Панюшкiна, як
завжди, усмiхненого, i бiля нього збитих тiсною групою кiлькох незнайомих
бiйцiв. Декотрi з них саме скидали з себе протигази, шинелi i з похмурим
виглядом недбало складали все це в куток.
- В тил iдете, до ворога в тил, - говорив комiсар, зупинившись перед
Колосовським i суворо оглядаючи його. - Документи, якi , здайте ось
писаревi батальйону. Це тимчасово, на збереження, - додав вiн нiби мiж
iншим.
З кутка, з-помiж якихось командирiв, одразу з'явилось непривiтне
вичiкуюче обличчя Спартака Павлущенка. Останнiм часом вiн викону тут
писарськi обов'язки i тому майже не вилазить з КП.
Колосовський знехотя поклав на стiл курсантське сво посвiдчення, а
перед тим, як покласти й комсомольський квиток, вiн мимоволi затримав його
в руцi, глянув на комiсара:
- I комсомольський квиток здавати?
- Все, все, - нервово пiдтвердив комiсар. КСМ квиток - то було останн
свiдчення його людсько© особистостi. Поклавши його, згадав раптом, що ще
ж при ньому медальйон, чорний отой медальйон, виданий ©м у дорозi.
- I медальйон?
- Нi, - заперечив комiсар. - Медальйон залиш при собi.
Пiсля цього Богдан Колосовський при днався до групи розвiдникiв.
- Все це нам повернуть, не сумуй, - заспоко©в його полiтрук Панюшкiн,
що, зда ться, один ще тут, серед цих суворих людей, не втратив дару
посмiхатись. Його широкi, випнутi наперед зуби, мовби не вмiщаючись пiд
губами, щоразу так i зблискували в дружнiй усмiшцi. - Шинелю теж кинь
отуди, все це нам нi до чого, - зневажливо кивнув вiн у куток, де були
зваленi купою розвiдницькi шинелi та протигази. - Нам треба, щоб легко й
вiльно!
Сам полiтрук Панюшкiн був мовби взiрцем тако© легкостi та вiльностi, що
почувалася в усьому його тiлi, в усiй його юнацькiй поставi. Стрункий,
пружний, нi шинелi на ньому, нi ранця, навiть каски нема на головi, тiльки
пiлотка весело збита набакир, з крилом свiтло-русого чуба з-пiд не©.
Пiлотка з рубiновою зiркою та чорний трофейний автомат впоперек грудей,
якийсь дивовижно легкий, iграшковий на його широких грудях. "Ось так я
живу, ось так я люблю, щоб нiчого на менi зайвого, щоб тiльки автомат
через груди та гранати стирчали з кишень", - мовби говорив вiн усiм сво©м
виглядом, i в Богдановi ворухнулось бажання й собi бути таким.
Бiйцi, що оточували полiтрука, - ©х було чоловiк з десять, - за
винятком сержанта Цаберябого, все були незнайомi Богдановi. Попереду стояв
окоренкуватий фрейтор з монгольським типом обличчя. Богдан так i назвав
його в думцi - Монгол, а за ним набивав патронами пiдсумок кирпатий, цього
так i назвав - Кирпатий, ще один був у кашкетi прикордонника - для Богдана
вiн став Прикордонник... А вони його теж не знали, для них вiн був просто
новий iз студбату, i, мабуть, вони його так i назвали - Студент. I ось
вперше зведенi в групу, здебiльшого навiть незнайомi мiж собою, об' днанi
тiльки усмiшкою полiтрука Панюшкiна, вони мають вирушити з ним у темряву
ночi, в зону смертi - за Рось.
Як на приреченого, як на смертника глянув Спартак на Богдана, коли цей
з новими сво©ми друзями виходив уже з КП. То були днi, коли з розвiдок
мало хто повертався. Завдання, видно, було якесь особливе, бо на подвiр'©
до ©хньо© групи при дналося ще кiлька саперiв з важкими ящиками, - цi
важкi, з вибухiвкою ящики вони потiм нестимуть по черзi.
Одiйшовши далi вiд мосту, непомiченими перебралися в темрявi через
Рось. Прикордонник, що був родом мiсцевий, перевiв ©х убрiд на той бiк -
просто в кущi верболозу, у грузький пiсок, перевiв так тихо, що жодна
ракета над ними не спалахнула, жодна куля до них не цiвкнула.
За пiском, за верболозами почалися болота чи озера - побрели по них.
Треба було брести так, щоб не хлюпало, не булькало, не чавкало, брести
нечутно i в той же час не загубити в темрявi товаришiв. Руки обтягували
важкi цинки з патронами; незручнi ящики з вибухiвкою раз у раз сповзали з
плечей - для тих хто ©х нiс, це було катуванням.
Ворог тримався десь понад шосе, а розвiдники йшли весь час убiк вiд
нього, в обхiд. Почуття близько© смертельно© небезпеки весь час не
покидало ©х. По болотному купинню ступали, як по мiнах, кожний стороннiй
шерех насторожував, адже прича на тьма з-за кожного куща могла засичати
межи очi ракетою, вдарити пострiлом. Свiт, в який вони занурювались, був
для них справдi зоною смертi, де за найменшу необережнiсть доведеться
розплачуватись життям.
Богдан Колосовський, при всьому сво му юнацькому житт любствi, зараз
боявся не стiльки смертi - вiн ©© щодо себе просто не уявляв, - жахало
його iнше: бути пораненим, бути покинутим, потрапити до ворога в полон. Це
було зараз найiмовiрнiше i найстрашнiше. У вiдкритiм бою, якщо й поранено,
тебе вирятують товаришi, винесуть з-пiд вогню, вiдправлять в тил - там
тил. Там навiть якщо й загинеш, то всi бачитимуть, як загинув, i смерть
твоя буде ясною, як i життя. Якщо ж ти не вернешся звiдси, ти зник
безслiдно, пропав безвiсти" в зафронтовiй невiдомостi, ти для кого чесним,
а для кого безчесним зостанешся назавжди. Найдорожчi для тебе люди, як
вони узнають правду про тебе, про тво© останнi кроки в бою? В медальйонi
залишив двi адреси: унiверситетську адресу Танi i другу - матерi, на
Кубань, де вона живе при старшому синовi, механiковi радгоспу. Двi
найдорожчi адреси в медальйонi. Але хто його вiдкри , хто пошле звiстку,
коли настане той час? Вiдправляючись на фронт, Богдан так i не зiбрався
написати матерi i зараз почував перед нею себе глибоко винуватим.
Дедалi важче ©м iти, болота не кiнчаються, бредуть по них, спотикаючись
об якесь корчомаччя, плутаючись у жилавих густих верболозах. Вода то
зника , то знов плюскоче пiд ногами, чорна й важка, мов нафта, з куширем
та жабуринням, ©© ледве прогорта ш ногою, а на днi там повно м'язистого
голого корiння, i ти на ньому щораз спотика шся, грузнеш, ловиш сторчаки.
Кожен крок - дедалi бiльша напруга й зусилля. Чоботи стали пудовi - в них
повно води.
А полiтрук Панюшкiн, йдучи попереду, все квапить ©х: швидше, швидше, бо
скоро почне розвиднятись!
Вiд Панюшкiна вже вони знають, куди йдуть, ©м доручено захопити й
знищити залiзничний мiст, який в метушнi вiдступу не встигли зруйнувати, i
вiн цiлим залишився у ворога в тилу. До мосту ©м треба вийти затемна, поки
ранкова зоря не зажеврi , поки можна пiдкрастись до мосту зненацька. Ось
чому полiтрук Панюшкiн, хоч i вiн диха важко, хоч i з нього, як i з
кожного з них, пiт котиться градом, не да ©м спочинку, жене до упаду
вгiеред.
- Ще ривок, хлопцi, ще ривок!
Найбiльше затримують ©х тi, кому, згiдно черги, випада нести ящики з
вибухiвкою. Змученi ношею, вони не встигають за iншими, запирхавшись,
щораз спотикаються в чагарях, падають, вiдстають. Зрештою, стало ясно, що
при такiм темпi ходьби до мосту ©м затемна не вийти. Панюшкiн на ходу
прийняв рiшення - роздiлити групу надво : сапери на чолi з сержантом
Цаберябим залишаються нести вибухiвку i рухаються по ©хньому слiду, а
Панюшкiн, пiдхопивши основну групу, чимдуж подався з нею вперед.
Вiн погнав ©х майже бiгом. Нiхто не нарiкав, хоча вони аж падали,
вибиваючись iз сил, знов i знов вмиваючись солоним потом. Кожен вiдчував -
скоро розвидниться, скоро кiнець темрявi, яка ©х прикрива .
Хоч знали, до якого об' кта мали вийти, все ж для них було разючою
несподiванкою, коли попереду iз мли передсвiтання раптом проступила, мов
на величезному негативi, сива райдуга мосту. Прича©вшись у чагарниках,
почали вглядатися в ту холодну, застиглу в туманах райдугу, якою мали
заволодiти. Оце вiн, мiст. Цiлий-цiлiсiнький! Наче тiльки збудований.
Хтось не встиг чи не зумiв вчасно розпорядитись його долею, а вони за цю
чиюсь нерозпорядливiсть мають зараз ризикувати життям. Позгинавшись,
обережно рухалися в чагарях вперед. На тлi свiтлiючого неба все виразнiш
проступали металевi ферми, стало видно мiж ними - по цей бiк - непорушну
постать вартового в плащ-накидцi, за мостом бовванiла сторожова будка,
там, безперечно, теж був пост.
Негайно треба було, пiдкравшись, зняти вартового. Вони ждали, кого з
них Панюшкiн пошле. Але вiн не став нiкого посилати.
- Колосовський, зоста тесь за мене!
I, припавши до землi, полiз, покрався до насипу сам. Колосовський i
Монгол, що лежали найближче бiля нього, теж поповзли за ним. Вони вже були
всi тро бiля насипу, коли з мосту раптом вдарило струменем вогню - рваним
струменем трасуючих куль. Бив з автомата вартовий. Кулi йшли високо над
ними, вартовий бив поки що навмання, наздогад, розстрiлюючи повiтря. Але
це був поганий знак: тривогу пiднято. Тепер не можна було гаятись. Звiдси,
з-пiд насипу, постать ворожого вартового на мосту добре окреслювалась, i
Панюшкiн, виставивши автомат вперед, дав по фашистовi коротку чергу. Один
чирк - i вартового не стало. Вони бачили, як вiн упав навзнак, мовби
переломившись в хребтi.
- Вперед!
Панюшкiн, пiдвiвшись, махнув у бiк мосту сво©м чорним,
суцiльнометалевим автоматом, що здавався зараз якимось особливо легким в
його великiй, побiлiлiй вiд напруги руцi. Тiльки вони кинулись по насипу
вгору, як з другого кiнця мосту, вiд будки, озвавсь кулемет. Панюшкiн
наказав Монголовi забрати решту бiйцiв, якi ще зоставалися внизу, й разом
з ними захопити будку.
Незабаром, перехопившись попiд мостом через баюру на той бiк,
розвiдники вже дерлися по насипу до сторожово© будки. Вони квапились,
стрiляли щедро, шалено. Панюшкiн та Колосовський теж пiдтримували ©х з
цього боку вогнем, але охоронники, видно, встигли поза будкою шугнути в
хлiба, бо коли бiйцi вскочили до будки - в нiй було порожньо.
Ще смердiло тут ворожим лiгвиськом, консервами, валялись купами
задимленi гарячi гiльзи i кiлька ще не вистрiляних кулеметних дискiв,
запаснi рiжки до автоматiв. У хлiбах, що далеко тяглися вiд будки по той
бiк залiзницi, ще встигли помiтити, як майнула чиясь зiгнута постать, -
певне, то був один iз тих, що вискочили звiдси. Пальнули йому навздогiн,
але щоб догнати, про це годi було й думати. Хлiба високi, густi, а далi -
посадки, в туманi садки якогось села.
- Як же це ми ©х випустили? - бiдкався Прикордонник, озираючи хлiба. -
Тепер держись! Приведуть цiлу зграю!
Головне ж - мiст був у ©хнiх руках. Збудженi, розбурханi, зiбралися на
мосту, де, скоцюрбившись, лежав той, що по ньому в першу мисть черкнув з
автомата Панюшкiн. Рудий, з облiзлим носом нiмець був зовсiм не страшний,
лежав, як зарiзаний, пiдпливши кров'ю на рябiй сво©й плащ-накидцi.
Бiйцi за мить випотрошили в нього кишенi, забрали документи, сигарети.
Колосовському було аж нiяково дивитись, як вони похапки вивертають кишенi,
стягають з нiмця чоботи... Лише пiсля цього труп зiштовхнули з мосту, i
вiн полетiв сторч головою вниз, важко плюхнувся в круте, заросле оситнягом
баговиння.
I ось вони - господарi мосту. Аж не вiрилось: один натиск, кiлька
хвилин бою, i вже вони заволодiли мостом - уже ©м належить оця срiбляста,
металева райдуга, що могутньо зводиться у свiтаннi серед рiдних просторiв!
Все тут справне, добротне, ферми аж гудуть, рейки ще не поржавiли, сталево
поблискують, - хоч зараз пускай по них по©зди!
Дивне почуття охопило Колосовського, почуття першо© бойово© гордостi,
що здатна була сп'янити. Оточенi ворогом, полками фашистськими, дивiзiями,
ось вони, жменька радянських бiйцiв, приступом вiдбили й тримають серед
вiдкритих полiв високi срiблястi ферми, що здiймаються над ними, мов
залiзний прапор безстрашностi й непокори!
Але де ж сапери? Чи встигнуть вони пiдiйти, перш нiж бiля мосту
з'являться з пiдкрiпленням отi охоронники, що встигли випорснути звiдси?