Страница:
життя, що в усiй повноцiнностi i привабливостi постало перед нею тiльки
тепер. Знала його, яким було - разом а труднощами, з гiркотами, драмами
людей, i все ж то було життя, що зводило Днiпрогеси, злiтало в
стратосферу, пробивало арктичнi криги i всiм рухом сво©м було нацiлене в
майбутн , майбутн ! I нiби вже було освiтлене тим майбутнiм... I ось тепер
ця чорна навала, закривавленi фронти, виття сирен по мiстах, демонтованi
заводи на колесах i вона, полишена на розпуттi; ще й зараз не зна , чи
кинути все i доганяти матiр, чи й далi триматись унiверситетських сво©х
подруг, з якими вона бiльше нiж будь-де i бiльше нiж будь з ким почува
зараз свою близькiсть до всього вчорашнього, до свого першого й останнього
студентського кохання.
За час розлуки з Богданом почуття, яке мала до нього, заполонило ©©
всю. Не думала, що можна любити бiльше, як вона любила, а виходить, можна!
I оце, що з матiр'ю розминулась на полустанку, зда ться ©й заслуженою
карою за неуважнiсть до рiдних, за те, що не по©хала додому вiдразу, як
почалася вiйна, забула про всiх i про все на свiтi, крiм нього одного.
Якби хоч слово звiдки почути про Богдана, бо листiв нема, нема вiсток
нiяких, i це пригнiчу , мучить весь час, в уявi малюються найпохмурiшi й
страшно ймовiрнi картини. Поранений? Якби знала, що лежить десь поранений,
кинула б усе, майнула б туди, день i нiч сидiла б доглядальницею над ним.
В неволi фашистськiй? Пiшла б i в неволю, щоб там полегшити його
страждання. I все ж найтяжчi припущення вiдступали перед непереможною
вiрою в його щастя, в його долю, в те, що вiн живий. Десь . Десь у боях.
Рано чи пiзно вiн до не© озветься!
За думками про нього Таня зараз ледве чу розмову дiвчат, хоча вони
йдуть поруч попiд посадкою, - пухла шляхова пилюка пахка пiд ©хнiми
босими ногами. Вони розмовляють про тiтку Хотину, про те, як жде вона
свого Трифона, отого добрягу Трифона, що й курки не мiг убити. "Без рук,
без нiг буде - i то заберу..."
- Я iнодi питаю себе, - каже Ольга, - чи здатна я на таке? На любов
безоглядну, на вчинок по-справжньому добрий. Менi зда ться, що я ще не
зробила в життi нiчого по-справжньому доброго, i це мене мучить.
- Не наклепуй на себе, Ольго, - заперечила Мар'яна. - Вже коли хтось в
нас на факультетi був добрим до товаришiв, чуйним з потреби, не з
обов'язку, так це, звичайно, ти. Ти народилася бути сестрою милосердя, з
тебе вийде чудова мати, i жаль, що цього досi не мiг зрозумiти твiй
шалапутний Степура.
- О, не треба про це. Не жартуй такими речами, Мар'яно. Кожен, кому
доводилось зробити добре iншому, повинен, менi зда ться, переживати
радiсть якусь особливу, яку нi з якою iншою й порiвняти не можна. Мабуть,
ото i щастя. Мабуть, ото й буде iдеальне суспiльство майбутнього, коли
потребою для кожно© людини стане робити для iншо© тiльки щось добре,
при мне, корисне, може, навiть саможертовне.
- Я думаю iнодi, чи не забагато унiверситет дав нам у дорогу рiзних
iлюзiй, - сказала Мар'яна. - Ось ти заговорила про суспiльство
майбутнього. Для нас воно найпрекраснiше, за нього боремось, про нього
мрi мо. Але коли бути реалiстами: чи не вiддалить його вiд нас оця вiйна з
©© ру©нницькою диявольською силою? Вiдкинула ж татарська неволя Ки©вську
Русь на триста рокiв назад. Ну, нас, звичайно, не вiдкинуть, - я
оптимiстка, - але часом, коли подума ш, аж дико ста : в який тяжкий ми вiк
живемо, скiльки пiдступностi, жорстокостi, вiроломства навкруги. Тисячi
рокiв тому, коли во©ни на сво©х бенкетах черпали вино черепами сво©х
противникiв, навiть тодi перед нападом попереджали ворога чесно й
вiдкрито: iду на ви! А тепер, в двадцятому сторiччi, вчиняють напад вночi,
по-розбiйницькому, бомбами з неба засипають ще сонних дiтей, матерiв.
- I це пiсля вчорашнiх запевнень у дружбi, - скрушно додала Ольга.
Таня не втручалась у розмову, але думки ©© були про це ж саме.
"Вiк кам'яний знало людство, вiк бронзовий, вiк залiзний, - думала
вона, - а чи буде ж iще вiк золотий, як говорять легенди? Чи вiн iще жде
нас попереду? Чи, може, вiн уже минув, вiдiйшов, не розквiтнувши?"
- Хто це тут ходить так пiзно? - почувся зненацька голос iз лiсосмуги.
Здригнувшись, вони зупинились.
- Хенде хох!
I до них вийшов з гущавини дiд Лука. У брилi сво му незмiнному, з
гвинтiвкою на плечi.
- Так i злякати можна, - озвалась до нього Мар'яна. - Непротивленець з
гвинтiвкою - чудеса!
- Степ сторожую, - сказав дiд Лука. - У нас тут тепер стрибительний
батальйон . Вдень ми по сво©х роботах, а вночi поля вiд диверсантiв
охороня мо та й залiзницю теж. - I, стишивши голос, вiн додав: - Само
енкаведе нами керу .
- Толстовець - i раптом по лiнi© енкаведе, - усмiхнулась Мар'яна. - Та
вам же, як толстовцевi, i зброю не годиться брати до рук!
- Тепер i сам Лев Миколайович взяв би, - сказав старий. - Час такий
настав. У цiй вiйнi старi й малi воюватимуть.
- I не страшно вам отут у посадках? - запитала Ольга.
- А чого страхатись? Як парубком був, чорти за мною ганялись, i то не
боявсь. А одного разу, як з гулянки йшов, вiдьма за мною з версту
гналася...
- Вiдьма? - пожвавiла Мар'яна. - Ви бачили вiдьму?
- Як оце тебе. Тiльки ти, бач, сто©ш, а вона - клубком, клубком по
землi поперед мене пiд ногами. Я зупиняюсь - i вона зупиниться. Я рушу - i
вона рушить.
- Добре були, мабуть, напiдпитку? - засмiялась Мар'яна. - Хотiла б i я
на ту кицьку глянуть хоч раз...
- Тепер нема, - твердо сказав дiд. - Всi вiдьми й вiдьмаки випропадали:
не стало ©м життя помiж теперiшнiми людьми. Ранiше, було, здо©ть молодиця
корову, нацяпа два стакани, несе, та ще й фартушком прикри , щоб сусiдка,
бува, не наврочила. А вiдьмам, так тим на всю нiч було роботи: чу ш, в
тi © вночi корову видо©ла, тiй поробила, тiй присушила. А зараз он моя
невiстка на фермi дояркою, вiдро повне набуксу , несе вiдкрите, i нiхто й
не наврочить, i корова не присушу , бо з автопо©лки воду п' .
- В нечисту силу, бачу, не вiрите, - приста Мар'яна. - А в бога ви ще
вiрите? Дiд Лука помовчав, зiтхнув:
- Чи бог, чи нема, нiхто не докаже. А совiсть краще бога.
- "Совiсть краще бога" - це хоч записуй, - посмiхнулась Ольга до Танi.
Пахка пiд ногами холодна пилюка, муром темнi вподовж шляху гущавiнь
посадки. Мар'яна в темрявi зачепилась спiдницею за якусь глодину, обережно
стала вiдчiпати.
- Яка тут посадка густа та колюча. У вас, дiду, рушниця заряджена?
- Все як слiд.
- I якби оце хто - парашутист ©хнiй абощо, - одразу б i бахнули?
- Ще й як! Бiльше двадцяти лiт гвинтiвки в руках не держав, думав, уже
бiльше й не доведеться. А бач, довелось. Баба каже: "Ти наче аж помолодшав
з нею".
- - Справдi, у вас з'явилось щось розбишацьке... Недаром ото, видно,
хлопчаки дражнять: "Дiду Лука, вас Махно гука!"
- Та дражнять, шибеники, смiються, що гука. А признатись вам, дiвчата,
iнодi й справдi чую вночi, як нiбито гука. Та тiльки знаю, то не Махно
гука, то гука мене моя молодiсть, степи, конi, воля революцi©, розгульне,
вольове життя. Не був я вже тодi толстовцем, був чортом, розбишакою
степовим, то червоним, то чорним, а тодi пiшов на Сиваш i його штурмував.
Кликали й мене з Махном у його останнiй рейд, коли вiн в Румунi© опинився,
а потiм десь аж у Африцi, в iноземному легiонi сво©ми тачанками гасав...
Та то не моя дорога, правду свою трудову я тут побачив - вона вдома, на
рiднiй землi.
Спочива степ, налива ться прохолодою пiсля денно© спеки. Небо де-не-де
в покосах хмар. Мiсяць - щербате циганське сонце - вибився з-за хмар й
став над степом у захiднiй частинi неба; десь далеко в той бiк горять
стернi за балкою, хтось пiдпалив, i видно, як величезнi багрово-бурi
валовища диму, освiтленi мiсяцем, вирують, важко стеляться низом.
- щось зловiсне в нiчних пожежах, - сказала Ольга, поглядаючи туди. -
Невже ото все стернi горять?
- Стернi, - спокiйно пiдтвердив дiд. - Хлiба там близько нема... Зерно
з-пiд комбайна просто на станцiю пiшло.
- А до нашо© скирти вони не догорять?
- Нi, там у балцi стирловано все, нiчому горiти.
I хоч горiли тiльки стернi, й горiли далеко, все ж було щось справдi
зловiсне в тiй розлитiй по степу, цiлим фронтом наповзаючiй пожежi.
З iншого краю, десь вiд села, став долинати ледве чутний собачий
гавкiт, що переходив у виття, тривожне, численне.
- На мiсяць там вони виють, чи що? - запитала Мар'яна.
- Собачi маневри зараз бiля радгоспу, учба на всю нiч, - пояснював дiд
Лука. - Недавно привели ©х i тепер дресирують, щоб пiд танки кидались.
Дивитися сумно, коли воно, твар безсловесна, а й та як усе розумi , як
жити хоче. Пустять ©м танк старий, кидають м'ясо шматками пiд нього: бiжи!
хапай! - а воно, бiдолашне, хоч яке голодне - ©м перед тим цiлий день ©сти
не дають, - тут i м'яса не хоче, тiка вiд танка свiт за очi, бо смерть
свою чу .
- Мабуть, не думав академiк Павлов, що так буде використано його
вчення, - промовила Ольга, прислухаючись до собачого скавулiння.
- А ти забула, - чомусь дражливо сказала Мар'яна, - що ще в ассiрiйцiв
були загони бойових собак, якi брали участь у битвах?
- Ожесточились, ожесточились нрави людей, - сумно кинув дiд Лука i,
сказавши дiвчатам "на добранiч!", повернув до села, на ту далеку
гавкотняву.
Дiвчата попрямували через стерню до свого табору. Ожеред свiжо©
сьогорiчно© соломи, недовершений, розритий, - це й був для дiвчат ©хнiй
табiр степовий. Багато з тих, що на окопах, ночують тут, у соломi, пiд
вiдкритим небом. Коли дiвчата пiдiйшли до ожереду, всi з ©хнього загону
вже спали, i вони незабаром i самi лежали в ряд покотом на сво©й розкiшнiй
солом'янiй постелi. Солома вiд мiсяця поблискувала, вона нiби намокла за
день у зливi сонячного промiння, i ще й зараз чути було, як вона пахне
сонцем.
Мар'яна i Ольга, зручнiше вклавшись, швидко поснули, а до Танi ще довго
не приходив сон. Вона чула, як кричить якийсь нiчний птах у лiсосмузi i
хтось бухика у соломi нагорi, де спали чоловiки, а Таня, пiдклавши руки
пiд голову, все дивилась на високу мерехтливу зiрку в небi. Це був той
час, коли Таня, як вона казала, "настроювалась на хвилю Богданову", вела
найiнтимнiшi з ним розмови, чула голос його i майже фiзично вiдчувала його
бiля себе. Вона думала зараз про те, як ревнувала його, як ревнiсть робила
©© часом просто смiшною в його очах, i хоча вона розумiла все, але не в
силi була подолати цю свою ваду. Вона шкодувала за кожним тим днем, за
кожною часиною, що минали для них у сварцi i були тепер безнадiйно
втраченими. Адже вона ревнувала його до кожно© усмiшки, якою вiн
обмiнювався з кимось, ревнувала до кожно© дiвчини, яка могла б йому
сподобатись. Вона все боялася, що Богдан ©© покине, знайде кращу, адже
кращих, здавалось ©й, було так багато довкола! I те, що ревнощi ©© були
вiд надмiрно© до нього любовi, це однаково не могло бути для не©
виправданням. Тепер, коли вiн пiшов на фронт, вона перестала нарештi
ревнувати його i заприсяглася в душi, що нiколи бiльше не ревнуватиме, хай
вiн тiльки повернеться. Хай би його любили всi, хай би всiм вiн подобався,
як ©й, славний ©© Богданчик, аби тiльки вiн був живий, не загинув!
Мiсяць опустився ще нижче, розбух червоно, а стернi й досi горiли, i
моторошно було дивитись, як стелеться, клубочиться по улоговинi важкий
рудаво-червоний дим. З усiм денним вигоряють стернi, з сюрчанням коникiв,
з пахощами й золотом сонця - чорно ста там, де пройшла пожежа...
Щось мовби пiдвело Таню з постелi. Встала, обережно пробралася соломою
помiж дiвчат i побрела в степ.
Так дивно, коли ти вночi один в степу i на тебе повзе при землi
валовище бурого вогню, а над тобою неба порожнеча й холодне циганське
сонце дотлiва на обрi© бездомною червоною купою...
"Де ти? Що з тобою? Що хвилю тебе, що болить тобi? - зупинившись над
балкою, зверталася Таня через палаючi стернi до Богдана, зверталася сво©м
зойком, болем, сво ю дiвочою самотнiстю. - Тобi тяжко? Богданчику,
серденько, чим я можу допомогти тобi? Нiчого менi зараз на свiтi не треба,
як тiльки допомогти тобi, полегшити тво© болi, твою долю солдатську, тво©
страждання. Все довкола живе тобою, все повите тривогою за тебе. Мабуть, у
батькiв сво©х я погана донька, бо вже й домiвку втратила, по©зди кричать,
повз мене пролiтають на схiд, а я всi ю iстотою лину тiльки до тебе. Днями
й ночами чекаю тво©х слiв, чекаю вiсток вiд тебе, а ©х нема. Чому ©х
нема?"
В напiвзабуттi якомусь пекучому повернулася знову до скирти.
- Це ти все бродиш, лунатичко? - спросоння заговорила Мар'яна й,
пiдвiвшись, сiла на соломi, чимось нiби стривожена. - Що то за вогонь?
- Та то ж стернi горять.
- А-а, я й забула.
Коли Таня лягла, Мар'яна пругко-жарким сво©м тiлом пiдсунулась ближче
до не©, обняла.
- А менi, Таню, сон приснився. Цi степовi ночi, якi тут дивнi сни
сняться... Тiльки заснула, як аж над вухом нiби голос юначий, такий
славний, веселий, слiв не розберу, але чую, як цей голос смi ться. Чий
вiн? Та це ж Славик! Стараюсь, щоб хоч слово з його шепоту розiбрати, але
нiчого не розберу, а голос якось трепеще до мене i все смi ться, i вже чую
його трепетнi, Славиковi, руки на собi...
33
Додому, до рiдного мiста мчав по©зд наступного дня Мар'яну з окопiв.
Насилу вiдпросилась - хором окопники допомагали. Побува вдома, а заодно i
в унiверситетi, може, там будуть листи для дiвчат. А ©й лист вiд Славика
ма прийти просто на тракторний, до батькiв. Цього разу лист мусить бути
неодмiнно, недаром же такi радiснi, збудливi сни ©й сняться... Зда ться,
минула вже цiла вiчнiсть, як вони розсталися з Славиком. Його нiжнiсть,
усмiшка, i весiлля, оте летюче, i жарке шаленство ©хньо© першо© коротко©
ночi - чи було все те, чи тiльки наснилось, майнуло в жагучiй п'янкiй
нестямi?
Зда ться, в не© буде дитина. Буде син. Виросте i буде схожим на
Славика. Такий же вродливий, спокiйний, трохи насмiшкуватий... Але чи й
тодi, як вiн виросте, будуть ше вiйни? Нi, не повинно ©х бути бiльше пiсля
цi ©. "Ми не будемо народжувати дiтей для вiйни! - хочеться крикнути в
по©здi жiнкам, серед яких вона помiтила одну, теж вагiтну. - Як для вiйни,
то краще ©м не родитись. Для радостi, для щастя - ось для чого приходить
людина в життя, ось для чого тiльки й варто народжувати ©© на свiт!"
В Харковi, коли Мар'яна вставши з по©зда, поспiшала по перону вокзалу,
перше, що впало ©й в око, - написи всюди по стiнах, чорнi, тривожнi, з
стрiлками кудись у землю: "Бомбосховище".
Санiтари несуть поранених на носилках. Жiнки бiжать з неспоко м в очах.
- На п'ятiй колi©, на п'ятiй.
- Що там на п'ятiй?
- Санiтарний сто©ть он на п'ятiй, поранених сортирують: кого знiмають
тут, кого далi...
I вже Мар'яна з неспоко м в очах, з косами, що телiпаються на нiй
недбало, бiжить понад санiтарним ешелоном, жадiбно зазира у вiкна
вагонiв. У вагонах повно поранених. Декотрих годують сестри. Декотрi, вже
поснiдавши, товпляться бiля вiкон з перев'язаними головами, з пiдвiшеними
на пов'язках руками, а обличчя в усiх сповненi чекання, надi© зустрiти
когось свого.
- Мар'яно!
Степура перший окликнув ©©, iнакше вона могла б так i пробiгти, не
розгледiвши його серед дядькiв зарослих, i сам вiн був зарослий, у бородi
- теж як дядько. Як вона зрадiла йому! Як стрепенув вiн ©© всю сво©м
окликом. Вiкно напiвспущене, i вона, припавши до нього, дивилась на
Степуру з радiсною жадiбнiстю i острахом :
- Андрiю! Голубчику!
Його широке обличчя в цiй рiдкiй русявiй бородi було незвично блiдим, i
сам вiн у бiлiй госпiтальнiй сорочцi був якийсь мовби посвiтлiлий, мовби
очищений пережитим.
- Де Славик? Ти бачив його?
Степура зробив довгу, глибоку затяжку, - вiн курив "Бiломор" - пачка
"Бiломору" лежала перед ним на столику, - повiльно випустив дим i майже
зник за тим димом. Якось недобре зник.
- Чого ж ти мовчиш? Ти бачив його? Ви ж разом були?
- Разом, - i замовк.
Вона бачила, як важко йому сказати щось бiльше, крiм цього.
- Кажи, кажи, - напосiдала вона. - Всю правду кажи!
- Правду?
Туго видобуваючи слово за словом, вiн заговорив. Заговорив про бiй з
танками. Про якiсь пляшки горючi. Про те, як покремсало ©хнiй студбат,
поранено було багатьох... i Лагутiна теж.
- А потiм, потiм? Де зараз вiн? Насупившись, вiн помовчав, нiби
пiдшукував якесь найменш вразливе слово.
- В грузовику на переправу нас везли. Вiн усе кричав. Аж бiля Днiпра
вже перестав кричати...
Степура обволiкся димом. Потiм таки видавив з себе:
- Зовсiм перестав.
Мар'яна мало не впала. Мiцнiше вхопилась руками за вiкно вагона, щоб не
впасти. Обличчя ©й перекосилось, очi налилися злiстю. Степура нiколи не
бачив у нiй стiльки злостi, яко©сь божевiльно© злостi.
- Ти брешеш! Брешеш! Брешеш! - закричала вона на весь перон.
I вже замiсть тi © Мар'яни, що з усмiшкою чарiвною, з щирою радiстю
кинулась кiлька хвилин тому до Степуриного вiкна, стояла тепер перед ним
роз'ярiла вовчиця, яку вiн навiть не пробував угамувати.
- Це ти вигадав! Навмисне вигадав! - кричала вона, не тямлячи себе. -
Iз злостi вигадав, iз заздрощiв на нашу любов! Ненавиджу тебе, обманщик,
ревнивець нещасний! - Вона заплакала, бризнула злими слiзьми. - Так знай
же: в мене дитина буде вiд Славика, чу ш? Славикiв син!
Пораненi дивилися на не© як на божевiльну, а вона, припавши до вiкна, з
плачем i лютiстю все кричала Степурi щось образливе, а вiн з похиленою
головою покiрно приймав на себе удари ©© горя i вiдчаю.
- Вгамуйся, Мар'яно, вгамуйся. - Вона вiдчула на сво му плечi сухорляву
цупку чиюсь руку i, озирнувшись, побачила бiля себе на перонi Духновича.
Стояв перед нею зарослий, рудий, поганий, на милицi казеннiй. На ногах
ботинки, без обмоток, розшнурованi. Штани шкарубкi вiд засохло© кровi.
- Даремно ти ла ш його. Спершу б розпитала... Хай буде тобi вiдомо, що
вiн, - Духнович кивнув у вiкно на Степуру, - кров'ю стiкаючи, пiд кулями
виносив на собi Славика з бою.
Мар'яна вiд його слiв враз поникла, повалившись грудьми на спущене
вагонне вiкно. Притихла, обм'якла. "Сам виносив, з поля бою виносив..."
- Пробач, - глянувши на Степуру, сказала ледве чутно.
Заточуючись, мов п'яна, вона пiшла од них, i, дивлячись ©й услiд, вони
бачили, що то вже пiшла вдова. Коси вдовинi, горе вдовине невидимим
тягарем гнiтило ©© похиленi плечi.
Допленталась до трамвая, i невдовзi вiн уже з дзенькотом мчав ©©
вулицею Свердлова.
Сидiла вона бiля вiкна, дивилась на мiсто свого промайнулого щастя, i з
думки чомусь не йшло, все довбало потьмарений мозок оте ©© недавн
весiлля: долина глибока, калина висока, аж додолу гiлля гнеться. Десь вiн
за Днiпром похований. Харкiв без Славки. Вона без Славки. Назавжди без
нього. На все життя.
Вдома сестра Клава, зустрiвши Мар'яну на подвiр'©, сказала, що ©© вже
третiй день чека вiд Славика лист.
- Не сердься, що ми прочитали: живий, здоровий. Мар'яна зайшла до
кiмнати i одразу побачила на столi у склянiй вазi трикутничок того листа.
- Та ти що, хвора? - спитала ©© мати, дивлячись, як вона слiпо
розгорта листа.
Схилившись, почала читати. "Мар'янко, люба моя... За мене не
турбуйсь... Пришли менi хоч одну свою усмiшку, а я шлю тобi запевнення, що
ми - невмирущi..." I далi щось жартiвливе. Далi не могла вже читати. Впала
головою на той лист, затряслася в риданнi. Мати й Клава нiчого не
розумiли.
- Що з тобою? Чого ти?
- Славика... Славика ж нема. Його вбито!!!
I нiби потемнiло в кiмнатi, горе на якусь мить нiби скувало жiнок.
Потiм сестра й мати, самi ледве втримуючись вiд слiз, заходилися втiшати
Мар'яну, заспокоювати.
- Може, це ще не так?
- Може, помилка, це ж часто бува ...
- Нi, це правда, правда, - повторювала вона, втупившись невидючим
поглядом у вiкно, i очi ©© чорно застигли в тупiй, зацiпенiлiй задумi.
Вдова. Вдова. Нема найдорожчого. Нема i нiколи не буде вже Славика. А горе
тiльки почина ться...
Незабаром Клава зiбралася на роботу в другу змiну - виявля ться, вона
вже працю .
Коли Клава пiшла, мати присiла бiля Мар'яни.
- Наче вiщувало мо серце, коли я дивилась на ваше весiлля. Та що ж
поробиш? Не в тебе однi © зараз горе таке. Треба переборювати, дочко...
- Де тато?
- Батько тепер i дню й ночу на заводi, - розповiдала мати. - Вони
тепер танки роблять.
- I я пiду на завод, - сказала Мар'яна.
- Ой дочко...
- Пiду, пiду! - повторила вона. - День i нiч працюватиму. Тiльки бiльше
б танкiв! Тисячi, тисячi танкiв на них!
I, впавши головою на стiл, вона знову заридала.
34
"Не треба було ©й про це говорити. Нащо ©й така правда? - ганив себе
цi © ночi Степура, ©дучи далi в сво му санiтарному ешелонi. - Хай би краще
не знала або дiзналась вiд когось iншого, вiд Духновича, скажiмо, тiльки
не вiд мене".
© крик, той крик зранено© людини, досi стояв йому у вухах. "Вигадав,
навмисне вигадав!" Невже вона хоч на мить могла це допустити, подумати про
нього таке?
Щоправда, вона знала Степуру тiльки по минулому, по важких його
ревнощах, i звiдки ©й було знати про той злам, що стався в Степуринiй душi
останнiм часом. Славикова смерть все перевернула в ньому. Пiсля всього
пережитого Степура глянув на загиблого товариша зором, уже не затемненим
сво©ми лютими студентськими ревнощами, зором, очищеним i просвiтленим в
горнилi спiльних випробувань. Лагутiн, вiн i тiльки вiн, був достойним
Мар'яни, достойним ©© кохання, тiльки вiн мiг бути ©© мужем, веселим
супутником ©© на все життя. Тепер це було ясно Степурi. Славикова душа,
проста й мужня, його розум, блискучий i трiшки насмiшкуватий, його врода,
якась легка i свiтла, - все це було створено природою мовби саме для
Мар'яни, для ©© жаркого й крутуватого норову, для ©© дикувато© краси.
Страшно подумати, але невже справдi мала нагрянути на них оця катастрофа,
мав загинути Лагутiн, щоб вiн, Степура, мiг чесно оцiнити свого суперника?
Пригадав, як побачив його пiд час перев'язки голого, побачив прекрасне
тiло його з жахливо вивернутими нутрощами... То було тiло, що могло б бути
натурою для античних рiзьбярiв, тiло Дискобола або молодого Гермеса, i
таким його знала й любила Мар'яна, а тут воно лежало знiвечене, порване, в
самому розквiтi приречене на смерть i гниття. Перемололо в трибках вiйни й
викинуло, i не повернеться вiн до Мар'яни навiть калiкою, хоч вона й
такому, певне, була б рада...
Санiтарний ешелон ©хнiй повiльно, але неухильно вiддаля ться вiд
фронту. У вагонi вже лаштуються до сну, в цей час тут тiльки й розмов про
уколи, перев'язки, про "утки" та "судна" - цим зараз тут живуть люди, якi
недавно були здоровими, знали й кохання, i пiсню i виказували вiдвагу в
бою, а тепер, мов приборканi, тiльки лютяться на свою безпомiчнiсть або
гiрко висмiюють себе.
Навпроти Степури лежить Довгалюк, колгоспник, з розтрощеною - взятою в
лещата - рукою.
Довгалюк мимоволi був свiдком сцени на вокзалi мiж Степурою i Мар'яною
i все, зда ться, зрозумiв у ©хнiх вза минах з тi © коротко© i тако©
безладно© розмови. Коли сусiди поснули, Довгалюк пiдсiв до Степури на
постелю, загомонiв упiвголоса:
- Ота, що прибiгала до тебе, - вона теж студентка?
- Студентка. *
- По чому ж вона?
- Iсторичка.
- Нелегка ж у не© iсторiя. Вона йому жiнка була, чи як?
- Перед самою вiдправкою на фронт одружились.
- Буйна дiвчина, з жаром, видно, у серцi, i отаке лихо спiткало... Але
поки дiтей нема , то це ще пiвлиха. Переболi , перегорить, а там ще знайде
собi. Вдовинське горе таку не зiгне, не приб' . А що ти ©й сказав одразу
всю правду, це якраз добре, i не кайся. Нема гiрше, коли ото люди
починають дурити одне одного. Коли мого земляка поклало в першiм бою, я в
той же день написав його жiнцi, щоб знала. Хай наплачеться добре та й
почина думати, як бути ©й далi, як дiтей до ума довести. Ох, дiти, дiти!
Якби не вони, легше б солдатовi було i смерть приймати.
- Скiльки ©х у вас?
- Трiйко. В меншого ще тiльки зуби молочнi випадають, всю весну ©х на
горище закидав, щоб новi мiцнiшi росли. Не знаю, як там моя тепер з
ними...
Довгалюк помовчав, мовби прислухаючись, як стогне ввi снi артилерист на
верхнiй полицi.
- Не журись, ти ще сво щастя знайдеш, - знов загомонiв вiн до Степури,
- живий би тiльки зоставсь. Незнайомi ось ви менi, нi ти, нi вона, нi той
третiй, i не знаю я всiх ваших тонкощiв, i тiльки бачу, що гарно це все у
вас було. А бува ж зовсiм iнакше. Повертався торiк хлопець пiсля армi© в
Тарасiвку, сусiдн з нами село. Фiнську вiдбув, строк вiдслужив, i ось -
додому, де мати його жде i дiвчина-наречена. Нiч темна, осiння, дощ
репiжить, казали йому на станцi©: "Почекай до ранку, пiдеш як
розвидниться". Не послухав, не терпiлося - пiшов навмання проти ночi. В
полi, вже недалеко й вiд села, був колодязь старий, обвалений, давно вже в
ньому не було нi води, нi цямрин. I - треба ж тобi таке - посковзнувся
чоловiк у темрявi i - шелесь у колодязь. Мiсцина запущена, хутiрець колись
тут був, але давно вже нема, люди рiдко сюди заходять - кричи не
докричишся. Проте на якийсь там день таки забрiв сюди мисливець, рахiвник
артiльський, собака нюхом його навела. Чемоданчик лежить бiля колодязя -
той, як падав, випустив його... "Витягни!" - проситься з ями. "А хто ти?"
- " Я Андрiй Михайлишин з Тарасiвки, демобiлiзований..." Що ж, згодився
витягти. "Кидай сюди все сво ремiння". Попробував зв'язати ремiння - не
вистачило. "Збiгаю за вiрьовкою". Забрав усе майно солдатське, пiшов
додому та бiльше вже до колодязя й не повернувся. I, дума ш, чого? На
дiвчину солдатову перед тим вiн уже накинув оком! Клин не раз уже
пiдбивав, а вона все вiдмовляла. А тут, бач, такий випадок. Та ще жаднющий
був, навiть на солдатове добро пожаднивсь...
- А з солдатом що ж?
- Стривай, докажу. Сидить рахiвник дома день, i другий, i третiй, а в
матерi i в дiвчини вже тривога, бо солдат перед тим телеграму вдарив:
" ду!" Ждуть, а його нема. Телеграму в частину - й там нема. А по якомусь
часi рахiвник сам не витримав, прийшов у сiльраду, заявив. "Так i так, пiд
час полювання в колодязi обваленому куркульському натрапив на мертвого
чоловiка... Видно, впав, вибратись силкувався, землi наобвалював, але ж -
глибоко..." Пiшли всiм селом, витягли бiдолаху. Мертвий то мертвий, i без
ремiння, та тiльки в нагруднiй кишенi гiмнастьорки записка, як вiд живого.
А в записцi тiй пояснено все: як iшов уночi додому, як упав у колодязь i
як такий-то на нього натрапив i, обдуривши, покинув. Таке-то бува .
Слухаючи його, Степура виразно уявив собi ту нiч, i червоноармiйця в
колодязi, i як той рахiвник до нього прийшов, наведений собакою, а потiм
тепер. Знала його, яким було - разом а труднощами, з гiркотами, драмами
людей, i все ж то було життя, що зводило Днiпрогеси, злiтало в
стратосферу, пробивало арктичнi криги i всiм рухом сво©м було нацiлене в
майбутн , майбутн ! I нiби вже було освiтлене тим майбутнiм... I ось тепер
ця чорна навала, закривавленi фронти, виття сирен по мiстах, демонтованi
заводи на колесах i вона, полишена на розпуттi; ще й зараз не зна , чи
кинути все i доганяти матiр, чи й далi триматись унiверситетських сво©х
подруг, з якими вона бiльше нiж будь-де i бiльше нiж будь з ким почува
зараз свою близькiсть до всього вчорашнього, до свого першого й останнього
студентського кохання.
За час розлуки з Богданом почуття, яке мала до нього, заполонило ©©
всю. Не думала, що можна любити бiльше, як вона любила, а виходить, можна!
I оце, що з матiр'ю розминулась на полустанку, зда ться ©й заслуженою
карою за неуважнiсть до рiдних, за те, що не по©хала додому вiдразу, як
почалася вiйна, забула про всiх i про все на свiтi, крiм нього одного.
Якби хоч слово звiдки почути про Богдана, бо листiв нема, нема вiсток
нiяких, i це пригнiчу , мучить весь час, в уявi малюються найпохмурiшi й
страшно ймовiрнi картини. Поранений? Якби знала, що лежить десь поранений,
кинула б усе, майнула б туди, день i нiч сидiла б доглядальницею над ним.
В неволi фашистськiй? Пiшла б i в неволю, щоб там полегшити його
страждання. I все ж найтяжчi припущення вiдступали перед непереможною
вiрою в його щастя, в його долю, в те, що вiн живий. Десь . Десь у боях.
Рано чи пiзно вiн до не© озветься!
За думками про нього Таня зараз ледве чу розмову дiвчат, хоча вони
йдуть поруч попiд посадкою, - пухла шляхова пилюка пахка пiд ©хнiми
босими ногами. Вони розмовляють про тiтку Хотину, про те, як жде вона
свого Трифона, отого добрягу Трифона, що й курки не мiг убити. "Без рук,
без нiг буде - i то заберу..."
- Я iнодi питаю себе, - каже Ольга, - чи здатна я на таке? На любов
безоглядну, на вчинок по-справжньому добрий. Менi зда ться, що я ще не
зробила в життi нiчого по-справжньому доброго, i це мене мучить.
- Не наклепуй на себе, Ольго, - заперечила Мар'яна. - Вже коли хтось в
нас на факультетi був добрим до товаришiв, чуйним з потреби, не з
обов'язку, так це, звичайно, ти. Ти народилася бути сестрою милосердя, з
тебе вийде чудова мати, i жаль, що цього досi не мiг зрозумiти твiй
шалапутний Степура.
- О, не треба про це. Не жартуй такими речами, Мар'яно. Кожен, кому
доводилось зробити добре iншому, повинен, менi зда ться, переживати
радiсть якусь особливу, яку нi з якою iншою й порiвняти не можна. Мабуть,
ото i щастя. Мабуть, ото й буде iдеальне суспiльство майбутнього, коли
потребою для кожно© людини стане робити для iншо© тiльки щось добре,
при мне, корисне, може, навiть саможертовне.
- Я думаю iнодi, чи не забагато унiверситет дав нам у дорогу рiзних
iлюзiй, - сказала Мар'яна. - Ось ти заговорила про суспiльство
майбутнього. Для нас воно найпрекраснiше, за нього боремось, про нього
мрi мо. Але коли бути реалiстами: чи не вiддалить його вiд нас оця вiйна з
©© ру©нницькою диявольською силою? Вiдкинула ж татарська неволя Ки©вську
Русь на триста рокiв назад. Ну, нас, звичайно, не вiдкинуть, - я
оптимiстка, - але часом, коли подума ш, аж дико ста : в який тяжкий ми вiк
живемо, скiльки пiдступностi, жорстокостi, вiроломства навкруги. Тисячi
рокiв тому, коли во©ни на сво©х бенкетах черпали вино черепами сво©х
противникiв, навiть тодi перед нападом попереджали ворога чесно й
вiдкрито: iду на ви! А тепер, в двадцятому сторiччi, вчиняють напад вночi,
по-розбiйницькому, бомбами з неба засипають ще сонних дiтей, матерiв.
- I це пiсля вчорашнiх запевнень у дружбi, - скрушно додала Ольга.
Таня не втручалась у розмову, але думки ©© були про це ж саме.
"Вiк кам'яний знало людство, вiк бронзовий, вiк залiзний, - думала
вона, - а чи буде ж iще вiк золотий, як говорять легенди? Чи вiн iще жде
нас попереду? Чи, може, вiн уже минув, вiдiйшов, не розквiтнувши?"
- Хто це тут ходить так пiзно? - почувся зненацька голос iз лiсосмуги.
Здригнувшись, вони зупинились.
- Хенде хох!
I до них вийшов з гущавини дiд Лука. У брилi сво му незмiнному, з
гвинтiвкою на плечi.
- Так i злякати можна, - озвалась до нього Мар'яна. - Непротивленець з
гвинтiвкою - чудеса!
- Степ сторожую, - сказав дiд Лука. - У нас тут тепер стрибительний
батальйон . Вдень ми по сво©х роботах, а вночi поля вiд диверсантiв
охороня мо та й залiзницю теж. - I, стишивши голос, вiн додав: - Само
енкаведе нами керу .
- Толстовець - i раптом по лiнi© енкаведе, - усмiхнулась Мар'яна. - Та
вам же, як толстовцевi, i зброю не годиться брати до рук!
- Тепер i сам Лев Миколайович взяв би, - сказав старий. - Час такий
настав. У цiй вiйнi старi й малi воюватимуть.
- I не страшно вам отут у посадках? - запитала Ольга.
- А чого страхатись? Як парубком був, чорти за мною ганялись, i то не
боявсь. А одного разу, як з гулянки йшов, вiдьма за мною з версту
гналася...
- Вiдьма? - пожвавiла Мар'яна. - Ви бачили вiдьму?
- Як оце тебе. Тiльки ти, бач, сто©ш, а вона - клубком, клубком по
землi поперед мене пiд ногами. Я зупиняюсь - i вона зупиниться. Я рушу - i
вона рушить.
- Добре були, мабуть, напiдпитку? - засмiялась Мар'яна. - Хотiла б i я
на ту кицьку глянуть хоч раз...
- Тепер нема, - твердо сказав дiд. - Всi вiдьми й вiдьмаки випропадали:
не стало ©м життя помiж теперiшнiми людьми. Ранiше, було, здо©ть молодиця
корову, нацяпа два стакани, несе, та ще й фартушком прикри , щоб сусiдка,
бува, не наврочила. А вiдьмам, так тим на всю нiч було роботи: чу ш, в
тi © вночi корову видо©ла, тiй поробила, тiй присушила. А зараз он моя
невiстка на фермi дояркою, вiдро повне набуксу , несе вiдкрите, i нiхто й
не наврочить, i корова не присушу , бо з автопо©лки воду п' .
- В нечисту силу, бачу, не вiрите, - приста Мар'яна. - А в бога ви ще
вiрите? Дiд Лука помовчав, зiтхнув:
- Чи бог, чи нема, нiхто не докаже. А совiсть краще бога.
- "Совiсть краще бога" - це хоч записуй, - посмiхнулась Ольга до Танi.
Пахка пiд ногами холодна пилюка, муром темнi вподовж шляху гущавiнь
посадки. Мар'яна в темрявi зачепилась спiдницею за якусь глодину, обережно
стала вiдчiпати.
- Яка тут посадка густа та колюча. У вас, дiду, рушниця заряджена?
- Все як слiд.
- I якби оце хто - парашутист ©хнiй абощо, - одразу б i бахнули?
- Ще й як! Бiльше двадцяти лiт гвинтiвки в руках не держав, думав, уже
бiльше й не доведеться. А бач, довелось. Баба каже: "Ти наче аж помолодшав
з нею".
- - Справдi, у вас з'явилось щось розбишацьке... Недаром ото, видно,
хлопчаки дражнять: "Дiду Лука, вас Махно гука!"
- Та дражнять, шибеники, смiються, що гука. А признатись вам, дiвчата,
iнодi й справдi чую вночi, як нiбито гука. Та тiльки знаю, то не Махно
гука, то гука мене моя молодiсть, степи, конi, воля революцi©, розгульне,
вольове життя. Не був я вже тодi толстовцем, був чортом, розбишакою
степовим, то червоним, то чорним, а тодi пiшов на Сиваш i його штурмував.
Кликали й мене з Махном у його останнiй рейд, коли вiн в Румунi© опинився,
а потiм десь аж у Африцi, в iноземному легiонi сво©ми тачанками гасав...
Та то не моя дорога, правду свою трудову я тут побачив - вона вдома, на
рiднiй землi.
Спочива степ, налива ться прохолодою пiсля денно© спеки. Небо де-не-де
в покосах хмар. Мiсяць - щербате циганське сонце - вибився з-за хмар й
став над степом у захiднiй частинi неба; десь далеко в той бiк горять
стернi за балкою, хтось пiдпалив, i видно, як величезнi багрово-бурi
валовища диму, освiтленi мiсяцем, вирують, важко стеляться низом.
- щось зловiсне в нiчних пожежах, - сказала Ольга, поглядаючи туди. -
Невже ото все стернi горять?
- Стернi, - спокiйно пiдтвердив дiд. - Хлiба там близько нема... Зерно
з-пiд комбайна просто на станцiю пiшло.
- А до нашо© скирти вони не догорять?
- Нi, там у балцi стирловано все, нiчому горiти.
I хоч горiли тiльки стернi, й горiли далеко, все ж було щось справдi
зловiсне в тiй розлитiй по степу, цiлим фронтом наповзаючiй пожежi.
З iншого краю, десь вiд села, став долинати ледве чутний собачий
гавкiт, що переходив у виття, тривожне, численне.
- На мiсяць там вони виють, чи що? - запитала Мар'яна.
- Собачi маневри зараз бiля радгоспу, учба на всю нiч, - пояснював дiд
Лука. - Недавно привели ©х i тепер дресирують, щоб пiд танки кидались.
Дивитися сумно, коли воно, твар безсловесна, а й та як усе розумi , як
жити хоче. Пустять ©м танк старий, кидають м'ясо шматками пiд нього: бiжи!
хапай! - а воно, бiдолашне, хоч яке голодне - ©м перед тим цiлий день ©сти
не дають, - тут i м'яса не хоче, тiка вiд танка свiт за очi, бо смерть
свою чу .
- Мабуть, не думав академiк Павлов, що так буде використано його
вчення, - промовила Ольга, прислухаючись до собачого скавулiння.
- А ти забула, - чомусь дражливо сказала Мар'яна, - що ще в ассiрiйцiв
були загони бойових собак, якi брали участь у битвах?
- Ожесточились, ожесточились нрави людей, - сумно кинув дiд Лука i,
сказавши дiвчатам "на добранiч!", повернув до села, на ту далеку
гавкотняву.
Дiвчата попрямували через стерню до свого табору. Ожеред свiжо©
сьогорiчно© соломи, недовершений, розритий, - це й був для дiвчат ©хнiй
табiр степовий. Багато з тих, що на окопах, ночують тут, у соломi, пiд
вiдкритим небом. Коли дiвчата пiдiйшли до ожереду, всi з ©хнього загону
вже спали, i вони незабаром i самi лежали в ряд покотом на сво©й розкiшнiй
солом'янiй постелi. Солома вiд мiсяця поблискувала, вона нiби намокла за
день у зливi сонячного промiння, i ще й зараз чути було, як вона пахне
сонцем.
Мар'яна i Ольга, зручнiше вклавшись, швидко поснули, а до Танi ще довго
не приходив сон. Вона чула, як кричить якийсь нiчний птах у лiсосмузi i
хтось бухика у соломi нагорi, де спали чоловiки, а Таня, пiдклавши руки
пiд голову, все дивилась на високу мерехтливу зiрку в небi. Це був той
час, коли Таня, як вона казала, "настроювалась на хвилю Богданову", вела
найiнтимнiшi з ним розмови, чула голос його i майже фiзично вiдчувала його
бiля себе. Вона думала зараз про те, як ревнувала його, як ревнiсть робила
©© часом просто смiшною в його очах, i хоча вона розумiла все, але не в
силi була подолати цю свою ваду. Вона шкодувала за кожним тим днем, за
кожною часиною, що минали для них у сварцi i були тепер безнадiйно
втраченими. Адже вона ревнувала його до кожно© усмiшки, якою вiн
обмiнювався з кимось, ревнувала до кожно© дiвчини, яка могла б йому
сподобатись. Вона все боялася, що Богдан ©© покине, знайде кращу, адже
кращих, здавалось ©й, було так багато довкола! I те, що ревнощi ©© були
вiд надмiрно© до нього любовi, це однаково не могло бути для не©
виправданням. Тепер, коли вiн пiшов на фронт, вона перестала нарештi
ревнувати його i заприсяглася в душi, що нiколи бiльше не ревнуватиме, хай
вiн тiльки повернеться. Хай би його любили всi, хай би всiм вiн подобався,
як ©й, славний ©© Богданчик, аби тiльки вiн був живий, не загинув!
Мiсяць опустився ще нижче, розбух червоно, а стернi й досi горiли, i
моторошно було дивитись, як стелеться, клубочиться по улоговинi важкий
рудаво-червоний дим. З усiм денним вигоряють стернi, з сюрчанням коникiв,
з пахощами й золотом сонця - чорно ста там, де пройшла пожежа...
Щось мовби пiдвело Таню з постелi. Встала, обережно пробралася соломою
помiж дiвчат i побрела в степ.
Так дивно, коли ти вночi один в степу i на тебе повзе при землi
валовище бурого вогню, а над тобою неба порожнеча й холодне циганське
сонце дотлiва на обрi© бездомною червоною купою...
"Де ти? Що з тобою? Що хвилю тебе, що болить тобi? - зупинившись над
балкою, зверталася Таня через палаючi стернi до Богдана, зверталася сво©м
зойком, болем, сво ю дiвочою самотнiстю. - Тобi тяжко? Богданчику,
серденько, чим я можу допомогти тобi? Нiчого менi зараз на свiтi не треба,
як тiльки допомогти тобi, полегшити тво© болi, твою долю солдатську, тво©
страждання. Все довкола живе тобою, все повите тривогою за тебе. Мабуть, у
батькiв сво©х я погана донька, бо вже й домiвку втратила, по©зди кричать,
повз мене пролiтають на схiд, а я всi ю iстотою лину тiльки до тебе. Днями
й ночами чекаю тво©х слiв, чекаю вiсток вiд тебе, а ©х нема. Чому ©х
нема?"
В напiвзабуттi якомусь пекучому повернулася знову до скирти.
- Це ти все бродиш, лунатичко? - спросоння заговорила Мар'яна й,
пiдвiвшись, сiла на соломi, чимось нiби стривожена. - Що то за вогонь?
- Та то ж стернi горять.
- А-а, я й забула.
Коли Таня лягла, Мар'яна пругко-жарким сво©м тiлом пiдсунулась ближче
до не©, обняла.
- А менi, Таню, сон приснився. Цi степовi ночi, якi тут дивнi сни
сняться... Тiльки заснула, як аж над вухом нiби голос юначий, такий
славний, веселий, слiв не розберу, але чую, як цей голос смi ться. Чий
вiн? Та це ж Славик! Стараюсь, щоб хоч слово з його шепоту розiбрати, але
нiчого не розберу, а голос якось трепеще до мене i все смi ться, i вже чую
його трепетнi, Славиковi, руки на собi...
33
Додому, до рiдного мiста мчав по©зд наступного дня Мар'яну з окопiв.
Насилу вiдпросилась - хором окопники допомагали. Побува вдома, а заодно i
в унiверситетi, може, там будуть листи для дiвчат. А ©й лист вiд Славика
ма прийти просто на тракторний, до батькiв. Цього разу лист мусить бути
неодмiнно, недаром же такi радiснi, збудливi сни ©й сняться... Зда ться,
минула вже цiла вiчнiсть, як вони розсталися з Славиком. Його нiжнiсть,
усмiшка, i весiлля, оте летюче, i жарке шаленство ©хньо© першо© коротко©
ночi - чи було все те, чи тiльки наснилось, майнуло в жагучiй п'янкiй
нестямi?
Зда ться, в не© буде дитина. Буде син. Виросте i буде схожим на
Славика. Такий же вродливий, спокiйний, трохи насмiшкуватий... Але чи й
тодi, як вiн виросте, будуть ше вiйни? Нi, не повинно ©х бути бiльше пiсля
цi ©. "Ми не будемо народжувати дiтей для вiйни! - хочеться крикнути в
по©здi жiнкам, серед яких вона помiтила одну, теж вагiтну. - Як для вiйни,
то краще ©м не родитись. Для радостi, для щастя - ось для чого приходить
людина в життя, ось для чого тiльки й варто народжувати ©© на свiт!"
В Харковi, коли Мар'яна вставши з по©зда, поспiшала по перону вокзалу,
перше, що впало ©й в око, - написи всюди по стiнах, чорнi, тривожнi, з
стрiлками кудись у землю: "Бомбосховище".
Санiтари несуть поранених на носилках. Жiнки бiжать з неспоко м в очах.
- На п'ятiй колi©, на п'ятiй.
- Що там на п'ятiй?
- Санiтарний сто©ть он на п'ятiй, поранених сортирують: кого знiмають
тут, кого далi...
I вже Мар'яна з неспоко м в очах, з косами, що телiпаються на нiй
недбало, бiжить понад санiтарним ешелоном, жадiбно зазира у вiкна
вагонiв. У вагонах повно поранених. Декотрих годують сестри. Декотрi, вже
поснiдавши, товпляться бiля вiкон з перев'язаними головами, з пiдвiшеними
на пов'язках руками, а обличчя в усiх сповненi чекання, надi© зустрiти
когось свого.
- Мар'яно!
Степура перший окликнув ©©, iнакше вона могла б так i пробiгти, не
розгледiвши його серед дядькiв зарослих, i сам вiн був зарослий, у бородi
- теж як дядько. Як вона зрадiла йому! Як стрепенув вiн ©© всю сво©м
окликом. Вiкно напiвспущене, i вона, припавши до нього, дивилась на
Степуру з радiсною жадiбнiстю i острахом :
- Андрiю! Голубчику!
Його широке обличчя в цiй рiдкiй русявiй бородi було незвично блiдим, i
сам вiн у бiлiй госпiтальнiй сорочцi був якийсь мовби посвiтлiлий, мовби
очищений пережитим.
- Де Славик? Ти бачив його?
Степура зробив довгу, глибоку затяжку, - вiн курив "Бiломор" - пачка
"Бiломору" лежала перед ним на столику, - повiльно випустив дим i майже
зник за тим димом. Якось недобре зник.
- Чого ж ти мовчиш? Ти бачив його? Ви ж разом були?
- Разом, - i замовк.
Вона бачила, як важко йому сказати щось бiльше, крiм цього.
- Кажи, кажи, - напосiдала вона. - Всю правду кажи!
- Правду?
Туго видобуваючи слово за словом, вiн заговорив. Заговорив про бiй з
танками. Про якiсь пляшки горючi. Про те, як покремсало ©хнiй студбат,
поранено було багатьох... i Лагутiна теж.
- А потiм, потiм? Де зараз вiн? Насупившись, вiн помовчав, нiби
пiдшукував якесь найменш вразливе слово.
- В грузовику на переправу нас везли. Вiн усе кричав. Аж бiля Днiпра
вже перестав кричати...
Степура обволiкся димом. Потiм таки видавив з себе:
- Зовсiм перестав.
Мар'яна мало не впала. Мiцнiше вхопилась руками за вiкно вагона, щоб не
впасти. Обличчя ©й перекосилось, очi налилися злiстю. Степура нiколи не
бачив у нiй стiльки злостi, яко©сь божевiльно© злостi.
- Ти брешеш! Брешеш! Брешеш! - закричала вона на весь перон.
I вже замiсть тi © Мар'яни, що з усмiшкою чарiвною, з щирою радiстю
кинулась кiлька хвилин тому до Степуриного вiкна, стояла тепер перед ним
роз'ярiла вовчиця, яку вiн навiть не пробував угамувати.
- Це ти вигадав! Навмисне вигадав! - кричала вона, не тямлячи себе. -
Iз злостi вигадав, iз заздрощiв на нашу любов! Ненавиджу тебе, обманщик,
ревнивець нещасний! - Вона заплакала, бризнула злими слiзьми. - Так знай
же: в мене дитина буде вiд Славика, чу ш? Славикiв син!
Пораненi дивилися на не© як на божевiльну, а вона, припавши до вiкна, з
плачем i лютiстю все кричала Степурi щось образливе, а вiн з похиленою
головою покiрно приймав на себе удари ©© горя i вiдчаю.
- Вгамуйся, Мар'яно, вгамуйся. - Вона вiдчула на сво му плечi сухорляву
цупку чиюсь руку i, озирнувшись, побачила бiля себе на перонi Духновича.
Стояв перед нею зарослий, рудий, поганий, на милицi казеннiй. На ногах
ботинки, без обмоток, розшнурованi. Штани шкарубкi вiд засохло© кровi.
- Даремно ти ла ш його. Спершу б розпитала... Хай буде тобi вiдомо, що
вiн, - Духнович кивнув у вiкно на Степуру, - кров'ю стiкаючи, пiд кулями
виносив на собi Славика з бою.
Мар'яна вiд його слiв враз поникла, повалившись грудьми на спущене
вагонне вiкно. Притихла, обм'якла. "Сам виносив, з поля бою виносив..."
- Пробач, - глянувши на Степуру, сказала ледве чутно.
Заточуючись, мов п'яна, вона пiшла од них, i, дивлячись ©й услiд, вони
бачили, що то вже пiшла вдова. Коси вдовинi, горе вдовине невидимим
тягарем гнiтило ©© похиленi плечi.
Допленталась до трамвая, i невдовзi вiн уже з дзенькотом мчав ©©
вулицею Свердлова.
Сидiла вона бiля вiкна, дивилась на мiсто свого промайнулого щастя, i з
думки чомусь не йшло, все довбало потьмарений мозок оте ©© недавн
весiлля: долина глибока, калина висока, аж додолу гiлля гнеться. Десь вiн
за Днiпром похований. Харкiв без Славки. Вона без Славки. Назавжди без
нього. На все життя.
Вдома сестра Клава, зустрiвши Мар'яну на подвiр'©, сказала, що ©© вже
третiй день чека вiд Славика лист.
- Не сердься, що ми прочитали: живий, здоровий. Мар'яна зайшла до
кiмнати i одразу побачила на столi у склянiй вазi трикутничок того листа.
- Та ти що, хвора? - спитала ©© мати, дивлячись, як вона слiпо
розгорта листа.
Схилившись, почала читати. "Мар'янко, люба моя... За мене не
турбуйсь... Пришли менi хоч одну свою усмiшку, а я шлю тобi запевнення, що
ми - невмирущi..." I далi щось жартiвливе. Далi не могла вже читати. Впала
головою на той лист, затряслася в риданнi. Мати й Клава нiчого не
розумiли.
- Що з тобою? Чого ти?
- Славика... Славика ж нема. Його вбито!!!
I нiби потемнiло в кiмнатi, горе на якусь мить нiби скувало жiнок.
Потiм сестра й мати, самi ледве втримуючись вiд слiз, заходилися втiшати
Мар'яну, заспокоювати.
- Може, це ще не так?
- Може, помилка, це ж часто бува ...
- Нi, це правда, правда, - повторювала вона, втупившись невидючим
поглядом у вiкно, i очi ©© чорно застигли в тупiй, зацiпенiлiй задумi.
Вдова. Вдова. Нема найдорожчого. Нема i нiколи не буде вже Славика. А горе
тiльки почина ться...
Незабаром Клава зiбралася на роботу в другу змiну - виявля ться, вона
вже працю .
Коли Клава пiшла, мати присiла бiля Мар'яни.
- Наче вiщувало мо серце, коли я дивилась на ваше весiлля. Та що ж
поробиш? Не в тебе однi © зараз горе таке. Треба переборювати, дочко...
- Де тато?
- Батько тепер i дню й ночу на заводi, - розповiдала мати. - Вони
тепер танки роблять.
- I я пiду на завод, - сказала Мар'яна.
- Ой дочко...
- Пiду, пiду! - повторила вона. - День i нiч працюватиму. Тiльки бiльше
б танкiв! Тисячi, тисячi танкiв на них!
I, впавши головою на стiл, вона знову заридала.
34
"Не треба було ©й про це говорити. Нащо ©й така правда? - ганив себе
цi © ночi Степура, ©дучи далi в сво му санiтарному ешелонi. - Хай би краще
не знала або дiзналась вiд когось iншого, вiд Духновича, скажiмо, тiльки
не вiд мене".
© крик, той крик зранено© людини, досi стояв йому у вухах. "Вигадав,
навмисне вигадав!" Невже вона хоч на мить могла це допустити, подумати про
нього таке?
Щоправда, вона знала Степуру тiльки по минулому, по важких його
ревнощах, i звiдки ©й було знати про той злам, що стався в Степуринiй душi
останнiм часом. Славикова смерть все перевернула в ньому. Пiсля всього
пережитого Степура глянув на загиблого товариша зором, уже не затемненим
сво©ми лютими студентськими ревнощами, зором, очищеним i просвiтленим в
горнилi спiльних випробувань. Лагутiн, вiн i тiльки вiн, був достойним
Мар'яни, достойним ©© кохання, тiльки вiн мiг бути ©© мужем, веселим
супутником ©© на все життя. Тепер це було ясно Степурi. Славикова душа,
проста й мужня, його розум, блискучий i трiшки насмiшкуватий, його врода,
якась легка i свiтла, - все це було створено природою мовби саме для
Мар'яни, для ©© жаркого й крутуватого норову, для ©© дикувато© краси.
Страшно подумати, але невже справдi мала нагрянути на них оця катастрофа,
мав загинути Лагутiн, щоб вiн, Степура, мiг чесно оцiнити свого суперника?
Пригадав, як побачив його пiд час перев'язки голого, побачив прекрасне
тiло його з жахливо вивернутими нутрощами... То було тiло, що могло б бути
натурою для античних рiзьбярiв, тiло Дискобола або молодого Гермеса, i
таким його знала й любила Мар'яна, а тут воно лежало знiвечене, порване, в
самому розквiтi приречене на смерть i гниття. Перемололо в трибках вiйни й
викинуло, i не повернеться вiн до Мар'яни навiть калiкою, хоч вона й
такому, певне, була б рада...
Санiтарний ешелон ©хнiй повiльно, але неухильно вiддаля ться вiд
фронту. У вагонi вже лаштуються до сну, в цей час тут тiльки й розмов про
уколи, перев'язки, про "утки" та "судна" - цим зараз тут живуть люди, якi
недавно були здоровими, знали й кохання, i пiсню i виказували вiдвагу в
бою, а тепер, мов приборканi, тiльки лютяться на свою безпомiчнiсть або
гiрко висмiюють себе.
Навпроти Степури лежить Довгалюк, колгоспник, з розтрощеною - взятою в
лещата - рукою.
Довгалюк мимоволi був свiдком сцени на вокзалi мiж Степурою i Мар'яною
i все, зда ться, зрозумiв у ©хнiх вза минах з тi © коротко© i тако©
безладно© розмови. Коли сусiди поснули, Довгалюк пiдсiв до Степури на
постелю, загомонiв упiвголоса:
- Ота, що прибiгала до тебе, - вона теж студентка?
- Студентка. *
- По чому ж вона?
- Iсторичка.
- Нелегка ж у не© iсторiя. Вона йому жiнка була, чи як?
- Перед самою вiдправкою на фронт одружились.
- Буйна дiвчина, з жаром, видно, у серцi, i отаке лихо спiткало... Але
поки дiтей нема , то це ще пiвлиха. Переболi , перегорить, а там ще знайде
собi. Вдовинське горе таку не зiгне, не приб' . А що ти ©й сказав одразу
всю правду, це якраз добре, i не кайся. Нема гiрше, коли ото люди
починають дурити одне одного. Коли мого земляка поклало в першiм бою, я в
той же день написав його жiнцi, щоб знала. Хай наплачеться добре та й
почина думати, як бути ©й далi, як дiтей до ума довести. Ох, дiти, дiти!
Якби не вони, легше б солдатовi було i смерть приймати.
- Скiльки ©х у вас?
- Трiйко. В меншого ще тiльки зуби молочнi випадають, всю весну ©х на
горище закидав, щоб новi мiцнiшi росли. Не знаю, як там моя тепер з
ними...
Довгалюк помовчав, мовби прислухаючись, як стогне ввi снi артилерист на
верхнiй полицi.
- Не журись, ти ще сво щастя знайдеш, - знов загомонiв вiн до Степури,
- живий би тiльки зоставсь. Незнайомi ось ви менi, нi ти, нi вона, нi той
третiй, i не знаю я всiх ваших тонкощiв, i тiльки бачу, що гарно це все у
вас було. А бува ж зовсiм iнакше. Повертався торiк хлопець пiсля армi© в
Тарасiвку, сусiдн з нами село. Фiнську вiдбув, строк вiдслужив, i ось -
додому, де мати його жде i дiвчина-наречена. Нiч темна, осiння, дощ
репiжить, казали йому на станцi©: "Почекай до ранку, пiдеш як
розвидниться". Не послухав, не терпiлося - пiшов навмання проти ночi. В
полi, вже недалеко й вiд села, був колодязь старий, обвалений, давно вже в
ньому не було нi води, нi цямрин. I - треба ж тобi таке - посковзнувся
чоловiк у темрявi i - шелесь у колодязь. Мiсцина запущена, хутiрець колись
тут був, але давно вже нема, люди рiдко сюди заходять - кричи не
докричишся. Проте на якийсь там день таки забрiв сюди мисливець, рахiвник
артiльський, собака нюхом його навела. Чемоданчик лежить бiля колодязя -
той, як падав, випустив його... "Витягни!" - проситься з ями. "А хто ти?"
- " Я Андрiй Михайлишин з Тарасiвки, демобiлiзований..." Що ж, згодився
витягти. "Кидай сюди все сво ремiння". Попробував зв'язати ремiння - не
вистачило. "Збiгаю за вiрьовкою". Забрав усе майно солдатське, пiшов
додому та бiльше вже до колодязя й не повернувся. I, дума ш, чого? На
дiвчину солдатову перед тим вiн уже накинув оком! Клин не раз уже
пiдбивав, а вона все вiдмовляла. А тут, бач, такий випадок. Та ще жаднющий
був, навiть на солдатове добро пожаднивсь...
- А з солдатом що ж?
- Стривай, докажу. Сидить рахiвник дома день, i другий, i третiй, а в
матерi i в дiвчини вже тривога, бо солдат перед тим телеграму вдарив:
" ду!" Ждуть, а його нема. Телеграму в частину - й там нема. А по якомусь
часi рахiвник сам не витримав, прийшов у сiльраду, заявив. "Так i так, пiд
час полювання в колодязi обваленому куркульському натрапив на мертвого
чоловiка... Видно, впав, вибратись силкувався, землi наобвалював, але ж -
глибоко..." Пiшли всiм селом, витягли бiдолаху. Мертвий то мертвий, i без
ремiння, та тiльки в нагруднiй кишенi гiмнастьорки записка, як вiд живого.
А в записцi тiй пояснено все: як iшов уночi додому, як упав у колодязь i
як такий-то на нього натрапив i, обдуривши, покинув. Таке-то бува .
Слухаючи його, Степура виразно уявив собi ту нiч, i червоноармiйця в
колодязi, i як той рахiвник до нього прийшов, наведений собакою, а потiм