Страница:
зiтхнула тяжко. - Коли
почалося, забiг на хвилину: "Клаво, бери малого - i на вокзал". А вокзал
уже горить, вибухають цистерни, пала хлiб у вагонах, той самий хлiб, що
його вiдправляли ©м же якраз, у Нiмеччину. I оце, як була, без вузлика
вирвалась, без нiчого, тiльки з ним, з оцим, - вона притиснула дитину до
грудей.
- Не страшно, житимеш у нас, i я ж солдатка тепер. Разом житимем, поки
все скiнчиться. Я певна, i це скоро кiнчиться.
- Ой навряд. Там стiльки танкiв вони пустили, в небi вiд лiтакiв чорно.
Чим нашi досi тримаються, самiй дивно, зовсiм зненацька це нас застало.
Перед самим наступом нашу артилерiю якраз на ремонт вiдвели, треба ж
додуматись...
Вона стала розповiдати, як бомбили ©х у дорозi, як горiли станцi©, на
однiй з них i вона мало не загинула. а подругу ©©, теж дружину
прикордонника, розшматувало з дитиною в не© на очах. В пожарищах, у
смертях людських, у трагiзмi нерiвно© боротьби поставала перерв ними
кра©на з Клавиних розповiдей.
Незабаром повернувся з роботи батько. Стримано поздоровкався, наче не
дуже й здивований появою старшо© дочки, наче й сподiвався ©© тут зустрiти.
Взявши в Клави з рук малого, уважно розглядав його:
- Ну, прикордоннику? I, скупо полоскотавши внука настовбурченим вусом,
знову повернув його Клавi.
- А де ж мати?
- Понесли здавати приймач, - сказала Мар'яна.
- Що ти мелеш? Який приймач?
- Наш, звичайно.
Батько засопiв, пiдiйшов до умивальника пiд деревом i, сердито
брязкаючи краником, почав мити руки.
Таня, дивлячись на його руки, вiдзначала собi, що вони такi ж великi та
огрублi в роботi, як i в ©© батька, i ще думала, що цими руками старий
робiтник на барикадах колись здобував оце життя, яке сьогоднi пiшли
захищати Богдан та всi ©хнi хлопцi-волонтери. Якою цiною воно буде
вiдстояне? Чи©м життям i чи ю кров'ю?
Тут же, в садку, за саморобним столиком, над яким нависало вишневе
гiлля, дiвчата лаштували обiдати. Посiдавши за стiл, чекали матiр.
Клава розповiдала батьковi знов про сво© митарства, а вiн сидiв
мовчазний, дивився кудись вподовж вулицi, в кiнцi яко© вiдкривалися вже
поля, голубiло колгоспне жито. Мабуть, воно нагадало старому Кравцевi, як
рокiв з десять тому тут, де зараз селище тракторобудiвникiв, i далi на
пiвнiч, де розкинувся сво©ми цехами тракторний, було отаке ж жито,
вiдкрите поле, а коли будували завод, то перший директор ©хнiй, старий
чекiст, верхи на конi ©здив по територi©, бо не пройти було пiшки по
осiннiй .грязюцi. В бараках жили тодi, iнженерiв не вистачало, i в нього
вдома був цiлий гуртожиток - п'ять племiнникiв тiснилося, що приходили з
села до нього, до дядька, з дерев'яними сундучками. Всiх повчив,
повлаштовував - поповнили робiтничий клас. Зда ться, це так недавно було.
I директор на конi, i перший трактор, що виходить, з ворiт цеху пiд
музику, i Мар'яна в школi серед дiтей-iноземчат - там у них був цiлий
iнтернацiонал, бо на заводi працювали в тi роки американцi, i чехи, i
нiмцi, i англiйцi, попри©здивши сюди разом iз сво©ми сiм'ями. З-помiж
нiмцiв був один у них iнструктор в цеху, якого дiвчата так i називали:
фашист. "Руськи ремонт - капут машина", - улюблена була в нього фраза. А
тепер давно вже працюють без iноземних спецiалiстiв, - i машина не
"капут", тисячi тракторiв ©хнiх пiшли на поля, i самi робiтники вже з
баракiв перебралися жити в оцi будиночки, що потопають у садках. Вишняки
порозростались - випирають гiллям через паркани на вулицю, суниця та садок
стали Кравцевi другим заняттям, I для нього та для його товаришiв по
ковальському кращого заводу i кращого соцмiстечка на землi нема.
Вiн чу , як Мар'яна розповiда Танi теж про це, як дерева тут першi
садили, як батько з матiр'ю засперечалися тодi, що саджати:
- Тато - вишнi, бо з кожно© вишнi, мовляв, щонайменше буде по вiдру
ягiд, а мама - тополi. "Що з тих тополь - один пух летить". А кiнчилося
тим, що посадили, бач, i вишнi, й тополi.
Вишнi давно вже родять, i пух iз тополь летить, як цвiтуть на початку
червня, i Мар'яна любить той пух.
Мати прийшла хоч i без приймача, але в якомусь мовби легшому настро©,
нiж iшла з дому.
Присiвши до столу, стала розповiдати:
- Тiльки що в Писаренчихи на пiвнiв ворожили. Спершу ©хнiй уже був
зверху, а тодi наш розправив крила, як накiрчив, аж пiр'я з Гiтлера
полетiло!
Iншим разом смiшно було б таке слухати, але зараз не смiялись, лише
Клавине маля, розiгравшись, розпускалось в усмiшцi та все ловило рученям
бубку на вишневiй гiлцi.
Батько на нiч зiбрався знов на завод. Перед тим як пiти з двору, ще раз
схилився над внуком, якого Клава прилаштувала пiд вишнею в гамацi.
- Не падай духом, козаче, не падай, - глухо казав старий до внука. -
Коли в колисцi бомба не взяла, тепер житимеш... Все ще в нас попереду. Ще
трiскатиметься вiд наших болванок ©хня погана земля...
Клава з дитиною в цей вечiр рано лягла спати, вимучилась з дороги.
Тiльки Таня з Мар'яною ще довго стояли .бiля хвiртки, мовби ждали когось,
та слухали, як над ними вгорi шелестить вершечком ровесниця тракторного -
тополя.
11
Летять студентськi чуби!
Купою лежать вони на землi, мiшма - русявi, чорнi, каштановi, бiлявi,
ноги по них топчуться, грубо збиваючи в солдатську повсть.
Бiля лазнi, в тiнi зелених розлогих дерев, де стрижуть волонтерiв,
тiльки й чути регiт та вигуки:
- Готовий! Далi!
З усього табору, мов на розвагу, сходяться дивитись на цю процедуру.
На помiч солдатовi-перукаревi став сам помком взводу першо© роти
студбату надстроковик Гладун, для якого власноручно знiмати чуби з учено©
братi© , видно, справжньою насолодою. Чоботи його з явною зневагою
топчуться по студентських чубах, по отих русявих , та бiлявих, а зуби вiн
аж зцiплю , ведучи машинкою по студентськiй головi, i той, що попався йому
в руки, тiльки покректу та зойка , коли вже терпiти несила.
- Терпи, студенте, пiхотою будеш - примовляв крiзь зуби Гладун. - Це
тобi, брат, армiя, а не унiверситет, де мiг патлами метляти!
Сядеш, не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетiв, i вже ти голомозий,
гребiнець свiй можеш закинути в кущi. Смiшними виходять хлопцi з-пiд
машинки, голови стають бугруватi, в того якась гунадза випира на тiм'©, в
того кущ зостався за вухом, а Духнович без сво © густо© каштаново©
шевелюри став зовсiм якимсь жалюгiдним: всi помiтили одразу, що голова в
нього витягнута, гостра i нагаду формою диню, а на нiй незграбно
стовбурчаться величезнi червонi вуха, що одразу стали предметом дотепiв.
Хто без чубiв - мовби поменшали всi на очах. Зовнi студенти сприймають
усе це як належне, розстаються з чубами нiбито легко, кепкують один з
одного, перестрiлюються жартами, але в ©хньому смiховi й жартах чу ться
жаль i присмута за втраченим, вловлю ться вiдчуття яко©сь приниженостi, що
©© завдано ©м оцi ю процедурою. Разом з чубами мовби летять у небуття
якiсь знаки ©хнiх iндивiдуальностей, те, що робило ©х не схожими мiж
собою, летить у минуле ©хня студентська розхристанiсть, безтурботнiсть,
звичка жити й поводитись, хто як хоче. Замiсть рiзномастих чубiв, тепер
однi голi, зведенi старшиною до стандарту лоби.
Безчубi, з бугруватими, гулюватими головами пiдхопили вiд когось iз
надстроковикiв i вже охоче завчають, замiсть премудростей
унiверситетських, жартiвливi заповiдi солдата:
1. Будь далi вiд начальства, бо дасть роботу.
2. Держись ближче до кухнi.
3. Коли що незрозумiле - лягай спати.
Всiм студбатiвцям, зважаючи на ©хн звання курсантiв видали
обмундирування командирське, в тiм числi i добреннi, з халявами вище колiн
юхтовi чоботи, якi до цього, мабуть, роками лежали десь на складах,
чекаючи вiйни. Помкомвзводу Гладун, роздаючи ©м цi чоботи, не мiг
приховати сво © заздростi i ревнощiв до тих, хто ©х одержу , бо сам вiн,
незважаючи на свою надстрокову службу, носить кирзовi i юхтових йому й
зараз не належало.
- Ну, за що тобi такi чоботи? - каже вiн, недбало кидаючи Духновичу
його пару. - Щоб ©х заслужити, треба сiм пудiв солдатсько© солi з'©сти. А
ти? Ну хто ти ?
Духнович з та мничим виглядом, стишено зiзна ться йому:
- Ми - iнтелектуалiсти.
- Це що воно? - той дивиться на нього з пiдозрою.
А зоставшись самi, хлопцi регочуть:
- Ось побачиш, заявить...
- Вiн тобi дасть iнтелектуалiста? - каже Дробаха. - Свого часу одного
художника, кажуть, мало не посадили за те, що назвав себе маринiстом.
З помкомвзводу Гладуном у студбатiвцiв з першого ж дня встановились
стосунки вза мно© неприязнi. Призначений командиром до iсторикiв. Гладун
зрозумiв свiй обов'язок так, мовби це дали йому табун коней i вiн повинен
©х об'©здити, повинен ловити ©х, триножити, крутити ©м храпи i всiма
засобами прагти якнайшвидше насадити на кожного армiйське, всiма статутами
передбачене сiдло. Для цього йому насамперед належало вибити з них отой
унiверситетський дух, оте вiльнодумство, що вони його принесли з собою до
табору. Улюбленим прислiв'ям для нього стало: "Це не Вiльна академiя, це -
табiр, ясно?"
Сам вiн навiть серед надстроковикiв видiля ться сво ю пiдтягнутiстю та
бравим, молодецьким виглядом.
Здоровий, дебелий, з в'язами такими, що хоч обiддя гни, йде на тебе, i
в очах - холод, а лоб упертий, хоч яку стiну проб' . Поза табором, серед
чугу©вських молодичок, вiн здобував немало парубоцьких перемог i, кажуть,
нiбито вiв навiть список сво©х любовних жертв. З вигляду бравiшого в
таборi не найти: все на ньому як влите, наче родився в цьому
обмундируваннi пiлотка вiд вуха рiвно на два пальцi, комiрець довкола
налито© кров'ю ши© навiть у найбiльшу спеку блищить бiлоснiжним пружком.
Не помкомвзводу, а просто живе втiлення табiрно© дисциплiни, незламного
духу i букви i статутiв! Цей табiр, його посипанi пiсочком але© серед
столiтнiх дерев, грибки, намети, подiрявленi кулями i мiшенi, спортивнi
снаряди та смуги перешкод усяких - це був свiт, без якого не уявити було
Гладуна, а Гладуна без усього цього.
Вiн тiшився сво ю владою над студентами, сво©м правом вдиратися на
свiтаннi до них у намети i витрясати з iнтелектуалiстiв ©хнiй ранковий
сон:
- Ану, пiдйом! Пiдйом! Годi нiжитись! Сьогоднi стройова, а не бiноми
Нутона!
На плацу вiн ©х ганя до сьомого поту. Де найглибшi рiвчаки, де
найколючiшi будяки, там вони кiлометрами повзають пiд його наглядом
по-пластунському, а коли котрись, не витерпiвши, спробу нарiкати - такий
начувайся! Iншi стануть на перепочинок, а цьому й тодi перепочинку не
буде, вiн i тодi пiд палючим сонцем займатиметься шагiстикою або додатково
тренуватиметься по штиковому бою, до очманiлостi колючи раз за разом
напханi соломою опудала.
Звичайно ж, найбiльше цього щастя перепадало Духновичу, проте й пiсля
помкомвзводово© надбавки вiн не мiг тримати свiй язик на припонi:
- Та що це, справдi? - казав вiн, вiдпльовуючи землю, яко© пiд час
повзань завжди умудрявся на©стись. - Микола©вська муштра? Кос-Арал? Це
тiльки Шевченка колись так ганяли, як ви оце нас...
Цього було досить, щоб сорочка Духновича в той день не просихала.
- Я тобi ось покажу Кос-Арал.
- Не "тобi", а "вам".
- Це однаково.
- Кому однаково, а кому нi.
- Комiсару пожалi шся? Чорну корову, дума ш. за це дасть? Нi, ми й не
таких уламували. - Все це Гладун говорив з скривленою черствою усмiшкою, з
недобрим блиском у хижувато примружених очах. - Встать! Кому сказано -
встать? До тi © он кобили по-пластунському - туди й назад - марш!
Духнович, пiдвiвшись, все ще, видно, думав, що Гладун тiльки заляку , i
не спiшив виконувати команду. Але Гладун крикнув погрозливо:
- Спольняй!
Боляче дивитись було, як Духнович, що тiльки-но присiв бiля них, де
вони вивчають статут, мусив знов iти, кидатись в пилюку, повзти по
гарячому, розпеченому сонцем плацу в повнiй викладцi, на лiктях долаючи
вiдстань до тi © кобили, що пасеться десь аж на виднокрузi. Виконуючи
команду, вiн таки лiг, не лiг, а повалився в пилюку всiм сво©м незграбним
довготелесим тiлом i розморено, важко поповз.
- Бач, як пливе. Ось-ось пiде на дно, - презирливо кида вслiд йому
помкомвзводу.
Духнович вiдповза все далi, сiрi вiд пилюки чоботи його ледве
ворушаться по плацу, i навiть з вiдстанi почува ш, як важко йому там, як з
кожним ривком уперед, з кожним подихом вiн натужно втягу в себе гаряче
повiтря й гарячу пилюку.
Колосовський, хмурячись, деякий час дивився вслiд товаришевi, а потiм
несподiвано пiдвiвся, поправив ремiнь i за всi ю формою звернувся до
Гладуна:
- Товаришу старший сержант! Якщо вже так треба, дозвольте менi за нього
проповзти вказану вами вiдстань.
Гладун був щиро здивований, що Колосовський, один з найпримiтнiших у
студбатi правофлангових, небагатослiвний i сповнений бiльше, нiж iншi,
поваги до вiйськово© науки курсант, бере раптом пiд свiй захист Духновича,
цього явно ж бездарного до вiйськово© служби невдаху, та ще й баламута.
- Чого це у вас, Колосовеький, за нього шкура болить?
- Вiн мiй друг, - сказав Богдан. - До того ж у нього кволе здоров'я.
- А чого вiн тут? Чого йшов? Теж менi доброволець. Обiйшлись би без
такого! Сiм лiт мак не родив, та й голоду не було. А коли вже сюди
попавсь, то хай зна , що тут кволих нема. Армiя всi болячки як рукою
знiма .
- Жорстокiсть без потреби нiде не може бути виправдана.
Вони стояли один проти одного, нiби примiряючись перед тим, як
зчепитись.
- Не до лиця вам, товаришу Колосовський заступатися за таких
розгiльдя©в. Самi ж ви зразковий курсант. Яка мiж вами може бути дружба?
Перед вами дорога може, в Геро© Радянського Союзу, а перед ним куди?
- Одна у нас дорога.
- Киньте цi дурощi. Хай повзе. Нiчого покривати таких.
- Не розумiю, чим вiн так уже провинився, наш Духнович? - спокiйно
втрутився в розмову Степура. - На два чи на три пальцi пiлотка вiд вуха -
не це зараз головне.
- I не тут головне, - похмуро вкинув Лагутiн.
- А де головне? - Гладун насмiшкувато прискалив око.
- Головне зараз там, де нас з вами нема, - стояв на сво му Лагутiн.
- Зрештою, ми записувались на фронт, - додав Дробаха, а не щоб
шагiстикою отут займатись.
- Туди встигнете, - осмiхнувся Гладун. - Там таких треба буде ого
скiльки!
- Так i вiдправляйте!
Гладун глузливо похитав головою:
- Ех ви, iнтелектуалiсти! Вчили вас, вчили, а голови гарбузовим
насiнням набитi.
Коли вiн пiсля цього одлучився вiд них, пiшовши наглядати за Духновичем
зблизька, Дробаха майже з ненавистю кинув йому вслiд.
- Дерево. Аракче вський покруч.
- В мене таке враження, що вiн вирiшив всю вiйну вiдсидiтись у таборi,
- сказав Лагутiн, втираючи хусточкою пiт з свого вже обгорiлого обличчя. -
З шкури пнеться, аби тiльки мiсця тут не втратити.
- Ще, чого доброго, й вiдсидиться, - пошкодував Мороз. - Зараз ганяв
нас, потiм ганятиме iнших.
- Такий де завгодно зробить Кос-Арал, - зауважив Степура.
Колосовський, якого помкомвзводу залишив старшим замiсть себе, сiв з
хлопцями продовжувати заняття по статуту. Мiсце, де ©х кинув Гладун, було
вiдкрите, спека палила нестерпна, i нiщо не лiзло в голову, сонце,
здавалось, розтоплювало мiзки. А зовсiм неподалiк був затiнок, зеленiли
дерева.
I сталося так, що коли Гладун повернувся з Духновичем, який насилу
плентався за ним, то вже не застав свого взводу на старому мiсцi.
Невгамовний пiдроздiл самовiльно перемiстився в затiнок.
- Хто дозволив? - вирячився Гладун на бiйцiв.
Колосовський став струнко.
- Я дозволив.
Вiн ждав, що Гладун накладе на нього стягнення, але той чомусь не
вдався до цього, стримав себе.
Тiльки немилiсть помкомвзводу впала на них пiсля цього ще нещаднiше.
Iншi командири повели вже сво©х на обiд, вже тiльки кушпела вляга ться за
ними по плацу, а Гладун ще й досi тримав свiй взвод на пустирищi, де спека
тридцятиградусна i води нi ковтка. Веде ©х з плацу останнiм, веде, налитий
люттю, мстивими вогниками в банькуватих пiд крутим лобом очах. I хоч
курсанти його всi вже як викрученi, але вiн приберiг для них ще одне:
- Зап вай!
Вони мовчать.
- Зап вай!
Мовчать.
- Заспiвуй!!!
Як у рот води. Iдуть i нiби поглухли, понiмiли. Гладуновi такi вибрики
добре знайомi. Тiльки ж не до того в руки попались! В нього заспiва те,
вiн з вас виб' цей дух.
- Бiгом... арш!
Це вони одразу виконують. Важко пiдняли ноги, побiгли, погупотiли.
Дасть ось добру пробiжку, впаряться, послiпнуть вiд поту, тодi
заспiвають...
Гладун не зводив з них ока.
- Швидше!
Дедалi швидше i швидше бiжать вони, бiжать, зцiпивши зуби, пiдiбравши
тощавi студентськi сво© животи, i тiльки чути посилене ©хн дихання, та
юхтове чобiття гупа в важкiй одностайностi через плац.
Гiрше, правда, що й самому помкомвзводу доводиться, не вiдстаючи, бiгти
поруч з ними, i пiт градом уже котить з нього теж, i чим бiльше кушпели
вiн ковта з-пiд ©хнiх чобiт, тим бiльша злiсть його розбира , гнав би,
поки попадають, але й самому йому вже духу не вистача, хочеш не хочеш -
треба спиняти.
- Направляючий! Стiй!
Одначе вони не зупиняються. Не почули, чи що? Все бiльша вiдстань мiж
ними i ©хнiм табунником. Зiбравши всi сили, якi тiльки в них-ще зостались,
всю буйну оту непокору, яку вiн ще не встиг iз них вибити, мчали кудись
навмання, справдi як отой табун необ©жджених коней, який швидше
розiб' ться, нiж зупиниться на окрик. Женучись за ними по спустiлому
величезному плацу. Гладун уже й сам був не рад, що скомандував ©м оте
"бiгом!", боявся, що без нього вони отак влетять i мiж намети, на головну
лiнiйку, на очi командирам.
- Стiй же! Стiй! - волав вiн захекано.
А ©м не було впину, й же й, прогупотять отак без нього мимо ©дальнi,
де жде ©х гречана солдатська каша, пробiжать мимо вартових пiд грибками,
вилетять iз табору на простiр, i лови ©х тодi аж отам десь серед ©хнiх
вiльних академiй...
Кинувшись навпростець, вiн таки перейняв ©х, зупинив уже серед перших
наметiв в тiнi гiллястих дерев
Вклякли на мiстi, задиханi, запаленi, в мокрих, хоч викрути,
гiмнастьорках, а на виду одна покора, одна слухнянiсть, тiльки в очах у
кожного та в закушених губах Гладун читав прихованi насмiшки i повне
вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника.
- Чому не зупинились? Чому не виконали команду?
- Яку команду? - знизав плечима Дробаха. - Нiчого не чули, чоботи дуже
гупають. Iншi теж - як овечки покiрнi:
- Хiба ви гукали?
- Була команда "бiгом", ми й бiгли, а "стiй" нiхто не чув.
З посиленим апетитом ©ли вони в цей день добре змащену солдатську кашу,
i Гладун ©в разом з ними, мовби нiчого й не сталось.
А коли, вставши iз-за столiв, останнiми пiшли з ©дальнi до себе на
мертву годину, то навiть без помкомвзводового "зап вай!" дружно, бадьоро,
всiма горлянками грякнули на весь табiр:
Дан приказ ему на запад...
I цi © пiснi ©м вистачило до самих наметiв.
12
Ще був Брест. Ще були ©х десятки, сотнi бiльших i менших Брестiв, цих
розкиданих по всьому палаючому прикордонню вузлiв опору, що, стiкаючи
кров'ю в болотах, в полях i лiсах, вiдрiзанi, оточенi, билися до
останнього, а крiзь проламанi пояси прикордонних укрiплень уже неслася на
схiд, стугонiла всi ю сво ю важкою силою блискавична вiйна, блiцкрiг.
Ревла моторами, скреготiла залiзом танкових армад, торохтiла по вишневих
подiльських садках мотоциклами, вигукуючи над Укра©ною, як бойовий свiй
арiйський девiз:
- Млеко! Яйка!
Вдень було жарко вiд спеки, а ночами вiд пожеж, вiд гарячих ру©н
розбомблених станцiй. А вони, завойовники свiту, йшли i йшли i, вилiтаючи
з куряви шляхiв, розжахували по селах жiнок, виповнювали гелготом
подвiр'я, пожадливо розтiкалися по садках, по городах, i навiть вгорi на
гiллях садкiв, на червоних, нiби кров'ю обкипiлих вишнях, було видно ©хнi
розкаряченi ноги i сiро-зеленавi, кольору гусенi, мундири. I це таки була
гусiнь - гусiнь розмiром з людину.
Студбат ще був далеко вiд цього всього, ще не пашiло на нього
розiгрiтим повiтрям фронту. Навлежки й з колiна стрiляли на стрiльбах по
давно пробитих мiшенях - туполобих касках уявних фашистiв, кололи штиками
тi самi опудала, що ©х безлiч разiв уже було переколото курсантами
пiхотного училища та рiзними контингентами запасникiв, що проходили в
цьому таборi лiтнi перепiдготовки.
Може, тiльки в тому й була рiзниця з мирним часом, що навчання
проводилось прискорено, в гарячковому темпi, дисциплiна була ще суворiшою,
а сурми раз за разом сурмили над табором тривогу.
Без звички студбатiвцям важко було витримувати цей режим. Цiлоденнi
навчання, шагiстика, кушпела, спека, а вночi - пости, наряди, тривоги. Та
навiть у найтруднiшi хвилини, коли всi були замордованi цим, Колосовський
не давав собi розкиснути, щораз пришпорював себе нещадною думкою:
"А там, на фронтi, легше?"
Почував сором, що вiн ще не там, в окопному унiверситетi, серед
невiдомих сво©х братiв та ровесникiв. Адже ж iшов вiн туди, а досi ще тут,
на такiй вiдстанi вiд фронту. Щоб не так гризло сумлiння - всю душу
вкладав у суворi табiрнi статути, в штиковий бiй, в стрiльби й тактичнi
заняття, нерiдко перевершуючи в цьому й самих учителiв - сержантiв
надстроково© служби, цих справжнiх богiв круто© табiрно© науки. Було щось
заразливе в цiй науцi, вона розворушувала в Богдановi честолюбство, i хоч
нiяково було перед товаришами, але ловив себе на тому, що й при мнiсть
вiдчував, коли доводиться робити з шеренги три кроки вперед i
вислуховувати перед всiма командирську подяку. Особливе дiстав
задоволення, коли якось в таку мить, стоячи перед стро м на вечiрнiй
повiрцi, пiймав на собi погляд Спартака, погляд, сповнений ревнивого
подиву: як це так, що не я, а ти сто©ш перед стро м i вислухову ш похвалу?
Зате на полiтгодинi, коли треба було читати фронтове зведення, це робив
завжди Спартак. Невдячним, щоправда, було це заняття, тяжко було читати,
але вiн читав першим випивав неминучу чашу гiркоти: "Пiсля упертих бо©в
здано... Пiсля жорстоких бо©в залишено..." Внутрiшнi райони кра©ни, якi ще
вчора видавались недосяжно далекими для ворога, сьогоднi ставали аренами
битв.
В першу ж недiлю прийшли до студбатiвцiв дiвчата. Тiльки кiнчилась
полiтгодина, вартовий прокричав з-пiд грибка:
- Колосовський, на лiнiйку! Лагутiн, на лiнiйку! Закоханi, всi на
лiнiйку: дiвчата за табором ждуть!
I не тiльки тi, кого викликали, але всi, хто був у цей час вiльний вiд
нарядiв, кинулись радiсно на вихiд, бо це таки стосувалося всiх, це нiби
послав дiвчат до них на побачення сам унiверситет, саме ©хн недавн
вiльне й безтурботне студентське життя.
Дiвчата стояли за вхiдною аркою пiд деревами, осипанi пелюстками сонця,
що просiвалось на них крiзь листя.
Богдан ще здалеку помiтив мiж ними Таню. Всмiхаючись, пiшла йому
назустрiч, притискаючи букетик польових квiтiв до грудей, маленька,
зiщулена його Тетянка. Бачив спершу усмiшку ©©, ясну, неповторну, i лише
згодом помiтив, що боса зупинилась перед ним, а босонiжки трима в руцi.
Ноженята закуренi з дороги, пилява ще лежить на обцьвохканих бур'янами
тугих загорiлих литочках.
- Пiшки?
- Та нi, трохи й пiд'©хали. На, вiзьми, - вона подала йому квiти, серед
яких найбiльше було василькiв та волошок, саме того польового зiлля, яке
вiн любив. Вiн почав вдихати, жадiбно втягуючи нiздрями густi пахощi
степу.
- Де назбирала?
- А там, понад шляхами, як iшла.
- Втомилася?
- Трiшки.
- Ех ви, пiхота!
Вiн чув, як голос йому зрива ться вiд нiжностi, що переповнювала зараз
його.
Нiколи ще не була вона для нього такою дорогою. Тiльки тут вiдчув, яким
убогим був би без не©, без ©© усмiшки, без цi © вiдкрито© безоглядно©
вiдданостi, що привела ©© сюди. Звичайнiсiнька дiвчина, що була, може,
навiть непоказна для iнших, для нього вона видiлилась з-помiж усiх людей,
яких знав i знатиме, i вже стала найрiднiшою, незамiнимою з цi ю
безконечною ласкавiстю погляду, з маленьким носиком i ямочками на щоках, з
п'янливою принадою знайомих, призначених йому для поцiлункiв груденят...
Йому стало чомусь до болю жаль ©©, жаль, що вiн може зробити ©© нещасною,
адже його смерть розбила б i ©й життя, розбила назавжди. I якщо вiн хотiв
би не загинути у вiйнi, то хотiв би цього насамперед для не©, для ©©
щастя. Усмiхаючись, дивився, надивлявся на все оте, що вона принесла йому
в ясних сво©х оченятах.
- Чому додому не по©хала?
Губи ©© здригнулись винувато. Так, збиралася ж, а не по©хала... Не смi
навiть i сказати йому, що зосталась тут ради нього, щоб бути до нього
ближче. I хiба не винагородила ©© доля за це? Ось вiн знову сто©ть перед
нею. Сто©ть, осмалений сонцем, острижений i мовби ще бiльше витягнутий та
схудлий у сво му новому вiйськовому вбраннi, в новiй, з червоною зiрочкою
пiлотцi. Вiйськове йому личить, в ньому вiйськова жилка, передалась,
мабуть, вiд батька. Стрункий, високий, навiть i на каблуках вона сягала
йому лише до плеча, а зараз i зовсiм перед ним маленька. Скiльки за цi днi
передумала про нього, пiсля розлуки вiн ще бiльше вирiс в ©© очах! Почуття
ii до нього заполонило всю душу, вона весь час тепер ходить, мовби
заслiплена ним. Iнодi ©й зда ться, що вона стала жорстокою для всiх, крiм
нього, не по©хала ось до батькiв у такий час; ловила себе на тому, що про
рiдного брата згаду в цi днi менше, нiж про Богдана, хоч брат у не©
льотчик, вже вiн десь у самiм вогнi, вже, може, й живого нема...
- З понедiлка вiдправля мось всiм унiверситетом на окопи. Протитанковi
рови ритимем десь пiд Красноградом.
- Де, де? - Пiд Красноградом.
"Протитанковi пiд Красноградом? По цей бiк Днiпра?" - сумно подумалось
Богдановi, i, одганяючи вiд себе чорнi думи, вiн взяв Таню за руку.
Досить було Богдановi взяти ©© за руку, стиснути ©© маленьку долоню в
сво©й, як Таня одразу про все забула. I вiйна нiби зникла, i чудесним став
свiт!
- Подоба ться менi тут у вас, - сказала Таня.
На ходу розгойдуючи сплетеними руками, вони пiшли помiж деревами в
глибину лiсу, повного свiжостi, холодкiв, трави, буйно листато© папоротi.
- Скiльки тут людей перейшло, можеш уявити, - заговорив Богдан,
озираючи лiс. - Тут ще й до революцi© були табори. Оцi дуби ще дiдами
Р пiна посадженi. Ти ж зна ш, Р пiн звiдси родом, з чугу©вських вiйськових
поселенцiв, - ми були на тiй сотнi, де вiн народивсь.
- Ти й тут дослiджу ш? - засмiялась Таня.
- Найкраще менi оце дослiджувати, - сказав Богдан i, пригорнувши Таню,
почалося, забiг на хвилину: "Клаво, бери малого - i на вокзал". А вокзал
уже горить, вибухають цистерни, пала хлiб у вагонах, той самий хлiб, що
його вiдправляли ©м же якраз, у Нiмеччину. I оце, як була, без вузлика
вирвалась, без нiчого, тiльки з ним, з оцим, - вона притиснула дитину до
грудей.
- Не страшно, житимеш у нас, i я ж солдатка тепер. Разом житимем, поки
все скiнчиться. Я певна, i це скоро кiнчиться.
- Ой навряд. Там стiльки танкiв вони пустили, в небi вiд лiтакiв чорно.
Чим нашi досi тримаються, самiй дивно, зовсiм зненацька це нас застало.
Перед самим наступом нашу артилерiю якраз на ремонт вiдвели, треба ж
додуматись...
Вона стала розповiдати, як бомбили ©х у дорозi, як горiли станцi©, на
однiй з них i вона мало не загинула. а подругу ©©, теж дружину
прикордонника, розшматувало з дитиною в не© на очах. В пожарищах, у
смертях людських, у трагiзмi нерiвно© боротьби поставала перерв ними
кра©на з Клавиних розповiдей.
Незабаром повернувся з роботи батько. Стримано поздоровкався, наче не
дуже й здивований появою старшо© дочки, наче й сподiвався ©© тут зустрiти.
Взявши в Клави з рук малого, уважно розглядав його:
- Ну, прикордоннику? I, скупо полоскотавши внука настовбурченим вусом,
знову повернув його Клавi.
- А де ж мати?
- Понесли здавати приймач, - сказала Мар'яна.
- Що ти мелеш? Який приймач?
- Наш, звичайно.
Батько засопiв, пiдiйшов до умивальника пiд деревом i, сердито
брязкаючи краником, почав мити руки.
Таня, дивлячись на його руки, вiдзначала собi, що вони такi ж великi та
огрублi в роботi, як i в ©© батька, i ще думала, що цими руками старий
робiтник на барикадах колись здобував оце життя, яке сьогоднi пiшли
захищати Богдан та всi ©хнi хлопцi-волонтери. Якою цiною воно буде
вiдстояне? Чи©м життям i чи ю кров'ю?
Тут же, в садку, за саморобним столиком, над яким нависало вишневе
гiлля, дiвчата лаштували обiдати. Посiдавши за стiл, чекали матiр.
Клава розповiдала батьковi знов про сво© митарства, а вiн сидiв
мовчазний, дивився кудись вподовж вулицi, в кiнцi яко© вiдкривалися вже
поля, голубiло колгоспне жито. Мабуть, воно нагадало старому Кравцевi, як
рокiв з десять тому тут, де зараз селище тракторобудiвникiв, i далi на
пiвнiч, де розкинувся сво©ми цехами тракторний, було отаке ж жито,
вiдкрите поле, а коли будували завод, то перший директор ©хнiй, старий
чекiст, верхи на конi ©здив по територi©, бо не пройти було пiшки по
осiннiй .грязюцi. В бараках жили тодi, iнженерiв не вистачало, i в нього
вдома був цiлий гуртожиток - п'ять племiнникiв тiснилося, що приходили з
села до нього, до дядька, з дерев'яними сундучками. Всiх повчив,
повлаштовував - поповнили робiтничий клас. Зда ться, це так недавно було.
I директор на конi, i перший трактор, що виходить, з ворiт цеху пiд
музику, i Мар'яна в школi серед дiтей-iноземчат - там у них був цiлий
iнтернацiонал, бо на заводi працювали в тi роки американцi, i чехи, i
нiмцi, i англiйцi, попри©здивши сюди разом iз сво©ми сiм'ями. З-помiж
нiмцiв був один у них iнструктор в цеху, якого дiвчата так i називали:
фашист. "Руськи ремонт - капут машина", - улюблена була в нього фраза. А
тепер давно вже працюють без iноземних спецiалiстiв, - i машина не
"капут", тисячi тракторiв ©хнiх пiшли на поля, i самi робiтники вже з
баракiв перебралися жити в оцi будиночки, що потопають у садках. Вишняки
порозростались - випирають гiллям через паркани на вулицю, суниця та садок
стали Кравцевi другим заняттям, I для нього та для його товаришiв по
ковальському кращого заводу i кращого соцмiстечка на землi нема.
Вiн чу , як Мар'яна розповiда Танi теж про це, як дерева тут першi
садили, як батько з матiр'ю засперечалися тодi, що саджати:
- Тато - вишнi, бо з кожно© вишнi, мовляв, щонайменше буде по вiдру
ягiд, а мама - тополi. "Що з тих тополь - один пух летить". А кiнчилося
тим, що посадили, бач, i вишнi, й тополi.
Вишнi давно вже родять, i пух iз тополь летить, як цвiтуть на початку
червня, i Мар'яна любить той пух.
Мати прийшла хоч i без приймача, але в якомусь мовби легшому настро©,
нiж iшла з дому.
Присiвши до столу, стала розповiдати:
- Тiльки що в Писаренчихи на пiвнiв ворожили. Спершу ©хнiй уже був
зверху, а тодi наш розправив крила, як накiрчив, аж пiр'я з Гiтлера
полетiло!
Iншим разом смiшно було б таке слухати, але зараз не смiялись, лише
Клавине маля, розiгравшись, розпускалось в усмiшцi та все ловило рученям
бубку на вишневiй гiлцi.
Батько на нiч зiбрався знов на завод. Перед тим як пiти з двору, ще раз
схилився над внуком, якого Клава прилаштувала пiд вишнею в гамацi.
- Не падай духом, козаче, не падай, - глухо казав старий до внука. -
Коли в колисцi бомба не взяла, тепер житимеш... Все ще в нас попереду. Ще
трiскатиметься вiд наших болванок ©хня погана земля...
Клава з дитиною в цей вечiр рано лягла спати, вимучилась з дороги.
Тiльки Таня з Мар'яною ще довго стояли .бiля хвiртки, мовби ждали когось,
та слухали, як над ними вгорi шелестить вершечком ровесниця тракторного -
тополя.
11
Летять студентськi чуби!
Купою лежать вони на землi, мiшма - русявi, чорнi, каштановi, бiлявi,
ноги по них топчуться, грубо збиваючи в солдатську повсть.
Бiля лазнi, в тiнi зелених розлогих дерев, де стрижуть волонтерiв,
тiльки й чути регiт та вигуки:
- Готовий! Далi!
З усього табору, мов на розвагу, сходяться дивитись на цю процедуру.
На помiч солдатовi-перукаревi став сам помком взводу першо© роти
студбату надстроковик Гладун, для якого власноручно знiмати чуби з учено©
братi© , видно, справжньою насолодою. Чоботи його з явною зневагою
топчуться по студентських чубах, по отих русявих , та бiлявих, а зуби вiн
аж зцiплю , ведучи машинкою по студентськiй головi, i той, що попався йому
в руки, тiльки покректу та зойка , коли вже терпiти несила.
- Терпи, студенте, пiхотою будеш - примовляв крiзь зуби Гладун. - Це
тобi, брат, армiя, а не унiверситет, де мiг патлами метляти!
Сядеш, не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетiв, i вже ти голомозий,
гребiнець свiй можеш закинути в кущi. Смiшними виходять хлопцi з-пiд
машинки, голови стають бугруватi, в того якась гунадза випира на тiм'©, в
того кущ зостався за вухом, а Духнович без сво © густо© каштаново©
шевелюри став зовсiм якимсь жалюгiдним: всi помiтили одразу, що голова в
нього витягнута, гостра i нагаду формою диню, а на нiй незграбно
стовбурчаться величезнi червонi вуха, що одразу стали предметом дотепiв.
Хто без чубiв - мовби поменшали всi на очах. Зовнi студенти сприймають
усе це як належне, розстаються з чубами нiбито легко, кепкують один з
одного, перестрiлюються жартами, але в ©хньому смiховi й жартах чу ться
жаль i присмута за втраченим, вловлю ться вiдчуття яко©сь приниженостi, що
©© завдано ©м оцi ю процедурою. Разом з чубами мовби летять у небуття
якiсь знаки ©хнiх iндивiдуальностей, те, що робило ©х не схожими мiж
собою, летить у минуле ©хня студентська розхристанiсть, безтурботнiсть,
звичка жити й поводитись, хто як хоче. Замiсть рiзномастих чубiв, тепер
однi голi, зведенi старшиною до стандарту лоби.
Безчубi, з бугруватими, гулюватими головами пiдхопили вiд когось iз
надстроковикiв i вже охоче завчають, замiсть премудростей
унiверситетських, жартiвливi заповiдi солдата:
1. Будь далi вiд начальства, бо дасть роботу.
2. Держись ближче до кухнi.
3. Коли що незрозумiле - лягай спати.
Всiм студбатiвцям, зважаючи на ©хн звання курсантiв видали
обмундирування командирське, в тiм числi i добреннi, з халявами вище колiн
юхтовi чоботи, якi до цього, мабуть, роками лежали десь на складах,
чекаючи вiйни. Помкомвзводу Гладун, роздаючи ©м цi чоботи, не мiг
приховати сво © заздростi i ревнощiв до тих, хто ©х одержу , бо сам вiн,
незважаючи на свою надстрокову службу, носить кирзовi i юхтових йому й
зараз не належало.
- Ну, за що тобi такi чоботи? - каже вiн, недбало кидаючи Духновичу
його пару. - Щоб ©х заслужити, треба сiм пудiв солдатсько© солi з'©сти. А
ти? Ну хто ти ?
Духнович з та мничим виглядом, стишено зiзна ться йому:
- Ми - iнтелектуалiсти.
- Це що воно? - той дивиться на нього з пiдозрою.
А зоставшись самi, хлопцi регочуть:
- Ось побачиш, заявить...
- Вiн тобi дасть iнтелектуалiста? - каже Дробаха. - Свого часу одного
художника, кажуть, мало не посадили за те, що назвав себе маринiстом.
З помкомвзводу Гладуном у студбатiвцiв з першого ж дня встановились
стосунки вза мно© неприязнi. Призначений командиром до iсторикiв. Гладун
зрозумiв свiй обов'язок так, мовби це дали йому табун коней i вiн повинен
©х об'©здити, повинен ловити ©х, триножити, крутити ©м храпи i всiма
засобами прагти якнайшвидше насадити на кожного армiйське, всiма статутами
передбачене сiдло. Для цього йому насамперед належало вибити з них отой
унiверситетський дух, оте вiльнодумство, що вони його принесли з собою до
табору. Улюбленим прислiв'ям для нього стало: "Це не Вiльна академiя, це -
табiр, ясно?"
Сам вiн навiть серед надстроковикiв видiля ться сво ю пiдтягнутiстю та
бравим, молодецьким виглядом.
Здоровий, дебелий, з в'язами такими, що хоч обiддя гни, йде на тебе, i
в очах - холод, а лоб упертий, хоч яку стiну проб' . Поза табором, серед
чугу©вських молодичок, вiн здобував немало парубоцьких перемог i, кажуть,
нiбито вiв навiть список сво©х любовних жертв. З вигляду бравiшого в
таборi не найти: все на ньому як влите, наче родився в цьому
обмундируваннi пiлотка вiд вуха рiвно на два пальцi, комiрець довкола
налито© кров'ю ши© навiть у найбiльшу спеку блищить бiлоснiжним пружком.
Не помкомвзводу, а просто живе втiлення табiрно© дисциплiни, незламного
духу i букви i статутiв! Цей табiр, його посипанi пiсочком але© серед
столiтнiх дерев, грибки, намети, подiрявленi кулями i мiшенi, спортивнi
снаряди та смуги перешкод усяких - це був свiт, без якого не уявити було
Гладуна, а Гладуна без усього цього.
Вiн тiшився сво ю владою над студентами, сво©м правом вдиратися на
свiтаннi до них у намети i витрясати з iнтелектуалiстiв ©хнiй ранковий
сон:
- Ану, пiдйом! Пiдйом! Годi нiжитись! Сьогоднi стройова, а не бiноми
Нутона!
На плацу вiн ©х ганя до сьомого поту. Де найглибшi рiвчаки, де
найколючiшi будяки, там вони кiлометрами повзають пiд його наглядом
по-пластунському, а коли котрись, не витерпiвши, спробу нарiкати - такий
начувайся! Iншi стануть на перепочинок, а цьому й тодi перепочинку не
буде, вiн i тодi пiд палючим сонцем займатиметься шагiстикою або додатково
тренуватиметься по штиковому бою, до очманiлостi колючи раз за разом
напханi соломою опудала.
Звичайно ж, найбiльше цього щастя перепадало Духновичу, проте й пiсля
помкомвзводово© надбавки вiн не мiг тримати свiй язик на припонi:
- Та що це, справдi? - казав вiн, вiдпльовуючи землю, яко© пiд час
повзань завжди умудрявся на©стись. - Микола©вська муштра? Кос-Арал? Це
тiльки Шевченка колись так ганяли, як ви оце нас...
Цього було досить, щоб сорочка Духновича в той день не просихала.
- Я тобi ось покажу Кос-Арал.
- Не "тобi", а "вам".
- Це однаково.
- Кому однаково, а кому нi.
- Комiсару пожалi шся? Чорну корову, дума ш. за це дасть? Нi, ми й не
таких уламували. - Все це Гладун говорив з скривленою черствою усмiшкою, з
недобрим блиском у хижувато примружених очах. - Встать! Кому сказано -
встать? До тi © он кобили по-пластунському - туди й назад - марш!
Духнович, пiдвiвшись, все ще, видно, думав, що Гладун тiльки заляку , i
не спiшив виконувати команду. Але Гладун крикнув погрозливо:
- Спольняй!
Боляче дивитись було, як Духнович, що тiльки-но присiв бiля них, де
вони вивчають статут, мусив знов iти, кидатись в пилюку, повзти по
гарячому, розпеченому сонцем плацу в повнiй викладцi, на лiктях долаючи
вiдстань до тi © кобили, що пасеться десь аж на виднокрузi. Виконуючи
команду, вiн таки лiг, не лiг, а повалився в пилюку всiм сво©м незграбним
довготелесим тiлом i розморено, важко поповз.
- Бач, як пливе. Ось-ось пiде на дно, - презирливо кида вслiд йому
помкомвзводу.
Духнович вiдповза все далi, сiрi вiд пилюки чоботи його ледве
ворушаться по плацу, i навiть з вiдстанi почува ш, як важко йому там, як з
кожним ривком уперед, з кожним подихом вiн натужно втягу в себе гаряче
повiтря й гарячу пилюку.
Колосовський, хмурячись, деякий час дивився вслiд товаришевi, а потiм
несподiвано пiдвiвся, поправив ремiнь i за всi ю формою звернувся до
Гладуна:
- Товаришу старший сержант! Якщо вже так треба, дозвольте менi за нього
проповзти вказану вами вiдстань.
Гладун був щиро здивований, що Колосовський, один з найпримiтнiших у
студбатi правофлангових, небагатослiвний i сповнений бiльше, нiж iншi,
поваги до вiйськово© науки курсант, бере раптом пiд свiй захист Духновича,
цього явно ж бездарного до вiйськово© служби невдаху, та ще й баламута.
- Чого це у вас, Колосовеький, за нього шкура болить?
- Вiн мiй друг, - сказав Богдан. - До того ж у нього кволе здоров'я.
- А чого вiн тут? Чого йшов? Теж менi доброволець. Обiйшлись би без
такого! Сiм лiт мак не родив, та й голоду не було. А коли вже сюди
попавсь, то хай зна , що тут кволих нема. Армiя всi болячки як рукою
знiма .
- Жорстокiсть без потреби нiде не може бути виправдана.
Вони стояли один проти одного, нiби примiряючись перед тим, як
зчепитись.
- Не до лиця вам, товаришу Колосовський заступатися за таких
розгiльдя©в. Самi ж ви зразковий курсант. Яка мiж вами може бути дружба?
Перед вами дорога може, в Геро© Радянського Союзу, а перед ним куди?
- Одна у нас дорога.
- Киньте цi дурощi. Хай повзе. Нiчого покривати таких.
- Не розумiю, чим вiн так уже провинився, наш Духнович? - спокiйно
втрутився в розмову Степура. - На два чи на три пальцi пiлотка вiд вуха -
не це зараз головне.
- I не тут головне, - похмуро вкинув Лагутiн.
- А де головне? - Гладун насмiшкувато прискалив око.
- Головне зараз там, де нас з вами нема, - стояв на сво му Лагутiн.
- Зрештою, ми записувались на фронт, - додав Дробаха, а не щоб
шагiстикою отут займатись.
- Туди встигнете, - осмiхнувся Гладун. - Там таких треба буде ого
скiльки!
- Так i вiдправляйте!
Гладун глузливо похитав головою:
- Ех ви, iнтелектуалiсти! Вчили вас, вчили, а голови гарбузовим
насiнням набитi.
Коли вiн пiсля цього одлучився вiд них, пiшовши наглядати за Духновичем
зблизька, Дробаха майже з ненавистю кинув йому вслiд.
- Дерево. Аракче вський покруч.
- В мене таке враження, що вiн вирiшив всю вiйну вiдсидiтись у таборi,
- сказав Лагутiн, втираючи хусточкою пiт з свого вже обгорiлого обличчя. -
З шкури пнеться, аби тiльки мiсця тут не втратити.
- Ще, чого доброго, й вiдсидиться, - пошкодував Мороз. - Зараз ганяв
нас, потiм ганятиме iнших.
- Такий де завгодно зробить Кос-Арал, - зауважив Степура.
Колосовський, якого помкомвзводу залишив старшим замiсть себе, сiв з
хлопцями продовжувати заняття по статуту. Мiсце, де ©х кинув Гладун, було
вiдкрите, спека палила нестерпна, i нiщо не лiзло в голову, сонце,
здавалось, розтоплювало мiзки. А зовсiм неподалiк був затiнок, зеленiли
дерева.
I сталося так, що коли Гладун повернувся з Духновичем, який насилу
плентався за ним, то вже не застав свого взводу на старому мiсцi.
Невгамовний пiдроздiл самовiльно перемiстився в затiнок.
- Хто дозволив? - вирячився Гладун на бiйцiв.
Колосовський став струнко.
- Я дозволив.
Вiн ждав, що Гладун накладе на нього стягнення, але той чомусь не
вдався до цього, стримав себе.
Тiльки немилiсть помкомвзводу впала на них пiсля цього ще нещаднiше.
Iншi командири повели вже сво©х на обiд, вже тiльки кушпела вляга ться за
ними по плацу, а Гладун ще й досi тримав свiй взвод на пустирищi, де спека
тридцятиградусна i води нi ковтка. Веде ©х з плацу останнiм, веде, налитий
люттю, мстивими вогниками в банькуватих пiд крутим лобом очах. I хоч
курсанти його всi вже як викрученi, але вiн приберiг для них ще одне:
- Зап вай!
Вони мовчать.
- Зап вай!
Мовчать.
- Заспiвуй!!!
Як у рот води. Iдуть i нiби поглухли, понiмiли. Гладуновi такi вибрики
добре знайомi. Тiльки ж не до того в руки попались! В нього заспiва те,
вiн з вас виб' цей дух.
- Бiгом... арш!
Це вони одразу виконують. Важко пiдняли ноги, побiгли, погупотiли.
Дасть ось добру пробiжку, впаряться, послiпнуть вiд поту, тодi
заспiвають...
Гладун не зводив з них ока.
- Швидше!
Дедалi швидше i швидше бiжать вони, бiжать, зцiпивши зуби, пiдiбравши
тощавi студентськi сво© животи, i тiльки чути посилене ©хн дихання, та
юхтове чобiття гупа в важкiй одностайностi через плац.
Гiрше, правда, що й самому помкомвзводу доводиться, не вiдстаючи, бiгти
поруч з ними, i пiт градом уже котить з нього теж, i чим бiльше кушпели
вiн ковта з-пiд ©хнiх чобiт, тим бiльша злiсть його розбира , гнав би,
поки попадають, але й самому йому вже духу не вистача, хочеш не хочеш -
треба спиняти.
- Направляючий! Стiй!
Одначе вони не зупиняються. Не почули, чи що? Все бiльша вiдстань мiж
ними i ©хнiм табунником. Зiбравши всi сили, якi тiльки в них-ще зостались,
всю буйну оту непокору, яку вiн ще не встиг iз них вибити, мчали кудись
навмання, справдi як отой табун необ©жджених коней, який швидше
розiб' ться, нiж зупиниться на окрик. Женучись за ними по спустiлому
величезному плацу. Гладун уже й сам був не рад, що скомандував ©м оте
"бiгом!", боявся, що без нього вони отак влетять i мiж намети, на головну
лiнiйку, на очi командирам.
- Стiй же! Стiй! - волав вiн захекано.
А ©м не було впину, й же й, прогупотять отак без нього мимо ©дальнi,
де жде ©х гречана солдатська каша, пробiжать мимо вартових пiд грибками,
вилетять iз табору на простiр, i лови ©х тодi аж отам десь серед ©хнiх
вiльних академiй...
Кинувшись навпростець, вiн таки перейняв ©х, зупинив уже серед перших
наметiв в тiнi гiллястих дерев
Вклякли на мiстi, задиханi, запаленi, в мокрих, хоч викрути,
гiмнастьорках, а на виду одна покора, одна слухнянiсть, тiльки в очах у
кожного та в закушених губах Гладун читав прихованi насмiшки i повне
вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника.
- Чому не зупинились? Чому не виконали команду?
- Яку команду? - знизав плечима Дробаха. - Нiчого не чули, чоботи дуже
гупають. Iншi теж - як овечки покiрнi:
- Хiба ви гукали?
- Була команда "бiгом", ми й бiгли, а "стiй" нiхто не чув.
З посиленим апетитом ©ли вони в цей день добре змащену солдатську кашу,
i Гладун ©в разом з ними, мовби нiчого й не сталось.
А коли, вставши iз-за столiв, останнiми пiшли з ©дальнi до себе на
мертву годину, то навiть без помкомвзводового "зап вай!" дружно, бадьоро,
всiма горлянками грякнули на весь табiр:
Дан приказ ему на запад...
I цi © пiснi ©м вистачило до самих наметiв.
12
Ще був Брест. Ще були ©х десятки, сотнi бiльших i менших Брестiв, цих
розкиданих по всьому палаючому прикордонню вузлiв опору, що, стiкаючи
кров'ю в болотах, в полях i лiсах, вiдрiзанi, оточенi, билися до
останнього, а крiзь проламанi пояси прикордонних укрiплень уже неслася на
схiд, стугонiла всi ю сво ю важкою силою блискавична вiйна, блiцкрiг.
Ревла моторами, скреготiла залiзом танкових армад, торохтiла по вишневих
подiльських садках мотоциклами, вигукуючи над Укра©ною, як бойовий свiй
арiйський девiз:
- Млеко! Яйка!
Вдень було жарко вiд спеки, а ночами вiд пожеж, вiд гарячих ру©н
розбомблених станцiй. А вони, завойовники свiту, йшли i йшли i, вилiтаючи
з куряви шляхiв, розжахували по селах жiнок, виповнювали гелготом
подвiр'я, пожадливо розтiкалися по садках, по городах, i навiть вгорi на
гiллях садкiв, на червоних, нiби кров'ю обкипiлих вишнях, було видно ©хнi
розкаряченi ноги i сiро-зеленавi, кольору гусенi, мундири. I це таки була
гусiнь - гусiнь розмiром з людину.
Студбат ще був далеко вiд цього всього, ще не пашiло на нього
розiгрiтим повiтрям фронту. Навлежки й з колiна стрiляли на стрiльбах по
давно пробитих мiшенях - туполобих касках уявних фашистiв, кололи штиками
тi самi опудала, що ©х безлiч разiв уже було переколото курсантами
пiхотного училища та рiзними контингентами запасникiв, що проходили в
цьому таборi лiтнi перепiдготовки.
Може, тiльки в тому й була рiзниця з мирним часом, що навчання
проводилось прискорено, в гарячковому темпi, дисциплiна була ще суворiшою,
а сурми раз за разом сурмили над табором тривогу.
Без звички студбатiвцям важко було витримувати цей режим. Цiлоденнi
навчання, шагiстика, кушпела, спека, а вночi - пости, наряди, тривоги. Та
навiть у найтруднiшi хвилини, коли всi були замордованi цим, Колосовський
не давав собi розкиснути, щораз пришпорював себе нещадною думкою:
"А там, на фронтi, легше?"
Почував сором, що вiн ще не там, в окопному унiверситетi, серед
невiдомих сво©х братiв та ровесникiв. Адже ж iшов вiн туди, а досi ще тут,
на такiй вiдстанi вiд фронту. Щоб не так гризло сумлiння - всю душу
вкладав у суворi табiрнi статути, в штиковий бiй, в стрiльби й тактичнi
заняття, нерiдко перевершуючи в цьому й самих учителiв - сержантiв
надстроково© служби, цих справжнiх богiв круто© табiрно© науки. Було щось
заразливе в цiй науцi, вона розворушувала в Богдановi честолюбство, i хоч
нiяково було перед товаришами, але ловив себе на тому, що й при мнiсть
вiдчував, коли доводиться робити з шеренги три кроки вперед i
вислуховувати перед всiма командирську подяку. Особливе дiстав
задоволення, коли якось в таку мить, стоячи перед стро м на вечiрнiй
повiрцi, пiймав на собi погляд Спартака, погляд, сповнений ревнивого
подиву: як це так, що не я, а ти сто©ш перед стро м i вислухову ш похвалу?
Зате на полiтгодинi, коли треба було читати фронтове зведення, це робив
завжди Спартак. Невдячним, щоправда, було це заняття, тяжко було читати,
але вiн читав першим випивав неминучу чашу гiркоти: "Пiсля упертих бо©в
здано... Пiсля жорстоких бо©в залишено..." Внутрiшнi райони кра©ни, якi ще
вчора видавались недосяжно далекими для ворога, сьогоднi ставали аренами
битв.
В першу ж недiлю прийшли до студбатiвцiв дiвчата. Тiльки кiнчилась
полiтгодина, вартовий прокричав з-пiд грибка:
- Колосовський, на лiнiйку! Лагутiн, на лiнiйку! Закоханi, всi на
лiнiйку: дiвчата за табором ждуть!
I не тiльки тi, кого викликали, але всi, хто був у цей час вiльний вiд
нарядiв, кинулись радiсно на вихiд, бо це таки стосувалося всiх, це нiби
послав дiвчат до них на побачення сам унiверситет, саме ©хн недавн
вiльне й безтурботне студентське життя.
Дiвчата стояли за вхiдною аркою пiд деревами, осипанi пелюстками сонця,
що просiвалось на них крiзь листя.
Богдан ще здалеку помiтив мiж ними Таню. Всмiхаючись, пiшла йому
назустрiч, притискаючи букетик польових квiтiв до грудей, маленька,
зiщулена його Тетянка. Бачив спершу усмiшку ©©, ясну, неповторну, i лише
згодом помiтив, що боса зупинилась перед ним, а босонiжки трима в руцi.
Ноженята закуренi з дороги, пилява ще лежить на обцьвохканих бур'янами
тугих загорiлих литочках.
- Пiшки?
- Та нi, трохи й пiд'©хали. На, вiзьми, - вона подала йому квiти, серед
яких найбiльше було василькiв та волошок, саме того польового зiлля, яке
вiн любив. Вiн почав вдихати, жадiбно втягуючи нiздрями густi пахощi
степу.
- Де назбирала?
- А там, понад шляхами, як iшла.
- Втомилася?
- Трiшки.
- Ех ви, пiхота!
Вiн чув, як голос йому зрива ться вiд нiжностi, що переповнювала зараз
його.
Нiколи ще не була вона для нього такою дорогою. Тiльки тут вiдчув, яким
убогим був би без не©, без ©© усмiшки, без цi © вiдкрито© безоглядно©
вiдданостi, що привела ©© сюди. Звичайнiсiнька дiвчина, що була, може,
навiть непоказна для iнших, для нього вона видiлилась з-помiж усiх людей,
яких знав i знатиме, i вже стала найрiднiшою, незамiнимою з цi ю
безконечною ласкавiстю погляду, з маленьким носиком i ямочками на щоках, з
п'янливою принадою знайомих, призначених йому для поцiлункiв груденят...
Йому стало чомусь до болю жаль ©©, жаль, що вiн може зробити ©© нещасною,
адже його смерть розбила б i ©й життя, розбила назавжди. I якщо вiн хотiв
би не загинути у вiйнi, то хотiв би цього насамперед для не©, для ©©
щастя. Усмiхаючись, дивився, надивлявся на все оте, що вона принесла йому
в ясних сво©х оченятах.
- Чому додому не по©хала?
Губи ©© здригнулись винувато. Так, збиралася ж, а не по©хала... Не смi
навiть i сказати йому, що зосталась тут ради нього, щоб бути до нього
ближче. I хiба не винагородила ©© доля за це? Ось вiн знову сто©ть перед
нею. Сто©ть, осмалений сонцем, острижений i мовби ще бiльше витягнутий та
схудлий у сво му новому вiйськовому вбраннi, в новiй, з червоною зiрочкою
пiлотцi. Вiйськове йому личить, в ньому вiйськова жилка, передалась,
мабуть, вiд батька. Стрункий, високий, навiть i на каблуках вона сягала
йому лише до плеча, а зараз i зовсiм перед ним маленька. Скiльки за цi днi
передумала про нього, пiсля розлуки вiн ще бiльше вирiс в ©© очах! Почуття
ii до нього заполонило всю душу, вона весь час тепер ходить, мовби
заслiплена ним. Iнодi ©й зда ться, що вона стала жорстокою для всiх, крiм
нього, не по©хала ось до батькiв у такий час; ловила себе на тому, що про
рiдного брата згаду в цi днi менше, нiж про Богдана, хоч брат у не©
льотчик, вже вiн десь у самiм вогнi, вже, може, й живого нема...
- З понедiлка вiдправля мось всiм унiверситетом на окопи. Протитанковi
рови ритимем десь пiд Красноградом.
- Де, де? - Пiд Красноградом.
"Протитанковi пiд Красноградом? По цей бiк Днiпра?" - сумно подумалось
Богдановi, i, одганяючи вiд себе чорнi думи, вiн взяв Таню за руку.
Досить було Богдановi взяти ©© за руку, стиснути ©© маленьку долоню в
сво©й, як Таня одразу про все забула. I вiйна нiби зникла, i чудесним став
свiт!
- Подоба ться менi тут у вас, - сказала Таня.
На ходу розгойдуючи сплетеними руками, вони пiшли помiж деревами в
глибину лiсу, повного свiжостi, холодкiв, трави, буйно листато© папоротi.
- Скiльки тут людей перейшло, можеш уявити, - заговорив Богдан,
озираючи лiс. - Тут ще й до революцi© були табори. Оцi дуби ще дiдами
Р пiна посадженi. Ти ж зна ш, Р пiн звiдси родом, з чугу©вських вiйськових
поселенцiв, - ми були на тiй сотнi, де вiн народивсь.
- Ти й тут дослiджу ш? - засмiялась Таня.
- Найкраще менi оце дослiджувати, - сказав Богдан i, пригорнувши Таню,