Страница:
пiшов i не повернувся бiльше. Отаке ще бува в життi. А хiба ти теж не
стояв якусь мить над такою прiрвою, хай мала вона iнший вигляд? Хiба в
тво му власному короткому фронтовому життi не пробудилась на мить ота
злощасна думка, щоб суперника твого не стало, щоб ти зостався перед нею
один? Але ж ти перемiг, ти розчавив у собi того хвилинного звiра i дав
простiр людинi, i то вже не звiр, а людина виносила з бою на собi товариша
i готова була, ризикуючи власним життям, пiд кулями нести його тисячу
верст, щоб покласти його до нiг вашiй динiй неподiленiй коханiй. "Ось
тобi тво щастя, Мар'яно. Я принiс, я добув його для тебе з вогню, я тобi
вiддаю i нiчого не вимагаю взамiн! Нiс, але не донiс, i не моя в цьому
провина. Замiсть щастя, звiстку чорну тобi принiс, горя стiльки, що його
вистачить з тебе на все життя". Що вона дума там зараз у цю свою першу
вдовинську нiч? Хiба не в такi ночi, не вiд такого горя ставали дiвчата в
пiснях тополями в полi, проростали кущами червоно© калини з тi © землi, де
козацьке бiле тiло лежить?
Цiлу нiч думав Степура про Мар'яну. Щось братерське з'явилось у його
почуттях до не©. Ще ближчою ставала вона для нього в сво му нещастi, i
нiжнiсть почував до не© ще глибшу тепер, але водночас почував i те, що зi
смертю Славика виникла мiж ними якась межа непереходима, межа, яку вони,
певне, вже нiколи не зможуть переступити.
Годину за годиною по©зд iшов нiчним невiдомим кра м, зупинявся на
якихось станцiях, i тодi видно було дерева за вiкном, темнi, важкi, мовби
з чавунного литва. Деколи в просторах нiчного степу пропливали якiсь
накопичення темряви, схожi формою на гипетськi пiрамiди. Що то могло
бути?
У вагонi всi спали. Довгалюк хропiв на сво©й полицi, пiдтримуючи i ввi
снi затиснуту в лещата руку.
Вже перед свiтом, зморений думками, Степура теж задрiмав.
Те, що вночi здавалось йому загадковим i незрозумiлим - отi чорнi
гипетськi пiрамiди по степу, - при денному свiтлi виявилось териконами
Донбасу.
Терикони. Шахти. Димарi заводiв - донецький суворий, досi не бачений
Степурою край. "Це теж твоя Укра©на, - все озивалось до нього. - Вугiльна,
чорна, шахтарська, з териконами, що височать по степу, мов нiмi величавi
пам'ятники людсько© працi... Цей край вартий тво©х пiсень не менше, нiж
рiдна Ворскла, нiж мiсячнi полтавськi ночi з вербами та соловейками".
Зараз, одначе, йому було не до пiсень.
Шахтарськi жiнки зустрiчали ©х на перонах станцiй, i на обличчях ©хнiх
був вираз горя й суворостi, а очi шукали й шукали серед поранених когось
найближчого, найдорожчого. Згадав Степура, що й мати Павла Дробахи живе
десь в отакому шахтарському селищi i, може, виходить щодня виглядати сина,
може, й зараз отут в гуртi шахтарських жiнок сто©ть та жде, щоб когось
розпитати про долю свого Павла.
Лiкарнi шахтарськi i навiть школи в багатьох селищах були вже
перетворенi на госпiталi, i в одному з таких госпiталiв опинився й
Степура. Коли автобус зоставив ©х на шкiльному подвiр'©, перше, що Степура
побачив, була гора безладно звалених серед двору шкiльних парт, а бiля них
кучугурилась величезна купа викинутих пiсля перев'язок брудних
закривавлених бинтiв.
35
В цей самий госпiталь, тiльки на два днi ранiше, з партi ю поранених
привезли й Спартака Павлущенка. В тiй безглуздiй атацi, пiднятiй Дев'ятим,
Спартака було легко поранено в руку, а вже на днiпровськiй переправi пiд
час нальоту фашистсько© авiацi© вiн мало не загинув вiд вибуху бомби. В
госпiталь його привезли контуженим. Йому скривило щелепу, пом'яло всього,
а найгiрше - вiн втратив дар мови. Це його зараз найбiльше гнiтило, було
найстрашнiшим: боявся, що на все життя зостанеться нiмим.
Важкi думки не покидали в цi днi Спартака. Занадто великим виявися
розрив мiж його уявленням i тi ю новою наукою, яку вiн винiс з урокiв на
Росi. До таких випробувань, якi звалились на нього, вiн не був достатньо
пiдготовлений. Синовi впливового працiвника одного з номерних заводiв,
йому досi легко все давалося в життi. Ще з шкiльно© парти, з пiонерського
загону якось виходило так, що вiн всюди був попереду, скрiзь його обирали,
i навiть коли став студентом, то й тут його з року в рiк почали обирати то
в факультетське бюро, то в комсомольський комiтет унiверситету, i вiн ще
бiльше змiцнився у сво©й певностi, що житт ве його покликання - це
керувати, бути весь час на виднотi, бути iнiцiатором, заспiвувачем в
усьому.
Маючи ораторський хист, вiн рано звик до трибун. I чи не найщасливiшим
був для нього той день, коли якось ще на першому курсi пiд час
демонстрацi© на майданi Дзержинського його, як активiста з добрим голосом,
покликано було на найвищу трибуну, щоб вiн вигукував до колон
демонстрантiв "ура"". День був холодний, осiннiй, з дощем. Посинiлi люди
намагались швидше повз нього пройти, а вiн, не помiчаючи й дощу, все
впивався сво©м голосом, в запалi гукав i гукав до них сво енергiйне
"ура", аж поки зiрвався на найвищiй нотi i пустив такого пiвня, що всi на
трибунi засмiялись. Кiлька днiв пiсля того на факультетi йому не давали
проходу дотепники типу Духновича, всiляко дошкуляли йому тими пiвнями, i
хоч Спартаковi й непри мно було все це, але вiн намагався менше на такi
речi зважати. Люди типу Духновича чи Колосовського нiколи не приваблювали
його, до них вiн ставився з певною упередженiстю, бо знав, що вони
дозволяють собi занадто багато, дозволяють собi мiркувати про речi, якi,
за його переконанням, не пiдлягали нiякому обговоренню, нiяким сумнiвам.
Вiн вважав, що за кожним з таких факультетських вiльнодумiв ма бути
встановлений постiйний контроль i цей контроль належить здiйснювати
найперше йому самому, людинi без жодно© плями в бiографi©, чим не могли
похвалитися нi Колосовський, нi чимало iнших його однокурсникiв.
Та безглузда атака на Росi, яку вiн з наказу Дев'ятого очолив, справдi
багато чого навчила Спартака. Якщо перед атакою Дев'ятий викликав у нього
щире захоплення сво ю вольовитiстю, то пiсля атаки Спартак ладен був
плюнути йому в те вольове обличчя. Вiн не мiг простити Дев'ятому, що атака
була так легковажно органiзована, що вона кiнчилася нiчим, кiнчилася лише
марними втратами. Люди, яких Спартак повiв у атаку, навiть не побачили
ворога, ©х розстрiлювали серед бiлого дня. I це тодi, коли кожен iз них за
iнших умов здатен був здiйснити подвиг, стати геро м, побачити довкола
себе купи знищених ворогiв. Тiльки тепер, в госпiталi, коли все те
вiддалилося, Спартак намагався знову знайти якесь пояснення поведiнцi й
наказам Дев'ятого. "Нас послано пiд кулi, кинуто, як на розстрiл, але,
може, це було треба? Може, й нашi жертви, що нам здаються безглуздими,
продиктованi були якоюсь доцiльнiстю i хоч на мить затримали просування
ворога? "
В усьому цьому Спартаковi хотiлося зараз розiбратись, дошукатися
iстини.
Добросерда сестра, смаглява шахтарочка Наташа, догляда в палатi за
ним. Молоденька, хоча й передчасно розповнiла, вона стала медсестрою
недавно, пiсля десятирiчки, i з-помiж iнших сестер видiля ться тим, що
якось особливо ласкава й уважна до поранених. Для Спартака дина тут
радiсть, коли Наташа забiжить в палату i зиркне в його бiк, а потiм вони
про що-небудь порозмовляють записками. Наташа, як нiхто, вмiла його
пiдбадьорити у найтяжчу хвилину, i, мабуть, тiльки завдяки ©й вiн не
занепав духом остаточно. Вона була певна, що йому повернеться втрачений
дар i вiн заговорить.
- Все буде гаразд, - усмiхалась вона, i йому легшало пiсля нього.
Коли Спартак дiзнався вiд не©, що прибула нова партiя поранених i серед
прибулих кiлька студентiв, то одразу ж попросив Наташу пiти точно
довiдатись, хто саме тi студенти. Йому дуже кортiло швидше дiзнатися, кого
це привезли, пам'ять гарячково перебирала друзiв i знайомих, i вiн
почував, що, хто б це не був, кожному зараз буде радий.
Наташа повернулася радiсна (видно, ©й при мно було зробити йому
послугу), а за нею до палати, стукаючи милицею, стрибав - хто б мiг
подумати - Духнович! З рудою стриженою головою, в грубому, якомусь
обтрiпаному халатi, вiн усмiхався, нiби казав: "Дивись, який я тепер
смiшний..."
Присiвши на табуретцi бiля Спартака i уникаючи дивитись на його
скривлену щелепу, Духнович розповiв, що поранення в нього дрiб'язкове, i
що йому тут подоба ться, та що серед прибулих ще "славний поет наш
Степура", - вiн зараз на перев'язцi...
"А Колосовський? Чи повернувся вiн з розвiдки?" - запитав Спартак
запискою.
I Духнович розповiв, що знав про Богдана, про те, що розвiдка його
кiнчилась успiшно i що в бою з танками Богдан теж вiдзначився.
- I зараз там десь ©х колошматить, - закiнчив Духнович з гордiстю за
товариша.
Вiн посидiв недовго, пошкодував, що не втiк у Харковi з ешелону та не
подався на лiкування до батькiв, покепкував над сво©м виглядом, над
халатом, який чомусь здавався йому арештантським, але вся ця балакучiсть
його була якась натужна, видно було, що iз Спартаком Духнович почува себе
зв'язано, до того ж, мабуть, йому непри мно було дивитись на скривлену
Спартакову щелепу i слухати, замiсть членоподiльно© людсько© мови,
нерозбiрливе булькотання, яким схвильований Павлущенко пробував до нього
озватись.
I все-таки пiсля Духновичевих вiдвiдин Спартак вiдчув полегкiсть.
Духнович не належав до тих, з ким йому було б найлегше порозумiтись, - це
так, але зараз йому дорогий був кожен iз студбатiвцiв. Зда ться, навiть i
з Колосовським вiн тепер знайшов би спiльну мову. I хiба не насмiшка долi,
що саме тепер, коли вiн ма що сказати товаришам, ма в серцi щось нове,
людяне, чуле, чим хотiв би подiлитися з ними, - i ось саме тепер контузiя
скувала йому уста?
Вночi вiн не знаходив собi мiсця.
Безгомiння в госпiталi, лише де-не-де стогiн прорветься, а йому якось
задушливо, - хочеться кричати, сказати всiм на весь свiт, що вiн уже не
такий, яким був донедавна, що власне горе зробило його чулiшим i до iнших.
О, якби йому повернувся дар мови, якби вiн мiг заговорити! Вся воля його,
всi бажання були зараз спрямованi на це.
Змучений, провалився в тривожний, гарячковий сон, а прокинувся
невдовзi, весь облитий потом, вiдчув раптом, що й справдi може заговорити.
Ось так вiзьме й заговорить! Добуде, вимовить яке захоче слово!
Щоб нiкого не розбудити, пiдвiвся, накинув на себе халат i, викравшись
на подвiр'я, з повними грудьми радiсного передчуття подався в степ. Там
спробу ! Там скине з себе кайдани контузi©, - почува в собi досить для
цього сил! Плутаючись в халатi, бiг навмання мiж нiчнi терикони, щоб там
на волi спробувати, на волi упевнитись, що йому таки-справдi поверта ться,
повернувся материн дар!
Зупинився перед териконом, задиханий, готувався вимовити перше слово, i
стало раптом моторошно: а що, коли не вийде? Що, коли втратить отут
останню свою надiю заговорити?
Набрався духу i, завмираючи вiд непевностi, вiд страху, видобув з себе
спершу тихенько, ледве чутно, а потiм смiливiше:
- Мамо... Мамо!
I, задерши голову в небо, щосили вигукнув, зшаленiлий вiд радостi:
- Мамо! Я говорю!!!
36
Свiтання, найкраще в життi свiтання, пiдiймаючись iз-за териконiв,
нагадало йому, що пора повертатись в палату.
Пробираючись напiвосвiтленим коридором, зiткнувся з Наташею, - вона
сьогоднi чергувала.
- Звiдки ви? Що з вами? - удавано вжахнулась медсестра стишеним голосом
(щоб не побудити палат), а цей нiчний порушник замiсть вiдповiдi вхопив ©©
в обiйми, радiсно пригортав, мов п'яний. I хоча тiло ©© якось i не
опиралось обiймам, але вуста шепотiли: - Що ви робите? Лiкар побачить!
- Хай бачить... Я ж тебе люблю!
Вiн говорив. Важко, з натугою, з белькотом, але говорив. Тепер вона
зрозумiла, що з ним сталося, зрозумiла стан його душi. I хоч це було дико,
було проти всяких правил стояти отак в госпiтальному коридорi з бiйцем у
обiймах, проте деякий час вона так стояла, вiддавшись на волю його
раптовiй, шаленистiй нiжностi. Потiм обережно, м'якими, ласкавими руками
вiдсторонила його:
- Iди. Iди в палату.
- Без тебе?
- Я прийду.
Чомусь вiн був певен, що Наташа прийде. I справдi, вона прийшла, коли
Спартак уже лежав у лiжку. Зайшла до палати, скрадаючись, i не засвiтила
свiтла, наблизилась до його лiжка тихо, нечутне, сiла бiля нього, i вiн
узяв ©© руку. Знав цю руку, повну й шершаву, коли вона торкалась його,
виконуючи сво© сестринськi обов'язки, але тепер ця рука була якась iнша.
Для нього призначена. Взяв i гладив. Уперше в життi. "Вперше в життi, -
думав вiн, - такого багато , що ми усвiдомлю мо як рiдкiсне, минуще,
неповторне, що бува один тiльки раз - Перше вимовлене тобою слово. Перше
кохання. Ось i мо щастя знайшло мене, - думав вiн радiсно. - Прийшло в
образi цi © смагляво© карооко© шахтарочки, яка з усi © палати, з усього
госпiталю обрала мене i сидить ось тут бiля мене в свiтанковiй
напiвсутiнi, i я бачу, як схвильовано дихають ©© груденята пiд бiлим
накрохмаленим ©© сестринським халатом. Досi вона була мовби закута в
неприступнiсть цього халата, цей прекрасний одяг медсестри вiддiляв
дiвчину вiд тебе службовою неприступнiстю, а тепер i вiн не вiддiля , рука
Наташина в тво©й, ти чу ш ©© нiжнiсть, i хай би це було так завжди".
Наташа сподобалась йому з першого погляду. Йому подобалось, як вона
заходила до палати. Як усмiхалась, лагiдно й трохи нiби лукаво.
Подобалось, як роздавала термометри i терпляче вислуховувала грубощi тяжко
пораненого сержанта, що лежав у протилежному кутку. Коли вона пiдходила до
Спартакового лiжка, то йому здавалось, що вона посмiха ться якось
особливо, мовби щось приберiга для нього за тою усмiшкою. Те почуття, що
прокидалось в ньому до Наташi, полегшувало його страждання, в години ©©
чергувань йому приливали радiснi сили, i, коли вона присiдала бiля нього
на стiльцi, йому щоразу хотiлось торкнутись ©© руки, торкнутись чорних
кiлечок волосся, що кучерявилось з-пiд косинки, але тодi вiн не мав права
на це, а сьогоднi ма право, адже це вона виходила його, пiдняла, зробила
людиною.
- Я знала, що ти поправишся, - тихо, якось шовково говорила Наташа, -
поправишся i заговориш.
- Це завдяки тобi.
- Я цього справдi дуже хотiла. Менi так чомусь було тебе жаль. I
додому, було, прийду, а думаю: як там мiй студент?
В протилежнiм кiнцi палати хтось закашляв, застогнав, заскiмлив
спросоння тягуче:
- Сестра-а!
Наташа враз зiщулилась, швидко нагнулась до Спартака; торкнулась його
щоки сво ю розпашiлою щокою. Вiн вiдчув, як пахне ©© волосся, вiдчув ©©
солодкий подих.
За мить ©© вже не було, стояла вона вже бiля того, що ©© погукав, - то
був артилерiйський старшина Христенко, якому вона кiлька днiв тому дала
свою кров. Всiй палатi було вiдомо, що Наташа, коли почали привозити
тяжкопоранених, добровiльно згодилась стати донором, i за це ©й всi ще
бiльше симпатизували, а Спартак знав, що вона й не могла вчинити iнакше,
його Наташа, його любов.
Так це почалося. Почалось на свiтаннi, а вдень, хоч Наташа й вiльна
була вiд чергування, вона, проте, кiлька разiв забiгала в палату, мовби
випадково, мовби за якимось дiлом, а Спартак знав, що це - ради нього. Вже
з порога вона свiтила очима просто до нього, несла йому свою найкращу в
свiтi усмiшку, брала в нього якийсь томик, а в тiм томику мiж сторiнками
вже була для не© його записка. "Як я люблю тебе, Наташо, мо сонечко, моя
рятiвнице!.. Як хочу, щоб ми завжди були з тобою разом".
А через деякий час вона приносила йому iншу книжку, мовби взяту для
нього з бiблiотеки, i вiн знаходив у тiй книжцi записку для себе: "I я
теж. Не бачила тебе годину i вже скучила. Ми порушу мо госпiтальнi
правила, i зда ться, всi вже про нас догадуються, але я чомусь нiчого
цього не боюсь..."
Почуття ©хн , так раптово спалахнуло, невдовзi нi для кого не було вже
та мницею, та й вони перестали ховатися з ним. Чисте, щире почуття, що
враз зробило ©х i багатими, й дужими, й щасливими, - чого ж було ховатися
з ним? Хiба було кому вiд цього зло?
Одначе наступного дня Спартак зустрiв Наташу бiля операцiйно© в
сльозах.
- Чого ти? Наташа розповiла:
- Лiкарка вдокiя Павлiвна дiзналася про нас... "Це ганебно, це не
дозволено, я не потерплю в стiнах госпiталю розпусти!.."
Спартака обсипало жаром.
- Де вона?
- Не заводься з нею, не треба. Вона хороший хiрург, золотi руки, тiльки
що стара дiва i нiчого в цьому не розумi .
- Сьогоднi ми пiдемо до тебе. Наперекiр всьому. Згода?
- Добре. Пiдемо.
Пiсля обiду вони справдi пiшли до Наташi. Через усе шахтарське селище
промарширував вiн з нею у сво му госпiтальному халатi, голомозий, i
шалапутний, i навiть трохи нижчий за не© ростом, i почував тiльки
гордiсть, що йде поруч не© на виду у всiх, як ©© майбутнiй муж. Це теж
було порушення - вийти отак за межi госпiталю, iти до сестри додому, але
вiн здатен був зараз i не на таке. Мати Наташi вже знала про нього i,
видно, ждала його в цiй дебелiй шахтарськiй хатi, звiдки дво таких, як
вiн, цими днями вирядились на фронт.
Спартак сидiв з Наташею у ©© дiвочiй кiмнатцi, де було так затишно й
чисто i де на стiнi красувались на©внi лебедi, над якими вiн ранiше тiльки
посмiявся б, а тепер i вони були йому милi. Вiкно було вiдчинене в садок,
там наливались на сонцi грушi, i в кiмнатцi теж пахло грушами, бо Наташина
мати нарвала ©х повну тарiлку, занесла й поставила гостинно перед ним:
- Це гливи, скороспiлки, пробуйте, будь ласка... Коли мати вийшла,
Наташа сiла зовсiм близько на кушетцi бiля нього, вона вже була не
заплакана, тiльки блiдiша звичайного, бо вчора знову давала кров. Лукаво
поблискувала оченятами i сама пригорталась до нього:
- Ти мiй, мiй!
Дарма що вчорашня десятикласниця, але була вона мовби дорослiша за
нього, смiючись, признавалася, що ще в школi цiлувалася з хлопцями, бо в
них, мовляв, у селищi дiвчата рано починають цiлуватись, але то все були
жарти, пустощi, i тiльки зараз вона вiдчула, як воно приходить, оце,
справжн ...
- Розкажи менi все про себе, про унiверситет, про ваших дiвчат, про
товаришiв...
I вiн розповiдав ©й все без утайки, як жив, яке чудове було в них
студентське товариство, якi чудовi оцi хлопцi з ©хнього студбату, що зараз
тут з ним у госпiталi, Степура та Духнович. Ще був у них Колосовський, з
яким вiн нерiдко сварився, хоча й не повинен був робити цього, тепер вiн
це бачить, а сам вiн часом бував нестерпним i зараз просто диву ться, як
вона покохала такого.
- Нi, ти хороший, хороший, - запевняла вона. - Якщо ти так хороше
говориш про товаришiв, то й сам ти хороший... Я одразу вгадала, що в тобi
щось незвичайне i що на фронтi ти був хоробрим, еге ж, ти був там
хоробрим, мужнiм?
- Не скажу, яким був, але тецер як пiду, то знаю, в сто раз краще
воюватиму, - вiн пригорнув ©© й не випускав, i вона по його обiймах
вiдчула, що в цю мить вiн дума про те, що ©м незабаром доведеться
розлучатись.
- Сама стаю не своя, як подумаю, що це тобi вже скоро виписуватись...
Ти не шкоду ш, що так швидко поправився?
- Нi, не шкодую.
- Я була певна в цьому. Бо не всi ж такi, в госпiталi всякого
надивишся: в того нога не згина ться, в того рука, вiн i радий, що бiльше
не пiде, працюватиме в тилу, а ви хоч i сто лiт воюйте. А ти не такий, не
такий!
Вона щиро вiрила в нього, уявляла собi його, певне, кращим, нiж вiн ,
але це робило його й справдi кращим, i вiн почував, як багато що змiниться
пiсля цього в його життi. Пiде з госпiталю з ©© любов'ю i воюватиме за цю
любов, всього вiддасть боротьбi з ненависним ворогом. Зараз вiн не тiшить
себе, як в першi днi вiйни, нiякими iлюзiями, не применшу загрози, зна ,
що небезпека, яка нависла над його кра©ною, над ©хнiм життям, - ця
небезпека смертельна, але зна й те, що боротьба тiльки розгорта ться,
приголомшливiсть перших поразок мине i ворог ще вiдчу на собi силу
розгромних нищiвних ударiв.
- В них технiка поки що краща, але вони не вiзьмуть нас, не завоюють
нiколи. Не такi в нас люди, Наташо, щоб визнали над собою владу
завойовника.
- Це ти правду кажеш, - поклала йому голову на плече Наташа. - Я ось
про подруг сво©х думаю... На все готовi - в такому вони зараз настро©...
Скажуть - в партизани, пiдуть в партизани. На фронт - на фронт. Сестрами
санiтарками, ким завгодно. Ти зна ш, любий, я ж теж хочу проситися на
фронт.
- Ти й тут потрiбна.
- Не хочеш, щоб я була поряд з тобою?
- Я воюватиму за двох. За тебе й за себе. А ти й тут уже вою ш - да ш
пораненим свою кров.
- Комiсар те ж саме каже... Але тiльки щоб ти не здивувався, коли на
полi бою бiля тебе раптом з'явиться одна твоя добра знайома... В шинелi i
в чоботях кирзових, з санiтарною сумкою.
Вiн пригорнув ©© до себе, з нiжнiстю цiлував карi оченята, звертався до
не© без слiв: "Ти мене вiдродила. Ти зробила мене щасливим. I хоч де я
буду, хоч у яких боях, нiколи тобi не буде соромно за мене... "
37
Серед звалища парт на шкiльному подвiр'© сидять Степура й Духнович.
Вони мають тут свiй окремий улюблений куток, де коротають вечори у
розмовах, i степ ©м цвiрчить сво©ми вiчними цикадками, i сяють над ними
яснi зорi пращурiв, i Душа сповню ться в такi вечори почуттям
безконечностi.
Коли, вибравшись iз пропахлих нудотними лiками палат, зiйдуться i
посiдають отак на кучугурищi парт у сво©х грубих госпiтальних халатах,
дивно ©м ста , що це вони вже встигли побувати в боях, що на кожному з них
вже затягуються рани, здобутi десь аж на Росi, а теплий оцей вечiр заста
©х в евакогоспiталi серед териконiв Донбасу, а не на розкопках iсторичних
мiсць. Тут зоряно й тихо, а там, звiдки прибули, - в димах Укра©на, в
кровi.
Нема для них бiльше унiверситету, нема бiльше життя, до якого звикли,
нема тих планiв, що ©х кожен виношував, лише спрагле бажання вiрити, що
все це ще повернеться, що з того клекотливого чорного хаосу, який зараз
бушу за Днiпром, народиться перемога.
Народиться, але коли?
Вони довго думають над цим. Во©ни ще не знають, що будуть снiги
Пiдмосков'я, буде Сталiнград © Курська дуга, ©м хочеться вiрити, що цей
iсторичний двобiй розв'яжеться значно швидше, вирiшиться тут, в
укра©нських степах, на Днiпрi. Живуть тим, чим живе в цi днi весь ©хнiй
госпiталь, весь шахтарський край: жадiбно ловлять зведення Iнформбюро,
ждуть втiшних вiсток про те, що там стався нарештi жаданий перелом... А
добрих вiстей нема, натомiсть приголомшливими ударами сиплються на них
повiдомлення про новi фронтовi напрямки, скупi слова про те, що пiсля
впертих бо©в залишено ще одне мiсто, здано ще якийсь важливий рубiж.
Стiльки подiй вiдбулося за цей час, i розвиваються вони в такому
скаженому темпi, що хлопцям зда ться, нiби то було давним-давно, коли вони
пiшли в райком, прощалися з унiверситетом, повзали по-пластунськи в
чугу©вських таборах, проходячи вiйськовий вишкiл. Згорiв ©хнiй студбат,
розкидало, розметало його кривавим шматтям по госпiталях...
- Ось ми ла мось середньовiччям, - розмiркову Духнович, - вважа мо
його найчорнiшою епохою, але хiба це так? Iнквiзицiя, вона вся спалила
менше, нiж один який-небудь фашистський концтабiр... Зате яку силу
творчостi, жадобу вiдкрить виявило тодi людство. Марко Поло йде через
континенти. Колумб пливе через океан. Солдат Сервантес i актор Шекспiр
пишуть для людства. Буйний рiст гуманiзму, мiста-республiки... Нi, людина
там велика!
- А зараз хiба нi? - чують вони голос iз вечiрнього присмерку.
З-за кучугурища парт з'явля ться бiля них Спартак Павлущенко. Вiн,
видно, вiд Наташi. Вiн обпо ний хмелем кохання.
- Тепер я бачу, що кохання приходить одразу пiсля контузi©, - каже
Духнович. - Може, хай би й мене було трахнуло, щоб я теж цього меду
зазнав... А так лиша ться тiльки поздоровляти iнших. Вiта мо тебе,
товаришу закоханий!
- Вона таки справдi славна дiвчина, - говорить про Наташу Степура. -
Бачить же, як нашi хлопцi деколи вивуджують iз-за вiкна пiвлiтри на
мотузку, зна , що декотрi в пiдштаниках зникають на всю нiч у селище,
проте ще нi разу не накапала начальству. По сутi, вона порушниця порядку,
але... Ти з нею одружишся? - запиту вiн Спартака.
- Одружусь.
- Зараз чи пiсля вiйни?
- Обставини покажуть.
- Хотiлось би знати, - задумливо каже Степура, - чи багато з нас,
студбатiвцiв, зостанеться пiсля вiйни?
- Якщо зостанемось, нам треба жити iнакше, - говорить Спартак, з ногами
всiдаючись на партi. - Зовсiм iнакше, друзi.
- Як, дозвольте запитати? - насмiшкувато зирка на нього Духнович.
- Ти не iронiзуй, Мироне. - Павлущенко почина хвилюватись, за©ка ться.
- Це, що ми пережива мо зараз, не може минути для нас безслiдно. Ж-жити
дружнiше, я-якось теплiше. З новим, чуйнiшим ставленням один до одного.
Так будемо ж-жити... Хiба це неможливо!
Степура, закуривши, хмуро зауважу :
- Цього таки декому з нас часто бракувало.
- Я знаю, що ви зараз ду-ду-дума те, хлопцi. Оце, мовляв, Спартак
закохавсь i заспiвав по-новому... В сентименти пустився. Але це все не
тiльки тому, що закохався... Рось дечому навчила мене, хлопцi: жив, бачу,
не так, як мусив би жити. Ви мали всi пiдстави ставитись до мене
зневажливо й холодно, а дехто мi-мi-мiг навiть ненавидiти мене.
- Ти перебiльшу ш, товаришу комсорг.
- Нi, не перебiльшую, Мироне. Почуваю, що перед декотрими iз сво©х
товаришiв унiверситетських я справдi завинив, глибоко завинив. Фронтовий
наш унiверситет, дарма що такий короткочасний, вiн багато на що менi очi
вiдкрив. Я глянув на себе збоку, порiвнюю себе з вами, з тобою, Духнович,
з тобою, Степуро, з Колосовським, i це порiвняння, скажу вам вiдверто, не
на мою користь. А я ж претендував вожакувати над вами, контролювати кожен
ваш крок, кожну думку, кожен вчинок. Ви здавались менi людьми ненадiйними,
яких весь час треба тримати в шорах, i я уявив собi, що ця роль пада саме
на мене. А яке я мав право на це? Що з пелюшок вважав себе непохибним? Що
сам собi здавався бездоганним? Я свiдомо культивував у собi недовiру до
кожного з вас, називаючи це пильнiстю, хоча це була скорiше ма-ма-манiя
пильностi.
- Це, зрештою, можна зрозумiти, - мовби виправдуючи його, промовив
Степура. - Ми жили в такий час. Нас оточували вороги. Капiталiстичне
оточення - це був не пустий звук, як показала вiйна.
- Але вона показала й iнше. Особисто менi вона показала, що, скажiмо,
стояв якусь мить над такою прiрвою, хай мала вона iнший вигляд? Хiба в
тво му власному короткому фронтовому життi не пробудилась на мить ота
злощасна думка, щоб суперника твого не стало, щоб ти зостався перед нею
один? Але ж ти перемiг, ти розчавив у собi того хвилинного звiра i дав
простiр людинi, i то вже не звiр, а людина виносила з бою на собi товариша
i готова була, ризикуючи власним життям, пiд кулями нести його тисячу
верст, щоб покласти його до нiг вашiй динiй неподiленiй коханiй. "Ось
тобi тво щастя, Мар'яно. Я принiс, я добув його для тебе з вогню, я тобi
вiддаю i нiчого не вимагаю взамiн! Нiс, але не донiс, i не моя в цьому
провина. Замiсть щастя, звiстку чорну тобi принiс, горя стiльки, що його
вистачить з тебе на все життя". Що вона дума там зараз у цю свою першу
вдовинську нiч? Хiба не в такi ночi, не вiд такого горя ставали дiвчата в
пiснях тополями в полi, проростали кущами червоно© калини з тi © землi, де
козацьке бiле тiло лежить?
Цiлу нiч думав Степура про Мар'яну. Щось братерське з'явилось у його
почуттях до не©. Ще ближчою ставала вона для нього в сво му нещастi, i
нiжнiсть почував до не© ще глибшу тепер, але водночас почував i те, що зi
смертю Славика виникла мiж ними якась межа непереходима, межа, яку вони,
певне, вже нiколи не зможуть переступити.
Годину за годиною по©зд iшов нiчним невiдомим кра м, зупинявся на
якихось станцiях, i тодi видно було дерева за вiкном, темнi, важкi, мовби
з чавунного литва. Деколи в просторах нiчного степу пропливали якiсь
накопичення темряви, схожi формою на гипетськi пiрамiди. Що то могло
бути?
У вагонi всi спали. Довгалюк хропiв на сво©й полицi, пiдтримуючи i ввi
снi затиснуту в лещата руку.
Вже перед свiтом, зморений думками, Степура теж задрiмав.
Те, що вночi здавалось йому загадковим i незрозумiлим - отi чорнi
гипетськi пiрамiди по степу, - при денному свiтлi виявилось териконами
Донбасу.
Терикони. Шахти. Димарi заводiв - донецький суворий, досi не бачений
Степурою край. "Це теж твоя Укра©на, - все озивалось до нього. - Вугiльна,
чорна, шахтарська, з териконами, що височать по степу, мов нiмi величавi
пам'ятники людсько© працi... Цей край вартий тво©х пiсень не менше, нiж
рiдна Ворскла, нiж мiсячнi полтавськi ночi з вербами та соловейками".
Зараз, одначе, йому було не до пiсень.
Шахтарськi жiнки зустрiчали ©х на перонах станцiй, i на обличчях ©хнiх
був вираз горя й суворостi, а очi шукали й шукали серед поранених когось
найближчого, найдорожчого. Згадав Степура, що й мати Павла Дробахи живе
десь в отакому шахтарському селищi i, може, виходить щодня виглядати сина,
може, й зараз отут в гуртi шахтарських жiнок сто©ть та жде, щоб когось
розпитати про долю свого Павла.
Лiкарнi шахтарськi i навiть школи в багатьох селищах були вже
перетворенi на госпiталi, i в одному з таких госпiталiв опинився й
Степура. Коли автобус зоставив ©х на шкiльному подвiр'©, перше, що Степура
побачив, була гора безладно звалених серед двору шкiльних парт, а бiля них
кучугурилась величезна купа викинутих пiсля перев'язок брудних
закривавлених бинтiв.
35
В цей самий госпiталь, тiльки на два днi ранiше, з партi ю поранених
привезли й Спартака Павлущенка. В тiй безглуздiй атацi, пiднятiй Дев'ятим,
Спартака було легко поранено в руку, а вже на днiпровськiй переправi пiд
час нальоту фашистсько© авiацi© вiн мало не загинув вiд вибуху бомби. В
госпiталь його привезли контуженим. Йому скривило щелепу, пом'яло всього,
а найгiрше - вiн втратив дар мови. Це його зараз найбiльше гнiтило, було
найстрашнiшим: боявся, що на все життя зостанеться нiмим.
Важкi думки не покидали в цi днi Спартака. Занадто великим виявися
розрив мiж його уявленням i тi ю новою наукою, яку вiн винiс з урокiв на
Росi. До таких випробувань, якi звалились на нього, вiн не був достатньо
пiдготовлений. Синовi впливового працiвника одного з номерних заводiв,
йому досi легко все давалося в життi. Ще з шкiльно© парти, з пiонерського
загону якось виходило так, що вiн всюди був попереду, скрiзь його обирали,
i навiть коли став студентом, то й тут його з року в рiк почали обирати то
в факультетське бюро, то в комсомольський комiтет унiверситету, i вiн ще
бiльше змiцнився у сво©й певностi, що житт ве його покликання - це
керувати, бути весь час на виднотi, бути iнiцiатором, заспiвувачем в
усьому.
Маючи ораторський хист, вiн рано звик до трибун. I чи не найщасливiшим
був для нього той день, коли якось ще на першому курсi пiд час
демонстрацi© на майданi Дзержинського його, як активiста з добрим голосом,
покликано було на найвищу трибуну, щоб вiн вигукував до колон
демонстрантiв "ура"". День був холодний, осiннiй, з дощем. Посинiлi люди
намагались швидше повз нього пройти, а вiн, не помiчаючи й дощу, все
впивався сво©м голосом, в запалi гукав i гукав до них сво енергiйне
"ура", аж поки зiрвався на найвищiй нотi i пустив такого пiвня, що всi на
трибунi засмiялись. Кiлька днiв пiсля того на факультетi йому не давали
проходу дотепники типу Духновича, всiляко дошкуляли йому тими пiвнями, i
хоч Спартаковi й непри мно було все це, але вiн намагався менше на такi
речi зважати. Люди типу Духновича чи Колосовського нiколи не приваблювали
його, до них вiн ставився з певною упередженiстю, бо знав, що вони
дозволяють собi занадто багато, дозволяють собi мiркувати про речi, якi,
за його переконанням, не пiдлягали нiякому обговоренню, нiяким сумнiвам.
Вiн вважав, що за кожним з таких факультетських вiльнодумiв ма бути
встановлений постiйний контроль i цей контроль належить здiйснювати
найперше йому самому, людинi без жодно© плями в бiографi©, чим не могли
похвалитися нi Колосовський, нi чимало iнших його однокурсникiв.
Та безглузда атака на Росi, яку вiн з наказу Дев'ятого очолив, справдi
багато чого навчила Спартака. Якщо перед атакою Дев'ятий викликав у нього
щире захоплення сво ю вольовитiстю, то пiсля атаки Спартак ладен був
плюнути йому в те вольове обличчя. Вiн не мiг простити Дев'ятому, що атака
була так легковажно органiзована, що вона кiнчилася нiчим, кiнчилася лише
марними втратами. Люди, яких Спартак повiв у атаку, навiть не побачили
ворога, ©х розстрiлювали серед бiлого дня. I це тодi, коли кожен iз них за
iнших умов здатен був здiйснити подвиг, стати геро м, побачити довкола
себе купи знищених ворогiв. Тiльки тепер, в госпiталi, коли все те
вiддалилося, Спартак намагався знову знайти якесь пояснення поведiнцi й
наказам Дев'ятого. "Нас послано пiд кулi, кинуто, як на розстрiл, але,
може, це було треба? Може, й нашi жертви, що нам здаються безглуздими,
продиктованi були якоюсь доцiльнiстю i хоч на мить затримали просування
ворога? "
В усьому цьому Спартаковi хотiлося зараз розiбратись, дошукатися
iстини.
Добросерда сестра, смаглява шахтарочка Наташа, догляда в палатi за
ним. Молоденька, хоча й передчасно розповнiла, вона стала медсестрою
недавно, пiсля десятирiчки, i з-помiж iнших сестер видiля ться тим, що
якось особливо ласкава й уважна до поранених. Для Спартака дина тут
радiсть, коли Наташа забiжить в палату i зиркне в його бiк, а потiм вони
про що-небудь порозмовляють записками. Наташа, як нiхто, вмiла його
пiдбадьорити у найтяжчу хвилину, i, мабуть, тiльки завдяки ©й вiн не
занепав духом остаточно. Вона була певна, що йому повернеться втрачений
дар i вiн заговорить.
- Все буде гаразд, - усмiхалась вона, i йому легшало пiсля нього.
Коли Спартак дiзнався вiд не©, що прибула нова партiя поранених i серед
прибулих кiлька студентiв, то одразу ж попросив Наташу пiти точно
довiдатись, хто саме тi студенти. Йому дуже кортiло швидше дiзнатися, кого
це привезли, пам'ять гарячково перебирала друзiв i знайомих, i вiн
почував, що, хто б це не був, кожному зараз буде радий.
Наташа повернулася радiсна (видно, ©й при мно було зробити йому
послугу), а за нею до палати, стукаючи милицею, стрибав - хто б мiг
подумати - Духнович! З рудою стриженою головою, в грубому, якомусь
обтрiпаному халатi, вiн усмiхався, нiби казав: "Дивись, який я тепер
смiшний..."
Присiвши на табуретцi бiля Спартака i уникаючи дивитись на його
скривлену щелепу, Духнович розповiв, що поранення в нього дрiб'язкове, i
що йому тут подоба ться, та що серед прибулих ще "славний поет наш
Степура", - вiн зараз на перев'язцi...
"А Колосовський? Чи повернувся вiн з розвiдки?" - запитав Спартак
запискою.
I Духнович розповiв, що знав про Богдана, про те, що розвiдка його
кiнчилась успiшно i що в бою з танками Богдан теж вiдзначився.
- I зараз там десь ©х колошматить, - закiнчив Духнович з гордiстю за
товариша.
Вiн посидiв недовго, пошкодував, що не втiк у Харковi з ешелону та не
подався на лiкування до батькiв, покепкував над сво©м виглядом, над
халатом, який чомусь здавався йому арештантським, але вся ця балакучiсть
його була якась натужна, видно було, що iз Спартаком Духнович почува себе
зв'язано, до того ж, мабуть, йому непри мно було дивитись на скривлену
Спартакову щелепу i слухати, замiсть членоподiльно© людсько© мови,
нерозбiрливе булькотання, яким схвильований Павлущенко пробував до нього
озватись.
I все-таки пiсля Духновичевих вiдвiдин Спартак вiдчув полегкiсть.
Духнович не належав до тих, з ким йому було б найлегше порозумiтись, - це
так, але зараз йому дорогий був кожен iз студбатiвцiв. Зда ться, навiть i
з Колосовським вiн тепер знайшов би спiльну мову. I хiба не насмiшка долi,
що саме тепер, коли вiн ма що сказати товаришам, ма в серцi щось нове,
людяне, чуле, чим хотiв би подiлитися з ними, - i ось саме тепер контузiя
скувала йому уста?
Вночi вiн не знаходив собi мiсця.
Безгомiння в госпiталi, лише де-не-де стогiн прорветься, а йому якось
задушливо, - хочеться кричати, сказати всiм на весь свiт, що вiн уже не
такий, яким був донедавна, що власне горе зробило його чулiшим i до iнших.
О, якби йому повернувся дар мови, якби вiн мiг заговорити! Вся воля його,
всi бажання були зараз спрямованi на це.
Змучений, провалився в тривожний, гарячковий сон, а прокинувся
невдовзi, весь облитий потом, вiдчув раптом, що й справдi може заговорити.
Ось так вiзьме й заговорить! Добуде, вимовить яке захоче слово!
Щоб нiкого не розбудити, пiдвiвся, накинув на себе халат i, викравшись
на подвiр'я, з повними грудьми радiсного передчуття подався в степ. Там
спробу ! Там скине з себе кайдани контузi©, - почува в собi досить для
цього сил! Плутаючись в халатi, бiг навмання мiж нiчнi терикони, щоб там
на волi спробувати, на волi упевнитись, що йому таки-справдi поверта ться,
повернувся материн дар!
Зупинився перед териконом, задиханий, готувався вимовити перше слово, i
стало раптом моторошно: а що, коли не вийде? Що, коли втратить отут
останню свою надiю заговорити?
Набрався духу i, завмираючи вiд непевностi, вiд страху, видобув з себе
спершу тихенько, ледве чутно, а потiм смiливiше:
- Мамо... Мамо!
I, задерши голову в небо, щосили вигукнув, зшаленiлий вiд радостi:
- Мамо! Я говорю!!!
36
Свiтання, найкраще в життi свiтання, пiдiймаючись iз-за териконiв,
нагадало йому, що пора повертатись в палату.
Пробираючись напiвосвiтленим коридором, зiткнувся з Наташею, - вона
сьогоднi чергувала.
- Звiдки ви? Що з вами? - удавано вжахнулась медсестра стишеним голосом
(щоб не побудити палат), а цей нiчний порушник замiсть вiдповiдi вхопив ©©
в обiйми, радiсно пригортав, мов п'яний. I хоча тiло ©© якось i не
опиралось обiймам, але вуста шепотiли: - Що ви робите? Лiкар побачить!
- Хай бачить... Я ж тебе люблю!
Вiн говорив. Важко, з натугою, з белькотом, але говорив. Тепер вона
зрозумiла, що з ним сталося, зрозумiла стан його душi. I хоч це було дико,
було проти всяких правил стояти отак в госпiтальному коридорi з бiйцем у
обiймах, проте деякий час вона так стояла, вiддавшись на волю його
раптовiй, шаленистiй нiжностi. Потiм обережно, м'якими, ласкавими руками
вiдсторонила його:
- Iди. Iди в палату.
- Без тебе?
- Я прийду.
Чомусь вiн був певен, що Наташа прийде. I справдi, вона прийшла, коли
Спартак уже лежав у лiжку. Зайшла до палати, скрадаючись, i не засвiтила
свiтла, наблизилась до його лiжка тихо, нечутне, сiла бiля нього, i вiн
узяв ©© руку. Знав цю руку, повну й шершаву, коли вона торкалась його,
виконуючи сво© сестринськi обов'язки, але тепер ця рука була якась iнша.
Для нього призначена. Взяв i гладив. Уперше в життi. "Вперше в життi, -
думав вiн, - такого багато , що ми усвiдомлю мо як рiдкiсне, минуще,
неповторне, що бува один тiльки раз - Перше вимовлене тобою слово. Перше
кохання. Ось i мо щастя знайшло мене, - думав вiн радiсно. - Прийшло в
образi цi © смагляво© карооко© шахтарочки, яка з усi © палати, з усього
госпiталю обрала мене i сидить ось тут бiля мене в свiтанковiй
напiвсутiнi, i я бачу, як схвильовано дихають ©© груденята пiд бiлим
накрохмаленим ©© сестринським халатом. Досi вона була мовби закута в
неприступнiсть цього халата, цей прекрасний одяг медсестри вiддiляв
дiвчину вiд тебе службовою неприступнiстю, а тепер i вiн не вiддiля , рука
Наташина в тво©й, ти чу ш ©© нiжнiсть, i хай би це було так завжди".
Наташа сподобалась йому з першого погляду. Йому подобалось, як вона
заходила до палати. Як усмiхалась, лагiдно й трохи нiби лукаво.
Подобалось, як роздавала термометри i терпляче вислуховувала грубощi тяжко
пораненого сержанта, що лежав у протилежному кутку. Коли вона пiдходила до
Спартакового лiжка, то йому здавалось, що вона посмiха ться якось
особливо, мовби щось приберiга для нього за тою усмiшкою. Те почуття, що
прокидалось в ньому до Наташi, полегшувало його страждання, в години ©©
чергувань йому приливали радiснi сили, i, коли вона присiдала бiля нього
на стiльцi, йому щоразу хотiлось торкнутись ©© руки, торкнутись чорних
кiлечок волосся, що кучерявилось з-пiд косинки, але тодi вiн не мав права
на це, а сьогоднi ма право, адже це вона виходила його, пiдняла, зробила
людиною.
- Я знала, що ти поправишся, - тихо, якось шовково говорила Наташа, -
поправишся i заговориш.
- Це завдяки тобi.
- Я цього справдi дуже хотiла. Менi так чомусь було тебе жаль. I
додому, було, прийду, а думаю: як там мiй студент?
В протилежнiм кiнцi палати хтось закашляв, застогнав, заскiмлив
спросоння тягуче:
- Сестра-а!
Наташа враз зiщулилась, швидко нагнулась до Спартака; торкнулась його
щоки сво ю розпашiлою щокою. Вiн вiдчув, як пахне ©© волосся, вiдчув ©©
солодкий подих.
За мить ©© вже не було, стояла вона вже бiля того, що ©© погукав, - то
був артилерiйський старшина Христенко, якому вона кiлька днiв тому дала
свою кров. Всiй палатi було вiдомо, що Наташа, коли почали привозити
тяжкопоранених, добровiльно згодилась стати донором, i за це ©й всi ще
бiльше симпатизували, а Спартак знав, що вона й не могла вчинити iнакше,
його Наташа, його любов.
Так це почалося. Почалось на свiтаннi, а вдень, хоч Наташа й вiльна
була вiд чергування, вона, проте, кiлька разiв забiгала в палату, мовби
випадково, мовби за якимось дiлом, а Спартак знав, що це - ради нього. Вже
з порога вона свiтила очима просто до нього, несла йому свою найкращу в
свiтi усмiшку, брала в нього якийсь томик, а в тiм томику мiж сторiнками
вже була для не© його записка. "Як я люблю тебе, Наташо, мо сонечко, моя
рятiвнице!.. Як хочу, щоб ми завжди були з тобою разом".
А через деякий час вона приносила йому iншу книжку, мовби взяту для
нього з бiблiотеки, i вiн знаходив у тiй книжцi записку для себе: "I я
теж. Не бачила тебе годину i вже скучила. Ми порушу мо госпiтальнi
правила, i зда ться, всi вже про нас догадуються, але я чомусь нiчого
цього не боюсь..."
Почуття ©хн , так раптово спалахнуло, невдовзi нi для кого не було вже
та мницею, та й вони перестали ховатися з ним. Чисте, щире почуття, що
враз зробило ©х i багатими, й дужими, й щасливими, - чого ж було ховатися
з ним? Хiба було кому вiд цього зло?
Одначе наступного дня Спартак зустрiв Наташу бiля операцiйно© в
сльозах.
- Чого ти? Наташа розповiла:
- Лiкарка вдокiя Павлiвна дiзналася про нас... "Це ганебно, це не
дозволено, я не потерплю в стiнах госпiталю розпусти!.."
Спартака обсипало жаром.
- Де вона?
- Не заводься з нею, не треба. Вона хороший хiрург, золотi руки, тiльки
що стара дiва i нiчого в цьому не розумi .
- Сьогоднi ми пiдемо до тебе. Наперекiр всьому. Згода?
- Добре. Пiдемо.
Пiсля обiду вони справдi пiшли до Наташi. Через усе шахтарське селище
промарширував вiн з нею у сво му госпiтальному халатi, голомозий, i
шалапутний, i навiть трохи нижчий за не© ростом, i почував тiльки
гордiсть, що йде поруч не© на виду у всiх, як ©© майбутнiй муж. Це теж
було порушення - вийти отак за межi госпiталю, iти до сестри додому, але
вiн здатен був зараз i не на таке. Мати Наташi вже знала про нього i,
видно, ждала його в цiй дебелiй шахтарськiй хатi, звiдки дво таких, як
вiн, цими днями вирядились на фронт.
Спартак сидiв з Наташею у ©© дiвочiй кiмнатцi, де було так затишно й
чисто i де на стiнi красувались на©внi лебедi, над якими вiн ранiше тiльки
посмiявся б, а тепер i вони були йому милi. Вiкно було вiдчинене в садок,
там наливались на сонцi грушi, i в кiмнатцi теж пахло грушами, бо Наташина
мати нарвала ©х повну тарiлку, занесла й поставила гостинно перед ним:
- Це гливи, скороспiлки, пробуйте, будь ласка... Коли мати вийшла,
Наташа сiла зовсiм близько на кушетцi бiля нього, вона вже була не
заплакана, тiльки блiдiша звичайного, бо вчора знову давала кров. Лукаво
поблискувала оченятами i сама пригорталась до нього:
- Ти мiй, мiй!
Дарма що вчорашня десятикласниця, але була вона мовби дорослiша за
нього, смiючись, признавалася, що ще в школi цiлувалася з хлопцями, бо в
них, мовляв, у селищi дiвчата рано починають цiлуватись, але то все були
жарти, пустощi, i тiльки зараз вона вiдчула, як воно приходить, оце,
справжн ...
- Розкажи менi все про себе, про унiверситет, про ваших дiвчат, про
товаришiв...
I вiн розповiдав ©й все без утайки, як жив, яке чудове було в них
студентське товариство, якi чудовi оцi хлопцi з ©хнього студбату, що зараз
тут з ним у госпiталi, Степура та Духнович. Ще був у них Колосовський, з
яким вiн нерiдко сварився, хоча й не повинен був робити цього, тепер вiн
це бачить, а сам вiн часом бував нестерпним i зараз просто диву ться, як
вона покохала такого.
- Нi, ти хороший, хороший, - запевняла вона. - Якщо ти так хороше
говориш про товаришiв, то й сам ти хороший... Я одразу вгадала, що в тобi
щось незвичайне i що на фронтi ти був хоробрим, еге ж, ти був там
хоробрим, мужнiм?
- Не скажу, яким був, але тецер як пiду, то знаю, в сто раз краще
воюватиму, - вiн пригорнув ©© й не випускав, i вона по його обiймах
вiдчула, що в цю мить вiн дума про те, що ©м незабаром доведеться
розлучатись.
- Сама стаю не своя, як подумаю, що це тобi вже скоро виписуватись...
Ти не шкоду ш, що так швидко поправився?
- Нi, не шкодую.
- Я була певна в цьому. Бо не всi ж такi, в госпiталi всякого
надивишся: в того нога не згина ться, в того рука, вiн i радий, що бiльше
не пiде, працюватиме в тилу, а ви хоч i сто лiт воюйте. А ти не такий, не
такий!
Вона щиро вiрила в нього, уявляла собi його, певне, кращим, нiж вiн ,
але це робило його й справдi кращим, i вiн почував, як багато що змiниться
пiсля цього в його життi. Пiде з госпiталю з ©© любов'ю i воюватиме за цю
любов, всього вiддасть боротьбi з ненависним ворогом. Зараз вiн не тiшить
себе, як в першi днi вiйни, нiякими iлюзiями, не применшу загрози, зна ,
що небезпека, яка нависла над його кра©ною, над ©хнiм життям, - ця
небезпека смертельна, але зна й те, що боротьба тiльки розгорта ться,
приголомшливiсть перших поразок мине i ворог ще вiдчу на собi силу
розгромних нищiвних ударiв.
- В них технiка поки що краща, але вони не вiзьмуть нас, не завоюють
нiколи. Не такi в нас люди, Наташо, щоб визнали над собою владу
завойовника.
- Це ти правду кажеш, - поклала йому голову на плече Наташа. - Я ось
про подруг сво©х думаю... На все готовi - в такому вони зараз настро©...
Скажуть - в партизани, пiдуть в партизани. На фронт - на фронт. Сестрами
санiтарками, ким завгодно. Ти зна ш, любий, я ж теж хочу проситися на
фронт.
- Ти й тут потрiбна.
- Не хочеш, щоб я була поряд з тобою?
- Я воюватиму за двох. За тебе й за себе. А ти й тут уже вою ш - да ш
пораненим свою кров.
- Комiсар те ж саме каже... Але тiльки щоб ти не здивувався, коли на
полi бою бiля тебе раптом з'явиться одна твоя добра знайома... В шинелi i
в чоботях кирзових, з санiтарною сумкою.
Вiн пригорнув ©© до себе, з нiжнiстю цiлував карi оченята, звертався до
не© без слiв: "Ти мене вiдродила. Ти зробила мене щасливим. I хоч де я
буду, хоч у яких боях, нiколи тобi не буде соромно за мене... "
37
Серед звалища парт на шкiльному подвiр'© сидять Степура й Духнович.
Вони мають тут свiй окремий улюблений куток, де коротають вечори у
розмовах, i степ ©м цвiрчить сво©ми вiчними цикадками, i сяють над ними
яснi зорi пращурiв, i Душа сповню ться в такi вечори почуттям
безконечностi.
Коли, вибравшись iз пропахлих нудотними лiками палат, зiйдуться i
посiдають отак на кучугурищi парт у сво©х грубих госпiтальних халатах,
дивно ©м ста , що це вони вже встигли побувати в боях, що на кожному з них
вже затягуються рани, здобутi десь аж на Росi, а теплий оцей вечiр заста
©х в евакогоспiталi серед териконiв Донбасу, а не на розкопках iсторичних
мiсць. Тут зоряно й тихо, а там, звiдки прибули, - в димах Укра©на, в
кровi.
Нема для них бiльше унiверситету, нема бiльше життя, до якого звикли,
нема тих планiв, що ©х кожен виношував, лише спрагле бажання вiрити, що
все це ще повернеться, що з того клекотливого чорного хаосу, який зараз
бушу за Днiпром, народиться перемога.
Народиться, але коли?
Вони довго думають над цим. Во©ни ще не знають, що будуть снiги
Пiдмосков'я, буде Сталiнград © Курська дуга, ©м хочеться вiрити, що цей
iсторичний двобiй розв'яжеться значно швидше, вирiшиться тут, в
укра©нських степах, на Днiпрi. Живуть тим, чим живе в цi днi весь ©хнiй
госпiталь, весь шахтарський край: жадiбно ловлять зведення Iнформбюро,
ждуть втiшних вiсток про те, що там стався нарештi жаданий перелом... А
добрих вiстей нема, натомiсть приголомшливими ударами сиплються на них
повiдомлення про новi фронтовi напрямки, скупi слова про те, що пiсля
впертих бо©в залишено ще одне мiсто, здано ще якийсь важливий рубiж.
Стiльки подiй вiдбулося за цей час, i розвиваються вони в такому
скаженому темпi, що хлопцям зда ться, нiби то було давним-давно, коли вони
пiшли в райком, прощалися з унiверситетом, повзали по-пластунськи в
чугу©вських таборах, проходячи вiйськовий вишкiл. Згорiв ©хнiй студбат,
розкидало, розметало його кривавим шматтям по госпiталях...
- Ось ми ла мось середньовiччям, - розмiркову Духнович, - вважа мо
його найчорнiшою епохою, але хiба це так? Iнквiзицiя, вона вся спалила
менше, нiж один який-небудь фашистський концтабiр... Зате яку силу
творчостi, жадобу вiдкрить виявило тодi людство. Марко Поло йде через
континенти. Колумб пливе через океан. Солдат Сервантес i актор Шекспiр
пишуть для людства. Буйний рiст гуманiзму, мiста-республiки... Нi, людина
там велика!
- А зараз хiба нi? - чують вони голос iз вечiрнього присмерку.
З-за кучугурища парт з'явля ться бiля них Спартак Павлущенко. Вiн,
видно, вiд Наташi. Вiн обпо ний хмелем кохання.
- Тепер я бачу, що кохання приходить одразу пiсля контузi©, - каже
Духнович. - Може, хай би й мене було трахнуло, щоб я теж цього меду
зазнав... А так лиша ться тiльки поздоровляти iнших. Вiта мо тебе,
товаришу закоханий!
- Вона таки справдi славна дiвчина, - говорить про Наташу Степура. -
Бачить же, як нашi хлопцi деколи вивуджують iз-за вiкна пiвлiтри на
мотузку, зна , що декотрi в пiдштаниках зникають на всю нiч у селище,
проте ще нi разу не накапала начальству. По сутi, вона порушниця порядку,
але... Ти з нею одружишся? - запиту вiн Спартака.
- Одружусь.
- Зараз чи пiсля вiйни?
- Обставини покажуть.
- Хотiлось би знати, - задумливо каже Степура, - чи багато з нас,
студбатiвцiв, зостанеться пiсля вiйни?
- Якщо зостанемось, нам треба жити iнакше, - говорить Спартак, з ногами
всiдаючись на партi. - Зовсiм iнакше, друзi.
- Як, дозвольте запитати? - насмiшкувато зирка на нього Духнович.
- Ти не iронiзуй, Мироне. - Павлущенко почина хвилюватись, за©ка ться.
- Це, що ми пережива мо зараз, не може минути для нас безслiдно. Ж-жити
дружнiше, я-якось теплiше. З новим, чуйнiшим ставленням один до одного.
Так будемо ж-жити... Хiба це неможливо!
Степура, закуривши, хмуро зауважу :
- Цього таки декому з нас часто бракувало.
- Я знаю, що ви зараз ду-ду-дума те, хлопцi. Оце, мовляв, Спартак
закохавсь i заспiвав по-новому... В сентименти пустився. Але це все не
тiльки тому, що закохався... Рось дечому навчила мене, хлопцi: жив, бачу,
не так, як мусив би жити. Ви мали всi пiдстави ставитись до мене
зневажливо й холодно, а дехто мi-мi-мiг навiть ненавидiти мене.
- Ти перебiльшу ш, товаришу комсорг.
- Нi, не перебiльшую, Мироне. Почуваю, що перед декотрими iз сво©х
товаришiв унiверситетських я справдi завинив, глибоко завинив. Фронтовий
наш унiверситет, дарма що такий короткочасний, вiн багато на що менi очi
вiдкрив. Я глянув на себе збоку, порiвнюю себе з вами, з тобою, Духнович,
з тобою, Степуро, з Колосовським, i це порiвняння, скажу вам вiдверто, не
на мою користь. А я ж претендував вожакувати над вами, контролювати кожен
ваш крок, кожну думку, кожен вчинок. Ви здавались менi людьми ненадiйними,
яких весь час треба тримати в шорах, i я уявив собi, що ця роль пада саме
на мене. А яке я мав право на це? Що з пелюшок вважав себе непохибним? Що
сам собi здавався бездоганним? Я свiдомо культивував у собi недовiру до
кожного з вас, називаючи це пильнiстю, хоча це була скорiше ма-ма-манiя
пильностi.
- Це, зрештою, можна зрозумiти, - мовби виправдуючи його, промовив
Степура. - Ми жили в такий час. Нас оточували вороги. Капiталiстичне
оточення - це був не пустий звук, як показала вiйна.
- Але вона показала й iнше. Особисто менi вона показала, що, скажiмо,