Страница:
Володимиру? Чи добре почува себе Ярослав, князь чернiгiвський? А наш
родич - князь Iгор? Як йому ведеться? Питаю про нього, бо його бабуся - то
ж половецька князiвна! О! Пай-пай! I диво менi, що вiн поклав гнiв на
родичiв сво©х, на своякiв i погромив цi © весни хана Туглiя...
Ця розмова насторожила Саму©ла, i вiдповiдав вiн обережно:
- Я рiдко бачу князiв ки©вських. Хiба що на вулицi, коли вони ©дуть
куди-небудь... А переяславського та чернiгiвського i в очi не бачив. Однак
не чув, щоб хто з них захворiв чи помер. Всi живi й здоровi... А про князя
Iгоря i зовсiм нiчого сказати, бо далеко його земля Сiверська...
- Пай-пай, а скажи менi, урусе, яка весна була у вашiй землi? Чи багато
снiгу було i чи й досi повiнь держиться на рiках? Мабуть, нелегко тобi
було добиратися сюди? Броди ще не обмiлiли?
Саму©л внутрiшньо здригнувся. Так ось якi намiри виношу Коб'як!
-Вичiку слушного часу, щоб напасти на Русь! I здоров'я князiв, i як
перезимувала худоба, i броди на рiках - все це його цiкавить тому, що хоче
знати, коли розпочати похiд i яка здобич там чека на нього! I хто i з
якими силами може виступити проти степовикiв .
Не подаючи вигляду, що проник у та мнi задуми хана, Саму©л спокiйно
вiдповiв:
- Рiки у нас i влiтку повноводi, а зараз всi вийшли з берегiв. Я не
знайшов жодного броду. Переправлялися на плотах. Тому й добиралися в
Половецьку землю цiлий мiсяць. А звичайно ж тут ходу два тижнi.
- А може, вода вже спала?
- Не думаю. Ворскла розлилася, як море. А на нiй ми були всього
три-чотири днi тому...
- Ой , ой , дякую тобi, Саму©ле, за при мну розмову, - сказав поважно
Коб'як. - Тепер я хочу познайомити тебе з мо©ми родичами - ханами
половецьких племен. Вони пригодяться тобi, коли ти по©деш по наших улусах,
щоб продати сво© товари... Ось по праву руку вiд мене сидять хани - мiй
тесть хан Турундай, далi хан Осалук, хан Барак, хан Тетiя, хан Iзай
Белюкович, рiдний брат ки©всько© княгинi, жони Рюрика, хан Тарг... По лiву
руку - хан Бокмиш, хан Данило, хани Содвак Кулобицький, Корязь
Калотанович, Турсук, Башкорт, ксна, Алак...
Хани по черзi, коли Коб'як називав ©х, кивали головами i приязно
усмiхалися. Саму©л теж усмiхався, а самого гризла досада: скiльки ©х тут
зiбралося! Чи не на вiйськову раду? I кожен жде подарунка! Чи й залишиться
що на продаж? I чи здобудуть вони зi Жданом для князя Святослава таку
вiстку, яка б по значенню переважила цi витрати?
Вiн прикидав у думцi, коли ©х обдаровувати - зараз чи тодi, як
навiда ться в улус кожного з них? I вирiшив не поспiшати. А може, не до
кожного доведеться за©хати?..
- Я радий зазнайомитися з такими поважними ханами, - сказав вiн уголос.
- Вашi славнi iмена давно вiдомi на Русi. Бо хто ж не зна хоробрих
во©нiв, якi не раз копитами свд©х бойових коней топтали ниви пiд Ки вом,
Переяславом та Чернiговом? Але чи не краще нам жити у мирi, у дружбi? Ось
зараз мир - i я привiз вам багато рiзних товарiв. А коли б вiйна була - чи
посмiв би, чи привiз би?
- Ой , ой , - погоджувалися хани. - Мир - добре, дружба - добре,
торгiвля - добре...
Ждан швидко переклав, а сам думав про iнше. Пригадувалося, як палала
його рiдна Вербiвка, як накинули йому на шию зашморг i потягли у неволю,
як у холодi й голодi нидiв вiн у половецьких степах, як палали села
довкола Дмитрова i лилася кров безвинних людей... Вiн дивився в хитрi
ханськi очi i розумiв, що всi цi облесливi слова, приязнi усмiшки, кивання
головами - то все облуда, обман. Насправдi за всiм цим прихову ться
жорстокiсть, ненаситнiсть здобичника, кровожернiсть завойовника.
Позад нього вiдхилився полог, i в юрту вступило двi жiнки - молода i
стара. Це були чаги, рабинi. Молода йшла попереду, несучи на витягнутих
руках блюдо з тушкованим м'ясом. Старша тримала в руках жбан з кумисом.
Поставивши блюдо на килим, молодша посторонилася, i наперед виступила
старша. Жмут свiтла впав на ©© обличчя, на худi, загрубiлi вiд безкiнечно©
працi руки.
Ждан здригнувся i мало не скрикнув вiд несподiванки: перед ним стояла
мати. Змарнiла, постарiла, з потухлими, виплаканими очима. Але це була,
без сумнiву, мати...
Так ось де вона! В неволi у хана Коб'яка! Нещасна ханова чага!
Чи то якийсь його ледь помiтний рух, чи погляд, яким вiн прикипiв до ©©
обличчя, привернули ©© увагу. Вона теж глянула на хлопця. А глянувши,
остовпiла, змертвiла, руки ©© здригнулися, розцiпилися - i жбан з гуркотом
покотився по килиму. Кумис розлився, забризкуючи все довкола.
Хани схопилися на ноги, почали обтрушувати одяг. Коб'як вибухнув
лайкою:
- Негiдниця! Паршива вiвця! Смердючий дух уруського свинюшника!
Запаскудила мо© найкращi килими! Гей, люди, викиньте цю стару ослицю на
смiтник та всипте канчукiв, щоб знала, як прислуговувати хановi!
Вбiгла сторожа, потягла жiнку надвiр.
Все це ско©лося так швидко, майже блискавично, що сторопiлий, до краю
вражений Ждан не встиг вимовити й слова, лише зблiд i, напружившись,
завмер.
Його стан помiтив Саму©л.
- Що з тобою? - нахилившись до нього, спитав пошепки.
- То моя мати.
Нiхто не чув ©хнiх перемов, - такий стояв у юртi гвалт. Кумис розлився
по барвистому килимовi, пiдтопив подушки для сидiння, i хани, гелгочучи,
мов гуси, тиснулися попiд стiнами, щоб не замочити взуття.
Вражений Саму©л сплеснув долонями.
- О сили небеснi! Твоя мати! - i пiсля паузи, подумавши, додав: -
Мовчи! Не признавайся поки що Коб'яковi про це... Подума мо, що робити...
- Як же не признаватися? Вони ©© закатують до смертi!
- Тодi покладись на мене... Я сам уладнаю цю справу, - i, повернувшись
до Коб'яка, сказав: - Достославний хане, вина цi © жiнки безсумнiвна, але
не така велика, щоб ©© карати батогами. Якщо ж, на твою думку, вона
заслужила кари, то я прошу помилувати ©©. Це моя землячка. I допустила
вона провину через нас, бо задля нас ти звелiв принести кумису... А
спiткнутися i випустити з рук жбан чи глек може кожен... Тож не карай ©©!
Прошу тебе, хане!
Коб'як усе ще був у гнiвi. Криво посмiхнувшись, вiн вiдповiв:
- Так, вона твоя землячка, уруска. Але вона невiльниця, рабиня, чага, а
рабiв, якщо вони допускають провину, треба вчити батогами... Якщо ти хочеш
врятувати цю стару вiд покарання, то викупи ©©!
Це було так несподiвано, що спочатку Саму©л аж розгубився. Та,
побачивши, як радiсно блиснули Ждановi очi, поспiшив запитати:
- I скiльки хан хоче за цю стару?
- П'ять кун, - не довго думаючи, вiдповiв Коб'як.
- Ого! - вигукнув Саму©л. - Забагато, хане! П'ять кун! Тобто двадцять
ногат! I це за стару, виснажену чагу! Та вона вже ледь сто©ть! Од вiтру
хита ться! Якщо я й згоден тобi щось заплатити, то тiльки з жалю до не©...
Землячка ж!
Саму©л раптом вiдчув себе купцем i почав торгуватися.
- Скiльки ж ти згоден дати? - спитав хан.
- Куну. Бiльшого не варта.
- Куну? Та краще хай вона здохне пiд батогами, нiж мав би я вiддавати
©© за таку плату! - Коб'яка, видно, торг захопив теж, очi його заблищали,
а на лобi виступив пiт. Вiн забув, що одержав щойно цiнних подарункiв
бiльше як на пiвгривнi. - Ти дуже скупий, урусе!
На Саму©ловому обличчi буряковими плямами спалахнула образа.Нi, я не
скупий i дам двi куни... Це моя остання цiна!
- Три - i жодно© ногати менше!
В цю мить знадвору долетiв болiсний жiночий скрик. Ждан сiпнувся,
схопив Саму ла за руку. В його очах стояла безмовна мольба.
- Ну гаразд, хай три куни, - поспiшно погодився Саму©л. - Але негайно
припини катування!
Коб'як похмуро повiв бровою на Алака - i той хутко вибiг з юрти. Крик
обiрвався. Коб'як переступив через калюжу кумису, що сивiла на дорогому
барвистому килимi, i привiтно, мовби нiчого й не сталося, усмiхнувся до
Саму©ла i взяв його пiд лiкоть.
- Ходiмо звiдси, поки тут приберуть. А потiм я все-таки пригощу тебе,
Саму©л-бею, i тушкованою бараниною, i кумисом або, якщо не хочеш кумису,
айраном.
* * *
Два тижнi Саму©л i Ждан жили в ордi, ©здили понад Самарою та Орiллю вiд
одного стiйбища до iншого, спродуючи рiзний дрiб'язок, якого захопили з
Ки ва вдосталь, - мiднi та бронзовi перснi, голки, сережки, прясла,
кресала, фiбули до плащiв, залiзнi гаплики та бабки до кожухiв.
Торгувалися запекло, не поступалися жодною ногатою, щоб мати змогу довше
побути серед кочiвникiв, до всього придивитися i дiзнатися, зрештою, про
намiри Коб'яка. Нападе вiн на Русь чи нi?
Тривога ©хня посилилася тодi, коли з пiвдня на Самару та Орiль прибуло
ще кiлька ханiв з родами сво©ми. Схоже було на те, що Коб'як згуртову
сили. Чому ж тодi зволiка з виступом, чого жде?
Яснiсть внесла несподiвана зустрiч у степу.
А трапилося це так.
Усi цi днi Ждан не розлучався з матiр'ю. Коли ©хав на торги в далекий
улус, то не залишав ©© у таборi, а брав з собою. Говорили вони безупинно i
не могли наговоритися - i про сво© поневiряння, i про батька, i про Настю,
що, як подейкують, стала жоною якогось хана, i про Iвана, який хтозна-де
подiвся - чи то його половцi вбили, чи якось урятувався, i про найменших
Жданових братикiв та сестричок, що погинули у Вербiвцi вiд рук
нападникiв... Та хiба мало про що могли говорити мати з сином пiсля
трирiчно© розлуки, пiсля того, що вони пережили!
Отож одного дня, коли вони поверталися до табору, Ждан попустив вiжки,
i конi самi поволi тюпали по ледь помiтнiй дорiжцi, протоптанiй у буйних
заростях трав та пахучого зiлля. Мати не зводила з сина сво©х змучених
очей i вдесяте слухала його неквапливу розповiдь про втечу, про Кончака,
про Саму©ла, про князiв... Шорсткою натрудженою рукою гладила його руку, а
другою витирала сльози, що затуманювали ©й зiр, коли вона слухала про
смерть батька чи про князiвський поруб у Новгородi-Сiверському.
- Бiднесенький мiй! Рiднесенький мiй! - шепотiли тодi ©© худi, посинiлi
губи.
Захопленi спогадами, вони не помiтили, як з придорожнього гайка ви©хав
вершник i помчав ©м навперейми.
- Урус, зупинись!
Ждан притримав коней.
Верхiвець пiд'©хав упритул до воза, натягнув поводи.
Це був отрок-чабан. На плечах - витертий чепкен, на ногах - постоли з
сирицi, на головi - повстяний гостроверхий каук, з-пiд якого вибивалася
кучма густого чорного волосся. За плечима - лук, при боцi - шабля та
шкiряний тул зi стрiлами.
Ждан запитливо глянув на незнайомця. Що йому потрiбно?
А той якийсь час мовчки дуже пильно розглядав матiр i сина, а потiм,
оглянувшись, тихо промовив, мовби боявся, що хтось його пiдслуха в цьому
безлюдному степу:
- Мерщiй вирушайте додому! Невже ви не помiча те, що ось-ось Коб'як
рушить на Русь? Тодi ж вас затримають тут, як заложникiв!
Вражений Ждан уважно глянув на молодого чабана.
- Хто ти такий? Як тебе звати!
- Не питай.
- Звiдки ти так добре зна ш нашу мову?
- Моя мати - уруска... Навчила...
- Але ж ти половець?
- То мiй батько половець...
- А ти?
Чабан здвигнув плечима i промовчав.
- Чому ж ти вирiшив попередити нас?
- Мене мати послала...
- А сам би ти не попередив?
- Може, й сам попередив би... Бо я люблю нашу мову, нашi пiснi, наших
людей, нашу землю, яко© я нiколи не бачив. Та про не© так гарно розповiда
моя мама! I я вiрю, що так воно i , бо мати у мене - свята! А ©© земля
для мене рiдна! Можете вiрити менi! ©дьте звiдси швидше!
- Дякую тобi, друже, i тво©й матерi дякую за важливу звiстку...
Отрок вдарив коня i хутко зник у зелених заростях верболозу.
Того ж вечора, почувши таку несподiвану новину, Саму©л пiдняв людей i
вирушив у зворотну дорогу, до Ки ва.
* * *
Переволока - одна з найвiдомiших переправ через Днiпро в його середнiй
течi© поблизу Ворскли. Тут кам'яна гряда пiдперла води рiки i утворила
широкий, зручний брiд, яким з прадавнiх часiв користувалися i корiннi
мешканцi Поднiпров'я - слов'яни, i численнi кочовi племена, що одно за
одним упродовж столiть котилися, мов хвилi, по неозорих степах мiж Волгою
та Дуна м.
Саму©л став табором недалеко вiд броду, в затишнiй, лiсом захищенiй вiд
стороннього ока долинi, а на березi залишив у пота мному мiсцi сторожу,
яка мала повiдомити про прибуття князя з дружинами, а також про появу
половцiв чи якихось iнших чужинцiв.
Три днi нiхто не з'являвся. А на четвертий, опiвднi, на протилежному
березi показалося два вершники. Вони постояли над водою, напо©ли коней i,
пересвiдчившись, що на переправi, крiм них, нiкого не видно, пустилися
перебродити Днiпро.
Якраз вартував Ждан з Васютою, вайлуватим, сумирним хлопцем. З гущавини
кущiв вони пильно зирили за тим, що робиться на рiцi.
- Як нам бути, Ждане? Нехай собi ©дуть чи сповiстимо наших?
Ждан приклав козирком руку до лоба, примружив проти сонця очi.
Верхiвцi скидалися на степовикiв, а степовики, навiть якщо ©х тiльки
дво , можуть привести за собою цiлу орду. Треба сповiстити Саму©ла - хай
вирiшу .
- Мчи, Васюто! Клич наших!
Не встигли чужинцi досягти середини рiки, як прибув Саму©л з хлопцями,
наказав перекрити дорогу, що виводила в степ.
- Зда ться, половцi. Чи не вивiдачi Коб'яковi?
- Хтозна. Схопимо - дiзна мося, - шепотом вiдповiв Ждан.
Сторожко озираючись, верхiвцi вибралися з води на сухе, трохи постояли,
тихо перемовляючись, а потiм поволi рушили до гаю, що вкривав схили гори.
Тут ©х i перестрiли Саму©ловi хлопцi. Вони несподiвано вискочили з
кущiв, наставили списи i луки.
- Стiйте! Хто такi?
Сторопiлi вершники не вчинили спротиву. ©х стягнули з коней, вiдiбрали
зброю, поставили перед Саму©лом.
Один, старий, був суворий на вигляд, дебелий чолов'яга. Вiн не виявляв
страху, тiльки похмуро бликав спiдлоба i важко сопiв широким м'ясистим
носом. Другий, молодий, знiтився, зблiд, тремтiв, нiби його била
пропасниця. Видно, ще нi разу не бував у бувальцях.
Саму©л пильно глянув старшому в очi.
- Половцi?
- Ой , ой !
- Як звати?
- Я - Сай, а це мiй син Чой.
- З яко© орди?
- З Iнгулецько©...
- Чого опинилися тут? Куди пряму те?
- демо на Орiль до хана Башкорта. Туди я вiддав замiж дочку. Кажуть,
подарувала менi внука - хочу побачити.
- А Коб'яка зна ш?
- Чув. Хто ж у Половецькому степу не чув про великого хана Коб'яка? А
бачити - не бачив.
Сай вiдповiдав швидко, без заминки, i, схоже, казав правду. Саму©л
нерiшуче здвигнув плечима - вагався, видно, приймати рiшення. Запитально
глянув на Ждана.
- Що будемо робити?
Вiн усе бiльше переконувався в тому, що Ждан, незважаючи на молодiсть,
мав тверезий, розсудливий розум, i не вважав для себе образливим
прислухатися до його порад i думок.
- Я гадаю, вiдпускати не слiд, - подумавши, вiдповiв Ждан. - Хтозна, чи
не брехня все це. Чому ми повиннi вiрити йому на слово?.. Накажи забити в
колодки - повеземо до Ки ва. А там буде видно - вiдпустити чи обмiняти на
сво©х людей...
Думаючи, що половцi ©х не розумiють, Саму©л i Ждан обмiнялися цими
думками вiдкрито, в ©хнiй присутностi. Як же вони були здивованi, коли Сай
раптом упав на колiна, простягнув з мольбою поперед себе руки i заблагав
на мовi русiв, трохи калiчачи слова:
- Не везiть нас до Ки ва, прошу вас! Вiзьмiть викуп! У мене дещиця зi
мною! - i вiн полiз до кишенi.-
Вiдпустiть нас з богом! Доньку хочу провiдати, внука побачити!
Вiн витягнув капшука, витрусив з нього на долоню жменю золотих монет i
великий срiбний перстень з коштовним камiнням. Але нi Саму©л, нi Ждан не
взяли тi © плати. Швидко переглянувшись, разом прийшли до однi © думки -
не вiдпускати!
- Забийте ©х у колодки та прив'яжiть мiцнiше до возiв! - наказав Саму©л
хлопцям. - Подивимося, що це за птахи...
...Нi Саму©л, нi Ждан не знали i не могли знати, що цим самим вони
стали у великiй пригодi Святославу i всiм руським князям, якi в цей час
саме простували i по Днiпру, i по суходолу до Половецько© землi. Не знали
вони i не могли знати, що ©м до рук випадково потрапили Кончаковi
вивiдачi, котрi побували у Торчеську, де зустрiлися з Аяпом, i несли вiд
нього Кончаковi важливу вiстку про виступ руських сил у великий похiд на
землю Половецьку. Просто ©хн внутрiшн чуття пiдказало ©м рiшення, яке
допомогло Святославовi повернутися з цього походу зi славою. Про
Святослава лiтописцi записали похвальнi слова в лiтописах, про Саму©ла i
Ждана - нiчого. Та це не применшу заслуги, як не применшу заслуг i тих
безiменних во©нiв, якi сво ю смертю, кров'ю i зусиллями здобувають славу
вождям сво©м, самi залишаючись на вiки вiчнi невiдомi.
...Того ж дня, надвечiр, до Переволоки приплив на човнах з двома
тисячами во©в князь Святослав i став табором на березi Днiпра, ждучи iнших
князiв, що йшли сухопуттям. Протягом наступних днiв прибули з дружинами
правим берегом i переправилися на лiвий Святославовi сини: Глiб, Всеволод
Чермний i Олег, Рюрик Руський, Володимир Глiбович Переяславський, Всеволод
Ярославович Луцький, Мстислав Ярославович, Мстислав Романович та Iзяслав
Давидович - обидва iз смоленських князiв, Мстислав Городенський, Ярослав
Пiнський, його брат Глiб Дубровицький, а Ярослав Галицький прислав сво©
полки з во водами.
Отже, зiбралися всi, хто хотiв разом з великими князями ки©вськими
взяти участь у походi.
Не прибули: Рюрикiв рiдний брат Давид Ростиславович Смоленський, який
вiдписав, що нездужа , i прислав замiсть себе сина Iзяслава з невеликою
дружиною, рiдний брат Святослава Ярослав Чернiгiвський, котрий у березнi,
вiдмовившись вiд походу, гаряче ратував за лiтнiй похiд, двоюрiднi брати
Святославовi - Iгор Новгород-Сiверський та Всеволод Трубчевський.
- А нашi брати не прийшли, - гiрко, з образою в голосi сказав на
ки©вському снемi Святослав. - Вiдписали: далеко нам iти вниз до Днiпра. Не
можемо сво © землi без захисту залишити. Якщо ж ти пiдеш на Переяслав, то
й ми з тобою пiдемо i з' дна мось на Сулi... Та не вiрю я в те, що пiшли б
вони з нами i в тому випадку, коли б шлях лежав через Переяслав на Сулу.
Хiба князям луцькому, галицькому чи пiнському ближче, нiж смоленському чи
новгород-сiверському? Хто хотiв, той прибув. А хто не захотiв разом з
братi ю сво ю стати на ворога, того ждати не будемо. Тож обоз залишимо тут
пiд надiйною охороною, а самi завтра вборзi, порожнем вирушимо в степ, на
Орiль, а якщо потрiбно буде, то й на Самару. Вiрнi люди сказали нам
сьогоднi, що там хан Коб'як гурту сили для нападу на Русь, домовля ться з
Кончаком, щоб спiльно ударити. Та ми не дамо м з' днатися! Ударимо ранiш
i, дасть бог, поб' мо окаянних!
Другого дня, залишивши обоз на правому березi, з' днане руське вiйсько,
що налiчувало понад двадцять тисяч во©в, вирушило на схiд. Вiв його
великий князь Святослав, а провiдником у нього був Ждан. Саму©л же з
валкою i Ждановою матiр'ю попростував до Ки ва.
РОЗДIЛ СЬОМИЙ
На привалi за Ворсклою до Святослава пiдiйшов князь Володимир
Переяславський. На головi золотом ся шолом, мiцну загорiлу шию охоплю
золоте ожерелля, що одночасно служило князевi i прикрасою, i князiвською
вiдзнакою; лiва рука лежить на рукоятi меча, права поправля на плечi
червоне корзно, що шовково шелестить пiд вiтром.
Зупинився, кресонув ясно-крицевим поглядом, схилив голову.
- Отче, дозволь по©хати попереду. Вся Переяславська земля винищена,
сплюндрована. Кров тисяч переяславцiв i переяславок на половецьких шаблях,
сльози мо©х землякiв i землячок наповнили рiки й озера Половецько© землi,
i вони стали гiрки та солонi, як наше горе. Я бажаю помсти, а мо© во© -
вiйськово© здобичi! Не вiдмов, княже, не зроби так, як учинив мiй лютий
недруг Iгор!
Нi, цьому князевi не позичати смiливостi! Нi в ратному дiлi, нi в
розмовi з великим князем! Звичайно, вiн йому дозволить iти попереду. Чому
б не дозволити? Не затишку ж шука цей молодий витязь, а свисту ворожих
стрiл, брязкоту половецьких шабель, шалу криваво© сiчi! Чесний, вiдвертий,
хоробрий! От тiльки б стриманостi бiльше та розуму державного - на користь
Руськiй землi! Та цього, на жаль, браку не тiльки йому...
- А якщо не дозволю, то ти i мою землю потолочиш так, як Iгореву? - не
стримався вiд докору Святослав.
- Нi, отче, твою не потолочу, - коротко вiдповiв Володимир. - Але
любовi i поваги до тебе не матиму!
- Дякую за вiдвертiсть... А попереду йти дозволяю. Ждана вiзьмеш
провiдником. Тiльки будь обережний, не заривайся! Важливо не для одного
себе славу здобути, а принести користь усьому вiйську... Вiзьмеш пiд свою
руку молодших князiв з дружинами i двi тисячi берендейсько© кiнноти.
Знайди менi Коб'яка i наведи пiд мо© стрiли! А я йтиму услiд за тобою на
день путi...
- Дякую, отче-князю. Не зариватимусь! Але й хребта половцями не покажу!
- Молодий князь випростався i глянув за далекий небосхил, нiби сподiвався
вже зараз уздрiти там ворога.
Кiлька днiв рискав Володимир понад Орiллю у пошуках половцiв, та все
даремно. Бурчав на Ждана:
- Де ж вони подiлися, тi клятi степовики? Невже запримiтили нас?
Знаходимо пригаслi попелища та обглемеданi кiстки на покинутих стiйбищах,
а самих - як вiтром поздувало!
Ждан спантеличено знизував плечима. Справдi, де ж подiлися половцi?
Там, де тиждень чи два тому ©здили вони з вежами-юртами, де випасалися
отари овець, табуни коней та гурти худоби, де гасали, об'©жджаючи гарячих
жеребцiв та кобилиць, молодi джигiти, там тепер було пусто. Тiльки
орли-стерв'ятники при наближеннi вiйська нехотя здiймалися вгору та
посвистували ховрахи.
Де ж подiлися половцi? Що задумав Коб'як?
Перша зустрiч вiдбулася на шостий день в межирiччi мiж Орiллю i
Самарою. Вранцi, коли во©, поснiдавши, лаштувалися до походу, прискакали
на змилених конях сторожi.
- Половцi!
З-за далеких горбiв показалися кiннi половецькi роз'©зди. Згодом темною
хмарою викотилась уся орда.
Князь Володимир зрадiв. Нарештi! Настала хвилина, яко© вiн ждав кiлька
лiт! В його руках немале вiйсько, i вiн всiй Русi покаже молодецьку
хоробрiсть i вiйськовий хист! Сьогоднi вiн або голову складе, або злама
хребта Коб'яковi!
Вiн скочив на коня, покликав князiв, наказав готувати до бою полки. По
праву руку вiд себе поставив Святославового сина Глiба з дружиною i його
тезку Глiба Юрiйовича, по лiву - Мстислава Романовича Смоленського i
Мстислава Володимировича, сам же "с протчими" став у бойовий ряд
посерединi. Сказав коротко:
- Братi , велю держатися всiм купно! Iз бойового ряду нiкому не
ви©жджати! Вперед не зариватися i ззаду не залишатися! Хто покаже вороговi
хребет, тому ганьба на вiки вiчнi! Хто знiме Коб'яковi голову, а найпаче -
приведе на арканi, тому честь i слава!
Руськi полки, швидко перегрупувавшись, зiбралися в один невеликий, але
мiцний кулак. Над ними замайорiли барвистi корогви, прапорцi, пiднялися
вгору i застигли густо, мов щiтка, довгi списи з блискучими крицевими
наконечниками. Черленi щити яскраво горiли в промiннi ранкового сонця.
Всi були готовi до бою.
* * *
На протилежному боцi, на горбах, став Турундай, тесть Коб'яка, з ханами
Содваком, ксною, Тетi ю та Бараком. Це був передовий загiн хана Коб'яка,
який, про всяк випадок вiдтягнувши сво© роди аж на Самару, рушив з великим
вiйськом на Русь. Правда, йому не пощастило при днати до себе полки
хитрого Кончака, що не хотiв посилення i прославлення свого суперника в
мiжусобнiй боротьбi за владу над Половецьким степом, але вiн мав достатньо
сил, щоб погромити порубiжнi руськi поселення i захопити там велику
вiйськову здобич, а головне - худобу, яко© так мало залишилося у половцiв
пiсля важко© зими.
Турундай вiдiрвався вiд Коб'яка на половину денного переходу. Побачивши
перед собою порiвняно невелике вiйсько урусiв, вiн, незважаючи на немолодi
лiта, загорiвся, мов хлопчисько, бажанням здобути перемогу i проcлавитися
серед родiв сво©х. Пiд його рукою шiсть тисяч джигiтiв - немала сила! I
вiн, не гаючись i не вагаючись, кине ©х в атаку!
Вiн важко сидiв на гнiдому огиревi, огрядний, рiдковусий. Кругле
брезкле обличчя його потемнiло вiд весняного сонця, а вузькi чорнi очицi
пильно вглядаються у далину, де червонiють руськi щити. Хай червонiють! Не
встигне сонце пiднятися на половину свого кола, як вiн повергне тi щити
додолу, а уруських батирiв пов'яже по десятку, як валахiв, i пожене у кiш
Коб'яка!
Стугонить серце старого хана, стугонить радiстю. Вiн наказу худому,
кiстлявому хановi кснi, що сидить у сiдлi прямо, мов жердина, розпочати
атаку лiвим крилом, а запальному, бистроокому Содваку - правим, щоб
охопити урусiв, узяти в лещата i не випустити жодного.
- Та князiв менi, князiв захопiть! Живих чи мертвих! - напучував хан
сво©х пiдлеглих. - З мертвих здеремо скальпи[36], з живих злупимо викуп!
Тож, мабуть, краще живих!..
Вiн пiдвiвся на стременах i махнув у бiк руських полкiв шаблею. В ту ж
мить тисячi кiнських копит вдарили об землю, i вона загула, мов перед
бурею, здригнулася, наповнилася лиховiсним чеканням. Половцi розпочали
атаку.
* * *
Побачивши половецьку силу, що котилася прямо на них, тисяцький Шварн
нахилився до вуха князевi, прошепотiв:
- Не втрима мося, княже. Поки не пiзно, повертаймо назад?
- Нiзащо! Який нам сором буде! - вигукнув Володимир. - Пошли гiнця до
Святослава сказати, що ворог перед нами i нема менi часу ждати великого
князя на допомогу. Приймаю бiй, а вiн тим часом хай поспiша !
Гонець поскакав, а Володимир торкнув поводи i поволi рушив насупроти
половцям. Передав по рядах:
- Коней не стомлювати! Вони пригодяться нам свiжими! Не зриватися
завчасно, ждiть мого знаку!
Так i рухались - поволi, тiсно зiмкнувши ряди, прикрившись щитами. Не
чути жодного слова. Навiть покашлювання, навiть дихання не чути. Лиш
брязкiт збро© та глухе гудiння землi провiщали криваву сiчу.
Ждан вiдчува лiвою ногою праву ногу князя. Iнодi зирка на нього. Як
вiн? Володимир спокiйний, жодна рисочка не здригнулася на його вродливому
обличчi, жоден м'яз не ворухнувся. Вiн пильно вдивля ться в темну лаву, що
збоку сонця накочу ться, мов грозова хмара, але мовчить. I всi розумiють -
ще не час!.. Впевненiсть князя, його витримка передаються воям, лiпшим
мужам, боярам. I всi без поспiху, але впевнено, грiзно простують назустрiч
тiй темнiй лавинi, що швидко накочу ться на них.
Супротивники зiйшлися на два польоти стрiли i зупинилися.
Вiд половцiв рвучко вимчало кiлька сотень лучникiв - випустили по
стрiлi. м вiдповiли руськi стрiльцi. Хтось упав у бур'ян. Болiсно заiржав
поранений кiнь. Бiй зав'язався. Половцi рушили в наступ. У Ждана злiва -
князь Володимир, праворуч - колишнiй смерд iз Глiбова Iвашко, якого князь
уподобав i взяв гриднем у свою дружину. Це був дужий, як ведмiдь, на
родич - князь Iгор? Як йому ведеться? Питаю про нього, бо його бабуся - то
ж половецька князiвна! О! Пай-пай! I диво менi, що вiн поклав гнiв на
родичiв сво©х, на своякiв i погромив цi © весни хана Туглiя...
Ця розмова насторожила Саму©ла, i вiдповiдав вiн обережно:
- Я рiдко бачу князiв ки©вських. Хiба що на вулицi, коли вони ©дуть
куди-небудь... А переяславського та чернiгiвського i в очi не бачив. Однак
не чув, щоб хто з них захворiв чи помер. Всi живi й здоровi... А про князя
Iгоря i зовсiм нiчого сказати, бо далеко його земля Сiверська...
- Пай-пай, а скажи менi, урусе, яка весна була у вашiй землi? Чи багато
снiгу було i чи й досi повiнь держиться на рiках? Мабуть, нелегко тобi
було добиратися сюди? Броди ще не обмiлiли?
Саму©л внутрiшньо здригнувся. Так ось якi намiри виношу Коб'як!
-Вичiку слушного часу, щоб напасти на Русь! I здоров'я князiв, i як
перезимувала худоба, i броди на рiках - все це його цiкавить тому, що хоче
знати, коли розпочати похiд i яка здобич там чека на нього! I хто i з
якими силами може виступити проти степовикiв .
Не подаючи вигляду, що проник у та мнi задуми хана, Саму©л спокiйно
вiдповiв:
- Рiки у нас i влiтку повноводi, а зараз всi вийшли з берегiв. Я не
знайшов жодного броду. Переправлялися на плотах. Тому й добиралися в
Половецьку землю цiлий мiсяць. А звичайно ж тут ходу два тижнi.
- А може, вода вже спала?
- Не думаю. Ворскла розлилася, як море. А на нiй ми були всього
три-чотири днi тому...
- Ой , ой , дякую тобi, Саму©ле, за при мну розмову, - сказав поважно
Коб'як. - Тепер я хочу познайомити тебе з мо©ми родичами - ханами
половецьких племен. Вони пригодяться тобi, коли ти по©деш по наших улусах,
щоб продати сво© товари... Ось по праву руку вiд мене сидять хани - мiй
тесть хан Турундай, далi хан Осалук, хан Барак, хан Тетiя, хан Iзай
Белюкович, рiдний брат ки©всько© княгинi, жони Рюрика, хан Тарг... По лiву
руку - хан Бокмиш, хан Данило, хани Содвак Кулобицький, Корязь
Калотанович, Турсук, Башкорт, ксна, Алак...
Хани по черзi, коли Коб'як називав ©х, кивали головами i приязно
усмiхалися. Саму©л теж усмiхався, а самого гризла досада: скiльки ©х тут
зiбралося! Чи не на вiйськову раду? I кожен жде подарунка! Чи й залишиться
що на продаж? I чи здобудуть вони зi Жданом для князя Святослава таку
вiстку, яка б по значенню переважила цi витрати?
Вiн прикидав у думцi, коли ©х обдаровувати - зараз чи тодi, як
навiда ться в улус кожного з них? I вирiшив не поспiшати. А може, не до
кожного доведеться за©хати?..
- Я радий зазнайомитися з такими поважними ханами, - сказав вiн уголос.
- Вашi славнi iмена давно вiдомi на Русi. Бо хто ж не зна хоробрих
во©нiв, якi не раз копитами свд©х бойових коней топтали ниви пiд Ки вом,
Переяславом та Чернiговом? Але чи не краще нам жити у мирi, у дружбi? Ось
зараз мир - i я привiз вам багато рiзних товарiв. А коли б вiйна була - чи
посмiв би, чи привiз би?
- Ой , ой , - погоджувалися хани. - Мир - добре, дружба - добре,
торгiвля - добре...
Ждан швидко переклав, а сам думав про iнше. Пригадувалося, як палала
його рiдна Вербiвка, як накинули йому на шию зашморг i потягли у неволю,
як у холодi й голодi нидiв вiн у половецьких степах, як палали села
довкола Дмитрова i лилася кров безвинних людей... Вiн дивився в хитрi
ханськi очi i розумiв, що всi цi облесливi слова, приязнi усмiшки, кивання
головами - то все облуда, обман. Насправдi за всiм цим прихову ться
жорстокiсть, ненаситнiсть здобичника, кровожернiсть завойовника.
Позад нього вiдхилився полог, i в юрту вступило двi жiнки - молода i
стара. Це були чаги, рабинi. Молода йшла попереду, несучи на витягнутих
руках блюдо з тушкованим м'ясом. Старша тримала в руках жбан з кумисом.
Поставивши блюдо на килим, молодша посторонилася, i наперед виступила
старша. Жмут свiтла впав на ©© обличчя, на худi, загрубiлi вiд безкiнечно©
працi руки.
Ждан здригнувся i мало не скрикнув вiд несподiванки: перед ним стояла
мати. Змарнiла, постарiла, з потухлими, виплаканими очима. Але це була,
без сумнiву, мати...
Так ось де вона! В неволi у хана Коб'яка! Нещасна ханова чага!
Чи то якийсь його ледь помiтний рух, чи погляд, яким вiн прикипiв до ©©
обличчя, привернули ©© увагу. Вона теж глянула на хлопця. А глянувши,
остовпiла, змертвiла, руки ©© здригнулися, розцiпилися - i жбан з гуркотом
покотився по килиму. Кумис розлився, забризкуючи все довкола.
Хани схопилися на ноги, почали обтрушувати одяг. Коб'як вибухнув
лайкою:
- Негiдниця! Паршива вiвця! Смердючий дух уруського свинюшника!
Запаскудила мо© найкращi килими! Гей, люди, викиньте цю стару ослицю на
смiтник та всипте канчукiв, щоб знала, як прислуговувати хановi!
Вбiгла сторожа, потягла жiнку надвiр.
Все це ско©лося так швидко, майже блискавично, що сторопiлий, до краю
вражений Ждан не встиг вимовити й слова, лише зблiд i, напружившись,
завмер.
Його стан помiтив Саму©л.
- Що з тобою? - нахилившись до нього, спитав пошепки.
- То моя мати.
Нiхто не чув ©хнiх перемов, - такий стояв у юртi гвалт. Кумис розлився
по барвистому килимовi, пiдтопив подушки для сидiння, i хани, гелгочучи,
мов гуси, тиснулися попiд стiнами, щоб не замочити взуття.
Вражений Саму©л сплеснув долонями.
- О сили небеснi! Твоя мати! - i пiсля паузи, подумавши, додав: -
Мовчи! Не признавайся поки що Коб'яковi про це... Подума мо, що робити...
- Як же не признаватися? Вони ©© закатують до смертi!
- Тодi покладись на мене... Я сам уладнаю цю справу, - i, повернувшись
до Коб'яка, сказав: - Достославний хане, вина цi © жiнки безсумнiвна, але
не така велика, щоб ©© карати батогами. Якщо ж, на твою думку, вона
заслужила кари, то я прошу помилувати ©©. Це моя землячка. I допустила
вона провину через нас, бо задля нас ти звелiв принести кумису... А
спiткнутися i випустити з рук жбан чи глек може кожен... Тож не карай ©©!
Прошу тебе, хане!
Коб'як усе ще був у гнiвi. Криво посмiхнувшись, вiн вiдповiв:
- Так, вона твоя землячка, уруска. Але вона невiльниця, рабиня, чага, а
рабiв, якщо вони допускають провину, треба вчити батогами... Якщо ти хочеш
врятувати цю стару вiд покарання, то викупи ©©!
Це було так несподiвано, що спочатку Саму©л аж розгубився. Та,
побачивши, як радiсно блиснули Ждановi очi, поспiшив запитати:
- I скiльки хан хоче за цю стару?
- П'ять кун, - не довго думаючи, вiдповiв Коб'як.
- Ого! - вигукнув Саму©л. - Забагато, хане! П'ять кун! Тобто двадцять
ногат! I це за стару, виснажену чагу! Та вона вже ледь сто©ть! Од вiтру
хита ться! Якщо я й згоден тобi щось заплатити, то тiльки з жалю до не©...
Землячка ж!
Саму©л раптом вiдчув себе купцем i почав торгуватися.
- Скiльки ж ти згоден дати? - спитав хан.
- Куну. Бiльшого не варта.
- Куну? Та краще хай вона здохне пiд батогами, нiж мав би я вiддавати
©© за таку плату! - Коб'яка, видно, торг захопив теж, очi його заблищали,
а на лобi виступив пiт. Вiн забув, що одержав щойно цiнних подарункiв
бiльше як на пiвгривнi. - Ти дуже скупий, урусе!
На Саму©ловому обличчi буряковими плямами спалахнула образа.Нi, я не
скупий i дам двi куни... Це моя остання цiна!
- Три - i жодно© ногати менше!
В цю мить знадвору долетiв болiсний жiночий скрик. Ждан сiпнувся,
схопив Саму ла за руку. В його очах стояла безмовна мольба.
- Ну гаразд, хай три куни, - поспiшно погодився Саму©л. - Але негайно
припини катування!
Коб'як похмуро повiв бровою на Алака - i той хутко вибiг з юрти. Крик
обiрвався. Коб'як переступив через калюжу кумису, що сивiла на дорогому
барвистому килимi, i привiтно, мовби нiчого й не сталося, усмiхнувся до
Саму©ла i взяв його пiд лiкоть.
- Ходiмо звiдси, поки тут приберуть. А потiм я все-таки пригощу тебе,
Саму©л-бею, i тушкованою бараниною, i кумисом або, якщо не хочеш кумису,
айраном.
* * *
Два тижнi Саму©л i Ждан жили в ордi, ©здили понад Самарою та Орiллю вiд
одного стiйбища до iншого, спродуючи рiзний дрiб'язок, якого захопили з
Ки ва вдосталь, - мiднi та бронзовi перснi, голки, сережки, прясла,
кресала, фiбули до плащiв, залiзнi гаплики та бабки до кожухiв.
Торгувалися запекло, не поступалися жодною ногатою, щоб мати змогу довше
побути серед кочiвникiв, до всього придивитися i дiзнатися, зрештою, про
намiри Коб'яка. Нападе вiн на Русь чи нi?
Тривога ©хня посилилася тодi, коли з пiвдня на Самару та Орiль прибуло
ще кiлька ханiв з родами сво©ми. Схоже було на те, що Коб'як згуртову
сили. Чому ж тодi зволiка з виступом, чого жде?
Яснiсть внесла несподiвана зустрiч у степу.
А трапилося це так.
Усi цi днi Ждан не розлучався з матiр'ю. Коли ©хав на торги в далекий
улус, то не залишав ©© у таборi, а брав з собою. Говорили вони безупинно i
не могли наговоритися - i про сво© поневiряння, i про батька, i про Настю,
що, як подейкують, стала жоною якогось хана, i про Iвана, який хтозна-де
подiвся - чи то його половцi вбили, чи якось урятувався, i про найменших
Жданових братикiв та сестричок, що погинули у Вербiвцi вiд рук
нападникiв... Та хiба мало про що могли говорити мати з сином пiсля
трирiчно© розлуки, пiсля того, що вони пережили!
Отож одного дня, коли вони поверталися до табору, Ждан попустив вiжки,
i конi самi поволi тюпали по ледь помiтнiй дорiжцi, протоптанiй у буйних
заростях трав та пахучого зiлля. Мати не зводила з сина сво©х змучених
очей i вдесяте слухала його неквапливу розповiдь про втечу, про Кончака,
про Саму©ла, про князiв... Шорсткою натрудженою рукою гладила його руку, а
другою витирала сльози, що затуманювали ©й зiр, коли вона слухала про
смерть батька чи про князiвський поруб у Новгородi-Сiверському.
- Бiднесенький мiй! Рiднесенький мiй! - шепотiли тодi ©© худi, посинiлi
губи.
Захопленi спогадами, вони не помiтили, як з придорожнього гайка ви©хав
вершник i помчав ©м навперейми.
- Урус, зупинись!
Ждан притримав коней.
Верхiвець пiд'©хав упритул до воза, натягнув поводи.
Це був отрок-чабан. На плечах - витертий чепкен, на ногах - постоли з
сирицi, на головi - повстяний гостроверхий каук, з-пiд якого вибивалася
кучма густого чорного волосся. За плечима - лук, при боцi - шабля та
шкiряний тул зi стрiлами.
Ждан запитливо глянув на незнайомця. Що йому потрiбно?
А той якийсь час мовчки дуже пильно розглядав матiр i сина, а потiм,
оглянувшись, тихо промовив, мовби боявся, що хтось його пiдслуха в цьому
безлюдному степу:
- Мерщiй вирушайте додому! Невже ви не помiча те, що ось-ось Коб'як
рушить на Русь? Тодi ж вас затримають тут, як заложникiв!
Вражений Ждан уважно глянув на молодого чабана.
- Хто ти такий? Як тебе звати!
- Не питай.
- Звiдки ти так добре зна ш нашу мову?
- Моя мати - уруска... Навчила...
- Але ж ти половець?
- То мiй батько половець...
- А ти?
Чабан здвигнув плечима i промовчав.
- Чому ж ти вирiшив попередити нас?
- Мене мати послала...
- А сам би ти не попередив?
- Може, й сам попередив би... Бо я люблю нашу мову, нашi пiснi, наших
людей, нашу землю, яко© я нiколи не бачив. Та про не© так гарно розповiда
моя мама! I я вiрю, що так воно i , бо мати у мене - свята! А ©© земля
для мене рiдна! Можете вiрити менi! ©дьте звiдси швидше!
- Дякую тобi, друже, i тво©й матерi дякую за важливу звiстку...
Отрок вдарив коня i хутко зник у зелених заростях верболозу.
Того ж вечора, почувши таку несподiвану новину, Саму©л пiдняв людей i
вирушив у зворотну дорогу, до Ки ва.
* * *
Переволока - одна з найвiдомiших переправ через Днiпро в його середнiй
течi© поблизу Ворскли. Тут кам'яна гряда пiдперла води рiки i утворила
широкий, зручний брiд, яким з прадавнiх часiв користувалися i корiннi
мешканцi Поднiпров'я - слов'яни, i численнi кочовi племена, що одно за
одним упродовж столiть котилися, мов хвилi, по неозорих степах мiж Волгою
та Дуна м.
Саму©л став табором недалеко вiд броду, в затишнiй, лiсом захищенiй вiд
стороннього ока долинi, а на березi залишив у пота мному мiсцi сторожу,
яка мала повiдомити про прибуття князя з дружинами, а також про появу
половцiв чи якихось iнших чужинцiв.
Три днi нiхто не з'являвся. А на четвертий, опiвднi, на протилежному
березi показалося два вершники. Вони постояли над водою, напо©ли коней i,
пересвiдчившись, що на переправi, крiм них, нiкого не видно, пустилися
перебродити Днiпро.
Якраз вартував Ждан з Васютою, вайлуватим, сумирним хлопцем. З гущавини
кущiв вони пильно зирили за тим, що робиться на рiцi.
- Як нам бути, Ждане? Нехай собi ©дуть чи сповiстимо наших?
Ждан приклав козирком руку до лоба, примружив проти сонця очi.
Верхiвцi скидалися на степовикiв, а степовики, навiть якщо ©х тiльки
дво , можуть привести за собою цiлу орду. Треба сповiстити Саму©ла - хай
вирiшу .
- Мчи, Васюто! Клич наших!
Не встигли чужинцi досягти середини рiки, як прибув Саму©л з хлопцями,
наказав перекрити дорогу, що виводила в степ.
- Зда ться, половцi. Чи не вивiдачi Коб'яковi?
- Хтозна. Схопимо - дiзна мося, - шепотом вiдповiв Ждан.
Сторожко озираючись, верхiвцi вибралися з води на сухе, трохи постояли,
тихо перемовляючись, а потiм поволi рушили до гаю, що вкривав схили гори.
Тут ©х i перестрiли Саму©ловi хлопцi. Вони несподiвано вискочили з
кущiв, наставили списи i луки.
- Стiйте! Хто такi?
Сторопiлi вершники не вчинили спротиву. ©х стягнули з коней, вiдiбрали
зброю, поставили перед Саму©лом.
Один, старий, був суворий на вигляд, дебелий чолов'яга. Вiн не виявляв
страху, тiльки похмуро бликав спiдлоба i важко сопiв широким м'ясистим
носом. Другий, молодий, знiтився, зблiд, тремтiв, нiби його била
пропасниця. Видно, ще нi разу не бував у бувальцях.
Саму©л пильно глянув старшому в очi.
- Половцi?
- Ой , ой !
- Як звати?
- Я - Сай, а це мiй син Чой.
- З яко© орди?
- З Iнгулецько©...
- Чого опинилися тут? Куди пряму те?
- демо на Орiль до хана Башкорта. Туди я вiддав замiж дочку. Кажуть,
подарувала менi внука - хочу побачити.
- А Коб'яка зна ш?
- Чув. Хто ж у Половецькому степу не чув про великого хана Коб'яка? А
бачити - не бачив.
Сай вiдповiдав швидко, без заминки, i, схоже, казав правду. Саму©л
нерiшуче здвигнув плечима - вагався, видно, приймати рiшення. Запитально
глянув на Ждана.
- Що будемо робити?
Вiн усе бiльше переконувався в тому, що Ждан, незважаючи на молодiсть,
мав тверезий, розсудливий розум, i не вважав для себе образливим
прислухатися до його порад i думок.
- Я гадаю, вiдпускати не слiд, - подумавши, вiдповiв Ждан. - Хтозна, чи
не брехня все це. Чому ми повиннi вiрити йому на слово?.. Накажи забити в
колодки - повеземо до Ки ва. А там буде видно - вiдпустити чи обмiняти на
сво©х людей...
Думаючи, що половцi ©х не розумiють, Саму©л i Ждан обмiнялися цими
думками вiдкрито, в ©хнiй присутностi. Як же вони були здивованi, коли Сай
раптом упав на колiна, простягнув з мольбою поперед себе руки i заблагав
на мовi русiв, трохи калiчачи слова:
- Не везiть нас до Ки ва, прошу вас! Вiзьмiть викуп! У мене дещиця зi
мною! - i вiн полiз до кишенi.-
Вiдпустiть нас з богом! Доньку хочу провiдати, внука побачити!
Вiн витягнув капшука, витрусив з нього на долоню жменю золотих монет i
великий срiбний перстень з коштовним камiнням. Але нi Саму©л, нi Ждан не
взяли тi © плати. Швидко переглянувшись, разом прийшли до однi © думки -
не вiдпускати!
- Забийте ©х у колодки та прив'яжiть мiцнiше до возiв! - наказав Саму©л
хлопцям. - Подивимося, що це за птахи...
...Нi Саму©л, нi Ждан не знали i не могли знати, що цим самим вони
стали у великiй пригодi Святославу i всiм руським князям, якi в цей час
саме простували i по Днiпру, i по суходолу до Половецько© землi. Не знали
вони i не могли знати, що ©м до рук випадково потрапили Кончаковi
вивiдачi, котрi побували у Торчеську, де зустрiлися з Аяпом, i несли вiд
нього Кончаковi важливу вiстку про виступ руських сил у великий похiд на
землю Половецьку. Просто ©хн внутрiшн чуття пiдказало ©м рiшення, яке
допомогло Святославовi повернутися з цього походу зi славою. Про
Святослава лiтописцi записали похвальнi слова в лiтописах, про Саму©ла i
Ждана - нiчого. Та це не применшу заслуги, як не применшу заслуг i тих
безiменних во©нiв, якi сво ю смертю, кров'ю i зусиллями здобувають славу
вождям сво©м, самi залишаючись на вiки вiчнi невiдомi.
...Того ж дня, надвечiр, до Переволоки приплив на човнах з двома
тисячами во©в князь Святослав i став табором на березi Днiпра, ждучи iнших
князiв, що йшли сухопуттям. Протягом наступних днiв прибули з дружинами
правим берегом i переправилися на лiвий Святославовi сини: Глiб, Всеволод
Чермний i Олег, Рюрик Руський, Володимир Глiбович Переяславський, Всеволод
Ярославович Луцький, Мстислав Ярославович, Мстислав Романович та Iзяслав
Давидович - обидва iз смоленських князiв, Мстислав Городенський, Ярослав
Пiнський, його брат Глiб Дубровицький, а Ярослав Галицький прислав сво©
полки з во водами.
Отже, зiбралися всi, хто хотiв разом з великими князями ки©вськими
взяти участь у походi.
Не прибули: Рюрикiв рiдний брат Давид Ростиславович Смоленський, який
вiдписав, що нездужа , i прислав замiсть себе сина Iзяслава з невеликою
дружиною, рiдний брат Святослава Ярослав Чернiгiвський, котрий у березнi,
вiдмовившись вiд походу, гаряче ратував за лiтнiй похiд, двоюрiднi брати
Святославовi - Iгор Новгород-Сiверський та Всеволод Трубчевський.
- А нашi брати не прийшли, - гiрко, з образою в голосi сказав на
ки©вському снемi Святослав. - Вiдписали: далеко нам iти вниз до Днiпра. Не
можемо сво © землi без захисту залишити. Якщо ж ти пiдеш на Переяслав, то
й ми з тобою пiдемо i з' дна мось на Сулi... Та не вiрю я в те, що пiшли б
вони з нами i в тому випадку, коли б шлях лежав через Переяслав на Сулу.
Хiба князям луцькому, галицькому чи пiнському ближче, нiж смоленському чи
новгород-сiверському? Хто хотiв, той прибув. А хто не захотiв разом з
братi ю сво ю стати на ворога, того ждати не будемо. Тож обоз залишимо тут
пiд надiйною охороною, а самi завтра вборзi, порожнем вирушимо в степ, на
Орiль, а якщо потрiбно буде, то й на Самару. Вiрнi люди сказали нам
сьогоднi, що там хан Коб'як гурту сили для нападу на Русь, домовля ться з
Кончаком, щоб спiльно ударити. Та ми не дамо м з' днатися! Ударимо ранiш
i, дасть бог, поб' мо окаянних!
Другого дня, залишивши обоз на правому березi, з' днане руське вiйсько,
що налiчувало понад двадцять тисяч во©в, вирушило на схiд. Вiв його
великий князь Святослав, а провiдником у нього був Ждан. Саму©л же з
валкою i Ждановою матiр'ю попростував до Ки ва.
РОЗДIЛ СЬОМИЙ
На привалi за Ворсклою до Святослава пiдiйшов князь Володимир
Переяславський. На головi золотом ся шолом, мiцну загорiлу шию охоплю
золоте ожерелля, що одночасно служило князевi i прикрасою, i князiвською
вiдзнакою; лiва рука лежить на рукоятi меча, права поправля на плечi
червоне корзно, що шовково шелестить пiд вiтром.
Зупинився, кресонув ясно-крицевим поглядом, схилив голову.
- Отче, дозволь по©хати попереду. Вся Переяславська земля винищена,
сплюндрована. Кров тисяч переяславцiв i переяславок на половецьких шаблях,
сльози мо©х землякiв i землячок наповнили рiки й озера Половецько© землi,
i вони стали гiрки та солонi, як наше горе. Я бажаю помсти, а мо© во© -
вiйськово© здобичi! Не вiдмов, княже, не зроби так, як учинив мiй лютий
недруг Iгор!
Нi, цьому князевi не позичати смiливостi! Нi в ратному дiлi, нi в
розмовi з великим князем! Звичайно, вiн йому дозволить iти попереду. Чому
б не дозволити? Не затишку ж шука цей молодий витязь, а свисту ворожих
стрiл, брязкоту половецьких шабель, шалу криваво© сiчi! Чесний, вiдвертий,
хоробрий! От тiльки б стриманостi бiльше та розуму державного - на користь
Руськiй землi! Та цього, на жаль, браку не тiльки йому...
- А якщо не дозволю, то ти i мою землю потолочиш так, як Iгореву? - не
стримався вiд докору Святослав.
- Нi, отче, твою не потолочу, - коротко вiдповiв Володимир. - Але
любовi i поваги до тебе не матиму!
- Дякую за вiдвертiсть... А попереду йти дозволяю. Ждана вiзьмеш
провiдником. Тiльки будь обережний, не заривайся! Важливо не для одного
себе славу здобути, а принести користь усьому вiйську... Вiзьмеш пiд свою
руку молодших князiв з дружинами i двi тисячi берендейсько© кiнноти.
Знайди менi Коб'яка i наведи пiд мо© стрiли! А я йтиму услiд за тобою на
день путi...
- Дякую, отче-князю. Не зариватимусь! Але й хребта половцями не покажу!
- Молодий князь випростався i глянув за далекий небосхил, нiби сподiвався
вже зараз уздрiти там ворога.
Кiлька днiв рискав Володимир понад Орiллю у пошуках половцiв, та все
даремно. Бурчав на Ждана:
- Де ж вони подiлися, тi клятi степовики? Невже запримiтили нас?
Знаходимо пригаслi попелища та обглемеданi кiстки на покинутих стiйбищах,
а самих - як вiтром поздувало!
Ждан спантеличено знизував плечима. Справдi, де ж подiлися половцi?
Там, де тиждень чи два тому ©здили вони з вежами-юртами, де випасалися
отари овець, табуни коней та гурти худоби, де гасали, об'©жджаючи гарячих
жеребцiв та кобилиць, молодi джигiти, там тепер було пусто. Тiльки
орли-стерв'ятники при наближеннi вiйська нехотя здiймалися вгору та
посвистували ховрахи.
Де ж подiлися половцi? Що задумав Коб'як?
Перша зустрiч вiдбулася на шостий день в межирiччi мiж Орiллю i
Самарою. Вранцi, коли во©, поснiдавши, лаштувалися до походу, прискакали
на змилених конях сторожi.
- Половцi!
З-за далеких горбiв показалися кiннi половецькi роз'©зди. Згодом темною
хмарою викотилась уся орда.
Князь Володимир зрадiв. Нарештi! Настала хвилина, яко© вiн ждав кiлька
лiт! В його руках немале вiйсько, i вiн всiй Русi покаже молодецьку
хоробрiсть i вiйськовий хист! Сьогоднi вiн або голову складе, або злама
хребта Коб'яковi!
Вiн скочив на коня, покликав князiв, наказав готувати до бою полки. По
праву руку вiд себе поставив Святославового сина Глiба з дружиною i його
тезку Глiба Юрiйовича, по лiву - Мстислава Романовича Смоленського i
Мстислава Володимировича, сам же "с протчими" став у бойовий ряд
посерединi. Сказав коротко:
- Братi , велю держатися всiм купно! Iз бойового ряду нiкому не
ви©жджати! Вперед не зариватися i ззаду не залишатися! Хто покаже вороговi
хребет, тому ганьба на вiки вiчнi! Хто знiме Коб'яковi голову, а найпаче -
приведе на арканi, тому честь i слава!
Руськi полки, швидко перегрупувавшись, зiбралися в один невеликий, але
мiцний кулак. Над ними замайорiли барвистi корогви, прапорцi, пiднялися
вгору i застигли густо, мов щiтка, довгi списи з блискучими крицевими
наконечниками. Черленi щити яскраво горiли в промiннi ранкового сонця.
Всi були готовi до бою.
* * *
На протилежному боцi, на горбах, став Турундай, тесть Коб'яка, з ханами
Содваком, ксною, Тетi ю та Бараком. Це був передовий загiн хана Коб'яка,
який, про всяк випадок вiдтягнувши сво© роди аж на Самару, рушив з великим
вiйськом на Русь. Правда, йому не пощастило при днати до себе полки
хитрого Кончака, що не хотiв посилення i прославлення свого суперника в
мiжусобнiй боротьбi за владу над Половецьким степом, але вiн мав достатньо
сил, щоб погромити порубiжнi руськi поселення i захопити там велику
вiйськову здобич, а головне - худобу, яко© так мало залишилося у половцiв
пiсля важко© зими.
Турундай вiдiрвався вiд Коб'яка на половину денного переходу. Побачивши
перед собою порiвняно невелике вiйсько урусiв, вiн, незважаючи на немолодi
лiта, загорiвся, мов хлопчисько, бажанням здобути перемогу i проcлавитися
серед родiв сво©х. Пiд його рукою шiсть тисяч джигiтiв - немала сила! I
вiн, не гаючись i не вагаючись, кине ©х в атаку!
Вiн важко сидiв на гнiдому огиревi, огрядний, рiдковусий. Кругле
брезкле обличчя його потемнiло вiд весняного сонця, а вузькi чорнi очицi
пильно вглядаються у далину, де червонiють руськi щити. Хай червонiють! Не
встигне сонце пiднятися на половину свого кола, як вiн повергне тi щити
додолу, а уруських батирiв пов'яже по десятку, як валахiв, i пожене у кiш
Коб'яка!
Стугонить серце старого хана, стугонить радiстю. Вiн наказу худому,
кiстлявому хановi кснi, що сидить у сiдлi прямо, мов жердина, розпочати
атаку лiвим крилом, а запальному, бистроокому Содваку - правим, щоб
охопити урусiв, узяти в лещата i не випустити жодного.
- Та князiв менi, князiв захопiть! Живих чи мертвих! - напучував хан
сво©х пiдлеглих. - З мертвих здеремо скальпи[36], з живих злупимо викуп!
Тож, мабуть, краще живих!..
Вiн пiдвiвся на стременах i махнув у бiк руських полкiв шаблею. В ту ж
мить тисячi кiнських копит вдарили об землю, i вона загула, мов перед
бурею, здригнулася, наповнилася лиховiсним чеканням. Половцi розпочали
атаку.
* * *
Побачивши половецьку силу, що котилася прямо на них, тисяцький Шварн
нахилився до вуха князевi, прошепотiв:
- Не втрима мося, княже. Поки не пiзно, повертаймо назад?
- Нiзащо! Який нам сором буде! - вигукнув Володимир. - Пошли гiнця до
Святослава сказати, що ворог перед нами i нема менi часу ждати великого
князя на допомогу. Приймаю бiй, а вiн тим часом хай поспiша !
Гонець поскакав, а Володимир торкнув поводи i поволi рушив насупроти
половцям. Передав по рядах:
- Коней не стомлювати! Вони пригодяться нам свiжими! Не зриватися
завчасно, ждiть мого знаку!
Так i рухались - поволi, тiсно зiмкнувши ряди, прикрившись щитами. Не
чути жодного слова. Навiть покашлювання, навiть дихання не чути. Лиш
брязкiт збро© та глухе гудiння землi провiщали криваву сiчу.
Ждан вiдчува лiвою ногою праву ногу князя. Iнодi зирка на нього. Як
вiн? Володимир спокiйний, жодна рисочка не здригнулася на його вродливому
обличчi, жоден м'яз не ворухнувся. Вiн пильно вдивля ться в темну лаву, що
збоку сонця накочу ться, мов грозова хмара, але мовчить. I всi розумiють -
ще не час!.. Впевненiсть князя, його витримка передаються воям, лiпшим
мужам, боярам. I всi без поспiху, але впевнено, грiзно простують назустрiч
тiй темнiй лавинi, що швидко накочу ться на них.
Супротивники зiйшлися на два польоти стрiли i зупинилися.
Вiд половцiв рвучко вимчало кiлька сотень лучникiв - випустили по
стрiлi. м вiдповiли руськi стрiльцi. Хтось упав у бур'ян. Болiсно заiржав
поранений кiнь. Бiй зав'язався. Половцi рушили в наступ. У Ждана злiва -
князь Володимир, праворуч - колишнiй смерд iз Глiбова Iвашко, якого князь
уподобав i взяв гриднем у свою дружину. Це був дужий, як ведмiдь, на