Малик Владимир. Черленi щити

Та коли хочеш знати мою думку, то я скажу, що вiдтодi, коли в Ки вi сiв
Святослав i подiлив владу з Рюриком, в Ки©вськiй землi нарештi запанував
мир, якого там не було багато лiт. А мир - це благо. Кажу про мир мiж
руськими князями...
- Я згоден з тобою, княже. Але я не про те... Хто, на твою думку,
посяде великокнязiвський стiл пiсля Святослава?
- А хiба Святослав захворiв?
- Та нi, при здоров'©.
- То чого ж ти його передчасно хова ш?
- Боронь боже! Я не ховаю! Хай живе на здоров'я! Та в життi все бува ,
особливо, коли людинi звернуло на друге пiвстолiття...
Ярослав сумно усмiхнувся: йому теж давно звернуло.
- Якщо таке трапиться, то великокнязiвський стiл посяде
найспритнiший... А чого ти завiв про це мову? Чи не примiря шся, бува,
дiткнутися стружi м стола Ки©вського? - Ярослав знову пильно зазирнув в
Iгоревi очi.
Однак Iгор не збентежився. Вiн взагалi бентежився рiдко.
- А чому б i нi, княже? Хiба я не князь, не Рюрикович?.. Звичайно, не
зараз, а тодi, коли настане мiй час. Та готуватися треба завчасно.
- Що ти ма ш на увазi?
- Княже, менi потрiбна твоя допомога - твоя доблесна дружина.
- Отак зразу? I для чого?
- Нi, нi, не думай, що я хочу йти на Святослава. Я не пiднiму котори.
Правда, вiн нiколи по-дружньому, по-братерськи не ставився до мене та мо©х
братiв, навiть, траплялося, чинив нам бiди, а нинi ма серце на мене, та
бог йому судiя! Я ще молодий i ждатиму свого часу... А вiйсько менi
потрiбне для вiйни з половцями. Ти сидиш вiд них далеко, у нас за спиною,
i не вiдчува ш, якою грозою на нас диха степ. Посулля Кончак уже знiс.
Все частiше заглядають половцi i в мо князiвство. Пора дати ©м доброго
одкоша!
- Святослав дав цього року...
- Я теж, хан Обовли i чотириста його во©в i досi сидять у мене в
колодках. Ждуть викупу...
- То для чого тобi моя дружина?
- Для походу на половцiв.
- Хочеш слави зажити, щоб легше стрибнути на Ки©вський стiл?
Осмомисл лукаво прищурився. Хитрий i досвiдчений був старий галицький
князь.
Iгор зрозумiв, що з тестем треба говорити навпростець, бо вiн читав
прихованi думки спiвбесiдника як по писаному.
- Так, отче, менi потрiбна перемога, i не абияка, а славна, не заради
само© перемоги, а для майбутнього. Вона допоможе менi прокласти шлях до
Золотих ворiт! Та власних сил у мене замало...
- У кожного з нас, навiть у мене, замало сил, щоб змагатися зi Степом.
Тiльки гуртом зумi мо ми зупинити поганих. Святослав навеснi закликав i
мене взяти участь у походi, але старий я вже став, щоб iти за тисячу
верст, тому дав дружину i послав ©© з во водами...
- От i менi дай, i я здобуду славну перемогу i для себе, i для тебе.
- Нi, Iгорю, не дам. Що подумають Святослав i Рюрик, якщо моя дружина
помине ©хню землю i пiде аж у Сiверщину? Чи не подумають вони, що я хочу
разом з тобою взяти Ки©в на щит з двох бокiв?.. А потiм: не дiло ти
замислив - воювати самому половцiв. Якщо вже ©х бити, то треба бити так,
як робив колись Мономах, а тепер робить Святослав, - щоб аж курява з них
летiла, щоб назавжди вiдбити в них бажання нападати на Русь! А ти хочеш
подражнити, як ос. Вiд того вони тiльки злiшi будуть... Якщо вже хочеш iти
на них, то йди разом з великими ки©вськими князями. I половцiв добре
поляка ш, i слави заживеш. I дружину я тодi дам тобi, - завжди пришлю
тисяч п'ять во©в... Це мо останн слово. А тепер ходiмо до дiтей, хочу
побавитись наостанку, перед вашим вiд'©здом, з онучатами.
Iгор стиснув губи i мовчки встав. Власне, вiн не дуже й сподiвався на
те, що Ярослав з першого слова так i дасть йому полк во©в, та все ж
вiдмова була дошкульна i боляче хльоснула по князiвському самолюбству.
- Шкода, княже, - сказав вiн з удаваною веселою усмiшкою. - Доведеться
тво©м онукам, як виростуть, дiлити i так невелике Новгород-Сiверське
князiвство на зовсiм дрiбнi удiли...
- Нiчого, хай ростуть, а життя розпорядиться по-сво му - кому грива, а
кому хвiст, - вiдповiв Осмомисл i пропустив у дверi поперед себе Iгоря i
Ярославну.

* * *

З Галича Iгор з сiм' ю ви©хав у ясну морозну днину, та вже зразу за
Днiстром погода зiпсувалася: настала вiдлига, небо затягнуло хмарами,
сiйнули холоднi осiннi дощi. Дороги перетворилися в справжн болото.
Ярославна з дiтьми не вилазили з критого воза, а Iгор, насунувши на голову
каптур мокро© кире©, ©хав верхи i слiдкував, щоб усе в його невеликiй
валцi було в порядку.
До Ки ва, замiсть десятого дня, як сподiвалися, добралися увечерi аж на
п'ятнадцятий.
Iгор повернув валку в провулок до боярина Славути, де завжди зупинявся,
коли при©здив до Ки ва.
Славута був дома. При свiтлi смолоскипа зiйшов з ганку у двiр, упiзнав
Iгоря.
- Княже! - розкинув для обiймiв руки. - Дорогий мiй! Звiдки? Яким
побитом?
Старий боярин безмiрно зрадiв несподiваному гостевi, якого не бачив
кiлька мiсяцiв. Вiн поцiлував Iгоря в холодну мокру щоку i запросив до
хоромiв.
- Я з сiм' ю, боярине, - зупинив його Iгор. - З княгинею Ярославною, з
дiтьми та почетом. демо з Галича.
- Так це ж чудово! Княгиня Ярославна! Дiти! Зараз ми приготу мо все для
дорогих гостей. - Вiн заметушився i почав гукати до челядi: - Гей, люди!
Топiть грубки! Готуйте гарячу вечерю! Засипте вiвса коням та покладiть
сiна! Та швидше повертайтеся! Ну!
Широкий боярський двiр ураз ожив. Запалали смолоскипи, в хоромах
засвiтилися свiчки. Челядники борзо бралися до роботи: несли дрова, рiзали
пiвнiв, засипали в жолоби обрiк, дiставали з горища сiно.
Славута привiтав Ярославну, як доньку, - обняв, поцiлував у лоба, повiв
з дiтьми до хоромiв. Iгор деякий час ще порядкував у дворi, аж поки люди i
конi не були поставленi на нiчлiг. Потiм зайшов до боярсько© хоромини.
Тут уже палахкотiв у грубцi вогонь, дiти пили з коржами та медом гаряче
молоко, що виганя простуду з горла. Текля вносила перини та ковдри -
слала ©м постiль на жовтiй, вимитiй до блиску дощанiй пiдлозi.
Коли дiтей поклали спати i погасили свiчку, Iгор, вфросинiя та Славута
перейшли до боярсько© хоромини, де був накритий стiл. Все, що мав кращого
i смачнiшого, боярин звелiв подати сюди.
Вiн наповнив келихи iскристою солодкою ситою.
- За ваше здоров'я, княже й княгине, за здоров'я ваших дiток! Дякую, що
не забули мене i завiтали не до когось iншого, а до мо © господи!
- Рiднiшо© i дорожчо© людини в Ки вi, нiж ти, Славуто, для мене нема ,
- з почуттям проказав Iгор. - За тво здоров'я, вчителю! За те, щоб
повнився достатком твiй дiм, щоб ясною була голова, а голос лунав
по-молодечому! I якщо дозволиш, ми на кiлька днiв скориста мось тво ю
гостиннiстю, бо додому ще тиждень путi, а конi стомилися i дiти
послабли...
- Княже! - вигукнув Славута. - Мiй дiм - твiй дiм. Все, що маю, що я
нажив за сво життя, все те вiд князiв Всеволода Ольговича, Святослава
Всеволодовича, твого батька Святослава Ольговича та найбiльше - вiд тебе,
Iгорю. Всi мо© статки-ма тки подарованi цими князями за мою вiрну службу i
належать ©м, як i я ©м належу тiлом i душею. Ольговичi - моя доля...
- Я завжди високо цiнив твою вiдданiсть Ольговичам, Славуто, але
Ольговичiв стало багато. Хто ж iз них тепер займа перше мiсце у тво му
серцi? Святослав?
- Уже з твого запитання, Iгорю, менi ясно, як високо ти цiниш мою
вiдданiсть. Можеш не сумнiватися, найперше мiсце в мо му серцi належить
тобi. Це всiм вiдомо...
- Навiть не Святославовi?
- I Святославовi теж.
- Але останнi чотири роки ти незмiнно при його дворi i вiддано служиш
йому! - вигукнув Iгор.
- Ти теж, Iгорю, не раз воював на його боцi, допомагав йому здобути
Ки©в. I допомiг! I це велика перемога Ольговичiв!.. Що ж стосу ться мене,
то нас зi Святославом дна i дитяча та юнацька дружба, i спiльне бажання
об' днати довкола Ки ва всi руськi землi, i, зрештою, те, що бiльшiсть
мо©х угiдь розташованi на нинiшнiй Святославовiй землi... Моя батькiвщина
- Сiверщина. У Чернiговi у мене , як ти зна ш, кращий дiм, нiж у Ки вi,
та з Ярославом жити менi скучно... , правда, дякуючи тобi, дiм i в
Новгородi-Сiверському... I я ж на©жджаю до тебе в гостi...
- Ну, от! На©жджа ш! А кажеш, що я на першому мiсцi в тво му серцi...
- I це так. Я люблю тебе, як сина! З усiх Ольговичiв ти найбiльше
припав менi до душi - за щирiсть i вiдвертiсть, за безкорисливiсть i
хоробрiсть... З малих лiт припав!
- Ну, не такий уже я хороший! - не без задоволення сказав Iгор.
Славута усмiхнувся i його очi засвiтилися батькiвською добротою.
- А я й не перехвалюю тебе, бо добре знаю, що ти, крiм того, ще й
упертий, запальний, честолюбний, а iнодi й жорстокий... Ну, та про це у
нас ще буде час погомонiти, - ви ж не завтра вируша те в путь... Тим
бiльше, що завтра доведеться йти до Святослава: вiн збира князiв на снем.
Уже прибули Рюрик, Ярослав Чернiгiвський, Володимир Переяславський i твiй
любий брат Всеволод...
Iгор аж кинувся:
- Всеволод тут? Чому ж ти менi вiдразу не сказав?
- Бо ти б же миттю помчав до нього серед ночi. А тобi треба передусiм
добре вiдпочити, виспатися. А вже завтра зустрiнетесь...
Iгор i Ярославна вiдчули, якi вони страшенно стомленi. Тепло, що йшло
вiд грубки, смачна вечеря та хмiльна сита ще бiльше розморили ©х, обличчя
запашiли гарячковитим рум'янцем. Уже нi ©сти, нi пити, нi розмовляти ©м не
хотiлося. Очi склеплювалися самi. Сон - це все, що зараз для них було
наймилiше.

* * *

Святослав не вважав це зiбрання загальноруським снемом, бо прибули до
Ки ва, крiм Рюрика, лише чотири князi: Ярослав Чернiгiвський, Володимир
Переяславський, Iгор Новгород-Сiверський та Всеволод Трубчев-ський. Однак
урочистостi й пишностi зiбранню не бракувало. Святославова гридниця була
прикрашена князiвськими хоругвами, одягнутi в барвисте вбрання князiвськi
гуслярi, дудкарi та скоморохи ще до початку снему почали веселити лiпших
ки©вських мужiв - бояр, багатих купцiв, дружинникiв - музикою, пiснями та
скомороськими жартами-витребеньками.
Iгор з Ярославною та Славутою трохи припiзнився i зайшов до гридницi
тодi, коли там уже стояли Святослав з Марi ю Василькiвною, Рюрик з
Белукiвною та прибулi князi.
Святослав широко розкинув руки, струснув сивою чуприною i пiшов
назустрiч гостю.
- Княже, брате мiй! - I мiцно обняв Iгоря, потiм Ярославну. - Який я
радий, що ви з княгинею завiтали до мо © господи! Який я щасливий, що ти,
не пам'ятаючи дрiб'язкових образ, прибув сюди, щоб спiльно подумати про
землю Руську!
Iгор переходив з рук до рук. Його щиро обняли Рюрик i Ярослав, а брат
Всеволод згрiб у ведмежi обiйми i мало кiсток не потрощив на радощах.
I ось перед ним Володимир Глiбович. Iгор глянув на його юне вродливе
обличчя, заглянув у свiтло-голубi очi - i руки не простягнув, тiльки
процiдив крiзь зуби:
- Здрав будь, княже!
Володимир холодно кивнув головою:
- Здрав будь!
Святослав стежив за виразом ©хнiх облич, за кожним словом. Помiтивши,
що вони i рук не подають один одному,i не думають розходитися, а стоять,
настовбурчившись, мов пiвнi, поспiшив до них, щоб не спалахнула сварка,
взяв обох попiдруки, рушив до князiвського столу на пiдвищеннi.
- Дорогi мо© синовцi[45], - сказав лагiдно, як батько, що повча
недорослих синiв, - час битися, але час i миритися. Що було, те
загуло, те биллям поросло! Подайте один одному руки, як брати, i хай
нiколи чорна тiнь незгоди не затьмарить ваших сердець! Вiд цього вигра i
кожен з вас, i вся Русь! Подайте руки, прошу вас!
Не дивлячись один одному в вiчi, молодi князi простягнули руки, але
потиск ©хнiй був ледь помiтний i нiяк не свiдчив про примирення.
Святослав запросив усiх до столу. Чашники метнулися наповнювати чари,
келихи, роги, поставцi.
- Братi i дружино! - голосно, на всю гридницю, промовив великий князь.
- Важкий i тривожний час настав для Русько© землi. Заворушився Половецький
степ, пiднялися кочовi племена i напосiлися на укра©ннi нашi землi. Ми
було приборкали Коб'яка з його братi ю, та цього, виявля ться, замало.
Безбожний окаянний Кончак, якого на ханському снемi обрано великим ханом,
задумав знести всю Переяславську землю i прилучити ©© до землi
Половецько©...
Святослав замовк, пiдшукуючи потрiбнi слова. А гридниця враз зашумiла,
по нiй прокотився грiм обурення. Звiстка була дуже важлива i вразила всiх.
- Звiдки дiзнався про це, княже? - запитав брат Ярослав. - Може, це
вигадка? Святослав похитав головою.
- Нi, не вигадка... З Лубна прибув гонець. Посадник Мотига повiдомля :
зi степу прискакав молодий половець, що добре говорить по-нашому, бо мати
його - наша жiнка, переяславка, вiн докладно розповiв про ханський снем,
про обрання Кончака верховним ханом, про те, що половцi задумали великий
зимовий похiд проти нас, i навiть про те, що Кончак послав людей за
Кавказькi гори, щоб придбати там лук-самострiл, що стрiля "живим вогнем".
Щоб застрахати наших во©в...
Всi довго мовчали. Кожному з присутнiх було добре вiдомо, якою
смертельною загрозою для Русi були половцi протягом останнiх ста рокiв,
пiсля того як вони могутньою хвилею вихлюпнулись з-за Волги, з земель
незвiданих, та мничих, i, витiснивши сво©х родовичiв-печенiгiв, затопили
неозорi степи мiж Волгою та Днiпром, а згодом i мiж Днiпром та Дуна м.
Все, що сказав великий князь, нiяк не скидалося на вигадку. Не було
того року, щоб минув для Русi спокiйно, щоб та або iнша половецька орда не
топтала руськi землi. Тепер же, коли половцi об' дналися, треба ждати
гiршого.
- Що ж нам робити? Зима довга, а ми не зна мо, коли саме нападе
Кончак,-почав розмiрковувати уголос Ярослав. - Не тримати ж у Полi цiлу
зиму об' днане вiйсько... Що порадить великий князь?
Святослав видiлявся серед iнших князiв не тiльки вiком, сивою головою,
а й дорiднiстю. Нi щуплуватий брат Ярослав з його кущуватими бровами,
маленькими очицями i спокiйним, урiвноваженим характером, нi жвавий
чорночубий Рюрик, нi Iгор та Володимир Переяславський, що були середнього
зросту, не могли дорiвнятися нi дорiднiстю, нi силою до великого князя.
Один Всеволод, що сидiв край стола, мав таку ж велику голову, крупне лице
i могутнi плечi, як старший вiд нього майже утро двоюрiдний брат.
Всi повернулися до Святослава. Справдi, що порадить великий князь?
Святослав рукою вiдкинув назад сиву чуприну, трохи вiдпив з келиха сити
i, подумавши якусь хвилину, сказав:
- Ми з великим князем Рюриком уже крiпко думали, що нам робити.
Звичайно, посилати на всю зиму в Поле вiйсько нерозумно. Та й хто витрима
таку зимiвлю?.. А от держати на Королi, Пслi та Ворсклi в зимiвниках
та мничих вивiдачiв можна. Як тiльки вони помiтять половцiв, то вiд
вити[46] до вити звiстка за один день дiйде до нас - у Ки©в, у Переяслав,
у Чернiгiв... А ми, держачи рать напоготовi, негайно виступимо i
зустрiнемо супротивника десь на Сулi, а то й на Хоролi... Чи згоднi на це?
Чи так я кажу?
Першим вiдгукнувся Володимир Глiбович:
- Я згоден.
- А ти, Ярославе? - Святослав повернувся до брата.
- Iншого виходу у нас нема , - вiдповiв той ухильно.
- Отже, ти згоден пiти разом з нами в Поле? - перепитав Святослав.
- Згоден, - нахилив голову Ярослав, i нiхто не мiг побачити його очей.
- А ти, Iгорю?
- Сiверськi князi пiдуть! - твердо сказав Iгор. - Всi пiдуть - i я, i
Всеволод, i Святослав Рильський, i Володимир Путивльський...
Рум'яний Святославiв вид прояснiв.
- От i добре! Вiсiм князiв уже згоднi йти в Поле. А тим часом, поки
Кончак збиратиме сили, домовимося з iншими князями. Половцi об' днуються
для рiшучого бою з нами, i Русь не повинна дрiмати! Всi разом грудьми
станемо на захист рiдно© землi!
Останнi слова великого князя потонули в гучних вигуках:
- Не пустимо поганих на Русь!
- Загородимо ©м дорогу сво©ми щитами!
- Смерть Кончаковi!
- Слава князям!
- Хана Коб'яка сюди! Хочемо побачити поганина-кощiя в колодках!
- Усiх ханiв приведiть! Хай поглянуть на руську славу, а свою ганьбу!
Ця думка сподобалася всiм. Багато голосiв пiдхопили ©©:
- Ханiв сюди! Ханiв!
Святослав подав знак гридню Кузьмищу:
Вiзьми сторожу, приведи Коб'яка з братi ю! Йому i самому хотiлося
показати полонених брату Ярославу i двоюрiдним братам Iгорю та Всеволоду,
якi не брали участi в переможному походi.
Кузьмище вклонився:
- Миттю будуть тута, княже!
Однак з'явився вiн не скоро. Гостi встигли випити чимало пива i сити,
з'©ли половину на©дкiв, перш нiж вiн з молодими гриднями ввiв Коб'яка i
ханiв.
Полонених поставили на проходi, мiж столами, неподалiк вiд князiв. За
час, проведений у неволi, вони змарнiли, жовто-сiрi вiд природи, ще бiльше
поблiдли й посiрiли. Коб'як теж схуд, гострi вилицi кiстляво випирали
з-пiд шкiри, вузькi очицi люто косилися на князiв та боярство.
Кузьмище поклав йому на шию важку, мов довбешка, руку - пригнув ханову
голову в низькому поклонi.
- Кланяйся князям, поганцю! Ще раз i ще! Молодi гриднi зробили те ж
саме з iншими ханами. Святослав махнув, щоб вiдпустили, повернувся до
Коб'яка:
- Ну що, хане, важко в полонi? Не подоба ться? Крутиш носом? А скiльки
ж нашого люду ви трима те у себе? А скiльки загнали в сиру землю? Думав
про це?
Коб'як хитнув головою, як норовистий кiнь, коли на нього насiли оводи.
- Прийде час, княже, i ти так стоятимеш передi мною та мо©ми
родовичами, як я нинi перед тобою, тодi i дiзна шся, як бути в полонi!
Всi обурено загули: це була погроза. Але Святослав пiдняв руку.
- Чому ж не жив з нами, як добрий сусiда? Чого плюндрував нашу землю?
Чому знову збирався напасти на нас? Легко© поживи захотiлося?
- Ви самi накликали мене сюди... Поряд з тобою, княже, сидить князь
Iгор i не дасть збрехати. Це ж вiн на тво прохання покликав мене та
Кончака разом воювати Рюрика! Хiба не так?
Iгоря пересмикнуло. Святослав спохмурнiв. Що було, те було. I зовсiм
недавно, якихось чотири чи п'ять рокiв тому. Та навiщо про це нагадувати
тут?
У Рюрикових i Володимирових очах блиснули насмiшкуватi вогники. А
ки©вськi бояри, цi багатi©, незалежнi вельможi, що на свiй розсуд
запрошували до Ки ва князiв i нерiдко проганяли ©х, вiдверто засмiялися.
- Прикуси язика, рабе! Довгого ма ш - вкорочу! - спалахнув Iгор. - Не
тобi згадувати минуле! Лiпше думай про день завтрашнiй - що вiн тобi
принесе. Ось ми дiзналися, що Кончак пiдбива ханiв на велику вiйну проти
нас. Так от, якщо вiн справдi сунеться на нашу землю, то першою полетить
твоя башка з плiч!
- Дякую, що сказав. Тепер знатиму, що мене жде. Але ти сам стережись! I
думай не про день завтрашнiй, а про нинiшнiй, - вiдрiзав Коб'як, хижо
повiвши прищуреним оком по столу. - Бо хто вiда , чий вiк довший? Хто тут
може сказати, до кого першого пiдiйде щербата з косою? Може, до тебе,
Iгорю? А може, до князя Святослава?
Коб'як раптом вiдштовхнув Кузьмища, нахилився над столом, блискавично
вирвав застромленого в копчений окiст захалявного ножа i, майже не
цiлячись, сильно метнув його в Iгоря.
Нiж просвистiв, мов стрiла, направлений твердою рукою прямо в груди
князевi, але Iгор устиг вiдхилитися. Нiж пролетiв побiля його плеча i
глибоко ввiгнався в живiт молодому чашниковi, що стояв позаду.
Чашник упав. Крик болю i жаху пролунав на всю гридницю.
Iгор зблiд. Всеволод i Володимир Переяславський намагалися видобути
мечi, та, сидячи за столом, у тiснотi, не могли цього зробити. А Коб'як,
побачивши, що промахнувся i ненависний йому князь сидить живий i
неушкоджений, кинувся до нього з розчепiреними пальцями, щоб схопити за
горло.
Тут його й наздогнав важкий Кузьмищiв меч, в одну мить вiддiливши
ханову голову вiд тулуба. I впав Коб'як у гридницi Святославовiй - без
слави, як пiдлий убивця.
За Iгоревою спиною корчився в передсмертних муках Святославiв чашник. У
гридницi стояв неймовiрний шум i гвалт. Гостi посхоплювалися, вимагали
скарати на горло всiх ханiв i, зiбравши вiйсько, не ждучи нападу Кончака,
йти на нього вiйною.
Святослав сидiв поблiдлий, розгублений. Йому на допомогу кинувся
Славута, нахилився до вуха.
- Княже, не пiддавайся почуттям. Гарячi голови вмить порубають
полонених, а це на руку Кончаковi, бо полегшить йому об' днання всiх
племен половецьких. Та й похiд не на часi. До походу треба готуватися...
Порада була слушна, а головне, привела до тями великого князя. Вiн
пiдвiвся, розпорядився допомогти пораненому чашниковi, ханiв вивести,
мертвого Коб'яка винести.
Гамiр i пристрастi поволi затихли, вгамувалися. I хоча всi були
пригнiченi тим, що сталося, однак згадали, що на столах ще багато смачно©
©жi, що ще не подавав сьогоднi свого голосу Славута, а смерть половецького
хана - не така вже важлива причина, щоб перервати князiвський пир. Згадали
це всi i, заповзявшись бiля на©дкiв та напо©в, поволi знову розвеселилися.
Забули i про Коб'яка, i про його братiю, i про похiд, до якого щойно так
палко закликали один одного. Хтось перший захотiв почути спiв Славути,
iншi пiдтримали.
- Славуто, заспiвай!
Славута не примусив просити себе довго. Кинув руки на струни, пройшовся
по них кiлька разiв, дiждався тишi - аж у вухах вiд не© задзвенiло - i
враз високо, протяжно завiв:

Ой ти, степ мiй, степ,
без кiнця, без меж!
Ой чому ти, степ,
ковилом цвiтеш?

Ковилом шумиш,
кров'ю червониш,
кiстю бiлою
у травi дзвениш?

Чом по тобi, степ,
не жита цвiтуть,
не жита цвiтуть,
а полки iдуть?

Чом на тобi, степ,
нема ратая,
скаче лиш орда
розпроклятая?

- Що вiд кровi я,
вiд солоних слiз
галиччю покривсь,
ковилом порiс...

Степ, широкий степ,
мiй привольний край!..
Що на серцi - бiль,
на душi - печаль...

Це була нова пiсня Славути, складена ним пiсля походу на Орiль. ©©
простi слова, що, здавалося, жили в серцi кожного, хто ходив у похiд, ©©
розлогий, як безмежний степ, спiв, ©© глибока туга й печаль приголомшили
всiх, вразили, нiби громом, видавили з ока не одного суворого во©на пекучу
сльозу. Справдi, яка лиха година, яка напасть насунулася на рiдну землю,
на широкi прабатькiвськi степи!
Супився Святослав, витирав очi Рюрик, хмурився Iгор i Володимир, ридав,
не стримуючись, гридень Кузьмище, i сльози текли по його чорнiй
закошлаченiй бородi.
- Славуто, сьогочасний Бояне наш! - Святослав поцiлував спiвця у сиву
голову. - Незрiвнянний наш! Дяку мо тобi!
I гридниця затула, заревла, застогнала сотнями голосiв:
- Славуто-о!

* * *

По при©здi в Новгород-Сiверський Iгор запросив до себе княжича
Володимира Галицького. Помiтно схвильований i злегка зблiдлий, той
поспiшно ввiйшов до хоромини, обняв сестру i зятя i вiдразу, без зайвих
слiв, запитав:
- Ну, що? Батька бачили? Як вiн? Що сказав? .
Ярославна схлипнула, ©© рiвний гарний носик зморщився, шовковистi брови
здригнулися.
- Постарiв... Схуд... Очi стали тьмянi, заглибленi в себе, нiби
дивляться не вперед, а назад, на пройдене життя...
- Ну, це ясно - старiсть. А старiсть - не радiсть... Та не про те
мова... Про мене ви з ним балакали? - нетерпляче запитав Володимир.
- Балакали, - вiдповiв Iгор. - Спочатку й слухати не хотiв про
замирення з тобою, а потiм погодився на тво повернення, якщо даси слово,
що порвеш з боярством i не пiднiмеш руки нi на нього, нi на брата Олега!
- Такого брата у мене нема ! - скипiв Володимир. - Чого захотiв!
Визнати братом сина попадi! Нiколи! Який вiн княжич! Байстрюк!
Iгореве обличчя посуворiшало.
- Та ти не гарячкуй! Вислухай спочатку!
- Ну? - Володимир дивився чортом.
- Ти мiрку ш не як дорослий муж, а як отрок... Тебе жде золотий
Галицький стiл, пiд рукою незабаром стануть залiзнi галицькi полки, пiд
якими, коли вони йдуть, здрига ться земля i води розступаються!.. Князь
Ярослав справдi дуже постарiв. Видно, тi незгоди, що впали важким тягарем
на його плечi, укоротять йому вiку. А ти не хочеш цього зрозумiти! Дався
тобi Олег! Про князiвство думай, а не про нього. Та й брат вiн тобi по
батьковi, вiд цього нiкуди не дiнешся! Серед князiвських синiв байстрюкiв
не бува ! Все одно в них князiвська кров!
- Не визнаю я Настасича братом! Нiколи не визнаю!
- Визна ш! - Iгор почав сердитися. - I напишеш про це батьковi! Бо це
для тебе диний шлях на Галицький стiл! Iншого я не бачу...
- А якщо не напишу?
Iгореве обличчя скам'янiло, очi похмуро блиснули. Вiн умiв бути твердим
i суворим.
- Якщо не напишеш, тодi ©дь вiд нас, Володимире! Хоча, видить бог, я
цього не хочу, бо люблю тебе як брата!
Ось як! - Володимир ще дужче зблiд, по обличчю пробiгла гримаса болю.
Вiн повернувся до вфросинi©: - I ти, сестрице, так дума ш, як твiй ладо?
Ярославна помертвiлими губами прошепотiла:
- Прости мене, братику, але i я так думаю. I прошу тебе - напиши
батьковi! Помирися з ним! Не довго вже йому стежку топтати по бiлому
свiтi, тож хай хоч наостанку знайде спокiй... Напиши!.. Заради себе i всiх
нас!..А ще - не вiр боярам! Не вiр! Це змi© пiдколоднi, пiдступнi!
Вона обняла брата i на грудях у нього заплакала. Володимир обережно
вiдсторонив ©©, посадив на лаву i сам сiв поряд, охопивши голову руками.
Довго так сидiв непорушний, дивився у куток, i не можна було зрозумiти -
дума вiн що-небудь чи нi, таким безтямним був його погляд.
Нi Iгор, нi Ярославна жодним словом не порушили цi © напружено© тишi,
даючи княжичу можливiсть самому зважити все i знайти вихiд iз того
становища, в яке вiн потрапив.
Нарештi Володимир важко зiтхнув i тихо проказав:
- Гаразд, я напишу такого листа. Напишу... Хай усiм вам буде легко!



РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

Вiдразу пiсля рiздва до Вербiвки прибув молодий князь Володимир
Iгорович з почтом. Його супроводжували боярин Вовк, старий досвiдчений
во вода, якому Iгор доручив опiкати сина, путивльський соцький, волосний
тiун i пiвсотнi гриднiв. Усi верхи, в дублених кожухах, хутряних i ялових
чоботях, несподiвано ви©хали з-за горба, спустилися вниз, у безлюдне село,
занесене снiгами, i, не зустрiвши жодно© живо© душi, зупинилися на вигонi,
де колись, до нападу половцiв, стояла дерев'яна церковця, а тепер широко
розкинувся пустир.
- Трубiть збiр! - наказав князь, трохи здивований тим, що нiхто з
мешканцiв хижок та землянок не помiтив прибуття вiйськового загону.
Молодий гридень пiднiс до рота рiг, щосили затрубив. Сильний протяжний
згук сколихнув снiгову тишу i луною вiдгукнувся в бору за Сеймом. I зразу
ж iз кiлькох найближчих хижок злякано визирнули люди. Чи не половцi?
- Сюди йдiть! Сюди! - замахав руками тiун, - Не бiйтеся! Прибув князь
Володимир Iгоревич!
Люди боязливо рушили навпростець, по снiгу, i юрбою ставали перед