Малик Владимир. Черленi щити

запливло синцем, а з розбито© губи сочилася кров. Вiн тремтiв вiд холоду,
мов сухий листок. Нiчний мороз, безперечно, докона бiдолаху! Та й чи
дотягне вiн до ночi?
Кiлька разiв проходив Ждан двором з оберемком дров, i кожного разу у
нього стискувалося серце: замерза старий, на очах замерза !
Тодi вiн наважився: прослизнув у попiвську комiрчину, де ханський кухар
став тепер повновладним господарем i куди iнодi посилав юнака по те або по
iнше, зняв з жердини старого, витертого кожуха, що не приглянувся
половцям, таку ж шапку-бирку, iз-за скринi витягнув запиленi, але ще цiлi
чоботи-шкарбуни, зав'язав усе це в стару попiвську рясу i, вибравши
хвилину, коли варта не могла його помiтити, прозлизнув до гурту бранцiв i
тицьнув вузла старому в руки:
- Одягайся, а то замерзнеш! Бранцi миттю обступили ©х, щоб не помiтили
вартовi. Старий натягнув на себе кожуха, шапку, рясу розiрвав на онучi -
взувся.
- С-спасиб-бi, х-хлопче, - не сказав, а процокотiв зубами. - Ти хто?
- Мене звати Жданом.
- А мене Саму©лом... - i замовк.
На подвiр'я у супроводi кiлькох бе©в та хана Туглiя в'©хав Кончак. Вiн
змерз i, видно, був злий. Ще один штурм Дмитрова зазнав невдачi.
Конюшi притримали його коня. Хан важко сплигнув на землю i, опустивши
голову, нi на кого дивлячись, рушив до хати. Та раптом з гурту невiльникiв
назустрiч йому виступив Саму©л i перегородив дорогу.
- Х-хане К-кончак! Х-хане К-кончак! - процокав зубами i низько
вклонився. - Дозволь слово мовити!
Кончак суворо глянув на нього, але зупинився.
- Ти хто?
- Я ки©вський к-купець... Саму©л... Н-не впiзна ш?.. Позаторiк я
привозив т-товари в твою з-землю, хане... На Тор...I нiколи нiхто не чiпав
мене... Б-бо ж купцiв нiде не чiпають... А тут тво© люди пограбували мiй
обоз, з яким я йшов у Сiверську землю, вiзникiв побили, товари й коней
забрали, а мене роззули, роздягли i притягли сюди, яко пса...
Кончак, видно, не все второпав, бо наморщив лоба, замислився. Уздрiвши
Ждана, кинув нетерпляче:
- Що каже цей урус? Чого вiн хоче? Ждан швидко переклав. Кончак з
цiкавiстю глянув на купця.
- А й справдi, менi пригаду ться тво обличчя...
Чекай, чекай... Це ж у тебе мо© доньки купували i намисто, i мило, i
лляне полотно, i рiзне узороччя[7]?
- Так, так, хане, у мене, - зрадiв Саму©л. - Такi гарнесенькi дiвчатка
- кароокi, чорнобривi!
- Гм, я волiв би, щоб у мене було бiльше синiв, - усмiхнувся Кончак i,
враз спохмурнiвши, додав: - Я нiколи не чiпав купцiв, а навпаки, завжди
ставився до них доброзичливо. На доказ цього я запрошую тебе до себе на
вечерю. Ось Ждан проведе... Там i поговоримо, бо маю щось тебе
розпитати...
I швидко попростував до хати.
Коли Саму©л у тiснiй, але теплiй кухнi трохи вiдiгрiвся, умився i
розчесав чуба та бороду, Ждан повiв його до свiтлицi. Тут за столом уже
сидiли хани Кончак та Туглiй, Кончакiв син Атрак, названий так на честь
свого дiда, та кiлька бе©в. Кончак показав на вiльний ослiн:
- Сiдайте! - i вп'явся у смажену баранячу лопатку. - жте.
Всi були голоднi i довго ©ли. А коли наситилися, Кончак запитав:
- Зiгрiвся трохи, Саму©ле?
Купець витер рота полою кожуха.
- Дякую, хане, зiгрiвся... А то думав - пропаду.
- Де ж тебе перестрiли мо© люди?
- На Уда©, бiля Прилуки.
- Куди ж ти прямував?
- У Путивль... Вiз жiночi прикраси, одяг, сiль... I все пропало... Та
ще й четверо холопiв на додачу, а з ними - сани, конi, збруя...
Накажи,хане, хай тво© люди повернуть менi мо майно!
- Чого захотiв! Пiди дiзнайся, де воно!.. Е-е, чоловiче, що з воза
впало, те пропало! Дякуй долi, що сам лишився живий...
- Я й дякую.
- От i добре... А тепер скажи менi, чи ти не бачив, коли ©хав з Ки ва,
князiв з дружинами?
Саму©л поволi пiдвiв голову, пильно глянув у вiчi хановi.
- Аякже, бачив.
- Де?
- Стоять за Альтою.
- Хто саме?
- А хто?.. Великий князь ки©вський Святослав, великий князь землi
ки©всько© Рюрик, князь переяславський Володимир та князь чернiгiвський
Ярослав... Схоже, очiкують ще когось.
- Невже до Ки ва дiйшла чутка, що я перейшов Сулу?
- До мене не дiйшла, бо iнакше я повернув би назад... А от чи до князiв
дiйшла, того не знаю...
- Однак вони чогось стоять, - замислено проказав хан Туглiй. - Не на
прогулянку ж вийшли!
Кончак насупився. Кошлатi чорнi брови зiйшлися до перенiсся, як двi
грозовi хмари. Грубе тверде обличчя потемнiло ще дужче. Видно було, що вiн
вражений несподiваною звiсткою i стурбований нею не на жарт.
А Туглiй не вгавав:
- Я так i знав, що ми пiд цим клятим городищем прогайну мо дорогий час!
- грюкнув кулаком по столу. - Вся Русь уже оповiщена про наш напад! Добре,
якщо князi й досi стоять за Альтою... А якщо рушили сюди? Що буде?
Вай-пай!..
Кончак ще дужче засопiв носом, похмуро глипнув очищами.
- Помовч, хане! Поговоримо про це пiзнiше! А зараз подяку мо нашому
друговi Саму©ловi за таку важливу звiстку. - I повернувся до купця: - З
цi © хвилини ти вiльний i можеш ©хати на всi чотири сторони! Що б ти хотiв
у мене попросити?
Саму©л пiдхопився на ноги i низько вклонився.
- Дякую, хане, за таку велику ласку... Воля для людини - то найбiльший
скарб!.. Але якщо ти дозволя ш звернутися до тебе з просьбою, то я
насмiлюся попросити у тебе...
Купець замовк у нерiшучостi. Кончак пiдбадьорив його:
- Ну ж, кажи! Не бiйся!
- Якщо твоя ласка, то вiдпусти зi мною ось цього хлопця, - i поклав
руку на плече Ждановi. - Тво© люди забрали у мене аж чотирьох холопiв, то
дай менi хоч одного. Та й мандрувати взимку самому небезпечно - сам
зна ш...
Кончак махнув рукою.
- Гаразд, бери... Бранцiв ма мо досить... А шляху в Половеччину не
забувай. Ось тобi моя тамга - з нею безборонне про©деш через усi
половецькi заслони. Привозь товари на Тор - вигiдно продаси. - I кинув на
стiл кружало вичинено© шкiри з намальованою на нiй собачою головою i двома
перехрещеними пiд нею стрiлами - це був родовий знак хана. - Тобi i тво му
супутниковi дадуть коней i харчiв на тиждень. Ти задоволений? Вай-уляй!
- Задоволений, хане, - схилив знову у поклонi голову купець.
- Тодi йдiть!
Коли вийшли, Ждан сказав:
- Дякую тобi, дядьку Саму©ле, що не забув про мене - визволив з неволi
тяжко©... Однак скажи менi - навiщо ти розповiв про князiв? Навiщо
розпатякав, що вони стоять на Альтi? Не вистачало тiльки шепнути
Кончаковi, якi у них сили! Це ж пряма зрада!
Саму©л усмiхнувся розбитими губами, обняв хлопця за плечi.
- Не турбуйся! Так вони вiд мене правду й почують - аж обома вухами!
Аякже!.. Е-е, отроче, не зна ш ти дядька Саму©ла!.. Та набрехав я ©м усе
вiд початку й до кiнця!
- Як? I про князiв, i про Альту?
- I про князiв, i про Альту... Як тiльки Кончак запитав, я вiдразу
змикитив, що вiн бо©ться, як би його тут не застукали зненацька! Бо ж сили
у нього зараз, видно, невеликi. Скумекав?.. Нi?..А я йому i про ки©вських
князiв, i про переяславського, i про чернiгiвського. Та ще, мовляв, iнших
очiкують... Бачив, як завертiвся хан Туглiй? Нiби його окропом ошпарили!..
Та й сам Кончак скис, набусурманився, бо не до серця йому така звiстка...
Не я буду, якщо не чкурне вiн завтра звiдси в свою Половеччину...
- Ну, якщо так...
- Завтра побачимо - як... А нинi ходiмо спати, якщо у тебе тут теплий
куток...
- Куток , ходiмо, - i повiв свого рятiвника у запiчок.
...Вранцi обложенi дмитрiвцi висипали на вали i з превеликим подивом i
з ще бiльшою радiстю спостерiгали, як половцi, ведучи на арканах бранцiв,
худобу та везучи на запасних конях iншу здобич, вирушають у степ i
прямують на схiд. Саму©л не помилився - Кончак злякався можливого нападу
руських князiв i зняв облогу.
Лише два вершники, не ждучи, коли степовики покинуть розоренi околицi
Дмитрова, вiдокремилися вiд них i повернули на захiд. То були купець
Саму©л i Ждан.



РОЗДIЛ ДРУГИЙ

На пiвсотнi верст довкола Дмитрова половцi випалили села й хутори. По
бiлих снiгах чорнiли пасма кiптяви i попелу, рознесенi вiтрами з похмурих
згарищ.
Ждан i Саму©л ©хали мовчки, з сумом позираючи на розтерзанi звiрами й
хижими птахами трупи. На серцi було важко. Душили сльози. А коли в одному
селi на майданi побачили задубiлi тiльця голеньких немовляток, кинутих
жорстокою рукою в снiг, щоб позамерзали, Саму©л зупинився i заплакав.
- О боже! Яких мук зазна нещасний люд Переяславсько© укра©ни[8]! I як
вiн тiльки живе тута! Як вижива ! Зда ться, всi бiди, всi лиха цiлого
свiту зiбралися разом i впали на нього, пригнули, до землi, клубищем
холодних змiй обплутали його тiло, важким чоботищем наступили на душу!
Допоки ж терпiти? Допоки гинути? Допоки земля Половецька вивергатиме з
себе незчисленнi орди на погибель люду християнського?
Вiн довго сидiв у сiдлi, зiгнутий, обважнiлий, i затуманеними вiд слiз
очима дивився на бiлi скоцюрбленi тiльця немовляток. Потiм перехрестився,
витер сльози i торкнув коня.
- Геть звiдси! Подалi вiд цього жахливого видовища!
Другого дня, переночувавши у напiвспаленiй хатинцi-мазанцi, вони
ви©хали на битий шлях, що з' днував Ки©в та Переяслав з Путивлем,
Рильськом та Курськом. Ждан натягнув поводи.
- Тепер я попрощаюся з тобою, дядьку Саму©ле. Звiдси поверну до
Путивля, у свiй Сiверський край...
Купець витрiщив очi.
- Як? Ти кида ш мене одного? Серед цi © безлюдно© снiгово© пустелi?
Бiйся бога, отроче!
- А куди ж менi ©хати? До Ки ва? Там у мене нi кола нi двора!
- Нiби на Сеймi у тебе щось залишилося! Сам же казав - половцi все
спалили...
- А може, хтось iз родичiв уцiлiв? Чи односельцiв?
- Так вони тобi й зрадiють!.. Де ж ти там житимеш? Що ©стимеш? До кого
прихилишся? Та ще взимку!
- А в Ки вi хто мене жде?
- Чоловiче! - вигукнув Саму©л. - У Ки вi у тебе добрий приятель!
- Хто ж це?
- От тобi ма ш! - Купець аж руками ударив об поли. - Невже не
здогаду шся? Таж я! Хто ж iще?.. Невже гада ш, що я забуду, як ти
порятував мене у Дмитровi?.. Нi, синку, нiкуди я тебе не вiдпущу!
Бiдуватимемо разом - до кiнця! Та й вириватися самому в далеку дорогу
небезпечно - мороз, хуртовина, вовки, недобрi люди... Та мало яка трясця
може зустрiтися в дорозi! Нi, нi, розлучатися нам зараз не слiд! Прибудемо
до Ки ва, погостю ш у мене до весни, а там - куди хочеш! Ти вiльна
птаха!.. Та й не до Ки ва ми зараз попросту мо...
А куди ж?
До Переяслава. Треба сповiстити переяславцiв, що Кончак повернув назад.
Ну, коли так... - невпевнено протягнув Ждан.
- А як же iнакше, хлопче? - i, зрадiвши, купець торкнув коня.
До Переяслава добралися на четвертий день. На вулицях та майданах повно
озбро ного люду, а також дiтей, жiнок, старих. Найближчi села шукали
захисту за валами города. Не чути безпечних розмов, не луна веселий смiх.
Навiть дiти принишкли. Йде Кончак! Адже всiм у пам'ятi, як шiсть рокiв
тому вiн лютував на Переяславщинi, не жалiючи нiкого, особливо дiтей, яких
винищив без лiку!
Саму©ла i Ждана завели у гридницю[9], де попiд стiнами на широких лавах
сидiли бояри та лiпшi мужi. Прямо проти входу, на узвишшi, - князь
Володимир Глiбович та княгиня Забава, дочка чернiгiвського князя Ярослава.
Подорожнiх пiдвели до них.
Князь Володимир мав рокiв двадцять сiм - двадцять вiсiм. Лоб високий,
вiдкритий. Довге русяве волосся зачесане назад. Мiж акуратно пiдстриженими
вусами та борiдкою стиглими вишнями червонiли по-юнацькому свiжi уста.
Одяг на ньому - оксамитовий, чорний, а чоботи - жовтi, з блискучо©, гарно
вичинено© шкiри. При боцi, на широкому, оздобленому срiбними бляшками
поясi, - короткий меч.
Княгиня Забава - така ж красуня, як i князь, якраз йому до пари, але
чорнява, бо в ©© жилах, як i в усiх Ольговичiв, сiверських князiв,
нуртувала домiшка половецько© кровi. Тому ©© схiдна дикувата краса
здавалася яскравiшою поряд зi спокiйною слов'янською красою князя.
Володимир Глiбович показав пальцем на вiльну лаву побiля себе.
- Ви стомилися - сiдайте ось тут... Я пiзнав тебе, Саму©ле, хоча ти й
дуже змiнився з того часу, як при©здив востанн до Переяслава... Сторожа
сказала, що ви прибули з Дмитрова. Це правда?
Саму©л i Ждан сiли. Купець хитнув головою.
- Так, княже, кiлька днiв тому ми були в Дмитровi.
- Але ж там половцi!
- Там був Кончак з ханом Туглi м... I ми бачили Кончака, як тебе,
княже. I навiть обiдали за одним столом. Володимир Глiбович пiдняв брови.
- О! З чого ж така честь вам випала?
- Розпитував, клятий поганин, чи не бачив я, ©дучи з Ки ва у Сiверську
землю, князiв з вiйськом. Ото я й сказав йому, що бачив. Мовляв, стоять з
дружинами на Альтi, ждуть пiдмоги.
- Це ти все вигадав? Про князiв?
- Вигадав.
- Для чого?
- Та просто так... Щоб налякати!
- Ну й що? Налякав?
- Ще й як!.. Хан Туглiй вiдразу почав дорiкати Кончаковi, що даремно
вони зав'язли пiд Дмитровом. Та й Кончак повiрив - другого дня зняв облогу
i вiдступив за Сулу[10].
- Не може бути! - вигукнув вражений князь, бо не сподiвався тако©
звiстки. - Невже це правда? А чи не обманю вiн усiх нас? Вiдступив, щоб
iншою дорогою рушити на Переяслав...
- Чого не знаю, того не знаю, княже, - з гiднiстю промовив Саму©л. -
Однак, гадаю, не поверне вiн на Переяслав, бо дуже переобтяжений здобиччю.
Навiщо йому йти сюди, коли i так набрав i полону, i худоби, i коней, i
всiлякого добра?
Бояри загули. Пролунали голоси:
- Так, так, це схоже на правду! Не кине вiн здобичi! Володимир Глiбович
ледь помiтно кивнув головою.
- Будемо вважати, що цього разу лихо обминуло Переяслав. Але не
обминуло Переяславсько© укра©ни. I я не можу змиритися з тим, що Кончак
ось уже в котрий раз плюндру нашi мiста й села, вбива людей, тягне ©х у
полон, грабу нашi багатства... Треба вiдомстити кривавому хановi! Щоб на
власнiй шкурi вiдчув нашу бiду, щоб його плем'я зазнало такого ж горя,
якого завдав вiн нашому людовi!.. Ось мiй наказ: вiйсько не розпускати! Я
пошлю листа князевi ки©вському Рюрику, а також Святославовi, щоб дали
допомогу i дозволили вдарити на ворога! Поки половцi, як тi полози,
перетравлятимуть здобич, ми зберемо сили i нападемо на них несподiвано...
Чи всi бояри i великi мужi так думають?
- Усi! - твердо сказав огрядний рудобородий тисяцький[11] Шварн.
- Тодi йдiть - готуйте вiйсько до походу, а я тут ще побесiдую з нашими
гостями з Дмитрова...
Коли бояри вийшли, князь сказав:
- Саму©ле, ти не раз постачав мо мiсто i всю землю сiллю, днiпровським
янтарем, прикрасами iз срiбла та золота, сукном, парчею та хиновським
шовком. Ризикуючи життям, ти обдурив Кончака i витрутив його з
Переяславсько© землi. Ти, нарештi, сьогоднi привiз нам дуже важливу i
радiсну звiстку: Кончак пiшов геть за межi Переяславщини... А тепер
послужи менi ще раз, Саму©ле!
- Кажи, княже. Я зi сво©м молодим другом Жданом готовий служити тобi
вiрою i правдою. Що ми ма мо зробити?
- Ти вже чув, що я хочу вiдомстити Кончаковi за напади i за знесення
Посулля. Та одного бажання замало. Щоб похiд завершився успiшно, треба
схилити до нього не тiльки князя Рюрика, а й князя Святослава, Ярослава
Чернiгiвського, Iгоря Сiверського та його братiю...
- Як же це зробити?
- Ти поверта шся в Ки©в?
- Так.
- От i гаразд - одвезеш мо© листи до князiв Рюрика та Святослава... А
вони вже знатимуть, як пiдняти iнших князiв.
- Ми зробимо це, княже.
- Але це дiло спiшне...
- Ми ви©демо завтра вранцi i гнатимемо щодуху.

* * *

Завiрюха почалася опiвднi. Спочатку подув сильний вiтер, повалив густий
лапатий снiг, що залiплював обличчя й очi, забивався в рукава й за пазуху,
застилав непроглядною пеленою i небо, i весь бiлий свiт.
Нi Саму©л, нi Ждан не вiдчули в серцi тривоги. Хiба ©м уперше
зустрiчати хурделицю у степу чи в лiсi? Конi якимось лише ©м притаманним
чуттям знаходили пiд копитами тверду на©жджену дорогу.
Та згодом завихрiло так, що не стало видно кiнських голiв. Здавалося,
всi сили - земнi й небеснi - ополчилися проти них, перетнули шлях. Що
робити? хати вперед? А якщо зiб'ються з дороги?.. Зупинитися в якiйсь
балцi i переждати негоду? Та хто зна , скiльки вона триватиме - день,
два?..
Конi важко брьохалися по глибокому снiгу. Вiтер завивав, шаленiв, бив у
груди, продимав наскрiзь кожуха, сiк в обличчя, мов приском, i, регочучи,
мчав понад мертвою пустелею на схiд до половецького степу.
Так ©хали ще з годину, аж поки конi не зупинилися зовсiм. Подорожнi
насипали ©м iз саквiв у торбини вiвса - погодували, узяли в руки поводи i
рушили вперед.
Почало сутенiти. Наступив вечiр.
Уже давно мав бути Глiбiв, а його все не було i не було. Невже
проминули? А вiтрюган не вщухав, i хурделиця, здавалося, заповзялася
замести снiгом усю землю.
I конi, i люди вибилися iз сил.
- Спочинемо хоч трохи, - сказав Саму©л, зупиняючись. - Клади коня
спиною до вiтру! А сам лягай за ним!
Лягли.
Вiдразу ж вирiс замет. Стало затишнiше. Снiговiй i далi котив, завивав
над полями, але вже не сiк обличчя, не забивався в рукава, за комiр, не
замерзав у бровах та в бородi крижаним панциром.
Ждан зiгнувся, притулився спиною до теплого кiнського черева, натягнув
глибше шапку на голову i заплющив очi. Подрiмати? Нi, сон не йшов, зате
думки ро м завихрилися в головi.
Ще й мiсяця не минуло, як з далекого половецького кочовища ви©хали вони
з батьком ось такого буремного вечора i попростували на захiд, на рiдну
землю. А як багато змiнилося в його життi! Доля круто повернула житт вий
шлях. Чи то ж на краще, чи на гiрше? Хто те вiда ? Поки що - на краще. Вiн
здружився з розумним i добрим дядьком Саму©лом, що, може, до покупцiв i
проявля хитрiсть, бо ж кажуть: не обманеш - не продаси, але до нього
ставиться, як до рiдного. Остаточно визволився з неволi половецько©.
Познайомився з князем переяславським i одержав вiд нього за добру вiстку i
вiрну службу коня, одяг i зброю, а це - цiле багатство! Чого ще треба?
Вiн незчувся, як задрiмав. Прокинувся вiд того, що чиясь рука шарпнула
за плече.
- Вставай, хлопче! Вставай! Бо й задубi мо тута! почувся Саму©лiв
голос. - Пiдемо далi!
Ждан пiдвiвся. Було вже зовсiм темно.
- Куди ж iти?
- Бери коня за повiд i не вiдставай вiд мене!
Та не зробили й сотнi крокiв, як почули собачий гавкiт. Отже, попереду
село чи город, там - порятунок, для них - тепла хата, для коней - затишна
стайня та оберемок сiна. Вперед! Швидше туди!
Хатина виринула з пiтьми раптово - визирнула очеретяними стрiхами з-пiд
снiгу, як гриб з-пiд листу. Крiзь малесеньке вiконце, затягнуте висушеним
бичачим пузирем, мерехтiло жовтаве свiтло.
Саму©л загрюкав списом у дверi.
- Господарю, вiдчини!
Дверi вiдхилилися - почувся старечий голос:
- Хто тут? Кого бог послав?
- Подорожнi, отче! Пускай до хати - замерза мо!
- Та хто ж ви такi?
- Гiнцi вiд князя переяславського до князiв ки©вських.
- То ви б ©хали в городище - до тiуна[12].
- А що це за городище?
- Та Глiбiв же!
- Глiбiв! Далеко?
- Та нi - всього поприще[13]... А це - посад...
- Отче, бога бiйся! Нам уже несила два кроки ступити, а ти кажеш -
поприще! Нi, заночу мо в тебе! - i Саму©л рiшуче вiдсторонив старого з
порога. - Хлiв у тебе ?
- Та .
- То постав туди: наших коней та сiнця ©м дай!
Старий накинув на плечi кожушину, i вони гуртом напо©ли коней,
ровсiдлали i заклали ©м сiна. А попоравшись, зайшли до хижки.
Хатина була невеличка. Злiва вiд дверей - пiч, пiд образами - стiл, за
пiччю - широкий пiл для спання. Там, накрившись кожушиною, хтось лежав.
Попiд стiнами - лави. У челюстях печi горить лучина, освiтлю невеликий
шевськжй столик з рiзним шевським причандаллям - дерев'яними колодками та
цвяшками, дратвою, смолою, ножем, молотком... Там же, на столику, стояла
пара старих чобiт - один чобiт полагоджений, а другий ще на копилi. На
жердинi, пiд стелею, висiла немудра смердiвська одяганка.
Подорожнi примостили сiдла i сакви на лавi, бiля дверей, почали
роздягатися. Повiтря сколихнулося - по хатi вiд лучини пiшли мерехтливi
тiнi.
- Як же тебе звати, дiду? - спитав Саму©л.
- Пiп охрестив Iваном, а люди прозвали Живосилом... Тож i ви звiть
Живосилом.
- То, може, дiду Живосиле, пригостите нас чимось гаряченьким? З морозу
- ой, як хочеться!
- А чого ж? Це можна! Добрим людям ми завжди радi, - вiдповiв дiд
Живосил i заглянув за пiч: - Любаво, Любаво! Вставай! Бог послав нам
гостей - готуй вечеряти!
З-пiд кожушини вилiзла дiвчина, накинула на плечi опанчицю,вступила в
чоботи, вийшла на свiтло.
- Добрий вечiр, добрi люди!
- Здоровенька була, дiвонько, - вiдповiв i за себе, i за свого молодого
супутника Саму©л. - Не дали тобi поспати?
- А я ще не спала, - вiдповiла Любава. - Сiдайте до столу, а я хутко...
Правда, не ждали ми нiкого, та вже чим багатi, тим i радi... Борщ !
Вона усмiхнулася i раптом зустрiлася поглядом зi Ждановими очима. Видно
не сподiвалася, що один з гостей - парубок, бо знiяковiла, швидко опустила
вi© i кинулась до печi. Та цi © коротко© митi було досить, щоб Ждан
запримiтив незвичайну вроду дiвчини i теж знiяковiв.
Дiвчина справдi була гарна. Чим - хлопець i сам не мiг сказати, бо не
мав часу роздивитися, а зараз вона нагнулася до печi i рогачем дiста
закопчений горщик з борщем, - видно тiльки струнку постать та густу чорну
косу.
Та ще запам'яталося: з-пiд брiв на нього глянули такi несподiвано
теплi, темно-iмлистi з поволокою очi - мов лiтн зоряне небо!
Любава!
Тим часом дiвчина у велику череп'яну миску насипала борщу, на рушник
накраяла хлiба, начистила цибулi i часнику - поставила на стiл. Перед
образами засвiтила свiчку - в хатинi вiдразу стало свiтлiше.
- Прошу до вечерi!
Саму©л розв'язав сакви, дiстав шматок сала та кiльце ковбаси. Порiзав
захалявним ножем.
Дiдусь Живосил зацмокав язиком:
- Ай-ай-ай, от не ждали таких гостей! Яка багата вечеря! Грiх
вiдмовлятися! Любаво, сiдай! - вiн пiдморгнув Саму©ловi i присунув до
столу ослона.
Любава сiдати не поспiшала. Саму©л легенько взяв ©© за лiкоть.
- Не вiдмовляйся, голубонько, сiдай. Дядько Саму©л та Жданко - не
вовки, не кусаються... Правда, за молодого ручатися не можна - ще й
гризне, чого доброго! Та ти не бiйся, може, це твiй суджений? Га?
Дiвчина засоромилася i сiла на протилежному вiд Ждана боцi. Крадькома
глянула на хлопця, © знову ©хнi погляди зустрiлися. На цей раз надовше.
Любава була зовсiм молода - шiстнадцяти, вiд сили сiмнадцяти лiт.
Невеличка, мiцна, темноока, з розпущеною густою косою i виразними темними
бровами, вона скидалася на ластiвку або на чисте звiрятко, що сполохано
визира з-за зеленого листу дерева. Ждан подумав:
"Боже, яке диво зросло в цiй маленькiй убогiй хатинi! I як добре, що
воно не потрапило в полон до степовикiв, де швидко линя дiвоча краса!"
А Любава тим часом думала про те, що доля несправедливо повелася з нею.
Ось зустрiла вона гарного хлопця, князiвського гридня, судячи по одягу та
збро©. Та що з того! Кому потрiбна вона, внучка смерда[14]? Ждан завтра
вранцi встане, осiдла коня - тiльки снiг вихором здiйметься за ним! Хiба
повернеться вiн коли-небудь до цi © убого© хатини, де з кожного кутка
виглядають злиднi? Хiба потрiбна йому холопка, в яко© нi поля, нi лiсу, нi
коня, нi корови, а лише руки, щоб працювати на тiуна, боярина чи князя?
А Ждан вродливий, такий у нього лагiдний, добрий погляд! Боже, чому ти
такий несправедливий до мене!
Любава опустила очi i взялася за ложку. Вона була голодна, але не
насмiлювалася простягнути руку, щоб узяти шматочок сала чи ковбаси. ла
черствий хлiб i борщ, що пахнув буряками.
Спостережливий Саму©л хмикнув у бороду.
- Е-е, голубонько, так не годиться! Дала нам гаряченького та сама i
©си, а нам залиша ш сало та ковбасу, що, як i ми, закоцюбли на морозi! Так
не пiде! Берися за ковбасу, а ми погрi мося бiля борщу!
Всi засмiялися, i за столом вiдразу установився дух доброзичливостi i
невимушеностi, що зближу незнайомих людей, робить ©х щирими, вiдвертими i
приязними. За ©жею та розмовами швидко плинув час, Саму©л i Ждан
дiзналися, що дiд Живосил усе життя шевцював, бо не мав сво © землi, шив
непоганi чоботи та жiночi черевики. Та з лiтами втрачалася гострота зору,
бо ж працював при лучинi, а вiдтак втрачалися i заробiтки. Йому перестали
замовляти нове взуття, лише найближчi сусiди, по старiй пам'ятi, приносили
який-небудь шкарбан, щоб залатав дiрку чи пiдбив пiдметку. А хiба це
заробiтки?.. Коли б були живi син з невiсткою, то якось би викручувались,
але ж налетiли половцi - сина вбили, невiстку забрали... Як тут
викрутишся? А треба ж i прогодуватися, i вдягтися, i внучцi коралi та
пiдвiски купити, бо вже ж ген яка дiвка вибехкалася!.. А ще ж треба i
князiвське сплатити, i десятину на церкву дати, i бояриновi, i посаднику,
i тiуновi... А де взяти?
- Нелегке життя, - погодився Саму©л.
Розмова затяглася допiзна. Лише коли заспiвали першi пiвнi, лягли
спати: чоловiки на полу, Любава - на печi.
Прокинувся Ждан вiд приглушено© розмови в сiнях. Почав прислухатися.
Чийсь грубий голос сердито бубонiв:
- Менi набридло ждати, Живосиле! Або вiддаси борг нинi, або хай дiвка
вiдробить!
- Будь людиною, Карпиле! - перечив Живосил. - Вiддам! Усе вiддам! А тим
часом бери те, що маю...
Незнайомий Карпило, видно, розгнiвався ще бiльше, бо голос його
загримiв:
- Що ти менi тичеш, старий шкарбане, цю нещасну ногату[15]? Так ти й до
смертi не сплатиш боргу!.. Хай онука вiдробить... Скiльки ж ©й сидiти у
тебе на ши©? Вона харчi матиме, а ти боргу позбудешся...
- Не буде цього, Карпиле! Не пущу внучки!
- А я й питати не буду! Потягну силомiць - i край! З сiней донеслося
глухе борюкання, щось з гуркотом упало, потiм пролунав дiвочий скрик:
- Ой, дiдусю!..
Ждан схопився з постелi.
- Дядьку Саму©ле, вставай! Нещастя з Любавою!
Взувши чоботи, зiрвав з кiлочка меча i, як був, - роздягнений,
простоволосий, - кинувся з хати.
Сiнешнi дверi розчиненi настiж. У сiнях - нiкого. Голоси лунали аж бiля
ворiт. Ждан прожогом вискочив надвiр. Ранок видався тихий, сонячний. Буря
вляглася, i тiльки високi кучугури пухкого снiгу свiдчили, що недавно тут
бушувала снiгова завiя.
Бiля ворiт вовтузилося четверо. Дво одягнутих у баранячi кожухи
чоловiкiв тягнули за руки Любаву, яка щосили упиралася ногами в замет, а
дiд Живосил термосив одного з них за рукав i охриплим голосом благав:
- Карi©иле, не чiпай дiвчини! Облиш! Бо грiх тобi буде! На тво©х дiтях
вiдiллються сльози!
- Йди геть! Вiдчепися! - вiдмахнувся той вiльною рукою.
- Карпиле!..
- Геть, кажу, шкарбане! - розлютувався чолов'яга i кулацюгою штурхонув
старого в груди.
Живосил заточився i впав у снiг.
Ждан перескочив через замет, вихопив меча.
- Зупинiться, негiдники! Облиште дiвчину! I Карпило, i його помiчник,