на всю околицю, i торкнули острогами коней.
Похiд розпочався.
Всi ©хали мовчки. Нi пiсень, як це звичайно бувало, нi жартiв. Iгор теж
мовчав. На серцi важко, неспокiйно. Вiн поклав лiву руку з поводом на луку
сiдла, праву засунув за пазуху i так, поринувши в нелегкi думи, ©хав аж до
свого княжого села - Iгоревого сiльця, як називали його в народi. Тут вiн
хотiв хоч здалеку глянути на милi його серцю кра види, на будiвлi -
повiтки, стайнi, клунi, кошари, загони, пивницi й медушi, на високий
журавель над колодязем, на свiй загороднiй дiм поблизу, в Путивську, але
нiчого цього не побачив: усе закрив туман. На землю падала мряка i тут же
замерзала.
- Який серен[49]! - промовив хтось збоку.
Iгор зiтхнув i почав спускатися узвозом до Десни. Туман тут погустiшав.
Вiйсько пiрнало в нього, як у сиве кобиляче молоко. Конi почали ковзатися,
падати, iржати, стяги враз змiшалися, розтягнулися, розповзлися. Бояри i
лiпшi мужi почали перегукуватися, щоб зберегти стрiй i порядок у вiйську.
Пiд копитами лунко затрiщала крига - хтось збився з дороги i потрапив у
прогнiй.
Князь розпорядився попереду стягiв i обозiв нести запаленi смолоскипи.
Але це мало допомогло. Уже третiй-четвертий ряд смолоскипiв не бачив.
З великим трудом, поволi, вiйсько перейшло Десну i широку деснянську
заплаву, сподiваючись, що далi, на березi, мряка розсi ться, порiдша . Та
скiльки не йшли, вона не розсiювалася, а ожеледиця все посилювалася. Не
тiльки молодi во©, а й лiтнi, досвiдченi гриднi, що за сво життя сходили
мало не всю Русь, зараз не знали, як ©хати i куди.
Iгор зупинив вiйсько, зiбрав бояр. Всi були стурбованi.
- Що будемо робити? Серен покрив усю землю - йти далi нiяк... Конi
порiжуть ноги...
- Княже, ми не тiльки не дiйдемо вчасно до Лубна, а й не знайдемо
дороги до Сули i розгубимо людей, - сказав боярин Черниш, що вiв чоловий
полк. - Моя думка така: повертати додому!
- Повертати додому! Додому! - пiдхопили бояри.
- А ти як дума ш, Рагу©ле? - спитав Iгор.
- Йти справдi нiяк, - розвiв руками тисяцький. - I нiхто не зна , коли
i де скiнчиться цей небачений серен, княже.
- Тобто повертати додому?
- Так.
- Тодi повертайте стяги назад. Видить бог, ми зробили все, що змогли, -
сказав Iгор, полегшено зiтхнувши.

* * *

Святослав i Рюрик вели на Кончака двадцятитисячну дружину та шiсть
тисяч чорних клобукiв. У Переяславi до них при днався Володимир Глiбович.
Iдучи швидко, прибули вони в Лубен двадцять сьомого лютого пiзно ввечерi.
Iгоря в Лубнi не було.
- Чортiв син! - вилаявся Святослав. - Примушу ждати себе!
Славута заперечив:
- Далеко, дорога важка - от i не встиг. Мабуть, заночував у Кснятинi.
Та й наступного дня Iгор не з'явився нi вдень, нi ввечерi. Святослав з
досадою сказав:
- Ждати не будемо! Завтра на свiтанку - в путь! До Хоролу! Щоб не
прогавити Кончака!.. А Iгор, якщо прийде, хай наздоганя нас!
В п'ятницю, першого березня, як тiльки засвiтлiв край неба, руськi
полки перейшли по льоду Сулу i рушили прямо на схiд. З пiвдня подихав
теплий вiтерець - снiг на очах темнiв, брався водою. З низьких хмар
накрапав дрiбний дощик. хати стало важко. Та Святослав спочину не давав.
До Хоролу тридцять верст, а там десь Кончак! Зустрiти його потрiбно на
пiдступах до Русько© землi, не пропустити через Сулу!
Як i на Орелi, Володимир Глiбович напросився в навороп[50]. Дорогу
переяславцям показував Кузьмище. Серед сторожiв вiн уподобав молодого
переяславського гридня Iвашка i ©хав разом з ним далеко попереду.
Це був не перший бойовий Iвашкiв похiд, та вiн не мiг приховати страху.
Зирив на всi боки: чи не видно половцiв?
Кузьмище пiдсмiювався:
- Та ти, братику, не з хороброго десятка! Вертиш головою, нiби вона у
тебе вiтряк! I як тебе жона вiдпустила?
Iвашко раптом перебив Кузьмища:
- Половцi!
Кузьмище поперхнувся i теж злякано завертiв головою.
- Де?
- Ген у долинi! Цiла валка! - Iвашко не змiг стримати усмiху.
Кузьмище глянув у той бiк, куди показував Iвашко. Там справдi ©хало
десяткiв два пiдвiд i кiлька верхiвцiв.
- Та нi, це не половцi, - зiтхнув полегшено старий гридень. - Це,
зда ться, купецька валка... Авжеж, вона!
Вони почекали, поки валка наблизиться. У старшому Кузьмище впiзнав
купця Саму©ла, розкинув руки для обiймiв.
- Братику! От щаслива зустрiч! Як живеться-ведеться? Чи розпродав
товари? Чи не пограбували поганi? Кончака не зустрiчав з ордою?
Змарнiлий, стомлений нелегкою дорогою Саму л серйозно вiдповiв:
- Зустрiчав.
З Кузьмищевого лиця враз злетiла усмiшка.
- Де? Коли?
- Зовсiм недалеко - на Хоролi, бiля Ведмежо© долини. Ми сю нiч почували
поблизу його стiйбища...
- Стiй! Не розповiдай далi! - наказав Кузьмище. - ©дьмо до князя
Володимира Глiбовича - хай вiн послуха !
Вислухавши повiдомлення купця, Володимир запитав:
- Скiльки ж веде Кончак поганих?
Саму л знизав плечима.
- Важко сказати, княже. Багато! I не порахувати! На кiлька гiн
простягнувся кiш - вiд рiчки аж до лiсу! А коней - тьма-тьмуща!
- Що ще дiзнався?
- Кажуть, везе Кончак якогось бусурменина з персiянськими
луками-катапультами, що стрiляють "живим вогнем", ©х натягують п'ятдесят
во©нiв. Призначенi вони для того, щоб спалити нашi городи... Платить
Кончак бусурмениновi золотом i нашими дiвчатами-полонянками... Та, я так
думаю, дуже боятися "живого вогню" не слiд. Головне - раптово напасти!
Тодi бусурменин нiчого не встигне зробити...
Володимир був стурбований.
- Дякую, Саму©ле, за вiстi, ©дь по мо му слiду - зустрiнеш великих
князiв. Розповiси ©м усе - хай наздоганяють мене! А я поспiшу до Хоролу,
щоб не випустити з ока поганих.
До Ведмежо© долини дорогу вiн знав, тому вiйсько повiв навпростець,
виславши наперед посилену сторожу. Смiливий до безумства, честолюбний, вiн
горiв бажанням з ходу вдарити на Кончака ще до пiдходу великих князiв.
Яке ж було його розчарування, коли у Ведмежiй долинi сторожа застала
тiльки пригасаючий жар половецьких багать та свiжий кiнський помет.
Володимир з досадою вдарив по луцi сiдла.
- Утiк! З-пiд самiсiнького носа втiк, клятий! Во вода Шварн розрадив
його:
- Княже, не кажи: втiк... Просто змiнив стiйбище, щоб коням був свiжий
корм. Я певен, вiн десь недалеко, i ми знайдемо його. А тим часом
пiдiйдуть великi князi.
- Що ж ти радиш?
- Дати людям i коням перепочинок на обiд. А пiдiйдуть князi - разом
рушимо услiд за поганими. Самим зариватися не слiд.
Володимир погодився.
Во©ни швидко спiшилися. Iз дорожнiх мiхiв, приторочених до сiдел,
насипали в похiднi рептушки вiвса, дали коням, а самi заходилися гризти
житнi сухарi - хто з солониною, а хто з в'яленою рибою.
Незабаром прибули князi та Кунтувдей. Пiсля нетривалого перепочинку
Святослав розпорядився лаштуватися бойовим стро м. В чоло знову став
Володимир, лiве крило зайняв Рюрик, праве - Всеволод Чермний з киянами,
легка кiннота Кунтувдея трималася позаду.
Першим рушив Володимир. Його сторожа зразу поскакала на далеке
шелом'я[51]. Попереду помчали Кузьмище з Iвашком. Ледь помiтний, розмитий
весняною водою слiд вiв ©х все вперед i вперед.
Дощ перестав, хмари розступилися, i над неозорими хорольськими полями
блиснуло веселе сонечко. Пiд його теплим промiнням ще дужче задзюркотали
струмки, на горбах зачорнiла земля, в повiтрi по-справжньому запахло
весною.
Кузьмище ©хав по гребеню шеломенi, Iвашко лiвiше вiд нього, понад
схилом, звiдки було видно долину. Обидва пильно оглядали далину, але нiде
нiчого - нi людей, нi коней, нi гостроверхих темних веж.
Так тривало довго. В серця закрадалася тривога - де ж Кончак? Невже
повернув назад, у сво© придонськi степи? Чи рушив якимось тiльки йому
вiдомим шляхом на Русь?
Iвашко поправив за спиною лука, поклав списа на гриву коневi i пiдвiвся
на стременах, прикриваючи долонею очi вiд сонця. I раптом охнув з
несподiванки:
- Половцi!
За гребенем гори, в широкiй долинi, помiж лозняком та вiльшняком,
бродили в пошуках корму незлiченнi табуни осiдланих коней. Попiд горою, на
узвишшi, палали вогнища, темнiли вежi на широких санях, вешталися
степовики.
Iвашко гукнув Кузьмищевi, щоб стежив за ворогом, а сам чимдуж помчав до
вiйська, що йшло слiдом.
- Княже, половцi! Стоять у долинi!
Дочекавшись Святослава, Рюрика та Всеволода Чермного, що поспiшали на
допомогу, Володимир повернув полк лицем до противника i витягнув меча.
- А потягнемо, братi ! На супостата!
За©хавши на гору, переяславцi широкою хвилею ринули вниз. Слiдом за
ними рушили дружини iнших князiв. Володимир мчав попереду. Меч розтинав
запашне, напо не весняною вологою повiтря, очi князевi сяяли, миготiв на
сонцi його золотий шолом, а довгий червоний шарф, вив'язаний на щастя
княгинею Забавою, розвiвався за плечима, як стяг. Позад нього гримiв гул
копит.
Стрiмка, смiлива атака русичiв була для половцiв i для самого Кончака
як грiм серед ясного неба. Нiхто не ждав нападу урусiв. Конi в пошуках
поживи розбрелися ген-ген по широкому лузi. Кожен був зайнятий сво©м
дiлом: хто сьорбав з закiптюженого казана гарячу юшку, запиваючи нею
солодкаву варену конину i грiючи перемерзле за багатоденний похiд нутро,
хто лагодив взуття чи зброю, хто бiлував коня, готуючи м'ясо до вечерi, а
iншi просто тинялися по стiйбищу без всякого заняття. Тому поява русичiв,
що темною хвилею котилася з гори, на якусь мить приголомшила всiх.
Зчинився страшенний переполох. Покидавши все, половцi з лементом помчали
до коней. Бо чого вартий половець без коня? Без коня вiн - що кречет без
крил!..
Охопленi жахом степовики, залишивши напризволяще стiйбище з юртами,
вежами, котлами, бiгли по лузi, падали, лаялися, кричали, хапали коней i
тiкали на протилежний бiк долини.
Кончак з трьома сотнями охоронцiв спочатку хотiв було вчинити опiр, але
тут з-за горба виринули свiжi ки©вськi дружини, i вiн, завернувши коня,
кинувся навтьоки.
Половцi тiкали, як хто мiг: однi верхи, iншi чеберяли по грузькому
снiгу пiшки, ©х наздоганяли, брали в полон, а тих, хто здiймав зброю,
топтали кiньми, рубали мечами чи бойовими топiрцями.
Сотнi полонених, табуни коней, чимало саней з вежами, шабель, списiв,
лукiв, котлiв стали здобиччю переможцiв.
Святослав сидiв на конi в оточеннi бояр та во вод. Перемога була повна,
i старий князь не мiг приховати задоволення.
- Хане, - повернувся вiн до Кунтувдея, - наздожени втiкачiв! Спiймай
менi Кончака! Приведи клятого на арканi! Вся здобич, що потрапить до тво©х
рук, твоя!
Хан глянув удалину - ошкiрився.
- Дякую за ласку, княже, - i, щось крикнувши почету, як вихор, полетiв
з гори.
За ним помчали чорнi клобуки.
Та найбiльшою радiстю для князя була звiстка, що в полон взято
бусурменина з його "живим вогнем".
- Приведiть його сюди! - наказав Святослав. Бусурменина привiв сам
Володимир. Кузьмище та Iвашко привезли вежу з "живим вогнем", поставили на
горбi.
Святослав кинув пильний погляд на кремезного чорнобородого чолов'ягу
середнiх лiт, на його величезний тюрбан та золотi перснi на пальцях,
суворо запитав:
- Як тебе звати?
Той клiпнув випуклими чорними очима, знизав плечима, - мовляв, не
зрозумiв.
Славута переклав запитання по-половецькому.
- Мене звати Сулейманом, мiй шахиншаху[52] , - вiдповiв бусурменин.
Сулейман не знав, хто перед ним, але золотий шолом i важке золоте
ожерелля, що, спадаючи на кольчугу, прикривало шию, пiдказали йому, що це
верховний правитель урусiв. I вiн схилився в низькому поклонi.
- Це ти, кажуть, привiз "живий вогонь" Кончаковi з-за Обезьких гiр? -
прозвучало нове запитання.
- Я, шахиншаху.
- Покажи!
Той знову вклонився i мовчки пiдiйшов до саней, бiля яких стояли
Кузьмище i Iвашко, зняв повстяне покривало.
Святослав, Володимир та бояри з превеликою цiкавiстю глянули на нiколи
не бачений ними лук-самострiл, що майже нiчим не нагадував лука.
- Чим же вiн стрiля ?
- Шереширами, шахиншаху. - I Сулейман взяв iз саней довгасту череп'яну
трубку з прядивним гнотом.
- Покажи, як це робиться!
- Менi потрiбнi десять во©нiв для допомоги.
- Я чув, усi п'ятдесят?
- Як завжди, мiй повелителю, люди все невiдоме i незвичне схильнi
перебiльшувати... Менi потрiбно лише десять чоловiк, щоб допомогти
натягнути тятиву.
Святослав кивнув - пiдiйшло десять гриднiв.
Сулейман спочатку зняв шарф, розiслав його на мокрому снiгу, став на
колiна, помолився, потiм поклав одну шереширу у дерев'яний жолоб
катапульти i нацiлив його в поле. Показавши воям, як накручувати барабан,
що, в свою чергу, натягував тятиву, викресав вогню i пiдпалив гнiт. Потiм
ще раз прицiлився i смикнув за дерев'яну ручку.
Рiзко тенькнула тятива, грюкнув барабан.
Нi князi, нi бояри, нi гриднi не встигли i оком змигнути, як чорна
шерешира блискавично пiднялася вгору, розсипаючи з гнота iскри, а потiм
дугою плавно опустилася в долину i впала в снiг, вибухнувши димним
червонястим полум'ям.
Вражений Святослав не мiг вiдiрвати очей вiд вогню, що швидко
розтiкався по схилу. Здалеку здавалося, що то горить снiг.
Бояри i старшi гриднi перехрестилися.
- Славуто, ти бачиш? - спитав оторопiлий князь. - Що б було, коли б
Кончак обложив нашi городи?
- Згорiли б дотла, - коротко вiдповiв боярин. - Наше щастя, що ми
погромили його сьогоднi!
- Запитай бусурменина, чому Кончак вiдразу не пiшов на нашу землю, а
зупинився на Хоролi. Це менi не зрозумiло.
- Спочатку вiн захворiв, хай береже його аллах, мiй повелителю, а потiм
почалася сильна вiдлига, i великий хан все ждав морозiв i кращо© дороги, -
вiдповiв Сулейман.
- Справдi, нам пощастило, - тихо промовив Святослав, а голоснiше
запитав: - Скажи менi, Сулеймане, звiдки береться вогонь у тво©х
шереширах?
- То горить нефт[53], шахиншаху.
Що це?
То кров землi... У нашiй сторонi мiсця, де з глибоких трiщин
виступа , мов iз рани, чорна кров землi - нефт, що горить краще i жаркiше
за дерево.
- I багато ти привiз ©© з собою?
- Десять бочонкiв, мiй повелителю. Цього досить, щоб згорiв Цар-город -
столиця роме©в! Святослав переглянувся зi Славутою.
- Отже, Кончак мав намiр спалити Ки©в?
- Переяслаф i Куяф, мiй повелителю, - уточнив Сулейман, вирiшивши,
видно, що Кончак тепер далеко, а Святослав близько, i вiд шахиншаха урусiв
залежить подальша його доля, отже, потрiбно говорити правду.
- О! - тiльки й спромiгся промовити на це великий князь. - Вiдтепер,
Сулеймане, служитимеш менi, i я платитиму тобi, як платив Кончак, поки мо©
люди не навчаться користуватися "живим вогнем".
- Дякую за ласку, мiй повелителю, - низько вклонився Сулейман.
Зi степу повернулися чорнi клобуки. Кунтувдей пiд'©хав похмурий, злий.
Ну, що, хане, наздогнав Кончака? - спитав Святослав.
- Де там! Снiг весь узявся водою - тала стопа за Хоролом! А в Кончака
свiжi конi, - втiк!
- Ну, не сумуй! Здобичi вистачить на всiх, а супроти природи нiчого не
вдi ш. Нам теж треба поспiшати додому, бо незабаром рiки розiллються так,
що й веснувати доведеться бiля Дубна.
...Стомлене вiйсько русичiв стало на нiчлiг. На високих мiсцях во©
ставили похiднi шатра, розводили багаття, варили в казанах кулiш. Молодшi
гриднi для князiв поставили посеред табору намети, во води вислали в усi
кiнцi сторожу. Всюди лунали веселi голоси, палахкотiли багаття, мовби
сповiщаючи Русь про велику перемогу...



РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Чутка про перемогу Святослава Ки©вського та Рюрика Руського над
половцями, на цей раз над самим Кончаком, весняним громом прокотилася по
всiй Русi. Князi i бояри, духовенство i купцi, ремiсники i смерди зiтхнули
вiльно, на повнi груди: народ радiв, що вiдбито, вiдвернуто ще одну i,
може, найбiльшу загрозу, що нависла над Руською землею.
Не радiв лише Iгор. Тяжка досада гризла йому серце. Не мiг вiн
змиритися з думкою, що втратив таку щасливу нагоду прославитися.
I подумати тiльки - що стало на завадi! Ожеледиця, туман! Коли б не
вони, його дружина птахом перелетiла б через поле до Лубна i вiн обагрив
би свого меча у битвi на Хоролi. I дзвони всiх церков i соборiв Русi
воздали б нинi й йому разом зi всiма хвалу!
Вiн уже встиг призабути або не хотiв згадувати, що в глибинi душi був
радий ©м. Бо то була природна i незалежна нi вiд кого причина, чому
новгород-сiверськi во© не зумiли прибути до Лубна, щоб з' днатися з
киянами та переяславцями.
Клятий туман! Вiдiбрав у вiйська честь, а у нього - славу!.. Тепер усi
дзвони Русi дзвонять славу Святославовi, Рюрику, Володимиру Глiбовичу, а
вiн, Iгор, залишивсь осторонь нi з чим! Вiн! Iгор! Ольгович! Син
Святослава, онук Олега!
Як тут не досадувати!
Наприкiнцi березня Iгор закликав брата Всеволода, синовця Святослава
Рильського та сина Володимира в Новгород-Сiверський. Вони прибули в
суботу, в передостаннiй день першого весняного мiсяця, i пiсля щедрого
обiду з Iгоревою сiм' ю зачинилися в Iгоревiй хороминi.
- Братi , - сказав Iгор, заглядаючи пильно кожному в вiчi. - Ви чули
вже про погром Кончака на Хоролi, чули, як Святослав, Рюрик i Володимир
Глiбович, три мо© родичi-недруги, слави зажили. Тiльки нас там не було. А
ми сми чи не князi ж? Пойдемо також - i собi хвали добудемо!
Перший озвався брат Всеволод:
- Ах, Iгорю, як це було б славно - погуляти в чистому полi! Розiм'яти
застояних коней! Потiшити себе по динком з поганином-половчином!..
Святослав i Володимир вигукнули в один голос:
- I ми пiдемо! I ми готовi!
Iгор i не ждав iншо© вiдповiдi вiд сво©х найближчих родичiв, бо добре
знав ©х. Та й жили вони дружно, вирiзняючись цим серед iнших князiв.
- Дякую, братi , за пiдтримку. Тепер давайте обмiрку мо: коли, куди i
якими силами йти?
- Ти вже обмiркував, брате, то й кажи, - поклав свою могутню руку на
стiл Всеволод, аж стiл, зда ться, ввiгнувся.
- Так, братi , обмiркував я, - послухайте. - Iгор стишив голос. -
Виступимо в похiд, як добре пiдсохне степ i завруниться на ньому пашагдля
коней. Думаю, що найкращий час для цього - кiнець квiтня...
- Двадцять третього квiтня - день Георгiя Поб доносця, твого
християнського патрона, брате, - сказав Всеволод. - От давайте у цей день
i виступимо!
- Правильно! - пiдтримали молодi князi.
- Гаразд, - погодився Iгор. - Думаю, перший-лiпший день для цього
годиться, аби щасливий був! Якщо на Георгiя буде сухо i зазеленi степ,
виступимо в той день... Вiзьмемо з собою всi сили, якi може виставити
Сiверська земля. Залишимо тiльки невеликi залоги в Новгородi, Путивлi,
Трубчевську, Рильську та Курську.. Про всяк випадок... Та закличемо на
помiч князя чернiгiвського. Я напишу Ярославу, щоб при днався до нас Його
могутнi полки будуть великою запомогою нам!.. I останн - куди йти?
Князi переглянулися.
- Як куди? - перепитав прямодушний Всеволод. - На половцiв, звичайно!
- Так, на половцiв. Але куди? I кудою?
- Що ти надумав, Iгорю? Кажи! - нетерпляче вигукнув Всеволод.
- Надумав я ось що, братi , - почав Iгор. - Прямий, узвича ний шлях на
половцiв здавна вiдомий: з Ки ва - це Залозний шлях, з Чернiгова - уздовж
Поля на Ромен чи Лубен, а там на Орiль та Самару, з Новгорода-Сiверсь-кого
- поперек Поля до Сули i звiдти вже теж на Орiль та Самару. Або прямо на
дон через Мерло, як ми ходили торiк... На цих шляхах половцi ставлять
бекети i заслони, легко можуть вислiдити нас... Тому ми пiдемо зовсiм
iншим шляхом. З Путивля рушимо прямо на схiд - аж до Осколу, а ти,
Всеволоде, з Курська теж попряму ш туди, там i зустрiнемося. А вже звiдти
повернемо понад Осколом на пiвдень i досягнемо половецьких кочовищ на
Дiнцi, де й погромимо ©х! Для них це буде велика несподiванка - наша поява
не з заходу, а з пiвночi!
Молодi князi знову захоплено глянули на старшого з Ольговичiв.
- А що!.. Надумав ти добре, Iгорю! - пiдтримав старшого брата князь
Всеволод. - Так ми зайдемо в тил поганим! Погромимо ©х - i назад! Нас там,
у самому серцi Половецько© землi, справдi нiхто не жде, - i Кончак, i iншi
хани стерегтимуть Орiль та Самару.
- У цьому вся суть, - сказав Iгор i поклав правицю долонею на стiл,
мовби даючи зрозумiти всiм, що iншо© думки бути не може. - Хочу сказати ще
про одне... Братi , все це потрiбно тримати в та мницi. Зробимо наш,
окремий, сiверський похiд! Досить одним киянам та переяславцям заживати
слави! Зажи мо i ми! Адже ми теж князi!.. дьте i готуйтеся, бо часу в нас
мало. Мо©, Святославовi i Володимировi стяги зберемо в Путивлi, подалi вiд
очей. Та й ближче до Поля. Туди ж пiдiйде i Ярослав з Чернiгова...
Святослав ждатиме нас на Пслi, а Всеволод - на Осколi... Пошука мо,
братi , шляху до города Тмутараканя, що був колись теж Руською землею,
отчиною Ольговичiв!

* * *

Пiсля снiданку Славута помив руки, розчесав перед бронзовим дзеркалом
довге сиве волосся, рiвно пiдстрижену бороду i тiльки пiсля цього, чистий,
святковий, зайшов у простору хоромину, де вiн любив проводити довгi
години.
Це була свiтла кiмната, в якiй одне вiкно виходило на пiвденний схiд, а
друге - на пiвденний захiд. Посерединi ©©, якраз мiж вiкнами, стояв
широкий стiл. Побiля нього - важкий дерев'яний стiлець з вузькою
рiзьбленою спинкою. Мiж вiкнами - лава, застелена вовняним лiжником, на
нiй - вишита покiйною жоною подушка. На не©, стомившись, любив боярин
схилити голову.
На однiй стiнi висiла зброя - мечi, луки, кольчуги, лати, шестопери,
тули зi стрiлами, на протилежнiй - полицi з найдорожчим багатством, яким
володiв боярин, - книгами.
Славута збирав ©х усе життя. Однi купував за великi грошi у монастирях,
де ©х виготовляли монахи, другi придбавав випадково у купцiв чи збiднiлих
книжникiв, третi переписував сам... I любив ©х, як дiтей. Любив дивитися
на срiбнi, дерев'янi або шкiрянi обкладинки, на жовто-сiрий пергамент,
любив гортати цупкi сторiнки з чорним мереживом рядкiв на чолi з червоними
заголовними лiтерами, йому навiть було просто при мно сидiти тут i вдихати
неповторний запах - запах вичинено© шкiри i старовини.
Читав вiн ©х безлiч разiв i кожну знав майже напам'ять. Та й як не
знати! П'ятдесят лiт минуло з того дня, коли вiн в хоромах покiйного князя
Всеволода, разом з княжичем Святославом, уперше сiв за книгу i вслiд за
учителем-монахом вимовив: аз, буки, ведi, глагол... П'ятдесят лiт!
Вiн поволi пiдступив до полиць i вголос, як до живих, привiтався:
- Добридень, друзi мо© любi! Як ся ма те? Як вам ведеться? - Погладив
холодну срiбну обкладинку вангелiя, торкнувся пальцями Бiблi©, Псалтиря,
що став букварем усiх великих i малих книжникiв того часу, переклав з
полицi на стiл - для натхнення, щоб це велике творiння рук людських лежало
перед очима. Любовним поглядом ковзнув по iнших книгах. Ось "Iзборник"
Святослава, "Служебна Мiнея", "Патерик", "Апостол", "Александрiя",
"Iсторiя iудейсько© вiйни" Йосифа Флавiя, "Девгенi ве дiяння", "Сказання
про Бориса i Глiба"... А там далi найцiкавiшi з усiх книг - лiтописи, в
яких розповiда ться iсторiя рiдно© землi - Русi... А ще далi - десятки
книг, ба навiть сотнi, що стали його другим "я". Без них вiн уже не уявляв
свого життя.
Потiм вiдчинив поцяцьковане вiзерунками вiко невелико© скриньки зi
срiбними защiпками, дiстав з не© обкладену срiблом i перламутром книжку,
перевернув важку обкладинку. На титульнiй сторiнцi зачервонiв, мов кров,
зроблений кiновар'ю чiткий запис: "Пiснi Бояна".
Багато рокiв тому потрапила йому в Чернiговi до рук обшарпана, без
обкладинки i назви ця книжка. Вiн прочитав ©© i завмер вiд захоплення i
зачудування. I ранiше були вiдомi йому деякi пiснi Бояна. Та вони
передавалися з уст в уста. А тут - книга! Вiн зробив дорогi обкладинки,
придумав для не© назву i довгi роки не розлучався з нею. Йому вiдкрився з
не© цiлий дивовижний свiт - свiт його предкiв-сiверян. Минуле життя
постало перед ним, як живе... Могутнi князi - Олег, Володимир Мономах,
Всеслав, Роман... Прадавнi боги, яким багато хто i досi поклоня ться
та мно в лiсах та пущах, - Дажбог або Хоре, Троян, Велес, Перун, Смаргл,
Мокош... Нечистi сили, що населяли домiвки людей i лiси, поля, га©, рiки й
озера, - домовики, лiсовики, польовi та водянi русалки, берегинi,
потерчата, чорти та вiдьми... Та найчастiше в тих пiснях iшлося про
славних витязiв, що в чистому полi перемагали чужинцiв-степовикiв.

Конi iржуть за Сулою -
дзвенить слава в Ки вi!

I зараз, як i сто лiт тому, степовики набiгають на Руську землю, на
зеленi береги Днiпрi i Сули, Трубежу i Сейму, i зараз, як i колись,
погиба життя Дажбогових онукiв... Чи ж буде тому кiнець? I хто зупинить
©х? Святослав? Рюрик? Володимир Переяславський? Чи Iгор Сi-верський?
Славута зiтхнув, поклав книжку назад у скриньку i сiв до столу. Тут
лежав розкритий десь на серединi пергаментний зшиток. Лiва сторiнка його
була наполовину заповнена чiтким напiвуставом. Славута взяв гостро
обрiзане, розщеплене на кiнцi гусяче перо i, подумавши, почав писати:
"Кончак же стоял у лузi, його же дуще по шоломенi оминуша. Iни
ватаги, узрiвше, удариша на них. Кончак же, то видив, зан утече через
дорогу, i меньшицю його яша. I оного бесурменина яша, у нього же бяшень
живий огнь. То й того ко Святославу приведоша со устроеним огнем. Прочая
же вся ©х - оних iзбиша, а iнех iзоймаша, а конi i оружi много множество
ополониша... Святослав, увидивша те Кончака бiжавша, посласта по нiм
Кунтугдия в шiсть тисяч. Той же, гнав, самого не обрете, бяшеть, бо тала
стопа за Хоролом..."
Тут прочинилися дверi, i служник сповiстив:
- Боярине, прибув посланець... Великий князь велить тобi прибути не
гаючись. Славута кивнув головою.
- Iду.
Залишивши книгу розкритою до наступного разу, вiдклав убiк перо i
пiдвiвся.
Святослав нiколи не проявляв до нього зверхностi. Ще з дитячих лiт мiж
ними склалися рiвнi, дружнi стосунки. Славута був одним з небагатьох,
окрiм княгинi Марi© та княжичiв, хто користувався повною довiрою i щирою
дружбою князя.
У князiвськiй хороминi, де збиралася боярська дума, вже сидiли
найближчi до князя люди - його сини Всеволод, Олег та Володимир, во води
Роман Нездилович та Тудор, по другий бiк столу - князь Рюрик зi сво©ми
найближчими во водами.
Святослав указав на мiсце поряд з собою.
- Сiдай, Славуто... Тепер, зда ться, зiбралися всi, кому належить бути
на цьому снемi, - i, обвiвши пильним поглядом присутнiх, тихо сказав: -
Братi ! Минуло всього п'ять тижнiв з того щасливого дня, коли ми погромили
на Хоролi богопротивного Кончака. На жаль, нам не пощастило схопити його