Страница:
думи снували в його старiй головi. Вже бiльше пiвроку нема вiстей вiд
Кончака. Що з сином? Живий вiн? Здоровий? Чи досi хижi птахи й кiстки
рознесли по бiлому свiту?
Собачий гавкiт обiрвав його думи. Невже вовки?
Вiн вийшов з юрти i глянув на долину, де паслися конi. Вони спокiйно
скубли траву. Отже, не вовки.
Собачий гавкiт наближався з боку степу. В синiй iмлi вималювалася
постать верхiвця, який довгою хворостиною вiдбивався вiд собак. Хто б це
мiг бути?
Аяп вiдчув, як у нього раптом потерпли ноги. Невже Кончакiв посланець?
- Вiджени собак, старий! - почувся приглушений голос. - А то бабки
пообгризають коневi! Тсе-тсе!
З вимови Аяп вiдразу зрозумiв, що це справдi гiсть з берегiв Тору, i
прикрикнув на собак.
- Аяп? - запитав незнайомець.
- Аяп, - тремтячим голосом вiдповiв той, - Хто ти, джигiте? Звiдки путь
держиш?
- Привiт тобi вiд сина Куна, - сказав той, не вiдповiдаючи на запитання
старого, i простягнув на долонi ханську тамгу.
- Вiн живий? Здоровий? - аж кинувся Аяп.
- А що йому подi ться? Тиждень тому я бачив його, як ось тебе. Велiв
кланятися...
- Дякую. Заходь, дорогий гостю, до юрти. Поп' ш кумису, по©си
бешбармаку, - стара приготувала менi, щоб не голодний був... Як же тебе
звати, джигiте?
- Джаба м.
- Заходь, Джабаю. Тут безпечно - я сам. Поки зголоднiлий гiсть ©в i
запивав з бурдюка холодним кумисом, Аяп мовчав. А коли той закiнчив,
запитав:
- А що хан Кончак - живий, здоровий?
- Живий i здоровий, Аяпе, i велiв тобi передати через мене все, про що
ти дiзнався. Що робиться в Ки вi? Аяп промочив кумисом горло.
- Князь Святослав задумав на лiто великий похiд.
- Куди?
- Хан Кунтувдей каже, що на Дон. Тобто на самого Кончака.
- Ов! Якими ж силами?
- Зараз вiн поплив Десною у сво© землi збирати вiйсько i домовлятися з
сiверськими та смоленськими князями. А князь уруський Рюрик уже готу ться,
- нещодавно прикликав до себе у Бiлгород хана Кунтувдея i наказав на
кiнець уруського мiсяця травня з усiма чорними клобуками зiбратися бiля
Заруба на Днiпрi i ждати на нього там... Щонайменше сiм князiв -
Святослав, Рюрик, Володимир Переяславський, Ярослав Чернiгiвський, Iгор
Новгород-Сiверський, Всеволод Трубчевський та Давид Смоленський, рiдний
брат нашого князя Рюрика, - пiдуть у похiд. Сила велика!
- Коли ж на них сподiватися?
- Хай великий хан Кончак сам дума ... А я б уже зараз готувався!
- Дякую, Аяпе, - сказав Джабай. - Ти зiбрав дорогоцiннi вiстi... Хан
Кончак звелiв передати тобi, що в Куна й волосина не спаде з голови, якщо
ти i далi вiрно служитимеш Дешт-i-Кипчаку!
- Вiрно служитиму. А що менi робити? - зiтхнув Аяп.
* * *
Рано в четвер, залишивши в Путивлi за старшого князя Володимира
Галицького, Iгор з сином та ковуями Ольстина Олексича, яких прислав
Ярослав Чернiгiвський, вирушив у похiд. В суботу до нього на Пслi
при днався зi сво©м полком князь Святослав Рильський, i з' днане вiйсько,
що налiчувало тепер шiсть тисяч во©в, попрямувало ледь помiтним путiвцем
на схiд - до Дону великого. Йшло воно з обозом i сумними кiньми i
розтягнулося на добрих п'ять верст.
Князь Святослав привiв з собою тисячу во©в, як i Володимир
Путивльський. Був вiн веселий, щасливий, сидiв у сiдлi прямо, як це
звичайно роблять люди невисокого зросту, пiдставляв сонцю сво довгасте
тонке обличчя, обтягнуте матовою шкiрою, i видно було, що весняний похiд
тiшив його, що йшов вiн у Степ, як на веселу прогулянку.
При зустрiчi Iгор поцiлував племiнника в обидвi щоки. Святослав
спалахнув радiстю. Вiн любив стрия Iгоря, як батька, i в усьому слухався
його. Великий князь Рюрик, вуй по матерi, княгинi Агафi© Ростиславiвнi, за
тодiшнiми звичаями вважався пiсля батька найближчим родичем, але Рюрик був
далеко, в Бiлгородi, а Iгор - пiД боком, до того ж не Рюрик, а Iгор
видiлив iз Сiверсько© землi волость молодому князевi. Тому й тримався вiн
дядькiв сво©х по батьковi - Iгоря та Всеволода. Та й лицем i характером -
гарячим, нестримним - скидався бiльше на Ольговичiв, нiж на
Ростиславовичiв.
- Я такий радий, що полк[59] наш розпочався i що суха сонячна погода
сприя нам, - признався Святослав, заглядаючи стри вi в очi.
- Я теж радий, але давай вiдкладемо цю радiсть на потiм, коли будемо
повертатися з походу, - стримано вiдповiв Iгор.
Об' днаний Iгорiв полк[60] iшов не поспiшаючи: во© берегли
необ'©жджепих пiсля зими коней, щоб не пiдiрвати, не запалити. Чотири днi
- в дорозi, на п'ятий, як звичайно це робиться при далеких походах,
ставали на спочив.
Та як не берегли, бiди не минули. На пiдходi до Ворскли несподiвано
зашкутильгав пiд Iгорем його улюблений кiнь Сiрий. Славута глянув -
трiщина в копитi. Це була погана прикмета! Iгор розгнiвався.
- Конюшого Ступку сюди!
Примчав вайлуватий, неповороткий товстун Ступка, далекий Рагу©лiв родич
по жонi, низько вклонився. З переляку у нього одвисла щелепа.
- Княже?
Iгор ледве стримався, щоб не вдарити.
- Я бiльше не хочу тебе бачити! Лежень! Ненажера! Тiльки спиш та ©си! -
гримнув зозла. - Зовсiм не дивишся за кiньми! Не пообрiзував копит вчасно
- i загубив менi Сiрого, мого найкращого коня!
- Я зараз подивлюся, княже...
Iгоревi було досадно не тiльки за коня. Головне - що вiщу ця прикмета
в походi? Поранення, смерть, поразку, нещастя?
- Зараз, зараз! - гнiвно обiрвав вiн конюшого. - Я бачити тебе не хочу!
Забирай Сiрого - i веди назад! Та доглядай так, щоб по при©здi я мiг сiсти
на нього!
Ступка мовчки схилив голову.
Славута обрiзав коневi копито, змастив маззю для затягування ран,
натягнув цупку шкiряну панчоху i зав'язав ©© сирицею вище бабки. Не кажучи
нi слова, Ступка вклонився князевi i повiв Сiрого до князiвських коней.
- Хай менi приведуть Воронця! - навздогiн гукнув йому Iгор i скрушно
розвiв руками: - Ну, от i залишився я без конюшого...
- Отче, в мо му полку йде в похiд твiй колишнiй конюший Ждан, - сказав
Володимир. - Може, прислати його?
Iгор наморщив лоба.
- Але ж вiн сидiв у мене в порубi! Та мний вивiдач Володимира
Переяславського i Святослава! Як же менi довiряти йому?
В розмову втрутився Славута.
- Нiякий вiн не вивiдач нi Святослава, нi Володимира Глiбовича... Так,
чого доброго, княже, ти i мене назвеш вивiдачем, бо ж я давно дружу з
князем Святославом, а Володимира поважаю за незвичайну хоробрiсть i
вiйськове вмiння!
- Не вигадуй, Славуто, ти - це ти, а не якийсь там смерд!
- Я ручався за Ждана i зараз ручаюся. Це чесний хлопець! - стояв на
сво му боярин. - Вiн хоч i молодий, а багато чого встиг навчитися! Та,
власне, я й не наполягаю, щоб ти його брав конюшим... Вiн i во©ном буде
добрим! Я знаю!
Iгор обняв старого.
- Ну, ну, не бурчи, учителю. Хай Ждан приходить! Врештi, я й сам мав
нагоду пересвiдчитися, що той парубок зна ться на конях...
Так Ждан зовсiм несподiвано для себе знову став конюшим князя Iгоря. Чи
зрадiв вiн цьому? Не дуже. Бо ще й досi холодила йому серце темна
князiвська в'язниця, ще й досi у вухах лунав брязкiт важкого заiржавiлого
ланцюга. Та що мав робити? Не перечити ж князевi! Зате безмежно зрадiв,
коли уздрiв Славуту. Кинувся до нього i, мов батьковi, поцiлував руку.
- Боярине! Боярине!.. Я такий щасливий, що й ти тут, разом з нами!..
Коли б Любава могла тебе увидiти, то була б теж щаслива! Бо ти ©©
врятував! Ти повернув ©© з того свiту!
Iгор з подивом спостерiгав цю незвичайну зустрiч. I навiть вiдчув
якийсь порух ревностi. Чомусь думалося, що сво серце Славута цiлковито i
назавжди вiддав йому одному, а виходить - вiн любить багатьох, i його
люблять усi, хто зна його. Чим же старий прихиля до себе людей? Пiснею?
Правдою? Добротою?
Князевi пiдвели iншого коня - Воронця. Вiн узяв повiд, поклав руку на
сiдло, але тут до нього пiдступив Славута.
- Княже, тебе не стривожила недобра прикмета? Ти твердо намiрився
продовжувати путь? - спитав тихо, щоб чув один князь. - А може...
- Нi, учителю! - аж вигукнув Iгор. - Дон мене кличе! Великий Дон! Там
моя слава! Там шлях до града Тмутараканя, яким володiли мо© предки.
I вiн легко злетiв у сiдло...
На девятий день путi, у середу, першого травня, в пiсляобiдню пору,
Iгорiв полк досягнув Дiнця. Сторожа розвiдала зручний брiд i вела вiйсько
на переправу.
Iгор з князями, боярами i во водами стояв на пригiрку, звiдки було
видно i тих во©в, що вже спускалися в долину, до рiчки, i тих, що ще
тiльки пiдходили з глибини степу.
День був безхмарний, жаркий, як i всi попереднi днi. Стомленi й спеченi
палючим сонцем, припорошенi дорожньою пилюкою во© зрадiли, уздрiвши рiчку.
Нарештi можна i коней напо©ти, i самим освiжитися! А може, князь звелить i
на спочив стати? Та усмiх на ©хнiх обличчях здався Iгоревi неясним,
неприродним, нiби во©в прикрила якась тьмяно-багрова, з зеленкуватим
вiдблиском тiнь, нiби на них падав вiдсвiт далеко© нiчно© пожежi. Спочатку
вiн не надав цьому значення, та щодалi тiнь згущалась, а во© вкрилися
якоюсь iмлисто-кривавою пiтьмою. Почали то тут, то там iржати конi.
Невже збира ться на грозу? Так нiде ж нi хмаринки! I тут несподiвано
для всiх, а передусiм для князя, зi строю вирвався пiдстаркуватий
бородатий вершник i, показуючи вгору списом, заволав:
- Княже, поглянь на сонце! На преславного золотого Дажбога! Що з ним
сталося? Його затуля якась нечиста сила! На його ясний божественний лик
насува ться чорний змiй! Вiн хоче поглинути наше денне свiтило! О, ми,
нещаснi Дажбожi онуки, велика бiда гряде на Руську землю! Що робити нам,
княже?
I князь Iгор, i Ждан, що вiдтепер мав постiйно перебувати поблизу
князя, у вершниковi миттю впiзнали путивльського коваля Будила. В
ковалевих очах свiтився жах.
- Який змiй? Яка бiда? Звiдки ти взяв це, Будило? - спитав Iгор.
- Та на сонце подивись, княже! На сонце! Воно зника ! Це грiзне
знамення, що всiм нам вiщу бiду!
Iгор увесь час, поки во© спускалися в долину, стояв спиною до сонця.
Тепер же, пiсля Будилових слiв, повернувся до нього лицем - i остовпiв. У
грудях похололо, язик затерп. Будило не брехав: на сонце справдi насувався
чорний круг, схожий на голову змiя. З нього виривалися зеленкуватi
полум'янi роги. Той круг закривав уже всю верхню частину сонця, i лише
нижнiй його пруг, схожий на серп мiсяця-молодика, ще свiтився, як i ранiш,
сво©м гаряче-жовтим природним промiнням.
Князевi на кiлька хвилин вiдiбрало мову. Мов заворожений, дивився вiн
на сонце i не мiг вiдiрвати вiд нього очей. Бояри i во води були
приголомшенi теж.
- Славуто, що це? - нарештi видавив iз себе Iгор.
- Знамення! - голос боярина затремтiв, зазвучав хрипко. - Знамення, що
застерiга нас вiд бiди i лиха великого!
Iгор поглянув на вiйсько, що зупинилося в бентезi i замiшаннi, - i не
побачив його. Усi во© були тьмою вiд нього прикритi! Нi лиць, нi збро©, нi
коней не видно! Чи то сонце зовсiм погасло, чи останнi його променi ослiпи
ли йому очi?
- Славуто, я ослiп! - гукнув у тривозi.
- Нi, княже, ти не ослiп, то ти довго дивився на сонце. Зараз це
пройде! - заспоко©в його боярин.
За хвилину Iгор прозрiв. Знову з'явилося i вiйсько, i небо, i високе
дерево, на вершечку якого сидiв диводуд[61], що розпустив свою корону,
наставив на сонце, мов списа, довгого дзьоба i тривожно кричав, мовби
попереджав Iгоря про небезпеку, що насува ться на нього iз землi незнано©
- Волги, i Помор'я, i Посулля, i Сурожа, i Корсуня, i з заморського краю,
де стояв Тмутараканський бовван.
А що творилося в степу! Тривожно кигикали чайки-зегзицi, б'ючись
грудьми об срiбнi плеса рiки, на протилежному березi промчало стадо
наляканих турiв - аж земля загула пiд ©хнiми важкими ногами, заклекотали
орли у високостi, дихнуло з далини вiтром, нiби перед грозою, i погнало по
молодiй ковилi незвичнi для ока червонястi хвилi. Конi iржали, били
копитами, i во© в сум'яттi i розпачi кричали, зводили до неба руки,
молилися.
А сонце зменшувалося i зменшувалося. Залишався лише вузький пруг, як
серп мiсяця.
Молодi князi, бояри i во води стояли пригнiченi, наляканi, розгубленi.
- Чи видите? - спитав Iгор. - Що означа знамення се?
Всi мовчали. Хiба не ясно? Знамення на горе! А Славута сказав:
- Княже, не на добро сть знамення се! Не на добро! Iгор похилив
голову. Тривога i розпач холодили йому серце. Що робити? Що сказати боярам
i дружинi? Повернути полки назад? Не зустрiвшись iз половцями? Який же
сором буде йому! Як же пiсля цього дивитися князям i людям у вiчi!
Вiн похитав головою, i цей порух усi розцiнили, як знак, що в Iгоревiй
душi боролися два почуття: страху перед грiзним знаменням i сорому, що
пектиме його до само© смертi, якщо вiн, зганьблений, без бою поверне ться
з походу.
Славута пiдступив ближче, промовив стиха, i голос його затремтiв:
- Княже, знамення грiзне, i я боюся за тебе...
- Не слiд боятися, учителю, - похмуро вiдповiв Iгор. - На вiйнi всi
ризикують однаково: i князь, i рядовий во©н.
- Ти, мабуть, не зна ш, Iгорю, що це знамення торка ться передусiм
тебе...
- Мене? Чому?
- Бачиш, я не казав тобi ранiш, а тепер скажу: над усiм родом
Ольговичiв чомусь тяжi лиха доля, пов'язана з цим знаменням. Я
прослiдкував по лiтописах за сто рокiв твiй родовiд - з тисяча сiмдесят
шостого по тисяча сто сiмдесят шостий - i виявив, що за цей час вiдбулося
дванадцять подiбних знамень i в тi ж роки, перед знаменням чи зразу пiсля
нього, померло тринадцять Ольговичiв... Невже ти хочеш стати ще одною
жертвою?.. Чотирнадцятою!.. Iгорю, сину мiй, вернися додому! Нiякий це не
сором! Тебе зупиня сама рука долi!.. Ромейськi, гiшпанськi, франкськi та
чеськi астрологи вважають, що долями людськими, зокрема долями володарiв,
розпоряджаються зорi. А долями Ольговичiв, як бачиш, вершить само сонце.
Нi, нехтувати цим знаменням не слiд, Iгорю! Бо це рука самого Дажбога!
- Вернiмося, княже! - пiдступив i тисяцький Рагу©л. - Все вiйсько в
тривозi! Поглянь, в якому сум'яттi i молодi во©, i старi мужi! В нашi
серця закрався страх се боже знамення не на добро сть нам! Вернiмося,
княже!
Загули глухо бояри i во води
- Вертаймося, княже! Перст божий застерiга нас! Вертаймося, щоб не
було нам лиха!
Iгор довго сидiв на Воронцi мовчазний, заглиблений у важкi думи. I
всiм, хто зараз бачив князя зблизька, здалося, що вiн постарiв на добрих
десять лiт. Рiзкi тiнi - чи то вiд того, що сонце пригасло, - упали на
його лице i зробили його якимось чужим, суворим, потемнiлим, нiби то був
п'ятдесятилiтнiй муж, хоча князевi щойно виповнився тридцять четвертий рiк
i вiн, по сутi, був ще зовсiм молодим чоловiком.
У вiйську почулися спочатку несмiливi, а потiм усе дужчi й дужчi
голоси, в яких забринiла ледь уловима радiсть.
Iгор пiдняв голову i стрепенувся, мов скидав з себе важкий тягар. Сонце
почало прояснюватися, згонити зi свого ясного обличчя темну облуду! Ще
тiльки невеличкий його пруг був закритий круглою заслонкою, та й вiн
помiтно зменшувався.
Iз Iгоревих грудей вирвалося радiсне зiтхання. Вiн почекав, поки сонце
очистилося зрвсiм, а потiм натягнув поводи, пiдвiвся на стременах i
голосно, на все поле, де згромадилося вiйсько, промовив:
- Браття i дружино! Та мниць божих нiхто не зна ! Бог - творець i
знаменням,! всьому свiтовi сво му! Ми ж потiм побачимо, що нам бог дасть -
добро чи зло... Ви ось наполяга те, щоб я повертав вiйсько назад. А я не
можу повернути його i йти додому! Не можу! На Осколi мене чекатиме брат
мiй Всеволод з дружиною. Що ж з ним станеться, якщо ми не прийдемо? Невже
залишимо його на поталу вороговi? Нi, я цього не зроблю, хоча б усi
знамення свiту стали на мо му шляху?.. Хочу копi надломити конець поля
Половецького, з вами, русичi, хочу голову свою зложити або ж iспити
шоломом Дону!..
Вiн промовляв натхненно, голосно, i його палкi слова розносилися
довкiл, долiтали аж до останнiх копiй, наповнювали серця мужнiстю,
пiдносили дух, пiдбадьорили во©в, змусили ©х пiдтягнутися пiсля знiчення,
приниження i душевного розладу, пiдняти голови i, потрясаючи списами,
прокричати славу сво му молодому войовничому вождевi.
- Слава Iгоревi! Слава князевi нашому! А вiн в цю хвилину був
прекрасний - Iгор! Гарцював по високому пригiрку на вороному конi, нiби й
не було щойно вiдшумiлого лихого знамення, i його легкий червоний плащ
майорiв за плечима на вiтрi, мов знамено. Золотий шолом блищав, як сонце,
очi сяяли молодецтвом, а мiцна рука вирвала з пiхов меча i показала ним на
схiд, за Донець, туди, де в землi незнанiй плинув великий синiй Дон.
- Уперед, браття! До великого Дону!
Вiйсько пiшло на переправу, i не було серед во©в жодного, хто б
ремствував, огинався чи непомiтно шуснув у кущi, мов останнiй боягуз.
РОЗДIЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Iгор тiльки зовнi здавався спокiйним i впевненим у собi. Насправдi ж у
його серцi бушувало сум'яття, а голова трiщала вiд тривожних думок i
передчуттiв. Вiн розумiв, що без бою з половцями, бодай без коротко©
зустрiчi з якою-небудь, хай i невеликою, ордою, без перемоги над нею
повертатися з пiвдороги додому - смертi подiбно. Вся Русь насмiхатиметься
з нього! А бiльше всього на свiтi боявся вiн насмiшки, зневаги. Його
самолюбна душа не винесла б такого безчестя! Душа гордого Ольговича! Нi,
краще смерть, нiж зневага! Смерть у бою, на людях - красна!
Разом з тим його глибоко вразили суворi застереження долi - спочатку
кiнь пiд ним пiдбився, а потiм бог явив небесне знамення, що було, як
засвiдчив Славута, пророчим i фатальним для його роду.
Йому загрожу явна небезпека! Смерть? Полон?
Що ж, вiн во©н i давно звик до думки, що одного разу шабля або стрiла,
бойова сокира чи спис можуть не оминути його, як i вiн не може оминути
сво © долi!
Тривожнi думки й сумнiви тiснилися в Iгоревiй головi i сповнювали серце
гризотою. Та зовнi князь здавався спокiйним, упевненим, iнодi навiть
усмiхався i весь час знаходився попереду вiйська, ведучи його все далi i
далi на схiд. За два днi полки подолали вiдстань вiд Дiнця до Осколу i,
вийшовши на Iзюмську сакму[62], досягли умовленого мiсця. Всеволода тут ще
не було.
- Почека мо, поки пiдiйде брат мiй, - сказав Iгор i дозволив ставати на
спочив.
Всеволод прибув через два днi, привiвши з собою двi тисячi
кметiв-трубчевцiв та курян. Це були вiдбiрнi рослi во©ни, пiд стать сво му
князевi, добре озбро нi та спорядженi всiм необхiдним для далекого походу.
Наступного ранку об' днане вiйсько сiверських князiв пiд загальним
керiвництвом Iгоря круто повернуло понад Осколом на пiвдень, до
половецьких степiв. Замiр Iгоря був хитрий i обiцяв безсумнiвний успiх.
Князь вирiшив ударити на половцiв не в лоб - через Сулу, Псло i Ворсклу,
звiдки Кончак, Кза та iншi хани могли чекати нападу русичiв, а обiйти ©х з
тилу i завдати короткого, але сильного удару по ©хнiх стiйбищах та
кочовищах там, де вони не чекають, - з-за Дiнця.
Шлях лежав прямий - по Iзюмськiй сакмi - на Сальницю, невелику, але
добре вiдому вiйськовому люду, купцям та мандрiвникам рiчку, що впадала з
пiвнiчного, руського, боку, якраз навпроти Iзюмського кургану, в Донець,
де здавна iснував брiд, перевiз i де колись Володимир Мономах вщент
розгромив сильнi половецькi полки.
З нижнього Осколу Iгор послав Яня з копi м гриднiв-сторожових наперед,
щоб розвiдати брiд через Донець i прилеглий до нього степ на половецькому
боцi.
Увечерi восьмого травня русичi пiдiйшли до Сальницi i стали на нiчлiг
за горбом, який приховував ©х вiд половецьких спостерiгачiв, коли б вони
зача©лися на високому Iзюмському курганi. Багать не розпалювали, шуму не
здiймали.
Увесь день дев'ятого травня вiйсько спочивало. I дружинники, i во©
помилися в теплiй водi Сальницi та ©© мiлководних обрiчкiв, рдяглися перед
наступними боями в чистi сорочки, попiдстригали чуби та бороди, полагодили
взуття, одяг, збрую. Молодики пасли в лузi коней. А бiля похiдного
Iгоревого намету, що стояв на зеленому пригiрку, пiд тiнистими вербами,
зiбралися бояри, во води та лiпшi мужi на боярську думу. Обмiрковували, як
краще i в якому порядку перебродити Донець, куди скерувати перший удар -
понад узбережжям Дiнця на нижню течiю Тору, де були кочовища Кончака, чи
поза Сюурлi м на верхiв'я Тору, а чи повернути на захiд у тил орiльським
половцям, погромити ©х i вже Муравським чи Залозним шляхом навпростець,
щоб було ближче, повертатися додому?
Всi сидiли кружка, просто на травi. Перед кожним на простелених
рушниках - сухарi, солонина, цибуля, часник, дерев'янi чашi з джерельною
водою. Кашi чи кулешу не варили, щоб не виявити себе димами багать.
Розмова велась без поспiху. Кожен говорив те, що думав, знаючи, що
останн слово все одно буде за князем.
Во вода Ольстин Олексич, круглоголовий, чорний, з бистрими, трохи
розкосими очима, якi вiн успадкував вiд матерi-ковуйки, гаркавив:
- Княже, бгатi ! А повегнiмо на Огiль та вдагимо тамтешнiх половцiв!
Вони нас не ждуть, i ми х легко поколошматимо, а звiдти нам пряма дорога
додому - через Ворсклу та Псло...
Тисяцький Рагу©л був iншо© думки.
- Щоб ударити на орiльських половцiв, не треба було йти аж до Осколу, а
повернути поза Ворсклою на пiвдень i Муравським шляхом досягнути Орелi.
По-мо му, нам слiд вiд Iзюмського кургану пiти прямо на Сюурлiй, де весною
пашi для коней та скоту невпрогорт i де зараз, напевно, кочу яка-небудь
орда. Розгромимо ©©, захопимо полон, табуни, отари - i цим же Iзюмським
шляхом назад!
Молодi князi Святослав i Володимир, двоюрiднi брати, пошепталися мiж
собою, i промовляти став Святослав:
- Князi i дружино, знаючi люди кажуть, що до Тору звiдси п'ятдесят
верст, а на Торi, як вiдомо, кочовище i стiйбище самого Кончака. То чому
б, коли ми вже тут, не погромити його? А заодно i половецькi городки
зимiвники, що стоять, як кажуть, мiж Iзюм-курганом i Тором... Тут i здобич
була б багатша, i слава бiльша!
Бояри загули, зважуючи, куди краще направити удар. Про грiзне знамення,
що явилося ©м на Дiнцi, всi нiби призабули, а якщо хтось i пам'ятав, то не
наважувався згадувати.
Думки роздiлилися.
Мовчали тiльки князь Всеволод та боярин Славута. Всеволод знав, що
ось-ось повернеться з розвiдки Янь i тодi буде ясно, що робити, куди йти,
а до того краще послухати iнших - адже серед багатьох слiв завжди можна
впiймати кiлька розумних. Тому розстебнув сорочку i, прислухаючись до
розмов, пiдставив сво© широкi груди при мнiй прохолодi, яку приносив з
рiчки легкий вiтерець. А Славута сидiв одинаком пiд вербою i не встрявав у
розмову, бо вiдчував себе тiльки гостем в Iгоревiм вiйську. Якщо Iгор
побажа почути його думку, - а не побажати цього вiн не мiг, - тодi i вiн
мовить.
Iгор побажав. Вислухавши всiх, вiн повернувся до Славути.
- Учителю, а що ти скажеш?
Гомiн вiдразу влiгся. Славуту знали не тiльки як учителя - князевого
наставника, коли той був отроком, як великого книжника, а й як
досвiдченого во©на, мудрого радника i ще бiльше - як уславленого спiвця.
Славута пiдвiвся, щоб усi його чули, розправив сиву бороду.
- Моя думка така. Щоб зариватися глибоко в Половецький степ, сил у нас
недостатньо. Тому швидкiсть i несподiванiсть удару - запорука нашого
успiху. Я знаю, що за верст тридцять звiдси, мiж рiчками Сюурлi м i
Каялою, гарнi випаси i мiсця для кочовищ. Не думаю, щоб цi © весни там
нiкого не було. Там напевне стоять вежi яко©сь орди. Якщо нам пощастить
непомiтно пiдiйти до не©, то ми вiзьмемо великий полон, захопимо коней,
худобу i швидко повернемося назад.
- Як же це зробити?
- Туди треба йти не вдень, а вночi, щоб ми звалилися на половцiв, як
снiг серед лiта!
- Уночi? По чужiй землi? - почулися тривожнi голоси.
Славута розвiв руками.
- Я ж сказав уже, що знаю цi мiсця, як сво© п'ять пальцiв, i проведу
вас туди навiть з зав'язаними очима. Ми пiдемо понад берегом рiчки Ташлик,
тобто Кам'янки по-нашому, i в нас буде вдосталь води. Ми матимемо час
погодувати коней тими запасами вiвса, що в нас iще лишилися, i вранцi, зi
свiжими силами, нагрянемо на кочовища по обидва береги Сюурлiю! Якщо нам
пощастить удень розбити половцiв, ми вночi повернемося знову сюди, за
Донець, i нам звiдси вiдкри ться безпечна дорога на Русь!..
- де Янь! - раптом вигукнув князь Володимир Iгоревич. Всi миттю
схопилися на ноги. Що скажуть вивiдачi?
Понад Сальницею у супроводi кiлькох вершникiв мчав Янь Рагу©лович. На
вiтрi розвiвався його золотисто-пшеничний кучерявий чуб.
Залишивши сво©х супутникiв на березi рiчки, вiн швидко пiднявся на
узвишшя, до князiвського намету. Бояри розступилися, впускаючи його в
коло.
Iгор ступив крок назустрiч.
- Ну, що? З чим при©хав? - спитав нетерпляче. Янь був стомлений i
несподiвано для всiх серйозний.
- Княже, ми далеченько про©хали в степ. Спочатку нiкого не зустрiли i
вже думали повертати назад, аж раптом, визирнувши з-за горба, я побачив
половецьких ратникiв iз збро ю - вони об'©здили, мов сторожа, всю
околiю...
- Помiтили вас?
- Нi. Але здалося менi, що вони чимось стривоженi i ведуть пильну
охорону шляхiв...
- Невже щось пронюхали про нас?
Янь здвигнув плечима.
- Княже, або треба ©хати швидко туди i напасти на них, або повертатися
додому, бо, мабуть, не наш це час!
Iгор випрямився, обвiв бистрим поглядом князiв i гордо сказав:
- Якщо ми повернемося додому не бившись, то сором нам буде паче смертi!
Йдемо! I як нам бог дасть!.. Пiднiмайте людей i переводьте на той бiк! Щоб
дотемна бути нам усiм на тiм боцi шелом'янi!
* * *
Переправившись через Донець на половецький берег, Iгореве вiйсько по
крутiй стежинi пiднялося на високу Iзюмську гору i, дочекавшись у заростях
©© пологого пiвденного схилу вечора, рушило в степ. Попереду - сторожовi,
за ними - передовий полк князя Святослава, потiм - головний полк Iгоря,
куди входили його дружина та Всеволодова, а ще далi розтяглося прикриття.
Просувалися по чужiй землi обережно, не поспiшаючи. Боялися, щоб гулким
тупотом копит не викрити себе передчасно.
Степ жив сво©м звичним, предковiчним життям. Густо пахло полином та
чебрецем, сюрчали - аж заливалися - голосистi цвiркуни. Здалеку доносилося
протяжне вовче виття, уривчасто гавкали дикi собаки та лисицi, що вийшли
на нiчне полювання, з-пiд кiнських нiг спурхували наляканi птахи. А з
високого темно-синього неба тихо усмiхалися зорi, мерехтливим сво©м
промiнням скупо освiтлюючи во©нам путь у землю незнану.
Коли вiйсько поминуло широку долину i поза горбом почало повертати на
Кончака. Що з сином? Живий вiн? Здоровий? Чи досi хижi птахи й кiстки
рознесли по бiлому свiту?
Собачий гавкiт обiрвав його думи. Невже вовки?
Вiн вийшов з юрти i глянув на долину, де паслися конi. Вони спокiйно
скубли траву. Отже, не вовки.
Собачий гавкiт наближався з боку степу. В синiй iмлi вималювалася
постать верхiвця, який довгою хворостиною вiдбивався вiд собак. Хто б це
мiг бути?
Аяп вiдчув, як у нього раптом потерпли ноги. Невже Кончакiв посланець?
- Вiджени собак, старий! - почувся приглушений голос. - А то бабки
пообгризають коневi! Тсе-тсе!
З вимови Аяп вiдразу зрозумiв, що це справдi гiсть з берегiв Тору, i
прикрикнув на собак.
- Аяп? - запитав незнайомець.
- Аяп, - тремтячим голосом вiдповiв той, - Хто ти, джигiте? Звiдки путь
держиш?
- Привiт тобi вiд сина Куна, - сказав той, не вiдповiдаючи на запитання
старого, i простягнув на долонi ханську тамгу.
- Вiн живий? Здоровий? - аж кинувся Аяп.
- А що йому подi ться? Тиждень тому я бачив його, як ось тебе. Велiв
кланятися...
- Дякую. Заходь, дорогий гостю, до юрти. Поп' ш кумису, по©си
бешбармаку, - стара приготувала менi, щоб не голодний був... Як же тебе
звати, джигiте?
- Джаба м.
- Заходь, Джабаю. Тут безпечно - я сам. Поки зголоднiлий гiсть ©в i
запивав з бурдюка холодним кумисом, Аяп мовчав. А коли той закiнчив,
запитав:
- А що хан Кончак - живий, здоровий?
- Живий i здоровий, Аяпе, i велiв тобi передати через мене все, про що
ти дiзнався. Що робиться в Ки вi? Аяп промочив кумисом горло.
- Князь Святослав задумав на лiто великий похiд.
- Куди?
- Хан Кунтувдей каже, що на Дон. Тобто на самого Кончака.
- Ов! Якими ж силами?
- Зараз вiн поплив Десною у сво© землi збирати вiйсько i домовлятися з
сiверськими та смоленськими князями. А князь уруський Рюрик уже готу ться,
- нещодавно прикликав до себе у Бiлгород хана Кунтувдея i наказав на
кiнець уруського мiсяця травня з усiма чорними клобуками зiбратися бiля
Заруба на Днiпрi i ждати на нього там... Щонайменше сiм князiв -
Святослав, Рюрик, Володимир Переяславський, Ярослав Чернiгiвський, Iгор
Новгород-Сiверський, Всеволод Трубчевський та Давид Смоленський, рiдний
брат нашого князя Рюрика, - пiдуть у похiд. Сила велика!
- Коли ж на них сподiватися?
- Хай великий хан Кончак сам дума ... А я б уже зараз готувався!
- Дякую, Аяпе, - сказав Джабай. - Ти зiбрав дорогоцiннi вiстi... Хан
Кончак звелiв передати тобi, що в Куна й волосина не спаде з голови, якщо
ти i далi вiрно служитимеш Дешт-i-Кипчаку!
- Вiрно служитиму. А що менi робити? - зiтхнув Аяп.
* * *
Рано в четвер, залишивши в Путивлi за старшого князя Володимира
Галицького, Iгор з сином та ковуями Ольстина Олексича, яких прислав
Ярослав Чернiгiвський, вирушив у похiд. В суботу до нього на Пслi
при днався зi сво©м полком князь Святослав Рильський, i з' днане вiйсько,
що налiчувало тепер шiсть тисяч во©в, попрямувало ледь помiтним путiвцем
на схiд - до Дону великого. Йшло воно з обозом i сумними кiньми i
розтягнулося на добрих п'ять верст.
Князь Святослав привiв з собою тисячу во©в, як i Володимир
Путивльський. Був вiн веселий, щасливий, сидiв у сiдлi прямо, як це
звичайно роблять люди невисокого зросту, пiдставляв сонцю сво довгасте
тонке обличчя, обтягнуте матовою шкiрою, i видно було, що весняний похiд
тiшив його, що йшов вiн у Степ, як на веселу прогулянку.
При зустрiчi Iгор поцiлував племiнника в обидвi щоки. Святослав
спалахнув радiстю. Вiн любив стрия Iгоря, як батька, i в усьому слухався
його. Великий князь Рюрик, вуй по матерi, княгинi Агафi© Ростиславiвнi, за
тодiшнiми звичаями вважався пiсля батька найближчим родичем, але Рюрик був
далеко, в Бiлгородi, а Iгор - пiД боком, до того ж не Рюрик, а Iгор
видiлив iз Сiверсько© землi волость молодому князевi. Тому й тримався вiн
дядькiв сво©х по батьковi - Iгоря та Всеволода. Та й лицем i характером -
гарячим, нестримним - скидався бiльше на Ольговичiв, нiж на
Ростиславовичiв.
- Я такий радий, що полк[59] наш розпочався i що суха сонячна погода
сприя нам, - признався Святослав, заглядаючи стри вi в очi.
- Я теж радий, але давай вiдкладемо цю радiсть на потiм, коли будемо
повертатися з походу, - стримано вiдповiв Iгор.
Об' днаний Iгорiв полк[60] iшов не поспiшаючи: во© берегли
необ'©жджепих пiсля зими коней, щоб не пiдiрвати, не запалити. Чотири днi
- в дорозi, на п'ятий, як звичайно це робиться при далеких походах,
ставали на спочив.
Та як не берегли, бiди не минули. На пiдходi до Ворскли несподiвано
зашкутильгав пiд Iгорем його улюблений кiнь Сiрий. Славута глянув -
трiщина в копитi. Це була погана прикмета! Iгор розгнiвався.
- Конюшого Ступку сюди!
Примчав вайлуватий, неповороткий товстун Ступка, далекий Рагу©лiв родич
по жонi, низько вклонився. З переляку у нього одвисла щелепа.
- Княже?
Iгор ледве стримався, щоб не вдарити.
- Я бiльше не хочу тебе бачити! Лежень! Ненажера! Тiльки спиш та ©си! -
гримнув зозла. - Зовсiм не дивишся за кiньми! Не пообрiзував копит вчасно
- i загубив менi Сiрого, мого найкращого коня!
- Я зараз подивлюся, княже...
Iгоревi було досадно не тiльки за коня. Головне - що вiщу ця прикмета
в походi? Поранення, смерть, поразку, нещастя?
- Зараз, зараз! - гнiвно обiрвав вiн конюшого. - Я бачити тебе не хочу!
Забирай Сiрого - i веди назад! Та доглядай так, щоб по при©здi я мiг сiсти
на нього!
Ступка мовчки схилив голову.
Славута обрiзав коневi копито, змастив маззю для затягування ран,
натягнув цупку шкiряну панчоху i зав'язав ©© сирицею вище бабки. Не кажучи
нi слова, Ступка вклонився князевi i повiв Сiрого до князiвських коней.
- Хай менi приведуть Воронця! - навздогiн гукнув йому Iгор i скрушно
розвiв руками: - Ну, от i залишився я без конюшого...
- Отче, в мо му полку йде в похiд твiй колишнiй конюший Ждан, - сказав
Володимир. - Може, прислати його?
Iгор наморщив лоба.
- Але ж вiн сидiв у мене в порубi! Та мний вивiдач Володимира
Переяславського i Святослава! Як же менi довiряти йому?
В розмову втрутився Славута.
- Нiякий вiн не вивiдач нi Святослава, нi Володимира Глiбовича... Так,
чого доброго, княже, ти i мене назвеш вивiдачем, бо ж я давно дружу з
князем Святославом, а Володимира поважаю за незвичайну хоробрiсть i
вiйськове вмiння!
- Не вигадуй, Славуто, ти - це ти, а не якийсь там смерд!
- Я ручався за Ждана i зараз ручаюся. Це чесний хлопець! - стояв на
сво му боярин. - Вiн хоч i молодий, а багато чого встиг навчитися! Та,
власне, я й не наполягаю, щоб ти його брав конюшим... Вiн i во©ном буде
добрим! Я знаю!
Iгор обняв старого.
- Ну, ну, не бурчи, учителю. Хай Ждан приходить! Врештi, я й сам мав
нагоду пересвiдчитися, що той парубок зна ться на конях...
Так Ждан зовсiм несподiвано для себе знову став конюшим князя Iгоря. Чи
зрадiв вiн цьому? Не дуже. Бо ще й досi холодила йому серце темна
князiвська в'язниця, ще й досi у вухах лунав брязкiт важкого заiржавiлого
ланцюга. Та що мав робити? Не перечити ж князевi! Зате безмежно зрадiв,
коли уздрiв Славуту. Кинувся до нього i, мов батьковi, поцiлував руку.
- Боярине! Боярине!.. Я такий щасливий, що й ти тут, разом з нами!..
Коли б Любава могла тебе увидiти, то була б теж щаслива! Бо ти ©©
врятував! Ти повернув ©© з того свiту!
Iгор з подивом спостерiгав цю незвичайну зустрiч. I навiть вiдчув
якийсь порух ревностi. Чомусь думалося, що сво серце Славута цiлковито i
назавжди вiддав йому одному, а виходить - вiн любить багатьох, i його
люблять усi, хто зна його. Чим же старий прихиля до себе людей? Пiснею?
Правдою? Добротою?
Князевi пiдвели iншого коня - Воронця. Вiн узяв повiд, поклав руку на
сiдло, але тут до нього пiдступив Славута.
- Княже, тебе не стривожила недобра прикмета? Ти твердо намiрився
продовжувати путь? - спитав тихо, щоб чув один князь. - А може...
- Нi, учителю! - аж вигукнув Iгор. - Дон мене кличе! Великий Дон! Там
моя слава! Там шлях до града Тмутараканя, яким володiли мо© предки.
I вiн легко злетiв у сiдло...
На девятий день путi, у середу, першого травня, в пiсляобiдню пору,
Iгорiв полк досягнув Дiнця. Сторожа розвiдала зручний брiд i вела вiйсько
на переправу.
Iгор з князями, боярами i во водами стояв на пригiрку, звiдки було
видно i тих во©в, що вже спускалися в долину, до рiчки, i тих, що ще
тiльки пiдходили з глибини степу.
День був безхмарний, жаркий, як i всi попереднi днi. Стомленi й спеченi
палючим сонцем, припорошенi дорожньою пилюкою во© зрадiли, уздрiвши рiчку.
Нарештi можна i коней напо©ти, i самим освiжитися! А може, князь звелить i
на спочив стати? Та усмiх на ©хнiх обличчях здався Iгоревi неясним,
неприродним, нiби во©в прикрила якась тьмяно-багрова, з зеленкуватим
вiдблиском тiнь, нiби на них падав вiдсвiт далеко© нiчно© пожежi. Спочатку
вiн не надав цьому значення, та щодалi тiнь згущалась, а во© вкрилися
якоюсь iмлисто-кривавою пiтьмою. Почали то тут, то там iржати конi.
Невже збира ться на грозу? Так нiде ж нi хмаринки! I тут несподiвано
для всiх, а передусiм для князя, зi строю вирвався пiдстаркуватий
бородатий вершник i, показуючи вгору списом, заволав:
- Княже, поглянь на сонце! На преславного золотого Дажбога! Що з ним
сталося? Його затуля якась нечиста сила! На його ясний божественний лик
насува ться чорний змiй! Вiн хоче поглинути наше денне свiтило! О, ми,
нещаснi Дажбожi онуки, велика бiда гряде на Руську землю! Що робити нам,
княже?
I князь Iгор, i Ждан, що вiдтепер мав постiйно перебувати поблизу
князя, у вершниковi миттю впiзнали путивльського коваля Будила. В
ковалевих очах свiтився жах.
- Який змiй? Яка бiда? Звiдки ти взяв це, Будило? - спитав Iгор.
- Та на сонце подивись, княже! На сонце! Воно зника ! Це грiзне
знамення, що всiм нам вiщу бiду!
Iгор увесь час, поки во© спускалися в долину, стояв спиною до сонця.
Тепер же, пiсля Будилових слiв, повернувся до нього лицем - i остовпiв. У
грудях похололо, язик затерп. Будило не брехав: на сонце справдi насувався
чорний круг, схожий на голову змiя. З нього виривалися зеленкуватi
полум'янi роги. Той круг закривав уже всю верхню частину сонця, i лише
нижнiй його пруг, схожий на серп мiсяця-молодика, ще свiтився, як i ранiш,
сво©м гаряче-жовтим природним промiнням.
Князевi на кiлька хвилин вiдiбрало мову. Мов заворожений, дивився вiн
на сонце i не мiг вiдiрвати вiд нього очей. Бояри i во води були
приголомшенi теж.
- Славуто, що це? - нарештi видавив iз себе Iгор.
- Знамення! - голос боярина затремтiв, зазвучав хрипко. - Знамення, що
застерiга нас вiд бiди i лиха великого!
Iгор поглянув на вiйсько, що зупинилося в бентезi i замiшаннi, - i не
побачив його. Усi во© були тьмою вiд нього прикритi! Нi лиць, нi збро©, нi
коней не видно! Чи то сонце зовсiм погасло, чи останнi його променi ослiпи
ли йому очi?
- Славуто, я ослiп! - гукнув у тривозi.
- Нi, княже, ти не ослiп, то ти довго дивився на сонце. Зараз це
пройде! - заспоко©в його боярин.
За хвилину Iгор прозрiв. Знову з'явилося i вiйсько, i небо, i високе
дерево, на вершечку якого сидiв диводуд[61], що розпустив свою корону,
наставив на сонце, мов списа, довгого дзьоба i тривожно кричав, мовби
попереджав Iгоря про небезпеку, що насува ться на нього iз землi незнано©
- Волги, i Помор'я, i Посулля, i Сурожа, i Корсуня, i з заморського краю,
де стояв Тмутараканський бовван.
А що творилося в степу! Тривожно кигикали чайки-зегзицi, б'ючись
грудьми об срiбнi плеса рiки, на протилежному березi промчало стадо
наляканих турiв - аж земля загула пiд ©хнiми важкими ногами, заклекотали
орли у високостi, дихнуло з далини вiтром, нiби перед грозою, i погнало по
молодiй ковилi незвичнi для ока червонястi хвилi. Конi iржали, били
копитами, i во© в сум'яттi i розпачi кричали, зводили до неба руки,
молилися.
А сонце зменшувалося i зменшувалося. Залишався лише вузький пруг, як
серп мiсяця.
Молодi князi, бояри i во води стояли пригнiченi, наляканi, розгубленi.
- Чи видите? - спитав Iгор. - Що означа знамення се?
Всi мовчали. Хiба не ясно? Знамення на горе! А Славута сказав:
- Княже, не на добро сть знамення се! Не на добро! Iгор похилив
голову. Тривога i розпач холодили йому серце. Що робити? Що сказати боярам
i дружинi? Повернути полки назад? Не зустрiвшись iз половцями? Який же
сором буде йому! Як же пiсля цього дивитися князям i людям у вiчi!
Вiн похитав головою, i цей порух усi розцiнили, як знак, що в Iгоревiй
душi боролися два почуття: страху перед грiзним знаменням i сорому, що
пектиме його до само© смертi, якщо вiн, зганьблений, без бою поверне ться
з походу.
Славута пiдступив ближче, промовив стиха, i голос його затремтiв:
- Княже, знамення грiзне, i я боюся за тебе...
- Не слiд боятися, учителю, - похмуро вiдповiв Iгор. - На вiйнi всi
ризикують однаково: i князь, i рядовий во©н.
- Ти, мабуть, не зна ш, Iгорю, що це знамення торка ться передусiм
тебе...
- Мене? Чому?
- Бачиш, я не казав тобi ранiш, а тепер скажу: над усiм родом
Ольговичiв чомусь тяжi лиха доля, пов'язана з цим знаменням. Я
прослiдкував по лiтописах за сто рокiв твiй родовiд - з тисяча сiмдесят
шостого по тисяча сто сiмдесят шостий - i виявив, що за цей час вiдбулося
дванадцять подiбних знамень i в тi ж роки, перед знаменням чи зразу пiсля
нього, померло тринадцять Ольговичiв... Невже ти хочеш стати ще одною
жертвою?.. Чотирнадцятою!.. Iгорю, сину мiй, вернися додому! Нiякий це не
сором! Тебе зупиня сама рука долi!.. Ромейськi, гiшпанськi, франкськi та
чеськi астрологи вважають, що долями людськими, зокрема долями володарiв,
розпоряджаються зорi. А долями Ольговичiв, як бачиш, вершить само сонце.
Нi, нехтувати цим знаменням не слiд, Iгорю! Бо це рука самого Дажбога!
- Вернiмося, княже! - пiдступив i тисяцький Рагу©л. - Все вiйсько в
тривозi! Поглянь, в якому сум'яттi i молодi во©, i старi мужi! В нашi
серця закрався страх се боже знамення не на добро сть нам! Вернiмося,
княже!
Загули глухо бояри i во води
- Вертаймося, княже! Перст божий застерiга нас! Вертаймося, щоб не
було нам лиха!
Iгор довго сидiв на Воронцi мовчазний, заглиблений у важкi думи. I
всiм, хто зараз бачив князя зблизька, здалося, що вiн постарiв на добрих
десять лiт. Рiзкi тiнi - чи то вiд того, що сонце пригасло, - упали на
його лице i зробили його якимось чужим, суворим, потемнiлим, нiби то був
п'ятдесятилiтнiй муж, хоча князевi щойно виповнився тридцять четвертий рiк
i вiн, по сутi, був ще зовсiм молодим чоловiком.
У вiйську почулися спочатку несмiливi, а потiм усе дужчi й дужчi
голоси, в яких забринiла ледь уловима радiсть.
Iгор пiдняв голову i стрепенувся, мов скидав з себе важкий тягар. Сонце
почало прояснюватися, згонити зi свого ясного обличчя темну облуду! Ще
тiльки невеличкий його пруг був закритий круглою заслонкою, та й вiн
помiтно зменшувався.
Iз Iгоревих грудей вирвалося радiсне зiтхання. Вiн почекав, поки сонце
очистилося зрвсiм, а потiм натягнув поводи, пiдвiвся на стременах i
голосно, на все поле, де згромадилося вiйсько, промовив:
- Браття i дружино! Та мниць божих нiхто не зна ! Бог - творець i
знаменням,! всьому свiтовi сво му! Ми ж потiм побачимо, що нам бог дасть -
добро чи зло... Ви ось наполяга те, щоб я повертав вiйсько назад. А я не
можу повернути його i йти додому! Не можу! На Осколi мене чекатиме брат
мiй Всеволод з дружиною. Що ж з ним станеться, якщо ми не прийдемо? Невже
залишимо його на поталу вороговi? Нi, я цього не зроблю, хоча б усi
знамення свiту стали на мо му шляху?.. Хочу копi надломити конець поля
Половецького, з вами, русичi, хочу голову свою зложити або ж iспити
шоломом Дону!..
Вiн промовляв натхненно, голосно, i його палкi слова розносилися
довкiл, долiтали аж до останнiх копiй, наповнювали серця мужнiстю,
пiдносили дух, пiдбадьорили во©в, змусили ©х пiдтягнутися пiсля знiчення,
приниження i душевного розладу, пiдняти голови i, потрясаючи списами,
прокричати славу сво му молодому войовничому вождевi.
- Слава Iгоревi! Слава князевi нашому! А вiн в цю хвилину був
прекрасний - Iгор! Гарцював по високому пригiрку на вороному конi, нiби й
не було щойно вiдшумiлого лихого знамення, i його легкий червоний плащ
майорiв за плечима на вiтрi, мов знамено. Золотий шолом блищав, як сонце,
очi сяяли молодецтвом, а мiцна рука вирвала з пiхов меча i показала ним на
схiд, за Донець, туди, де в землi незнанiй плинув великий синiй Дон.
- Уперед, браття! До великого Дону!
Вiйсько пiшло на переправу, i не було серед во©в жодного, хто б
ремствував, огинався чи непомiтно шуснув у кущi, мов останнiй боягуз.
РОЗДIЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Iгор тiльки зовнi здавався спокiйним i впевненим у собi. Насправдi ж у
його серцi бушувало сум'яття, а голова трiщала вiд тривожних думок i
передчуттiв. Вiн розумiв, що без бою з половцями, бодай без коротко©
зустрiчi з якою-небудь, хай i невеликою, ордою, без перемоги над нею
повертатися з пiвдороги додому - смертi подiбно. Вся Русь насмiхатиметься
з нього! А бiльше всього на свiтi боявся вiн насмiшки, зневаги. Його
самолюбна душа не винесла б такого безчестя! Душа гордого Ольговича! Нi,
краще смерть, нiж зневага! Смерть у бою, на людях - красна!
Разом з тим його глибоко вразили суворi застереження долi - спочатку
кiнь пiд ним пiдбився, а потiм бог явив небесне знамення, що було, як
засвiдчив Славута, пророчим i фатальним для його роду.
Йому загрожу явна небезпека! Смерть? Полон?
Що ж, вiн во©н i давно звик до думки, що одного разу шабля або стрiла,
бойова сокира чи спис можуть не оминути його, як i вiн не може оминути
сво © долi!
Тривожнi думки й сумнiви тiснилися в Iгоревiй головi i сповнювали серце
гризотою. Та зовнi князь здавався спокiйним, упевненим, iнодi навiть
усмiхався i весь час знаходився попереду вiйська, ведучи його все далi i
далi на схiд. За два днi полки подолали вiдстань вiд Дiнця до Осколу i,
вийшовши на Iзюмську сакму[62], досягли умовленого мiсця. Всеволода тут ще
не було.
- Почека мо, поки пiдiйде брат мiй, - сказав Iгор i дозволив ставати на
спочив.
Всеволод прибув через два днi, привiвши з собою двi тисячi
кметiв-трубчевцiв та курян. Це були вiдбiрнi рослi во©ни, пiд стать сво му
князевi, добре озбро нi та спорядженi всiм необхiдним для далекого походу.
Наступного ранку об' днане вiйсько сiверських князiв пiд загальним
керiвництвом Iгоря круто повернуло понад Осколом на пiвдень, до
половецьких степiв. Замiр Iгоря був хитрий i обiцяв безсумнiвний успiх.
Князь вирiшив ударити на половцiв не в лоб - через Сулу, Псло i Ворсклу,
звiдки Кончак, Кза та iншi хани могли чекати нападу русичiв, а обiйти ©х з
тилу i завдати короткого, але сильного удару по ©хнiх стiйбищах та
кочовищах там, де вони не чекають, - з-за Дiнця.
Шлях лежав прямий - по Iзюмськiй сакмi - на Сальницю, невелику, але
добре вiдому вiйськовому люду, купцям та мандрiвникам рiчку, що впадала з
пiвнiчного, руського, боку, якраз навпроти Iзюмського кургану, в Донець,
де здавна iснував брiд, перевiз i де колись Володимир Мономах вщент
розгромив сильнi половецькi полки.
З нижнього Осколу Iгор послав Яня з копi м гриднiв-сторожових наперед,
щоб розвiдати брiд через Донець i прилеглий до нього степ на половецькому
боцi.
Увечерi восьмого травня русичi пiдiйшли до Сальницi i стали на нiчлiг
за горбом, який приховував ©х вiд половецьких спостерiгачiв, коли б вони
зача©лися на високому Iзюмському курганi. Багать не розпалювали, шуму не
здiймали.
Увесь день дев'ятого травня вiйсько спочивало. I дружинники, i во©
помилися в теплiй водi Сальницi та ©© мiлководних обрiчкiв, рдяглися перед
наступними боями в чистi сорочки, попiдстригали чуби та бороди, полагодили
взуття, одяг, збрую. Молодики пасли в лузi коней. А бiля похiдного
Iгоревого намету, що стояв на зеленому пригiрку, пiд тiнистими вербами,
зiбралися бояри, во води та лiпшi мужi на боярську думу. Обмiрковували, як
краще i в якому порядку перебродити Донець, куди скерувати перший удар -
понад узбережжям Дiнця на нижню течiю Тору, де були кочовища Кончака, чи
поза Сюурлi м на верхiв'я Тору, а чи повернути на захiд у тил орiльським
половцям, погромити ©х i вже Муравським чи Залозним шляхом навпростець,
щоб було ближче, повертатися додому?
Всi сидiли кружка, просто на травi. Перед кожним на простелених
рушниках - сухарi, солонина, цибуля, часник, дерев'янi чашi з джерельною
водою. Кашi чи кулешу не варили, щоб не виявити себе димами багать.
Розмова велась без поспiху. Кожен говорив те, що думав, знаючи, що
останн слово все одно буде за князем.
Во вода Ольстин Олексич, круглоголовий, чорний, з бистрими, трохи
розкосими очима, якi вiн успадкував вiд матерi-ковуйки, гаркавив:
- Княже, бгатi ! А повегнiмо на Огiль та вдагимо тамтешнiх половцiв!
Вони нас не ждуть, i ми х легко поколошматимо, а звiдти нам пряма дорога
додому - через Ворсклу та Псло...
Тисяцький Рагу©л був iншо© думки.
- Щоб ударити на орiльських половцiв, не треба було йти аж до Осколу, а
повернути поза Ворсклою на пiвдень i Муравським шляхом досягнути Орелi.
По-мо му, нам слiд вiд Iзюмського кургану пiти прямо на Сюурлiй, де весною
пашi для коней та скоту невпрогорт i де зараз, напевно, кочу яка-небудь
орда. Розгромимо ©©, захопимо полон, табуни, отари - i цим же Iзюмським
шляхом назад!
Молодi князi Святослав i Володимир, двоюрiднi брати, пошепталися мiж
собою, i промовляти став Святослав:
- Князi i дружино, знаючi люди кажуть, що до Тору звiдси п'ятдесят
верст, а на Торi, як вiдомо, кочовище i стiйбище самого Кончака. То чому
б, коли ми вже тут, не погромити його? А заодно i половецькi городки
зимiвники, що стоять, як кажуть, мiж Iзюм-курганом i Тором... Тут i здобич
була б багатша, i слава бiльша!
Бояри загули, зважуючи, куди краще направити удар. Про грiзне знамення,
що явилося ©м на Дiнцi, всi нiби призабули, а якщо хтось i пам'ятав, то не
наважувався згадувати.
Думки роздiлилися.
Мовчали тiльки князь Всеволод та боярин Славута. Всеволод знав, що
ось-ось повернеться з розвiдки Янь i тодi буде ясно, що робити, куди йти,
а до того краще послухати iнших - адже серед багатьох слiв завжди можна
впiймати кiлька розумних. Тому розстебнув сорочку i, прислухаючись до
розмов, пiдставив сво© широкi груди при мнiй прохолодi, яку приносив з
рiчки легкий вiтерець. А Славута сидiв одинаком пiд вербою i не встрявав у
розмову, бо вiдчував себе тiльки гостем в Iгоревiм вiйську. Якщо Iгор
побажа почути його думку, - а не побажати цього вiн не мiг, - тодi i вiн
мовить.
Iгор побажав. Вислухавши всiх, вiн повернувся до Славути.
- Учителю, а що ти скажеш?
Гомiн вiдразу влiгся. Славуту знали не тiльки як учителя - князевого
наставника, коли той був отроком, як великого книжника, а й як
досвiдченого во©на, мудрого радника i ще бiльше - як уславленого спiвця.
Славута пiдвiвся, щоб усi його чули, розправив сиву бороду.
- Моя думка така. Щоб зариватися глибоко в Половецький степ, сил у нас
недостатньо. Тому швидкiсть i несподiванiсть удару - запорука нашого
успiху. Я знаю, що за верст тридцять звiдси, мiж рiчками Сюурлi м i
Каялою, гарнi випаси i мiсця для кочовищ. Не думаю, щоб цi © весни там
нiкого не було. Там напевне стоять вежi яко©сь орди. Якщо нам пощастить
непомiтно пiдiйти до не©, то ми вiзьмемо великий полон, захопимо коней,
худобу i швидко повернемося назад.
- Як же це зробити?
- Туди треба йти не вдень, а вночi, щоб ми звалилися на половцiв, як
снiг серед лiта!
- Уночi? По чужiй землi? - почулися тривожнi голоси.
Славута розвiв руками.
- Я ж сказав уже, що знаю цi мiсця, як сво© п'ять пальцiв, i проведу
вас туди навiть з зав'язаними очима. Ми пiдемо понад берегом рiчки Ташлик,
тобто Кам'янки по-нашому, i в нас буде вдосталь води. Ми матимемо час
погодувати коней тими запасами вiвса, що в нас iще лишилися, i вранцi, зi
свiжими силами, нагрянемо на кочовища по обидва береги Сюурлiю! Якщо нам
пощастить удень розбити половцiв, ми вночi повернемося знову сюди, за
Донець, i нам звiдси вiдкри ться безпечна дорога на Русь!..
- де Янь! - раптом вигукнув князь Володимир Iгоревич. Всi миттю
схопилися на ноги. Що скажуть вивiдачi?
Понад Сальницею у супроводi кiлькох вершникiв мчав Янь Рагу©лович. На
вiтрi розвiвався його золотисто-пшеничний кучерявий чуб.
Залишивши сво©х супутникiв на березi рiчки, вiн швидко пiднявся на
узвишшя, до князiвського намету. Бояри розступилися, впускаючи його в
коло.
Iгор ступив крок назустрiч.
- Ну, що? З чим при©хав? - спитав нетерпляче. Янь був стомлений i
несподiвано для всiх серйозний.
- Княже, ми далеченько про©хали в степ. Спочатку нiкого не зустрiли i
вже думали повертати назад, аж раптом, визирнувши з-за горба, я побачив
половецьких ратникiв iз збро ю - вони об'©здили, мов сторожа, всю
околiю...
- Помiтили вас?
- Нi. Але здалося менi, що вони чимось стривоженi i ведуть пильну
охорону шляхiв...
- Невже щось пронюхали про нас?
Янь здвигнув плечима.
- Княже, або треба ©хати швидко туди i напасти на них, або повертатися
додому, бо, мабуть, не наш це час!
Iгор випрямився, обвiв бистрим поглядом князiв i гордо сказав:
- Якщо ми повернемося додому не бившись, то сором нам буде паче смертi!
Йдемо! I як нам бог дасть!.. Пiднiмайте людей i переводьте на той бiк! Щоб
дотемна бути нам усiм на тiм боцi шелом'янi!
* * *
Переправившись через Донець на половецький берег, Iгореве вiйсько по
крутiй стежинi пiднялося на високу Iзюмську гору i, дочекавшись у заростях
©© пологого пiвденного схилу вечора, рушило в степ. Попереду - сторожовi,
за ними - передовий полк князя Святослава, потiм - головний полк Iгоря,
куди входили його дружина та Всеволодова, а ще далi розтяглося прикриття.
Просувалися по чужiй землi обережно, не поспiшаючи. Боялися, щоб гулким
тупотом копит не викрити себе передчасно.
Степ жив сво©м звичним, предковiчним життям. Густо пахло полином та
чебрецем, сюрчали - аж заливалися - голосистi цвiркуни. Здалеку доносилося
протяжне вовче виття, уривчасто гавкали дикi собаки та лисицi, що вийшли
на нiчне полювання, з-пiд кiнських нiг спурхували наляканi птахи. А з
високого темно-синього неба тихо усмiхалися зорi, мерехтливим сво©м
промiнням скупо освiтлюючи во©нам путь у землю незнану.
Коли вiйсько поминуло широку долину i поза горбом почало повертати на