Малик Владимир. Черленi щити

також внуком Ярослава Мудрого. Ця ворожнеча передалася ©хнiм нащадкам -
Ольговичам i Мономаховичам. I хто вiда , яко© шкоди завдала вона Руськiй
землi, - чи не бiльшо©, нiж напади половцiв? У цiй мiжусобнiй боротьбi за
кращий город, за багатше князiвство, за бiльш ласий шмат землi Олег часто
опирався на допомогу половцiв i навiть, щоб змiцнити цей союз, одружився з
княжною-половчанкою, поклавши цим початок багатьом змiшаним
русько-половецьким шлюбам не тiльки Ольговичiв, а й Мономаховичiв. Вiд не©
у князя було три сини - Всеволод, Iгор i Святослав.
Наймолодший, Святослав, Iгорiв батько, вельми огрядний i неповороткий,
але до шаленства запальний i войовничий, також одружився з половецькою
княжною, та дiтей вiд не© не мав. А коли вона померла, взяв дочку
новгородського боярина i мав трьох синiв - Олега, Iгоря та Всеволода.
Народився Iгор 3 квiтня 1151 року в Новгородi-Сiверському. Якраз
напередоднi його народження князь-отець, покинувши жону-породiллю, помчав
з вiйськом на заклик Юрiя Долгорукого, свого тодiшнього союзника, пiд
Ки©в, щоб вигнати зi стольного града великого князя Iзяслава
Мстиславовича. Вiстка про народження сина наздогнала Святослава Ольговича
в дорозi, недалеко вiд Новгорода-Сiверського. Лiтописець того дня записав:
"Святослав же, не дочекавшись великодня, виступив у понедiлок на
страстному тижнi, а в вiвторок народився у нього син, i дав вiн йому iм'я
- в святому хрещеннi Георгiй, а мирське - Iгор". Це iм'я новонароджений
одержав на честь свого дядька, батькового брата Георгiя - Iгоря, убитого
п'ять рокiв перед тим повсталими киянами.
Вище за все отець ставив вiйну. Тому, не повертаючись додому, щоб
глянути на сина, що з'явився на свiт, повiв свою рать далi. Цiлий мiсяць
супротивники ганялися один за одним, аж поки на рiчцi Рутi, побiля Ки ва,
не вiдбулося криваве побо©ще, в якому кияни перемогли, хоча i втратили
вбитим великого князя Iзяслава. Юрiй Долгорукий та Святослав Ольгович
ледве втекли з поля бою i, перебрiвши вище Заруба Днiпро, вiдступили до
Десни.
Про все це Iгор дiзнався, звичайно, значно пiзнiше - з розповiдей
старших та з лiтописiв. А запам'ятав вiн себе трирiчним хлопчиком, коли
одного весняного сонячного дня нарядили його у вiйськовий одяг, навмисне
зшитий для такого випадку, причепили до боку iграшкового меча, а на голову
надiли золотий шолом, i отець посадив його в сiдло.
Це були урочистi пострижчини - посвята у во©ни.
В Новгородi-Сiверському перед замковою церквою вишикувалася князiвська
дружина. Маяли знамена, блищали шоломи. Княгиня, дивлячись на сина,
втирала сльози. Верещав бiля не© вiд захоплення старший Iгорiв брат Олег.
Князь теж змахнув з ока сльозу, коли син раптом вихопив з пiхов меча i
пiдняв угору, а гриднi, тримаючи коня за вуздечку, зробили з ним на
майданi, на виду у сотень людей, почесне коло. I поки вiн ©хав, гримiли
бубни, гули гуслi та домри, кричали дружинники...
Тридцять лiт минуло, а та щаслива мить i досi сто©ть у нього перед
очима.
Коли йому пiшов сьомий рiк, отець став князем чернiгiвським i перевiз
туди сiм'ю. На цей час народився третiй син - Всеволод.
Чернiгiв! Мiсто дитинства! Найстародавнiше i найпишнiше пiсля Ки ва
мiсто на Русi!
Хiба можна забути голубу Десну i мальовничi горби по ©© правому березi?
А Задесення - з протоками, озерами, заростями очеретiв, верболозу, вiльхи,
де так гарно ловилася риба i кишiло птаство! А скiльки було радощiв вiд
походiв та по©здок на курган княжни Чорно©, на Чорну могилу, в лецький
монастир, на Болдинi гори, до Гульбища та Тро©цького монастиря, та ще далi
- до Святого Гаю, де, кажуть, стояв колись бог грому Перун...
В пам'ятi також могутнi вали города i дитинця, княжi кам'янi хороми,
величний Спаський собор, загороднiй княжий двiр на Любецькiй дорозi,
багатi боярськi отчини i потемнiлi хатини ремiсникiв, смердiв, закупiв...
А ще пристань на Деснi, де завжди повно човнiв, що рихтуються в далеке
плавання до Ки ва, до Константинополя, Новгорода на Волховi, до
Смоленська, Новгород-Сiверського, Трубчевська чи Путивля...
Все було там нове й цiкаве, тому й закарбувалося в пам'ятi назавжди.
Та найдужче запам'ятався, наглибше ввiйшов у серце вчитель Славута,
якого батько випросив у племiнника Святослава Всеволодовича, що в той час
посiв княжий стiл у Новгородi-Сiверському. Все, що в Iгоревому дитинствi
було свiтлого, пов'язане з цi ю людиною.
Стрiльба з лука, вправи з мечем, списом та арканом, ©зда верхи на конi,
пiшi мандри по лiсах, луках та полях, полювання з соколами, вивчення
вiйськових хитрощiв, iгри в пiжмурки, довго© лози, челика, плавання у
водах Десни та на човнах, першi незграбнi закарлючки, написанi на
жовтуватому пергаментi дитячою рукою, - аз, буки, ведi, глагол... А ще
пiснi, яких Славута знав безлiч i немало сам складав, награючи при цьому
на гуслях... Хiба можна це забути?
Однак найголовнiше - Славута вiдразу полюбив темноокого жвавого
хлопчину, якому в сiм'© мало придiляли уваги. Батько - через вiйни,
походи, полювання, князiвськi снеми та iншi клопоти, мати - через те, що
був середульший. А, як вiдомо, в сiм'©, де тро дiтей, батькiвська i
навiть материнська ласка дiлиться мiж дiтьми не порiвну: спочатку вся
увага - первiстку, пiзнiше - найменшому, а середульший завжди залиша ться
обдiлений. Тому, коли вчитель пригорнув малого, пригладив мiцною чоловiчою
рукою його вихрастого чуба i назвав не княжичем, а Iгорком, дитяче
сердечко враз потягнулося до чужо©, але добро©, чуло© людини, як тонкий
пагiнець до сонця... Славута на кiлька лiт замiнив Iгоревi отця i матiр:
жив з ним в однiй кiмнатi, слiдкував за його харчуванням, за здоровiм, а
коли той хворiв, по©в рiзними травами та зiллям, звареними в череп'яному
горщику, натирав груди ло м, парив ноги в гарячiй водi з гiрчицею,
спалював бешиху, коли та прикидалася, перев'язував рани, замовляв кров та
вiдливав переляк. Вечорами, особливо довгими зимовими, коли за вiкном
завивав вiтер i сипала снiгом у шибки вiхола, розповiдав цiкавi бувальщини
про князiв та дружинникiв-богатирiв, про ©хнi вiйни з хозарами, печенiгами
та половцями або сягав у таку давнину, коли на Русi ще й попiв та церков
не було, а люди поклонялися сво©м предковiчним добрим та злим богам -
Дажбогу, Хоросу, Трояну, Велесу, Стрибогу, Перуну, Мокошi, берегиням,
лiсовикам, домовикам, русалкам, дiдькам, вiдьмам, чортам, а ще - сонцю,
вiтру, дощу, грому, деревам, рiкам, гаям, лiсам, горам, озерам, звiрам,
птахам... Це був для хлопця новий, невiдомий, незвiданий свiт, що манив
та мничiстю, казковiстю, незбагненною вигадкою i красою. Проти теперiшнiх
пiсних i мертвих богiв, що зирили з iкон холодними байдужими очима,
колишнi боги здавалися i зрозумiлими, i цiкавими, i живими... Чого тiльки
не знав Славута, чого не нарозповiдав вiн хлопчинi! I про далекий теплий
вирiй, куди вiдлiтають на зиму птахи; i про кра© схiднi та пiвнiчнi,
звiдки, кажуть, колись прийдуть страшнi гоги та магоги, вогнем i кров'ю
затоплять Русь i навколишнi кра©ни; i про далекi землi, де живуть
песиголовцi, бродять по степах кентаври - напiвлюди-напiвконi, де воюють
проти навколишнiх племен жiнки-амазонки... А коли розповiдати стомлювався,
то брав до рук важку книгу iз срiбними защiпками i читав при свiчцi
"Поученi Володимира Мономаха", "Александрiю" або "Девгенi ве дiяння"...
Того ж року, коли Iгор почав навчатися, отець узяв його в Лутаву на
князiвський снем. Тут вони зустрiлися з великим князем ки©вським Iзяславом
Давидовичем. Сюди при©хали також старший Iгорiв брат Олег, стрункий
чорночубий юнак, князь курський, двоюрiдний брат Святослав Всеволодович,
що був набагато старший за Iгоря, та троюрiдний брат Святослав
Володимирович iз Вщижа. Князi обмiнялися подарунками - соболями,
горностаями, чорними кунами, песцями, пардусами, баскими кiньми пiд
дорогими сiдлами. Три днi приймали гостей, i три днi невтомний Славута
розважав князiв пiснями, грою на гуслях та розповiдями про княжих предкiв,
яких, на подив усiм, знав так добре, нiби сам жив при ©хнiх дворах.
Незабаром Iгор познайомився з князiвською вiроломнiстю i справжньою
вiйною.
Той самий Iзяслав, який нещодавно цiлувався зi Святославом у Лутавi,
втративши в мiжусобнiй вiйнi Ки©в, вирiшив вiдняти у Святослава Чернiгiв i
привiв пiд його стiни половцiв.
З коротким мечем при боцi, в легких латах, стояв Iгор з матiр'ю на
високому валу i крiзь вузькi бiйницi в заборолах дивився, як хижi
степовики, гарцюючи на конях, пiдпалюють села за Десною, а князь Святослав
Ольгович, бояри i Славута лаштують до бою чернiгiвськi полки та
беренде©в[33]. Половцiв було розбито, i князь Iзяслав вiдступив на денний
перехiд вiд Десни. Та несподiвано того ж дня захворiв Святослав. Та мнi
прибiчники Iзяслава, яких немало було в городi, поспiшили сповiстити його,
що Святослав розпустив рать, а сам лежить хворий... Iзяслав повернувся,
вбрiд перейшов Десну, спалив пископське село i почав готуватися до
вирiшального бою. Перемагаючи хворобу, Святослав швидко зiбрав дружину,
послав гiнцiв услiд за берендеями i, коли тi прибули, ударив на ворога.
Берендейська кiннота розгромила половцiв, загнала в Десну, де однi
потопилися, а iншi здалися в полон. Iзяславовi пощастило переправитися з
дружиною на той бiк, i вiн пустився навтьоки. На цей раз чернiгiвцi
переслiдували його протягом кiлькох днiв i загнали аж на Сейм.
А що ж Iгор?
Все для нього тут було нове: i князiвська зрада, i вiйна, i смерть, i
перемога. Цi днi значили для нього бiльше, нiж тижнi i мiсяцi попереднього
безтурботного життя. Закiнчилося дитинство - почалося отроцтво. Сво©м ще
недозрiлим розумом вiн раптом осягнув ту iстину, що коли хочеш вижити, то
носи при боцi меча! I з того часу вiн його носив - спочатку дитячого,
iграшкового, а з чотирнадцяти рокiв - справжнього, бойового.
Той чотирнадцятий рiк був важкий i переломний у його долi: взимку
простудився i тяжко захворiв отець, князь Святослав Ольгович. Вiдчуваючи
близький кiнець, вiн послав у Курськ по сина Олега. Батьковi турботи були
не даремнi: на чернiгiвський стiл уже давно вiдверто зазiхав його
племiнник Святослав Всеволодович, що мав сорок лiт i був тепер старшим
серед Ольговичiв.
Не дiждавшись сина, князь помер. Його вдова, Iгорева мати, боячись, що
Святослав Всеволодович примчить з недалекого Новгорода-Сiверського швидше,
нiж Олег з Курська, зiбрала боярську думу. Запросили сюди i пископа
Антонiя та Славуту, якi знали про смерть князя.
- Нам треба виграти час, достойнi бояри i велi© мужi, - сказала княгиня
та мному зiбранню. - А тому будемо мовчати про смерть князя Святослава до
при©зду його старшого сина, спадко мця. Щоб ця печальна звiстка не дiйшла
передчасно до Новгорода-Сiверського...
- Згода, княгине, - вiдповiв за всiх тисяцький Георгiй.
- Тодi поклянiться на святому вангелi©, що зберiгатимете цю та мницю!
Бояри переглянулись. А тисяцький нерiшуче промовив:
- Але ж, княгине, серед нас пископ... Якось незручно приводити його до
присяги, зане же святитель сть. Та й...
Тисяцький замовк, утупивши погляд у Славуту.
Всi знали, що учитель - друг Святослава Всеволодовича.
Славута пiдвiвся перший, поклав руку на вангелi i урочисто проказав:
- Святослав Всеволодович - мiй друг, але честь менi дорожча. Клянуся
зберiгати та мницю!
Заметушився i пископ, невисокий смаглявий гречин. Швидко пiдхопився,
пiдняв золотого хреста.
- Клянуся богом i божою матiр'ю, що не пошлю до Всеволодовича, i вас,
бояри, святою трiйцею заклинаю не уподiбнитися Iудi, який видав ворогам
Христа, i не зрадити покiйного князя! Цiлуйте хрест!
Всi поклялися i поцiлували хрест.
I нiхто не знав до пори до часу, що тi © ж ночi, повернувшись з
князiвських хоромiв додому, Антонiй написав Святославовi Всеволодовичу
листа:
"Старий твiй помер, а по Олега послали. А дружина по городах далече. А
княгиня сидить у розпачi з дiтьми. А товару множество у не©... При©жджай
скорiше! Олег ще не прибув, i ти по сво©й волi вчиниш договiр з ним!"
Ледве встиг Олег ви©хати в Чернiгiв - без дружини, без спiльникiв, як
сюди зi збройною силою доскочив двоюрiдний брат i став поблизу.
Чи ж мiг Олег змагатися з ним? Пiсля недовгих перемов та обмiну листами
вiн змушений був поступитися. Святослав Всеволодович зайняв Чернiгiв,
пообiцявши зi сво©х земель видiлити удiли княжичам Iгорю та Всеволоду,
коли пiдростуть, а Олег Святославович перейшов у Новгород-Сiверський. З
ним по©хала княгиня-мати з молодшими синами та дочками.
Так iудина пiдступнiсть "святителя", про яку стало невдовзi вiдомо
всiм, обернулася для Олега та його сiм'© втратою Чернiгова. Вже тодi
Iгореве серце запеклося недобрими почуттями i проти Антонiя, i проти
Святослава Всеволодовича.
Не простi стосунки склалися в Iгоря та його братiв зi Святославом. I
винен у цьому був передусiм Святослав, який не тiльки силою захопив
Чернiгiв, ай зламав слово - не дав нi Iгорю, нi Всеволоду зi сво©х
володiнь обiцяних волостей. Княжичi зростали без всяко© надi© на власнi
князiвськi удiли. I навiть справжня вiйна, що спалахнула мiж Олегом та
Святославом, не поправила становища молодших братiв, бо нелегко було
Новгороду-Сiверському змагатися з Чернiговом. I тiльки рання i несподiвана
смерть брата Олега припинила цi чвари: Iгор успадкував пiсля старшого
брата новгород-сiверський стiл, видiливши зi сво©х земель малолiтньому
племiнниковi Святославу Ольговичу Рильськ iз волостю, а братовi Всеволоду
- Трубчевськ i Курськ.
З того часу мiж Iгорем i Святославом установився мир. Iгор слухався
Святослава, допомагав йому у вiйнах за ки©вський стiл, та доброти, приязнi
до нього не мав. У безперервних князiвських чварах, нападах, на©здах
вигорiло його серце, закаменiло, стало черствим i жорстоким. Глiбiв - тому
останнiй приклад...
I вiн не розкаю ться, що так учинив... Правда, Святослав останнiм часом
трохи втихомирив князiв - кого просьбами, кого грозьбами. Та чи надовго?
Розбрат i ненависть мiж князями - то невилiковна хвороба! Звичайно,
Святослав так не залишить його нападу на Глiбiв - гримне з ки©вських гiр.
Та хай грима ! Хто ж розпочав нинiшню котору? Володимир... То хай на нього
й грима !
А ще ж половцi! Не мина року, щоб не пронеслися вони, як нищiвний, усе
руйнуючий смерч, по Руськiй землi, змiтаючи городи i села на сво му шляху.
Скiльки сил кошту боротися з ними! Скiльки людського життя i кровi
тратить у цiй боротьбi Руська земля! Де вже тут узятися добротi в серцi?

* * *

П'ять днiв мчав Ждан до Новгорода-Сiверського, зупиняючись лише для
того, щоб погодувати коней. За пазухою - лист вiд Святослава, а в душi -
страх перед зустрiччю з Iгорем. Що скаже князь? Як розцiнить його втечу
з-пiд Глiбова? Його роль Святославового посланця?
Ви©здив з Ки ва неохоче: розхворiлася i лежала в жару Любава.
Прощаючись, прошепотiла пошерхлими губами:
- Ти ж повернешся, Жданку? Повертайся, бо зосталася я одна на свiтi, як
билина в полi... Нiкого тепер у мене нема ...
На ©© очах виступили сльози. Ждановi перехопило вiд жалю подих.
- Я пiду до князя вiдпрошуся... Хтось iнший по©де... Але Славута, що
чув цю розмову, суворо застерiг:
- Куди? Князi не люблять, коли не виконують ©хнiх повелiнь! ©дь,
хлопче, i не гайся! А за Любаву не бiйся: молода - видужа . Та й доглянемо
ми ©© тут гуртом...
I ось вiн, забрьоханий, змучений важкою дорогою, залишивши коней бiля
конов'язi, просту до хоромiв князя Iгоря. А назустрiч Янь. Шапка, як
завжди, аж на потилицi, з-пiд не© вибився тугий жмут русявих кучерiв, на
рум'яному обличчi здивовано-радiсна усмiшка, а руки розкинутi для обiймiв.
- Ждане! Ти звiдки? Ми думали, тебе й на свiтi вже нема !..
Ждан дав себе обняти, але Янево© радостi не подiлив. Турбувала майбутня
зустрiч з Iгорем.
- Я до князя...
- Так вiдразу? Чи вiн тебе жде?
- Маю для нього листа з Ки ва.
- Чоловiче! Ти вже i в Ки вi встиг побувати! А ми ж тiльки позавчора
повернулися з походу... Дивися, який прудкий! - Янь покрутив головою, а
потiм додав: - Вiд кого листи? Вiд Святослава? Зна мо, що старий пише! Не
дуже, мабуть, його писанина сподоба ться нашому князевi... Але йди.
Iгор сидiв у хороминi. Не ждав такого гостя i тому здивовано втупив очi
в свого воскреслого конюшого.
- Ти живий? Де тебе носило? Ми перевернули весь Глiбiв - не знайшли...
Де був? Кажи! Я залишився в дорозi без запасного коня!
- Я був у Ки вi, княже.
- У Ки вi? Та як ти смiв? Як туди потрапив? I чого?
- Я рятував свою наречену... - Ждан похилив голову, чекаючи вибуху
князiвського гнiву. Але Iгор мовчав. Пiдбадьорений цим, Ждан розповiв усе,
як було, - i про Любаву та ©© дiдуся, i про напад на ©хню хатину
сiверських во©в, i про вбивство старого та поранення дiвчини. А потiм
додав: - Де було подiти Любаву? Взяти з собою? Не витримала б довго©
дороги до Новгорода-Сiверського... Залишити в розореному Глiбовi? На кого?
Адже там однi трупи та головешки... Тодi я надумав вiдвезти ©© в Ки©в, до
Саму©ла... А вiн повiв ©© до Славути.
- Ти бачив Славуту? Як там старий?
- Дужий-здоровий... Згадував про тебе, княже. Iгореве обличчя на мить
просвiтлiло.
- Добрим словом чи лихим? Ждан зам'явся.
- Та... I добрим... i лихим.
- За вiщо ж лихим?
- За Глiбiв, княже...
- За Глiбiв... Гм... Це ти розпатякав?
- Карай чи милуй - я, княже... Мусив розповiсти... Однак чутки дiйшли б
до нього... То я вже хоч правду... Як було...
Iгор посуворiшав. В очах спалахнув холодний вогонь.
- I князь Святослав зна ?
- Зна , княже... I не тiльки зна , а навiть прислав тобi листа.
Ждан вийняв з-за пазухи тугий сувiй пергаменту. Iгор поспiшно зiрвав
воскову печатку, вп'явся очима в розмашисте великокнязiвське послання. I
чим далi читав, тим ставав похмурiший.
Потiм пожбурив послання на стiл, вибухнув лайкою:
- Прокляття! Вiн назива мене вiдступником, погубителем землi Русько©.
Нiби я не князь, а холоп! Нiби вiн святий, а я грiшник!.. А хто ж вiдiбрав
у нас Чернiгiв? Хто упродовж кiлькох рокiв пiднiмав меча на великого князя
ки©вського Рюрика Ростиславовича, аж поки не змусив його подiлитися
владою? Хто розпалював мiжусобицi мiж руськими князями - я чи вiн? I вiн
смi пiсля всього того тикати менi в очi, що я вiдступник! Прокляття! -
Потiм йому в голову прийшла якась нова думка, бо вiн раптом дивно глянув
на Ждана i схопив його за груди, струснув щосили: - Це ти, холопе, обмовив
мене перед Святославом? Ти розтеревенив йому про Глiбiв! Та ще й посмiв
привезти сюди цього неправедного листа, мовби не мiг здогадатися, що тебе
тут жде! Чи, може, сподiвався, що Святославове заступництво захистить? Ти
- смерд, холоп, раб! Я витягнув тебе з грязюки, а ти менi так вiддячив?
- Княже, що ти говориш! - вигукнув ошелешений Ждан. - Як би я смiв
обмовляти тебе! I для чого? Хiба знищення Глiбова можна приховати? Хiба
князь Святослав не дiзнався б про це вiд когось iншого? I чого б я мав
вiддячувати тобi злом за добро?
Та Iгор уже й слухати його не хотiв - так розпалився.
- Люди! Вiзьмiть цього негiдника та в поруб[34] його! В пута залiзнi! -
гукнув щосили.
Вбiгло дво гриднiв, що чатували за дверима. Мов цербери, накинулись на
юнака, заломили руки, потягли надвiр. Не встиг Ждан i оком змигнути, як
його вштовхнули в темний сирий льох пiд валом, припнули за ногу цепом до
стiни i швиргонули на купу струхлявiло©, цвiло© соломи. Грюкнули дверi,
заскреготiв засув - i в пiдземеллi запанувала тиша. Глухо i холодно, як у
могилi!
Ось i трапилося те, чого вiн боявся, коли ©хав сюди. Незважаючи нi на
що - нi на правдиву розповiдь, нi на посилання на Славуту, нi на
заступництво князя Святослава, - Iгор проявив запальнiсть, нестримнiсть i
розправився з ним, як з ворогом. Що ж тепер буде? Чого ждати в
майбутньому? Невже пiсля стiлькох пригод i небезпек зустрiне вiн свiй
кiнець у цiй смердючiй ямi? Невже гнитиме тут заживо, поки й не скона ?
Нi, не сподiвався вiн на таке, коли тiкав з половецько© неволi...
Крiзь вузеньке - шириною в долоню - вiконце в погрiб пробивався жмут
сiрого свiтла, вихоплював на протилежнiй стiнi чорне, змокрiле дерево,
покрите плiснявою. I цей жмутик денного свiтла, що нагадував про волю, про
широкий, безмежний бiлий снiг, що зник для нього, можливо, назавжди,
завдав йому ще бiльшого душевного болю.
Ждан скоцюрбився на холоднiй, ослизлiй соломi. До горла йому пiдступив
гiркий клубок, на очах виступили сльози, а плечi самi, мимо його волi,
затряслися в ледь здержуваному глухому стогонi-риданнi.
I тут несподiвано в темному кутку брязнули кайдани, зашурхотiла солома
i хтось невидимий, але живий, торкнувшись його плеча, промовив басовитим
простудженим голосом:
- Не плач, отроче! Сльозами горю не поможеш...
Ждан аж кинувся. Перестав плакати, рукавом витер мокре лице,
соромлячись сво © хвилинно© слабостi.
Побрязкуючи ланцюгом, незнайомець вийшов з кутка на свiтло. Це був
ширококостий, але схудлий чолов'яга у старiй смердiвськiй свитi. Густа,
закошлачена борода, буйна розпатлана чуприна, в якiй стирчали гострi житнi
остюки, i пронизливi палаючi очi пiд низькими кострубатими бровами
надавали йому схожостi з нечистою силою - домовиком чи лiсовиком,
вiдьмаком чи водяним...
Ждановi стало лячно.
- Ти хто?
Той глухо закашлявся, затрясся всiм тiлом, а вiддихавшись, вiдповiв:
- Хто я?.. Смерд смь князiвський... Будило... Коваль з Путивська... Що
над Десною... Чував?
- Чував... За вiщо ж тебе сюди запроторено?
- Хе-хе! За вiщо... За вiру нашу прабатькiвську... За те, що поклонявся
не богу-отцю, богу-сину i богу-духу святому, а сонцю i небу, вiтру i
грому, гаям i лiсам, водам i пущам. За те, що не давав десятини поповi на
церкву, а та мно носив требу в лiс або в поле нашим богам i богиням i там
поклонявся ©м i молився ©м... А хтось пiдгледiв i донiс поповi Маркелу. А
той, поклавши на мене зло, донiс пископовi Саватiю. А Саватiй, гречин
хитрий i пiдступний, наказав чорноризцям схопити мене, забити в кайдани i
кинути в князiвський поруб...
- То князь Iгор зна про це?
- Я просидiв тут цiлу зиму, але князя не видiв.
- То треба сказати йому!
- Сказати! Авжеж! Тут скажеш! Кому? Цим стiнам? Чи, може, вiдчинять
перед тобою дверi, вiзьмуть за руку та й поведуть прямiсiнько до самого
князя в хороми?.. Нi, братику, князь, мабуть, заодно з пископом. А той
гречин не одного внука Дажбогового згно©в у ямi або спалив на вогнищi... I
мене жде така доля...
- А втекти звiдси...
- Втекти!.. Я вже обмацав кожну ланку ланцюга - не перервеш! Не такi
ковалi його кували... Обдивився кожну шпаринку в стiнах - не пролiзеш...
Хоч головою тут бийся - нiчого не придума ш!
- Що ж робити?
- Вiрити! Вiрити нашим прадавнiм богам... Вони допоможуть!.. Всьому на
свiтi рано чи пiзно наступа кiнець - i зимi, i лiту, i життю, i славi, i
багатству, i стражданням. Тож i нашому лиховi колись ма бути край!
Вдарить Перун блискавицею в князiвський хором, спопелить його - i ми
вийдемо з цього проклятого пiдземелля пiд ясне промiння сонця... Станемо
вiльними людьми... А не вдарить Перун - налетить чорним смерчем Стри-бог,
закрутить, завертить над Iгоревим градом, зруйну хороми, розмета вали, i
ми теж вийдемо звiдси до живих людей... А не вийдемо, тодi Марена
приголубить нас сво ю важкою рукою i заснемо ми на вiки вiчнi, а душi нашi
переселяться в iнших людей, чи в звiра якого, чи в деревину зелену...
- Отже, кiнець може бути рiзний...
- Так, може бути рiзний... Та страждання нашi скiнчаться... Тож вiр, i
тобi легше буде на серцi. А сльозами горю не поможеш...
Будило забряжчав ланцюгом, обняв Ждана за плечi. Юнаковi стало вiд тих
мiцних обiймiв теплiше, вiд горла вiдкотився гiрко-солоний клубок, а на
душi посвiтлiшало, нiби в похмуре пiдземелля раптом заглянув сонячний
промiнь надi©... Спiльне горе було подiлене навпiл, i вiн вiдчув, що в
нього скотилася з душi половина тягаря.

* * *

Любава металася в гарячцi на широкому дерев'яному лiжку в просторiй
хороминi боярина Славути, ©й здавалося, що з темних куткiв, куди не
досягало свiтло вiд лампадки й свiчок, вилiтають, мов чорнi круки,
дзьобатi марища-страховища i пазуристими лапами хапають ©© за руки, за
ноги, за коси i тягнуть кудись у безвiсть. Дихала важко, уривчасто. Лице
©© зблiдло, видовжилося, губи запеклися, покрилися смагою, а в прекрасних
чорних очах зача©лася смертельна туга.
Бiля не© сидiло тро : Славута, його кухарка та Саму©л. Всi були
похмурi, стривоженi. В той час, коли рана почала го©тися, дiвчину спiткало
нове лихо: заболiло раптом у грудях, запекло вогнем, ©© всю охопив жар, i
горить вона в ньому ось уже який день. А сю нiч ©й стало зовсiм зле:
почала задихатися, кидатися в лiяску, не знаходячи нi на хвилинку спокою.
Спеченi вуста безперервно шепотiли:
- Жданку, пити! Жданку, де ж ти? Пити, пити!.. Хлопчина-служник внiс
гаряче питво, i Текля напо©ла ©© з чашки вiдваром липового цвiту, малини
та ромашки, а Славута натер ло м груди та спину i приклав припарки з
квасного житнього тiста, замiшаного на гiрчицi, меду, рiпаковiй олi© та
настоях якихось тiльки йому вiдомих корiнцiв та трав. Саму©л безперервно
мiняв ©й на лобi тонкий рушник, змочений у холоднiй водi, i той рушник
миттю висихав, ставав теплий, аж гарячий.
Закутавши дiвчину вовняною ковдрою, Славута помив у жбанi руки,
вiдiйшов у дальнiй куток хоромини i стомлено опустився на стiлець. Саму©л
присiв бiля нього.
- Ну, що? - запитав одними губами.
- Погано, - зiтхнув боярин. - Якщо до ранку не полегша , то треба
кликати попа... Бiдна дiвчина! Така молода, гарна - i...
Славута провiв долонею по очах, мовби зiгнав з них невидимi сльози.
Йому й справдi було шкода цього молодого життя, що, не встигнувши
рбзквiтнути, ось-ось мало зiв'янути.
Скiльки пам'ята себе, вiн гостро вiдчував чужий бiль i чуже горе. Коли
був приставлений князем Всеволодом до княжича Святослава, то швидко
прив'язався до нього, полюбив, як брата, i його прикрощi, хвороби та
невдачi сприймав, як сво© власнi. Коли, бувало, княжича за пустування
карали паском, вiн пiдставляв пiд пасок свою руку або брав його вину на
себе. А коли на стайнi лупцювали за яку-небудь провину холопа, то теж
кидався на його захист, хоча йому за це не раз перепадало.
Пiзнiше вiн навчився виходжувати пiд час хвороб сво©х дiтей i