Малик Владимир. Черленi щити

молодий парубiйко, випустили з рук Любаву, вiдсахнулися. Сите Карпилове
обличчя побагровiло, очi вiд гнiву та здивування полiзли на лоба.
- Ти хто? Як смi ш пiднiмати руку на княжого тiуна? Та я тебе... Та
я...
Вiн аж задихався. Рука шарила бiля боку, намацувала рукоять меча.
Парубiйко вiдступив до хвiрточки.
Але тут на допомогу Ждановi прибiг Саму©л.
- Чекай, тiуне, заспокойся! Не гарячкуй! Не вихоплюй меча!.. Пощо
тягнеш дiвчину, аки пес? Пощо вдарив старого? Чим вiн тобi завинив?
Карпило випростався. Був вiн невисокий, але дебелий, крутоши©й, мов
бугай. Ноги розставив, голову нагнув - бликав спiдлоба.
- Хто ви такi, що я маю перед вами одвiт держати? Татi з широкого
гляху! Розбiйники! Та я накажу вас у яму кинути! В колодки забити! В
залiзнi пута закувати! Я потягну вас до князя на суд або сам... ось цими
руками... Хто ви такi?
Саму©л пiдступив ближче, витягнув з-за пазухи тугий пергаментний сувiй
з восковою князiвською печаткою, що скрiплювала тонкий зелений шнурок, i
тицьнув Карпиловi пiд нiс.
- Дивися, тiуне! Пiзна ш печатку князя Володимира? Той ошелешено
заклiпав очима. А Саму©л вiв далi:
- Упiзнав... От i добре!.. А тепер слухай: ти не зачепиш цих людей - нi
дiда Живосила, нi Любави - i пальцем! Нi сьогоднi, нi завтра, нi
будь-коли!
Карпило ще не знав, хто перед ним, але розумiв, що сперечатися
небезпечно, - у незнайомцiв листи з князiвською печаткою! Таких краще не
чiпати. Вiн винувато здвигнув плечима, пробелькотiв:
- Зрозумiв... Звичайно, зрозумiв... Я хiба що? Хотiв зла цьому старому
та дiвчинi? Я ж - якнайкраще!.. По справедливостi... По руськiй правдi...
- По руськiй правдi! - передражнив його Саму©л. - Де ж тут правда? I не
пахне нею! Князь Ярослав, коли давав нам руську правду, то думав, що ми
житимемо по правдi серця, по совiстi, а ти... А тепер iди i запам'ятай, що
ми тут тобi сказали: ти Живосила i Любаву й пальцем не зачепиш! А борг
свiй я тобi, як тiльки наступного разу завiтаю до Глiбова, сплачу. Мене
звати Саму©лом...
Тiун глипнув спiдлоба, глибше натягнув шапку i мовчки почвалав з двору.
Пахолок поколивав за ним.
Дiд Живосил просльозився.
- Спаси вас бог, добрi люди! Порятували нас iз Любавою! Карпило - не
людина, а звiр, згно©в би мене в ямi, а Любаву... Страшно подумати, що
було б з нею, коли б потрапила до рук того татя! Хай бережуть вас боги!
А Любава стояла збоку, злякана, зблiдла, i сво©ми великими, темними як
нiч, заплаканими очима вдячно дивилася на Ждана, i ©© пухкi тремтячi
губенята тихо промовляли тiльки одне слово:
- Жданку... Жданку...
Того ж дня, перед вечором, Саму©л i Ждан через Лядськi ворота в'©хали в
Ки©в. Мiсто лежало в бiлих снiгах, а над ним пливли голоснi звуки дзвонiв
- дзвонили до вечернi.
По однiй з вулиць, що вели на Гору, вони пiднялися до собору свято©
Софi©, поминули храми Iрини та Георгiя i завернули у бiчну вуличку, що
закiнчилася тупиком. Зупинилися перед мiцними ворiтьми з дашком. Не
злазячи з коня, Саму©л загрюкав у них списом. Ворота вiдчинились.
- Ти тут живеш, дядьку Саму©ле? - спитав Ждан не без подиву, бо в
глибинi двору побачив високий двоповерховий будинок, складений iз
потемнiлих вiд часу колод i вкритий гонтом[16].
- Нi, тут живе мiй вуй[17], боярин Славута, а я, дякуючи йому, по
сусiдству, поряд... Бачиш, хлопче, нам якнайскорiше треба зустрiтися з
князем Святославом, а боярин Славута бува у нього майже кожного дня. Нам
же з тобою не так просто потрапити в князiвськi хороми... Зрозумiв?
- Зрозумiв... То ти, виходить, он з яких багачiв, дядьку Саму©ле! Сам
купець, вуй - боярин... Кожного дня бува у князя!.. А ти ж такий простий
- ну, як я, примiром...
- Е-е, хлопче, випаде зручна хвилина - розповiм, з якого я роду, а
зараз нiколи...
Грюкнули засуви - ворота розчинилися. ©м назустрiч пiдвiвся молоденький
служник.
- Дядько Саму©л? Ох, невчасно - боярин саме збира ться до князя. Там
сьогоднi, кажуть, пир...
- З чого б то?
- Княгинi Марi© Василькiвни iменини...
Служник провiв ©х до хоромiв.
У великiй свiтлицi пахло воском - на столi горiла свiчка. Лiворуч вiд
столу - полицi з книжками та згортками пергаменту. Вся права стiна
завiшана збро ю. Чого тут тiльки не було! Мечi руськi i шаблi половецькi,
луки простi й кле нi, луки-самострiли й тули зi стрiлами, бойовi сокири,
списи-копiя й списи-сулицi, кольчуги i лати, шоломи i поножi... Ждановi
очi розбiглися, i вiн не вiдразу помiтив господаря цi © кiмнати, що стояв
у напiвтемному кутку i невеликою кiстяною гребiнкою розчiсував сиву
бороду.
Та ось вiн поклав гребiнку на стiл i, широко розкинувши руки, вийшов
наперед.
- Саму©ле! От не чекав! Ти ж сказав, що вируша ш до Путивля! I раптом -
тут... - Вiн обняв Саму©ла, тричi поцiлував. Потiм повернувся до Ждана: -
Де ж ти роздобув собi такого супутника? Гарний парубок! Гридень? Чий?
Саму©л коротко розповiв про все, що йому i Ждановi довелося пережити за
останнiй час. Показав листи князя переяславського.
Боярин Славута слухав, не перепитуючи i не перебиваючи. Був вiн вищий
за Саму©ла i трохи схожий на нього. Такий же високий крутий лоб, над яким
безладно кучерявилося густе, покроплене сивиною волосся, прямий, з
невеличкою горбинкою нiс та рiзко окреслений рот. Але разом з тим i
вiдрiзнявся вiд нього. Передусiм - очима. У боярина вони були якiсь
незвичайнi, в них i дивитися було страшно: здавалося, бачать тебе
наскрiзь. Синi, з голубизною, не великi, але й не малi, проникливi,
розумнi, вони яснiли, як щойно розквiтлi блавати[18], i, хоча все в цiй
людинi було незвичайне, привертали увагу передусiм вони. А потiм уже -
гордо посаджена на мiцнi плечi голова, закучерявлене сиве волосся i така ж
кучеряво-сива борода, а також мiцнi руки, вiд потиску яких Ждан аж
скривився. "Нiчого собi старий!" - подумав юнак, намагаючись визначити вiк
боярина: п'ятдесят йому чи шiстдесят?
- I чого ж ти хочеш, Саму©ле? Щоб я провiв вас до князя?
- Так, вуйку. Дiло дуже спiшне. Ледве встигли вони вмитися, одягтися,
причесатися, як iзнадвору почувся гучний голос боярина:
- Саму©ле, Ждане! Час! Час!
До города Володимира, де знаходився княжий палац, йшли пiшки. Ки©вськi
вулицi кишiли строкатими натовпами людей. Поважно простували до церковних
храмiв багато вбранi бояринi i купчихи в супроводi дочок, дiтей, онукiв,
челядi, мчали озбро нi вершники, човпли бабусi, гралися в снiжки хлопчаки,
простягували руки за милостинею старцi, поспiшав трудовий люд...
Варта без суперечок i зволiкань пропустила боярина Славуту i його
супутникiв до князiвського хорому, де вже стояли князi.
Славута вклонився. Саму©л i Ждан теж схилилися в низькому поклонi.
- Князь Святослав i князь Рюрик з княгинями, - шепнув купець. - А то
©хнi сини, дочки, внуки...
У Ждана вiд багатства i блиску зарябiло в очах. Чи думалося йому, що зi
смердючо© вежi кочовика доля перенесе його раптом у князiвськi хороми, що
вiн, колишнiй кощiй[19], раб половецький, розмовлятиме з великими
ки©вськими князями?
Князi з родинами вже були готовi до виходу. Миготiла при свiтлi свiчок
золотом i срiблом парча, поблискували золотi жiночi прикраси, темнiли, як
кров, князiвськi корзна[20].
Святослав i Рюрик стояли посеред хоромини. Видно, про щось говорили.
Святослав - високий, поважний, сивоголовий, з великим гачкуватим носом;
Рюрик - молодший, чорночубий, середнiй на зрiст, бистроокий, рухливий i,
видно, запальний. Вони разом замовкли i повернулися до Славути.
Славута розповiв про вторгнення Кончака, а Саму©л простягнув листи
переяславського князя Володимира. Прочитавши ©х, князi перезирнулися.
- Що будемо робити, княже? - спитав Рюрик.
- Гадаю, треба покарати Кончака. Занадто зазнався, загордився вiн...
Треба провчити його та й iнших ханiв заодно, бо вже знесли все Посулля, а
незабаром i до Ки ва доберуться. Князь Володимир скаржиться, що зовсiм
знелюднiла Переяславська укра©на i люд зубожiв...
- Справдi, йому найбiльше дiста ться вiд половцiв.
- Гадаю, треба негайно збирати князiв i рушати в похiд, - твердо сказав
Святослав.
- Я теж тако© думки.
- От i гаразд. Тодi закличемо князiв Ярослава, Iгоря, Всеволода
Трубчевського, Святослава Рильського i, поки не розтали снiги, вдаримо на
поганих!
- Я буду готовий через три днi, - погодився Рюрик. Святослав повернувся
до Саму©ла i Ждана.
- Дякую тобi, Саму©ле, i тво му молодому супутниковi за таку важливу
звiстку. Не раз ти прислужувався менi i всiй Руськiй землi - попереджував
про напади, викуповував полоненикiв, був мо©ми очима i вухами в далекiй
Половецькiй землi. За те я завжди був вдячний тобi, а нинi вiдшкодую тво©
збитки. Та й не обминемо ми з князем Рюриком нашою милiстю i твого
друга...
- Ждана, - пiдказав Саму©л.
- Якщо Ждан захоче залишитися в Ки вi, то я вiзьму його до сво ©
дружини - вiн кмiтливий хлопець i з нього вийде смiливий во©н. А якщо не
захоче...
- Я хотiв би повернутися в Сiверську землю, - вклонився юнак.
- Похвально, що ти так любиш нашу Сiверщину... Я теж севрюк... Тодi я
попрошу князя Iгоря, щоб узяв тебе на службу, йому потрiбнi, як i менi,
гарнi смiливцi.
- Дякую, княже.
А тепер, якщо бажа те скуштувати князiвськi учти, прошу в гридницю,
будете мо©ми гостями. Славуто, проведи ©х!
Саму©л i Ждан схилилися в поклонi.

* * *

Гридниця, велика мурована зала, прибудована до князiвського палацу, вже
гула вiд багатьох людських голосiв. За довгими, в три ряди, столами сидiли
бояри з бояринями, духовнi особи, во води з жонами, значнi княжi мужi та
гриднi.
Славута посадив Саму©ла та Ждана в кiнцi столу.
- Кузьмище, - звернувся вiн до патлатого немолодого гридня, - приглянь
за мо©ми хлопцями. Щоб у них i тарелi не порожнi були i щоб не скучали
вони тут! Бо ж я маю бути бiля князiв...
- Боярине! - загув, як у бочку, старий гридень. - З Кузьмищем не
пропадуть - буде i в розi, буде i в блюдi! Та й Стоян менi допоможе в
цьому! - I вiн штовхнув лiктем свого молодого сусiду. - Так що йди,
боярине, i не турбуйся! Все буде гаразд!
Тим часом стольники i чашники закiнчили носити
страви, стали з рушниками за спинами гостей. Шум щодалi посилювався -
наближався час трапези.
I раптом усi замовкли. До гридницi ввiйшли князi та княгинi з сiм'ями.
Гостi встали, схилили в поклонi голови i так стояли, аж поки тi не
всiлися на сво© мiсця, на пiдвищеннi, за поперечним столом.
- Братi i дружино, - сказав Святослав, - сьогоднi будемо веселитися,
бо тому причина - iменини нашо© княгинi Марi© Василькiвни. Побажа мо ©й
доброго здоров'я i радощiв!.. А завтра затрубимо похiд проти безбожного
Кончака, який щойно сплюндрував Посулля, як менi розповiли очевидцi. Щоб
не збирати вас кожного зосiбна, ось мiй наказ нинi: завтра починайте
готуватися до походу!
В гридницi всi загули. Новина була важлива. Зiбралися на трапезу, а
виходить - на вiйну! Та ще яку - зима, снiг, бездорiжжя!..
Князь Святослав перечекав якусь хвилину, потiм пiдняв срiбний, з двома
золотими ободками, кубок.
- Братi i дружино! Про похiд у нас буде ще час поговорити. А зараз
побажа мо княгинi Марi© Василькiвнi доброго здравiя i многi© лiта.
Всi встали. Гридниця здригнулася вiд крикiв, заколихалося полум'я
свiчок.
- Многi© лiта!
- Здоров'я князю i княгинi!
Побажання були цiлком щирi. Зголоднiлi бояри i гриднi вiдразу
накинулися на смажену оленину, напо©, ведмежатину та свинину, а потiм
почали прикладатися до холодцiв з курятини, яловичини та риби.
Розчервонiлися лиця, посилився гамiр, хтось затягнув пiсню. Але на нього
шикнули, мовляв, пам'ятай, за чи©м столом сидиш.
Кожному хотiлося привiтати княгиню, сказати при мне слово. Здравицi
лунали то в одному кiнцi гридницi, то в другому.
Вiд князiвського столу раптом долинув тихий, мелодiйний передзвiн
струн, а потiм до нього прилучився гарний, задушевний голос:

Ой то не буря соколiв занесла через поля широкi©,
не згра© галок летять до Дону великого...

Всi замовкли.
Ждан витягнув шию - хто спiва ? I побачив - Славута. Боярин Славута!
Перед ним гуслi - гудуть, не вгавають, пальцi лiтають по струнах, як
птахи, голова закинута назад, срiблястi кучерi обрамляють його високий
лоб, а уста вiдкритi - i з них виплива не звук i не слово, а якась
незвичайна, якась магiчна сила, що залiта в душу, в самiсiньке серце i
бере його в солодкий полон. Спiвець спiвав про похiд руських во©нiв на
половцiв i про славну перемогу над ними...
Всi слухали, зата©вши подих.
Вже затихли гуслi, вже розтанув пiд високою стелею голос, вже й сам
спiвець опустив плечi, склав хрест-навхрест руки на столi, нiби вiдпочивав
пiсля нескiнченно важко© дороги, а гридниця ще мовчить, ще панують у нiй
незбагненнi чари й нiмiють завороженi серця, i лише згодом вибуха
одностайно i громово:
- Славута-а-а!.. Славута-а-а!..
- А-а-а!..
Слухачi плескали в долонi, бряжчали срiбним посудом, грюкали мечами i,
сповненi захоплення, вимагали вiд спiвця все нових i нових пiсень. Князь
Святослав обняв його за плечi, поцiлувавши в голову, промовив:
- Дякую, друже мiй, боярине мiй, князю серця мойого! Дякую долi, що
подружила нас у дитинствi i провела, взявши за руки, через цiле життя! Я
люблю твiй спiв, люблю пiснi славетного Бояна, якi ти так гарно спiва ш, а
ще бiльше люблю тво© пiснi, бо рiвного тобi не було й не буде! Заспiвай
менi, друже боярине, пiсню про мiсяця-князя, яку ти спiвав менi, гай-гай,
сорок лiт тому!
- Князю мiй, - пiдвiвся Славута, - ти бачиш, я теж плачу, плачу вiд
радостi, що i в шiстдесят лiт ми з тобою не втратили дитячо© i юнацько©
дружби, плачу вiд щастя, бо хiба це не щастя - бачити свого князя i свою
княгиню в такi лiта щасливими i при здоров'©? Хiба це не щастя - бачити
свого князя великим князем ки©вським i мрiяти разом з ним про величне
майбутн землi Русько©, а не тiльки згадувати молодi лiта? Iз задоволенням
проспiваю я ту пiсню, яку склав тобi тодi, коли ти вперше зустрiв свою
княгиню, коли ти був ще не сонцем, а лише молодим мiсяцем.
Святослав сiв на сво мiсце мiж Марi ю Василькiвною та князем Рюриком,
а Славута вiдпив ковток сирiвцю, щоб промочити горло, i кинув пальцi на
струни:

Ой мiсяцю-князю, чого зажурився,
чого засмутився?
Чи орда напала та полон забрала,
чи кiнь притомився,
чи кiнь притомився?
Орда не напала й полону не брала,
i кiнь не стомився, -
я в чистому полi, у чистому полi
з дiвчиною стрiвся,
з дiвчиною стрiвся...

Спiвали всi. Спiвали про молодого мiсяця-князя, серце якого навiк
полонила красна зоря-дiвчина, про його тугу за вiльним життям, про його
молодi лiта, що безповоротно вiдлетiли бiлими лебедями за далекий
небокрай.... Спiвали всi.
Князь з княгинею сидiли в головi столу, як лебiдь з лебiдкою, i, обо
сивi, мовчки дивилися одне на одного, i сльози блищали на ©хнiх очах.
Я в чистому полi, у чистому полi
з дiвчиною стрiвся,
з дiвчиною стрiвся...
Спiвали всi. Та з-помiж багатьох голосiв вирiзнявся голос Славути.
Рокотали гуслi пiд його пальцями, i чистий, мов кришталь, голос злiтав пiд
стелю, дзвенiв там срiбним жайворонком.
Нарештi чари скiнчилися. Пiсня завмерла, затихла в далеких темних
закутках, а натомiсть гридниця знову здригнулася вiд грому голосiв,
вигукiв захоплення, вiд тупоту нiг.
- Слава Бояновi нашого часу!
- Слава спiвцевi Славутi!
А вiн сидiв, заплющивши очi, i ждав, коли вгаму ться цей шал. Вiн давно
звик до таких нестримних проявiв людських почуттiв, бо краще, нiж будь-хто
iнший, знав, яку-то велику силу ма пiсня, i музика, i слово.
- Хто ж насправдi Славута? - спитав Ждан, коли Кузьмище трохи
заспоко©вся. - Боярин, а з його слiв виходить, що смерд, у його хатi повно
всiляко© збро© та книг, а спiва , мов соловейко! Зна ться з князями, а
держиться, як простий чоловiк! Хто ж вiн насправдi?
Розiмлiлий вiд ситого князiвського пригощення, Кузьмище витер широким
рукавом рота i бороду i вирячив на Ждана сво© випуклi очi.
- Справедливий чоловiк! Не одного смерда виручив вiд князiвсько©,
боярсько© чи тiунiвсько© наруги, не за одного гридня заступився перед
князем!
- Та хто ж вiн? Звiдки? Який його рiд? - допитувався Ждан. - Розкажiть.
- Кажуть, вiн ще й волхв, ворожбит, - сказав Стоян i трiпнув бiлявим
чубом. - I чаклувати вмi , i кров замовляти, i вовком перекида ться, якщо
треба, i Дажбогу та Перуну поклоня ться.
- Ну, не патякай зайвого, сестринцю[21]! - обiрвав молодика Кузьмище. -
Мало що кажуть!
- Диму без полум'я не бува , - не здавався розчервонiлий вiд хмiльного
Стоян. - Кажуть, коли князь знайшов його ще малим серед темного лiсу,
серед непрохiдних болiт, куди затягли його до себе в науку лiсовики та
русалки...
- Заткни вершу, Стояне, i не мели казна-чого! - обiрвав гридня
Кузьмище. - Коли хочете знати правду, то послухайте... Я достеменно знаю,
як це було.
- Розкажи, Кузьмо, розкажи! - повернувся до нього Саму©л. - Хай молодь
послуха ...
- Ну, то гаразд. - Кузьмище навалився грудьми на стiл i повiв на
слухачiв сво©ми чорними очищами. - Було це, мабуть, пiвсотнi лiт тому.
Старий князь Всеволод, батько нашого князя Святослава, одного разу пiшов з
вiйськом на половцiв, якi прорвалися аж за Десну, до Днiпра, i плюндрували
там села i городки. Почули про це половцi i поспiшили назад, а князь,
запечалений тим, що не пощастило йому зустрiтися з ворогом i вiдбити
полон, вирiшив повертатися додому... Та ось у бору, неподалiк вiд Днiпра,
гриднi почули дитячий плач. Туди - аж там двiйко дiток: дiвчинка, старша,
i хлопчик. Привели до князя. А вони перелякалися - плачуть ще дужче.
- Ну, чого плачете, чада? Я ж не половець! - промовив князь. - Де вашi
батьки?
- Батьки там, - махнула кудись рукою дiвчинка. - Повбиванi лежать...
- А ви?
- Ми сховалися в лiсi... А всiх наших нема : хто вбитий, кого у полон
потягли... Одним нам пощастило сховатися...
- Як же тебе звати, отроковице?
- Дариною.
- А малого?
- А мене Славутою, - пiдвiв на князя сво© яснi оченята хлопчик.
Князь замислився. Що робити з чадами? Залишити тут - загинуть...
- Зi мною по©дете? - спитав ©х. - До Чернiгова...
- По©демо, - смiливо вiдповiв Славута. - Якщо даси коней...
Так чада потрапили на княжий двiр. Поселили ©х у бездiтно© князiвсько©
кухарки, мовляв, хай привчаються до працi. I був би Славута дворовим
чоловiком - кухарем, конюхом чи, в кращому випадку, гриднем. Та доля
вготувала йому iнший шлях.
Тут Кузьмиiще замовк, простягнув зарослу чорним волоссям руку до
корчаги i налив кухоль квасу... Випив, крякнув, розгладив бороду. Нiхто з
слухачiв, - а слухали всi, хто сидiв поблизу, - i не поворухнувся. Цiкаво
розповiда старий!.. Навiть Саму©л сидiв замислений.
- I цi ю долею був наш князь Святослав, тодi малолiтнiй отрок, як i
Славута, - повiв далi гридень. - А трапилося це так. Славута змалку любив
спiвати i грати на сопiлцi, на бубнах та гуслях. Дiдусь його навчив. I
показав, як сопiлки вирiзувати. От одного разу за валами, пiд горою,
вирiзав малий гiлочку калини, сiв пiд кущем та й майстру дудку. I
незчувся, як до нього пiдiйшов чорнявий хлопчина у гарному вбраннi -
шовковiй сорочцi, оксамитових штанцях та в червоних чобiтках на срiбних
пiдкiвках. У руках у нього невеличкий, але зроблений найкращими
князiвськими майстрами лук, а за спиною тул[22] зi стрiлами.
- Як тебе звати? - спитав хлопчик.
- Славутою.
- А мене Святославом... Що ти тут робиш?
- Сопiлку. Хiба не бачиш?
- I ти вмi ш грати?
- Умiю.
- Ану, заграй!
Малий Славута закiнчив майструвати, приклав сопiлку до рота i заграв.
Княжич стояв як зачарований. Оченята його блищали.
- Ану, дай менi!
Славута простягнув дудку.
Княжич подув у не©, та почув лише невиразне шипiння.
- Але ж вона не гра !
- Бо треба вмiти.
- То навчи!
Славута показав, як треба складати язика, як дмухати, як i коли
затуляти i вiдтуляти дiрочки. Княжич був тямущий хлопець i скоро почув, що
i в нього щось виходить. Не пiсня, звичайно, не музика, а протяжний тихий
свист, що змiнювався, коли вiн закривав чи вiдкривав дiрочки.
Хлопчина зрадiв.
- Давай мiнятися! Я тобi лука - ти менi сопiлку! Славута здвигнув
плечима.
- Бери так. Я собi ще зроблю, коли захочу.
Та княжич був гордий.
- За так не хочу. Бери лука!
Той узяв. Оченята його заблищали, як i в княжича. Обидва хлопцi були
задоволенi обмiном.
Але тут з кущiв раптом виринув гридень, що доглядав княжича. Вiн був
задиханий, переляканий.
- Княжичу, я з нiг збився, шукаючи тебе! Княгиня плаче, князь сердиться
- пропала дитина! А ти тут... з цим смердом! Що ви тут робите?
- Це не смерд, а Славута, - вiдповiв Святослав, настовбурчившись. - Вiн
так гарно гра на сопiлцi!
- На сопiлцi! А лук твiй де? Уже цей бiлявий тать виманив у тебе? - I
вихопив з рук ошелешеного Славути княжичевого iграшкового лука.
- Не смiй! - крикнув княжич. - Ми чесно з ним помiнялися!
Та гридень i слухати не захотiв, схопив Славуту за комiр, а княжича за
руку i потягнув. Перед хоромами, в оточеннi стривожено© челядi, стояли
князь i княгиня. Побачивши сина, княгиня заплакала, поцiлувала в голову.
- Ну, де ж ти задiвся, чадо мо ! Я думала, тебе вже й на свiтi нема !
Хiба ж можна так?
- Це все ось цей замазура наробив, - сказав гридень i поставив Славуту
наперед. - Вивiв iз дитинця аж нагору, в кушi, виманив лука...
- Неправда! - випручався з материних обiймiв Святослав. - Я сам вийшов
i зустрiв там Славуту. Вiн зробив сопiлку i так гарно грав на нiй! От я й
помiнявся з ним - дав йому лука, а вiн менi сопiлку... Не карайте його!
Князь Всеволод наказав гридневi, щоб вiдпустив хлопця.
- Ти справдi вмi ш грати? - спитав, присiвши перед малим.
- Умiю, - крiзь сльози промовив Славута.
- Ну, заграй!
Отрок узяв у княжича сопiлку i почав грати. Спочатку у нього нiчого не
виходило, бо не знав вiн, чого ждати вiд грiзного князя - похвали чи кари.
З сопiлки виривалися непевнi, уривчастi звуки. Та ось вони змiцнiли, стали
ясними, нiжними i попливли по всьому подвiр'ю, збираючи до себе людей. З
гридницi повиходили гриднi, зi ста нь - конюхи, з кухнi - кухарки з
дворовими дiвчатами. Хто так гарно гра ?
Князь пiдвiвся i довго слухав малого. А коли той скiнчив, запитав:
- А на гуслях теж умi ш? I спiвати вмi ш?
- Умiю.
Князь наказав принести гуслi.
- Заграй i заспiвай, отроче!
Хлопець пройшовся пальцями по струнах - i вони раптом ожили, забринiли,
зарокотали, мов живi. А дзвiнкий дитячий голос завiв:
Конi iржуть за Сулою -
дзвенить слава в Ки вi...
Князь аж наперед подався. Вiн любив пiснi, сам спiвав. Та почути вiд
хлопчини саме цю, свою улюблену пiсню, яку склав колись славетний Боян!..
Такого не сподiвався...
Пiсня розповiдала про похiд русичiв на половцiв, про переможну битву в
далекому полi за Сулою, про повернення переможцiв до Ки ва. А ©м назустрiч
виходили люди, вiтали, плакали з радощiв, дякуючи, що захистили вiд
бузувiрiв, якi вогнем i мечем плюндрували Руську землю. А над Ки вом
дзвонили в усi дзвони, i ©хнi чистi звуки пливли i пливли в голубому небi,
прославляючи князя i його дружину...
Коли пiсня затихла i Славута, опустивши руки, потупив очi, князь
пiдiйшов, погладив малого по головi i спитав:
- Чи ти зна ш, чию пiсню спiвав?
- Дiдусь казав - Боянову... А хiба нi?
- Боянову, синку, Боянову... А Боян, щоб ти знав, був спiвцем мого
прадiда Ярослава, дiда Святослава i батька Олега... I при менi вiн ще жив,
але помер, коли я був такий, як ти... Який це спiвець, кажуть, був! Таких
тепер нема!
- Я хотiв би бути таким, - сказав Славута.
- Ти? - князь задумався, а потiм повернувся до княгинi: - А що,
княгине, вiзьмемо цього отрока нашому Святославовi до пари, для
заохочення? Хай разом живуть, разом навчаються... А там видно буде, що з
того вийде. Гадаю, Святославовi потрiбен такий товариш...А якщо не
товариш, то хоча б хлопчик на послугах...Га?
Поки княгиня думала, Святослав радiсно загукав:
- Вiзьмемо його, татусю, вiзьмемо! Вiн навчить мене грати на сопiлцi та
на гуслях, а я його - стрiляти з лука! Так гарно нам буде вдвох!
Князь засмiявся.
- Так тому й бути!
Ось iз того дня Славута й не розлуча ться зi Святославом. Все, чому
вченi монахи та смисленi во©ни вчили княжича, засвоював разом з ним i
малий Славута: i читати, i писати, i на конi ©здити, i мечем та луком
володiти, i в походи ходити... I так подружилися хлопцi, нiби були один
одному рiдня, нiби один не був княжичем, а другий - смердом. Така щира
дружба мiж ними трива i до сьогоднiшнього дня. - Кузьмище стишив голос i
потягнувся до кухля. - Оце вам билиця, оце вам i казка, а менi кiвш пива
та таранi в'язка!
Ждан витягнув шию, глянув через голови на старого спiвця, що сидiв
побiля князiв. Вiн був прекрасний: обличчя одухотворене, очi сяють, як
зорi, з високого чола спадають пасма густого сивого волосся, пальцi легко
лiтають по струнах, i попiд стелею пливе нова - котра за цей вечiр! -
пiсня:

Ой лiта молодi,
бiлi лебедi,
хоч помайте крильми
з-за гори менi...



РОЗДIЛ ТРЕТIЙ

Рано-вранцi з Ки ва ви©хали гiнцi до Переяслава, Чернiгова, Смоленська,
Новгорода-Сiверського, Трубчевська та Рильська. Святослав i Рюрик скликали
князiв до походу на половцiв. У Новгород-Сiверський вирушили Кузьмище i
Ждан.
Мчали вони без вiдпочинку i на п'ятий день, об обiднiй порi, добралися
до Новгорода-Сiверського.
З високо© гори, де розкинувся посад, фортецю було видно, як на долонi,
бо лежала вона в улоговинi, мiж Десною i широким яром, на самою природою
укрiпленому шпилi, i займала весь той просторий шпиль, забудований
князiвськими хоромами, собором, гридницею, конюшнею, зброярнею, кухнею та
iншими допомiжними будiвлями. Могутнi вали, насипанi понад самим кра м
обриву, дубовi, потемнiлi вiд часу заборола та вежi, глибокий рiв, що
вiддiляв шпиль вiд материка, перекидний мiст через нього та вузький,
вигнутий черепашкою, щоб утруднити дi© нападникiв, пiд'©зд до гратчасто©
залiзно© брами, що пiднiмалася i опускалася на цепах, - все це робило
фортецю неприступною.
Кузьмище затрубив у сигнальний рiг, що висiв у нього бiля пояса.
На валу з'явилося кiлька во©в-севрюкiв.
- Ге-гей! Звiдки? - загукали вони.
- Вiд князя ки©вського Святослава до князя Iгоря! -вiдповiв Кузьмище.
©х впустили у фортецю, провели до хоромiв. У просторих сiнях до них
вийшов молодик у оксамитовому каптанi та жовтих чоботях на залiзних
пiдковах. Був вiн красень. Груди колесом, на щоках рум'янець, кучерявий
русий чуб безладно спадав на лоба, у злегка нахабних очах - лукавi