Страница:
Кончаком, завернув орду i вдарив на переяславського князя
Так сталося, що в першому ряду нападаючих опинився Трат. Вiн незграбно
скакав на сво му миршавому соловому нонi i, пiддаючи собi хоробростi
криком, потрясав важким ханським списом. Бiдак з бiдакiв, вiн добровiльно
зголосився пiти в похiд, щоб чим-небудь поживитися в землi урусiв. Як
пастух ханських табунiв та стад, мiг i не йти, однак Туглiй не заперечив i
вiдразу погодився взяти з собою, навiть зброю порядну дав. Трат був
щасливий Не знав вiн, що цим щастям мав завдячувати ханшi Настi, яка давно
вже протурчала хановi вуха, щоб десь запроторив Рутиного чоловiка подалi i
щоб Рута хоч на якийсь час зiтхнула вiльнiше.
Трат скакав поряд з усiма, кричав, розмахував списом i вiдчував у
животi якийсь непри мний холодок. Вiн був добрим чабаном i неабияким
вершником, але давно вже не ходив у походи i зi страхом думав тiльки про
те, як би щитом захиститися вiд урусько© стрiли i не впасти з коня. Бо хто
у такiй круговертi падав на землю, той уже не пiдводився нiколи.
Ось передня лава половцiв зiткнулася з переяславцями, i Трат зовсiм
несподiвано для себе побачив перед собою багато одягненого вершника - у
харалужнiй кольчузi, золотому шоломi, з легким червоним плащем за плечима,
що розвiвався, як знамено, i довгим двосiчним мечем у мiцнiй руцi.
Князь! Уруський князь!
Якщо зараз Трат не зляка ться i настромить його на списа або вiзьме в
полон, то прославиться на весь Дешт-i-Кипчак i стане багатим чоловiком.
Трат направля вiстря свого довгого важкого списа прямо в груди
князевi. А що йому було робити? Праворуч i лiворуч вiд нього - суцiльна
лавина во©нiв, позаду - ще бiльше. Куди дiватись? Тiльки вперед! I хай
великий Тенгрiхан допоможе йому!
Та в останню мить Трат зажмурив очi, спис похитнувся i, замiсть того
щоб ударити князя в груди, ударив у стегно. Князь голосно скрикнув, але в
сiдлi утримався. А Трат з неймовiрним страхом раптом побачив збоку вiд
себе молодого уруського во©на з високо занесеним мечем - то був Iвашко - i
ще почув важкий посвист того меча. I тут свiт перевернувся в його очах.
Обидвi його витягнутi наперед руки - лiва, що тримала повiд, i права, що
тримала списа, - вiдсiченi тим мечем по самi лiктi, упали на гриву коневi,
а звiдти провалилися кудись у безвiсть.
Це було останн , що вiн бачив у сво му життi, - сво© вiдсiченi
закривавленi руки. Потiм вiн уже вiдчував якийсь час, як сповза з сiдла,
пада в темну яму, де несамовитi кiнськi копита рвуть його тiло, трощать
кiстки.
Потiм вiн зник. Зник навiки, втоптаний у чужу землю, багатством яко©
так хотiлося йому поживитися...
Незважаючи на рану, Володимир Глiбович бився затято. Не один раз його
меч падав на голови ворогiв, що, привабленi блиском золотого шолома,
оточували його все тiснiше i намагалися дiстати шаблею чи списом. Поряд з
ним бився Iвашко, билися ще десятки юних витязiв, що мечами, щитами i
власними тiлами затуляли свого князя вiд чужинських шабель i списiв.
Та сили були нерiвнi. Все рiдiли i рiдiли ряди Володимирових охоронцiв.
Другу рану князевi половцi нанесли теж списом - у спину, пiд праву
лопатку. Вiн схитнувся, але в сiдлi утримався, лише перекинув меча у лiву
руку.
На валах, бiля Ки©вських ворiт, зчинився крик.
- Нашi знемагають!
- Князь поранений!
- Допоможiмо ©м! Допоможiмо! Во вода Шварн стрiмголов скотився з
заборола вниз, скочив на коня.
- Дружино, за мною! Виручимо князя! Вперед! Двi тисячi кiнних во©в
вимчали з Переяслава як вихор i всi ю сво ю залiзною силою вдарили на
половцiв, що оточили князя i його невелику дружину. I прорвали кiльце. I
вихопили Володимира, живого, але зраненого списами половецькими. Третiй
удар, найсильнiший, хтось iз нападникiв нанiс йому в груди, i князь упав
на руки кмета Iвашка.
- Це смерть моя! - прошепотiв вiн, спльовуючи кров'ю. - Iгор доконав
мене!
Вiдступаючи з бо м, дружина допровадила князя в город. Його внесли в
княжi палати, поклали на лiжко. Лiкарi i знахарi поспiшали вже з полотном,
зiллям, мазями. Княгиня Забава, стримуючи сльози, цiлувала його зблiдле
обличчя, гладила густого сплутаного чуба[73]. В кутку, стримуванi нянями,
голосили малi дiти.
А вiн прикликав до себе Шварна i прошепотiв, стримуючи стогiн, що
рвався з грудей, i витираючи криваву пiну з уст:
Во водо, вручаю тобi долю княгинi, i дiтей мо©х, i всього Переяслава...
Бийся до останнього, скiльки сил тво©х стане, на валах! У поле не ви©зди i
ворога в город не впускай!.. Князi виручать нас... Повиннi виручити, бо ми
ж тут i ©х захища мо... На них уся надiя наша!..
* * *
А що ж князь Iгор?
Всi днi пiсля Каяли вiн був мов сам не свiй, мов закам'янiлий. в, пив,
перев'язував рану, розмовляв, але i сам вiдчував, i всiм, хто жив з ним
разом, здавалося, що то не вiн, а якийсь iнший, мертвий душею чоловiк.
Видно, там, на Каялi, йому було завдано рани не тiльки в руку, а
передовсiм у серце, в душу, i якщо рана на руцi швидко загоювалася i вже
майже не турбувала його, то душевну рану кожного дня, кожно© хвилини вiн
усе бiльше роз'ятрював, розвереджував власним судом - сво ю совiстю. Вiн
звинувачував себе - i зовсiм небезпiдставно - в смертi багатьох тисяч
сво©х спiввiтчизникiв, у загибелi всього вiйська, у тяжких муках во©в, що
потрапили в половецьку неволю, у сльозах сiверських дiтей, жон, батькiв,
матерiв, а найбiльше - у страшному розореннi, спустошеннi Русько© землi,
якого нинi, в сю хвилину завдавали ©й Кза i Кончак.
Прохання його перед Кончаком про те, щоб привезти з Русi попа,
пояснювалося, в першу чергу, тим, що вiн хотiв облегшити душу щиросердою
сповiддю. Вiн розумiв, що для його умерло© душi потрiбен був ключ, щоб
вiдiмкнути ©©, розбудити вiд болiсного сну, вiд скам'янiлостi, впустити в
не©, замiсть мертво© сукровицi, живу кров, тепло, сонце, людське прощення.
А таким ключем, вiн знав, могло бути тiльки слово, бо мазi, вiдвари,
настойки, припарки - те все для тiла, а слово - для душi. А хто його
скаже? Рагу©л? Ждан? Чи, смiшно сказати, Янь?
Так минув тиждень i другий.
У недiлю, напередоднi того дня, коли Володимир Глiбович рубався з
половцями, а потiм сходив кров'ю i кричав пiд ранами, з порубiжного
руського города Дiнця прибули до Iгоря на Тор його посланцi, якi привезли
з собою старенького, одинокого попа Сiльвестра. Попик, як його вiдразу
прозвав Янь, був маленький, худенький, облисiлий, якийсь знiкчемнiлий - чи
то вiд старостi, чи вiд надмiрно© пристрастi до браги та пива, але, як на
диво, мав довгу сиву бороду i пристойний густий бас. Ця остання якiсть
примирила з ним розчарованого його непоказною зовнiшнiстю Iгоря.
Для церковно© вiдправи було поставлене на березi рiчки ще одно шатро, i
того ж вечора у присутностi Iгоря попик Сiльвестр, одягнутий у блискучi
ризи, з срiбною кадильницею в однiй руцi та золотим хрестом у другiй,
вiдправив заупокiйну молитву по душах загиблих та молебень за живих.
Iгор гаряче молився, цiлував хрест, бив поклони, плакав, просячи вiд
неба прощення i сподiваючись на просвiтлiння та облегшення душi.
Та заспоко ння не приходило. Вночi вiн знову кидався, скрикував, кликав
до себе княгиню вфросинiю, сина Володимира, брата Всеволода, плакав,
скреготав зубами у якiйсь несамовитiй безсилостi i лютi i тiльки пiд
ранок, як i ранiш, знесилений i розбитий, поринув у важкий непробудний
сон.
Наступного дня, пiсля обiду, Рагу©л заявив, що непогано було б
розвiятися соколиним полюванням на лебедiв...
- Кажуть, бiля озера та в лузi Дiнця неважко знайти ©хнi гнiздовища.
Iгор не перечив - рука вже зовсiм заго©лась, i Ждан та Янь швидко
переговорили зi сторожею. Молодi джигiти зрадiли: ©м теж хотiлося
потiшитися i бистрою ©здою, i соколиним полюванням.
Ви©хали у супроводi п'ятнадцяти сторожiв, якi, пам'ятаючи наказ Кончака
пильно слiдкувати за бранцями, але не набридати ©м, трималися вiддалеки
вiд князя та його супутникiв. Ждан, що став тепер не тiльки конюшим, а й
сокольничим, вiз на лiвiй руцi двох соколiв, на голови яких були натягнутi
шкiрянi ковпаки-карналi, що затуляли птахам очi, а Янь припас у саквах на
полудень кiлька шматкiв в'яленого м'яса та в бурдюку холодно© джерельно©
води, бо Iгор, поки його братiя та во© перебували у полонi, навiдрiз
вiдмовився вживати кумис, бузу, а тим паче ромейське вино.
Iгор та Рагу©л ©хали попереду.
- Княже, - упiвголоса сказав тисяцький, - мiй джигун, як ти зна ш,
упада за Настею. Молодиця гарна, нiчого не скажеш, та чу мо серце, що
поплатиться вiн головою! ©й-богу, поплатиться! Хай тiльки-но повернеться
хан Туглiй та дiзна ться про ©хнi шури-мури...
- Я вже казав йому про це, Рагу©ле, але твiй остолоп не тiльки батька
не слуха ться, а й князя. Не бити ж його! Та й не маленький уже - сам
зна , на що йде! - вiдповiв Iгор.
Рагу©л важко зiтхнув i, оглянувшись, ще бiльше понизив голос:
- Та я зараз хочу не про те, княже... Яню хоч кiлок на головi теши, а
вiн як був баламутом, зальотником, так i залиша ться ним, хоч би там що! Я
махнув би на все це рукою, так серце ж болить: не зносити йому голови!..
Однак вiн, як ти сам зна ш, гострий на розум, дотепний i смiливий хлопець.
I метикований достобiса! Ти ж бачиш, як вiн швидко знайшов спiльну мову з
нашими сторожами, - став для них як свiй, зразу втерся у довiру, бiльше
часу проводить з ними, нiж з нами, вони його не зупиняють, коли вiн iде в
кочовище, навiть уночi вi ться хтозна-де... А сю нiч повернувся i шепче
менi: "Батьку, змога для князя Iгоря i для всiх нас утекти!" - "Хлопче,
ти часом не п'яний? За нами слiдкують у двадцять пар очей, коней дають нам
тiльки для полювання та прогулянок i вiдразу вiдбирають... Яка змога?" -
вiдповiв я. Вiн присунувся ще ближче i шепче на вухо: "Настя познайомила
мене з хрещеним половцем Овлуром, власне, тiльки наполовину половцем, бо
його мати Рута - русинка, - так от сей Овлур, або по-нашому Лавро чи
Лаврiн, може дiстати i коней i зброю i провести нас аж додому! Вiн згоден
©хати з нами на Русь..." Що ти на це скажеш, княже?
Iгор задумався.
- А це не пастка?
Рагу©л здвигнув плечима.
- Не схоже. Для чого це Настi? Янь клянеться, що вiрить ©й. Та й сестра
вона Жданова - хоче допомогти братовi i всiм нам. Сiверянка! I нiде правди
дiти - розумна, хитра! Каже: поки Кончак з братi ю в походi, саме ча
тiкати! А не тодi, як тисячi джигiтiв повернуться додому i затоплять увесь
степ... Iгор похитав головою.
- Вона, мабуть, правильно мiрку ... Та тiкати я не згоден!
- Чому, княже? - аж вигукнув тисяцький. - Ти вже видужав! Ранiше,
звичайно, i мови не було б - куди з пораненою рукою?! А тепер саме час!
Чому ж не тiкати?.. Якщо пощастить, не платитимеш за себе такого
скаженого, непомiрно великого викупу. Це раз... Потiм, прибувши додому,
розстара шся срiбла та золота, щоб викупити всiх нас - князiв i бояр. Це
два... А хто ж подума про дружину та чорних людей, що знемагають у
неволi? Тобi це найкраще зробити! Попросиш князiв, у кого багато
половецьких бранцiв, щоб викупили, обмiняли. Це три... Та найважливiше те,
що ти зможеш знайти сили, вiйсько, - князi не вiдмовлять тобi в цьому, -
щоб захистити нашу Сiверщину, що залишилася зовсiм беззахисною вiд
степовикiв... Ось що дасть твоя втеча!.. Що ж стосу ться нас, то ми можемо
i не тiкати. Аби ти втiк!
Iгор довго мовчав, ©хав, понуривши голову. А потiм, зiтхнувши,
вiдповiв:
- Все це розумно, Рагу©ле, i я вдячний тобi, що ти дба ш i про мене, i
про все князiвство... Але тiкати я не можу!
- Чому?
- Як же я покину в неволi брата, сина, племiнника, а сам утечу? Як
покину дружину всю, яку через сво недоумство завiв сюди? Що скажуть менi
люди, коли сам повернуся в землю свою, а братiю, i боярство, i дружину
залишу тут на поталу? Як дивитимуся в вiчi батькам i матерям, жонам i
дiтям? Нi, не вмовляй мене! Якщо терпiти муки неволi, то всiм разом! А
менi найпершому!
- Ну, не таких уже мук ми зазна мо!
- Бачиш, поки половцi сподiваються взяти за нас такий багатий викуп,
вони ставляться до нас по-людськи. А втечи я - i зразу все змiниться. На
князiв надiнуть пута залiзнi, вас заб'ють у колодки або кинуть до ям,
простих людей катуватимуть...
- Княже, ми згоднi все витерпiти! - вигукнув Рагу©л. - Бо вiримо, що
коли ти будеш на волi, то зумi ш заступитися за нас i нас вирвеш з
ненависного половецького полону! Погоджуйся!
- Нi, Рагу©ле, не погоджуся! I давай облишимо цю розмову! - не
пiдвищуючи голосу, але твердо, навiть суворо сказав Iгор.
Рагу©л замовк i з досадою махнув рукою. Ну, що тут поробиш? Вигорiла,
виболiла Iгорева душа! Совiсть замучила його! Кара ться князь, кара ться
щодня i щоночi i не матиме спокою доти, доки останнiй його во©н не буде
визволений з неволi половецько©! Та хiба це запомога всiм ©м - його
карання?
Вони довго ©хали мовчки, заглибленi в сво© думки. Навiть забули, куди i
чого ©дуть. I тiльки голосний Янiв окрик вивiв ©х iз глибоко© задуми.
- Дивiться, дивiться! Лебедi!
Вони глянули в той бiк, куди показував Янь. Там, удалинi, над голубим
степовим озером, поважно знялася пара ясно-бiлих довгоши©х птахiв i почала
набирати висоту.
Iгор стрепенувся. У ньому раптом прокинувся ловець.
- Ждане! Соколiв!
Пiдскакавши до князя, молодий сокольничий передав йому ловчу птицю.
Князь зняв з не© ковпака, дав якусь хвилину призвича©тися до яскравого
сонячного свiтла i пiдкинув високо вгору. Потiм випустив другу i швидко
поскакав навздогiн, щоб не втратити ©х з очей.
Всi помчали за ним.
Сокiл нiколи не бере сво © здобичi на землi i майже нiколи не хапа ©©,
подiбно яструбу, кiгтями. Лови його по-артистичному красивi, точнi,
вивiренi. Це захоплююче видовище. Особливо сильне враження вiд нього у
ясний день, коли на тлi голубого неба сокiл ширя , мов стрiла. Не дивно,
що соколинi лови стали улюбленою розвагою во вод, бояр, князiв, царiв i,
обставленi пишно, багато, перетворилися з часом на справжн ловецьке
мистецтво.
Помiтивши жертву, сокiл не кида ться на не© стрiмголов, а пiдтiка пiд
не© знизу, ляка i жене вгору, якомога вище i вище. А тодi робить крутий
поворот, заходить ззаду i пiднiма ться ще вище над нею. Ось тепер нещасна
птаха в його владi! ©й нiкуди тiкати! З висоти, раптово, мов стрiла,
пущена з лука, пада вiн на не© i одним, вiдставленим i гострим, як нiж,
кiгтем розпорю ©й груди пiд лiвим крилом.
Жертва каменем пада на землю.
Сокiл швидко опуска ться за нею, одним помахом кiгтя перерiзу ©й горло
i, торжествуючи, п' живу гарячу кров...
Iгор зупиня ться на пригiрку i, приклавши руку козирком до лоба,
стежить за кожним порухом ловчих птахiв.
Ось вони наздоганяють лебедiв, заганяють високо в небо, а потiм
кидаються вниз з високостi - i тi з жалiбним криком, смертельно пораненi
каменем падають униз, у сивий полиновий степ.
I тут усi бачать, як здригнулися князевi плечi, заплющилися очi й
опустилася голова, а з вуст його зiрвалися слова, змiшанi iз слiзьми та
гiркотою:
- I ти, соколе, далеко залетiв, птиць побиваючи, - до моря! Та не
злетiти тобi знову в небо, не злетiти! Бо пiдрiзано тобi крильця!
Пiдрiзано шаблями поганих!
Вiн не захотiв бачити лебедiв, не захотiв брати ©х з собою. Мовчки
повернув коня i, нi на кого не дивлячись, поскакав назад.
РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ
Хан Кза лютував на Посем'©. Десятки сiл розвiяв димом, сотнi сiверян
погнав у неволю, ще бiльше, переважно дiтей та старих, позбавив життя,
приступом узяв дерев'яний острог, що захищав Путивль, i дотла спалив його,
а захисникiв, що залишилися живi, пов'язав мотуззям, причепив коням до
хвостiв, стягнув униз, до рiчки,i потопив на виду у князя Володимира i
всiх путивльчан, пустивши ©х пливти за водою.
Потiм обложив Путивль.
Вiн знав, що в невеличкому городi всього пiвтораста князiвських
дружинникiв-гриднiв, якi добре володiють збро ю, а решта - втiкачi з
пригорода та навколишнiх сiл. Хiба то вояки! Вiн також знав, що навкiл на
багато-багато верст - аж до Чернiгова та Ки ва - жодно© князiвсько©
дружини, бо всi без винятку Iгоревi витязi в Половецькому степу... Нi
Ярослав Чернiгiвський, нi Володимир Переяславський, нi Святослав Ки©вський
не прийдуть Сiверськiй землi на допомогу, бо самi мають клопiт з Кончаком.
Тому почував себе Кза тут вiльно, як у себе в юртi, i сво вiйсько, щоб
охопити бiльший простiр, роздiлив на три нерiвнi частини: з найбiльшою сам
та сином Романом залишився пiд Путивлем, сподiваючись без зволiкань взяти
його, з другою послав зятя Костука на рiчку Клевень, а третю дав молодшому
синовi Чугаю, щоб поплюндрував береги верхнього Сейму.
Однак нi першого, нi другого, нi третього дня взяти Путивль Кзi не
пощастило. Невелика, майже кругла в обводi фортеця настовбурчилася проти
нього високими валами, дубовими заборолами, а головне, вiдчайдухами
захисниками. Топлячи бранцiв у Сеймi, хан сподiвався залякати путивльчан,
а вийшло навпаки: ще бiльше озлобив ©х, переповнив ©хнi серця непохитною
затятiстю - боротися до загину!
- Браття, а видите, що буде з нами, якщо здамося! - загукав тодi
Володимир, показуючи на трупи, що пливли по рiчцi. - Так поклянiмося ж
нинi: Путивля не здамо! Будемо битися до останку! Кза зможе ввiйти в город
тiльки тодi, коли жодного з нас не залишиться живого! Тiльки тодi!
- Клянемося! Клянемося! - загримiло на валах. - Путивля не здамо! Лiпше
спалимо себе живцем, нiж пiддамося вороговi!
Кза лютував, а нiчого вдiяти не мiг. Пiдступити до Путивля можна було
тiльки вiд поля, з пiвночi, бо з iнших трьох бокiв його оточували
крутоспаднi урвища, по яких годi добратися навiть до пiднiжжя валу. Та з
боку поля, що не вигадував Кза, ввiрватися в фортецю теж не пощастило.
Володимир стягнув на цей вiдтинок валу найкращих во©нiв -
стрiльцiв-лучникiв, метальникiв списiв, мечникiв, i вони не дозволяли
половцям не тiльки здертися на забороло, а й навiть пiдступитися до валу.
За час облоги Кза зовсiм схуд, споганiв. Чорнi вiспинки робили його
обличчя схожим на старе потемнiле решето. В очах - шал. Ще б пак!
Сподiвався пройти усю Сiверську землю, а застряв пiд Путивлем! Яка ганьба!
Кончак дiзна ться - засмi ! Прокляття!
Одного дня, коли пiсля обiду хан прилiг у шатрi трохи спочити, у табiр
з лементом, галасом, лайкою несподiвано влетiв якийсь розбурханий,
розтривожений кiнний загiн. Кза вискочив з намету.
- Бiда, хане! Бiда! - кинулися до нього прибулi. - Нас розбито, а хан
Костук поранений!.. Кза здригнувся.
- Як - розбито? Хто поранив хана?
- Уруси напали на нас... Зненацька... До Клевенi ми не дiйшли...
Кза не мiг уторопати.
- Якi уруси? Звiдки? Де вони взялися?
Вiн кинувся до похiдних носилок, прив'язаних до iноходцiв, що йшли один
за одним. Там, в уруських подушках, лежав зблiдлий, посiрiлий хан Костук i
тихо стогнав. Досвiдчене око Кзи вiдразу помiтило, що його зятевi жити
недовго. Очi запали, на вустах i на всьому лицi передсмертна смага.
Кзу аж струсонуло. Вiн схопився за голову, нахилився до умираючого.
- Хане, хто тебе так? Як це трапилося? Адже в Сiверськiй землi не
полишилося жодного во©на!.. О, я нещасний! Що скажу тво©й жонi, а мо©й
дочцi? Що скажу малим тво©м сиротам - мо©м онукам? О, горе менi!.. Хто ж
це тебе так? Скажи - i я без жалю розiпну на уруських хрестах i його, i
весь рiд його до п'ятого колiна!
Костук поволi розплющив очi.
- Хане, на мене напав князь Володимир, син Святослава Ки©вського... З
цiлим полком... Коли я не ждав його... Бо i я ж, як i ти, думав, що раз
Iгоря нема, то й нiякого вiйська уруського тут нема... А воно... не так...
Володимир багатьох побив, похапав... Я люто оборонявся, та стрiла влучила
менi в живiт... I я помираю...
- Де ж Володимир?
- Вiн iде услiд за нами... Тiкай!
- Чого б же я тiкав? Я зустрiну його i вiдомщу за тебе!
Костук ледь-ледь ворухнув головою.
- Бачиш - ми взяли в полон одного уруса... Обрiзали йому вуха, i вiн
сказав, що сюди десь пiшов другий ©хнiй полк... Князя Олега
Святославича... Це молодий, недосвiдчений князь... Але з ним iде старий
во вода Тудор... А то хитрий лис!.. Ти зна ш його... Коли б ти не потрапив
у сильце, хане!
Кза на хвилину завагався.
- Ти зна ш це напевно?
- Умираючи, урус не мiг збрехати...
- Куди ж подався Олег?
- Тим боком Сейму... Десь угору, - прошепотiв Костук i, непритомнiючи,
заплющив очi.
Кза змiнився на лицi.
- Десь угору!.. Але ж там син!.. Чугай!.. Вiн потрапить в уруську
пастку! Треба рятувати його! О вай-пай!
Вiн вiдразу наказав знiмати облогу.
Минуло зовсiм небагато часу, i орду з-пiд Путивля, на подив i превелику
радiсть обложеним, мов вiтром здуло. Все витоптуючи, нищачи на сво му
шляху села i вбиваючи бранцiв, що не встигали за кiнними во©нами, вона
покотилася вверх по Сеймовi на з' днання з молодим Чуга м.
Не витримавши швидко© ©зди, на першому ж привалi помер хан Костук. Кза
наказав загорнути його в повсть, прив'язати до сiдла i везти з собою.
* * *
Любава згубила лiк дням i ночам. Довкола стояв теплий зелений лiс, i
вона йшла хтозна-куди - аби подалi вiд душогубiв-кочовикiв. Продиралася
хащами, ведучи Жданка за руку або несучи на плечах.
В лiсi було моторошно. Такий вiн великий, високий, безконечний, такий
кострубатий i начинений рiзними страхiттями: чорними дуплами, з яких, так
i дивись, виповзе гадюка, оброслими мохом пеньками, всiлякими звiрами,
птахами, гадами. А вони iз Жданком такi нещаснi, беззахиснi - босi,
обшарпанi. На нiй - одна сорочка та спiдниця, на ньому - коротенька
полотняна сорочечка та штаненята. Невеликий це захисток! А довкола скiльки
небезпеки! То продираються напролом, трощачи кущi, могутнi волохатi зубри,
то, хрюкаючи, промчить виводок вепрiв на чолi з кабаном-сiкачем та
веприцею, то скрутиться проти сонечка, якраз на стежинi, холодний вуж, а
вночi, коли, назгрiбавши глицi, вони влягалися де-небудь пiд ялиною, щоб
спочити, ©х будили диким реготом i шипiнням сови та сичi.
Страшно у лiсi, а в полi ще страшнiше - там можна наткнутися на
половцiв.
Вони зовсiм охляли з голоду. Чим тут поживишся? Нi горiхiв ще, нi
смородини чи малини, нi жолудiв. Подекуди , правда, сиро©жки. Та хiба
ними ситий будеш? У пташиних гнiздах шукали я ць, а знаходили голих
пуцьвiрiнкiв, що самi ©м назустрiч витягували тоненькi шийки i широко
роззявляли жовтi дзьобики. Пробували гризти дрiбнi кислицi та грушi, що
часто зустрiчалися на ©хньому шляху, та зразу ж випльовували, бо таким
кислим i терпким було те ©ство, що судомою корчило рот.
Рятувалися суницями, що цього раннього i жаркого лiта густо червонiли
по галявинах, але мала це була запомога голодному шлунковi.
Так i брели вони лiсом, знесиленi, змученi, з подряпаними руками й
ногами, ледь живi, аж поки одного дня, опiвднi, не вийшли на узлiсся.
Жданко ледве чалапав. Любава теж вiдчувала, що ось-ось упаде, - ноги
пiдгиналися, в очах хилитався свiт.
Вони присiли на горбочку пiд сосною, звiдки було видно широку галявину,
що полого спускалася до яко©сь рiчки з болотистими берегами, i незчулися,
як, пригрiтi сонечком, поснули.
Прокинулися вiд тупоту; грюкоту, брязкоту збро© та людського крику.
Схопилися на ноги. Униз по галявинi шалено мчали вершники. х було багато.
I гнали вони коней так, нiби доганяли кого чи хтось за ними гнався.
Жданко притулився до Любави, затремтiв усiм сво©м тiльцем.
- Половцi!
Любава обiмлiла теж. Але, придивившись пильнiше, безсило схилилася
плечем на сосну, полегшено зiтхнула i залилася сльозами.
- Та це ж черленi щити! Русичi! Нашi! Вона притиснула Жданка до грудей,
поцiлувала в змарнiлi бруднi щiчки, в наповненi жахом хлоп'ячi оченята i
не переставала повторювати:
- Це ж нашi, Жданку! Нашi!
Вона хотiла бiгти до них, але не могла: ноги затремтiли, обважнiли i
мов приросли до землi. Хотiла крикнути, щоб зупинилися, щоб забрали ©х з
собою, але й крикнути не змогла: язик затерп, став чужий, а в усьому тiлi
розлилося якесь радiсне безсилля.
- Нашi...
Та чому вони так прудко мчать, так поспiшають? Чому переднi, дiставшись
болота, зупиняються i, повернувшись лицем до поля, звiдки щойно прибiгли,
починають шикуватися в густi лави? Чому заднi раптом проскочили мимо них,
завернули праворуч i зникли за лiсом, що даленi на тому боцi галявини?
Все це незрозумiле i дивно. Неясна тривога закрада ться в серце, а
глухий стугiн, що докотився до ©© слуху, змусив оглянутися назад. О небо!
О лихо! Звiдти насува ться, як несподiвана грозова туча, половецька орда.
Вже видно гостроверхi шапки кочовикiв, мають жовтi знамена iз зображенням
бичачих та собачих голiв, небо пропорюють золотi гостряки бунчукiв, на
яких метляються довгi кiнськi хвости, а далеко позаду здiйма ться вгору
сiра курява.
Половцi! Як ©х багато! х значно бiльше, нiж русичiв, яких вони, видно,
переслiдують! Зараз тут, на широкiй галявi, спалахне бiй. Треба тiкати!
Залишатися тут небезпечно... Але вона чомусь сто©ть, чогось жде, не може
зрушити з мiсця. Врештi, зважившись на щось, огляда ться i знаходить те,
що ©й потрiбно, - старого, похилого, з трьома стовбурами дуба, здира ться
з хлоп'ям на нього i всiда ться у розлогу розкаряку.
Хай буде, що буде, а тiкати вона вже не в змозi.
В ту ж мить мимо них пронеслася, прогрюкотiла орда. З криком, гиком,
свистом, з високо пiднятими шаблями половцi з ходу вдарили на русичiв i
зчепилися з ними у смертельному рукопашному бою. Заiржали, здиблюючись,
конi, загримiли об червонi щити русичiв половецькi шаблi, заблискотiли
важкi руськi мечi, розтрощуючи деревинi шоломи степовикiв. Гул, трiск,
гвалт, крик здiйнявся вiд зеленого берега до синього неба.
Половцiв було бiльше,i мчали вони згори вниз, до лугу. Тому й потиснули
вiдразу русичiв аж до болота. I тi, затято вiдбиваючись, прикриваючись
щитами, поволi вiдступали все далi назад. Уже не один русич наклав
головою, не один поранений випустив з рук меча i щита i, зiгнувшись, зi
всi © сили чiплявся за гриву чи за сiдло, щоб не впасти на землю.
Любава з жахом шепоче: "Це кiнець! ©х усiх перерубають!"
Вона вже не дума про себе, про Жданка. Все ство ©© там, на широкому
купинястому березi, де лл ться кров, де з останнiх сил трима ться руське
вiйсько. Коли хтось пада чи опуска донизу червоного щита, вона скрику i
затуля очi.
- Боже, боже! Що робиться! Серце ©© завмира , сльози затуманюють зiр.
Вона з жахом жде невiдворотного кiнця.
Так сталося, що в першому ряду нападаючих опинився Трат. Вiн незграбно
скакав на сво му миршавому соловому нонi i, пiддаючи собi хоробростi
криком, потрясав важким ханським списом. Бiдак з бiдакiв, вiн добровiльно
зголосився пiти в похiд, щоб чим-небудь поживитися в землi урусiв. Як
пастух ханських табунiв та стад, мiг i не йти, однак Туглiй не заперечив i
вiдразу погодився взяти з собою, навiть зброю порядну дав. Трат був
щасливий Не знав вiн, що цим щастям мав завдячувати ханшi Настi, яка давно
вже протурчала хановi вуха, щоб десь запроторив Рутиного чоловiка подалi i
щоб Рута хоч на якийсь час зiтхнула вiльнiше.
Трат скакав поряд з усiма, кричав, розмахував списом i вiдчував у
животi якийсь непри мний холодок. Вiн був добрим чабаном i неабияким
вершником, але давно вже не ходив у походи i зi страхом думав тiльки про
те, як би щитом захиститися вiд урусько© стрiли i не впасти з коня. Бо хто
у такiй круговертi падав на землю, той уже не пiдводився нiколи.
Ось передня лава половцiв зiткнулася з переяславцями, i Трат зовсiм
несподiвано для себе побачив перед собою багато одягненого вершника - у
харалужнiй кольчузi, золотому шоломi, з легким червоним плащем за плечима,
що розвiвався, як знамено, i довгим двосiчним мечем у мiцнiй руцi.
Князь! Уруський князь!
Якщо зараз Трат не зляка ться i настромить його на списа або вiзьме в
полон, то прославиться на весь Дешт-i-Кипчак i стане багатим чоловiком.
Трат направля вiстря свого довгого важкого списа прямо в груди
князевi. А що йому було робити? Праворуч i лiворуч вiд нього - суцiльна
лавина во©нiв, позаду - ще бiльше. Куди дiватись? Тiльки вперед! I хай
великий Тенгрiхан допоможе йому!
Та в останню мить Трат зажмурив очi, спис похитнувся i, замiсть того
щоб ударити князя в груди, ударив у стегно. Князь голосно скрикнув, але в
сiдлi утримався. А Трат з неймовiрним страхом раптом побачив збоку вiд
себе молодого уруського во©на з високо занесеним мечем - то був Iвашко - i
ще почув важкий посвист того меча. I тут свiт перевернувся в його очах.
Обидвi його витягнутi наперед руки - лiва, що тримала повiд, i права, що
тримала списа, - вiдсiченi тим мечем по самi лiктi, упали на гриву коневi,
а звiдти провалилися кудись у безвiсть.
Це було останн , що вiн бачив у сво му життi, - сво© вiдсiченi
закривавленi руки. Потiм вiн уже вiдчував якийсь час, як сповза з сiдла,
пада в темну яму, де несамовитi кiнськi копита рвуть його тiло, трощать
кiстки.
Потiм вiн зник. Зник навiки, втоптаний у чужу землю, багатством яко©
так хотiлося йому поживитися...
Незважаючи на рану, Володимир Глiбович бився затято. Не один раз його
меч падав на голови ворогiв, що, привабленi блиском золотого шолома,
оточували його все тiснiше i намагалися дiстати шаблею чи списом. Поряд з
ним бився Iвашко, билися ще десятки юних витязiв, що мечами, щитами i
власними тiлами затуляли свого князя вiд чужинських шабель i списiв.
Та сили були нерiвнi. Все рiдiли i рiдiли ряди Володимирових охоронцiв.
Другу рану князевi половцi нанесли теж списом - у спину, пiд праву
лопатку. Вiн схитнувся, але в сiдлi утримався, лише перекинув меча у лiву
руку.
На валах, бiля Ки©вських ворiт, зчинився крик.
- Нашi знемагають!
- Князь поранений!
- Допоможiмо ©м! Допоможiмо! Во вода Шварн стрiмголов скотився з
заборола вниз, скочив на коня.
- Дружино, за мною! Виручимо князя! Вперед! Двi тисячi кiнних во©в
вимчали з Переяслава як вихор i всi ю сво ю залiзною силою вдарили на
половцiв, що оточили князя i його невелику дружину. I прорвали кiльце. I
вихопили Володимира, живого, але зраненого списами половецькими. Третiй
удар, найсильнiший, хтось iз нападникiв нанiс йому в груди, i князь упав
на руки кмета Iвашка.
- Це смерть моя! - прошепотiв вiн, спльовуючи кров'ю. - Iгор доконав
мене!
Вiдступаючи з бо м, дружина допровадила князя в город. Його внесли в
княжi палати, поклали на лiжко. Лiкарi i знахарi поспiшали вже з полотном,
зiллям, мазями. Княгиня Забава, стримуючи сльози, цiлувала його зблiдле
обличчя, гладила густого сплутаного чуба[73]. В кутку, стримуванi нянями,
голосили малi дiти.
А вiн прикликав до себе Шварна i прошепотiв, стримуючи стогiн, що
рвався з грудей, i витираючи криваву пiну з уст:
Во водо, вручаю тобi долю княгинi, i дiтей мо©х, i всього Переяслава...
Бийся до останнього, скiльки сил тво©х стане, на валах! У поле не ви©зди i
ворога в город не впускай!.. Князi виручать нас... Повиннi виручити, бо ми
ж тут i ©х захища мо... На них уся надiя наша!..
* * *
А що ж князь Iгор?
Всi днi пiсля Каяли вiн був мов сам не свiй, мов закам'янiлий. в, пив,
перев'язував рану, розмовляв, але i сам вiдчував, i всiм, хто жив з ним
разом, здавалося, що то не вiн, а якийсь iнший, мертвий душею чоловiк.
Видно, там, на Каялi, йому було завдано рани не тiльки в руку, а
передовсiм у серце, в душу, i якщо рана на руцi швидко загоювалася i вже
майже не турбувала його, то душевну рану кожного дня, кожно© хвилини вiн
усе бiльше роз'ятрював, розвереджував власним судом - сво ю совiстю. Вiн
звинувачував себе - i зовсiм небезпiдставно - в смертi багатьох тисяч
сво©х спiввiтчизникiв, у загибелi всього вiйська, у тяжких муках во©в, що
потрапили в половецьку неволю, у сльозах сiверських дiтей, жон, батькiв,
матерiв, а найбiльше - у страшному розореннi, спустошеннi Русько© землi,
якого нинi, в сю хвилину завдавали ©й Кза i Кончак.
Прохання його перед Кончаком про те, щоб привезти з Русi попа,
пояснювалося, в першу чергу, тим, що вiн хотiв облегшити душу щиросердою
сповiддю. Вiн розумiв, що для його умерло© душi потрiбен був ключ, щоб
вiдiмкнути ©©, розбудити вiд болiсного сну, вiд скам'янiлостi, впустити в
не©, замiсть мертво© сукровицi, живу кров, тепло, сонце, людське прощення.
А таким ключем, вiн знав, могло бути тiльки слово, бо мазi, вiдвари,
настойки, припарки - те все для тiла, а слово - для душi. А хто його
скаже? Рагу©л? Ждан? Чи, смiшно сказати, Янь?
Так минув тиждень i другий.
У недiлю, напередоднi того дня, коли Володимир Глiбович рубався з
половцями, а потiм сходив кров'ю i кричав пiд ранами, з порубiжного
руського города Дiнця прибули до Iгоря на Тор його посланцi, якi привезли
з собою старенького, одинокого попа Сiльвестра. Попик, як його вiдразу
прозвав Янь, був маленький, худенький, облисiлий, якийсь знiкчемнiлий - чи
то вiд старостi, чи вiд надмiрно© пристрастi до браги та пива, але, як на
диво, мав довгу сиву бороду i пристойний густий бас. Ця остання якiсть
примирила з ним розчарованого його непоказною зовнiшнiстю Iгоря.
Для церковно© вiдправи було поставлене на березi рiчки ще одно шатро, i
того ж вечора у присутностi Iгоря попик Сiльвестр, одягнутий у блискучi
ризи, з срiбною кадильницею в однiй руцi та золотим хрестом у другiй,
вiдправив заупокiйну молитву по душах загиблих та молебень за живих.
Iгор гаряче молився, цiлував хрест, бив поклони, плакав, просячи вiд
неба прощення i сподiваючись на просвiтлiння та облегшення душi.
Та заспоко ння не приходило. Вночi вiн знову кидався, скрикував, кликав
до себе княгиню вфросинiю, сина Володимира, брата Всеволода, плакав,
скреготав зубами у якiйсь несамовитiй безсилостi i лютi i тiльки пiд
ранок, як i ранiш, знесилений i розбитий, поринув у важкий непробудний
сон.
Наступного дня, пiсля обiду, Рагу©л заявив, що непогано було б
розвiятися соколиним полюванням на лебедiв...
- Кажуть, бiля озера та в лузi Дiнця неважко знайти ©хнi гнiздовища.
Iгор не перечив - рука вже зовсiм заго©лась, i Ждан та Янь швидко
переговорили зi сторожею. Молодi джигiти зрадiли: ©м теж хотiлося
потiшитися i бистрою ©здою, i соколиним полюванням.
Ви©хали у супроводi п'ятнадцяти сторожiв, якi, пам'ятаючи наказ Кончака
пильно слiдкувати за бранцями, але не набридати ©м, трималися вiддалеки
вiд князя та його супутникiв. Ждан, що став тепер не тiльки конюшим, а й
сокольничим, вiз на лiвiй руцi двох соколiв, на голови яких були натягнутi
шкiрянi ковпаки-карналi, що затуляли птахам очi, а Янь припас у саквах на
полудень кiлька шматкiв в'яленого м'яса та в бурдюку холодно© джерельно©
води, бо Iгор, поки його братiя та во© перебували у полонi, навiдрiз
вiдмовився вживати кумис, бузу, а тим паче ромейське вино.
Iгор та Рагу©л ©хали попереду.
- Княже, - упiвголоса сказав тисяцький, - мiй джигун, як ти зна ш,
упада за Настею. Молодиця гарна, нiчого не скажеш, та чу мо серце, що
поплатиться вiн головою! ©й-богу, поплатиться! Хай тiльки-но повернеться
хан Туглiй та дiзна ться про ©хнi шури-мури...
- Я вже казав йому про це, Рагу©ле, але твiй остолоп не тiльки батька
не слуха ться, а й князя. Не бити ж його! Та й не маленький уже - сам
зна , на що йде! - вiдповiв Iгор.
Рагу©л важко зiтхнув i, оглянувшись, ще бiльше понизив голос:
- Та я зараз хочу не про те, княже... Яню хоч кiлок на головi теши, а
вiн як був баламутом, зальотником, так i залиша ться ним, хоч би там що! Я
махнув би на все це рукою, так серце ж болить: не зносити йому голови!..
Однак вiн, як ти сам зна ш, гострий на розум, дотепний i смiливий хлопець.
I метикований достобiса! Ти ж бачиш, як вiн швидко знайшов спiльну мову з
нашими сторожами, - став для них як свiй, зразу втерся у довiру, бiльше
часу проводить з ними, нiж з нами, вони його не зупиняють, коли вiн iде в
кочовище, навiть уночi вi ться хтозна-де... А сю нiч повернувся i шепче
менi: "Батьку, змога для князя Iгоря i для всiх нас утекти!" - "Хлопче,
ти часом не п'яний? За нами слiдкують у двадцять пар очей, коней дають нам
тiльки для полювання та прогулянок i вiдразу вiдбирають... Яка змога?" -
вiдповiв я. Вiн присунувся ще ближче i шепче на вухо: "Настя познайомила
мене з хрещеним половцем Овлуром, власне, тiльки наполовину половцем, бо
його мати Рута - русинка, - так от сей Овлур, або по-нашому Лавро чи
Лаврiн, може дiстати i коней i зброю i провести нас аж додому! Вiн згоден
©хати з нами на Русь..." Що ти на це скажеш, княже?
Iгор задумався.
- А це не пастка?
Рагу©л здвигнув плечима.
- Не схоже. Для чого це Настi? Янь клянеться, що вiрить ©й. Та й сестра
вона Жданова - хоче допомогти братовi i всiм нам. Сiверянка! I нiде правди
дiти - розумна, хитра! Каже: поки Кончак з братi ю в походi, саме ча
тiкати! А не тодi, як тисячi джигiтiв повернуться додому i затоплять увесь
степ... Iгор похитав головою.
- Вона, мабуть, правильно мiрку ... Та тiкати я не згоден!
- Чому, княже? - аж вигукнув тисяцький. - Ти вже видужав! Ранiше,
звичайно, i мови не було б - куди з пораненою рукою?! А тепер саме час!
Чому ж не тiкати?.. Якщо пощастить, не платитимеш за себе такого
скаженого, непомiрно великого викупу. Це раз... Потiм, прибувши додому,
розстара шся срiбла та золота, щоб викупити всiх нас - князiв i бояр. Це
два... А хто ж подума про дружину та чорних людей, що знемагають у
неволi? Тобi це найкраще зробити! Попросиш князiв, у кого багато
половецьких бранцiв, щоб викупили, обмiняли. Це три... Та найважливiше те,
що ти зможеш знайти сили, вiйсько, - князi не вiдмовлять тобi в цьому, -
щоб захистити нашу Сiверщину, що залишилася зовсiм беззахисною вiд
степовикiв... Ось що дасть твоя втеча!.. Що ж стосу ться нас, то ми можемо
i не тiкати. Аби ти втiк!
Iгор довго мовчав, ©хав, понуривши голову. А потiм, зiтхнувши,
вiдповiв:
- Все це розумно, Рагу©ле, i я вдячний тобi, що ти дба ш i про мене, i
про все князiвство... Але тiкати я не можу!
- Чому?
- Як же я покину в неволi брата, сина, племiнника, а сам утечу? Як
покину дружину всю, яку через сво недоумство завiв сюди? Що скажуть менi
люди, коли сам повернуся в землю свою, а братiю, i боярство, i дружину
залишу тут на поталу? Як дивитимуся в вiчi батькам i матерям, жонам i
дiтям? Нi, не вмовляй мене! Якщо терпiти муки неволi, то всiм разом! А
менi найпершому!
- Ну, не таких уже мук ми зазна мо!
- Бачиш, поки половцi сподiваються взяти за нас такий багатий викуп,
вони ставляться до нас по-людськи. А втечи я - i зразу все змiниться. На
князiв надiнуть пута залiзнi, вас заб'ють у колодки або кинуть до ям,
простих людей катуватимуть...
- Княже, ми згоднi все витерпiти! - вигукнув Рагу©л. - Бо вiримо, що
коли ти будеш на волi, то зумi ш заступитися за нас i нас вирвеш з
ненависного половецького полону! Погоджуйся!
- Нi, Рагу©ле, не погоджуся! I давай облишимо цю розмову! - не
пiдвищуючи голосу, але твердо, навiть суворо сказав Iгор.
Рагу©л замовк i з досадою махнув рукою. Ну, що тут поробиш? Вигорiла,
виболiла Iгорева душа! Совiсть замучила його! Кара ться князь, кара ться
щодня i щоночi i не матиме спокою доти, доки останнiй його во©н не буде
визволений з неволi половецько©! Та хiба це запомога всiм ©м - його
карання?
Вони довго ©хали мовчки, заглибленi в сво© думки. Навiть забули, куди i
чого ©дуть. I тiльки голосний Янiв окрик вивiв ©х iз глибоко© задуми.
- Дивiться, дивiться! Лебедi!
Вони глянули в той бiк, куди показував Янь. Там, удалинi, над голубим
степовим озером, поважно знялася пара ясно-бiлих довгоши©х птахiв i почала
набирати висоту.
Iгор стрепенувся. У ньому раптом прокинувся ловець.
- Ждане! Соколiв!
Пiдскакавши до князя, молодий сокольничий передав йому ловчу птицю.
Князь зняв з не© ковпака, дав якусь хвилину призвича©тися до яскравого
сонячного свiтла i пiдкинув високо вгору. Потiм випустив другу i швидко
поскакав навздогiн, щоб не втратити ©х з очей.
Всi помчали за ним.
Сокiл нiколи не бере сво © здобичi на землi i майже нiколи не хапа ©©,
подiбно яструбу, кiгтями. Лови його по-артистичному красивi, точнi,
вивiренi. Це захоплююче видовище. Особливо сильне враження вiд нього у
ясний день, коли на тлi голубого неба сокiл ширя , мов стрiла. Не дивно,
що соколинi лови стали улюбленою розвагою во вод, бояр, князiв, царiв i,
обставленi пишно, багато, перетворилися з часом на справжн ловецьке
мистецтво.
Помiтивши жертву, сокiл не кида ться на не© стрiмголов, а пiдтiка пiд
не© знизу, ляка i жене вгору, якомога вище i вище. А тодi робить крутий
поворот, заходить ззаду i пiднiма ться ще вище над нею. Ось тепер нещасна
птаха в його владi! ©й нiкуди тiкати! З висоти, раптово, мов стрiла,
пущена з лука, пада вiн на не© i одним, вiдставленим i гострим, як нiж,
кiгтем розпорю ©й груди пiд лiвим крилом.
Жертва каменем пада на землю.
Сокiл швидко опуска ться за нею, одним помахом кiгтя перерiзу ©й горло
i, торжествуючи, п' живу гарячу кров...
Iгор зупиня ться на пригiрку i, приклавши руку козирком до лоба,
стежить за кожним порухом ловчих птахiв.
Ось вони наздоганяють лебедiв, заганяють високо в небо, а потiм
кидаються вниз з високостi - i тi з жалiбним криком, смертельно пораненi
каменем падають униз, у сивий полиновий степ.
I тут усi бачать, як здригнулися князевi плечi, заплющилися очi й
опустилася голова, а з вуст його зiрвалися слова, змiшанi iз слiзьми та
гiркотою:
- I ти, соколе, далеко залетiв, птиць побиваючи, - до моря! Та не
злетiти тобi знову в небо, не злетiти! Бо пiдрiзано тобi крильця!
Пiдрiзано шаблями поганих!
Вiн не захотiв бачити лебедiв, не захотiв брати ©х з собою. Мовчки
повернув коня i, нi на кого не дивлячись, поскакав назад.
РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ
Хан Кза лютував на Посем'©. Десятки сiл розвiяв димом, сотнi сiверян
погнав у неволю, ще бiльше, переважно дiтей та старих, позбавив життя,
приступом узяв дерев'яний острог, що захищав Путивль, i дотла спалив його,
а захисникiв, що залишилися живi, пов'язав мотуззям, причепив коням до
хвостiв, стягнув униз, до рiчки,i потопив на виду у князя Володимира i
всiх путивльчан, пустивши ©х пливти за водою.
Потiм обложив Путивль.
Вiн знав, що в невеличкому городi всього пiвтораста князiвських
дружинникiв-гриднiв, якi добре володiють збро ю, а решта - втiкачi з
пригорода та навколишнiх сiл. Хiба то вояки! Вiн також знав, що навкiл на
багато-багато верст - аж до Чернiгова та Ки ва - жодно© князiвсько©
дружини, бо всi без винятку Iгоревi витязi в Половецькому степу... Нi
Ярослав Чернiгiвський, нi Володимир Переяславський, нi Святослав Ки©вський
не прийдуть Сiверськiй землi на допомогу, бо самi мають клопiт з Кончаком.
Тому почував себе Кза тут вiльно, як у себе в юртi, i сво вiйсько, щоб
охопити бiльший простiр, роздiлив на три нерiвнi частини: з найбiльшою сам
та сином Романом залишився пiд Путивлем, сподiваючись без зволiкань взяти
його, з другою послав зятя Костука на рiчку Клевень, а третю дав молодшому
синовi Чугаю, щоб поплюндрував береги верхнього Сейму.
Однак нi першого, нi другого, нi третього дня взяти Путивль Кзi не
пощастило. Невелика, майже кругла в обводi фортеця настовбурчилася проти
нього високими валами, дубовими заборолами, а головне, вiдчайдухами
захисниками. Топлячи бранцiв у Сеймi, хан сподiвався залякати путивльчан,
а вийшло навпаки: ще бiльше озлобив ©х, переповнив ©хнi серця непохитною
затятiстю - боротися до загину!
- Браття, а видите, що буде з нами, якщо здамося! - загукав тодi
Володимир, показуючи на трупи, що пливли по рiчцi. - Так поклянiмося ж
нинi: Путивля не здамо! Будемо битися до останку! Кза зможе ввiйти в город
тiльки тодi, коли жодного з нас не залишиться живого! Тiльки тодi!
- Клянемося! Клянемося! - загримiло на валах. - Путивля не здамо! Лiпше
спалимо себе живцем, нiж пiддамося вороговi!
Кза лютував, а нiчого вдiяти не мiг. Пiдступити до Путивля можна було
тiльки вiд поля, з пiвночi, бо з iнших трьох бокiв його оточували
крутоспаднi урвища, по яких годi добратися навiть до пiднiжжя валу. Та з
боку поля, що не вигадував Кза, ввiрватися в фортецю теж не пощастило.
Володимир стягнув на цей вiдтинок валу найкращих во©нiв -
стрiльцiв-лучникiв, метальникiв списiв, мечникiв, i вони не дозволяли
половцям не тiльки здертися на забороло, а й навiть пiдступитися до валу.
За час облоги Кза зовсiм схуд, споганiв. Чорнi вiспинки робили його
обличчя схожим на старе потемнiле решето. В очах - шал. Ще б пак!
Сподiвався пройти усю Сiверську землю, а застряв пiд Путивлем! Яка ганьба!
Кончак дiзна ться - засмi ! Прокляття!
Одного дня, коли пiсля обiду хан прилiг у шатрi трохи спочити, у табiр
з лементом, галасом, лайкою несподiвано влетiв якийсь розбурханий,
розтривожений кiнний загiн. Кза вискочив з намету.
- Бiда, хане! Бiда! - кинулися до нього прибулi. - Нас розбито, а хан
Костук поранений!.. Кза здригнувся.
- Як - розбито? Хто поранив хана?
- Уруси напали на нас... Зненацька... До Клевенi ми не дiйшли...
Кза не мiг уторопати.
- Якi уруси? Звiдки? Де вони взялися?
Вiн кинувся до похiдних носилок, прив'язаних до iноходцiв, що йшли один
за одним. Там, в уруських подушках, лежав зблiдлий, посiрiлий хан Костук i
тихо стогнав. Досвiдчене око Кзи вiдразу помiтило, що його зятевi жити
недовго. Очi запали, на вустах i на всьому лицi передсмертна смага.
Кзу аж струсонуло. Вiн схопився за голову, нахилився до умираючого.
- Хане, хто тебе так? Як це трапилося? Адже в Сiверськiй землi не
полишилося жодного во©на!.. О, я нещасний! Що скажу тво©й жонi, а мо©й
дочцi? Що скажу малим тво©м сиротам - мо©м онукам? О, горе менi!.. Хто ж
це тебе так? Скажи - i я без жалю розiпну на уруських хрестах i його, i
весь рiд його до п'ятого колiна!
Костук поволi розплющив очi.
- Хане, на мене напав князь Володимир, син Святослава Ки©вського... З
цiлим полком... Коли я не ждав його... Бо i я ж, як i ти, думав, що раз
Iгоря нема, то й нiякого вiйська уруського тут нема... А воно... не так...
Володимир багатьох побив, похапав... Я люто оборонявся, та стрiла влучила
менi в живiт... I я помираю...
- Де ж Володимир?
- Вiн iде услiд за нами... Тiкай!
- Чого б же я тiкав? Я зустрiну його i вiдомщу за тебе!
Костук ледь-ледь ворухнув головою.
- Бачиш - ми взяли в полон одного уруса... Обрiзали йому вуха, i вiн
сказав, що сюди десь пiшов другий ©хнiй полк... Князя Олега
Святославича... Це молодий, недосвiдчений князь... Але з ним iде старий
во вода Тудор... А то хитрий лис!.. Ти зна ш його... Коли б ти не потрапив
у сильце, хане!
Кза на хвилину завагався.
- Ти зна ш це напевно?
- Умираючи, урус не мiг збрехати...
- Куди ж подався Олег?
- Тим боком Сейму... Десь угору, - прошепотiв Костук i, непритомнiючи,
заплющив очi.
Кза змiнився на лицi.
- Десь угору!.. Але ж там син!.. Чугай!.. Вiн потрапить в уруську
пастку! Треба рятувати його! О вай-пай!
Вiн вiдразу наказав знiмати облогу.
Минуло зовсiм небагато часу, i орду з-пiд Путивля, на подив i превелику
радiсть обложеним, мов вiтром здуло. Все витоптуючи, нищачи на сво му
шляху села i вбиваючи бранцiв, що не встигали за кiнними во©нами, вона
покотилася вверх по Сеймовi на з' днання з молодим Чуга м.
Не витримавши швидко© ©зди, на першому ж привалi помер хан Костук. Кза
наказав загорнути його в повсть, прив'язати до сiдла i везти з собою.
* * *
Любава згубила лiк дням i ночам. Довкола стояв теплий зелений лiс, i
вона йшла хтозна-куди - аби подалi вiд душогубiв-кочовикiв. Продиралася
хащами, ведучи Жданка за руку або несучи на плечах.
В лiсi було моторошно. Такий вiн великий, високий, безконечний, такий
кострубатий i начинений рiзними страхiттями: чорними дуплами, з яких, так
i дивись, виповзе гадюка, оброслими мохом пеньками, всiлякими звiрами,
птахами, гадами. А вони iз Жданком такi нещаснi, беззахиснi - босi,
обшарпанi. На нiй - одна сорочка та спiдниця, на ньому - коротенька
полотняна сорочечка та штаненята. Невеликий це захисток! А довкола скiльки
небезпеки! То продираються напролом, трощачи кущi, могутнi волохатi зубри,
то, хрюкаючи, промчить виводок вепрiв на чолi з кабаном-сiкачем та
веприцею, то скрутиться проти сонечка, якраз на стежинi, холодний вуж, а
вночi, коли, назгрiбавши глицi, вони влягалися де-небудь пiд ялиною, щоб
спочити, ©х будили диким реготом i шипiнням сови та сичi.
Страшно у лiсi, а в полi ще страшнiше - там можна наткнутися на
половцiв.
Вони зовсiм охляли з голоду. Чим тут поживишся? Нi горiхiв ще, нi
смородини чи малини, нi жолудiв. Подекуди , правда, сиро©жки. Та хiба
ними ситий будеш? У пташиних гнiздах шукали я ць, а знаходили голих
пуцьвiрiнкiв, що самi ©м назустрiч витягували тоненькi шийки i широко
роззявляли жовтi дзьобики. Пробували гризти дрiбнi кислицi та грушi, що
часто зустрiчалися на ©хньому шляху, та зразу ж випльовували, бо таким
кислим i терпким було те ©ство, що судомою корчило рот.
Рятувалися суницями, що цього раннього i жаркого лiта густо червонiли
по галявинах, але мала це була запомога голодному шлунковi.
Так i брели вони лiсом, знесиленi, змученi, з подряпаними руками й
ногами, ледь живi, аж поки одного дня, опiвднi, не вийшли на узлiсся.
Жданко ледве чалапав. Любава теж вiдчувала, що ось-ось упаде, - ноги
пiдгиналися, в очах хилитався свiт.
Вони присiли на горбочку пiд сосною, звiдки було видно широку галявину,
що полого спускалася до яко©сь рiчки з болотистими берегами, i незчулися,
як, пригрiтi сонечком, поснули.
Прокинулися вiд тупоту; грюкоту, брязкоту збро© та людського крику.
Схопилися на ноги. Униз по галявинi шалено мчали вершники. х було багато.
I гнали вони коней так, нiби доганяли кого чи хтось за ними гнався.
Жданко притулився до Любави, затремтiв усiм сво©м тiльцем.
- Половцi!
Любава обiмлiла теж. Але, придивившись пильнiше, безсило схилилася
плечем на сосну, полегшено зiтхнула i залилася сльозами.
- Та це ж черленi щити! Русичi! Нашi! Вона притиснула Жданка до грудей,
поцiлувала в змарнiлi бруднi щiчки, в наповненi жахом хлоп'ячi оченята i
не переставала повторювати:
- Це ж нашi, Жданку! Нашi!
Вона хотiла бiгти до них, але не могла: ноги затремтiли, обважнiли i
мов приросли до землi. Хотiла крикнути, щоб зупинилися, щоб забрали ©х з
собою, але й крикнути не змогла: язик затерп, став чужий, а в усьому тiлi
розлилося якесь радiсне безсилля.
- Нашi...
Та чому вони так прудко мчать, так поспiшають? Чому переднi, дiставшись
болота, зупиняються i, повернувшись лицем до поля, звiдки щойно прибiгли,
починають шикуватися в густi лави? Чому заднi раптом проскочили мимо них,
завернули праворуч i зникли за лiсом, що даленi на тому боцi галявини?
Все це незрозумiле i дивно. Неясна тривога закрада ться в серце, а
глухий стугiн, що докотився до ©© слуху, змусив оглянутися назад. О небо!
О лихо! Звiдти насува ться, як несподiвана грозова туча, половецька орда.
Вже видно гостроверхi шапки кочовикiв, мають жовтi знамена iз зображенням
бичачих та собачих голiв, небо пропорюють золотi гостряки бунчукiв, на
яких метляються довгi кiнськi хвости, а далеко позаду здiйма ться вгору
сiра курява.
Половцi! Як ©х багато! х значно бiльше, нiж русичiв, яких вони, видно,
переслiдують! Зараз тут, на широкiй галявi, спалахне бiй. Треба тiкати!
Залишатися тут небезпечно... Але вона чомусь сто©ть, чогось жде, не може
зрушити з мiсця. Врештi, зважившись на щось, огляда ться i знаходить те,
що ©й потрiбно, - старого, похилого, з трьома стовбурами дуба, здира ться
з хлоп'ям на нього i всiда ться у розлогу розкаряку.
Хай буде, що буде, а тiкати вона вже не в змозi.
В ту ж мить мимо них пронеслася, прогрюкотiла орда. З криком, гиком,
свистом, з високо пiднятими шаблями половцi з ходу вдарили на русичiв i
зчепилися з ними у смертельному рукопашному бою. Заiржали, здиблюючись,
конi, загримiли об червонi щити русичiв половецькi шаблi, заблискотiли
важкi руськi мечi, розтрощуючи деревинi шоломи степовикiв. Гул, трiск,
гвалт, крик здiйнявся вiд зеленого берега до синього неба.
Половцiв було бiльше,i мчали вони згори вниз, до лугу. Тому й потиснули
вiдразу русичiв аж до болота. I тi, затято вiдбиваючись, прикриваючись
щитами, поволi вiдступали все далi назад. Уже не один русич наклав
головою, не один поранений випустив з рук меча i щита i, зiгнувшись, зi
всi © сили чiплявся за гриву чи за сiдло, щоб не впасти на землю.
Любава з жахом шепоче: "Це кiнець! ©х усiх перерубають!"
Вона вже не дума про себе, про Жданка. Все ство ©© там, на широкому
купинястому березi, де лл ться кров, де з останнiх сил трима ться руське
вiйсько. Коли хтось пада чи опуска донизу червоного щита, вона скрику i
затуля очi.
- Боже, боже! Що робиться! Серце ©© завмира , сльози затуманюють зiр.
Вона з жахом жде невiдворотного кiнця.