Малик Владимир. Черленi щити

князiвських, в походах не тiльки пiдбадьорював во©нiв пiснями та оповiдями
про колишнi походи i перемоги, а й лiкував хворих, перев'язував поранених,
складав потрощенi кiстки, вправляв вивихи, а коли була потреба, пускав
кров... I нiколи не робив рiзницi мiж князем i смердом, мiж боярином i
закупом. Для нього всi вони були людьми i, коли ставив кого на ноги,
почував себе щасливим.
Не поставив на ноги лише двох сво©х найдорожчих, найрiднiших - жону i
диного сина. Жона впракса згорiла десять лiт тому вiд тако© ж гарячки,
вiд яко© тане Любава. А сина, двадцятип'ятилiтнього витязя, привезли роком
пiзнiше на носилках, мiж кiньми, з-пiд Лубна, що над Сулою, з половецькою
стрiлою у грудях... Два тижнi боровся тодi Славута за його життя, всi сво©
знахарськi знання приклав, усi мазi та вiдвари використав, закликав усiх
лiкарiв, що славилися в окрузi умiнням лiкувати, - i гречинiв, i
венецiйцiв, i нiмцiв, i iуде©в, i сво©х. Нiчого не допомогло. Нiхто не
врятував йому сина. Згас, мов свiчка воскова, залишивши по собi в
батьковому серцi невигойну рану...
Три дочки - вiдрiзанi скиби. Повиходили замiж - випурхнули з гнiзда. I
все далеко - одна в Галич, друга у Вщиж, третя аж у полiський Турiв.
Залишився старий боярин-гусляр, знахар i характерник сиротою-одинаком,
читав книги, вiв свiй власний лiтопис, вiдводив душу пiснями на
князiвських пирах, кохався в соколиних ловах, а ще - роздаровував доброту
свого серця людям, якi потребували i цi © доброти i допомоги. Останнiм
часом це були Ждан i Любава. Уподобав молодят, як рiдних.
- Невже помре? - зiтхнув Саму©л.
- Всi ми смертнi.
- Бiдний Ждан! Вiн, зда ться, щиро покохав цю дiвчину...
- Чомусь вiн довго не поверта ться. Хоч би нiчого лихого не трапилося з
хлопцем.
- Я вже його жду не дiждуся, - хитнув головою Саму©л. - Валка готова.
Трохи пiдсохне - i будемо вирушати в Половеччину, а його все нема i
нема... А вiн менi потрiбен - зна мову, звича©, дорогу. Та й смiливий
нiвроку!
- Яким шляхом по©деш?
- Як завжди - Залозним... Правим берегом Днiпра до Заруба, там на той
бiк, до Переяслава, а звiдти - до гирла Сули...
- А назад?
- Як бог дасть... Правда, князь хоче, щоб я його ждав на Ворсклi бiля
Переволоки...
- Якi знайомi шляхи-дороги! - з гiркотою в голосi вигукнув Славута. -
Скiльки ними ходжено-©жджено! Чи й ще доведеться?
- Доведеться, вую, - втiшив старого Саму©л. Але той знизав плечима.
- Хтозна, хтозна... Уже почав вiдчувати тягар лiт за плечима.
- Ще не кожен молодик ма таку мiцну руку i таке гостре око, як у тебе,
вую. На льоту птиць б' ш!
Славута хотiв на це щось вiдповiсти, та не встиг. До нього пiдiйшла
Текля i шепнула:
- Боярине, Любавi стало гiрше. Руки й ноги похололи... Що робити?
Дiвчина дихала нерiвно, важко. Очей не розплющувала. Лежала на пухких
подушках, вкутана ковдрою, непорушно, мов мертва, i тiльки тонкi бiлi
пальцi шарили на грудях, нiби хотiли вирвати з них той бiль, що пiк ©©
вогнем. Нiс загострився, пiд очима залягли темнi тiнi.
- Несiть гарячо© води й гiрчицi! Та швидше! - гукнув Славута.
Служник принiс дерев'янi ночви з гарячою водою. Текля подала глечик з
меленою гiрчицею та довгого ополоника.
Славута зачерпнув жменю гiрчицi, висипав, розколотив ополоником. Рукою
попробував, чи не занадто гаряча вода, i пiсля цього, поставивши ночви на
лiжко, опустив у них похололi Любавинi ноги.
- Давайте окропу! Добавлятимемо, щоб вода не вихолола!
Йому пiдсунули стiлець, поблизу примостили бронзовий казан з паруючим
окропом. Вiн зачерпував кухликом i потроху доливав...
Поволi плинув час. Змiнили в пiдсвiчнику одну свiчку, потiм другу.
Нiхто не порушував гнiтючо© тишi, що залягла в хороминi, не вимовив
жодного слова. Ждали чуда. Всi хотiли, щоб воно звершилося, щоб болiсть
вiдступила i дiвчина розплющила очi.
Безперервно дзюркотiла вода з кухлика, мерехтiв, потрiскуючи, огарок
свiчки, вiв у кутку свою нескiнченну пiсню цвiркун, а Славута не вiдходив
вiд лiжка.
Проспiвали третi пiвнi. Скоро свiтатиме. Незабаром наступить погожий
весняний ранок. Що ж принесе вiн у цю тривожну господу? Радiсть? Чи горе?
Любава легенько зiтхнула, довгi вi© здригнулися. Славута поклав ©й на
чоло свою гарячу руку i раптом вiдчув, як воно зволожу ться прохолодним
потом. Вiн повернув голову до Саму©ла i Теклi, до хлопця-служки, i в його
оцi блиснула радiсна сльоза.
- Житиме! Хай поб' мене Перун - житиме! - прошепотiв щасливо. - Смерть
вiдступа ... Вiдступа ...

* * *

Ярило зборов зиму. Навiть у глухе пiдземелля дихнув теплим леготом,
заглянув жовто-зеленими котиками вербицi у вузьке вiконечко порубу.
Сонце пiдбивалося все вище й вище. В небi прокурликали журавлi,
прокричали гуси, теплий дух землi, змiшаний iз бентежними пахощами
весняного зела та клейко© бростi, п'янив груди.
Ждан цiлими днями не вiдходив вiд вiконця. Дивився на невеликий
косинчик двору i уявляв широкий, безмежний свiт - повiнь на Деснi, зеленi
бори i темнi, ще безлистi га© на видноколi, вузькi смужки озимини на
полях, темнi провалля ярiв, бездонну голубiнь неба.
Як хотiлося йому туди - на волю! Дихнути п'янким повiтрям весни,
босонiж промчатися по теплiй зеленiй бережинi, пiдставити обличчя i руки
золотому промiнню Дажбога...
Та ланцюг дозволяв дотягнутися тiльки до вiконця.
I то добре. Стояти так годину i другу, дивитися й дивитися на волю! Аж
поки не затремтять вiд утоми ноги та не зарябi в очах вiд яскравих
кольорiв дня.
Одного разу - це було опiвднi - ось так стояв вiн бiля вiконця i
дивився зi сво © темницi на бiлий свiт. I раптом побачив княгиню
Ярославну. В барвистому весняному одязi, в жовтих чобiтках, у бiлiй
хутрянiй шапочцi, прудко збiгла вона з дощаного ганку i зупинилася якраз
посерединi видимо© з пiдземелля смужки двору, когось пiджидаючи.
Пiдкоряючись якомусь незрозумiлому поривовi, що охопив його зовсiм
несподiвано, Ждан припав до вiконця i щосили загукав:
- Княгине! Княгине Ярославно!
Ярославна здригнулася. Голос iз-пiд землi злякав ©©.
Ждан ще раз, уже тихше, погукав:
- Я тут, княгине, в пiдземеллi! В порубi! Княгиня з острахом
наблизилася до вiконця. Нахилившись, запитала:
- Ти хто?
- Я княжий конюший - Ждан. Порятуй мене, княгине! Я нi в чому не винен
перед князем. Заступися за мене! Випусти звiдси! Або вислухай мене!
Ярославна нiчого не вiдповiла на це i на якийсь час зникла з-перед
Жданових очей. Але незабаром загуркотiв засув, скрипнули заржавiлi завiси,
i дверi розчинилися. У супроводi гридня княгиня вступила до порубу. Довго
призвичаювалася до напiвтемряви, особливо непроглядно© пiсля яскравого
свiтла сонячного дня, потiм спитала:
- Хто мене кликав?
- Я, княгине, - виступив наперед Ждан, здригаючись вiд холоду.
- А то хто? - Ярославна показала в темний куток, де поблискувала пара
палаючих очей.
- То смерд Будило... За давнiх богiв стражда тут... За треби ©м...
- Жахливо, - прошепотiла княгиня i повернулася до гридня: - Поклич
князя! Хай прийде сюди!
Коли гридень вийшов, наказала:
- Розповiдай, за вiщо тебе посаджено. Тiльки щиру правду!
- Княгине! - зойкнув Ждан. - Яка тут може бути лжа! Моя дина надiя -
то правда... Сподiваюся, вона розчулить тво серце, i ти заступишся за
мене перед князем.
I почав розповiдати.
I не помiтив нi вiн, нi Ярославна, як у поруб тихо вступив князь Iгор i
зупинився у дверях. Лише Будило хотiв уклякнути на колiна, та князь
приклав палець до рота - мовчи!
Ждан хвилювався, розповiдав нескладно, уривчасто - i про половецьку
неволю, i про зустрiч iз Кончаком, i про Саму©ла, i про Любаву, i про
Славуту та великого князя ки©вського, i про князя Iгоря, якому служив
самовiддано i служив би ще вiрнiше, аби лише князь того забажав... Та
найчастiше вiн згадував Любаву i той день, коли вирвав ©© з пазурiв смертi
i повiз до Ки ва, бо лише там мав надiю врятувати ©©.
Ярославну вразила ця розповiдь, на очах у не© виступили сльози. Вона
тихо запитала:
- Ти так сильно коха ш ту дiвчину?
- Кохаю, княгине... Хiба це вина моя?
- Нi, я нi в чому тебе не звинувачую, бо розумiю, що це таке -
кохання... Менi зда ться, що я зробила б так само, коли б мiй ладо
потрапив у становище, подiбне Любавиному. Вiрю, що й вiн рятував би мене,
незважаючи нi на що... Я проситиму князя, щоб вiн випустив тебе з цього
жахливого пiдземелля...
- I мене, княгине, - простягнув до Ярославни руки Будило. - Бо не
вчинив я нiкому зла: не вбив, не вкрав, не посягнув на честь... Всього й
вини мо ©, що до душi менi живi боги - сонце, вiтер, води, лiси, зеленi
поля, а не мертвi, намальованi людською рукою на стiнi чи на шматку
липово© дошки... Заступися, княгине, перед князем, i я, всiма богами
клянусь, слугуватиму тобi i тво му князевi, довiку буду вiрний душею i
тiлом.
Вiн намагався дотягнутися до княгинi, щоб поцiлувати ©© руку чи одяг,
але не змiг, бо не пускав важкий заржавiлий ланцюг, що глухо гримкотiв при
кожному його руховi.
- Хто ж тебе посадив сюди? - спитала Ярославна. - Чи зна про тебе
князь Iгор?
- Схопили мене чорноризцi з наказу пископа, кинули до порубу i
припнули на цеп з вiдома тисяцького, а князь Iгор, я думаю, i не вiда про
те...
- I за тебе, чоловiче, замовлю слово.
- Не треба, княгине, - раптом виступив на середину порубу князь Iгор. -
Я все чув...
- Тим краще, ладоньку... То ти випустиш цих людей? Щоб не болiло мо
серце вiд думки, що за кiлька крокiв вiд мене, пiд помостом мо © хоромини,
зазнають тяжких мук оцi безвиннi, - сказала Ярославна, не виявляючи
здивування з того, що князь пiдслухав ©хню розмову. - В iм'я богiв наших,
нинiшнiх i колишнiх...
- Цього старого, Будила, я вiдпущу зразу, - вiдповiв князь, окидаючи
поглядом кiстляву, закошлачену постать смерда. - Я справдi нiчого про
нього не знав i вилаю Рагу©ла за самоправство... А Ждана посадив я, i
посадив не за те, що вiн порятував кохану вiд смертi, а за довгого язика,
за те, що залишив вiйсько, не попередивши про це князя, що обмовив мене
перед Святославом...
Ждановi хотiлося крикнути, що не обмовляв вiн, що розповiв Святославовi
тiльки те, що сам бачив на власнi очi, але пiд застережливим поглядом
княгинi зцiпив зуби i не промовив жодного слова.
Ярославна ж пригорнулася до Iгоря i тихо, довiрливо, мов розповiдала
якусь та мницю, зашепотiла:
- Княже, я не вбачаю у вчинках твого конюшого зради чи якогось лихого
намiру супроти тебе. Врештi, мав же вiн якось пояснити Святославовi, коли,
де i ким була поранена Любава. Та й справдi: тайна - не втайна! Про Глiбiв
чутка i так миттю рознеслася по всiх князiвствах - як Iгор покарав
Володимира. I покарав справедливо - за те, що той перший напав на тво©
землi. I якщо Святослав справедливий, то мусить обвинуватити передусiм
Володимира... Тож при чому тут конюший твiй? Яка його провина? Що по©хав,
не попередивши тебе? Що розповiв Святославовi про Глiбiв? Але подумай:
хiба, коли б я була поранена, ти не мчав би зi мною, нiкого не спитавшись,
туди, де мене могли б порятувати? Чи вигадував би бозна-що про мiсце та
обставини мого поранення? Нi, мабуть, i ти, ладоньку мiй, вчинив би так,
як i твiй конюший... Тож вiдпусти його! Заради справедливостi! Заради
сироти Любави та ©© кохання з цим хлопцем! Прошу тебе, ладоньку мiй!
Вона дивилася на князя знизу вгору, i в ©© ясних очах, освiтлених
скупим промiнчиком свiтла, що пробивалося в похмуре пiдземелля крiзь
вузьке вiконечко, блищали сльози.
У твердому, суворому Iгоревому обличчi щось здригнулося, воно
пом'якшало, розпогодилося, стало аж нiби вродливiшим, добрiшим...
- Хiба можна тобi вiдмовити, Ярославно? Ти ма ш добре серце, спроможне
не тiльки вiдчиняти вутлi дверцята цього порубу, а й пробити мури
кам'яниць, розтопити лiд зачерствiлих у боях та походах князiвських
сердець... Я вiдпускаю ©х обох! Нехай iдуть!.. I будь спокiйна: вiднинi
цей поруб пустуватиме, щоб ти не тривожила себе думкою, що поблизу тво ©
хоромини страждають люди... Для злочинцiв я знайду iнше мiсце! - I вiн
гукнув до гриднiв: - Розкуйте цих людей! Вiднинi вони вiльнi i можуть iти,
куди хочуть! А цьому отроковi вiддайте його коня i зброю...
Жданове серце забухкало, задвигтiло, мало не вирвалося з грудей. Вiн
вiльний! Ще сьогоднi, не гаючись нi хвилини, вiн вирушить до Ки ва, де на
нього жде Любава! Яке щастя! Яка радiсть! Дихнути повiтрям свободи,
глянути на золоте коло сонця, на зеленi руна полiв, на голубе небо, на
свiтлi води рiк та озер, сiсти на коня i помчати з вiтром навперейми куди
хочеш - хiба це не найбiльше щастя? Його не оцiнить тiльки той, хто не
сидiв на цепу у сирiй темнiй ямi, хто не скнiв вiд думки, що навiки
похований у нiй, хто втратив останню надiю...
Йому на радощах хотiлося цiлувати княгинi руки, вiн ладен був простити
князевi його несправедливiсть, але з пересохлого горла виривалися лише два
слова:
- Дякую, княгине! Дякую, княже! Дякую, княгине! Дякую, княже!..
Зате Будило висловив сво© почуття щирiше. Вiн дотягнувся до Iгорево©
руки i, шкарубкими пальцями погладивши парчевий князiвський рукав, прорiк:
- Княже, соколе наш придеснянський! Щоб тво©й княгинi, нашiй рятiвницi,
жура не затьмарила ясного чола, щоб ©© очi не пойнялися гiркими сльозами,
я в скрутну хвилину сво©ми грудьми заступлю тебе! Я прикличу всiх мо©х
богiв на допомогу, всiх мо©х пращурiв i прапращурiв, щоб виручили тебе з
бiди велико© у годину смертельну, люту! Тiльки поклич, княже, сонце наше
ясне! Тiльки гукни!
Вiн раптом випростався, мало не досягнувши головою стелi, високий,
дужий, кудлатий, щасливими очима крiзь сльози поглянув на Ярославну, що з
неприхованим подивом слухала його проникливi слова, сильно рвонув ланцюг,
аж вiн забряжчав, задзвонив, загув, i крикнув радiсно на гриднiв:
- Та швидше ж збивайте, хлопцi, з мене цi залiзяки, хай би були щезли,
бо нетерпеливиться менi вийти з цi © ями та вклонитися i Яриловi, i
Стрибоговi, i полям, i лiсам, i кущам, i всьому свiтовi широкому!.. Швидше
збивайте, щоб не вмер я вiд радостi велико© у цiй ямi!..
I вiн знову так сильно рвонув за ланцюг, що той громом вiдлунився пiд
вологою стелею затхлого пiдземелля...



РОЗДIЛ ШОСТИЙ

До Ки ва Ждан прибув дуже вчасно: наступного ранку Саму©л з валкою
вирушав у Половецьку землю.
- Ждане, тебе сам бог посила менi! - вигукнув купець, розставляючи
руки для обiймiв. - Де ти пропадав? Нам же в дорогу пора! Та й Любава
побива ться за тобою... Ходiмо хутчiй до не©! Бо змучилася дiвчина зовсiм.
Як ти по©хав, заслабла, так що ледве вiдхаючили гуртом, а тепер за тобою
сохне... I чим ти ©© причарував? Зда ться, звичайний собi парубок...
Почувши про тяжку хворобу Любави, Ждан заспiшив.
- Ходiмо швидше, дядьку Саму©ле! Ходiмо! Боярин Славута зрадiв
хлопцевi, як рiдному. Цi дво молодят останнiм часом повiльно, але мiцно
ввiйшли в його серце i зайняли в ньому досить помiтне мiсце.
Вiн вiдчинив дверi до Любавино© хоромини, пропустив Ждана вперед.
Любава сидiла бiля вiкна i вишивала. Та як вона змiнилася! Змарнiла,
схудла, пiд очима - темнi тiнi, плечi загострилися, а тонкi кистi рук
проти яскравого весняного сонця аж свiтилися.
- Любаво! - гукнув Ждан з порога.
- Жданку!
Дiвчина схопилася iз стiльчика i захиталася. Ноги ще погано слухалися
©©. Ждан пiдтримав, посадив на лiжко, сам сiв поряд i теплою рукою
пригладив дiвочi коси.
Дивився на не© з любов'ю i жалiстю, вiдчуваючи, що бачить перед собою
найдорожчу в свiтi iстоту, без яко© i свiт бiлий був би йому не милий.
Славута i Саму©л переглянулися i причинили дверi, даючи молодятам змогу
побути на самотi.
- Я думала, ти забув про мене, - сказала з легким докором у голосi
дiвчина. - А менi було так важко, що й не знала, чи живу, чи вмираю. Вже й
попа ладилися покликати, щоб соборував...
- Бiдненька моя! Я рвався до тебе, та не мiг при©хати. - Ждан не хотiв
розповiдати про сво© митарства, щоб не хвилювати дiвчину. - Душа моя нiби
вiдчувала, що тобi важко. Я кожного дня i кожно© ночi думав про тебе, люба
моя... I знову думатиму, бо завтра вiд'©жджаю з Саму©лом у Половеччину...
- Знову вiд'©жджа ш, - Любавин голос здригнувся, темнi очi зволожилися.
- Але за мiсяць чи за два я повернуся i вже назавжди буду з тобою. Ми
поберемося i по©демо до мене на Сейм, у Вербiвку. Збуду мо там хатку i вже
нiколи не розлучатимемося.
Любава пригорнулася до нього, схилила юнаковi на груди голiвку. Але очi
©© були пойнятi смутком.
- Не скоро ми поберемося, Жданку, - сказала сумно.
- Чому?
- Як же можна? Ще й двох мiсяцiв не минуло, як убили мого дiдуся... Ма
рiк минути - тодi хiба... А ранiше - нi...
- Я ждатиму скiльки треба... Та все одно ми будемо разом... От тiльки
з'©жджу в Половеччину...
Вони ще довго шепотiлися, мрiючи про сво наступне спiльне життя. I
здавалося воно ©м, як зда ться всiм молодим, i нескiнченно довгим, i
та мничим, i привабливим. Ну й, звичайно ж, хотiлося, щоб було воно
щасливим... ©х уже не хвилювали пережитi небезпеки, хвороби, пригоди, бо
всi ©хнi помисли були в майбутньому, у тому далекому прийдешньому часовi,
який манить молоду людину сво ю та мничiстю.
Крiзь вiкно до хоромини непомiтно вкралися синi сутiнки, i тiльки тодi
Ждан спохватився. Наступа вечiр, а йому ж iще збиратися в далеку дорогу!
Вiн востанн обняв дiвчину, попрощався, обiцяючи якнайскорiше повернутися,
i рушив до дверей...

* * *

Залозний шлях починався в Ки вi i колись з' днував його з Тмутараканню,
а пiсля захоплення ©© половцями - з Половецькою землею. Правим берегом вiн
тягнувся до Заруба, де подорожнi переправлялися бродом через Днiпро, i
прямував на пiвденний схiд уже лiвим, низинним берегом, густо порослим
очеретами, вiльшняком i найбiльше - лозою. Тому й прозвали його Залозним
тобто шляхом за лозами.
Через притоки Днiпра - Сулу, Псел i Ворсклу виводив вiн у Половецьку
землю, що починалася на схiд вiд Днiпра по рiчцi Орелi, або Углу, як
називали ©© нашi предки - давнi русичi. Шлях був нелегкий, небезпечний.
Нерiдко по ньому гасали половецькi орди. А в весняний час, коли в рiках
пiднiмалася вода i затоплювала броди, доводилося споруджувати громiздкi
плоти. Це забирало багато сил i часу.
Саму©лова купецька валка щасливо подолала цей шлях i в серединi травня
стала табором над Орiллю. Вози поставили в коло - для захисту вiд
несподiваного нападу.
- Даю два днi вiдпочинку, - сказав Саму©л. - А потiм по©демо далi - до
Кончака на Тор... Розкладайте багаття, варiть кулiш, коней потриножте i
пустiть на попас...
Молодi ки©вськi кметi, що вмiли в однаковiй мiрi й бiля коней ходити, i
з лука стрiляти, i мечем орудувати, миттю кинулися виконувати цей наказ,
бо за довгу дорогу стомилися i тепер наперед тiшилися дводенним
вiдпочинком.
Попо©вши, простелили тут же, на березi, проти сонечка, попони та свитки
i повкладалися спати. Лише один Ждан залишився на чатах: вилiз на стару
вербу, зручно вмостився в розлогiй розкаряцi i уважно роззирнувся на всi
боки.
Ген-ген на видноколi, в тiй сторонi, де сходить сонце, сто©ть Голубий
лiс, що тягнеться аж до рiчки Самари. Здалеку вiн справдi зда ться
голубим. З пiвночi, заходу i пiвдня розкинулися безмежнi степи, вкритi
буйними весняними травами: ковилою, буркуном, будяками. А посеред них -
Орiль. Виблиску проти сонця срiблястими плесами, шумить очеретами, поволi
котить сво© тихi води до гомiнкого Днiпра.
Всюди тихо, анi душi. Однак тривога не полиша Ждана. Чужа земля!
Половецька! Скiльки люду з Русi - з Ки ва, Переяслава, Чернiгова, Путивля
- поглинула вона! Скiльки слiз тут виплакано темними ночами, скiльки кровi
пролито i нелюдських мук зазнано! Десь тут i вiн поневiрявся, десь тут, у
глибинi степу, а може, й зовсiм недалеко, i досi знемагають у неволi мати
й сестриця! А скiльки ©х, безвiсних жiнок, дiвчат, чоловiкiв, дiдiв i
дiтей, розкидано злою волею половчина по безмежному просторi мiж Дуна м i
Днiпром, мiж Днiпром i Доном, мiж Доном i Волгою, а в iнший бiк, на
пiвдень, - аж до Тмутараканi, аж до Обезiв! I не злiчити! Вiн добре
пам'ята , що в кожному половецькому родi полоненикiв було стiльки ж,
скiльки i самих половцiв, а пiсля розбiйницьких нападiв на Русь - i
бiльше. I кожен з тих нещасних мрiяв про визволення, про повернення на
рiдну землю. Та рiдко кому щастило в цьому...
Потiм Ждановi думки шугнули в Ки©в, у хоромину доброго благодiйника
Славути, де залишилася Любава. Як вона там? Видужала? Чи знову хворi ? А
якщо видужала, то чим займа ться? Що поробля ?
Вiн задумався i не зразу помiтив, як iз Голубого лiсу ви©хав загiн
вершникiв i попрямував до табору. А коли помiтив, то враз скотився з
дерева i почав будити сплячих:
- Вставайте! Вставайте! Гей, Саму©ле, половцi наближаються!
Табiр миттю ожив, заворушився. Люди стривожено загули, вхопилися за
зброю.
Саму©л вискочив на воза, глянув на вершникiв, що наближалися, пiдняв
руки.
- Спокiйно, хлопцi! Спокiйно! Не для того ми ©хали сюди, щоб воювати зi
степовиками, а для того, щоб торгувати з ними. Тому зброю держiть
напоготовi, а в дiло не пускайте! Зав'яжемо переговори!
Половцi зупинилися на пригiрку.
- Хто ви? I куди путь держите? - спитав старший.
- Я купець Саму©л з Ки ва i держу путь на Тор, до стiйбища хана
Кончака.
- Що везете?
- Жiночi прикраси iз золота, срiбла, янтарю, скла, а також полотна,
мед, вiск, взуття, одяг, ножi, блюда... Все, що вам потрiбно.
- Гм, i справдi все це нам потрiбно... А чому саме до Кончака, а не до
Коб'яка, примiром?
- У мене тамга вiд Кончака.
- Покажи! - Половець пiд'©хав ближче. - Гм, справжня... I все ж таки ти
по©деш не до Кончака, а в стiйбище Коб'яка!
- Але ж... Хто ти такий, що наказу ш менi?
- Я хан Алак! - випростався той гордовито в сiдлi. - I ти не в землi
урусiв, а в Половецькiй землi! I мусиш слухатися! По©деш до хана Коб'яка,
а там - як уже вiн скаже...
Довелося пiдкоритися.
Переправившись бродом через Орiль, валка того ж дня прибула в кочовище
Коб'яка. I Саму©л, i Ждан вiдразу помiтили, що мiж юртами зеленiла трава,
яку ще не встигла витоптати людська нога, ще не видно куп смiття, як це
бува , коли орда сто©ть на одному мiсцi довгий час, i стежки до рiчки не
вичовганi до блиску, а ледь намiченi в травi. Це могло означати лише одно:
половцi отаборилися тут зовсiм недавно. Отже, прибули десь з пiвдня, з
пониззя Днiпра? Яка ж причина того? Адже пашi для коней i худоби зараз
усюди вдосталь...
Валка зупинилася недалеко вiд рiчки, ©© вiдразу оточила галаслива юрба.
Десятки рук простягнулися до возiв, до коней, до попон, якими були накритi
товари. Во©нам хана Алака, який супроводив валку з Орелi, довелося пустити
в хiд нагайки, щоб вiдiгнати занадто цiкавих.
- Не покрадуть? - затурбувався Саму©л, вiдбираючи подарунки для
Коб'яка.
- Нема пiдстав хвилюватися, - вiдповiв Алак. - Мо© люди
стерегтимуть... Ходiмо!
Вiн повiв Саму©ла i Ждана до хансько© юрти, що вiдрiзнялася вiд iнших
розмiром i кольором, - вона була не темно-сiра, а бiла. Коло не©, на
високiй тичцi, розвiвався пiд вiтром довгий кiнський хвiст-бунчук, а поряд
з ним, на другiй тичцi, майорiла золотиста корогва iз зображенням
змiя-дракона з трьома головами. Трохи далi вишикувалися в ряд меншi юрти -
для ханських жон та дiтей, а ще далi - для обслуги.
Бiля входу стояли сторожовi. Один з них, вклонившись Алаковi, вiдкинув
полог.
У юртi було прохолодно. Крiзь вiдкритий верх вривася жмут яскравого
свiтла, що вихоплював з напiвтемряви барвистi килими на стiнах та на
долiвцi. Прямо проти входу, пiд протилежною стiною, на торi[35], сидiв хан
Коб'як, сухорлявий чоловiк середнiх лiт, з вузькими чорними очима пiд
важкими верхнiми повiками, у червоному чепкенi, пiдперезаному зеленим
шерстяним поясом. Голова його i борода були голенi, а чорнi вуса, мов
п'явки, пiдковою охоплювали мiцно стулений рот. По праву i по лiву руку
вiд нього пiвколом сидiли менш значнi, пiдлеглi йому хани. Перед ними на
великих бронзових мисках лежали недо©дки тушковано© баранини, а в
дерев'яних тостаганах та ковшиках каламутився недопитий кумис.
- Великий хане, я з роз'©здом натрапив на тому боцi Орелi на уруського
купця Саму©ла з валкою товару, - вклонившись, сказав Алак. - Вiн мав намiр
©хати на Тор до Кончака, але я завернув його сюди.
- Ти добре зробив, Алаку. Гадаю, купець Саму©л не пошкоду , що завiтав
до нас, бо i нам, як i Кончаку, потрiбнi i жiночi прикраси, i зброя, i
одяг. А наше золото i срiбло нiчим не вiдрiзня ться вiд Кончакового. - I
Коб'як широким жестом показав на цупкi подушки. - Сiдай, Алаку! Сiдайте,
уруси, будете бажаними гiстьми! - Вiн плеснув у долонi i, поки гостi
всiдалися, наказав охоронцю: - Хай ще принесуть м'яса та кумису! - А коли
той вийшов, глянув у вiчi Саму©ловi: - Я слухаю тебе, урусе!
Саму©ловi не вперше зустрiчатися з ханами та беями половецькими, знав
©хню пожадливiсть, хiть до подарункiв. Тому й розпочав з цього. Ждан
розв'язав торбу, i Саму©л дiстав звiдти шмат сукна, кiлька разкiв
янтарного намиста для ханських жон, гарно оздоблений нiж у шкiряному
чохлi, передав це все по колу.
Хани захоплено цмокали язиками.
- Ой-бой, якi гарнi подарунки! Ой-бой! Коб'яковi очi забiгали, радiсно
i жадiбно заблищали.
- Бею Саму©ле, ти дуже добре зробив, що завернув у мiй стан. До Кончака
ще встигнеш. А тим часом по©деш по мо©х стiйбищах, i, я певен, тво© вози
скоро стануть легкими, а кишенi наповняться половецьким золотом та
срiблом. Ти i вiд мене одержиш тамгу на вiльну торгiвлю у мо©х володiннях.
Смiливо можеш ©хати, куди тобi забажа ться, - нiхто тебе i пальцем не
зачепить!
- Дякую, хане, - вклонився Саму©л, пiдводячись. Але Коб'як спинив його.
- Зачекай, Саму©ле. Зараз принесуть кумис - вип' ш за мо здоров'я...
Окрiм того, хочу поговорити з тобою.
- Прошу, хане. Запитуй - я вiдповiм на всi тво© запитання.
Коб'як наморщив лоба, а вузькi, гострi, мов списи, очицi пронизали
купця наскрiзь.
- Скажи менi, Саму©ле, що робиться в землi урусiв, - чи й там зима була
така люта, як у нас? Чи був падiж скоту?
- Зима була люта, але скот уцiлiв, бо трима мо його не в полi, а в
хлiвах, i году мо сiном та зерном, заготовленим улiтку.
Коб'як похитав головою.
- Пай-пай! У вас, урусiв, багато скоту... Це добре! Ми радi, що сусiди
такi багатi... Ми теж зберегли свiй скот, хоча зима була люта... А скажи
менi, Саму©ле, чи не було в землi урусiв мору, пошестi яко©? Чи
живi-здоровi князi Рюрик та Святослав? Як ведеться князевi переяславському