сам, запитав:
- Кажи, княже, що трапилося?
- Нiби сам не вiда ш, Iгорю! Несправедливiсть чиниш!
- Се новина для мене! Яку?
- Свiй полк поставив у головi, а мiй залишив позаду. А по закону мiй
мав бути попереду!
- Чому?
- Бо Кончак на мою землю напав, мо© волостi попалив, пограбував, мо©х
людей побив чи в полон забрав! Ти бачив, яке спустошене Посулля? Отак
майже всюди - аж до Переяслава! Люд збiднiв, майже всi стали жебраками:
коня нема, вола нема, збiжжя, щоб весною кинути в рiллю, теж нема. Все
забрали клятi! Ось чому мо© во© ремствують на тебе! Ти позбавля ш ©х
здобичi! Бо всiм вiдомо, що лiпший кусень дiста ться тому, хто йде
попереду! А хто приходить на розбiр шапок, той хiба що блюдо вилиже!
- Ми йдемо передусiм для того, щоб вiдомстити Кончаковi!
- Лукавиш, княже! Вiдомстити хочемо ми, переяславцi, а здобич захопити
хочете ви, сiверяни!
- Дурницю мовиш, Володимире!
- Княже! - спалахнув Володимир Глiбович i зблiд.
- Я тут старший, i менi виднiше, яке вiйсько де поставити - в головi,
на правому крилi, на лiвому чи позаду...
- Воно й видно! Дба ш тiльки про себе, княже! Не мене поставив у
головi, а себе! А по якому праву? Тiльки тому, що Святослав послав тебе
замiсть себе? А коли б Рюрик посилав, то, мабуть, мене поставив би на чолi
вiйська?
- Може, й так, але тодi мене тут не було б!
- Чому?
- Бо не дорiс ти, княже, стояти надi мною! Обидва молодi й гарячi, вони
настовбурчилися, як пiвнi, i дивилися один на одного лихими поглядами.
Кров шугнула обом у голови.
Володимир зблiд ще дужче.
- Але я достатньо дорiс, щоб стати супроти тебе, княже! Як уже стояв
одного разу, коли ти у спiлцi зi сво©м сватом Кончаком хотiв заволодiти
Ки вом! Гадаю, ти не забув, як покинув вiйсько напризволяще i кущами тiкав
вiд наших мечiв до Днiпра, нiби останнiй боягуз!
Спогад про цю ганебну подiю i досi пiк соромом серце Iгоря. Зловмисне ж
нагадування роз'ятрило стару рану iце бiльше. Смаглявi князевi щоки
спалахнули малиновим жаром, а очi блиснули люттю.
- Ти чого при©хав сюди, княже? - голос його прозвучав лиховiсне. -
Правди шукати? Не буде тобi правди! У головi станеш тодi, коли вертатимемо
додому!
- Це тво© останнi слова?
- Останнi.
- Ну, пожалi ш, княже! - вигукнув Володимир i, приостроживши коня,
шпарко помчав назад.
Невдовзi до Iгоря прискакали хани. Розхвильований Кунтувдей, бризкаючи
слиною, калiчив слова:
- Княже, що трапилося мiж вас? Володимир збiсився! Завернув свiй полк i
прудко пошла назад! Хотiв, щоб i Рюрикiв полк, i чорний клобук повертати
назад, але моя подумав: а що скаже князь Iгор, що скаже князь Рюрик? Моя
питай: що трапилося мiж вас? Володимир прилетiв, як скажений, нiби ос його
укусив! Во води Андрiй i Роман не знай, що робити, - iти за тобою чи
повертай за Володимиром... ©хн вiйсько зупиняй i сто©ть на мiсцi! Що
робити, княже?
Хан Кулдюр пiдтакував:
- Чорний клобук теж не зна , що робити. Iти за тобою, княже, чи
повертати назад?
Iгор сторопiв. Не чекав такого несподiваного повороту подiй.
- Як - повернувся назад? Як же вiн смiв?
- Я не знай. Моя умовляй - i слухай не захотiв, - стенув плечима
Кунтувдей, похмуро дивлячись на Iгоря. - Ти ображай Володимира, княже?
Ай-ай-ай!..
- Подума ш - образив! Не хлопчисько ж! Та й не на прогулянку ми вийшли,
а на вiйну!
- Що ж робити, княже? - спитав знову Кулдюр. - Може, скликати князiв та
порадитися?
Становище справдi склалося раптом так, що сам Iгор не мiг вирiшувати,
як бути, - зупинитися, iти вперед чи повернути назад? Вiн з досадою потер
лоба i пiдкликав тисяцького:
- Рагу©ле, зупини рать i сторожу. Об'яви денний спочив. Пошли гiнцiв,
щоб князi прибули до мене, - я буду в Рюриковому полку. I не гайся!
Всю складнiсть i серйознiсть становища Iгор оцiнив лише тодi, коли
разом з князями Олегом, Святославом Рильським та ханами прискакав у
Рюрикiв полк. Тут стояв глухий гомiн, во©ни вiдкрито ремствували на
князiв, проявляли незадоволення Iгорем, вимагали вiд во вод теж
повертатися назад.
- Князь Iгор образив Володимира!
- I всю Ки©вську землю!
- Не будемо пiдкорятися Ольговичам! Князь Рюрик не потерпiв би такого
до себе ставлення! Володимир правильно вчинив!
- Повертаймо до Ки ва! Хай Iгор вою сам! Во води Андрiй та Роман
Нездилович вiд цих крикiв утягували голови в плечi, розгублено поглядали
один на одного. При©зд Iгоря ще бiльше роздратував вiйсько. Гомiн не
стихав. Переднi мовчали, зате з заднiх рядiв неслися крики, погрози:
- Додому! Волi мо з князем Рюриком ходити в похiд!
- Iгор зло чинить!
- Зарозумiвся!
Прискакали князi з правого крила та лiвого - Всеволод Святославович,
Всеволод Чермний, а також юний Володимир Iгорович. Всi були стурбованi.
- Що трапилося, Iгоре?
Iгор вiдверто розповiв про свою сутичку з Володимиром Переяславським i
про те, що князь повернув свою рать i пiшов додому.
- А полк князя Рюрика, пiдбурений його втечею, теж хоче повертатися
назад, - додав вiн зовсiм тихо i пiдняв на князiв очi: - Що робитимемо,
братi ?
Нiхто не вiдгукнувся на його слова. Звичайно, Володимир негарно вчинив,
але й Iгор учинив не краще. Тож хай сам i вирiшу , як бути далi.
- Ми задумали великий похiд аж у землю Половецьку, а тепер сили нашi
зменшилися, - знову почав Iгор, збентежений тим, що князi мовчать. - До
того ж, гадаю, треба вiдправити додому i ки©вський полк, щоб не
ремствував. Отже, сили ще зменшаться. Тому йти в Половецьку землю нi з
ким. По©здимо тут, поблизу, може, натрапимо на яку орду...
- Ки©вський полк вiдправляти без князя не слiд, - сказав Всеволод
Чермний. - В дорозi все може трапитися!
- Андрiй i Роман - досвiдченi во води. Доведуть!
- Нi, Iгорю, послухайся Всеволода, - втрутився брат Всеволод
Святославович. - Сво вiйсько можеш доручати на кого хочеш, а це ж чуже!
Треба князя...
А як чорнi клобуки? - спитав Святослав Рильський. - Вони теж
повертаються чи залишаються з нами?
- Моя залиша ться з вами, - вiдповiв Кунтувдей. - Хан Кулдюр теж.
Половцi набiгай на Рось, грабуй нашi села, захоплюй нашу худобу, наш
отар... Чорний клобук - мирний люди, половець - злий люди!.. Грабу ,
убива ... Моя буде воювати з половець!..
- Дякую, хане, я дам чорним клобукам можливiсть ©хати попереду. Пiдеш
зi сво©ми во©нами в сторожу, - сказав Iгор. - А ки©вський полк, аби якось
довести цiлим додому, поведуть князi Олег i Святослав, синовець мiй!..
- Стрию! - вигукнув князь Рильський. - Але ж я хотiв би побувати в
дiлi!
- Встигнеш, княже! У тебе ще все попереду! - суворо вiдповiв Iгор, а
потiм, обнявши молодого князя за плечi, лагiднiше додав: - Так треба,
синовцю... Довести полк цiлим до Бiлгорода i вручити його великому князевi
нинi важливiше, нiж поганятися за половецькими вежами[27]... Вирушайте
вiдразу ж!
Ки©вський полк вирушив у зворотну путь.
Сумнi це були хвилини. У похмурому мовчаннi Рюрикiв полк повернув, як
кажуть, голоблi назад i рушив на захiд. Князi, бояри, во води, хани
Кунтувдей та Кулдюр, а також во©ни найближчих стягiв теж мовчки дивилися
довго йому вслiд, аж поки останнi вершники не зникли за горою.
У всiх було важко на душi. Кожен розумiв, яке нещастя спiткало ©хню
рать. Бути на межi з Половецькою землею i через князiвськi котори втратити
майже половину вiйська - що може бути гiрше? Всi намагалися не зустрiтися
поглядом з Iгорем, щоб вiн не помiтив осуду в очах, а сам Iгор кляв у
думцi i князя Володимира Глiбовича, i себе за гарячковитiсть, за
поспiшнiсть, за непоступливiсть, а великого князя Святослава за те, що
послав його в цей нещасливий похiд та ще й вручив йому верховенство над
об' днаною раттю.
Нарештi мовчанку порушив Кунтувдей.
- Нiчого стоять! Моя вирушай у сторожу...
- Гаразд, хане, ©дь, - погодився Iгор. - Але тепер змiнимо напрям -
по©демо до рiчки Хирi©... Туди завжди в лютi зими, в часи безкормицi,
половцi приганяють сво© стада i табуни. Може, нинi ми ©х там i
застука мо...

* * *

Кiннi роз'©зди Кунтувдея вiдiрвалися вiд головного полку на цiлих
десять верстов, вiялом розсипавшись по широкому терену у пошуках половцiв.
Останнi два днi йшов теплий весняний дощ, снiги стали рихлими,
сiро-жовтими, крига на рiчках посiрiла, в долинах i ярах задзюркотали
струмки, а на лугах стояла коням по колiна тала вода.
Хан уже хотiв повертати назад, але тут до нього примчав на змокрiлому
огиревi десятник Аяп. Скинув з кругло© лисо© голови заячого малахая,
вклонився.
- Великий хане, половцi!
- Де?
За горою, в долинi, стоять вежi i табуни бродять... Нас не помiтили.
Багато ©х? Багато... Може, три сотнi веж, а може, й п'ять...
- Де тво© люди? Вони не сполохають ненароком половецьку сторожу?
- Нi, я наказав вiдiйти i заховатися в байрацi... Там залишився за
старшого мiй син Кун, вiн хоч i молодий, але хитрий, досвiдчений во©н, -
не пiдведе!
- Гаразд, Аяпе, ©дь до свого десятка i пильно слiдкуй! Якщо пощастить,
матимеш подвiйну здобич... Та скажи сотниковi Аббазу, щоб поставив сотню в
засiдку!
- Дякую, хане, - розпливлися в радiснiй усмiшцi рiдкi сивуватi вуса
десятника. - Пощастить нам, пощастить!
Кунтувдей негайно послав гiнцiв до сторожi, щоб далi не йшла i не
сполохала половцiв, а до Iгоря - щоб швидше пiдтягував рать.
Залишивши обоз, Iгор звелiв дружинникам i воям пересiсти на свiжих
запасних коней i швидко повiв ©х до рiчки Хирi©. Вiн був радий, що чуття
не обмануло його. Велика орда чи невелика зустрiлася - це вже було не так
важливо. Швидше всього, що невелика. Та коли ©© побити, взяти в полон, то
слава розiйдеться по всiй Руськiй землi, а в Половецькiй буде плач i
стогiн великий. I Кончак зрозумi , що це помста за його напад на Дмитрiв.
Руська рать розтягнулася по чолу[28] на кiлька поприщ. Iгор вирiшив
оточити половцiв з усiх бокiв i притиснути до рiчки.
Атаку розпочав Кунтувдей. Його сотнi разом iз полком князя Всеволода
раптово з'явилися на горбах, що залягли понад широкою рiчковою долиною, i
з гиком та свистом помчали вниз, де чорнiли гостроверхi половецькi вежi.
В долинi пролунали жахливi крики. Залементували жiнки, заверещали дiти,
чоловiки поспiхом запрягали коней, iншi стрибали в сiдла i шикувалися
бойовим стро м, щоб узяти в шаблi несподiваних нападникiв.
Та коли вслiд за чорними клобуками i дружиною трубчевцiв та курян на
горбах показалися дружини Iгоря, Святослава, Володимира та Всеволода
Чермного, половцi зрозумiли, що дний ©хнiй порятунок - втеча. Хто встиг
запрягти коней, той погнав навпростець через рiчку, не дивлячись на те, що
лiд уже був покритий водою. Iншi хапалися, поспiшали, але, так i не
встигнувши запрягти, кидали напризволяще все: вежi, коней, худобу, одяг,
брали на руки малих дiтей i тiкали хто куди. А загiн вершникiв, оголивши
шаблi, навскач помчав понад берегом на пiвдень, сподiваючись прорвати
праве крило урусiв.
Iгор зупинився з охоронною сотнею на пригiрку. Звiдси було добре видно
все половецьке кочовище. Во©ни Кунтувдея i Всеволода Трубчевського вже
наздоганяли втiкачiв, рубали мечами, кололи списами.
Крик i гвалт сколихнули улоговину. Тi вежi, що першими кинулися тiкати
через рiчку, попровалювалися. Лише небагатьом пощастило вибратися на сухе.
Запряженi конi болiсно i злякано iржали, борсаючись у темнiй холоднiй
водi, копитами ламали кригу, топили людей i самi тонули.
Подекуди по узбережжю спалахували кривавi сутички, але швидко згасали:
половцiв було значно менше, i чорнi клобуки вирубували тих, що чинили
спротив, до ноги. Давня родова ненависть проявлялася тут з особливою
силою.
Русичi здержували руку: полон потрiбен живий, а не мертвий. За нього
можна буде вимiняти не одну сотню руських бранцiв.
Бачачи, як лютують чорнi клобуки, Iгор покликав Ждана.
- Мчи до Кунтувдея i Кулдюра, скажи, щоб припинили побо©ще! Хай краще
глянуть праворуч - там для них, зда ться, дiло. Двi чи три сотнi
половецьких вершникiв ось-ось вислизнуть iз мiшка!
Ждан приострожив коня i стрiлою помчав у долину.

* * *

Десятник Аяп iз сином Куном, сидячи в сiдлах, невiдривно спостерiгали
з-за дерев, як унизу, по широкому пiдгiр'© та по затопленому водою лузi, у
вiдча© метаються, шукаючи порятунку, дитячi, жiночi та чоловiчi постатi.
хня сотня сто©ть на горi, у невеликому гаю, в засiдцi, i жде знака
сотника Аббаза. Сотник горбиться на конi попереду всiх. Його чiпкий погляд
окида всю долину разом. Що там дi ться? Чи потрiбно.вже вводити сотню в
дiло, чи нi?
Нiщо особливо не трубу його i не приверта уваги: нi тi вежi, яким
пощастило перебратися на той бiк рiчки, нi тi, що застряли серед поламано©
криги, нi розрiзненi купки половцiв, що все ще подекуди чинять опiр, нi
жiнки та дiти, яких руськi во©ни тягнуть у полон, нi навiть табуни коней
та череди худоби, що розбiгаються в рiзнi боки... Приверта його увагу
лише чималий загiн вершникiв, що, уникнувши бою з переважаючими силами
чорних клобукiв, тiка по узбережжю на пiвдень.
Його помiча i десятник Аяп.
- Ого, скiльки ©х суне! Забагато для нашо© сотнi! Сотник Аббаз, не
повертаючи голови, вiдповiв на це:
- Забагато чи нi, а вдарити мусимо! Бо iнакше хан знесе нам голови! -
i, вихопивши шаблю, рiзко крикнув: - Вперед! За мною!
Сотня перевалила через гребiнь горба i, набираючи швидкостi, понеслася
по схиловi навперейми половцям.
Свистiло розрiзуване шаблями повiтря, гула земля, хрипiли конi, натужно
кричали й улюлюкали во©ни. Аяп весь вiк сидiв у сiдлi, тримав шаблю в руцi
i давно звик до всього цього. Та сьогоднi вiн раптом вiдчув, як холодна
хвиля перекотилася по серцю i опустилася аж до нiг. З чого б то? За себе
Аяп не боявся. Прожив на свiтi аж п'ятдесят лiт! Рiдко кому випада таке
щастя. Боявся за Куна, свого найменшого. Старшi два вже склали голови в
боях з тими ж половцями. Невже така ж доля жде i найменшого? Невже
сьогоднi? Невже саме тут?
Вiн скосив очi на сина. Кун дивився прямо вперед i не бачив батька.
Який же вiн гарний! Чисте матове обличчя розчервонiлося i пашить
здоров'ям, брови чорнi, зуби - як снiг... А шабля, високо занесена над
головою, з посвистом розтина важке холодне повiтря. "Боже! - молиться у
думцi Аяп. - Якщо тобi потрiбно взяти кого-небудь з мо © сiм'©, то вiзьми
мене!"
Обидва ворожi загони зiткнулися на повному скаку. Закрутилося,
завихрилося перед очима у старого Аяпа швидкоплинне криваве бойовисько.
Крики, iржання коней, тупiт копит, брязкiт шабель, хрипи i прокльони
поранених та вмираючих... Не встиг вiн опам'ятатися, як побачив, що чимало
його спiвродичiв, обливаючи гарячою кров'ю притоптаний весняний снiг,
лежать долi, а його сина два половцi зашморгнули арканами i потягли за
собою. I, щоб не випасти з сiдла, Кун пришпорю свого коня i мчить поряд з
ними в поле... Вiдчай здушив Аяповi горло. Знав вiн, що половцi жорстоко
розправляються з полоненими торками, берендеями та чорними клобуками, якi
зрадили степовiй вольницi i заради спокiйнiшого i ситiшого життя пiддалися
руським князям. "Як же вони познущаються над Куном!.. Бiдний хлопчику
мiй!" - дума Аяп i рве поводи, б' коня плазом шаблi по крупу i мчить
услiд за сином, щоб вiдбити його, визволити. Вiн не дивиться, що там
робиться у нього позаду, все те йому тепер байдуже. Одна у нього думка -
наздогнати Куна, вiдбити або самому загинути!
А тим часом, коли б вiн оглянувся, то побачив би, що половцi зiм'яли
сотню Аббаза i мчать слiдом за ним. Наздоганяють його. Та вiн це зрозумiв
тiльки тодi, коли раптом опинився мiж половецькими кiньми i чи©сь дужi
руки пiдхопили його попiд лiктi, скрутили правицю так, що шабля випорснула
i впала в снiг, коли туловище його обкрутив мiцний аркан. Зрозумiв i
вжахнувся: "Боже, пропали ж ми з Куном навiки обидва!"
Вiн хотiв оглянутися, щоб побачити, чи далеко сво©, але тут його
трiснули списом по головi:
- Не крутися, собако!

* * *

Залишки розбитих родiв хана Туглiя тiкали з Хирi© до верхiв'©в Орелi. У
вежах стояв крик i плач: не знайти в них жодно© сiм'©, де б не було
бiльших або менших утрат. Суворi, зчорнiлi вiд горя во©ни люто поглядали
на полонених Аяпа i Куна. Була б ©х воля - давно б розтерзали цих
зрадливих псiв, що переметнулися на службу до ки©вського князя! Та хан
Туглiй заборонив убивати ©х. Везе в дарунок самому Кончаковi.
Вiн злий на всiх: на себе, що необачно вiдстав вiд Кончака i залишився
дозимовувати на уруському пограниччi, де бiльше пашi для худоби та коней,
на урусiв, на чорних клобукiв, на погоду та на болячки, що почали останнiм
часом обсiдати його немолоде вже тiло. Вiн зробив велику помилку, що так
близько став кошем[29] до Русько© землi: утратив старшу дружину i зятя. I
це ще, порiвнюючи з iншими, нiчого - його кибиткам пощастило перескочити
Хирiю, i- майже вся численна сiм'я врятувалася. Але ж рiд... рiд!.. Яких
утрат вiн зазнав! Скiльки людей загинуло, а скiльки в полон потрапило!..
Що сказати Кончаковi!
Туглiй поволi йде до сво © халабуди i уявля , як лаятиме його великий
хан або глузуватиме з нього. Добре, що хоч двох полонених схопили - хай
Кончак потiшиться: це ж не уруси, яких i в самого великого хана достатньо,
а родовичi-степовики!.. З них Кончак умi шкуру спускати!
Хан вiдхиля шкiряний, пiдбитий повстю полог юрти, що займа весь
настил довгих i широких саней, i влазить у ©© темне i тепле нутро. Сю нiч
можна поспати пiд боком у наймолодшо© дружини - вельми красиво© i вельми
примхливо© полонянки - уруски Настi. Сю нiч можна поспати, бо ж, зда ться,
всi бiди i всi небезпеки лишилися на крижаних берегах нещасливо© для нього
рiчки Хирi©, бо вже втекли далеко i нема причин пiднiматися затемна i
стрiмголов тiкати далi!
Вiн ляга на м'яке ложе, вимощене уруськими подушками, вкрива ться
кожухом i простяга руку, щоб обняти дружину. Але та гидливо здвигу
плечем i скида ©© з себе.
- Ось геть-но! Не лiзь! - бурчить незадоволено. - Напустив холоду у
юрту i сам холодний, мов жаба! Спи собi i менi не заважай спати! Вже три
ночi майже не стуляли повiк!..
Туглiй ображено вiдсову ться. Клята уруска! Що дозволя собi! Кричить,
нiби вiн не хан, а якийсь уруський смерд! Взяти б батога та вiдшмагати,
щоб знала, чия жiнка, щоб не розпускала язика... Щоб не коверзувала над
мужем, коверзуха!.. Та вiн тут же проганя цi думки, бо зна , що не
знiметься у нього рука на Настю, примхливу, але молоду i вродливу, як
степова квiтка, полонянку. Бо це, може, остання його втiха в життi! Бо на
що можна сподiватися, коли тебе буйногривi конi пронесли через цiлих
п'ятдесят лiт? Ой, не довго вже ©м гасати по степу, не довго!..
Йому не спиться. Думки снуються i снуються, як бесконечна осiння
мжичка. Перед очима миготять обличчя багатьох людей - i мертвих уже, i ще
живих; пропливають картини минулих походiв i бо©в, у яких вiн був не
тiльки стороннiм споглядачем; зринають кра види рiдних степових просторiв,
де минуло його життя. Потiм з'явля ться i довго сто©ть перед очима обличчя
хана Кончака - мiцне, хитре i разом з тим жорстоке. Туглiй нiяк не може
прогнати його зi сво © уяви. Кончак загляда йому в вiчi, супить кривi
чорнi брови, мовби погрожу чи докоря , а потiм хитро пiдморгу i
беззвучно смi ться... "Тьху, прив'язався, клятий!" - дума хан Туглiй i
переверта ться на другий бiк.
Йому ста тепло, Кончак нарештi щеза , i мiцний сон склеплю важкi
ханськi повiки.
Прокинувся вiн вiд того, що Настя шарпала за плече.
- Що таке?
- Вставай, хане! Уже день надворi! Кончак прибув! Туглiй враз схопився.
Сон як вiтром здуло. Настя була одягнута по-святковому.
- Кончак? Звiдки?
- Хитрiший за тебе... Повертався iншим шляхом... Туглiй швидко
одягнувся, пiдняв полог. У вiчi вдарило яскраве промiння весняного сонця.
Це вперше за багато днiв небо очистилося вiд хмар i над степом повiяло
справжньою весною.
Хтось пiднiс казанок тепло© води, що пахла димом багаття, хан хлюпнув
кiлька пригорщiв собi на обличчя. Настя, рум'яна, русокоса, подала рушник,
щоб утертися.
- Чому не розбудила ранiш?
- А навiщо? Люди стомилися, потребують спочинку. Ти теж стомився,
старенький мiй. I так солодко спав!..
- Але ж Кончак...
- Вiн щойно прибув... Ночував з вiйськом i полоном за горою, в сусiднiй
долинi. А вранцi його сторожа наткнулася на нас... От i при©хав
навiстити... Та ось i вiн сам!
Помiж юртами ©хало кiлька вершникiв. У передньому ще здалеку Туглiй
упiзнав великого хана, кинувся назустрiч.
Кончак легко зiскочив з коня, нагнувся, бо був вищий за Туглiя на цiлу
голову, i, обнявши його, поплескав широкою, мов весло, долонею по спинi.
- Чув, чув про твою бiду... Сам винен, що вiдокремився вiд мене...
Князi думали, що я з Дмитрова. пiду понад Сулою вниз до Днiпра, а звiдти -
на Орiль i на Тор. Там мене i шукали - бiля Лохвицi чи бiля Лубна. А я, не
будучи дурнем, рушив прямо на схiд сонця, обiйшов верхiв'я Хорола, обминув
усi можливi шляхи уруських дружин i лише за Ворсклою повернув на пiвдень.
Iшов я, переобтяжений здобиччю, поволi, зате, як бачиш, безпечно. Полону -
не злiчити! Кожному во©новi дiсталося...
Туглiй скривився, схлипнув.
- Тобi можна радуватися, хане... А менi?.. Ти набрав полону, а мо©х
родовичiв побрали у полон руськi князi та мерзеннi чорнi клобуки. Якщо
половина врятувалася, то й добре. I що маю тепер робити? Людей утратив,
полон i здобич загубив...
Кончак пiдморгнув Настi.
- Якщо вiддаси менi, старий, молоду жiнку, то я тобi вiддiлю кiлька
сотень полоненикiв, щоб ти обмiняв на сво©х.
Туглiй настовбурчив рiдкi вуса, заклiпав очицями.
- Жарту ш, хане? - i визвiрився на Настю i всiх, хто стояв поблизу: -
Ану, геть звiдси!
Кончак гучно зареготав, аж конi, що стояли вiддалеки, прищулили вуха.
- Га-га-га! Злякався? Бережи свою любку, а то вкраду!.. Та ну, не
насуплюйся. Жартую я... Таких красунь веду нинi не одну - на всiх ханiв
вистачить! Пай-пай!
Туглiй повеселiв.
- То справдi даси полоненикiв на обмiн?
- Дам... Повиннi ж ми виручати один одного!
- Дякую, хане... А в мене для тебе теж подарунок.
- Який?
Туглiй плеснув у долонi, наказав привести полонених.
- Ось тобi для втiхи! - поставив перед Кончаком бранцiв. - Чорнi
клобуки! Зрадники! Батько i син... Роби з ними, що хочеш, - повiсь,
четвертуй, утопи чи на вогнi спали! Нiякi тортури не будуть для них
замалиiми!
Кончак втупив у полонених суворий погляд. Довго дивився мовчки.
- Скiльки у тебе синiв, старий? нарештi спитав Аяпа.
- Один, великий хане, всього один залишився. Куном звати, - вклонився
той. - Iншi загинули...
- Всього один, кажеш... А тепер i цього позбудешся!..Чув, що сказав хан
Туглiй? Вiдда вiн вас обох менi, щоб я вигадав кару, варту вашо© вини...
Аяп уклякнув на колiна, охопив руками Кончаковi ноги.
- Мене карай, хане! Дурного Аяпа! А сина не чiпай... В чому вiн
провинився? Вiн народився на Росi, вирiс там, то вже його батькiвщина... А
я народився в степу, я перейшов жити пiд владу ки©вського князя... Я...
Мене карай!
- Обидва ви негiдники! I обидва заслужили найлютiшо© смертi! - загримiв
Кончак, а потiм раптом стишив голос: - Але я можу пощадити вас обох...
- Обох? - прошепотiв Аяп, оглушений страшними погрозами.
Вiн випустив Кончаковi ноги i, все ще стоячи в мокрому снiгу на
колiнах, пiдвiв очi вгору. У них блиснула маленька, як iскорка, надiя.
Кончак пильно дивився йому в тьмянi зiницi i думав: "Цей заради сина
пiде на все". А потiм повернувся до Туглiя.
- Залиш нас, хане, одних. Я хочу поговорити на самотi. А тим часом
приготуй верхового коня, зброю для вершника та торбину з харчами в далеку
дорогу...
- Гаразд, хане, - не питаючи, для чого це все потрiбно, Туглiй мовчки
поколивав до сво © вежi, де на нього ждали родовичi.
Кончак наказав Аяповi пiдвестися, а потiм, пiсля тривало© мовчанки,
промовив:
- Ви обо заслужили найлютiшо© кари. Ви зрадили нашим степовим звичаям,
служили ки©вським князям, убивали родовичiв хана Туглiя! За це вас давно
потрiбно було б розiпнути на уруських хрестах!.. Але у вас одна
можливiсть залишитися в живих...
Аяп облизнув пошерхлi губи.
- Яка, хане?
- Якщо ви обидва будете служити менi!
- Як саме?
Аяпе, тебе я зараз вiдпущу - i ти по©деш додому, в Торчеськ... Там
станеш мо©ми вухами i мо©ми очима! Зрозумiв?
Не зовсiм, хане.
- Ти будеш винюхувати, як пес, бiля хана Кунтувдея все, що менi цiкаво
буде знати, а найперше - коли, куди i якими силами ки©вськi князi
готуватимуть похiд. До тебе та мно при©здитиме мiй посланець, вiн покаже
тобi ось таку тамгу, - Кончак вийняв з кишенi шкiряний кружок з зображеною
на ньому собачою головою мiж двома перехрещеними стрiлами, - розповiсть
про твого сина Куна, а ти йому розповiси все, що до того часу вивiда ш...
- А мiй син?
- Кун залишиться заложником. I якщо ти зрадиш, я накажу з нього живого
здерти шкуру...
- О боги! Клянусь, хане, я буду вiрний тобi, як пес! - вигукнув Аяп.
- Вiдслужиш вiрно три роки - я вiдпущу його... Але пам'ятай: його життя
в тво©х руках!
- Можеш вiрити менi, хане! - гаряче запевняв Аяп. - Про одне прошу...
- Ну?
- Знаю, що Куновi буде нелегко, залиша ться вiн у неволi i стерегтимуть
його пильнiше, нiж iнших бранцiв. Тож хоч годуй його, хане, як слiд... А я
вже постараюся!
- Ти розумний, Аяпе, - сказав Кончак i повернувся до Куна: - А ти що
скажеш, хлопче? Хоча що б ти не сказав, це дiла не мiня . Тебе справдi
стерегтимуть пильно!
Кончак урвав мову. До них наближався хан Туглiй, а позад нього конюший
вiв на поводi зготовленого в дорогу коня.

* * *

За Сулою вiйсько роздiлилося навпiл: Всеволод Чермний та чорнi клобуки
попрямували до Ки ва, а Iгор з братом Всеволодом повернувся на пiвнiч у
Сiверську землю.
Дорога стала легша: знову вдарив мороз i крижаним панциром скував рiки
i талi води в степу. Однак Iгор не поспiшав, бо вiз iз собою чималий полон
i визволених бранцiв.
За Ромном до нього пiдвели трьох смердiв-севрюкiв.
Тi з плачем кинулися перед ним на колiна.
- Княже Iгорю! Княже Iгорю!..
- Чекайте, не всi гуртом... Звiдки ви? Що трапилося? Наперед виступив
старший, затряс кошлатою бородою, глухо вимовив:
- Княже, бiда!.. На Путивльську землю напав з вiйськом князь
переяславський Володимир...
- Як напав? Що ти говориш? - Iгор сполотнiв. - Коли? Де вiн зараз?
- Пограбував села i городки, забрав худобу, збiжжя, вивiв чимало людей
i пiшов у свою Переяславщину...
- А Путивль? Що з Путивлем?
- Путивль обминув. Побоявся, видно, затриматися пiд ним, бо залога там
хоч i невелика, та зате вали високi i брама мiцна - нелегко взяти...