Страница:
було недалеко вiд прориву!
Стрiла ятрила рану, пекла вогнем. А голову свердлила думка: "От коли
знамення дало про себе знати! Нещаслива доля Ольговичiв не оминула й
мене!"
- Не вiдступайте, браття! Не вiдступайте! Я зараз повернуся з пiдмогою!
- гукнув вiн воям, що здригнулися в замiшаннi.
Та звiстка про поранення Iгоря блискавично поширювалася серед вiйська i
засмучувала всiх. Тiльки початок битви - i вже поранено князя! Як же бути
без нього в такий час!
- Рагу©ле, очолюй полк! Не вiдступай, пробивайся далi вперед! Менi
перев'яжуть рану - i я повернуся! - гукнув вiн тисяцькому, а Ждановi i
Яневi сказав: - Ведiть мене до Славути!
Посеред табору, на половецьких возах, застелених нiкому тепер не
потрiбними паволоками та оксамитами, лежали пораненi. Однi стогнали, iншi
просили пити. Бiля них клопоталися знахарi та костоправи, що витягали з
ран стрiли, тамували кров, складали i зв'язували розтрощенi кiстки,
накладали пов'язки.
Славута вже почув про поранення Iгоря i бiг йому назустрiч.
- Стрiла? Знiмайте з коня!
Iгор сiв на воза. Славута обережно пiдняв важкий рукав кольчуги,
вiдламав наконечник стрiли i витягнув з рани древко. Потiм зняв поручi,
закотив рукава кольчуги й сорочки, дiстався до рани.
- Ну, що? - спитав Iгор, кривлячись вiд болю.
- Дякувати долi, кiстка цiла, - зрадiв Славута. - А рана, хоч i болюча,
не страшна. Ось ми тобi зав'яжемо ©© - i вiдразу стане легше!
Вiн дiстав з торбини сувiй чистого, добре вибiленого полотна, вiдрiзав
чималий шмат, один кiнець густо помастив маззю, що пахла медом i
чистотiлом, i перев'язав рану. Потiм пiдв'язав руку перед грудьми.
Iгор вiдразу сплигнув з воза.
- Куди? - сторопiв Славута.
- Як - куди? - здивувався князь i правицею показав на битву, що
вирувала, ревла, бiснувалася довкола. - Туди!
- З одною рукою? Ти ж поранений!
- Ну й що! Мо мiсце там! - Iгор повернувся до сво©х молодих
супутникiв: - Допоможiть менi сiсти на коня!
Тi переглянулись. Як же допомогти? Не пiднiмати ж князя руками!
Тодi Ждан став на колiно, нахилив плечi, Янь нахилився поруч з
Воронцем, i Iгор по ©хнiх спинах зiйшов угору i сiв у сiдло.
Його побачили во©ни, i з сотень грудей вирвався радiсний поклик:
- Князь Iгор живий! Князь Iгор з нами! Вперед, браття!
* * *
Страшно довгим i важким був той суботнiй день для Iгоревого полку.
Проти восьми тисяч руських во©нiв билося щонайменше двадцять, а то й
тридцять тисяч степовикiв, i до них все прибувала й прибувала пiдмога.
З полудня почала дошкуляти спека. Хоча стояла тiльки перша половина
травня, сонце пекло немилосердно, по-лiтньому. Металевi шоломи, кольчуги i
лати нагрiвалися так, що здавалося, лини на них води - зашкварчать! Суха
земля пiд кiнськими копитами здiймалася ©дкою курявою, забивала горло,
нiс, а пiт, змiшаний з нею, ви©дав очi.
Хоча нiхто не снiдав, ©сти не хотiлося, зате дедалi все бiльше допiкала
спрага. I люди, i конi знемагали без води... А ©© не було!.. Води! Води!
За один- диний ковток без роздумiв кожен вiддав би всю вчорашню здобич!
Кiлька разiв Iгор кидав сво© дружини в атаку на пiвнiч,
у той бiк, де вiдкривався найближчий шлях до Дiнця. В кольчугах i
латах, зi списами напереваги безстрашно летiли руськi витязi в саму гущу
половецьких полкiв - кололи, рубали, били сокирами та булавами, топтали
кiньми, арканили i стягували з сiдел... З бо м просунулися далеко в степ,
та до Дiнця пробитися не зумiли. ©м насупроти ставали новi, свiжi загони
половецько© кiнноти, i, здавалося, не було ©м нi кiнця нi краю.
Найвищо© напруги битва досягла в другiй половинi дня i перед вечором.
Вiдбивши всi намагання русичiв прорватися до Дiнця, Кончак зрозумiв, що
чаша терезiв перехилилася на його бiк i ключi вiд перемоги опинилися в
його руках. Вiн посилив натиск з пiвночi, вiд Дiнця, i з заходу та пiвдня
вiд Сюурлiю, залишаючи бiльш-менш вiльним, прикритим лише слабеньким
заслоном, шлях на схiд, до невеличко©, довжиною всього в вiсiм чи дев'ять
верст рiчки Каяли, що текла в глибокiй долинi з крутими скелястими
берегами з пiвночi на пiвдень i впадала в Сюурлiй неподалiк вiд великого
озера. Вiн уже дiзнався, що цiлком несподiвано, замiсть Святослава
Ки©вського з об' днаною силою всi © Русько© землi, зустрiв лише одного
Iгоря з братi ю. Дiзнався - i злорадно вигукнув:
- Зарвався, Iгорю! Хоча й смiливий ти, хоча й досвiдчений во©н, а нинi
зарвався! Знехтував, злегковажив небезпекою, що чига на тебе! Отут ми
тебе й пристьобнемо! Отут, на Сюурлi© чи на Каялi, тобi й кiнець буде!
Ой-бой!
Вимотавши сили русичiв безперервним обстрiлом, короткочасними, але
гострими i кровопролитними кiнними наскоками, а особливо тим, що змусив ©х
терпiти спеку й безводдя, Кончак перед вечором кинувся всiма силами в
атаку.
I знову гаряче небо затьмарилося роями половецьких стрiл. Знову
задзвенiли шаблi, закричали во©, заiржали конi, застогнали пораненi. Шум,
трiск, гам, скрегiт, тупiт, крик знялися над кривавим бойовищем i не
вщухали нi на хвилину.
З палаючим поглядом i запеченими, почорнiлими вустами, з закривавленою
пов'язкою на руцi Iгор гасав по полю, пiддавав воям духу. Мчав вiд
Святослава до Володимира, вiд кову©в до Всеволода, а потiм до
новгород-сiверцiв - пiдбадьорював, закликав триматися i щосили пробиватися
до Дiнця, надихав i добрим словом, i мечем, а головне, одною сво ю появою
в самiй гущi бою.
- Iгор тут! Iгор з нами! - лунало по рядах, i во© з новим завзяттям
кидалися в бiй, забуваючи i про те, що ось уже який час б'ються вони без
©жi та води, що пече ©х сонце i палить сухий степовий вiтер, що конi ледве
тримаються на ногах вiд утоми й спраги, що майбутн невiдоме. Смерть?
Полон?
Вечiр принiс легку прохолоду, але не принiс перепочинку. Бiй тривав
далi. Коли стало особливо важко, примчали Ольстин Олексич та Рагу©л з
декiлькома во водами.
- Княже, усiм нам тут кiнець! I во©, i кову©, i витязi, i вся братiя
ляжуть трупом! -схвильовано загаркавив Ольстин. - Треба тiкати!
- Як же втекти? - не зрозумiв Iгор. - Ми оточенi!
- Вночi невеликою дружиною можна буде пробитися, княже, - почав
пояснювати Рагу©л. - Пересядемо на пiдмiнних коней, знайдемо прогалину
серед половецьких полкiв - i проб' мося!
- А чорнi люди? А во©, у яких нема пiдмiнних коней? Як же вони?
Залишити ©х?
- Усi ми не вряту мося! Марна надiя! Iгор спалахнув.
- Що ви мовите? Одумайтеся! Як же я можу покину ти простих во©нiв, а з
одними во водами тiкати! Або нам добре, або зле станеться - то всiм
гуртом! Бо якщо я втечу з во водами та старшою дружиною, а простих во©нiв
залишу в руках iноплемiнникiв, то який одвiт дам перед богом? Тодi довiку
каратимуся бiльше, нiж коли б я смерть прийняв! Будемо вночi всi разом
пробиватися до Дiнця! Такий мiй рiшенець!
Присоромленi во води поскакали до сво©х стягiв, i бiй розгорiвся з
новою силою - нiчний бiй!
Вiстрям сво©м Iгорiв полк був нацiлений на Донець. Мечем i списом
прокладали собi шлях сiверськi дружини, встилаючи його сво©м i ворожим
трупом. Коли конi почали падати вiд знемоги i спраги, во©ни спiшилися.
Iгор заохочував:
- Браття i дружино, тут зовсiм близько! Бувалi люди кажуть, що за той
час, скiльки потрiбно доброму молодцевi, щоб пообiдати, ми туди навiть
пiшки дiйдемо! Так пiднатужмося, браття! Вперед!
Окремi стяги пiд натужувалися i глибоко врубувалися в темнi й
непрогляднi полки половецькi, вiдтискуючи х усе далi й далi в поле.
Здавалося, ще одне зусилля - i залiзний обруч половецький трiсне. Iгор
кидався до них i захриплим голосом гукав:
- Соколи! Витязi руськi! Ну, ще трохи! Ще!
Та прорватися нiде не щастило. Всюди на цьому шляху темною непробивною
стiною стояли кочовики, якi супроти одного руського во©на виставляли трьох
чи чотирьох сво©х. I пiд ранок стало ясно: тут не пробитися.
А на свiтаннi, у недiлю 12 травня, трапилося найгiрше: раптом почали
тiкати кову©. Скориставшись тим, що Кончак з-перед них вiдтягнув значну
частину сво©х сил на пiвнiч, вони, як тiльки загорiлася ранкова зоря,
прорвали немiцний половецький заслiн i кинулися без оглядки в степ. Вони
ще не знали, що це була пастка, хитромудре поставлена на них Кончаком.
Над полем пролунав чийсь стривожений голос:
- Кову© тiкають! Кову©!
Iгор щосили ударив острогами Воронця, помчав услiд за втiкачами. Нi
Янь, нi Ждан на сво©х стомлених конях не змогли його наздогнати.
- Вернiться, браття! Вернiться! - гукав розпачливо Iгор.
Та кову©, чи то не впiзнаючи його, чи, охопленi жахом i бажанням
будь-що врятуватися з цього пекла, не хотiли впiзнавати, мчали далi, не
звертаючи на нього уваги.
Тодi Iгор скинув шолом i ще дужче приострожив Воронця.
Невже нiхто не впiзна князя?
- Во водо Ольстин! Браття кову©! - загукав щосили. Та захриплий голос
потонув у гучному тупотi копит i дикому лементi, що знявся над головами
втiкачiв. Лише один вершник оглянувся i зупинився. Це був Михалко
Гюргович, син ковуйського хана з Остра.
- Прости, княже, - схилив вiн чорночубу голову. - Злякалися ми! Смертi
злякалися!.. Адже половцi вважають нас вiдступниками, зрадниками i в полон
не беруть - сiчуть усiх пiдряд!
За ковуями здiймалася хмара куряви, а в широку прогалину, що утворилася
в оборонному кiльцi русичiв, хлинули загони кочовикiв.
Iгор зрозумiв: це кiнець! Нiяка гать не спинить весняну повiнь, якщо
вона прорвала собi прiрву! Нiяка сила не спинить тепер половцiв, що
скористалися боягузтвом кову©в i ринули в саму серцевину руського вiйська!
- Прокляття! - вигукнув вiн. - Що ж вони наробили! I самi загинуть, i
нас усiх вiддадуть на поталу вороговi!
- Там Каяла, а за нею - озеро, - пояснив Михалко Гюргович. - Вони
хочуть дiстатися до води, а звiдти, напо©вши коней i самi напившись, далi
в степ... Якщо пощастить, звичайно...
- Якщо пощастить.... Нещаснi! Там далi - Каяла! Чи ж зумiють
перебратися через не©... Та, врештi, що нам зараз до них!..
Рiзкий окрик Яня, що разом зi Жданом наближався до князя, вивiв Iгоря з
зацiпенiння:
- Половцi!
Iгор пiдвiв голову. Половцi були недалеко. Вони мчали йому навперейми.
Вже добре видно оскал кiнських морд, хижий блиск очей розпалених бо м
верхiвцiв.
- Тiкаймо! - пригнувся в сiдлi Михалко Гюргович i вдарив князевого
Воронця батогом по крупу.
Конi бiгли з усiх сил. Та сил було мало. Нi гострi остроги, нi батiг,
нi лайка, нi понукання, нi благання, - ну, виручай, друже! - нiщо не могло
примусити бiгти ©х так, як бiгли напо нi, нагодованi i не змордованi
половецькi конi.
Ось Янь i Ждан. Вони тiкають разом з князем, але скоро вiдстають.
Вiдстав i Михалко Гюргович - Iгор вирвався вперед. Йому залиша ться один
перестрiл iз лука до сво©х. Зовсiм близько! Один перестрiл!
- Ну, конику, ну, Ворончику, виручай! Воронець мчить. Змучений,
знесилений, спраглий, витягу ться в нитку, хрипко диха . З нього клоччям
спада на землю пiна, болiсно зойка селезiнка. Сили його вичерпалися, вiн
спотика ться, ледве не пада з нiг...
Тодi з гущавини руського вiйська вирива ться високий бородань, хапа
першого ж коня, що, втративши господаря, ника по полю, i мчить князевi на
виручку. Його розкошлачена борода розвiва ться на вiтрi, в жилавiй руцi
виблиску проти сонця двосiчний меч, вiн здалеку гука захриплим голосом:
- Князюшко, тримайся! Я Будило! - зiстрибу на землю. - Бери мого коня!
Але тут помiча , як переднiй половчин на повному скаку натягу лука.
- Не стрiляй! Це князь Iгор! - кричить щосили Будило i кида ться
навперейми стрiлi, пiдставляючи ©й сво© груди.
Стрiла пронизу його наскрiзь.
Будило голосно охнув, змахнув руками, мов крилами, але на ногах
утримався i ще раз крикнув:
- То наш князь! Не вбивай його! - I, збитий копитами половецького
огиря, важко упав навзнак додолу.
Половець нарештi зрозумiв його, опустив лука i схопився за довгий
аркан, що висiв при боцi. Не встиг Iгор зiскочити з Воронця, як тонка
петля зашморгнулася довкола тiла, вирвала з сiдла i жбурнула в потолочений
бур'ян.
Все! Кiнець! Смерть!
З рани на руцi знову хлинула кров, в очах потемнiло. Потiм вiн вiдчув,
як на плече лягла чиясь важка рука, пiдвела, поставила на ноги. Як iз
туману, випливло широке темне обличчя з кущуватими бровами, що зрослися
над перенiссям. Вузькi хижi очi блищали радiсно-здивовано.
- Кинязь Iгор?
- Ти хто? - спитав Iгор, ще не зовсiм усвiдомлюючи того, що з ним
сталося.
- Я Чилбук iз роду Тарголовичiв... Тепер ти мiй полонений, кинязю! - I
половець вправно захалявним ножем вiдрiзав вiд пояса прикрашеного срiблом
i самоцвiтами князiвського меча. - дь зi мною. Ти вже вiдвоювався!
Iгоря оточили Чилбуковi родичi, щось радiсно загелготали, мов гуси, i
помчали з поля бою до лiска, що виднiвся вдалинi, намагаючись якомога
швидше вивернутися з-пiд темно© лави сво©х одноплемiнникiв, якi клином
заганялися в розiрвану оборону русичiв - на мiсце кову©в.
З руського стану ©м навперейми вимчав вершник. До Iгоря долетiв його
розпачливий крик:
- Княже, княже!
Чилбук пiдняв лука, хижо вискалив зуби. Нi, вiн нiкому не вiддасть
князя - таку дорогу здобич! Грудьми захищатиме його! Ще мить - i стрiла
прониже груди необачному!
Ще мить...
Та тут пролунав Iгорiв голос:
- Не стрiляй! Це мiй лiкар! Славута! Чилбук опустив лука.
- Вiн хоче здатися менi в полон?
- Вiн поспiша , щоб лiкувати мене!
Славута наблизився, зi слiзьми в очах обняв князя.
- Iгорю, ти ще раз поранений? Нi? Слава богу! А пов'язка знову
закров'янилася, почала сповзати... Ось я накладу тобi нову!..
Чилбук вiдвiв Iгоря у безпечне мiсце, на вершину горба, звiдки було
видно все поле бою, дав попити кумису. Славута заново перев'язав князевi
руку.
Сюди ж Чилбуковi люди привели Яня, Ждана i Михалка Гюрговича,
приставили до них сторожу.
Всi були в розпачi, пригнiченi. Янь кусав губи i плакав, мов дитина.
Ждан зчорнiв на лицi, мiцно зцiпив зуби, а князь Iгор смертельно зблiд i
палаючим поглядом дивився туди, де знемагали, де сходили кров'ю його
полки.
Пiсля втечi кову©в половцi швидко розiтнули руське вiйсько навпiл.
Всеволода, оточивши, тиснули до великого озера, маючи надiю добити його
там. А Володимира, Святослава i Рагу©ла, во©ни яких зовсiм знемогли вiд
спеки, спраги та втоми, почали припирати до крутих берегiв Каяли. Бiля
озера гинули пiд шаблями оточенi кову©. Недалеко ж вони втекли! Двi чи три
сотнi кинулися вплав, сподiваючись досягти протилежного берега, та
стомленi, ледь живi конi, напившись без мiри води, швидко потонули,
затягуючи за собою на дно i вершникiв.
- Боже, що робиться! - прошепотiв Iгор. - Усе пропало! Все загинуло!
Половцi справдi обсiли русичiв, мов сарана, i розстрiлювали з лукiв.
Во© падали, устилали землю трупом. Тi, що прорвалися до Каяли, з високих
круч бачили внизу воду, та напитися не могли - рiчка в'юнилася в глибокiй
ущелинi. Окремих смiливцiв, якi спускалися вниз, вражали стрiли кочовикiв,
що стояли на протилежному боцi.
До обiднi з цими полками було покiнчено. Полонених половцi в'язали,
важкопоранених добивали, а з мертвих здирали зброю, одяг, взуття.
Тримався ще Всеволод зi сво©ми трубчiвцями та курянами. Iгоревi добре
було видно, як вiн прорубався крiзь половецький заслiн до Каяли, перейшов
©©, кинувся до озера, що голубiло вдалинi, i там, iдучи понад берегом,
вiдбивався вiд ворога. Частина його во©в пустилася, як i кову©, вплав до
того берега, та вони не допливли й до середини - потопилися в ньому разом
з кiньми.
Довго виблискував проти сонця Всеволодiв шолом. Iгор бачив, з якою
запеклiстю вiдбивався його диний улюблений брат вiд степовикiв, як вiн
шаленiв у бою, рубаючи ворогiв сво©м важким двосiчним мечем, як танула
горстка його вiдчайдушних витязiв, i з жахом зрозумiв, що й Всеволода не
мине зла доля.
Ось переламався в його руцi меч. Хтось подав йому списа, i молодий
князь прохромив ним груди нападниковi, що занiс над його головою шаблю...
- Брате мiй, хоробрий буй-туре Всеволоде! - вигукнув Iгор. - Прости
мене, що завiв тебе сюди на погибель... Боже, дай менi смертi, щоб не
бачити, як упаде мiй брат! Бо це я в усьому винен! Я! Великий грiшник!
Тепер споминаю я грiхи сво© перед господом богом мо©м, - як багато убивств
заподiяв я i кровi пролив у землi християнськiй! Це ж я не пощадив
християн, взявши на щит город Глiбов бiля Переяслава! Тодi немало завдав я
горя, розлучаючи батькiв з дiтьми сво©ми, брата з братом, друга з другом,
жiнок з чоловiками, дочок з матерями, подруг з подругами сво©ми! I все
тодi полоном i горем було покрито! Живi мертвим заздрили, а мертвi
радувалися, що в вогнi, як святi мученики, спокус житт вих позбулися!
Старих повбивали, юнакам же лютi, без жалю, рани завдавали, мужiв сiкли,
жiнок оскверняли! I те все зробив я!.. Не пристало менi тепер жити!.. I се
нинi виджу кару вiд господа бога мого!.. Де нинi улюблений брат мiй? Де
нинi брата мого син? Де чадо мо ? Де бояри думаючi? Де мужi хоробрi? Де
полк мiй? Де конi i зброя многоцiнна?.. Чи не через все те вiддав господь
мене, зв'язаного, в руки поганинам? Се воздав менi господь за беззаконня
мо i за злiсть мою! I впали сьогоднi грiхи мо© на голову мою!..
Вiн ударив себе здоровою рукою в груди i, щоб нiхто не помiтив слiз в
його очах, опустив голову. А коли пiдняв, то вже не видно було нi брата
Всеволода, нi його славних витязiв, нi черлених щитiв, нi барвистих
руських стягiв...
Затих над Половецьким полем гомiн бою, що тривав без перерви суботу,
нiч на недiлю i недiлю до пiвдня. Затих брязкiт мечiв, i гуркiт щитiв, i
трiск списiв, i тупiт кiнських копит. Чулися тiльки радiснi вигуки
переможцiв, стогони вмираючих сiверян та каркання воронiв, що злiталися на
покорм.
- Навiщо я залишився жити? - прошепотiв Iгор. - Чому мене не вразила
гостра шабля чи половецька стрiла?..
Пiд'©хав з ханами Кончак. Сидiв на конi прямо, гордовито. У чорних
блискучих очах неприхована радiсть. Радiсть перемоги!
- От ми й зустрiлися, Iгорю! I я не заздрю тобi! - сказав бундючно. -
Ти хотiв завоювати Половецький степ, а став невiльником, рабом простого
кочiвника Чил-бука! Ой-бой!.. Що тепер скажеш?
Iгор мовчав. Очi його погасли, щоки поблiдли.
Кончак повернувся до ханiв.
- А хто полонив князя Всеволода?
- Роман Кзич, син хана Кзи, великий хане, - вiдповiв хтось.
- А князя Володимира?
- Коптi з роду Улащевичiв!
- А Святослава Ольговича?
- лдечюк з роду Бурчевичiв!
- Отже, всi князi в наших руках! Що ж будемо робити з ними, хани?
Скара мо смертю, продамо в неволю чи визначимо викуп?
- Викуп! Викуп! - закричали хани. - Та такий, щоб Русь застогнала! Щоб
князi запродали не тiльки табуни сво©, не тiльки поля й лiси сво©, не
тiльки смердiв i холопiв сво©х, а й дiтей та жон сво©х!
- Ти чу ш, Iгорю? - знову повернувся до новгород-сiверського князя
Кончак. - Ми дару мо тобi, i всiм князям, i во водам, i боярам, i тво©м
дружинникам, i воям життя! Але за життя треба платити!
Iгор пiдняв голову
- Скiльки? Передусiм - за во©в!
- За во©в? Тут просто: у вас, на Русi, багато наших людей, у нас -
ваших. Тож обмiня мо воя за воя!..
- А за бояр, во вод?
- По сто та по двiстi гривень - хто чого кошту !
- А за князiв?
- По тисячi гривень!
- А за мене?
Кончак завагався
- Двi тисячi гривень! - вигукнув хан Кза
- Двi тисячi! Двi тисячi! - пiдтримали його iншi хани.
Iгор скривив у гiркiй усмiшцi рота.
- Все мо князiвство не нашкребе стiльки!
- Нашкребе! Дiстане! Або згинеш у неволi! Як хан Коб'як у Ки вi! - зi
злiстю кинув Кза.
- Мене взяв у полон ваш муж по iменi Чилбук. Що ж вiн скаже? Якого вiн
викупу хоче? - спитав Iгор.
- Чилбуковi буде за це винагорода, а в полонi ти у мене, Iгорю! -
пояснив Кончак.
Бачачи, що його здобич вислиза з рук, Чилбук випхався з натовпу
наперед, слiзно заблагав:
- Але ж, великий хане... Великий хане... Справдi...
Кончак перебив його.
- Я беру князя Iгоря на поруки, Чилбуку! Вiн поранений i потребу
лiкування та догляду, якого ти не можеш йому дати. А князь, як бачиш,
кошту дорого! Вiн житиме у мене, бо належить не одному тобi, а всьому
племенi половецькому! А навзамiн одержиш удвiчi бiльше, нiж одержить нинi
перший-лiпший наш во©н! Тс ! Тс !
Чилбук скривився, скрушно похитав головою, поцмокав язиком i вiдiйшов
убiк. Не сперечатися ж з самим Кончаком!
Кончак дав знак, i хани почали роз'©жджатися. Кожен зi здобиччю
потягнув у сво© стiйбища, до сво©х веж.
* * *
Додому, на Тор, Кончак повертався переобтяжений полоном i здобиччю.
Iгоревi дозволив узяти з собою кого побажа i приставив до нього сторожу.
Князь побажав, щоб бiля нього були Славута, Янь i Ждан.
Сонце схилялося до заходу. Курява, що протягом двох днiв висiла над
степом, вляглася, розсiялася, i зоровi вершникiв вiдкрилося жахливе
видовище.
Скiльки сягав погляд, у столоченому бур'янi лежали, мов снопи, вбитi i
вмираючi. Помiж ними бродили поодинокi степовики, пiдбираючи те, що ще
залишалося i мало хоч яку-небу дь вартiсть.
- Боже, боже! Тут цiлий полк! Двi або три тисячi! - з болем вигукнув
Iгор. - Погляньте, якi витязi! Якi смiливцi! Це ж я завiв вас сюди на
загибель, браття мо©!
Ось, розкинувши руки, зi стрiлою в грудях лежить i дивиться
розплющеними очима в голубе небо безвусий юнак. Лице бiле, кучерi русявi,
а темнi брови навiки застигли на мертвому чолi.
Красень!
Чий же то син? Чи материнське серце обiлл ться кровлю в далекiй
Сiверськiй землi, коли туди прийде звiстка про нечуване побо©ще? I старий
батько зацiпенi вiд горя, i кохана дiвчина затужить-заголосить над
блакитним Сеймом чи над чарiвницею Десною, i сестрицi заквилять, мов
ча нята, на порозi рiдно© хатини! Але ти, витязю, вже не почу ш ©х...
А ось, либонь, смерд - плоскiнна сорочка, постоли на ногах, борода
скуйовджена... Розкинув руки, лежить у бур'янi спокiйно, мов живий. I коли
б не стрiла в грудях, можна було б подумати, що прилiг спочити пiсля
важко© цiлоденно© працi бiля рала...
Хто ти? Звiдки? Щось знайоме ввижа ться в обличчi тво му!
Ждан торкнув князя за руку.
- Це ж коваль Будило, княже! Пам'ята ш? Заступив тебе собою!
Iгор збентежився. Як не пам'ятати! Коваль Будило з Путивська! Язичник!
Поклонявся сво©м предковiчним прабатькiвським богам - Дажбогу, Перуну,
Велесу, поклонявся нивам i лiсам, рiкам i озерам, дубам i березам! I за це
сидiв на цепу у князiвськiй темницi! А нинi вiддав за князя життя сво !
I перед ним ти винен! I перед ним ти в неоплаченому боргу!
Iгор ©хав мовчки. Стогони, що долiтали з усiх бокiв, гнiтили його,
розривали серце. Вiн ладен був затулити вуха й очi, щоб нiчого не чути й
не бачити.
Нараз Ждан кинувся вбiк, скочив з коня. Тужливий крик вирвався з його
грудей:
- Брате! Братику Йване!
Вiд того крику всi зупинилися. Кончак зупинився теж.
Iван лежав горiлиць i був ще живий. В його животi стримiла стрiла, а
поряд з ним темнiла вузенька стрiчка закипiло© кровi.
Почувши крик, вiн розплющив очi, ворухнувся. Довго дивився на Ждана,
мовби не впiзнавав, потiм перевiв погляд на князя, на половцiв, на
Кончака. Нарештi розцiпив сухi, вкритi смертельною смагою вуста, тихо
промовив:
- Ждане, ти? Я так тебе кликав, брате мiй! I ти прийшов!
- Я тут, Iванку! Я допоможу тобi! Я зараз... Iван заперечливо похитав
головою.
- Менi вже нiщо не допоможе... Хiба не бачиш? - i поглядом показав на
стрiлу. - Не в ногу, не в руку, навiть не в груди, а в живiт, - а це
завжди смерть... Послухай... Якщо ти повернешся додому...
- Я в полонi...
- З полону повертаються... Тож якщо повернешся додому, доглянь мо©х
сирiток... Допомагай ©м, поки виростуть... I матерi... Матерi не кидай...
- Все зроблю, як кажеш!
- От i добре... А тепер ще одне прохання... Уволь мою волю - добий
мене!.. Щоб не мучився... Добий!..
- Ну що ти, Йване! Як можна! Iван з великим зусиллям простогнав.
- Молю тебе - добий!.. Вiзьми що-небудь... Уламок списа абощо - i
добий!
Ждан затулив обличчя руками, схилився коневi до гриви i голосно
заридав. А Кончак, що уважно слухав цю розмову, красномовним жестом
показав охоронцю на пораненого, i той одним ударом шаблi позбавив його
нелюдських мук...
Шлях ©хнiй лежав на Тор, у кочовище великого хана, понад озером, де
загинули кову© i де до останнього бився яр-тур Всеволод. Береги озера, як
i поле, були заваленi вбитими i пораненими. На них з огидно-радiсним
карканням уже спускалося вороння. Чим далi вони вiд'©здили вiд Каяли, тим
бiльше серед кочiвникiв проявлялася радiсть перемоги. Назустрiч во©нам, що
поверталися з кочовища зi здобиччю, поспiшали всi, хто мiг ходити. Лунали
спiви, гули бубни. Половецькi дiвчата радiсно зустрiчали
переможцiв-батирiв, приймали вiд них подарунки - золотi та срiбнi
хрестики, перснi, фiбули-застiбки, гривнi. Радiсть i веселiсть
переповнювала серця кочiвникiв.
А на серцi у Iгоря та його супутникiв було нелегко... "Пересiв ти,
княже, iз золотого сiдла в сiдло поганина-кочiвника, у сiдло рабське!" -
думав Iгор, з болем i тугою озираючись на безкра©й Половецький степ, де
полягло його вiйсько.
На Торi, бiля броду, Кончак пiд'©хав до Iгоря.
- Княже, ради нашо© колишньо© дружби, ради тих двох тисяч гривень, якi
ти рано чи пiзно внесеш як викуп за свою свободу, я не закую тебе в
залiзнi пута i не кину до ями. Я вiдведу тобi простору юрту, де ти житимеш
зi сво©ми людьми, з якими побажа ш. Тобi слугуватимуть двадцять джигiтiв з
ханських та байських родин, вони ж i охоронятимуть тебе вiд
розбiйникiв-татiв, якими повниться степ. Ти зможеш вiльно ©здити по
кочовищу, полювати, розважатися, джигiти завжди будуть до тво©х послуг...
- Дякую, хане. Ти добрий, - вiдповiв Iгор.
- Я не втрачаю надi© породичатися з тобою, Iгорю. Адже ми свати, i дiти
нашi пiдросли. Твiй син - витязь, а моя донька - на виданнi.
- Майбутн покаже, - байдужно вiдповiв на це Iгор.
- Так, майбутн покаже, - погодився Кончак i пiдвiв очi. - Чого ще
бажа ш, княже? Кажи! Вволю!
Iгор пильно подивився на хана. Чого вiн загра з ним? Якi його пота мнi
намiри?
А вголос сказав:
- Якщо живий мiй тисяцький Рагу©л, то пришли його до мене, хане. I
священика б менi...
- Ну, попiв та дякiв ваших у нас хоч вiдбавляй! Якого захочеш, такого й
пришлю...
- Я не хочу, щоб це був раб... Я хочу, щоб був зi святою службою! - I
таких достатньо! Серед половцiв уже багато хрещених.
Особливо, коли мати - русинка... Мiй син Юрiй теж похрещений... Отже,
пiп тобi буде!.. Навiть з Русi привеземо... З города Дiнця... Ще що?
Стрiла ятрила рану, пекла вогнем. А голову свердлила думка: "От коли
знамення дало про себе знати! Нещаслива доля Ольговичiв не оминула й
мене!"
- Не вiдступайте, браття! Не вiдступайте! Я зараз повернуся з пiдмогою!
- гукнув вiн воям, що здригнулися в замiшаннi.
Та звiстка про поранення Iгоря блискавично поширювалася серед вiйська i
засмучувала всiх. Тiльки початок битви - i вже поранено князя! Як же бути
без нього в такий час!
- Рагу©ле, очолюй полк! Не вiдступай, пробивайся далi вперед! Менi
перев'яжуть рану - i я повернуся! - гукнув вiн тисяцькому, а Ждановi i
Яневi сказав: - Ведiть мене до Славути!
Посеред табору, на половецьких возах, застелених нiкому тепер не
потрiбними паволоками та оксамитами, лежали пораненi. Однi стогнали, iншi
просили пити. Бiля них клопоталися знахарi та костоправи, що витягали з
ран стрiли, тамували кров, складали i зв'язували розтрощенi кiстки,
накладали пов'язки.
Славута вже почув про поранення Iгоря i бiг йому назустрiч.
- Стрiла? Знiмайте з коня!
Iгор сiв на воза. Славута обережно пiдняв важкий рукав кольчуги,
вiдламав наконечник стрiли i витягнув з рани древко. Потiм зняв поручi,
закотив рукава кольчуги й сорочки, дiстався до рани.
- Ну, що? - спитав Iгор, кривлячись вiд болю.
- Дякувати долi, кiстка цiла, - зрадiв Славута. - А рана, хоч i болюча,
не страшна. Ось ми тобi зав'яжемо ©© - i вiдразу стане легше!
Вiн дiстав з торбини сувiй чистого, добре вибiленого полотна, вiдрiзав
чималий шмат, один кiнець густо помастив маззю, що пахла медом i
чистотiлом, i перев'язав рану. Потiм пiдв'язав руку перед грудьми.
Iгор вiдразу сплигнув з воза.
- Куди? - сторопiв Славута.
- Як - куди? - здивувався князь i правицею показав на битву, що
вирувала, ревла, бiснувалася довкола. - Туди!
- З одною рукою? Ти ж поранений!
- Ну й що! Мо мiсце там! - Iгор повернувся до сво©х молодих
супутникiв: - Допоможiть менi сiсти на коня!
Тi переглянулись. Як же допомогти? Не пiднiмати ж князя руками!
Тодi Ждан став на колiно, нахилив плечi, Янь нахилився поруч з
Воронцем, i Iгор по ©хнiх спинах зiйшов угору i сiв у сiдло.
Його побачили во©ни, i з сотень грудей вирвався радiсний поклик:
- Князь Iгор живий! Князь Iгор з нами! Вперед, браття!
* * *
Страшно довгим i важким був той суботнiй день для Iгоревого полку.
Проти восьми тисяч руських во©нiв билося щонайменше двадцять, а то й
тридцять тисяч степовикiв, i до них все прибувала й прибувала пiдмога.
З полудня почала дошкуляти спека. Хоча стояла тiльки перша половина
травня, сонце пекло немилосердно, по-лiтньому. Металевi шоломи, кольчуги i
лати нагрiвалися так, що здавалося, лини на них води - зашкварчать! Суха
земля пiд кiнськими копитами здiймалася ©дкою курявою, забивала горло,
нiс, а пiт, змiшаний з нею, ви©дав очi.
Хоча нiхто не снiдав, ©сти не хотiлося, зате дедалi все бiльше допiкала
спрага. I люди, i конi знемагали без води... А ©© не було!.. Води! Води!
За один- диний ковток без роздумiв кожен вiддав би всю вчорашню здобич!
Кiлька разiв Iгор кидав сво© дружини в атаку на пiвнiч,
у той бiк, де вiдкривався найближчий шлях до Дiнця. В кольчугах i
латах, зi списами напереваги безстрашно летiли руськi витязi в саму гущу
половецьких полкiв - кололи, рубали, били сокирами та булавами, топтали
кiньми, арканили i стягували з сiдел... З бо м просунулися далеко в степ,
та до Дiнця пробитися не зумiли. ©м насупроти ставали новi, свiжi загони
половецько© кiнноти, i, здавалося, не було ©м нi кiнця нi краю.
Найвищо© напруги битва досягла в другiй половинi дня i перед вечором.
Вiдбивши всi намагання русичiв прорватися до Дiнця, Кончак зрозумiв, що
чаша терезiв перехилилася на його бiк i ключi вiд перемоги опинилися в
його руках. Вiн посилив натиск з пiвночi, вiд Дiнця, i з заходу та пiвдня
вiд Сюурлiю, залишаючи бiльш-менш вiльним, прикритим лише слабеньким
заслоном, шлях на схiд, до невеличко©, довжиною всього в вiсiм чи дев'ять
верст рiчки Каяли, що текла в глибокiй долинi з крутими скелястими
берегами з пiвночi на пiвдень i впадала в Сюурлiй неподалiк вiд великого
озера. Вiн уже дiзнався, що цiлком несподiвано, замiсть Святослава
Ки©вського з об' днаною силою всi © Русько© землi, зустрiв лише одного
Iгоря з братi ю. Дiзнався - i злорадно вигукнув:
- Зарвався, Iгорю! Хоча й смiливий ти, хоча й досвiдчений во©н, а нинi
зарвався! Знехтував, злегковажив небезпекою, що чига на тебе! Отут ми
тебе й пристьобнемо! Отут, на Сюурлi© чи на Каялi, тобi й кiнець буде!
Ой-бой!
Вимотавши сили русичiв безперервним обстрiлом, короткочасними, але
гострими i кровопролитними кiнними наскоками, а особливо тим, що змусив ©х
терпiти спеку й безводдя, Кончак перед вечором кинувся всiма силами в
атаку.
I знову гаряче небо затьмарилося роями половецьких стрiл. Знову
задзвенiли шаблi, закричали во©, заiржали конi, застогнали пораненi. Шум,
трiск, гам, скрегiт, тупiт, крик знялися над кривавим бойовищем i не
вщухали нi на хвилину.
З палаючим поглядом i запеченими, почорнiлими вустами, з закривавленою
пов'язкою на руцi Iгор гасав по полю, пiддавав воям духу. Мчав вiд
Святослава до Володимира, вiд кову©в до Всеволода, а потiм до
новгород-сiверцiв - пiдбадьорював, закликав триматися i щосили пробиватися
до Дiнця, надихав i добрим словом, i мечем, а головне, одною сво ю появою
в самiй гущi бою.
- Iгор тут! Iгор з нами! - лунало по рядах, i во© з новим завзяттям
кидалися в бiй, забуваючи i про те, що ось уже який час б'ються вони без
©жi та води, що пече ©х сонце i палить сухий степовий вiтер, що конi ледве
тримаються на ногах вiд утоми й спраги, що майбутн невiдоме. Смерть?
Полон?
Вечiр принiс легку прохолоду, але не принiс перепочинку. Бiй тривав
далi. Коли стало особливо важко, примчали Ольстин Олексич та Рагу©л з
декiлькома во водами.
- Княже, усiм нам тут кiнець! I во©, i кову©, i витязi, i вся братiя
ляжуть трупом! -схвильовано загаркавив Ольстин. - Треба тiкати!
- Як же втекти? - не зрозумiв Iгор. - Ми оточенi!
- Вночi невеликою дружиною можна буде пробитися, княже, - почав
пояснювати Рагу©л. - Пересядемо на пiдмiнних коней, знайдемо прогалину
серед половецьких полкiв - i проб' мося!
- А чорнi люди? А во©, у яких нема пiдмiнних коней? Як же вони?
Залишити ©х?
- Усi ми не вряту мося! Марна надiя! Iгор спалахнув.
- Що ви мовите? Одумайтеся! Як же я можу покину ти простих во©нiв, а з
одними во водами тiкати! Або нам добре, або зле станеться - то всiм
гуртом! Бо якщо я втечу з во водами та старшою дружиною, а простих во©нiв
залишу в руках iноплемiнникiв, то який одвiт дам перед богом? Тодi довiку
каратимуся бiльше, нiж коли б я смерть прийняв! Будемо вночi всi разом
пробиватися до Дiнця! Такий мiй рiшенець!
Присоромленi во води поскакали до сво©х стягiв, i бiй розгорiвся з
новою силою - нiчний бiй!
Вiстрям сво©м Iгорiв полк був нацiлений на Донець. Мечем i списом
прокладали собi шлях сiверськi дружини, встилаючи його сво©м i ворожим
трупом. Коли конi почали падати вiд знемоги i спраги, во©ни спiшилися.
Iгор заохочував:
- Браття i дружино, тут зовсiм близько! Бувалi люди кажуть, що за той
час, скiльки потрiбно доброму молодцевi, щоб пообiдати, ми туди навiть
пiшки дiйдемо! Так пiднатужмося, браття! Вперед!
Окремi стяги пiд натужувалися i глибоко врубувалися в темнi й
непрогляднi полки половецькi, вiдтискуючи х усе далi й далi в поле.
Здавалося, ще одне зусилля - i залiзний обруч половецький трiсне. Iгор
кидався до них i захриплим голосом гукав:
- Соколи! Витязi руськi! Ну, ще трохи! Ще!
Та прорватися нiде не щастило. Всюди на цьому шляху темною непробивною
стiною стояли кочовики, якi супроти одного руського во©на виставляли трьох
чи чотирьох сво©х. I пiд ранок стало ясно: тут не пробитися.
А на свiтаннi, у недiлю 12 травня, трапилося найгiрше: раптом почали
тiкати кову©. Скориставшись тим, що Кончак з-перед них вiдтягнув значну
частину сво©х сил на пiвнiч, вони, як тiльки загорiлася ранкова зоря,
прорвали немiцний половецький заслiн i кинулися без оглядки в степ. Вони
ще не знали, що це була пастка, хитромудре поставлена на них Кончаком.
Над полем пролунав чийсь стривожений голос:
- Кову© тiкають! Кову©!
Iгор щосили ударив острогами Воронця, помчав услiд за втiкачами. Нi
Янь, нi Ждан на сво©х стомлених конях не змогли його наздогнати.
- Вернiться, браття! Вернiться! - гукав розпачливо Iгор.
Та кову©, чи то не впiзнаючи його, чи, охопленi жахом i бажанням
будь-що врятуватися з цього пекла, не хотiли впiзнавати, мчали далi, не
звертаючи на нього уваги.
Тодi Iгор скинув шолом i ще дужче приострожив Воронця.
Невже нiхто не впiзна князя?
- Во водо Ольстин! Браття кову©! - загукав щосили. Та захриплий голос
потонув у гучному тупотi копит i дикому лементi, що знявся над головами
втiкачiв. Лише один вершник оглянувся i зупинився. Це був Михалко
Гюргович, син ковуйського хана з Остра.
- Прости, княже, - схилив вiн чорночубу голову. - Злякалися ми! Смертi
злякалися!.. Адже половцi вважають нас вiдступниками, зрадниками i в полон
не беруть - сiчуть усiх пiдряд!
За ковуями здiймалася хмара куряви, а в широку прогалину, що утворилася
в оборонному кiльцi русичiв, хлинули загони кочовикiв.
Iгор зрозумiв: це кiнець! Нiяка гать не спинить весняну повiнь, якщо
вона прорвала собi прiрву! Нiяка сила не спинить тепер половцiв, що
скористалися боягузтвом кову©в i ринули в саму серцевину руського вiйська!
- Прокляття! - вигукнув вiн. - Що ж вони наробили! I самi загинуть, i
нас усiх вiддадуть на поталу вороговi!
- Там Каяла, а за нею - озеро, - пояснив Михалко Гюргович. - Вони
хочуть дiстатися до води, а звiдти, напо©вши коней i самi напившись, далi
в степ... Якщо пощастить, звичайно...
- Якщо пощастить.... Нещаснi! Там далi - Каяла! Чи ж зумiють
перебратися через не©... Та, врештi, що нам зараз до них!..
Рiзкий окрик Яня, що разом зi Жданом наближався до князя, вивiв Iгоря з
зацiпенiння:
- Половцi!
Iгор пiдвiв голову. Половцi були недалеко. Вони мчали йому навперейми.
Вже добре видно оскал кiнських морд, хижий блиск очей розпалених бо м
верхiвцiв.
- Тiкаймо! - пригнувся в сiдлi Михалко Гюргович i вдарив князевого
Воронця батогом по крупу.
Конi бiгли з усiх сил. Та сил було мало. Нi гострi остроги, нi батiг,
нi лайка, нi понукання, нi благання, - ну, виручай, друже! - нiщо не могло
примусити бiгти ©х так, як бiгли напо нi, нагодованi i не змордованi
половецькi конi.
Ось Янь i Ждан. Вони тiкають разом з князем, але скоро вiдстають.
Вiдстав i Михалко Гюргович - Iгор вирвався вперед. Йому залиша ться один
перестрiл iз лука до сво©х. Зовсiм близько! Один перестрiл!
- Ну, конику, ну, Ворончику, виручай! Воронець мчить. Змучений,
знесилений, спраглий, витягу ться в нитку, хрипко диха . З нього клоччям
спада на землю пiна, болiсно зойка селезiнка. Сили його вичерпалися, вiн
спотика ться, ледве не пада з нiг...
Тодi з гущавини руського вiйська вирива ться високий бородань, хапа
першого ж коня, що, втративши господаря, ника по полю, i мчить князевi на
виручку. Його розкошлачена борода розвiва ться на вiтрi, в жилавiй руцi
виблиску проти сонця двосiчний меч, вiн здалеку гука захриплим голосом:
- Князюшко, тримайся! Я Будило! - зiстрибу на землю. - Бери мого коня!
Але тут помiча , як переднiй половчин на повному скаку натягу лука.
- Не стрiляй! Це князь Iгор! - кричить щосили Будило i кида ться
навперейми стрiлi, пiдставляючи ©й сво© груди.
Стрiла пронизу його наскрiзь.
Будило голосно охнув, змахнув руками, мов крилами, але на ногах
утримався i ще раз крикнув:
- То наш князь! Не вбивай його! - I, збитий копитами половецького
огиря, важко упав навзнак додолу.
Половець нарештi зрозумiв його, опустив лука i схопився за довгий
аркан, що висiв при боцi. Не встиг Iгор зiскочити з Воронця, як тонка
петля зашморгнулася довкола тiла, вирвала з сiдла i жбурнула в потолочений
бур'ян.
Все! Кiнець! Смерть!
З рани на руцi знову хлинула кров, в очах потемнiло. Потiм вiн вiдчув,
як на плече лягла чиясь важка рука, пiдвела, поставила на ноги. Як iз
туману, випливло широке темне обличчя з кущуватими бровами, що зрослися
над перенiссям. Вузькi хижi очi блищали радiсно-здивовано.
- Кинязь Iгор?
- Ти хто? - спитав Iгор, ще не зовсiм усвiдомлюючи того, що з ним
сталося.
- Я Чилбук iз роду Тарголовичiв... Тепер ти мiй полонений, кинязю! - I
половець вправно захалявним ножем вiдрiзав вiд пояса прикрашеного срiблом
i самоцвiтами князiвського меча. - дь зi мною. Ти вже вiдвоювався!
Iгоря оточили Чилбуковi родичi, щось радiсно загелготали, мов гуси, i
помчали з поля бою до лiска, що виднiвся вдалинi, намагаючись якомога
швидше вивернутися з-пiд темно© лави сво©х одноплемiнникiв, якi клином
заганялися в розiрвану оборону русичiв - на мiсце кову©в.
З руського стану ©м навперейми вимчав вершник. До Iгоря долетiв його
розпачливий крик:
- Княже, княже!
Чилбук пiдняв лука, хижо вискалив зуби. Нi, вiн нiкому не вiддасть
князя - таку дорогу здобич! Грудьми захищатиме його! Ще мить - i стрiла
прониже груди необачному!
Ще мить...
Та тут пролунав Iгорiв голос:
- Не стрiляй! Це мiй лiкар! Славута! Чилбук опустив лука.
- Вiн хоче здатися менi в полон?
- Вiн поспiша , щоб лiкувати мене!
Славута наблизився, зi слiзьми в очах обняв князя.
- Iгорю, ти ще раз поранений? Нi? Слава богу! А пов'язка знову
закров'янилася, почала сповзати... Ось я накладу тобi нову!..
Чилбук вiдвiв Iгоря у безпечне мiсце, на вершину горба, звiдки було
видно все поле бою, дав попити кумису. Славута заново перев'язав князевi
руку.
Сюди ж Чилбуковi люди привели Яня, Ждана i Михалка Гюрговича,
приставили до них сторожу.
Всi були в розпачi, пригнiченi. Янь кусав губи i плакав, мов дитина.
Ждан зчорнiв на лицi, мiцно зцiпив зуби, а князь Iгор смертельно зблiд i
палаючим поглядом дивився туди, де знемагали, де сходили кров'ю його
полки.
Пiсля втечi кову©в половцi швидко розiтнули руське вiйсько навпiл.
Всеволода, оточивши, тиснули до великого озера, маючи надiю добити його
там. А Володимира, Святослава i Рагу©ла, во©ни яких зовсiм знемогли вiд
спеки, спраги та втоми, почали припирати до крутих берегiв Каяли. Бiля
озера гинули пiд шаблями оточенi кову©. Недалеко ж вони втекли! Двi чи три
сотнi кинулися вплав, сподiваючись досягти протилежного берега, та
стомленi, ледь живi конi, напившись без мiри води, швидко потонули,
затягуючи за собою на дно i вершникiв.
- Боже, що робиться! - прошепотiв Iгор. - Усе пропало! Все загинуло!
Половцi справдi обсiли русичiв, мов сарана, i розстрiлювали з лукiв.
Во© падали, устилали землю трупом. Тi, що прорвалися до Каяли, з високих
круч бачили внизу воду, та напитися не могли - рiчка в'юнилася в глибокiй
ущелинi. Окремих смiливцiв, якi спускалися вниз, вражали стрiли кочовикiв,
що стояли на протилежному боцi.
До обiднi з цими полками було покiнчено. Полонених половцi в'язали,
важкопоранених добивали, а з мертвих здирали зброю, одяг, взуття.
Тримався ще Всеволод зi сво©ми трубчiвцями та курянами. Iгоревi добре
було видно, як вiн прорубався крiзь половецький заслiн до Каяли, перейшов
©©, кинувся до озера, що голубiло вдалинi, i там, iдучи понад берегом,
вiдбивався вiд ворога. Частина його во©в пустилася, як i кову©, вплав до
того берега, та вони не допливли й до середини - потопилися в ньому разом
з кiньми.
Довго виблискував проти сонця Всеволодiв шолом. Iгор бачив, з якою
запеклiстю вiдбивався його диний улюблений брат вiд степовикiв, як вiн
шаленiв у бою, рубаючи ворогiв сво©м важким двосiчним мечем, як танула
горстка його вiдчайдушних витязiв, i з жахом зрозумiв, що й Всеволода не
мине зла доля.
Ось переламався в його руцi меч. Хтось подав йому списа, i молодий
князь прохромив ним груди нападниковi, що занiс над його головою шаблю...
- Брате мiй, хоробрий буй-туре Всеволоде! - вигукнув Iгор. - Прости
мене, що завiв тебе сюди на погибель... Боже, дай менi смертi, щоб не
бачити, як упаде мiй брат! Бо це я в усьому винен! Я! Великий грiшник!
Тепер споминаю я грiхи сво© перед господом богом мо©м, - як багато убивств
заподiяв я i кровi пролив у землi християнськiй! Це ж я не пощадив
християн, взявши на щит город Глiбов бiля Переяслава! Тодi немало завдав я
горя, розлучаючи батькiв з дiтьми сво©ми, брата з братом, друга з другом,
жiнок з чоловiками, дочок з матерями, подруг з подругами сво©ми! I все
тодi полоном i горем було покрито! Живi мертвим заздрили, а мертвi
радувалися, що в вогнi, як святi мученики, спокус житт вих позбулися!
Старих повбивали, юнакам же лютi, без жалю, рани завдавали, мужiв сiкли,
жiнок оскверняли! I те все зробив я!.. Не пристало менi тепер жити!.. I се
нинi виджу кару вiд господа бога мого!.. Де нинi улюблений брат мiй? Де
нинi брата мого син? Де чадо мо ? Де бояри думаючi? Де мужi хоробрi? Де
полк мiй? Де конi i зброя многоцiнна?.. Чи не через все те вiддав господь
мене, зв'язаного, в руки поганинам? Се воздав менi господь за беззаконня
мо i за злiсть мою! I впали сьогоднi грiхи мо© на голову мою!..
Вiн ударив себе здоровою рукою в груди i, щоб нiхто не помiтив слiз в
його очах, опустив голову. А коли пiдняв, то вже не видно було нi брата
Всеволода, нi його славних витязiв, нi черлених щитiв, нi барвистих
руських стягiв...
Затих над Половецьким полем гомiн бою, що тривав без перерви суботу,
нiч на недiлю i недiлю до пiвдня. Затих брязкiт мечiв, i гуркiт щитiв, i
трiск списiв, i тупiт кiнських копит. Чулися тiльки радiснi вигуки
переможцiв, стогони вмираючих сiверян та каркання воронiв, що злiталися на
покорм.
- Навiщо я залишився жити? - прошепотiв Iгор. - Чому мене не вразила
гостра шабля чи половецька стрiла?..
Пiд'©хав з ханами Кончак. Сидiв на конi прямо, гордовито. У чорних
блискучих очах неприхована радiсть. Радiсть перемоги!
- От ми й зустрiлися, Iгорю! I я не заздрю тобi! - сказав бундючно. -
Ти хотiв завоювати Половецький степ, а став невiльником, рабом простого
кочiвника Чил-бука! Ой-бой!.. Що тепер скажеш?
Iгор мовчав. Очi його погасли, щоки поблiдли.
Кончак повернувся до ханiв.
- А хто полонив князя Всеволода?
- Роман Кзич, син хана Кзи, великий хане, - вiдповiв хтось.
- А князя Володимира?
- Коптi з роду Улащевичiв!
- А Святослава Ольговича?
- лдечюк з роду Бурчевичiв!
- Отже, всi князi в наших руках! Що ж будемо робити з ними, хани?
Скара мо смертю, продамо в неволю чи визначимо викуп?
- Викуп! Викуп! - закричали хани. - Та такий, щоб Русь застогнала! Щоб
князi запродали не тiльки табуни сво©, не тiльки поля й лiси сво©, не
тiльки смердiв i холопiв сво©х, а й дiтей та жон сво©х!
- Ти чу ш, Iгорю? - знову повернувся до новгород-сiверського князя
Кончак. - Ми дару мо тобi, i всiм князям, i во водам, i боярам, i тво©м
дружинникам, i воям життя! Але за життя треба платити!
Iгор пiдняв голову
- Скiльки? Передусiм - за во©в!
- За во©в? Тут просто: у вас, на Русi, багато наших людей, у нас -
ваших. Тож обмiня мо воя за воя!..
- А за бояр, во вод?
- По сто та по двiстi гривень - хто чого кошту !
- А за князiв?
- По тисячi гривень!
- А за мене?
Кончак завагався
- Двi тисячi гривень! - вигукнув хан Кза
- Двi тисячi! Двi тисячi! - пiдтримали його iншi хани.
Iгор скривив у гiркiй усмiшцi рота.
- Все мо князiвство не нашкребе стiльки!
- Нашкребе! Дiстане! Або згинеш у неволi! Як хан Коб'як у Ки вi! - зi
злiстю кинув Кза.
- Мене взяв у полон ваш муж по iменi Чилбук. Що ж вiн скаже? Якого вiн
викупу хоче? - спитав Iгор.
- Чилбуковi буде за це винагорода, а в полонi ти у мене, Iгорю! -
пояснив Кончак.
Бачачи, що його здобич вислиза з рук, Чилбук випхався з натовпу
наперед, слiзно заблагав:
- Але ж, великий хане... Великий хане... Справдi...
Кончак перебив його.
- Я беру князя Iгоря на поруки, Чилбуку! Вiн поранений i потребу
лiкування та догляду, якого ти не можеш йому дати. А князь, як бачиш,
кошту дорого! Вiн житиме у мене, бо належить не одному тобi, а всьому
племенi половецькому! А навзамiн одержиш удвiчi бiльше, нiж одержить нинi
перший-лiпший наш во©н! Тс ! Тс !
Чилбук скривився, скрушно похитав головою, поцмокав язиком i вiдiйшов
убiк. Не сперечатися ж з самим Кончаком!
Кончак дав знак, i хани почали роз'©жджатися. Кожен зi здобиччю
потягнув у сво© стiйбища, до сво©х веж.
* * *
Додому, на Тор, Кончак повертався переобтяжений полоном i здобиччю.
Iгоревi дозволив узяти з собою кого побажа i приставив до нього сторожу.
Князь побажав, щоб бiля нього були Славута, Янь i Ждан.
Сонце схилялося до заходу. Курява, що протягом двох днiв висiла над
степом, вляглася, розсiялася, i зоровi вершникiв вiдкрилося жахливе
видовище.
Скiльки сягав погляд, у столоченому бур'янi лежали, мов снопи, вбитi i
вмираючi. Помiж ними бродили поодинокi степовики, пiдбираючи те, що ще
залишалося i мало хоч яку-небу дь вартiсть.
- Боже, боже! Тут цiлий полк! Двi або три тисячi! - з болем вигукнув
Iгор. - Погляньте, якi витязi! Якi смiливцi! Це ж я завiв вас сюди на
загибель, браття мо©!
Ось, розкинувши руки, зi стрiлою в грудях лежить i дивиться
розплющеними очима в голубе небо безвусий юнак. Лице бiле, кучерi русявi,
а темнi брови навiки застигли на мертвому чолi.
Красень!
Чий же то син? Чи материнське серце обiлл ться кровлю в далекiй
Сiверськiй землi, коли туди прийде звiстка про нечуване побо©ще? I старий
батько зацiпенi вiд горя, i кохана дiвчина затужить-заголосить над
блакитним Сеймом чи над чарiвницею Десною, i сестрицi заквилять, мов
ча нята, на порозi рiдно© хатини! Але ти, витязю, вже не почу ш ©х...
А ось, либонь, смерд - плоскiнна сорочка, постоли на ногах, борода
скуйовджена... Розкинув руки, лежить у бур'янi спокiйно, мов живий. I коли
б не стрiла в грудях, можна було б подумати, що прилiг спочити пiсля
важко© цiлоденно© працi бiля рала...
Хто ти? Звiдки? Щось знайоме ввижа ться в обличчi тво му!
Ждан торкнув князя за руку.
- Це ж коваль Будило, княже! Пам'ята ш? Заступив тебе собою!
Iгор збентежився. Як не пам'ятати! Коваль Будило з Путивська! Язичник!
Поклонявся сво©м предковiчним прабатькiвським богам - Дажбогу, Перуну,
Велесу, поклонявся нивам i лiсам, рiкам i озерам, дубам i березам! I за це
сидiв на цепу у князiвськiй темницi! А нинi вiддав за князя життя сво !
I перед ним ти винен! I перед ним ти в неоплаченому боргу!
Iгор ©хав мовчки. Стогони, що долiтали з усiх бокiв, гнiтили його,
розривали серце. Вiн ладен був затулити вуха й очi, щоб нiчого не чути й
не бачити.
Нараз Ждан кинувся вбiк, скочив з коня. Тужливий крик вирвався з його
грудей:
- Брате! Братику Йване!
Вiд того крику всi зупинилися. Кончак зупинився теж.
Iван лежав горiлиць i був ще живий. В його животi стримiла стрiла, а
поряд з ним темнiла вузенька стрiчка закипiло© кровi.
Почувши крик, вiн розплющив очi, ворухнувся. Довго дивився на Ждана,
мовби не впiзнавав, потiм перевiв погляд на князя, на половцiв, на
Кончака. Нарештi розцiпив сухi, вкритi смертельною смагою вуста, тихо
промовив:
- Ждане, ти? Я так тебе кликав, брате мiй! I ти прийшов!
- Я тут, Iванку! Я допоможу тобi! Я зараз... Iван заперечливо похитав
головою.
- Менi вже нiщо не допоможе... Хiба не бачиш? - i поглядом показав на
стрiлу. - Не в ногу, не в руку, навiть не в груди, а в живiт, - а це
завжди смерть... Послухай... Якщо ти повернешся додому...
- Я в полонi...
- З полону повертаються... Тож якщо повернешся додому, доглянь мо©х
сирiток... Допомагай ©м, поки виростуть... I матерi... Матерi не кидай...
- Все зроблю, як кажеш!
- От i добре... А тепер ще одне прохання... Уволь мою волю - добий
мене!.. Щоб не мучився... Добий!..
- Ну що ти, Йване! Як можна! Iван з великим зусиллям простогнав.
- Молю тебе - добий!.. Вiзьми що-небудь... Уламок списа абощо - i
добий!
Ждан затулив обличчя руками, схилився коневi до гриви i голосно
заридав. А Кончак, що уважно слухав цю розмову, красномовним жестом
показав охоронцю на пораненого, i той одним ударом шаблi позбавив його
нелюдських мук...
Шлях ©хнiй лежав на Тор, у кочовище великого хана, понад озером, де
загинули кову© i де до останнього бився яр-тур Всеволод. Береги озера, як
i поле, були заваленi вбитими i пораненими. На них з огидно-радiсним
карканням уже спускалося вороння. Чим далi вони вiд'©здили вiд Каяли, тим
бiльше серед кочiвникiв проявлялася радiсть перемоги. Назустрiч во©нам, що
поверталися з кочовища зi здобиччю, поспiшали всi, хто мiг ходити. Лунали
спiви, гули бубни. Половецькi дiвчата радiсно зустрiчали
переможцiв-батирiв, приймали вiд них подарунки - золотi та срiбнi
хрестики, перснi, фiбули-застiбки, гривнi. Радiсть i веселiсть
переповнювала серця кочiвникiв.
А на серцi у Iгоря та його супутникiв було нелегко... "Пересiв ти,
княже, iз золотого сiдла в сiдло поганина-кочiвника, у сiдло рабське!" -
думав Iгор, з болем i тугою озираючись на безкра©й Половецький степ, де
полягло його вiйсько.
На Торi, бiля броду, Кончак пiд'©хав до Iгоря.
- Княже, ради нашо© колишньо© дружби, ради тих двох тисяч гривень, якi
ти рано чи пiзно внесеш як викуп за свою свободу, я не закую тебе в
залiзнi пута i не кину до ями. Я вiдведу тобi простору юрту, де ти житимеш
зi сво©ми людьми, з якими побажа ш. Тобi слугуватимуть двадцять джигiтiв з
ханських та байських родин, вони ж i охоронятимуть тебе вiд
розбiйникiв-татiв, якими повниться степ. Ти зможеш вiльно ©здити по
кочовищу, полювати, розважатися, джигiти завжди будуть до тво©х послуг...
- Дякую, хане. Ти добрий, - вiдповiв Iгор.
- Я не втрачаю надi© породичатися з тобою, Iгорю. Адже ми свати, i дiти
нашi пiдросли. Твiй син - витязь, а моя донька - на виданнi.
- Майбутн покаже, - байдужно вiдповiв на це Iгор.
- Так, майбутн покаже, - погодився Кончак i пiдвiв очi. - Чого ще
бажа ш, княже? Кажи! Вволю!
Iгор пильно подивився на хана. Чого вiн загра з ним? Якi його пота мнi
намiри?
А вголос сказав:
- Якщо живий мiй тисяцький Рагу©л, то пришли його до мене, хане. I
священика б менi...
- Ну, попiв та дякiв ваших у нас хоч вiдбавляй! Якого захочеш, такого й
пришлю...
- Я не хочу, щоб це був раб... Я хочу, щоб був зi святою службою! - I
таких достатньо! Серед половцiв уже багато хрещених.
Особливо, коли мати - русинка... Мiй син Юрiй теж похрещений... Отже,
пiп тобi буде!.. Навiть з Русi привеземо... З города Дiнця... Ще що?